Емоційний світ Києво-Печерського патерика крізь призму цитат та алюзій християнської літератури
Метою статті є розкриття інформаційного потенціалу цитат і алюзій у контексті повідомлень Києво-Печерського патерика про емоційний світ. Методологія дослідження полягає в застосуванні методів аналізу, синтезу та узагальнення, класифікації та систематизації, індукції та дедукції, наративного, евристи...
Saved in:
| Published in: | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Date: | 2023 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2023
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192897 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Емоційний світ Києво-Печерського патерика крізь призму цитат та алюзій християнської літератури / Л. Петрушко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 2. — С. 97-112. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-192897 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Петрушко, Л. 2023-07-19T10:02:44Z 2023-07-19T10:02:44Z 2023 Емоційний світ Києво-Печерського патерика крізь призму цитат та алюзій християнської літератури / Л. Петрушко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 2. — С. 97-112. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.230211 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192897 930.85(477«ХІ–ХVІ»):159.942+2–23(82.091) Метою статті є розкриття інформаційного потенціалу цитат і алюзій у контексті повідомлень Києво-Печерського патерика про емоційний світ. Методологія дослідження полягає в застосуванні методів аналізу, синтезу та узагальнення, класифікації та систематизації, індукції та дедукції, наративного, евристичного, ретроспективного, текстологічного порівняння, інтерпретаційного та герменевтичного. Наукова новизна. У статті здійснено першу спробу комплексного аналізу патерикових цитат і алюзій, пов’язаних із емоційним світом, частина з яких виявлена вперше або уточнена. Висновки. Виявлені цитати та алюзії походять із біблійних, агіографічних, повчальних та богослужбових текстів. Вони були покликані підкріпити ту чи іншу думку авторитетом текстів християнської літератури; через посередництво повідомлень про конкретні ситуації з реалій Печерської обителі підтвердити непохитну істинність слів Господніх; пов’язати локальну історію зі Священною; на рівні форми провести паралель між житіями печерських святих і християнських святих більш раннього часу, які мали подібні риси; внести в патериковий текст те змістове наповнення, яке міститься в першоджерелі, «розширити» у контексті змісту межі патерикового слова, поглибити цей зміст додатковими важливими пластами. У частині випадків наявність цитат і алюзій, особливо коротких, могла бути пов’язаною з тим, що ці слова були добре відомими авторам, становили для них звичну лексику й тому не обов’язково «вкладалися» в текст із певною метою, хоча могли й бути усвідомленими як цитата чи алюзія. Важливі аспекти печерської візії емоційного світу базувалися на християнській, насамперед біблійній, традиції. Отримані висновки мають значення як у контексті проблематики джерел, так і в контексті вивчення емоційного світу людини українського Середньовіччя. The goal of the article is to reveal the informational potential of quotations and allusions in the context of the messages of the Kyivan Cave Patericon about the emotional world. Methodology. The research uses methods of analysis, synthesis and generalization, classification and systematization, induction and deduction, narrative, heuristic, retrospective, textual comparison, interpretive and hermeneutic. The scientific novelty. The article makes the first attempt at a comprehensive analysis of pateric quotations and allusions related to the emotional world, most of which have been discovered or clarified for the first time. Conclusions. The identified quotations and allusions come from biblical, hagiographic, didactic and liturgical texts. They were urged to reinforce this or that opinion by the authority of the texts of Christian literature; to confirm the doubtless truth of Godʼs words through reports about specific situations from the realities of the Pechersk monastery; connect local history with Sacred history; at the level of form, draw a parallel between the lives of the cave saints and the Christian saints of earlier times, who had similar features; to introduce into the pateric text the content contained in the original source, to «expand» the boundaries of the pateric word in the context of the content, to deepen this content with additional important layers. In some cases, the presence of quotations and allusions, especially short ones, could be due to the fact that these words were well known to the authors, were a familiar vocabulary for them and therefore were not necessarily «inserted» into the text with a specific purpose, although they can be understood as a quotation or an allusion. Important aspects of the Pechersk vision of the emotional world were based on the Christian, primarily biblical, tradition. The obtained conclusions are important both in the context of the problem of sources and in the context of the study of the emotional world of a person in the Ukrainian Middle Ages. Доповідь була виголошена під час міжнародного наукового круглого столу «Києво-Печерський патерик: джерела та контекст», який відбувся 25 листопада 2022 р. в м. Париж (Франція) у рамках днів франко-українських наукових досліджень і був приурочений до 800-річчя з часу створення цієї давньоукраїнської літературної пам’ятки. Організаторами заходу виступили: École pratique des hautes études (Paris) спільно з Інститутом історії України НАН України (Київ), Національним заповідником «Києво-Печерська лавра» (Київ) і Міжнародним інститутом афонської спадщини (Київ). Висловлюю глибоку вдячність усім прекрасним людям, котрі посприяли появі цієї скромної розвідки, а найбільше моєму дорогому подружжю С.В. Прудивусу, який допоміг у виявленні великої кількості джерел походження аналізованих цитат і алюзій. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Літературознавчі студії Емоційний світ Києво-Печерського патерика крізь призму цитат та алюзій християнської літератури Emotional world of the Kyivan Cave Patericon through the prism of quotes and allusions from Christian literature Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Емоційний світ Києво-Печерського патерика крізь призму цитат та алюзій християнської літератури |
| spellingShingle |
Емоційний світ Києво-Печерського патерика крізь призму цитат та алюзій християнської літератури Петрушко, Л. Літературознавчі студії |
| title_short |
Емоційний світ Києво-Печерського патерика крізь призму цитат та алюзій християнської літератури |
| title_full |
Емоційний світ Києво-Печерського патерика крізь призму цитат та алюзій християнської літератури |
| title_fullStr |
Емоційний світ Києво-Печерського патерика крізь призму цитат та алюзій християнської літератури |
| title_full_unstemmed |
Емоційний світ Києво-Печерського патерика крізь призму цитат та алюзій християнської літератури |
| title_sort |
емоційний світ києво-печерського патерика крізь призму цитат та алюзій християнської літератури |
| author |
Петрушко, Л. |
| author_facet |
Петрушко, Л. |
| topic |
Літературознавчі студії |
| topic_facet |
Літературознавчі студії |
| publishDate |
2023 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сiверянський літопис |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Emotional world of the Kyivan Cave Patericon through the prism of quotes and allusions from Christian literature |
| description |
Метою статті є розкриття інформаційного потенціалу цитат і алюзій у контексті повідомлень Києво-Печерського патерика про емоційний світ. Методологія дослідження полягає в застосуванні методів аналізу, синтезу та узагальнення, класифікації та систематизації, індукції та дедукції, наративного, евристичного, ретроспективного, текстологічного порівняння, інтерпретаційного та герменевтичного. Наукова новизна. У статті здійснено першу спробу комплексного
аналізу патерикових цитат і алюзій, пов’язаних із емоційним світом, частина з яких виявлена вперше або уточнена. Висновки. Виявлені цитати та алюзії походять із біблійних, агіографічних, повчальних та богослужбових текстів. Вони були покликані підкріпити ту чи іншу думку авторитетом текстів християнської літератури; через посередництво повідомлень про конкретні ситуації
з реалій Печерської обителі підтвердити непохитну істинність слів Господніх; пов’язати локальну
історію зі Священною; на рівні форми провести паралель між житіями печерських святих і християнських святих більш раннього часу, які мали подібні риси; внести в патериковий текст те змістове наповнення, яке міститься в першоджерелі, «розширити» у контексті змісту межі патерикового слова, поглибити цей зміст додатковими важливими пластами. У частині випадків наявність цитат і алюзій, особливо коротких, могла бути пов’язаною з тим, що ці слова були добре відомими авторам, становили для них звичну лексику й тому не обов’язково «вкладалися» в текст із
певною метою, хоча могли й бути усвідомленими як цитата чи алюзія. Важливі аспекти печерської
візії емоційного світу базувалися на християнській, насамперед біблійній, традиції. Отримані висновки мають значення як у контексті проблематики джерел, так і в контексті вивчення емоційного світу людини українського Середньовіччя.
The goal of the article is to reveal the informational potential of quotations and allusions in the context
of the messages of the Kyivan Cave Patericon about the emotional world. Methodology. The research
uses methods of analysis, synthesis and generalization, classification and systematization, induction and
deduction, narrative, heuristic, retrospective, textual comparison, interpretive and hermeneutic. The scientific novelty. The article makes the first attempt at a comprehensive analysis of pateric quotations and allusions
related to the emotional world, most of which have been discovered or clarified for the first time.
Conclusions. The identified quotations and allusions come from biblical, hagiographic, didactic and liturgical
texts. They were urged to reinforce this or that opinion by the authority of the texts of Christian literature;
to confirm the doubtless truth of Godʼs words through reports about specific situations from the
realities of the Pechersk monastery; connect local history with Sacred history; at the level of form, draw a
parallel between the lives of the cave saints and the Christian saints of earlier times, who had similar features;
to introduce into the pateric text the content contained in the original source, to «expand» the boundaries
of the pateric word in the context of the content, to deepen this content with additional important layers.
In some cases, the presence of quotations and allusions, especially short ones, could be due to the fact
that these words were well known to the authors, were a familiar vocabulary for them and therefore were
not necessarily «inserted» into the text with a specific purpose, although they can be understood as a quotation
or an allusion. Important aspects of the Pechersk vision of the emotional world were based on the
Christian, primarily biblical, tradition. The obtained conclusions are important both in the context of the
problem of sources and in the context of the study of the emotional world of a person in the Ukrainian Middle
Ages.
|
| issn |
2518-7430 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192897 |
| citation_txt |
Емоційний світ Києво-Печерського патерика крізь призму цитат та алюзій християнської літератури / Л. Петрушко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 2. — С. 97-112. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT petruškol emocíiniisvítkiêvopečersʹkogopaterikakrízʹprizmucitattaalûzíihristiânsʹkoílíteraturi AT petruškol emotionalworldofthekyivancavepatericonthroughtheprismofquotesandallusionsfromchristianliterature |
| first_indexed |
2025-11-25T22:49:27Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:49:27Z |
| _version_ |
1850574213916655616 |
| fulltext |
Siverian chronicle. 2023. № 2
97
УДК 930.85(477«ХІ–ХVІ»):159.942+2–23(82.091)
Людмила Петрушко
•
ЕМОЦІЙНИЙ СВІТ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОГО ПАТЕРИКА
КРІЗЬ ПРИЗМУ ЦИТАТ ТА АЛЮЗІЙ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ1
DOI: 10.58407/litopis.230211
© Л. Петрушко, 2023. CC BY 4.0
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7175-9143
Метою статті є розкриття інформаційного потенціалу цитат і алюзій у контексті повідом-
лень Києво-Печерського патерика про емоційний світ. Методологія дослідження полягає в засто-
суванні методів аналізу, синтезу та узагальнення, класифікації та систематизації, індукції та де-
дукції, наративного, евристичного, ретроспективного, текстологічного порівняння, інтерпрета-
ційного та герменевтичного. Наукова новизна. У статті здійснено першу спробу комплексного
аналізу патерикових цитат і алюзій, пов’язаних із емоційним світом, частина з яких виявлена впер-
ше або уточнена. Висновки. Виявлені цитати та алюзії походять із біблійних, агіографічних, по-
вчальних та богослужбових текстів. Вони були покликані підкріпити ту чи іншу думку авторите-
том текстів християнської літератури; через посередництво повідомлень про конкретні ситуації
з реалій Печерської обителі підтвердити непохитну істинність слів Господніх; пов’язати локальну
історію зі Священною; на рівні форми провести паралель між житіями печерських святих і хрис-
тиянських святих більш раннього часу, які мали подібні риси; внести в патериковий текст те зміс-
тове наповнення, яке міститься в першоджерелі, «розширити» у контексті змісту межі патери-
кового слова, поглибити цей зміст додатковими важливими пластами. У частині випадків наяв-
ність цитат і алюзій, особливо коротких, могла бути пов’язаною з тим, що ці слова були добре ві-
домими авторам, становили для них звичну лексику й тому не обов’язково «вкладалися» в текст із
певною метою, хоча могли й бути усвідомленими як цитата чи алюзія. Важливі аспекти печерської
візії емоційного світу базувалися на християнській, насамперед біблійній, традиції. Отримані вис-
новки мають значення як у контексті проблематики джерел, так і в контексті вивчення емоційно-
го світу людини українського Середньовіччя.
Ключові слова: емоційний світ, Києво-Печерський патерик, цитати та алюзії, Святе Письмо,
агіографія, повчальна література, богослужбові тексти.
Постановка проблеми. КиєвоПечерський патерик як пам’ятка багата своїм культур
ноісторичним змістом2, як одне з досить обмеженого кола збережених до нашого часу
джерел Середньовіччя, як збірник різножанрових текстів, пов’язаних із найвизначнішою
обителлю тієї доби, викликав і продовжує викликати інтерес дослідників, насамперед іс
ториківмедієвістів, текстологів, філологів. Питання джерел, використаних при створенні
першого оригінального Отечника, було одним із центральних у патерикознавчих студіях.
Однак, незважаючи на це, воно досі залишається не вичерпаним і не втратило своєї акту
альності. Очевидно, причин для цього є щонайменше дві. Насамперед, це – значний обсяг
пам’ятки, її структура, складена з різних творів. Друга причина полягає в різних рівнях
обізнаності авторів і тогочасних читачів / слухачів, з одного боку, і нинішніх дослідників
(колеги дореволюційної школи в цьому аспекті були більш компетентними, однак, за на
шими спостереженнями, і їм не все вдалося «побачити»), з іншого, із текстами, які бук
вально наповнювали життя середньовічної людини, особливо духовних осіб, усіх причет
них до чернецтва. Ідея віднайти всі джерела КиєвоПечерського патерика, алюзії, прямі та
приховані цитати, розшифрувати їх глибинний зміст у конкретних контекстах – є однако
во чудовою і однаково, мабуть, нездійсненною. Проте, за євангельською притчею, можна
1 Доповідь була виголошена під час міжнародного наукового круглого столу «КиєвоПечерський патерик: дже
рела та контекст», який відбувся 25 листопада 2022 р. в м. Париж (Франція) у рамках днів франкоукраїнських
наукових досліджень і був приурочений до 800річчя з часу створення цієї давньоукраїнської літературної па
м’ятки. Організаторами заходу виступили: École pratique des hautes études (Paris) спільно з Інститутом історії
України НАН України (Київ), Національним заповідником «КиєвоПечерська лавра» (Київ) і Міжнародним інс
титутом афонської спадщини (Київ).
Висловлюю глибоку вдячність усім прекрасним людям, котрі посприяли появі цієї скромної розвідки, а найбіль
ше моєму дорогому подружжю С.В. Прудивусу, який допоміг у виявленні великої кількості джерел походження
аналізованих цитат і алюзій.
2 Сивець С. Філософськолітературна інтерпретація категорії «мовчання» та «тиші» в «КиєвоПечерському Пате
рику». Літературознавчі студії. Київ: ВПЦ «Київський університет», 2013. Вип. 39. Ч. 2. С. 388–391.
Сіверянський літопис. 2023. № 2
98
примножити даний Господом дар в десять разів, можна – і в п’ять. Головне – примножи
ти, а не сховати (Лк. 19:12–28). Тож із великою радістю долучаємося до вирішення по
ставленої проблеми й ми. Оскільки тема є дуже об’ємною, а наші наукові зацікавлення на
самперед пов’язані з емоційним світом досліджуваної пам’ятки, то об’єктом нинішньої
розвідки було обрано цитати та алюзії у повідомленнях КиєвоПечерського патерика про
емоційний світ. Не претендуючи на вичерпність розкриття заявленої теми, все ж робимо
свою скромну спробу віднайти та проаналізувати прямі та непрямі цитати з потенційних
джерел.
Актуальність дослідження пов’язана з тим, що емоційний світ українського Серед
ньовіччя становить одну з малодосліджених сторінок історії України. КиєвоПечерський
патерик у цьому контексті є надзвичайно важливою пам’яткою, яка дає можливість роз
крити ідеальну та до певної міри реальну складові емоційної сфери. Виявлення та аналіз
цитат (прямих, непрямих, очевидних, прихованих, потенційних) та алюзій із біблійних,
богослужбових, агіографічних, повчальних текстів допоможе, поперше, дати відповідь на
велику кількість питань, які стосуються джерел КиєвоПечерського патерика й характеру
запозичень тощо, а подруге, краще розкрити проблему емоційного світу людини україн
ського Середньовіччя, зокрема краще з’ясувати, зрозуміти систему відчуття печерської
емоційної спільноти, у тому числі її витоки. Оригінальні наративні джерела створювалися
за центоннопарафразним принципом, тобто вони засновані «на систематичному звернен
ні до авторитетів – їх прямому чи непрямому цитуванні, оскільки сам ідеал літератури є
нормативним»3. Дослідження цих джерел у такому ключі, розбір запозичень є надзвичай
но цінним і важливим для комплексного вивчення погляду на емоції в печерській тради
ції. Сам факт звернення до авторитету Святого Письма, ідей інших авторів, а також вклю
чення до нового тексту, свідчить про їхню актуальність для авторів і оточення, до якого ці
автори належали4. А отже, прямі чи непрямі запозичення цілком припустимо розглядати
як уявлення тих осіб, із якими пов’язана їхня поява та збереженість в аналізованих джере
лах.
Аналіз досліджень і публікацій. Колосальну роботу по виявленню цитат в усьому
тексті першого оригінального Отечника здійснив свого часу Д.І. Абрамович. Результати
його праці представлені на сторінках відомої публікації КиєвоПечерського патерика5,
оригінал якого зберігається у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки Украї
ни ім. В.І. Вернадського6. Однак названа дослідницька студія іноді потребує уточнення чи
доповнення.
Цінні думки щодо джерел повідомлень про сльози висловив Ф. Конт7. Хоча його роз
відка стосується зовсім іншої пам’ятки та періоду, спостереження автора має важливе зна
чення й у контексті вивчення нашого джерела.
Метою дослідження є розкриття інформаційного потенціалу цитат і алюзій у контекс
ті повідомлень КиєвоПечерського патерика про емоційний світ.
Вона конкретизується такими завданнями:
1) виявити у відповідних повідомленнях Патерика цитати та алюзії й встановити їх
першоджерела;
2) проаналізувати зміст цитат і алюзій у контексті патерикових розповідей та із враху
ванням смислового наповнення джерела запозичення;
3) з’ясувати причину появи цитат і алюзій у тексті, їхнє функціональне призначення;
4) крізь призму цитат і алюзій встановити параметри зв’язку печерської візії емоційно
го світу із християнською традицією.
Методологічними засадами дослідження є загальнонаукові принципи історизму,
об’єктивності, комплексності та системності. У роботі використано низку методів, серед
них – аналізу, синтезу та узагальнення, класифікації та систематизації, індукції та дедук
ції, наративний, евристичний, ретроспективний, текстологічного порівняння, інтерпрета
ційний та герменевтичний.
Методологія й практика герменевтичного методу дослідження наративних текстів ви
кладена в праці І.М. Данилевського8.
3 Данилевський І.М. Центоннопарафразный принцип в творчестве первых киевопечерских летописцев: препят
ствие или помощь для исследователя? Могилянські читання 2001 р. Київ: Віпол, 2002. С. 71.
4 Там само.
5 Абрамович Д.І. КиєвоПечерський патерик. Репринтне видання. Київ: Час, 1991. 280 с.
6 Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (далі – ІР НБУВ). Ф. 306. Спр. 386 п.
219 арк.
7 Конт Ф. «Кончавше правило, паки начах молитися Христу и Богородице со слезами» (Слезы в русской духов
ной культуре). Тело в русской культуре. Москва: Новое литературное обозрение, 2005. С. 113–118.
8 Данилевский И.Н. Повесть временных лет: герменевтические основы изучения летописных текстов. Москва:
Аспект Пресс, 2004. 383 с.
Siverian chronicle. 2023. № 2
99
На позначення осіб, про чиї нерадісні емоції повідомляє джерело, у статті вживається
поняття «герої». На наш погляд, саме це слово найбільш адекватно виражає зміст, який
ми маємо на меті передати – їхнє існування не лише в тексті, але й у реальності. На відмі
ну від понять «персонажі» і «дійові особи», які відображають лише один (перший) із за
значених аспектів.
Оскільки текст КиєвоПечерського патерика зазнавав редагування, а в контексті цієї
розвідки ми здебільшого не ставили перед собою завдання виявлення можливої появи тих
чи інших цитат та алюзій у пізніших редакціях, то слово «автор(и)» може позначати та
кож і редактора.
Цитати та алюзії іноді є частиною прямої мови героїв. Припускаємо, що вираження ті
єї чи іншої думки словами Святого Письма чи інших текстів християнської літератури –
це, імовірніше, робота авторів. Однак не вважаємо за правильне заперечувати можливість
того, що самі герої висловлювалися саме в такий спосіб. Тому в цих випадках писатиме
мо: «герої та / чи автори».
Зіставлення патерикових цитат та алюзій із потенційними першоджерелами повинно
було б здійснюватися за тими текстами, які були доступні героям та авторам Печерського
отечника. Однак їх виявлення не завжди можливе. І наразі це досить складне завдання.
Тому звірятимемо з більш сучасними текстами, розуміючи умовність такого зіставлення й
маючи сподівання на подальших етапах дослідження здійснити звірення з хронологічно
близькими першоджерелами.
Виклад основного матеріалу дослідження. У результаті опрацювання повідомлень
КиєвоПечерського патерика, що містять згадки про емоційний світ, було віднайдено
44 цитати та алюзії – явні та ймовірні. 19 із них виявили свого часу дослідники, серед
яких Д.І. Абрамович та Ф. Конт (походження 5 цитат ми уточнили / доповнили) (у таблиці
позначено прізвища названих науковців відповідно літерами А та К). 25 – результат на
ших спостережень і припущень.
Щодо самої процедури пошуку цитат і алюзій, то можемо назвати 6 важливих шляхів
їх виявлення:
1) вказівки самих героїв та / чи авторів КиєвоПечерського патерика (у деяких випад
ках вони дають пряму вказівку на те, що це слова зі Святого Письма чи іншого тексту, од
нак здебільшого – таке посилання відсутнє);
2) здобутки попередників, колег;
3) особиста обізнаність дослідника з біблійними, богослужбовими та іншими текстами
християнської літератури (від рівня цієї обізнаності залежить можливість «впізнати», «по
мітити» цитату чи алюзію в патериковому тексті, надто – особливим чином не виділену,
надто – невелику за обсягом тощо);
4) відкриття, які можуть відбутися зовсім несподівано – під час Богослужіння, читання
житійного тексту тощо;
5) робота зі словниками (йдеться про ознайомлення з прикладами із джерел, які наве
дені в словникових статтях, що стосуються вербальних номінацій емоцій; у такий спосіб
нами було встановлено потенційне з великою часткою вірогідності зовнішнє походження
двох патерикових уривків);
6) зіставлення патерикових фраз, словосполучень із тотожними чи подібними з інших
джерел (цей метод більш можливий у випадку досліджень, подібних до нашого, коли по
передньо було опрацьовано певне коло текстів на предмет повідомлень про емоційну сфе
ру чи хоча б один її аспект).
Найлегше виявити цитати та алюзії, якщо є відповідні словесні вказівки (наприклад,
«Рече бо Господь…»), або навіть без вказівок, але якщо вони відносно об’ємні. У таких
випадках запозичення не викликає чи майже не викликає сумніву. А якщо перед нами
словосполучення (наприклад, «плакати горько», «плачася и сѣтуя»9), то навіть за умови їх
тотожності чи текстологічної близькості до біблійних текстів, ми не можемо однозначно
сказати, що йдеться про свідоме запозичення і взагалі про запозичення: вони могли мати
як літературне, усвідомлене чи неусвідомлене, так і звичайне походження, наприклад, бу
ти сталими виразами в побутовій лексиці.
Хоча ми й обмежили пошук запозичень повідомленнями про емоційну сферу, об’єм
дослідження виявився досить великим. Тому в нинішній розвідці представлено лише час
тину відповідних цитат і алюзій, тих, які були віднайдені здебільшого за допомогою пер
ших чотирьох названих нами способів. Два останні залишаються багатонадійною перс
пективою. Деякі кроки в цьому напрямку уже здійснені. Зокрема, надзвичайно цінні від
криття подарувало опрацювання повідомлень про емоції з Житія прп. Сави Освященого10.
9 Абрамович Д.І. КиєвоПечерський патерик. С. 174.
10 ІР НБУВ. Ф. 310 (Ніж.). № 25. Житіє Сави Освященного. 79 арк.
Сіверянський літопис. 2023. № 2
100
Однак їх розгляд потребує окремої уваги. З огляду на це ми розуміємо, що висновки не
можуть мати вичерпний та абсолютний характер, адже до аналізу в цій статті не залучено
все коло потенційних джерел, навпаки, ми швидше обмежилися біблійними текстами та
поодинокими несподіваними відкриттями. До того ж, мала місце певна вибірка за тема
тичною спрямованістю – йдеться лише про цитати та алюзії в повідомленнях про емоцій
ний світ. І все ж, навіть за таких умов, отримані результати, на наш погляд, матимуть зна
чення в контексті заявлених проблем.
Сльози і печаль. Смуток і плач, які є найчисленнішими емоціями КиєвоПечерського
патерика, посідають чільне місце і за кількістю цитат і алюзій (21).
У частині випадків (4) автори дають вказівку на те, що наведені слова є цитатою. Так,
у розповіді про прп. Феофіла Сльозоточивого, про покаянні сльози святого, Ангел, який
приніс звістку про спасіння душі печерського отця і його відхід до Бога з радістю, під
тверджує сказане авторитетом Господніх слів із Євангелія: «тъй (Творець – Л.П.) бо рече:
“блажени плачющеи, яко тіи утѣшаться”»11 (Мф. 5:4). Цитата безпосередньо стосується
обставин духовного життя прп. Феофіла: розкаюючись у своїй гордині, наляканий загро
зою скорої кончини у гріхах, він багато років провів у покаянному плачі. За це святий
отримав помилування й утішення, радість від Господа12.
У цій само розповіді автор наводить ще одну фразу, також тісно пов’язану зі слізним
подвигом Печерського отця, і слово «рече» вказує на її запозичення: «да сѣявый съ слеза
ми пожнеть в радости рукоати своя: плакаху бо ся, рече, вмѣтающе сѣмена своа, сіи о
Христѣ утѣшени будут»13. Цей патериковий текст є дещо перефразованою цитатою із
Псалтиря (Пс. 125:5–6). Його зміст фактично ідентичний попередньому аналізованому
тексту. Вказівка на запозичення («рече») була покликана, на наш погляд, нагадати, наго
лосити, що це слова зі Святого Письма, тобто це неложна істина Господня, а отже, під
твердити патерикову думку Найвищим авторитетом. Припускаємо, що в такий спосіб та
кож проводилася паралель між житієм печерського подвижника та біблійними словами,
рідна локальна монастирська дійсність пов’язувалася зі Священною історією, засвідчува
лося здійснення написаного в Святому Письмі в координатах Печерської обителі.
На підставі цих двох цитат можна зробити висновок, що притаманне печерській спіль
ноті усвідомлення важливості покаянного, духовного плачу в справі спасіння ґрунтується
й на новозавітній, і на старозавітній традиції, що складають одну – християнську тради
цію.
У Житії прп. Феодосія в оповіді про скорботу отців через виведення блаж. Варлаама з
монастиря його батьком, їхню молитву та плід цього прохання до Господа сказано:
«възваша бо, рече, праведніи, и Господь услыша их и от всѣх печали их избави их…»14.
Фраза запозичена з Псалтиря (Пс. 33:18) і безпосередньо стосується описаної ситуації. У
цьому випадку, на наш погляд, справедливі наведені вище припущення щодо причин по
яви цитати в тексті зі вказівкою на запозичення: підкріплення авторитетом Господніх
слів, засвідчення їх непохитної істинності.
Розповідь про прп. Прохора Лободника, якому Господь за його подвиг суворого утри
мання дарував утішення, також містить цитату з Псалтиря (Пс. 29:6), яка на рівні символі
ки відповідає обставинам житія святого: «по реченному “вечерь въдвориться плачь, и за
утра радость”»15. Зновутаки автор, на нашу думку, мав на меті підкріпити події з монас
тирської історії авторитетом слів Господа.
Деяка частина з виявлених цитат не має вказівки на запозичення. Однак їх близькість
до біблійних та деяких інших текстів, а також розмір (якщо це речення, то є більше під
став говорити про запозичення, а якщо йдеться про словосполучення – тоді висновок не
такий однозначний) дозволяють вважати їх цитатами та / чи алюзіями. Однією з них є
фраза із Псалтиря (Пс. 54:23), яка в дещо відмінних варіантах зустрічається в тексті Пате
рика тричі. Цю думку висловлюють різні герої Патерика в творах різних його авторів
(прп. Нестора, прп. Симона, прп. Полікарпа). Це й прп. Феодосій, який заспокоює еконо
ма: «всю печаль свою възверзи къ Господу, яко тъй попечеться нами, яко же хощеть»16.
Це й печерські отці, які втішають прп. Арефу, коли його обікрали злодії: «възверзи на
Господа печаль свою, и тъй тя препитаеть»17. Це й прп. Аліпій, який звертався до христо
любця, коли той непокоївся, чи буде написаною вчасно ікона, яку замовили: «възверзи на
11 Абрамович Д.І. КиєвоПечерський патерик. С. 161.
12 Там само. С. 158–161.
13 Там само. С. 161.
14 Там само. С. 35.
15 Там само. С. 150.
16 Там само. С. 50.
17 Там само. С. 121.
Siverian chronicle. 2023. № 2
101
Господа печаль твою, еже о иконѣ, и тъй сътворить, яко же хощеть»18. У всіх трьох ви
падках немає слів «рече», «по реченному» тощо. Тобто у героїв та / чи авторів, ймовірно,
не було потреби наголошувати, що це фраза із Псалтирі. (Думку, що причина полягала у
їх добрій впізнаваності, ми відкидаємо, оскільки аналізовані вище цитати, зокрема, із за
повідей Блаженств (Мф. 5:4) та з Псалтиря (Пс. 33:18), були, на наш погляд, не менш ві
домі, тому що лунали за кожною Літургією). Вони промовляють ці слова як власні, не по
силаючись на Святе Письмо. Але це зовсім не означає, що герої та / чи автори не розуміли
їх біблійне (можливо, й через посередництво Богослужіння, оскільки 54й псалом входить
до служби 6го часу) походження. Частота згадки цієї цитати зі Святого Письма може вка
зувати на важливість для печерської спільноти розуміння того, що в скорботах потрібно
покладатися на Господа.
Майже тотожна євангельському тексту фраза «не плачита мене, но плачита себѣ и чад
своих» наведена в розповіді про прп. Николу Святошу19. Слова Спасителя, сказані жонам,
які плакали через Його страждання (Лк. 23:28), у тексті Патерика каже князьмонах. Вони
адресовані його братам. Цими словами прп. Никола заперечує доцільність можливого
плачу через його кончину в результаті подвигів і висловлює турботу про братів, поперед
жаючи рідних про очікувані біди, вказує на те, що їхні нещастя будуть більшими, ніж йо
го відхід із цього світу. У названому випадку використання відомої цитати з Євангелія,
ймовірно, мало на меті внести в патериковий текст той зміст, який мали ці слова в Свято
му Письмі. Відносно невелика відповідь печерського подвижника поглиблена в такий
спосіб контекстом головного першоджерела.
Преподобномученик Євстратій, відповідаючи своєму господарю, у полоні якого пере
бував і яким був розіп’ятий, засвідчує свою віру в Господа Іісуса Христа як проповіданого
пророками Спасителя й викриває нечестивість іудеїв. Святий промовляє слова: «яко су
ботъ ваших ненавидить Господь и преложи праздникы ваша в сѣтованіе»20, що походять
із пророчих книг (Іс. 1:14; Ам. 8:10). Зокрема, та частина, яка пов’язана зі смутком, запо
зичена з тексту прор. Амоса. Ні герой, ні автор не зазначає, що це слова Пророків (хоча,
до речі, кілька разів це зроблено в тексті, що передував аналізованій фразі, стосовно
інших цитат). Однак, припускаємо, для печерської спільноти, до якої належав і святий
Євстратій, і прп. Симон, і перші читачі розповіді, це було очевидно. Преподобномученик
та / чи автор свідомо використовує біблійні тексти, які стосувалися небогоугодності дій
іудеїв, справедливого воздаяння за гріхи. Вважаємо, ця фраза була алюзією, яка відсилала
до старозавітнього тексту, з метою поглиблення змісту патерикової розповіді, пов’язання
давньоруської історії зі Священною, підкріплення слів авторитетом Святого Письма.
В описі гіркого проводжання блаж. Варлаама в монастир і стану його близьких є текс
тологічна близькість до емоцій, згаданих у «Житії і муках Віта, Модеста та Крискентії». У
патериковій розповіді (Житіє прп. Феодосія): «Бысть … плачь великь, яко и по мертвѣм.
Раби и рабыня плачющися господина своего…»21. У «Житії і муках Віта, Модеста та
Крискентії»: «Бысть же въпль рабомъ и рабынямъ, плачющемъ господина своего»22 (тут і
далі в статті підкреслення наші – Л.П.). В останньому, щоправда, контекст був іншим,
причина сліз абсолютно різна. У Житії прп. Феодосія раби та рабині плачуть за блаж. Вар
лаамом, не розуміючи величі чернечого шляху, обраного молодим боярином. У «Житії і
муках Віта, Модеста та Крискентії» сльози рабів та рабинь є проявом співчуття до гос
подаря, який втратив зір (через свій гріх). Однак, незважаючи на те, що обставини плачу
зовсім відрізняються, є суттєва, на наш погляд, подібність у двох житіях і, можливо, це
пояснює запозичення цієї фрази: автор, прп. Нестор, бажав пов’язати дві реальні історії,
які відбувалися в різний час і в різних місцях, але які, як він міг помітити і бути враже
ним цим, мали таку схожу обставину. Йдеться про спорідненість випробування, якому
піддали своїх синів – св. муч. Віта та блаж. Варлаама – їхні батьки (отці), а також у хрис
тиянській мужності, про яку святі молили Господа. Припускаємо, що автор, вносячи в
свій текст фразу, прагнув у такий спосіб провести паралель між подвигом святого перших
віків християнства й святого рідної землі та рідної обителі, вказати на зв’язок між ранніми
подвижниками й печерськими. Важливо, що Житіє св. муч. Віта входило до Успенського
збірника ХІІ–ХІІІ ст. (як, до речі, і Житіє прп. Феодосія), який, за припущеннями дослід
ників, міг мати південноруське походження (можливо, був створений саме в Печерській
обителі, а отже Житіє св. Віта могло бути відомим автору).
18 Абрамович Д.І. КиєвоПечерський патерик. С. 178.
19 Там само. С. 116.
20 Там само. С. 107.
21 Там само. С. 35.
22 Успенский сборник XII–XIII вв.: [текст] / Издание подготовили О.А. Князевская, В.Г. Демьянов, М.В. Ляпон
под редакцией С.И. Коткова. Москва: Наука, 1971. С. 223.
Сіверянський літопис. 2023. № 2
102
Суздальський єпископ прп. Симон у посланні до прп. Полікарпа застерігає свого ду
ховного сина від духовної загибелі, забороняючи прагнути через марнославство до єпис
копства чи ігуменства, попереджаючи про гіркі наслідки непослуху, якщо він залишить
святу Печерську обитель: «плакатися имаши послѣжде много безь успѣха»23. Подібні
слова є в Повчанні Климента Болгарського зі Збірника Троїцького ХІІ ст.: «Иже бо ся не
плачеть грѣхъ своихъ, то безъ оуспѣха имать плакатися»24. Ми не можемо однозначно
стверджувати про походження патерикових слів із зазначеного твору, однак текстологічна
схожість між ними, на наш погляд, очевидна. Цілком імовірно, що існувало якесь спільне
першоджерело, яким користувалися обоє авторів – і Климент Болгарський, і прп. Симон.
Власне, якщо припустити, що в патериковому тексті Суздальського єпископа міститься
свідома алюзія саме на Повчання Климента Болгарського, то змістове зіставлення обох
фраз може слугувати на підтвердження цієї думки: якщо Полікарп замість оплакування
своїх гріхів буде прагнути до керування іншими, то його чекатимуть запізнілі сльози, як
про це сказано в згаданому Повчанні. Можливо, джерело цієї фрази було відомим і для
адресата Послання, що мало додати ваги цим словам у його очах.
Решта виявлених нами потенційних цитат і алюзій, пов’язаних зі смутком та сльозами,
має ймовірний характер. Подекуди помітна більша чи менша текстологічна близькість до
біблійних чи інших текстів не може бути потрактована однозначно на користь запозичен
ня через те, що перед нами коротке словосполучення (яке могло мати й звичайне, некниж
не походження) або ж текст не повністю тотожний можливому першоджерелу, особливо
якщо останнє не є Святим Письмом. Попри це, розглянемо всі виявлені потенційні цитати
та алюзії.
Емоції прокаженого киянина, який за своє невірство в допомогу печерських отців по
крився гнійними ранами, виражені фразою «плачася и сѣтуя»25, що є дуже близькою до
псаломської: «яко плачя и сѣтуя, тако смиряхся» (Пс. 34:14). Гадаємо, ці патерикові слова
брали свої витоки саме із Псалтиря. Хоча можливий варіант, що дві названі лексеми, які
позначають нерадісні емоції, поєднані між собою незалежно від Святого Письма, однак,
вважаємо, що цей біблійний текст був настільки відомий для досліджуваної спільноти, що
таке словосполучення, найвірогідніше, мало книжне походження. Щодо того, чи автор
просто використав відому фразу, чи вносив у свій текст і її контекст – сказати складно.
Якщо справедливий останній варіант, то, можливо, прп. Полікарп мав на меті сказати ци
ми двома словами дещо більше – і про майбутнє смирення нещасного чоловіка, його по
каяння, знаючи продовження фрази: «яко плачя и сѣтуя, тако смиряхся».
У згадуваній вище розповіді про преподобномученика Євстратія святий у своєму звер
ненні до господаря промовляє грізне пророцтво іудеям: «въсплачете и възрыдаете»26.
Текстологічно воно дуже близьке до євангельських слів Господа (Лк. 6:25). Звісно, це
могло бути і так поширене словосполучення. Однак, на нашу думку, врахування контекс
ту – і Спаситель говорив про плач як воздаяння за гріхи, і святий полонений каже про по
дібне – дає підстави вважати, що названі слова всетаки походять зі Святого Письма. Ціл
ком імовірно, зважаючи на змістову близькість, що герой та / чи автор вкладали у фразу,
яку бачимо в Патерику, біблійний контекст, а отже, у такий спосіб, заручалися авторите
том Господніх слів.
Двічі в КиєвоПечерському отечнику зустрічається майже тотожне словосполучення:
«плачася горько»27 та «плакася горько»28. Воно дуже подібне до євангельських слів про
розкаяння апостола Петра після відречення: «плакася горько» (Мф. 27:75; Лк. 22:62). Але
однозначно стверджувати походження фрази саме з євангельських текстів не можемо. На
віть якщо так, то швидше йдеться про сталість цієї фрази, про те, що вона була знайома
автору. А якщо й свідомо була внесена, то, на наш погляд, навряд чи її контекст важливий
для аналізу. Адже перший згаданий у Патерику плач – запізніле покаяння того, хто від
ступив від віри Христової й наблизився до католиків; другий – природні сльози матері
прп. Феодосія після довгої розлуки з рідною дитиною, однак це були сльози, які засвідчу
вали її нерозуміння душеспасительного прагнення сина. Покаяння ж апостола Петра було
правильним і незапізнілим. Так, він уже відрікся від Учителя, зрада відбулася, але в гло
бальному контексті плач не був даремним та марним. Після Воскресіння Господь, знаючи
любов та покаяння св. Петра, поновив його в апостольському званні.
23 Абрамович Д.І. КиєвоПечерський патерик. С. 102.
24 Срезневский И.И. Материалы для словаря древнерусского языка по письменным памятникам. СанктПетер
бург, 1902. Т. 2. Ч. 2. Ствп. 951.
25 Абрамович Д.І. КиєвоПечерський патерик. С. 174.
26 Там само. С. 107.
27 Там само. С. 191.
28 Там само. С. 30–31.
Siverian chronicle. 2023. № 2
103
Ще одне повідомлення про емоції матері прп. Феодосія є дуже близьким до текстів Ка
нону, творіння Симеона Логофета, про Розп’яття Господнє і на плач Пресвятої Богороди
ці (Повечір’я у вечір Великої П’ятниці). У Житії прп. Феодосія: «не тръплю бо жива быти,
аще не вижю его…»29. У Каноні: «не терплю бо без дыхания мертва Тя видети» (Піснь 6);
«…приими мя с Тобою, Сыне Мой и Боже, да сниду, Владыко, во ад с Тобою и Аз, не
остави Мене едину, уже бо жити не терплю, не видяще Тебе, сладкаго Моего Света»
(Піснь 7). Звісно, однозначно стверджувати факт запозичення не можна. Можливий варі
ант, що прп. Нестор не усвідомлено вніс до свого твору слова з богослужбового тексту
(наприклад, святий автор писав Житіє в період Великого посту та після Воскресіння
Христового й почуте в храмі закарбувалося в пам’яті, відтак, знайшло своє втілення в тво
рі). Можливо, агіограф свідомо для зображення душевних переживань матері майбутньо
го Печерського ігумена використав слова з Канону, які передають скорботу Пресвятої Бо
городиці, Матері Божої і Матері усіх християн, через страждання Її Божественного Сина.
Житіє прп. Феодосія містить іще одну фразу, яка має словесну подібність зі згаданим
Каноном. Так, в описі сумного проводжання блаж. Варлаама в монастир, емоції дружини
описані так: «иде же и жена, мужа лишающися, горьцѣ рыдающи»30. У 7й пісні Канону
читаємо: «рыдающи Непорочная горце». Помітна текстологічна схожість, а також той
факт, що і один, і інший плач належить жінці / Діві, у яких могла бути більша сила прояву
емоцій (свого часу дослідження гендерного аспекту візії сліз за патериковим текстом доз
волило зробити такий висновок31), ніж у представників сильної половини людства, дають
підстави припускати запозичення автором форми опису емоційного стану з Канону.
Відповідь прп. Феодосія на занепокоєння бояр через загрозу ув’язнення ігумена (через
викриття ним негідних дій князя) – «или дѣтій отлученіе и селъ опечалуеть мя?»32 – могла
бути алюзією на євангельський текст: «И всякъ иже оставитъ домъ, или братію … или ча
да, или села, имене Моего ради…» (Мф. 19:29). Якщо це справді було так, то алюзія сто
сувалася монашого подвигу: прп. Феодосій як людина, що ще раніше стала на чернечий
шлях, залишив заради імені Христового все, що мав і міг мати в миру, тому він не має чо
го втрачати, не має з чим терпіти розлуку – ні з дітьми, ні з матеріальними статками. Імо
вірність алюзії в цьому уривку цілком можлива, якщо врахувати, що ці євангельські слова
пов’язуються з монашеством і, власне, в самому Житії прп. Феодосія вони, разом із ще
одними, наведені як такі, через які юний святий свого часу загорівся прагненням до чер
нечого життя33.
Досить часто в Патерику в різних варіантах зустрічаємо фразу про моління зі сльоза
ми: «моля Бога съ слезами»34, «моляше Бога съ слезами»35, «моляшеся Богу съ слезами
глаголя»36 та ін.37 На нашу думку, це формулювання має однозначно книжне походження.
Ф. Конт опосередковано вказав на можливі витоки словосполучення з книги Товії. У стат
ті йдеться про слова архангела Рафаїла, адресовані Товії: «Когда ты молился со слезами, я
передавал твою молитву Господу» (Тов. 12:12)38. Однак загалом це словосполучення до
сить поширене у християнській традиції. Так, подібна фраза є й у згадуваному Каноні в
службі Повечір’я у вечір Великої П’ятниці: «молящи Его со слезами» (Піснь 5), а також у
текстах Синайського39 та Скитського40 патериків.
У Житії прп. Феодосія двічі зустрічаємо фразу «съ слезами учаше»41. У Діяннях святих
Апостолів містяться подібні слова: «учя со слезами» (Діян. 20:31). Хоча помітна певна
схожість між біблійним та патериковим текстом, однозначно стверджувати наявність ци
тати чи алюзії не можемо. Якщо ж, справді, мало місце свідоме запозичення, то проводи
лася паралель між святим ігументом та Апостолом.
29 Абрамович Д.І. КиєвоПечерський патерик. С. 30.
30 Там само. С. 35.
31 Петрушко Л. Печаль і сльози в епоху Середньовіччя: віковий та гендерний аспекти. Історія, наука, пам’ять у
науковому вимірі: стан, перспективи. Матер. ІІІ міжн. наук.пр.конф. Київ, 2022. С. 25–28.
32 Абрамович Д.І. КиєвоПечерський патерик. С. 67.
33 Там само. С. 28.
34 Там само. С. 50.
35 Там само. С. 185.
36 Там само. С. 51.
37 Там само. С. 17, 56, 63, 73, 75, 98, 105, 159.
38 Цит. за: Конт Ф. «Кончавше правило…»… С. 117. Наші спроби віднайти згадки сліз у цій фразі в Святому
Письмі в різних варіантах перекладу не мали успіху. Див., наприклад, канонічний текст церковнослов’янською:
«и нынѣ, егда молился еси ты и невѣстка твоя Сарра, азъ приношахъ память молитвы вашея пред Святаго»
(Тов. 12:12).
39 Синайский патерик: [текст] / Изд., введ. Голышенко В.С., Дубровина В.Ф. Москва: Наука, 1967. С. 141, 181,
217, 277, 368, 369, 376.
40 Науководослідний відділ рукописів Російської державної бібліотеки. Ф. 304.I. Спр. 703; Скитский патерик.
Арк. 68 зв., 141–141 зв.
41 Абрамович Д.І. КиєвоПечерський патерик. С. 55, 71.
Сіверянський літопис. 2023. № 2
104
КиєвоПечерський патерик містить іще два важливі образи, пов’язані зі сльозами.
Обидва вони згадані в розповіді про прп. Феофіла Сльозоточивого. Перший із них, це –
«джерело сліз» («источникъ слезъ»). Йдеться про те, що святий, який багато років провів
у слізному покаянні, після преставлення прп. Марка ще більше почав плакати, й у цьому
контексті сказано: «проливаше источникъ слезъ, ему же паче множашеся»42. Тобто тут ве
лика кількість плачу, його тривалість виражені через образ джерела сліз. Згаданий уже до
слідник Ф. Конт писав про відомий із Псалтирі глибокий образ долини плачу з її джерела
ми: «Проходя долиною плача, они открывают в ней источники» (Пс. 83:7)43. Цілком мож
ливо, що для Печерських отців це поняття було більш знайомим із повчальних текстів, на
приклад, із Лествиці44.
Важливим також є образ «слезного съсуда». У патериковій розповіді йдеться про посу
дину, у яку святий Феофіл збирав свої сльози. Відтак, йому з’явився Ангел, який (здаєть
ся, докоривши подвижнику за збирання сліз) показав йому ще більшу посудину, в котру
за повелінням Творця було зібрано ті сльози, які прп. Феофіл не зібрав. Гадаємо, що автор
міг проводити паралель, зв’язок між цими двома реальними посудинами з життя
прп. Феофіла і «съсудом» сліз, згаданим у Псалтирі (здається, думка про присутню алю
зію висловлена в науковій літературі, але, на жаль, нині нам не вдалося відшукати, у кого
з дослідників конкретно): «У Тебя исчислены мои скитания; положи слезы мои в сосуд у
Тебя, – не в книге ли они Твоей?» (Пс. 55:9). Адже якщо проаналізувати змістову частину
цього біблійного тексту і порівняти з патериковим, то можемо зробити висновок, що,
справді, цей момент із житія прп. Феофіла слугує яскравим підтвердженням слів із Псал
тирі: Господь збирає сльози Своїх вірних рабів, у Нього не загублена жодна сльоза. Однак
автор не наголосив на тому, що явно це живе втілення слів Святого Письма в монастир
ській історії: він зробив це посередництвом алюзії.
Радість. Примітно, що радісні емоції, які, згідно з нашими підрахунками, за чисельніс
тю згадок посідають друге місце в емоційному світі КиєвоПечерського патерика, і в кон
тексті досліджуваної проблеми, за кількістю пов’язаних із ними цитат і алюзій – 14 – та
кож слідують одразу ж за повідомленнями про сльози та печаль.
Частина (10, тобто у 2,5 рази більше, ніж у випадку смутку та плачу) названих цитат
має прямі вказівки на походження з тексту Святого Письма. Так, сказано, що прп. Феодо
сій, зазнававши насмішок через убогий одяг, з радістю приймав докори, «имѣа на памяти
присно слово Господне, и тѣм утѣшаа веселяшеся. “Блажени бо есте, рече, егда укорять
вы и егда рекуть всякь золь глаголъ на вы лжюще мене ради. Възрадуитеся и възыграйте,
се бо мьзда ваша многа есть на небесѣхъ”»45 (Мф. 5:11–12, Лк. 6:22–23). За нашими текс
тологічними спостереженнями, перша частина цитати (до слів «Мене ради») походить
із тексту євангеліста Матфея, а друга (зі слів «Възрадуитеся…») – від апостола Луки
(Д.І. Абрамович вказував лише на перший із цих двох текстів: Мф. 5:11–12). Важливо, що
слова Господні були для прп. Феодосія авторитетом, довіряючи якому, він переносив ви
пробування. І, очевидно, саме з цією метою – для харакетристики довіри святого Божому
слову й вірності йому – автор наводить євангельську цитату, із зазначенням, що це запо
відь Божа. Слова зі Святого Письма буквально стосувалися ситуації зі святим ігуменом.
Прп. Полікарп, прославляючи преподобних отців Печерського манастиря, у зверненні
до архимандрита Акіндіна в кінці слова про прп. Агапіта пише: «Яко же бо рече Господь,
радость бываеть на небеси о едином грѣшницѣ кающемься, то кольма паче о толицѣх
праведницѣх ангелом веселитися…»46 (Лк. 15:7). Автор також, як і в інших випадках інші
автори, звертається до Найвищого авторитету – Господніх слів, на якому будує другу, уже
власну частину фрази. Однак нагадаємо: у євангельському тексті після слів про радість за
одного грішника, який кається, Господь каже, що ця радість більша за ту, яка пов’язана з
99 праведниками, котрі не потребують покаяння. Якщо буквально зіставити зміст патери
кового тексту з євангельським, може скластися уявлення про протиставлення авторомпе
черянином свого твердження – Спасителевому. Однак, прп. Полікарп, звісно, жодним чи
ном не хотів зневажити Господні слова й тим паче він цього не зробив. Швидше, прослав
ляючи отців Печерських, автор мав розуміння, що кожен із них уже приніс своє покаяння.
Однак, на наш погляд, теза про те, що така велика кількість праведників повинна пород
жувати ще більшу радість, засвідчує, імовірно, використання цієї цитати із пам’яті, де збе
реглася одна важлива істина й не пов’язалася з нею друга її частина. Припустиме ще й та
ке пояснення (воно, до речі, може поєднуватися з попереднім), що в аналізованому пате
42 Абрамович Д.І. КиєвоПечерський патерик. С. 160.
43 Конт Ф. «Кончавше правило…»… С. 114.
44 ІР НБУВ. Ф. 301 (ЦАМ КДА). № 145. П. Лествиця Іоана Синайського. Арк. 73, 75, 81 зв.
45 Абрамович Д.І. КиєвоПечерський патерик. С. 47.
46 Там само. С. 133.
Siverian chronicle. 2023. № 2
105
риковому уривку акцент зроблено на кількості: якщо покаяння одного грішника породжує
велику радість на небі, то тим більше – такий сонм праведників. І прп. Полікарп не пере
чить Господнім словам, а, навпаки, у своєму звеличенні отців Печерських опирається на
авторитет цих слів.
Ще одна цитата з Євангелія наведена в контексті історії преподобномучеників Феодо
ра та Василія, а конкретно – розповіді про те, як прп. Феодор іменем Господнім звелів не
чистим духам, котрі перешкоджали його трудам, перенести дрова з берега на гору. І те,
що понад людські сили, було звершено в такий спосіб. Як повідомляє автор, багатьом
іновірцям це видається неправдивим, але свідки чуда прославили Господа, «творящаго
предивнаа чюдеса своихъ ради угодникъ, яко же рече Господь: “не радуйтеся, яко дуси
вам повинуються, радуйтежеся паче, яко имена ваша написана суть на небесѣх”»
(Лк. 10:20). Цитата безпосередньо стосується описаної ситуації: нечисті духи виявили по
кору Господу та Його угоднику. І, напевно, радість є дозволеною, адже сотворене Госпо
дом чудо через свого вірного раба засвідчує, очевидно, написаність імені прп. Феодора на
небесах або, принаймні, імен святих засновників монастиря, про яких сказано далі. Так,
автор продовжує пояснювати доцільність, можливість радості навіть за такої обставини
(хоча в євангельському тексті йшлося про те, що не це повинно бути приводом для неї):
«Но се убо съдѣа Господь въ славу свою молитв ради святых отець наших Антоніа и Фео
досіа»47.
Наступна цитата, вміщена у «Слові про заснування Печерської церкви», – «Радуйтеся
бо, рече, и веселитеся, яко имена ваша написана суть на небесѣхъ»48, – складається із двох
євангельских цитат (Мф. 5:12, Лк. 10:20) (Д.І. Абрамович посилався лише на євангеліста
Матфея – Мф. 5:12). Ми припускали, що це пов’язано із контекстом. У Патерику мовить
ся про блаженство похованих та написаних (!) у тому преславному храмі. Очевидно,
йдеться про вписання імені в синодик. І цим міг би пояснюватися той факт, що цитата з
євангеліста Матфея, яка закликає до радості, продовжується не тими словами, що йдуть у
відповідному біблійному тексті, а уривком цитати з Євангелія від апостола Луки
(Лк. 10:20), у якій небесна нагорода конкретизована: «имена ваша написана суть на небе
сѣхъ», що співзвучне патериковому повідомленню. Однак теза про написання у цьому
храмі з’являється лише у пізнішій, Феодосіївській реадкції, а в Основній вона відсутня:
йдеться лише про поховання. Але вірогідніше, що ті, хто був похованим у Печерській
церкві, записувалися в синодик і молитовно згадувалися. Тобто поховання передбачало й
вписання. А отже, початково ця думка могла бути вкладеною в текст, а у Феодосіївській
редакції отримала своє вираження й словами (цілком імовірно, під впливом євангельської
цитати та її слів про написання). Можна навіть припустити, що авторська думка є такою:
імена, вписані в синодик Великої Печерської церкви («въ животыа книгы»), написані на
Небі. Автор підтверджує свою думку авторитетом Господніх слів, хоча вони й стосуються
іншого. У цьому патериковому уривку, на наш погляд, біблійна цитата має лише власну
самодостатню цінність – як слова Спасителя – її євангельські контексти в конкретному
випадку не залучено до змісту патерикової розповіді. Автор пояснює свою тезу, що імена
похованих (і вписаних у синодик) християн написані на Небі, тому що ця церква «Богови
любльши есть небесе»49.
У контексті розповіді про прп. Прохора Лободника, опису його незвичайного подвигу,
побіжно згадується притча про нерозумного багача. Зокрема, спосіб життя святого, який
не мав житниць, де зберігав би свої блага (їх він не мав), буквально протиставляється на
строям і поведінці згаданої особи з євангельського тексту: «Сій не рече, яко же богатый:
“душе, имаши многа благаа, лежаща на многа лѣта, ежь, пій, веселися!”»50 (Лк. 12:19).
У контексті оповіді про воздаяння прп. Феодосію за вірність Богу агіограф наводить
відомі євангельські слова: «Таже и Господь к нему: “благый рабе, вѣрне умноживый пре
данный ти таланть, тѣмже приими уготованный ти вѣнець и вниди в радость Господа сво
его”»51 (Мф. 25:21). На наш погляд, автор звертається до авторитету Господніх слів задля
підтвердження святості Печерського ігумена. Засвідчена також віра прп. Нестора в істин
ність сказаного Спасителем.
Оповідаючи про прихід князя Ізяслава, автор Житія прп. Феодосія наводить паралель
між цим фактом і Священною історією. Як свого часу рабиня, побачивши апостола Петра,
який, чудесним чином врятований із в’язниці, прийшов до них, «от радости не отвръзе
вратъ» (Діян. 12:14), так і монастирський вратар, маючи благословення не відкривати во
47 Абрамович Д.І. КиєвоПечерський патерик. С. 167.
48 Там само. С. 9.
49 Там само. С. 9.
50 Там само. С. 150.
51 Там само. С. 23.
Сіверянський літопис. 2023. № 2
106
ріт до початку вечірньої, не впустив одразу гостя, а дізнавшись про те, що це справді
князь, поспішно пішов до ігумена повідомити про прихід високої особи. Прп. Нестор по
рівнює в цьому уривку становище князя з аналогічним становищем первоверховного
апостола: «о семь подражающу святаго и връховнаго апостола Петра»52. Вважаємо, що та
ка паралель, насамперед, може бути звичайною згадкою подібної ситуації, відомої зі Свя
того Письма. І ця згадка вкотре засвідчує добру обізнаність печерських отців із біблійни
ми текстами. Другим поясненням, яке, однак, не заперечує можливість першого, є те, що в
такий спосіб автор усвідомлено проводив паралель між локальною монастирською історі
єю та Священною.
Прп. Полікарп, який захоплено пише про святих отців Печерського монастиря, про те,
що потрібно багато зусиль, щоб згадати й прославити всіх, хто праведно послужив Госпо
ду в цій обителі, зазначає: «Давыдскыи рекущи: радуйтеся, праведніи, о Господѣ, правѣд
ным подобаеть похвала!»53 (Пс. 32:1–2) (важливо, що цей біблійний текст міг бути акту
алізований богослужбовою практикою). Хоча на перший погляд здається, що автор вжи
ває слова з Псалтирі задля акценту на прославленні Печерських отців (адже сказано «пра
вѣдным подобаеть похвала!»), звернення до тлумачень цього місця Святого Письма й
прочитання в їхньому світлі патерикових слів схиляє до думки, що всетаки наведеною
цитатою прп. Полікарп наголошує на тому, що життя Печерських отців було прославлен
ням Господа.
У текстах Феодосіївського циклу – «Слові про перенесенні мощей» та «Похвалі
прп. Феодосію» – вміщено дві цитати з Притчей Соломона: «Съ похвалами бывающаа па
мяти преподобных възвеселятся людіе, рече премудрый Соломонь», «Похваляему правед
нику възвеселятся людіе»54 (Притч. 29:2). До речі, в обох випадках цитати починають на
звані тексти. Йдеться про радість від прославлення праведних людей, від знання про їхнє
святе життя, їхні подвиги, які, у свою чергу, слугують взірцями для наслідування, надиха
ють і підтримують на доброму шляху слідування Божим заповідям. Посередництвом ци
тат патерикова думка підтверджується авторитетом Святого Письма.
Згадуваний вже преподобномученик Євстратій, який перебував у полоні у єврея, був
покараний останнім розп’яттям на хресті, подібно до того, як свого часу іудеї розіп’яли
Спасителя. Святий терпів муку, дякуючи Богу. На сказане нечестивим господарем він від
повідав словами вдячності Господу та багатьма цитатами зі Святого Письма, пов’язаними
із Хресними стражданнями та Воскресінням Христа. Так, преподобномученик Євстратій
каже: «О сем же дьни глаголеть (Давид, про якого йшлося в тексті перед цим – Л.П.): “сій
день, иже сътвори Господь, възрадуемся и възвеселимся въ нь”»55 (Пс. 117:24). Оскільки в
тексті йшлося про те, що єврей розіп’яв святого полоненого в день Воскресіння Господ
нього, то, найбільш імовірно, що наведена цитата стосується цього великого дня. Варто
зауважити, що вона входить також і до тексту стихір Пасхи. Але святий чи автор, який
вклав ці слова в уста святого, пов’язував їх насамперед зі св. Давидом, тобто знав про їх
походження із Псалтирі.
Крім явних цитат, пов’язаних із радістю, у тексті Патерика є й непрямі цитати та алю
зії. Так, у розповіді про прп. Прохора Лободника наведені слова: «всегда работаше Госпо
деви радуася»56. Припускаємо, що це може бути непрямою цитатою зі Святого Письма,
наприклад, із Псалтирі. Найбільш близькою текстологічно нам видається цитата «Рабо
тайте Господеви со страхом, и радуйтеся Ему со стрепетом» (Пс. 2:11), хоча за змістом
більш відповідною є «работайте Господеви в веселии» (Пс. 99:2). Цілком припустимо, що
автор не проводив жодних усвідомлених паралелей зі Святим Письмом, а ці біблійні сло
ва складали вже звичну його лексику, а ще більше – світогляд. Але й можливо, що
прп. Полікарп розумів, що його слова відсилають до тексту Псалтирі, і в такий спосіб по
силювалася їх значимість авторитетом Святого Письма.
На початку Похвали прп. Феодосію є фраза «Радости бо есть день и веселіа»57. Гадає
мо, вона має свої витоки в Святому Письмі, можливо, у згадуваних псаломських словах:
«сій день, иже сътвори Господь, възрадуемся и възвеселимся въ нь» (Пс. 117:24) (імо
вірно, актуалізовані через стихіри Пасхи) або ж у словах «даси радость и веселіе»
(Пс. 50:10).
У двох текстах Феодосіївського циклу – «Слові про перенесення мощей» та «Похвалі
прп. Феодосію» – велику кількість разів вживається слово «радуйся»58. Можна сказати,
52 Абрамович Д.І. КиєвоПечерський патерик. С. 43.
53 Там само. С. 172.
54 Там само. С. 78, 86.
55 Там само. С. 107.
56 Там само. С. 150.
57 Там само. С. 86.
58 Там само. С. 83–84, 90–91.
Siverian chronicle. 2023. № 2
107
що це анафора, подібна до єдинопочатків ікосів («харитизмів») в акафистах або після 6ї
пісні канону. Початково «радуйся» походило від Архангельського звертання до Пресвятої
Діви Марії (перший акафист присвячений Благовіщенню Пресвятої Богородиці) і відобра
жало сучасну земному життю Спасителя традицію вітання, зафіксовану в Євангелії.
Гнів. Цитат і алюзій, пов’язаних із гнівом, у тексті КиєвоПечерського патерика вияв
лено 5. Як і щодо попередніх емоцій, так і в цьому випадку є явні цитати, а є непрямі,
алюзії.
Так, у Слові про прпп. Тита та Євагрія є дві цитати зі Святого Письма, які покликані
авторитетом Господніх слів утвердити правильну емоційну та поведінкову модель. Одна з
цитат наведена на пояснення раптової смерті Євагрія, який не бажав примиритися з бра
том во Христі. Вона засвідчує, що, справді, відбувся справедливий Божий суд: «Рече бо
Господь: “всякъ, гнѣвааися на брата своего без ума, повинень есть суду”»59 (пор.:
Мф. 5:22). А відтак, звертаючись безпосередньо до свого адресата Полікарпа, прп. Симон
застерігає його від гніву, підкріплюючи свої слова Божими: «Господь … тъй бо рече; да
не зайдеть солнце въ гнѣвѣ вашем»60 (Еф. 4:26). Важливо, що слова Апостола як слова
Святого Письма сприймалися як слова Божі, хоча це й не були слова безпосередньо Спа
сителя.
Ще одна алюзія, присутня в цій розповіді, пов’язана з Житієм мученика Никифора
Антіохійського. Опис духовної дружби, а відтак, ворожнечі між двома християнами дуже
подібний до того, що наведений у Слові про прп. Тита та Євагрія61. Мабуть, як і у випадку
зі святими Варлаамом Печерським та муч. Вітом, автор, помітивши схожість у житіях
прп. Тита та св. Никифора (саме в аспекті ворожнечі, гніву між двома братами во Христі,
яких раніше пов’язувала велика сердечна дружба), через алюзію словесно поєднав ці дві
розповіді. У такий спосіб патерикова історія ще й поглиблювалася контекстом Житія свя
того мученика Никифора Антіохійського, що, у свою чергу, додавало ваги повчанню про
негнівливість.
Про князя Мстислава Святополковича, який несправедливо й жорстоко вчинив зі свя
тими Василієм і Феодором, автор зазначає: «И нестерпѣвъ обличенія, и шуменъ бывъ от
вина»62. Слова прп. Полікарпа про правителя текстологічно дуже близькі до псаломських:
«И воста яко спя Господь, яко силен и шумен от вина» (Пс. 77:65). Навряд чи автор про
водив аналогію між несправедливим князем і справедливим Господом. Щонайбільше, па
ралель могла існувати на рівні – Господь та господар країни. Але, цілком імовірно, що
прп. Полікарп лише використав звичну з Псалтирі лексику, не переносячи глибинних
смислів біблійного тексту.
Характеризуючи прп. Феодосія, його агіограф пише: «ни гнѣвливь, ні аръ очима»63. На
наш погляд, тут присутня алюзія до псаломського тексту – «яко гнев в ярости его»
(Пс. 29:6), яка, однак, не передбачає запозичення змісту із цього уривку зі Святого Пись
ма до житія. Цілком можливо, що мав місце вплив інших біблійних текстів (наприклад,
Іс. 13:9).
Страх. Цитат та алюзій, пов’язаних зі страхом, у Патерику ще менше – 3. І всі вони не
мають вказівок на зовнішнє походження. Однак їхня текстологічна схожість до біблійних
текстів (принаймні двох із них) дає підстави вважати їх такими. Так, прп. Симон повчає
прп. Полікарпа: «Работай Господеви съ страхом»64. Це – відомі слова з Псалтиря: «Рабо
тайте Господеви со страхомъ» (Пс. 2:11). Важливо, що вони актуалізовані богослужбовою
практикою – першим антифоном 1ї кафизми (піснеспів «Блажен муж»), який виконується
на Вечірній. Тож прп. Симон, хоча й не називає джерело походження своїх слів, гадаємо,
розумів, що вони запозичені зі Святого Письма і що прп. Полікарпу це теж відомо, що до
давало їм ваги в його сприйнятті та в очах адресата. Варто також звернути увагу на те, що
в цитаті йдеться про правильний страх християнина – страх Божий, що передбачає благо
говіння перед Господом і абсолютно відрізняється від інших страхів.
У своїх настановах братїі прп. Феодосій, повчаючи про мужність і твердість у духов
ній боротьбі, ділився своїм досвідом. Святий ігумен розповідав про випробування, яке ма
ло місце на початку його монашеського життя, про видіння чорного пса, що довго стояв
перед подвижником і перешкоджав йому, а відтак став невидимим. Це викликало страх
прп. Феодосія: «страх и трепеть обьятъ мя»65. Для характеристики емоційного стану вико
ристано слова із Псалтиря: «страх и трепеть пріиде на мя, и покры мя тьма» (Пс. 54:6). Це
59 Абрамович Д.І. КиєвоПечерський патерик. С. 123.
60 Там само. С. 123.
61 Там само. С. 122.
62 Там само С. 170.
63 Там само. С. 55.
64 Там само. С. 99.
65 Там само. С. 48.
Сіверянський літопис. 2023. № 2
108
може пояснюватися, з одного боку, звичайним запозиченням відомої лексики, відомих
словосполучень, що так влучно підходять для змалювання душевних переживань святого
ігумена. Тим паче, що цей псалом повинен був бути особливо добре відомим для печер
ської спільноти: він входить до служби 6го часу. Однак можливе також і інше пояснення,
що не заперечує першого: псаломські слова покликані були внести в житійний текст той
зміст, який був у першоджерелі. Нагадаємо, що в псалмі мовилося про скорботу пророка
Давида через таємні підступи ворогів, про величезний страх. Псалмопівець зізнавався в
своїй боязливості та страху перед ворогами. Пророк мав велику надію на Божу допомогу
й це підтримувало його, однак були в житті такі моменти, коли випробовувалося його тер
піння й тоді він відчував страх перед ворогами й звертався до Бога з молінням про допо
могу66. Якщо зіставити цей контекст із патериковим, то, на наш погляд, можна побачити
виразні паралелі: і в самій загрозі, яка спричинила відповідний душевний стан, і в проти
стоянні їй молитвою до Господа. Тобто цілком можливо, що саме ці слова використані
для зображення емоцій прп. Феодосія з метою поглибити житійну розповідь додатковим
змістом, пов’язати історію печерського ігумена з історією Пророка.
Є в тексті Патерика ще одна фраза, яка може бути алюзією до біблійного новозавітно
го тексту. У Житії прп. Феодосія згадується один христолюбець, який бачив видіння над
Печерським монастирем. Текст так характеризує його: «чѣловѣку нѣкоему христолюбиву
и боящуся Бога»67. Подібними словами у Діяннях святих Апостолів повідомляється про
Корнилія: «[Корнилій] благоговѣин и бояйся Бога» (Діян. 10:2). Однак, попри деяку сло
весну схожість, всетаки однозначно стверджувати походження такого формулювання са
ме з біблійного тексту не можна. Хоча, цілком імовірно, що патерикові слова сягали своїм
корінням до названого уривку. Автор міг внести їх навіть не усвідомлено. А міг і усвідом
лено. Однак, гадаємо, тексти Діянь Апостолів, у порівнянні з Євангелієм та Псалтирем,
менш відомі, вони не так «на слуху», як перші.
Сором. У тексті Патерика віднайдено також одну цитату, пов’язану із соромом: «по
кры срамота лице мое, чюждь бых братіи моеи и страненъ сыном матере моея»68. Слова
тотожні псаломським (Пс. 68:8–9). Однак, на нашу думку, автор запозичив лише форму,
за допомогою якої зобразив події з печерської історії. Зміст, який пов’язаний із цими сло
вами в Псалстирі, не було внесено в текст прп. Полікарпа: пророк Давид терпить незаслу
жену ганьбу, а герой, щодо якого використано названі слова в Патерику, зазнав справед
ливого воздаяння – покрився гноєм за своє невірство. Однак важливим є те, що герой
та / чи автор, мабуть, невипадково запозичує псаломські слова: вони буквально стосують
ся описаної ситуації. Гнійсором покрив обличчя і всього його. Але в результаті покаяння
прокажений киянин був помилуваний Господом і отримав зцілення.
Висновки. 1. Майже всі виявлені цитати й алюзії (36 (38) із 44) походять зі Святого
Письма (Псалтир – 17 (18), Євангеліє – 15, Апостол – 3, Притч – 2, Книга прор. Амоса – 1,
Книга Товії – 1). Воно було першоджерелом для багатьох середньовічних творів. Тому до
Патерика ці цитати могли потрапити через посередництво інших текстів, які в такому ви
падку були безпосереднім джерелом наявних цитат і алюзій. Насамперед біблійні тексти
актуалізовувалися богослужбовою практикою. Однак у Патерику неодноразово чітко мо
виться, що, то слова Господні, то слова пророка Давида, то Соломона. Це, як нам здаєть
ся, однозначно вказує на те, що автори усвідомлювали походження цих слів саме з текстів
Святого Письма. Факт переважання біблійних текстів серед джерел цитат і алюзій може
пояснюватися, поперше, тим, що, справді, в силу їх авторитетності та знаності (варто
пригадати існуючу в Печерській обителі благочестиву практику вивчення Псалтиря напа
м’ять), до них найчастіше зверталися середньовічні автори, їх найчастіше – усвідомлено
чи неусвідомлено – цитували. А подруге, тим, що ці тексти з усієї християнської літера
тури, мабуть, найкраще відомі й для дослідників, тобто запозичення з них найпростіше
виявити.
Крім біблійних, потенційними джерелами Патерика, виявленими в результаті цієї роз
відки, були агіографічні (Житіє св. муч. Никифора Антіохійського, Житіє свв. мучч. Віта,
Модеста і Крискентії), повчальні (Повчання Климента Болгарського) та богослужбові
тексти (стихіри, акафисти, канони).
У результаті текстологічного порівняння цитат та алюзій із джерелами (насамперед
маємо на увазі Святе Письмо), з’ясовано, що їхня відповідність – більшого чи меншого
ступеню, що могло бути пов’язано з відтворенням із пам’яті, з наявністю різних редакцій
тощо. З іншого боку, текстологічне зіставлення може допомогти у віднайденні безпосе
66 Разумовский Г., прот. Объяснение священной книги псалмов. СвятоУспенская Почаевская Лавра, 2020.
С. 354.
67 Абрамович Д.І. КиєвоПечерський патерик. С. 63.
68 Там само. С. 174.
Siverian chronicle. 2023. № 2
109
редніх джерел. У такий спосіб, наприклад, було уточнено висновки Д.І. Абрамовича: у
тексті Патерика є дві різні цитати, кожна з яких складається із двох частин, одна походить
із тексту св. євангеліста Матфея, інша – Луки.
Із 44 проаналізованих цитат і алюзій лише 16 (15) містять вказівку на запозичення.
Очевидно, вона засвідчувала важливість наголошення на тому, що це не просто слова, а
слова Господа, пророка Давида, Соломона. Складно пояснити відсутність такої вказівки в
низці інших подібних випадків (близько 7), коли наголос на авторитетності цих слів був
би, як нам здається, також важливим. Очевидно, автори мали іншу думку. Решта цитат і
алюзій, припускаємо, не виділена тому, що автори прагнули подати приховану, ненаголо
шену, невиділену алюзію, або ж їх залучення до тексту було більше внесенням тільки
форми (самих слів, лексики), а не змісту.
2. Цитати та алюзії дуже гармонійно вплетені авторами в текст КиєвоПечерського па
терика, що нерідко й ускладнює їх виявлення. Вони могли бути частиною прямої мови ге
роїв, характеристики особи чи опису якоїсь ситуації тощо, без жодних вказівок на те, що
це не оригінальні слова.
Досить часто запозичення – явні та особливим чином не вказані – несуть у собі не ли
ше ідейне смислове навантаження, але також і буквальнословесно пов’язуються з патери
ковою розповіддю (наприклад, у контексті зазначення важливості поховання та вписання
в синодик Печерської церкви вміщена євангельська цитата про те, що імена послідовників
Господніх написані на небесах).
3. Щодо причин появи цитат і алюзій у тексті, їхнього функціонального призначення,
то, на наш погляд, вони були покликані:
– поперше, підкріпити ту чи іншу патерикову думку авторитетом Святого Письма як
слова Божого (наприклад, навіть слова Апостола згадані як слова Господні) та, можливо,
інших текстів християнської літератури. Особливо це справедливо у тих випадках, коли
автори зазначають зовнішнє походження цитат через вказівки: «рече», «Давыдскыи реку
щи», «по реченному» тощо.
У контексті вивчення ідеальної складової емоційного світу цей аспект засвідчує особ
ливу важливість тих емоцій, щодо яких наявні відповідні цитати, значимість регулювання
їх етики, цінність ментальних установок, пов’язаних із ними. Вони відображають уявлен
ня про них та про їх правильність / неправильність залежно від обставин.
– подруге, посередництвом повідомлень про конкретні ситуації з реалій Печерської
обителі підтвердити непохитну істинність слів Господніх;
– потретє, показати важливість Божих слів у житії святого;
– почетверте, пов’язати локальну історію (обителі, Русі) із Священною;
– поп’яте, на рівні форми (через використання подібної чи тотожної лексики) провес
ти паралель між житіями (як подвигом) печерських святих і християнських святих більш
раннього часу, які мали схожі риси, і в такий спосіб автор прагнув підкреслити цей зв’я
зок;
– пошосте, внести в патериковий текст те змістове наповнення, яке міститься в пер
шоджерелі, «розширити» в контексті змісту межі патерикового слова, поглибити цей
зміст додатковими важливими пластами;
– посьоме, у частині випадків наявність цитат і алюзій, особливо коротких, могла бу
ти пов’язаною з тим, що ці цитати, вирази, слова були добре відомими авторам, становили
для них звичну лексику й тому не обов’язково «вкладалися» в текст із певною метою, а
тим паче не несли змісту першоджерела, хоча могли й бути усвідомленими як цитата чи
алюзія.
Дослідження цитат і алюзій дає можливість зробити висновок про те, що Печерські от
ці (герої Патерика, автори, читачі) блискуче знали Святе Письмо та інші тексти християн
ської літератури – і на рівні форми (лексики), і на рівні змісту.
4. 44 виявлені цитати та алюзії містяться в повідомленнях, які стосуються 5 аспектів
емоційного світу – сліз і печалі, радості, гніву, страху та сорому – тобто охоплюють прак
тично всю емоційну патерикову палітру. Важливо, що спостерігається певна відповідність
і в кількісному співвідношенні: найчисельніші патерикові емоції (плач і смуток; радість) і
за кількістю цитат та алюзій посідають відповідно перше та друге місця.
Важливі аспекти печерської візії емоційного світу базувалися на християнській, насам
перед біблійній, традиції. Цитати та алюзії засвідчують цінність духовних сліз, духовної
радості, святого страху Божого, важливість звернення до Господа в скорботах, перенесен
ні їх із надією на Нього; нагадують про те, що на зміну печалі приходить радість і що грі
ховне життя приводить до безутішного плачу; засуджують перебування в гніві та неро
зумних земних веселощах.
Отримані висновки мають значення як у контексті проблематики джерел, так і в кон
тексті вивчення емоційного світу людини українського Середньовіччя. Перспективами
Сіверянський літопис. 2023. № 2
110
дослідження є продовження роботи з виявлення відповідних цитат та алюзій, зокрема за
словниками й цитатами з творів християнської літератури (повчальної та агіографічної),
та їх аналізу; пошук безпосередніх джерел віднайдених цитат і алюзій, з’ясування можли
вості знайомства з ними печерської общини.
Патерик Джерело
Дослід-
ник
Вказівка
в тексті
Сльози і печаль (21)
тъй бо рече: «блажени плачющеи, яко тіи утѣшаться»161 Мф. 5:4 А +
да сѣявый съ слезами пожнеть в радости рукоати своя: плакаху
бо ся, рече, вмѣтающе сѣмена своа, сіи о Христѣ утѣшени бу
дут161
Пс. 125:5–6 А +
възваша бо, рече, праведніи, и Господь услыша их и от всѣх пе
чали их избави их35
Пс. 33:18 А +
по реченному «вечерь въдвориться плачь, и заутра радость»150 Пс. 29:6 А +
всю печаль свою възверзи къ Господу, яко тъй попечеться нами,
яко же хощеть50
Пс. 54:23 А –
възверзи на Господа печаль свою, и тъй тя препитаеть121 Пс. 54:23 А –
възверзи на Господа печаль твою, еже о иконѣ, и тъй сътворить,
яко же хощеть178
Пс. 54:23 – –
не плачита мене, но плачита себѣ и чад своих116 Лк. 23:28 – –
(яко суботъ ваших ненавидить Господь) и преложи праздникы
ваша в сѣтованіе107
(Іс. 1:14);
Ам. 8:10
– –
Бысть … плачь великь, яко и по мертвѣм. Раби и рабыня плачю
щися господина своего35
Житіє і муки
Віта…
– –
плакатися имаши послѣжде много безь успѣха102 Повчання
Климента
Болгарського
– –
плачася и сѣтуя174 Пс. 34:14 – –
въсплачете и възрыдаете107 Лк. 6:25 – –
плачася горько191, плакася горько30–31 Мф. 27:75;
Лк. 22:62
– –
не тръплю бо жива быти, аще не вижю его30 Канон про
Розп’яття
Господнє і на
плач Пресвя
тої Богороди
ці
– –
горьцѣ рыдающи35 Канон про
Розп’яття…
– –
или дѣтій отлученіе и селъ опечалуеть мя?67 Мф. 19:29 – –
моля Бога съ слезами50… Тов. 12:12
Син.,
Скит. пат.
христ. трад.
К
–
–
съ слезами учаше55, 71 Діян. 20:31 – –
источникъ слезъ160 Пс. 83:7
Лествиця
К
–
–
слезный … съсуд160–161 Пс. 55:9 ? –
Радість (14)
имѣа на памяти присно слово Господне, и тѣм утѣшаа веселяше
ся. «Блажени бо есте, рече, егда укорять вы и егда рекуть всякь
золь глаголъ на вы лжюще мене ради. Възрадуитеся и възыграй
те, се бо мьзда ваша многа есть на небесѣхъ»47
Мф. 5:11–12,
Лк.6:22–23
А: Мф.
5:11–12
+
Яко же бо рече Господь, радость бываеть на небеси о едином
грѣшницѣ кающемься, то кольма паче о толицѣх праведницѣх
ангелом веселитися133
Лк. 15:7 – +
творящаго предивнаа чюдеса своихъ ради угодникъ, яко же рече
Господь: «не радуйтеся, яко дуси вам повинуються, радуйтежеся
паче, яко имена ваша написана суть на небесѣх»167
Лк. 10:20 А +
Радуйтеся бо, рече, и веселитеся, яко имена ваша написана суть
на небесѣхъ9
Мф. 5:12,
Лк. 10:20
А – Мф.
5:12
+
Сій не рече, яко же богатый: «душе, имаши многа благаа, лежа
ща на многа лѣта, ежь, пій, веселися!»150
Лк. 12:19 А +
Таже и Господь к нему: «благый рабе, вѣрне умноживый предан
ный ти таланть, тѣмже приими уготованный ти вѣнець и вниди в
радость Господа своего»23
Мф. 25:21 А +?
Siverian chronicle. 2023. № 2
111
Патерик Джерело
Дослід-
ник
Вказівка
в тексті
от радости не отвръзе вратъ43 Діян. 12:14 А +
Давыдскыи рекущи: радуйтеся, праведніи, о Господѣ, правѣд
ным подобаеть похвала!172
Пс. 32:1/2 А +
Съ похвалами бывающаа памяти преподобных възвеселятся лю
діе, рече премудрый Соломонь78
Притч. 29:2 А +
Похваляему праведнику възвеселятся людіе86 Притч. 29:2 А –
О сем же дьни глаголеть: «сій день, иже сътвори Господь, възра
дуемся и възвеселимся въ нь»107
Пс. 117:24 – +
всегда работаше Господеви радуася150 Пс. 2:11
Пс. 99:2
– –
Радости бо есть день и веселіа86 Пс. 117:24
Пс. 50:10
– –
радуйся83–84, 90–91 Ікос (Канон,
Акафист)
Гнів (5)
Рече бо Господь: «всякъ, гнѣвааися на брата своего без ума, по
винень есть суду»123
Мф. 5:22 А +
Господь… тъй бо рече; да не зайдеть солнце въ гнѣвѣ вашем123 Еф. 4:26 – +
Слово про Тита і Євагрія Житіє св. муч
. Никифора
– –
И нестерпѣвъ обличенія, и шуменъ бывъ от вина170 Пс. 77:65 – –
ни гнѣвливь, ні аръ очима55 Пс. 29:6,
Іс. 13:9 …
– –
Страх (3)
Работай Господеви съ страхом99 Пс. 2:11 – –
страх и трепеть обьятъ мя48 Пс. 54:6 – –
чѣловѣку нѣкоему христолюбиву и боящуся Бога63 Діян. 10:2 – –
Сором (1)
покры срамота лице мое, чюждь бых братіи моеи и страненъ сы
ном матере моея174
Пс. 68:8–9 – –
References
Danilevskiy, I. (2002). Tsentonnoparafraznyiy printsip v tvorchestve pervyih kievopecherskih leto
pistsev: prepyatstvie ili pomosch dlya issledovatelya? [The centoneparaphrase principle in the work of the
first KyivPechersk chroniclers: an obstacle or help for the researcher?]. Mogilyanski chitannya 2001 ro-
ku – Mohyla readings of 2001, P. 68–81.
Danilevskiy, I. (2004). Povest vremennyih let: Germenevticheskie osnovyi izucheniya letopisnyih teks
tov [The Tale of Begone Years: Hermeneutic foundations of studying historical texts].
Kont, F. (2005). «Konchavshe pravilo, paki nachakh molitisia Khristu i Bogoroditce so slezami» (Slezy
v russkoi dukhovnoi kulture) [«At the end of the rule, again began to pray to Christ and the Virgin with te
ars» (Tears in Rus spiritual culture)]. Telo v russkoi kulture – Body in Russian culture, P. 113–118.
Petrushko, L. (2022). Pechal i slozy v epokhu Serednovichchia: vikovyi ta hendernyi aspekty [Sorrow
and Tears in the Middle Ages: Age and Gender Aspects]. Istoriia, nauka, pamiat u naukovomu vymiri:
stan, perspektyvy – History, science, memory in the scientific dimension: state, prospects. Kyiv, Ukraine.
Razumovskiy, G., archpriest. (2020). Obyasnenie svyaschennoy knigi psalmov [Explanation of the sac
red book of Psalms]. Pochaiv, Ukraine.
Syvets, S. (2013). Filosofskoliteraturna interpretatsiia katehorii «movchannia» ta «tyshi» v «Kyievo
Pecherskomu Pateryku» [Philosophical and literary interpretation of the category «silence» and «piece» in
«KyivPechersk Paterik»]. Literaturoznavchi studii – Literary studies, 39, Ch. 2, P. 388–391.
Петрушко Людмила Анатоліївна – кандидатка історичних наук, наукова співробіт
ниця відділу кодикології та кодикографії Інституту рукопису Національної бібліотеки
України ім. В.І. Вернадського (вул. Володимирська, 62, м. Київ, 01601, Україна).
Petrushko Liudmyla – candidate of historical sciences, research fellow of the department of
codicology and codicography, institute of manuscript, Vernadsky national library of Ukraine (62
Volodymyrska Str., 01601, Kyiv, Ukraine).
Email: liudmyla1991@ukr.net
EMOTIONAL WORLD OF THE KYIVAN CAVE PATERICON
THROUGH THE PRISM OF QUOTES AND ALLUSIONS FROM CHRISTIAN LITERATURE
The goal of the article is to reveal the informational potential of quotations and allusions in the con-
text of the messages of the Kyivan Cave Patericon about the emotional world. Methodology. The research
uses methods of analysis, synthesis and generalization, classification and systematization, induction and
deduction, narrative, heuristic, retrospective, textual comparison, interpretive and hermeneutic. The scien-
Сіверянський літопис. 2023. № 2
112
tific novelty. The article makes the first attempt at a comprehensive analysis of pateric quotations and allu-
sions related to the emotional world, most of which have been discovered or clarified for the first time.
Conclusions. The identified quotations and allusions come from biblical, hagiographic, didactic and litur-
gical texts. They were urged to reinforce this or that opinion by the authority of the texts of Christian lite-
rature; to confirm the doubtless truth of Godʼs words through reports about specific situations from the
realities of the Pechersk monastery; connect local history with Sacred history; at the level of form, draw a
parallel between the lives of the cave saints and the Christian saints of earlier times, who had similar fea-
tures; to introduce into the pateric text the content contained in the original source, to «expand» the boun-
daries of the pateric word in the context of the content, to deepen this content with additional important la-
yers. In some cases, the presence of quotations and allusions, especially short ones, could be due to the fact
that these words were well known to the authors, were a familiar vocabulary for them and therefore were
not necessarily «inserted» into the text with a specific purpose, although they can be understood as a quo-
tation or an allusion. Important aspects of the Pechersk vision of the emotional world were based on the
Christian, primarily biblical, tradition. The obtained conclusions are important both in the context of the
problem of sources and in the context of the study of the emotional world of a person in the Ukrainian Mid-
dle Ages.
Key words: emotional world, Kyivan Cave Patericon, quotations and allusions, Holy Scripture, hagio-
graphy, educational literature, liturgical texts.
Дата подання: 3 квітня 2023 р.
Дата затвердження до друку: 24 квітня 2023 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Петрушко, Л. Емоційний світ КиєвоПечерського патерика крізь призму цитат та алюзій христи
янської літератури. Сіверянський літопис. 2023. № 2. C. 97–112. DOI: 10.58407/litopis.230211.
Цитування за стандартом APA
Petrushko, L. (2023). Emotsiinyi svit KyievoPecherskoho pateryka kriz pryzmu tsytat ta aliu
zii khrystyianskoi literatury [Emotional world of the Kyivan Cave Patericon through the prism of quo
tes and allusions from Christian literature]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 2, P. 97–112. DOI:
10.58407/litopis.230211.
|