Остарбайтерки з України в умовах «надзвичайного повсякдення» (на матеріалах мемуарних джерел)

Остарбайтерки з України в умовах «надзвичайного повсякдення» (на матеріалах мемуарних джерел)

Мета роботи – проаналізувати основні аспекти повсякдення українських жінок-остарбайтерок у період Другої світової війни. Завдання роботи: на основі мемуарних джерел висвітлити щоденні практики примусових робітниць, з’ясувати, завдяки яким ресурсам вони виживали в надзвичайних умовах та чинили опір п...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Сiверянський літопис
Datum:2023
Hauptverfasser: Рожкова, Л., Кузьменко, Н.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2023
Schlagworte:
Дослідницькі нотатки
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192901
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Остарбайтерки з України в умовах «надзвичайного повсякдення» (на матеріалах мемуарних джерел) / Л. Рожкова, Н. Кузьменко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 2. — С. 132-139. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-192901
record_format dspace
spelling Рожкова, Л.
Кузьменко, Н.
2023-07-19T10:03:24Z
2023-07-19T10:03:24Z
2023
Остарбайтерки з України в умовах «надзвичайного повсякдення» (на матеріалах мемуарних джерел) / Л. Рожкова, Н. Кузьменко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 2. — С. 132-139. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
2518-7430
DOI: 10.58407/litopis.230215
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192901
396.5:343.813:94(477)«1939/1945»
Мета роботи – проаналізувати основні аспекти повсякдення українських жінок-остарбайтерок у період Другої світової війни. Завдання роботи: на основі мемуарних джерел висвітлити щоденні практики примусових робітниць, з’ясувати, завдяки яким ресурсам вони виживали в надзвичайних умовах та чинили опір поневоленню, як зберігали національну та гендерну ідентичність. Актуалізація теми. Жінки складали більшу частину контингенту остарбайтерів, їм належить значна кількість опублікованих спогадів про перебування в Німеччині. Мемуари дають можливість дослідити, як проявлялася жіноча дієздатність в умовах «надзвичайного повсякдення». Методи дослідження: хронологічний, синхронний, порівняльно-історичний, ретроспективний. Висновки. Аналіз мемуарів жінок-остарбайтерок свідчить про те, що жінки навіть за надзвичайних обставин війни були активними учасницями історичних подій, їхній досвід має значний гуманістичний потенціал.
The purpose of the work is to analyze the main aspects of the everyday life of Ukrainian forced womenlaborers during the World War II. The task of the work: To highlight the daily practices of female ostarbeiters based on memoirs, to find out what resources they used to survive in extreme conditions and resist enslavement, how they preserved their national and gender identity. Actualization of the topic. Women made up the majority of the Ostarbeiter contingent, and they have a significant number of published memoirs about their being in Germany. Memoirs provide an opportunity to explore how female agency was manifested in the conditions of «extreme everyday life». Research methods: chronological, synchronous, comparative- historical, retrospective. Conclusions. The analysis of the memoirs of female ostarbeiters shows that even under extreme circumstances of the war, women were active participants of historical events, their experience has a humanistic potential.
uk
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
Сiверянський літопис
Дослідницькі нотатки
Остарбайтерки з України в умовах «надзвичайного повсякдення» (на матеріалах мемуарних джерел)
Female ostarbaiters from Ukraine in conditions of «extreme everyday life» (based on materials from memoir sources)
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Остарбайтерки з України в умовах «надзвичайного повсякдення» (на матеріалах мемуарних джерел)
spellingShingle Остарбайтерки з України в умовах «надзвичайного повсякдення» (на матеріалах мемуарних джерел)
Рожкова, Л.
Кузьменко, Н.
Дослідницькі нотатки
title_short Остарбайтерки з України в умовах «надзвичайного повсякдення» (на матеріалах мемуарних джерел)
title_full Остарбайтерки з України в умовах «надзвичайного повсякдення» (на матеріалах мемуарних джерел)
title_fullStr Остарбайтерки з України в умовах «надзвичайного повсякдення» (на матеріалах мемуарних джерел)
title_full_unstemmed Остарбайтерки з України в умовах «надзвичайного повсякдення» (на матеріалах мемуарних джерел)
title_sort остарбайтерки з україни в умовах «надзвичайного повсякдення» (на матеріалах мемуарних джерел)
author Рожкова, Л.
Кузьменко, Н.
author_facet Рожкова, Л.
Кузьменко, Н.
topic Дослідницькі нотатки
topic_facet Дослідницькі нотатки
publishDate 2023
language Ukrainian
container_title Сiверянський літопис
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
format Article
title_alt Female ostarbaiters from Ukraine in conditions of «extreme everyday life» (based on materials from memoir sources)
description Мета роботи – проаналізувати основні аспекти повсякдення українських жінок-остарбайтерок у період Другої світової війни. Завдання роботи: на основі мемуарних джерел висвітлити щоденні практики примусових робітниць, з’ясувати, завдяки яким ресурсам вони виживали в надзвичайних умовах та чинили опір поневоленню, як зберігали національну та гендерну ідентичність. Актуалізація теми. Жінки складали більшу частину контингенту остарбайтерів, їм належить значна кількість опублікованих спогадів про перебування в Німеччині. Мемуари дають можливість дослідити, як проявлялася жіноча дієздатність в умовах «надзвичайного повсякдення». Методи дослідження: хронологічний, синхронний, порівняльно-історичний, ретроспективний. Висновки. Аналіз мемуарів жінок-остарбайтерок свідчить про те, що жінки навіть за надзвичайних обставин війни були активними учасницями історичних подій, їхній досвід має значний гуманістичний потенціал. The purpose of the work is to analyze the main aspects of the everyday life of Ukrainian forced womenlaborers during the World War II. The task of the work: To highlight the daily practices of female ostarbeiters based on memoirs, to find out what resources they used to survive in extreme conditions and resist enslavement, how they preserved their national and gender identity. Actualization of the topic. Women made up the majority of the Ostarbeiter contingent, and they have a significant number of published memoirs about their being in Germany. Memoirs provide an opportunity to explore how female agency was manifested in the conditions of «extreme everyday life». Research methods: chronological, synchronous, comparative- historical, retrospective. Conclusions. The analysis of the memoirs of female ostarbeiters shows that even under extreme circumstances of the war, women were active participants of historical events, their experience has a humanistic potential.
issn 2518-7430
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192901
citation_txt Остарбайтерки з України в умовах «надзвичайного повсякдення» (на матеріалах мемуарних джерел) / Л. Рожкова, Н. Кузьменко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 2. — С. 132-139. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT rožkoval ostarbaiterkizukraínivumovahnadzvičainogopovsâkdennânamateríalahmemuarnihdžerel
AT kuzʹmenkon ostarbaiterkizukraínivumovahnadzvičainogopovsâkdennânamateríalahmemuarnihdžerel
AT rožkoval femaleostarbaitersfromukraineinconditionsofextremeeverydaylifebasedonmaterialsfrommemoirsources
AT kuzʹmenkon femaleostarbaitersfromukraineinconditionsofextremeeverydaylifebasedonmaterialsfrommemoirsources
first_indexed 2025-11-25T22:57:41Z
last_indexed 2025-11-25T22:57:41Z
_version_ 1850576830017306624
fulltext Сіверянський літопис. 2023. № 2 132 УДК 396.5:343.813:94(477)«1939/1945» Людмила Рожкова, Наталія Кузьменко • ОСТАРБАЙТЕРКИ З УКРАЇНИ В УМОВАХ «НАДЗВИЧАЙНОГО ПОВСЯКДЕННЯ» (НА МАТЕРІАЛАХ МЕМУАРНИХ ДЖЕРЕЛ) DOI: 10.58407/litopis.230215 © Л. Рожкова, Н. Кузьменко, 2023. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000­0002­9994­0961, https://orcid.org/0000­0001­6728­240X Мета роботи – проаналізувати основні аспекти повсякдення українських жінок-остарбайте- рок у період Другої світової війни. Завдання роботи: на основі мемуарних джерел висвітлити що- денні практики примусових робітниць, з’ясувати, завдяки яким ресурсам вони виживали в надзви- чайних умовах та чинили опір поневоленню, як зберігали національну та гендерну ідентичність. Актуалізація теми. Жінки складали більшу частину контингенту остарбайтерів, їм належить значна кількість опублікованих спогадів про перебування в Німеччині. Мемуари дають можливість дослідити, як проявлялася жіноча дієздатність в умовах «надзвичайного повсякдення». Методи дослідження: хронологічний, синхронний, порівняльно-історичний, ретроспективний. Висновки. Аналіз мемуарів жінок-остарбайтерок свідчить про те, що жінки навіть за надзвичайних обста- вин війни були активними учасницями історичних подій, їхній досвід має значний гуманістичний по- тенціал. Ключові слова: остарбайтерки, мемуари, усні свідчення, депортація, примусова праця, повсяк- дення. Контингент примусових робітників нацистської Німеччини, які прибували зі Сходу (остарбайтери), більш як на половину складався з жінок1. Жіноча праця використовувала­ ся на промислових підприємствах Третього Рейху, зокрема тих, які виготовляли військову продукцію; у господарствах німецьких та австрійських селян (бауерів), на різноманітних підсобних роботах. Виключно жінки працювали хатньою прислугою, доглядали літніх людей та хворих. Примусова праця в нацистській Німеччині радикально змінила життєві шляхи остарбайтерок – частина з них емігрувала в західні країни, назавжди розлучивши­ ся з родинами. Ті, хто були репатрійовані до СРСР, продовжували жити в умовах страху переслідувань з боку влади, намагалися приховати своє невільницьке минуле. Лише на­ прикінці 1980­х рp. у пресі почали з’являтися публікації про колишніх остарбайтерів, зго­ дом – наукові дослідження з цієї теми. Більшість публікацій, присвячених остарбайтерам, висвітлює їх правове, соціально­побутове становище, умови підневільної праці, обстави­ ни повернення або неповернення до СРСР. У ґрунтовній праці Тетяни Пастушенко про­ аналізовані основні аспекти повсякдення остарбайтерів з Київщини за тематичними на­ прямами: вербування, примусова праця у Рейху, репатріація. Дослідниця зазначає, що са­ ме жінкам належить значна кількість опублікованих спогадів про перебування в Німеччи­ ні2. Однак, гендерним аспектам підневільної праці в українській історіографії, на відміну від західної, присвячено обмаль наукових публікацій. У межах гендерної історії та фемі­ ністського підходу до вивчення жіночого досвіду ключовим методологічним принципом виступає поняття жіночої дієздатності. Знана дослідниця О. Кісь зазначає, що цей прин­ цип дозволяє розглядати жінок як активних, дієвих суб’єкток історичного процесу, повно­ цінних учасниць історії, досвід яких має гендерну специфіку3. Поняття дієздатності ви­ явилося винятково важливим з огляду на потребу виходу за межі шаблонного представ­ лення жінок як пасивних об’єктів історичних процесів та подолання стереотипного образу жінок як безпомічних жертв нездоланних обставин. Жіноча дієздатність найбільше про­ 1 Гальчак С., Пастушенко Т., Шевченко М. Українські робітники нацистської Німеччини: вербування, примусова праця, репатріація. Україна в Другій світовій війні: погляд з ХХІ ст. Історичні нариси. Київ: Наукова Думка, 2011. Книга друга. С. 44–91. 2 Пастушенко Т. Остарбайтери з Київщини: вербування, примусова праця, репатріація (1942–1953). Київ: Інсти­ тут історії України, 2009. 284 с. 3 Кісь О. Українки в ГУЛАГу: вижити значить перемогти: монографія. Львів–Дрогобич: Коло, 2020. 300 с. Siverian chronicle. 2023. № 2 133 явилася в обставинах, які можна визначити як «надзвичайне повсякдення» – війна, окупа­ ція, депортація, голод. Аналізуючи жіночий досвід підневільної праці остарбайтерок, ми в основному спира­ лися на мемуарні джерела. Згідно з класифікацією, запропонованою А. Дмитренко, до цього типу джерел можна включити власне самі мемуари як спогади особи про суспільно важливі події, свідком яких вона була; щоденники як «первинну форму» мемуарів і усно­ історичні свідчення як окремий вид спогадів, спровокованих зовнішніми чинниками; ав­ тобіографії як власну життєву історію, написану на основі особистих спогадів. Головним об’єднувальним критерієм для всіх типів джерел залишається пам’ять як основне джерело для створення документа4. Спогади (як усні, так і письмові) належать до категорії альтернативних джерел, які в західній історіографії набули статусу повноцінних і самодостатніх, визначивши потужні дослідницькі напрями, зокрема, гендерної історії та історії повсякденності5. На відміну від офіційних, альтернативні джерела здебільшого позбавлені пропагандистського змісту, водночас вони містять цінну інформацію про історію повсякдення. Особливістю мемуарів є максимальна достовірність, що відрізняє спогади від інших особових джерел, напри­ клад, листів остарбайтерів, які підлягали цензурі. Крім того, листи, як правило, фіксували поточне повсякдення, тим часом, як мемуари створювалися значно пізніше від описаних подій. Більшість мемуарів колишніх остарбайтерок уперше були опубліковані за кордоном, в Україні – лише за часів незалежності. Окремі спогади створені на основі щоденникових записів невільниць6, більшість мемуарів написані через кілька десятиліть, подекуди – пів­ століття по завершенні війни, але відтворюють різнобічну та багату на конкретні деталі картину повсякдення жінок­остарбайтерок. Залучені нами мемуари дозволяють розкрити особливості становища різних груп примусових робітниць у залежності від сфери вико­ ристання їхньої праці. До мемуарно­літературних джерел можна віднести роман­хроніку Д. Гуменної «Хре­ щатий Яр», уперше опублікований у Нью­Йорку в 1956 р., присвячений повсякденню оку­ пованого Києва 1941–1943 рр. У романі згадуються обставини вербування перших кон­ тингентів остарбайтерів, серед яких було чимало жінок. Авторки мемуарів, як правило, акцентують на мотивах, які спонукали їх поділитися пережитим досвідом. А. Демчина в передмові до своїх спогадів «Зі Сходу на Захід» заува­ жує: «Передаючи читачам цю мою розповідь, я хотіла б підкреслити мою рішучість збере­ ження особистої гідності, незважаючи на те, що не могла відкрито це показати. Найбіль­ шим моїм бажанням є вказати читачеві на неймовірну силу людської душі, яка дає нам змогу витримати навіть найтяжчі знущання і виплекати віру в себе, віру, що я це пережи­ ву»7. В. Смерека свій спомин­щоденник присвятила всім невільницям, «котрих долею віт­ рів Другої Світової війни кинуто в німецьку неволю, де їм судилося пройти адові муки… Їхнім порятунком була надія, освітлена двома словами – Україна і Бог»8. Героїня біографічного твору «Вивезена» В. Ілляшенко (1928 р.н.) не є авторкою влас­ них спогадів. 1943 р. разом із сестрою Лідією вона була депортована на примусову працю до провінції Карінтії (Австрія). Її доля була нетиповою для остарбайтерів: після завершен­ ня війни вийшла заміж за сина господарів Й. Штарцера, подарувала життя п’ятьом синам; повоєнне повсякдення було сповнене звичайних турбот матері та господині. Завдяки ви­ падковій зустрічі на початку 1980­х рр. з австрійським письменником Йозефом Вінкле­ ром, який відпочивав у селі Філаху, стала героїнею його твору, написаного у формі інтер­ в’ю­спогадів. «Я хочу показати, – часто казала вона (Валентина Ілляшенко – Л.Р., Н.К.), – що навіть у безвиході треба збирати до купи всі сили й надію, щоб жити далі, інакше я би тут не вижила)»9. Аналізуючи усноісторичні свідчення колишніх остарбайтерів Харківської області, Г. Гринченко звернула увагу на стилістичні особливості та тематичні домінанти опові­ дань у залежності від гендерної належності оповідача. У «чоловічих історіях» респондент ставить себе в центр якогось епізоду і є його активним учасником. Розповіді жінок, у свою чергу, характеризуються значно меншим проробленням ситуації, вони являють со­ 4 Дмитренко А. Визначення поняття «мемуарні джерела» в радянській історіографії. Наукові праці історичного факту Запорізького нац-го ун-ту. 2013. Вип. ХХХVІ. С. 305–308. 5 Лисенко О. Історіописання Другої світової війни як самостійна субдисципліна. Україна в Другій світовій війні: погляд з ХХІ ст. Історичні нариси. Київ: Наукова Думка, 2010. Книга перша. С. 9–42. 6 Смерека В. В німецькій неволі. Спомин­щоденник. 1942–1944. Ужгород: Патент, 1998. 276 с. 7 Демчина А. Зі Сходу на Захід / Пер. з англ. Б. Мельник. Київ: Юніверс, 2000. 296 с. 8 Смерека В. В німецькій неволі... С. 2. 9 Вінклер Й. Вивезена. Нєточка Ілляшенко розповідає про своє українське дитинство / Пер. з нім. Н. Ваховська. Київ: Часопис «Критика», 2012. 192 с. Сіверянський літопис. 2023. № 2 134 бою ніби «сторонній погляд» і подаються так званим «телеграфним стилем»10. Окрім значних за обсягом мемуарних творів А. Демчиної, В. Смереки, М. Креховець, Й. Вінкле­ ра, нами залучені невеликі за обсягом, інколи – на кілька рядків, – спогади колишніх ос­ тарбайтерок та в’язнів нацистських концтаборів, опублікованих у тематичних збірниках11, а також декілька усноісторичних свідчень, записаних під час бесід з мешканками Сумщи­ ни. Також використані мемуари політичних біженок Л. Палій12 та Г. Дробот (Воскобій­ ник)13. Проаналізувавши мемуарні джерела остарбайтерок з України, ми можемо виокремити основні повторювані теми: дитинство в довоєнному селі, початок війни та окупації, вер­ бування або насильницьке вивезення, примусова праця у Німеччині або Австрії, стосунки з іншими остарбайтерами та представниками адміністрації підприємства, господарями, стратегії виживання та спротиву, ознайомлення з іншою культурою, підтримання гендер­ ної та національної ідентичності, звільнення, подальші життєві шляхи. Дослідницьке завдання полягає в тому, аби з’ясувати, якими були щоденні практики остарбайтерок, завдяки яким особистісним та груповим ресурсам жінки виживали та адаптувалися в іншому соціальному, мовному, етнічному (інколи – багатоетнічному) се­ редовищі; як чинили опір жорстокому поводженню та цілковитому безправ’ю; що підтри­ мувало душевні сили в неволі і як досвід надзвичайного повсякдення позначився на їхніх подальших життєвих траєкторіях. Початок війни завжди докорінно змінює звичний хід життя і назавжди закарбовується в колективній та індивідуальній пам’яті. М. Креховець згадувала: «Тими днями почалася мобілізація, жіноцтво мусило ще дужче закотити рукави до праці»14. Цікаві спостережен­ ня про перші вербувальні кампанії робочої сили до Німеччини наприкінці 1941 – на поч. 1942 р. залишила Д. Гуменна: «У перші дні, як оголосили набір (у газеті «Нове українське слово» – Л.Р., Н.К.), на київській біржі праці того ж дня вишикувалася величезна черга бажаючих негайно від’їхати»15. Утім, це право надавалося лише жінкам, у той час як чо­ ловіки мусили відпрацювати на будівництві мостів шість тижнів. Як зазначає Д. Гуменна, «редактор цієї німецької, перекладеної на українські слова, газетки, послав уже свою доч­ ку – студентку за покоївку до Німеччини з першим транспортом добровольців»16. До сільської місцевості хвиля вербування докотилася навесні 1942 р. і мала примусо­ вий характер, що відобразилося в народній пісні «У неволі»17: Не щастило Україні Німців відігнати, Трохи нам не довелося Усім пропадати. Забирає людей ворог, Усю нашу худобу, Нема світлої години Тому хліборобу. Не реве вже на подвір’ї У селі скотина, Ще й вербують в Німеччину І дочку, і сина… М. Креховець згадувала: «Підходила весна 1942 … невдовзі повісили оголошення, що відправляється транспорт до Німеччини, везе людей на роботу. З нашого села обрали де­ яких дівчат, припало їхати й мені… Наступного дня вирушила до другого села, де комісія перевіряла покликаних. Було з нашого села ще троє дівчат і молодших за мене. У това­ ристві якось розвіявся страх»18. Аби уникнути примусової депортації, жінки нерідко вда­ валися до хитрощів та неабиякої винахідливості, під час медичного огляду симулювали 10 Грінченко Г. Текстуальний аналіз усно­історичного свідчення (на прикладі усних інтерв’ю з колишніми «остарбайтерами» Харківської області). Схід–Захід: Історико-культурологічний збірник. Харків–Київ: Критика, 2004. Вип. 6. С. 151–170. 11 Гулей А. Із мороку небуття: Київ: Українські пропілеї. 2000. 116 с. 12 Палій Л. Стороною йшла гроза. Спогади / Післямова М. Слабошпицький, С. Андрухів. Київ: Ярославів вал, 2008. 132 с. 13 Воскобійник Г. Свобода і далі: шлях української жінки до нового життя в Америці / Пер. з англ. А. Пермінова. Львів: ЛА «Піраміда», 2018. 284 с. 14 Креховець М. Через вогонь над водою: мемуари. Дрогобич: Коло, 2020. 240 с. 15 Гуменна Д. Хрещатий Яр: Київ 1941–1943: роман­хроніка / Передмова О. Веремійчик; Упор. О. Кучерук. Київ: Вид­во ім. О. Теліги, 2001. 408 с. 16 Там само. С. 241. 17 Пісні Сумщини. Українські народні пісні / Фольклорні записи Дубравіна В. Київ: Музична Україна, 1989. 504 с. 18 Креховець М. Через вогонь… С. 92. Siverian chronicle. 2023. № 2 135 хвороби та травми. Як пригадувала мешканка села Аркавське на Сумщині Р. Ткаченко (1922 р.н.), аби уникнути вивезення, намастила ноги саморобною маззю. Лікар­німець, який проводив огляд, виявив обман, але все ж таки відпустив дівчину додому, про що во­ на із вдячністю згадувала багато років по тому. Уже з перших днів окупації була проведена реєстрація всіх хлопців та дівчат віком від 18 до 45 років19 та їх огляд щодо придатності для роботи в Німеччині. Неявка на реєстра­ цію каралася смертю. Ф. Чуяшенко (1928 р.н., уроджена Нечипуренко), дитячі роки якої минули у с. Дубова (нині – Жмеринський р­н Вінницької обл.) усе життя пам’ятала, як сільський староста двічі доправляв її до Літина, де формувався контингент примусових робітників, але обидва рази німецький офіцер відправляв дитину додому, оскільки через низький зріст та худорляву статуру вона здавалася зовсім малою і не відповідала вимогам до майбутнього «остарбайтера»20. Восени 1942 р. почала діяти нова «програма Ф. Заукеля», в якій, зокрема, планувалося доставити в Райх 200 тис. українських жінок віком від 15 до 35 років для роботи в домаш­ ньому господарстві. Вивезенню підлягали навіть жінки з дітьми21. А. Демчина згадує гру­ пу остарбайтерок, прибулих до табору на початку 1943 р.: «Деяких дівчат забрали насиль­ но з дому, інших схопили просто на вулиці або коли ті працювали на полі, загнали їх до вагонів, в чому були одягнені, і не дали можливості повідомити родину про те, що з ними сталося. Між ними були і молодиці, діти яких залишилися під опікою їх батьків»22. Авторки мемуарів наголошують на тому, що найбільших зусиль до відправки приму­ сових робітників докладали місцеві старости та поліцаї. В. Ілляшенко згадувала: «У бе­ резні 1943 р. мою сестру Лідію Василівну Ілляшенко і мене, Нєточку, з батьківської хати в Добенці – малому вкраїнському селі поблизу Черкас – забрали поліцаї. Близько другої години ночі поліцай ткнув мені цівкою свого автомата межі ребер. Разом з іншими жите­ лями Добенки нас заштовхали у вагон для худоби й повезли в Карінтію на примусову ро­ боту»23. На думку жінки, депортація могла бути помстою за опір примусовій колективіза­ ції наприкінці 1920­х рр.: «Власне, я не сумнівалася, що то була помста нашій сім’ї, нашій матері, бо нас забрали обох, сестру й мене, хоч оголошено було, що з кожного двору лише одна людина має відбути трудову повинність за кордоном»24. Ті, кому не пощастило уникнути депортації, намагалися втекти під час транспортуван­ ня, вистрибуючи на ходу з потягів. М. Шинкаренко (1923 р.н.), мешканка с. Луциківка на Сумщині, згадувала про те, як невільникам вдалося приспати пильність німецького солда­ та­охоронця за допомогою алкоголю і втекти; друга спроба втечі, уже з території Білорусі, теж виявилася вдалою. Н. Пляшечник розповідала про численні спроби п’ятьох дівчат з Пирятинського району, що на Полтавщині, уникнути депортації: вдавалися до підкупу по­ ліцая збірного пункту «добровольців» у Києві, переховувалися в садибах польських се­ лян, зрештою, дісталися до кордону окупованої Польщі з Україною, що проходив по річці Сан. Але згодом були піймані «одним з тих людоловів, які за кожну спійману голову отримували від німців нагороду»25. Тривала, часом – кількатижнева, подорож у невідоме міцно вкарбувалася в пам’яті де­ портованих. Тяжка розлука з рідними та страх перед невідомістю справляли гнітюче вра­ ження. «Коли ми тільки наближалися до станції, але ще не бачили її, то почули протяж­ ний плач і лемент … На коліях стояло понад двадцять вагонів, а навкруг маса людей, що голосили, обіймаючи своїх рідних … Голосіння тривало не одну годину. Деякі матері сто­ яли на рейках, погрожуючи, що кинуться під поїзд. А одна лежала на колії і кричала: “О, моя найдорожча донечко, я чую серцем, що мої старі очі тебе вже ніколи не побачать! Як мені жити в такій журбі? Краще б я загинула!”»26. «Моя мати, тоді вже стара і хвора, на чорнобаївському вокзалі ще встигла передати нам із сестрою мій шкільний табель і пляш­ ку самогону, доки наш поїзд рушив. У телячому вагоні я обкрутила ковдру собі навколо стегон», – згадувала В. Ілляшенко27. Умови транспортування були жахливими: «Я увійшла у вагон і перелякалася. На під­ лозі солома … Двері зачинили. У вагоні стемніло, світло пробивалося тільки через два ма­ ленькі віконця вгорі, затулені дротяною сіткою», – так описує М. Креховець початок «пів­ 19 Гальчак С., Пастушенко Т., Шевченко М. Українські робітники... С. 47. 20 Рожкова Л. Повсякденне життя у роки нацистської окупації 1941–1943 рр. за спогадами Сумчан. Сіверщина в історії України. Київ–Глухів: Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК, 2018. Вип. 11. С. 342–346. 21 Гальчак С., Пастушенко Т., Шевченко М. Українські робітники… С. 51–52. 22 Демчина А. Зі Сходу на Захід… 23 Вінклер Й. Вивезена... С. 47. 24 Там само. 25 Гулей А. Із мороку небуття… С. 19–20. 26 Демчина А. Зі Сходу на Захід… С. 74–75. 27 Вінклер Й. Вивезена… С. 47 Сіверянський літопис. 2023. № 2 136 місячної мандрівки»28. Невільниці мусили витримати голод, спрагу, потерпали від антиса­ нітарії, неможливості задовольнити фізіологічні потреби. «Рух людей у вагоні будив мене зі сну, і мене знову охоплював розпач: я була голодна, дуже хотіла пити і страшенно по­ терпала від смороду … Я вирахувала, що при замкнених дверях у темряві ми їхали близь­ ко п’яти днів лише з однією зупинкою, щоб одержати нашу мізерну пайку: шматок хліба, черпак супу і воду. Через два дні після останньої зупинки ми приїхали до табору в окупо­ ваній німцями Польщі»29. Змучених виснажливою дорогою невільниць очікувало ще одне випробування – так звана медична перевірка та «дезінфекція» у лазні, під час якої жін­ ки зазнали брутального приниження. «Був великий огляд, особливо шукали туберкульозу та венеричних хвороб. Говорили, якщо людина має ці хвороби, то вже призначена на смерть – у печах недалеко від табору»30. «Ніколи в житті я не почувалася такою приниже­ ною. У мене ніби забрали всю мою гідність і перетворили на ніщо. Навіть у тварин є во­ лосся або шерсть, щоб прикривати свою наготу, думала я. Нас мають за щось нижче від тварин. Після того нас чекало ще важче випробування, яке називалося медичною перевір­ кою»31. Згідно з розробленими в лютому 1942 р. «Загальними положеннями» щодо викорис­ тання праці примусових робітників, остарбайтерів належало повністю ізолювати від міс­ цевого населення, утримувати в огороджених колючим дротом таборах під суворою охо­ роною32. Антоніна Демчина та її подруга Віра працювали у Лейпцигу на фабриці «Тура», де виробляли касові лічильники, а під час війни – також військову продукцію. Важке вра­ ження на новоприбулих справили не лише умови утримання, але й вигляд примусових ро­ бітниць. «Інші дівчата провели тут вже шість тижнів і виглядали досить хворобливо: як фізично, так і морально. Довгі години праці на мізерному харчі, надто короткий сон, роз­ пач і туга за домом, а головне, статус раба на каторзі зістарили і дуже ослабили їх. Вони йшли повільно, згорбившись, як старі жінки. Волосся втратило природній блиск, а облич­ чя були мов застигла маска»33. На підприємстві працювали робітники обох статей, але жі­ нок було значно більше. Для розміщення понад ста новоприбулих робітниць у таборі спо­ руджувалися триярусні нари. «Примусові робітниці починали свій робочий день о п’ятій, і він тривав дванадцять годин»34. «Ми гарували від дванадцяти до 16 годин щодня за шість марок на тиждень»35. Аби втамувати голод, невільниці вдавалися до крадіжок залишків їжі, яку готували для адміністрації підприємства, змушені були їсти малопридатні для харчування рослини – брукву, лушпиння картоплі, «добувати» крохмаль та вдаватися до небезпечних спроб вий­ ти за територію табору. Авторки мемуарів згадують постійне відчуття голоду: «Я вигля­ дала змарнілою, як і всі інші в таборі. Голод постійно мучив мене, і дихати було так само важко. Єдине, про що я думала, це де б дістати щось з’їсти»36. Норми харчування примусових робітників, які регулювалися документами, як правило не дотримувалися, раціон не покривав фізіологічних потреб: «На сніданок нам дали сла­ бенької ерзац­кави. Хліб, виданий напередодні ввечері, треба було зберігати на сніданок, але кожна одразу ж з’їдала свою пайку…»37. Злиденне існування та повна безправність змушувала невільниць шукати засоби вижи­ вання у власному середовищі. «У краю ворога про нас ніхто не дбав, ми були поза зако­ ном, навіть не люди, а підлюди­унтерменші. Ми самі мусили давати собі раду, щоб якось вижити. На кого було сподіватися?»38. Одним із основних ресурсів, як свідчать мемуари остарбайтерок, була взаємодопомога та підтримка: «Ми в таборі, хоч й прагнули спілку­ вання з рівними собі за освітою, однак всі двадцять три дружили між собою, підтримува­ ли одна одну, допомагали чим могли. Між нами, дівчатами, було повне взаєморозуміння. Тяжке життя навчило нас хитрощів і спритності»39. Специфічною рисою повсякдення остарбайтерок було формування груп за принципом земляцтва. «Старалися триматися вчотирьох, бо відчували земляцтво, цінне в чужій сто­ 28 Креховець М. Через вогонь… С. 94. 29 Демчина А. Зі Сходу на Захід… С. 81. 30 Креховець М. Через вогонь…С. 95. 31 Демчина А. Зі Сходу на Захід…С. 83. 32 Пастушенко Т. Ідеологія нацизму та правовий статус «остарбайтерів» у системі примусової праці нацистської Німеччині. Друга світова війна і доля народів України: Мат­ли 2­ї Всеукр. наук. конф., 30–31 жовтня 2006 р. Ки­ їв: Зовнішторгвидав, 2007. С. 132. 33 Демчина А. Зі Сходу на Захід… С. 100. 34 Там само. С. 101. 35 Там само. С. 116. 36 Демчина А. Зі Сходу на Захід… С. 117. 37 Там само. С. 101. 38 Там само. С. 116. 39 Там само. С. 96. Siverian chronicle. 2023. № 2 137 роні»40. Інколи в мемуарах трапляються згадки про суперечності, що носили міжетнічний характер. «Нас було три групи дівчат – українки, росіянки і білоруски … між нами поча­ лися суперечки, а потім і ненависть однієї нації до іншої. Росіянки з Смоленська були до нас вороже налаштовані»41. Та з часом, як пише М. Креховець, «почали зживатися». Уза­ галі, конфлікти в середовищі остарбайтерок були рідкісним явищем – щоденна боротьба за виживання та однакові умови зближували. Нерідко примусові робітниці чинили опір поневолювачам: наражаючись на смертель­ ну небезпеку, вдавалися до втеч і навіть до саботажу. «Працювала на військовому заводі м. Людвігдорф. Продукція заводу відправлялася на фронт. Я не могла змиритися з тим, що працюю проти своїх братів і батьків, тому намагалася робити брак. Наприкінці грудня 1942 р. мене заарештували і відправили до в’язниці … В лютому 1943 р. вивезли в конц­ табір Освенцім»42. У мемуарах наводяться численні факти втеч примусових робітниць як з підприємств, так і від господарів­бауерів43. Інколи втечі давали можливість змінити міс­ це праці й дещо покращити побутові умови, про що згадує М. Креховець, але в багатьох випадках такі спроби завершувалися відправленням до концтабору. Перебуваючи на межі існування, невільниці намагалися підтримати належний гігієніч­ ний стан, вдавалися до практик збереження жіночності. «У п’ятницю по вечорах нам за­ звичай давали спокій … Дівчата накручували волосся на папільойотки і дроти, ремонту­ вали свій одяг…»44. Релігійні практики, як можна судити з мемуарів, не посідали значного місця у повсякденні остарбайтерок, разом з тим, відзначення свят давало нагоду дещо від­ почити та забути про неволю. «Новорічний вечір і два наступні були для нас справді свят­ ковими, без непосильної праці … ми веселилися, співали, танцювали і розповідали різні кумедні історії. Того дня ми забули про неволю та втому і безжурно відсвяткували прихід Нового року – молодість взяла своє»45. Про надихаючий вплив пісень згадувала і Н. Пля­ шечник: «Запримітила таку закономірність: тільки­но групі людей змінюються умови життя на гірші, тяжчі, а ці люди не мають змоги протидіяти, з’являється пісня і виникає такий дружній, душевний спів, який ніколи не буває в звичайних умовах»46. В окремих випадках ресурсом виживання невільниць поставало їх тіло, про що автор­ ки мемуарів пишуть доволі стримано. А. Демчина висловлювала думку про умовність мо­ ральних норм у надзвичайних умовах: «Вперше в житті я зрозуміла, як легко голодна дів­ чина може продати своє тіло за кусень хліба. Я подумала, що навіть і за один шматок хлі­ ба віддалася б йому або будь­якому іншому чоловікові. Хліб зараз був важливіший, ніж самоповага і честь. Але чи сита людина може це зрозуміти і виправдати?»47 У подальшо­ му, розповідаючи про дівчину, яку змусив до сексуальних зв’язків власник фабрики, вона змінює своє ставлення з доволі поміркованого і, навіть певною мірою виправдального, на негативне, наголошуючи на засудженні такої поведінки іншими жінками. Як засвідчують авторки мемуарів, ставлення до підневільних робітників певною мірою залежало від ситуації на німецько­радянському фронті. «Одного дня взимку 1943 р. зміни­ лася вся атмосфера. Німкені сиділи, потихеньку говорили, а потім почали плакати й про­ клинати нас. Не розуміючи нічого, ми спостерігали. Нарешті одна німкеня підійшла і ска­ зала, що в Сталінграді німецька армія здалася в полон»48. Описуючи загальні важкі побу­ тові умови та непосильну працю, колишні остарбайтерки згадують і факти приязного ставлення з боку німців. «Траплялися лагідні німкені, дуже допомагали дівчатам, особли­ во їжею. Деякі дівчата, пропрацювавши нічну зміну, у день виходили нишком із табору в місто, прибирали у будинку в німкень, аби щось заробити»49. В. Ілляшенко згадувала про те, як її вилікував від ангіни австрійський лікар50. На заключному етапі війни остарбайтери постали перед важкою дилемою повернення або неповернення до СРСР. У західних окупаційних зонах Німеччини та Австрії перебу­ вали приблизно 250 тис. осіб, які відмовилися повертатися51. Частині жінок, на той час вже одружених зі співвітчизниками, вдалося потрапити до таборів для переміщених осіб, а звідти емігрувати. Г. Дробот розмірковувала: «Мій життєвий досвід навчив мене завжди 40 Креховець М. Через вогонь… С. 95. 41 Там само. С. 99. 42 Гулей А. Із мороку небуття… С. 32. 43 Там само. С. 37; Суховерський М. Мої спогади / Передмова О. Зінкевича. Київ: Смолоскип, 1997. 320 с. 44 Демчина А. Зі Сходу на Захід… С. 107. 45 Там само. С. 147. 46 Гулей А. Із мороку небуття… С. 29. 47 Демчина А. Зі Сходу на Захід… С. 113. 48 Креховець М. Через вогонь… С. 101. 49 Там само. С. 103. 50 Вінклер Й. Вивезена… С. 174–175. 51 Куницький М. Примусова репатріація радянських громадян до СРСР після Другої світової війни (український вектор): Монографія. Луцьк: ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2007. Сіверянський літопис. 2023. № 2 138 рухатися вперед у краще майбутнє і не озиратися. Я усвідомила, що ми повинні цінувати щохвилини те, що маємо, щодня дізнаватися щось нове і корисне. Я, наче мантру, повто­ рювала: “Щоб не трапилось, я зможу!” і досі в це вірю. Позиція “я можу” – запорука жит­ тєвого успіху»52. Подібні думки висловлювала А. Демчина: «Я задоволена, що ніколи не піддавалася зневірі, а довгі роки в найтяжчих умовах боролася за життя»53. Досвід «над­ звичайного повсякдення» остарбайтерок зберігає пам’ять про перенесені страждання, по­ требує поглибленого аналізу як приклад жіночої дієздатності, спротиву, боротьби за жит­ тя та свободу. References Dmitrenko, A.A. (2013). Viznachennya ponyattya «memuarni dzherela» v radyanskij istoriografiyi [Definition of the concept of «memoir sources» in Soviet historiography]. Naukovi praci istorichnogo fa- kultetu Zaporizkogo nacionaalnogo universitetu – Scientific works of the faculty of history of Zaporizhzhya national university, ХХХVI, Р. 305–308. Galchak, S., Pastushenko, T., Shevchenko, M. (2011). Ukrayinski robitniki nacistskoyi Nimechchini: verbuvannya, primusova pracya, repatriaciya [Ukrainian workers of Nazi Germany: recruitment, forced la­ bor, repatriation]. Kyiv, Ukraine. Grinchenko, G. (2004). Tekstualnij analiz usno­istorichnogo svidchennya (na prikladi usnih intervyu z kolishnimi «ostarbajterami» Harkivskoyi oblasti) [Textual analysis of oral­historical evidence (using the example of oral interviews with former «ostarbeiters» of the Kharkiv region)]. Shid–Zahid: Istoriko-kulto- rologichnij zbirnik – The East–West: Historical and cultural collection, 6, P. 151–170. Kis, O. (2020). Ukrayinki v GULAGu: vizhiti znachit peremogti: monografiya [Ukrainian women in the Gulag: to survive means to win: monograph]. Kyiv, Ukraine. Kunickij, M. (2007). Primusova repatriaciya radyanskih gromadyan do SRSR pislya Drugoyi svitovoyi vijni (ukrayinskij vektor) [Forced repatriation of Soviet citizens to the USSR after World War II (Ukrainian vector)]. Kyiv, Ukraine. Lisenko, O. (2010). Istoriopisannya Drugoyi svitovoyi vijni yak samostijna subdisciplina [Historiogra­ phy of the World War II as an independent subdiscipline]. Kyiv, Ukraine. Pastushenko, T. (2006). Ideologiya nacizmu ta pravovij status «ostarbajteriv» u sistemi primusovoyi praci nacistskoyi Nimechchini [The ideology of Nazism and the legal status of «ostarbeiters» in the forced labor system of Nazi Germany]. Kyiv, Ukraine. Pastushenko, T. (2009). Ostarbajteri z Kiyivshini: verbuvannya, primusova pracya, repatriaciya (1942– 1953) [Ostarbeiters from Kyiv region: recruitment, forced labor, repatriation]. Kyiv, Ukraine. Rozhkova, L. (2018). Povsyakdenne zhittya u roki nacistskoyi okupaciyi 1941–1943 rr. za spogadami Sumchan [Everyday life during the years of Nazi occupation in 1941–1943 according to memories of Sumy residents]. Sivershina v istoriyi Ukrayini – Sivershchyna in the history of Ukraine, 11, Р. 342–346. Voskobijnik, G. (2018). Svoboda i dali: shlyah ukrayinskoyi zhinki do novogo zhittya v Americi [Fre­ edom and beyond: the path of a Ukrainian woman to a new life in America]. Kyiv, Ukraine. Рожкова Людмила Іванівна – кандидатка історичних наук, доцентка, доцентка ка­ федри державно­правових дисциплін та українознавства Сумського національного аграр­ ного університету (вул. Герасима Кондратьєва, 160, м. Суми, 40021, Україна). Rozhkova Lyudmyla – candidate of historical sciences, docent, associate professor of the department of state­legal disciplines and Ukrainian studies of the Sumy national agrarian univer­ sity (160 Gerasym Kondratiev St., Sumy, 40021, Ukraine). E­mail: aluda­6619@ukr.net Кузьменко Наталія Миколаївна – старша викладачка кафедри державно­правових дисциплін та українознавства Сумського національного аграрного університету (вул. Ге­ расима Кондратьєва, 160, м. Суми, 40021, Україна). Kuzmenko Nataliya – is a senior lecturer at the department of state and legal disciplines and Ukrainian studies at the Sumy national agrarian university (160 Gerasym Kondratiev St., Sumy, 40021, Ukraine). E­mail: anata­7219@ukr.net FEMALE OSTARBAITERS FROM UKRAINE IN CONDITIONS OF «EXTREME EVERYDAY LIFE» (BASED ON MATERIALS FROM MEMOIR SOURCES) The purpose of the work is to analyze the main aspects of the everyday life of Ukrainian forced women- laborers during the World War II. The task of the work: To highlight the daily practices of female ostar- beiters based on memoirs, to find out what resources they used to survive in extreme conditions and resist enslavement, how they preserved their national and gender identity. Actualization of the topic. Women ma- 52 Воскобійник Г. Свобода і далі… С. 35. 53 Демчина А. Зі Сходу на Захід… С. 294. Siverian chronicle. 2023. № 2 139 de up the majority of the Ostarbeiter contingent, and they have a significant number of published memoirs about their being in Germany. Memoirs provide an opportunity to explore how female agency was manifes- ted in the conditions of «extreme everyday life». Research methods: chronological, synchronous, compara- tive-historical, retrospective. Conclusions. The analysis of the memoirs of female ostarbeiters shows that even under extreme circumstances of the war, women were active participants of historical events, their experience has a humanistic potential. Key words: female ostarbeiters, memoirs, oral testimony, deportation, forced labor, everyday life. Дата подання: 4 квітня 2023 р. Дата затвердження до друку: 5 травня 2023 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Рожкова, Л., Кузьменко, Н. Остарбайтерки з України в умовах «надзвичайного повсякдення» (на матеріалах мемуарних джерел). Сіверянський літопис. 2023. № 2. С. 132–139. DOI: 10.58407/lito­ pis.230215. Цитування за стандартом APA Rozhkova, L., Kuzmenko, N. (2023). Ostarbaiterky z Ukrainy v umovakh «nadzvychainoho povsiak­ dennia» (na materialakh memuarnykh dzherel) [Female ostarbaiters from Ukraine in conditions of «extre­ me everyday life» (based on materials from memoir sources)]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 2, P. 132–139. DOI: 10.58407/litopis.230215.

Ähnliche Einträge