Інформаційно-комунікаційний простір України в умовах російсько-української війни (2014–2023)
У статті охарактеризований розвиток основних сегментів інформаційно-комунікаційного простору України в умовах російсько-української війни. Визначені чинники, які вплинули на динаміку споживання медіа громадянами України, а також умови, що визначають рівень довіри громадян до різних джерел інформац...
Saved in:
| Published in: | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Date: | 2023 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2023
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192902 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Інформаційно-комунікаційний простір України в умовах російсько-української війни (2014–2023) / Ю. Ніколаєць // Сіверянський літопис. — 2023. — № 2. — С. 140-152. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859718518391439360 |
|---|---|
| author | Ніколаєць, Ю. |
| author_facet | Ніколаєць, Ю. |
| citation_txt | Інформаційно-комунікаційний простір України в умовах російсько-української війни (2014–2023) / Ю. Ніколаєць // Сіверянський літопис. — 2023. — № 2. — С. 140-152. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський літопис |
| description | У статті охарактеризований розвиток основних сегментів інформаційно-комунікаційного простору України в умовах російсько-української війни. Визначені чинники, які вплинули на динаміку
споживання медіа громадянами України, а також умови, що визначають рівень довіри громадян до
різних джерел інформації та специфіку їх верифікації. Мета полягає у визначенні впливу російсько-української війни на характер змін інформаційно-комунікаційного середовища України та окресленні засобів протидії ворожим інформаційно-психологічним операціям, спрямованим проти суверенітету та територіальної цілісності України. У дослідженні використані загальнонаукові методи
аналізу та синтезу, індукції та дедукції, абстрагування, узагальнення, а також спеціальні методи
дискурс-аналізу, контент-аналізу. Новизна дослідження полягає в тому, що воно є однією з перших
в Україні спроб комплексного аналізу динаміки інформаційно-комунікаційного простору України в
умовах російсько-української війни. Висновки. В умовах війни українські громадяни змогли створити комфортне для патріотів
країни інформаційне поле, орієнтоване на поширення впевненості у можливості перемогти агресора. Це дозволило тривалий час успішно протистояти впливу ворожих інформаційно-психологічних
операцій. Цьому певний час сприяла сформована звичка перевіряти інформацію, а також доступність альтернативних джерел контенту в соцмережах, відеохостінгах та месенджерах. З часом
соцмережі все частіше почали використовувати для поширення антиукраїнських наративів, що
змусило Україну вдатися до нових форм контролю за розповсюдженням інформації. Водночас
зусилля держави з протидії поширенню інформації, спрямованої на порушення територіальної цілісності та суверенітету України, є недостатніми. Для виправлення ситуації потрібні скоординовані зусилля органів управління, правоохоронних органів та українського громадянського суспільства, спрямовані на формування середовища, для якого антиукраїнські випади будуть неприйнятними, а критика влади буде виключно конструктивною, спрямованою не на дестабілізацію ситуації в
державі, а на покращення роботи владних структур.
The article characterized the development of the main segments of the information and communication
space of Ukraine under conditions of the Russian-Ukrainian war. The factors that have influenced the dynamics
of media consumption by Ukrainian citizens, as well as the conditions that determine the level of
public trust in various sources of information and the specifics of their verification are identified. The goal
is to determine the impact of the Russian-Ukrainian war on the nature of changes in Ukraine’s information
and communication environment, and to outline the means of counteracting enemy information and psychological
operations aimed at the sovereignty and territorial integrity of Ukraine. The study uses methods
of analysis and synthesis, induction and deduction, abstraction, generalization, discus analysis and content
analysis. The novelty of the study is that it one of the first attempts in Ukraine to comprehensively analyze
the dynamics of the information and communication space of Ukraine in conditions of Russian-Ukrainian
war.
Conclusions. During the war Ukrainian citizens were able to create an information field that comfortable
for patriots of the country, focused on spreading confidence in the ability to defeat the aggressor.
This made it possible for a long time to successfully resist the influence of hostile information and psychological
operations. This was facilitated for some time by the established habit of checking information, as
well as the availability of alternative sources of content in social networks, video hostings, messengers.
Gradually, social networks were increasingly used to spread anti-Ukrainian narratives, forcing the state to
resort to new forms of control over the dissemination of information. The state’s efforts to counteract the
dissemination of information aimed at violating the territorial integrity and sovereignty of Ukraine are insufficient.
Coordinated efforts of government, law enforcement agencies and civil society are needed. We
need to create an environment for which anti-Ukrainian attacks will be unacceptable. Criticism of the should
be constructive, aimed not to destabilized the situation in the state, but at improving the work of power
structures.
|
| first_indexed | 2025-12-01T08:22:59Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверянський літопис. 2023. № 2
140
УДК 316.774:004]:355.01(470:477)
Юрій Ніколаєць
•
ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИЙ ПРОСТІР УКРАЇНИ
В УМОВАХ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ
(2014–2023)
DOI: 10.58407/litopis.230216
© Ю. Ніколаєць, 2023. CC BY 4.0
ORCID: https://orcid.org/0000000319869956
У статті охарактеризований розвиток основних сегментів інформаційно-комунікаційного про-
стору України в умовах російсько-української війни. Визначені чинники, які вплинули на динаміку
споживання медіа громадянами України, а також умови, що визначають рівень довіри громадян до
різних джерел інформації та специфіку їх верифікації. Мета полягає у визначенні впливу російсько-
української війни на характер змін інформаційно-комунікаційного середовища України та окреслен-
ні засобів протидії ворожим інформаційно-психологічним операціям, спрямованим проти суверені-
тету та територіальної цілісності України. У дослідженні використані загальнонаукові методи
аналізу та синтезу, індукції та дедукції, абстрагування, узагальнення, а також спеціальні методи
дискурс-аналізу, контент-аналізу. Новизна дослідження полягає в тому, що воно є однією з перших
в Україні спроб комплексного аналізу динаміки інформаційно-комунікаційного простору України в
умовах російсько-української війни.
Висновки. В умовах війни українські громадяни змогли створити комфортне для патріотів
країни інформаційне поле, орієнтоване на поширення впевненості у можливості перемогти агресо-
ра. Це дозволило тривалий час успішно протистояти впливу ворожих інформаційно-психологічних
операцій. Цьому певний час сприяла сформована звичка перевіряти інформацію, а також доступ-
ність альтернативних джерел контенту в соцмережах, відеохостінгах та месенджерах. З часом
соцмережі все частіше почали використовувати для поширення антиукраїнських наративів, що
змусило Україну вдатися до нових форм контролю за розповсюдженням інформації. Водночас
зусилля держави з протидії поширенню інформації, спрямованої на порушення територіальної ці-
лісності та суверенітету України, є недостатніми. Для виправлення ситуації потрібні скоордино-
вані зусилля органів управління, правоохоронних органів та українського громадянського суспільст-
ва, спрямовані на формування середовища, для якого антиукраїнські випади будуть неприйнятни-
ми, а критика влади буде виключно конструктивною, спрямованою не на дестабілізацію ситуації в
державі, а на покращення роботи владних структур.
Ключові слова: російсько-українська війна, інформаційний простір, споживання медіа, дискурс,
інформаційно-психологічні операції.
Сучасна російськоукраїнська війна, яка почалася 20 лютого 2014 р. тимчасовою оку
пацією українського Криму, стала найбільшим збройним протистоянням у Європі з часів
Другої світової війни. Після російського збройного вторгнення до Криму бойові дії з квіт
ня 2014 р. розгорнулися на Донбасі, де зусиллями російських спецслужб були створені те
рористичні організації «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республі
ка». Ці дії постали важливими кроками на шляху реалізації імперських амбіцій Кремля.
Ідеологічним підґрунтям російської агресії став концепт «русского міра». У сучасний пе
ріод концепт «русского міра» є спробою створення стратегії геополітичного розвитку на
теренах колишнього Радянського Союзу, а також засобом формування ідеологічного під
ґрунтя протистояння «слов’янськоправославного світу» на чолі з РФ та Західної цивіліза
ції.
Ідеолог «русского міра» О. Дугін у праці «Основи геополітики» ще у 2000 р. стверджу
вав, що «суверенітет України являє собою настільки негативне для російської геополітики
явище, що в принципі легко може спровокувати збройний конфлікт. Без чорноморського
узбережжя від Ізмаїлу до Керчі Росія отримує настільки велику прибережну смугу, яка ре
ально контролюється невідомо ким, що саме її існування у якості нормальної і самостій
ної держави ставиться під сумнів»1. Поширення подібних поглядів у російському суспіль
стві робило збройну агресію Росії проти Україну лише справою часу.
1 Дугин А. Основы геополитики. Москва: АРКТОГЕЯцентр, 2000. С. 348.
Siverian chronicle. 2023. № 2
141
Спираючись на постулати «русского міра», російські медіа намагалися сформувати
уявлення про Росію як про православну державу, що протистоїть натиску католицького
світу, прагненням США до світової гегемонії та є уособленням колективізму і взаємопо
ваги членів суспільства. У 2014 р. був актуалізований дискурс про можливість розширен
ня «русского міра», у тому числі й за рахунок застосування силових методів боротьби.
Президент РФ В. Путін неодноразово підкреслював готовність Росії захищати росіян, які
проживають на території інших країн, у тому числі й за допомогою сили зброї2.
У 2014 р. реалізація Росією агресивних планів щодо України передбачала активізацію
протистояння в інформаційному просторі. Інформаційна війна мала не лише полегшити
захоплення українських земель, а й легітимізувати його. Вістря інформаційнопсихологіч
них спецоперацій було спрямоване проти української громадянської ідентичності, що ма
ло б забезпечити відмову українських громадян захищати власну державу. Метою було
визначене формування в громадян РФ, України, європейських країн переконання у штуч
ності створення / відновлення Української держави, неможливості України забезпечувати
інтереси власних громадян, пануванні в Україні «неонацистської влади», яка начебто
отримала владні повноваження внаслідок перевороту, а також у тому, що поступальний
розвиток українського соціуму можливий лише за умови тісного співробітництва або об’
єднання із Російською Федерацією.
Російські ЗМІ тиражували тезу про «зовнішнє управління» Україною3, яке подавалося
не що інше як результат приходу до влади вихідців з Майдану4, яких не підтримало насе
лення «південного сходу» (Донецької, Луганської, Дніпропетровської, Харківської, Хер
сонської, Миколаївської, Одеської областей України). Наголос був зроблений на тому, що
населення «південного сходу» начебто підтримує ідею створення Новоросії, яка має стати
важливим форпостом Росії в боротьбі із зовнішніми ворогами. У російськоцентричному
дискурсі набуло поширення твердження, що української нації не існує й ніколи не існува
ло. Натомість існує малоросійський народ, який є частиною великого російського народу,
а Україна як держава постала виключно завдяки зусиллям радянського керівництва, і саме
тому сучасна Україна розташована на частині «споконвічно російських територій»5. А
Крим начебто був «окупований» Україною з 1954 до 2014 р.»6.
У російських ЗМІ був зроблений наголос, що «повернення Криму» обійшлося без
збройного протистояння, без кровопролиття, і це мало слугувати свідченням підтримки
абсолютною більшістю населення півострова входження його до складу Російської Феде
рації. Стверджувалося, що населення Криму радо вітало «звільнення від української оку
пації, яка тривала». Повернення Криму до складу Російської Федерації називали «віднов
ленням історичної справедливості»7. Поруч з тим, розуміючи важливість монополізації ін
формаційного простору, російська окупаційна влада припинила мовлення кримськотатар
ського каналу ATR, працівники якого були змушені переїхати до Києва, де й відновили
мовлення в червні 2015 р. На тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської
областей була припинена діяльність усіх незалежних від нової влади медіа. Натомість
розгорнули діяльність телеканали «Новороссия ТВ», «Мир24», «Звезда», «Первый рес
публиканский», «Оплот», «Оплот2» тощо. Серед друкованих видань Донецька найбільш
популярними були газети «Новороссия», «Донецкое время», «Донецк вечерний», «Голос
Республики». Через тотальний контроль над пресою матеріали подавали без будьякої
критики місцевої влади, і їх часто копіювали від номера до номера. У багатьох виданнях
намагалися сформувати культ бойовика О. Захарченка, чиї фото розміщували на перших
сторінках. Крім того, переважна більшість видань містили матеріали про «успіхи респуб
лік» у розвитку промисловості та антиукраїнську пропаганду. Так, наприклад, майже в
кожному випуску газети «Новороссия» розміщували статті, спрямовані на викривлення
історії України.
У російському інформаційному полі переважали пропагандистські наративи, спрямо
вані проти української громадянської ідентичності та існування Української державності.
Російські політтехнологи намагалися сформувати потужний антиукраїнський політичний
дискурс у рамках проєкту «Новоросія». Масове вкидання в український медіапростір цьо
го терміна відбулося після заяви В. Путіна 17 квітня 2014 р., у якій він назвав землі Півд
2 Владимир Путин ответил на вопросы журналистов о ситуации на Украине. Президент России. 4. 03. 2014.
URL: http://kremlin.ru/events/president/news/20366.
3 «Украина делает все, чтобы доказывать концепцию внешнего управления». Коммерсантъ. 7. 07.2015. URL:
https://www.kommersant.ru/doc/2763023.
4 Украина перешла под внешнее управление. Вести.ru. 18. 02. 2015. URL: https://www.vesti.ru/article/1752830.
5 В РФ грозятся дойти до Киева: «Это исконно русские земли». Аntikor.com. 29. 11. 2018. URL: https://antikor.
com.ua/articles/272460v_rf_grozjatsja_dojti_do_kieva_eto_iskonno_russkie_zemli.
6 Романенко М. Какая «аннексия»? Это Украина оккупировала Крым с 1954 по 2014 год! Regnum.ru. 12. 06. 2021.
URL: https://regnum.ru/news/polit/3295323.html.
7 Возвращение Крыма. РБК. URL: https://www.rbc.ru/story/5422d35dcbb20f2aadd4faa0.
Сіверянський літопис. 2023. № 2
142
ня та Сходу України саме «Новоросією». Заявивши, що хоче забезпечення «законних
прав» росіян і російськомовних громадян «південного сходу України», він стверджував,
що Харків, Луганськ, Донецьк, Херсон, Миколаїв, Одеса не входили до складу України в
царські часи, а ці території були передані Україні радянським урядом у 20х рр. ХХ ст.8
Російські медіа намагалися нав’язати думку про перспективність об’єднання так зва
них «ДНР» та «ЛНР» у складі Конфедерації «Новоросія». «Новоросія» мала постати про
єктом проросійського державного утворення на Півдні та Сході України. Термін «Новоро
сія» намагалися нав’язати цільовій групі задля формування самоідентифікації жителів
Півдня та Сходу України, виправдання ідеї регіональної відмінності між громадянами
України та створення нової ідентичності, яка мала виступити альтернативою українській
громадянській ідентичності. З часом від реалізації проєкту «Новоросія» відмовилися,
оскільки він виявився повністю провальним. Спроби штучного поділу українців на «хоро
ших» та «поганих», тобто «східних» та «західних», виявилися невдалими. Виокремлення
серед українських громадян «новоросів», яких планували протиставити українцям, також
виявилося невдалим: жителі Харківщини, Херсонщини, Донеччини, Луганщини та Оде
щини переважно ідентифікували себе українцями, а боротися за міфічну автономію части
ни українців (російськомовних) у складі Української держави виглядало як вкрай неро
зумна ідея. І це через деякий час змусило кремлівських політтехнологів вдатися до конст
руювання міфічного «народу Донбасу», який начебто був поневолений Україною. Проте
всі подібні проєкти мали одну спільну рису: були спрямовані проти збереження суверені
тету та територіальної цілісності України. А невдалі спроби розколоти Україну шляхом
реалізації задумів політтехнологів зміцнили московське керівництво в думці, що пере
шкодити євроатлантичній інтеграції України можна лише шляхом розв’язування війни.
У 2014 р. в Україні саме усвідомлення факту початку бойових дій Російською Федера
цією проти України було досить болісним. Особи, які фігурували в публікаціях спочатку
як «проросійські активісти»9, поступово були переназвані «сепаратистами»10 або «підго
товленими у Російській Федерації провокаторами», а з часом – російськими найманцями.
Власне сам Президент України П. Порошенко висловився про агресивні дії Росії по відно
шенню до України як про «війну» лише в серпні 2014 р. Тому не дивно, що в інформацій
не протистояння з РФ через відеохостінги та хмарні месенджери включалися багато укра
їнських громадян, відстоюючи право Української держави на існування, формуючи ін
формаційний простір, зрозумілий і комфортний для патріотів держави.
В умовах розгортання бойових дій на Донбасі поступово сформувався досить потуж
ний україноцентричний дискурс про витоки російськоукраїнської війни11. Основними йо
го топіками стали: державність на українських землях виникла й існувала задовго до ство
рення держави на теренах РФ; Україна має подолати постколоніальну меншовартість і за
слуговує на рівноправне місце серед інших країн; війни та протистояння Росії та України
були в минулому, а агресія РФ є черговою спробою забезпечення контролю над Украї
ною; Україна вчергове захищає Європу від наступу зі Сходу (як це було в часи навали
монголотатар; громадяни України більше цінують демократію, на відміну від схильних
до одноосібного правління державою росіян).
У багатьох українських медіа підкреслювалося, що більшість громадян країни висту
пали проти війни та вторгнення російських військ, засуджуючи рішення російської влади
про введення військ в Україну. Містився також наголос, що абсолютна більшість росіян
та російськомовних громадян України вважали «допомогу Путіна» агресією. А тверджен
ня про те, що Росія забезпечує російськомовним регіонам високий рівень життя, розгляда
лося як «російський міф». На підкріплення такої думки були наведені приклади занепаду
економіки Абхазії та Придністров’я, де розміщені «російські миротворці», а «навколо них
панує безправ’я пересічних людей та тотальне безробіття». Поруч з тим українські автори
переважно дотримувалися думки, що 2014 р. Україна могла б втратити значно більше, ніж
Крим та окремі території Луганської та Донецької областей. А основною перешкодою на
шляху до реалізації агресивних планів РФ постав широкий добровольчий рух та всенарод
на підтримка, яку надавали громадяни Збройним Силам України12. І це засвідчило про
8 Путін заявив, що хоче гарантій для «мешканців Новоросії» – Харкова, Донецька… Українська правда.
17. 04. 2014. URL: https://www.pravda.com.ua/news/2014/04/17/7022779/.
9 Пророссийские активисты захватили госказначейство Донецкой области. Vesti.ua. 5. 03. 2014. URL: http://vesti.
ua/donbass/41213prorossijskieaktivistyzahvatiligoskaznachejstvodoneckojoblasti.
10 В Донецке арестован за сепаратизм «самопровозглашенный губернатор» Губарев. Delo.ua. 6. 03. 2014. URL:
https://delo.ua/econonomyandpoliticsinukraine/vdoneckearestovanzaseparatizmsamoprovozglashennyjgubernato
229324/.
11 Nikolaiets Yu. The use of mass media content in the russianukrainian informational confrontation in 2014–2016.
Humanitarium. 2018. Vol. 40. Iss. 3. P. 145–177.
12 Покликання «доброволець». Без наказів захищати Батьківщину. AZOV.ORG. 2014. URL: https://azov.org.ua/
poklukanniadobrovolec/.
Siverian chronicle. 2023. № 2
143
сформованість в Україні громадянського суспільства, яке виступило проти розколу дер
жави.
Розгортання російськоукраїнської війни дедалі чіткіше давало зрозуміти, що проти
стояння в інформаційному просторі відіграє не менш важливу роль, аніж організація
збройної відсічі агресору. Тому в 2014 р. були зроблені перші обережні кроки для послаб
лення впливу в Україні російських медіа. У вересні 2014 р. Окружний адміністративний
суд Києва за позовом Національної ради з питань телебачення і радіомовлення заборонив
ретрансляцію в Україні 15 російських телеканалів, які найбільш активно поширювали ан
тиукраїнські меседжі. Із часом перелік заборонених каналів доповнювався, не зважаючи
на звинувачення в порушенні свободи слова.
Загострення інформаційного протистояння обумовило створення 2 грудня 2014 р. Мі
ністерства інформаційної політики України. Однак проблемою залишалося розмежування
сфер компетенції між цим міністерством та Державним комітетом з питань телебачення і
радіомовлення. Головними завданнями міністерства були визначені забезпечення інфор
маційного суверенітету України з питань поширення суспільно важливої інформації в
Україні та за її межами, забезпечення функціонування державних інформаційних ресур
сів, забезпечення здійснення реформ засобів масової інформації щодо поширення суспіль
но важливої інформації13. У жовтні 2015 р. відбувся запуск Мультимедійної платформи
іномовлення України. В ефірі почав роботу супутниковий телеканал «UATV», який транс
лювався через кілька супутників, а також у мережі Internet на власному каналі у відеохос
тінгу YouTube. Міністерство інформаційної політики забезпечило встановлення 55 теле
передавачів у зоні АТО, а також започаткувало інтернетпроєкт «Інформаційні війська
України». Однак у 2016 р. проєкт мав лише близько 40 тис. підписників. Для порівняння
варто зазначити, що проросійський блогер А. Шарій у листопаді 2017 р. за загальною
кількістю підписників в українському сегменті Facebook і Twitter посів 12 місце, маючи
511 тис. читачів14. За час діяльності міністерство провело кілька соціальних кампаній,
збирало матеріали, що мали свідчити про наявність російських військ в Україні, а також
зробило досить неоднозначну спробу закріпити журналістів за військовими частинами
України в зоні АТО.
Діяльність Міністерства інформаційної політики викликала багато зауважень, а ряд де
путатів та журналістів виступили з критикою самої ідеї створення подібного органу. Зро
стання кількості критичних зауважень та відверто невдалі спроби протистояти російській
пропаганді призвели в кінцевому рахунку до припинення роботи міністерства у 2019 р.
Значна кількість українських телеканалів продовжувала створювати чи транслювати
антиукраїнські агітаційні матеріали. Для того, щоб протистояти цьому, була зроблена
спроба оприлюднити власників провідних медіа. У жовтні 2015 р. набув чинності Закон
України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прозорості
власності засобів масової інформації, а також реалізації принципів державної політики у
сфері телебачення і радіомовлення»15. Законом визначалося, що кінцевий бенефіціарний
власник – це фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість
здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність суб’єкта ін
формаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення безпосередньо або через ін
ших осіб. В Україні заборонялося засновувати та брати участь в телерадіоорганізаціях або
провайдерах органам державної влади та місцевого самоврядування, юридичним та фізич
ним особам – підприємцям, зареєстрованим в офшорних зонах, перелік яких затвердже
ний Кабінетом Міністрів, а також фізичним та юридичним особам, які є резидентами краї
ни, визнаної Верховною Радою України державоюагресором або державоюокупантом.
Такі кроки дозволили частково обмежити вплив Російської Федерації на медіапростір
України, але ліквідувати такий вплив повністю не вдалося.
У серпні 2015 р. почав працювати в оновленому форматі телеканал «NewsOne», який з
2010 р. належав В. Рабіновичу, а з 2014 р. – Є. Мураєву. Посилювати вплив каналу мали
О. Семенов, який перед тим розробляв формат каналу «112», а також колишні російські
журналісти М. Ганапольський та Є. Кисельов. У лютому 2016 р. колишній головний ре
дактор газет «Сегодня» і «Вести» І. Гужва започаткував інтернетпроєкт «Страна.ua»,
13 Питання діяльності Міністерства інформаційної політики України. Постанова Кабінету Міністрів України.
14. 01. 2015. Internet archive. URL: https://web.archive.org/web/20170412023010/http://zakon3.rada.gov.ua/laws/
show/22015%D0%BF.
14 Рейтинг українських лідерів думок у соцмережах: Вакарчук обігнав Порошенко. УНІАН. 16. 11. 2017. URL:
https://www.unian.ua/sosiety/2246394reytingukrajinskihliderivdumokusotsmerejahvakarchukobignavporishenko.
html.
15 Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прозорості власності засобів масової інфор
мації та реалізації принципів державної політики у сфері телебачення і радіомовлення. Закон України. 2015. Ві-
домості Верховної Ради. № 45. С. 409.
Сіверянський літопис. 2023. № 2
144
який став одним із найбільш популярних інтернетмедіа країни, транслюючи наративи ро
сійської пропаганди.
У жовтні 2018 р. Верховна Рада проголосувала за введення проти каналів В. Медвед
чука санкцій, що не були запроваджені. Наприкінці 2018 р. нардеп від «Опозиційного
блоку» Т. Козак, якого вважають одним із близьких соратників В. Медведчука, став влас
ником телеканалів «NewsOne» та «112 Україна», а в 2019 р. – телеканалу «ZIK». У 2019 р.
Т. Козак оголосив про об’єднання телеканалів «112», «NewsOne» та «ZIK» у холдінг «Но
вини». Таке об’єднання мало наслідком уніфікацію редакційної політики телеканалів,
ключову роль у якій відіграли інтереси В.Медведчука16.
У листопаді 2018 р. почав роботу телеканал «НАШ», який заснував народний депутат
Є. Мураєв після продажу каналу «NewsOne» Т. Козаку. Цей телеканал вважався одним із
осередків російської пропаганди після закриття каналів В. Медведчука на початку 2021 р.
Проросійські медіа намагалися нав’язати думку про те, що Україна як суверенна дер
жава не зможе існувати без підтримки Російської Федерації. У липні 2021 р. В. Путін на
голошував, що «справжня суверенність України можлива лише в партнерстві з Росією»17.
А в середині жовтня того ж року член Ради з міжнаціональних відносин при президенті
РФ Б. Безпалько стверджував, що «влада сучасної України не має суб’єктності, а інстру
ментом зовнішнього управління Заходу виступають впливові націоналісти», а тому «єди
ний спосіб встановити мир на Донбасі – це ліквідувати Україну як державу»18.
У 2020–2021 рр. в російських медіа набули поширення твердження, що Україна «від
мовляється повертати Донбас»19. Це відбувалося на фоні зростання масштабів видачі ро
сійських паспортів жителям ОРДЛО та заяв керівників терористичних організацій «ДНР»
та «ЛНР» про відсутність передумов для повернення «республік» до складу України20.
Відсутність таких передумов вони пояснювали тим, що абсолютна більшість жителів
ОРДЛО бачить себе частиною Росії. Очільник «ДНР» Д. Пушилін у серпні 2021 р. виклю
чав повернення Криму та Донбасу до складу України, оскільки «після державного перево
роту вона вже не може існувати як єдине державне утворення»21. Водночас той таки
Д. Пушилін змушений був визнати, що «російська весна» не завершилася утворенням так
званої «Новоросії» через позицію населення Півдня та Сходу України. Але про «Новоро
сію» не забули, і тому «ДНР» та «ЛНР» повинні сконцентрувати зусилля для розширення
меж «республік» принаймні на всю територію Донецької та Луганської областей, які
«тимчасово окуповані Україною»22.
На початку 2021 р. була презентована доктрина «Русскій Донбасс». Це сталося напри
кінці січня, коли в Донецьку відбувся однойменний «інтеграційний форум», метою якого
було назване визначення шляхів подальшого розвитку «ДНР» та «ЛНР». І не даремно та
кий форум відбувся після масового отримання жителями ОРДЛО паспортів РФ та заяв ке
рівництва цієї країни про готовність захищати російських громадян й поза межами Росії.
Фактично поява доктрини «Русскій Донбасс» свідчила про наміри російського керівницт
ва інтегрувати тимчасово окуповані райони Донецької та Луганської областей. А Д. Пу
шилін висловився про доктрину як про маніфест «республік», що підтвердив їх єдність із
«Русскім міром» та бажання стати частиною «Великої Росії»23.
Метою доктрини «Русскій Донбасс» було назване сприяння «відновленню історичної
справедливості» – зміцненню державності «ДНР» та «ЛНР», а серед завдань виділене
зміцнення «російської самосвідомості» та «повернення Донбасу у сферу російського істо
ричного простору». Народ Донбасу був проголошений невід’ємною частиною російського
народу, а «ДНР» та «ЛНР» разом із Запорізькою, Харківською, Дніпропетровською, Хер
сонською, Миколаївською та Одеською областями, які «перебувають під контролем Укра
16 Останнє десятиліття ЗМІ. Головні події в історії українських медіа 2000–2009 років. Детèктор медіа. 2010.
URL: https://detector.media/withoutsection/article/50530/20100119ostanniedesyatylittyazmigolovnipodiivistorii
ukrainskykhmedia20002009rokiv/.
17 Путін В. Про історичну єдність росіян та українців. Президент России. 12. 07. 2021. URL: http://kremlin.ru/
events/president/news/66182.
18 Украину предложили ликвидировать как государство. Lenta.ru. 17. 10. 2021. URL: https://lenta.ru/news/2021/
10/17/ukr_gos/.
19 РФ призвала международное сообщество повлиять на Киев по ситуации в Донбассе. RG.ru. 29. 10. 2021. URL:
https://rg.ru/2021/10/29/rfprizvalamezhdunarodnoesoobshchestvopovliiatnakievposituaciivdonbasse.html.
20 Вернется ли Донбасс в состав Украины. РИА Новости. 10. 11. 2021. URL: https://crimea.ria.ru/20211110/
vernetsyalidonbassvsostavukrainyvzglyadizkryma1121379841.html.
21 Глава ДНР исключил возвращение Крыма и Донбасса в состав Украины. ИА Красная Весна. 2. 08. 2021. URL:
https://rossaprimavera.ru/news/fbaaee1c.
22 Пушилин заявил, что про проект Новороссия не забыли. Рубрика. 11. 07. 2021. URL: https://rubryka.com/
ru/2021/07/11/pushylinzayavyvshhoproproektnovorossyyanezabuly/.
23 Доктрина «Русский Донбасс» призвана стать манифестом нашего выбора – Денис Пушилин. Законодатель-
ство ДНР. 28. 10. 2021. 2021.URL: https://admingorlovka.ru/doktrinarusskijdonbassprizvanastatmanifestom
nashegovyboradenispushilin/.
Siverian chronicle. 2023. № 2
145
їни», входять до складу історичної Новоросії, яка «являє собою повністю російську націо
нальну територію»24. Отже, зміст доктрини свідчив про те, що Росія не відмовилася від
територіальних претензій на Схід та Південь України й готова втілити такі претензії в ре
альні кроки за сприятливих умов.
Українські медіа категорично відкидали звинувачення України в розпалюванні війни
на Донбасі. Однозначно і цілком справедливо стверджувалося, що без втручання РФ ні
анексії Криму, ані війни на Донбасі не було б. Цим пояснювали те, що саме Росія має нес
ти відповідальність за розв’язування бойових дій25. Водночас зроблено наголос, що укра
їнські владні структури та громадянське суспільство винні в тому, що агресивні дії РФ
стали можливими й досить дієвими. Провину за продовження війни («небажання або не
здатність вести мирні переговори») у сюжетах частини медіаресурсів («Страна.ua», «Апо
строф») покладали на українське керівництво. І якщо раніше «головним винуватцем» про
довження бойових дій називали П. Порошенка, то поступово до таких «винуватців» зара
хували й В. Зеленського, який начебто не зміг належним чином «забезпечити мирний про
цес». У відповідь на подібні звинувачення В. Зеленський стверджував, що завершення
війни цілком залежить від Президента РФ В. Путіна26.
Усвідомлення неможливості домовитися із агресором без поступок у питанні суверені
тету та територіальної цілісності України поступово змінило оцінку ситуації в Офісі Пре
зидента України. У середовищі українських урядовців навесні 2021 р. стала все більше
лунати думка про перспективність залучення США до переговорного процесу та тиску на
РФ задля забезпечення миру на Донбасі. Наголос також був зроблений на позиції західних
союзників в організації «Кримської платформи» – міжнародного координаційного меха
нізму для сприяння деокупації півострова, зміцнення європейської та глобальної безпеки.
«Кримська платформа» готувалася в умовах, коли Росія стягнула значні військові сили до
кордонів з Україною, зробила ряд кроків, спрямованих на більш тісну інтеграцію з
ОРДЛО. Такі кроки вкотре актуалізували обговорення перспективи вторгнення регуляр
них підрозділів РФ на українські землі для зміцнення позицій проросійських псевдоутво
рень27. Можливо, що саме тому у промові з нагоди 30ї річниці незалежності України
Президент України В. Зеленський зробив наголос на посиленні України для забезпечення
деокупації28. Проте такий наголос був використаний російськими ЗМІ для поширення зви
нувачень Президента України в розпалюванні війни на Донбасі.
Однією з проблем України залишалося існування медіаресурсів, які відверто поширю
вали наративи російської пропаганди. Проросійські медіа в Україні продовжували трива
лий час існувати навіть в умовах російськоукраїнської війни. А реалізувати контрзаходи
з протидії їм виявилося надзвичайно складно, оскільки переважна більшість медіа перебу
вала у приватній власності.
Однак у травні 2017 р. в Україні на основі введеного в дію Президентом рішення
РНБО «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежуваль
них заходів (санкцій)» заблокували роботу російських соцмереж «Вконтакте» та «Одно
классники», а також пошукової системи yandex.ru та поштового сервісу mail.ru. Під санк
ції також потрапили «Лаборатория Касперского», «Dr.Web» та «1С».
Важливим кроком на шляху реформування медіапростору України стало припинення у
2018 р. мовлення аналогових телеканалів. Перехід на трансляцію телеканалів у цифрово
му вигляді дозволяв частково обмежити вплив російських медіа у прифронтовій смузі, а
також забезпечував можливості контролювати роботу провайдерів, змушуючи їх не вклю
чати російські канали в пакети кабельного телебачення. Проте залишалася можливість
прийому російського телебачення через системи супутникового мовлення, чим і користу
валася частина громадян.
За даними соціологічної компанії InMind, у 2019 р. телебачення вперше не було визна
не найпопулярнішим джерелом інформації в Україні. Перше місце посіли соціальні мере
жі (68%). Інтерес до них зріс на 15% порівняно із даними 2018 р. Радіо та друкована преса
посіли останні позиції – відповідно, 18% та 15%. При тому 75% респондентів віддавали
24 Доктрина «Русский Донбасс». Донецкий национальный университет. 2021. URL: https://donnu.ru/russdonbass.
25 Росія розпочала цю війну, продовжує її розпалювати та несе відповідальність за її припинення. Армія.Inform.
6. 11. 2021. URL: https://armyinform.com.ua/2021/11/rosiyarozpochalaczyuvijnuprodovzhuyeyiyirozpalyuvatyta
nesevidpovidalnistzayiyiprypynennyaposolstvossha/.
26 Зеленський: 90% успіху в питанні повернення Донбасу і миру в Україні залежить від Путіна. Радіо Свобода.
5. 08. 2021. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/newszelenskydonbasputin/31395695.html.
27 Росія використовує поняття «Донбас» як інструмент інформаційної війни – Данілов. Укрінформ. 14. 04. 2023.
URL: https://www.ukrinform.ua/rubricpolytics/3221524rosiavikoristovueponattadonbasakinstrumentinformacij
noivijnidanilov.html.
28 Промова Президента Володимира Зеленського з нагоди 30ї річниці незалежності України. Офіційне інтер-
нет-представництво Президента України. 24. 08. 2021. URL: htpps://www.president.gov.ua/news/promova
prezidentavolodimirazelenskogoznagodi30yirich70333.
Сіверянський літопис. 2023. № 2
146
перевагу отриманню інформації про політичні події з кількох джерел для її верифікації.
Основним джерелом інформації залишилися загальнонаціональні медіа (інтернетвидан
ня, телебачення та радіо). Регіональними медіа користувалися близько третини опитаних.
Виняток становила друкована преса, оскільки 65% опитаних віддавали перевагу регіо
нальним виданням, а не всеукраїнським.29 Проте в регіональних інтернетЗМІ Півдня і
Сходу України у 2019 р. публікували більше новин про Росію, а найменше – про США та
міжнародні організації30.
Опитування USAIDInretnews (виконавець компанія InMind), презентоване в жовтні
2020 р., засвідчило зниження довіри до національних інтернетмедіа з 51% до 48% порів
няно із попереднім роком за збереження довіри до національних друкованих видань на
рівні 19%. Причиною такого зниження довіри респонденти називали перенасиченість не
гативною інформацією. Однак за цей час зросла довіра до регіональних інтернетмедіа з
44% до 48% та до регіональних друкованих ЗМІ – з 20% до 22%31.
Певною мірою ставлення до загальнонаціональних телеканалів змінили умови їх
трансляції. У січні 2020 р. найбільші медіагрупи України закодували свої канали для су
путникового мовлення. Серед закодованих каналів опинилися телеканали «ICTV» «СТБ»,
«М1», «М2», «Новий канал», «1+1», «2+2», «ТЕТ», «Бігуді», «ПлюсПлюс», «Інтер»
«НТН», «Мега», «ZOOM», «Піксель», «К1», «К2», «Enterфільм», «Україна», «НЛОTV»,
«ІндігоTV». Але після втручання Президента України В. Зеленського були створені неза
кодовані міжнародні версії частини каналів. Кодування переважно негативно було сприй
няте з огляду на те, що російські канали супутникового мовлення залишалися некодо
ваними. Водночас канали Суспільного мовника залишилися некодованими, серед них:
«UA:Перший», «UA:Крим», «UA:Культура», а також телеканал «Рада».
На фоні цього 1 березня 2020 р. почав роботу російськомовний канал «Дом», орієнто
ваний на жителів тимчасово окупованих територій. Його трансляція на підконтрольні те
риторії не здійснювалася, але можливість переглядати через інтернет була збережена.
З березня 2020 р. після оголошення локдауну у зв’язку із поширенням пандемії
COVID19 діяльність медіа суттєво змінилася, оскільки значна частина перейшла на он
лайнроботу, компанії втратили можливість проводити відео та кінозйомки. У цей час на
була поширення програма для організації відеоконференцій ZOOM.
У таких умовах ще більше зросла популярність отримання новин за допомогою мережі
Інтернет. Восени 2021 р. моніторинг Фонду Thomson Reuters виявив, наприклад, що 80%
респондентів Півдня та Сходу України використовували для отримання інформації пошу
кові системи, а 72% – соцмережі. Усе більшого значення набули різного роду цифрові
платформи, оскільки щораз більша кількість громадян рідше користувалася телебаченням
та газетами, покладаючись на пошукові системи, агрегатори новин та месенджери. Лише
23% учасників дослідження зазначили, що слухають новини по радіо, а 23% стверджува
ли, що регулярно читають газети. Для отримання новин найбільшою популярністю корис
тувалися Facebook та YouTube. Як виявилося, українським громадянам притаманний
скептицизм в оцінках телебачення, оскільки на переконання багатьох із них більшість те
леканалів належала олігархам, які пропонували споживачам вигідний для себе контент32.
Із певними застереженнями громадяни також ставилися до російських ЗМІ. Так, за дани
ми опитування USAIDInternews, у 2020 р. кожен третій респондент використовував ро
сійські медіа як джерело новин. Основною причиною цього було назване прагнення ді
знатися, що російській медіа розповідають про Україну, й отримати альтернативну дум
ку33.
Як свідчили результати опитування на території ОРДЛО, організованого газетою
«Дзеркало тижня» за участі компанії «Нью Імідж Маркетинг Груп» восени 2019 р. (Тест
на совместимость 2019), популярними джерелами політичних новин у «ДНР» та «ЛНР»
29 Медіа вподобання українців. Найпопулярніші джерела інформації. Sostav.ua. 2. 04. 2020. URL: https://sostav.ua/
publication/medavpodobannyaukrantsvnajpopulyarnshdzerelanf0rmats84782.html.
30 Найбільше міжнародних новин в онлайнмедіа Півдня та Сходу України стосуються Росії – дослідження ІМІ,
18 вересня 2019 р. Інститут масової інформації. 2019. URL: htpps://imi.org.ua/news/najbilshemiznarodnyhnovyn
uonlajnmediapivdnyatashoduukraynystosuyutsyarosiyii29615.
31 Соцмережі і телебачення – основні джерела новин для українців; довіра до національних медіа впала (до
слідження). Детèктор медіа. 16. 10. 2020. URL: https://detector.media/inforspace/article/181614/202010
16/sotsmerezhhiytelebachennyaosnovnidzherelanovyndlyaukraintsivdoviradonatsionalnykhmediavpravda
doslidzhennya/.
32 Дослідження Thomson Reuters: Соцмережі та пошуковики – найпопулярніші джерела інформації в Україні.
Media Sapiens. 7. 10. 2021. URL: https://ms.detector.media/trendi/post/28258/20211007doslidzhennyathomson
reuterssotsmerezhitaposhukovykynaypopulyarnishidzherelainformatsiivukraini/.
33 Щорічне опитування USAIDInternews «Ставлення населення до ЗМІ та споживання різних типів медіа у
2020 р.». Internews in Ukraine. Серпень, 2020. URL: https://internews.in.ua/wpcontent/uploads/2020/10/2020Media
ConsumptionSurveyFULLFINUkr1.pdf.
Siverian chronicle. 2023. № 2
147
були телебачення (84,3%), соціальні мережі (60,6%), інтернетсайти (45,9%), радіо (10%),
а також газети і журнали (7,4%). Серед соціальних платформ найактивніше респонденти
використовували YouTube (70,7%), «ВКонтакте» (61%), «Одноклассники» (52,3%), а та
кож Viber (49,8%). Тут варто зазначити, що «ВКонтакте» та «Одноклассники» створені й
підтримуються Росією, а контент для українського сегменту YouTube також агрегується
в РФ. При тому учасники опитування дивилися переважно російське телебачення: «Рос
сия–1» (43,4%), «НТВ/НТВ Мир» (25,9 %), «Россия 24» (19%), «Первый» (11,8%), «ТНТ»
(10,2%), «Звезда» (8,6%), «СТС» (8,1%), «ТВ–3» (7%) – та місцеві телеканали: «Оплот
ТВ» (без уточнення 1 чи 2) (13,6%), «Луганск–24» (12,5%) та «Новороссия ТВ» (6%). І
лише 4,7% респондентів вмикали український «5 канал», 4,6% – «Інтер», 4% – «1+1» та
2,3% – «СТБ», 1,6% – «Україна». Водночас для 58,6% опитаних жителів ОРДЛО україн
ські загальнонаціональні канали виявилися недоступними в силу технічних причин34.
У 2019 р. близько половини громадян не довіряли загальнонаціональним каналам те
лебачення й були незадоволені великою кількістю негативної інформації, яка транслюєть
ся ними. Водночас більш помітною стала довіра до регіональних медіа, які повідомляють
потрібну для буденних справ інформацію. Значна частина українського медіапростору пе
ребувала під впливом медіаресурсів, пов’язаних із РФ. Це стосується, насамперед, попу
лярних соцмереж та месенджерів. Про масштаби такого впливу може свідчити те, що в
2021 р. Міністерство цифрової трансформації України навіть запропонувало компанії
Google залучити незалежних українських редакторів, які б мали підбирати контент для
сторінок українського YouTube Music та YouTube.
У 2021 р. 43% респондентів, опитаних Центром Разумкова (під час опитування було
можливо обрати не більше п’яти відповідей), регулярно дивилися канал «1+1» та «СТБ» –
по 32,3%, «ICTV» – 39,9%, «Україна» – 33,9%, «Інтер» – 27,3%, «Новий канал» – 12,3%,
«Україна 24» – 16,3%, «Прямий канал» – 9,3%, «5 канал» – 8,2%, «Еспресо» – 7,4%, «24
канал» – 4,0%, «Громадське» – 2,3%, «ATR» – 0,4%. При тому, що «UA: Перший» диви
лися 8,6% опитаних, а телеканал «НАШ» – 8,1%35. Тобто загальноукраїнський суспільний
канал, який має давню традицію мовлення (телеканал прийшов на зміну державному теле
каналу, що мовив з 1939 р. під логотипами «УТ», «УТ1» та «Перший національний»), ре
гулярно дивилися майже стільки громадян, як і недавно створений канал «НАШ», який
неодноразово не лише критикували за проросійську позицію, а й притягали до суду за по
ширення неправдивої інформації.
У таких умовах 11 березня 2021 р. був створений робочий орган РНБО – Центр проти
дії дезінформації. Рішення РНБО про створення такого органу було введене в дію Указом
Президента України від 19 березня 2021 р.36 Центр почав роботу в квітні 2021 р. Його ро
бота охоплювала воєнний напрям, протидію поширенню злочинності та корупції, зовніш
ню та внутрішню політику, економіку тощо. Головна увага центру мала бути зосереджена
на протидії поширенню фейків у медіа. Центр повинен був забезпечити проведення аналі
зу та моніторингу подій і явищ в інформаційному просторі України, стану інформаційної
безпеки та присутності України у світовому інформаційному просторі. Складність вико
нання поставлених перед Центром завдань підвищувалася завдяки зростанню в месендже
рах та відеохостингах кількості каналів, контент яких формували інфлюенсери.
Лідери думок соціальних мереж мали можливість істотно впливати на життя країни.
Завдяки соціальним мережам коло осіб, які впливали на формування суспільної думки,
зросло протягом останнього десятиліття з 1% до близько 20%. В української аудиторії
соцмереж популярністю користувалися не попзірки та шоумени, а політично і соціально
активні громадяни. Тому успішне блогерство могло забезпечити успішний старт політич
ної кар’єри. У 2017 р. за оцінками сукупної аудиторії у Facebook і Twitter лідерами були
С. Вакарчук (2134000), П. Порошенко (1933000), М. Саакашвілі (1213000), М. Наєм
(1133000), А. Аваков (1061000), А. Яценюк (1014000), лікар Є. Комаровський (896000),
координатор Інформаційного спротиву Д. Тимчук (707000), В. Кличко (603000), О. Ляшко
(567000), психолог Д. Карпачов (555000), відеоблогер А. Шарій (511000), В. Медведчук
(496000), журналіст С. Лещенко (494000), журналіст Р. Скрипін (484000). При тому впро
34 Тест на совместимость. Дзеркало тижня. 9. 11. 2019. URL: https://zn.ua/internal/testnasovmestimost33542
9_.html.
35 Медіаспоживання українців в умовах повномасштабної війни. Опитування ОПОРИ. ОПОРА. 1. 06. 2022. URL:
https://oporaua.org/report/polit_ad/24068mediaspozhivanniaukrayintsivvumovakhpovnomasshtabnoyiviiniopitu
vanniaopori.
36 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 березня 2021 р. «Про створення Центру про
тидії дезінформації». Указ Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України. 2021.
URL: https://www.president.gov.ua/documents/106202137421; Про суспільне телебачення і радіомовлення Украї
ни. Закон України. Відомості Верховної Ради. № 27. С. 904.
Сіверянський літопис. 2023. № 2
148
довж 2009–2017 рр. кількість українських користувачів Facebook зросла з 62 тис. до
10 млн.37
Порівняно сильні позиції проросійських діячів (наприклад, В. Медведчука та А. Ша
рія), а також протиборство з РФ на політичній арені поруч з усвідомленням неможливості
домовлятися з агресором на його умовах зумовили ряд жорстких кроків української вла
ди, спрямованих на обмеження впливу Росії в медіапросторі України. 2 лютого 2021 р.
Президент України В. Зеленський запровадив санкції проти найближчого соратника
В. Медведчука – народного депутата з фракції «Опозиційна платформа» Т. Козака, а та
кож восьми юридичних осіб: телеканалів «112 Україна», «NewsOne», «ZIK», регіональних
мовників каналу «112 Україна» (Про рішення Ради 2021а). Обмежувальні заходи передба
чали блокування активів; обмеження торговельних операцій; обмеження, часткове чи пов
не припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України; запобіган
ня виведенню капіталів за межі України; зупинення виконання економічних та фінансо
вих зобов’язань; анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наяв
ність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності; заборону користуватися
радіочастотним ресурсом України. Таке рішення викликало неоднозначну реакцію в
суспільстві. Думки розділилися: одні громадяни вітали припинення мовлення рупорами
російської пропаганди, а інші стверджували про незаконність запровадження санкцій без
рішення суду.
Проте вже 20 серпня 2021 р. Президент України В. Зеленський увів у дію рішення
РНБО про введення за системне ведення антиукраїнської пропаганди санкцій проти ряду
осіб, серед яких були І. Гужва та А. Шарій38. Під санкції потрапили фізичні та юридичні
особи, які в той чи інший спосіб здійснювали підтримку сайту «Страна.ua». 7 березня
2022 р. на території України були заблоковані YouTubeканали А. Шарія та його дружини
О. Шарій.
У вересні 2021 р. Нацрада з питань телебачення і радіомовлення звинуватила телека
нал «НАШ» у порушенні закону «Про телебачення і радіомовлення»39. Телеканал звину
вачували в розпалюванні національної, расової та релігійної ворожнечі; ненависті у ви
словлюваннях, які були поширені в ефірі. А 11 лютого 2022 р. РНБО погодила рішення
про запровадження санкцій проти телеканалу «НАШ», яке того ж дня було введене в дію
відповідним указом Президента40.
У січні 2022 р. телеканал «НАШ» дивилися майже виключно жителі Півдня та Сходу –
на Заході та в Центрі частка його глядачів менша за 4% порівняно з 13% та 18% на Півдні
та Сході41.
Привертає увагу кількість громадян Півдня та Сходу України, які регулярно дивилися
канал «НАШ», контент якого переважно мав антиукраїнське спрямування. А також те, що
значна кількість журналістів погоджувалася працювати у складі команд проросійських
медіа попри те, що на теренах України тривала війна, розв’язана Російською Федерацією.
Можливо саме через те, що українці до Росії ставилися загалом краще, аніж росіяни до
України, у більшості українців викликало шок повідомлення про початок РФ «спеціальної
воєнної операції» проти України 24 лютого 2022 р. Бойові дії розгорнулися на широкому
фронті, а багато українських міст потрапили під удари російських ракет (і до цього часу
перебувають), скерованих не лише проти військових об’єктів, а й проти цивільних та об’
єктів критичної інфраструктури. Певний час зберігалася загроза захоплення столиці Укра
їни. Проте Збройні Сили України відбили напад і змусили агресора відступити від Києва,
Чернігова та Сум. Однак ворогові вдалося тимчасово захопити значні території на Півдні
та Сході держави. Війна продовжується, і протистояння з боку РФ набирає все більш
жорстких форм, оскільки російські війська буквально знищують українські міста. Прикла
дом такого варварського знищення стали Маріуполь, Буча, Ірпінь, Волноваха, Сєвєродо
37 Рейтинг українських лідерів думок у соцмережах: Вакарчук обігнав Порошенко. УНІАН. 16. 11. 2017. URL:
https://www.unian.ua/sosiety/2246394reytingukrajinskihliderivdumokusotsmerejahvakarchukobignavporishenko.
html.
38 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 березня 2022 р. «Щодо реалізації єдиної ін
формаційної політики в умовах воєнного стану». Указ Президента України. Офіційне інтернет-представництво
Президента України. 2022. URL: https://www.president.gov.ua/documents/152202241761.
39 Суд відкрив два провадження про ануляцію ліцензій каналів Мураєва. Новини 24. 10. 11. 2021. URL: https://
24tv.ua/sudvidkrivdvaprovadzhennyaproanulyatsiyuukrainanovini_n1734874.
40 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 лютого 2022 р. «Про застосування персо
нальних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Указ Президента України. Офі-
ційне інтернет-представництво Президента України. 2022. URL: https://www.president.gov.ua/documents/
51202241349.
41 Медіаспоживання в Україні: зміна медіа потреб та програш російської пропаганди. Детèктор медіа.
15. 02. 2022. URL: https://detector.media/infospace/article/196442/20220215mediaspozhyvannyavukrainizmina
mediapotrebtaprograshrosiyskoipropagandy/.
Siverian chronicle. 2023. № 2
149
нецьк тощо. Ворог зруйнував ряд районів Харкова, Миколаєва, Краматорська, завдаючи
ударів по цивільному населенню.
3 квітня 2022 р. російське державне інформаційне агентство «РИА Новости» опубліку
вало статтю Т. Сергейцева «Что Россия должна сделать с Украиной». У статті «денаци
фікація» України ототожнена із «деукраїнізацією» – «відмовою від початого ще радян
ською владою масштабного штучного роздмухування етнічного компоненту самоіденти
фікації населення історичних Малоросії і Новоросії». Її мотивацією названо те, що «укра
їнство» – штучна антиросійська конструкція, яка не має власного цивілізаційного змісту42.
Подібні висловлювання, які спираються на позицію вищого керівництва РФ, показали,
що війна Росії проти України є екзистенційним протистоянням і не може бути завершена
умовним «перемир’ям», яке в майбутньому буде мати продовженням лише нове збройне
протистояння. Усвідомлення цього факту абсолютною більшістю громадян України при
звело до формування суспільного консенсусу щодо війни з Російською Федерацією, який
відкидав поступки агресору й передбачав ведення бойових дій до повного звільнення
українських земель і забезпечення твердих гарантій безпеки в майбутньому.
Різка ескалація бойових дій мала одним із наслідків суттєві зміни в медіапросторі
України. 21 березня 2022 р. Президент України підписав Указ про єдине мовлення на всіх
каналах («Марафон»), вводячи в дію рішення РНБО «Щодо реалізації єдиної інформацій
ної політики в умовах воєнного стану»43.
Водночас дослідження виявило, що російський імперський дискурс гнучко реагує на
результати соціологічного моніторингу настроїв громадян України, формуючи контент у
спосіб, вигідний для реалізації Російською Федерацією своїх зовнішньополітичних цілей.
Уже навесні 2022 р. чітко прослідковувалося створення і просування анонімних телеграм
каналів, значну частину яких Росія використовувала для легітимізації окупації окремих
населених пунктів України та встановлення контролю над інформаційним середовищем.
Навіть у 2022 р. кількість відвідин українськими користувачами проросійських сайтів за
лишалася високою – 68 млн.44 У таких умовах для України надзвичайно важливим стало
забезпечення високого рівня медіаграмотності населення.
У травні 2022 р. Київський міжнародний інститут соціології оприлюднив результати
дослідження медіаспоживання громадян України в умовах війни. Як свідчать результати
дослідження, одним із найпотужніших трендів стало використання соціальних мереж не
лише для спілкування та розваг, а й для отримання новин та інформації. Як джерело ін
формації соціальні мережі використовували 76,6% українців, телебачення – 66,7%, мере
жу Internet (не включаючи соціальні мережі) – 61,2%, радіо – 28,4%, а друковані ЗМІ – ли
ше 15,7% опитаних. Жителі сільської місцевості порівняно частіше дивилися телебачення
та читали друковані ЗМІ, а містяни переважно використовували соцмережі та Internet.
При тому телебаченню довіряли 60,5% респондентів, а соціальним мережам – майже 54%.
Найбільшу довіру до телебачення мали жителі Західної (66%) та Центральної (64%) Укра
їни. Натомість на Сході та Півдні ці показники менші: у південних районах телебаченню
довіряли 53,4% громадян, на Сході – 52,2%. Так само помітна відмінність у довірі до дру
кованих ЗМІ (28,6% на Західній Україні та лише 17,4% у південних регіонах) і радіо
(44,9% у західних регіонах та 23% на Сході України). Довіра до інтернетресурсів відріз
нялася незначно (46% – у південних регіонах і 51,2% – у східних), як і до соціальних ме
реж (на рівні 50% для всіх регіонів, крім Центральної України, де рівень довіри сягнув
58,4%)45.
В умовах повномасштабної російськоукраїнської війни ще більше зріс вплив інфлю
енсерів. Українські блогери щоденно завантажують відео з передової, де зафільмовані
жорстокі бої, і охочі мають можливість на власні очі побачити ціну, яку платить Україна
за захист свого суверенітету та територіальної цілісності. Завдяки українським блогерам,
а пізніше – і західним журналістам, світ побачив жахливі наслідки руйнування росій
ською армією українських міст, катування громадян та знищення цивільної інфраструкту
ри. У червні 2022 р. заклик С. Притули (у 2021 р. він посідав 30 місце серед найвпливові
ших інфлюенсерів46) про збір 600000 грн. для купівлі 3х безпілотних літальних апаратів
«Байрактар» для потреб Збройних Сил України привів до того, що впродовж кількох днів
42 Сергейцев Т. Что Россия должна сделать с Украиной. РИА Новости. 3. 04. 2022. URL: https://ria.ru/20220403/
ukraina1781469605.html.
43 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 березня 2022 року «Щодо реалізації єдиної
інформаційної політики в умовах воєнного стану». Указ Президента України. Офіційне інтернет-представ-
ництво Президента України. 2022. URL: https://www.president.gov.ua/documents/152202241761.
44 Дамоклів меч російської пропаганди. Украинская правда. 18. 04. 2022. URL: https://www.pravda.com.ua/
columns/2022/04/18/7340426/.
45 Медіаспоживання українців в умовах повномасштабної війни. Опитування ОПОРИ.
46 Онлайнрейтинг «Топ50 блогерів України»: остаточні результати голосування. Focus.ua. 27. 03. 2021. URL:
https://focus.ua/uk/ukraine/483850onlaynreytingtop50blogerovukrainyokonchatelnyerezultatygolosovaniya.
Сіверянський літопис. 2023. № 2
150
було зібрано суму, яка значно перевищувала заявлену, і була достатньою для купівлі вже
чотирьох таких БПЛА. А після безоплатної передачі турецьким виробником дронів Украї
ні, на ці гроші вдалося придбати супутник, який здатен з великою точністю слідкувати за
переміщенням ворога. І це перший випадок в історії, коли подібна купівля стала можли
вою, завдяки організованим одним із інфлюенсерів зусиллям громадян.
Водночас частина інфлюенсерів з України навіть в умовах війни продовжує виступати
на захист російської мови та культури, стверджуючи про неможливість опанувати україн
ську мову в обсязі, достатньому хоча б для побутового спілкування. З іншого боку, серед
інфлюенсерів України набув поширення й інший тренд – створення відеороликів виключ
но українською мовою навіть у тому випадку, коли перед війною аудіоряд був російсько
мовним.
Тривалий час проблемою залишалося й визначення статусу інфлюенсерів, які мають
великі аудиторії підписників. Частина з них уже робила спроби прирівняти свою роботу
до роботи ЗМІ і, відповідно, отримати передбачені законом права для роботи журналістів.
Ст. 307 Цивільного кодексу України передбачає, що Фізична особа може бути знята на
фото, кіно, теле чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото,
кіно, теле чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці,
на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. А знімання фі
зичної особи на фото, кіно, теле чи відеоплівку, у тому числі таємне, без згоди особи
може бути проведене лише у випадках, встановлених законом47. Але спроби деяких ін
флюенсерів прирівняти свою роботу до роботи ЗМІ були лише засобом уникнути відпові
дальності за протиправну поведінку.
Відсутність регіональних відмінностей у готовності продовжити боротьбу з агресором
свідчить як про надуманість російської тези про існування «двох Україн», так і про штуч
ність обумовлення російського вторгнення необхідністю «захисту російського і росій
ськомовного населення України». Повномасштабне вторгнення РФ в Україну зумовило
піднесення українського патріотизму, формування стійкого «почуття дому» для переваж
ної більшості громадян: можливість незалежної розбудови держави постала цінністю,
якою громадяни України категорично відмовилися поступатися. Це стосується не лише
етнічних українців, а й абсолютної більшості росіян, які постійно жили в Україні.
Росія всіляко намагалася й намагається дискредитувати зусилля громадян України що
до захисту свої держави. Росіян, які живуть в Україні, називають жертвами української
пропаганди або особами, які втратили рідне коріння. Стверджується, що російське насе
лення України прагне поновити зв’язки із РФ, але цьому перешкоджає «український на
цистський уряд». Україна в цьому контексті була названа «антиросійським проєктом»,
створення якого закидали, насамперед, США. Українці в устах російських пропагандистів
найчастіше отримують тавро «націоналістів» або «нацистів». Наголос зроблений на тому,
що політика українізації матиме наслідком втрату національної ідентичності національни
ми меншинами України, примусове перетворення їх на українців. Водночас наголос зроб
лено на тому, що українці та росіяни – це один народ, який всілякими способами хоче
розсварити «колективний Захід». А єдність етнічних українців та росіян щодо захисту су
веренітету і територіальної цілісності України російські ЗМІ намагаються представити як
результат «тиску на Україну» з боку провідних західних країн, які «не дають Україні мож
ливості пристати на вимоги РФ».
Стійкість українських громадян у війні з РФ змусила російське керівництво неоднора
зово змінювати цілі так званої «спеціальної воєнної операції» за рахунок їх обмеження.
Водночас затягування бойових дій поставило в Росії на порядок денний створення та ре
алізацію нових форм інформаційної війни, орієнтованої на забезпечення внутрішньо
українського протистояння через зростання недовіри до Президента, командування ЗСУ,
окремих політичних сил. У приціл інформаційної війни потрапили відносини України із
західними союзниками, організація Росією ядерного шантажу світового масштабу (загро
зи застосування ядерної зброї, спроби «ядерного тероризму» після захоплення Чорно
бильської та Запорізької АЕС).
У сьогоднішньому розумінні абсолютної більшості військових експертів і аналітиків
широкомасштабна війна, розв’язана РФ проти України 24 лютого 2022 р., уже давно не
вкладається в поняття локального конфлікту середньої інтенсивності. Це стосується і про
сторових показників, і кількості залучених військових сил, і переконливого переліку засо
бів ураження та іншого високотехнологічного обладнання, які притаманні цьому військо
вому протистоянню. На думку Головнокомандувача ЗСУ В. Залужного та тогочасного
першого заступника Голови Комітету Верховної Ради України з питань національної без
пеки, оборони і розвідки, генераллейтенанта М. Забродського, тривалість бойових дій ба
47 Цивільний кодекс України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/43515#Text.
Siverian chronicle. 2023. № 2
151
гато в чому обумовлена впевненістю агресора в безкарності своїх дій. Однією з причин
цього В. Залужний та М. Забродський вважають хибне уявлення про масштаби російсько
української війни в багатьох країнах світу, оскільки, «незважаючи на достатню кількість
широкодоступної інформації, сучасному поколінню, світу, європейцям, перш за все, важ
ко уявити собі в реальності бойові дії в стилі Другої світової війни»48. Тому одним із зав
дань інформаційної політики України має стати вибір нових форм та засобів донесення ін
формації про війну до громадян інших країн, а, за результатами прогнозів тривалості бо
йових дій, необхідна розробка та реалізація внутрішньоукраїнської інформаційної кампа
нії, орієнтованої на забезпечення стійкості українських громадян у справі забезпечення
відсічі ворогу в тривалій військовій кампанії.
Створення на базі РНБО Центру протидії дезінформації виглядає дещо запізнілим, а
його робота вимагає суттєво більш широкого охоплення громадян. Ідеться про створення
принаймні робочих груп, які б оперативніше реагували на дії ворожих пропагандистів у
мережі Іnternet, зокрема на створення TELEGRAM та YouTubeканалів, а також на діяль
ність ботів. Крім того, необхідні системна цілеспрямована протидія спробам дискредиту
вати вище керівництво держави, спецслужби, ЗСУ та зусилля Україні на міжнародній аре
ні. Позитивним видається й популяризація успішних прикладів самоорганізації громадян,
спрямованої як на організацію відсічі агресору, так і на відновлення мирного життя на де
окупованих територіях і плідну роботу в тилу.
Весною 2023 р. набув чинності Закон України «Про медіа»49. Згідно з його нормами
доля української мови на телебаченні має зрости з 75% до 90%, повноваження Нацради
з телебачення і радіомовлення зростуть за рахунок можливості регулювання роботи он
лайнвидавництв і друкованих ЗМІ із можливістю блокувати їх без рішення суду. Надзви
чайно важливо, що законом заборонено поширювати інформацію, яка містить пропаганду
російського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як державите
рориста проти України, а також символіку воєнного вторгнення російського тоталітарно
го режиму. Заборонено поширювати інформацію, що принижує або зневажає державну
мову, заперечує або ставить під сумнів існування українського народу (нації) та/або укра
їнської мови. Крім того, онлайнмедіа зобов’язали подавати до Нацради доменні імена, за
якими медіа доступне в мережі Іnternet із зазначенням реєстрантів доменних імен. Для
сервісів, які надаються через мережу Іnternet, обов’язковою стала передача даних про ІP
адреси або їх діапазон, з яких здійснюється поширення сервісу, а також доменні імена, за
якими медіа доступне в мережі. Це дозволить посилити контроль за онлайнмедіа та за
безпечити відповідність їх роботи чинному законодавству.
Вибір єдиного мовлення на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну ви
дається виваженим кроком, але через деякий час доведеться його змінювати. Українські
громадяни не звикли до такого формату мовлення і будуть шукати інші джерела отриман
ня інформації із розширенням використання соціальних мереж, відеохостингів та «хмар
них» месенджерів. А цим неодмінно скористаються ворожі пропагандисти, у розпоряд
женні яких перебувають численні автоматизовані системи поширення інформації.
Війна довела, що вкрай негативними можна було вважати зволікання у припиненні ді
яльності ЗМІ, які поширювали міжетнічну ворожнечу, висловлювалися за порушення те
риторіальної цілісності та суверенітету України. Помітною також виявилася і тривала без
карна діяльність окремих політичних та громадських діячів, журналістів, блогерів, різного
роду «експертів», які займали відверту антиукраїнську позицію. Напевне після того, як
вступив у силу Закон України «Про медіа», така ситуація буде виправлена.
Недовіра до ЗМІ обумовлена найчастіше уявленнями громадян про залежність медіа
від олігархів та надзвичайно великою кількістю негативної інформації, яка транслюється.
Онлайнвисвітлення успішних бойових дій ЗСУ, роботи рятувальників, працівників пра
воохоронних органів засобами масової інформації позитивно впливає не лише на їх влас
ний імідж, а й на ставлення громадян до держави в цілому. Високий рівень довіри до ЗСУ
ґрунтується на успіхах українських солдатів та офіцерів на полі бою. Водночас підтверд
жені повідомлення про втечу частини працівників із тимчасово окупованих територій,
співробітництво із загарбниками, розкрадання гуманітарної допомоги негативно позначи
лися на іміджі органів державного управління та силових структур.
Сумнівним можна вважати й формат поширення повідомлень через кількох радників
Офісу Президента України, оскільки вони, намагаючись швидко відреагувати на зміни,
нерідко змушені транслювати неперевірену інформацію. Прагнення деяких радників збе
48 Залужний В., Забродський М. Перспективи забезпечення воєнної кампанії 2023 р.: український погляд. Укрін-
форм. 7. 09. 2022. 2022.URL: https://www.ukrinform.ua/rubricato/3566162akzabezpecitivoennukampaniuu2023
rociukrainskijpoglad.html.
49 Про медіа. Закон України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/284920#Text.
Сіверянський літопис. 2023. № 2
152
регти та примножити свою присутність у медіапросторі може обернутися різким зростан
ням недовіри громадян до них та поширенням скептичного ставлення до можливості
владних структур забезпечити належний діалог із суспільством в умовах війни.
Для формування дієвої інформаційної політики вкрай необхідна державна координація
зусиль правоохоронних органів (у тому числі їх аналітичних підрозділів), наукових уста
нов та організацій, державних органів та громадянського суспільства. Така координація
дозволить сформувати як постійні, так і тимчасові робочі групи, здатні не лише гнучко
реагувати на закиди ворожої пропаганди, а й діяти на упередження із формуванням ком
фортного для громадян України інформаційного середовища. Це також дозволить сфор
мувати потужний дискурс, орієнтований на формування позитивного ставлення до Украї
ни як держави, здатної забезпечити громадянський мир та злагоду.
Ніколаєць Юрій Олексійович – доктор історичних наук, професор, провідний науко
вий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса
НАН України (вул. Генерала Алмазова, 8, Київ, 010011, Україна).
Nikolaiets Yurii – doctor of historical sciences, professor, leading research scientist at the
I.F. Kuras Institute of political and ethnic studies of the National academy of sciences of Ukrai
ne (8 Generala Almazova St., Kyiv, 010011, Ukraine).
Email: nikolaetsyu@ukr.net
INFORMATION AND COMMUNICATION SPACE OF UKRAINE
IN THE CONDITIONS OF RUSSIAN-UKRAINIAN WAR
(2014–2023)
The article characterized the development of the main segments of the information and communication
space of Ukraine under conditions of the Russian-Ukrainian war. The factors that have influenced the dy-
namics of media consumption by Ukrainian citizens, as well as the conditions that determine the level of
public trust in various sources of information and the specifics of their verification are identified. The goal
is to determine the impact of the Russian-Ukrainian war on the nature of changes in Ukraine’s information
and communication environment, and to outline the means of counteracting enemy information and psy-
chological operations aimed at the sovereignty and territorial integrity of Ukraine. The study uses methods
of analysis and synthesis, induction and deduction, abstraction, generalization, discus analysis and content
analysis. The novelty of the study is that it one of the first attempts in Ukraine to comprehensively analyze
the dynamics of the information and communication space of Ukraine in conditions of Russian-Ukrainian
war.
Conclusions. During the war Ukrainian citizens were able to create an information field that comfor-
table for patriots of the country, focused on spreading confidence in the ability to defeat the aggressor.
This made it possible for a long time to successfully resist the influence of hostile information and psycho-
logical operations. This was facilitated for some time by the established habit of checking information, as
well as the availability of alternative sources of content in social networks, video hostings, messengers.
Gradually, social networks were increasingly used to spread anti-Ukrainian narratives, forcing the state to
resort to new forms of control over the dissemination of information. The state’s efforts to counteract the
dissemination of information aimed at violating the territorial integrity and sovereignty of Ukraine are in-
sufficient. Coordinated efforts of government, law enforcement agencies and civil society are needed. We
need to create an environment for which anti-Ukrainian attacks will be unacceptable. Criticism of the sho-
uld be constructive, aimed not to destabilized the situation in the state, but at improving the work of power
structures.
Key words: Russian-Ukrainian war, information space, media consumption, discourse, information
and psychological operations.
Дата подання: 5 квітня 2023 р.
Дата затвердження до друку: 22 квітня 2023 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Ніколаєць, Ю. Інформаційнокомунікаційний простір України в умовах російськоукраїнської
війни (2014–2023). Сіверянський літопис. 2023. № 2. C. 140–152. DOI: 10.58407/litopis.230216.
Цитування за стандартом APA
Nikolaiets, Yu. (2023). Informatsiinokomunikatsiinyi prostir Ukrainy v umovakh rosiiskoukrainskoi
viiny (2014–2023) [Information and communication space of Ukraine in the conditions of Russian
Ukrainian war (2014–2023)]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 2, P. 140–152. DOI: 10.58407/lito
pis.230216.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-192902 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T08:22:59Z |
| publishDate | 2023 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ніколаєць, Ю. 2023-07-19T10:03:34Z 2023-07-19T10:03:34Z 2023 Інформаційно-комунікаційний простір України в умовах російсько-української війни (2014–2023) / Ю. Ніколаєць // Сіверянський літопис. — 2023. — № 2. — С. 140-152. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.230216 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192902 316.774:004]:355.01(470:477) У статті охарактеризований розвиток основних сегментів інформаційно-комунікаційного простору України в умовах російсько-української війни. Визначені чинники, які вплинули на динаміку споживання медіа громадянами України, а також умови, що визначають рівень довіри громадян до різних джерел інформації та специфіку їх верифікації. Мета полягає у визначенні впливу російсько-української війни на характер змін інформаційно-комунікаційного середовища України та окресленні засобів протидії ворожим інформаційно-психологічним операціям, спрямованим проти суверенітету та територіальної цілісності України. У дослідженні використані загальнонаукові методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, абстрагування, узагальнення, а також спеціальні методи дискурс-аналізу, контент-аналізу. Новизна дослідження полягає в тому, що воно є однією з перших в Україні спроб комплексного аналізу динаміки інформаційно-комунікаційного простору України в умовах російсько-української війни. Висновки. В умовах війни українські громадяни змогли створити комфортне для патріотів країни інформаційне поле, орієнтоване на поширення впевненості у можливості перемогти агресора. Це дозволило тривалий час успішно протистояти впливу ворожих інформаційно-психологічних операцій. Цьому певний час сприяла сформована звичка перевіряти інформацію, а також доступність альтернативних джерел контенту в соцмережах, відеохостінгах та месенджерах. З часом соцмережі все частіше почали використовувати для поширення антиукраїнських наративів, що змусило Україну вдатися до нових форм контролю за розповсюдженням інформації. Водночас зусилля держави з протидії поширенню інформації, спрямованої на порушення територіальної цілісності та суверенітету України, є недостатніми. Для виправлення ситуації потрібні скоординовані зусилля органів управління, правоохоронних органів та українського громадянського суспільства, спрямовані на формування середовища, для якого антиукраїнські випади будуть неприйнятними, а критика влади буде виключно конструктивною, спрямованою не на дестабілізацію ситуації в державі, а на покращення роботи владних структур. The article characterized the development of the main segments of the information and communication space of Ukraine under conditions of the Russian-Ukrainian war. The factors that have influenced the dynamics of media consumption by Ukrainian citizens, as well as the conditions that determine the level of public trust in various sources of information and the specifics of their verification are identified. The goal is to determine the impact of the Russian-Ukrainian war on the nature of changes in Ukraine’s information and communication environment, and to outline the means of counteracting enemy information and psychological operations aimed at the sovereignty and territorial integrity of Ukraine. The study uses methods of analysis and synthesis, induction and deduction, abstraction, generalization, discus analysis and content analysis. The novelty of the study is that it one of the first attempts in Ukraine to comprehensively analyze the dynamics of the information and communication space of Ukraine in conditions of Russian-Ukrainian war. Conclusions. During the war Ukrainian citizens were able to create an information field that comfortable for patriots of the country, focused on spreading confidence in the ability to defeat the aggressor. This made it possible for a long time to successfully resist the influence of hostile information and psychological operations. This was facilitated for some time by the established habit of checking information, as well as the availability of alternative sources of content in social networks, video hostings, messengers. Gradually, social networks were increasingly used to spread anti-Ukrainian narratives, forcing the state to resort to new forms of control over the dissemination of information. The state’s efforts to counteract the dissemination of information aimed at violating the territorial integrity and sovereignty of Ukraine are insufficient. Coordinated efforts of government, law enforcement agencies and civil society are needed. We need to create an environment for which anti-Ukrainian attacks will be unacceptable. Criticism of the should be constructive, aimed not to destabilized the situation in the state, but at improving the work of power structures. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Дослідницькі нотатки Інформаційно-комунікаційний простір України в умовах російсько-української війни (2014–2023) Information and communication space of Ukraine in the conditions of Russian-Ukrainian war (2014–2023) Article published earlier |
| spellingShingle | Інформаційно-комунікаційний простір України в умовах російсько-української війни (2014–2023) Ніколаєць, Ю. Дослідницькі нотатки |
| title | Інформаційно-комунікаційний простір України в умовах російсько-української війни (2014–2023) |
| title_alt | Information and communication space of Ukraine in the conditions of Russian-Ukrainian war (2014–2023) |
| title_full | Інформаційно-комунікаційний простір України в умовах російсько-української війни (2014–2023) |
| title_fullStr | Інформаційно-комунікаційний простір України в умовах російсько-української війни (2014–2023) |
| title_full_unstemmed | Інформаційно-комунікаційний простір України в умовах російсько-української війни (2014–2023) |
| title_short | Інформаційно-комунікаційний простір України в умовах російсько-української війни (2014–2023) |
| title_sort | інформаційно-комунікаційний простір україни в умовах російсько-української війни (2014–2023) |
| topic | Дослідницькі нотатки |
| topic_facet | Дослідницькі нотатки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192902 |
| work_keys_str_mv | AT níkolaêcʹû ínformacíinokomuníkacíiniiprostírukraínivumovahrosíisʹkoukraínsʹkoívíini20142023 AT níkolaêcʹû informationandcommunicationspaceofukraineintheconditionsofrussianukrainianwar20142023 |