Концепція смартспеціалізації: сутнісний зв’язок з теоріями економічного розвитку
Смартспеціалізація стала популярним підходом до стратегічного управління інноваційним розвитком регіональних/національних економік. Проте в наукових колах немає єдиної думки про теоретичне походження концепції смартспеціалізації. Тому мета статі полягає в аналізі впливу теорій економічного розвитку...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Datum: | 2022 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2022
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/193049 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Концепція смартспеціалізації: сутнісний зв’язок з теоріями економічного розвитку / Н.В. Швець // Вісник економічної науки України. — 2022. — № 2 (43). — С. 16-28. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859605887533973504 |
|---|---|
| author | Швець, Н.В. |
| author_facet | Швець, Н.В. |
| citation_txt | Концепція смартспеціалізації: сутнісний зв’язок з теоріями економічного розвитку / Н.В. Швець // Вісник економічної науки України. — 2022. — № 2 (43). — С. 16-28. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник економічної науки України |
| description | Смартспеціалізація стала популярним підходом до стратегічного управління інноваційним розвитком регіональних/національних економік. Проте в наукових колах немає єдиної думки про теоретичне походження концепції смартспеціалізації. Тому мета статі полягає в аналізі впливу теорій економічного розвитку на формування теоретичного базису концепції смартспеціалізації.
Зазначено, що концепція смартспеціалізації базується на поняттях, закономірностях, основних чинниках економічного розвитку, що визначені в рамках традиційних економічних шкіл. Для формування систематизованого наукового знання про смартспеціалізацію у фокус дослідження відібрано сучасні економічні теорії, що розглядають можливості забезпечення розвитку економік на основі знань та інновацій.
Проаналізовано положення теорій структурних трансформацій, ендогенного зростання, еволюційної економіки, агломерацій, інноваційних екосистем і кластерів, які визначено як основні, що обґрунтовують ідеї смартспеціалізації. Виділено найбільш значимі з точки зору формування теоретичних основ смартспеціалізації положення зазначених теорій.
За результатами концептуального аналізу робіт еволюціоністів узагальнено класи галузей за організацією інноваційної діяльності із зазначенням особливостей продукування інновацій в залежності від секторальної належності залучених до цього процесу учасників.
Підкреслено наявність узгодження між концепцією смарстпеціалізації і теорією інноваційних екосистем, яка за суттю, на відміну від концепції інноваційних систем, більше зорієнтована на створення умов для продуктивної колаборації регіональних стейкхолдерів в процесі підприємницького відкриття.
Зроблено висновок, що концепція смартспеціалізації є продуктом осмислення та органічного об’єднання наукових поглядів щодо досягнення економічного зростання, вибору шляхів, використання можливостей і забезпечення інноваційного розвитку національних/регіональних економік.
Представлено авторське бачення теоретичного базису концепції смартспеціалізації, яке на відміну від існуючих, конкретизує пул економічних теорій з визначенням їхнього впливу на змістовні компоненти концепції смартспеціалізації і виокремленням теоретичного ядра, функціоналу та аксіоматичної частини її базису, що теоретично обґрунтовує підхід смартспеціалізації.
Smart specialisation has become a popular approach to the strategic management of the innovative development of regional/national economies. However, there is no consensus in scientific circles on the theoretical origin of the concept of smart specialisation. Therefore, the purpose of the article is to analyze the influence of economic development theories on the formation of the theoretical basis of the concept of smart specialisation.
It is established that the concept of smart specialisation is based on the definitions, patterns, and main factors of economic development defined by traditional economic schools. To form a systematized scientific knowledge about smart specialisation, the study focuses on modern economic theories that consider the possibilities of ensuring the development of economies based on knowledge and innovation.
The article analyses the provisions of the theories of structural transformations, endogenous growth, evolutionary economics, agglomerations, innovative ecosystems and clusters, which are identified as the main ones that are related to and substantiate the ideas of smart specialisation. The most significant provisions of these theories from the point of view of forming the theoretical foundations of smart specialisation are highlighted.
Based on the results of the conceptual analysis of the works of evolutionists, the author summarises the classes of industries by the organisation of innovation activity, indicating the peculiarities of innovation production depending on the sectoral affiliation of the participants involved in this process.
The author emphasizes the coherence between the concept of smart specialisation and the theory of innovation ecosystems, which, unlike the concept of innovation systems, is more focused on creating conditions for productive collaboration of regional stakeholders in the process of entrepreneurial discovery.
It is concluded that the concept of smart specialisation is a product of comprehension and organic integration of scientific views on achieving economic growth, choosing paths, using opportunities and ensuring innovative development of national/regional economies.
The author's vision of the theoretical basis of the concept of smart specialisation is presented, which, unlike the existing ones, specifies the pool of economic theories with the determination of their influence on the meaningful components of the concept of smart specialisation and singles out the theoretical core, functional components and axiomatic part of its basis, which theoretically substantiates the approach of smart specialisation.
|
| first_indexed | 2025-11-28T04:11:54Z |
| format | Article |
| fulltext |
ШВЕЦЬ Н. В.
16 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
УДК 330.1:330.83:330.34 DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2022.2(43).16-28
Наталія Вячеславівна Швець
канд. екон. наук
ORCID 0000-0003-1215-2397
е-mail: shvetsnnn@ukr.net,
Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, м. Київ
КОНЦЕПЦІЯ СМАРТСПЕЦІАЛІЗАЦІЇ: СУТНІСНИЙ ЗВ’ЯЗОК
З ТЕОРІЯМИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
Постановка проблеми. Прагнення цивілізованих
країн світу покращити життя та забезпечити сприят-
ливе майбутнє для наступних поколінь в умовах за-
гострення глобальних проблем і обмежених ресурсів
вимагає постійного вдосконалення систем управління
національними економіками. Останнім часом набув
популярності політичний підхід смартспеціалізації
(Smart Specialisation — SS), націлений на прискорення
інноваційного розвитку, структурну модернізацію та
підвищення конкурентоспроможності регіонів/країн.
Основний сенс концепції SS, згідно із задумом її роз-
робників [1, с. 8], полягає в формуванні і використанні
конкурентних переваг, внутрішнього потенціалу роз-
витку територій через залучення широкого кола
стейкхолдерів та подальшій підтримці, інвестуванні
ключових пріоритетів і стимулюванні приватних ін-
вестицій.
Формалізація концепції смартспеціалізації на-
пряму пов’язана з діяльністю експертної групи
«Знання для зростання» (Knowledge for Growth — K4G),
яка була створена у 2005 р. як незалежний дорадчий
орган європейським комісаром Янезом Поточніком.
Роботу групи K4G було націлено на функціонування в
Європі єдиного ринку знань, забезпечення плідної
співпраці між промисловістю та академічною сферою
в середовищі «відкритих інновацій». При формулю-
ванні концепції SS все це розглядалося експертами як
детермінанти, що мають сформувати основу конку-
рентоспроможної економіки, яка продукуватиме інно-
вації для зростання [2].
Масштабне випробування концепції розумної
спеціалізації на практиці розпочалося в Європейсь-
кому Союзі зі стратегічного періоду 2014-2020 рр.
У 2018 р. Україна офіційно долучилася до процесу
імплементації підходу смартспеціалізації, який до по-
чатку вторгнення російських військ увійшов у стадію
опрацювання регіонами пріоритетних сфер майбутніх
трансформацій.
Прагматична зацікавленість регіонів ЄС і Укра-
їни в розробці і реалізації стратегій смартспеціалізації
продиктована можливістю розвитку взаємовигідного
міжрегіонального партнерства та отримання фінансу-
вання з фондів ЄС. Водночас слід розуміти, що до-
сягнення очікуваних цілей впровадження підходу
розумної спеціалізації залежатиме від успішності реа-
лізації в регіонах його концептуальних положень.
Втім, Р. Хассінк і Х. Гун зазначають, що концеп-
ція смартспеціалізації є «концептуально хаотичною»
[3, с. 3] і тому проблематичною для застосування на
практиці. За результатами звітів про впровадження
стратегій розумної спеціалізації в регіонах ЄС автори
роблять висновок про труднощі з розумінням сутності
концепції SS у багатьох місцевих зацікавлених осіб, як
у підприємців, так і представників влади та громадсь-
кості. Актуальність концептуального доопрацювання
і теоретичного обґрунтування підходу смартспеціалі-
зації також підкреслена в ряді робіт українських на-
уковців [4-9].
Імплементація концепції смартспеціалізації — це
великий експеримент і, на думку її розробників —
Д. Форея, П. А. Девіда і Б. Холла, приклад «політики,
що випереджає теорію» [10, с. 1]. Швидкий перехід від
ідеї до практичного застосування означає, що полі-
тичне втручання відбулося без надійної доказової бази
та без належного вивчення сильних і слабких сторін
цієї концепції [11], а значить, і без адекватного теоре-
тико-методологічного опрацювання самої концепції.
Поки емпіричний матеріал для оцінювання ефектив-
ності впровадження підходу смартспеціалізації нако-
пичується, продовжує наростати наявний розрив між
практикою та теорією.
Концепція смартспеціалізації потребує посилен-
ня теоретичного базису, який має бути сформовано за
результатами її глибокого концептуального обґрунту-
вання, зокрема встановлення сутнісних зв’язків по-
ложень цієї концепції із існуючими науковими знан-
нями в сфері інноваційного розвитку національних/
регіональних економік.
Останніми роками з’явилося багато публікацій,
що присвячені підходу смартспеціалізації. Проте зде-
більшого в них представлені результати емпіричних
спостережень за впровадженням підходу смартспеціа-
лізації в різних національних/регіональних умовах.
Водночас кількість досліджень, що розкривають тео-
ретичні засади розвитку концепції SS є обмеженою.
Серед закордонних дослідників у зазначеному ас-
пекті науковий інтерес представляють роботи Р. Бош-
ми [12; 13], М. Гріліча [14, 15], Х. Кролла [16], Ф. Мак-
канна [17], М. Тріппл [15; 18], Д. Форея [19], Р. Хас-
сінка [2], в яких викладені наукові погляди, що розви-
вають та пояснюють підхід смартспеціалізації з точки
зору сучасних теорій просторового розміщення, ево-
люційної економіки та інноваційних систем.
Значний внесок у розвиток теорії і методології
підходу смартспеціалізації роблять українські науков-
ці, зокрема О. Амоша, О. Вишневський, Г. Возняк,
В. Грига, Ю. Залознова, І. Єгоров, С. Іщук, О. Лях,
В. Ляшенко, В. Омельяненко, І. Петрова, І. Підориче-
ва, В. Родченко, О. Саліхова, О. Снігова, М. Солдак,
Д. Череватський, Г. Шевцова та ін. Дослідження за-
значених авторів [4-9; 20-30] розвивають концепцію
SS і доповнюють, адаптують її методологію до умов
української економіки.
Аналіз останніх досліджень свідчить про активі-
зацію українських вчених в напрямі теоретизації під-
ходу смартспеціалізації. Так, О. Вишневський зазна-
ШВЕЦЬ Н. В.
2022/№2 17
чає, що «смарт-спеціалізація синтезує положення різ-
них шкіл економічної теорії» [8, с. 6]. Автор доводить
наявність зв’язків з усіма науковими школами за кла-
сифікацією Х. Чанга та виділяє чотири з них (кла-
сичну, девелопменталістську, шумпетеріанську та ін-
ституційну) як найбільш впливові у формуванні ідей
смартспеціалізації.
І. Підоричева та В. Омельяненко також вислов-
люють думку, що «…концепція розумної спеціалізації
поєднує погляди різних економічних шкіл…» [9, с. 53]
і це, на їхню думку, є сильною стороною цієї концеп-
ції. Водночас звертається увага на те, що теоретизація
підходу смартспеціалізації має враховувати відмінності
регіонів за масштабами і рівнем соціально-економіч-
ного розвитку. Як теоретичний базис науковці виділя-
ють положення класичної школи (теорії поділу праці,
порівняльних переваг, вільної торгівлі), еволюційної
економіки (концепція залежності від шляху розвитку),
неошумпетеріанської економічної школи (концепції
структурних змін, інноваційних екосистем), агломера-
ційної економіки (пошук локально зумовлених мож-
ливостей для економічної трансформації та розвитку
кластерів).
М. Фадєєва [22] «теоретичним джерелом» смарт-
спеціалізації вважає класичні теорії економічного
зростання та торгівельної спеціалізації. На думку
авторки концепція SS також спирається на теоретичні
положення еволюційної, агломераційної та неокла-
сичної просторової економік.
Г. Возняк [6] концентрує увагу на взаємозв’язку
ідей розумної спеціалізації з широким переліком су-
часних теорій і концепцій економічного розвитку те-
риторій. Підкреслюється, що теоретичне підґрунтя
смартспеціалізації формують положення теорії ендо-
генного зростання, нерівномірного розвитку, деякі на-
укові погляди теорій креативного класу, інформацій-
ного суспільства та колективних дій.
Попри широке висвітлення теоретико-методоло-
гічних питань щодо сутності та імплементації підходу
смартспеціалізації, цілісне уявлення генезису її кон-
цепції поки що не сформовано.
Мета статті — аналіз впливу теорій економічного
розвитку на формування теоретичного базису концеп-
ції смартспеціалізації.
Виклад основного матеріалу. У наукових колах не-
має єдиної думки про теоретичне походження кон-
цепції смартспеціалізації. Дослідники використовують
різні підходи для визначення підвалин цієї концепції
через встановлення діалектичних зв’язків з науковими
надбаннями економічних шкіл і окремих теорій.
Безумовно, досліджуючи генезис концепції смарт-
спеціалізації, не можна оминути традиційні школи
економічної теорії, які формують аксіоматичну час-
тину теоретичного базису цієї концепції, що містить
фундаментальні поняття, розкриває стійкі чинники та
закономірності економічного розвитку. Так, загально-
відомий шотландський економіст XVIII ст. А. Сміт
джерелом зростання багатства націй вважав поділ
праці і зосередження на виробництві того, що країна
в порівнянні з іншими може виробляти найкраще.
Також на його думку, продуктивна діяльність людей
суттєво залежить від «майстерності, уміння й кмітли-
вості» [31, с. 3] працівників та винаходів, які здатні
полегшити працю та підвищити її продуктивність. За-
галом соціально-економічні теорії А. Сміта визнача-
ють важливі (для концепції смартспеціалізації) базисні
детермінанти економічного зростання — це результа-
тивна діяльність, конкурентні переваги, знання і ком-
петентності, технічні розробки.
Уявлення про конкурентні переваги країн надалі
розвинув видатний англійській економіст XIX ст.
Д. Рікардо, сформулювавши теорію порівняльних
переваг, в якій стверджується, що країна має спеціалі-
зуватися на найефективніших виробництвах. Сучасні
вчені зазначають, що, враховуючи припущення не-
змінності технологічної бази, рікардіанська теорія пі-
дійде лише «…тим країнам, які погоджуються з балан-
сом технологічних і промислових сил у світі, але не
тим країнам, які прагнуть його змінити» [8, с. 54].
Теоретичні надбання класиків доповнюються
теоріями інших шкіл, які розвинули наукову думку
про можливості та чинники економічного зростання.
Теоретичне підґрунтя концепції смартспеціалізації
також формує і кейнсіанство, яке визначило важли-
вість інвестицій в економіці та ролі держави в забез-
печенні розвитку країни. Доробки неокласичної
школи, з точки зору закладання теоретичного фунда-
менту концепції смартспеціалізації, полягають у від-
критості економіки і визначенні технічного прогресу
як важливого чинника зростання. Шумпетеріанство
звертає увагу на інновації, вважаючи їх рушійною си-
лою економічної динаміки. Напрям інституціоналізму
дає розуміння про значення інституцій в забезпеченні
економічного розвитку та необхідність розгляду еко-
номічних процесів в сукупності з соціо-гуманітар-
ними, політичними та іншими змінами в суспільному
середовищі.
Аналіз сутності концепції смартспеціалізації з
точки зору поглядів шкіл економічної теорії дає тільки
узагальнене фундаментальне уявлення про її теоре-
тичні основи. На нашу думку, для формування систе-
матизованого наукового знання про SS необхідно про-
аналізувати основні ідеї концепції через призму сучас-
них теорій економічного зростання. Фокус саме на
них пояснюється генеральною ціллю політики смарт-
спеціалізації, що визначена засновниками, — еконо-
мічне зростання через трансформацію економіки на
основі знань та інновацій [1; 9; 18].
Сучасна економічна теорія як наука має в своєму
арсеналі безліч наукових концепцій, що представля-
ють різні погляди вчених на забезпечення зростання
національних економік. Так, І. Штулер [32] концент-
рує увагу на шести теоріях, базуючись на яких, на
думку автора, можна забезпечити пропорційний еко-
номічний розвиток країни. До цього переліку входять
модель лінійних стадій розвитку (зростання), теорія
структурних трансформацій, теорія зовнішньої залеж-
ності, неокласична модель вільного ринку, теорія
ендогенного зростання, модель сталого розвитку. У
контексті визначення внеску зазначених теорій в ста-
новлення і розвиток концепції смартспеціалізації ін-
терес представляють теорії структурних трансформа-
цій і ендогенного зростання (з точки зору внутріш-
нього сутнісного наповнення концепції SS) та сталого
розвитку (як теорія зовнішнього потужного впливу в
умовах глобальних викликів). У фокусі цього дослід-
ження знаходяться насамперед перші дві зазначені
теорії, які пояснюють сутність концепції смартспеціа-
лізації.
Структурні зміни є важливим проявом економіч-
ного зростання, саме через зрушення в структурі еко-
номіки відбувається її перехід на новий рівень. Такі
ШВЕЦЬ Н. В.
18 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
трансформації закладено в концепцію SS як шлях
розвитку через відмову від занепадаючих видів діяль-
ності і відкриття перспективних, що виявляють і зміц-
нюють конкурентні переваги регіональних/національ-
ної економік. Саме в цьому аспекті теорія структурних
трансформацій формує теоретичне підґрунтя смарт-
спеціалізації, пояснюючи природу, чинники і законо-
мірності трансформаційних процесів.
Теорія структурних трансформацій (СТ) в основ-
ному розглядає економічні зрушення між трьома сек-
торами: сільським господарством, промисловістю і по-
слугами. Перші теоретичні надбання в зазначеному
напрямі належать лауреату Нобелівської премії з еко-
номіки А. Льюїсу (1979 р., «За новаторські дослід-
ження економічного розвитку у застосуванні до про-
блем країн, що розвиваються»), який створив дуаліс-
тичну модель економіки (з аграрним і промисловим
секторами), за допомогою якої досліджував перероз-
поділ трудових ресурсів з агросектору в промисловість
за умов підвищення технологічного рівня сільськогос-
подарського виробництва. Змодельована соціально-
економічна система, за задумом автора, здатна розви-
вати виробництва одночасно в декількох галузях еко-
номіки. А. Льюїс сформулював своє концептуальне ба-
чення економічного розвитку, довівши, що струк-
турні зміни в першу чергу пов’язані з розподілом ре-
сурсів, який супроводжується процесами на товарному
ринку і ринку праці, а також в соціальній сфері [33].
Сучасні моделі теорії структурних трансформа-
цій, представлені в «Довіднику з економічного зрос-
тання» [34], вже є багатосекторальними і спрямовані
на вирішення наукової проблеми збалансованого роз-
витку. Вони відображають різні концепції перерозпо-
ділу діяльності між секторами, в яких основною ру-
шійною силою трансформації виступає технологічний
прогрес, а розповсюдження відбувається через різні
механізми (зокрема ефект доходу та відносні ціни на
споживання). Дослідницький інтерес в рамках теорії
СТ також зосереджено на трансформаційних процесах
всередині окремих секторів економіки, які поясню-
ються через використання з різною інтенсивністю ква-
ліфікованої робочої сили.
Наступне теоретичне знання, що вартиме уваги у
контексті дослідження генезису смартспеціалізації, є
теорія ендогенного зростання, яка передбачає кон-
центрацію на внутрішньому потенціалі економіки.
Ендогенізацію економічного розвитку з акцентом на
роль знань в цьому процесі розпочав К. Ерроу (лауреат
Нобелівської премії з економіки 1972 р. «За новатор-
ський вклад в загальну теорію рівноваги і теорію доб-
робуту»). Своєю концепцією зміни знань він зробив
переворот в дослідженні питань економічного роз-
витку, довівши принципову важливість врахування та-
ких якісних чинників як навички і освіта. У подаль-
шому ідеї К. Ерроу щодо ендогенного розгляду техно-
логічного прогресу розвинув К. Шелл, який створив
економічну модель, що відображала зв’язок накопи-
чення знань і темпів зростання економіки. Моделі
К. Ерроу і К. Шелла не були повною мірою ендогенні,
однак заклали підвалини теорії ендогенного зрос-
тання, які активно розвивалися наприкінці ХХ ст. [35].
З точки зору формування теоретичних основ
смартспеціалізації слід виокремити такі найбільш
цінні наукові надбання в рамках ендогенної теорії.
П. Ромер (лауреат Нобелівської премії з еконо-
міки 2018 р. «За інтеграцію інновацій та клімату в еко-
номіку зростання») і Р. Лукас, досліджуючи вплив те-
хнологічних змін на економічне зростання, довели
значущість людського капіталу і знань як чинників
підвищення продуктивність праці. [36-38]. Їхні напра-
цювання дали поштовх для зародження наукового на-
пряму про економічну систему нового типу — еконо-
міку знань, в якій саме знання розглядаються як дже-
рело зростання.
М. Спігель і Дж. Бенхабіб представили інший по-
гляд на людський капітал, розглядаючи його не як
складник виробничої функції, а, скоріше, як чинник
мультиплікативного процесу зростання фізичного і фі-
нансового капіталу. Водночас науковці звернули увагу
на актуальність ефективного управління останнім, а не
тільки володіння ним [36; 37; 39].
Д. Гроссман, Е. Хелпман дослідили зв’язки між
економічним зростанням і розвитком дослідницької
сфери діяльності і визначили, що динаміка реагує на
стимули в секторі R&D [38; 40].
Розглядаючи смартспеціалізацію як процес еко-
номічного самопізнання і самовизначення, що спря-
мований на ендогенне формування конкурентних пе-
реваг регіону, слід звернути увагу на праці Д. Родріка
і Р. Хаусмана.
К. Морган в рецензії [11] на книгу Д. Форея «Ро-
зумна спеціалізація: можливості та виклики для регіо-
нальної інноваційної політики» (2015 р.) зазначив, що
саме на думки і висновки Д. Родріка значною мірою
спирається розумна спеціалізація. До речі, сам Д. Фо-
рей [10] це пізніше підтвердив, пославшись на Д. Род-
ріка і Р. Хаусмана, які першими висвітлили процес
підприємницького відкриття — ключовий компонент
концепції SS, що визначив її методологічну особли-
вість.
У роботі «Економічний розвиток як самопіз-
нання» (2002 р.) [41] Р. Хаусман і Д. Родрік представ-
ляють новий погляд на шлях до економічного роз-
витку та сучасну роль держави в цьому процесі. На
їхню думку, трансформації економіки, пов’язані з ло-
кальними відкриттями певних видів економічної дія-
льності, які здатні залучити інвестиції, масштабува-
тися і визначити нову структуру спеціалізації еконо-
міки. Досягнення цього багато в чому залежить від на-
явних внутрішніх стимулів інвестувати у відкриття
того, що країна може ефективно виробляти. Саме тут
постають питання державного регулювання.
Далі Р. Хаусман і Д. Родрік зазначають, що остан-
нім часом теорія і практика економічного розвитку
зблизилися на погляді, що для економічного зрос-
тання потрібні дві речі: нові технології (включаючи
іноземні) та сприятливі інституції. Така позиція добре
обґрунтована неокласичною моделлю економічного
зростання, яка передбачає дві можливості розвитку
для країн, що розвиваються, перша — доступ до най-
сучасніших технологій, друга — зміна ставлення влади
в бік поваги до прав власності. Науковці виділяють дві
«патології», характерні для бідних країн: (1) «закрита
економіка», в якій уряди гальмують технологічний
прогрес, зменшуючи доступ до іноземних інвестицій
та імпортованого обладнання, проміжних товарів;
(2) «корупція», коли політичні лідери не поважають
права власності і навмисно створюють проблеми, щоб
збагатити себе та своїх наближених. «Природними лі-
ками» від цих патологій є економічна відкритість та
покращення врядування. За наявності цих засобів, на
їх думку, економічне зростання має відбуватися при-
ШВЕЦЬ Н. В.
2022/№2 19
родним шляхом. Вчені наголошують на тому, що бо-
ротися з цими бар’єрами можна через економічну
відкритість і удосконалення державного управління,
що стали наріжним каменем сучасного стратегічного
розвитку країн. Водночас вони підкреслюють усклад-
нення ролі держави, пояснюючи це необхідністю оп-
тимізації стратегій через просування нових видів еко-
номічної діяльності при скороченні високовартісних
інвестицій та розв’язання складного завдання збалан-
сованості політики відкритості і захисту внутрішніх ін-
тересів в R&D та нових продуктах.
Друга робота Д. Родріка, на яку треба звернути
увагу в контексті смартспеціалізації, «Промислова по-
літика у ХХІ столітті» (2004 р.) [42] розкриває нове ба-
чення промислової політики для трансформації еко-
номіки. Автор, не заперечуючи значущість ринкової
сили та приватного підприємництва для економічного
розвитку, знову підкреслює важливе значення влади,
яка окрім забезпечення права власності, виконання
контрактів і макроекономічної стабільності має вико-
нувати стратегічну та координуючу роль у виробничій
сфері. Модель нової промислової політики ґрунту-
ється на стратегічній співпраці влади і приватного
сектору з метою виявлення перешкод для реструкту-
ризації економіки та визначення для їх усунення най-
більш імовірних, ефективних типів втручань. Водно-
час із встановленням постійних комунікацій з бізне-
сом для отримання необхідної інформації, влада має
зберігати автономію від приватних інтересів.
У другій частині зазначеної роботи Д. Родрік під-
тримує шумпетерівську тезу про значущій вплив інно-
вацій на економічний розвиток та декларує думку, що
їх дефіцит в країнах, що розвиваються, пояснюється
обмеженістю не пропозиції, а попиту. Таку ситуацію,
на думку науковця, утворює не нестача підготовлених
науковців та інженерів, науково-дослідних лаборато-
рій або неналежний захист інтелектуальної власності,
а відсутність попиту з боку потенційних користувачів
у реальній економіці — підприємців. І поки у бізнес-
секторі не буде адекватної потреби в інноваціях, роз-
ширення наукової діяльності і збільшення технологіч-
ного потенціалу не дасть необхідного продуктивного
динамізму.
Отже, Д. Родрік і Р. Хаусман результатами своїх
теоретичних та емпіричних досліджень суттєво впли-
нули на формування концепції смартспеціалізації. Їхні
доробки визначили основні змістовні компоненти цієї
концепції, а саме:
трансформація економіки через самопізнання
і локальні відкриття підприємців;
збалансована політика відкритості економіки;
проактивна роль влади, заснована на співпраці з
бізнес-сектором;
стимулювання інвестування у відкриття/іннова-
ції.
Слід зазначити, що погляди Д. Родріка і Р. Хаус-
мана перетинаються з багатьма економічними знан-
нями, що представляють наукове бачення можливос-
тей розвитку країн. В їхніх роботах відстежується при-
сутність надбань неокласицизму, кейнсіанства, інсти-
туціоналізму і шумпетеріанства. Серед теорій доміну-
ють наукові положення ендогенного зростання, ос-
новний зміст яких містить ідею, що технологічний
прогрес не є тільки екзогенним, а значною мірою обу-
мовлюється ендогенними чинниками.
Розглянуті вище теорії структурних трансформа-
цій і ендогенного зростання мають доволі чіткі зв’язки
з еволюційною економікою, одним з найпотужніших
сучасних напрямів економічної науки. У контексті
цього дослідження важливим є також визначення
впливу концептуальних положень еволюційної теорії
(її ідей, постулатів про економічне зростання) на
формування теоретичного базису смартспеціалізації.
Еволюційний підхід в економічних досліджен-
ня передбачає розгляд динаміки розвитку економік
і трансформацій, що відбуваються, з урахуванням
історичних аспектів та еволюції соціально-економіч-
них систем. Пояснення природи економічної дина-
міки як еволюційного процесу не є новою ідеєю, вона
має свої витоки з праць Т. Веблена, А. Маршалла,
Й. Шумпетера.
Активно розвиватися еволюційний напрям еко-
номічної думки почав в 70-ті роки ХХ ст. Великий
внесок в його становлення і формалізацію зробили
Р. Нельсон і С. Уінтер. Їхня книга «Еволюційна теорія
економічних змін», вперше опублікована в 1982 р.,
стала виразом альтернативного ортодоксальній еконо-
мічній науці способу мислення про економічний про-
грес. Зокрема в теорію економічного зростання ево-
люціоністи привнесли нові ідеї щодо необхідності при
побудові моделей розвитку економіки врахування ди-
намічності, стохастичності та невизначеності змін, на-
ціональних/регіональних особливостей, перегляду
ролі і місця технологічного прогресу та інновацій. У
контексті визначення впливу еволюційної економічної
теорії на формування теоретичного базису концепції
смартспеціалізації заслуговують на увагу погляди ево-
люціоністів на технологічний прогрес, значення інно-
вацій і локальну специфічність розвитку економік.
Технологічний прогрес (ТП) та інновації є од-
ними з центральних об’єктів дослідження науковців
еволюційного напряму. Зокрема в їхньому фокусі зна-
ходяться питання щодо еволюції технологій, вияв-
лення тенденцій та чинників її прискорення. Доробки
еволюціоністів у зазначеному напрямі, зокрема [43]
представляють інтерес з точки зору наукового обґрун-
тування підходів до вибору пріоритетних сфер іннова-
ційного розвитку регіонів/країн в рамках формування
стратегій смартспеціалізації.
Еволюційна економічна теорія розглядає техно-
логічний прогрес як головну рушійну силу економіч-
ного зростання, що змушує економіку постійно руха-
тися, змінюватися в багатьох аспектах, прогресувати
і покращувати здатність задовольняти зростаючи люд-
ські потреби. Водночас еволюційна парадигма декла-
рує, що технологічний прогрес в різних галузях руха-
ється за конкретними траєкторіями, хоча й не запере-
чується той факт, що можливі і варіації в русі. Аргу-
мент про те, що ТП відбувається, дотримуючись пев-
ного шляху, має на меті підкреслити, що велика частка
технологічних досягнень має сімейну схожість (family
resemblance) і такі сімейства можуть бути досить різ-
номанітними. У рамках зазначеної еволюційної пара-
дигми та пов’язаної з нею широкою траєкторією ТП
висловлюється думка, що цільова орієнтація окремих
інновацій може змінюватися з часом залежно від умов,
зокрема характеру домінуючих запитів користувачів,
доступності і вартості різних вхідних ресурсів та нор-
мативно-правових рамок.
Також еволюціоністи зазначають, що техноло-
гічні зміни та інновації як риси сучасної розвиненої
ШВЕЦЬ Н. В.
20 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
економіки демонструють різну динаміку за видами
економічної діяльності та секторами. У секторальному
розрізі спостерігаються значні відмінності в інтенсив-
ності і напрямах технологічного прогресу, що обумов-
люється галузевими особливостями існуючих іннова-
ційних систем, секторами-джерелами інновацій, ін-
тенсивністю державної підтримки.
Важливою ознакою сучасності, на думку при-
хильників еволюційної теорії, є залучення до діяль-
ності, що генерує ТП, різноманітних інституцій і сут-
тєвий вплив на прогрес не тільки ринкових, а й не-
ринкових механізмів і акторів. У зазначеному кон-
тексті відмінності в інноваційності між секторами еко-
номіки значною мірою обумовлені секторальними
інноваційними системами, які різняться за типом і ак-
тивністю в інноваціях організацій, що їх формують, та
способами взаємодії.
За результатами емпіричних досліджень К. Па-
вітта (1984 р.) [44] та А. Арора, В. Коена, та Дж. Вол-
ша (2016 р.) [45], узагальнено класи галузей за органі-
зацією інноваційної діяльності (див. таблицю), які ви-
значають специфіку формування інноваційних систем
із залученням певних галузевих учасників.
Таблиця
Характеристика класів галузей за організацією інноваційної діяльності
Клас галузей
Тип виробництва,
підприємств
Джерело зародження
інновацій
Приклад галузі
«Інтенсивні за масшта-
бом» (scale intensive)*
Великі підприємства з
масовим виробництвом
Здебільшого самостійні
R&D (підрозділи в струк-
турі компаній)
Металургічна, хімічна
«Залежні від постачаль-
ників» (supplier
dependent) *
Невеликі підприємства з
виробництва продуктів/
послуг для кінцевих спо-
живачів
Постачальники матеріа-
лів, обладнання (R&D на
етапах виробництва про-
міжних продуктів)
Будівництво, стома-
тологія
Залежні від користувачів-
клієнтів
Високотехнологічні вироб-
ництва
Користувачі-клієнти
(R&D на етапах вироб-
ництва проміжних про-
дуктів, напрям задає спо-
живання)
Виробництво напів-
провідників для ІКТ
* Авторські назви К. Павітта.
Побудовано автором за джерелами [44; 45].
Особливість галузей першого класу полягає в до-
мінуванні внутрішньо секторальних R&D, які здійсню-
ються переважно на рівні підприємств і спрямовані,
головним чином, на удосконалення виробничих про-
цесів задля підвищення їхньої ефективності і надійно-
сті. Такий порядок організації та цілепокладання інно-
ваційної діяльності має традиційний характер.
Галузі другого класу відрізняє те, що траєкторія
технологічного прогресу визначається постачальни-
ками, а результати ТП залежать від впровадження
розробок в секторах, що споживають інновації. Цей
клас вже більш складний з точки зору міжгалузевої
взаємодії в процесі інноваційної діяльності.
Третій клас є специфічним за джерелом за-
родження інновацій і вказує на важливість технологі-
чно обізнаних користувачів-клієнтів в інноваційному
процесі, які задають темпи і певний напрям для R&D.
Інновації, що створюються в цьому класі галузей, за-
раз забезпечують просування цифровізації як в окре-
мих сферах економічної діяльності, так й на рівні на-
ціональних економік загалом.
Д. Досі та Р. Нельсон [43, с. 67-68] зазначають,
що в сучасному світі велика кількість технологій стає
все тісніше пов'язаною з сектором науки та зростає
роль університетів як центрів наукових знань і потуж-
них джерел інновацій. Еволюціоністи класифікують як
особливо наукоємний (science based) технологічний
прогрес у таких галузях: електроніка, хімічна промис-
ловість, включаючи фармацевтику, промислові ви-
робництва базовані на біотехнологіях. Спираючись
на результати емпіричних досліджень, вчені також
стверджують, що швидкому розвитку на основі нових
технологій сприяє концентрована підтримуюча полі-
тика влади, зокрема у вигляді програм фінансування
науково-дослідних робіт і державних закупівель.
Група науковців-еволюціоністів на чолі з Р. Нель-
соном, досліджуючи еволюцію технологічного про-
гресу, віддають перевагу галузевому підходу, аргумен-
туючи це наявністю великих відмінностей в інновацій-
них процесах саме галузей. Такий підхід має певну
теоретичну цінність для формування уявлення про
можливі різноманітності та особливості створення,
розповсюдження інновацій, що визначені сектораль-
ною належністю залучених в інноваційний процес
учасників. Водночас з точки зору теоретизації кон-
цепції SS інтерес також представляє регіональний
аспект продукування інновацій для зростання, що
обумовлено об’єктною зосередженістю смартспеціалі-
зації саме на регіоні.
Сьогодні в академічних та політичних колах спо-
стерігається певний консенсус щодо важливої ролі ре-
гіонів у забезпеченні розвитку національної еконо-
міки. Регіональний підхід є дуже складним в сенсі
його реалізації на практиці, тому що обов’язково по-
требує врахування унікальних характеристик кожної
територіальної соціально-економічної системи. Так,
Ф. Макканн і Р. Ортега-Аргілес [17] зазначають, що
регіони відрізняються технологічними та промисло-
вими компетенціями, історичними причинами, гісте-
резисом розвитку, потенційними еволюційними
траєкторіями.
Науково-практичні питання вибору траєкторій та
розробки сценаріїв регіонального розвитку є предме-
том активних досліджень вчених напряму еволюційної
економічної географії. До речі, на думку авторів ро-
боти [46], смартспеціалізація як політична модель, є
ШВЕЦЬ Н. В.
2022/№2 21
продуктом саме економічної географії, яка зосереджу-
ється на створенні та підтримці регіональних конку-
рентних переваг.
Р. Бошма [47] (провідний економіст-географ) за-
значає, що економічна географія застосовує та адаптує
концепції еволюційної економіки до просторових
контекстів і процесів, її концептуальну основу форму-
ють три основні теорії: узагальненого дарвінізму
(generalised darwinism), складних адаптивних систем
(complex adaptive systems) та залежності від траєкторії
(path dependence). Саме останню теорію визначають як
основну для застосування в регіональному контексті
[7] та одну з базових, що теоретизує підхід смарт-
спеціалізації [9].
Сутність концепції залежності від траєкторії ви-
значена еволюційним підходом, що передбачає враху-
вання факту незворотності процесів в економіці, на
який вказує У. Вітт [48] — минуле неможливо відно-
вити і воно передає спадщину, яка обумовлює пове-
дінку економічних агентів у теперішньому та майбут-
ньому. Незворотність минулих дій, подій, вчинків є
непорушною характеристикою буття, яку, необхідно
брати до уваги при аналізі поточних структурних про-
блем економіки регіонів та пошуку можливих шляхів
їх майбутнього соціально-економічного розвитку.
Концепція залежності від траєкторії загалом ба-
зується на працях В. Артура [49] і П. Девіда [50]. За
визначенням Р. Бошми [47] в її онтологічну основу
покладено роль непередбачуваності (contingency) та
самопідсилюючої/автокаталітичної (selfreinforcing/
autocatalytic) динаміки, «блокування» (lock-in), розга-
луження (branching), створення шляхів (path creation).
Непередбачуваність є важливим поняттям для ро-
зуміння складного взаємозв'язку між навколишнім се-
редовищем і поведінкою складної системи, такої як
регіон. Самопідсилювальна (автокаталітична) дина-
міка пояснює, як певна поведінка формується під
впливом зовнішніх сил.
Явище «блокування», визначене Г. Грабхером,
ілюструє перешкоди, з якими стикаються регіони з ви-
сокою спеціалізацією в занепадаючих галузях і харак-
терним інституційним середовищем, що стримує про-
гресивну трансформацію регіональної економіки. Мож-
ливі різні типи блокувань, які визначаються функціо-
нальними галузевими зв’язками та авторитетністю
осіб, що представляють галузь і впливають на політику
регіональної влади [7].
Розгалуження і створення шляхів — це концепту-
альне бачення процесів формування регіонами нових
варіантів траєкторій розвитку. Останнім часом (до
речі, співпадає з імплементацією концепції смартспе-
ціалізації) помітно активізувалися теоретичні та емпі-
ричні дослідження в цьому напрямі, ініційовані про-
відними економістами-географами.
Так, Р. Бошма зі співавторами [12; 13] посилюють
теоретичну обґрунтованість концепції смартспеціалі-
зації через її інтеграцію з концепцією пов’язаного різ-
номаніття/диверсифікації. Сенс останньої полягає в
зміні траєкторії регіонального розвитку через розши-
рення сфери діяльності на основі знань і компетенцій,
накопичених з часом. Поява в регіоні нових техноло-
гій і нових секторів розглядається не як випадковість,
а як результат використання існуючого колективного
інтелектуального потенціалу, що відображає регіо-
нальний технологічний і галузевий профілі. Зазначе-
ний потенціал формується завдяки пов’язаності знань,
тобто підмножини місцевих знань, які є близькими
або для їх використання вимагаються подібні набори
когнітивних можливостей і навичок.
Створення шляхів — концепція з більш широким
уявленням про способи змінити вектору розвитку ре-
гіону. Р. Хассінк, А. Ізаксен і М. Тріппл [51] разом з
пов’язаною диверсифікацією розглядають й інші спо-
соби появи нових траєкторій: непов’язану диверсифі-
кацію (перехід у нову галузь на основі непов’язаних
комбінацій знань) та імпорт шляхів (входження в ре-
гіон ззовні усталених галузей). Автори підкреслюють
необхідність переосмислити підходи до визначення
потенційних траєкторій регіонального зростання і ви-
ступають за багатоакторний, мультисколярний під-
ходи, врахування не лише минулого, а й майбутнього,
а також зв’язків і залежностей шляхів.
Розглянуті вище теорії і концепції поєднує ви-
знання ролі знань та інновацій як ключових чинників
економічного зростання. Регіональний рівень вважа-
ється найбільш сприятливим для активізації іннова-
ційної діяльності, що пояснюється, перш за все, лока-
льним зосередженням знань та розміщенням інфра-
структури для їх розповсюдження і застосування. За-
галом це спрощує комунікації між учасниками іннова-
ційного процесу і сприяє зростанню його інтенсивно-
сті [24].
Смартспеціалізація, яка передбачає просторову
концентрацію знань і ресурсів задля активізації інно-
ваційної діяльності, тісно пов’язана з концепціями ре-
гіональних агломерацій та територіальних економіч-
них моделей [3; 9; 19; 30]. Так, Д. Форей зі співато-
рами [19] зазначає, що SS для ефективного досягнення
структурних перетворень через інновації має спира-
тися на логіку ефектів агломерації. «Створення певної
щільності акторів і проєктів…» в рамках пріоритетних
сфер SS є «…обов’язковою умовою для отримання ви-
годи від синергії, взаємодоповнюваності та агломера-
ції, які є важливими детермінантами інновацій, креа-
тивності та продуктивності науково-дослідних робіт»
[19, с. 85].
Основи теорії агломерацій були закладені ще в
працях А. Маршалла, який зокрема в роботі «Прин-
ципи економіки» (1890 р.) представив докази зовніш-
ніх вигід для місцевих фірм, що концентрують вироб-
ництва в певній географічній зоні, обмінюються знан-
нями, об'єднують робочу силу та ефективно користу-
ються близькістю спеціалізованих постачальників [52].
Вигоди агломерації в інноваційній діяльності вже
в умовах сучасності розкриті в кластерній концепції,
яку формалізував та популяризував М. Портер. Одна з
головних тез, що ним проголошена, «національне про-
цвітання не успадковується — воно створюється» [53,
с. 162]. На його думку, в сучасних умовах конкуренто-
спроможність країни залежить не стільки від наяв-
ності у неї традиційних економічних ресурсів, рівня
процентних ставок, купівельної спроможності націо-
нальної валюти, скільки від потенціалу промисловості
впроваджувати нововведення і модернізуватися. Саме
кластерні структури, створюючи самодостатню мережу
ресурсів і знань, сприяють появі інновацій, залученню
інвестицій і формуванню сильних сторін, конкурент-
них переваг територій. Інноваційна орієнтованість є
відмінною рисою кластера. У результаті тісної взаємо-
дії виробництва та науково-дослідних організацій усе-
редині кластера відбувається об’єднання знань та ін-
тенсивний обмін інформацією, що загалом забезпечує
ШВЕЦЬ Н. В.
22 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
ефективність інноваційного процесу, а потреби в ін-
вестиційних ресурсах задовольняються завдяки при-
сутності у кластері фінансових структур.
Науковці звертають увагу на схожість і пов’яза-
ність концепцій кластерів і смартспеціалізації. Р. Хас-
сінк і Х. Гун [3] вважають, що смартспеціалізація
є продовженням кластерної політики. Д. Форей,
П. А. Девід і Б. Холл [10] зазначають, що не можна їх
розглядати як одне й теж саме, водночас підкреслюють
значення кластерів для успіху смартспеціалізації. Ук-
раїнські вчені вказують на подібності концепцій в
їхній зосередженості на «…(1) продуктивності та інно-
ваціях як ключових факторах конкурентоспроможно-
сті, (2) регіональній інтеграції місцевих переваг…» [30,
с. 24]. Вважаємо за доцільне додати, що концепції кла-
стеризації та смартспеціалізації зв’язані між собою пе-
вними спільними методологічними основами. Крім
того, що обидві ґрунтуються на використанні регіо-
нальних ресурсів і компетенцій, вони передбачають
високу самоорганізацію, партнерство та довіру між
учасниками процесу співробітництва.
У концепції смартспеціалізації кластери доцільно
розглядати як інструмент реалізації підприємницького
потенціалу, генерування інновацій та підвищення
конкурентоспроможності економіки, тобто вирішення
завдань смартспеціалізації. Інструментальний характер
кластерних утворень також простежується в методоло-
гічних рекомендаціях Об’єднаного дослідницького
центру Єврокомісії (Joint Research Center EC) [54], в
яких зазначено, що кластерні утворення можуть, по-
перше, виступати як джерело наявних промислових
переваг, активів у регіоні, по-друге, застосовуватись як
ефективні платформи, які здатні забезпечити іннова-
ційний розвиток регіону/країни.
Отже, в рамках дослідження генезису концепції
смартспеціалізації кластерна теорія становить частину
теоретичного базису смартспеціалізації, що розкриває
організаційні особливостей різних моделей, підходів,
механізмів для активізації інноваційних процесів. Ця
частина також має бути доповнена концепціями, що
обґрунтовують створення сприятливого для інновацій
регіонального/національного середовища.
На початку 90-х років ХХ ст. унаслідок збіль-
шення уваги до інновацій як джерела конкурентних
переваг регіонів в рамках теорії інновацій розпочала
активно розвиватися концепція регіональних іннова-
ційних систем (роботи Г. Асхайма, Г. Дж. Брачика,
А. Ізаксена, Ф. Кука). З того часу вона пройшла бага-
торічний шлях розвитку і на сьогодні займає важливе
місце в академічних дискусіях щодо регіональних
інновацій та зростання [55]. Сутнісне наповнення за-
значеної концепції добре розкриває визначення регіо-
нальної інноваційної системи, що надано М. Тріппл,
М. Грілічем і А. Ізаксеном: «… структура, в якій коле-
ктивне навчання, інновації та підприємницька діяль-
ність формуються… міжфірмовими взаємодіями, ін-
фраструктурами знань та підтримки, соціально-куль-
турними та інституційними конфігураціями» [56, с. 7].
У теорії інновацій поряд з концепцією інновацій-
них систем розвивається інша, дещо споріднена, але
відмінна за багатьма сутнісними компонентами кон-
цепція інноваційних екосистем. Принципова різниця
між ними полягає в використанні поняття «екосис-
тема» замість «система», що відображає новий погляд
на характер середовища для створення і розпов-
сюдження інновацій.
Саме уявлення про інноваційну екосистему, на
наш погляд, найбільше узгоджується з ідеями SS щодо
створення умов для колаборації регіональних
стейкхолдерів в процесі підприємницького відкриття
задля узгодженого визначення пріоритетних сфер ре-
гіонального зростання. Аргументи на користь такого
вибору витікають з чітко сформульованих І. Підориче-
вою [57] відмінностей між екосистемним і традицій-
ним підходами до продукування інновацій. До най-
більш важливих слід віднести такі:
інноваційна екосистема має відкриту динамічну
природу, вона рухлива і гнучка по відношенню до чин-
ників зовнішнього середовища на відміну від статич-
ності та внутрішньо зорієнтованості інноваційної сис-
теми;
системний підхід передбачає організацію іннова-
ційної діяльності за методом «згори», через централі-
зований вплив держави, екосистемний підхід, на-
впаки, має децентралізований характер і більше
сприяє самопізнанню та саморозвитку регіону;
інноваційні екосистеми будуються на принципах
ко-спеціалізації і ко-діяльності, що спрямовано на
створення спільних цінностей для розвитку території;
саме екосистемний підхід за своєю сутністю
зорієнтовано на формування сприятливого середо-
вища для обміну знаннями і об’єднання ресурсами
задля створення інновацій і їх поширення.
Слід зазначити, що концепція інноваційних еко-
систем продовжує розвиватися, зокрема змінилося
уявлення про інноваційний процес — від моделі пот-
рійної спіралі (Triple Helix Model) до моделі четверної
спіралі (Quadruple Helix Model). Р. Яусон [58] запро-
понував додати у потрійну спіраль, яка ілюструє взає-
модію влади, наукової сфери і бізнесу, четвертого се-
кторального учасника — громадськість. На його думку,
така необхідність продиктована тим, що дисциплінар-
ність більше не є домінуючою системою розвитку та
організації знань. Створення знань тепер є транс-
дисциплінарним, більш рефлексивним, нелінійним,
складним і гібридизованим. Також залучення в інно-
ваційний процес громадськості стає критично важли-
вим, оскільки наукові знання все частіше оцінюються
через їхню соціальну надійність та інклюзивність,
тобто важливим є суспільний інтерес. Четвертий сек-
тор дозволяє розширити перелік інновацій для регіо-
нального зростання через додавання інновацій, що по-
кращують суспільний добробут, такі як, наприклад,
еко- та соціальні інновації. Ще він дозволяє створити
важливі для майбутнього розвитку зв’язки між науко-
вою і освітньою сферами.
Отже, концепція інноваційних екосистем на ос-
нові використання моделі четверної спіралі формує
важливу складову теоретичного базису підходу SS, що
визначає сучасне уявлення про походження і органі-
зацію інноваційних процесів в інституційному регіо-
нальному/національному середовищі.
За результатами дослідження генезису смартспе-
ціалізації пропонуємо узагальнене бачення її теоре-
тичного базису (див. рисунок). Аксіоматичні теоре-
тичні основи підходу SS сформовані поняттями та
постулатами традиційних економічних шкіл. Логіку
смартспеціалізації і її змістовно-функціональне на-
повнення визначають теорії структурних трансформа-
цій, ендогенного зростання, еволюційної економіки,
агломерацій, інноваційних екосистем і кластерів. За-
значені теорії перетинаються між собою, розглядаючи
ШВЕЦЬ Н. В.
2022/№2 23
Рисунок. Теоретичний базис концепції смартспеціалізації
Побудовано автором.
знання та інновації як ключові чинники економічного
зростання. В сукупності та узгодженості вони форму-
ють теоретичне підґрунтя концепції SS і дають відпо-
віді на питання, що розкривають її сутність.
Ядро теоретичного базису смартспеціалізації ут-
ворюють наукові знання, аргументи теорій структур-
них трансформацій, ендогенного зростання, еволю-
ційної економіки, які розкривають обґрунтоване ба-
чення можливостей, детермінант і шляхів економіч-
ного розвитку регіонів/країн. Основні смислові цін-
нісні компоненти зазначених теорій, що мають сут-
нісний зв’язок з концепцією смартспеціалізації, такі:
теорія структурних трансформацій — природа,
чинники закономірності структурних змін в економіці
як процесу переходу на новий рівень розвитку;теорія
ендогенного зростання — потенціал саморозвитку те-
риторії, значення людського капіталу і знань, науки,
роль влади і взаємодія з бізнесом;
еволюційна теорія — локальні особливості роз-
витку, галузева специфіка продукування інновацій,
багатоакторний, мультискалярний вибір траєкторії
розвитку.
Зазначена група базисних теорій доповнюється
теоріями, що формують теоретичний функціонал кон-
цепції SS (теорії агломерацій, інноваційних екосистем,
кластерів), і розкривають наукові підходи до форму-
вання умов для ефективного використання підприєм-
ницького, інноваційного потенціалу територій і забез-
печення їхнього економічного зростання. Виділено
такі ключові положення вказаних теорій:
теорія агломерацій — територіальна концентрація
ресурсів і знань для розвитку;
теорія інноваційних екосистем — організація
інноваційної діяльності «знизу» через колаборацію
бізнесу, науки, влади і громадськості в сферах спіль-
них інтересів;
кластерна теорія — самоорганізація і партнерство
на основі довіри та взаємовигідної економічної діяль-
ності в інноваційно сильних секторах.
Також вважаємо за доцільне брати до уваги дві
важливі сучасні концепції — сталого розвитку і фунда-
ментальної економіки, які не визначають теоретичні
основи смартспеціалізації, але суттєво впливають на
подальший розвиток її концептуальних положень і ме-
тодології.
Так, з часом у світі суттєво посилилася значу-
щість концепції сталого розвитку, яка зараз задає тен-
денції в політиці урядів країн щодо забезпечення зба-
лансованого розвитку у напрямах, визначених цілями
сталого розвитку. Така тенденція також проєцирується
на підхід смартспеціалізації, вимагаючи його концеп-
туального та методологічного удосконалення з метою
мобілізації інновацій для досягнення сталості в регіо-
нах/країнах [59].
Друга концепція зовнішнього впливу — фунда-
ментальна економіка — визначає актуальну науково-
практичну проблему узгодження політики смартспеці-
алізації, спрямованої на інноваційність і диверсифіка-
цію економік регіонів/країн, з політикою задоволення
повсякденних потреб суспільства. Вперше на потен-
ційне протистояння логік смартспеціалізації і фунда-
АКСІОМАТИКА
Класична
школа
конкурентні
переваги,
знання
Неокласична
школа
відрита економіка,
технологічний про-
грес
Кейнсіанська
школа
інвестиції,
державне регу-
лювання
Інституційна школа
інституції,
соціо-гуманітарні,
політичні чинники
Шумпетеріанство
інновації —
рушійна сила
економічного
розвитку
СМАРТСПЕЦІАЛІЗАЦІЯ
Для чого?
конкурентні
переваги,
структурна
трансформація,
розвиток
Що робити?
вибір напрямів
розвитку,
диверсифікація,
підтримка
пріоритетів,
МСП
Як робити?
пріоритизація
«знизу»,
колаборація,
проактивна роль
влади
Теоретичне ядро
Структурні трансформації
Ендогенне зростання
Еволюційна економіка
Теоретичний функціонал
Агломерації
Інноваційні екосистеми
Кластери
Концепція
зовнішнього
впливу
Сталий розвиток
Концепція
зовнішнього
впливу
Фундаментальна
економіка
Знання та інновації
ШВЕЦЬ Н. В.
24 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
ментальної економіки звернув увагу К. Морган, зазна-
чивши, що остання «…на противагу дедалі більшій ди-
ференціації економіки…» прагне її «універсалізувати»
задля забезпечення населення звичайними товарами
і послугами [10, с. 3-4]. М. Солдак за результатами уза-
гальнення сучасних поглядів на розвиток старопроми-
слових регіонів уточнює проблематику нагальної ре-
гіонального політики і підкреслює необхідність по-
шуку «…рівноваги між стратегічним плануванням
розвитку регіонів на принципах смарт-спеціалізації,
заснованої на технологічних інноваціях та фундамен-
тальної економіки, заснованої на неявній соціально-
екологічній моделі інновацій» [60].
З географічним і часовим розширенням імпле-
ментації підходу смартспеціалізації в практику регіо-
нального управління накопичується база емпіричних
даних, дослідження якої у подальшому не тільки до-
зволить поглибити теоретизацію SS, але й може дати
поштовх для зародження нових наукових ідей і погля-
дів на забезпечення економічного розвитку регіонів/
країн.
Висновки. З розвитком, ускладненням економіч-
них процесів та суспільного життя розвивається і еко-
номічна думка, трансформуються, інтегруються різні
теорії та зароджуються нові парадигми. Концепція
смартспеціалізації з’явилася як продукт осмислення та
органічного об’єднання наукових поглядів щодо до-
сягнення економічного зростання, вибору шляхів, ви-
користання можливостей і забезпечення інновацій-
ного розвитку національних/регіональних економік.
За результатами дослідження впливу теорій еко-
номічного розвитку на концептуальні положення
смартспеціалізації сформовано авторське бачення її
теоретичного базису, яке на відміну від представлених
раніше, конкретизує пул економічних теорій з визна-
ченням їхнього впливу на змістовні компоненти кон-
цепції смартспеціалізації і виокремленням теоретич-
ного ядра, функціоналу та аксіоматичної частини, що
утворюють науково обґрунтоване підґрунтя підходу
смартспеціалізації.
Встановлено, що концепція SS базується на фун-
даментальних поняттях, закономірностях, розумінні
основних чинників економічного розвитку, що визна-
чені в рамках традиційних економічних шкіл. Її логіку,
змістовно-функціональне наповнення сформовано під
впливом теорій, що мають велику загальну значимість
в економічній науці, а саме теорій структурних транс-
формацій, ендогенного зростання, еволюційної еко-
номіки, агломерацій, інноваційних екосистем і клас-
терів.
Положення концепції смартспеціалізації значною
мірою ґрунтуються на висновках і рекомендаціях, ви-
значених в працях Д. Родріка і Р. Хаусмана, які роз-
кривають результати теоретичних і практичних до-
сліджень економік, що розвиваються. Їхні надбання,
наряду з розробками вчених в рамках пулу теорій тео-
ретичного базису концепції SS, сформували потужну
емпіричну основу, на якій ґрунтуються ідеї смартспе-
ціалізації.
Смартспеціалізація є практичним інструментом
стратегічного децентралізованого управління націо-
нальною/регіональною економікою. Її концептуальні
положення доповнюються і удосконалюються під
впливом актуалізації сталого розвитку та мають бути
узгоджені з концепцією фундаментальної економіки.
Саме останнє визначає напрям подальших досліджень.
Список використаних джерел
1. Foray D., Goddard J., Goenaga Beldarrain X., Landa-
baso M., McCann P., Morgan K., Nauwelaers C., Ortega-Argi-
lés R. Guide to Research and Innovation Strategies for Smart
Specialisation (RIS 3). Luxembourg: Publications Office of
the European Union, 2012. May. 122 p.
2. Expert Group "Knowledge for growth". European
Commission. URL: https://ec.europa.eu/invest-in-
research/monitoring/knowledge_en.htm.
3. Hassink R., Huiwen G. Six critical questions about
smart specialization. European Planning Studies. 2019.
Vol. 27 (10). P. 2049-2065.
DOI: https://doi.org/10.1080/09654313.2019.1650898.
4. Територіальний розвиток і регіональна полі-
тика. Стимулювання розвитку регіонів на засадах
смарт-спеціалізації: бар'єри та механізми імплемента-
ції: наукова доповідь / наук. ред. І. З. Сторонянська.
Львів : ІРД НАНУ, 2021. 155 с. URL: https://ird.gov.ua/
irdp/p20210034.pdf.
5. Формування «розумної спеціалізації» в еконо-
міці України : кол. монографія / за ред. І. Ю. Єгорова.
Київ : ДУ «Ін-т екон. та прогнозув. НАН України»,
2020. 278 с. URL: http://ief.org.ua/docs/mg/331.pdf.
6. Возняк Г. В. Смарт-спеціалізація у постулатах
економічних шкіл: теоретичний дискурс. Актуальні
проблеми розвитку економіки регіону. 2021. Вип. 17 (1).
С. 153-162.
DOI: https://doi.org/10.15330/apred.1.17.153-162.
7. Amosha O., Lyakh O., Soldak M., Cherevatskyi D.
Institutional determinants of implementation of the smart
specialisation concept: Case for old industrial coal-mining
regions in Ukraine. Journal of European Economy. 2018.
Vol. 17. № 3. Р. 305-332.
DOI: https://doi.org/10.35774/jee2018.03.305.
8. Вишневський О. С. Смарт-спеціалізація з по-
зицій провідних шкіл економічної теорії. Вісник еконо-
мічної науки України. 2022. № 1 (42). С. 3-8.
DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2022.1(42).3-8.
9. Pidorycheva I., Omelyanenko V. The smart
specialization approach through the prism of the key
provisions of the theory of free trade: conclusions for
Ukraine. Economics & Education. 2022. Vol. 7 (2). Р. 52-
58. DOI: https://doi.org/10.30525/2500-946X/2022-2-8.
10. Foray D., David P. A., Hall B. H. Smart
specialization. From academic idea to political instrument,
the surprising career of a concept and the difficulties
involved in its implementation (MTEI Working Paper,
November). Lausanne: MTEI, 2011. 16 р.
11. Morgan K. Smart Specialisation: Opportunities
and Challenges for Regional Innovation Policy. Regional
Studies. 2015. Vol. 49 (3). Р. 480-482. DOI:
https://doi.org/10.1080/00343404.2015.1007572.
12. Balland P.-A., Boschma R., Crespo J., Rigby D.
L. Smart specialization policy in the European Union: re-
latedness, knowledge complexity and regional diversifica-
tion. Regional Studies. 2018. Vol. 53 (9). P. 1252-1268.
DOI: https://doi.org/10.1080/00343404.2018.1437900.
13. Rigby D., Roesler Ch., Kogler D., Boschma R.,
Balland P.-A. Do EU regions benefit from Smart Specia-
lisation principles? Regional Studies. 2022. Vol. 56 (12).
P. 2058-2073.
DOI: https://doi.org/10.1080/00343404.2022.2032628.
14. Grillitsch M. Institutions, smart specialisation dy-
namics and policy. Environment and Planning C: Govern-
ment and Policy. 2016. Vol. 34(1). P. 22-37. DOI:
https://doi.org/10.1177/0263774X15614694.
15. Grillitsch M., Asheim B., Trippl M. Unrelated
knowledge combinations: the unexplored potential for re-
gional industrial path development. Cambridge Journal of
ШВЕЦЬ Н. В.
2022/№2 25
Regions. Economy and Society. 2018. Vol. 11 (2). P. 257-
274. DOI: https://doi.org/10.1093/cjres/rsy012.
16. Kroll H. Eye to eye with the innovation paradox:
why smart specialization is no simple solution to policy
design. European Planning Studies. 2019. Vol. 27 (5).
P. 932-951.
DOI: https://doi.org/10.1080/09654313.2019.1577363.
17. McCann Ph., Ortega-Argilйs R. Smart Speciali-
zation, Regional Growth and Applications to European
Union Cohesion Policy. Regional Studies. 2015. Vol. 49
(8). P. 1291-1302.
DOI: https://doi.org/10.1080/00343404.2013.799769.
18. Trippl M., Zukauskaite E., Healy A. Shaping
smart specialization: the role of place-specific factors in
advanced, intermediate and less-developed European re-
gions. Regional Studies. 2019. Vol. 54 (10). P. 1328-1340.
DOI: https://doi.org/10.1080/00343404.2019.1582763.
19. Foray D., Eichler M., Keller M. Smart speciali-
zation strategies — insights gained from a unique European
policy experiment on innovation and industrial policy de-
sign. Review of Evolutionary Political Economy. 2021.
Vol. 2. No 1. P. 83-103.
DOI: https://doi.org/10.1007/s43253-020-00026-z.
20. Снігова О. Ю. Розкриття потенціалу смарт-
спеціалізації для подолання регіональної структурної
інертності в Україні. Економіка України. 2018. № 8.
С. 75-88.
DOI: https://doi.org/10.15407/economyukr.2018.08.075.
21. Родченко В. Б., Белявцева В. В., Хрипуно-
ва Д. М. Дослідження доменів в розрізі формування
стратегії смарт спеціалізації. Соціальна економіка. 2018.
№ 56. C. 69-77.
22. Фадєєва М. С. Розумна спеціалізація як ін-
струмент трансформації національної економіки (тео-
ретичний аспект). Причорноморські економічні студії.
2018. Вип. 26-1. С. 87-92.
23. Amosha A., Lіashenko V., Pidorycheva I. Inter-
regional and cross-border spaces in the context of smart
specialization. Scientific Papers of Silesian University of
Technology. Organization and Management Series. 2019.
No. 140. P. 7-16. DOI: https://doi.org/10.29119/1641-
3466.2019.140.1.
24. Грига В. Ю. Зарубіжна практика впрова-
дження «розумної спеціалізації» та можливості її за-
стосування в Україні. Економіка і прогнозування. 2019.
№ 2. С. 138-153.
DOI: https://doi.org/10.15407/eip2019.02.138.
25. Саліхова О. Б. Модернізація промисловості на
засадах розумної спеціалізації. Частина І. Викорис-
тання технологій, що надають можливості, як пріори-
тет промислової політики ЄС. Статистика України.
2019. № 4. С. 65-71. DOI: https://doi.org/10.31767/su.
4(87)2019.04.07.
26. Петрова І. П. Модернізація економіки старо-
промислових регіонів на засадах smart-спеціалізації.
Вісник Національної академії наук України. 2020. № 6.
С. 30-37. DOI: https://doi.org/10.15407/visn2020.06.030.
27. Pidorycheva I., Shevtsova H., Antonyuk V.,
Shvets N., Pchelynska H. A Conceptual Framework for
Developing of Regional Innovation Ecosystems. European
Journal of Sustainable Development. 2020. Vol. 9(3). P. 626-
640. DOI: https://doi.org/10.14207/ejsd.2020.v9n3p626.
28. Циркулярна смарт-спеціалізація старопроми-
слових шахтарських регіонів України: монографія /
Д. Ю. Череватський, М. О. Солдак, О. В. Лях, Ю. С. За-
лознова та ін. Київ : НАН України, Ін-т економіки
пром-сті, 2020. 196 с.
29. Шевцова Г. З., Швець Н. В. Застосування ре-
гіонального бенчмаркінгу в процесі смартпріоритиза-
ції. Вісник економічної науки України. 2021. № 1 (40).
С. 47-59. DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2021.
1(40).47-59.
30. Абдікєєв Р. Р., Ліщук О. В., Чекіна В. Д.,
Вишневський О. С.. ІТ-кластери як інструмент забез-
печення смарт-спеціалізації регіонів України. Еконо-
мічний вісник Донбасу. 2022. № 2 (68), С. 21-34. DOI:
https://doi.org/10.12958/1817-3772-2022-2(68)-21-34.
31. Сміт А. Дослідження про природу і причини
багатства народів / пер. с англ. О. Васильєв, М. Ме-
жевікіна, А. Малівський. Київ : Наш формат, 2018.
736 с.
32. Штулер І. Ю. Еволюція теорій економічного
розвитку у сучасному вимірі знань. Економіка та уп-
равління національним господарством. Миколаївський
національний університет імені В. О. Сухомлинського.
2016. Вип. 9. С. 216-219.
33. Потравко Л. О. Гносеологічні витоки теорії
структурних трансформацій. Таврійський науковий віс-
ник. 2012. № 78. С. 267-271.
34. Herrendorf B., Rogerson R., Valentinyi A. Chap-
ter 6 - Growth and Structural Transformation. Handbook
of Economic Growth. 2014. Vol. 2. P. 855-941. DOI:
https://doi.org/10.1016/B978-0-444-53540-5.00006-9.
35. Aghion P., Howitt P. Endogenous Growth
Theory. Cambridge, MA : MIT Press, 1997. 710 p.
36. Макроперспективи ендогенізації економіч-
ного розвитку України : колективна монографія / за
ред. М. І. Скрипниченко. Київ : ДУ «Ін-т екон. та про-
гнозув. НАН України», 2021. 518 с. URL:
http://ief.org.ua/docs/mg/355.pdf.
37. Рудевська В. Еволюція теорій економічного
зростання та чинники його оцінювання. Проблеми і
перспективи економіки та управління. 2020. № 2 (22).
С. 18-30. DOI: https://doi.org/10.25140/2411-5215-2020-
2(22)-18-30.
38. Швець С. Еволюція теоретичних течій ендо-
генного зростання. Економіка та суспільство. 2021. № 27.
DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2021-27-21.
39. Savvides A., Stengos T. Human capital and
economic growth. Stanford, Calif : Stanford Economics
and Finance, 2009. 240 p.
40. Grossman G. M., Helpman E. Quality Ladders in
the Theory of Growth, The Review of Economic
Studies. 1991. Vol. 58 (1) P. 43-61. DOI:
https://doi.org/10.2307/2298044.
41. Hausmann R., Rodrik D. Economic development
as self-discovery. Working Paper 8952. National bureau of
economic research. 1050 Massachusetts Avenue Cam-
bridge. MA 02138. May 2002. URL: http://www.nber.org/
papers/w8952. DOI: https://doi.org/10.3386/w8952.
42. Rodrik D. Industrial policy for the twenty-first
century. Discussion Paper 4767. Harvard University and
CEDR. September 2004. URL: https://drodrik.scholar.
harvard.edu/files/dani-rodrik/files/industrial-policy-
twenty-first-century.pdf.
43. Modern Evolutionary Economics: An Overview /
R. R. Nelson et al. Cambridge : Cambridge University
Press, 2018. 272 p. DOI: https://doi.org/10.1017/
9781108661928.
44. Pavitt K. Sectoral patterns of technical change:
Towards a taxonomy and a theory. Research Policy. 1984.
Vol. 13. P. 343—373. DOI: https://doi.org/10.1016/0048-
7333(84)90018-0.
45. Arora A., Cohen W. M., Walsh J. P. The
acquisition and commercialization of invention in
American manufacturing: Incidence and impact. Research
Policy. 2016. Vol. 45 (6). P. 1113—1128. DOI:
https://doi.org/10.1016/j.respol.2016.02.005.
46. Marrocu E., Paci R., Rigby D., Usai S. Evaluat-
ing the implementation of Smart Specialisation policy. Re-
ШВЕЦЬ Н. В.
26 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
gional Studies. 2022. Vol. 57 (1). P. 112-128. DOI:
https://doi.org/10.1080/00343404.2022.2047915.
47. Boschma R., Martin R. The Aims and Scope of
Evolutionary Economic Geography. The Handbook of
Evolutionary Economic Geography. Cheltenham: Edward
Elgar, 2010. Р. 3-42. DOI: https://doi.org/10.4337/
9781849806497.00007.
48. Witt U. The Evolving Economy: Essays on the
Evolutionary Approach to Economics. Cheltenham:
Edward Elgar, 2003. 416 р. DOI: https://doi.org/10.4337/
9781035304646.
49. Arthur W. B. Increasing Returns and Path Depen-
dence in the Economy. The University of Michigan Press,
1994. 224 p. DOI: https://doi.org/10.3998/ mpub.10029.
50. David P. A. Path dependence: a foundational
concept for historical social science. Cliometrica. 2007.
Vol. 1. P. 91—114. DOI: https://doi.org/10.1007/s11698-
006-0005-x.
51. Hassink R., Isaksen A., Trippl M. Towards a
comprehensive understanding of new regional industrial
path development. Regional Studies. 2019. Vol. 53 (11).
P. 1636-1645. DOI: https://doi.org/10.1080/00343404.
2019.1566704.
52. Monga C. Theories of Agglomeration: Critical
Analysis from a Policy Perspective. The Industrial Policy
Revolution I. International Economic Association Series.
London : Palgrave Macmillan, 2013. 209 p. DOI:
https://doi.org/10.1057/9781137335173_14.
53. Портер М. Конкуренция : пер. с англ.
Москва: «Вильямс», 2000. 495 с.
54. Implementing Smart Specialisation: A Handbook
/ C. Gianelle, D. Kyriakou, C. Cohen and M. Przeor
(Eds). Brussels : European Commission, EUR 28053 EN,
2016. 122 p. DOI: https://doi.org/10.2791/610394.
55. Isaksen A., Martin R., Trippl M. New Avenues
for Regional Innovation Systems and Policy. New Avenues
for Regional Innovation Systems. Theoretical Advances,
Empirical Cases and Policy Lessons. Springer, Cham.
2018. DOI: https://doi.org/10.1007/978-3-319-71661-9_1.
56. Trippl M., Grillitsch M., Isaksen A. Exogenous
sources of regional industrial change: Attraction and
absorption of non-local knowledge for new path
development. Progress in Human Geography. 2018. Vol. 42
(5). P. 687-705. DOI: https://doi.org/10.1177/
0309132517700982.
57. Підоричева І. Ю. Інноваційна екосистема в
сучасних економічних дослідженнях. Економіка про-
мисловості. 2020. № 2 (90). С. 54-92. DOI:
http://doi.org/10.15407/econindustry2020.02.054.
58. Yawson R. M. The Ecological System of
Innovation: A New Architectural Framework for a
Functional Evidence-Based Platform for Science and
Innovation Policy. The Future of Innovation Proceedings of
the XXIV ISPIM 2009 Conference, Vienna, Austria, June
21—24, 2009. DOI: http://doi.org/10.13140/2.1.1957.1527.
59. Швець Н. В., Шевцова Г. З. Роль промисло-
вості у забезпеченні сталого розвитку: досвід смарт-
пріоритизації країн Центральної та Східної Європи.
Економічний вісник Донбасу. 2022. № 2 (68). С. 131-141.
DOI: https://doi.org/10.12958/1817-3772-2022-2(68)-
131-141.
60. Солдак М. О. Особливості відновлення старо-
промислових територій в контексті Глобальних цілей
та реалізації стратегій смарт-спеціалізації. Економічний
вісник Донбасу. 2022. № 2 (68), С. 187-198. DOI:
https://doi.org/10.12958/1817-3772-2022-2(68)-187-198.
References
1. Foray, D., Goddard, J., Goenaga Beldarrain, X. et
al. (2012). Guide to Research and Innovation Strategies for
Smart Specialisation (RIS 3). Luxembourg, Publications
Office of the European Union, 122 p.
2. Expert Group "Knowledge for growth". European
Commission. Retrieved from: https://ec.europa.eu/invest-
in-research/monitoring/knowledge_en.htm.
3. Hassink, R., Huiwen, G. (2019). Six critical ques-
tions about smart specialization. European Planning
Studies, No. 27 (10), pp. 2049-2065. DOI:
https://doi.org/10.1080/09654313.2019.1650898.
4. Storonianska, I. Z. (Ed.). (2021). Terytorialnyi
rozvytok i rehionalna polityka. Stymuliuvannia rozvytku
rehioniv na zasadakh smart-spetsializatsii: bariery ta mek-
hanizmy implementatsii: naukova dopovid [Territorial de-
velopment and regional policy. Stimulation of regional de-
velopment on the basis of smart specialization: barriers and
mechanisms of implementation: research report]. Lviv,
IRD NANU. 155 p. Retrieved from: https://ird.gov.ua/
irdp/p20210034.pdf [in Ukrainian].
5. Yehorova, I. Yu. (Ed.). (2020). Formuvannia «ro-
zumnoi spetsializatsii» v ekonomitsi Ukrainy [Formation of
"smart specialization" in the Ukrainian economy]. Kyiv,
DU «In-t ekon. ta prohnozuv. NAN Ukrainy». 278 p. Re-
trieved from: http://ief.org.ua/docs/mg/331.pdf [in
Ukrainian].
6. Voznyak, H. V. (2021). Smart-spetsializatsiia u
postulatakh ekonomichnykh shkil: teoretychnyi dyskurs
[Smart specialization in the postulates of economic
schools: theoretical discourse]. Aktualni problemy rozvytku
ekonomiky rehionu — The actual problems of regional econ-
omy development, No. 17 (1), pp. 153-162. DOI:
https://doi.org/10.15330/apred.1.17.153-162 [in Ukraini-
an].
7. Amosha, O., Lyakh, O., Soldak, M., Cherevat-
skyi, D. (2018). Institutional determinants of implementa-
tion of the smart specialisation concept: Case for old in-
dustrial coal-mining regions in Ukraine. Journal of Euro-
pean Economy, No. 17 (3), pp. 305-332. DOI:
https://doi.org/10.35774/jee2018.03.305.
8. Vyshnevskyi, O. S. (2022). Smart-spetsializatsiia z
pozytsii providnykh shkil ekonomichnoi teorii [Smart Spe-
cializations from the Standpoint of Leading Schools of
Economic Theory]. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy,
No. 1 (42), pp. 3-8. DOI: https://doi.org/10.37405/1729-
7206.2022.1(42).3-8 [in Ukrainian].
9. Pidorycheva, I., Omelyanenko, V. (2022). The
smart specialization approach through the prism of the key
provisions of the theory of free trade: conclusions for
Ukraine. Economics & Education, No. 7 (2), pp. 52-58.
DOI: https://doi.org/10.30525/2500-946X/2022-2-8.
10. Foray, D., David, P. A., Hall, B. H. (2011).
Smart specialization. From academic idea to political in-
strument, the surprising career of a concept and the diffi-
culties involved in its implementation (MTEI Working Pa-
per, November). Lausanne, MTEI. 16 р.
11. Morgan, K. (2015). Smart Specialisation: Oppor-
tunities and Challenges for Regional Innovation Policy.
Regional Studies, No. 49 (3), pp. 480-482. DOI:
https://doi.org/10.1080/00343404.2015.1007572.
12. Balland, P.-A., Boschma, R., Crespo, J., Rig-
by, D. L. (2018). Smart specialization policy in the Euro-
pean Union: relatedness, knowledge complexity and re-
gional diversification. Regional Studies, No. 53 (9), pp.
1252-1268. DOI: https://doi.org/10.1080/00343404.2018.
1437900.
13. Rigby, D., Roesler, Ch., Kogler, D., Bosch-
ma, R., Balland, P.-A. (2022). Do EU regions benefit from
ШВЕЦЬ Н. В.
2022/№2 27
Smart Specialisation principles? Regional Studies, No. 56
(12), pp. 2058-2073. DOI: https://doi.org/10.1080/
00343404.2022.2032628.
14. Grillitsch, M. (2016). Institutions, smart speciali-
sation dynamics and policy. Environment and Planning C:
Government and Policy, No. 34(1), pp. 22-37. DOI:
https://doi.org/10.1177/0263774X15614694.
15. Grillitsch, M., Asheim, B., Trippl, M. (2018).
Unrelated knowledge combinations: the unexplored poten-
tial for regional industrial path development. Cambridge
Journal of Regions. Economy and Society, No. 11 (2),
pp. 257-274. DOI: https://doi.org/10.1093/cjres/rsy012.
16. Kroll, H. (2019). Eye to eye with the innovation
paradox: why smart specialization is no simple solution to
policy design. European Planning Studies, No. 27 (5),
pp. 932-951. DOI: https://doi.org/10.1080/09654313.2019.
15770363.
17. McCann, Ph., Ortega-Argilйs, R. (2015). Smart
Specialization, Regional Growth and Applications to
European Union Cohesion Policy. Regional Studies,
No. 49 (8), pp. 1291-1302. DOI: https://doi.org/10.1080/
00343404.2013.799769.
18. Trippl, M., Zukauskaite, E., Healy, A. (2019).
Shaping smart specialization: the role of place-specific fac-
tors in advanced, intermediate and less-developed Euro-
pean regions. Regional Studies, No. 54 (10), pp. 1328-1340.
DOI: https://doi.org/10.1080/00343404.2019.1582763.
19. Foray, D., Eichler, M., Keller, M. (2021). Smart
specialization strategies — insights gained from a unique
European policy experiment on innovation and industrial
policy design. Review of Evolutionary Political Economy,
No. 2 (1), pp. 83-103. DOI: https://doi.org/10.1007/
s43253-020-00026-z.
20. Snihova, O. (2018). Rozkryttia potentsialu smart-
spetsializatsii dlia podolannia rehionalnoi strukturnoi in-
ertnosti v Ukraini [Smart specialization potential revealing
for the overcoming of regional structural inertness in
Ukraine]. Ekonomika Ukrainy — Economy of Ukraine,
No. 8, pp. 75-88. DOI: https://doi.org/10.15407/econo-
myukr.2018.08.075 [in Ukrainian].
21. Rodchenko, V., Khripunova, D. (2018). Doslid-
zhennia domeniv v rozrizi formuvannia stratehii smart
spetsializatsii [Problems and prospects of Ukraine
integration to the European cluster network]. Sotsialna
ekonomika — Social Economics, No. 55, pp. 132-141. DOI:
https://doi.org/10.26565/2524-2547-2018-55-14 [in Ukra-
inian].
22. Fediaieva, M. S. (2018). «Rozumna» spetsializa-
tsiia yak instrument transformatsii natsionalnoi ekonomiky
(teoretychnyi aspekt) ["Smart" specialization as a tool for
the transformation of the national economy (theoretical as-
pect)]. Prychornomorski ekonomichni studii — Black Sea
Economic Studies, No. 26-1, pp. 87-92 [in Ukrainian].
23. Amosha, A., Lіashenko, V., Pidorycheva, I.
(2019). Inter-regional and cross-border spaces in the con-
text of smart specialization. Scientific Papers of Silesian
University of Technology. Organization and Management Se-
ries, No. 140, pp. 7-16. DOI: https://doi.org/10.29119/
1641-3466.2019.140.1.
24. Gryga, V. Yu. (2019). Zarubizhna praktyka
vprovadzhennia «rozumnoi spetsializatsii» ta mozhlyvosti
yii zastosuvannia v Ukraini [Foreign practice of the imple-
mentation of smart specialization and the opportunities of
its use in Ukraine]. Ekonomika i prohnozuvannia — Eco-
nomics and Forecasting, No. 2, pp. 138-153. DOI:
https://doi.org/10.15407/eip2019.02.138 [in Ukrainian].
25. Salikhova, O. B. (2019). Modernizatsiia promys-
lovosti na zasadakh rozumnoi spetsializatsii. Chastyna I.
Vykorystannia tekhnolohii, shcho nadaiut mozhlyvosti, yak
priorytet promyslovoi polityky YeS [Industry Moderniza-
tion Based on the Principles of Smart Specialization. Part
I. Using the Key Enabling Technologies as a Priority of the
EU Industrial Policy]. Statystyka Ukrainy — Statistics of
Ukraine, No. 4, pp. 65-71. DOI: https://doi.org/10.31767/
su. 4(87)2019.04.07 [in Ukrainian].
26. Petrova, I. P. (2020). Modernizatsiia ekonomiky
staropromyslovykh rehioniv na zasadakh smart-spetsi-
alizatsii [Modernization of the Economy of the Old
Industrial Regions on the Basis of Smart Specialization].
Visnyk Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy — Visnyk of the
National Academy of Sciences of Ukraine, No. 6, pp. 30-37
doi: https://doi.org/10.15407/visn2020.06.030. [in Ukra-
inian].
27. Pidorycheva, I., Shevtsova, H., Antonyuk, V.,
Shvets, N., Pchelynska, H. (2020). A Conceptual Frame-
work for Developing of Regional Innovation Ecosystems.
European Journal of Sustainable Development, No. 9 (3),
pp. 626-640. DOI: https://doi.org/10.14207/ejsd.2020.
v9n3p626.
28. Cherevatskyi, D. Iu., Soldak, M. O., Liakh, O. V.,
Zaloznova, Yu. S. et al. (2020). Tsyrkuliarna smart-spetsi-
alizatsiia staropromyslovykh shakhtarskykh rehioniv Ukrainy
[Circular smart specialization of old industrial mining regions
of Ukraine]. O.I. Amosha (Ed.). Kyiv, Institute of Indus-
trial Economics of the NAS of Ukraine. 196 p. [in Ukrain-
ian].
29. Shevtsova, H. Z., Shvets, N. V. (2021). Zastosu-
vannia rehionalnoho benchmarkinhu v protsesi smartpri-
orytyzatsii [Applying of Regional Benchmarking in the
Smart Prioritization Process]. Visnyk ekonomichnoi nauky
Ukrainy, No. 1 (40), рр. 47-59. DOI:
https://doi.org/10.37405/1729-7206.2021.1(40).47-59 [in
Ukrainian].
30. Abdikeyev, R., Lischuk, O., Chekina, V., Vyshnev-
skyi, O. (2022). IT-klastery yak instrument zabezpechennia smart-
spetsializatsii rehioniv Ukrainy [IT Clusters as a Tool for Smart
Specialization of the Regions of Ukraine]. Ekonomichnyi visnyk
Donbasu Economic — Herald of the Donbas, No. 2 (68),
pp. 21-34. DOI: https://doi.org/10.12958/1817-3772-
2022-2(68)-21-34 [in Ukrainian].
31. Smith, A. (2018). Doslidzhennia pro pryrodu i
prychyny bahatstva narodiv [An Inquiry into the Nature
and Causes of the Wealth of Nations]. Transl. from english
O. Vasyliev, M. Mezhevikina, A. Malivskyi. Kyiv, Nash
format. 736 p. [in Ukrainian].
32. Shtuler, I. Yu. (2016). Evoliutsiia teorii ekono-
michnoho rozvytku u suchasnomu vymiri znan. [Evolution
of economic theories of knowledge in modern dimension].
Ekonomika ta upravlinnia natsionalnym hospodarstvom —
Economics and management of the national economy, No. 9,
pp. 216-219 [in Ukrainian].
33. Potravko, L. O. (2012). Hnoseolohichni vytoky
teorii strukturnykh transformatsii [Epistemological origins
of the theory of structural transformations]. Tavriiskyi na-
ukovyi visnyk — Taurida Scientific Herald, No. 78, pp. 267-
271 [in Ukrainian].
34. Herrendorf, B., Rogerson, R., Valentinyi, A.
(2014). Chapter 6 - Growth and Structural Transfor-
mation. Handbook of Economic Growth, No. 2, pp. 855-
941. DOI: https://doi.org/10.1016/B978-0-444-53540-
5.00006-9.
35. Aghion, P., Howitt, P. (1997). Endogenous
Growth Theory. Cambridge, MIT Press. 710 p.
36. Skrypnychenko, M. I. (Ed.). (2021). Makroper-
spektyvy endohenizatsii ekonomichnoho rozvytku Ukrainy
[Macro perspectives of endogenization of economic devel-
opment of Ukraine]. Kyiv, DU «In-t ekon. ta prohnozuv.
NAN Ukrainy». 518 p. Retrieved from: http://ief.org.ua/
docs/mg/355.pdf [in Ukrainian].
ШВЕЦЬ Н. В.
28 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
37. Rudevska, V. (2020). Evoliutsiia teorii ekono-
michnoho zrostannia ta chynnyky yoho otsiniuvannia
[Economic growth theory evolution and its evaluation fac-
tors]. Problemy i perspektyvy ekonomiky ta upravlinnia —
Problems and prospects of economics and management,
No. 2 (22). pp. 18-30. DOI: https://doi.org/10.25140/
2411-5215-2020-2(22)-18-30 [in Ukrainian].
38. Shvets, S. (2021). Evoliutsiia teoretychnykh techii
endohennoho zrostannia [Origin of endogenous growth
theories]. Ekonomika ta suspilstvo — Economy and Society,
No. 27. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2021-
27-21 [in Ukrainian].
39. Savvides, A., Stengos, T. (2009). Human capital
and economic growth. Stanford, Stanford Economics and
Finance, 240 p.
40. Grossman, G. M., Helpman, E. (1991). Quality
Ladders in the Theory of Growth, The Review of Economic
Studies, No. 58 (1) pp. 43-61. DOI:
https://doi.org/10.2307/2298044.
41. Hausmann, R., Rodrik, D. (2002). Economic de-
velopment as self-discovery. Working Paper 8952. National
bureau of economic research. 1050 Massachusetts Avenue
Cambridge, MA 02138. Retrieved from: http://www.nber.
org/papers/w8952. DOI: https://doi.org/10.3386/w8952.
42. Rodrik, D. (2004). Industrial policy for the
twenty-first century. Discussion Paper 4767. Harvard Uni-
versity and CEDR. Retrieved from: https://dro-
drik.scholar.harvard.edu/files/dani-rodrik/files/industrial-
policy-twenty-first-century.pdf.
43. Nelson, R. R. et al. (2018). Modern Evolutionary
Economics: An Overview. Cambridge, Cambridge Univer-
sity Press, 272 p. DOI: https://doi.org/10.1017/
9781108661928.
44. Pavitt, K. (1984). Sectoral patterns of technical
change: Towards a taxonomy and a theory. Research Policy,
No. 13, pp. 343—373. DOI: https://doi.org/10.1016/0048-
7333(84)90018-0.
45. Arora, A., Cohen, W. M., Walsh, J. P. (2016).
The acquisition and commercialization of invention in
American manufacturing: Incidence and impact. Research
Policy, No. 45 (6), pp. 1113—1128. DOI:
https://doi.org/10.1016/j.respol.2016.02.005.
46. Marrocu, E., Paci, R., Rigby, D., Usai, S. (2022).
Evaluating the implementation of Smart Specialisation
policy. Regional Studies, No. 57 (1), pp. 112-128. DOI:
https://doi.org/10.1080/00343404.2022.2047915.
47. Boschma, R., Martin, R. (2010). The Aims and
Scope of Evolutionary Economic Geography. The Hand-
book of Evolutionary Economic Geography. Cheltenham,
Edward Elgar, pp. 3-42. DOI: https://doi.org/10.4337/
9781849806497.00007.
48. Witt, U. (2003). The Evolving Economy: Essays
on the Evolutionary Approach to Economics. Cheltenham:
Edward Elgar, 416 р. DOI: https://doi.org/10.4337/
9781035304646.
49. Arthur, W. B. (1994). Increasing Returns and Path
Dependence in the Economy. The University of Michigan
Press. 224 p. DOI: https://doi.org/10.3998/ mpub.10029.
50. David, P. A. (2007). Path dependence: a founda-
tional concept for historical social science. Cliometrica,
No. 1. pp. 91—114. DOI: https://doi.org/10.1007/s11698-
006-0005-x.
51. Hassink, R., Isaksen, A., Trippl, M. (2019). To-
wards a comprehensive understanding of new regional in-
dustrial path development. Regional Studies, No. 53 (11),
pp. 1636-1645. DOI: https://doi.org/10.1080/00343404.
2019.1566704.
52. Monga, C. (2013). Theories of Agglomeration:
Critical Analysis from a Policy Perspective. The Industrial
Policy Revolution I. International Economic Association
Series. London, Palgrave Macmillan. 209 p. DOI:
https://doi.org/10.1057/9781137335173_14.
53. Porter, M. (2000). Konkurentsyia [On Competi-
tion]. Transl. from english. Moscow, Vyliams. 495 p. [in
Russian].
54. Gianelle, C., Kyriakou, D., Cohen, C., Prze-
or, M. (Eds). (2016). Implementing Smart Specialisation:
A Handbook. Luxembourg: Publications Office of the
European Union, 122 p. DOI: https://doi.org/10.2791/
53569.
55. Isaksen, A., Martin, R., Trippl, M. (2018). New
Avenues for Regional Innovation Systems and Policy. New
Avenues for Regional Innovation Systems. Theoretical Ad-
vances, Empirical Cases and Policy Lessons. Springer,
Cham DOI: https://doi.org/10.1007/978-3-319-71661-9_1.
56. Trippl, M., Grillitsch, M., Isaksen, A. (2018). Ex-
ogenous sources of regional industrial change: Attraction
and absorption of non-local knowledge for new path de-
velopment. Progress in Human Geography, No. 42 (5),
pp. 687-705. DOI: https://doi.org/10.1177/030913251770
0982.
57. Pidorycheva, I. Yu. (2020). Innovatsiina ekosys-
tema v suchasnykh ekonomichnykh doslidzhenniakh
[Innovation ecosystem in contemporary economic re-
searches]. Економіка промисловості Ekonomika promys-
lovosti — Economy of industry, No. 2 (90), pp. 54-92. DOI:
http://doi.org/10.15407/econindustry2020.02.054 [in Uk-
rainian].
58. Yawson, R. M. (2009). The Ecological System of
Innovation: A New Architectural Framework for a Func-
tional Evidence-Based Platform for Science and Innova-
tion Policy. The Future of Innovation Proceedings of the
XXIV ISPIM 2009 Conference, Vienna, Austria, June 21—
24, 2009. DOI: http://doi.org/10.13140/2.1.1957.1527.
59. Shvets, N., Shevtsova, H. (2022). Rol promyslov-
osti u zabezpechenni staloho rozvytku: dosvid smartpri-
orytyzatsii krain Tsentralnoi ta Skhidnoi Yevropy [The role
of industry in ensuring sustainable development: the expe-
rience of smart prioritisation in Central and Eastern Eu-
rope]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu Economic — Herald of
the Donbas, No. 2 (68), pp. 131-141. DOI:
https://doi.org/10.12958/1817-3772-2022-2(68)-131-
141[in Ukrainian].
60. Soldak, M. (2022). Osoblyvosti vidnovlennia
staropromyslovykh terytorii v konteksti Hlobalnykh tsilei ta
realizatsii stratehii smart-spetsializatsii [Peculiarities of
Restoration of Old Industrial Areas in the Context of
Global Goals and Implementation of Smart Specialization
Strategies]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu Economic — Her-
ald of the Donbas, No. 2 (68), pp. 187-198. DOI:
https://doi.org/10.12958/1817-3772-2022-2(68)-187-198
[in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 03.10.2022
Формат цитування:
Швець Н. В. Концепція смартспеціалізації: сутнісний зв’язок з теоріями економічного розвитку. Вісник
економічної науки України. 2022. № 2 (43). С. 16-28. DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2022.2(43).16-28
Shvets, N. V. (2022). The Concept of Smart Specialisation: a Connection in the Essence With Theories of Economic
Development. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 2 (43), рр. 16-28. DOI: https://doi.org/10.37405/1729-
7206.2022.2(43).16-28
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-193049 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1729-7206 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-28T04:11:54Z |
| publishDate | 2022 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Швець, Н.В. 2023-08-07T08:47:53Z 2023-08-07T08:47:53Z 2022 Концепція смартспеціалізації: сутнісний зв’язок з теоріями економічного розвитку / Н.В. Швець // Вісник економічної науки України. — 2022. — № 2 (43). — С. 16-28. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. 1729-7206 DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2022.2(43).16-28 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/193049 330.1:330.83:330.34 Смартспеціалізація стала популярним підходом до стратегічного управління інноваційним розвитком регіональних/національних економік. Проте в наукових колах немає єдиної думки про теоретичне походження концепції смартспеціалізації. Тому мета статі полягає в аналізі впливу теорій економічного розвитку на формування теоретичного базису концепції смартспеціалізації. Зазначено, що концепція смартспеціалізації базується на поняттях, закономірностях, основних чинниках економічного розвитку, що визначені в рамках традиційних економічних шкіл. Для формування систематизованого наукового знання про смартспеціалізацію у фокус дослідження відібрано сучасні економічні теорії, що розглядають можливості забезпечення розвитку економік на основі знань та інновацій. Проаналізовано положення теорій структурних трансформацій, ендогенного зростання, еволюційної економіки, агломерацій, інноваційних екосистем і кластерів, які визначено як основні, що обґрунтовують ідеї смартспеціалізації. Виділено найбільш значимі з точки зору формування теоретичних основ смартспеціалізації положення зазначених теорій. За результатами концептуального аналізу робіт еволюціоністів узагальнено класи галузей за організацією інноваційної діяльності із зазначенням особливостей продукування інновацій в залежності від секторальної належності залучених до цього процесу учасників. Підкреслено наявність узгодження між концепцією смарстпеціалізації і теорією інноваційних екосистем, яка за суттю, на відміну від концепції інноваційних систем, більше зорієнтована на створення умов для продуктивної колаборації регіональних стейкхолдерів в процесі підприємницького відкриття. Зроблено висновок, що концепція смартспеціалізації є продуктом осмислення та органічного об’єднання наукових поглядів щодо досягнення економічного зростання, вибору шляхів, використання можливостей і забезпечення інноваційного розвитку національних/регіональних економік. Представлено авторське бачення теоретичного базису концепції смартспеціалізації, яке на відміну від існуючих, конкретизує пул економічних теорій з визначенням їхнього впливу на змістовні компоненти концепції смартспеціалізації і виокремленням теоретичного ядра, функціоналу та аксіоматичної частини її базису, що теоретично обґрунтовує підхід смартспеціалізації. Smart specialisation has become a popular approach to the strategic management of the innovative development of regional/national economies. However, there is no consensus in scientific circles on the theoretical origin of the concept of smart specialisation. Therefore, the purpose of the article is to analyze the influence of economic development theories on the formation of the theoretical basis of the concept of smart specialisation. It is established that the concept of smart specialisation is based on the definitions, patterns, and main factors of economic development defined by traditional economic schools. To form a systematized scientific knowledge about smart specialisation, the study focuses on modern economic theories that consider the possibilities of ensuring the development of economies based on knowledge and innovation. The article analyses the provisions of the theories of structural transformations, endogenous growth, evolutionary economics, agglomerations, innovative ecosystems and clusters, which are identified as the main ones that are related to and substantiate the ideas of smart specialisation. The most significant provisions of these theories from the point of view of forming the theoretical foundations of smart specialisation are highlighted. Based on the results of the conceptual analysis of the works of evolutionists, the author summarises the classes of industries by the organisation of innovation activity, indicating the peculiarities of innovation production depending on the sectoral affiliation of the participants involved in this process. The author emphasizes the coherence between the concept of smart specialisation and the theory of innovation ecosystems, which, unlike the concept of innovation systems, is more focused on creating conditions for productive collaboration of regional stakeholders in the process of entrepreneurial discovery. It is concluded that the concept of smart specialisation is a product of comprehension and organic integration of scientific views on achieving economic growth, choosing paths, using opportunities and ensuring innovative development of national/regional economies. The author's vision of the theoretical basis of the concept of smart specialisation is presented, which, unlike the existing ones, specifies the pool of economic theories with the determination of their influence on the meaningful components of the concept of smart specialisation and singles out the theoretical core, functional components and axiomatic part of its basis, which theoretically substantiates the approach of smart specialisation. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Макроекономіка, економічна теорія та історія Концепція смартспеціалізації: сутнісний зв’язок з теоріями економічного розвитку The Concept of Smart Specialisation: a Connection in the Essence With Theories of Economic Development. Article published earlier |
| spellingShingle | Концепція смартспеціалізації: сутнісний зв’язок з теоріями економічного розвитку Швець, Н.В. Макроекономіка, економічна теорія та історія |
| title | Концепція смартспеціалізації: сутнісний зв’язок з теоріями економічного розвитку |
| title_alt | The Concept of Smart Specialisation: a Connection in the Essence With Theories of Economic Development. |
| title_full | Концепція смартспеціалізації: сутнісний зв’язок з теоріями економічного розвитку |
| title_fullStr | Концепція смартспеціалізації: сутнісний зв’язок з теоріями економічного розвитку |
| title_full_unstemmed | Концепція смартспеціалізації: сутнісний зв’язок з теоріями економічного розвитку |
| title_short | Концепція смартспеціалізації: сутнісний зв’язок з теоріями економічного розвитку |
| title_sort | концепція смартспеціалізації: сутнісний зв’язок з теоріями економічного розвитку |
| topic | Макроекономіка, економічна теорія та історія |
| topic_facet | Макроекономіка, економічна теорія та історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/193049 |
| work_keys_str_mv | AT švecʹnv koncepcíâsmartspecíalízacíísutnísniizvâzokzteoríâmiekonomíčnogorozvitku AT švecʹnv theconceptofsmartspecialisationaconnectionintheessencewiththeoriesofeconomicdevelopment |