Україна – вчора, сьогодні та на шляху до відродження
Зроблено критичний аналіз та огляд стану економіки України за роки незалежності. Проаналізовано вплив іноземних консультантів та радників. Зроблено висновок про неефективність зроблених політичних рішень. Запропоновано деякі шляхи покращення існуючого стану....
Збережено в:
| Дата: | 2023 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2023
|
| Назва видання: | Економічний вісник Донбасу |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/193785 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Україна – вчора, сьогодні та на шляху до відродження / М.Г. Білопольський // Економічний вісник Донбасу. — 2023. — № 1 (71). — С. 106-115. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-193785 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1937852025-02-23T18:37:24Z Україна – вчора, сьогодні та на шляху до відродження Ukraine – Yesterday, Today and on the Way to Revival Білопольський, М.Г. Дискусійний клуб Зроблено критичний аналіз та огляд стану економіки України за роки незалежності. Проаналізовано вплив іноземних консультантів та радників. Зроблено висновок про неефективність зроблених політичних рішень. Запропоновано деякі шляхи покращення існуючого стану. A critical analysis and review of the state of Ukraine's economy during the years of independence was made. The impact of foreign consultants and advisors is analyzed. A conclusion was made about the ineffectiveness of the political decisions made. Some ways to improve the current state are proposed. 2023 Article Україна – вчора, сьогодні та на шляху до відродження / М.Г. Білопольський // Економічний вісник Донбасу. — 2023. — № 1 (71). — С. 106-115. — укр. 1817-3772 DOI: https://doi.org/10.12958/1817-3772-2023-1(71)-106-115 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/193785 338:33.021.8+323(477) uk Економічний вісник Донбасу application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дискусійний клуб Дискусійний клуб |
| spellingShingle |
Дискусійний клуб Дискусійний клуб Білопольський, М.Г. Україна – вчора, сьогодні та на шляху до відродження Економічний вісник Донбасу |
| description |
Зроблено критичний аналіз та огляд стану економіки України за роки незалежності. Проаналізовано вплив іноземних консультантів та радників. Зроблено висновок про неефективність зроблених політичних рішень. Запропоновано деякі шляхи покращення існуючого стану. |
| format |
Article |
| author |
Білопольський, М.Г. |
| author_facet |
Білопольський, М.Г. |
| author_sort |
Білопольський, М.Г. |
| title |
Україна – вчора, сьогодні та на шляху до відродження |
| title_short |
Україна – вчора, сьогодні та на шляху до відродження |
| title_full |
Україна – вчора, сьогодні та на шляху до відродження |
| title_fullStr |
Україна – вчора, сьогодні та на шляху до відродження |
| title_full_unstemmed |
Україна – вчора, сьогодні та на шляху до відродження |
| title_sort |
україна – вчора, сьогодні та на шляху до відродження |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2023 |
| topic_facet |
Дискусійний клуб |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/193785 |
| citation_txt |
Україна – вчора, сьогодні та на шляху до відродження / М.Г. Білопольський // Економічний вісник Донбасу. — 2023. — № 1 (71). — С. 106-115. — укр. |
| series |
Економічний вісник Донбасу |
| work_keys_str_mv |
AT bílopolʹsʹkijmg ukraínavčorasʹogodnítanašlâhudovídrodžennâ AT bílopolʹsʹkijmg ukraineyesterdaytodayandonthewaytorevival |
| first_indexed |
2025-11-24T11:30:17Z |
| last_indexed |
2025-11-24T11:30:17Z |
| _version_ |
1849671095303536640 |
| fulltext |
Л. М. Горбатюк, Є. В. Чеботарьов
106
Економічний вісник Донбасу № 1(71), 2023
ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ
DOI: https://doi.org/10.12958/1817-3772-2023-1(71)-106-115
УДК 338:33.021.8+323(477)
М. Г. Білопольський,
доктор економічних наук, професор,
1-й Віце-президент
Академії економічних наук України, м. Київ
УКРАЇНА –
ВЧОРА, СЬОГОДНІ ТА НА ШЛЯХУ ДО ВІДРОДЖЕННЯ
1
Бійтеся данайців, дари, що приносять!
Вергілій
Шановні колеги, друзі, студенти та всі слухачі
та читачі! Моя вдячність вам за те, що зацікавле-
ність долею нашої України змушує задуматися
про перспективи того вільного майбутнього, що є
воістину актуальним для кожного українця!
Час для України, воістину, доленосний: чи, пе-
ремігши, прогнавши агресора, ми розвиватимемося,
чи доля країни – жалюгідне існування.
Почнемо з початку утворення країни з 1991 ро-
ку. Україна здобула незалежність. Усі від малого до
великого у своєму багатонаціональному єдиному
пориві тріумфують у країні, радіють, тріумфують:
ми вільні і самі тепер будуватимемо державу так, як
захочемо.
На цій хвилі в Україні до влади приходять рин-
ковики. Не маючи досвіду управління державними
структурами, не маючи ні плану, ні програм роз-
витку країни, вони почали будівництво «НОВОГО»
з великим ентузіазмом. Тут зазначу, що серед них
цих державників виявилося ох, як чимало нечистих
на руку і непорядних, так званих, активістів, чиє ба-
жання дорватися до влади, розбагатіти будь-яким
способом, не гребуючи нічим, перевищило всі мис-
лимі та немислимі кордони.
Почали створюватися політичні партії. Їх кіль-
кість перевищила - триста, що здебільшого були
ринкового штибу і без програм розвитку держави.
Жага влади була превалюючою в багатьох із цих по-
літичних новоутворень, але ні лідируючої партії і,
тим більше, гідного лідера в країні не виявилося. Як
підсумок, в Україні сформувалася така ринкова
ідеологія, що в силу головної ідеї стало вважатися,
що приватна власність ефективніша за державну. А,
як наслідок цього, швидко увійшла в життя ідея –
швидше передати загальнодержавну власність, час-
тіше – нечисті, приватні руки. Це і стало основою
реформування країни, що й призвело до роздерба-
нення, розтягування загальнонародної власності.
1 Текст подано в авторській редакції.
Тепер назріла дуже серйозна проблема – яку
форму правління, а про те й власності обрати. Со-
ціалізм – набрид! Капіталізм – успішно очорняли,
паскудили. Озираючись на Європу, почали користу-
ватись модою: ліберальна демократія, ринкова еко-
номіка. Хоча насправді все це нам було невідомо.
Так, власне від капіталістичної форми розвитку сус-
пільства це нічим і не відрізнялося. І начебто рин-
кова економіка дуже проста і ясна простому обива-
телю. Та й придумана це форма економічного роз-
витку триста років тому Адамом Смітом. Сиди собі
на ринку, торгуй, а невидима рука всемогутнього
ринку сама все зробить за тебе. До речі, за тридцять
років я намагався знайти, побачити цю ринкову
руку, але весь час натикався на корупційні руки.
Але коли українці, частіше мовчки, погоджува-
лися на ринкову економіку, вони не могли навіть по-
думати, навіть припустити, що це призведе країну
до катастрофічного розвитку. І окрім, як диверсією
проти України, ринкових реформ 90-х, я й назвати
не можу.
Україна, яка мала 5-те місце в Європі у плані
промислового та сільськогосподарського потен-
ціалу, перетворилася на відсталу сільськогосподар-
ську країну на рівні африканських держав. В Україні
з 3,5 мільйонів підприємств-товаровиробників при-
пинять свою діяльність і буде закрито 3 мільйони.
Без роботи на батьківщині, величезна армія працез-
датного населення змушена шукати роботу за кор-
доном. Так залишило країну понад 10 мільйонів за-
робітчан; 60% населення – за межею бідності. І
можна ще довго перераховувати, до чого спричи-
нила така ринкова реформа в Україні. Власне, ви це
самі бачите, і знаєте.
Повинен відзначити, що Китаю, коли ще понад
30 років тому там почали піднімати економіку на ви-
щий рівень, Захід також запропонував перейти на
ринкову економіку. Але їхній (колишній) Президент
і генеральний секретар КПК відповів, що якщо вони
М. Г. Білопольський
107
Економічний вісник Донбасу № 1(71), 2023
підуть таким шляхом, то 150 мільйонів китайців-за-
робітчан опиняться в Європі.
Так, китайці виявилися далекогляднішими за
нас, українців. Вони не стали сліпо переймати до-
свід країн, відмовилися від допомоги і порад і пішли
своїм шляхом – шляхом розвитку за рахунок внут-
рішніх ресурсів. І, спираючись, використовуючи по-
тенціал народних мас, створили свою успішну дер-
жаву.
Україна ж пішла деградаційним шляхом роз-
витку. А по суті, країна, здобувши самостійність,
взагалі ніякої концепції розвитку не мала. Прези-
дент Л. Д. Кучма все питав, але навіть незрозуміло
до кого звертався: скажіть, люди добрі, що ви хо-
чете, і я вам побудую. А наука, всі її спеціальності,
навіть не намагалася пропонувати будь-яку форму
щодо суспільно-економічної формації на майбутній
розвиток країни. Все йшло само собою, стихійно.
Кожен усе, що хотів, те творив. Повна махновщина
та лібертаріанство.
Але повернемося на початок. Здобувши неза-
лежність, ми щиро задружили, особливо з Європою.
Будь-яка дружба, коли вона справжня, супроводжу-
ється взаємодопомогою, щирістю, відкритістю і на-
віть любов'ю, особливо коли це стосується спіль-
ного розвитку.
Україна якось одразу сподобалася Європі та За-
ходу. Любов і дружба виявилися взаємними і ми по-
тяглися один до одного. Європа порекомендувала
і навіть наполягала, щоб Україна обрала саме ринко-
вий шлях розвитку і стала активно допомагати нам.
Україна, українці повірили, що така дружба і допо-
мога приведуть до процвітання країни.
Але про запровадження ринкової економіки по-
говоримо пізніше. Зараз хочу поговорити про ін-
теграційні процеси з Європою. Так, де-юре, на жаль,
ми ще не в Європі. Тобто документи не підписані ні
до Союзу, ні до НАТО, але де-факто ми вже 30 років
у Європі, а Європа – в Україні. Але якщо уважно
вдивитись у нашу дружбу, то дуже важко оцінити,
хто більше де: Європа в Україні чи Україна в Європі.
Україна європейські держави прийняла як рід-
них та європейці стали освоювати нашу країну. Зва-
жаючи на дружні взаємовідносини з європейцями,
їм багато було дозволено. Інакше кажучи: другові
все можна. Наприклад, Україна відкрила всім євро-
пейським країнам свій внутрішній ринок для вве-
зення всіх видів товарів. Як зручно, як добре – товар
на своєму ринку європейської країни не реалізується
як застарілий, як неходовий, а тут, в Україні його
можна збути. Дякую європейцям: в Україні швидко
стало достаток промислових та продовольчих това-
рів. А ми – стали закривати свої підприємства-
товаровиробники, щоб ті не конкурували з європей-
ськими.
Але виявляється, якщо в країні з'являється по-
над 14% імпортних товарів, то деградує і промисло-
вість, і держава. В Україні ніщо не перешкоджає та
не обмежує імпорт. Захищати свого товаровироб-
ника нема кому. Як результат, у нас зараз до 90% ім-
портних товарів як промислових, так і продоволь-
чих.
Крім того, уряд країни добре продумав, як до-
помогти європейцям знайти хорошу грошову ро-
боту в Україні. І нам стали «постачати» менедже-
рів – професіоналів високої кваліфікації. Але вони
виявилися фахівцями середнього та низького
штибу. Так, наприклад, бажаючи підняти медицину
до європейського рівня, міністром охорони здоров'я
нам запропонували санітарку Супрун із середньою
медичною освітою. Українські медики – доктори
наук, професори, академіки, відомі вчені світового
масштабу – були шоковані. Але що поробиш – ось
така вона, ця допомога нашим друзям.
Так, вона пропрацювала на цій посаді кілька ро-
ків і, на щастя, не встигла погробити медицину в Ук-
раїні, але - добре запакувалась і, ні за що не відпові-
даючи, поїхала за кордон.
Деканоідзе теж «допомогла» нам у плані вдос-
коналення роботи поліції.
Але найбільше іноземцям сподобалося працю-
вати в наглядових радах при українських підприєм-
ствах, практично, нічого не роблячи, але при зар-
платі вище, ніж у закордонних компаніях. І хоча в
обов'язки спостерігача багато чого записано, вклю-
чаючи і те головне, що стосується протистояння ко-
рупції, як показало життя - вони, ці професіонали-
спостерігачі, не просто не боролися, але очолювали
корупційні дії та пов'язані з цим фінансові потоки.
Українці, особливо багатий прошарок, теж
взяли в цьому участь, почавши активно допомагати
закордонним банкам, зберігаючи своє «чесно зароб-
лене», так би мовити, «нажите непосильною пра-
цею» лише у цих банках.
Але найбільшу допомогу Україна надає Заходу,
посилаючи своїх синів та дочок – понад 10 мільйо-
нів талановитих, висококваліфікованих, працьови-
тих молодих людей – піднімати економіку та мно-
жити ВВП європейських та інших держав. І, як ка-
жуть, чого не зробиш заради друзів. Нехай ці країни
розвиваються, хоч і нам для свого розвитку ох як
стали б у нагоді ці трудові руки. Але для нас дружба
насамперед. Готові навіть дітей своїх віддати, аби
допомогти друзям.
І ось настав найважчий, найтрагічніший період
для України. Ворог виявився поряд. Сусід. Росія, з
народом якої ми жили сотні років у дружбі та зла-
годі, але яка виявилася підступним ворогом, воро-
гом без попередження тим, хто вторгся в нашу кра-
їну. Європа та Захід одразу виявилися поруч, як
справжні друзі. Дали гроші та зброю. З нашого боку:
дякую друзям. Вони розуміють, що якщо Путін пе-
реможе, Росія вдвічі стане сильнішою та багатшою,
об'єднавшись з Україною. А заразом підтвердиться
те, що російська армія є другою у світі. Зрозуміло й
те, що Путіну буде відкрито простір для інших заво-
ювань, можливо, й європейських земель. І тут укра-
їнці вчинили як справжні друзі - ціною свого життя
М. Г. Білопольський
108
Економічний вісник Донбасу № 1(71), 2023
перегородили шлях завойовнику до Європи. А Пу-
тін, розв'язавши війну проти України, набуває
іміджу негативного керівника-диктатора нарівні з
фашистом номер 1 – Гітлером.
Шановні колеги, перераховано головне з того,
що зробила Україна для Європи та Заходу загалом.
А ось що зробила вона для нас, народу, треба поду-
мати.
Шановні слухачі та читачі, це лише вступ перед
тим, як розпочати глибоке обґрунтування того, як
і чому Україна перейшла на деградаційний шлях
щодо економічного розвитку. І тут хотілося б розпо-
чати здалеку, коли лише розвалилася велика дер-
жава під назвою Союз Радянських Соціалістичних
Республік (СРСР). Почати та показати, як шляхом
маніпуляцій, пропаганди, підтасовування фактів та
агітації можна завоювати найбільшу, сильну та ус-
пішну державу.
СРСР, особливо у 2-й половині 20-го століття
був другою державою у світі з великою економікою
після США, з найбільшим промисловим та війсь-
ково-промисловим потенціалом. Але склалося так,
що вони стали ворогувати між собою за першість у
світі. А політично це було протистоянням між соці-
алістичною та капіталістичною системами.
Так, Україна виграє війну із Росією. Занадто по-
тужна, всебічна підтримка багатьох країн світу. Пі-
сля війни Україна стане сильною державою. Росія,
як величезний уламок колись могутньої держави
розвалиться на кілька самостійних країн.
Але повернемося до того, як вдалося розвалити
могутню державу – СРСР.
Невдоволення народу викликали низька заро-
бітна плата та найбідніший асортимент товарів у ма-
газинах. А генеральний секретар КПРС, а потім
Президент країни М. Горбачов, який прийшов до
влади, не зміг забезпечити достаток товарів у мага-
зинах і підвищення зарплати народу. У результаті
!991 року у Москві виник урядовий переворот і до
влади прийшов Єльцин. А союзні республіки СРСР
скористалися нагодою і оголосили себе незалеж-
ними.
Чи була можливість у Горбачова створити до-
статок товарів та підвищити зарплату народу. Да
була! СРСР до 1985 року, коли прийшов Горбачов
до влади, мала вже 850 мільярдів доларів, отрима-
них за газ, нафту, вугілля, ліс від європейських та
інших країн.
У цих країнах з 1975 року вибухнула енерге-
тична криза. Горбачов замість того, щоб вирішувати
кризову ситуацію у своїй країні, захопився і зайня-
вся міжнародними проблемами. Він став мало не у
всіх країнах світу створювати комуністичні партії та
допомагати слаборозвиненим країнам впроваджу-
вати соціалізм. У багатьох іноземних державах було
організовано комуністичні партії – США, Англії,
Франції, Кубі, В'єтнамі та інших. У СРСР комуністи
дуже пишалися цим і навіть змушували у школах,
інститутах дітей запам'ятовувати – яких країнах які
генеральні секретарі очолюють компартії.
Витрати на утримання цих зарубіжних компар-
тій були чималі і йшли з СРСР. Щорічно витрача-
лося 200 мільярдів доларів на підтримку компартій
та їхніх керівників у всьому світі. А в результаті з'я-
сувалося, що всі ці компартії виявились фейковими.
І після розвалу СРСР багато країн світу так і не від-
дали борги. А загальний борг становив 380 мільяр-
дів доларів.
Горбачов ліквідував Варшавський договір на
протистояння США та країнам Європи. Було знято
напруженість між країнами. Але навіть країни Єв-
ропи стали ще більше цікавитися розвитком окре-
мих республік колишнього СРСР. Не залишилася
поза увагою й Україна.
Що являла собою Україна, пішовши в само-
стійне плавання? За промисловим, економічним,
військово-промисловим потенціалом та іншими по-
казниками вона була 5-ою країною світу та Європи.
Більше того, Україна є 5-ою країною світу та за при-
родно-сировинними ресурсами. Україна:
– володіє 35% чорноземів у світі;
– розташована на дуже зручних та вигідних
морських, залізничних, шосейних магістралях;
– інтелектуальний потенціал людських ресур-
сів відповідав найвищим вимогам високорозвине-
них країн світу.
Кількість підприємств виробничо-господар-
ського призначення становило понад 3,5 мільйонів,
80% з яких – це переважно промислові підприєм-
ства.
Основою промисловості було машинобуду-
вання – 54%. А основою машинобудування було
верстатобудування – 15 заводів. Також:
– 8 великих металургійних заводів;
– 18 машинобудівних заводів;
– 5 суднобудівних та ремонтних заводів;
– 320 унікальних шахт;
– ракетобудівні заводи ПІВДЕНМАШ, АЗОВ-
МАШ;
– два машинобудівні заводи в Краматорську;
– сотні тисяч дрібних та середніх промислових
підприємств;
– заводи з переробки сільгосппродукції, вклю-
чаючи: 125 цукрових заводів; 145 молокоперероб-
них заводів; 125 м'ясокомбінатів.
Легка промисловість також була на висоті.
Сотні фабрик з виготовлення тканин, пошиття
одягу; майстерні з виготовлення взуття та безліч ін-
ших виробництв, продукція яких мала попит не
лише в Україні, а й вирушала на експорт.
Україна 1991 року видобувала 85 мільярдів
кубометрів газу, а зараз 14 млрд м3. Нафтою себе за-
безпечувала на 35%. Країна видобувала мільйони
тонн залізної та марганцевої руди. Здійснювався ви-
добуток доломітових, каолінових руд. Україна має
великі запаси урану, титану, плутонію. Є запаси зо-
М. Г. Білопольський
109
Економічний вісник Донбасу № 1(71), 2023
лота, ртуті, бурштину . Коротше, майже вся таблиця
Менделєєва в Україні.
Військово-промисловий комплекс на 1991 рік
за силою та потужністю також на 5-му місці в Єв-
ропі. Україна була третьою ядерною державою у
світі. Випускала найпотужніші ядерні ракети. Ра-
кетний комплекс «РС-20А» [за класифікацією
НАТО «Satan» (сатана)].
Українськими вченими та інженерами сконст-
руйовано протиповітряний комплекс «Кольчуга».
Півсотні їх могли б повністю закрити небо над Ук-
раїною, і ні літаки, ні ракети не змогли б вражати
територію країни.
Випускали найкращі та найбільші літаки у
світі – АН-и. Виробляли гелікоптери «МОТОР-
СИЧ» на рівні світових стандартів. Будували су-
часні морські кораблі, ракетоносці, літаконосці . В
Україні було 2 танкові заводи. Один лише Харків-
ський випускав 1000 танків на рік потужних та су-
часних. Випускали їх на протязі 20 років і всі вони
йшли на експорт. Країна отримувала валюту.
Крім того, в Україні було кілька патронних,
снарядних та мінних заводів, а також заводи з ви-
пуску пістолетів, автоматів та іншої військової тех-
ніки.
Якби все це, перераховане тут, пішло на зміц-
нення військової могутності країни, чи пішов би вій-
ною Путін на Україну? Навряд чи!
Коли 25-річний студент ознайомиться з цією
інформацією, він може поставити резонне питання:
а куди поділася ця неймовірна міць країни за такий
короткий час? Адже на початок військових дій із
цього всього не було практично нічого в Україні.
Так, зараз залишається тільки докоряти і питати
наших реформаторів-риночників – куди все поді-
лося.
Зараз Україна справляє враження, особливо для
молодих українців, як слабка, безперспективна кра-
їна, яка повністю залежить від закордонних покро-
вителів, західної техніки та імпортних товарів.
Слід зазначити, що коли знищували військово-
промисловий комплекс України, то українські та за-
кордонні політики переконували нас, що такий по-
тужний військовий потенціал Україні не потрібний.
Запевняли, що на нас ніхто не має наміру нападати,
тим більше Росія. Але ж на Німеччину, Францію,
Англію теж ніхто не збирається нападати, але вони
свій військово-промисловий потенціал тримають на
високому технічному рівні і ні на які агітації не під-
даються.
Виникла проблема з її питаннями: хто винний
і що робити; куди вся ця міць і достаток поділося і
лише за 30 років. Слід докладніше розглянути про-
блему.
Здобувши незалежність, як уже було зазначено,
народ тріумфував. Усі раділи такому щастю. Але по-
стало питання, не лише перед народом, а й урядом –
яким шляхом розвиватиметься країна? Соціалізм, чи
перейти на капіталістичний шлях розвитку? Зви-
чайно, не обійшлося без зарубіжних порадників і об-
рали – ринковий шлях розвитку. Це щось середнє,
як ми казали, між капіталізмом та соціалізмом. Саме
Адам Сміт ще 300 років тому підказав, як Україні
треба розвиватись. Тобто, ні уряд країни, ні вчені не
могли підказати до якого шляху повинна розвива-
тися держава. І вибрали найпростіший. Адже, пе-
рейшовши на ринковий шлях розвитку, як вказував
Сміт, особливо думати не треба – «невидима рука»
все розставить на місця», а тому треба основну увагу
приділити економіці та ринку. Цьому нас почали
навчати і численні західноєвропейські консультанти
та радники, яких з'явилося чимало в урядових
структурах. І посилено стала насаджуватися ідея,
що приватна економіка ефективніша за державну і
треба передати загальнодержавну власність в при-
ватні руки.
Ціла низка українських вчених доводила, що
ефективність роботи підприємств залежить не від
форми власності, а від менеджменту. Тобто, як ви
зможете професійно та ефективно керувати підпри-
ємством. Але вчених ніхто не слухав, оскільки за-
кордонні радники та консультанти наполягали на
тому, що чим швидше здійсниться передача підпри-
ємств у приватні руки, тим швидше та успішніше
розвиватиметься Україна. І в країні терміново
почали впроваджувати ринкові реформи зі своїми
ринковим свавіллям і грабежом.
Мене теж підключили до цієї, погано дослідже-
ної вченими, загальнодержавної проблеми. У
1989 році я був обраний Головою Ради орендарів та
підприємців області, пізніше – головою асоціації
платників податків області. Крім того, я, як сертифі-
кований аудитор, створив свою аудиторську фірму
із вісьмома бухгалтерами-професіоналами.
Потрібно відверто сказати - ніхто не знав, що
треба робити і як будувати цей ринок. Але керів-
ництво країни та закордонні радники були впевнені
та наполягали, що чим швидше передамо загально-
народну власність (основні фонди) у приватні руки,
тим швидше та успішніше запрацює країна.
Ніхто не знав: кому треба передавати, скільки
передавати та в якій формі. Слід зазначити, що в Ук-
раїні наприкінці 80-х перед розвалом Союзу дуже
загострилася кримінальна обстановка. У країні в ці
роки з'явилися «злодії в законі» і нібито до півтори
сотні різних кримінальних структур. Тому, за поту-
рання влади, кримінальні структури стали «кришу-
вати» великі підприємства, магазини та інші органі-
зації, що успішно працюють. І по суті бандитські
структури стали панувати у країні. Наприклад: до
успішно працюючого магазину «Ягідка» до мого
приятеля до кінця робочого дня прийшли три бан-
дити і зажадали 15 тисяч доларів. Він відмовився да-
вати гроші. Але після знущань та побиття – подітися
нікуди - віддав. Вони змусили його платити що-
місяця по 5 тисяч доларів, інакше вони його вб'ють
чи зроблять аварію для дітей, дружини, рідних.
М. Г. Білопольський
110
Економічний вісник Донбасу № 1(71), 2023
Почалася приватизація магазинів, великих,
середніх підприємств, різних громадських будівель
та ін.
Природно, було створено комітет із приватиза-
ції при Кабміні та обласних центрах.
Що являла собою процедура приватизації.
Створювалася комісія: представник комітету з при-
ватизації, оцінювач та представник аудиторської
фірми. Я, як ліцензований аудитор, член президії
Аудиторської палати в м. Київ, брав участь у прива-
тизації понад 150 підприємств, що приватизуються.
Як здійснювалася оцінка об'єктів, що привати-
зуються! По кожному об'єкту визначався знос, потім
оцінювач визначав зовнішній стан об'єкта і встанов-
лював ціну. Ми як члени комісії погоджувалися чи
не погоджувалися, але консенсус (згоду) знаходили.
Що можна сказати про цю приватизацію. Це не-
справедливе та узаконене розкрадання загальнона-
родної форми власності, яка десятиліттями у най-
важчих умовах створюється українським народом.
Слід зазначити, що 80% загальнонародної
власності дісталося кримінальним структурам та
20% – червоним директорам та колишнім партійним
працівникам.
Пишу тому, що я знаю це на власному прикладі.
Нашій комісії кримінальні структури багато разів
загрожували, зокрема й убивствами, якщо ціна не
буде такою, як вимагають вони.
З'являлися бандитські угруповання у кожному
місті та по регіонах. Кожен «пахан» намагався при-
дбати найзлачніші та найприбутковіші підприєм-
ства. Розбирання – вбивства, погрози, шантаж. Ба-
гато вбивали, калічили, погрожували підприємцям
та їхнім родинам.
Слід сказати про приватизацію, розумно на-
звану у народі – прихватизацией. Народ повірив
уряду. Пояснення було просте. Людині, працівнику
підприємства, видають ваучер, який згодом стає ак-
цією підприємства. Підприємство працює і як ак-
ціонеру власнику ваучера виплачуються дивіденди.
Здорово – ти не працюєш, а тобі платять гроші. Але
багато підприємств так почали працювати, що диві-
дендів не платили, тому що не було прибутку або
платили копійки. І народ зрозумів, що його безсо-
вісно обдурили.
Але найголовніше, катастрофічно виявилося
те, що підприємства потрапили до рук кримінальних
структур, не фахівців та й просто випадкових лю-
дей. Не маючи досвіду управління підприємствами,
вони почали масово закривати їх. Я, як Голова
Спілки орендарів та підприємців області, бачив, як
сотнями закриваються підприємства. При цьому об-
ладнання йшло на продаж за безцінь. А верстати, ще
в хорошому стані, різали та здавали на металобрухт,
а самі господарі виїжджали за кордон.
Я був шокований тим, що діється в країні. Як
Голова Спілки орендарів та підприємців області я
писав Президенту країни Л. Кравчуку, звертався до
губернатора області, до правоохоронних органів,
до СБУ. Їхні пояснення скрізь були ті самі, як і по-
яснення Президента України: так треба, ми повинні
передати всі підприємства у приватні руки, а при-
ватник працює ефективніше, ніж держава. Більше
того, він, Президент, стверджував, що скоро всі по-
бачать розквіт економіки, як тільки всю державну
власність буде передано до приватних рук. Я вже
тоді зрозумів, що це є справжня диверсія.
Наведу лише кілька кричучих прикладів не-
справедливості. Об'єкт оцінюється за залишковою
вартістю зносу. Комісія може погодитися, але якщо
об'єкт у хорошому стані, ціну можуть збільшити,
якщо у поганому – знизити. Я не пам'ятаю, щоб
будь-коли була збільшена ціна об'єкта. Крім того, у
договорі вказувалося, як господар має експлуату-
вати об'єкт, підприємство, яке передається йому у
власність. У жодному разі власник не повинен за-
кривати підприємство, скорочувати персонал, а
навпаки, повинен розширювати виробництво, купу-
вати нове обладнання, збільшувати та розширювати
випуск продукції, підвищувати продуктивність
праці, і взагалі все має бути на рівні світових стан-
дартів. Якщо господар протягом року цього не ро-
битиме, держава може забрати це підприємство без
повернення вартості купівлі. Але на практиці не
було такого випадку, щоб держава в когось забрала
підприємство.
Ось кричущі приклади за Президента Л. Крав-
чука.
Приватизувалися кораблі Одеського морського
пароплавства. А це – 146 кораблів усіх видів, загаль-
ною вартістю – 8 мільярдів доларів. Через рік паро-
плавство закрили та кораблі порізали на металоб-
рухт. Частину продали. Втратили роботу 48 тисяч
моряків та співробітників.
2003 року приватизували Азовське морське па-
роплавство – 121 корабель (вантажні, пасажирські,
вантажопасажирські) вартістю 5 мільярдів доларів.
За рік кораблі порізали на металобрухт, або продали
за мізерну ціну. Залишилися без роботи 21 тисяча
моряків та співробітників.
Як продавалися кораблі. Наприклад, корабель
вартістю 2-3 мільйони доларів продавали за 200-
300 тисяч гривень.
Так, до 1991 року Україна вважалася морською
державою. Але після реформ країна вже не є такою.
Одеське, Азовське пароплавства позакривалися. В
інших приморських містах – Херсоні, Миколаєві,
Очакові, Бердянську та інших навіть дрібно-
тоннажний флот перестав існувати. Залишилися
тільки човни та човнярі. Кораблебудівні заводи за-
криті у Миколаєві, Херсоні та інших містах. Крім
того, 47 кораблів Чорноморського флоту, отрима-
них при розподілі флоту з Росією, також порізано на
металобрухт. Та й навіщо нам флот – адже нас за-
хистять західні держави.
Ще приклад. Дніпропетровський хімічний за-
вод з його вартістю основних фондів у 14 мільярдів
М. Г. Білопольський
111
Економічний вісник Донбасу № 1(71), 2023
доларів продано за 500 тисяч доларів. Залишилися
без роботи 21 тисяча робітників.
Інший приклад. Мій друг 20 років керував не-
великим хімічним підприємством – 2 тисячі робіт-
ників. Прийшли 3 хлопці спортивної статури з жін-
кою та оголосили, показуючи документи, що завод
вже належить їй і що вона скаже, те й слід робити.
Вона, як господиня, навіть не почала дивитися за-
вод, а веліла щомісяця віддавати 100 тисяч гривень
готівкою. Директор доводив, що такі гроші немож-
ливо заробити. Вона й слухати не хотіла. В резуль-
таті завод так пропрацював півроку і директор роз-
рахувався. Господиня завод закрила, все обладнання
порізали на металобрухт, 2 тисячі людей поповнили
армію безробітних.
Можна нескінченно наводити приклади збага-
чення керівних органів країни. Наприклад, обласний
прокурор приватизував для себе особисто великий
готель за 1400 гривень.
Багато приватизованих підприємств почали за-
криватися з різних причин. Наприклад, господар не
має досвіду керівництва підприємством, яке на той
час втратило своїх і постачальників, і споживачів
продукції його. Власник не знає, що робити, як вчи-
нити. Грошового обігу немає, зарплату нема чим
платити. Що йому залишається? Так, підприємство
закривається, обладнання здається у металобрухт.
Так заробляли чималі гроші та виїжджали за кордон.
Також багато конкурентів з-за кордону купу-
вали підприємства, закривали його, різали облад-
нання на металобрухт, отримували гроші та непо-
гані. Потім – постачали в Україну аналогічну про-
дукцію, яку виробляло це підприємство. Так прак-
тично вони усували конкурентів. Особливо цим ви-
різнялися наші сусіди – росіяни.
Частина підприємств закривалася не одразу.
Вони могли опрацювати два-три роки, п'ять років.
Але конкурентна закордонна продукція, що ринула
з-за кордону, витіснила продукцію цих підприємств,
які змушені були закритися.
Усі ці так звані ринкові заходи в країні приз-
вели до катастрофічного закриття своїх українських
підприємств.
Як уже було сказано, із 320 шахт працюючих
залишилося 47, та й ті на межі закриття. В Україні,
особливо в селах, зараз нема чим топити. Як наслі-
док, відбувається інтенсивна вирубка, не тільки
ліси, а й лісопосадок. У школах сільських та селищ-
них змушують дітей, щоб кожен учень узимку при-
носив по 5 кг. дров для опалення школи. В резуль-
таті в Україні за 30 років площа лісових масивів ско-
ротилася із 16% території до 9%.
Газовидобуток також у занедбаному стані. Як
уже зазначено, видобуток скоротився з 85 млрд м3
до 14 млрд м3.
Так, війна завдає величезної шкоди країні.
Зруйновано або пошкоджено тисячі житлових буді-
вель та промислових підприємств. Але найважча,
непоправна втрата - це людські життя як військових,
так і цивільного населення. І якщо будівлі та спо-
руди можна відбудувати, відновити, то втрати рід-
них та близьких людей не відновиш. А цей тягар
душі людської не може не позначитися на морально-
психічному кліматі, у тому числі й щодо розвитку
країни.
На жаль, в Україні є ще дуже серйозні про-
блеми для її майбутнього розвитку. Це катастрофіч-
ний знос основних фондів. Загальний знос основних
фондів: будівель, споруд, транспорту, особливо за-
лізничного, електричних мереж, мостів та інше оці-
нюється від 60 до 100%. За роки незалежності усі
президенти та уряди не звертали уваги на цю про-
блему. Так, наприклад , житлово-комунальне госпо-
дарство країни практично зношене в межах 60-
100%. А житловий фонд будівель та споруд потре-
бує 60% ремонту, а 40% із цього – термінового капі-
тального ремонту. У самому Києві близько 1000 бу-
динків перебувають в аварійному стані, плюс у кож-
ному обласному центрі від 200 до 300 вимагають
термінового капітального ремонту.
У жахливому стані у всіх містах знаходяться
водопровідно- каналізаційні системи. Зношування
труб становить 80-100%. У всіх містах країни трубо-
проводи та санітарно-очисні споруди потребують
термінової заміни. Переамортизація цих систем
здійснювалася кілька разів.
Приклади: Бортницька очисна споруда
(м. Київ) вимагала заміни ще 20 років тому. Міст Па-
тона (м. Київ) перебуває в аварійному стані. Можна
продовжувати наводити численні приклади зносу
основних фондів у всіх містах країни.
Усі види транспорту також потребують понов-
лення. Особливо – залізничний. Зношування шляхів
становить понад 50%, а рухомий транспорт (вагони
вантажні та пасажирські) зношені від 80% до 100%;
тепловози, електровози – на 100%. І це, не кажучи
вже про те, що потребують термінового капіталь-
ного ремонту, мости і шосейні, і залізничні.
Енергетична система перебуває у важкому
стані. Війною зруйновано багато енергетичних
об'єктів. Але крім цього, знос енергетичних об'єктів
(гідро -тепло-атомних електростанцій), транспортне
господарство, турбіни, ЛЕП високовольтні та місце-
вого значення зношені на 60-100%. Наприклад: із
15 енергоблоків чотирьох атомних електростанцій у
робочому стані лише – 5. Високовольтні ЛЕП (їх за-
лізна складова) зношені на 60%. У зарубіжних краї-
нах забарвлюючи арматуру, продовжують термін
служби ЛЕП. В Україні й не думають хоч би це зро-
бити.
Можна навести ще низку прикладів деградації
щодо розвитку країни. Але цього достатньо, щоб
оцінити ступінь жахливого стану основних фондів
країни. Якщо зважити ще й на те, що з України
поїхало понад 10 мільйонів населення, то просто
туга від такої сумної картини. Бо виїхала з країни
переважно молодь, причому – грамотна, розумна,
працездатна, перспективна. Адже саме ця молодь і
М. Г. Білопольський
112
Економічний вісник Донбасу № 1(71), 2023
могла б стати тією могутньою силою, такою необ-
хідною для відновлення України.
Так, дуже шкода, Україна деградує та еконо-
мічна деградація набирає темпу. Звернемося до ста-
тистичних даних щодо розвитку та порівняємо їх із
деякими іноземними державами.
За тридцять останніх років:
– у Польщі приріст промислової продукції –
2,5%, ВВП – 4, 2%;
– у Білорусії приріст продукції – 2,6%, ВВП –
3,6%;
– у Росії приріст продукції – 2,1%, ВВП – 3,8%;
– у США приріст продукції – 1,8%, ВВП – 2,5%;
– у Китаї приріст продукції – 14%, ВВП –
21,5%;
– у Молдові приріст продукції – 0,8%, ВВП –
1,4%.
І лише в Україні не було ні зростання продукції,
ні збільшення ВВП, а промисловий потенціал та
економіка скоротилися на 70%.
Війна усі ці деградаційні процеси посилила.
Населення скорочується. Смертність у 2 рази
більша, ніж народжуваність. Щороку населення кра-
їни скорочується на 350-400 тисяч жителів. З гео-
графічної карти України зникли 2,5 тисячі сіл. 60%
населення – за межею бідності. Молодь їде за кор-
дон, країна – старіє.
Але найнебезпечніше для країни – це деграда-
ція промисловості. Насправді промисловість, як
така, у нас остаточно зникла. В уряді немає навіть
міністра з промислової політики. Адже будь-яка
країна стає багатшою через випуск своєї вітчизняної
промислової продукції. Наприклад, високорозви-
нені країни, щоб випускати продукцію, що відпові-
дає сучасному науково- технічному прогресу, онов-
люють свої виробничі фонди кожні 10-15 років. У
Японії оновлюють виробничі фонди – кожні 5-6 ро-
ків. А ми за 60-70 років намагаємося оновити своє
виробниче обладнання.
Про деградацію в науці та освіті. Це взагалі
одне з найбільш багатостраждальних та найбідні-
ших міністерств. Таке враження, що ні державі, ні
уряду це не потрібне. Фінансуються ці напрями у
розмірі – менше 1% річного ВВП. Скорочуються
школи та інші навчальні заклади. Лабораторна база
у школах та ВНЗ 50- річної давності. Суттєво скоро-
тилася і кількість учнів у школах та студентів у ВНЗ.
Викладацький склад скоротився майже наполовину.
Кількість вчених та наукових співробітників скоро-
тилася у 5 разів. Закрилися тисячі науково-дослід-
них інститутів та лабораторій, і не лише академіч-
них, а й галузевих та вузівських.
У жодній країні світу немає такого, щоб учений
написав статтю, монографію і власним коштом ви-
давав. Всюди витрати несе видавець, обов'язково
виплачуючи гонорар. В Україні ж потрібно не лише
написати, а й зазнати витрат з видання наукової
праці.
Нині століття науково-технічного прогресу і
жодна держава неспроможна розвиватися без науки.
Саме це є прикладом того, що країна деградує. Ска-
жіть: чи потрібна наука, чи інженер-будівельник,
якщо будівля руйнується? Однозначно – ні!
Отже, що зробила ринкова реформа економіки
для України:
1. Україна стала країною, що деградує. З висо-
коіндустріальної, високорозвиненої у промисло-
вому та військово-промисловому відношенні пере-
творилася на слаборозвинену сільськогосподарську
країну.
2. Із 3,5 мільйонів підприємств-товаровиробни-
ків залишилося лише 500 тисяч. Під час війни закри-
лося ще 47 тисяч.
Залишилося 152 великі підприємства. 10-15% –
це дрібний та середній бізнес, а решта – одноосібні
дрібні майстерні.
3. Понад 10 мільйонів талановитих, високоосві-
чених працездатних молодих людей знайшли ро-
боту за кордоном. У нашій країні для них немає ро-
боти.
4. Істотно скоротилося населення. Смертність
вдвічі більша, ніж народжуваність. Населення кра-
їни скорочується на 350-400 тисяч жителів щорічно.
Це місто обласного масштабу. 60% населення за ме-
жею бідності. 2,5 тисяч українських сіл перестали
існувати на карті країни.
5. Для Європи та Заходу загалом країна стала
дешевим сировинним придатком.
6. Деградовано всі галузі важкої, військової та
легкої промисловості. Деградовано науку та освіту.
Ідеології – ні, культура – ринкова, політики, політи-
кани – продажні. Тримається якось на плаву лише
торгівля. Це і зрозуміло, адже для риночників – це
основна діяльність.
7. В Україні троєвладдя. Влада де-юре та де-
факто. Де-юре – це центральна влада та місцеві ор-
гани. Де-факто – влада великого українського капі-
талу та закордонних радників та консультантів.
Крім того, у олігархів свої особисті уряди і вони ве-
дуть незалежну політику від центральної влади. А
на обласних та районних рівнях господарюють «па-
хани», які підкорили собі всі місцеві правоохоронні
органи, суди та прокуратуру. Україна перетворилася
на країну феодалів подібно до Франції 16 століття.
8. Ринкова економіка завдала шкоди більшої,
ніж війна з російським агресором.
9. Понад 30 років як риночники при владі, а в
країні немає ні грошей, ні перспективи розвитку,
лише борги. Понад те, майже дві третини промисло-
вих підприємств позакривалися. Армію озброюють,
і дякую їм за це, інші держави. Населення помен-
шало на 10-16 мільйонів. Країна бідна, що деградує.
10. Своєю слабкістю Україна спровокувала Ро-
сію на вторгнення.
11. Неприборкана корупція, яка проникла у всі
структури влади, починаючи з найвищих і закінчу-
ючи нижчими.
М. Г. Білопольський
113
Економічний вісник Донбасу № 1(71), 2023
12. Те, що Україна пішла хибним шляхом, по-
казує нинішній стан економіки.
13. Ринкова економіка породила кричущу не-
справедливість у країні. З одного боку – 2-3% дуже
багаті; 7% – середній клас; 90% – бідні та дуже бідні
люди.
Уряд країни бачить, що деградаційні процеси
наростають і вживає заходів. Так, Прем'єр-міністр
Д. Шмигаль попередив майбутніх пенсіонерів, що
через 15 років держава не зможе виплачувати пенсії
пенсіонерам, оскільки фінансових можливостей у
державі не буде.
Те, що Україна пішла деградаційним шляхом
розвитку, слід звинувачувати не лише некомпе-
тентне керівництво країни (президентів, Верховну
раду, уряди), а й науковців, особливо економістів та
суспільствознавців. Які тільки хвалили, прослав-
ляли ринкову економіку і не показували негативні
боки її.
Ну а що західні друзі, колеги, радники? Вони
нас без уваги не залишають. Вони радять Україні за-
лишатися сільськогосподарською країною та під-
няти цю галузь на високий рівень розвитку. Ну,
можна ще й туризмом займатися. Продукцією інших
галузей вони обіцяють повністю забезпечити нас.
Але сільське господарство України може забез-
печити роботою лише 16 мільйонів осіб, туризм –
ще 3 мільйони людей. А де знайти роботу ще 10-
15 мільйонів українців. Знову – за кордон у пошуках
роботи?! Це дуже серйозна проблема.
Але жити треба і відновлювати Україну треба,
хоч це буде нелегко. Деякі емоційні патріоти обіця-
ють, що ми обов'язково та швидко це зробимо. Але
це саме ті й кажуть, хто ніколи нічого не відновлю-
вав та не будував. Адже ми Україну на протязі 30-ти
років – не будували, а руйнували.
Наприклад: СРСР після 2-ї світової війни відно-
вив довоєнний рівень усіх галузей лише за п'ять ро-
ків.
Але настав час припинити деградацію України
і взятися за розвиток її. Але що для цього треба зро-
бити.
Сумно те, що ми не знаємо - що будувати і як
будувати. Позакривалися за період реформ міль-
йони підприємств, війна ще додала проблем, а як
відновлювати виробництво та економіку України –
ні розуму, ні грошей немає.
Прикро те, що за період реформ в Україні, коли
на щастя не було ні війни, ні природних катаклізмів,
а країна стала однією з найбідніших у світі.
Цікаво, що сказали б нам наші діди та прадіди,
якби побачили – на що перетворили нашу країну
ринковики. Адже вони одразу після вітчизняної
війни у найважчих умовах, в основному примітив-
ною технікою (кирка та лопата) збудували потужні
підприємства-гіганти у всіх галузях важкої та легкої
промисловості. І по суті Україна стала за всіма по-
казниками розвитку нарівні з найпотужнішими та
найуспішнішими країнами у світі. А ринковики за
якихось півтора десятки років усе це розбазарили.
Предки нам цього не пробачили б, та й нащадки – не
пробачать і мають рацію.
І дуже цікаво, чи знайдеться зараз хоч один пре-
зидент країни, який наважився б дати об'єктивну
оцінку в плані розвитку України за 30 років, почи-
наючи з 1991 року.
Зрозуміло, що за проблему відновлення країни
мають взятися уряд та інтелектуальна еліта, і насам-
перед – вчені.
Що для цього вони мають зробити? Повинна
бути передусім розроблена програма післявоєнного
відновлення країни. З яких розділів вона має склада-
тися? Це надзвичайні доленосні заходи щодо від-
новлення країни:
1. Кадри вирішують усе. Потрібно, щоб до
влади прийшли фахівці-професіонали. Це – вчені,
суспільствознавці (економісти, юристи, соціологи)
та фахівці-практики, які мають досвід управління
суспільними системами (підприємствами, галузями,
регіонами, областями, країною). Крім того, є гостра
потреба створити банк менеджерів в Україні. Сюди
мають увійти люди, навіть у поважному віці, але ма-
ють великий досвід роботи в управлінських струк-
турах (міністерствах та успішно працюючих підпри-
ємствах). Саме їхній досвід навіть може бути вико-
ристаний для відродження країни.
2. На законодавчому рівні ухвалити диктатуру
Закону. Тобто – Закон один для всіх від пересічного
українця до Президента. Інакше корупція загубить
Україну.
3. Скласти 3-річний план порятунку країни, де
за основу має бути прийнято – відновлення матеріа-
льного виробництва. Необхідно розпочати віднов-
лювати малі та середні підприємства. Великі – поки
що нам не під силу. Тим більше, якщо зважити на те,
що Президент США Байден сказав, що на віднов-
лення великої промисловості грошей не буде. Про
колишню виробничу і військово-виробничу потуж-
ності України треба, принаймні – поки що, забути.
Щоб відродити ті потужності країни, як були 1991
року, потрібні не роки, а десятиліття.
4. Де взяти гроші? Так, закордонні кредити по-
трібно використати, якщо дадуть. Україна, у тому
числі й за час війни, великі суми заборгувала захід-
ним банкам. Тому на великі кредити надія слабка.
Отже Україні треба шукати та використовувати свої
внутрішні ресурси та резерви. Адже за 30 з лишком
років деякі українці, особливо багатий прошарок на-
селення, накопичили чималі гроші, як в українсь-
ких, так і зарубіжних банках. Деякі українці нагро-
мадили сотні мільярдів доларів. І я не сумніваюся,
що вони як патріоти України обов'язково допомо-
жуть у відновленні країни.
5. Потрібно серйозно подумати про підготовку
кадрового складу. І насамперед підготувати керів-
ників малих та середніх підприємств. Тому що від-
родження промисловості в Україні слід розпочати з
невеликих підприємств. Гігантські забудови, як уже
М. Г. Білопольський
114
Економічний вісник Донбасу № 1(71), 2023
зазначено, країні зараз не під силу. За підготовку ме-
неджерів, підприємців малої та середньої ланки ма-
ють взятися ВНЗ країни. Має бути створена окрема
кафедра підготовки менеджерів підприємницької ді-
яльності з управління середніми та малими підпри-
ємствами.
6. По можливості повернути всіх заробітчан до
України. Без молодих грамотних фахівців нам не
підняти Україну на найвищий сучасний рівень.
7. Серйозно подумати, як наших демобілізова-
них героїв використовувати для відновлення Бать-
ківщини, яку вони врятували. Землі вільної в Укра-
їні немає, щоби видавати земельні наділи. Землю
ринковики переважно продали іноземцям, а місцеві
землевласники навряд чи захочуть поділитися. Тому
треба, щоб уряд спеціально для них відкривав малі
та середні підприємства.
8. Що є головне та основне у розвитку країни. З
чого треба починати і в якій послідовності? На пер-
шому місці, чи першооснова – це випуск промисло-
вої продукції. Потім йде економіка – тобто обмін та
розподіл. Це є основою основ. Причому важливо,
щоб виробництво постійно розвивалося та вдоско-
налювалося. А для цього треба, щоб у країні на ви-
сокому рівні були: освіта, наука, медицина, куль-
тура та мораль, тобто вдосконалення людської осо-
бистості. Решта, а це політика, партії, ідеологія та
інші атрибути необхідно відкинути. Вони лише вно-
сять ворожнечу країни під час передвиборних ком-
паній, а й у розвитку держави.
Але найголовніше сьогодні і майбутнє – це змі-
нити концепцію розвитку. Якщо й надалі дотриму-
ватимемося ринкової економіки, країна приречена.
За це має взятися інтелектуальний прошарок насе-
лення і насамперед – вчені, юристи, економісти, со-
ціологи та особливо представники фахівців-практи-
ків з великим досвідом управління суспільними си-
стемами (директори підприємств, керівники галузей
промисловості, мери міст, губернатори тощо). Фак-
тично це має бути мозковий центр України з поря-
тунку країни. Мої пропозиції полягають у тому, щоб
до управління країною прийшли фахівці, які знають,
як працює найскладніша система держави.
Потрібно відмовитися від партійної системи
обрання керівників країни . Саме політичні партії
скрізь вносять ворожнечу і плутанину, коли бо-
рються за лідерство у своїх країнах.
Пропоную в Україні повністю передати україн-
ському народу обрання урядових структур. Для
цього слід створити Інтелектуальну Асамблею Ук-
раїни. До неї мають увійти щонайменше 1000 осіб
представників усіх регіонів та областей країни. Це
повинні бути саме фахівці: юристи, економісти, со-
ціологи, суспільствознавці та обов'язково люди, які
мають практичний досвід управління суспільними
системами (промисловими підприємствами, район-
ними, обласними структурами та ін.). Крім того, це
мають бути відомі фахівці, які мають пошану та ма-
ють авторитет у своїх колективах, як справжні
патріоти України.
Інтелектуальна Асамблея має взяти на себе го-
ловну функцію – відбір кандидатів на обрання Пре-
зидента країни та народних депутатів до Верховної
Ради.
За якими критеріями їх обирати? Це має бути
прописано у Конституції. Наприклад: кандидат у
Президенти має бути спеціалістом і не молодшим
45 років, які мають вищу освіту, науковий ступінь
(кандидат, доктор наук), практичний стаж роботи не
менше 15 років в управлінській діяльності. Служ-
бова характеристика має бути бездоганною і має
бути відомою людиною в плані громадської діяль-
ності.
Слід відмовитися від практики обирати випад-
кових людей (боксерів, футболістів, артистів тощо).
Багаторічний досвід майже в усіх країнах показав,
що «кухарка» не може керувати країною.
Якщо претендент на президентське крісло від-
повідає цим вимогам, він може подавати свої доку-
менти до Інтелектуальної Асамблеї, яка розглядає їх
і робить висновок – прийняти чи відкинути їх. Та-
ким чином, набирається кілька сотень кандидатів на
президентське крісло. Асамблея всі документи ре-
тельно розглядає та обирає найкращих з найкра-
щих – припустимо, 20 претендентів, не більше. Їх
пропонують українському народу на чергових вибо-
рах Президента.
Крім того, Інтелектуальна Асамблея має конт-
ролювати обраного Президента протягом 5 років, як
він керує країною.
У справжніх умовах, як обрали Президента, він
залишається недоторканним, навіть якщо він демон-
струє жалюгідну бездарність в управлінні країною,
або навіть заохочує, а можливо, і замішаний у ко-
рупційній діяльності.
Інтелектуальна Асамблея повинна засідати що-
року і підбивати підсумки роботи Президента. Вона
(Асамблея) робить висновки - залишати його на на-
ступні роки Президентом, або він не справляється зі
своїми обов'язками та оголошувати імпічмент.
Таку практику можна застосовувати і за об-
рання губернаторів, мерів міст і народних депутатів.
При формуванні владних структур Президент
країни повинен спиратися не на ринковиків, які за-
напастили країну, а на патріотичні сили, які ціною
свого життя відстояли незалежність країни.
Хотілося б, щоб ця ідея опанувала маси. І чим
швидше, тим краще. Давайте разом, хто має будь-які
можливості, візьмемося за відродження країни. Для
початку, у навчальних та наукових установах (уні-
верситетах, академічних інститутах Національної
академії наук) країни організувати конференції,
симпозіуми, дискусії та обговорити проблему роз-
витку майбутнього країни.
Те, що риночники збанкрутували своєю систе-
мною владою в Україні, це показало життя. Усі 6
президентів приходили до влади по партійних лініях
М. Г. Білопольський
115
Економічний вісник Донбасу № 1(71), 2023
лише під різними назвами. Але по суті вони були всі
ринковики, тобто прихильниками ринкової еконо-
міки. А це, як бачимо, призвело до деградації країни.
Тобто ринок не сприяв розвитку. Тому треба термі-
ново змінювати концепцію розвитку України.
Серце кров'ю обливається, коли розумієш, у
якому сумному становищі є країна. І кому, як не нам
і всьому українському народу, доведеться віднов-
лювати Україну. Я маю на увазі вчених, особливо
юристів, економістів, суспільствознавців та спеціа-
лістів-практиків, які знають, як працюють громад-
ські системи. Саме вони мають запропонувати нову
концепцію розвитку країни.
Реформатори ринковики показали, що вони ні-
чого збудувати не можуть. Торгувати можуть, та й
то погано. А країною мають керувати спеціалісти.
Зізнаюся, мене вже понад 5 років дуже хвилює
і непокоїть ця проблема. Можна сказати, що це крик
моєї душі. І я знаю, що кожен з вас має душу. І да-
вайте крикнемо всі разом, та так, щоб почуло керів-
ництво країни та припинило деградувати її, а зайня-
лося відновленням та розвитком України.
Шановні, колеги, друзі, студенти та всі слухачі
та читачі, я довго думав написати цю доповідь, чи
ні. Чи потрібно її випускати у світ? Вирішив, що
треба. Але вам судити, правильно я зробив, чи ні.
Мені цікава будь-яка ваша думка. Умовчати або
прикрасити фактичний стан у плані розвитку країни,
я не маю права. Це ще більше вплине на майбутній
розвиток України. Потрібна правда!
Я впевнений, що не тільки мене, а й кожного з
вас серйозно турбує майбутнє нашої країни. І якщо
ми й далі мовчатимемо, прикрашатимемо катастро-
фічне становище нашої улюбленої України, ми ще
більше посилимо цю проблему, що може призвести
нашу країну до трагічного кінця.
СЛАВА УКРАЇНІ!
Зі щирою подякою та глибокою повагою до всіх вас
Української Вітчизни син та громадянин.
Білопольський М. Г. Україна – вчора, сьогодні та на шляху до відродження
Зроблено критичний аналіз та огляд стану економіки України за роки незалежності. Проаналізовано вплив іноземних
консультантів та радників. Зроблено висновок про неефективність зроблених політичних рішень. Запропоновано деякі шляхи
покращення існуючого стану.
Ключові слова: реформа, приватизація, економіка, політика, майбутнє.
Bilopolskyі M. Ukraine – Yesterday, Today and on the Way to Revival
A critical analysis and review of the state of Ukraine's economy during the years of independence was made. The impact of
foreign consultants and advisors is analyzed. A conclusion was made about the ineffectiveness of the political decisions made. Some
ways to improve the current state are proposed.
Keywords: reform, privatization, economy, politics, future.
.
Стаття надійшла до редакції 01.03.2023
|