Людяність як сотеріологічний тренд університетської освіти за умов необхідності виживання людства
У статті обґрунтовано необхідність переходу університетської освіти у формат людиномірності, обґрунтувано людяність як сотеріологічний тренд університетської освіти в умовах необхідності реалізації імперативу виживання людства Розкрито наукові витоки глобальної апокаліптичної кризи-лабіринту, що пог...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Дата: | 2023 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2023
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/194482 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Людяність як сотеріологічний тренд університетської освіти за умов необхідності виживання людства / О.Г. Задорожна // Вісник економічної науки України. — 2023. — № 1 (44). — С. 184-188. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-194482 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Задорожна, О.Г. 2023-11-25T10:03:28Z 2023-11-25T10:03:28Z 2023 Людяність як сотеріологічний тренд університетської освіти за умов необхідності виживання людства / О.Г. Задорожна // Вісник економічної науки України. — 2023. — № 1 (44). — С. 184-188. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 1729-7206 DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2023.1(44).184-188 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/194482 330.101:316.354:37 У статті обґрунтовано необхідність переходу університетської освіти у формат людиномірності, обґрунтувано людяність як сотеріологічний тренд університетської освіти в умовах необхідності реалізації імперативу виживання людства Розкрито наукові витоки глобальної апокаліптичної кризи-лабіринту, що поглиблюється, а саме: догми гуманізму як бездуховної світської релігії, біо-соціальне розуміння природи людини, що умертвляє все живе – діалектичний матеріалізм, соціальність як завжди позитивність людських дій. Охарактеризовано тріалектику, яка покликана формувати нове цілісне рятівне світорозуміння, розкрито специфіку тріалектики. Показано Уноміку як нову доленосну науку про розгортання Людської вічності, яка повинна задавати новий сотеріологічний формат розвитку університетської освіти, коли розуміння та практична реалізація імперативу виживання людини/людства зумовлює її (не)майбутнє. The article substantiates the need for the transition of university education to the format of human dimension, substantiates humanity as a soteriological trend of university education in the conditions of the need to realize the imperative of the survival of humanity. The scientific origins of the deepening global apocalyptic crisis-labyrinth are revealed, namely: the dogmas of humanism as a spiritless secular religion, bio-social understanding of human nature, which kills all living things – dialectical materialism, sociality, as always, the positivity of human actions. he trialectics, which is designed to form a new holistic saving worldview, is characterized, the specifics of the trialectics are revealed.Unomics is shown as a new fateful science about the unfolding of Human Eternity, which should set a new soteriological format for the development of university education, when the understanding and practical implementation of the imperative of human/humanity survival determines its (un)future. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові повідомлення Людяність як сотеріологічний тренд університетської освіти за умов необхідності виживання людства Humanity as a Soteriological Trend of University Education under the Conditions of Necessity for the Survival of Humanity Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Людяність як сотеріологічний тренд університетської освіти за умов необхідності виживання людства |
| spellingShingle |
Людяність як сотеріологічний тренд університетської освіти за умов необхідності виживання людства Задорожна, О.Г. Наукові повідомлення |
| title_short |
Людяність як сотеріологічний тренд університетської освіти за умов необхідності виживання людства |
| title_full |
Людяність як сотеріологічний тренд університетської освіти за умов необхідності виживання людства |
| title_fullStr |
Людяність як сотеріологічний тренд університетської освіти за умов необхідності виживання людства |
| title_full_unstemmed |
Людяність як сотеріологічний тренд університетської освіти за умов необхідності виживання людства |
| title_sort |
людяність як сотеріологічний тренд університетської освіти за умов необхідності виживання людства |
| author |
Задорожна, О.Г. |
| author_facet |
Задорожна, О.Г. |
| topic |
Наукові повідомлення |
| topic_facet |
Наукові повідомлення |
| publishDate |
2023 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Вісник економічної науки України |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Humanity as a Soteriological Trend of University Education under the Conditions of Necessity for the Survival of Humanity |
| description |
У статті обґрунтовано необхідність переходу університетської освіти у формат людиномірності, обґрунтувано людяність як сотеріологічний тренд університетської освіти в умовах необхідності реалізації імперативу виживання людства Розкрито наукові витоки глобальної апокаліптичної кризи-лабіринту, що поглиблюється, а саме: догми гуманізму як бездуховної світської релігії, біо-соціальне розуміння природи людини, що умертвляє все живе – діалектичний матеріалізм, соціальність як завжди позитивність людських дій.
Охарактеризовано тріалектику, яка покликана формувати нове цілісне рятівне світорозуміння, розкрито специфіку тріалектики.
Показано Уноміку як нову доленосну науку про розгортання Людської вічності, яка повинна задавати новий сотеріологічний формат розвитку університетської освіти, коли розуміння та практична реалізація імперативу виживання людини/людства зумовлює її (не)майбутнє.
The article substantiates the need for the transition of university education to the format of human dimension, substantiates humanity as a soteriological trend of university education in the conditions of the need to realize the imperative of the survival of humanity. The scientific origins of the deepening global apocalyptic crisis-labyrinth are revealed, namely: the dogmas of humanism as a spiritless secular religion, bio-social understanding of human nature, which kills all living things – dialectical materialism, sociality, as always, the positivity of human actions.
he trialectics, which is designed to form a new holistic saving worldview, is characterized, the specifics of the trialectics are revealed.Unomics is shown as a new fateful science about the unfolding of Human Eternity, which should set a new soteriological format for the development of university education, when the understanding and practical implementation of the imperative of human/humanity survival determines its (un)future.
|
| issn |
1729-7206 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/194482 |
| citation_txt |
Людяність як сотеріологічний тренд університетської освіти за умов необхідності виживання людства / О.Г. Задорожна // Вісник економічної науки України. — 2023. — № 1 (44). — С. 184-188. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT zadorožnaog lûdânístʹâksoteríologíčniitrenduníversitetsʹkoíosvítizaumovneobhídnostíviživannâlûdstva AT zadorožnaog humanityasasoteriologicaltrendofuniversityeducationundertheconditionsofnecessityforthesurvivalofhumanity |
| first_indexed |
2025-11-24T21:02:53Z |
| last_indexed |
2025-11-24T21:02:53Z |
| _version_ |
1850493545131016192 |
| fulltext |
ЗАДОРОЖНА О. Г.
184 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
УДК 330.101:316.354:37 DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2023.1(44).184-188
Ольга Григорівна Задорожна
канд. екон. наук, доц.
чл.-кор. АЕН України
ORCID 0000-0001-6486-0710
e-mail: zadorozhna.karazin@gmail.com,
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
ЛЮДЯНІСТЬ ЯК СОТЕРІОЛОГІЧНИЙ ТРЕНД УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ ОСВІТИ
ЗА УМОВ НЕОБХІДНОСТІ ВИЖИВАННЯ ЛЮДСТВА
Постановка проблеми. У ході напруженого осмис-
лення глибинної реальності та нинішньої поверхневої
кризової дійсності шляхом формування нової пост-
некласичної людиномірної науки в рамках розвитку
Харківської Каразинської методологічної школи до-
сліджень господарства було розкрито вікові шкідливі
догми діалектико-матеріалістичного світобачення.
Вони виявились у повсюдному насадженні гуманізму
як бездуховної світської релігії, збоченого розуміння
біо-соціальної природи людини, що умертвляє все
живе через розрив всіх явищ на дві сторони діалек-
тичного матеріалізму, соціальності як завжди тільки
позитивних людських дій [8].
У цих досі панівних догмах суспільної та ідиві-
дуальної свідомості кореняться «наукові» витоки гло-
бальної апокаліптичної кризи-лабіринту, що поглиб-
люється нині. На цих догмах поки що будується уні-
верситетська освіта, в основі якої немає розуміння
того, що девізом університету є universitas litterarym, не
знань, але знання, не наук, але наука, не зокрема, але
ціле, все, universum… Університет як ідея, як ідеал
цілокупного, загального, єдиного знання висловлює
невтомну духовну спрагу, могутню потребу будь-якої
свідомої людини. Розкриємо наше розуміння вузлових
точок формування нового людиномірного господар-
ського світосприйняття, яке має визначати рятівний
вектор майбутнього існування людства.
У руслі традиційної соціально-економічної науки
все те, що характеризує людину та суспільство, зво-
диться до соціальності. Але поглиблення знань про со-
ціальність як нейтральну взаємодію індивідів змушує
виділяти та обґрунтовувати глибинний рівень соціаль-
ності — рівень духовних цінностей, які обумовлюють
мотиви, інтереси людини, задають цілі її життєдіяль-
ності. Духовно-моральні цінності та мотиви повинні
визначати коридор «благоносних» рішень та вчинків
кожної людини. Тому вкрай необхідно переходити від
цільової раціональності до ціннісної та впроваджувати
нову шосту стадію міжнародної конкуренції — цінніс-
ної конкурентоспроможності, яка слідує за п'ятою ста-
дією — панування інтелекту. Виділення та характерис-
тики п'ятої та шостої стадій міжнародної конкуренто-
спроможності (раніше відомі чотири стадії за М. Пор-
тером), є новим теоретичним напрацюванням Карази-
нської методологічної школи досліджень господар-
ства.
Аналіз останніх наукових досліджень. Характерис-
тика стадії ціннісної конкурентоспроможності неспро-
можна обмежуватися аналізом зовнішнього світу; не-
обхідним фокусом уваги сьогодні стає внутрішній ду-
ховний світ людини, насамперед її свідомість як новий
предмет праці та об'єкт духовного виробництва.
Роздуми про причини та негативні для людини
наслідки глобальної кризи викликали необхідність від-
ходу від традиційного розуміння людини як біосоціа-
льної істоти. На початку століття зародилося і нове ро-
зуміння єдиної триіпостасної — духовно-біо-соціаль-
ної природи людини, де саме духовна іпостась є ви-
значальною в процесі людського життя. Людина, як
доводили релігійні філософи Срібного віку, є дух, де
внутрішній духовний світ є ідеальним витоком всіх
господарських рішень і вчинків.
При цьому слід акцентувати увагу на тому, що
наша гіпотеза про єдину триіпостасну духовно-біо-
соціальну природу людини вже визнана аксіомою со-
ціальної науки: «як аксіому слід прийняти цілісно три
іпостасі природи людини, а саме — духовну, біологічну
та соціальну. Слід по-новому, з висоти ХХI століття
оцінити, усвідомити як першорядну духовну, мо-
ральну іпостась, її особливу роль, специфіку, як фун-
даментальну якість, якої позбавлені інші живі істоти»
[11, с. 814].
Мета статті полягає в обґрунтуванні людяності як
сотеріологічного тренду університетської освіти в умо-
вах необхідності реалізації імперативу виживання люд-
ства.
Виклад основного матеріалу дослідження. Розу-
міння триіпостасної духовно-біо-соціальної природи
людини відкрило можливість показати, що головним
метаметодом досліджень цілісної людської життє-
діяльності стає тріалектика. Тріалектика (дух, духов-
ність як неминуче третє у всіх живих явищах і проце-
сах реалізується як всепроникний і всезв'язуючий жи-
вий «клей» реальності) представлена в особистісній
методології, що розробляється нами [5] (саме особис-
тість як цілісність, як мікрокосм є співтворцем дійс-
ності, базовим вільно-відповідальним творчим суб'єк-
том господарювання). Вона виступає, з одного боку,
не просто виразом онтологічного знання, але сьогодні
надмірно актуалізує себе як фундаментальну основу
загального цілісного універсумного людського знання;
з іншого боку, дозволяє розпаковувати духовні спо-
конвічні сенси життєвідправлення людини.
Тріалектика не просто «перевищує» діалектику
якоюсь вищою розмірністю (від двох до трьох). Тріа-
лектика в процесі своєї сутності-розгортання «розпо-
відає» про початкову синкретичність, у процесі осми-
слення якої людська свідомість як би зупиняється і за-
висає на діалектиці, перетворюючи її на результуючу
форму роздумів про розрив реальності та її суперечли-
вість. Діалектика не враховує цієї початкової синкре-
тичності реальності, яка пронизує все і вся, забезпечу-
ючи цілісність світоустрою та світорозуміння. Специ-
фіка тріалектики полягає в тому, що всі явища та про-
ЗАДОРОЖНА О. Г.
2023/№1 (44) 185
цеси дійсності взаємопов'язані, взаємопроникні, реа-
лізуються в невидимій, сутнісній єдності, на яку не
звертає уваги діалектика. У тріалектиці укладено фун-
даментальну основу-всепроникнення реальності-дій-
сності завдяки духу, який все не тільки з'єднує-скріп-
лює-пронизує, а й спрямовує до єдності-гармонії як
основоположної якості світу. Тому, розмірковуючи у
форматі діалектики, тим паче традиційно-повсякден-
ної матеріалістичної, у цьому односторонньому фор-
маті місця й ролі духу немає, що кардинально спотво-
рює саму реальність у діалектичному уявленні. Дух —
це живий, життєтворчий «всеприникаючий клей», без
розуміння якого життя діалектично розривається,
збіднюється, розлюднюється, обертається неминучою
катастрофічністю.
Тріалектика виходить з того, що саме вихідна ці-
лісність реальності, розгортаючись на більш поверхо-
вому рівні розуміння світу за допомогою аналізу діа-
лектичних протилежностей, дозволяє в ході пізнання
зберігати живу дійсність, не розриваючи і не умертв-
ляючи її, як це властиво діалектиці. Триалектика від-
криває інший погляд та інше розуміння протилежно-
стей як внутрішніх моментів процесуючої живої дійс-
ності, коли протилежності не поділяються, але й не
зливаються, а постійно взаємозбагачуються новим
змістом у Цілому. Єдиноріччя, що виходить із сакра-
льних смислів-іпостасей реальності і що розгортається
в різноманітті дійсності, є основою триалектичного
розуміння цілісного світу та цілісної людини, її госпо-
дарства як цілісної сфери життєвідправлення.
Критичний аналіз концепції соціальної еволюції
людини в онтогенезі, що виходить з догми про біо-
соціальну сутність людини, про те, що все в людині
виникає з так званого біокомплексу, дозволив нам ви-
сунути і дати перші обґрунтування гіпотези про те, що
в людині як такій закладено спочатку потенційно код
людяності, подібно до того, як біологічність тіла лю-
дини закладена в його геномі, який властивий всьому
роду людському і кожному його окремому представ-
нику. При цьому слід зазначити, що в науці в середині
60-х років минулого століття було висунуто гіпотезу
про меми, які спадково передають специфіку соціо-
культурних засад людської життєдіяльності. Тут спо-
стерігається деяка подібність із колективно несвідо-
мими архетипами, які досліджував К.-Г. Юнг. При
цьому він підкреслював, що мова не про расову спад-
ковість, а про характеристики, загальні для всього
людства. Йдеться також не про успадковані ідеї, а про
функціональну схильність породжувати такі ж чи дуже
схожі ідеї. Пізніше назвав цю схильність архетипом.
У нашому дослідженні йдеться про той потенцій-
ний внутрішній ключ, з якого і розгортається-розви-
вається саме Людина як особа, звернена до вічних цін-
ностей життя. По суті, тут ми заглиблюємося на новий
найбільш сутнісний онтологічно-сакральний рівень
розуміння людини, де ховається вихідна потенційна
синкретичність особливого людського роду — людя-
ність, яка в ході розгортання життєдіяльності кожної
людини має виявлятися у багатьох формах живої дій-
сності, що сприяють становленню людської. Цей код
людяності стає тим ключем, який відкриває розуміння
головної специфіки людини як виразника цілісного
Універсуму, де, відсвічуючись один в одному, взаємно
функціонують та розвиваються духовний, біологічний
та соціальний початки життєдіяльності людського
роду.
При цьому наші подальші пошуки справжньої
специфіки людини дозволили звернути увагу на уні-
верс і людяність як духовну силу, що об'єднує світ.
Універс — це початкова, метафізична єдність людства,
ця людяність яка є позитивною духовною силою, що
діє у світі, його єдиний початок. Подальші міркування
дозволили аргументувати розуміння про те, що людя-
ність-універс — це глибинний сакрально-онтологічний
вічний початок, вихідний код, де спочатку «вмонто-
вана», яка «покоїться» справжня природа людини-
особи. Людство-універс є споконвічним єдиним ду-
ховним початком розгортання людської реальності-
світу, виступає глибинною основою майбутньої спів-
творчості світу як процесу розгортання вихідної синк-
ретичності. Пояснюється це тим, що "людина - це
більше, ніж психіка: людина - це дух" (В. Франкл); що
«ми не просто біологічні машини та високорозвинені
тварини, а й безмежні поля свідомості, що перевершу-
ють простір та час» (С. Гроф). Можна навести і багато
інших подібних розумінь у різних авторів. Але всі ці
положення та їх аргументації ані трохи не перекону-
ють матеріалістів-діалектиків.
Людяність не зрозуміла механіко-матеріалістич-
ній науці, але новітня людиномірна наука, до якої
відноситься і геноміка довела, що, по-перше, геном
шимпанзе зараз розшифрований, на рівні ДНК він
збігається з нашим (людським геномом) на 96% [10,
с. 99], тобто у людському геномі є 4% його потужності,
які свідчать про виняткову специфіку людського роду.
В результаті розшифрування геному людини Френсіс
Коллінз цілком усвідомлено написав, що «Як не ці-
каве порівняння геномів, воно не відповідає на пи-
тання, що таке бути людиною. На мій погляд, у людей
є деякі особливості, про які нам ніколи не зможе роз-
повісти лише послідовність ДНК, скільки б ми не
зібрали інформації про біологічні функції. Я говорю
про моральний закон і пошук універсуму. Якщо Бог
не творив тварин і людину окремо, це не означає, що
не Він — джерело властивостей, що відрізняють людей,
і не Йому зобов'язаний своїм існуванням Всесвіт» [10,
с. 110-111].
Враховуючи такі новітні наукові розробки та
ґрунтуючись на роботах В. М. Тарасевича, ми суттєво
доповнили змістовні основи гіпотези про уном лю-
дини, в якій закладена людяність як особлива специ-
фіка роду людського серед усього живого на основі
розгортання архетипу «свобода відповідальність».
Уном людяності включає геном (біологічне) і мемон
(культурно-соціальне) і розгортається в життєдіяльно-
сті людини протягом усього життя. Для людини мають
продуктивне, життєствердне значення лише ті уяв-
лення, рішення та дії, які випливають із глибинних
цінностей людяності у само- та світорозумінні та роз-
гортаються у продуктивних господарських трансфор-
маціях.
Уноміка — нова доленосна наука про людяність
[4], яка має на меті досліджувати та обґрунтовувати
благосний формат життєдіяльності-вчинку особис-
тості-мікрокосму, виходячи з розуміння-розгортання
синкретичної розмірності ціннісно-смислового Уні-
версуму (макрокосму). З такого розуміння випливає,
що уноміка є людиномірною наукою про самореаліза-
цію цілісної особистості у своєму вільно-відповідаль-
ному вчинку, який відбиває-творить поодиноку ситу-
ацію життєдіяльності, бо для вчинків «немає іншого
спонукання, крім нашого розуміння» [13, с. 89].
ЗАДОРОЖНА О. Г.
186 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
У нинішньому глобально-кризовому, вже ката-
строфічному світі уноміка покликана озброїти знан-
нями людських цінностей, які людству задають розмі-
рність життєствердження і самопорятунку людини.
Вона спрямована на пошук тієї істинної початкової
людської якості живого виду homo sapiens, яка сприяє
окультуренню геному людини за допомогою форму-
вання соціального мемона. Ця початкова якість — лю-
дяність як духовний універс сьогодні стає головним
фокусом та актуальним полем досліджень внутрішньої
духовної природи людини-особи як принципово но-
вого тренду наукового сенсошуку. Якщо наука ХХ сто-
ліття займалася дослідженнями навколишнього світу
людини, то наука ХХI століття змушена займатися ро-
зумінням духовного світу людини, бо саме з розуміння
цього світу можливо визначити шляхи та способи по-
рятунку та виживання роду людського у сучасній тур-
булентно-кризовій ситуації. Найновіша сучасна наука
підійшла впритул до розуміння, того, що вона може
подолати свою нинішню кризу лише через перехід у
нову парадигму світорозуміння, в якій досвідчене
знання, не лише експериментальне, а й духовно-
душевне, може запропонувати нову справжню картину
реальності. Вона повинна «малюватися» не стільки
традиційною механіко-матеріалістичною наукою,
скільки осяганими людиною новими знаннями, перш
за все, про себе, про духовний світ, свідомість, душу
людини. З поля знання фізичних констант антропного
принципу вже необхідно увійти в осмислення-розу-
міння поля реальності духовно-моральної константи,
яка, по суті, є передумовою фізичних констант ан-
тропного принципу [7]. Такі константи «вивірені з ви-
сокою точністю, з використанням величезних знань
універсуму, освоювати які і має наука майбутнього. До
такого смислового повороту наука виявилася готовою
лише в середини ХХ століття. Ми вже не на рівні віри
та абстрактних доказів переходимо від парадигми спо-
нтанного виникнення та руху світу до Парадигми Тво-
ріння, вивчаючи останнє у його «деталях» та конкрет-
них алгоритмах [9, с. 129].
З іншого боку, фундаментально важливо вихо-
дити з того, що нова людиномірна наука, що форму-
ється [2] про цілісну реальність не може визначатися
чимось зовнішнім для людини (це людство вже прой-
шло при пануванні механіко-матеріалістичної науки).
Йдеться про те, що необхідно осмислювати те сакра-
льне становище, що духовний світ в самій людині.
Якщо це зрозуміє і практично здійснюватиме кожен
через саморозуміння і самореалізацію своєї людяності,
то й наука зможе осягнути цілісний світ, цілісну жит-
тєдіяльність людини, бо сьогодні вже не зовнішній
світ їй цікавий, а внутрішній духовний світ цілісної
людини-особи. У цьому плані надзвичайно актуалізу-
ється фундаментальний принцип нової людиномірної
науки про взаємодію наукового та позанаукового (фі-
лософського, релігійного, образного, повсякденного)
знання.
Уноміка, що зароджується, кардинально змінює
формат дослідження людини та її життєдіяльності че-
рез виконання своїх трьох основних функцій у процесі
розуміння про розгортання унома людяності в процесі
життєдіяльності людини: пізнавальній; методологічної
та сотеріологічно-практичної.
Пізнавальна функція уноміки зводиться до виді-
лення вихідно-онтологічного початку-підстави єдиної
триіпостасної духовно-біо-соціальної природи лю-
дини — унома людяності, який ціннісно задає формат
геному (біологічне спадкування) та мемону (соціо-
культурна спадковість) у специфічно-відмінній людсь-
кій. Універсум, універс, ун — це поняття, що дозволя-
ють здійснювати пізнання найглибшої сутності, внут-
рішньої природи людини у її якісній визначеності як
мікрокосму. Універсум — це цілісна навколишня
сфера людини як живої специфічної істоти, яка за-
вдяки своїй свідомості та рефлексії (здатності виді-
лення себе з усього навколишнього) самоосягає себе,
усвідомлює свою єдину триіпостасну духовно-біо-
соціальну природу і розгортає спочатку закладений ар-
хетип життєдіяльності.
Ун — понятійна одиниця власне людяної якості
живої істоти, яку названо людиною. Така внутрішня
одиниця-початок потенційно задає весь процес жит-
тєвідправлення людини, будучи вихідним кодом для
його саморозуміння і самореалізації, що охоплює про-
цес запліднення людської яйцеклітини (задається жит-
тєва програма розгортання людини-особистості), роз-
витку людського ембріона в лоні матері, час на-
родження та після народження юнацького та дорос-
лого розвитку, аж до самої смерті людини.
Уном — животворче вираження внутрішньої ор-
ганічної взаємодії людяного початку з біологічним ге-
номом і соціокультурним мемоном єдиного процесу
становлення людини як представника особливого жи-
вого — людського роду. «Оскільки людині властивий
цілком певний уном, як контрарність геному і мемона,
і цей уном пропорційний і рекурентний життєвому
шляху людини, остільки й у творах людських уном
концентрується, відтворюється і виражається» [12,
с. 140].
Методологічна функція уноміки призначена для
змістовного всебічного міждисциплінарного і транс-
дициплінарного дослідження людського цілісного
життєдіяльного процесу, в якому всі підстави, якості,
характеристики, дії і вчинки людини зумовлювалися
їх людяною спрямованістю, виходячи з глибинного
архетипу «свобода». По суті, йдеться про необхідність
входження дослідження у формат господарства як
цілісної сфери життєвідправлення людини, яка споча-
тку задає цінності господарювання для продовження
людського життя.
Методологічна функція повинна задавати «кори-
дор» людяності, визначаючи можливості та межі реа-
лізації того, що «добре» для людини та всієї її продук-
тивної життєдіяльності. З іншого боку, виконання цієї
функції має сприяти виявленню того, що шкідливе
для людини та її життєвідправлення. У цьому плані
основним методологічним моментом-підставою ціліс-
ної розробки концептуального господарського страте-
гічного знання, а воно завжди має бути людиномір-
ним, є вихідне виділення двох категорій потреб: при-
родних та протиприродних. Розрізнення природних
(людських) та протиприродних (антилюдських) потреб
виступає фундаментальним критерієм оцінки тих чи
інших видів людської діяльності з точки зору життє-
та людинопорятунку. Вся діяльність людини має спри-
яти створенню господарських умов для її всебічного
розвитку. Особливо це методологічне становище акту-
алізується під час нинішньої глобальної кризи, по-
глиблення якої підриває основи виживання людства.
Сотеріологічно-практична функція уноміки по-
лягає в тому, щоб на підставі знань цієї інтегральної
життєтворчої науки творити людський світ, сценарій
ЗАДОРОЖНА О. Г.
2023/№1 (44) 187
якого визначається стратегією духовно-ноосферо-
стійкого господарського розвитку [7], де духовно-
уномний початок задає визначальний вектор усіх гос-
подарських антикризових трансформацій. В історії
людства тривалість процесу буття конкретної держави
залежала від наявності та міцності духовного стрижня,
що єднає серця тих, хто в цій державі проживає, бо
духовне визначає матеріальне. Тому розуміння ролі
єдиного духовного стрижня є фундаментальною запо-
рукою та основою продуктивного благоносного люд-
ського розвитку держави та суспільства, національної
системи освіти. У ключі таких роздумів-розумінь заро-
дилася нагальна рятівна проектна ідея — необхідність
розробки та реалізації стратегії духовно-ноосферо-
стійкого господарського розвитку суспільства. Вона
з необхідністю стає новим полем гуманітарного мис-
лення-проектування, що олюднює, відкриває шлях
і визначає механізми інакше якісно можливого май-
бутнього для людяної людини.
Сотеріологічна (рятівна) функція уноміки постає
своєрідною програмою «СОС» (SOS — «врятуйте наші
душі»), в якій повинні органічно, симфонічно, три-
іпостасно взаємодіяти три підстави-елементи, сприят-
ливі для якісного життя людини господарських фено-
менів: сім'я, освіта, соціальне партнерство. Усі вони
мають єдину ціннісно-цільову спрямованість — ство-
рюють-реалізують процес розгортання унома людяно-
сті, за допомогою чого тільки можна в умовах апока-
ліптичної кризи забезпечувати здійснення імперативу
виживання людини/людства.
У цьому плані необхідно розуміти, що проект
«Глобальна освіта майбутнього», що нині впроваджу-
ється, покликаний провести тотальну перебудову лю-
дини, освячену сучасною трансгуманістичною тео-
рією, яка виражає не якийсь маргінальний рух, а є но-
вітнім стратегічним глобальним напрямом знелюд-
нення все-ще-людини. Метою є перебудова самої лю-
дини, тобто, простіше кажучи, це позбавлення особи-
стості людини, духовної сутності. Людину можна то-
тально поставити під контроль, коли ти підпорядко-
вуєш не лише її свідомість, а й її волю. Потрібно під-
порядкувати людину цьому рівню — лише на рівні
волі, перетворити її у пост-людину, істоту, набиту різ-
ними чіпами, людину-киборга, свідомість якого вбу-
довується у єдину інформаційну мережу, приєднується
до цієї мережі, крізь неї управляється. Але для того,
щоб це відбулося, необхідно різко занизити рівень ду-
ховного розвитку людини, перетворити її на найпри-
мітивнішого споживача, який має простий набір ви-
мог — все.
Проект глобальної освіти готує плацдарм для
цифровізації людини, коли під яскравими закликами
«бачити особистість» криється спрямованість прак-
тичного знеособлення людини, стирання її людяних
якостей, перетворення її на механічного робота-вико-
навця заданих ззовні команд і розпоряджень. Благо
(чи?), що технічні можливості в цьому плані майже
безмежні.
Новий модний повсюдно нав'язуваний концепт
цифровізації, оцифрування всього і вся — це сценарій
не просто використання окремих маніпулятивних
форм розлюднення людини, а цілої залучення-гонки
все-ще-людини в цифрову лихоманку. Головна мета —
змінити (а вірніше — винищити!) саму людську при-
роду людини, бо тут уже панує спрямованість не на
природу, не на соціум, не на техніку, не на знання, не
на віру, а на… саму людину як людину. Люди як під-
дані штучної цифросфери, що розширюється, вже по-
ступово стають об'єктами цифроінтелекту, який зовсім
не збирається перевершувати людський інтелект, він
просто його спочатку значуще доповнить, а потім
місцями і повністю замінить — як більш точний, пра-
вильний, швидкий і ... надійний — це вперше, а по-
друге, так перемішається з природним, що цього
останнього — як чисто людського — просто і не зали-
шиться. Тим самим цифровізація людини стає гло-
бальною операцією з очищення гуманітарної сфери
освіти з активною допомогою знедушеної рейтингової
цифровізації.
Мода в науковому співтоваристві змінюється
швидко: ще кілька років тому кожен, хто вважає себе
просунутим ученим, прославляв НБІК-конвергенцію
як чергову панацею безсмертя людини; сьогодні напи-
сати статтю про цифровізацію визнається чи не голо-
вною місією та показником вченості. Але роздуми у
полі філософії господарства та софіасофії дозволяють
більш виважено, глибоко та мудро оцінювати цей су-
пермодний, навіть гламурний концепт. Софіасофія
змусить владу внести суттєві корективи в цифровіза-
цію, підкоривши її духовно-змістовному образу людя-
ності. Відсутність такої духовно-смислової конкурен-
ції соціалізму призвела до того, що до виконання був
прийнятий його неповноцінний абстрактний проект
родом з контексту розуму, що принижує мудрість ре-
лігії та свідомості, його імпровізації. Поза цими ідеа-
льними силами соціалізм спочатку був приречений
стати жертвою гедоністичного матеріалізму. Вже
перші кроки цифровізації виявляють величезні нега-
разди з розумом розуму ... (але) невдачі з цифровіза-
цією можна вважати успіхом людяності, яка вирощує
в собі свою смислову людину, використовуючи імпро-
візаційну творчість і технології розуму. Це потрібно
розуміти. Сьогодні рятівна місія класичного універси-
тету в процесі виживання людства саме і полягає в
тому, щоб усвідомити слова польського письменника
С. Леца «у людини немає вибору: вона має залишатися
людиною», саме людяною людиною.
Висновки. Технократичне мислення, а нині воно
зводиться до протилюдських концептів НБІК-
конвергенції та цифровізації, сприяє поглибленню
хвороби людини/людства. Її лікувати потрібно лише
через духовність-людяність [див.: 3]. І в такому доле-
носному лікуванні сучасної людини фундаментальна
роль належить класичній університетській освіті, по-
кликаній роз'яснювати знання про уном людяності та
формувати вміння розгортати його в кожному вчинку
кожної свідомої особистості.
Всі ці нові аргументовані положення явно свід-
чать, що саме людяність має стати сотеріологічним
(рятівним) трендом сучасної університетської освіти в
умовах необхідності реалізації імперативу виживання
людства. Ця проблема зумовлює (не) майбутнє людсь-
кого роду в період розгортання Техносу, який через
розгортання НБІК-конвергеції та цифровізації стирає
різницю між живим і неживим, створює умови для
перетворення людини на кіборга.
Список використаних джерел
1. The Atom and the Archetype: The Pauli/Jung
Letters, 1932—1958 by Jung, C. G. and Pauli, Wolfgang.
ed. Meier, C.A.; Zabriskie, Beverly and Roscoe, David.
2014-07-01. Princeton University Press.
ЗАДОРОЖНА О. Г.
188 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
2. Задорожна О. Г. Сучасне господарство: постне-
класична методологія як основа розгортання антикри-
зових трансформацій. Харків: "Точка", 2018. 356 с.
3. Задорожний Г. В. ДНБІКС-конвергенція як
можливість виживання людства. Харків: ВНООО,
2021. 115 с.
4. Задорожний Г. В., Задорожна О. Г. Уноміка.
Пролегомені доленосної інтегральної науки про ряті-
вне розгортання людяності Харків: ХНУ імені В. Н.
Каразіна, 2019. 164 с.
5. Задорожний Г. В., Задорожна О. Г. Людське
світогосподарське бачення (Нариси нової особистісної
методології). Харків: Крапка, 2017. 261 с.
6. Задорожний Г. В., Колінько О. Г. Особистіс-
ний архетип «свобода-відповідальність» як справжнє
заснування господарства та джерело порятунку людс-
тва в ХХI столітті. Соціальна економіка. 2013. № 2-3.
С. 7-26.
7. Задорожний Г. В. Про моральну константу ан-
тропного принципу та державу гармонії як насущний
проект спасіння-служіння-відродження української
нації. Соціальна економіка. 2011. № 2. С. 83-100.
8. Задорожний Г. В. Чоло-вічність як основа до-
віри та національного відродження (обране). Харків:
ВНООО, 2021. 426 с.
9. Канігін Ю. М., Кушерець В. І. Біблія та май-
бутнє науки: орієнтири сучасного знання. Київ: О-во
«Знання» України, 2009. 143 с.
10. Francis S. Collins. The Language of God: A Sci-
entist Presents Evidence for Belief. Francis S. Collins.
Simon & Schuster, 2006. 260 р.
11. Колот А. М. Наука про працю: становлення та
теоретико-методологічне оновлення. Політична еконо-
мія: минуле, сучасне, майбутнє / за ред. В. М. Гейца,
В. Н. Тарасовича. Київ: ЦУЛ, 2014. С. 799-822.
12. Тарасевич В. Н. Політична економія: універ-
сумність, універсальність та фундаментальність. Полі-
тична економія. 2015. № 1. URL: http://vuapek.ho.ua/
PE2015_1.pdf.
13. Steiner Rudolf. The theory of knowledge implicit
in Goethe's world conception. 1924. URL: https://freepdf.
info/index.php?post/Steiner-Rudolf-The-theory-of-
knowledge-implicit-in-Goethe-s-world-conception.
References
1. The Atom and the Archetype: The Pauli/Jung
Letters, 1932—1958 by Jung, C. G. and Pauli, Wolfgang.
ed. Meier, C.A.; Zabriskie, Beverly and Roscoe, David.
Princeton University Press. 2014. 320 р.
2. Zadorozhna, O. H. (2018). Suchasne hospodarstvo:
postneklasychna metodolohiia yak osnova rozghortannia
antykryzovykh transformatsii [Modern economy: post-
non-classical methodology as a basis for deployment of
anti-crisis transformations]. Kharkiv, "Tochka". 356 р. [in
Ukrainian].
3. Zadorozhnyі, H. V. (2021). DNBIKS-konverhen-
tsiia yak mozhlyvist vyzhyvannia liudstva [DNBIX-
convergence as an opportunity for human survival].
Kharkiv, VNNOO [in Ukrainian].
4. Zadorozhnyi, H. V., Zadorozhna, O. H. (2019).
Unomika. Prolehomeni dolenosnoi intehralnoi nauky pro
riativne rozghortannia liudianosti [Unomica. Prolegomena
of the fateful integral science about the saving deployment
of humanity]. Kharkiv, KhNU named after V. N. Karazin.
164 р. [in Ukrainian].
5. Zadorozhnyi, H. V., Zadorozhna, O. H. (2017).
Liudske svitohospodarske bachennia (Narysy novoi
osobystisnoi metodolohii) [Human world economic vision
(Essays of a new personal methodology)]. Kharkiv, Krapka.
261 р. [in Ukrainian].
6. Zadorozhnyi, H. V., Kolinko, O. H. (2013).
Osobystisnyi arkhetyp «svoboda-vidpovidalnist» yak
spravzhnie zasnuvannia hospodarstva ta dzherelo
poriatunku liudstva v ХХI stolitti [The personal archetype
"freedom-responsibility" as the true foundation of the
economy and the source of salvation for humanity in the
21st century]. Sotsialna ekonomika — Social economy, 2-3,
рр. 7-26 [in Ukrainian].
7. Zadorozhnyi, H. V. (2011). Pro moralnu konstantu
antropnoho pryntsypu ta derzhavu harmonii yak
nasushchnyi proekt spasinnia-sluzhinnia-vidrodzhennia
ukrainskoi natsii [On the moral constant of the anthropic
principle and the state of harmony as an urgent project of
salvation-service-revival of the Ukrainian nation]. Sotsialna
ekonomika — Social economy, 2, рр. 83-100 [in Ukrainian].
8. Zadorozhnyi, H. V. (2021). Cholo-vichnist yak
osnova doviry ta natsionalnoho vidrodzhennia (obrane)
[Humanity-eternity as the basis of trust and national revival
(selected)]. Kharkiv, VNOOO. 426 р. [in Ukrainian].
9. Kanihin, Yu. M., Kusherets, V. I. (2009). Bibliia
ta maibutnie nauky: oriientyry suchasnoho znannia [The
Bible and the future of science: orientations of modern
knowledge]. Kyiv, Znannia Ukrainy. 143 р. [in Ukrainian].
10. Francis S. Collins. (2006). The Language of God:
A Scientist Presents Evidence for Belief. Francis S. Collins.
Simon & Schuster.
11. Kolot, A. M. (2014). Nauka pro pratsiu:
stanovlennia ta teoretyko-metodolohichne onovlennia
[Science of work: formation and theoretical and
methodological renewal]. Politychna ekonomiia: mynule,
suchasne, maibutnie [Political economy: past, present,
future]. Kyiv. CEL [in Ukrainian].
12. Tarasevych, V. N. (2015). Politychna ekonomiia:
universumnist, universalnist ta fundamentalnist [Political
economy: universality, universality and fundamentality].
Politychna ekonomiia — Political Economy, 1. Retrieved
from http://vuapek.ho.ua/ PE2015_1.pdf [in Ukrainian].
13. Steiner Rudolf. (1924). The theory of knowledge
implicit in Goethe's world conception. Retrieved from
https://freepdf.info/index.php?post/Steiner-Rudolf-The-
theory-of-knowledge-implicit-in-Goethe-s-world-concep-
tion.
Стаття надійшла до редакції 19.05.2023
Формат цитування:
Задорожна О. Г. Людяність як сотеріологічний тренд університетської освіти за умов необхідності вижи-
вання людства. Вісник економічної науки України. 2023. № 1 (44). С. 184-188. DOI: https://doi.org/10.37405/1729-
7206.2023.1(44).184-188
Zadorozhna O. H. Humanity as a Soteriological Trend of University Education under the Conditions of Necessity
for the Survival of Humanity. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 1 (44), рр. 184-188. DOI:
https://doi.org/10.37405/1729-7206.2023.1(44).184-188
|