Культурно-історичні процеси в Північно-Західному Причорномор'ї (кінець IV-ІІІ тис. до н. е.)
Стаття присвячена реконструкції культурно-історичних процесів у Північно-Західному Причорномор’ї наприкінці IV–III тис. до н. е., в період, який співвідноситься з фіналом енеоліту та ранньою бронзовою добою. Встановлено, що інтеграційні процеси в пізньому енеоліті привели до формування в регіоні б...
Gespeichert in:
| Datum: | 2015 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2015
|
| Schriftenreihe: | Археологія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/194615 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Культурно-історичні процеси в Північно-Західному Причорномор'ї (кінець IV-ІІІ тис. до н. е.) / С.В. Іванова // Археологія. — 2015. — №. 4. — С. 3–21. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-194615 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1946152025-02-09T22:00:49Z Культурно-історичні процеси в Північно-Західному Причорномор'ї (кінець IV-ІІІ тис. до н. е.) Cultural and Historic Processes in North-West Area of the Black Sea (the late 4th and the 3rd millennia BC) Культурно-исторические процессы в Северо-Западном Причерноморье (конец IV—III тыс. до н. э.) Іванова, С.В. Статті Стаття присвячена реконструкції культурно-історичних процесів у Північно-Західному Причорномор’ї наприкінці IV–III тис. до н. е., в період, який співвідноситься з фіналом енеоліту та ранньою бронзовою добою. Встановлено, що інтеграційні процеси в пізньому енеоліті привели до формування в регіоні буджацької культури на основі місцевого протобуджацького горизонту. The integration processes in north-west area of the Black Sea in the Late Copper Age led to the formation of Budzhak culture based on the previous Copper Age horizon. This culture’s not arrived, but local origin is evidenced also by anthropological data. Budzhak culture was an integral part of Yamna cultural and historical community, distinguishing with its specific features which were influenced by the contacts with communities in Balkan-Carpathian and Central European areas. Replacement of European cultures determined the dynamics of interrelations in various chronological periods. Eastern direction of contacts is revealed in lesser degree. It was the north-western area of the Black Sea which was the territory of departure for Yamna (Budzhak) community to the west. The analysis of the materials does not confirm the conception according to which «Kurgan cultures» invaded from the east to the west in destructive manner, on the contrary, the migration to the new territories was gradual and peaceful. The Balkan-Carpathian variant of Yamna culture is singled out and the relations with local population reflected in the material assemblage are traced. Catacomb cultures of north-west area of the Black Sea, on the contrary, are related to the eastern (initial) territories, and only a small group of burials in the Carpathian-Prut region reflects the western contacts. Viewing the archaeological situation at the background of the climatic fluctuations allowed the author to create a new model of cultural and historic processes in South-Eastern Europe in the 4th and the 3rd millennia BC, to evaluate both migrations (as trade colonization of new territories), and adaptive capacities of the ancient population of the North-West Black Sea area, and to describe the leading role of natural resources and trade in cultural and historic processes. Интеграционные процессы в Северо-Западном Причерноморье в позднем энеолите привели к формированию буджакской культуры на основе предшествующего энеолитического горизонта. О местном, а не пришлом ее происхождении свидетельствуют и антропологические данные. Буджакская культура являлась составной частью ямной культурно-исторической общности, выделяясь специфическими чертами, на формирование которых оказали влияние контакты с общностями Балкано-Карпатского и центральноевропейского ареалов. Смена европейских культур определяла динамику взаимосвязей в разные хронологические периоды. В меньшей степени в ней проявляется восточное направление контактов. Именно Северо-Западное Причерноморье было исходной территорией, откуда ямное (буджакское) население начало движение в западном направлении. Анализ материала не подтверждает концепцию о нашествии «курганных культур» с востока на запад и его деструктивный характер: переселение на новые территории было постепенным и мирным. Выделен Балкано-Карпатский вариант ямной культуры, в материальном комплексе которого отразились связи с местным населением. Катакомбные культуры Северо-Западного Причерноморья, напротив, связаны с восточными (исходными) территориями, и лишь небольшая группа погребений в Карпато-Прутском регионе отражает западные контакты. Рассмотрение археологической ситуации на фоне климатических колебаний позволило автору создать новую корректную модель культурно-исторических процессов, имевших место в Юго-Восточной Европе в IV—III тыс. до н. э., дать оценку и миграций (как торговой колонизации новых территорий), и адаптационных возможностей древнего населения Северо-Западного Причерноморья, охарактеризовать ведущую роль природных ресурсов и торговли в культурно-исторических процессах. 2015 Article Культурно-історичні процеси в Північно-Західному Причорномор'ї (кінець IV-ІІІ тис. до н. е.) / С.В. Іванова // Археологія. — 2015. — №. 4. — С. 3–21. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/194615 uk Археологія application/pdf Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Іванова, С.В. Культурно-історичні процеси в Північно-Західному Причорномор'ї (кінець IV-ІІІ тис. до н. е.) Археологія |
| description |
Стаття присвячена реконструкції культурно-історичних процесів у Північно-Західному Причорномор’ї наприкінці
IV–III тис. до н. е., в період, який співвідноситься з фіналом енеоліту та ранньою бронзовою добою. Встановлено,
що інтеграційні процеси в пізньому енеоліті привели до формування в регіоні буджацької культури на основі місцевого
протобуджацького горизонту. |
| format |
Article |
| author |
Іванова, С.В. |
| author_facet |
Іванова, С.В. |
| author_sort |
Іванова, С.В. |
| title |
Культурно-історичні процеси в Північно-Західному Причорномор'ї (кінець IV-ІІІ тис. до н. е.) |
| title_short |
Культурно-історичні процеси в Північно-Західному Причорномор'ї (кінець IV-ІІІ тис. до н. е.) |
| title_full |
Культурно-історичні процеси в Північно-Західному Причорномор'ї (кінець IV-ІІІ тис. до н. е.) |
| title_fullStr |
Культурно-історичні процеси в Північно-Західному Причорномор'ї (кінець IV-ІІІ тис. до н. е.) |
| title_full_unstemmed |
Культурно-історичні процеси в Північно-Західному Причорномор'ї (кінець IV-ІІІ тис. до н. е.) |
| title_sort |
культурно-історичні процеси в північно-західному причорномор'ї (кінець iv-ііі тис. до н. е.) |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/194615 |
| citation_txt |
Культурно-історичні процеси в Північно-Західному Причорномор'ї (кінець IV-ІІІ тис. до н. е.) / С.В. Іванова // Археологія. — 2015. — №. 4. — С. 3–21. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT ívanovasv kulʹturnoístoričníprocesivpívníčnozahídnomupričornomoríkínecʹivííítisdone AT ívanovasv culturalandhistoricprocessesinnorthwestareaoftheblackseathelate4thandthe3rdmillenniabc AT ívanovasv kulʹturnoistoričeskieprocessyvseverozapadnompričernomorʹekoneciviiitysdoné |
| first_indexed |
2025-12-01T05:36:51Z |
| last_indexed |
2025-12-01T05:36:51Z |
| _version_ |
1850283043235823616 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 4 3
Статті
Проблемна ситуація. аналіз археологічного ма -
теріалу та розгляд на його тлі культурних кон-
тактів і культурних трансформацій дозволяє
реконструювати історичний розвиток регіо-
ну наприкінці Iv—III тис. до н. е., а також
показ ати роль населення Північно-Західного
При чорномор’я в культурно-історичних про-
цесах Південно-Східної та центральної єв-
ропи. наприкінці Iv — на початку III тис. до
н. е. тут проживало населення усатівської куль-
тури та деяких інших археологічних культур і
культурних груп енеолітичної епохи. у цей же
час формується буджацька культура — одна з
найяскравіших культур не тільки в степово-
му Причорномор’ї, а й в усьому ареалі ямної
культурно-історичної спільноти (рис. 1, 1).
Другою половиною III тис. до н. е. датуються
пам’ятки окремих катакомбних культур регіо ну
(рис. 1, 2). Знахідки в Подунав’ї, на балка нах,
у Карпатській улоговині пам’яток буджацької і
катакомбних культур вказують на певні відно-
сини населення різних регіонів.
Досить виразна культурна специфіка регіо ну
пов’язана з тим, що він розташований на стику
двох культурно-історичних зон, двох світів —
землеробського балкано-Карпатського ареа-
лу та скотарів великого Степу. Тому особливіс-
тю Північно-Західного Причорномор’я була
схильність його населення до активної взаємо-
дії з іншокультурним оточенням. З іншого боку,
Північно-Західне Причорномор’я виділяється
як особливий географічний регіон, де поєднані
степові простори, розгалужена річкова мережа
та наявність солеродних лиманів.
незважаючи на досить обґрунтовану дослід-
никами загальну концепцію та класифікацію
міграцій у стародавніх суспільствах, з’ясування
їх причин і наслідків, протягом багатьох деся-
тиліть історія населення Північно-Західного
Причорномор’я все ще розглядається переважно
в руслі давно застарілих теорій завойовницьких
походів на захід. Такий підхід, на наш погляд,
спотворює не лише історію регіону, а й роль і
місце стародавнього степового населення в істо-
рії Південно-Східної та центральної європи. З
наявних інтерпретацій буджацьких міграцій ціл-
ком можна виключити такі пояснення, як виму-
шена міграція, військова експансія, «перше ве-
ликомасштабне переселення епохи бронзи» або
«потужна хвиля степовиків, яка асимілювала
на своєму шляху ряд місцевих культур» (Дерга-
чев 2000, с. 189, 190; бочкарев 2002, с. 48; Короб-
кова, рысин, Шапошникова 2005—2009, с. 224;
Гимбутас 2006, с. 444). Досить суперечливою є
теза про те, що ямна культурно-історична спіль-
нота мала потужний вплив на процес культур-
ної трансформації європи (Harrison, Heyd 2007,
р. 194—201; Демченко 2013, с. 153).
Попередні узагальнюючі роботи та моно-
графічні дослідження різних авторів, що ґрун-
тувалися на археологічних джерелах Північно-
Західного Причорномор’я, написані ще в ми-
нулому столітті та присвячені здебільшого
систематизації археологічного матеріалу та ха-
рактеристиці археологічних культур. Історич-
ні аспекти, зазвичай, викладені досить стисло
й узагальнено, обмежуючись переважно кон-
статацією тих чи інших культурних зв’язків і
міграцій. виділені культурно-історичні кон-
такти на сьогодні вже некоректні через нероз-
С.В. Іванова
КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНІ ПРОЦеСИ В
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОМУ ПРИЧОРНОМОР’Ї
(кінець IV—III тис. до н. е.)
Стаття присвячена реконструкції культурно-історичних процесів у Північно-Західному Причорномор’ї наприкінці
IV–III тис. до н. е., в період, який співвідноситься з фіналом енеоліту та ранньою бронзовою добою. Встановлено,
що інтеграційні процеси в пізньому енеоліті привели до формування в регіоні буджацької культури на основі місцевого
прото буджацького горизонту.
К л ю ч о в і с л о в а: усатівська культура, буджацька культура, катакомбна культура, культурно-історичні процеси,
торговельна колонізація.
© С.в. Іванова, 2015
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 44
робленність на момент написання робіт бага-
тьох аспектів: культурної атрибуції частини
археологічних пам’яток і артефактів, абсолют-
ної хронології та синхронізації низки культур
балкано-Карпатського регіону.
накопичені до теперішнього часу архео-
логічні джерела Північно-Західного Причор но-
мор’я і балкано-Карпатського регіону, кадастр
радіо вуглецевих дат різних культур, а також між-
дисциплінарні дослідження дозволяють від тво-
ри ти історію населення регіону в динамічно му
контексті культурного оточення, на тлі природ-
но-кліматичних умов і з урахуванням геолого-
географічних даних. Зазначимо, що поняття
«культурно-історичні процеси» щодо археології
та давньої історії включає два основні компонен-
Рис. 1. Ямна (1) та катакомбна (2) культурно-історичні спільноти та їх оточення
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 4 5
ти (внутрішній і зовнішній), які знайшли
відображення в археологічних реа ліях. Перший
пов’язаний з внутрішнім розвитком соціуму,
другий — з його місцем у часі та просторі, тобто з
процесами міграцій і переміщень, встановлен-
ням тих чи інших типів контактів. обидва ком-
поненти взаємопов’язані, при цьому в різних си-
туаціях та на різних часових відтинках один з них
може домінувати, впливаючи на другий. Саме в
такому аспекті розглянуто культурно-історичні
процеси в межах цієї статті.
археологічна культура — це сукупність ма те-
ріальних пам’яток, які належать до одні єї тери-
торії і часу та мають спільні риси (Монгайт 1967,
с. 53—76). Пам’ятки ранньої бронзової доби окре-
мого географічного ареа лу — Північно-Західного
Причорно мор’я — на лежать, перш за все, до ям-
ної куль тур но-історич ної спільноти. але вони від-
різняються локальними особливостями — насам-
перед, керамікою, яка характеризується вироб-
леними в цьому конкретному регіоні специфіч-
ними формами, концентрацією виробів зі срібла
та міді. є деякі відмінності і в поховальному риту-
алі — це переважання західного орієнтування не-
біжчиків, розташування поховань під курганним
насипом по колу, дузі або спіралі. розгляд архео-
логічного матеріалу надає нам можливість під-
твердити й обгрунтувати припущення дослідни-
ків (Клейн 1975, с. 302—303; черняков 1979) про
існування у Північно-Західному Причорномор’ї
особливої (нерушайської за л.С. Клейном, буд-
жацької за І.Т. черняковим) культури ранньої
бронзової доби. на відміну від л.С. Клейна, який
виносить її за межі ямної культурно-історичної
спільності, ми вважаємо цю культуру складовою
її частиною. водночас аналіз джерел не дозволяє
погодитися з думкою І.Т. чернякова про пізнє
датування буджацької культури: нові дані дозво-
ляють синхронізувати її з ямною спільнотою за-
галом, виділити в ній ранній і пізній етапи. Хро-
нологічними реперами при цьому виступають не
тільки радіовуглецеві дати 1, але і зіставлення з ко-
лом синхронних культур балкано-Карпатського
1 наявні радіовуглецеві дати дозволяють визначити
час існування буджацьких пам’яток регіону в діа па-
зоні 3300/3200–2200/2100 вС, що відповідає дату-
ванню ямної культури Степового Причорномор’я
(rassamakin, nikolova 2008).
Рис. 2. основні характеристики раннього етапу буджацької культури
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 46
регіону, звідки залучено зразки посуду деяких ти-
пів. наприкінці Iv—III тис. до н. е. Північно-
Західне Причорномор’я було певним осеред-
ком культурогенезу, ареалом формування тех-
нологічних інновацій, пов’язаних з металургією
(особливий осередок металообробки), імпульси
з якого поширювалися у подальшому в різних
напрямках.
Культурна ситуація в Північному Причорномо-
р’ї у пізньому енеоліті — ранньому бронзовому
віці. Пізньоенеолітичний (протобуджацький)
горизонт Північно-Західного Причорномор’я
відбиває загальні культурно-історичні тенден-
ції степового Причорномор’я, тут відбувалися
інтеграційні процеси різних енеолітичних
культурних традицій (иванова 2015). але він
відрізняється і своєрідністю, викликаною ім-
пульсами з ареалу трипільської культури (ви-
хватинської культурної групи на початковому
етапі та гордінештської — на пізньому). осо-
бливий «колорит» надає також поширення на-
селення — носіїв культурних традицій чорна-
вода. З початком формування усатівської куль-
тури ситуація в степу змінюється, виділяються
Рис. 3. Паралелі в буджацькій кераміці та кераміці культур Карпато-Дунайського регіону
першої половини ІІІ тис. до н. е.
ККа
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 4 7
два досить самостійних ареали — Попруття (де
домінують гордінештські традиції) й По дніс-
тров’я (з пере важанням вихватинських рис).
Пам’ятки буд жацького степу більше тяжіють
до першого з них. надалі на Дністрі з’являєть-
ся поствих ватинський пласт (Кирилень), на
Пруті цей пласт відсутній. у фіналі енеолітич-
ної епохи по ширюються комплекси животи-
лівського ти пу (жи вотилівка—вовчанськ), по-
ховання зі скор ченими на спині кістяками.
аналіз археологічного матеріалу дозволив
дійти висновку, що інтеграційні процеси різ-
них культурних традицій (усатівської, квітян-
ської, нижньомихайлівської, животилівської,
постстогівської, чернаводської тощо) та ін-
тенсифікація культурно-історичних процесів
привели до формування буджацької культури
на базі місцевого, протобуджацького горизон-
ту 2. на місцеве походження населення вказу-
ють як антропологічні дані (Круц 1997, с. 380—
383), так і елементи поховальної обрядовості
та матеріальної культури населення Північно-
Західного Причорномор’я пізнього енеоліту —
ранньої бронзової доби. особливості ранніх
буджацьких комплексів можуть вказувати на
витоки обрядових рис і формування матеріаль-
ної культури населення. Стратиграфічна пози-
ція частини ранніх поховань, які мають радіо-
вуглецеві дати, та їхні деякі синкретичні риси
дозволяють відносити такі поховання до про-
тобуджацького або ранньобуджацького гори-
зонту. власне ранні буджацькі пам’ятки син-
хронні ранньоямним у різних регіонах ямної
культурно-історичної спільноти, формування
якої дослідники визначають фіналом Iv тис.
до н. е. (rassamakin, nikolova 2008).
Матеріальна культура буджацького населен-
ня. буджацька культура була найпотужнішою
культурною спільнотою в регіоні впродовж кін-
ця Iv—III тис. до н. е. (джерельна база 2632 по-
ховання). Культура характеризується своїми
особливостями — перш за все, плоскодонною
керамікою. виділяється колекція металевих
виробів: ножі, мідні чи бронзові шила, спірале-
подібні підвіски з міді та срібла, мідні прониз-
ки та обоймочки, що були складовою частиною
браслетів. Серед крем’яних виробів — сокири,
вістря стріл, серед кам’яних — шліфовані со-
кири та сокири-молоти, знаряддя праці, зокре-
ма і пов’язані з металообробкою, чинбарством,
деревообробкою, роботою з кісткою та рогом.
особливо слід відзначити наявність залишків 17
2 це був не культурний моноліт, а конгломерат більш-
менш синхронних культур.
дерев’яних возів у похованнях. Переважає зіб-
ганий на спині стан небіжчиків (57,2 %). Право-
сторонньо розташовані небіжчики (з нахилом
на бік, на боці) складають 23,6 %, лівосторон-
ньо розташовані — 19,2 %.
Скоріш за все, спосіб життя племен буд-
жацької культури об’єднував досить рухливе
скотарство та напівосідле землеробство. Про
існування останнього свідчать палеоботаніч-
ні та палінологічні дослідження. населення
вирощувало карликову пшеницю, пшеницю-
однозернянку, ячмінь і просо (Кузьминова
1990, с. 261—263). Як підсобні промисли, ма-
буть, були поширені полювання, рибальство
та збиральництво. непрямі дані свідчать, що
у ямних племен господарська діяльність від-
різнялася відносним різноманіттям (гончар-
ство, металообробка, обробка дерева, каменю,
кременю, шкіри, кістки), але не всі її галузі
знайшли відбиток у поховальному обряді.
Системний підхід до вивчення археологіч-
ного матеріалу, дані абсолютного датування,
виявлення імпорту та запозичень в інвента-
рі культур Північно-Західного Причорномор’я
дозволили уточнити хронологію та періодиза-
цію культур регіону. в їх історичному розвит ку
впродовж кінця Iv—III тис. до н. е. виділяються
два етапи — ранній і пізній. основним змістом
раннього етапу стали: формування буджацької
культури на основі місцевих енеолітичних і ран-
ньобронзових традицій; сприйняття іншокуль-
турних впливів, які визначили своєрідний її ви-
гляд; просування на сусідні території. Перебу-
дова зв’язків, нові напрями контактів, поява в
ареалі Північно-Західного Причорномор’я ка-
такомбного населення зі сходу, а також вплив
цих подій на культурно-історичний розвиток
регіону — є відмінними рисами пізнього ета-
пу. умовною межею між етапами вважаємо се-
редину III тис. до н. е. (2600/2500 вС). Саме
цей період характеризується найбільш вира-
женими трансформаціями в культурних ма-
сивах дов кілля. виконаний на основі страти-
графічного та порівняльно-типологічного ме-
тодів аналіз керамічного комплексу та інших
артефактів дозволив визначити взаємозв’язки
та взаємовпливи населення Північно-Західного
Причорномор’я у вказані періоди.
Ранній етап буджацької культури (перша по-
ловина III тис. до н. е.). Серед характерних ар-
тефактів раннього етапу слід назвати керамі-
ку, яка є своєрідною «візитівкою» буджацької
культури — так зв. «буджацькі банки», амфо-
ри й амфороподібний посуд, а також срібні
та мідні прикраси, металеві знаряддя праці та
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 48
вози (рис. 2). усатівські впливи на цьому ета-
пі проявилися не стільки в запозиченні арте-
фактів, скільки у сприйнятті певних тради-
цій, перш за все, металообробки міді. на наш
погляд, є підстави виділяти не усатівський
(рындина 1993), а усатівсько-буджацький (або
північно-західний) осередок металообробки 3,
зі взаємопов’язаними (але відмінними від ін-
3 Щиро дякую є. Гаку за консультацію щодо цього
пи тання.
ших осередків) традиціями обробки міді та
бронзи (Каменский 1990, с. 248—252).
усатівська та буджацька культури виділяю-
ться серед синхронних утворень Степового
Причорномор’я також колекцією срібних при-
крас. Саме від усатівського населення, ймовір-
но, були отримані відомості про родовища сріб-
ла, а також сприйняті напрямок і рівень культур-
них контактів, особливе місце серед яких займа-
ла культура Коцофені. найхарактерніші типи
буджацького посуду (неорнаментовані банки)
Рис. 4. Кераміка з буджацьких поховань і її паралелі в культурах шнурової кераміки, перша
половина ІІІ тис. до н. е.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 4 9
мають аналоги в культурах Коцофені та Косто-
лац. на ранньому етапі можна виділити керамі-
ку й окремі елементи посуду, що є в культурах
чернавода II, езеро, езерово II, ку льтурних гру-
пах румунської Молдови алдешті та Тирпешті
(рис. 3). окремі посудини мають широке коло
аналогій, оскільки вони харак терні для бага-
тьох культур балкано-Дунайського ареалу (ам-
фори, кубки). Досить виражені зв’я з ки з культу-
рами центральноєвропейського кола — куляс-
тих амфор і шнурової кераміки (рис. 4). Таким
чином, встановлення контактів з культурним
оточенням на великих теренах уже на ранньо-
му етапі буджацької культури сприяло форму-
ванню її особливостей (рис. 5). При цьому ми
вважаємо, що лише мала дещиця посудин є ім-
портом, решта належать до наслідування й пе-
реробки. Східний напрямок зв’язків менш
вира жений, ніж західний: з першим, імовірно,
пов’язане походження круглодонного посуду
та пласкоденних горщиків з невеликим вінцем
(рис. 6), поодиноких молоточкуватих шпильок,
частини кременевої сировини.
Пізній етап буджацької культури (друга поло-
вина III тис. до н. е.). у середині III тис. до н. е.
в культурній ситуації Північно-Західного
Причорномор’я та в матеріальній культурі його
населення відбулися певні зміни. у цей період,
як і раніше, домінує буджацька культура. але в
середині III тис. до н. е. просунулися зі сходу
групи катакомбного населення, які співіснува-
ли з буджацьким упродовж певного часу. Зміни
від раннього до пізнього етапу проявляються у
двох аспектах — розвиток власне буджацьких
характеристик і сприйняття іншокультурно-
го впливу. у матеріальному комплексі відбу-
ваються зміни: домінують нові типи горщиків,
з’являються нові форми посуду (аски, кубки зі
шнуровим орнаментом), але зберігаються бан-
ки й амфороподібний посуд, амфори, розши-
рюється асортимент виробів з кременю, з по-
ховань зникають дерев’яні вози (рис. 7; 8).
ослаблення або занепад європейських куль-
тур попереднього етапу, поява нових або перемі-
щення вже відомих культур вплинули на харак-
тер контактів і зв’язків буджацьких племен та на
образ матеріальної культури загалом. встановлю-
ються контакти з синхронними культурами Кар-
патського басейну Глина III-Шнекенберг, Мако-
Косігі-чака (рис. 9). Тривають зв’язки з культу-
рами шнурової кераміки (рис. 10), деякий час — з
культурою кулястих амфор. Культурні трансфор-
мації відбуваються в останню чверть III тис. до
н. е., коли близько 2200 р. до н. е. (також зі сходу)
приходить нове населення, що пов’язане з куль-
турним колом бабине. Залишки буджацьких і
катакомбних племен, мабуть, були асимільовані
мігрантами. Їхня історія, як і історія нових куль-
турних утворень європи, пов’язана вже з подія-
ми II тис. до н. е.
Зв’язки зі східними територіями на обох
етапах слабко виражені, проявляючись пере-
важно в Побужжі. у матеріальній культурі бу-
джацьких племен зрідка виявляються контак-
ти з катакомбним населенням, що відбило-
ся на типах горщиків, у появі приземкуватих
форм кераміки.
Катакомбні культури Північно-Західного При-
чорномор’я. розгляд пам’яток (531 поховання)
демонструє, що вони за своїми характеристи-
ками не виділяються з катакомбної культурно-
історичної спільноти. більшість поховань зі-
ставна з інгульською катакомбною культурою
(97,6 % загалом). Традиційно виділяються три
типи поховальних споруд: катакомби, підбійні
камери та прості ями. Переважають катаком-
би, до яких належать понад 80 % споруд. Ін-
вентарем супроводжувалися близько третини
катакомбних поховань, домінує кераміка. Зна-
ряддя праці та зброю виготовлено з кременю,
каменю, металу, кістки, мушель, однак ці зна-
хідки є нечисленними. Слід відзначити кам’яні
шліфовані сокири (їх відомо в регіоні близько
30-ти), рідкісніші — крем’яні клиновидні со-
кири, кам’яні пласкі сокири та булави. Знаряд-
дя праці репрезентовані крем’яними ножами,
пластинчастими вкладаннями, скребачками,
вістрями, кам’яними зернотерками, ковадел-
ками та розтирачами. вироби з металу пооди-
нокі — це пробійник, голка, ножі, рурчасті
пронизки, округла бляха та браслет. лише в од-
ному похованні знайдено спіралеподібну під-
віску зі срібла.
Господарство населення катакомбних культур
Північно-Західного Причорномор’я було комп-
лексним, скотарсько-землеробським за про-
відної ролі пастушого скотарства. але порів-
няно незначна кількість поховань у Північно-
Західному Причорномор’ї, їх периферійність,
відсутність побутових пам’яток не дають мож-
ливості реконструювати економіку та господар-
ство катакомбних племен регіону в повному об-
сязі. За відбитками на посуді з поховань мож-
на говорити про те, що вирощувалися просо,
ячмінь, овес, чина, пшениця-однозернянка та
двозернянка (Кузьминова 1990, с. 263). насе-
лення також знало полювання і збиральництво.
Серед ремесел, якими володіло катакомбне на-
селення, відзначимо гончарство, обробку каме-
ню, кременю, дерева, шкіри, кістки, металу.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 410
Загалом аналіз матеріалу дозволяє дійти
висновку щодо відсутності даних для виділен-
ня особливої «одеської» групи пам’яток, як
це передбачалося деякими дослідниками (То-
щев 1991).
незначна серія радіовуглецевих дат, що бу-
ла отримана для Північно-Західного При чор-
номор’я, укладається в діапазон від 2580—
2341 до 2267—1981 вС, що свідчить про пізні-
ший характер пам’яток катакомбних культур
Північно-Західного Причорномор’я порівня-
но з усім аре алом катакомбної культурно-
історичної спі льноти. Можна говорити про
спів існування буджацького та катакомбного
населення протягом другої половини III тис.
до н. е.; фінал катакомбних культур у регіоні
збігається з початковим етапом культурного
кола бабине близько XXII ст. до н. е.
Щодо напрямку зв’язків катакомбних пле-
мен, слід відзначити, що деякі (неординарні)
риси ритуалу тяжіють до сходу (поховання з
модельованими черепами), є кераміка й арте-
факти маницької катакомбної культури, куль-
турної групи Перун. особливо цікавими є зна-
хідки, що мають аналогії в культурі кулястих
амфор, середньодніпровській культурі, куль-
турі дзвоноподібніх кубків. З колом епішнуро-
вих культур (та, можливо, культури кулястих
амфор) пов’язана знахідка крем’яних сокир-
тесел. Трапляється у поховальному інвента-
рі й буджацька кераміка. Можна констатува-
ти різнобічні зв’язки катакомбного населен-
ня Північно-Західного Причорномор’я, але за
інтенсивністю цих зв’язків катакомбні племе-
на поступалися буджацьким. Загалом же ма-
теріальна культура тяжіла до сусіднього буго-
Інгульського регіону, і це цілком зрозуміло й
очікувано.
Населення Північно-Західного Причорномор’я
в європейському контексті ранньої бронзової до-
би. Контакти населення Північно-Західного
Причорномор’я наприкінці Iv—III тис. до н. е.
можуть бути реконструйовані на підставі ана-
лізу кераміки й інших артефактів іншокультур-
ного походження, які було знайдено в похован-
нях регіону (рис. 3; 4; 9; 10). Іншою складовою
вивчення міжкультурних взаємин є пам’ятки
Південно-Східної та центральної європи, що
відображають не тільки сам факт просування
населення на захід, але й зв’язки його з місце-
Рис. 5. Хронологічна позиція окремих артефактів раннього етапу буджацької культури (за даними стратиграфії та
радіовуглецевого аналізу)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 4 11
вими культурами пізнього енеоліту — ранньої
бронзової доби (иванова 2013).
Пам’ятки усатівської культури пов’язані ви-
ключно з територією Північно-Західного При-
чорномор’я, хоча деякі дослідники відзначають
знахідки кераміки усатівського типу в румун-
ській Молдові (Burtănescu 2002, р. 166), а також
кількох усатівських поховань у складі могиль-
ника Дуранкулак у болгарії (Дергачов 2004,
с. 111). Можливо, усатівське населення брало
участь у ґенезі культури езеро (nikolova 2000).
на території болгарії, румунії, Сербії та угор-
щини відомо близько 200 розкопаних курганів
ямної культури, де було знайдено понад 500 по-
ховань. Ми вважаємо, що цей рух населення у за-
хідному напрямку пов’язаний саме з буджацькою
культурою, а не з тими чи іншими територіаль-
ними групами ямної культурно-історичної спі-
льноти. Підтвердженням цьому є й розташуван-
ня регіону, і поховання румунської Молдови та
Північної Добруджі, поховальний інвентар яких
має аналогії у буджацьких пам’ятках, демонстру-
ючи характерну буджацьку кераміку. Тому є до-
сить вагомі підстави, щоб визнати провідну роль
населення Північно-Західного Причорномор’я у
формуванні анклавів ямної (і катакомбних) ку-
льтур у Південно-Східній європі.
у XXIX ст. до н. е. саме буджацьке населен-
ня починає просуватися на захід, досить ранні
радіовуглецеві дати мають пам’ятки Подунав’я
та альфельду (Dani, nepper 2006; Horváth 2011),
а також пам’ятки з рисами ямної культури в
центральній європі (Wlodarczak 2010). на ран-
нє проникнення ямного населення на терито-
рію Південно-Східної європи вказують і дані
відносної хронології. Характерною особли-
вістю балкано-Карпатського варіанта ямної
культурно-історичної спільноти є тенденція до
синкретизму, а також сприйняття місцевої ке-
раміки та рис ритуалу, відповідних культурно-
му оточенню. Можна окреслити тенденції роз-
витку контактів населення Північно-Західно-
го Причорномор’я з синхронними ку ль турами
балкано-Карпатського регіону. у Гір ській Фра-
кії ямні пам’ятки синхронні горизонту езеро аI,
що дозволяє віднести їх до початку III тис. до
н. е.; так само датуються поховання Добруджі та
Північно-Східної болгарії. населення, що зали-
шило кургани в центральній частині Північних
балкан, мешкало тут наприкінці рбв I — почат-
ку рбв II. Тим же часом датуються деякі похо-
вання курганів на заході нижнього Подунав’я,
але в цьому ареалі ямна культура проіснувала
довше. виходячи з кераміки культури Коцофе-
ні (періодів II—III і III), поховальні комплек-
си цієї групи датуються рбв II. Пам’ятки ямної
культури олтенії, розташовані в цьому ж ареалі,
але на північному березі Дунаю, співвідносять-
ся вже з ранньою фазою періоду рбв III (ніко-
лова 2000). радіовуглецеві дати пам’яток Потис-
ся вказують на їх датування початком III тис.
до н. е., причому проіснувала ямна культура тут
досить довго, якщо враховувати знахідки в піз-
ньоямних похованнях посудин місцевих куль-
тур Мако та лівезіль, синхронних горизонту
Глина III–Шнекенберг (Dani, nepper 2006) та
імпортом їх до ареалу ямної культури Степово-
го Причорномор’я (rassamakin, nikolova 2008).
Загалом ямні пам’ятки балкано-Карпатського
регіону відповідно до радіовуглецевих дат да-
туються в діапазоні 2950—2400 вС.
І. Панайотов запропонував виділити ниж-
ньо дунайський варіант ямної культури, до якого
він відніс усі поховання болгарії (Панайотов
1989). особливістю цього варіанта, на думку до-
слідника, є поєднання ямних та автохтонних
рис у поховальній обрядовості та інвентарі. але
така характеристика властива майже всім ямним
пам’яткам, розташованим на території Пів ден-
но-Східної та центральної європи. Тому, на наш
погляд, слід об’єднати всі ці комплекси в бал-
кано-Карпатський ва ріант ямної культури, де
окремі регіони мають свої особливості. Зв’язок
ямного населення балкано-Карпат сь кого регіо-
ну та буджацької культури Північно-Західного
Причорномор’я є досить виразним: у матеріаль-
ному комплексі буджацького населення вияв-
лені кераміка й артефакти саме тих культур, в
ареалах яких є ямні кургани.
важливою складовою контактів є транс-
фер населенням Північно-Західного При чор-
но мор’я (насамперед, буджацькими племена-
ми) іншокультурних артефактів у сусідні регіо-
ни. З цим явищем, на наш погляд, може бути
пов’язана поява посудин деяких типів з Кар-
патського регіону в ямних похованнях Дніпро-
бузького межиріччя, Донеччини, Криму та Ку-
бані (новотиторівська культура). ймовірно, з
ареалу буджацької культури до деяких терито-
ріальних груп ямної культурно-історичної спіль-
ноти надходили срібні прикраси.
Крім буджацьких, слід відзначити нечис лен-
ні пам’ятки катакомбного населення в Пруто-
Карпатському регіоні, більшість з яких розта-
шовані поблизу території Північно-За хідного
Причорномор’я; поодинокі поховання відо-
мі також у Мунтенії. Датують їх, виходячи з
дат основного ареалу катакомбної культурно-
історичної спільноти, в діапазоні 2600—2200 вС
(Burtânescu 2002, р. 485—486).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 412
Моделювання життєдіяльності населення Пів-
ніч но-Західного Причорномор’я в контекс ті «стрім -
ких кліматичних змін». у цьому контекс ті пріо-
ритет належить адаптивним можли во стям на-
селення Північно-Західного При чор номор’я,
продуктивності степових регіонів і можливим
(економічним) причинам міграцій. Зага лом
археологічні пам’ятки підтверджують присут-
ність у балкано-Карпатському регіоні насе-
лення, що прийшло сюди з території надчор-
номорських степів, переважно з Північно-
Західного Причорномор’я, але причини його
появи та характер відносин місцевих і прий-
шлих племен пояснювалися дослідниками
по-різному. Ми вважаємо, що кліматичні змі-
ни (аридизація клімату) не були настільки не-
гативними або катастрофічними для скотар-
ського населення, як це традиційно уявляється
в археологічних та історичних дослідженнях.
Саме нові кліматичні умови потягли за собою
розширення ареалу степової зони, призвели
до формування достатньо стабільних екосис-
тем, що сприяло успішному розвитку скотар-
ства як основи економіки степових культур.
Рис. 6. Порівняльний аналіз основних форм посуду південнобузького варіанта ямної
КІС (за: Шапошнікова та ін. 1986) і кераміки буджацької культури Північно-Західного
Причорномор’я (у дужках кількість знахідок)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 4 13
Як виявилося, населення Північно-Західного
Причорномор’я було адаптоване до нових еко-
логічних умов і не зазнало на собі негативних
наслідків кліматичних змін — так зв. «події
5300 cal BP». виконаний автором (у співавтор-
стві з фахівцями) комплексний розгляд різ-
них аспектів палеоекологічних умов Північно-
Західного Причорномор’я в середньому го-
лоцені та їх оцінка з позицій життєдіяльності
стародавньої людини дозволили зробити пев-
ні висновки, що стосуються її адаптації до клі-
матичних аномалій впродовж досить тривало-
го хронологічного періоду (иванова, Киосак,
виноградова 2011).
Для розуміння ситуації треба встановити, у
якому стані була екосистема — стабільному чи
кризовому. Стосовно теми роботи цей чинник
має значення для реконструкції можливих при-
чин міграцій племен буджацької культури на
захід. у першому випадку переміщення насе-
лення може пояснюватися економічними фак-
торами (пошук джерел сировини, торговель-
них партнерів), у другому — це може бути по-
шук виходу з кризи, пов’язаної з кліматичними
й екологічними змінами (аридизація клімату,
погіршення кормової бази, наслідок переви-
пасу тощо) 4. Щільність населення Причорно-
морського степу в різні періоди встановлена
С.ж. Пустоваловим (Пустовалов 1999). Побу-
дова декількох моделей показала, що навіть за
критичнішої ситуації (низької врожайності су-
хих пасовищ) Степ міг прогодувати більше на-
селення, ніж там, імовірно, проживало. отже,
констатуємо відсутність надлишку населення
як передумову для економічної та екологічної
кризи. аридизація клімату Причорноморських
степів (і пов’язані з нею трансформації) не мог-
ла бути основною причиною просування насе-
лення ямної культури до балкано-Карпатського
регіону, де, до речі, відбувалися ті само кліма-
тичні зміни, що й у степовому Причорномор’ї
(Кременецкий 1991, с. 103).
навпаки, наслідки «події 4200 cal BP» вияви-
лися зовсім іншими і за силою, і за характером,
і за наслідками, ніж попередня кліматична ано-
малія. Замість трансформації культур та активі-
зації культурно-історичних процесів, розквіту
економіки нового типу — ми можемо фіксувати
культурний колапс, одночасний фінал цілої низ-
ки культур. Залишки населення раннього брон-
зового віку були поглинуті новим культурним
4 Зазначимо дуже важливі в цьому контексті розроб-
ки фахівців для інших історичних епох (Гаврилюк,
1989, с. 17—24; Крадин 1996, 2001; Гаврилюк 1999;
Сергеева 2006)
утворенням (дніпро-прутська бабинська куль-
тура), причому, швидше за все, можна говори-
ти про певну «мілітаризацію» цього суспільства,
зміну культурних цінностей і життєвої парадиг-
ми (литвиненко 2009), що могло бути віддале-
ним наслідком кліматичної катастрофи. Кліма-
тичні зміни в посткатакомбний час фіксуються
на значній території південноруських степів (бо-
рисов, Мимоход, Демкин 2011, с. 144—154).
Слід розглянути проблему впливу трансгре-
сій і регресій на економіку та господарство на-
селення. рівень морського басейну залежить
від випаровуваності, літніх і зимових темпера-
тур і опадів, притоку поверхневих вод і розван-
таження підземних вод. При цьому рівень моря
«запізнюється» порівняно з глобальними тем-
пературними змінами: спочатку змінюється
температура повітря, потім постійний водостік
і лише через триваліший проміжок часу істот-
но змінюється рівень моря. Тому за трансгре-
сії та регресії відбуваються поступові та досить
тривалі зміни в ландшафті, рельєфі, характері
рослинності (Гольева 2000, с. 13—15). ймовір-
но, евстатичні коливання чорного моря прямо
чи опосередковано впливають на археологіч-
ні джерела регіону, визначаючи як топографію
археологічних пам’яток, існування доріг у різні
періоди, так і сприяючи перекриттю залишків
поселенських або поховальних пам’яток муло-
вими відкладеннями або ж їх затопленню. але
сам факт регресій і трансгресій (якщо останні
не носять характеру катастроф) не є однознач-
но негативним чи позитивним чинником для
економічного життя стародавніх суспільств.
насамкінець можна констатувати, що го-
ловна особливість культурно-економічної ево-
люції окремих культурних спільнот минуло-
го (перш за все, буджацької культури, меншою
мірою — катакомбних культур) полягає в тому,
що якісно новий виток розвитку припадає на
епохи, на перший погляд, несприятливих при-
родних умов, виражених у стрімких кліматич-
них змінах (аридизація, «подія 5300 cal BP») і
регресій чорноморського басейну (Хаджибей-
ська регресія). однак можна дійти висновку, що
аридизація клімату, яка наступила при цьому,
усупереч поширеним уявленням не мала нега-
тивних наслідків для населення пізнього енео-
літу — ранньої бронзової доби. Кліматичні змі-
ни не могли бути причиною вимушеної міграції
буджацького населення на захід, до того ж зрос-
тання населення, наявність імпортних артефак-
тів і досить численних виробів з металу також
не підтверджують кризи економіки. ці дані до-
зволили побачити інші причини руху буджаць-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 414
ких племен на захід, які пов’язані з розвитком
економічних зв’язків, а також виявити висо-
кі адаптивні можливості населення Північно-
Західного Причорномор’я на той час.
Причини та характер міграцій до Балкано-
Кар патського регіону, можливі шляхи просу-
вання населення в нові регіони слід розгля-
дати, враховуючи існуючу кореляцію між роз-
ташуванням пам’яток і наявністю родовищ
кольорових металів. відсутність таких родо-
вищ у Північно-Західному Причорномор’ї дає
підстави вважати імпортом самі вироби або ж
сировину (на відміну від кераміки, яка може
бути виготовленою і місцевим майстром). Тому
розгляд морфології та технологічних схем, які
застосовуються при виготовленні металевих
артефактів, а також їхнє картографування до-
зволили реконструювати найважливіші торго-
вельні шляхи населення Північно-Західного
Причорномор’я у ранньому бронзовому віці.
особливе значення мало не тільки картогра-
фування поховань з металевими виробами, але
й співвідношення їх з металургійною базою —
конкретними копальнями та рудопроявами —
можливими джерелами сировини, звідки ко-
льорові та дорогоцінні метали могли надходи-
ти до ареалу буджацької культури.
виникнення синкретичних ямних анклавів
у різних місцевостях балкано-Карпатського
ареалу (иванова 2014) могло бути пов’язане з
просуванням до джерел металів і встановлен-
ням не лише тісних контактів з місцевим насе-
ленням (що відбилося в похоронних обрядах),
але й відносин обміну природними ресурсами.
Процес розселення був поступовим і поетап-
ним, у ньому брали участь порівняно невели-
кі групи населення, в яких домінували, судя-
чи з даних антропології, особи чоловічої статі.
це і визначило включення мігрантів не тільки
в економічне, а й у соціальне життя населен-
ня місцевих культур — імовірно, багато в чому
через шлюбні зв’язки. Місцева кераміка, інко-
ли риси місцевого поховального ритуалу в ям-
них похованнях свідчать про синкретизм як
одну з характерних рис балкано-Карпатського
варіанта ямної культурно-історичної спільно-
ти. Ще однією особливістю був зв’язок між
анклавами, а також з вихідною територією —
Північно-Західним Причорномор’ям.
на наш погляд, ранні дати проникнення но-
сіїв ямної культури на північ балкан і до аль-
фельду (черных, авилова, орловская 2000; ни-
колова 2000; Dani, nepper 2006) говорять про те,
що відомі поховальні пам’ятки маркують тор-
говельні шляхи, які були направлені в два мета-
лургійні регіони — тисо-трансильванський і ниж-
ньодунайсько-фракійський. цей рух не можна
розцінювати як міграцію під впливом «неспри-
Рис. 7. основні характеристики пізнього етапу буджацької культури
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 4 15
ятливих» кліматичних умов хоча б тому, що мак-
симум аридизації настає значно пізніше, ніж по-
чинається проникнення ямного населення на
захід. буджацька культура Північно-Західного
При чорномор’я і ямна культура балкано-Кар-
пат ського регіону існують паралельно та вза є мо-
пов’язано. ніщо не свідчить про кризові ситуа-
ції, які змусили б буджацькі племена залишити
свої території і переселитися до нових регіонів.
Зміни клімату, перехід його в посушливу фазу був
тим доволі сприятливим тлом, на якому розвива-
лося й адаптувалося до навколишнього середо-
вища ямне населення різних географічних ареа-
лів степової зони Південно-Східної європи. не
було воно витіснене й катакомбним населенням,
адже просування до балкано-Карпатського регі-
ону почалося задовго до появи племен катакомб-
ної культурно-історичної спільноти в Північно-
Західному Причорномор’ї. навпаки, зв’язки між
населенням Трансильванії і енеолітичними пле-
менами Північного Причорномор’я простежу-
ють ще з середини v тис. до н. е. Дослідники
припускають існування в цей час різного роду
контактів, зокрема і торговельних, а також дво-
сторонніх локальних переселень та міграцій, які
тривали і в бронзовому віці (gogâltan, Ig nat 2011,
р. 36—37). у сукупності ці дані дають нам під-
ставу переглянути роль Трансильванії не тільки
як транзитної дороги в альфельд, але і як можли-
ву мету просування ямних племен. Ми вважає-
мо, що встановлення торговельних зв’язків і
формування торговельних шляхів були основни-
ми стимулами руху носіїв буджацької культури
до балкано-Карпатського ареалу та в окремі ре-
гіони центральної європи, а метали — основ-
ним аттрактором. є достатньо підстав вважати,
що на той час мала місце не навала «курганних
культур» у західному напрямку, а торговельна ко-
лонізація, в основі якої були торгівля та обмін
природними ресурсами — сіллю і металами
(мідь, срібло). носії усатівської і буджацької
культур Північно-Західного Причорномор’я ви-
діляються на тлі оточення наявністю металевих
артефактів з джерел балкано-карпатського по-
ходження. вони їх могли отримати тільки в ре-
зультаті обміну/торгівлі, і ми вважаємо, що існу-
вав товар (або обмінний еквівалент), який насе-
лення регіону могло запропонувати в обмін на
вироби з металу, зливки або руду, і ним була сіль.
Природні ресурси Південно-Східної Європи та
Північно-Західного Причорномор’я як обмін-
ні еквіваленти. в металоносних регіонах Пів-
денно-Східної і центральної європи, де було
знайдено ямні поховання, гідних еквівалентів
(пов’язаних своїм походженням з культурами
Північно-Західного Причорномор’я) металу
та руді не виявлено. Судячи з даних археоло-
гії та етнології, сіль часто виступала предметом
Рис. 8. Хронологічна періодизація окремих артефактів пізнього етапу буджацької культури
(за даними стратиграфії і радіовуглецевого аналізу)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 416
обміну, а наявність соляних джерел мала вели-
чезне значення — як для процесів життєдіяль-
ності людини, так і для розвитку економіки та
торгівлі давніх суспільств. З видобутком солі
пов’язують і розвиток обмінно-торговельних
відносин уже в неоліті, оскільки є археологічні
підтвердження того, що вже в цей час штучно
сформовані соляні брикети стандартних форм
і розмірів слугували обмінним еквівалентом
(tasič 2000; Milisauskas 2002, р. 210).
Ми вважаємо, що буджацькі (та усатівські)
племена постачали товар, який не міг зберег-
тися, будучи при цьому цінним за будь-якої іс-
торичної епохи, а саме — сіль. носіями буд-
жацької культури була створена торговельна
мережа, що охопила практично всю терито-
рію Південно-Східної європи. основним ім-
портом була мідна руда та вироби з неї, срібні
прикраси, а також деякі «екзотичні» товари з
Передньої азії і Східного Причорномор’я, що
особливо проявилося в усатівському поховаль-
ному інвентарі. ймовірно, частина імпортних
виробів розповсюджувалася в інші регіони ям-
ної культурно-історичної спільноти, що під-
Рис. 9. Паралелі в буджацькій кераміці та кераміці культур Карпато-Дунайського регіону другої
половини ІІІ тис. до н. е.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 4 17
тверджується знахідками в цих областях сріб-
них скроневих підвісок.
насиченість Північно-Західного Причор но-
мор’я пам’ятками різних археологічних ку льтур
традиційно пояснювали його функцією «спо-
лучної ланки» на час руху населення на бал-
кани, до джерел металу. але роль тих чи інших
Карпато-балканських родовищ у різні історич-
ні періоди змінювалася (рындина 1993, с. 40), а
тому могли існувати й інші шляхи доставки ме-
талів (наприклад, «лісостеповим коридором»),
минаючи Північно-Західне Причорномор’я,
до того ж слід враховувати використання родо-
вищ в інших регіонах Східної європи (Каргали,
Донбас). але «міст Схід–Захід» функціонував
стабільно (Manzura 1993) і пов’язаний він був,
на наш погляд, з обміном природними ресурса-
ми. Іншим торговельним напрямком була Пів-
ніч з торговельними шляхами уздовж Дністра та
Прута, що пов’язували усатівське населення з
трипільським, а Степ — з лісостепом.
цілком імовірно, що Північно-Західне При-
чорномор’я слід визнати унікальним природ-
ним об’єктом, грандіозним районом солевидо-
бутку, освоєння якого сприяло процесам ку-
льтурогенези в різні історичні епохи. І саме
кліматичні зміни (аридизація клімату) впро-
довж не лише раннього бронзового віку, а й
за інших епох (аж до пізнього Середньовіччя)
сприяли освоєнню мешканцями природних
ресурсів і включенню останніх у процеси об-
міну та торгівлі.
Висновки. Інтеграційні процеси в пізньому
ене оліті призвели до формування буджацької ку-
льтури на основі місцевого, протобуджацького,
горизонту. Серія радіовуглецевих дат дозволяє
датувати її в діапазоні 3100—2200 вС. в усатів-
ському матеріальному комплексі відомі імпор-
ти (метали, прикраси), що походять з Південно-
Східної європи та Східного Середземномор’я,
але усатівські пам’ятки поза ареалом проживан-
ня майже не знайдено. буджацьке населення,
імовірно, наслідувало не тільки культурні зв’язки
з балкано-Карпатським регіоном, джерелом ме-
талів, але й деякі традиції металообробки. Ката-
комбні поховання здебільшого розташовані на
прилеглій території (Пруто-Карпатський регіон)
і при цьому нечисленні (близько двох десятків).
лише буджацьке населення поширилося далеко
на захід і південний захід, залишивши синкре-
тичні поховальні комплекси на теренах сучасних
румунії, болгарії, Сербії, угорщини, поодинокі
пам’ятки зафіксовано в нижній австрії, Серед-
ній німеччині, Польщі. Подальше просуван-
ня на захід характеризується появою поховань
з місцевою керамікою в речовому супро воді та
деякими місцевими традиціями в поховально-
му обряді. цілком слушно виділити балкано-
Карпатський варіант ямної культури з певними
регіональними особливостями.
аналіз катакомбних комплексів продемон-
стрував, що вони є західною периферією ка-
такомбної культурно-історичної спільноти та
відокремлювати їх в окрему «одеську» групу
(Тощев 1991) немає підстав. незначна серія ра-
діовуглецевих дат укладається в другу полови-
ну III тис. до н. е., вказуючи на пізніший ха-
рактер пам’яток, ніж на сході.
Залучення не лише археологічного матері а -
лу, але й даних природних наук, дозволило вста-
новити, що аридизація клімату, усупереч поши-
реним уявленням, не мала негативних наслідків
для місцевого населення періодів пізнього енео-
літу — раннього бронзового віку. Зміна екологіч-
них умов мала наслідком розширення ареалу сте-
пів (зокрема і в Подунав’ї), зростання кормової
бази для рухливого скотарства. ці зміни сприя-
ли не тільки формуванню нових для цієї терито-
рії моделей господарської адаптації, широкому
освоєнню степів, але й формуванню торговель-
них шляхів, побудові масштабної торговель-
ної мережі, що зв’язала Північно-Західне При-
чорномор’я як із заходом (балкано-Кар патський
регіон), так і (меншою мірою) зі сходом, з ареа-
лом азово-чорноморських степів.
роль населення Північно-Західного При-
чор номор’я в обмінних операціях з сусідніми
регіонами визначена природною уніка льністю
регіону проживання: тут видобуток солі не
вима гає ні додаткових операцій (випа рю ван-
ня), ні допоміжних природних ресурсів (дере-
вина). анклави ямної культури бал кано-Кар-
пат ського регіону маркують торговельні шля-
хи, які були направлені в два металур гійні
регіони — тисо-трансильванський і нижньо-
дунайсько-фракійський.
особливе місце в цих процесах слід відвес-
ти племенам буджацької культури, які проник-
ли в різні регіони балкан, Прикарпаття та
центральної європи. Можливо, крім металу,
з балкано-Карпатського ареалу буджацьким
населенням була отримана ідея возу, роль яко-
го в обмінних операціях природними ресур-
сами важко переоцінити. Просунувшись до
Південно-Східної європи, населення Пів ніч-
но-Західного Причорномор’я не лише отри-
мало необхідну сировину, знання та навич-
ки його обробки, але й мало деякий вплив на
аборигенів, будучи посередником у поширен-
ні тих чи інших традицій чи артефактів, а та-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 418
кож виступаючи каталізатором культурно-
історичних процесів протягом III тис. до н. е.
розгляд археологічної ситуації на тлі клі-
матичних коливань дозволив створити нову
коректну модель культурно-історичних про-
цесів, що мали місце в Південно-Східній єв-
ропі в Iv—III тис. до н. е., дати оцінку і мігра-
цій (як торговельної колонізації нових тери-
торій), і адаптаційних можливостей давнього
населення Північно-Західного Причор но мо-
р’я, охарактеризувати провідну роль природ-
них ресурсів та торгівлі в культурно-істо рич-
них процесах. особливістю історико-куль тур-
ного розвитку регіону наприкінці Iv—III тис.
до н. е. є зв’язки його населення з іншокуль-
турним оточенням, переважно, Карпато-По-
ду на в’я. Контакти проявляються в двох аспек-
тах — імпортах у Північно-Західному При-
чорномор’ї і наявності поховань, знайдених
на інших територіях.
Рис. 10. Кераміка із буджацьких поховань і її паралелі в культурах шнурової кераміки,
друга половина ІІІ тис. до н. е.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 4 19
Борисов А.В., Мимоход Р.А., Демкин В.А. Палеопочвы и природные условия южнорусских степей в посткатакомб-
ное время // КСиа. — 2011. — 225. — С. 144–154.
Бочкарев В.С. Эпоха бронзы в степной и лесостепной евразии // история татар с древнейших времен / народы
степной евразии в древности. — Казань, 2002. — Т 1. — С. 46—68.
Гаврилюк H.A. Домашнее производство и быт степных скифов. – К., 1989.
Гаврилюк Н.А. история экономики степной Скифии vI–III вв. до н. э. — К., 1999.
Гимбутас М. цивилизация великой богини: мир Древней европы. — М., 2006.
Гольева А.А. взаимодействие человека и природы в Северо-Западном Прикаспии в эпоху бронзы // Тр. ГиМ. —
2000. — вып. 120. — С. 10—30.
Демченко Т.И. Сосуд в виде птицы с территории Пруто-Днестровского междуречья // Stratum plus. — 2013. —
№ 2. — С. 141—168.
Дергачев В.А. Два этюда в защиту миграционной концепции // Stratum plus. — 2000. — № 2. — С. 188—236.
Дергачов В.О. Пізній період Трипільскої культури // енциклопедія трипільської цивілізації. — К., 2004. —
С. 109–114.
Иванова С.в. Культурно-исторические контакты населения Северо-Западного Причерноморья в раннем бронзо-
вом веке: Запад–восток // Stratum plus. — 2013. — № 2. — С. 199—258.
Иванова С.В. балкано-Карпатский вариант ямной культурно-исторической области // ра. — 2014. — № 2. —
С. 5—20.
Иванова С.В. «Протобуджакский горизонт» Северо-Западного Причерноморья // Stratum plus. — 2015. — № 2. —
С. 275—294.
Иванова С.В., Киосак Д.В., Виноградова Е.И. Модели жизнедеятельности населения Северо-Западного Причерно-
морья и климатические аномалии (6200—2000 лет до н. э.) // Stratum plus. — 2011. — № 2. — С. 101—140.
Каменский А.Г. результаты спектрального и металлографического исследования металлических предметов из па-
мятников эпохи бронзы с территории Молдовы // Яровой е.в. Курганы энеолита-бронзы нижнего Подне-
стровья. — Кишинев, 1990. — С. 247—258.
Клейн Л.С. рец. на: Курганы степной части междуречья Дуная и Днестра. — МаСП. — одесса, 1970. — вып. 6. //
Са. — 1975. — № 1. — С. 297—304.
Коробкова Г.Ф., Рысин М.Б., Шапошникова О.Г. Проблемы изучения древнеямной культурной общности в свете
исследования Михайловского поселения // Stratum plus. — 2005—2009. — № 2. — С. 10—267.
Крадин Н.Н. империя Хунну. — владивосток, 1996.
Крадин Н.Н. империя Хунну. – М., 2001.
Кременецкий К.В. Палеоэкология древнейших земледельцев и скотоводов русской равнины. — М., 1991.
Круц С.І. антропологічний склад населення // Давня історія україни. — К., 1997. — Т. 1. — С. 374—383.
Кузьминова Н.Н. Палеоботанический и палинологический анализы материалов из курганов нижнего Подне-
стровья // Яровой е.в. Курганы энеолита—эпохи бронзы нижнего Поднестровья. — Кишинев, 1990. —
С. 259—265.
Литвиненко Р.О. Культурне коло бабине (за матеріалами поховальних пам’яток). автореф. дис. … докт. істор.
наук. — К., 2009.
Монгайт А.Л. археологические культуры и этнические общности // народы азии и африки. — 1967. — № 1. —
С. 53—76.
Николова Л. Ямная культура на балканах (Динамика структуры погребального обряда и соотношение с другими
культурами ранней бронзы) // Stratum plus. — 2000. — № 2. — С. 423—458.
Панайотов И. Ямната культура в българските земи. — София, 1989.
Пустовалов С.Ж. До реконструкції динаміки чисельності степового населення україни за матеріалами курганних
могильників (енеоліт — пізні кочовики) // наукові записки науКМа. Теорія та історія культури. — 1999. —
вип. 13. — С. 17—32.
Рындина Н.В. Древнейшее металлообрабатывающее производство Юго-восточной европы (истоки и развитие в
неолите-энеолите). автореф. дис. … докт. истор. наук. — М., 1993.
Сергеева О.В. Палеодемографические оценки численности населения эпохи поздней бронзы в Саратовском По-
волжье // археология восточноевропейской степи. – Саратов, 2006. – вып. 6. – С. 132—140.
Тощев Г.Н. Западный ареал памятников катакомбной культуры // Катакомбные культуры Северного Причерно-
морья. — 1991. — С. 85—101.
Черных Е.Н., Авилова Л.А., Орловская Л.Б. Металлургические провинции и радиоуглеродная хронология — М., 2000.
Черняков И.Т. Культурно-хронологическое своеобразие памятников эпохи бронзы Северо-Западного Причерно-
морья // Проблемы эпохи бронзы юга восточной европы: тез. докл. конф. — Донецк, 1979. — С. 8—10.
Шапошникова О.Г. Фоменко В.Н., Довженко Н.Д. Ямная культурно историческая область (южнобугский вариант). —
К., 1986.
Burtânescu F. epoca timpurie a bronzului între Carpaţi şi Prut. — Bucureşti, 2002.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 420
Dani J., Nepper I. Sarretudvari Őrhalom tumulus grave from the Beginning of the eBa in eastern Hungary // Communi-
cationes archǽologicǽ Hungariǽ. — 2006. — р. 29—63.
Gogâltan F., Ignat A. transilvania şi spaţiul nord-pontic. Primele contacte (4500—3500 a. Chr.) // tyragetia. Serie nouǎ —
2011 — vol. v [XX]. — № 1. — р. 7—38.
Harrison R.J., Heyd V. the transformation of europe in the third Millennium BC: the example of ‘Le Petit Chasseur
I+III’ (Sion, valais, Switzerland) // Praehistorische zeitschrift — 2007. — vol. 82, № 2. — р. 129—214.
Horváth T. Hajdúnánás–tedej–Lyukas-halom. an Interdisciplinary Survey of a typical Kurgan from the great Hungarian
Plain region: a Case Study (the revision of the kurgans from the territory of Hungary) // British archaeological
report. International Series. — 2011. — vol. 2238. — P. 71—131.
Manzura I. the east-West Interaction in the Mirror of the eneolithic and early Bronze Cultures in the northwest Pontic //
revista archeologica. — 1993. — № 1. — P. 23–54.
Milisauskas S. european Prehistory: a survey. — new york, 2002.
Nikolova L. Social transformations and evolution in the Balkans in the Fourth and third Millennia BC // reports of
Prehistoric research Projects. — Salt Lake City, 2000. — vol. 4. — P. 1—8.
Rassamakin Y.Ya., Nikolova A.V. Carpathian Imports and Imitations in Context of eneolithic and Bronze age of the Black
See area // Import and Imitation in archeology. — Langenweibach, 2008. — P. 51—88.
Tasič N. Salt use in early and Middle neolithic of the Balkan Peninsula // British archaeological report. International
Series. — 2000. — vol. 854. — P. 35–40.
Włodarczak P. Dunajski szlak kultury grobów jamowycha problem genezy kultury ceramiki sznurowej // Mente et rutro.
Studia archeologica Johanni Machnik viro doctissimo octogesimo vitae anno ab amicis, collegis et discipulis oblata. —
rzeszów, 2010. — S. 299—325.
Надійшла 08.10.2015
С.В. Иванова
КульТурно-иСТоричеСКие ПроцеССы
в Северо-ЗаПаДноМ ПричерноМорье (конец Iv—III тыс. до н. э.)
интеграционные процессы в Северо-Западном Причерноморье в позднем энеолите привели к формированию
буджакской культуры на основе предшествующего энеолитического горизонта. о местном, а не пришлом ее про-
исхождении свидетельствуют и антропологические данные. буджакская культура являлась составной частью ям-
ной культурно-исторической общности, выделяясь специфическими чертами, на формирование которых оказали
влияние контакты с общностями балкано-Карпатского и центральноевропейского ареалов. Смена европейских
культур определяла динамику взаимосвязей в разные хронологические периоды. в меньшей степени в ней про-
является восточное направление контактов.
именно Северо-Западное Причерноморье было исходной территорией, откуда ямное (буджакское) население
начало движение в западном направлении. анализ материала не подтверждает концепцию о нашествии «курган-
ных культур» с востока на запад и его деструктивный характер: переселение на новые территории было посте-
пенным и мирным. выделен балкано-Карпатский вариант ямной культуры, в материальном комплексе которого
отразились связи с местным населением. Катакомбные культуры Северо-Западного Причерноморья, напротив,
связаны с восточными (исходными) территориями, и лишь небольшая группа погребений в Карпато-Прутском
регионе отражает западные контакты.
рассмотрение археологической ситуации на фоне климатических колебаний позволило автору создать новую
корректную модель культурно-исторических процессов, имевших место в Юго-восточной европе в Iv—III тыс.
до н. э., дать оценку и миграций (как торговой колонизации новых территорий), и адаптационных возможностей
древнего населения Северо-Западного Причерноморья, охарактеризовать ведущую роль природных ресурсов и
торговли в культурно-исторических процессах.
S.V. Ivanova
CuLturaL anD HIStorIC ProCeSSeS In nortH-WeSt
area oF tHe BLaCK Sea (the late 4th and the 3rd millennia BC)
the integration processes in north-west area of the Black Sea in the Late Copper age led to the formation of Budzhak culture
based on the previous Copper age horizon. this culture’s not arrived, but local origin is evidenced also by anthropological
data. Budzhak culture was an integral part of yamna cultural and historical community, distinguishing with its specific
features which were influenced by the contacts with communities in Balkan-Carpathian and Central european areas.
replacement of european cultures determined the dynamics of interrelations in various chronological periods. eastern
direction of contacts is revealed in lesser degree.
It was the north-western area of the Black Sea which was the territory of departure for yamna (Budzhak) community to
the west. the analysis of the materials does not confirm the conception according to which «Kurgan cultures» invaded from
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 4 21
the east to the west in destructive manner, on the contrary, the migration to the new territories was gradual and peaceful. the
Balkan-Carpathian variant of yamna culture is singled out and the relations with local population reflected in the material
assemblage are traced. Catacomb cultures of north-west area of the Black Sea, on the contrary, are related to the eastern
(initial) territories, and only a small group of burials in the Carpathian-Prut region reflects the western contacts.
viewing the archaeological situation at the background of the climatic fluctuations allowed the author to create a new
model of cultural and historic processes in South-eastern europe in the 4th and the 3rd millennia BC, to evaluate both
migrations (as trade colonization of new territories), and adaptive capacities of the ancient population of the north-West
Black Sea area, and to describe the leading role of natural resources and trade in cultural and historic processes.
у 1950—1980-ті рр. експедицією Іа ан урСр
на ольвійському городищі було проведено
цикл розвідувальних розкопок. частина з них
була продовжена і в подальшому, що дозволи-
ло отримати масштабні комплексні результати,
які знайшли відносно повне відображення в лі-
тературі. це дослідження центрального квар-
талу в районі агори, розпочаті ще л.М. Славі-
ним у 1956 р. (Славин 1964; 1975) і продовже-
ні з 1972 до 1979 рр. н.о. лейпунською (Кри-
жицький 2012, с. 42—62; Крыжицкий, лей-
пунская 2014), дослідження н.о. лейпунської
західних воріт міста (Крыжицкий, лейпунская
1988) і житлових кварталів на ділянці «нГС-c»
(Kryžickij, Lejpunskaja 2010), а також розкоп-
ки а.С. русяєвої Західного теменосу (ДТоП
2006). Ще дві ділянки — «р-25» (в.в. Крапі-
віна, а.в. буйських), що розташовується на
південному сході римської цитаделі, і «Т-3»
(в.І. назарчук) у центрі терасної частини міс-
та, — перебувають на стадії польової роботи й
узагальнюючі видання отриманих тут резуль-
татів тільки плануються.
Інша частина розвідувальних розкопок з різ-
них причин (головним чином через малу пер-
спективність та недостатнє фінансування) по-
дальшого розвитку не отримала, і розкопки на
цих ділянках були припинені, а робота експе-
диції переорієнтована на охоронні досліджен-
ня здебільшого в тих місцях городища, яким за-
грожувало руйнування силами природи. були
закриті розкопки в північно-західному куті
городища (ділянка «СЗ»), на продовженні Го-
ловної поздовжньої вулиці на північ від ділян-
ки «аГД» (ділянка «в-v»); на центральній ви-
сочині верхнього міста (ділянка «р-19»); роз-
копки в центрі (ділянка «нГц») і на північ від
центру (ділянка «нГС-ю») в нижньому місті;
розкопки в терасовій частині ольвії (ділянки
«Т-1», «Т-2») (рис. 1).
Проте і на цих ділянках у ході робіт було зро-
блено варті уваги спостереження, які в комп-
лексі дозволяють поточнити низку спостере-
жень стосовно історичної топографії міста й
отримати уявлення про стратиграфію і буді-
вельні залишки на ділянках городища, що ра-
ніше не досліджувалися. Метою цієї публікації
є коротка характеристика отриманих резуль-
татів робіт і визначення можливих найбільш
перспективних напрямків проведення розко-
пок цих ділянок у майбутньому 1.
1 ця публікація — доповнення до виданих раніше ро-
біт, присвячених перспективам дослідження та
збереження архітектурно-будівельних об’єктів оль-
вії (Кры жицкий 1999; 2004; 2005; 2007; Крижицький
2001).
С.Д. Крижицький
ОСНОВНІ ПІДСУМКИ РОЗКОПОК У МАЛОВИВЧеНИХ
ЧАСТИНАХ ОЛЬВІЙСЬКОгО гОРОДИЩА
Статтю присвячено публікації головних результатів пошукових розкопок, що провадилися у другій половині минулого
століття Ольвійською експедицією Інституту археології АН УРСР.
К л ю ч о в і с л о в а: Ольвія, архітектурно-будівельні залишки, музеєфікація, перспективні археологічні дослідження.
© С.Д. КрижицьКий, 2015
|