Троя в дискурсі української археології

Троя в дискурсі української археології

Троя є не лише перлиною археології Республіки Туреччина, але й однією з підвалин культурної спадщини людства, раннім осередком цивілізації максимально наближеним до земель України. Спадщина Трої суттєво вплинула на гуманітарний сегмент української культури та науки, будучи маяком в глибинах тисячолі...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2018
1. Verfasser: Отрощенко, В.В.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут археології НАН України 2018
Schriftenreihe:Археологія
Schlagworte:
Рік Трої в Україні
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/194781
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Троя в дискурсі української археології / В.В. Отрощенко // Археологія. — 2018. — № 4. — С. 5-10. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-194781
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1947812025-02-23T17:06:15Z Троя в дискурсі української археології Троя в дискурсе украинской археологии Troy in the Discourse of Ukrainian Archaeology Отрощенко, В.В. Рік Трої в Україні Троя є не лише перлиною археології Республіки Туреччина, але й однією з підвалин культурної спадщини людства, раннім осередком цивілізації максимально наближеним до земель України. Спадщина Трої суттєво вплинула на гуманітарний сегмент української культури та науки, будучи маяком в глибинах тисячоліть. У статті піде мова про аспекти літературного та археологічного факторів наративу Трої в науковому пізнанні. Троя (Иллион, Вилуса) вошла в дискурс украинской археологии уже в период ее возрождения после утрат во времена Великого террора и Второй мировой войны. Стратиграфическая колонка городов Трои стала опорной для уточнения хронологии памятников эпохи бронзы на территории Украины и юга Восточной Европы в целом. Результативным оказался и поиск аналогий отдельным категориям артефактов из зоны степей в стратифицированных слоях Трои. Внимание к культурным комплексам Трои возросло в период восстановления независимости Украины в связи с выявлением и раскопками укрепленных поселений эпохи финальной бронзы вдоль причерноморской зоны и Нижнего Днепра (Дикий Сад в Николаеве, Картал на Нижнем Дунае и др.). Появились надежные материалы для синхронизации памятников Северного Причерноморья с горизонтами Трои VII. Рассматриваются возможности участия степных племен эпохи поздней бронзы в походах «народов моря», коснувшихся и жителей Трои в ХIII—ХII веках до н. э. Конкретизация культурных связей между носителями культур эпохи бронзы степной зоны и соответствующими городами Трои приобретает ныне определенную динамику. Дальнейший прогресс в изучении процессов, имевших место в Циркумпонтийском ареале в ІІІ—ІІ тыс. до н. е. во многом зависит от налаживания действенных контактов между археологами Турции и Украины. Активизации должны способствовать материалы Троянских чтений, проведенных в Киеве в мае 2018 г. В то же время автор статьи предостерегает отечественных археологов от злоупотребления именем Троя при презентации памятников археологии нашей страны. Troy (Illion, Vilusa) have entered the discourse of Ukrainian archaeology in the period of its revival after losses during the Great Terror period and World War II. The stratigraphic column of the cities of Troy has become the basic for clarifying of chronology of the Bronze Age sites on the territory of Ukraine and South of Eastern Europe in general. The search for analogies to certain categories of artifacts from the steppe zone in the stratified layers of Troy was also productive. Attention to the cultural complexes of Troy increased during the period of the restoration of Ukraine’s independence due to the discovery and excavation of fortified settlements of the Final Bronze Age along the North Pontic area and the Lower Dnieper basin (Dykyi Sad, in Mykolaiv; Kartal, at the Lower Danube River, etc.). Reliable materials appeared to synchronize the sites of the Northern Pontic region with the horizons of Troy VII. The possibilities of the participation of the Late Bronze Age steppe tribes in the campaigns of the “Sea Peoples”, which also touched the inhabitants of Troy in the 13th—12th centuries BCE now are under discussion. The concretization of the cultural connections between the bearers of archaeological cultures of the Bronze Age steppe zone and the appropriate cities of Troy is now acquiring a certain dynamic. 10 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4 Further progress in the study of the processes that took place in the Circumpontic area in the 3rd—2nd centuries BCE depends largely on the establishment of effective contacts between the archaeologists of Turkey and Ukraine. The revitalization should be facilitated by the materials of the Trojan colloquium held in Kyiv in May 2018. At the same time, the author warns native archaeologists against the abuse of the Troy name during the presentation of archaeological sites of our country. 2018 Article Троя в дискурсі української археології / В.В. Отрощенко // Археологія. — 2018. — № 4. — С. 5-10. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/archaeologyua2018.04.005 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/194781 902(477)+94(392) uk Археологія application/pdf Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Рік Трої в Україні
Рік Трої в Україні
spellingShingle Рік Трої в Україні
Рік Трої в Україні
Отрощенко, В.В.
Троя в дискурсі української археології
Археологія
description Троя є не лише перлиною археології Республіки Туреччина, але й однією з підвалин культурної спадщини людства, раннім осередком цивілізації максимально наближеним до земель України. Спадщина Трої суттєво вплинула на гуманітарний сегмент української культури та науки, будучи маяком в глибинах тисячоліть. У статті піде мова про аспекти літературного та археологічного факторів наративу Трої в науковому пізнанні.
format Article
author Отрощенко, В.В.
author_facet Отрощенко, В.В.
author_sort Отрощенко, В.В.
title Троя в дискурсі української археології
title_short Троя в дискурсі української археології
title_full Троя в дискурсі української археології
title_fullStr Троя в дискурсі української археології
title_full_unstemmed Троя в дискурсі української археології
title_sort троя в дискурсі української археології
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2018
topic_facet Рік Трої в Україні
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/194781
citation_txt Троя в дискурсі української археології / В.В. Отрощенко // Археологія. — 2018. — № 4. — С. 5-10. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT otroŝenkovv troâvdiskursíukraínsʹkoíarheologíí
AT otroŝenkovv troâvdiskurseukrainskojarheologii
AT otroŝenkovv troyinthediscourseofukrainianarchaeology
first_indexed 2025-11-24T03:06:14Z
last_indexed 2025-11-24T03:06:14Z
_version_ 1849639383306600448
fulltext ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4 5 © В.В. ОтрОщенкО, 2018 В.В. Отрощенко * ТРОЯ В ДИСКУРСІ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОЛОГІЇ УДк 902(477)+94(392) * ОтрОщенкО Віталій Васильович — доктор іс­ торичних наук, професор, заввідділу археології енеоліту—бронзової доби Інституту археології нАн України. ORCID: 0000-0001-5747-8384. otrok_o@ukr.net https://doi.org/10.15407/archaeologyua2018.04.005 Троя є не лише перлиною археології Республіки Туреччина, але й однією з підвалин культурної спадщини людства, раннім осередком цивілізації максимально наближеним до земель України. Спадщина Трої суттєво вплинула на гуманітарний сегмент української культури та науки, будучи маяком в глибинах тисячоліть. У статті піде мова про аспекти літературного та археологічного фак- торів наративу Трої в науковому пізнанні. К л ю ч о в і с л о в а: Троя, Дикий Сад, Картал, доба брон- зи, контакти, Одіссей, «народи моря». Попервах дозволю собі дещицю лірики. 16 квітня 1178 р. до н. е. після підступного руйну­ вання трої та романтичних мандрів повернув­ ся на острів Ітака до Пенелопи Одіссей. таким є результат обчислень інформації щодо астро­ номічних явищ, які передували поверненню героя й зафіксовані в поемі Гомера «Одіссея». Автори відповідних розрахунків американ­ ський математик М. Магнаско та аргентин­ ський астроном к. Байкузіс певні, що отрима­ ний результат збагатить фактологічну базу іс­ торії. Якщо представники точних наук не по­ милилися в результатах дослідження, то вони мають стосунок до того епізоду з мандрів хи­ тромудрого Одіссея, коли: «Сонце тим часом зайшло, і тінями вкрились дороги. Врешті дістались ми течій глибоких ріки Океану. Там розташовані місто й країна людей кіммерійських, Хмарами й млою повиті.» (Гомер «Одіссея», пісня ХІ, 12—15, пере­ клад Бориса тена). Одним з найвидатніших досягнень україн­ ської археології є стаціонарні розкопки укріп­ леного поселення (городища) «Дикий Сад» в м. Миколаїв, розпочаті ще на початку 90­х рр. ХХ ст. роботи на пам’ятці тривають, але дослід­ ники дійшли висновку, щодо можливості ото­ тожнення «міста … людей кіммерійських» Гоме­ ра саме з цим укріпленням (Горбенко, Гребен­ ников 2011, c. 373). В усякому разі, 15 дат 14С з культурного шару Дикого Саду розміщені в інтервалі 1186—1126 ± 80 — 925—920 ± 50 р. до н. е. (Горбенко 2007, с. 8) та суголосні згадано­ му вище дню повернення Одіссея з мандрів. Загалом, побудова укріплень Дикого Саду десь наближена в часі до загибелі трої VІІа. Подія ця датується в межах 1190—1180 рр. до н. е., а синхронізація городища можлива з горизон­ тами трої VІІв1, VІІв2, VІІв3 (1190/80—950 р. до н. е.) (Korfmann, Mannsperger 2004, S. 46, Abb. 36). так склалося, що троя та її епічні герої зай­ няли особливе місце спочатку в середовищі літературної, а після відкриттів Г. Шлімана й наукової, громад України. Показово, що за­ співом модерної української літератури стала «Виргилиева Энеида на малороссийский язык пе- реложенная И. Котляревским», створена 1794 р. у Полтаві. епічна доля троянських біженців майстерно й колоритно вписана поетом до українського контексту. Вже в перших рядках поеми мимохіть створено археологізований образ міста Пріама: «Но греки, як спаливши Трою, Зробили з неї скирту гною» (котляревський 1969, с. 9). розкопки Г. Шліманом такої собі «скирти»­ пагорба Гіссарлик (1870—1890 рр.), зрештою, відкрили наново трою. Практично впродовж усього ХІХ ст. ліпші представники украї нської словесності (С. руданський, П. ніщинський, П. куліш, О. Потебня, Леся Українка, І. Фран­ ко) поверталися до перекладів «Іліади» та «Одіссеї» рідною мовою. В ХХ ст. цю працю на якісно вищому рівні пролонгували О. Білець­ кий, А. Білецький, Борис тен (Забарило 1968, с. 20—24). Українські археологи почали залучати мате­ ріали розкопок трої до своїх наукових розробок істотно пізніше, вже після Другої світової вій­ ни, коли мало місце відродження національної ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 46 археології після Великого терору 30­тих років та названої війни. Стратиграфія культурних нашарувань трої стала своєрідним репером для хронологічних зіставлень матеріалів Пів­ нічного Причорномор’я доби бронзи з арте­ фактами, що походили з розкопок легендарно­ го міста. Пошук аналогій почався зіставленням кам’яних просвердлених сокир з Бородінсько­ го (Бессарабського) скарбу з церемоніальними сокирами скарбу «L» трої ІІ (кривцова­Гракова Рис. 1. Образи воїнів «народів моря»: 1—2 — острів Сардинія (бронза); 3, 5 — рельєфи з Медінет Хабу (Єгипет); 4 — рельєф з Луксора (Єгипет); 6 — Лужани (бронза); 7 — реконструкція озброєн­ ня воїна З. Васіної за матеріалами пох. 2, кург. 3 біля с. Борисівка. 1—5 — за: клочко, 1990; 6 — за: Бандрівський, 2014; 7 — за: клочко, 2006 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4 7 1949, с. 24). Це дозволило долучити Північно­ Західне Причорномор’я до ареалу культурних контактів троянців (Korfmann, Mannsperger 2004, S. 103, Abb. 93). Проте, ця аналогія з часом зазнала корекції. Адже культурний шар троя ІІ (2550—2350 рр. до н. е.) нині синхронізується з обрієм катакомбних культур доби середньої бронзи й відповідними типами просвердлених сокир з рельєфною орнаментацією (Братченко 1986, с. 144; Пустовалов 2005, с. 38). О. Лєсков у своїй докторській дисертації порівняв бронзові клепані казани з округлим сплощеним дном з Асканії нової та новопав­ лівки з керамічним казаном із трої VІ (1740— 1300 рр. до н. е.) (Лeсков 1975, с. 39—40). Дещо раніше О. тереножкін, услід за М. Гімбутас, датував кельти типу Соснової Мази за анало­ гією негативу ливарної форми одновушкового кельта з трої VІІ В (Gimbutas 1956; тереножкин 1965, с. 70). таким чином, хронологічна колон­ ка трої дозволила уточнити вікові позиції ке­ рівних типів речей з теренів України та Вели­ кого Степу загалом. Застереження Є. Черни­ ха щодо коректності цієї аналогії не можуть бути прийняті, з огляду на збіг орнаменталь­ них фризів з вертикальних зиґзаґів на одному з кельтів Соснової Мази та негативі з трої (Чер­ них 1970, с. 104, рис. 70, с. 57, рис. 48, 21). До речі, це суто степовий декоративний мотив, ві­ домий також на посуді та клепаному казані з Поділля доби пізньої бронзи (ковальова, Вол­ кобой 1976, c. 7, рис. 5, 2; Гошко та ін. 2018, с. 257—258, рис. ХХVІІ, 1—3). Від 1980­тих рр. сприйняття трої в україн­ ській науці набуває активнішого характеру. Цьому неабиякою мірою посприяла моногра­ фія н. Сандарс «народи моря» (Sandars 1978). Гіпотетична участь населення блоку культур Сабатинівка—ноуа—кослоджень у походах на­ родів моря знаходить опору у знахідках валико­ вої кераміки в найпізніших культурних шарах Мікен ПМ ІВ — ПМ С1 та нашаруваннях трої VІІ В2 (Черняков1985, с. 146—148). Подальша розробка цієї гіпотези пов’язана з досліджен­ ням В.І. клочка «народи моря» та Північне Причорномор’я», де серед матеріальних ознак названої міграції фігурують бронзові дволопа­ теві вістря стріл, виявлені в шарах трої VІ та VІІА (клочко 1990, с. 12—15, рис. 2, 9). Додатковим аргументом на користь гіпоте­ зи В.І. клочка має слугувати знахідка 2004 р. bronzetti (рис. 1, 6) у вигляді фігурки воїна (ви­ сота 24 см) біля с. Лужани кіцманського р­ну Чернівецької обл. (Ільків 2007, с. 244—259; Бандрівський 2014, с. 141—142, рис. 69). Вона аналогічна за комплектом зброї (короткий меч, круглий щит) похованню сабатинівської куль­ тури біля с. Борисівка (курган 3, поховання 2) на Одещині (Шмагай, Черняков 1970, с. 54— 56, рис. 40—42; клочко 2006, с. 261, рис. 104, 1), а також зображенням воїнів «народів моря» (шардана) на давньоєгипетських рельєфах у Луксорі та Медінет Хабу та серії bronzetti з від­ творенням тих­таки воїнів з острова Сарди­ нія (клочко 1990, с. 14—17, рис. 3—4). коли позначити перелічені пункти на мапі, то троя виявиться на половині шляху від Буковини до Єгипту, а саме — на маршруті міграції «наро­ дів моря» на Передній Схід, а звідти — якоїсь частини з них до острова Сардинія? Є припу­ щення, що bronzetti відтворювали образ Сарда родоначальника, сина Геракла (клочко 1990, с. 16, рис. 4). В усякому разі візуальний ряд цих воїнів з Сардинії, Єгипту, Буковини та Бу­ джацького степу є досить переконливий у кон­ тексті походів «народів моря» (рис. 1). епічне місто стало географічно найближ­ чим взірцем цивілізації в контексті віддалених контактів племен доби бронзи надчорномор’я. Серед іншого з’явилася незборима спокуса віднайти, а ліпше — відкопати, власну трою. Цьому неабияк посприяло дослідження укріп­ леного поселення Дикий Сад в м. Миколаїв, згаданого на початку статті. За його результата­ ми набув реальної конкретики образ «степової трої Миколаївщини» (Горбенко, Гребенников, Смирнов 2009). Зрозуміло, що цей мем жваво підхопили засоби масової інформації та низ­ ка ентузіастів. Проте, вважаю, що не варто на­ кидати такій видатній пам’ятці, як Дикий Сад розкручену, але чужу, назву «троя». Довіримось тут мудрості й такту Гомера, який не назвав місто людей кіммерійських троєю. А то мож­ на потрапити в ситуацію одеситів, які, вияв­ ляючи певне географічне невігластво, нарек ли свою перлину Південною Пальмірою, немов­ би справжня Пальміра знаходиться десь там на півночі, а не в Сирії. Доречно згадати ще й «Га­ лицьку трою» в контексті наукової конферен­ ції «Ярослав Пастернак — дослідник «Галиць­ кої трої», проведеної Інститутом українознав­ ства ім. Івана крип’якевича нАнУ в 2017 р. Мова йшла про розкопки видатного археоло­ га в княжому Галичі (Пастернак 1944). Але до чого тут троя? Однією з проблем для дослідників Дико­ го Саду стало те, що вони вибудовують якийсь особливий статус для своєї видатної, поза вся­ кими сумнівами, пам’ятки. назву його умовно надкультурним. «Учитывая наличие на городище ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 48 степной белозерской керамики, можно говорить о сосуществовании жителей «Дикого Сада» с но- сителями этой культуры вплоть до наступления в регионе железного века в IХ—VIII вв. до Р. Х.» (Горбенко, Гребенников 2011, c. 383). А до якої ж тоді культури належали мешканці городища, ко­ ристуючись посудом, та й матеріальним комп­ лексом загалом, білозерської? на шкоду теорії екстериторіальності, яку, здається, виношують миколаївські колеги, непрямо свідчить і Гомер. У поета «місто й країна людей кіммерійських» не протиставлені, а постають як єдине ціле. Авто­ ром уже запропоновано розглядати укріплене поселення «Дикий Сад» у системі пам’яток саме білозерської культури (Отрощенко 2009, с. 5—9). Дотримуюсь такого бачення й понині, вже у кон­ тексті виділення білозерської культурної спіль­ ноти (Отрощенко 2016, с. 152). Адже для органі­ зації ефективного функціонування як осередку міжплемінного обміну, а тим більше торгівлі, од­ ного селища, навіть укріпленого, замало. такий центр мусить мати ресурсну й виробничу пери­ ферію, що були об’єднані поміж собою тими­ таки шляхами (Отрощенко 2011, с. 448, рис. 7). Їх доречно згадує Гомер впритул до опису країни людей кіммерійських: «Сонце тим часом зайшло, і тінями вкрились дороги». До того ж й отчі могили представників білозерської еліти теж мали свої локації в межах названої країни. Адже зосеред­ жені ці могили не довкола стін Дикого Саду, а на лівобережжі нижнього Дніпра та в Буджацько­ му степу, що поміж нижнім Дунаєм та Дністром. Фактично Дикий Сад виступає такою собі спо­ лучною ланкою поміж нижньодніпровським та Буджацьким регіонами білозерської культурної спільноти. Дослідження українських археологів у ХХІ ст. фактично зняли питання щодо унікаль­ ності Дикого Саду в системі пам’яток білозер­ ської спільноти. Вже понад 10 років І. Бруя­ ко досліджує городище картал на нижньому Дунаї з акрополем та посадом біля с. Орловка ренійського р­ну Одеської обл. Площа горо­ дища наближена до 10 га. Попередні резуль­ тати цих розкопок вилилися в статтю «троя и культуры нижнего Дуная. некоторые па­ раллели позднего бронзового века (керами­ ка и орнаментальные стили» (Бруяко 2010, с. 249—300). Амфори типу ІІІ дозволяють без­ посередньо синхронізувати горизонт ІІ карта­ ла з троєю VІІ В2 (1150—1000/950 рр. до н. е.) (Korfmann, Mannsperger 2004, S. 46, Abb. 36). Я. Гершкович у монографічній публікації матеріалів розкопок Суботівського городища також виходить на зв’язки з культурним шаром трої VІІ В, розглядаючи останню як один з хро­ нологічних реперів для Суботова (Гершкович 2016, с. 206—207). на Суботівське городище ви­ водять, зрештою, укріплені поселення виявлені та частково досліджені уздовж Дніпра: реприн­ ське, при впаданні Інгульця в Дніпро, та біло­ зерські споруди в контурі укріплень доби серед­ ньої бронзи на острові Байда (Мала Хортиця) під порогами Дніпра (Пустовалов 2016, с. 174). Отже, конкретизація культурних зв’язків поміж носіями культур доби бронзи Велико­ го Степу та відповідними містами трої набу­ ває нині певної динаміки. Подальший прогрес у вивченні процесів, що мали місце в Циркум­ понтійському ареалі впродовж ІІІ—ІІ тис. до н. е. великою мірою залежать від налагодження дієвих контактів між археологами туреччини та України. Активізація їх є метою проведених у травні 2018 р. троянських читань у києві. Бандрівський M. культурно­історичні процеси на При­ карпатті і Західному Поділлі в пізній період епохи бронзи — на початку доби раннього заліза. Львів, 2014. Братченко С.н. нижнее Подонье в эпоху средней бронзы (периодизация и хронология памятников). киев, 1976. Бруяко И.В. троя и культуры нижнего Дуная. некоторые параллели позднего бронзового века (керамика и орнаментальные стили). Материалы по археоло- гии Северного Причерноморья. Одесса. 2010, вып. 11, с. 249—300. Гершкович Я.П. Суботовское городище. киев, 2016. Гомер. Одіссея /переклад із старогрецької Бориса тена. київ, 1968. Горбенко к. Городище «Дикий Сад» у ХІІІ—Х ст. до н. е. Емінак. київ; Миколаїв, 2007, № 1, с. 7—14. Горбенко к.В., Гребенников Ю.С. Городище «Дикий Сад», как связующее звено в контексте хозяйственных, политических и культурных связей. ХІІ—Х вв. до н. э. Między Bałtykiem a Morzem Czarnym: Szlaki Miedzymorza IV—I tys. przed Chr. Archaeologia Bimaris. Dyskusje. Poznań, 2011, tom 4, s. 373—385. Горбенко к.В., Гребенников Ю.С., Смирнов А.И. Степ­ ная троя николаевщины. николаев, 2009. Гошко т.Ю., Агапов С.О., Отрощенко В.В. Металеві ка­ зани з Великого Степу доби пізньої бронзи. київ, 2018. Забарило к.С. Гомерова «Одіссея» та її місце в світовій лі­ тературі. Гомер. Одіссея. київ, 1968, с. 5—24. Ільків М. Бронзова антропоморфна статуетка з Лужан: до питання про контакти місцевого населення пізньо­ бронзової доби з цивілізаціями Середземномор’я. Питання стародавньої та середньовічної історії, ар- хеології й етнології. Збірник наукових праць. Чернівці, 2009, т. 2 (26), с. 244—259. клочко В.І. «народи моря» та Північне Причорномор’я. Археологія. 1990, № 1, c. 10—17. клочко В.І. Озброєння та військова справа давнього на­ селення України. київ, 2006. ковальова І.Ф., Волкобой С.С. Маївський локальний варіант зрубної культури. Археологія. 1976, вип. 20, с. 3—22. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4 9 котляревський І. енеїда. київ, 1969. Отрощенко В.В. Укріплене поселення «Дикий Сад» в сис­ темі пам’яток білозерської культури. Емінак. Науко- вий щоквартальник — 2008. київ; Миколаїв, 2009, № 1—4 (3), с. 5—10. Отрощенко В.В. Система шляхів сполучень за доби брон­ зи на теренах Північного Причорномор’я. Między Bałtykiem a Morzem Czarnym: Szlaki Miedzymorza IV—I tys. przed Chr. Archaeologia Bimaris. Dyskusje. Poznań, 2011, tom 4, s. 441—451. Отрощенко В.В. Міркування з приводу Білозерської куль­ турної спільноти. Археологія та етнологія півдня Схід- ної Європи. Збірка наукових праць пам’яті В.А. Ромаш- ка. Дніпро, 2016, с. 150—155. Пастернак Я. Старий Галич. Львів, 1944. Пустовалов С.Ж. Соціальний лад катакомбного суспіль­ ства Північного Причорномор’я. київ, 2005. Пустовалов С.Ж. Материалы Белозерской культуры на Байдоостровском поселении. Археологія та етно- логія півдня Східної Європи. Збірка наукових праць пам’яті В.А. Ромашка. Дніпро, 2016, с. 171—175. тереножкин А.И. Основы хронологии предскифского пе­ риода. Советская археология. 1965, № 1, с. 63—85. Черных е.н. Древнейшая металлургия Урала и Повол­ жья. Материалы и исследования по археологии СССР. 1970, № 172. Черняков И.т. Северо­Западное Причерноморье во вто­ рой половине II тыс. до н. э. киев, 1985. Шмаглий н.М., Черняков И.т. курганы степной час­ ти междуречья Дуная и Днестра (1964—1966). Материалы по археологии Степного Причерноморья. 1970, вып. 6, с. 5—115. Gimbutas M. Borodino, Seima and their Contemporaries. Proceeding of the Prehistoric Sociеty. Cambridge, 1956. Korfmann M.O., Mannsperger D.P. Troia / Wilusa. Canakkale­ Tubingen, 2004. Sandars N.K. The Sea Peoples. Warriors of the ancient Mediterranean 1250—1150 B.C. London, 1978. Надійшла 15.11.2018 В.В. Отрощенко Заведующий отделом археологии энеолита—бронзового века Института археологии НАН Украины, доктор исторических наук, профессор, ORCID: 0000-0001-5747-8384, otrok_o@ukr.net трОЯ В ДИСкУрСе УкрАИнСкОЙ АрХеОЛОГИИ троя (Иллион, Вилуса) вошла в дискурс украинской археологии уже в период ее возрождения после утрат во времена Великого террора и Второй мировой войны. Стратиграфическая колонка городов трои стала опорной для уточнения хронологии памятников эпохи бронзы на территории Украины и юга Восточной европы в целом. результативным оказался и поиск аналогий отдельным категориям артефактов из зоны степей в стратифици­ рованных слоях трои. Внимание к культурным комплексам трои возросло в период восстановления независи­ мости Украины в связи с выявлением и раскопками укрепленных поселений эпохи финальной бронзы вдоль причерноморской зоны и нижнего Днепра (Дикий Сад в николаеве, картал на нижнем Дунае и др.). Появились надежные материалы для синхронизации памятников Северного Причерноморья с горизонтами трои VII. рас­ сматриваются возможности участия степных племен эпохи поздней бронзы в походах «народов моря», коснув­ шихся и жителей трои в ХIII—ХII веках до н. э. конкретизация культурных связей между носителями культур эпохи бронзы степной зоны и соответствующими городами трои приобретает ныне определенную динамику. Дальнейший прогресс в изучении процессов, имевших место в Циркумпонтийском ареале в ІІІ—ІІ тыс. до н. е. во многом зависит от налаживания действенных контактов между археологами турции и Украины. Активизации должны способствовать материалы троянских чтений, проведенных в киеве в мае 2018 г. В то же время автор статьи предостерегает отечественных археологов от злоупотребления именем троя при презентации памятников археологии нашей страны. К л ю ч е в ы е с л о в а: Троя, Дикий Сад, Картал, эпоха бронзы, контакты, Одиссей, «народы моря». Vitaliy V. Оtroshchenko Dr. hab., Professor, the Head of Eneolithic - Bronze Age Archaeology Department of the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, ORCID: 0000-0001-5747-8384, otrok_o@ukr.net TROY IN THE DISCOURSE OF UKRAINIAN ARCHAEOLOGY Troy (Illion, Vilusa) have entered the discourse of Ukrainian archaeology in the period of its revival after losses during the Great Terror period and World War II. The stratigraphic column of the cities of Troy has become the basic for clarifying of chronology of the Bronze Age sites on the territory of Ukraine and South of Eastern Europe in general. The search for analogies to certain categories of artifacts from the steppe zone in the stratified layers of Troy was also productive. Attention to the cultural complexes of Troy increased during the period of the restoration of Ukraine’s independence due to the discovery and excavation of fortified settlements of the Final Bronze Age along the North Pontic area and the Lower Dnieper basin (Dykyi Sad, in Mykolaiv; Kartal, at the Lower Danube River, etc.). Reliable materials appeared to synchronize the sites of the Northern Pontic region with the horizons of Troy VII. The possibilities of the participation of the Late Bronze Age steppe tribes in the campaigns of the “Sea Peoples”, which also touched the inhabitants of Troy in the 13th—12th centuries BCE now are under discussion. The concretization of the cultural connections between the bearers of archaeological cultures of the Bronze Age steppe zone and the appropriate cities of Troy is now acquiring a certain dynamic. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 410 Further progress in the study of the processes that took place in the Circumpontic area in the 3rd—2nd centuries BCE depends largely on the establishment of effective contacts between the archaeologists of Turkey and Ukraine. The revitalization should be facilitated by the materials of the Trojan colloquium held in Kyiv in May 2018. At the same time, the author warns native archaeologists against the abuse of the Troy name during the presentation of archaeological sites of our country. K e y w o r d s: Troy, Dykyi Sad, Kartal, Bronze Age, contacts, Odyssey, “Sea Peoples”. References Bandrivskyi M. Kulturno­istorychni protsesy na Prykarpatti i Zakhidnomu Podilli v piznii period epokhy bronzy ­ na pochatku doby rannoho zaliza. Lviv, 2014. Bratchenko S.N. Nizhnee Podone v epokhu srednei bronzy (periodizatciia i khronologiia pamiatnikov). Kyiv, 1976. Bruiako I.V. Troia i kultury Nizhnego Dunaia. Nekotorye paralleli pozdnego bronzovogo veka (keramika i ornamentalnye stili). Materialy po arkheologii Severnogo Prichernomoria. Odessa. 2010, no. 11, pp. 249­300. Chernykh E.N. Drevneishaia metallurgiia Urala i Povolzhia. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR. 1970, no. 172. Cherniakov I.T. Severo­Zapadnoe Prichernomore vo vtoroi polovine II tys. do n. e. Kyiv, 1985. Gershkovich Ya.P. Subotovskoe gorodishche. Kyiv, 2016. Gimbutas M. Borodino, Seima and their Contemporaries. Proceeding of the Prehistoric Sociеty. Cambridge, 1956. Gorbenko K.V., Grebennikov Yu.S. Gorodishche “Dikii Sad”, kak sviazuiushchee zveno v kontekste khoziaistvennykh, politicheskikh i kulturnykh sviazei. XІІ­X vv. do n. e. Między Bałtykiem a Morzem Czarnym: Szlaki Miedzymorza IV­I tys. przed Chr. Archaeologia Bimaris. Dyskusje. Poznań, 2011, vol. 4, pp. 373­385. Gorbenko K.V., Grebennikov Iu.S., Smirnov A.I. Stepnaia Troia Nikolaevshchiny. Nikolaev, 2009. Homer. Odisseia / pereklad iz starohretskoi Borysa Tena. Kyiv, 1968. Horbenko K. Horodyshche “Dykyi Sad” u XIII ­ X st. do n. e. Eminak. Kyiv; Mykolaiv, 2007, no. 1, pp. 7­14. Hoshko T.Yu., Ahapov S.O., Otroshchenko V.V. Metalevi kazany z Velykoho Stepu doby piznoi bronzy. Kyiv, 2018. Ilkiv M. Bronzova antropomorfna statuetka z Luzhan: do pytannia pro kontakty mistsevoho naselennia piznobronzovoi doby z tsyvilizatsiiamy Seredzemnomoria. Pytannia starodavnoi ta serednovichnoi istorii, arkheolohii y etnolohii. Zbirnyk naukovykh prats. Chernivtsi, 2009, vol. 2 (26), pp. 244­259. Klochko V.I. “Narody moria” ta Pivnichne Prychornomoria. Arkheolohiia. 1990, no. 1, pp. 10­17. Klochko V.I. Ozbroiennia ta viiskova sprava davnoho naselennia Ukrainy. Kyiv, 2006. Korfmann M.O., Mannsperger D.P. Troia / Wilusa. Canakkale­Tubingen, 2004. Kotliarevskyi I. Eneida. Kyiv, 1969. Kovalova I.F., Volkoboi S.S. Maivskyi lokalnyi variant zrubnoi kultury. Arkheolohiia. 1976, no. 20, pp. 3­22. Otroshchenko V.V. Ukriplene poselennia “Dykyi Sad” v systemi pamiatok bilozerskoi kultury. Eminak. Naukovyi shchokvartalnyk - 2008. Kyiv; Mykolaiv, 2009, no. 1­4 (3), pp. 5­10. Otroshchenko V.V. Systema shliakhiv spoluchen za doby bronzy na terenakh Pivnichnoho Prychornomoria. Między Bałtykiem a Morzem Czarnym: Szlaki Miedzymorza IV ­ I tys. przed Chr. Archaeologia Bimaris. Dyskusje. Poznań, 2011, vol. 4, pp. 441­ 451. Otroshchenko V.V. Mirkuvannia z pryvodu Bilozerskoi kulturnoi spilnoty. Arkheolohiia ta etnolohiia pivdnia Skhidnoi Yevropy. Zbirka naukovykh prats pamiati V.A. Romashka. Dnipro, 2016, pp. 150­155. Pasternak Ya. Staryi Halych. Lviv, 1944. Pustovalov S.Zh. Sotsialnyi lad katakombnoho suspilstva Pivnichnoho Prychornomoria. Kyiv, 2005. Pustovalov S.Zh. Materialy Belozerskoi kultury na Baidoostrovskom poselenii. Arkheolohiia ta etnolohiia pivdnia Skhidnoi Yevropy. Zbirka naukovykh prats pamiati V.A. Romashka. Dnipro, 2016, pp. 171­175. Sandars N.K. The Sea Peoples. Warriors of the ancient Mediterranean 1250­1150 B.C. London, 1978. Shmaglii N.M., Cherniakov I.T. Kurgany stepnoi chasti mezhdurechia Dunaia i Dnestra (1964­1966). Materialy po arkheologii Stepnogo Prichernomoria. 1970, no. 6, pp. 5­115. Terenozhkin A.I. Osnovy khronologii predskifskogo perioda. Sovetskaia arkheologiia. 1965, no. 1, pp. 63­85. Zabarylo K.S. Homerova “Odisseia” ta yii mistse v svitovii literaturi. Homer. Odisseia. Kyiv, 1968, pp. 5­24.

Ähnliche Einträge