"Град русичів ім’ям Пересічень" у м. Дніпро та археологічні реалії
У статті розглядаються різні версії історичної інтерпретації відомого давньоруського поселення Огрінь 8, яке досліджувалося археологічною експедицією НаУКМА в липні 2018 р. у м. Дніпро. Многослойный памятник Огринь 8 с момента своего открытия в 30-х годах ХХ ст. неоднократно исследовался разными а...
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2019 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2019
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/194821 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | "Град русичів ім’ям Пересічень" у м. Дніпро та археологічні реалії / Л.Л. Залізняк // Археологія. — 2019. — № 1. — С. 95-104. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859673594105167872 |
|---|---|
| author | Залізняк, Л.Л. |
| author_facet | Залізняк, Л.Л. |
| citation_txt | "Град русичів ім’ям Пересічень" у м. Дніпро та археологічні реалії / Л.Л. Залізняк // Археологія. — 2019. — № 1. — С. 95-104. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | У статті розглядаються різні версії історичної інтерпретації відомого давньоруського поселення Огрінь 8, яке
досліджувалося археологічною експедицією НаУКМА в
липні 2018 р. у м. Дніпро.
Многослойный памятник Огринь 8 с момента своего открытия в 30-х годах ХХ ст. неоднократно исследовался разными археологическими экспедициями. Наибольшую известность ему принесли уникальные землянки
мезолитического времени, исследованные экспедицией Д.Я. Телегина в 70-80-х годах прошлого века. Мезолитические жилища поселения перекрыты мощным слоем с богатыми киеворусскими материалами ХІ—ХІІІ в.
Археологическая экспедиция Национального университета «Киево-Могилянская академия» в ходе работ на поселении в 2018 г. получила большую коллекцию материалов ХІ—ХІІІ ст. Автор статьи делает попытку культурноисторической интерпретации средневековых материалов памятника.
Часть исследователей видит в киеворусском поселении на полуострове Огринь археологическое соответствие
столице племени уличей летописному городу Пересичен, упомянутому в Новгородской летописи под 937—940 г.
Статья содержит критический анализ этой гипотезы, сторонники которой видят в киеворусском поселении на
Огринском полуострове прямого предтечу современного мегаполиса г. Днепр. По мнению автора статьи, торговоремесленное поселение ХІ—ХІІІ ст. на берегу Огринского залива обслуживало важный узел торговых путей на
Днепровской речной магистрали непосредственно перед преодолением судами опасных порогов. Поселение про-
цветало в период контроля княжеским Киевом Днепровской водной магистрали, и было сожжено монголами в
первой половине ХІІІ в.
The multi-layered monument Ohrin 8 since it has been discovered in the 1930-ies had been repeatedly investigated by
different archaeological expeditions. The unique dug-outs of Mesolithic time were investigated at Ohrin 8 site by the
expedition headed by D.Telehin in 1970—80-ies. The Mesolithic dwellings of the settlement were overlayed by a thick
layer with rich Kyiv-Rus materials of the ХІ—ХІІІ centuries. National university “Kyiv-Mohyla academy" archaeological
expedition revealed large collection of materials of the ХІ—ХІІІ centuries during works at the settlement in 2018. Author of
the article gives a short cultural and historical interpretation of medieval materials of the monument.
Part of researchers sees in Kyiv-Rus settlement on the Оhrin peninsula an archaeological accordance to the capital of
Uliches tribe to the annalistic city Peresichen, mentioned in the Novhorod chronicle under 937—940. The article contains a
critical analysis of this hypothesis, the supporters of which see in Kyiv-Rus settlement on Оhrin peninsula direct forerunner
of modern Dnipro city megalopolis.
In opinion of the author a trade-handicraftsettlement of the ХІ—ХІІІ centuries at Ohrin bay ashore served the important
knot of trade-routes on the Dnieper River highway immediately in front of overcoming by the ships of dangerous river thresholds. A settlement had been prospered under control by Kyiv principality of the Dnieper water-way and it was burned
by Mongols in the first half of the ХІІІ centuries.
|
| first_indexed | 2025-11-30T14:58:00Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 1 95
© Л.Л. ЗаЛіЗняк, 2019
Л.Л. Залізняк *
«ГРАД РУСИЧІВ ІМ’ЯМ ПЕРЕСІЧЕНЬ»
У м. ДНІПРО ТА АРХЕОЛОГІЧНІ РЕАЛІЇ
УДк 904.4(477.63) "10/12"
* ЗаЛіЗняк Леонід Львович — доктор історичних
наук, професор, заввідділу кам’яної доби інститу-
ту археології нан України, ORCID 0000-0001-8924-
8122, zaliznyakl@ukr.net
https://doi.org/10.15407/archaeologyua2019.01.095
У статті розглядаються різні версії історичної інтер-
претації відомого давньоруського поселення Огрінь 8, яке
досліджувалося археологічною експедицією НаУКМА в
липні 2018 р. у м. Дніпро.
К л ю ч о в і с л о в а: поселення Огрінь 8, Київська Русь,
Надпоріжжя, Пересічень, м. Дніпро.
У липні 2018 р. археологічна експеди�ія на- р. археологічна експеди�ія на-
УкМа досліджувала відому багатошарову сто-
янку Огрінь 8, що на лівому березі Дніпра на-
впроти однойменного міста (рис. 1). Голов-
ною науковою метою досліджень були по-
шуки унікальних землянок доби мезоліту,
відомих за матеріалами розкопок експеди�ії
Д.я. Телегіна у 70—80-х рр. минулого століття.
Однак, мезолітичний горизонт пам’ятки вия-
вився перекритий потужним шаром з яскрави-
ми матеріалами часів київської Русі. Ця стаття
присвячена культурно-історичній інтерпрета�ії
саме �их давньоруських матеріалів Хі—Хііі ст.
автор статті дякує співробітникам відділу
давньоруської археології іа нанУ О.П. Мо�і,
а.О. козловському, Т.Ю. Гошко, а.В. Петраус-
касу, В.к. козюбі, н.В. Хамайко за консульта�ії
в про�есі роботи з давньоруськими матеріалами
з поселення Огрінь 8.
Півострів Огрінь — �е великий піщаний ма-
сив, що простягся на кілька кілометрів уздовж
лівого берега Дніпра навпроти однойменного
міста (рис. 1). назва півострова має тюркське
походження і в перекладі значить «зле, про-
кляте міс�е». За легендою �е міс�е нібито так
назвали татари, після того як у 1660 р. їх деся-
титисячний загін, що повертався з ясирем до
криму, був розбитий на переправі через р. Са-
мару козаками івана Сірка.
Багатошарове поселення Огрінь 8 роз- 8 роз-
ташовано на північно-західному узбережжі
півострова Огрінь на мисі першої надзаплавної
тераси при впаданні р. Самари в Дніпро (рис. 1).
Пам’ятка виявлена М.О. Міллером на почат-
ку 30-х рр. ХХ ст. у про�есі обстеження берегів
майбутнього водосховища, що утворилося за-
вдяки будівни�тву Дніпрогесу (Міллер 1935). У
1945, 1946 рр. стоянку досліджував а.В. Добро-
вольський (1949). Основні відкриття на стоян�і
сталися під час багаторічних робіт експеди�ії
інституту археології ан УРСР під керівни�твом
Д.я. Телегіна у 1973—1976, 1978, 1982, 1986, 1988,
1990 рр. (Телегін 2002). Тривалий час у складі
експеди�ії пра�ювали автор �их рядків (1973—
1976, 1986) та Д.Ю. нужний. Добуті експеди�ією
Д.я. Телегіна києворуські матеріали Огріні уза-
гальнив в авторській монографії а.О. козловсь-
кий (1990), який і сам брав участь в розкопках
пам’ятки у 1978 та 1986 рр.
Поновлення робіт на поселенні Огрінь 8
майже за 30 років після останніх досліджень
на ній видатного українського археолога
Д.я. Телегіна (2002) пояснюється намірами
міської влади м. Дніпро організувати на Ог-
ріньському півострові міський парк відпо-
чинку, що неминуче призведе до пошкоджень
культурного шару пам’ятки.
археологічна експеди�ія наУкМа 2018 р.
натрапила на багаті матеріали з верхнього шару
поселення часів київської Русі (Хі—Хііі ст.). У
спалених господарчих об’єктах (рис. 2) і просто в
культурному шарі знайдено величезну кількість
уламків гончарного посуду Хі—Хііі ст. (рис. 3,
28—31; 4). Вперше на поселенні трапилася ви-
разна серія кераміки другої половини Хі ст. з
характерним «манжетом» по вінчику і негли-
бокою закраїною (рис. 4, 11—12), властивою
для більш пізнього посуду Хіі—Хііі ст. (рис. 4,
1—10). Значну частину керамічного комплек-
су складають уламки червоноглиняних амфор
кримського та візантійського виробни�тва, а
також посуд, вкритий поливою жовтого та зеле-
ного кольору.
Злитки чавуну (кри�і) та бронзи свідчать
про розвиток чорної металургії та ливарної
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 196
справи. В колек�ії різноманітні ковані �вяхи,
будівельні скоби, залізні господарчі та столярні
ножі, точила для їх гостріння, тесла для видов-
бування човнів, шила, рибальські гачки тощо
(рис. 3, 14—27). культурний шар містить ве-
лику кількість кісток корів, кіз, ове�ь, свиней,
а також різноманітних риб, зокрема великих
сомів та осетрів.
яскравою складовою колек�ії артефактів з
києворуського горизонту поселення Огрінь 8 є
різноманітні жіночі прикраси зі скла — брас-
лети, дрібні намистини (рис. 3, 1—12).
Численні уламки браслетів київського та
візантійського виробни�тва, полив’яний по-
суд, імпортна амфорна тара певною мірою
свідчать про заможність мешкан�ів поселен-
ня. кри�і, металургійні шлаки, різноманітний
ремісничий інструментарій, імпорт (амфори та
скляні браслети кримського та візантійського
виробни�тва) свідчать про інтенсивну ре-
місничо-торгівельну діяльність мешкан�ів се-
лища.
Вироби з руського шару поселення над-
звичайно схожі з матеріалами княжого киє-
ва та його околи�ь Хі—Хііі ст. Особливості
домобудівни�тва руського населення Огріні
(форма і конструк�ія жител, глинобитні печі
тощо) також мають прямі паралелі в тогочасних
будівлях Середньої наддніпрянщини. Все �е
свідчить про тісний культурний, економічний
та політичний зв’язок руських поселень у гирлі
Самари з княжим києвом. Висловлена дум-
ка, що у надпоріжжі у Хі—Хііі ст. більшість
населення складали переселен�і з Середньої
наддніпрянщини (козловський 1990, с. 158,
163). нечисленність кісток коня у культурно-
му шарі пам’ятки, можливо, опосередковано
свідчить про незначну частку степового еле-
менту серед мешкан�ів селища.
Феномен Передпоріжжя
Дніпровський водний шлях, що відомий з лі-
тописів під назвою Гре�ький або шлях «із ва-
ряг у греки», відіграв надзвичайну роль у ста-
новленні, економічному та політичному роз-
витку держави Русь. Сама держава виникла і
консолідувалася навколо контрольних пунк-
тів на �ьому торгівельному шляху, найбільши-
ми з яких були київ, Смоленськ, новгород,
Поло�ьк. Важливу функ�ію на дніпровській
річковій магістралі здавна відігравало Перед-
поріжжя — міс�ина при впадінні р. Самара в
Дніпро, нижче якої безпосередньо починали-
ся небезпечні пороги (рис. 1). У наш час тери-
торію Передпоріжжя займає мегаполіс Дніпро,
Рис. 1. План Передпоріжжя з Огріньським півостро-
вом. У наш час — територія м. Дніпро
Рис. 2. Огрінь 8 — 2018: 1 — розкопки господарчої ями
Хіі ст.; 2 — стратиграфія нашарувань
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 1 97
на виникнення і розвиток якого суттєво впли-
вали природно-географічні особливості та
со�іально-економічні фактори регіону, що був
своєрідною брамою перед грізними порогами.
Про панівну роль Передпоріжжя на дніпров-
ському магістральному шляху свідчить будівни-
�тво поляками у 1635 р. форте�і над кода�ьким
порогом для контролю над переміщенням по
Дніпру войовничого коза�тва та товарів на Січ.
катерина іі також невипадково обрала Перед-
поріжжя для катеринослава — однієї зі столи�ь
імперської провін�ії новоросія.
У Передпоріжжі не лише перетиналися річ-
кові та сухопутні торгівельні шляхи, але й від-
бувалося своєрідне переформатування дні-
провської торгівельної магістралі. Справа в
тому, що відносно безпечно подолати пороги
водою можливо було лише під час весняної по-
вені. Тому більшу частину року куп�і омина-
ли небезпечні пороги східним річковим шля-
хом. кораблі заходили з Дніпра в Самару, далі
притокою Самари річкою Вовчі Води (Вовча)
досягали вододілу з р. кальміус, до якої потра-
пляли волоком. кальміусом судна спускалися
до азовського моря і пливли до соляних про-
мислів криму або через керченську протоку
у Чорне море до константинополя. Проплив-
ши Самарою до її витоків можна було волоком
перебратися у басейн Сіверського Дін�я і далі
нижнім Доном до Волги і каспію. Зрозуміло,
шо річковий шлях Самарою, Вовчими Водами,
кальміусом функ�іонував і в зворотному на-
прямку (Бінкевич, камеко 2008, с. 11—13).
Тому усі кораблі, що рухалися Гре�ьким
шляхом на південь, незалежно йшли вони че-
рез пороги навесні чи обходили їх річками
Рис. 3. Огрінь 8 — 2018: 1—11 — скляні браслети; 14—27 — залізні інструменти;
28—31 — фрагменти глиняного посуду Хіі ст.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 198
східніше, зупинялися на кілька днів перед пер-
шим кода�ьким порогом, у Передпоріжжі,
тобто поблизу гирла Самари. Судна готували
до подолання небезпечних порогів, поповню-
вали припаси, шукали досвідченого ло�мана,
очікували сприятливої погоди тощо. існують
вагомі підстави стверджувати, що з гирла Са-
мари починалася переправа через Дніпро вище
кода�ького порогу. на користь �ього свідчать
рештки давньоруських поселень на ключових
пунктах такої переправи — Огрінь, острів ка-
меневатий (князів) та Ло�манська кам’янка
на правому березі Дніпра (рис. 1).
Таким чином, гирло Самари перед першим
кода�ьким порогом було важливим перехрес-
тям великих торгівельних шляхів. Вочевидь, у
таких міс�ях виникали поселення, що обслу-
говували вузол річкових та сухопутних шля-
хів. Спе�ифічна функ�ія таких поселень зу-
мовлювала відповідну інфраструктуру з різ-
ними майстернями, лавками, корчмами тощо.
Їх мешкан�ями були кваліфіковані ремісни-
ки — ковалі, теслі, ло�мани, куп�і, торгов�і
різноманітним реманентом, крамом та прові-
антом для далекої подорожі тощо. Поселен-
ня виконувало функ�ію перевального пункту,
де завантажувалися та розвантажувалися тор-
говельні судна. Тут функ�іонували тради�ійні
торжища, на яких відбувалися торгівля та об-
мін між міс�евим осілим населенням, кочови-
ками та прибулими здалеку куп�ями.
Саме в таких міс�ях як Огріньська затока в
гирлі Самари (рис. 1), вочевидь, мешкали літо-
писні бродники. Вперше про них згадує Русь-
кий літопис під 1147 р. Скупі літописні дані
породили значний різнобій у розумінні різни-
ми дослідниками со�іального статусу, етнічно-
го складу, характеру занять бродників. Однак,
практично всі автори визнають, що �я катего-
рія середньовічного населення півдня сучас-
ної України отримала свою назву через прожи-
вання поблизу переправ через ріки (бродів), які
вони контролювали та обслуговували як про-
відники та охорон�і (котляр 1969; козловський
1990, с. 165—170). імовірно, серед мешкан�ів
огріньських поселень Хі—Хііі ст., розташова-
них на бродах з лівого берега Самари дніпров-
ськими островами на правий берег Дніпра,
були і провідники-бродники, які забезпечували
переправу через Самару та Дніпро. а чи не в їх-
ньому середовищі народилося відоме прислів’я:
«не знаючи броду — не лізь у воду»?
Огріньська затока в її сучасному вигляді
утворилася в 30-ті роки минулого століття вна-
слідок підтоплення заплави Самари через бу-
дівни�тво греблі Дніпрогесу (рис. 1). Раніше тут
існувала затока Підкова відповідної форми, яка
являла собою стари�ю р. Самара і, схоже, слугу-
вала гаванню для суден за часів київської Русі.
Саме на високому південному та східному бе-
регах затоки Підкова і розташовані києворуські
поселення Огрінь 8 та Огрінь-Підкова (рис. 1).
В.В. Бінкевич, В.Ф. камеко та інші дослід-
ники з м. Дніпро переконливо показали, що
гирло Самари перед першим кода�ьким поро-
гом було важливим перехрестям великих тор-
говельних шляхів. Цей фактор, на нашу дум-
ку, пояснює сліди інтенсивної життєдіяльності
та багатство археологічних матеріалів з киє-
воруських поселень в гирлі Самари (Огрінь 8,
Огрінь-Підкова).
Легенда про місто Пересічень
яскраві археологічні матеріали Хі—Хііі ст. з
розкопок поселення Огрінь 8 у 2018 р. проли-
вають світло на актуальну для Дніпропетров-
щини проблему локаліза�ії літописного міста
Пересічень у гирлі Самари.
Під час роботи експеди�ії з’ясувалося, що
активні дослідження в галузі археології на Дні-
пропетровщині ведуть не лише фахові архео-
логи та історики, але й численні краєзнав�і та
за�ікавлені аматори. Зокрема актуальною в їх
Рис. 4. Огрінь 8 — 2018: 1—10 — вінчики посуду Хі—
Хііі ст.; 11, 12 — вінчики посуду кін�я Хі ст.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 1 99
середовищі на сьогодні є проблема літописно-
го міста Пересічень, яке, спираючись на киє-
воруські матеріали Огріні, деякі автори розмі-
щують на березі Огріньської затоки, що у гир-
лі Самари. Поселення Хі—Хііі ст. на Огріні
в численних дописах краєзнав�ів Дніпропе-
тровщини фігурує не інакше як «місто руси-
чів», столи�я племені уличів, літописний Пе-
ресічень, від якого нібито веде свій початок су-
часний мегаполіс Дніпро.
У �ьому відношенні безсумнівний інтерес
являє собою книга краєзнав�ів В.В. Бінкевича
та В.Ф. камеко (2008). Дослідники вважають,
що місто Пересічень розташовувалося у міс�і
пересічення торговельних та мігра�ійних шля-
хів. а оскільки в місті впадіння р. Самари в Дні-
про перед першим кода�ьким порогом здавна
пересікалися водні та сухопутні шляхи, то на
їхню думку, саме тут і знаходився Пересічень.
Проголосивши Огріньське поселення Хі—
Хііі ст. «містом русичів», яке в літописах фігу-
рує як столи�я племені уличів Пересічень, зга-
дані автори «роблять спробу обґрунтувати тезу
про більш ніж тисячолітній вік міста на Дніпрі і
про те, що попередником його було місто-столиця
слов’янського племені Пересічень» (Бінкевич, ка-
меко 2008, с. 194—196, 331).
красива легенда про столи�ю племені ули-
чів, що нібито існувала на Дніпрі в межах су-
часного однойменного міста ще за часів ви-
никнення київської Русі, живе в середовищі
краєзнав�ів, фахових археологів та істориків
м. Дніпро вже тривалий час і має свою історію.
Живлять �ю археолого-краєзнавчу кон�еп-
�ію не лише багаті археологічні матеріали ча-
сів київської Русі з Огріні, але й літописні дані.
Мається на увазі коротка згадка у Першому
новгородському літописі про трирічну (937—
940 рр.) облогу воєводою київського князя іго-
ря Свенельдом племінного �ентру уличів міста
Пересічень. Вважається, що підкорення Све-
нельдом Пересіченя спричинило відхід уличів
вниз по Дніпру, а потім під тиском печенігів у
Буго-Дністровське межиріччя.
«Игорь же сидящее къняжа Кыеве, миръ имея
къ вьсем странамъ, а съ уличи и съ древляны име-
яще рать. И бе у него воевода именьмь Свеньлдъ,
и възложи на ня дань, и вьдасть Свеньлду. И не
вздядяшеться единъ градъ, именем Пересеченъ; и
седее около его три лета и едъва възя… И бъша
съдяще углицъ по Днъпру внъизъ, и посем приидо-
ша межи Бъгъ и Днъстръ, и съдоща тамо».
Чи справді києворуські поселення Огріні
є залишками саме легендарного Пересіченя?
Проаналізуємо «за» і «проти» такої гіпотези.
Літописе�ь не вказує, де саме був розміще-
ний племінний �ентр уличів Пересічень. Зрозу-
міло, що десь південніше і нижче по Дніпру від
києва, де мешкали уличі. Головним аргумен-
том на користь припущення згаданих авторів,
що контрольний пункт на перехресті згаданих
шляхів звався саме Пересічень є факт їх пересі-
чення саме в гирлі Самари: «Якщо шукати Пе-
ресічень нижче Києва, то найбільш пересіченою
шляхами була місцевість, перед першим порогом
Дніпра» (Бінкевич, камеко 2008, с. 10).
Однак, численні торгівельні шляхи пере-
тиналися і в інших ділянках Подніпров’я — у
києві, Трахтемирові навпроти Переяслава, на
кічкаській переправі у Запоріжжі, на пере-
праві поблизу відомого кам’янського горо-
дища, що на нижньому Дніпрі тощо. За логі-
кою В.В. Бінкевича та В.Ф. камеко згадані пе-
ресічення шляхів теж можуть претендувати на
ймення легендарного міста.
До того ж маємо ще кілька версій розміщен-
ня Пересіченя з не менш переконливою аргу-
мента�ією, як його локаліза�ія у гирлі Сама-
ри. Б.а. Рибаков розміщував легендарне місто
південніше києва (Рыбаков 1950). «київський»
Пересічень, про який згадує іпатівський літопис
під 1154 і 1161 рр. різні дослідники впевне-
но розміщують на південній околи�і києва в
китаєво, де маємо потужне давньоруське горо-
дище з великим посадом (Толочко 1980, с. 140;
Вортман 1998). Висловлено припущення, що
�ей Пересічень міг успадкувати назву більш
раннього, коли під тиском кочовиків частина
уличів відступила долиною Дніпра на північ.
існує й бессарабська версія розміщення
Пересічена. Вона базується на припущенні,
що Пересічень був заснований уличами
десь у басейні Південного Бугу, нижнього
Дністра чи навіть на нижньому Дунаї, коли
уличі відійшли з Дніпра на захід під тиском
печенігів. агресивність останніх різко зросла
після 965 р. внаслідок розгрому Хозарії кня-
зем Святославом, що відкрило шлях печенігам
на нижній Дніпро та надчорномор’я. Спро-
би локалізувати місто у Бессарабії базуються
на співзвучних топонімах: с. Пересечина (нині
с. Оргей в Молдові), Презичені й Пресичина в
Румунії на нижньому Дунаї (надеждин 1844;
Барсов 1885; Рабинович 2006).
У літературі висловлено сумніви як щодо
локаліза�ії Пересіченя в китаєві, так і відносно
його розташування на території Молдови чи на
нижньому Дунаї. У першому випадку �е надто
близько від києва (усього за 10 км від княжої
резиден�ії), щоб трирічний супротив уличів
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 1100
війську киян виглядав правдоподібно. Друга
бессарабська версія, навпаки, викликає сумніви
дослідників через віддаленість від києва. Важ-
ко уявити, що на зорі історії київської Русі ки-
яни мали такі великі стратегічні інтереси на
території далекої Молдови, щоб аж три роки
тримати в облозі столи�ю уличів.
із �их міркувань В.О. Петрашенко (1989
с. 175, 176) обрала золоту середину і запропо-
нувала розмістити літописний Пересічень на
одному з городищ поблизу Трахтемирова, що
на високому правому березі Дніпра навпроти
Переяслава.
Дослідник руських пам’яток надпоріжжя
а.О. козловський висловив сумніви, що Ог-
ріньське поселення може бути археологічним
відповідником літописного Пересіченя, бо
воно не мало ніяких укріплень. Тому важ-
ко уявити як неукріплене селище могло три
роки оборонятися проти війська князя ігоря.
Ще переконливішою є хронологічна невід-
повідність матеріалів з Огріні літописним да-
ним. Останні свідчать про події 937—940 рр.,
а відомі на сьогодні археологічні матеріали з
Огріні донедавна датувалися Хі — початком
Хііі ст. Лише �ьогорічними дослідженнями
вперше отримано матеріали другої полови-
ни Хі ст. кераміка першої половини Х ст.,
яка б відповідала хронологічно літописним
подіям на селищі в гирлі Самари, повністю
відсутня. Тобто літописе�ь писав про події,
що передували заснуванню Огріньського се-
лища не менше ніж на 100 років, що виключає
можливість асо�іа�ії останнього з літописним
Пересіченем.
Скільки років місту Дніпро
непереконлива спроба локалізувати Пересі-
чень у гирлі Самари закономірно приводить
В.В. Бінкевича та В.Ф. камеко до ще сумнів-
нішого висновку: «Виходячи з найранішої дати
згадки Пересіченя у літописі (914, 922 рр.) мож-
на вважати, що нашому місту 1093 роки». Ма-
ється на увазі м. Дніпро, що за офі�ійною ім-
перською тради�ією було засноване указом
катерини іі у 1776 р. і свого часу носило назву
катеринослав.
Однак, уроджене�ь Дніпропетровська,
відомий фахіве�ь з історії українського коза�т-
ва Ю.а. Ми�ик навів переконливі аргументи,
що місто Дніпро засновано майже на півтора
сторіччя раніше указів катерини іі. Він мав
на увазі побудовану над кода�ьким порогом,
що на південній околи�і м. Дніпро, поляками
у 1635 р. за участю фран�узького інженера Бо-
плана форте�ю кодак із посадом (рис. 1). З неї
протягом ХVіі—ХVііі ст. на міс�і майбутнього
катеринослава розвинулися �ентр кода�ької
паланки Війська Запорізького новий кодак та
слобода Полови�я, що пізніше склали осно-
ву міської структури імперського катеринос-
лава. Під 1784 р. в описі катеринославського
намісни�тва зазначалося, що катеринослав
засновано з містечка новий кодак, яке з сере-
дини ХVіі ст. було �ентром кода�ької палан-Vіі ст. було �ентром кода�ької палан-
ки Запорозької Січі: «Екатеринославль — вновь
учреждаемый город из местечка Новым Кодаком
называемого».
коза�ька слобода Полови�я була �ентром
катеринослава аж до середини ХіХ ст. як пе-
рейменовували коза�ькі нові кодаки та Поло-
ви�ю в катеринослав у 1790-х роках розповідав
очевиде�ь. на переправі через Дніпро «стояв
со�ький з великою мідною бляхою на грудях
та добрячим �іпком». кожного візника питав
куди той їде. і якщо візник відповідав «на По-
лови�ю», со�ький шмагав його �іпком, при-
мовляючи: «не в Полови�ю, а в катеринос-
лав» (Шатров 1969, с. 37).
Провідний археолог Дніпропетровщини
і.Ф. ковальова бачить історичні витоки
м. Дні про в коза�ькому містечку Самарь ХVI—
ХVII ст., яке вперше згадується в указі короля
Стефана Баторія під 1576 р. (ковальова 2009,
с. 131; Бінкевич, камеко 2008, с. 333).
якщо тяглість від нового кодака чи коза-
�ької Самарі до імперського катериносла-
ва не виглядає ілюзорною, то довести 1000-
літній вік м. Дніпро ще важче ніж локалізувати
Пересічень на Огріні. адже для �ього тре-
ба простежити неперервність, тяглість роз-
витку міста від києворуського поселен-
ня в гирлі Самари до кодака ХVII ст. чи ка-VII ст. чи ка-
теринослава кін�я ХVIII ст. Однак, масові
археологічні матеріали переконливо свідчать,
що Огріньське поселення часів київської Русі
припинило своє існування на початку Хііі ст.
Ситуа�ію не рятують не пов’язані з останнім
територіально розрізнені матеріали розвине-
ного середньовіччя та нового часу з території
Огріньського півострова, зокрема невеликий
татарський могильник ХV ст. (рис. 5).
У межах києва більш ніж сто років тому
досліджена В. Хвойкою кирилівська стоянка
віком 15 тис. р. Однак історію києва, як кон-
кретного населеного пункту, починають не з
мислив�ів на мамонтів чи зарубине�ьких по-
селень на Оболоні, а з ранньосередньовічного
селища празької культури на Старокиївській
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 1 101
горі, яке переросло в селище VIII—IX ст. з обо-
ронними валами. на основі останнього форму-
валися найдавніші міські структури верхнього
міста княжого києва Х ст., безперервний роз-
виток якого простежується до нашого часу.
Тобто вік міста визначається безперервною
тяглістю його розвитку як населеного пун-
кту. Такої тяглості від давньоруського посе-
лення Хі—Хііі ст. в гирлі Самари до катери-
нослава кін�я ХVIII ст. не простежено. Тому
починати місто Дніпро з Огріньського посе-
лення все одно, що вважати першими кия-
нами палеолітичних мислив�ів на мамонтів
кирилівської стоянки, чи починати історію
Риму з неандерталь�ів, що мешкали 40 тис. р.
тому на мустьєрській стоян�і, дослідженій в
межах міста Рим.
і взагалі, чи було Огрінське поселення кін�я
Хі — початку Хііі ст. містом, як �е нерідко
стверджується у краєзнавчій літературі? Без-
умовно, �е найбільше і найбагатше руське по-
селення у надпоріжжі, загальна площа якого
сягала 15 га (козловський 1990, с. 7). Однак,
місто відрізняється від селища не лише вели-
кими розмірами, але й міською структурою.
У середньовічних містах, зазвичай, є посад та
укріплена �итадель (городище), ремісничі та
торгівельні райони, аристократичні кварта-
ли, культово-духовні споруди тощо. Подібна
міська структура поки що на Огріні не про-
стежена. археологічні матеріали переконливо
свідчать, що Огріньське поселення за струк-
турою і господарчими функ�іями було вели-
ким ремісничо-торгівельним селищем. Його
населення не лише обслуговувало торгівельні
шляхи в міс�і їх перетину перед порогами, але
також займалося вирощуванням корів, кіз,
ове�ь, свиней, землеробством, рибальством.
який же статус в історії міста Дніпра ма-
ють численні старожитності первісної доби з
території міста? Маються на увазі палеолітичні
знахідки на правому високому березі Дніпра,
землянки мезоліту, енеолітичний могиль-
ник, численні артефакти доби неоліту, бронзи,
скіфо-сарматського періоду, ранньослов’янські
та давньоруські поселення, татарський могиль-
ник XV ст. з Огріні тощо. Усе �е ще не історія
міста, а його багата передісторія, в якій бра-
ли участь різноманітні племена і народи, по-
чинаючи від неандерталь�ів та кроманьйон�ів
палеоліту і закінчуючи козаками і татарами
нової доби.
Таким чином, археологічні матеріали не
дозволяють простежити тяглість культурно-
історичного розвитку від руського посе-
лення Хі—Хііі ст. до сучасного мегаполіса
Дніпра. Більш перспективним видається по-
давнення витоків міста від нині існуючої
імперської версії заснування катериносла-
ва однойменною �ари�ею до часів ново-
го кодака ХVіі ст. чи коза�ького містечка
Самарь ХVі ст., що пропонують професори
Ю.а. Ми�ик та і.Ф. ковальова. Більше того,
факти і аргументи згаданих дослідників ви-
Рис. 5. Огрінь 8 — 2018. Мусульманське поховання ХV ст. під закладкою
з плінфи
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 1102
даються достатньо перекон ливими, щоб пе-
реглянути стару імперську версію засну-
вання м. Дніпро указом імператри�і 1776 р.
і опустити історичне коріння міста принаймні до
часу заснування кода�ької форте�і у 1635 р. чи
до першої згадки коза�ького містечка Самарь у
1576 р. Збільшення віку м. Дніпра на 150—200 р.,
на нашу думку, видається науково коректним.
Висновки
Здається не випадковим, що розквіт Огрінь-
ського поселення збігся з перемогами київ-
ських князів над полов�ями на початку Хіі ст.
У �ей час під проводом Володимира Монома-
ха поновлено контроль києва над торговим
шляхом по Дніпру до Чорного моря. У 1103 р.
руські дружини «на конях і в лодіях прийшли
нижче порогів і стали в Протовчах, на Хорти-
чім острові». З Хорти�і військо рушило на схід
і розбило полов�ів на р. Молочна (літописна
р. Сутінь). У наступні роки Володимир Моно-
мах разом із сином Мстиславом «загнав полов-
ців за Дон, за Волгу, за Яїк», як сповіщає іпатів-
ський літопис.
Руське селище на Огріні не має земляних
укріплень, а знахідки зброї в його культурно-
му шарі нечисленні. Це свідчить про відносно
мирне життя на Огріні в Хіі ст. Однак, на по-
чатку Хііі ст. київ знову втратив контроль над
Передпоріжжям. і сталося �е через новий на-
ступ Степу на Русь, коли монголо-татарські
орди, поклали край самому існуванню Огрі-
ньського поселення. Про �і драматичні події
свідчать численні згарища та чорний від де-
ревного вугілля культурний шар пам’ятки.
Відсутність на поселенні кераміки другої поло-
вини Хііі ст. свідчить, що скоріш за все, воно
припинило своє існування внаслідок спалення
монголами у 1223 чи 1240 рр.
Матеріали пізнього середньовіччя, які б до-
водили подальший розвиток «міста русичів» на
Огріні 8, практично відсутні. До �ього часу на-
лежать хіба що кілька характерних «плінфових»
татарських поховань ХV ст. (рис. 5). До речі, не-V ст. (рис. 5). До речі, не- ст. (рис. 5). До речі, не-
одноразово згадувана в літературі давньоруська
плінфа з Огріні могла бути зовсім не руською,
а більш пізньою татарською. іншими словами,
пізньосередньовічні матеріали у відповідних ша-
рах поселення Огрінь 8 надто нечисленні, щоб
розміщувати тут пізньосередньовічне місто, яке
нібито стало спадкоєм�ем києворуського посе-
лення і попередником катеринослава.
Отже, спроба локаліза�ії літописного Пере-
січена в гирлі Самари знаходиться на стадії
робочої гіпотези, яка потребує нових фактів
і переконливих аргументів. Щодо 1000-ліття
м. Дніпро, то подібні твердження поки що за ме-
жами наукової логіки у сфері сміливих фантазій.
невизнання давньоруського поселення на
Огріні археологічним відповідником літописного
Пересіченя не заперечує його інтерпрета�ію як
потужного торгівельно-ремісничого �ентру з об-
слуговування торгових шляхів на їх перехресті.
Саме �им пояснюється відносне багатство і
спе�ифіка археологічних матеріалів Хі—Хііі ст.
з Огріньського поселення, справжня назва яко-
го поки що лишається невідомою.
Сам феномен багатих руських поселень
Хіі ст. у гирлі Самари, схоже, пов’язаний з по-
верненням контролю княжого києва над тор-
говельним шляхом по Дніпру на південь Во-
лодимиром Мономахом та його наступниками
аж до приходу монголів на початку Хііі ст. Про
тісний культурний, економічний, політичний
зв’язок Передпоріжжя у Хіі — на почат-
ку Хііі ст. з княжим києвом свідчить вели-
ка подібність матеріальної культури Огріні 8 та
інших поселень регіону з культурою київщини
Хіі ст. Ця ж подібність свідчить на користь
домінування руського населення, зокрема чис-
ленних переселен�ів з Середнього Подніпров’я,
у Передпоріжжі в зазначений час. Звичай-
но, �е не виключає проживання степовиків та
бродників серед руських мешкан�ів Огріні,
хоча степові впливи в культурі поселення, су-
дячи з археологічних матеріалів, в �ілому
невиразні. Зокрема, нечисленність кісток коня
серед остеологічних решток, можливо, є непря-
мим свідченням про незначну роль степового
елементу серед мешкан�ів селища.
Під час роботи експеди�ії з’ясувалося, що
перед науков�ями Дніпропетровщини стоїть
нагальне і надзвичайно актуальне завдан-
ня — визначення віку м. Дніпро, часу його ви-
никнення. Сучасна імперська версія його за-
снування указом імператри�і катерини іі
виглядає штучною, політизованою і такою, що
не відповідає історичним та археологічним да-
ним. Вже зазначалося, що вік населеного пун-
кту (міста чи селища) визначається тяглістю
його безперервного розвитку, а не указами
�арів чи імператорів. а катеринослав заснова-
но катериною іі з містечка новий кодак, як
про �е недвозначно значиться в описі катери-
нославського намісни�тва під 1784 р. історичне
коріння �ентру кода�ької паланки нового ко-
дака сягає початку ХVіі ст., часів заснування
форте�і кодак із посадом, як �е переконливо
показав Ю.а. Ми�ик. Досить перспективною з
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 1 103
наукової точки зору виглядає і версія і.Ф. кова-
льової, яка вбачає предтечу м. Дніпро в коза�ь-
кому містечку Самарь, уперше згаданому в указі
Стефана Баторія під 1576 р.
Таким чином, якщо спроба вивести м. Дні-
про зі столи�і уличів літописного Пересіченя
початку Х ст. виглядає як смілива фантазія, то
подавнення часу зародження міста до початку
ХVіі ст. чи навіть ХVі ст., за Ю.а. Ми�иком та
і.Ф. ковальовою, досить переконливі, бо від-
повідають сучасному стану історичних та ар-
хеологічних джерел. Принаймні висновок про
витоки сучасного мегаполіса Дніпро в ХVіі чи
ХVі ст. науково коректніші ніж нині діюча ім-
перська версія заснування міста.
києворуське поселення на Огріньському пів-
острові — унікальна пам’ятка археології та істо-
рії України, яка потребує подальшого комплек-
сного дослідження та охорони від руйнування
антропогенними та природними факторами.
археологічна експеди�ія «києво-Моги-
лянської академії» щиро вдячна за допо-
могу партнерам проекту: ТОВ «БДО», ТОВ
«інтернет-реклама Ріа», ТОВ «Розетка», аТ
«Райффайзен Банк аваль», без якої археоло-
гічні дослідження на Огріньському півострові
у 2018 р. не відбулися б. Також дякуємо дирек-
тору кП «Етнографічні парки Дніпра» к. і. н.
Д.Г. каюку за велику допомогу в організа�ії
побуту експеди�ії.
Окрема подяка співробітникам відді-
лу давньоруської археології інституту архео-
логії нанУ О.П. Мо�і, а.О. козловському,
Т.Ю. Гошко, а.В. Петраускасу, В.к. козюбі,
н.В. Хамайко за корисні консульта�ії по добу-
тим експеди�ією матеріалам Хі—Хііі ст.
Барсов н. Очерки русской исторической географии: Гео-
графия начальной летописи. Варшава, 1885.
Бінкевич В.В., камеко В.Ф. «… Град ім’ям Пересічень»:
краєзнавчі нариси про пам’ятки надпорожжя. Дні-
пропетровськ, 2008.
Вортман Д.я. китаїв і літописний Пересічень. Нау-
кові записки Національного університету «Києво-
Могилянська академія». Історичні студії. київ, 1998,
вип. 3, с. 12—17.
Добровольский а.В. Восьма Iгрiньська неолiтична сто-
янка. Археологічні Пам’ятки УРСР. київ, 1949, т. II,
с. 243—252.
ковальова і.Ф. коза�ькі пам’ятки Присамар’я за архео-
логічними дослідженнями. Наукові праці історичного
факультету Запорізького національного університету.
2009, вип. XXVI, с. 130—133.
козловський а.О. історико-культурний розвиток Пів-
денного Подніпров’я в іХ—ХіII ст. київ, 1990.
котляр М.Ф. Хто ж такі бродники? Український історичний
журнал. 1969, № 5, с. 95—101.
Миллер М.а. Памятники родового общества на Игрен -
ском полуострове. Проблемы истории докапиталис-
тических обществ. Москва, 1935, № 9—10, с. 162—178.
надеждин н. О местоположении древнего города Пере-
сечена, принадлежащего народу угличам. Записки
Одесского общества истории и древностей. Одесса,
1844, т. 1, с. 243—256.
Петрашенко В.О. Про локаліза�ію літописного Пересіче-
на. Проблеми історії та археології давнього населення
Української РСР. київ, 1989, с. 175—176.
Рабинович Р.а. О бессарабской локализа�ии летописно-
го Пересечена. Древнее Причерноморье: Сборник ста-
тей, посвященных 85-летию со дня рождения профес-
сора П.О. Карышковского. Одесса, 2006, с. 176—181.
Рыбаков Б.а. Уличи (историко-географические заметки).
Краткие сообщения Института истории материаль-
ной культуры. 1950, № 35, с. 3—7.
Телегін Д.я. ігренське поселення на Подніпров’ї та про-
блема житлобудування в мезоліті Східної Європи.
Луганськ, 2002.
Толочко П.П. киев и киевская земля в эпоху феодальной
раздробленности Хіі—Хііі ст. київ, 1980.
Шатров М.О. Город на трёх холмах. Днепропетровск,
1969.
Надійшла 18.09.2018
Leonid L. Zalizniak
D.Sc., professor, head of the Stone Age Archaeology Department of the Institute of Archaeology,
the National Academy of Sciences of Ukraine, ORCID 0000-0001-8924-8122, zaliznyakl@ukr.net
“RUS CITY NAMED PERESECHEN” IN DNIPRO CITY AND ARCHAEOLOGICAL REALITY
The multi-layered monument Ohrin 8 since it has been discovered in the 1930-ies had been repeatedly investigated by
different archaeological expeditions. The unique dug-outs of Mesolithic time were investigated at Ohrin 8 site by the
expedition headed by D.Telehin in 1970—80-ies. The Mesolithic dwellings of the settlement were overlayed by a thick
layer with rich Kyiv-Rus materials of the Хі—Хііі centuries. National university “Kyiv-Mohyla academy" archaeological
expedition revealed large collection of materials of the Хі—Хііі centuries during works at the settlement in 2018. Author of
the article gives a short cultural and historical interpretation of medieval materials of the monument.
Part of researchers sees in Kyiv-Rus settlement on the Оhrin peninsula an archaeological accordance to the capital of
Uliches tribe to the annalistic city Peresichen, mentioned in the Novhorod chronicle under 937—940. The article contains a
critical analysis of this hypothesis, the supporters of which see in Kyiv-Rus settlement on Оhrin peninsula direct forerunner
of modern Dnipro city megalopolis.
In opinion of the author a trade-handicraft settlement of the Хі—Хііі centuries at Ohrin bay ashore served the important
knot of trade-routes on the Dnieper River highway immediately in front of overcoming by the ships of dangerous river
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 1104
thresholds. A settlement had been prospered under control by Kyiv principality of the Dnieper water-way and it was burned
by Mongols in the first half of the Хііі centuries.
K e y w o r d s: Ohrin 8 settlement, Kyiv-Rus, Dnieper thresholds region, Peresichen, Dnipro city.
Л.Л. Зализняк
Доктор исторических наук, профессор, заведующий отделом археологии каменного века
Института археологии НАН Украины, ORCID 0000-0001-8924-8122, zaliznyakl@ukr.net
«ГРаД РУСИЧЕЙ ИМЕнЕМ ПЕРЕСЕЧЕн» B г. ДнИПРО И аРХЕОЛОГИЧЕСкИЕ РЕаЛИИ
Многослойный памятник Огринь 8 с момента своего открытия в 30-х годах ХХ ст. неоднократно исследовал-
ся разными археологическими экспеди�иями. наибольшую известность ему принесли уникальные землянки
мезолитического времени, исследованные экспеди�ией Д.я. Телегина в 70-80-х годах прошлого века. Мезоли-
тические жилища поселения перекрыты мощным слоем с богатыми киеворусскими материалами Хі—Хііі в.
археологическая экспеди�ия на�ионального университета «киево-Могилянская академия» в ходе работ на по-
селении в 2018 г. получила большую коллек�ию материалов Хі—Хііі ст. автор статьи делает попытку культурно-
исторической интерпрета�ии средневековых материалов памятника.
Часть исследователей видит в киеворусском поселении на полуострове Огринь археологическое соответствие
столи�е племени уличей летописному городу Пересичен, упомянутому в новгородской летописи под 937—940 г.
Статья содержит критический анализ этой гипотезы, сторонники которой видят в киеворусском поселении на
Огринском полуострове прямого предтечу современного мегаполиса г. Днепр. По мнению автора статьи, торгово-
ремесленное поселение Хі—Хііі ст. на берегу Огринского залива обслуживало важный узел торговых путей на
Днепровской речной магистрали непосредственно перед преодолением судами опасных порогов. Поселение про-
�ветало в период контроля княжеским киевом Днепровской водной магистрали, и было сожжено монголами в
первой половине Хііі в.
К л ю ч е в ы е с л о в а: поселение Огринь 8, Киевская Русь, Надпорожье, Пересечен, г. Днипро.
References
Barsov N. Ocherki russkoi istoricheskoi geografii: Geografiia nachalnoi letopisi. Varshava, 1885.
Binkevich V.V., Kameko V.F. “Hrad imiam Peresichen”: Kraieznavchi narysy pro pamiatky Nadporozhzhia. Dnipropetrovsk,
2008.
Dobrovolskyi A.V. Vosma Ihrinska neolitychna stoianka. Arkheolohichni Pamiatky URSR. Kyiv, 1949, II, pp. 243-252.
Kotliar M.V. Khto zh taki brodnyky? Ukrainskyi istorichnyi zhurnal. 1969,no. 5, pp. 95-101.
Kovaliova I.F. Kozatski pamiatky Prisamaria za arkheolohichnymy doslidzhenniamy. Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu
Zaporizhskoho natsionalnoho universitetu. 2009, XXVI, pp. 130-133.
Kozlovskyi A.O. Istoryko-kulturnyi rozvytok Pivdennoho Podniprovia v іХ-ХіII st. Kyiv, 1990.
Miller M.A. Pamiatniki rodovogo obshchestva na Igrenskom poluostrove. Problemy istorii dokapitalisticheskikh obshchestv. Moskva,
1935, 9-10, pp. 162-178.
Nadezhdin N. O Mestopolozhenii drevnego goroda Peresechena, prinadlezhashchego narodu uglicham. Zapiski Odesskogo
obshchestva istorii i drevnostei. Odessa, 1844, Band 1, pp. 243-256.
Petrashenko V.O. Pro lokalizatsiiu litopysnoho Peresichena. Problemy istorii ta arkheolohii davnoho naselennia Ukrainskoi RSR.
Kyiv, 1989, pp. 175-176.
Rabinovich R.A. O bessarabskoi lokalizatsii letopisnogo Peresechena. Drevnee Prichernomore: Sbornik statei, posviashchennykh
85-letiiu so dnia rozhdeniia professora P.O. Karyshkovskogo. Odessa, 2006, pp. 176-181.
Rybakov B.A. Ulichi (istoriko-geograficheskie zametki). Kratkie soobshcheniia Instituta istorii materialnoi kultury. 1950, no. 35,
pp. 3-7.
Telehin D.Ya. Ihrenske poselennia na Podniprovii ta problema zhytlobuduvannia v mezoliti Skhidnoi Yevropy. Luhansk, 2002.
Tolochko P.P. Kiev i Kievskaia zemlia v epokhu feodalnoi razdroblennosti XII-Xііі st. Kiev, 1980.
Shatrov M.O. Gorod na trekh kholmakh. Dnepropetrovsk, 1969.
Vortman D.Ya. Kitaiiv i litopysnyi Peresichen. Naukovi zapysky Natsionalnoho universitetu “Kyievo-Mohylianska akademia”,
Istorychni studii. Kyiv, 1998, no. 3, pp. 12-17.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-194821 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T14:58:00Z |
| publishDate | 2019 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Залізняк, Л.Л. 2023-11-30T13:32:23Z 2023-11-30T13:32:23Z 2019 "Град русичів ім’ям Пересічень" у м. Дніпро та археологічні реалії / Л.Л. Залізняк // Археологія. — 2019. — № 1. — С. 95-104. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/archaeologyua2019.01.095 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/194821 904.4(477.63) "10/12" У статті розглядаються різні версії історичної інтерпретації відомого давньоруського поселення Огрінь 8, яке досліджувалося археологічною експедицією НаУКМА в липні 2018 р. у м. Дніпро. Многослойный памятник Огринь 8 с момента своего открытия в 30-х годах ХХ ст. неоднократно исследовался разными археологическими экспедициями. Наибольшую известность ему принесли уникальные землянки мезолитического времени, исследованные экспедицией Д.Я. Телегина в 70-80-х годах прошлого века. Мезолитические жилища поселения перекрыты мощным слоем с богатыми киеворусскими материалами ХІ—ХІІІ в. Археологическая экспедиция Национального университета «Киево-Могилянская академия» в ходе работ на поселении в 2018 г. получила большую коллекцию материалов ХІ—ХІІІ ст. Автор статьи делает попытку культурноисторической интерпретации средневековых материалов памятника. Часть исследователей видит в киеворусском поселении на полуострове Огринь археологическое соответствие столице племени уличей летописному городу Пересичен, упомянутому в Новгородской летописи под 937—940 г. Статья содержит критический анализ этой гипотезы, сторонники которой видят в киеворусском поселении на Огринском полуострове прямого предтечу современного мегаполиса г. Днепр. По мнению автора статьи, торговоремесленное поселение ХІ—ХІІІ ст. на берегу Огринского залива обслуживало важный узел торговых путей на Днепровской речной магистрали непосредственно перед преодолением судами опасных порогов. Поселение про- цветало в период контроля княжеским Киевом Днепровской водной магистрали, и было сожжено монголами в первой половине ХІІІ в. The multi-layered monument Ohrin 8 since it has been discovered in the 1930-ies had been repeatedly investigated by different archaeological expeditions. The unique dug-outs of Mesolithic time were investigated at Ohrin 8 site by the expedition headed by D.Telehin in 1970—80-ies. The Mesolithic dwellings of the settlement were overlayed by a thick layer with rich Kyiv-Rus materials of the ХІ—ХІІІ centuries. National university “Kyiv-Mohyla academy" archaeological expedition revealed large collection of materials of the ХІ—ХІІІ centuries during works at the settlement in 2018. Author of the article gives a short cultural and historical interpretation of medieval materials of the monument. Part of researchers sees in Kyiv-Rus settlement on the Оhrin peninsula an archaeological accordance to the capital of Uliches tribe to the annalistic city Peresichen, mentioned in the Novhorod chronicle under 937—940. The article contains a critical analysis of this hypothesis, the supporters of which see in Kyiv-Rus settlement on Оhrin peninsula direct forerunner of modern Dnipro city megalopolis. In opinion of the author a trade-handicraftsettlement of the ХІ—ХІІІ centuries at Ohrin bay ashore served the important knot of trade-routes on the Dnieper River highway immediately in front of overcoming by the ships of dangerous river thresholds. A settlement had been prospered under control by Kyiv principality of the Dnieper water-way and it was burned by Mongols in the first half of the ХІІІ centuries. Окрема подяка співробітникам відділу давньоруської археології Інституту археології НАНУ О.П. Моці, А.О. Козловському, Т.Ю. Гошко, А.В. Петраускасу, В.К. Козюбі, Н.В. Хамайко за корисні консультації по добутим експедицією матеріалам ХІ—ХІІІ ст. uk Інститут археології НАН України Археологія Публікації археологічного матеріалу "Град русичів ім’ям Пересічень" у м. Дніпро та археологічні реалії «Град русичей именем Пересечен» в г. Днипро и археологические реалии “Rus City Named Peresichen” in Dnipro City and Archaeological Reality Article published earlier |
| spellingShingle | "Град русичів ім’ям Пересічень" у м. Дніпро та археологічні реалії Залізняк, Л.Л. Публікації археологічного матеріалу |
| title | "Град русичів ім’ям Пересічень" у м. Дніпро та археологічні реалії |
| title_alt | «Град русичей именем Пересечен» в г. Днипро и археологические реалии “Rus City Named Peresichen” in Dnipro City and Archaeological Reality |
| title_full | "Град русичів ім’ям Пересічень" у м. Дніпро та археологічні реалії |
| title_fullStr | "Град русичів ім’ям Пересічень" у м. Дніпро та археологічні реалії |
| title_full_unstemmed | "Град русичів ім’ям Пересічень" у м. Дніпро та археологічні реалії |
| title_short | "Град русичів ім’ям Пересічень" у м. Дніпро та археологічні реалії |
| title_sort | "град русичів ім’ям пересічень" у м. дніпро та археологічні реалії |
| topic | Публікації археологічного матеріалу |
| topic_facet | Публікації археологічного матеріалу |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/194821 |
| work_keys_str_mv | AT zalíznâkll gradrusičívímâmperesíčenʹumdníprotaarheologíčnírealíí AT zalíznâkll gradrusičeiimenemperesečenvgdniproiarheologičeskierealii AT zalíznâkll ruscitynamedperesichenindniprocityandarchaeologicalreality |