Палеоекологія околиць Глинського археологічного комплексу ХІІІ-XIV ст.
До наукового обігу вводиться блок нових даних, що стосується різнобічних палеоекологічних аспектів, які було отримано завдяки застосуванню методів природничих досліджень до матеріалів з Глинського археологічного комплексу XIII—XIV ст. Блок складається з чотирьох окремих досліджень: палеоетноботанічн...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія |
|---|---|
| Дата: | 2015 |
| Автори: | , , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2015
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/194877 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Палеоекологія околиць Глинського археологічного комплексу ХІІІ-XIV ст. / Ю.О. Пуголовок, С.А. Горбаненко, М.С. Сергєєва, Є.Ю. Яніш // Археологія. — 2015. — №. 4. — С. 109–128. — Бібліогр.: 79 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859803988769112064 |
|---|---|
| author | Пуголовок, Ю.О. Горбаненко, С.А. Сергєєва, М.С. Яніш, Є.Ю. |
| author_facet | Пуголовок, Ю.О. Горбаненко, С.А. Сергєєва, М.С. Яніш, Є.Ю. |
| citation_txt | Палеоекологія околиць Глинського археологічного комплексу ХІІІ-XIV ст. / Ю.О. Пуголовок, С.А. Горбаненко, М.С. Сергєєва, Є.Ю. Яніш // Археологія. — 2015. — №. 4. — С. 109–128. — Бібліогр.: 79 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | До наукового обігу вводиться блок нових даних, що стосується різнобічних палеоекологічних аспектів, які було отримано завдяки застосуванню методів природничих досліджень до матеріалів з Глинського археологічного комплексу XIII—XIV ст. Блок складається з чотирьох окремих досліджень: палеоетноботанічних, археозоологічних, археоіхтіологічних і дендрологічних. Ретельний аналіз цього блоку та зіставлення отриманих незалежно природничих даних, а також загальних палеоприродних досліджень надало підґрунтя для комплексного вивчення навколишнього середовища Глинського у давнину.
Presented to the scientific circles here is a new data bloc concerning various palaeoecological aspects which was obtained with help of natural science methods in the research of materials from Hlynske archaeological assemblage of the 13th and 14th centuries. The bloc consists of four independent investigations: palaeoethnobotanic, archaeozoological, archaeoichthyological, and dendrological ones. The materials for analysis of three of the four directions (except the archaeozoological one) were obtained thanks to the widening of traditional archaeological methods of the study owing to the flotation and panning out application.
Careful analysis of the available information bloc and the comparison of independently obtained natural scientific data, as well as of general palaeo natural research formed the base for a comprehensive analysis of the environment in ancient Hlynske.
The materials obtained testify that the usage of thorough research methods is perspective, and owing to these methods the base for the comprehensive interdisciplinary approach to the treatment of various organic remains is accumulated. Such approach allows widening significantly the sources for study the economy of ancient habitants in Hlynske micro region, as well as detailing the palaeoecological aspects of its life.
В научный оборот вводится блок новых данных, касающийся разносторонних палеоэкологических аспектов, который был получен методами естественнонаучных исследований материалов Глинского археологического комплекса XIII—XIV вв. Блок состоит из четырех независимых исследований: палеоэтноботанических, археозоологических, археоихтиологических и дендрологических. Материалы для анализа трех из четырех направлений (кроме археозоологических) получены благодаря расширению традиционных археологических методов исследований за счет применения флотации и промывки. Тщательный анализ полученного блока информации и сопоставление полученных независимо естественнонаучных данных, а также общих палеоприродных исследований составил основу для комплексного анализа окружающей среды Глинского в древности. Полученные материалы свидетельствуют о перспективности использования тщательных методов исследований, благодаря которым накапливается основа для комплексного междисциплинарного подхода к обработке различных органических остатков. Такой подход позволяет существенно расширить источники к изучению хозяйства древнего населения Глинского микрорегиона, а также детализировать палеоэкологические аспекты его жизнедеятельности.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:14:35Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 4 109
До історії
стародавнього виробництва
Пам’ятка національного значення Глинсь-
кий археологічний комплекс розташована в
с. Глинське Зіньківського р-ну Полтавської
обл. Дослідження, матеріали яких вводяться до
наукового обігу, були зосереджені на частині
селища (посаду) в уроч. леваднюкова Гора. Се-
лище розміщується на правому березі р. вор-
скла, на мису другої надзаплавної тераси, ви-
сотою до 25 м над рівнем заплави (рис. 1). Мис
витягнутий по осі північний захід—південний
схід, на північ від нього за 0,25 км розташова-
не велике городище (уроч. Кріпость), відділе-
не від селища Глинським струмком, з порівня-
но широкою долиною. Площа мису становить
близько 0,7 га. нині мис розділяє у меридіо-
нальному напрямку шосе Глинське—опішне,
в результаті прокладання якого утворилися
схили. Там місцеве населення влаштувало сти-
хійний видобуток піску, що призвело до руйну-
вання культурних нашарувань і як наслідок —
рятівних робіт на пам’ятці.
Перші відомості про городища в с. Глин-
ське наведені у праці в.Г. ляскоронського. він
оглянув територію пам’ятки, навів опис укріп-
лень і зняв схематичний план (ляскорон-
ский 1907, с. 180—182, рис. 36). надалі робо-
ти на території комплексу та в околицях мали
переважно розвідковий характер. у різні часи
тут працювали І.І. ляпушкін, М.П. Кучера,
о.в. Сухобоков, а також полтавські дослідни-
ки (ляпушкин 1947, с. 129—132; 1947а; Кучера,
Сухобоков 1971, с. 14—15; Древнерусские …
1984, с. 169—170; Гавриленко, Ткаченко 1994,
арк. 1, 2; Гавриленко 1996, арк. 8).
Стаціонарні археологічні дослідження ком-
плексу проводилися у 1997—1999 рр. екс пе-
дицією центру охорони та досліджень пам’яток
археології під керівництвом о.б. Супру ненка.
на Малому городищі досліджено житло ро-
менської культури з добре збереженими дета-
лями конструкції та виразною колекцією різ-
номантіних побутових виробів. Крім цього,
було проведено розріз укріплень на велико-
му городищі та досліджено кілька насипів на
могильнику, здійснено розвідкові обстежен-
ня округи комплексу, знято план некрополя,
розпочато визначення меж комплексу (Кула-
това, Гейко, Золотницька та ін. 1998, с. 91—
92; Мироненко 1998, с. 113—114; Золотниць-
ка, Супруненко 1999, с. 188—211; Гейко 1998).
у 2006 р. в околицях комплексу проводили-
ся рятівні археологічні дослідження на одно-
му з селищ-сателітів — Глинське Iv (Шерстюк
2007).
у 2011 р. розкопки на пам’ятці відновле-
но Глинським загоном охоронної архелогіч-
ної експедиції цоДПа спільно з Полтавською
архелогічною експедицією ДП нДц «оаСу»
Інституту архелогії нан україни, за сприян-
ня Інституту керамології — відділення Інсти-
туту народознавства нан україни (начальник
експедиції — Ю.о. Пуголовок). Метою цих
робіт стали науково-рятівні дослідження на
Ю.О. Пуголовок, С.А. горбаненко,
М.С. Сергєєва, Є.Ю. Яніш
ПАЛеОеКОЛОгІЯ ОКОЛИЦЬ
гЛИНСЬКОгО АРХеОЛОгІЧНОгО
КОМПЛеКСУ ХІІІ—ХІV ст.
До наукового обігу вводиться блок нових даних, що стосується різнобічних палеоекологічних аспектів, які було отри-
мано завдяки застосуванню методів природничих досліджень до матеріалів з Глинського археологічного комплексу
XIII—XIV ст. Блок складається з чотирьох окремих досліджень: палеоетноботанічних, археозоологічних, археоіхтіо-
логічних і дендрологічних. Ретельний аналіз цього блоку та зіставлення отриманих незалежно природничих даних, а
також загальних палеоприродних досліджень надало підґрунтя для комплексного вивчення навколишнього середовища
Глинського у давнину.
К л ю ч о в і с л о в а: палеоекологія, палеоетноботаніка, археозоологія, археоіхтіологія, дендрологія, комплексний аналіз.
© Ю.о. ПуГоловоК, С.а. ГорбаненКо,
М.С. СерГєєва, є.Ю. ЯнІШ, 2015
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 4110
зруйнованих ділянках одного з посадів. Про-
тягом кількох польовоих сезонів досліджено
близько 70 м2, отримано виразний архелогіч-
ний матеріал. було виявлено рештки житлово-
господарської забудови та декілька поховань
жінок і дітей, датованих кінцем ХІІІ — XIv ст.
(Пуголовок 2012; 2012а; 2014; 2014а; Котенко,
Пуголовок 2013, с. 121—125).
1. Матеріали та методи
невід’ємною складовою сучасних археологіч-
них досліджень є використання різноманітних
методів природничих наук в археології. резуль-
тати аналізів, здійснених за допомогою таких
методів, суттєво доповнюють дані про «при-
родну» складову життя та побут стародавньо-
го населення. Їхня достатня кількість за належ-
ної якості цілком може скласти основу для про-
ведення самостійного наукового дослідження,
спрямованого на часткову або й повну рекон-
струкцію палеоекології мікрорегіону пам’ятки.
незважаючи на, здавалося б, незначні вив-
чені площі посаду Глинського археологічного
комплексу, завдяки поглибленню досліджень
природничими методами, отримано доволі
значну кількість різнопланового матеріалу, що
нині дає підґрунтя для створення комплексно-
го аналізу палеоекологічних умов мікрорегіону
пам’ятки наприкінці XIII — XIv ст. (відповідно
до хронології об’єктів, досліджених на посаді в
уроч. леваднюкова Гора).
основою для цього дослідження є різнома-
нітні рештки органічного походження від куль-
турної та дикої флори і фауни. До перших на-
лежать зернівки та насіння культурних рослин
і бур’янів, шкаралупа від горіхів ліщини, а та-
кож вуглинки від дерева; до других — рештки
риби (луска, кістки) та кістки тварин (здебіль-
шого свійських, а також диких). Також важли-
вим є визначення незначних решток шкаралу-
пи від яєць.
Матеріали для аналізу отримано двома спо-
собами. у ході археологічних досліджень тра-
диційними методами зібрано колекцію кісток
тварин; завдяки ретельній роботі в ході розко-
пок також було відібрано незначну частку іхті-
ологічних матеріалів. у 2014 р. для розширення
джерелознавчих можливостей також запрова-
джено загальновідомі, але досі маловживані ме-
тоди: флотації і промивання культурного шару.
Флотація (буквально — плавання на по-
верхні води) — процес розділення матеріалу на
легку та важку фракції. Після перемішування у
воді рослинні рештки спливають на поверхню
і їх лише треба зібрати. результатами є матеріа-
ли для палеоетноботанічних визначень, а та-
кож вуглики — для визначення порід дерев.
Промивання — процес розділення матеріалу
на розчинну та нерозчинну фракції. Після про-
миванняи ґрунту залишається певна кількість
нерозчинних матеріалів. До них належать дріб-
ні фрагменти кісток ссавців, кераміки, обмаз-
ки тощо; дрібні предмети, а також іхтіологічний
матеріал.
Додамо, що методом промивання (без фло-
тації) також можна отримати матеріали для па-
леоетноботанічних визначень і для визначення
порід дерев, хоча за промивання більша ймо-
вірність втрати частини такого матеріалу.
Для флотації необхідно лише мати ємкість,
у якій можна перемішувати пробу ґрунту з во-
дою з метою подальшого відбору легкої фрак-
ції. Для промивання необхідно мати сітку, через
яку відфільтрувати розчинну фракцію з метою
отримання нерозчинної, яку надалі необхідно
перебрати вручну. Досвід роботи показав, що з
цією метою можна використовувати звичайну
антимоскітну сітку та ємність для води (бажано
близько двох відер або більше). За бажання фло-
тацію і промивання однієї проби можна провес-
ти послідовно в одній і тій самій ємкості.
Такі методи досліджень не нові, однак в
україні постійно використовуються лише на
пам’ятках кам’яного віку. Що й зрозуміло, зва-
жаючи на специфіку цих пам’яток, незначну
насиченість матеріалами та ретельну неквапну
роботу фахівців (у порівнянні з дослідження-
ми інших епох). Саме тому на палеолітичних
пам’ятках уже давно стало нормою викорис-
тання промивання ґрунту як буденного мето-
ду археологічного дослідження. одні з перших
робіт із застосуванням промивання в україні
проведено в 1970-х рр. на мезолітичному посе-
ленні Мирне, що в рази збільшило обсяг дріб-
них седиментів з культурного шару (Станко
1982). відтоді й донині промивання стало од-
ним зі звичних методів дослідження культур-
ного шару пам’яток кам’яного віку 1.
Проведення флотації і промивання задля
отримання палеоетноботанічних матеріалів роз-
почалося на близькому Сході ще в 1970-х рр. це
був революційний прийом, що вивів палеоетно-
ботанічні дослідження на якісно новий рівень
розвитку (Dennell 1978). в україні цей метод
1 Детально методику використання промивання для
досліджень пам’яток кам’яної доби на прикладі сто-
янки Межиріч (україна) див.: (Marquer, Lebreton,
otto et al. 2012, p. 113).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 4 111
Рис. 1. Місце розташування Глинського археологічно-
го комплексу
Г.о. Пашкевич застосовувала з 1980-х рр. (див.:
Горбаненко, Пашкевич 2010, с. 25) і спорадично
продовжує дослідження дотепер (напр.: відей-
ко, чепмен, бурдо та ін. 2013, с. 206). наприкін-
ці 1990-х рр. опис цих методів чи не вперше був
оприлюднений у тезовій формі в україні (Паш-
кевич 1998а). наприкінці 2000-х рр. о.Ю. ле-
бедєва оприлюднила детальну інструкцію щодо
застосування флотації на практиці, засновану
на власному емпіричному 20-річному досвіді
(лебедева 2009, с. 258—264). обидві ці статті зо-
середжують увагу лише на флотації і на пошуку
саме палеоетноботанічних матеріалів. однак, як
показує досвід, послідовне застосування флота-
ції і промивання не лише можливе (і несуттєво
збільшує час обробітку проби), а й знач но роз-
ширює джерельну базу.
роботи із застосуванням флотації та проми-
вання дали чималу кількість додаткових ма те-
ріа лів, недоступних за умови традиційних до-
сліджень (див.: Горбаненко 2014). Первинний
відбір аналізів методами послідовного вико-
ристання флотації та промивання здійснив
С.а. Горбаненко. З метою отримання додатко-
вої інформації, зокрема про культурні рослини,
нами були проведені вибіркові промивання та
флотація зразків ґрунту з об’єкта 2 (напівзем-
лянки). Переглянуто близько семи стандартних
відер ґрунту (близько 70 дм3). через специфіку
механічного складу ґрунту (супісок; дрібнозер-
ниста структура), проби були спочатку частково
просіяні через стандартну антимоскітну сітку з
дрібною коміркою (близько 1 × 1 мм) зусилля-
ми всіх членів експедиції, після чого решту було
розділено за допомогою послідовної флотації
й промивання. очікуваними результатами ста-
ли палеоетноботанічні дані, вуглики дерев, іх-
тіологічні матеріали, а також дрібні фрагменти
кісток ссавців і навіть шкаралупи яєць. розділе-
ні матеріали надійшли на визначення відповід-
ним фахівцям.
отже, наразі маємо достатню кількість ви-
значень природничими методами для вірогід-
ної реконструкції навколишнього середовища
мікрорегіону Глинського археологічного комп-
лексу за часів середньовіччя.
Палеоетноботанічні дані, передусім, дають
змогу вийти на рівень аналізу зернового госпо-
дарства; супутні свідчення (бур’яни, кісточки,
шкаралупа горіхів тощо) в загальному контек-
сті вивчення пам’ятки та її околиці дають не-
прямі дані для доповнення картини побуту та
господарської діяльності людини в давнину.
Матеріал визначено завдяки його порівнянню
з раніше встановленими аналогічними зраз-
ками, широким колом публікацій на цю тему
і сучасною порівняльною колекцією; зернівки
бур’янів визначено за атласом-визначником
бур’янів (веселовський, лисенко, Манько
1988). визначення провів С.а. Горбаненко.
Дендрологічні дослідження, зокрема визна-
чення порід «археологічного» дерева в контексті
вивчення пам’ятки дають додаткові дані для ха-
рактеристики місцевих природних умов і про-
фесійної та господарчої діяльності людини. За
відсутності дерев’яних виробів, які зберігають-
ся вкрай рідко, особливого значення набуває
вивчення деревного вугілля. важливість ви-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 4112
копних залишків дерева (які не належать кон-
кретним виробам) свого часу обґрунтована
н.Г. блохіною і Г.М. лисиціною. на думку ав-
торів, визначення породи дерева, на відміну від
споро-пилкового та карпологічного аналізів,
може дати уявлення лише про загальний харак-
тер деревної рослинності й не дозволяє робити
детальні видові визначення. Проте, незважаю-
чи на це, можна отримати цінний додатковий
матеріал для характеристики стародавніх рос-
линних ландшафтів. автори також зазначили
важливість таких досліджень для реконструкції
стародавнього виробництва (блохина, лисици-
на 1962). на важливість збору з об’єкта всього
дерева, включаючи вуглинки, вказував о.І. Се-
менов (Семенов 1996). Дослідник підкреслював
плідність такого підходу до решток горілого де-
рева для вивчення поховальних пам’яток, про-
те значення його висновків далеко виходить за
ці межі. Щодо середньовічних поселень цілком
слушно стверджувати, що вугілля, пов’язане
з датованим культурним шаром, дає додатко-
ві дані про характер лісової рослинності мікро-
регіону у визначений період, а проби безпо-
середньо з археологічних об’єктів дозволяють
виявити основні породи дерева, що використо-
вувались у виробництві та господарстві, демон-
струють надання переваги тій чи іншій поро-
ді в різних галузях. отримані дані можуть бути
основою для вивчення сировинної бази ста-
родавньої деревообробки. однак, незважаючи
на те, що згадані автори переконливо доводи-
ли важливість вивчення археологічного вугілля,
цей матеріал досі майже не привертає увагу до-
слідників. Щодо вугілля з середньовічних посе-
лень, ця стаття є першою роботою у вказаному
напрямі.
основним способом визначення археоло-
гічної деревини є вивчення її мікроструктури.
Діагностичні ознаки різних порід дерева доволі
докладно описані у спеціальній роботі в.є. віх-
рова (вихров 1959). Треба зазначити, що саме
цьому досліднику належать визначення ар-
хеологічного дерева в новгороді, що покла-
ло початок вивченню давньоруського архео-
логічного дерева. у цій статті для визначен-
ня деревини отриманих вугликів використано
саме визначник в.є віхрова. визначення про-
ведені М.С. Сергєєвою.
результатом промивання стали риб’ячі кіст-
ки та луска. Археоіхтіологічні дані дають мож-
ливість частково реконструювати особливості
господарської діяльності людини. Крім видо-
вого складу іхтіофауни за досліджуваний пері-
од у результаті аналізу іхтіологічних матеріалів
отримуємо інформацію щодо основних про-
мислових видів риб, засобів їх здобування, ре-
конструкції основних морфометричних пара-
метрів, а також частки риб у раціоні мешканців
досліджуваних поселень. Також деякі види риб
є індикаторними, за наявністю яких у певних
випадках можна реконструювати гідрографічні
та кліматичні умови на момент функціонуван-
ня конкретного поселення. Матеріал визначе-
ний шляхом порівняння кісткових фрагментів
та луски з екземплярами сучасних і субфосіль-
них видів риб з порівняльної остеологічної ко-
лекції є.Ю. Яніш. реконструкцію розмірів
здійснено за методикою в.Д. лебедєва (лебе-
дев 1960). Точне визначення віку риб проведе-
но шляхом підрахунку річних кілець на лусках і
хребцях. Систематика та видові назви риб наве-
дені за визначником-довідником Ю.в. Мовча-
на (Мовчан 2011). визначення матеріалів здій-
снила є.Ю. Яніш.
Також проведено визначення кісткових реш-
ток ссавців, виявлених під час розкопок. Такі
дані є основою для визначення видового та ві-
кового складу стада свійських тварин, а також
мисливської здобичі. Завдяки аналізу ареа-
лів розповсюдження останньої також можлива
часткова реконструкція навколишнього середо-
вища. оскільки ці два блоки зіставні, за ними
також можна встановити співвідношення тва-
ринництва та мисливства в забезпеченні людей
м’ясними продуктами харчування. Кістки ссав-
ців виявлено порівняно в незначній кількості;
вони складали переважно кухонні залишки. Ар-
хеозоологічні вивчення провели о.П. журавльов
(2011 р.) і в.л. бондаренко (2013, 2014 рр.) 2; ін-
терпретацію матеріалів — С.а. Горбаненко.
Для комплексного аналізу значною мірою
застосовано вживаний у таких випадках у гео-
графічних науках метод актуалізації (в археоло-
гії частково синонімічним поняттям є «ретро-
спективний метод»): опис сучасного стану при-
роди з накладанням на нього дискретних даних
минулого за принципом: зіставлення — проти-
ставлення. або протилежний підхід: відтворен-
ня минулого стану природи з накладанням су-
часних реалій за тим самим принципом.
2. Палеоетноботанічні дані 3
Палеоетноботанічний матеріал отримано під
час вибіркової флотації заповнення об’єкта 2.
у результаті аналізу виявлено 120 зернівок і
2 висловлюємо щиру вдячність дослідникам.
3 Підготовлено до друку: Горбаненко, у друці.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 4 113
насіння культурних і бур’янових рослин та їх
фрагментів (з яких 15 визначити не вдалося).
Також визначено 13 фрагментів шкаралупи
горіхів.
За характеристиками, запропонованими
о.Ю. лебедєвою для загальної стандартизації
цілеспрямованих палеоетноботанічних дослі-
джень, заснованих на промиваннях і флотації
(лебедева 2007; 2008), показники мате ріалу
такі. За пробу прийнято стандартне відро
об’ємом 10 дм3. Результативність флотації —
1 (100 %): у кожній пробі було виявлено макро-
рештки землеробських рослин. Середня наси-
ченість заповнення — 17,1 зернівки/10 дм3.
отримані карбонізовані рештки зернівок
мають дуже різну збереженість, за п’яти баль-
ною шкалою від 1 до 5. однак загалом стан
збереженості слід оцінити як цілком задовіль-
ний (ближче до 4, хоча деякі крихкі зернівки
розсипалися під час транспортування і визна-
чення). Тому доволі незначна кількість фраг-
ментів не підлягає ідентифікації. Зважаючи на
пошкодження зернівок від вогню і зміну їх па-
раметрів щодо первинного стану, вимірювання
матеріалів не має сенсу.
Зі 120 одиниць матеріалу визначено 105 зер-
нівок і насінин: 86 — культурних рослин,
19 — бур’янів. Матеріал представлений та-
ким чином: культурних зернових (за зменшен-
ням кількості): 33 проса (Panicum miliaceum),
18 жита (Secale cereale), 9 пшениць м’яких го-
лозерних (Triticum aestivum s. l. 4), 6 ячменю
плівчастого (Hordeum vulgare), 5 пшениці дво-
зернянки (Triticum dicoccon), 5 вівса (не визна-
чено до виду) (Avena sp.), 1 ячменю голозер-
ного (Hordeum vulgare var. coeleste), 1 пшениці
однозернянки (Triticum monococcum); бобових:
5 насінин сочевиці звичайної (Lens culinaris),
3 половинки гороху (Pisum sativum); зернівок
бур’янів: 8 стоколосу (не визначено до виду)
(Bromus sp.), 6 одиниць спориша звичайно-
го (зернівки та лусочки) (Polygonum aviculare),
3 зернівки гірчака березкоподібного (Polygonum
convolvulus), 2 — гібіскуса трійчастого (Hibiscus
trionum). Також 15 фрагментів сильно пошко-
джених зернівок злакових рослин не визна-
чено (Cerealia). Фрагменти шкаралупи горіхів
(13 шт.) належать ліщині (Corylus avellana).
Просо представлене винятково пшоном,
себто — зернівками, очищеними від плівок.
усі вони на час виявлення матеріалу втрати-
ли зародки. Такий стан речей доволі звичний,
оскільки зародок — це найуразливіша частина
4 S. l. = sensu lato = у широкому розумінні.
зернівки, тому без плівок просо доволі швидко
його втрачає.
Первинний палеоетноботанічний спектр
(ПбС) складений на основі кількісних показ-
ників зернівок (ПбС
к
) (основні поняття див.:
Кравченко, Пашкевич 1985). у ньому врахо-
вано лише такі зернівки злакових культурних
рослин: просо, жито, пшениці м’які голозер-
ні, ячмінь плівчастий, пшениця двозернянка,
овес. відповідно, не враховано найменші по-
казники — пшениця однозернянка та ячмінь
голозерний як такі, що могли бути супутніми
до посівів інших культурних зернових. Крім
того, до ПбС
к
(а далі — і до ПбС за масою —
ПбС
м
) не залучено горох і сочевицю, оскільки
невідомо, чи були це польові посіви, чи город-
ні (рис. 2, а). Такий спектр є лише відображен-
ням співвідношення кількості матеріалів, тоб-
то всього лише констатацією факту.
оскільки переважна більшістю дослідни-
ків сприймає такі показники (див. рис. 2, а)
як кінцевий результат, що призводило до хиб-
них висновків про беззаперечне переважання
проса, для інтерпретації отриманих результа-
тів потрібен інший підхід. З цією метою нами
Рис. 2. Палеоетноботанічний спектр зернівок злакових
культурних рослин: а — за кількістю; б — за масою. Ско-
рочення: P. m. — Panicum miliaceum (просо); S. c. — Secale
cereale (жито); T. a. s. l. — Triticum aestivum s. l. (пшениці
м’які голозерні); H. v. — Hordeum vulgare (ячмінь плів-
частий); T. d. — Triticum dicoccon (пшениця двозернян-
ка); А. sp. — Avena sp. (овес). Тут і на рис. 3: над стовпчи-
ками подано: відсоток/кількість (а), відсоток (б)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 4114
запроваджено індексацію зернівок з урахуван-
ням різниці в масі, в основі якої лежить спів-
відношення маси зернівок злакових культур-
них рослин, а за базову одиницю взято най-
меншу зернівку — просо (1 зернівка … злакової
культурної рослини = n зернівкам проса): про-
со — 1, ячмінь плівчастий — 5,5, пшениця дво-
зернянка — 6,2, пшениці м’які голозерні —
5,7, жито — 4,8, овес — 3,4 (Горбаненко 2012;
2014а) 5. Перерахунок можна проводити безпо-
середньо з кількості зернівок або з їх відсотко-
вого співвідношення (ПбС
к
). однак отримані
результати (ПбС
м
) обов’язково мають бути ві-
дображені лише у відсотковому співвідношен-
ні. Показники, отримані шляхом такого пере-
рахунку, відрізняються від кількісних набага-
то меншим діапазоном між крайніми даними
(рис. 2, б).
отже, в зерновому господарстві перше міс-
це займало жито (близько 1/3), наступна по-
зиція належить пшеницям м’яким голозерним
(1/5), третє місце з майже однаковими показ-
никами поділяють просо, ячмінь плівчастий,
пшениця двозернянка (трохи більше 1/10; різ-
ниця у показниках 0,8 %); овес виявлено в не-
значній кількості (близько 1/15).
у парі злакових «прогресивні—традиційні»
(жито, пшениці м’які голозерні — просо, яч-
мінь плівчастий, пшениця двозернянка) перші
складають близько 3/5, другі — 2/5. Таке спів-
відношення може свідчити про певну тради-
ційність у зерновому господарстві, однак з від-
чутним і беззаперечним впливом прогресив-
них інновацій. адже для гарних показників
врожайності «прогресивних» зернових необ-
хідною передумовою є якісний глибокий об-
робіток ґрунту. овес традиційно представле-
ний незначною часткою.
Також варто звернути увагу на кількість і
різноманітність бур’янів. Їхня кількість дово-
лі значна (19 од.): вона становить майже 20 %.
бур’яни, в першу чергу, є показниками вико-
ристання староорних полів. отже, така кіль-
кість бур’янів однозначно засвідчує тривале ви-
користання одних і тих самих ділянок землі під
поля (відповідно — тривалість існування посе-
лення).
5 Перерахунок отриманих палеоетноботанічних ре-
зультатів з кількісних показників на відсоткові дані
за масою було застосовано вченими для матеріалів з
празького поселення розтоки (чехія) (див.: Kuna et
al. 2013). на необхідність використання подібної ін-
терпретаційної схеми вказують і археозологи (з пев-
ними нюансами): для ссавців (Підоплічко 1937; жу-
равлев 2001, с. 63; антипина 2007; 2008); для риб
(Яниш, антипина 2013; Яниш 2014).
Детальніше розглянемо бур’яни. бромус —
засмічувач озимого жита та пшениці, росте
вздовж доріг, каналів, лісосмуг; спориш — росте
на полях, пасовищах, уздовж доріг, на подвір’ях;
гірчак березкоподібний — засмічувач польових
культур, городів, садів і виноградників, росте
біля доріг, каналів, лісосмуг, осінні сходи не пе-
резимовують; гібіскус трійчастий — засмічувач
проса, росте на узбіччях доріг, пасовищах, за-
смічених місцях, переважно на піщаних ґрунтах
(веселовський, лисенко, Манько 1988).
Таким чином, завдяки визначенню бур’янів,
наявних серед матеріалів, можна частково оха-
рактеризувати поля. Присутність гібіскуса трій-
частого добре узгоджується з піщанистими
ґрунтами околиць пам’ятки. Крім того, стоко-
лос нині є засмічувачем озимих посівів пере-
важно жита. а гірчак березкоподібний є винят-
ково яровим бур’яном. Таким чином, у зерново-
му господарстві посаду поблизу с. Глинське були
різноциклічні агрокультури, а відтак — існували
і певні агротехнічні заходи, спрямовані на поліп-
шення врожайності. Загальними висновками на
основі визначення та інтерпретації бур’янів є та-
кож: тривалість використання полів, загальний
доволі високий рівень антропогенного впливу
на навколишню флору в XIII—XIv ст.
нині існує понад два десятки визначень
палеоетноботанічних матеріалів на терито-
рії Південно-Східної європи з давньоруських
пам’яток (сучасні території Молдови й укра-
їни) (Янушевич 1976; 1986; беляєва, Пашке-
вич 1990; Пашкевич 1991; Горбаненко 2014б,
с. 183—184). усі ці матеріали — обгорілі макро-
рештки з різних об’єктів. Переважно це випад-
кові знахідки, зібрані під час археологічних до-
сліджень і передані на визначення фахівцям.
відтак, за такими матеріалами не можна вста-
новити спектр зернівок, відтворити їх імовірні
частки в зерновому господарстві. Тому порів-
няльний аналіз неможливий.
отриманий ПбС поки не може бути безпо-
середнім відображенням загального зерново-
го господарства для всього поселення: ці дані
співвідносні лише з часом існування дослідже-
ного об’єкта. Проте цілком імовірно, що такі
чи подібні показники будуть притаманні для
ПбС пам’ятки загалом. Для верифікації і пере-
вірки стабільності ПбС потрібні подальші до-
слідження.
Просо виявлене очищеним від плівок. Для
цього потрібне застосування одного зі зна-
рядь для переробки врожаю (зернотерки, сту-
пи, жорна) і, відповідно, місце. Така знахідка є
опосередкованим свідченням того, що до осе-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 4 115
лі просо було принесене вже підготовленим до
вживання у їжу. а отже, знахідка підготовлено-
го зерна засвідчує, що місце його очистки від
плівок розміщувалося за межами житла.
Знахідки шкаралупи ліщини свідчать про
таке. нині ліщина існує у дикому стані (поши-
рена на території сучасної україни) і в куль-
турному вигляді (фундук) там, де вона слабко
поширена у природному середовищі. однак в
давнину вона була одомашненою лише на Кав-
казі, а також у Греції і римі. отже, маємо ціл-
ком підтверджений факт збиральництва «дарів
лісу». нагадаємо також, що в раніше перегля-
нутих матеріалах роменського періоду з Глин-
ського відбиток фрагмента шкаралупи ліщини
трапився на виробі з глини (Горбаненко 2014а,
табл. 1). Крім того, ліщина звичайна є пере-
січним компонентом підліску листяних, рідше
мішаних лісів. Таким чином, можна з упевне-
ністю стверджувати, що в околицях пам’ятки
за часів її існування були площі, вкриті широ-
колистим лісом, що в принципі не суперечить
і сучасному стану речей.
3. Археозоологічні визначення
основним свідченням щодо ролі тваринни-
цтва (а також мисливства) у господарстві міс-
цевого населення є остеологічні рештки тва-
рин. у результаті дослідження заповнення
об’єкта 2 виявлено уламки тваринних кісток у
кількості 147 од. вони були визначені до виду.
остеологічний матеріал є типовими кухонни-
ми відходами після вживання у їжу. він нале-
жить таким тваринам: свійські — велика рога-
та худоба (врХ) (Bos taurus), коза / вівця (ДрХ)
(Capra hircus / Ovis aries), свиня (Sus domestica),
кінь (Equus caballus), собака свійська (Canis
familiaris), курка (Gallus domesticus); дикі — бо-
бер річковий (Castrol fiber), кабан (Sus scrofa),
козуля звичайна (Capreolus capreolus), олень
звичайний (Cervus elaphus).
За три роки визначення проведено таким чи-
ном: 2011, 2014 рр. — визначено приналежність
кісток до виду і за віковою градацією та вста-
новлено мінімальну кількість особин (МКо);
2013 р. — визначено приналежність кісток до
виду та за віковою градацією. Зведені дані з ви-
значення кісткового матеріалу представлено в
табл. 1. За цим матеріалом для обрахунку МКо
можна підсумувати лише дані за 2011, 2014 рр.
встановлено 10 особин врХ, 3 — ДрХ, 3 — сви-
ні, 1 — коня, 1 — курки; 1 — бобра річкового, 1 —
кабана, 2 — козулі звичайної, 1 — оленя звичай-
ного. Також виявлено 3 кістки собаки свійської
(рис. 3, а) 6. оскільки даних недостатньо для ха-
рактеристики окремих галузей (тваринництва
та мисливства), надалі наведено лише ймовір-
ні тенденції щодо них, а «м’ясне виробництво»
проаналізовано за принципом зіставлення ре-
зультатів тваринництва та мисливства.
незважаючи на те, що кількість особин
свійських тварин нерепрезентативна (не ста-
новить рекомендованого статистичного міні-
муму), на основі отриманого матеріалу мож-
на помітити певні тенденції. 1) основним дже-
релом постачання м’ясної їжі треба вважати
6 у результаті округлення відсотків до однієї десятої за-
гальне значення становить 99,8 %. Тут і далі для ана-
лізу використано лише показники МКо ссавців, яких
могли вживати у їжу (не враховано: курку, собаку).
вид
Кількість
кісток, од.
вікова градація
м. н.-д. д. с.
2011
врХ 15 ? / 1 — ? / 1 —
ДрХ 5 — — 5 / 1 —
Свиня 1 — — 1 / 1 —
бобер 1 — — 1 / 1 —
олень
звичайний
1 — — 1 / 1 —
Козуля
звичайна
3 ? / 1 — ? / 1 —
не визначено 13 — — — —
у с ь о г о 39 ? / 2 — ? / 6 —
2013
врХ 38 34 / ? 4 / ? — —
ДрХ 1 — 1 / ? — —
Свиня 18 5 / ? 13 / ? — —
Собака 3 — 3 / ? — —
Курка 1 — 1 / 1 — —
у с ь о г о 63 * 39 / ? 22 / ? — —
2014
врХ 31 9 / 1 15 / 4 7 / 3 —
ДрХ 3 1 / 1 2 / 1 — —
Свиня 6 — 6 / 2 — —
Кінь 1 — — 1 / 1 —
Курка 1 — 1 / 1 — —
Кабан 1 — — 1 / 1 —
у с ь о г о 45 ** 10 / 2 24 / 8 9 / 5 —
П р и м і т к и. у графі «вікова градація» подано кіль-
кість: кісток / особин. Тут і в табл. 2: м. — молоді; н.-д. —
напівдорослі; д. — дорослі; с. — старі. * З них дві люд-
ські кістки: фаланга великого пальця руки, фрагмент
променевої кістки. ** З них дві людські кістки від осо-
би похилого віку: п’яткова кістка і колінна чашечка.
Таблиця 1. Видовий і віковий склад тварин
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 4116
тваринництво з абсолютною перевагою врХ
(табл. 2). 2) Кількість врХ й абсолютне пере-
важання напівдорослих і дорослих особин, від
яких можна було отримувати прижиттєвий
продукт (табл. 2), свідчить про важливу роль
молочного господарства. 3) Характерно, що
серед кухонних решток мало молодих особин
(табл. 2), що вказує на існування можливості
утримування худоби протягом тривалого часу.
важливе співвідношення кількості свій-
ських і диких ссавців, визначених за кухон-
ними рештками: 17 : 5 особин (77,2 : 22,6 %).
отже, приблизно 1/4 тварин, вживаних у їжу,
здобуто завдяки мисливству (рис. 3, а).
розрахунки м’ясного виробництва від свій-
ських тварин проведено за схемою, запропо-
нованою К.є. антіпіною, де за початкову оди-
ницю взято найменшу зі свійських тварин —
ДрХ, середньою масою в 40 кг (антипина 2007,
с. 299), на основі якої запропоновано коефіці-
єнти перерахунків маси інших тварин: ДрХ —
1; врХ — 6; кінь — 5,5; свиня — 1,5 (антипина
2008, с. 71) 7. Для розрахунків маси диких тва-
рин цілком можна використати сучасні дані,
оскільки в останніх селекція не мала впли-
ву на ці показники (кг): козуля звичайна — 40
(Флинт, чугунов, Смирин 1970, с. 212); олень
звичайний — 300 (жизнь животных … 1971,
с. 478); кабан — 250—300 (Природа … 1985,
с. 230); бобер — 20 (там само, с. 210). З урахуван-
ням наведених показників, мисливство мог-
ло забезпечувати близько 1/5 частки потреб у
продуктах м’ясного виробництва (рис. 3, б). Як
бачимо, пріоритети в м’ясному раціоні абсо-
лютно очевидні (рис. 3, б).
Додатковою інформацією про навколиш-
нє середовище є спостереження щодо ареалів
розповсюдження і поведінки диких ссавців.
бобер річковий мешкає по залісених берегах
річок з повільною течією, що заросли деревами
й чагарниками м’яких порід (Природа … 1985,
с. 210). Кабан може мешкати в різних лісах, по
ярах, байраках, очеретяних заростях тощо (там
само, с. 230). ареал існування козулі звичайної
охоплює рівнинні та гірські листяні й змішані
ліси. Перевагу надає світлим лісам з добре роз-
виненим підліском (Флинт, чугунов, Смирин
1970, с. 212). олень звичайний може мешкати
в різних лісових і напіввідкритих місцевостях
(Природа … 1985, с. 232). отже, сукупність да-
них свідчить про існування річки з повільною
течією, слабкорозчленованого рельєфу, ши-
роколистяних (або мішаних) лісів, притаман-
них лісостеповій зоні. Також слід наголосити,
що навколо поселення повинні були існувати
площі, придатні для випасання свійських тва-
рин: пасовиська, що зазвичай доволі швидко з
будь-яких ландшафтів перетворюються на від-
криті луки. на випасання побіжно можуть вка-
7 о.П. журавльов у 2001 р. запропонував проводити
перерахунки, спираючись на сучасні дані про свій-
ських тварин з урахуванням вікової градації (журав-
лев 2001, с. 63). незважаючи на певні переваги та-
кого підходу, вважаємо за краще використовувати
усереднені розрахунки, наведені К.є. антіпіною,
оскільки вони розраховані для давніх тварин.
вид м. н.-д. д. у с ь о г о
врХ 2 4 4 10
ДрХ 1 1 1 3
Свиня — 2 1 3
Кінь — — 1 1
Таблиця 2. Вікове співвідношення м’ясних свійських
ссавців, осо бини
Рис. 3. Співвідношення ссавців: а — за кількіс-
тю; б — за масою. Скорочення: свійські: B. t. — Bos
taurus (врХ); C./O. — Capra hircus / Ovis aries (ДрХ);
S. d. — Sus domestica (свиня); E. c. — Equus caballus
(кінь); дикі: C. c. — Capreolus capreolus (козуля звичайна);
C. e. — Cervus elaphus (олень звичайний); S. s. — Sus scrofa
(кабан); C. f. — Castrol fiber (бобер річковий)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 4 117
зувати й знахідки кісток собак, яких здавна ви-
користовували також і з цією метою.
4. Визначення кісткових
залишків і луски риб
Крім суто археологічних свідчень щодо існу-
вання риболовлі, у результаті досліджень отри-
мано додаткову інформацію, що дає змогу
встановити видовий склад рибальської здоби-
чі, розміри промислової риби тощо.
об’єм вибірки залишків тваринного похо-
дження з цього об’єкта за 2014 р. — 564 екз., з
них 35 кісток птахів, які не можна визначити до
виду. Крім того, знайдено 36 фрагментів шка-
ралупи пташиного яйця. у результаті дослі-
дження будови шкаралупи, її товщини та раді-
усу кривизни її стінки ми вважаємо, що яйце
належало курці свійській (Gallus gallus) неве-
ликого розміру. Ще 18 кісток ссавців, з яких
один зуб належав свині свійській, ще один —
дрібній рогатій худобі (ДрХ). Під час розкопок
2013 р. знайдено єдиний екземпляр луски оку-
ня (вік риби — 6 років).
частина матеріалу значно фрагментована,
що суттєво ускладнює визначення до виду, а в
низці випадків і до ряду. При підрахунках одна
кістка риби вважається еквівалентною одному
екземпляру, оскільки було доведено, що біль-
ше, ніж одна кістка від однієї риби зберігається
вкрай рідко (лебедев 1960).
у досліджуваному матеріалі наймасовіші за-
лишки належать рибам (150 кісток і 361 луска).
З них 80 фрагментів (15,7 % від загальної кіль-
кості остеологічних матеріалів цього об’єкта)
склали невизначені до виду кістки. Природний
стан збереженості матеріалу (ПСЗМ), за мето-
дикою о.є. антіпіної, склав 4 бали за 5-баль-
ною шкалою (антипина 2004).
остеологічні матеріали цієї пам’ятки нале-
жать до категорії «кухонних решток», про що
свідчить видовий та анатомічний склад дослі-
джених фрагментів. Як правило, сліди розділки
на кістках, сліди вогню та погризи собаками чи
гризунами також підтверджують приналежність
кісток до цієї категорії. у цьому випадку слідів
зовнішнього впливу на кістки не виявлено.
усього визначено дев’ять видів, які належать
до чотирьох рядів (табл. 3): ряд осетроподібні
(Acipenseriformes) — стерлядь (Acipenser ruthenus);
ряд коропові: сазан (Cyprinus carpio), плітка (Ru-
tilus rutilus), плоскирка (Blicca bjoerkna), лящ (Ab-
ramis brama); ряд окунеподібні (Perciformes) — су-
дак (Stizostedion lucioperca), окунь (Perca fluvi atilis),
йорж звичайний (Gymnocephalus cernuus); ряд щу-
коподібні (Esociformes) — щука (Esox lucius).
йорж, хоч і є досить поширеним видом, в
археологічних матеріалах трапляється зрідка, з
огляду на незначні розміри його кісток і лус-
ки. наявність виду в остеологічних матеріалах
у цьому випадку, ймовірно, є результатом про-
мивання ґрунту, яке дозволяє виявляти най-
незначніші фрагменти та фіксувати наявність
видів, які за традиційних в археології способів
відбору матеріалу не потрапляють до поля зору
археозоологів.
Під час досліджень встановлено, що в мате-
ріалі переважають фрагменти посткраніально-
го скелета риб (рCra) над краніальними (Cra)
у співвідношенні 3,2 : 1 (табл. 4), при цьому
70,5 % рCra кісток складають хребці, зяброві
дуги та ребра, які неможливо визначити до виду.
При аналізі представленості видів нами визна-
чені шість видів за кістками краніуму, шість за
кістками посткраніального скелета, п’ять видів
визначені за лускою (окунь, лящ, сазан, судак,
йорж). При цьому один вид (сазан) визначений
лише за лускою, севрюга — лише за краніаль-
ною кісткою, плоскирка — тільки за посткрані-
альними кістками.
у попередніх дослідженнях для Північного
Причорномор’я (Яниш, антипина 2013) нами
було виявлено, що кістки краніуму та посткра-
ніуму в осетрових і кісткових риб зберігаються
не однаково, відповідно при підрахунках спів-
відношення цих груп при великих вибірках не-
обхідно приймати до уваги лише кістки голо-
ви. Для малих вибірок такої закономірності не
виявлено. отримані результати підтверджують,
що при малих вибірках для визначення макси-
Таблиця 3. Видовий склад риб (абсолютна кількість визначених кісток)
рік
види риб
Стерлядь Сазан лящ Плітка Плоскирка Судак окунь йорж Щука у с ь о г о
2013 — — — — — — (1) — — 1
2014 1 94 (1) 1 (6) 4 3 2 (105) 7 (66) 44 (86) 22 527
у с ь о г о 1 94 (1) 1 (6) 4 3 2 (105) 7 (67) 44 (86) 22 528
П р и м і т к а. без дужок вказана кількість кісток, у дужках — луски.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 4118
мальної кількості видів необхідно використо-
вувати всі знайдені фрагменти (табл. 4).
наявність кісток як краніального, так і
посткраніального скелетів свідчить про об-
роблення риби безпосередньо на поселенні
(у житлі). Також переважання хребців і ребер
від кісткових риб підтверджує кращу збереже-
ність цих елементів скелета порівняно з кіст-
ками голови.
За абсолютною кількістю залишків у мате-
ріалі на першому місці йорж (n = 130), потім
ідуть судак (n = 105), сазан (n = 94) та окунь
(n = 73). усі інші види представлені одинични-
ми екземплярами (рис. 4). Також ми врахували
єдину луску окуня, знайдену в 2013 р. на Глин-
ському селищі.
цікаво, що на пам’ятці наймасовіший вид —
йорж звичайний. на інших археологічних па-
м’ятках, досліджених нами, а також за літера-
турними даними, серед риб дрібного розміру,
як правило, домінував окунь.
Крім того, нами визначений вік риб за лус-
кою, а також у тих випадках, коли це було мож-
ливо, по хребцях (табл. 5). Як видно з таблиці,
здебільшого трапляються залишки трирічних
особин (n = 157), далі за кількістю ідуть дво-
(n = 81) та чотирирічні (n = 57) екземпляри.
Таким чином, для окуня кількість статевоз-
рілих особин склала 97,9 %, для сазана, ляща
та щуки — по 100,0 %, для судака — 69,5 %, для
йоржа — 86,5 %. оскільки більшість видів риб
досліджуваного регіону стають статевозріли-
ми у віці понад 3 роки (Мовчан 2011), відсо-
ток дорослих особин з невизначених дорівнює
46,2 %. відповідно, відсоток молодих загало по
колекції склав 23,5 %. основну частину мате-
ріалу складають залишки статевозрілих осо-
бин, але доля молодих риб також суттєва. у ма-
теріалах з інших пам’яток, досліджених нами,
як правило, переважали дорослі особини.
у низці випадків це можна пояснити тим,
що найдрібніші кістки, за відсутності проми-
вання ґрунту, не потрапили до поля зору до-
слідників. але й з низки пам’яток, де матеріал
відбирали за допомогою промивання, відсоток
дорослих риб також був більшим.
Крім того, в минулому риби були тугорос-
лішими, але при цьому досягали великих роз-
мірів (лебедев 1960), що було пов’язано з якіс-
тю кормової бази та набагато меншим тиском
з боку людини, ніж нині.
Ми вважаємо, що за таких умов місцево-
му населенню, з точки зору витрат енергії та
часу, вигідніше було спеціалізуватися на вило-
Таблиця 5. Віковий склад риб
вид
вік, від … років (кількість визначеного матеріалу)
у с ь о г о
1 2 3 4 5 6 ≥ 6 7 8 9 10 11 12 13
окунь — 3 26 51 36 15 — 8 — 2 — 1 — — 142
Сазан — — — 1 — — 15 3 4 2 1 1 2 1 30
лящ — — — 1 — 1 — 1 — — — — — — 3
Судак — 32 71 2 — — — — — — — — — — 105
йорж 15 39 57 — — — — — — — — — — — 111
Щука — — — — 4 — — — — — — — — — 4
не визначені — 7 3 2 1 — — — — — — — — — 13
у с ь о г о 15 81 157 57 41 16 15 12 4 4 1 2 2 1 408
Cra рCra луска
Кістки види Кістки види Кістки види
17 6 52 6 361 5
Таблиця 4. Співвідношення кількості остеологічних
залишків кісткових риб CRA і РCRA частин скелета,
та луски
Рис. 4. Співвідношення видів риб за кількістю матеріа-
лу. Скорочення: G. c. — Gymnocephalus cernuus (йорж);
S. l. — Stizostedion lucioperca (судак); C. c. — Cyprinus
carpio (сазан); P. f. — Perca fluviatilis (окунь); E. l. — Esox
lucius (щука); A. b. — Abramis brama (лящ); R. r. — Rutilus
rutilus (плітка); B. b. — Blicca bjoerkna (плоскирка);
A. r. — Acipenser ruthenus (стерлядь). Тут і на рис. 5: над
стовпчиками дано: відсоток / кількість
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 4 119
ві риби середнього та великого розмірів, що й
підтверджують археологічні знахідки на інших
пам’ятках. вибірковість риболовлі може забез-
печуватися вибором знарядь і власне методів
ловлі (для сіток — розмір вічок, для гачкових
знарядь — розмір гачка тощо).
виняток становить ловля морських зграй-
них риб дрібних розмірів у промислових масш-
табах (наприклад, хамси на чорноморському
узбережжі в античності). Як гіпотезу ми роз-
глядаємо значний відсоток залишків молодих
нестатевозрілих риб на пам’ятках середньої
смуги (за умови, що матеріал зібраний корек-
тно й вибірка репрезентативна), як опосеред-
коване підтвердження дефіциту харчових ре-
сурсів на поселенні — наприклад, недорід, за-
гибель худоби, пожежі, військові конфлікти
тощо, які призвели до того, що населення зму-
шене було використовувати всі доступні хар-
чові ресурси.
Порівняння з іншими пам’ятками під-
твер джує, що за сприятливих умов, як прави-
ло, прагнули виловити найбільших особин,
а для цього використовували гачкові знаряд-
дя та сітки з середніми та великими за розмі-
ром вічками.
вибірка кісток, з яких можливо взяти про-
міри, невелика, але для деяких екземплярів
певних видів нами реконструйовані середня
довжина тіла, вага та вік (табл. 6). Як видно
з табл. 5 та 6, основну частину здобутих риб
складають статевозрілі особини, переважно
дрібні та середні за розмірами риби. наявність
у матеріалі лише двох особин великого розміру
(лящ — 46,1 см і щука — 59,3 см) опосередко-
вано вказує на те, що риби маленького розміру
були виловлені цілеспрямовано, а не були при-
ловом під час ловлі великих риб, і значний від-
соток нестатевозрілих особин не є виключно
похибкою збору матеріалу в ході досліджень.
видовий і віковий склад вказує на цілорічний
вилов риби, але при цьому найбільш інтенсив-
ний у літній та осінній періоди року.
визначені нами види належать до чотирьох
фауністичних комплексів (за Г.в. нікольским):
верхньотретичного, або прісноводного амфі-
бореального (судак, сазан, стерлядь); понтич-
ного прісноводного (лящ), а також бореально-
го рівнинного (щука, плітка, окунь, йорж) та
понто-каспійського прісноводного (плоскир-
ка). Фауністичні комплекси мають свою ге-
нетичну й екологічну специфіку (никольский
1951), відповідно аналізуючи специфіку видів,
які входять до фауністичного комплексу, мож-
на встановити умови, за яких відбувалося його
формування (никольский 1950; 1951), а вив-
чення динаміки ареалу риб, які належать до
різних фауністичних комплексів, дозволяють
реконструювати зміни клімату в минулому.
До складу бореального рівнинного комп-
лексу входять види, пристосовані до життя у
стоячих і проточних водоймах рівнин боре-
альної зони. Загалом види, які входить до цьо-
го комплексу, менш оксифільні, ніж види пон-
тичного прісноводного комплексу (такі види,
як лин, карась пристосовані до життя у водой-
мах з малою кількістю кисню), серед яких не-
має видів, пристосованих до життя у воді з не-
достатньою кількістю кисню.
види понтичного прісноводного комплексу
переважно мешкають у відносно прозорих во-
дах — як у тих, що повільно плинуть, так і у тих,
де вода нерухома, але загалом розповсюджені
дещо південніше, ніж види бореального рів-
нинного комплексу. Крім того, вони представ-
лені еврігалінними видами, що обумовлено
значними змінами ступеню солоності чорного
моря (Степанов, андреев 1981), які неоднора-
зово відбувалися протягом голоцену внаслідок
зменшення та збільшення рівня води (голоце-
нові регресії і трансгресії).
Представники верхньотретичного комплек-
су — здебільшого мешканці рівнинних річок з
нешвидкою течією, а також озер. Серед видів
цього комплексу є як оксифільні (осетрові, су-
дак), так і пристосовані до життя у воді з невели-
ким вмістом кисню (сазан) (никольский 1951).
Таким чином, на підставі характеристик фа-
уністичних комплексів і видового складу риб з
матеріалу Глинського ми можемо припустити,
що наприкінці ХІІІ — ХІv ст. р. ворскла непо-
далік від поселення містила достатню кількість
кисню у воді для мешкання оксифільних ви-
дів, була відносно прозорою та мала нешвидку
течію. Для детальніших висновків нині недо-
статньо матеріалу.
видовий склад риб в остеологічному ма-
теріалі є типовим для сучасної іхтіофауни ма-
вид
розміри, см
m
сер.
,
кг
вік
L
max
l
min
L
сер.
Статево-
зрілі
Статево-
незрілі
Щука 59,3 12,1 27,3 0,4 3 2
окунь 16,3 9,8 13,1 0,2 2 1
Плотва 14,5 11,5 13,3 0,2 3 1
лящ — — 46,1 1,3 1 1
йорж — — 10,1 0,04 1 1
Таблиця 6. Основні параметри риб,
реконструйовані шляхом екстраполяції даних
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 4120
лих і середніх річок україни басейну Дніпра.
З інших археологічних пам’яток, які були роз-
ташовані біля притоків Дніпра, також відомі
знахідки цих видів риб. Для порівняння нами
використані результати розкопок, у першу
чер гу, пам’яток, які також належать до басейну
Дніпра. огляд даних за матеріалами поперед-
ніх археологічних культур наведений у роботі
а.в. Кузи (Куза 1970). у зв’язку з тим, що за
2—3 століття, як правило, склад іхтіофауни різ-
ко не змінюється (якщо не відбуваються значні
катаклізми), а основні види співпадають з ви-
значеними нами, вважаємо, що і за досліджува-
ний період ці види були звичайними та розпо-
всюдженими, й мали суттєве значення у житті
місцевого населення. ці висновки також під-
тверджуються даними щодо рибної ловлі жи-
телями Донецького (Шрамко, цепкин 1963) і
Полтавського (лебедев 1960, с. 306—311) горо-
дищ у vIII—XIII ст., де в остеологічних матеріа-
лах представлені ті самі види.
При порівнянні з іншими пам’ятками Дав-
ньої русі виявлено аналогічний видовий склад
риб (Мальм 1956; Яниш 2014), але більшість
археоіхтіологічних досліджень були проведе-
ні для археологічних пам’яток з території ро-
сії, відповідно річки, на яких стояли поселен-
ня, належать до басейнів балтійського та Кас-
пійського морів, а не чорного, як Дніпро. Тому
для визначення розповсюдженості видів біля
Глинського поселення некоректно порівнюва-
ти результати з даними цих пам’яток, хоча хро-
нологічно вони й близькі.
наявність залізних риболовних знарядь —
ості та гачка значних розмірів (Пуголовок, во-
лодарець-урбанович, Горбаненко та ін. 2015,
рис. 4) опосередковано свідчить про регуляр-
ний вилов риби середнього та великого роз-
міру. Як правило, острогою чи гарпуном рибу
ловлять на мілководдях, найрезультативні-
ше — навесні під час нересту та восени. Для
дрібних риб цей спосіб не використовується.
З представників іхтіофауни ворскли, які мог-
ли бути виловлені цими знаряддями, це щука,
сом, лящ і сазан. З видів, які не зафіксовані в
остеологічному матеріалі, може бути білизна
звичайна (Aspius aspius). Крім того, як правило,
паралельно використовували такі знаряддя, як
сітки (ставні, бредні), про що свідчать важки,
які знаходять при розкопках інших синхрон-
них археологічних пам’яток 8, а також верши й
8 За повідомленням о.б. Супруненка, подібний виріб
був виявлений поряд у ході досліджень 1997 р. на ве-
ликому городищі в уроч. Кріпость. Матеріали готу-
ються до публікації.
інші запірні системи, від яких, на жаль, архео-
логічних свідчень залишається надзвичайно
мало (Куза 1970).
Таким чином, риболовля була добре відома
жителям Глинського давньоруського селища.
Засоби риболовлі та основні промислові види
подібні до знайдених на інших пам’ятках Пів-
денної русі, а також попередніх роменської й
боршевської археологічних культур. у ХІІІ—
ХІv ст. р. ворскла неподалік від поселення міс-
тила достатню кількість кисню у воді для меш-
кання оксифільних видів, була відносно про-
зорою та мала нешвидку течію.
риболовля продовжувала займати важливе
місце в забезпеченні місцевого населення їжею
поряд з іншими привласнювальними форма-
ми, а також сільським господарством. видовий
і віковий склад риб вказує на цілорічний вилов
риби, найінтенсивніший у весняний (нересто-
вий) та осінній періоди року. Значний відсоток
молодих особин може опосередковано вказу-
вати на дефіцит харчових ресурсів на поселен-
ні. Для виявлення найдрібніших остеологіч-
них залишків і луски бажано використовувати
промивання ґрунту, що дозволяє зафіксува-
ти наявність видів, які за звичайних методів
збору матеріалу не потрапляють до поля зору
спеціалістів.
Знайдені в матеріалі залишки шкаралупи
пташиного яйця (імовірно, курки свійської, не-
великої за розмірами особини), а також кістки
ссавців (зокрема, свині свійської і ДрХ) свід-
чать про наявність на поселенні, окрім рибо-
ловлі, розвиненого тваринництва (див. вище: 3)
та, ймовірно, птахівництва (див. вище: табл. 1).
5. Визначення порід дерев за вугликами
Характеристика місцевої лісової рослинності,
зроблена завдяки палеоетноботанічним дослід-
женням виявленої шкаралупи ліщини (див.
вище: 2), може бути підтверджена і суттєво до-
повнена при вивченні залишків дерева на пред-
мет визначення деревних порід. важливим ма-
теріалом для цього є деревне вугілля.
у результаті вибіркової флотації і промиван-
ня заповнення об’єкта 2, на аналіз надійшло
75 зразків деревного вугілля. усі зразки дерева
належать листяним породам, через стан збере-
женості та розміри визначенню підлягає лише
51 зразок. З них визначено на рівні роду: дуб
(Quercus sp.), клен (Acer sp.), ясен (Fraxinus sp.),
тополя / осика (Populus sp.) на рівні сімейства —
розоцвіті або розові (rosaceae). результати ана-
лізу деревини представлені в табл. 7 і на рис. 5.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 4 121
отже, всі визначені зразки вугликів пред-
ставляють місцеві породи дерева, характерні
для широколистяних лісів. Повністю перева-
жає дуб, другу позицію посідає клен, третю — зі
значним відривом ясен. решта порід дерев (то-
поля або осика, розові) представлені поодино-
кими зразками.
Для регіону за часів середньовіччя були ха-
рактерні переважно дубові ліси. За новітніх ча-
сів діброви також залишаються основним ти-
пом лісу. Їх супутниками є клен, ясен, липа,
граб, ільмові, деякі розові, береза, осика тощо. у
підліску трапляються глід, ліщина тощо (Генсі-
рук 1992, с. 106). Зазначимо, що хоча ліщина не
була виявлена серед вугликів, фрагменти шка-
ралупи її горіхів визначено серед палеоетно-
ботанічних матеріалів (див. вище: 2).
За доби середньовіччя у лісостеповій зоні
відбувалося активне вирубання лісів з метою
розширення орного землеробства. Проте, не-
зважаючи на це, питома вага лісів у лісосте-
пу ще залишалася доволі значною (Мильков
1950, с. 139; бучинский 1957, с. 81; Семенова-
Тянь-Шанская 1966, с. 19—20; Кириков 1979,
с. 12—13; Сагайдак 1989, с. 124—129; Генсірук
1992, с. 14—16). наявність лісових масивів за-
безпечувала можливість отримання у безпосе-
редній близькості від поселення необхідної де-
ревини для будівництва та виготовлення різ-
номанітних виробів з дерева. Склад деревини
серед визначених зразків може вказувати на
основні породи, які мали значення для різних
господарчих потреб.
важливість дуба визначається як поширен-
ням цього дерева, так і його провідною роллю
у будівництві, особливо в умовах браку сосни.
варто зауважити, що за наявності сосни саме
вона була основним матеріалом для масової за-
будови.
Сосна росте переважно на піщаних ґрунтах.
в умовах Придніпровського лісостепу вона
трапляється на призаплавних терасах Дніпра,
Сіверського Дінця та їхніх приток (Генсірук
1992, с. 104). незважаючи на те, що ґрунтовий
покрив в описуваній місцевості як нині, так і в
давнину загалом був піщаний, визначення ву-
гликів не показали присутності сосни та хвой-
них загалом. Імовірно, в давнину (як і нині) у
безпосередній близькості до Глинського хвойні
ліси не були розповсюджені. у разі браку сос-
ни дуб був практично єдиним будівельним ма-
теріалом. З дуба також виготовляли хатнє на-
чиння, знаряддя праці, транспортні засоби
тощо. Кора дуба використовувалася у шкіря-
ному виробництві.
Клен і ясен також широко використовува-
лися для виготовлення хатнього начиння. Зок-
рема, з цієї деревини виготовляли майже весь
столовий посуд (Сергєєва 1998, с. 120), а також
різноманітні дрібні речі та деталі.
Загалом склад деревини проаналізованих
зразків вугликів не суперечить наявним даним
про поширення й використання тих чи інших
порід дерева у регіоні за часів середньовіччя,
а також уточнює певні особливості саме для
означеного мікрорегіону.
отже, в результаті вивчення археологіч-
ної деревини за мікроструктурою зафіксова-
но лише листяні породи, серед яких переважає
дуб, а також інші породи (клен, ясен, тополя /
осика, розові), характерні для дібров. Дані про
склад деревної рослинності доповнює ліщи-
на: її відсутність серед вугликів компенсована
знахідкою серед палеоетноботанічних матеріа-
лів. незважаючи на наявність піщаних ґрунтів,
яким віддає перевагу сосна, залишків її дереви-
ни не виявлено. Треба зауважити, що нині сос-
Порода дерева
Кількість зразків
одиниці %
Дуб 33 64,7
Клен 10 19,6
Ясен 4 7,9
Тополя / осика 2 3,9
розоцвіті? 2 3,9
не визначено 25 —
у с ь о г о 51 100
Таблиця 7. Породи дерев, встановлені за вугликами
Рис. 5. Співвідношення порід дерев за кількістю вугли-
ків: Q. sp. — Quercus sp. (дуб); A. sp. — Acer sp. (клен);
F. sp. — Fraxinus sp. (ясен); P. sp. — Populus sp. (тополя /
осика); ros. — rosaceae (розоцвітні)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 4122
ни в околицях поселення також немає. Таким
чином, цілком можливо, що особливістю при-
родних умов мікрорегіону є локалізація винят-
ково широколистяного лісового масиву на міс-
цях з потенційною можливістю виростання мі-
шаних лісів.
6. Комплексний аналіз
нині за побіжними даними аналізів природни-
чих дисциплін можемо частково реконструю-
вати навколишнє середовище періоду існування
давнього поселення в Глинському. За фізико-
географічним районуванням, воно розміщу-
ється у Східнополтавській підвищеній області
лівобережно-Дніпровської лісостепової про-
вінції лісостепової зони (Географічна … 1993,
карта «Фізико-географічне районування»).
нині в мікрорегіоні поселення зафіксова-
но піщанисті ґрунти, цілком притаманні до-
линам річок. За сучасною класифікацією, по-
тенційна ресурсна зона поселення знаходиться
на межі чорноземів різних типів і лучних ґрун-
тів на делювіальних та алювіальних відкладах
(див.: атлас … 1979; Географічна … 1993, карта
ґрунтів Полтавської обл.). Ґрунти цього гене-
тичного типу формуються під покривом лучної
трав’янистої рослинності в умовах неглибоко-
го (1,8—3,0 м) рівня підґрунтових вод; верхня
частина профілю формується під впливом ат-
мосферних опадів, а нижня зазнає впливу під-
ґрунтових вод. Саме до рослин, що добре роз-
виваються у таких умовах, належить гібіскус
трійчастий, дві насінини якого виявлено під
час флотації заповнення об’єкта 2. ця рослина
тяжіє до піщаних ґрунтів.
Такі ґрунти притаманні долинам річок.
нав колишнє середовище, а особливо наяв-
ність водних ресурсів, відгравали важливу роль
під час вибору місця заснування того чи ін-
шого поселення. у випадку з середньовічною
поселенською структурою поблизу сучасного
с. Глинське маємо констатувати зміну річко-
вого русла ворскли та її приток. Сучасне русло
ворскли розташовується на відстані близько
4 км від городищ, а в безпосередній близькос-
ті до них — стариця Солом’яник. однак маємо
всі підстави припускати, що в минулому, за ча-
сів активного життя на цих теренах, гідрогра-
фічна мережа була сприятливішою для веден-
ня сільського господарства та промислів.
на користь цього припущення свідчить низ-
ка фактів. По-перше, в заплавній частині між
сучасним і старим руслом розташована значна
кількість дрібних поселень доби бронзи — рим-
ського часу, а також чи не перше для регіону від-
крите селище роменської культури, розташова-
не на лівому березі ворскли. Говорити про його
спеціалізацію поки зарано, однак вірогідно, що
воно було одним із селищ-супутників і мало се-
зонний характер, про що свідчить, наприклад,
слабка насиченість роменського культурного
шару остеологічними залишками. По-друге,
впевненість в існуванні відмінної від сучасної
гідромережі надають картографічні матеріали.
Так, візуальний аналіз карт місцевості принайм-
ні кінця 1850-х рр. свідчить про те, що ворскла
впритул підходила до комплексу, утворюючи
розгалужену систему рукавів і приток (рр. Глин-
ська, рубіжна, Куствиця, бистра та ін.), які були
пов’язані з основним руслом ворскли (рис. 6,
а). окрім того, і в самому селі, навколо горо-
дищ в.Г. ляскоронський зауважив розгалужену
систему струмків і озер (ляскоронський 1907,
рис. 36). Подібна ситуація спостерігається й
у 1930-ті рр. однак у 1980-х рр. місцевість уже
змінилася: помітне нове русло ворскли та но-
вий гідронім для старого річища — Солом’яник,
зникають менші притоки (рис. 6, б). Така гідро-
графічна сітка існує донині. Тому можемо при-
пускати, що зміни в річковій системі (утворен-
ня нового русла ворскли) відбулися в період між
1940-ми й 1980-ми рр. Таке припущення цілком
відповідає спостереженням фахівців: русла рів-
нинних річок постійно змінюються в межах до-
лини. Так, за період 25—100 років русло може
переміститися на всю ширину долини (болда-
ков 1951, с. 9—18).
Характер течії річки реконструюється на
підставі аналізу фауністичних річкових комп-
лексів: р. ворскла неподалік від поселення
була відносно прозорою й мала нешвидку те-
чію, а також містила достатню кількість кисню
у воді для мешкання оксифільних видів риб
(див. вище: 4). Характеристику річки як ти-
пово рівнинної (з повільною течією) побіжно
підтверджують визначення залишків бобра се-
ред археозоологічних матеріалів. Крім того, за
даними про диких тварин можна констатува-
ти, що в мікрорегіоні існували широколистя-
ні (або мішані) ліси, притаманні лісостеповій
зоні — з перемежуванням лісових і степових
ландшафтів (див. вище: 3).
не суперечать таким спостереженням і ви-
значення порід дерев за вугликами. ці визна-
чення дозволяють охарактеризувати склад лі-
сів мікрорегіону як притаманний для лісосте-
пу з широколистяною лісовою рослинністю
(див. вище: 5). Саме про широколистяні ліси
побіжно свідчать виявлені серед палеоетнобо-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 4 123
Проте визначення іхтіологічних матеріалів
(крім чіткого встановлення факту, з’ясування
асортименту, віку, розмірів тощо) допомагає
зрозуміти роль привласнювального господа-
рювання загалом. За отриманими даними зро-
зуміло, що давні мешканці цілеспрямовано ви-
користовували ресурс риболовлі максимально:
серед риболовецької здобичі присутні у знач-
ній кількості дрібні та статевонезрілі представ-
ники іхтіофауни. Таким чином, це свідчить про
можливі несприятливі чинники в житті місце-
вого населення (передусім у веденні сільського
господарства — неврожаї, падіж худоби тощо),
лом, можна сказати дуже небагато, оскільки воно
практично не зафіксоване в історичних документах
(Шипилов 2006, с. 115).
танічних зразків фрагменти шкаралупи ліщи-
ни, оскільки вона є підліском лише таких лісів
(див. вище: 2). Зауважимо, що в сучасний пері-
од для піщанистих ґрунтів річкових терас пів-
нічної частини лісостепового Дніпровського
лівобережжя характерними є змішані сосново-
дубові ліси типу суборів або судібров (Пятниц-
кий, изюмский 1966, с 155).
Деревину хвойних порід дерев охоче вико-
ристовували за часів Давньої русі, насамперед,
як будівельний матеріал, а також як сировину
для деяких виробів (Сергєєва 2014, с. 56—57).
однак серед матеріалів Глинського жодного
вуглика хвойних виявлено не було. отже, з ве-
ликою долею ймовірності можемо стверджува-
ти, що певною особливістю мікрорегіону посе-
лення у середньовіччі було переважання саме
широколистяних лісів, а не мішаних.
Про існування антропогенних ландшаф-
тів свідчать співвідношення свійських тварин,
де переважали врХ (також засвідчені ДрХ і
коні), які потребували пасовиськ. на перерод-
ження природних ландшафтів також вказу-
ють бур’яни, що є типовими антропохорними.
отже, в мікрорегіоні поселення, напевно, існу-
вали поля і пасовиська. цілком імовірно, що
одні й ті самі ділянки в різні часи могли бути у
використанні для потреб землеробства та тва-
ринництва. найкраще з цією метою підходили
ділянки в заплаві річки, побіжним свідченням
використання яких є знахідка гібіскуса трій-
частого (див. вище: 2).
Для оцінки форм господарювання важливими
є такі показники. визначення кісток диких тва-
рин свідчить про існування мисливства; шир-
ше — привласнювальних форм господарювання.
Загалом до цього блоку входили: мисливство,
риболовля, збиральництво (власне, усі три роз-
повсюджені форми). За матеріалами з Глинсько-
го поселення можна стверджувати, що мисливс-
тво могло постачати принаймні 1/5 частку м’я с-
них продуктів (див. вище: 3). Про збиральництво
маємо лише свідчення у вигляді шкаралупи лі-
щини (див. вище: 2) — нині це один з надзвичай-
но обмеженої кількості показників збиральниц т-
ва, відомий з археологічних досліджень і дос ту п-
ний переважно посередництвом відбору мате-
ріалів методами флотації та промивання для
от римання палео-етноботанічних даних. Тому і
про роль збиральництва лише за потенційно
можливими отримуваними даними нині досі су-
дити вкрай складно 9.
9 навіть історики зазначають, що про збиральництво,
незважаючи на те, що воно є найдавнішим промис-
Рис. 6. Карти Глинського: а — середини ХІХ ст.;
б — кінця ХХ ст.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 4124
за яких максимально використовуються аль-
тернативні джерела харчування (див. вище: 4).
За археологічними даними також не можна
встановити обсяг риби в раціоні давніх меш-
канців. етнографічні матеріали лише частко-
во прояснюють це питання. Так, частку риби
в раціоні харчування населення європейської
частини росії наприкінці ХІХ ст. порівнюють
приблизно з половиною м’ясної продукції,
отримуваної від врХ. Проте дослідниця цього
питання в.а. Мальм підкреслила, що на кіль-
кість риби в раціоні могла впливати христия-
нізація з обов’язковими постами (Мальм 1956,
с. 117). Якщо все ж взяти до уваги таке співвід-
ношення, можемо припустити, що риба ста-
новила близько 1/4 частки їжі тваринного по-
ходження; сукупна частка привласнювальних
форм (мисливство та рибальство) у такому разі
могла становити близько 2/5 частки 10.
Також варто звернути увагу на ймовірну на-
явність серед деревного вугілля зразків дерев
родини розових. До цієї родини належить ба-
гато рослин, зокрема і такі поширені плодові
культури, як яблуня, груша, вишня, черешня,
слива. Серед дикорослої флори можна назва-
ти дикі види яблуні, груші, черешні, горобину
тощо. Погана збереженість фрагментів не дає
можливості встановити навіть родову прина-
лежність досліджених зразків. однак на ува-
гу заслуговує те, що до родини розових нале-
жать основні плодові дерева, які культивувало
населення Подніпров’я, зокрема в середньо-
віччі. Для давньоруського періоду прикладом
може стати Київ, де методами палеоетнобота-
нічного та споро-пилкового аналізу виявлено
такі плодові дерева, як яблуня, груша, слива
та вишня (Пашкевич 1997, с. 41; 1998, с. 40—
41; безусько, Томашевський, Івакін 2001,
с. 390; Козловська, Пашкевич 2012; Козлов-
ська, Пашкевич, Хамайко 2012, с. 258), що за
спостереженнями дослідників, були прита-
манними для рядових садиб (Тараненко, Ян-
ченко 2011, с. 228). Можна припустити, що ці
самі плодові дерева були відомі й мешканцям
Глинського. вид дерева (і, відповідно, його
приналежність до окультурених або дикорос-
лих дерев) неможливо встановити способом
мікроскопічного вивчення деревини вугілля,
а тому можна робити висновки про відтворю-
10 Такі підрахунки досі занадто гіпотетичні, щоб виступа-
ти як висновки; вони можуть лише вказувати на пев-
ні тенденції. Також слід звернути увагу, що за таких
підрахунків співвідношення складено на основі трьох
компонентів: тваринництво (близько 60 %), мислив-
ство (близько 15 %), рибальство (близько 25 %).
вальну (вирощування садових дерев) або при-
власнювальну (збір плодів диких видів) фор-
му господарства щодо плодових дерев. Проте
не викликає сумнівів, що плоди складали сут-
тєвий додаток до раціону місцевого населен-
ня.
незважаючи на певну негативну оцінку
продуктивності сільськогосподарської діяль-
ності, варто зауважити, що отримані дані з па-
леоетноботаніки й археозоології свідчать про
доволі високий розвиток відтворювальної га-
лузі. Так, за палеоетноботанічними матеріала-
ми можна стверджувати, що обробіток ґрун-
ту на полях під посіви був на високому рівні,
оскільки переважають «прогресивні» злако-
ві (пшениці м’які голозерні та жито), що ста-
новлять близько 3/5 частки зернового госпо-
дарства, а вони потребували саме якісної гли-
бокої оранки. Про використання староорних
полів свідчить значна кількість зернівок і на-
сіння бур’янів (майже 20 % палеоетноботаніч-
них матеріалів). а тривале використання од-
них і тих самих полів, у свою чергу, вказує на
вживання давнім населенням певних заходів
для відновлення родючості ґрунту. За отрима-
ними матеріалами можемо говорити лише про
використання різноциклічних культур бур’яну
(про що свідчать знахідки озимого (стоколо-
су) і ярового (гірчака березкоподібного) (див.
вище: 2). це з великою ймовірності вказує на
існування дво- або й трипілля, а також сівозмі-
ни, що з часів середньовіччя є основними за-
ходами для цілеспрямованого відновлення ро-
дючості ґрунту.
Тваринництво попередньо може бути оці-
нене як розвинене, з можливістю утримання
повноцінного стада впродовж тривалого часу;
зі значною спрямованістю на використання
прижиттєвих продуктів. важливим було випа-
сання худоби, про що побіжно можуть свідчити
кітки собак (див. вище: 3). Такий рівень мож-
ливий за розвиненого землеробства (зокрема і
за рахунок продуктів/відходів землеробства),
для якого, у свою чергу, тваринництво поста-
чало також тяглову силу.
цікавим моментом (і досі взагалі малодос-
лідженим за археологічними даними) є наяв-
ність птахівництва. надзвичайно важливо, що
отримано взаємодоповнювані дані: з-поміж
археозоологічних матеріалів визначено кістку
курки; серед матеріалів, отриманих у резуль-
таті промивання і переданих для археоіхтіоло-
гічних аналізів, виявлено фрагменти шкаралу-
пи пташиного яйця, імовірно, курки свійської
незначних розмірів (див. вище: 3, 4). отже,
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 4 125
з’являються достовірні дані, що свідчать про
існування птахівництва, а також використання
його прижиттєвих продуктів.
Таким чином, за реконструйованим рівнем
розвитку відтворювальних форм можна ствер-
джувати, що сільське господарство відіграва-
ло провідну роль у постачанні продуктів харчу-
вання. однак, напевне, були й «голодні» роки,
підтвердженням і відображенням яких є решт-
ки дрібної риби. Такі «голодні роки» були більш
характерним явищем для північних територій
Київської русі, тоді як для Київщини з часів
правління Святополка і практично до монголь-
ського нашестя літописи практично не згаду-
ють неврожаї зернових чи високу вартість хліба
(Пашуто 2011, прилож.). натомість для середи-
ни ХІІІ ст. — другої половини XIv ст. дослідни-
ки відмічають погіршення кліматичних умов
для території Київської русі, що проявилося
у підвищенні внутрішньокліматичної мінли-
вості (бараш 1989, с. 40). Для Східної євро-
пи ХІІІ ст. є свідчення про 44 неврожаї та 31
голодний рік (там само, с. 93). агрокліматич-
на ситуація у XIv ст., на думку дослідників,
для території русі була несприятливою через
з перехід до малого льодовикового періоду. у
зв’язку з чим кількість неврожаїв і голодних
років збільшилася практично вдвічі (там само,
с. 128—129).
отже, позірне протиріччя між висновками
щодо суттєвої ролі рибальства (а ширше — при-
власнювальних форм отримання їжі), покли-
каного компенсувати нестачу продуктів хар-
чування від сільського господарства (відтво-
рювальних форм), доволі легко пояснюється
постійним чергуванням екстремальних і опти-
мальних років за часів середньовіччя, добре ві-
домих за природничими дослідженнями (та,
власне, і завжди за голоцену: третього етапу,
підетапу Sa-3a (800—150 р. т.) субатлантично-
го періоду пізнього голоцену). оскільки об’єкт
(поселення), що існував тривалий час, має на-
копичення за усі роки періоду функціонування,
очевидно, що потенційно він містить інформа-
цію і за «голодні», і за «врожайні» роки, дифе-
ренціювати яку немає жодної можливості.
* * *
отримані матеріали засвідчують перспектив-
ність використання ретельніших методів до-
сліджень, завдяки яким накопичується основа
для комплексного міждисциплінарного підхо-
ду до опрацювання різноманітних органічних
залишків. Такий підхід дає змогу суттєво роз-
ширити джерела для вивчення господарства
давнього населення Глинського мікрорегіону,
а також деталізувати палеоекологічні аспекти
його життєдіяльності.
Антипина Е.Е. Методы моделирования относительной численности домашних животных в хозяйстве древних
поселений: от остеологического спектра к составу стада // Матеріали та дослідження з археології Східної
європи: від неоліту до кіммерійців. — луганськ, 2007. — № 7. — С. 297—303.
Антипина Е.Е. археозоологические исследования: задачи, потенциальные возможности и реальные результаты //
новейшие археозоологические исследования в россии: К столетию со дня рождения в.и. цалкина. — М.,
2004. — С. 7—33.
Антипина Е.Е. Состав древнего стада домашних животных: логические аппроксимации // opus: междисципли-
нарные исследования в археологии. — М., 2008. — вып. 6. — С. 67—85.
Атлас почв украинской ССр. — К., 1979.
Бараш С.И. история неурожаев и погоды в европе (по XvI в. н. э.). — л., 1989.
Безусько Т.В., Томашевський А.П., Івакін Г.Ю. нові дані про флору та рослинність стародавнього Києва (за
матеріалами палінологічних досліджень) // наук. зап. науКМа. — 2001. — Спецвип. — Т. 19, ч. 2. —
С. 389—391.
Беляєва С.О., Пашкевич Г.О. Зернове господарство Середнього Подніпров’я X—XIv ст. // археологія. — 1990. —
№ 3. — С. 37—47.
Блохина Н.Г., Лисицына Г.Н. из работ по определению дерева и углей, найденных при раскопках // КСиа. —
1962. — вып. 92. — С. 100—102.
Болдаков Е.В. жизнь рек. — М.; л., 1951. — вып. 28.
Бучинский И.Е. о климате прошлого русской равнины. — л., 1957.
Веселовський І.В., Лисенко А.К., Манько Ю.П. атлас-визначник бур’янів. — К., 1988.
Відейко М.Ю., Чепмен Дж., Бурдо Н.Б. та ін. Дослідження на поселенні трипільської культури біля с. небелівка //
аДу 2012 р. — К., 2013. — С. 205—206.
Вихров В.Е. Диагностические признаки древесины главнейших лесохозяйственных и лесопромышленных пород
СССр. — М., 1959.
Гавриленко І.М. Звіт про розвідки пам’яток археології в окрузі більського городища в заплаві р. ворскли, Коте-
левський і Зінківській райони Полтавської області 1996 р. // на Іа нан україни. — 1996/81.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 4126
Гавриленко І.М., Ткаченко О.М. розвідки у Середньому Поворсклі 1994 р. // на цоДПа. — 1994. — Спр. 55.
Гейко А.В. Звіт про археологічні дослідження у басейні р. ворскли у 1998 р. // на Іа нан україни. — 1998/100.
Генсірук С.А. ліси україни. — К., 1992.
Географічна енциклопедія україни. — К., 1993. — Т. 3: П—Я.
Горбаненко С.А. Сельское хозяйство до образования Киевской руси // Славяне восточной европы накануне об-
разования Древнерусского государства: Мат-лы Междунар. науч. конф., посвящ. 110-летию со дня рожд.
ии. ляпушкина (1902—1968) (3—5 декабря 2012 г., Санкт-Петербург). — СПб., 2012. — С. 106—109.
Горбаненко С.А. археологія як метод дослідження історичної спадщини та її потенційні інформативні можливості //
наука і освіта у краєзнавчому вимірі: Мат-ли XXХІІ Міжнар. краєзнав. конф. молодих учених; Секція
«археологія та краєзнавство». — К., 2014. — С. 8—10.
Горбаненко С.А. Зернове господарство сіверян // археологія. — 2014а. — № 1. — С. 113—123.
Горбаненко С.А. Палеоетноботанічні матеріали з нФ Іа нан україни зі слов’янських пам’яток // Колекції науко-
вих фондів Інституту археології нан україни. результати досліджень. — К., 2014б. — С. 180—186 (аДІу. —
вип. 1 (12)).
Горбаненко С.А. Палеоетноботанічні дослідження об’єкта 2 з посаду Глинського городища. — у друці.
Горбаненко С.А., Пашкевич Г.О. Землеробство давніх слов’ян (кінець І тис. до н. е. — І тис. н. е.). — К., 2010.
Древнерусские поселения Среднего Поднепровья. археологическая карта. — К., 1984.
Жизнь животных. Млекопитающие, или звери. — М., 1971. — Т. 6.
Журавлев О.П. остеологические материалы из памятников эпохи бронзы лесостепной зоны Днепро-Донского
междуречья. — К., 2001.
Золотницька Т.М., Супруненко О.Б. Глинський курганний некрополь // ПаЗ—1999: зб. наук. ст. до 1100-ліття
м. Полтави за результатами археол. досліджень. — Полтава, 1999. — С. 188—211.
Кириков С.В. человек и природа восточно-европейской лесостепи в Х — начале ХIХ в. — М., 1979.
Козловська Н.А., Пашкевич Г.О. Палеоетноботанічні дослідження по вул. лук’янівська, 19 у м. Києві // аДу 2011 р. —
К.; луцьк, 2012. — С. 256.
Козловська Н.А., Пашкевич Г.О., Хамайко Н.В. Палеоетноботанічні дослідження матеріалів з розкопок по вул.
Спаській, 35 у м. Київ // аДу 2011 р. — К.; луцьк, 2012. — С. 257—258.
Котенко В.В., Пуголовок Ю.О. З досвіду проведення науково-рятівних досліджень Глинського археологічного
комплексу // Старожитності лівобережного Подніпров’я. — К.; Полтава, 2013. — С. 120—125.
Кравченко Н.М., Пашкевич Г.А. некоторые проблемы палеоботанических исследований (по материалам обу-
ховской территориальной группы памятников I тыс. н. э.) // археология и методы исторических конструк-
ций. — К., 1985. — С. 177—190.
Куза А.В. рыболовство у восточных славян во второй половине I тысячелетия н. э. // Миа. — 1970. — № 176. —
С. 132—137.
Кулатова І.М., Гейко А.В., Золотницька Т.М., та ін. Дослідження Глинського археологічного комплексу // аву
1997—1998 рр. — К., 1998. — С. 91—92.
Кучера М.П., Сухобоков О.В. Звіт про роботу лівобережного розвідзагону Інституту археології ан урСр за 1971 р. //
на Іа нан україни. — 1971/17а.
Лебедева Е.Ю. Методические аспекты археоботанических исследований // Матеріали та дослідження з археології
Східної європи: від неоліту до кімерійців. — луганськ, 2007. — № 7. — С. 289—296.
Лебедева Е.Ю. археоботаническая реконструкция древнего земледелия (методические критерии) // opus:
междисциплинарные исследования в археологии. — М., 2008. — вып. 6. — С. 86—109.
Лебедева Е.Ю. рекомендации по сбору образцов для археоботанического анализа // аналитические исследования
лаборатории естественнонаучных методов. — М., 2009. — вып. 1. — С. 245—255.
Лебедев В.Д. Пресноводная четвертичная ихтиофауна европейской части СССр. — М., 1960.
Ляпушкин И.И. археологические памятники эпохи железа в бассейне среднего течения р. ворсклы (г. Полтава —
с. бельск) // КСииМК. — 1947. — вып. XvII. — С. 122—132.
Ляскоронский В.Г. Городища, курганы и длинные (змиевые) валы по течению рр. Псла и ворсклы // Тр. XIII аС
1905 г. — М., 1907. — Т. I. — С. 158—198.
Мальм В.А. Промыслы древнерусской деревни. II. рыболовство // очерки по истории русской деревни
X—XIII вв. — М., 1956. — С. 116—129 (Тр. ГиМ. — вып. 32).
Мильков Ф.Н. лесостепь русской равнины. опыт ландшафтной характеристики. — М., 1950.
Мироненко К.М. розвідки в південній окрузі великого укріплення більського городища та на нижньому Пслі //
аву 1997—1998 рр. — К., 1998. — С. 113—114.
Мовчан Ю.В. риби україни. — К., 2011.
Никольский Г.В. частная ихтиология. — М., 1950.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 4 127
Никольский Г.В. о методике зоогеографических исследований // вопросы географии. — 1951. — вып. 24. —
С. 263—274.
Пашкевич Г.А. Палеоэтноботанические находки на территории украины: Древняя русь. Каталог. — К., 1991. —
Препр.
Пашкевич Г.О. Палеоботанічні дослідження Києва // аву 1997—1998. — К., 1998. — С. 40—41.
Пашкевич Г.О. Про відбір зразків для палеоботанічних досліджень // аву 1997—1998 рр. — К., 1998a. — С. 184—185.
Пашуто В.Т. Голодные годы в древней руси // Пашуто в.Т. русь. Прибалтика. Папство: избр. статьи. — М.,
2011. — С. 265—298 (Древнейшие государства восточной европы. — 2008 г.).
Підоплічко І.Г. До питання про свійські тварини трипільських поселень Халеп’я, андріївка, усатове // наук. зап.
ІІМК. — 1937. — Кн. 2. — С. 111—120.
Природа украинской ССр. животный мир. — К., 1985.
Пуголовок Ю.О. Дослідження на посаді Глинського городища // аДу 2011 р. — К.; луцьк, 2012. — С. 370—371.
Пуголовок Ю.О. Глинський археологічний комплекс: результати та перспективи досліджень // Феномен більського
городища: дослідження, збереження та популяризація найбільшої в європі пам’ятки раннього залізного
віку. — К., 2012а. — С. 75—80.
Пуголовок Ю.О. Дослідження Глинського археологічного комплексу в 2013 р. // аДу 2013 р. — К., 2014. — С. 213—214.
Пуголовок Ю.А. исследования комплекса памятников у с. Глинское Полтавской области в контексте популяриза-
ции археологического наследия // актуальная археология 2. археология в современном мире: в контакте и в
конфликте. — СПб., 2014. — С. 51—56.
Пуголовок Ю.О., Володарець-Урбанович Я.В., Горбаненко С.А. та ін. Міждисциплінарні дослідження Глинського
археологічного комплексу в 2014 р. // археологічні дослідження більського городища 2014. — К.; Котельва,
2015. — С. 107—128.
Пятницкий С.С., Изюмский П.П. леса украинской ССр // леса СССр. — М., 1966. — Т. 3. — С. 140—232.
Сагайдак М.А. К истории хозяйственного освоения Киевской территории в конце І — начале ІІ тыс. // Древние
славяне и Киевская русь. — К., 1989. — С. 124—129.
Семенова-Тян-Шанская А.М. Динамика степной растительности. — М.; л., 1966.
Семенов А.И. К толкованию ксилотомических анализов из курганов хазарского времени // Курган: историко-
культурные исследования и реконструкции. — СПб., 1996. — С. 16—17.
Сергєєва М.С. Дерев’яний посуд з давньоруських міст Середнього Подніпров’я // археологія. — 1998. — № 1. —
С. 118—128.
Сергєєва М.С. Сировинна база давньоруської деревообробки (за матеріалами Південної русі) // Проблемы исто-
рии и археологии украины: Мат-лы vIII Междунар. науч. конф. — Харьков, 2014. — С. 56—57.
Станко В.Н. Мирное. Проблема мезолита степей Северного Причерноморья. — К., 1982.
Степанов В.Н., Андреев В.Н. черное море (ресурсы и проблемы). — л., 1981.
Тараненко С.П., Янченко В.В. рослинний ландшафт дитинця верхнього Києва у давньоруський час. Спроба
реконструкції // археологія: від джерел до реконструкцій. — К., 2011. — С. 227—230 (аДІу. — вип. 5).
Флинт В.И., Чугунов Ю.Д., Смирин В.М. Млекопитающие СССр. — М., 1970.
Шерстюк В.В. Дослідження різночасового поселення Глинське 4 у Середньому Поворсклі // аллу. — 2007. —
№ 1—2. — С. 13—31.
Шипилов А.В. Традиционная производственная культура россии: сельское хозяйство и присваивающие промыс-
лы. — воронеж, 2006.
Шрамко Б.А., Цепкин Е.А. рыболовство у жителей Донецкого городища в vIII—XIII вв. // Са. — 1963. — № 2. —
С. 74—84.
Яниш Е.Ю., Антипина Е.Е. Промысловые рыбы древней ольвии (I—III вв. до н. э.) и ее окрестностей // Зоол.
журн. — 2013. — Т. 92, № 9. — С. 1190—2000.
Яниш Е.Ю. Приложение 3. результаты определения таксономической принадлежности остатков костей рыб из
раскопок животинного городища // винников а.З. Юго-восточная окраина славянского мира в vII — на-
чале XIII вв. (животинное городище на р. воронеж). — воронеж, 2014. — С. 360—367.
Янушевич З.В. Культурные растения Юго-Запада СССр по палеоботаническим исследованиям. — Кишинев, 1976.
Янушевич З.В. Культурные растения Северного Причерноморья: палеоэтноботанические исследования. — Ки-
шинев, 1986.
Dennell R. archaeobotany and early Farming in europe // archaeology. — 1978. — 31, n 1. — р. 8—13.
Kuna M., Hajnalová M., Kovačiková L. et all. raně středověký areál v roztokách z pohledu ekofaktů // Památky archeolo-
gické. — 2013. — CIv. — P. 59—147.
Marquer L., Lebreton V., Otto T. et al. Charcoal scarcity in epigravettian settlements with mammoth bone dwellings: the tapho-
nomic evidence from Mezhyrich (ukraine) // Journal of archaeological Science. — 2012. — 39. — P. 109—120.
Надійшла 12.05.2015
ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 4128
Ю.А. Пуголовок, С.А. Горбаненко, М.С. Сергеева, Е.Ю. Яниш
ПалеоЭКолоГиЯ оКруГи ГлинСКоГо
арХеолоГичеСКоГо КоМПлеКСа ХІІІ—ХІv вв.
в научный оборот вводится блок новых данных, касающийся разносторонних палеоэкологических аспектов, ко-
торый был получен методами естественнонаучных исследований материалов Глинского археологического ком-
плекса XIII—XIv вв. блок состоит из четырех независимых исследований: палеоэтноботанических, археозоологи-
ческих, археоихтиологических и дендрологических. Материалы для анализа трех из четырех направлений (кроме
археозоологических) получены благодаря расширению традиционных археологических методов исследований за
счет применения флотации и промывки.
Тщательный анализ полученного блока информации и сопоставление полученных независимо естественно-
научных данных, а также общих палеоприродных исследований составил основу для комплексного анализа окру-
жающей среды Глинского в древности.
Полученные материалы свидетельствуют о перспективности использования тщательных методов исследо-
ваний, благодаря которым накапливается основа для комплексного междисциплинарного подхода к обработке
различных органических остатков. Такой подход позволяет существенно расширить источники к изучению хо-
зяйства древнего населения Глинского микрорегиона, а также детализировать палеоэкологические аспекты его
жизнедеятельности.
Yu.A. Puholovok, S.A. Gorbanenko, M.S. Serheieva, Ye.Yu. Yanish
PaLaeoeCoLogy oF HLynSKe arCHaeoLogICaL
aSSeMBLage vICInIty In tHe 13th anD 14th CenturIeS
Presented to the scientific circles here is a new data bloc concerning various palaeoecological aspects which was obtained with
help of natural science methods in the research of materials from Hlynske archaeological assemblage of the 13th and 14th centuries.
the bloc consists of four independent investigations: palaeoethnobotanic, archaeozoological, archaeoichthyological, and
dendrological ones. the materials for analysis of three of the four directions (except the archaeozoological one) were
obtained thanks to the widening of traditional archaeological methods of the study owing to the flotation and panning out
application.
Careful analysis of the available information bloc and the comparison of independently obtained natural scientific data,
as well as of general palaeo natural research formed the base for a comprehensive analysis of the environment in ancient
Hlynske.
the materials obtained testify that the usage of thorough research methods is perspective, and owing to these methods
the base for the comprehensive interdisciplinary approach to the treatment of various organic remains is accumulated. Such
approach allows widening significantly the sources for study the economy of ancient habitants in Hlynske micro region, as
well as detailing the palaeoecological aspects of its life.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-194877 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:14:35Z |
| publishDate | 2015 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Пуголовок, Ю.О. Горбаненко, С.А. Сергєєва, М.С. Яніш, Є.Ю. 2023-12-01T11:01:25Z 2023-12-01T11:01:25Z 2015 Палеоекологія околиць Глинського археологічного комплексу ХІІІ-XIV ст. / Ю.О. Пуголовок, С.А. Горбаненко, М.С. Сергєєва, Є.Ю. Яніш // Археологія. — 2015. — №. 4. — С. 109–128. — Бібліогр.: 79 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/194877 До наукового обігу вводиться блок нових даних, що стосується різнобічних палеоекологічних аспектів, які було отримано завдяки застосуванню методів природничих досліджень до матеріалів з Глинського археологічного комплексу XIII—XIV ст. Блок складається з чотирьох окремих досліджень: палеоетноботанічних, археозоологічних, археоіхтіологічних і дендрологічних. Ретельний аналіз цього блоку та зіставлення отриманих незалежно природничих даних, а також загальних палеоприродних досліджень надало підґрунтя для комплексного вивчення навколишнього середовища Глинського у давнину. Presented to the scientific circles here is a new data bloc concerning various palaeoecological aspects which was obtained with help of natural science methods in the research of materials from Hlynske archaeological assemblage of the 13th and 14th centuries. The bloc consists of four independent investigations: palaeoethnobotanic, archaeozoological, archaeoichthyological, and dendrological ones. The materials for analysis of three of the four directions (except the archaeozoological one) were obtained thanks to the widening of traditional archaeological methods of the study owing to the flotation and panning out application. Careful analysis of the available information bloc and the comparison of independently obtained natural scientific data, as well as of general palaeo natural research formed the base for a comprehensive analysis of the environment in ancient Hlynske. The materials obtained testify that the usage of thorough research methods is perspective, and owing to these methods the base for the comprehensive interdisciplinary approach to the treatment of various organic remains is accumulated. Such approach allows widening significantly the sources for study the economy of ancient habitants in Hlynske micro region, as well as detailing the palaeoecological aspects of its life. В научный оборот вводится блок новых данных, касающийся разносторонних палеоэкологических аспектов, который был получен методами естественнонаучных исследований материалов Глинского археологического комплекса XIII—XIV вв. Блок состоит из четырех независимых исследований: палеоэтноботанических, археозоологических, археоихтиологических и дендрологических. Материалы для анализа трех из четырех направлений (кроме археозоологических) получены благодаря расширению традиционных археологических методов исследований за счет применения флотации и промывки. Тщательный анализ полученного блока информации и сопоставление полученных независимо естественнонаучных данных, а также общих палеоприродных исследований составил основу для комплексного анализа окружающей среды Глинского в древности. Полученные материалы свидетельствуют о перспективности использования тщательных методов исследований, благодаря которым накапливается основа для комплексного междисциплинарного подхода к обработке различных органических остатков. Такой подход позволяет существенно расширить источники к изучению хозяйства древнего населения Глинского микрорегиона, а также детализировать палеоэкологические аспекты его жизнедеятельности. uk Інститут археології НАН України Археологія До історії стародавнього виробництва Палеоекологія околиць Глинського археологічного комплексу ХІІІ-XIV ст. Palaeoecology of Hlynske archaeological assemblage vicinity in the 13th and 14th centuries Палеоэкология округи Глинского археологического комплекса ХІІІ—ХІV вв. Article published earlier |
| spellingShingle | Палеоекологія околиць Глинського археологічного комплексу ХІІІ-XIV ст. Пуголовок, Ю.О. Горбаненко, С.А. Сергєєва, М.С. Яніш, Є.Ю. До історії стародавнього виробництва |
| title | Палеоекологія околиць Глинського археологічного комплексу ХІІІ-XIV ст. |
| title_alt | Palaeoecology of Hlynske archaeological assemblage vicinity in the 13th and 14th centuries Палеоэкология округи Глинского археологического комплекса ХІІІ—ХІV вв. |
| title_full | Палеоекологія околиць Глинського археологічного комплексу ХІІІ-XIV ст. |
| title_fullStr | Палеоекологія околиць Глинського археологічного комплексу ХІІІ-XIV ст. |
| title_full_unstemmed | Палеоекологія околиць Глинського археологічного комплексу ХІІІ-XIV ст. |
| title_short | Палеоекологія околиць Глинського археологічного комплексу ХІІІ-XIV ст. |
| title_sort | палеоекологія околиць глинського археологічного комплексу хііі-xiv ст. |
| topic | До історії стародавнього виробництва |
| topic_facet | До історії стародавнього виробництва |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/194877 |
| work_keys_str_mv | AT pugolovokûo paleoekologíâokolicʹglinsʹkogoarheologíčnogokompleksuhíííxivst AT gorbanenkosa paleoekologíâokolicʹglinsʹkogoarheologíčnogokompleksuhíííxivst AT sergêêvams paleoekologíâokolicʹglinsʹkogoarheologíčnogokompleksuhíííxivst AT âníšêû paleoekologíâokolicʹglinsʹkogoarheologíčnogokompleksuhíííxivst AT pugolovokûo palaeoecologyofhlynskearchaeologicalassemblagevicinityinthe13thand14thcenturies AT gorbanenkosa palaeoecologyofhlynskearchaeologicalassemblagevicinityinthe13thand14thcenturies AT sergêêvams palaeoecologyofhlynskearchaeologicalassemblagevicinityinthe13thand14thcenturies AT âníšêû palaeoecologyofhlynskearchaeologicalassemblagevicinityinthe13thand14thcenturies AT pugolovokûo paleoékologiâokrugiglinskogoarheologičeskogokompleksahíííhívvv AT gorbanenkosa paleoékologiâokrugiglinskogoarheologičeskogokompleksahíííhívvv AT sergêêvams paleoékologiâokrugiglinskogoarheologičeskogokompleksahíííhívvv AT âníšêû paleoékologiâokrugiglinskogoarheologičeskogokompleksahíííhívvv |