Етнокультурна ситуація на Західній Волині за доби ранньої бронзи
За нинішньої культурно-хронологічної систематики джерел доби бронзи Західної Волині городоцько-здовбицька та стжижовська культури постають значною мірою синхронними. Водночас тут усе рельєфніше проступає ще один компонент — сліди культури Бабине. Относительно культурной ситуации на Западной Волыни в...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2013 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2013
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/194910 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Етнокультурна ситуація на Західній Волині за доби ранньої бронзи / К.П. Бунятян // Археологія. — 2013. — №. 1. — С. 33-50. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-194910 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Бунятян, К.П. 2023-12-01T14:03:32Z 2023-12-01T14:03:32Z 2013 Етнокультурна ситуація на Західній Волині за доби ранньої бронзи / К.П. Бунятян // Археологія. — 2013. — №. 1. — С. 33-50. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/194910 За нинішньої культурно-хронологічної систематики джерел доби бронзи Західної Волині городоцько-здовбицька та стжижовська культури постають значною мірою синхронними. Водночас тут усе рельєфніше проступає ще один компонент — сліди культури Бабине. Относительно культурной ситуации на Западной Волыни в раннем бронзовом веке (за среднеевропейской си- стематикой) ныне существует две точки зрения. Согласно И.К. Свешникову, городоцко-здолбицкая культура, с которой начинается этот период, была частично синхронна следующей культуре — стжижовской. Польские же исследователи, следуя концепции авторитетного ученого Я. Махника, считают городоцко-здолбицкую культу- ру — в их терминологии, восточный вариант межановицкой — кратковременным явлением, развитие которого было прервано из-за возникновения/формирования стжижовской культуры. Несостоятельность этой концепции особенно отчетливо проявилась с появлением работы польского архео- лога Е. Либеры. Проанализировав бифасиальные орудия — площи (в обычной терминологии, мечи, кинджалы и стилеты) и серповидные (или серпы), которые традиционно считали стжижовскими, исследователь пришел к выводу, что своего рода взрыв бифасиальной индустрии произошел на Западной Волыни в ранней фазе межано- вицкой культуры (т. е. городоцко-здолбицкой) и выделил типы орудий, характерные для ранней, классической и поздних ее фаз, а также стжижовской культуры. Вместе с этим было подтверждено предложение Я. Махника о появлении иволистых заушниц с выдавленным снизу ребром (группа 3, за А. Точиком), которые считали стжи- жовским типом украшений, в ранней фазе межановицкой культуры (читай — городоцко-здолбицкой, поскольку для межановицкой они какраз и нехарактерны), засвидетельствованное недавно и 14С датами. Но что удивитель- но, культурно-хронологическая дифференциация больших бифасов никак не повлияла на оценку ситуации на Западной Волыни. И далее постулируется тезис Я. Махника: сначала ее пространства занимала межановицкая культура (т. е. городоцко-здолбицкая), а потом, от классической фазы, стжижовская. Получается, что изделия из местного кремня, характерные для двух последних фаз межановицкой/городоцко-здолбицкой культуры есть, как и памятники, а культуры нет, поскольку ее сменила стжижовская. На самом деле, если согласиться с типологически-хронологическими построениями Е. Либеры и культурно- хронологической систематикой древностей Малопольши и Западной Волыни, то следует признать синхронность стжижовской культуры и межановицкой, а также городоцко-здолбицкой, начиная не позднее классической фазы последних. На долгий век городоцко-здолбицкой культуры указывают не только определенные хронологические маркеры, но и даты 14С, полученные для двух объектов поселения Дубно-Волица 2 со смешанными материалами (стжижовской культуры и городоцко-здолбицкой), хотя их интерпретировать сложно из-за единичности. Но что важно, на Западной Волыни все более рельефно ощущается еще одно культурное явление — бабинская культура (ранее — культура многоваликовой керамики), которая сформировалась и основной территорией кото- рой были степные и лесостепные пространства Украины за пределами Западной Волыни. Она представлена здесь не только костяными пряжками-медальонами, но и, что важнее, керамикой, зафиксированной здесь на более чем 30 поселениях. Следует согласиться с Р.А. Литвиненко, что речь идет об инфильтрации населения этой культуры на Западную Волынь. Как представители трех культур — городоцко-здолбицкой, стжижовской и бабинской — делили это пространство и какие правила соседства и сожительства были выработаны здесь, вот в чем вопрос. Contemporarily there are two points of view concerning the cultural situation in Western Volyn region at the Early Bronze Age (under the Middle European System). According to I.K. Sveshnikov, Horodotsko-Zdovbytska culture which was opening this period was partly synchronous to the next one, Stzhyzhovska culture. On the other hand, the Polish researchers following the conception of J. Machnik, an authoritative scholar, consider Horodotsko-Zdovbytska culture, in their terminology an eastern variant of Mezhanovytska culture, to be a short-term phenomena which development was interrupted due to creation/formation of Stzhyzhovska culture. The failure of this conception especially clearly showed when the work of Polish archaeologist E. Libera appeared. Having analyzed bifacial tools «ploshchas» (swards, daggers, and stilettos, in usual terms) and sickle-shaped (or sickles) which traditionally were referred to Stzhyzhovska culture, the researcher came to a conclusion that a kind of a burst of bifacial industry happened in Western Volyn at the Early phase of Mezhanovytska culture (i.e. Horodotsko-Zdovbytska culture). He also divided types of weapons peculiar for the early, the classic and the late phases of this culture, as well as for Stzhyzhovska culture. Along with that the assumption made by J. Machnik about the appearance of willow-leave-shaped ear-rings with a stamped rib below (group 3, by A.Točik), which before were considered Stzhyzhovska culture adornments, in the early phase of Mezhanovytska culture was confirmed (read Horodotsko-Zdovbytska culture as for Mezhanovytska culture they are just not typical). This was also recently supported by C14 dates. However, surprisingly the cultural and chronological differentiation of large bifacial tools has not influenced the evaluation of situation in Western Volyn. J. Machnik’s thesis is still being postulated: first, the region was occupied by Mezhanovytska culture (i.e. Horodotsko-Zdovbytska) and then from the classic phase it was occupied by Stzhyzhovska culture. It follows that tools made of local flint peculiar for the two late phases of Mezhanovytska/Horodotsko- Zdovbytska culture existed, as well as the sites, while the culture did not because it was replaced by Stzhyzhovska culture As a matter of fact, if agree with E. Libera’s typological and chronological constructions and with cultural and chronological systematization of Lesser Poland and Western Volyn antiquities, we should acknowledge the synchronism of Mezhanovytska and Stzhyzhovska, as well as Horodotsko-Zdovbytska cultures starting from not later than the classic phase of the two latter. The long life of Horodotsko-Zdovbytska culture is indicated not only by certain chronological markers, but also by C14 dates obtained from two objects at Dubno-Volytsya 2 settlement with mixed materials (of Stzhyzhovska and Horodotsko-Zdovbytska cultures), though it is difficult to interpret them because of their singleness. However, what is important that another cultural phenomena, Babynska culture (previously Multiraised Border Pottery culture), is being more strongly felt in Western Volyn. It formed beyond the bounds of Western Volyn in Steppe and Forest- Steppe Ukrainian areas which was its main territory. This culture is represented here not only by bone belts-medallions, but what is more important, by ceramics recorded at more than 30 settlements. One should agree with R.O. Lytvynenko that the matter concerns the infiltration of this culture population into Western Volyn. The question is how representatives of three cultures (Horodotsko-Zdovbytska, Stzhyzhovska, and Babynska) shared this space and what were the neighborhood and living together rules here. uk Інститут археології НАН України Археологія Статті Етнокультурна ситуація на Західній Волині за доби ранньої бронзи Этнокультурная ситуация на Западной Волыни в эпоху ранней бронзы Ethnic and cultural situation in the early bronze age Western Volyn Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Етнокультурна ситуація на Західній Волині за доби ранньої бронзи |
| spellingShingle |
Етнокультурна ситуація на Західній Волині за доби ранньої бронзи Бунятян, К.П. Статті |
| title_short |
Етнокультурна ситуація на Західній Волині за доби ранньої бронзи |
| title_full |
Етнокультурна ситуація на Західній Волині за доби ранньої бронзи |
| title_fullStr |
Етнокультурна ситуація на Західній Волині за доби ранньої бронзи |
| title_full_unstemmed |
Етнокультурна ситуація на Західній Волині за доби ранньої бронзи |
| title_sort |
етнокультурна ситуація на західній волині за доби ранньої бронзи |
| author |
Бунятян, К.П. |
| author_facet |
Бунятян, К.П. |
| topic |
Статті |
| topic_facet |
Статті |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Этнокультурная ситуация на Западной Волыни в эпоху ранней бронзы Ethnic and cultural situation in the early bronze age Western Volyn |
| description |
За нинішньої культурно-хронологічної систематики джерел доби бронзи Західної Волині городоцько-здовбицька та стжижовська культури постають значною мірою синхронними. Водночас тут усе рельєфніше проступає ще один компонент — сліди культури Бабине.
Относительно культурной ситуации на Западной Волыни в раннем бронзовом веке (за среднеевропейской си- стематикой) ныне существует две точки зрения. Согласно И.К. Свешникову, городоцко-здолбицкая культура, с которой начинается этот период, была частично синхронна следующей культуре — стжижовской. Польские же исследователи, следуя концепции авторитетного ученого Я. Махника, считают городоцко-здолбицкую культу- ру — в их терминологии, восточный вариант межановицкой — кратковременным явлением, развитие которого было прервано из-за возникновения/формирования стжижовской культуры.
Несостоятельность этой концепции особенно отчетливо проявилась с появлением работы польского архео- лога Е. Либеры. Проанализировав бифасиальные орудия — площи (в обычной терминологии, мечи, кинджалы и стилеты) и серповидные (или серпы), которые традиционно считали стжижовскими, исследователь пришел к выводу, что своего рода взрыв бифасиальной индустрии произошел на Западной Волыни в ранней фазе межано- вицкой культуры (т. е. городоцко-здолбицкой) и выделил типы орудий, характерные для ранней, классической и поздних ее фаз, а также стжижовской культуры. Вместе с этим было подтверждено предложение Я. Махника о появлении иволистых заушниц с выдавленным снизу ребром (группа 3, за А. Точиком), которые считали стжи- жовским типом украшений, в ранней фазе межановицкой культуры (читай — городоцко-здолбицкой, поскольку для межановицкой они какраз и нехарактерны), засвидетельствованное недавно и 14С датами. Но что удивитель- но, культурно-хронологическая дифференциация больших бифасов никак не повлияла на оценку ситуации на Западной Волыни. И далее постулируется тезис Я. Махника: сначала ее пространства занимала межановицкая культура (т. е. городоцко-здолбицкая), а потом, от классической фазы, стжижовская. Получается, что изделия из местного кремня, характерные для двух последних фаз межановицкой/городоцко-здолбицкой культуры есть, как и памятники, а культуры нет, поскольку ее сменила стжижовская.
На самом деле, если согласиться с типологически-хронологическими построениями Е. Либеры и культурно- хронологической систематикой древностей Малопольши и Западной Волыни, то следует признать синхронность стжижовской культуры и межановицкой, а также городоцко-здолбицкой, начиная не позднее классической фазы последних. На долгий век городоцко-здолбицкой культуры указывают не только определенные хронологические маркеры, но и даты 14С, полученные для двух объектов поселения Дубно-Волица 2 со смешанными материалами (стжижовской культуры и городоцко-здолбицкой), хотя их интерпретировать сложно из-за единичности.
Но что важно, на Западной Волыни все более рельефно ощущается еще одно культурное явление — бабинская культура (ранее — культура многоваликовой керамики), которая сформировалась и основной территорией кото- рой были степные и лесостепные пространства Украины за пределами Западной Волыни. Она представлена здесь не только костяными пряжками-медальонами, но и, что важнее, керамикой, зафиксированной здесь на более чем 30 поселениях. Следует согласиться с Р.А. Литвиненко, что речь идет об инфильтрации населения этой культуры на Западную Волынь. Как представители трех культур — городоцко-здолбицкой, стжижовской и бабинской — делили это пространство и какие правила соседства и сожительства были выработаны здесь, вот в чем вопрос.
Contemporarily there are two points of view concerning the cultural situation in Western Volyn region at the Early Bronze Age (under the Middle European System). According to I.K. Sveshnikov, Horodotsko-Zdovbytska culture which was opening this period was partly synchronous to the next one, Stzhyzhovska culture. On the other hand, the Polish researchers following the conception of J. Machnik, an authoritative scholar, consider Horodotsko-Zdovbytska culture, in their terminology an eastern variant of Mezhanovytska culture, to be a short-term phenomena which development was interrupted due to creation/formation of Stzhyzhovska culture.
The failure of this conception especially clearly showed when the work of Polish archaeologist E. Libera appeared. Having analyzed bifacial tools «ploshchas» (swards, daggers, and stilettos, in usual terms) and sickle-shaped (or sickles) which traditionally were referred to Stzhyzhovska culture, the researcher came to a conclusion that a kind of a burst of bifacial industry happened in Western Volyn at the Early phase of Mezhanovytska culture (i.e. Horodotsko-Zdovbytska culture). He also divided types of weapons peculiar for the early, the classic and the late phases of this culture, as well as for Stzhyzhovska culture. Along with that the assumption made by J. Machnik about the appearance of willow-leave-shaped ear-rings with a stamped rib below (group 3, by A.Točik), which before were considered Stzhyzhovska culture adornments, in the early phase of Mezhanovytska culture was confirmed (read Horodotsko-Zdovbytska culture as for Mezhanovytska culture they are just not typical). This was also recently supported by C14 dates. However, surprisingly the cultural and chronological differentiation of large bifacial tools has not influenced the evaluation of situation in Western Volyn. J. Machnik’s thesis is still being postulated: first, the region was occupied by Mezhanovytska culture (i.e. Horodotsko-Zdovbytska) and then from the classic phase it was occupied by Stzhyzhovska culture. It follows that tools made of local flint peculiar for the two late phases of Mezhanovytska/Horodotsko- Zdovbytska culture existed, as well as the sites, while the culture did not because it was replaced by Stzhyzhovska culture
As a matter of fact, if agree with E. Libera’s typological and chronological constructions and with cultural and chronological systematization of Lesser Poland and Western Volyn antiquities, we should acknowledge the synchronism of Mezhanovytska and Stzhyzhovska, as well as Horodotsko-Zdovbytska cultures starting from not later than the classic phase of the two latter. The long life of Horodotsko-Zdovbytska culture is indicated not only by certain chronological markers, but also by C14 dates obtained from two objects at Dubno-Volytsya 2 settlement with mixed materials (of Stzhyzhovska and Horodotsko-Zdovbytska cultures), though it is difficult to interpret them because of their singleness.
However, what is important that another cultural phenomena, Babynska culture (previously Multiraised Border Pottery culture), is being more strongly felt in Western Volyn. It formed beyond the bounds of Western Volyn in Steppe and Forest- Steppe Ukrainian areas which was its main territory. This culture is represented here not only by bone belts-medallions, but what is more important, by ceramics recorded at more than 30 settlements. One should agree with R.O. Lytvynenko that the matter concerns the infiltration of this culture population into Western Volyn. The question is how representatives of three cultures (Horodotsko-Zdovbytska, Stzhyzhovska, and Babynska) shared this space and what were the neighborhood and living together rules here.
|
| issn |
0235-3490 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/194910 |
| citation_txt |
Етнокультурна ситуація на Західній Волині за доби ранньої бронзи / К.П. Бунятян // Археологія. — 2013. — №. 1. — С. 33-50. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT bunâtânkp etnokulʹturnasituacíânazahídníivolinízadobirannʹoíbronzi AT bunâtânkp étnokulʹturnaâsituaciânazapadnoivolynivépohuranneibronzy AT bunâtânkp ethnicandculturalsituationintheearlybronzeagewesternvolyn |
| first_indexed |
2025-11-26T01:45:43Z |
| last_indexed |
2025-11-26T01:45:43Z |
| _version_ |
1850606263688232960 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 33
Уже зверталася увага на проблеми, пов’язані
з визначенням статусу та хронологічної пози-
ції городоцько-здовбицької культури (ГЗК).
Вони спричинені не тільки вкрай незадовіль-
ним станом вивчення доби ранньої бронзи За-
хідної Волині (Бунятян 2008), а й помітним за-
стоєм в інтерпретації наявних джерел. Це само
стосується й стжижовської культури (СК). В
Україні пріоритет у дослідженні СК належить
І.К. Свєшнікову, який представив добірку дже-
рел, а також вибудував концепцію культурного
розвитку регіону. Але археологія розвивається
далі, що дозволяє підтвердити чи спростувати
деякі міркування І.К. Свєшнікова.
Хронологічне співвідношення СК й ГЗК — чи
не найгостріша проблема, що постала з опри-
людненням концепції І.К. Свєшнікова, найпов-
ніше (хоча й тезово) викладеній у відомій моно-
графії. Ця концепція дещо порушувала звичний
погляд на послідовну зміну культур, оскільки
вчений наголошував на частковій синхронності
пізнього (здовбицького) етапу ГЗК і початкової
пори СК (Свєшніков 1974, с. 164—165, рис. 51).
Зауважу, що з погляду фактологічних даних
переконливих аргументів на користь того не
було. Навіть найвагоміший з них — керамічний
комплекс із землянки 1 на поселенні Здовбиця,
в якому реконструйовано дві посудини ГЗК та
одну СК (Свешников 1961, рис. 20, 18—20), му-
симо сприймати на віру, оскільки в польовій до-
кументації то чітко не відображено.
Мабуть, через це пам’ятки з керамікою здов-
бицького типу Є. Ґлосік вважав старшими за
© К.П. БУНЯТЯН, 2013
К.П. Бунятян
ЕТНОКУЛЬТУРНА СИТУАЦІЯ
НА ЗАХІДНІЙ ВОЛИНІ ЗА ДОБИ РАННЬОЇ БРОНЗИ*
За нинішньої культурно-хронологічної систематики джерел доби бронзи Західної Волині городоцько-здовбицька та
стжижовська культури постають значною мірою синхронними. Водночас тут усе рельєфніше проступає ще один
компонент — сліди культури Бабине.
К л ю ч о в і с л о в а: Західна Волинь, доба ранньої бронзи, городоцько-здовбицька культура, межановицька культура,
стжижовська культура, бабинська культура, хронологія.
СК (Głosik 1968, s. 30—31), а Я. Махнік, сум-
ніваючись у тому явищі, яке І.К. Свєшніков
назвав здовбицьким етапом ГЗК, звузив хро-
нологічні межі ГЗК, спочатку віднісши раніші
пам’ятки (городоцького етапу, уточненого вче-
ним з боку конкретики) до культури Хлопіце-
Веселє, а за останньою версією — до ранньої
фази межановицької культури (МК), східного
її варіанту (Kadrow, Machnik 1997, s. 50, 139—
142). Короткий вік МК на Західній Волині, на
думку Я. Махніка, спричинило формування
тут СК. Відтак, шляхи розвитку цього регіону
та Малопольщі як основного осередку МК ро-
зійшлися за класичної фази останньої, і надалі
МК та СК розвивалися паралельно кожна на
своєму просторі.
Зовні концепція Я. Махніка видається ціл-
ком логічною, оскільки вивільняє час і простір
для СК і співпадає з традиційними уявлення-
ми щодо послідовності зміни культур. Однак
факти перечать тому. Помилка І.К. Свєшні-
кова крилася не в періодизації ГЗК, а в необ-
ґрунтованому розподілі конкретних пам’яток
за періодами, через що до пізнього (здовбиць-
кого) етапу потрапили і ранні, і пізні комплек-
си та навіть СК. Це добре ілюструє так зв. здов-
бицький тип кераміки, до якого І.К. Свєшні-
ков, за рідкісними винятками, відніс майже всі
зразки кераміки ГЗК, «збагативши» їх ще й по-
судом СК та інших культур (Свєшніков 1974,
рис. 36—39). Але хоча поняття «здовбицький
тип кераміки» та «здовбицький тип пам’яток»
не мають сенсу і про них слід забути, це не
означає, що всі пам’ятки ГЗК одночасні та їх
можна обмежити ранньою фазою, як вважає
Я. Махнік з певними застереженнями.
Зауважу, що волинські матеріали важко ін-
терпретувати — поселення повністю неопуб-
ліковані, а знахідки та ситуація на них не-
проаналізовані. Хотілося б, аби волинські ар-
хеологи, які мають доступ до тих матеріалів,
* Тут я дотримуюся середньоєвропейської система-
тики, за якою городоцько-здовбицьку культуру як
східний варіант межановицької та стжижовську від-
носять до доби ранньої бронзи. За східноєвропей-
ською традицією йдеться про кінець ранньої та се-
редній період бронзи.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 34
компенсували цей недолік. Тут маю зазначи-
ти, що я схильна розглядати ГЗК як окреміш-
нє явище, але, зважаючи на розробки поль-
ських дослідників і уникаючи плутанини з
термінологічними розбіжностями, я буду ко-
ристуватися подвійною назвою — ГЗК/МК чи
навпаки.
Попри недовіру до побудов І.К. Свєшніко-
ва, більше постульованих аніж доведених, що-
до певної синхронності СК і ГЗК/МК неспо-
дівано вони були підтверджені. Маю на увазі
розробку Є. Лібери, який здійснив культурно-
хронологічну атрибуцію великих біфасів —
площ (так зв. списів, кинджалів і стилетів) і
серпуватих ножів (серпів), виробництво й по-
бутування яких донедавна пов’язували з часом
СК та синхронними їй явищами. Вчений не
тільки подавнив їхній вік, доводячи, що сплеск
біфасіальної індустрії стався на Західній Воли-
ні за ранньої фази МК/ГЗК, а й виділив різ-
новиди, прикметні ранній, класичній і пізній
її фазам, а також СК (див. схеми: Libera 2001,
s. 125, ryc. 37; s. 129, ryc. 39).
Оскільки в похованні в Озлієві (Свєшніков
1974, рис. 46, 1—6) крем’яний спис/кинджал,
прикметний ранній фазі МК/ГЗК, трапився
разом з верболистою заушницею класичного
зразка — з видавленим зі споду поздовжнім ре-
берцем (група 3, за: Točik 1963, s. 725, obr. 244),
які вважали тривалий час «стжижовським ти-
пом прикрас», це дозволило подавнити і їх-
ній вік. Відтак, було підтверджене припущен-
ня Я. Махніка, висунене на ґрунті поховання в
Ріпневі (Свєшніков 1974, рис. 22, 1, 3, 4), щодо
появи їх у МК (Kadrow, Machnik 1997, s. 43), а
насправді в ГЗК, оскільки МК вони якраз і не-
прикметні. Нещодавно те засвідчено новими
похованнями та 14С датами (Machnik, Bagińska,
Koman 2009, s. 191, 229—230, 239—240).
Я не схильна абсолютизувати побудови
Є. Лібери через дві причини. По-перше, не всі
його пропозиції мають надійне опертя в дже-
релах, по-друге, культурно-хронологічні роз-
біжності між деякими різновидами біфасів,
особливо серпів, іноді такі витончені (зокре-
ма через спрацьованість і поправку), що роз-
пізнати їх у конкретному виробі буває важко,
а відтак і віднести впевнено до певної культури
та фази її розвитку. Але це жодним чином не
применшує значення виконаної дослідником
роботи. Вона стала поштовхом для перегляду
культурно-хронологічного впорядкування ста-
рожитностей Західної Волині та змушує при-
дивитися до того інструменту, що буде шліфу-
ватися мірою відкриття нових пам’яток.
Одразу скажу: вказані зрушення в культурно-
хронологічній ідентифікації великих біфасів
(площ) і верболистих прикрас негативно по-
значаються на добірці волинських поховань
СК, розширеної І.К. Свєшніковим за рахунок
пам’яток тщинецької культури (курган Вели-
кий Боратин, поховання в Пересопниці та, ма-
буть, курган 1/1972 в Торговиці), а також по-
руйнованих і погано документованих (джере-
ла див.: Свєшніков 1974; 1993). Нині частина
краще задокументованих поховань відходить,
за Є. Ліберою, до МК/ГЗК — більшість могил
Торчинського цвинтаря, а також Озліїв, Ста-
вок (с. Лище) поховання 1971 р. Культурну ж
належність інших певно визначити важко че-
рез пересікання скорченої пози та деякого су-
проводу між обома культурами (крем’яні стрі-
ли, кістяне намисто чи шпилька, вироби з іклів
вепра та ін.).
Вказані втрати дещо компенсуються по-
дальшими надходженнями, інформація про
які часто вкрай скупа. Чимало публікацій СК
присвятив Г.В. Охріменко, зазвичай з гучни-
ми назвами та у співавторстві, коментувати які
немає сенсу. Нерідко в них фігурують ілюстра-
ції речей, що походять із відкритих ним чи ви-
падково поховань. Але вони як слід не опуб-
ліковані за винятком одного із буцімто шести
в Підгайцях (Охріменко 2005, с. 393; Охрімен-
ко, Скляренко 2011, с. 102, рис. 2) 1. І це на
тлі того, коли кожна пам’ятка на вагу золота.
Останнім часом кілька поховань виявлено ря-
тівельною археологічною службою (Златогор-
ський, Бардецький 2010; Баюк 2011). Але вер-
нуся до основної теми.
Відтак, на Західній Волині є крем’яні виро-
би не тільки ранньої фази МК/ГЗК, а й кла-
сичної та пізньої. Як і за ранньої фази, насе-
лення Західної Волині вело перед у виготов-
ленні нових зразків біфасів — серпів (Libera
2001, s. 118), прикметних класичній і пізній
фазам МК/ГЗК, а також СК. Але, що дивно,
культурно-хронологічна диференціація ве-
ликих біфасів жодним чином не вплинула на
оцінку загальної ситуації. Постулюється й далі
теза Я. Махніка: спочатку МК/ГЗК, а надалі,
від її класичної фази, СК (див.: Bargieł, Libera
2005, с. 201). Парадоксальна ситуація — виро-
би з місцевої сировини, прикметні двом остан-
нім фазам МК/ГЗК, а, відповідно, й пам’ятки
на Західній Волині є, а культури немає, бо її за-
містила СК.
1 В останній статті Г.В. Охріменко (с. 101) приписує
мені погляди, які я зроду не висловлювала.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 35
Сповідування принципу послідовності цих
культур спричинює й подальші непорозумін-
ня. Зокрема, переглядаючи культурно-хро но-
ло гічну позицію поховань Торчинського цвин-
таря, Є. Лібера більшість їх відніс до МК/ГЗК
(не буду вдаватися в правомірність того). Хро-
нологічні межі могильника як пам’ятки цієї
культури охоплюють час від ранньої фази (по-
ховання 2, 6, 10, 14 і 15) до пізньої (похован-
ня 1), а могили СК маркують наступний його
горизонт (Libera 2001, s. 79; Bargieł, Libera
2004, s. 175). Але, по-перше, це перечить ло-
гіці міркувань польських дослідників, за якою
пам’яток класичної та особливо пізньої фаз
МК/ГЗК не має бути на Західній Волині. По-
друге, якщо вони є, то розміщувати торчин-
ські поховання СК на хронологічній шка-
лі після могил пізньої фази МК/ГЗК нелогіч-
но, оскільки Є. Лібера синхронізує серпи СК
з класичною фазою МК/ГЗК, та й часу для СК
не лишається через формування/появу тщи-
нецької культури. Іншими словами, за сучас-
ною культурно-хронологічною систематикою
джерел доби ранньої бронзи на територіях Ма-
лопольщі та Західної Волині горизонт похо-
вань СК не може бути пізнішим за пам’ятки
пізньої фази МК/ГЗК. Такими теоретично мо-
жуть бути окремішні могили, але не горизонт.
Поховання 1 в Торчині не єдине на Захід-
ній Волині пізньої фази МК/ГЗК. До неї Є. Лі-
бера відніс «анонімне» поховання в Городку
біля м. Рівне, яке супроводжувалося великим
крем’яним асиметричним вістрям, що зберіга-
ється в Археологічному музеї у Варшаві (Libera
2001, s. 42, 81; tabl. XV, d). Додам, воно, можли-
во, походить із кам’яної гробниці 1 біля с. Го-
родок — епонімної пам’ятки ГЗК, розкопаної
Ф. Штейнгелем, де біля скелета були крем’яні
спис і «кривий ніж» (Федоренко 1915, с. 2—3).
Подібна до знайденої в похованні 1 у Торчині
заушниця виявлена неподалік Острога — Лю-
чин, поховання 10 (Самолюк 2009, с. 28—29,
рис. 5), на пізню позицію якого можуть указу-
вати й уламки неорнаментованого кубка. При-
кметно, що вказані похованя (а їх насправ-
ді більше) локалізуються в осередках, насиче-
них пам’ятками СК, що особливо стосується
околиць Луцька та Рівного. Менше їх відо-
мо в районі Острога. Раніше найпівденнішою
пам’яткою тут можна було вважати винятко-
во багате на металеві прикраси поховання СК
в Могилянах (Каспарова, Щукин 1979). На те,
що воно було там не одне, вказує випадково
знайдена пізніше (під час риття ями для шкіль-
ної огорожі) миска СК (рис. 1, 1). Нині нечис-
ленні сліди цієї культури зафіксовані й півден-
ніше та сягають Вілії, лівого допливу Горині 2.
Наявність пізніх поховань МК/ГЗК на За-
хідній Волині цілком закономірна, зважаючи
на знахідки відповідних зразків біфасів і на по-
селеннях. Хоча розподілити побутові пам’ятки
за фазами важко через наявність на них різ-
ночасових матеріалів ГЗК/МК, а часто й СК,
все ж пізня позиція деяких очевидна. Примі-
ром поселення Зозів І (уроч. Придатки) на лі-
вому березі Усті. І.К. Свєшніков виділяв там
об’єкти обох етапів ГЗК (дійсно, там є трохи
знахідок ранньої фази ГЗК/МК), але більшість
відносив до пізнього (Свєшніков 1974, с. 85—
86; 95—96). Схоже, що головною підставою для
того були серпи та кістяні речі. Прикметні, як
вважалося тоді СК, вони, за відсутності кера-
міки цієї культури, власне й визначили пізню
позицію Зозова І. Цілі зразки серпів відпові-
дають, за класифікацією Є. Лібери, пізньому
етапу МК/ГЗК (див.: Свєшніков 1962, табл. ІІ,
14; 1974, рис. 34, 24), тож Зозів І може належа-
ти до найпізніших поселень ГЗК/МК. Цілком
можливо, що до цієї фази відноситься й посе-
лення Лопавше, досліджене невеликим розко-
пом І.К. Свєшніковим і віднесене ним до СК
за уламком черпака (Свєшніков 1974, с. 123—
124), який насправді належить до ГЗК. Те мар-
кує, зокрема, і крем’яний серп (Libera 2001,
kat. III, № 16).
Є на Західній Волині також пам’ятки, що
прокладають місток між ранніми та пізніми,
себто класичної фази ГЗК/МК. На них звер-
нули увагу польські дослідники, але обмежи-
ли їхній вік лише початком тієї фази через те,
що пізніше ті простори зайняла СК (Kadrow,
Machnik 1997, ryc. 17, s. 75). Але надалі одна
з таких пам’яток — поселення та могиль-
ник Лежниця на українському березі Захід-
ного Бугу, якраз навпроти зони концентрації
пам’яток СК довкола Грубешова, — була да-
тована класичною — початком пізньої фази
МК (матеріалів ГЗК там немає) (Kadrow,
Peleščyšyn 1999). В околицях Луцька, де є чи-
мало пам’яток СК, на поселенні біля хут. Ва-
лентинів (нині с. Усичі) М.А. Пелещишин до-
слідив ділянку, де трапилися матеріали двох
культур: класичної фази МК (без домішок
ГЗК) та СК (див.: Пелещишин 1971). Їхнє
хронологічне співвідношення не встановле-
не. Далі на схід «чистих» пам’яток МК поки
2 Висловлюю подяку О.Л. Позіховському за надання
деяких матеріалів і консультацію щодо поширення
СК в околицях Острога.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 36
не виявлено, але кераміка, зіставна з її кла-
сичною фазою, трапляється в різних пунктах
(див., приміром: Ткач 2007). Це вказує, по-
перше, що тісні взаємозв’язки спільнот Ма-
лопольщі (МК) і Західної Волині (ГЗК), які
вкрили певним спільним стилістичним фльо-
ром обидві культури, продовжувалися й на-
далі, по-друге, схоже, межі між ними не були
сталими. Якщо пам’ятки ранньої фази ГЗК
чи, за термінологією Я. Махніка, східного ва-
ріанту МК, відомі й на польській стороні За-
хідного Бугу (Свєшніков 1974, с. 80; Kadrow,
Machnik 1997, s. 142—143), що підтвердже-
но й новітніми надходженнями (Machnik,
Bagińska, Koman 2009, s. 239—240), то за кла-
сичної фази, можливо, кордони між культура-
ми змістилися дещо східніше — на правий бе-
рег Західного Бугу. Але ця тема вимагає спеці-
альної уваги.
Головне, пам’ятки різних фаз ГЗК/МК є на
Західній Волині. Хоча Є. Лібера не стверджує
того, виділивши тут крем’яні вироби класич-
ної та пізньої фаз МК/ГЗК, дослідник фак-
тично подовжив її вік на «східній перифе-
рії» та показав синхронність з МК Малополь-
щі, а заодно — й СК, що й намагався довести
І.К. Свєшніков. Але якщо, за І.К. Свєшніко-
вим, співіснування двох культур припадало
на кінець однієї та початок іншої, то за Є. Лі-
берою виходить, що СК була синхронна кла-
сичній фазі МК/ГЗК, а насправді — й пізній.
На користь того є певні аргументи. Приміром,
у похованні Ясне Гощанського р-ну Рівненсь-
кої обл. стжижовського, за Є. Ліберою, зразка
спис трапився разом з циліндричним кубком
ГЗК (Самолюк 2009, рис. 13); у похованні 1 у
Гнідаві (поховання 2 за: Свєшніков 1993, с. 25)
поряд з амфорою СК лежав серп пізньої фази
МК (рис. 1, 2, 3) 3; поховання СК у Підгайцях
буцімто супроводжувалося посудом, прикра-
сами та серпом (Охріменко 2011, с. 102, рис. 2).
Якщо комплекс дійсно цілісний, то серп тяжіє
до відміни АВІІ, за Є. Ліберою, себто до кла-
сичної фази МК/ГЗК.
Складається враження, що таку само ситуа-
цію співіснування двох культур маємо і по дру-
гий бік Західного Бугу — в районі Грубешова,
3 Г.В. Охріменко правильно описав амфору звідси, але
послався не на той рисунок (Охріменко 2005, с. 395).
Вказана ним амфора (рис. 4, 2) походить з території
могильника (вивалилася з обриву), натомість подана
на рис. 7 — із поховання 1.
Рис. 1. Стжижовська культура: 1 — Могиляни (поховання?); 2, 3 — Гнідава, поховання 1 (за: Матвієйко 1967)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 37
де, як указувалося, концентруються пам’ятки
СК. У самому Стжижові матеріали МК пред-
ставлені різними фазами — чітко ранньою та
класичною (див.: Kadrow, Machnik 1997, ryc. 7;
17), але не виключено й пізньою. Перегляд же
у вказаному регіоні культурної належності де-
яких поховань задля відсіювання могил МК з
погляду «чистоти» висунених критеріїв небез-
доганний. Скорчені поховання в Неледові, що
перечать буцімто обряду СК, віднесені до неї
через наявність відповідної кераміки, а з інших
пунктів і без кераміки — до МК. Та які б мірку-
вання для розрізнення поховань двох культур
не висувалися — поза скорчена/випростана,
відсутність/наявність кераміки (див.: Bargieł,
Libera 2004), єдиним надійним критерієм була
і лишається кераміка, до якої тепер додалися
певні зразки великих біфасів. І, головне, якщо
скорчені поховання з невиразним супроводом
навіть ідентифіковані правильно як МК, це ще
не доводить, що вони раніші за могили СК.
Адже якраз пізні поховання МК дуже бідні на
супровід.
Співіснування двох культур, мабуть, і спри-
чинило пересікання між ними рис поховаль-
ного обряду. З цього погляду привертає увагу
той факт, що на Сокальському кряжі — сусід-
ній з СК території — виявлено чотири похован-
Рис. 2. Дубно-Волиця 2, об’єкт 13: 1—14 — кераміка; 15 — мушля; інше — кістка (за: Самолюк 2007)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 38
ня у випростаному стані. Як зазначають дослід-
ники, вони демонструють відхилення від зви-
чаю МК, що, можливо, пов’язано з впливами
СК (Machnik, Bagińska, Koman 2009, s. 254). На
Західній Волині, можливо, до таких належить
випростане поховання в Заборолі, яке супро-
Рис. 3. Дубно-Волиця 2, об’єкт 13: крем’яні вироби (за: Самолюк 2007)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 39
воджувалося амфорою та кістяною намисти-
ною (Głosik 1957). Амфора звідти доволі ори-
гінальна, та все ж асоціюється з посудом ГЗК/
МК. Але, схоже, було й навпаки, на що вказу-
ють скорчені поховання СК на Західній Воли-
ні. Це ускладнює визначення культурної належ-
ності декотрих поховань. Без надійних реперів,
у першу чергу кераміки та деяких зразків біфа-
сів, справа та ненадійна в умовах територіаль-
ного пересікання двох культур і відносної не-
сталості рис обряду СК, зокрема пози. На роль
культурного та хронологічного індикатора нині
не можуть претендувати і верболисті заушниці
групи 3. Визнаючи появу таких за ранньої фази
ГЗК/МК, їхнє побутування не можна обмежити
тим часом і тією культурою, оскільки вони до-
стеменно відомі і в похованнях СК. Відтак, має-
мо визнати або ще значнішу синхронність обох
культур (починаючи від ранньої фази ГЗК/МК),
або ж тривале побутування тих прикрас, які за-
позичили пізніше й стжижовці. Та в будь-якому
разі відносити поховання 14 і 15 Торчинсько-
го цвинтаря з такими заушницями до ранньої
фази МК/ГЗК, як то робить Є. Лібера, поки не-
має твердих підстав, особливо зважаючи на змі-
шаний характер могильника.
Отже, на Західній Волині є чимало мар-
керів, що вказують на протяжність тут ГЗК/
МК у часі, що не завадило появі/формуванню
ще однієї культури — СК. Як носії двох куль-
тур ділили волинський простір, не зрозуміло.
Для з’ясування того не обійтися без застосу-
вання досконаліших методів розкопок, дату-
вання та хронологічної систематики пам’яток.
Карти пам’яток поширення ГЗК/МК та СК
значною мірою співпадають, що прямо де-
монструє чимало пунктів, де є матеріали обох
культур. Можливо, тому сприяла «культурна
ротація» поселень, що начебто засвідчують де-
які пам’ятки, зокрема Зозів ІІ (уроч. Кут). На
відміну від згаданого поселення Зозів І (уроч.
Придатки, на протилежному березі Усті), тут
представлені яскраво й матеріали СК. Пам’ятка
полікультурна (на ній трапився матеріал від
неоліту до давньоруського часу) і неопубліко-
вана (чи збере хтось ті матеріали, розпороше-
ні по кількох установах?). Але цілком очевидне
помилкове визначення культурної належності
деяких об’єктів підриває довіру до тверджен-
ня І.К. Свєшнікова про наявність тут матеріа-
лів обох періодів ГЗК. Приміром, з віднесених
до здовбицького етапу житло 5 і яма 13 нале-
жать до СК, а матеріал із жител 1 і 6, а також
ями 25 недостатній для культурної їх ідентифі-
кації; яма 21 демонструє матеріал ранньої пори
ГЗК (див.: Свєшніков 1974, рис. 36; 37). Відтак,
складається враження, що носії ГЗК мешкали
тут недовго (яма 21 і житло 8), і пізніше цей
мис облюбували стжижовці.
Те само можна припускати й стосовно епо-
німної пам’ятки Городок (уроч. Кургани). Якщо
відсіяти зараховані І.К. Свєшніковим до ГЗК
уламки кераміки культур, що не стосуються на-
шої теми (Свешников 1964, рис. 44, 23, 24, 29—
33; 1974, рис. 26, 10), то там чітко постають ма-
теріали двох — ГЗК та СК. Першу репрезенту-
ють відомі амфори раннього зразка (Свєшніков
1974, рис. 24, 13, 14, 17) та уламки іншого посуду
(Свєшніков 1962, табл. І, 4, 6; 1964, рис. 45, 14),
крем’яні списи (Свешников 1964, рис. 44, 18,
20) і, можливо, грубі крем’яні сокири-тесла чо-
тирикутного поперечного перерізу (Свєшніков
1974, рис. 26, 7, 8), другу — кераміка (Свешни-
ков 1964, рис. 45, 5, 16, 17; 1974, рис. 26, 2). З по-
гляду на незначну кількість матерілу СК, мож-
ливо, поселення цієї культури розташовувалося
осторонь розкопаної ділянки, але в будь-якому
разі було пізнішим за ГЗК.
Щоправда, сказаному перечить Дубно-Во-
лиця 2 (Самолюк 2007). Однак, як зауважив
автор розкопок, йдеться не про традиційне по-
селення, а осередок з виготовлення крем’яних
знарядь. В.О. Самолюк схильний розгляда-
ти комплекси в Дубно-Волиці 2 як гомоген-
ні з погляду часу, де працювали вихідці з трьох
культурних угрупувань — СК, ГЗК та МК (там
само, с. 71). Але з тих «вихідців» слід виключи-
ти майстрів МК, оскільки від класичної фази
малопольське населення забезпечувало потре-
би в крем’яних виробах за рахунок власної си-
ровини (див.: Libera 2001, s. 92—93), та й ке-
раміки МК там немає. Привертає увагу також
пасивна участь у кременярстві носіїв ГЗК. Ви-
роби, які можна ідентифікувати з ГЗК, виявле-
ні в двох об’єктах. У об’єкті 4 це уламок списа
(Самолюк 2007, рис. 5, 14), схоже найпізнішо-
го зразка, що корелюється тут з пізнім черпа-
ком та доволі оригінальними за формою амфо-
рами, що не вписуються в ранні типи посуду
ГЗК (там само, рис. 5, 5, 9, 17); у об’єкті 2 —
можливо, «кривий ніж». Це різко контрас-
тує з кількістю крем’яних виробів СК. Відтак,
можна стверджувати, що в майстернях Дубно-
Волиці 2 працювали, в першу чергу, майстри
СК. Наявність матеріалів ГЗК, зокрема кера-
міки, може відображати відвідини тих майсте-
рень представниками ГЗК чи інші стосунки
між двома угрупованнями. До речі, там є і тре-
тій компонент — кераміка бабинської культу-
ри (там само, рис. 8, 10, 11; 10, 7, 8).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 40
Що стосується поселення Здовбиця, яке
І.К. Свєшніков представив як еталонне для
здовбицького етапу, то воно опубліковане
вкрай незадовільно (Свешников 1961). З по-
гляду на кераміку та крем’яні вироби поселен-
ня функціонувало довго (або ця місцина засе-
лялася неодноразово представниками ГЗК).
Крайні його межі маркують такі хроноіндика-
тори як уламок циліндричного кубка, оздоб-
лений горизонтальними пасмами потрійних
шнурових ліній (там само, рис. 20, 15), зістав-
ний з протомежановицькою фазою, та черпак
і амфора із землянки 1, а також уламки кера-
міки з валиковою орнаментацією та серпів, які
можна співвіднести з класичною/пізньою фа-
зами ГЗК/МК. Але вага стжижовського ком-
поненту незрозуміла. Якщо він обмежував-
ся відомою амфорою із землянки 1 і кількома
уламками посуду з культурного шару, то можна
висувати різні версії пояснення того.
Абсолютна хронологія СК. Отже, якщо по-
годитися з хронотипологічними побудовами
Є. Лібери, то слід визнати значно протяжні-
шу синхронність СК й ГЗК/МК ніж то думав
І.К. Свєшніков. З орієнтацією на дати класич-
ної та пізньої фаз МК на території Малополь-
щі час співіснування двох культур може при-
падати приблизно на першу половину ІІ тис.
до н. е., 2000—1600 саl ВС.
Але для території Західної Волині маємо
лише дві 14С дати, отримані за кістками тварин
для двох об’єктів поселення Дубно-Волиця 2 з
матеріалами СК та ГЗК: об’єкт 13 — Кі-13882
3380 ± 80 ВР, або в каліброваному вигляді з ві-
рогідністю 68,2 % 1770—1530 ВС (рис. 2—4);
об’єкт 16 — Кі-13881 3290 ± 70 ВР, або 1670—
1490 ВС (рис. 5—7). Що слід зауважити?
Перше, дати об’єктів хоч і пересікаються
(рис. 8), все ж різняться. Можливо, то невипад-
ково, оскільки розбіжності між ними помітні і
за речовим наповненням. Друге. Їхній діапа-
зон доволі широкий, а дата об’єкта 16 виходить
за припустиму верхню межу. Іншими словами,
дати вимагають корекції, яку здійснити важко
і через їхню винятковість, і через відсутність
відносної хронології пам’яток СК, яка б дозво-
лила зіставити дубно-волицькі об’єкти з рані-
шими/пізнішими. Відтак, єдиним верхнім об-
межувачем може бути наявність у об’єктах 13 і
16 кераміки бабинської культури, яку доводять
до 1700 ВС (Мимоход 2011, с. 44). Однак не бу-
демо поспішати з висновками до появи значні-
шого пакету дат і звернемо увагу на інші фак-
ти, що дозволяють синхронізувати «пізні» фази
ГЗК/МК, СК та бабинську культуру.
Курган Жорнів (Свєшніков 1993, с. 26—29).
Попри відсутність 14С дат для його поховань,
деякі орієнтири для його хронології є. Нага-
даю, що в кургані були поховані дві особи —
чоловік і жінка, а поруч могили жінки — ще й
собака.
Поховання 1 — жінку віком понад 60 років
причепурили прикрасами, з-поміж яких і дві
пари бронзових різновеликих заушниць з дроту.
Більші, діаметром 8,7 × 7,3 і 7,0 см, мали застіб-
ки: одна — у вигляді розклепаного й скрученого
в трубочку кінчика, інша — завернутий у довгу
петлю кінець. Подібні до останньої заушниці зі
зворотною петлею, але дещо менші, трапилися
в похованнях МК в кургані 1 Łubcze 38: по одній
Рис. 4. Дубно-Волиця 2, об’єкт 13. 14С дата
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 41
у похованнях 2 і 4, ще одна в похованні 4 мала
завернутий двічі кінець (Machnik, Bagińska,
Koman 2009, s. 109—111, ryc. 82, 4—6). Похо-
вання 4 датоване за 14С: Кі-6892 3725 ± 50 ВР,
2200—2030 ВС (68,2 %), себто воно вкладається
в ранню фазу межановицької культури — поча-
ток класичної. Останнє, на думку дослідників,
вірогідніше через наявність у супроводі фаянсо-
вого намиста (Ор. сіt., s. 229—230).
Що важливо, дата поховання 1/4 в
Łubcze 38 вносить корективи щодо часу по-
яви фаянсового намиста на території Ма-
лопольщі, яке досі вважали прикметою по-
ховань пізньої фази МК, а також СК. У ци-
тованій праці припускається, що на схід від
Малопольської височини воно з’явилося ра-
ніше — на початку класичної фази. Але от що
привертає увагу. Таку само дату дало похован-
ня 20 СК в Раціборовіце-Колонії, що теж ви-
кликала недовіру через наявність там «пізньо-
го хроноіндикатора» — фаянсової намистини
(Taras 2007, s. 181—182). Але такий збіг, мож-
ливо, невипадковий, якщо врахувати, що на
півдні України фаянсове та скляне намисто
відоме, починаючи від ямної культури (Ост-
роверхов 2004). З погляду на різні факти, що
прямо чи побічно засвідчують далекосяжні
взаємозв’язки населення різних культур, по-
Рис. 5. Дубно-Волиця 2, об’єкт 16: 1—12 — кераміка; 15—18 — мушля; інше — кістка (за: Самолюк 2007)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 42
ява намистин на території Малопольщі могла
статися ще раніше.
Поховання 2 в Жорнові, дорослого чоловіка,
супроводжувалося амфорою, бронзовим брас-
летом із застібкою-гачком і кістяною так зв.
пряжкою-медальйоном з двома різновелики-
ми отворами. Це — типовий виріб бабинської
культури (колишня назва — культура багатова-
ликової кераміки) овальної форми з ледь намі-
ченим бортиком навколо центрального отвору
(рис. 9, 1). Р.О. Литвиненко — знаний дослід-
ник указаної культури — відносить подіб ні до
типу 3 і вважає їх прикметними пізньому її пе-
ріоду. Старожитності кола Бабине датують зага-
лом приблизно 2300/2200—1800/1700 ВС (Лит-
виненко 2009, с. 20; Мимоход 2011, с. 44), дати
трьох поховань з пряжками-медальйонами
типу 3, отримані в різних лабораторіях, вказу-
ють на час ХІХ—ХVІІІ/ХVІІ ст. ВС (Ніколова,
Разумов 2012, с. 106).
Ще одну пряжку подібного типу опубліку-
вав Г.В. Охріменко з різними адресами (Охрі-
менко, Кричевський 2011, рис. 5, 2; Охрі-
менко, Скляренко, Локайчук 2012, рис. 6, 1).
Насправді пряжка знайдена в с. Чудниця Го-
щанського р-ну в торфовищі (рис. 9, 2).
Рис. 6. Дубно-Волиця 2, об’єкт 16: крем’яні вироби (за: Самолюк 2007)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 43
Зауважу, що до цього типу тяжіє кістяна
вигнута пряжка прямокутної форми з вели-
ким центральним і двома маленькими під ним
отворами з поховання 1 СК в Раціборовіцах-
Колонії І (Ślusarski, Ślusarska-Polańska 1989,
ryc. 4, 17). Прямих аналогій (рис. 9, 3) їй у ба-
бинській культурі немає, але пряжка, безпереч-
но, належить до кола подібних виробів. Мож-
ливо, заготовкою пряжки-медальйона є кіс-
тяний диск з поховання на Гнідавській Гірці
(Златогорський, Бардецький 2012, рис. 5, 29),
хоча він дещо замалий як для таких виробів.
Не виключено, що на Західній Волині є
пряжки-медальйони й ранішого зразка — круг-
лі та теж з двома різновеликими отворами
(тип 2о, за Р.О. Литвиненком). До таких, мож-
ливо, належить знахідка з багатошарового по-
селення в Хрінниках, ілюстрація якої випала з
публікації (Ткач 2006; вона чи інша? фігурує:
Охріменко, Кричевський 2001, рис. 5, 1; Охрі-
менко, Скляренко, Локайчук 2012, рис. 6, 2).
Її зовнішній край оформлений зубчиками, що
зрідка трапляється й на основній території ба-
бинської культури.
Далі на захід привертає увагу фрагменто-
ваний округлий кістяний виріб із вцілілим
центральним отвором, виявлений у похован-
ні МК 1/8 Вєрщиця 31 (Machnik, Bagińska,
Koman 2009, s. 164, ryc. 129, 2). У мене склало-
ся враження, що на тлі численних і дуже різно-
манітних кістяних підвісок МК вказаний зра-
зок (рис. 9, 4) неприкметний їй та, можливо, є
наслідком знайомства з виробами «бабинців».
Поховання датоване: Кі-8954 3595 ± 60 ВР,
2100—2090, 2040—1800 ВС (ор. сіt., s. 230), себ-
то класичною фазою МК. Можливо, реплікою
подібних виробів є й фрагментований кістяний
диск з вцілілим центральним отвором з ями 47
у Стжижові (рис. 9, 5). Дослідниця поселення
орієнтовно віднесла його до культури кулястих
амфор (Podkowińska 1960, tabl. VII, 15; s. 65),
натомість Є. Ґлосік — остаточно. Слід зазна-
чити, що попри наявність на поселенні слідів
культури кулястих амфор у ямі 47 їх якраз і не
було, а диск знайдений разом з керамікою та
кістяною шпилькою СК (Głosik 1961, s. 120—
121; tabl. II, 4, 7, 16).
Відтак, зважаючи на різні дані, СК нині
можна синхронізувати, з одного боку, з класич-
ною (а, може, й кінцем ранньої) та пізньою фа-
зами МК/ГЗК, з іншого — другою та третьою
фазами бабинської культури, що в абсолютних
показниках вказує щонайменше на рубіж ІІІ/
ІІ тис. — ХVІІ/ХVІ ст. ВС, зокрема враховуючи
й дати з Дубно-Волиці. ГЗК, котра виникла ра-
ніше та, на мій погляд, одночасно з МК (див.:
Бунятян 2008; Бунятян, Позіховський 2011),
надалі розвивалася паралельно з СК, і обидві
культури, схоже, завершилися приблизно од-
ночасно з формуванням/появою тщинецької.
Етнокультурна ситуація на Західній Волині за
доби ранньої бронзи. Ще раз наголошу, з погля-
ду на нинішню систематику джерел і датуван-
ня деяких виробів, ми змушені визнати трива-
лу синхронність ГЗК та СК, а заодно і їхнє спів-
існування на Західній Волині. Але насправді
ситуація тут постає складнішою через фікса-
цію ще одного явища, пов’язаного з південни-
ми та східними просторами України, а саме ба-
бинською культурою.
Рис. 7. Дубно-Волиця 2, об’єкт 16. 14С дата
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 44
На зв’язки населення Малопольщі та Захід-
ної Волині зі степовим світом і певні впливи,
спричинені тим, неодноразово звертали увагу
(зокрема: Taras 2007, там і літ-ра). Не всі факти
можна трактувати однозначно, хоча можна по-
повнювати. С.Н. Братченко давно відзначав,
що прикметна кераміці ГЗК/МК орнаментація
у вигляді рядів коротких шнурових петельок чи
довгих, що, мов промені, вкривають весь тулуб
посудини, трапляється також на посуді пізньої
катакомбної культури, хоча пояснити те важ-
ко (Братченко 2007). Нині це вже не так дивно,
зважаючи на знахідку горщика пізньоямного/
ранньокатакомбного вигляду на Сяні (Косько,
Клочко, Ольшевський 2012).
Додамо, що 2009 р. з’явилися публікації, що
змушують згадати про власне ямну культуру.
Йдеться про поховання біля с. Привільне не-
подалік Дубни, визначене як ГЗК, у супроводі
кубка з пиптем на плічку та різко скошеними
стінками до маленького приплюснутого денця
(Самолюк 2009, рис. 10, 1). У його формі бри-
нить якесь відлуння витворів ямної культури,
хоча зовні та посудина інакша. Подібний ку-
бок, але з ручкою, супроводжував поховання
пізньої фази краківсько-сандомирської групи
КШК на території Любліна. Як вказує автор,
кубок має східні риси (Rejniewicz 2009). Мож-
на думати, що обидва поховання були здійсне-
ні в час, коли ще десь коротало свій вік ямне
населення або, принаймні, таке, що зберегло
образ тієї культури. Додам, що якби амфорку,
знайдену в недокопаному об’єкті буцімто СК у
Луцьку (Златогорський, Баран, Стадник 2012),
виявили в похованні ямної культури, те не зди-
вувало б фахівців.
Нагадаю і про поховання 2 у Хрінниках ран-
ньої фази ГЗК/МК. Воно було здійснене в ката-
комбі та не в звичній позі — на спині з підігну-
тими в колінах ногами, що розпалися ромбом
(чи були вкладені так?). Дослідники схильні
пов’язувати того чоловіка зі степовим світом
(Козак, Козак 2010), і в тому є рація. Подібна
поза зрідка трапляється й на західніших просто-
рах, і її теж пояснюють впливом культур степо-
вої смуги та іноді, зважаючи на інші риси, ін-
терпретують як поховання військових ватажків
(див.: Włodarczak 2006, s. 60; там і літ-ра). Таким
рисам, доповненим спостереженнями антропо-
лога, відповідає й поховання в Хрінниках: окрім
Рис. 8. Дубно-Волиця 2: зіставлення 14С дат об’єктів 13 і 16
Рис. 9. Пряжки-медальйони бабинської культури та
подібні до них вироби: 1 — Жорнів, курган 2; 2 — Чуд-
ниця; 3 — Раціборовіце-Колонія І (за: Ślusarski, Ślu-
sarska-Polańska 1989); 4 — Вєрщіца 31, поховання 1/8
(за: Machnik, Bagińska, Koman 2009); 5 — Стжижув,
яма 47 (рис. за фото: Podkowińska 1960)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 45
катакомби та пози, крем’яні спис і 10 стріл, а та-
кож прикраси — кілька мідних каблучок.
Але не будемо занурюватись у цю спеціаль-
ну тему, а звернемо увагу на інше. Якщо досі
йшлося про якісь елементи збіжностей, впли-
ви, запозичення чи факти появи чужинських
речей чи їхніх носіїв у якомусь культурному се-
редовищі, то в разі зі слідами бабинської куль-
тури на Західній Волині маємо справу з іншим і
незвичним явищем. Йдеться не про окремішні
вироби цієї культури, як, приміром, пряжки-
медальйони, а, головно, про кераміку — себто
речі, що не відносяться до категорії престиж-
них чи активно задіяних у обміні.
Кераміка бабинської культури була зафіксо-
вана, зокрема вздовж Ікви, розвідками та роз-
копками С.С. Березанської та І.К. Свєшнікова
ще від кінця 1950-х рр., але ту обставину довго
ігнорували через слабке вивчення тієї культури
та пам’яток Західної Волині. Але з часом дослід-
ники змушені були зважати на те, що, зрештою,
вилилося у виділення пам’яток бабинської куль-
тури на Поділлі та Західній Волині. На карту За-
хідної Волині їх вперше нанесла С.С. Березан-
ська без будь-яких коментарів, а саме, поселен-
ня Перевередів і Зозів, а також курган Жорнів
(Березанская и др. 1986, рис. 1, 40—42). Що сто-
сується поселення Зозів ІІ (уроч. Кут), то тому
сприяв С.Н. Братченко, який звернув увагу на
горщик (див.: Свєшніков 1974, рис. 37, 6; Брат-
ченко 1977, рис. 4, 12), знайдений у заповненні
ями давньоруського часу. Уламок подібного ві-
домий також зі зборів коло Дубни (Ткач 2007,
рис. 45, 6). Однак ідентифікація цих уламків з
бабинською культурою неоднозначна, оскільки
ближчі аналогії маємо в найпізніших пам’ятках
катакомбної культури (див.: Санжаров 2001,
рис. 39, 1), цілком можливо синхронних ран-
нім бабинським. Але справа не в тому. Немає
підстав зараховувати це поселення, як і курган
Жорнів, до бабинської культури. Тож І.К. Свєш-
ніков відніс до неї лише поселення Перевередів
(Свешников 1990), що теж проблематично.
Нині «чистих» пам’яток бабинської культу-
ри на Західній Волині немає. І масштабність її
проявів полягає, в першу чергу, в численнос-
ті пунктів, де зафіксована прикметна їй кера-
міка — їх десь зо три десятки, і чи не щороку
з’являються нові. Вона трапляється в контек-
сті змішаних пам’яток, хоча деякі відносно «за-
криті» комплекси, зокрема згадані об’єкти 13 і
16 в Дубно-Волиці 2 (рис. 2, 10, 11; рис. 5, 7,
8, 10) та ситуація в Перевередові вказують, що
бабинська кераміка «корелюється» з СК та піз-
німи фазами ГЗК/МК.
Що стосується поселення Перевередів
(уроч. Лагори), то віднесення його С.С. Бере-
занською, а потім І.К. Свєшніковим до бабин-
ської культури передчасне. Поселення неопуб-
ліковане, і в надто лаконічній характеристиці
Рис. 10. Зразки кераміки з поселення Перевередів,
уроч. Лагори: 1—3 — бабинська культура; 4, 5 — стжи-
жовська культура
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 46
представлене однобоко. Насправді — це багато-
шарова пам’ятка, де трапилися матеріали СК,
бабинської, тщинецької, милоградської та піз-
ніших культур (що цілком помітно на ілюстра-
ції: Свешников 1990, рис. 20). За наявності в за-
повненні землянок незначних домішок кера-
міки інших культур не зрозуміло, як багато там
було та в якому співвідношенні посуду СК та ба-
бинської культури — в Рівненському музеї збе-
рігається зовсім мало знахідок звідти (рис. 10).
Одне зрозуміло: на поселенні функціонувала
кременярська майстерня з виготовлення ти-
пових для СК виробів — головно сокир-тесел,
хоча є й серпи та 5-бічні вістря списів (різно-
виду АВ, за Є. Ліберою), від якої лишилася ве-
личезна кількість знарядь, заготовок і відходів,
розтягнених оранкою (склад тих знахідок див.:
Конопля 1982, табл.). Це, як і буцімто перева-
жання кераміки СК (Свешников 1990, с. 74),
вказує, в першу чергу, на належність поселення
вказаній культурі. Відтак, бабинці чи то влили-
ся в стжижовську общину (були адаптовані), чи
то «гостювали» там.
Та як би там було, поширення на Західній
Волині кераміки бабинської культури (а вона
відома і північніше — в Білорусі, приміром:
Кривальцевич 2011), безперечно, вказує на
присутність того населення. Р.О. Литвиненко
вважає, що йдеться про інфільтрацію бабин-
ської людності зі східнішої лісостепової смуги
України чи південної (Литвиненко 2009, с. 11—
12), і з тим важко не погодитися. Можливо, по-
яснення тому слід шукати в специфіці госпо-
дарства та відповідному способі життя носіїв
бабинської культури, в середовищі якої відмі-
чена значна активізація скотарства на тлі по-
передніх, що в умовах екстенсивного його ха-
рактеру вимагало освоєння значних територій
для випасу худоби, разом з якою пересувалися
й люди (див.: Бунятян 2001; Bunyatyan 2003).
Дивує власне не так співіснування носі-
їв різних культур на одному просторі, оскіль-
ки можна навести й інші приклади того. При-
міром, для Середньої Наддніпрянщини можна
говорити про співіснування в якийсь час ям-
ної культури, середньодніпровської та куляс-
тих амфор. Те, мабуть, дозволяв і рухливий
спосіб життя, і ресурсні можливості території.
Однак у цьому випадку кожна культура чітко
ідентифікується, в першу чергу, за поховання-
ми. Що стосується бабинської культури, то її
поховань досі не виявлено на Західній Волині.
Можна навести лише не зовсім зрозумілу мо-
гилу з кам’яною обставою, розкопану 1930 р.
біля с. Стадники Рівненської обл., в якій були
знай дені потрощені горщик бабинської куль-
тури, амфора СК (рис. 11), а також поламана на
три шматки крем’яна шліфована сокира-тесло
культури кулястих амфор, біконічне прясель-
це та шматки глиняних вальків. Через сокиру-
тесло могила була віднесена до культури куляс-
тих амфор (Głosik 1962, s. 166, tabl. XXVI, 6—8),
що проблематично (див.: Szmyt 1999, Catalogue
10, 116). Можна висувати різні версії пояснен-
ня такого поєднання речей і гадати, випадково
те сталося чи ні (схоже, гробниця була поруй-
нована до розкопок, на що вказує потрощений
супровід), але якщо в могилі таки були горщик
бабинської культури та амфора СК, то те може
бути ще одним доказом певної синхронності
обох явищ, але не культурної належності само-
го поховання.
Відтак, можливо, в цьому випадку може
йтися про якісь інші правила співжиття різних
спільнот, коли, приміром, бабинське населен-
ня, перебуваючи на Західній Волині сезонно,
ховало своїх небіжчиків на «родових» кладови-
щах, або ж частково «осідало» там і асимілюва-
лося «волинянами». Загалом для Західної Во-
лині доби ранньої бронзи, навіть враховуючи
поруйновані чи погано документовані, маємо
дуже мало поховань як на три культури та їхню
протяжність у часі, а також зважаючи на кіль-
кість побутових пам’яток.
Рис. 11. Стадники, супровід поховання(?): 1 — горщик
бабинської культури; 2 — амфора стжижовської
культури (за: Głоsik 1962)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 47
Баюк В.Г. Дослідження багатошарового селища біля с. Шепель // АДУ 2010. — К.; Полтава, 2011. — С. 28.
Березанская С.С., Отрощенко В.В., Чередниченко Н.Н., Шарафутдинова И.Н. Культуры эпохи бронзы на террито-
рии Украины. — К., 1986.
Братченко С.Н. К вопросу о сложении бабинской культуры (многоваликовой керамики) // Вильнянские курганы
в днепровском Надпорожье. — К., 1977. — С. 21—42.
Братченко С.Н. Катакомбне «бароко» з овами та петлями в системі орнаментації // МДАСУ. — 2007. — 7. —
С. 103—109.
Бунятян К.П. Напрямки господарчої діяльності населення причорноморських степів доби бронзи // Древности
Северского Донца. — Луганськ, 2001. — 5. — С. 76—84.
Бунятян К.П. Городоцько-здовбицька культура: проблемна ситуація // Археологія. — 2008. — № 3. —
С. 10—20.
Бунятян К.П., Позіховський О.Л. Поселення городоцько-здовбицької культури неподалік Острога // Археоло-
гія. — 2011. — № 3. — С. 82—101.
Златогорський О.Є., Баран В.В., Стадник А.Ю. Дослідження на західних околицях Луцька // АДУ 2011. — Луцьк,
2012. — С. 185—186.
Златогорський О.Є., Бардецький А.Б. Дослідження багатошарового поселення Гнідавська Гірка біля Луцька
у 2009 р. // Materiały i sprawozdania Rzeszowskiego ośrodka archeologicznego. — 2010. — XXXI. — S. 145—
148.
Каспарова К.В., Щукин М.Б. Могильник Могиляны-Хмельник в Ровенской области // Тр. ГЭ. — 1979. — ХХ. —
С. 147—148.
Козак О.Д., Козак Д.Н. Поховання бронзового віку з Хрінників на Рівненщині (археологія і антропологія) // Ар-
хеологія. — 2010. — № 1. — С. 50—63.
Конопля В.М. Обробка кременю населенням Західної Волині за доби міді—ранньої бронзи // Археологія. — 1982. —
37. — С. 17—31.
Косько О., Клочко В.І., Ольшевський А. Ритуальний об’єкт населення причорноморської культурної спільноти доби
ранньої бронзи на р. Сян // Археологія. — 2012. — № 2. — С. 67—75.
Кривальцевич Н. Территория Беларуси в системе коммуникационных путей: ІІІ — начало ІІ тысячелетия до н. э. //
Między Bałtykiem a Morzem Czarnym. Szlaki międzymorza IV—I tys. przed Chr. — Poznań, 2011. — C. 421—440
(Archaeologia Bimaris. — 4).
Литвиненко Р.О. Культурне коло Бабине (за матеріалами поховальних пам’яток). Автореф. дис. ... докт. істор.
наук. — К., 2009.
Матвієйко М.В. Звіт з любительських археологічно-розвідних досліджень різночасових культурних залишків Гні-
давської «Церковної гірки» (на межі Луцька) // НА ІА НАНУ. — 1967/76.
Мимоход Р.А. Радиоуглеродная хронология блока посткатакомбных культурных образований // КСИА. — 2011. —
225. — С. 28—53.
Ніколова А.В., Разумов С.М. Поховання культури Бабине Сугоклейської Могили // Археологія. — 2012. — № 3. —
С. 96—108.
Островерхов А.С. Стародавні «фаянси» як історичне явище у пам’ятках епохи бронзи — початку заліза на території
Східної Європи (ІІІ — перша половина І тис. до н. е.) // ССПК. — 2004. — ХІ. — С. 317—344.
Охріменко Г. Пам’ятки та поховальний обряд стжижовської культури // Археологічна спадщина Яна Фітцке. —
Луцьк, 2005. — С. 386—418.
Охріменко Г., Кричевський О. Культура багатоваликової кераміки на Волині // Старий Луцьк. — 2011. — 7. —
С. 310—317.
Охріменко Г., Скляренко Н. Питання періодизації стжижовської культури на Волині // Вісник Нетішинського крає-
знавчого музею. — 2011. — 4. — С. 100—105.
Охріменко Г., Скляренко Н., Локайчук С. Окремі питання бабинської культури на Волині // Волино-Подільські ар-
хеологічні студії. — Луцьк, 2012. — С. 170—180.
Охріменко Г., Скляренко Н., Ткач В. Пам’ятки стжижовської культури на Волині та Волинському Поліссі // Нариси
культури давньої Волині. — Луцьк, 2006. — С. 404—413.
Пелещишин М.А. Нові поселення стжижовської культури на Волині // Археологія. — 1971. — 1. — С. 89—103.
Самолюк В.О. Поселення стжижовської культури на р. Іква на Волині // Археологія. — 2007. — № 3. —
С. 58—72.
Самолюк В.О. Нові поховальні пам’ятки городоцько-здовбицької культури // Археологія. — 2009. — № 4. —
С. 26—37.
Санжаров С.Н. Катакомбные культуры Северо-Восточного Приазовья. — Луганськ, 2001.
Свешников И.К. Памятники культуры шнуровой керамики у села Здолбица (УССР) // КСИА. — 1961. — 85. —
С. 55—65.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 48
Свєшніков І.К. Пам’ятки культур шнурової кераміки в басейні р. Устя // МДАПВ. — 1962. — 4. — С. 44—
53.
Свешников И.К. Поселение культуры шнуровой керамики у с. Городок Ровенской области // КСИА. — 1964. —
97. — С. 127—134.
Свєшніков І.К. Історія населення Передкарпаття, Поділля і Волині в кінці ІІІ — на початку ІІ тисячоліття до на-
шої ери. — К., 1974.
Свешников И.К. Культура многоваликовой керамики // Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (энеолит,
бронза и раннее железо). — К., 1990. — С. 74—77.
Свєшніков І.К. Нові поховання початку бронзової доби на Західній Волині // SA. — 1993. — № 1. — S. 22—30.
Ткач В. Нова знахідка кістяної бляхи-пряжки доби бронзи на Волині // Нариси культури давньої Волині. — Луцьк,
2006. — С. 422.
Ткач В. Пам’ятки доби ранньої бронзи в середній течії р. Ікви (культури шнурової кераміки) // Олександр
Цинкаловський та праісторія Волині. — Луцьк, 2007. — С. 571—709.
Федоренко П.К. Могильник с. Городка Ровенского уезда, Волынской губернии // Труды Общества исследователей
Волыни. — 1915. — Т. ХІІІ. — Вып. 1. — С. 1—11.
Bargieł B., Kokowski A. Nowe groby kultury ceramiki sznurowej i kultury strzyżowskiej ze wschodniej części Wyżyny
Lubelskiej // SA. — 1991. — XLIII. — S. 127—146.
Bargieł B., Libera J. «Groty typu strzyżowskiego» — mit a rzeczywistość // Przez pradzieje i wczesne średniowiecze. —
Lublin, 2004. — S. 169—187.
Bargieł B., Libera J. Kultura strziżowska na Lubelszczyźnie w świetle znalezisk grobowуch // Збірка на пошану Софії
Станіславівни Березанської. — К., 2005. — С. 197—211.
Bunyatyan K.P. Соrrеlаtiоns between Аgгісu1turе аnd Раstоrаlіsm іn thе Nоrthеrn Роntіс Stерре Arеа durіng thе Вrоnzе
Age // M. Levine, C. Renfrew, K. Boyle (eds.). Prehistoric steppe adaptation and the horse. — Cambridge, 2003. —
P. 269—286.
Głоsik J. Grób kultury ceramiki cznurowej w miejscowości Zaborol, pow. Rowne, Z.S.R.R. // AR. — 1957. — IX. —
S. 711—713.
Głоsik J. Osada kultury ceramiki cznurowej w Strzyżowie, pow. Hrubieszów, w świetle badań w latach 1935—1937 i 1939 //
MS. — 1961. — VII. — S. 111—163.
Głоsik J. Wołyńsko-podolskie materiały z epoki kamiennej i wczesnej epoki brązu w Państwowym Muzeum Archeologicz-
nym w Warszawie // MS. — 1962. — VIII. — S. 125—216.
Głosik J. Kultura strzyżowska // MS. — 1968. — XI. — S. 7—114.
Głosik J. Z problematyki kultury strzyżowskiej // Przez pradzieje i wczesne średwniowiecze. — Lublin, 2004. —
S. 159—168.
Kadrow S., Machnik J. Kultura mierzanowicka. Chronologia, taksonomia i roswo�j przestrzenny. — Kraków, 1997 (Рrace
komisjі archeologicznej. — 29).
Kadrow S., Peleščyšyn M. Materiały kultury mirzanowickiej z dorzecza górnego Bugu // SA. — 1999. — 51. — S. 191—210.
Libera J. Krzemienne formy bifacjalne na terenach Polski i zachodniej Ukrainy (od środkowego neolitu do wczesnej epoki
żelaza). — Lublin, 2001.
Machnik J., Bagińska J., Koman W. Neolityczne kurhany na Grzędziе Sokalskiej w swietle badań archeologicznych w latach
1988—2006. — Kraków, 2009.
Podkowińska Z. Badania w Strzyżowie, pow. Hrubieszów, woj. Lublin, w latach 1935—1937 oraz 1939 // AP. — 1960. —
V/1. — S. 39—80.
Polańska M. Badania ratownicze cmentarzysk kultury strzyźowskiej w Hrebennem, woj. Zamojskie // APŚ. — 1998. —
III. — S. 78—85.
Rejniewicz L. Groby kultury ceramiki sznurowej odkryte w 2005 i 2006 roku na Sławinku w Lublinie // Hereditas praeteri-
ti. — Lublin, 2009. — S. 181—188.
Ślusarski Z., Ślusarska-Polańska M. Badania stanowisk kultury strzyżowskiej w Raciborowicach Kolonii, woj. Chełm, w la-
tach 1956, 1958 і 1959 // SA. — 1989. — XL. — S. 167—196.
Szmyt M. Between West and East. People of the Globular Amphora Culture in Eastern Europe: 2950—2350 BC. — Poznań,
1999 (BPS. — 8).
Taras H. Oddziaływania wschodnioeuropejskie w starszych fazach epoki brązu na społeczności w dorzeczu górnej i środko-
wej Wisły (ze szczególnim uwzględnieniem Lubelszczyzny) // Wspólnota dziedzictwa archeologicznego ziem Ukrainy
i Polski. — Warszawa, 2007. — S. 179—195.
Točik A. Die Nitra-Gruppe // AR. — 1963. — XV. — 6. — S. 716—774.
Надійшла 05.06.2012
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 49
Е.П. Бунятян
ЭТНОКУЛЬТУРНАЯ СИТУАЦИЯ НА ЗАПАДНОЙ ВОЛЫНИ В ЭПОХУ РАННЕЙ БРОНЗЫ
Относительно культурной ситуации на Западной Волыни в раннем бронзовом веке (за среднеевропейской си-
стематикой) ныне существует две точки зрения. Согласно И.К. Свешникову, городоцко-здолбицкая культура, с
которой начинается этот период, была частично синхронна следующей культуре — стжижовской. Польские же
исследователи, следуя концепции авторитетного ученого Я. Махника, считают городоцко-здолбицкую культу-
ру — в их терминологии, восточный вариант межановицкой — кратковременным явлением, развитие которого
было прервано из-за возникновения/формирования стжижовской культуры.
Несостоятельность этой концепции особенно отчетливо проявилась с появлением работы польского архео-
лога Е. Либеры. Проанализировав бифасиальные орудия — площи (в обычной терминологии, мечи, кинджалы
и стилеты) и серповидные (или серпы), которые традиционно считали стжижовскими, исследователь пришел к
выводу, что своего рода взрыв бифасиальной индустрии произошел на Западной Волыни в ранней фазе межано-
вицкой культуры (т. е. городоцко-здолбицкой) и выделил типы орудий, характерные для ранней, классической
и поздних ее фаз, а также стжижовской культуры. Вместе с этим было подтверждено предложение Я. Махника о
появлении иволистых заушниц с выдавленным снизу ребром (группа 3, за А. Точиком), которые считали стжи-
жовским типом украшений, в ранней фазе межановицкой культуры (читай — городоцко-здолбицкой, поскольку
для межановицкой они какраз и нехарактерны), засвидетельствованное недавно и 14С датами. Но что удивитель-
но, культурно-хронологическая дифференциация больших бифасов никак не повлияла на оценку ситуации на
Западной Волыни. И далее постулируется тезис Я. Махника: сначала ее пространства занимала межановицкая
культура (т. е. городоцко-здолбицкая), а потом, от классической фазы, стжижовская. Получается, что изделия из
местного кремня, характерные для двух последних фаз межановицкой/городоцко-здолбицкой культуры есть, как
и памятники, а культуры нет, поскольку ее сменила стжижовская.
На самом деле, если согласиться с типологически-хронологическими построениями Е. Либеры и культурно-
хронологической систематикой древностей Малопольши и Западной Волыни, то следует признать синхронность
стжижовской культуры и межановицкой, а также городоцко-здолбицкой, начиная не позднее классической фазы
последних. На долгий век городоцко-здолбицкой культуры указывают не только определенные хронологические
маркеры, но и даты 14С, полученные для двух объектов поселения Дубно-Волица 2 со смешанными материалами
(стжижовской культуры и городоцко-здолбицкой), хотя их интерпретировать сложно из-за единичности.
Но что важно, на Западной Волыни все более рельефно ощущается еще одно культурное явление — бабинская
культура (ранее — культура многоваликовой керамики), которая сформировалась и основной территорией кото-
рой были степные и лесостепные пространства Украины за пределами Западной Волыни. Она представлена здесь
не только костяными пряжками-медальонами, но и, что важнее, керамикой, зафиксированной здесь на более чем
30 поселениях. Следует согласиться с Р.А. Литвиненко, что речь идет об инфильтрации населения этой культуры
на Западную Волынь. Как представители трех культур — городоцко-здолбицкой, стжижовской и бабинской —
делили это пространство и какие правила соседства и сожительства были выработаны здесь, вот в чем вопрос.
K.P. Bunyatyan
ETHNIC AND CULTURAL SITUATION IN THE EARLY BRONZE AGE WESTERN VOLYN
Contemporarily there are two points of view concerning the cultural situation in Western Volyn region at the Early
Bronze Age (under the Middle European System). According to I.K. Sveshnikov, Horodotsko-Zdovbytska culture which
was opening this period was partly synchronous to the next one, Stzhyzhovska culture. On the other hand, the Polish
researchers following the conception of J. Machnik, an authoritative scholar, consider Horodotsko-Zdovbytska culture,
in their terminology an eastern variant of Mezhanovytska culture, to be a short-term phenomena which development was
interrupted due to creation/formation of Stzhyzhovska culture.
The failure of this conception especially clearly showed when the work of Polish archaeologist E. Libera appeared.
Having analyzed bifacial tools «ploshchas» (swards, daggers, and stilettos, in usual terms) and sickle-shaped (or sickles) which
traditionally were referred to Stzhyzhovska culture, the researcher came to a conclusion that a kind of a burst of bifacial industry
happened in Western Volyn at the Early phase of Mezhanovytska culture (i.e. Horodotsko-Zdovbytska culture). He also divided
types of weapons peculiar for the early, the classic and the late phases of this culture, as well as for Stzhyzhovska culture. Along
with that the assumption made by J. Machnik about the appearance of willow-leave-shaped ear-rings with a stamped rib below
(group 3, by A.Točik), which before were considered Stzhyzhovska culture adornments, in the early phase of Mezhanovytska
culture was confirmed (read Horodotsko-Zdovbytska culture as for Mezhanovytska culture they are just not typical). This was
also recently supported by C14 dates. However, surprisingly the cultural and chronological differentiation of large bifacial tools
has not influenced the evaluation of situation in Western Volyn. J. Machnik’s thesis is still being postulated: first, the region
was occupied by Mezhanovytska culture (i.e. Horodotsko-Zdovbytska) and then from the classic phase it was occupied by
Stzhyzhovska culture. It follows that tools made of local flint peculiar for the two late phases of Mezhanovytska/Horodotsko-
Zdovbytska culture existed, as well as the sites, while the culture did not because it was replaced by Stzhyzhovska culture
As a matter of fact, if agree with E. Libera’s typological and chronological constructions and with cultural and
chronological systematization of Lesser Poland and Western Volyn antiquities, we should acknowledge the synchronism of
Mezhanovytska and Stzhyzhovska, as well as Horodotsko-Zdovbytska cultures starting from not later than the classic phase
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 50
of the two latter. The long life of Horodotsko-Zdovbytska culture is indicated not only by certain chronological markers,
but also by C14 dates obtained from two objects at Dubno-Volytsya 2 settlement with mixed materials (of Stzhyzhovska and
Horodotsko-Zdovbytska cultures), though it is difficult to interpret them because of their singleness.
However, what is important that another cultural phenomena, Babynska culture (previously Multiraised Border Pottery
culture), is being more strongly felt in Western Volyn. It formed beyond the bounds of Western Volyn in Steppe and Forest-
Steppe Ukrainian areas which was its main territory. This culture is represented here not only by bone belts-medallions, but
what is more important, by ceramics recorded at more than 30 settlements. One should agree with R.O. Lytvynenko that the
matter concerns the infiltration of this culture population into Western Volyn. The question is how representatives of three
cultures (Horodotsko-Zdovbytska, Stzhyzhovska, and Babynska) shared this space and what were the neighborhood and
living together rules here.
У перших монографічних працях про некро-
поль Ольвії за загальноприйнятою схемою
охарактеризовано різноманітні споруди та
всі категорії поховального інвентарю V—I ст.
до н. е., проаналізовано окремі риси поховаль-
ного обряду, етнічний та соціальний склад на-
селення, представлено каталоги з коротким
описом поховань, відкритих за час багаторіч-
них розкопок (Козуб 1974; Парович-Пешикан
1974). Численні матеріали пізньоархаїчно-
го некрополя Ольвії, які зберігаються в Дер-
жавному Ермітажі Росії, видані переважно
у вигляді каталога, але не в повному обсязі,
з надто стислою характеристикою типів мо-
гил і основ них категорій знахідок (Скуднова
1988). Згодом детальніше історію поетапного
вивчення ольвійського некрополя за антич-
ної епохи, його історичну топографію, похо-
вальні та надмогильні споруди, окремі епіта-
фії розглянула В.А. Папанова; до наукового
обігу введено чимало неопублікованих архів-
них матеріалів, що й становить основну цін-
ність її монографії (Папанова 2006). Згідно з
Ю.І. Козуб, під поховальним обрядом слід
© А.С. РУСЯЄВА, 2013
А.С. Русяєва
ВІДОБРАЖЕННЯ ПОХОРОННОГО РИТУАЛУ
В ЕПІГРАФІЧНИХ ПАМ’ЯТКАХ ОЛЬВІЇ В КОНТЕКСТІ
ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ ТРАДИЦІЇ
Розглядаються основні фази похоронного ритуалу за ольвійськими лапідарними написами та даними з літературних
творів античних авторів.
К л ю ч о в і с л о в а: Ольвія, похоронний ритуал, ольвіополіти, декрет, віршовані епітафії, епоси.
розуміти сукупність рис: положення похова-
них, їх орієнтацію, елементи символіки по-
ховального культу, що відображені у звича-
ях вміщувати в могилу жертовну їжу, відправ-
лення тризни, а також певний набір супрово-
джуючого інвентарю (Козуб 1974, с. 18—38).
Загалом під таким кутом зору і М. Парович-
Пешикан аналізувала трупопокладення і тру-
поспалення як головні складові поховально-
го обряду населення Ольвії за часів еллінізму
(Парович-Пешикан 1974, с. 52—63). Своєю
чергою В.А. Папанова приділила значну ува-
гу, щоправда, в історіографічно-критичному
аспекті, інгумації (зокрема, скорченим похо-
ванням, орієнтації померлих, дерев’яним гро-
бам і саркофагам) і кремації (Папанова 2006,
с. 166—195) 1. Знайдені на території некрополя
залишки тризн і спеціальних культових споруд
сприяли відносному відтворенню поминаль-
ного обряду (Папанова 1997). Отже, основне
місце в з’ясуванні окремих видів поховально-
го та поминального обрядів належить найін-
1 Окремі риси та особливості поховального культу в
аспекті релігійного світогляду ольвіополітів і поліс-
ної ідеології раніше теж розглядалися автором цієї
статті (Русяева 1992, с. 171—192).
|