Михайло Юлiанович Брайчевський як Моральний авторитет української iсторичної науки та археологiї
Робиться спроба аналізу деяких поглядів видатного українського археолога та історика М. Ю. Брайчевського на складні проблеми слов’яногенезу та україногенезу. В статье анализируются взгляды выдающегося украинского археолога и историка М. Ю. Брайчевского на сложные проблемы славяногенезиса и украино...
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2019 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2019
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/194985 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Михайло Юлiанович Брайчевський як моральний авторитет української iсторичної науки та археологiї / Л.Л. Залізняк // Археологія. - 2019. - № 3. - С. 126-131. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-194985 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Залізняк, Л.Л. 2023-12-03T08:11:04Z 2023-12-03T08:11:04Z 2019 Михайло Юлiанович Брайчевський як моральний авторитет української iсторичної науки та археологiї / Л.Л. Залізняк // Археологія. - 2019. - № 3. - С. 126-131. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/archaeologyua2019.03.126 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/194985 929:94:902 Робиться спроба аналізу деяких поглядів видатного українського археолога та історика М. Ю. Брайчевського на складні проблеми слов’яногенезу та україногенезу. В статье анализируются взгляды выдающегося украинского археолога и историка М. Ю. Брайчевского на сложные проблемы славяногенезиса и украиногенезиса. В изучении проблемы происхождения славян и украинского народа ученый опирался на собственную стройную, продуманную этно-генетическую модель. Она отвечает строгим требованиям современной этнологии. Исследователь работал над ней до конца своей жизни. М. Ю. Брайчевского был сторонником понимания археологических культур как следов древних этносов, а язык и культура являлись непосредственным отраженим этноса. По мнению ученого, проблема этногенезиса междисциплинарна. Она опирается на данные истории, археологии, языкознания, этнографии, антропологии. М. Ю. Брайчевский был сторонником происхождения украинцев от племен антов раннего средневековья. Он отрицал существование в прошлом единого древнерусского языка, в результате разделения которого якобы появились отдельные восточно-славянские народы. По мнению М. Ю. Брайчевского, ключевой проблемой истории Восточной Европы есть историческое наследие Киевской Руси. С позиций современной европейской этнологии население Южной Руси Х—ХIII вв. во главе с княжескими Киевом, Переяславлем, Галичем имели древнеукраинскую этно-языковую специфику, то есть фактически было украинцами на средневековом этапе развития. Киевская Русь никак не могла быть первым этапом российской государственности, так как возникла она задолго до рождения самих россиян, считал ученый. Киевская Русь была продуктом государственного строительства древнеукраинцев на средневековом этапу их развития. Аналитическое мышление, энциклопедическая эрудированность, патриотическая принципиальность возвышали Михаила Юлиановича над украинскими историками и археологами 1960—1980-х гг. The views of the prominent Ukrainian archaeologist and historian of M. Yu. Braichevskyi on the complicated problems of the Slavs genesis and Ukrainian genesis are analyzed in the article. In the study of problem on the Slavs and Ukrainian people origin the scientist based on the own well-composed, carefully considered ethnogenesis model. It answers the strict requirements of modern ethnology. A researcher worked on it to the end of his life. He was the supporter of understanding archaeological cultures as tracks of ancient ethnos, and a language and culture are by itself the direct reflection of the ethnos. In the scientist’s opinion the problem of ethnogenesis is interdisciplinary. It is based on the history, archaeology, linguistics, ethnography, anthropology data. M. Yu. Braichevskyi was the follower of the Ukrainians origin from the Antes of early Middle Ages. He denied the existence of the common Old Rus language in the past, as a result of division of which the Eastern-Slavs people appeared allegedly. According to M. Yu. Braichevskyi, the historical heritage of Kievan Rus is a key problem in the history of Eastern Europe. From the viewpoint of modern European ethnology, the inhabitants of the Southern Rus in X—XIII centuries that were governed by the principalities of Kyiv, Pereiaslavl, Halych had an ancient-Ukrainian ethnic-linguistic specificity, that is, they were Ukrainians at the medieval stage of development. Kievan Rus could not be the first stage of Russian statehood, since it arose long before the birth of the Russians themselves, the scientist believed. Kievan Rus was a product of the efforts of Old Ukrainians at the medieval stage of their development. Analytical thinking, encyclopedic erudition, patriotic adherence elevated M. Yu. Braichevskyi above the Ukrainian historians and archaeologists of 1960-80-ies. uk Інститут археології НАН України Археологія Iсторiя науки Михайло Юлiанович Брайчевський як Моральний авторитет української iсторичної науки та археологiї Михаил Юлианович Брайчевский как моральный авторитет украинской исторической науки и археологии Mykhailo Yulianovich Braichevskyi, as moral authority of Ukrainian historical science and archaeology Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Михайло Юлiанович Брайчевський як Моральний авторитет української iсторичної науки та археологiї |
| spellingShingle |
Михайло Юлiанович Брайчевський як Моральний авторитет української iсторичної науки та археологiї Залізняк, Л.Л. Iсторiя науки |
| title_short |
Михайло Юлiанович Брайчевський як Моральний авторитет української iсторичної науки та археологiї |
| title_full |
Михайло Юлiанович Брайчевський як Моральний авторитет української iсторичної науки та археологiї |
| title_fullStr |
Михайло Юлiанович Брайчевський як Моральний авторитет української iсторичної науки та археологiї |
| title_full_unstemmed |
Михайло Юлiанович Брайчевський як Моральний авторитет української iсторичної науки та археологiї |
| title_sort |
михайло юлiанович брайчевський як моральний авторитет української iсторичної науки та археологiї |
| author |
Залізняк, Л.Л. |
| author_facet |
Залізняк, Л.Л. |
| topic |
Iсторiя науки |
| topic_facet |
Iсторiя науки |
| publishDate |
2019 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Михаил Юлианович Брайчевский как моральный авторитет украинской исторической науки и археологии Mykhailo Yulianovich Braichevskyi, as moral authority of Ukrainian historical science and archaeology |
| description |
Робиться спроба аналізу деяких поглядів видатного українського археолога та історика М. Ю. Брайчевського на
складні проблеми слов’яногенезу та україногенезу.
В статье анализируются взгляды выдающегося украинского археолога и историка М. Ю. Брайчевского на сложные
проблемы славяногенезиса и украиногенезиса. В изучении проблемы происхождения славян и украинского народа ученый опирался на собственную стройную, продуманную этно-генетическую модель. Она отвечает строгим
требованиям современной этнологии. Исследователь работал над ней до конца своей жизни. М. Ю. Брайчевского
был сторонником понимания археологических культур как следов древних этносов, а язык и культура являлись
непосредственным отраженим этноса.
По мнению ученого, проблема этногенезиса междисциплинарна. Она опирается на данные истории, археологии, языкознания, этнографии, антропологии. М. Ю. Брайчевский был сторонником происхождения украинцев
от племен антов раннего средневековья. Он отрицал существование в прошлом единого древнерусского языка, в
результате разделения которого якобы появились отдельные восточно-славянские народы.
По мнению М. Ю. Брайчевского, ключевой проблемой истории Восточной Европы есть историческое наследие Киевской Руси. С позиций современной европейской этнологии население Южной Руси Х—ХIII вв. во
главе с княжескими Киевом, Переяславлем, Галичем имели древнеукраинскую этно-языковую специфику, то
есть фактически было украинцами на средневековом этапе развития. Киевская Русь никак не могла быть первым
этапом российской государственности, так как возникла она задолго до рождения самих россиян, считал ученый.
Киевская Русь была продуктом государственного строительства древнеукраинцев на средневековом этапу их развития.
Аналитическое мышление, энциклопедическая эрудированность, патриотическая принципиальность
возвышали Михаила Юлиановича над украинскими историками и археологами 1960—1980-х гг.
The views of the prominent Ukrainian archaeologist and historian of M. Yu. Braichevskyi on the complicated problems
of the Slavs genesis and Ukrainian genesis are analyzed in the article. In the study of problem on the Slavs and Ukrainian
people origin the scientist based on the own well-composed, carefully considered ethnogenesis model. It answers the strict
requirements of modern ethnology. A researcher worked on it to the end of his life. He was the supporter of understanding
archaeological cultures as tracks of ancient ethnos, and a language and culture are by itself the direct reflection of the
ethnos.
In the scientist’s opinion the problem of ethnogenesis is interdisciplinary. It is based on the history, archaeology,
linguistics, ethnography, anthropology data. M. Yu. Braichevskyi was the follower of the Ukrainians origin from the Antes
of early Middle Ages. He denied the existence of the common Old Rus language in the past, as a result of division of which
the Eastern-Slavs people appeared allegedly.
According to M. Yu. Braichevskyi, the historical heritage of Kievan Rus is a key problem in the history of Eastern
Europe. From the viewpoint of modern European ethnology, the inhabitants of the Southern Rus in X—XIII centuries that
were governed by the principalities of Kyiv, Pereiaslavl, Halych had an ancient-Ukrainian ethnic-linguistic specificity, that
is, they were Ukrainians at the medieval stage of development. Kievan Rus could not be the first stage of Russian statehood,
since it arose long before the birth of the Russians themselves, the scientist believed. Kievan Rus was a product of the efforts
of Old Ukrainians at the medieval stage of their development.
Analytical thinking, encyclopedic erudition, patriotic adherence elevated M. Yu. Braichevskyi above the Ukrainian
historians and archaeologists of 1960-80-ies.
|
| issn |
0235-3490 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/194985 |
| citation_txt |
Михайло Юлiанович Брайчевський як моральний авторитет української iсторичної науки та археологiї / Л.Л. Залізняк // Археологія. - 2019. - № 3. - С. 126-131. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT zalíznâkll mihailoûlianovičbraičevsʹkiiâkmoralʹniiavtoritetukraínsʹkoíistoričnoínaukitaarheologií AT zalíznâkll mihailûlianovičbraičevskiikakmoralʹnyiavtoritetukrainskoiistoričeskoinaukiiarheologii AT zalíznâkll mykhailoyulianovichbraichevskyiasmoralauthorityofukrainianhistoricalscienceandarchaeology |
| first_indexed |
2025-11-26T15:53:53Z |
| last_indexed |
2025-11-26T15:53:53Z |
| _version_ |
1850627012376395776 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 3126
Робиться спроба аналізу деяких поглядів видатного укра-
їнського археолога та історика М. Ю. Брайчевського на
складні проблеми слов’яногенезу та україно генезу.
К л ю ч о в і с л о в а: М. Ю. Брайчевський, слов’яногенез,
україногенез, Київська Русь.
Автор цих рядків формувався як фаховий ар-
хеолог під впливом багатьох дослідників, але
найбільше я вдячний за науку видатним укра-
їнським археологам Владиславу Миколайо-
вичу Гладиліну та Дмитру Яковичу Телегіну.
Якщо перший навчив мене «читати» кремінь,
то другий дав мені безцінні уроки археологіч-
ної практики у справі організації експедицій та
польової археології. Однак моїм найбільшим
моральним авторитетом в археології та істо-
ричній науці, безумовно, був і є Михайло Юлі-
анович Брайчевський.
Я належу до численної генерації археологів,
які прийшли до Інституту археології УРСР на
початку 70-х рр. минулого століття. Масштабні
іригаційні роботи в українському степу перед-
бачали руйнацію великої кількості курганів.
На виділені державою під розкопки курганів
новобудовні гроші за короткий час до штату
Інституту взяли близько сотні молодих людей.
Більшість з нас була закохана в археологію і
присвячувала їй увесь свій час. Не всі, але зна-
чна частина співробітників Інституту, скеп-
тично ставилися до влади, відверто перепові-
дали антирадянські анекдоти, зокрема й про
генерального секретаря Л. Брежнєва, а «Голос
Америки» слухали не тільки вдома, але й в екс-
педиціях і навіть на робочих місцях в Інститу-
ті. Однак, навчені гірким досвідом батьків мо-
лоді археологи моєї генерації трималися подалі
від політики і пересиділи роки «застою», як ка-
жуть, в окопах, чи, точніше, у своїх розкопах.
Ми мали вузьку спеціалізацію в межах архео-
логії, і більшість за ці межі не виходила, зану-
рившись у свою тематику.
Ілюзій щодо радянської влади на той час я
вже давно не мав, хоча й у дисиденти не рвав-
ся, пам’ятаючи нелегку долю батьків. Я до-
бре затямив уроки драматичної біографії тричі
реп ресованого батька і щасливо оминув долю
дисидента.
На цьому аполітичному тлі занурених у
свою вузьку тематику науковців М. Ю. Брай-
чевський височів як людина з іншого світу. В
його особі поєднувалися дві рідкісні в україн-
ській радянській науці якості: громадянська
мужність і талант видатного вченого. Енцик-
лопедичні знання та широта мислення виви-
щували його над загалом українських істори-
ків та археологів 1960—1980-х рр. (фото).
Людей масштабу Михайла Юліановича
прийнято називати досить заяложеним термі-
ном «совість нації». Хтось сказав про нього, що
він врятував честь мундиру української істо-
ричної науки часів щербицько-брежнєвського
застою. Хоча навряд чи можна було врятува-
ти той мундир, суцільно заплямований ма-
совим плазуванням істориків перед деграду-
ючою, корумпованою владою. В часи, коли
більшість сприймала інтелігентність як коміч-
ний релікт минулого, а байдужість до власно-
го кар’єрного росту мало не як розумову ваду,
Михайло Юліа нович демонстрував зразки ін-
телігентності, енциклопедичної освіченості,
наукової і громадянської принциповості.
Моє заочне знайомство з М. Ю. Брайчев-
ським сталося ще в десятому класі школи,
коли батько дав прочитати його знамениту
працю «Приєднання чи воз’єднання?». Тому зі
шкільних років Михайло Юліанович для мене © Л. Л. ЗАЛІЗНЯк, 2019
* ЗАЛІЗНЯк Леонід Львович — доктор історичних
наук, професор, заввідділу кам’яної доби Інститу-
ту археології НАН України, ORCID 0000-0001-8924-
8122, zaliznyakl@ukr.net
Л. Л. Залізняк *
Михайло Юлiанович Брайчевський
як Моральний авторитет
української iсторичної науки та археологiї
УДк 929:94:902 https://doi.org/10.15407/archaeologyua2019.03.126
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 3 127
М. Ю. Брайчевський, 1999 р. Фото Ю. В. кухарчука
M. Yu. Braichevskyi, 1999. Photo by Yu. V. Kukharchuk
був постаттю легендарною. Працюючи з ним
в одному Інституті археології АН УРСР, а по-
тім НАН України, я не надто тісно контакту-
вав зі значно старшим за мене, знаним у країні
істориком, археологом, дисидентом. Причи-
ною була не лише різниця у віці та науковому
і суспільному статусі, але й різні (навіть діаме-
трально протилежні) наукові інтереси. Він за-
ймався середньовіччям, а я кам’яною добою.
Мені випала можливість зблизитися з Ми-
хайлом Юліановичем не на ґрунті археології,
а на ниві україністики. З 1992 р. я паралель-
но з роботою в Інституті археології НАНУ по-
чав працювати в Інституті українознавства
кНУ, де зацікавився проблемами походження
та націоґенезу українського народу. Співзвуч-
ність своїм думкам я знайшов у роботах Ми-
хайла Юліановича 1960—1970-х рр. У 1994 р.
вчений люб’язно погодився бути рецензен-
том моєї книжки «Нариси стародавньої істо-
рії України». Михайла Юліановича особливо
зацікавили її останні розділи, які тематично
були ближчими до його безпосередніх науко-
вих інтересів: «Походження слов’ян та україн-
ців», «київська Русь — праукраїнська держа-
ва», «Україна та Росія — різні історичні долі»,
«Обережно: імперія!». Після знайомства з ру-
кописом ми мали кілька досить тривалих бе-
сід, під час яких я глибше познайомився з пог-
лядами М. Ю. Брайчевського на слов’яно- та
україногенез і національну історію українців.
З’ясувалося, що Михайло Юліанович пого-
дився рецензувати мою книжку, бо наші пог-
ляди на етногенез українців збігалися.
На думку М. Ю. Брайчевського, головною
проблемою історії Східної Європи є історич-
на спадщина київської Русі. З позицій сучас-
ної європейської етнології населення Півден-
ної Русі Х—ХІІІ ст. на чолі з княжими києвом,
Переяславом, Галичем мало давньоукраїнську
етно-мовну специфіку, тобто фактично було
українцями на середньовічному етапі розвит-
ку. київська Русь ніяк не могла бути першим
етапом російської державності, оскільки ви-
никла вона задовго до народження самих ро-
сіян, вважав учений. Вона була продуктом дер-
жавотворення давніх українців на середньовіч-
ному етапі їх розвитку.
Вивчаючи проблему походження слов’ян та
українського народу, вчений спирався на влас-
ну струнку, продуману етно-генетичну модель,
що відповідає суворим вимогам сучасної етно-
логії і над якою дослідник працював до кінця
свого життя. М. Ю. Брайчевський у своїх пра-
цях висловив низку глибоких міркувань щодо
механізмів етно-історичних процесів, що при-
звели до формування не тільки українців, але й
інших слов’янських етносів. Зокрема, дослід-
ник був палким прихильником розуміння ар-
хеологічних культур як археологічних відпо-
відників древніх етносів: «Відмінність між ар-
хеологічною культурою і етносом така сама як
між відбитком якоїсь речі в дзеркалі та самою
річчю» (Брайчевський 2000, с.146).
Тому він рішуче заперечував тверджен-
ня деяких лінгвістів, впевнених у нездатнос-
ті археології реконструювати етнічні процеси
минулого. Мова і культура, на думку вченого,
«являють собою безпосереднє відображення ет-
носу, його ознак. Це різні проекції того самого
явища на площині» (Брайчевський 2000, с.146).
А раз так, то вирішити проблему походження
якогось народу спираючись лише на матеріа-
ли якоїсь однієї дисципліни, неможливо. «Ет-
ногенеза проблема так би мовити, міждисциплі-
нарна; вона є прерогативою й історії, і археоло-
гії, і мовознавства, й етнографії, і антропології.
Тільки залучення всіх цих матеріалів може за-
безпечити успіх дослідження» (там само, с.146).
Усе це було надзвичайно співзвучне моїм мір-
куванням, чому я й звернувся за рецензією
саме до Михайла Юліановича.
М. Ю. Брайчевський звернув увагу і підтри-
мав висловлене в моєму рукописі припущен-
ня, що «слов’яногенез виглядає, як відгалужен-
ня окремих слов’янських праетносів від праукра-
їнського етнічного дерева, що з першої половини
І тис. н. е. розвивалося на землях між Прип’яттю
і Карпатами» (Залізняк 1994, с. 130). За даними
археології, лінгвістики, етнології, антрополо-
гії, письмових джерел слов’янські етноси по-
стали в процесі розселення з Північно-Західної
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 3128
України (Волинь, Прикарпаття, Поділля, лісо-
степи Правобережжя) носіїв слов’янських діа-
лектів, а саме населення — пеньківської (анти)
та празької (склавини) культур. У процесі аси-
міляції ними місцевої людності в колонізова-
них регіонах зародилися етно-культури і мови
сучасних слов’янських народів. Людність, що
лишилася на батьківських землях між кар-
патами та київським Подніпров’ям, дала по-
чаток українцям, а та, що рушила на південь,
захід та північ, в процесі асиміляції місцевого
населення започаткувала інші слов’янські на-
роди.
Разом з тим дослідник не погоджувався,
що археологічним відповідником історичних
антів була неіснуюча, на його думку, пеньків-
ська культура, і палко доводив, що анти поли-
шили не пеньківську, а черняхівську культуру
ІІІ—ІV ст.
Михайло Юліанович не раз висловлювався
і щодо загального стрижня української історії
(Брайчевський 1993). Дослідник давно і послі-
довно відстоював започатковану М. С. Грушев-
ським (1898; 1904; 1913) концепцію походжен-
ня українців від антів раннього середньовіч-
чя. «Генетичною базою формування українського
народу залишився загальноруський стовбур, що
пройшов три стадії етнічного розвитку (анти —
початкова Русь або «Русь у вузькому значенні
слова» — Київська Русь ІХ—ХІІІ ст.» (Брайчев-
ський 1995, с. 81).
Порівняймо, що писав про українську на-
ціональну історію М. С. Грушевський: «в ан-
тах маємо предків українських племен» (Гру-
шевський (1913, с. 12). «Київська держава, пра-
во, культура були утвором однієї народності,
українсько-руської; Володимиро-московська —
другої, великоруської… Київський період перей-
шов не у володимиро-московський, а в галицько-
волинський ХІІІ віку… Володимиро-московська
держава не була ані спадкоємницею, ані наступ-
ницею Київської, вона виросла на своєму корені…
Общеруської історії не може бути, як немає об-
щеруської народності» (Грушевський 1904). Не
був прибічником давньоруської народності і
Михайло Юліанович.
М. Ю. Брайчевський вважав, що такого
конкретного етносу, як слов’яни (як і роман-
ці, греки, іранці, кельти, балти і т. д.), ніколи
не було. Все це абстрактні, класифікаційні тер-
міни, що в лінгвістичних та етнологічних схе-
мах позначають групи мовноспоріднених кон-
кретних етносів. Однак саме існування цих
абстрактних класифікаційних етнонімів було
використано для певного викривлення етніч-
ної історії Східної Європи в ранньому серед-
ньовіччі.
У радянській літературі писали про пра-
поляків (мазовшани, кашуби, вісляни, слен-
зяни), праанглійців (англи, сакси, юти), пра-
чехів, прасербів у І тис. н. е., але сучасних їм
дулібів, антів, склавинів, волинян, дерев-
лян, полян, уличів, тиверців, білих хорватів,
що мешкали на території України у ранньо-
му і навіть розвиненому середньовіччі, нази-
вати праукраїнськими племенами вважало-
ся науково некорект ним. Етнічна належність
антів та склавинів V—VII cт. території Украї-
ни визначалася безликим, штучним етнонімом
«ранні слов’яни», а літописних волинян, де-
ревлян, полян, уличів, тиверців, білих хорва-
тів — не менш абстрактним «східні слов’яни»
(Этнокультурная карта... 1985). Простежено
навіть безперервний розвиток ранніх слов’ян
в Україні з початку середньовіччя аж до ви-
никнення київської Русі, а також їх розселен-
ня у цей час в Подунав’я, на Балкани, на Лабу,
Одер (Седов 1982; 1995; Археология УССР,
1985, т. ІІІ).
Започаткована М. С. Грушевським більш
ніж сто років тому ранньосередньо вічна кон-
цепція походження українців, у радянські часи
свідомо замовчувалася. Рання, племінна фаза
розвитку українського етносу (V—IX cт.) фак-
тично була безпідставно віддана історично
абстрактним раннім та східним слов’янам, а
давньо руська (Х—ХІІІ ст.) — міфічній давньо-
руській народності (Залізняк 2002).
Якщо племена лендзян, віслян, слензян,
мазовшан Польщі визнавалися праполяками,
а сакси, англи, юти Британії V—VIIІ cт., від-
повідно, праанглійцями, то чому сучасні їм
анти, склавини, дуліби, волиняни, деревляни,
поляни, уличі, тиверці, білі хорвати території
Украї ни в етнічному розумінні донині вважа-
ються не праукраїнцями, а якимись абстрак-
тними ранніми та східними слов’янами?
Михайло Юліанович підтримав вислов-
лену в рукописі думку про неперервність, тя-
глість культурно-історичного розвитку на
землях етносу як головний критерій визна-
чення віку цього народу. Тяглість культурно-
історичного розвитку від антів і склавинів ран-
нього середньовіччя до київської Русі і далі до
козацької України дає всі підстави стверджува-
ти, що з початку середньовіччя до сьогодення
в Північно-Західній Україні розвивався один
етнос, знаний протягом останніх століть під
етнонімом «українці» (Залізняк 1994, с. 130;
1996, с. 74, 75; 2002; 2008). Адже сучасна етно-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 3 129
логія вік конкретного народу визначає ретро-
спективно, простежуючи за допомо гою різних
дисциплін глибину його безперервного розви-
тку на власних етнічних територіях.
М. Ю. Брайчевський не раз висловлю-
вав сумніви в існуванні якоїсь єдиної дав-
ньоруської мови, внаслідок поділу якої ніби-
то і постали окремі східно-слов’янські наро-
ди. Сповідуваний ним принцип мово творення
шляхом асиміляції колоністами абориге-
нів не лишає місця в глотогенезі Східної Єв-
ропи улюблениці радянської історіографії
спільносхіднослов’янській (давньоруській) мо-
ві, з частин якої нібито постали у пізньому се-
редньовіччі споріднені українська, білоруська
та російська мови.
Пам’ятаю, Михайло Юліанович негативно
висловився на адресу нещодавно опублікова-
ної тоді «Велесової книги». Він назвав її фаль-
шивкою, яка чекає критичного аналізу фахів-
ців. На моє запитання, чому б йому не про-
аналізувати цей текст, вчений відповів, що
це повинні робити фахові палеографи, яких в
Україні немає, хіба що С. О. Висоцький.
До речі, невдовзі я принагідно запитав у
С. О. Висоцького про його ставлення до «Ве-
лесової книги» і чи не має він наміру висло-
витися щодо цього твору публічно. Вчений
відповів, що вважає її підробкою, але часу
на серйозний аналіз наразі не має, бо завер-
шує монографію «київська писемна школа
Х—ХІІ ст. (до історії української писемнос-
ті)». Сергій Олександ рович був перекона-
ний, що письмові джерела Південної Русі, зо-
крема й графіті Софії київської, однозначно
свідчать, що княжий київ, Переяслав, Черні-
гів, Галич Х—ХІІІ ст. говорили давньоукраїн-
ськими діалектами. У рік виходу його книги
(1998) вченого не стало.
Подібних позицій щодо побутової мови
мешканців Південної Русі дотримувався і Ми-
хайло Юліанович, судячи з його неодноразо-
вих висловлювань. Також він був твердим су-
противником відмови від терміну «київська
Русь». Як відомо, останній не фігурує у літо-
писах. Цей книжний термін (як і термін «Мос-
ковська Русь») впроваджений у науковий обіг
російським істориком ХІХ ст. C. Соловйовим.
Принаймні з 1970-х рр. радянська історична
цензура наполегливо боролася проти вживан-
ня зазначеного терміну як штучного, книжно-
го, а не літописного, і настирливо нав’язувала
назву «Давня або Древня Русь» попри те, що
він такий же книжний і нелітописний, як і ки-
ївська Русь. При цьому претензій до штучного,
нелітописного терміну Московська Русь (вве-
деного тим же С. Соловйовим) не висловлю-
вали.
У цьому цензуруванні сталої наукової тер-
мінології М. Ю. Брайчевський вбачав черго-
ву підступну спробу Москви загарбати києво-
руську спадщину, заперечити право українців
на історичний спадок княжого києва як сто-
лиці держави Русь. «Якщо Україна відмовить-
ся від Київської Русі, то нас і кури загребуть», —
висловився Михайло Юліанович.
Історіографія сучасної путінської Росії на-
решті викорінила зі свого вжитку ненависний
термін київська Русь, що аж ніяк не заважає
московським та петербурзьким історикам-
медієвістам широко вживати такі ж книжні
терміни Древня Русь та Московська Русь.
Михайло Юліанович критично висловлю-
вався стосовно бюрократичного устрою Ака-
демії наук України. «Чиновників від науки у нас
більше ніж справжніх вчених», — казав він. По-
при свої численні наукові заслуги М. Ю. Брай-
чевський не дочекався належного визнання
від академічного керівництва і пішов з життя
в статусі доктора наук. Радянська командно-
адміністративна система не простила йому ні
наукового вільнодумства, ні політичного диси-
дентства.
Широта мислення, енциклопедична ерудо-
ваність, патріотична принциповість і мужня
стійкість вивищували Михайла Юліановича
над загалом українських істориків та археоло-
гів 1960—1980-х рр. З роками його постать на-
буває все більшого масштабу, а науковий спа-
док все ще потребує глибокого аналізу і осмис-
лення.
Брайчевський, М. Ю. 1993. Конспект історії України.
київ: Наукова думка.
Брайчевський, М. Ю. 1998. До проблеми походження
українського народу. Хроніка-2000, 27-28.
Брайчевський, М. Ю. 2000. Етногенетичні проблеми по-
ходження українського народу. На службі Кліо. київ;
Нью-Йорк; Львів, с. 137-155.
Брайчевський, М. Ю. 1995. Про походження українського
народу. Матеріали до української етнології, 1 (4),
с. 72-82.
Висоцький, С. О. 1998. Київська писемна школа Х-ХІІ ст.
(до історії української писемності). київ.
Грушевський, М. С. 1898. Анти. Записки Наукового това-
риства ім. Т. Г. Шевченка, ХХІ, І. Львів.
Грушевський, М. 1904. Звичайна схема «руської» історії
й справа раціонального укладу історії східного
слов’янства. Статьи по славяноведении, 1, с. 298-304.
Грушевський, М. 1913. Історія України-Руси. Т. І. Львів.
Залізняк, Л. 1994. Нариси стародавньої історії України.
київ: Абрис.
Залізняк, Л. 1996. Походження українського народу.
київ:Бібліотека українця.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 3130
Л. Л. Зализняк
Доктор исторических наук, профессор, заведующий отделом каменного века
Института археологии НАН Украины, ORCID 0000-0001-8924-8122, zaliznyakl@ukr.net
МиХАиЛ ЮЛиАНОВиЧ БРАЙЧЕВСкиЙ кАк МОРАЛьНыЙ АВТОРиТЕТ
УкРАиНСкОЙ иСТОРиЧЕСкОЙ НАУки и АРХЕОЛОГии
В статье анализируются взгляды выдающегося украинского археолога и историка М. Ю. Брайчевского на сложные
проблемы славяногенезиса и украиногенезиса. В изучении проблемы происхождения славян и украинского на-
рода ученый опирался на собственную стройную, продуманную этно-генетическую модель. Она отвечает строгим
требованиям современной этнологии. исследователь работал над ней до конца своей жизни. М. Ю. Брайчевского
был сторонником понимания археологических культур как следов древних этносов, а язык и культура являлись
непосредственным отраженим этноса.
По мнению ученого, проблема этногенезиса междисциплинарна. Она опирается на данные истории, археоло-
гии, языкознания, этнографии, антропологии. М. Ю. Брайчевский был сторонником происхождения украинцев
от племен антов раннего средневековья. Он отрицал существование в прошлом единого древнерусского языка, в
результате разделения которого якобы появились отдельные восточно-славянские народы.
По мнению М. Ю. Брайчевского, ключевой проблемой истории Восточной Европы есть историческое на-
следие киевской Руси. С позиций современной европейской этнологии население Южной Руси Х—ХIII вв. во
главе с княжескими киевом, Переяславлем, Галичем имели древнеукраинскую этно-языковую специфику, то
есть фактически было украинцами на средневековом этапе развития. киевская Русь никак не могла быть первым
этапом российской государственности, так как возникла она задолго до рождения самих россиян, считал ученый.
киевская Русь была продуктом государственного строительства древнеукраинцев на средневековом этапу их раз-
вития.
Аналитическое мышление, энциклопедическая эрудированность, патриотическая принципиальность
возвышали Михаила Юлиановича над украинскими историками и археологами 1960—1980-х гг.
К л ю ч е в ы е с л о в а: М. Ю. Брайчевский, словяногенезис, украиногенезис, Киевская Русь.
Leonid L. Zalizniak
D.Sc., Professor, the Head of Stone Age Archaeology Department of the Institute of Archaeology,
the National Academy of Sciences of Ukraine, ORCID 0000-0001-8924-8122, zaliznyakl@ukr.net
MYKhaIlO YUlIaNOVYCh BRaICheVsKYI, as MORal aUthORItY Of UKRaINIaN hIstORICal
sCIeNCe aND aRChaeOlOgY
the views of the prominent Ukrainian archaeologist and historian of M. Yu. Braichevskyi on the complicated problems
of the slavs genesis and Ukrainian genesis are analyzed in the article. In the study of problem on the slavs and Ukrainian
people origin the scientist based on the own well-composed, carefully considered ethnogenesis model. It answers the strict
requirements of modern ethnology. a researcher worked on it to the end of his life. he was the supporter of understanding
archaeological cultures as tracks of ancient ethnos, and a language and culture are by itself the direct reflection of the
ethnos.
In the scientist’s opinion the problem of ethnogenesis is interdisciplinary. It is based on the history, archaeology,
linguistics, ethnography, anthropology data. M. Yu. Braichevskyi was the follower of the Ukrainians origin from the antes
of early Middle ages. he denied the existence of the common Old Rus language in the past, as a result of division of which
the eastern-slavs people appeared allegedly.
according to M. Yu. Braichevskyi, the historical heritage of Kievan Rus is a key problem in the history of eastern
europe. from the viewpoint of modern european ethnology, the inhabitants of the southern Rus in X—XIII centuries that
were governed by the principalities of Kyiv, Pereiaslavl, halych had an ancient-Ukrainian ethnic-linguistic specificity, that
is, they were Ukrainians at the medieval stage of development. Kievan Rus could not be the first stage of Russian statehood,
since it arose long before the birth of the Russians themselves, the scientist believed. Kievan Rus was a product of the efforts
of Old Ukrainians at the medieval stage of their development.
analytical thinking, encyclopedic erudition, patriotic adherence elevated M. Yu. Braichevskyi above the Ukrainian
historians and archaeologists of 1960-80-ies.
Залізняк, Л. 1998. Де, як і коли виникла давньоруська
народність. Пам’ять століть, 6, с. 2-15.
Залізняк, Л. 1999. Первісна історія України. київ.
Залізняк, Л. 2002. М. Ю. Брайчевський і походження
слов’янських народів. Михайло Брайчевський. Вчений
і особистість. київ: Фенікс, с 67-82.
Залізняк, Л. 2008. Походження українців: між наукою та
ідеологією. київ: Темпора.
Седов, В. В. 1982. Восточные славяне в VІ-ХІІІ вв. Москва.
Cедов, В. В. 1995. Славяне в раннем средневековье. Москва.
Этнокультурная карта Украинской ССР в 1 тыс. н. е. 1985.
київ.
Надійшла 19.09.2019
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 3 131
K e y w o r d s: M. Yu. Braichevskyi, Slavs genesis, Ukrainian genesis, Kyivan Rus.
References
Braichevskyi, M. Yu. 1993. Konspekt istorii Ukrainy. K.: Naukova dumka, 207 s.
Braichevskyi, M. Yu. 1998. Do problem pokhodzhennia ukrainskoho narodu. Khronika-2000, Vyp. 27-28.
Braichevskyi, M. Yu. etnohenetychni problemy ukrainskoho narodu. Na sluzhbi Klio. Kyiv; New-York; lviv, pp. 137-155.
Braichevskyi, M. Yu. 1995. Pro pokhodzhennia ukrainskoho narodu. Materialy do ukrainskoi etnolohii. Vyp. I (4), pp.72-82.
Etnokulturnaya karta Ukrainskoy SSR v I tis. n.e. 1985. Kyiv.
hrushevskyi, M. s. 1998. anty. Zapysky NTSh. t. XXI, kn. I, lviv.
hrushevskyi, M. s. 1904. Zvychaina schema “ruskoi” istorii i sprava ratsionalnoho ustroiu istorii skhidnykh slovian. Stati po
slavianovedeniyu. Vyp. 1, pp. 294-304.
hrushevskyi, M. s. 1913. Istoria Ukrainy-Rusy. t.1, lviv.
sedov, V. 1982. Vostochnie slavyane v VІ-ХІІІ vv. Мoskvа.
sedov, V. 1995. Slavyane v rannem srednevekovye. Мoskvа.
Vysotskyi, s. O. 1998. Kyivska pysemna shkola X-XII st. (do istorii ukrainskoi pysemnosti). Kyiv.
Zalizniak, l. 1994. Narysi starodavnoi istorii Ukrainy. Kyiv: abris.
Zalizniak, l. 1996. Pokhodzhennia ukrainskoho narodu. Kyiv: Bibl. Ukraintsa.
Zalizniak, l. 1998. De, yak i koly vynykla davnoruska narodnist. Pamiat stolit, no. 6, pp. 2-15.
Zalizniak, l. 1999. Pervisna istoria Ukrainy. Kyiv.
Zalizniak, l. 2002. M. Yu. Braichevskyi I pohodzhennia slovianskykh narodiv.
Mykhailo Braichevskyi. Vchenyi i osobystist. Kyiv: feniks, pp. 67-82.
Zalizniak, l. 1208. Pokhodzhennya ukraintsiv: mizh naukoiu ta ideolohiieiu. Kyiv: tempora.
|