О. А. Ручинская. Культура и общество греческих городов Северного Причерноморья (VI в. до н. э. — IV в. н. э.)

О. А. Ручинская. Культура и общество греческих городов Северного Причерноморья (VI в. до н. э. — IV в. н. э.)

Saved in:
Bibliographic Details
Date:2019
Main Author: Буйських, А.В.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут археології НАН України 2019
Series:Археологія
Subjects:
Рецензiї
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/194986
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Рец.: О. А. Ручинская. Культура и общество греческих городов Северного Причерноморья (VI в. до н. э. — IV в. н. э.) / А.В. Буйських // Археологія. - 2019. - № 3. - С. 132-137. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-194986
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1949862025-02-09T14:28:21Z О. А. Ручинская. Культура и общество греческих городов Северного Причерноморья (VI в. до н. э. — IV в. н. э.) Буйських, А.В. Рецензiї 2019 Article Рец.: О. А. Ручинская. Культура и общество греческих городов Северного Причерноморья (VI в. до н. э. — IV в. н. э.) / А.В. Буйських // Археологія. - 2019. - № 3. - С. 132-137. — укр. 978-966-372-735-6 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/194986 uk Археологія application/pdf Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Рецензiї
Рецензiї
spellingShingle Рецензiї
Рецензiї
Буйських, А.В.
О. А. Ручинская. Культура и общество греческих городов Северного Причерноморья (VI в. до н. э. — IV в. н. э.)
Археологія
format Article
author Буйських, А.В.
author_facet Буйських, А.В.
author_sort Буйських, А.В.
title О. А. Ручинская. Культура и общество греческих городов Северного Причерноморья (VI в. до н. э. — IV в. н. э.)
title_short О. А. Ручинская. Культура и общество греческих городов Северного Причерноморья (VI в. до н. э. — IV в. н. э.)
title_full О. А. Ручинская. Культура и общество греческих городов Северного Причерноморья (VI в. до н. э. — IV в. н. э.)
title_fullStr О. А. Ручинская. Культура и общество греческих городов Северного Причерноморья (VI в. до н. э. — IV в. н. э.)
title_full_unstemmed О. А. Ручинская. Культура и общество греческих городов Северного Причерноморья (VI в. до н. э. — IV в. н. э.)
title_sort о. а. ручинская. культура и общество греческих городов северного причерноморья (vi в. до н. э. — iv в. н. э.)
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2019
topic_facet Рецензiї
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/194986
citation_txt Рец.: О. А. Ручинская. Культура и общество греческих городов Северного Причерноморья (VI в. до н. э. — IV в. н. э.) / А.В. Буйських // Археологія. - 2019. - № 3. - С. 132-137. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT bujsʹkihav oaručinskaâkulʹturaiobŝestvogrečeskihgorodovsevernogopričernomorʹâvivdonéivvné
first_indexed 2025-11-26T20:39:30Z
last_indexed 2025-11-26T20:39:30Z
_version_ 1849886845924540416
fulltext ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 3132 Рецензiї О. А. Р у ч и н с к а я. Культура и общество греческих городов Северного Причерноморья (VI в. до н. э. — IV в. н. э.). Харьков: Майдан, 2017. 286 с. ISBN 978-966-372-735-6. © А. В. Буйських, 2019 Буйських Алла Валеріївна — доктор історичних наук, заступник директора з наукової роботи, заві­ дувач відділу античної археології, ORCID 0000­0001­ 7233­1288, allabuy@iananu.org.ua Монографія О. А. Ручинської присвячена де­ тальному вивченню проблеми, яка зазвичай не привертає постійної уваги археологів та істо­ риків стародавнього світу, тому що й так, зда­ ється, є зрозумілою. Між тим, навіть відомі за­ гальні та окремі питання культурного розвитку населення, яке мешкало в античних державах північного берега Чорного моря впродовж ти­ сячоліття, вже давно вимагають переосмис­ лення та висвітлення на сучасному рівні. Тому поява книжки, в якій дослідження культури в античних містах регіону подано на широко­ му тлі аналогічних процесів, що відбувалися в середземномор’ї, багато в чому зумовлена й потребою сучасного розвитку вітчизняної нау­ ки про античність. структура книжки видається цілком логіч­ ною та продуманою. у вступі подано короткий огляд цілей і завдань дослідження та обумов­ лено основні методичні засади, на яких воно ґрунтується, перелічено основні джерела, пе­ редовсім, наративні та епіграфічні пам’ятки, а також нумізматичні та археологічні знахід­ ки, кількість яких постійно зростає. Перший розділ присвячено розгляду особливостей розвитку культури античних міст Північного Причорномор’я; другий — духовній культурі; третій — музичній культурі. Цінність саме та­ кого підходу полягає в авторській позиції, від­ повідно до якої, поняття культури та громадян­ ського суспільства розглянуті у нерозривній єдності. Це головна теза, яка червоною нит­ кою проходить через все дослідження, і якої авторка неухильно дотримується. Завершують книжку висновки та список літератури разом з використаними джерелами; дослідницький текст доповнює 123 ілюстрації: фото об’єктів та речей, малюнки, плани тощо. у першому розділі авторкою детально роз­ глянуто загальні питання, пов’язані з умовами формування античної культури в Північному Причорномор’ї та специфікою новостворених громадянських колективів. Для цього довело­ ся зануритися в численні точки зору з приво­ ду грецької колонізації регіону, проте з акцен­ том саме на роль ойкістів в цьому процесі і за­ галом — аристократичних родів, представники яких і очолювали нові громадянські спільноти. Авторка переконливо доводить, що числен­ ні культурні традиції, перенесені до Північ­ ного Причорнорномор’я колоністами, зокре­ ма її громадські (публічні) основи, полісний патріо тизм, виховання в дусі загальногрець­ кої гармонійної культури, яка спиралася на до­ кладне вивчення стародавніх традицій, стали надійним підґрунтям і для формування місце­ вої культурної традиції. Такі важливі висновки були зроблені на підставі докладного вивчення археологічних матеріальних свідчень — графіті з переліком місяців місцевих календарів, аго­ ністичних каталогів тощо. Авторка підкресли­ ла, що повсякденні заняття громадян були най­ тіснішим чином пов’язані з їх постійною учас­ тю в полісних релігійних обрядах та сумлінним виконанням громадянських обов’язків. Окреме місце зайняв розгляд системи гар­ монійного виховання громадянина, яку було спрямовано на колективне сприйняття світу — у такому висновку авторка спиралася на пра­ ці морального авторитета еллінів, Гомера, свід­ чення Платона, ксенофонта та Арістотеля, а також їх віддзеркалення в археологічних реа­ ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 3 133 ліях Північного Причорномор’я. Заслуговує на увагу висновок про те, що саме намагання мешканців античних міст регіону якомога точ­ ніше та довше зберігати пам’ять про героїчні діяння попередників було продиктовано не­ обхідністю збереження громадянських колек­ тивів в умовах варварського оточення. На тлі цього висновку детально розглянуто загально­ полісні релігійні свята, які у трьох найбільших державах регіону мали свою специфіку — Ахіл­ леї в Ольвії, Парфенії в херсонесі, Аполлонії на Боспорі. Значну зацікавленість викликає докладний розгляд системи виховання та освіти — гра­ моти, особливо музики, оскільки саме через останню формувалося розуміння всього грець­ кого світу, а також фізичної підготовки молоді. Авторка продемонструвала добру обізнаність із сучасним станом археологічного вивчення пам’яток регіону, через це абсолютну більшість прикладів виховання дітей та їх освіти в Греції підкріплено аналогічними прикладами відпо­ відних джерел з Ольвії, херсонеса, Пантика­ пея, Фанагорії та інших міст. Окремо акценто­ вано на ролі інституту ефебії, оскільки фізичне загартування юнаків було невід’ємною складо­ вою античної системи гармонійного вихован­ ня. Тут авторка переконливо довела, що, не­ зважаючи на брак прямих свідчень, про такий інститут в північнопричорноморському регіо­ ні можна говорити на підставі значної кіль­ кості непрямих даних, зокрема, числених ар­ хеологічних знахідок — стригилів, посудин для масла, а також будівлі гімнасія в Ольвії і надгробних пам’яток з відповідною символі­ кою з херсонеса. Для вивчення ефебії неабия­ ку роль має розуміння античних агонів — зма­ гань, якими було наповнено все життя елліна. Авторка акцентує на необхідності дотримання принципу калокагатії — сполученні краси ду­ ховної та краси фізичної. Цей основний есте­ тичний принцип виховання молодого поко­ ління, виходячи із наявної інформації, цілком дотримувався і в античних полісах Північного Причорномор’я. Надзвичайно важливим є окремий пара­ граф, присвячений храмовій медицині та спе­ цифічній ролі культів Аполлона Лікаря, Аскле­ пія і Гігієї. Авторка переконливо доводить свою точку зору про те, що храми Аполлона та Асклепія, крім своїх загальновідомих функ­ цій як місць здійснення календарних релігій­ них обрядів, слугували ще й центрами зцілен­ ня громадян. Про наявність професійного лі­ кування в містах регіону свідчать, зокрема, надгробок лікаря з херсонесу, а також числен­ ні знахідки хірургічних інструментів, особливо перших століть н. е., з різноманітних міст. слід погодитись з основним висновком до першого розділу про те, що населення антич­ них міст Північного Причорномор’я в куль­ турному розумінні було цілком самодостатнім, оскільки всі головні чинники культурної при­ належності, перенесені з метрополій, були до­ тримані, що й сприяло загальному збережен­ ню античної культурної традиції у новому вар­ варському оточенні. Другий розділ присвячено розгляду основ­ них категорій духовної культури населення ан­ тичних міст регіону. Авторка спирається на за­ гальноприйнятий в історіографії постулат про те, що громадянське населення цих міст, як і загалом в античному світі, саме через гармо­ нійне виховання молодого покоління було носієм філеллінської ідеології та передава­ ло її своїм нащадкам. Основою цієї ідеоло­ гії була стала релігійна традиція, перенесена з метрополії (тут авторка цілком сприймає точ­ ку зору дослідниці античної релігії Північного Причорномор’я А. с. Русяєвої), яка розвива­ лася разом із наявним впливом місцевих ідео­ логічних принципів. у короткому екскурсі, оскільки ця тема є надзвичайно популярною в історіографії і на­ разі в ній важко сказати нове слово, автор­ кою розглянуто міфи та загалом релігію ре­ гіону. Проте і тут найдетальніше вдалося ви­ світлити саме ті питання, які стосуються теми дослідження — роль ойкіста в заснуван­ ні колоній, деякі питання розвитку приватних культів, полісної релігії з її окремим для кож­ ного полісу пантеоном та місцевими героями­ покровителями, культу римських імператорів, синкретичних культів, тобто тих, які форму­ вали або впливали на формування культурних та ідеологічних основ кожної громадянської спільноти. Розгляд релігійної традиції завершено до­ кладним викладенням організації сакрально­ го життя громадян. Базуючись на свідченнях античних авторів і численних епіграфічних пам’ятках, які походять з великих та малих міст регіону, авторка переконливо доводить, що і в умовах Північного Причорномор’я участь у за­ гальнополісних релігійних обрядах була од­ ним з найважливіших обов’язків громадян. Не менш детально розглянуто й інститут жрецтва, роль сакрального царя, інститут епонімії. Ав­ торка приєднується до думки, що демократич­ ний устрій таких міст, як Ольвія та херсонес ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 3134 передбачав вибори жерців та жриць для від­ правлення полісних культів, ймовірно, термі­ ном на один рік. Згадано і про спадкове жре­ цтво у представників аристократичних родів за особливі заслуги перед полісом, про що свід­ чать матеріали Ольвії. Звісно, авторка не мо­ гла не згадати і про роль культових об’єднань (союзів) або фіасів як форми організації релі­ гійного життя громадян. Заслуговує на увагу підкріплений доказами висновок про те, що об’єднання громадян у фіаси сприяло зміц­ ненню соціальних зв’язків. Матеріали Боспора свідчать, що у фіаси часто об’єднувалися раби або соціально нерівноправні громадяни — на­ писи з території Боспору є безцінними свід­ ченнями для реконструкції релігійного життя тих спільнот, які не мали високого соціального статусус у тогочасному суспільстві. у контексті релігії докладно розглянуто і де­ які питання відправлення релігійних обрядів, що були проникнуті низкою сталих дій, зок­ рема колективних жертвоприношень тварин, узливань, воскурінь та пожертв у вигляді пло­ дів, зерна та дорогих посудин, зокрема з доро­ гоцінних металів, до святилищ. Цей бік життя у північнопонтійських полісах добре задокумен­ тований численними присвятними написами, а також матеріалами розкопок міських та поза­ міських святилищ. Епіграфічні пам’ятки Оль­ вії та Фанагорії надають чимало інформації і про колективні ритуальні трапези, які зазви­ чай супроводжували ритуальні дії — на цьому питанні авторка також докладно зупинилася. Детально розбираючи храмові пожертви та їх роль у сакральному житті громади, авторка не обійшла і такого «приземленого» питання як їх фінансування, зокрема із священної скарбниці та у кризові роки — з боку приватних осіб, та­ ких як Протоген з Ольвії. Окремий підрозділ присвячено такому важ­ ливому питанню для розуміння життя анти­ чного поліса як агоністичні свята. спираючись на свідчення античних авторів, таких як Пав­ саній, Арістотель, Плутарх, авторка небезпід­ ставно стверджує, що святами був наповнений весь календарний рік стародавнього елліна. Агони або змагання влаштовувалися на честь вшанування різних богів, героїв або визначних подій у полісі. сама ж сутність агонів випли­ ває із гармонійної системи виховання та осві­ ти, яка отримала спеціальну назву — пайдейя. На думку авторки, агони були повноцінним елементом життя громадянина. Авторка зібра­ ла свідчення про те, хто міг бути безпосереднім організатором агонів у північнопричорномор­ ських полісах. Ними виступали спеціальні по­ лісні чиновники — агонофети, імена та поса­ ди яких згадано в епіграфічних пам’ятках бос­ порських міст, Тіри та херсонеса аж до перших століть н. е.; гімнасіархи, відомі за написами з херсонеса, Горгіппії, Танаїса та Пантикапея. Як приклад, докладно розібрані атлетичні зма­ гання на честь Ахілла (Ахіллеї) в Ольвійсько­ му полісі, які відбувалися на Ахілловому дромі (Тендрівській косі) та Гераклії в херсонесі. Роль гімнасіїв у вихованні молодих громадян у кож­ ному античному полісі є визначною. Автор­ кою зібрано значну кількість прикладів непря­ мих свідчень про ймовірну наявність гімнасіїв в містах регіону, навіть якщо їх ще не відкрито археологічно, як в Ольвії. Цікавим є екскурс у конкретні види змагань — біг на короткі та дов­ гі дистанції, метання диска, боротьба. крім атлетичних змагань, до поняття агонів входили також музичні агони, серед яких ви­ значну роль відігравали Діонісії. Авторка до­ речно починає розгляд Діонісій із відомого па­ сажу Геродота про участь у них скіфського царя скіла в Ольвії. Значна кількість знахідок графі­ ті з однаковими написами, що наносили учас­ ники процесій у різних північнопричорномор­ ських містах, на думку авторки, переконливо свідчить про наявність в них усталеного ритуа­ лу на честь Діоніса. Завдяки написам, відомо про наявність, зокрема в Ольвії, театру, в якому виголошувалися нагороди громадянам під час діонісійських свят. Публічні нагороди, як під­ креслює авторка, мали визначну роль у вихо­ ванні громадян; пам’ять про них зберігали для передачі у спадок у вигляді почесних декретів. Третій розділ книги присвячено вивченню музичної культури. Авторка виходить із загаль­ ноприйнятної для середземноморських полісів тези, що музична культура, яка охоплювала вір­ шовані декламування, музику та ритміку, якими опікувалися Музи, також являлася важливою складовою виховання громадянина. Значну за­ цікавленість викликають підрозділи про грець­ ку мову північнопонтійських еллінів та про по­ етичну творчість громадян. Авторка демонструє фахову ерудицію у викладенні складних питань виділення окремих регіональних діалектів на підставі аналізу епіграфічних джерел та аналі­ зу рифмованих надгробних епітафій. Остан­ ній дозволив дійти висновку про те, що збіль­ шення кількості епітафій у перші століття н. е., особливо з території Боспору, дозволяє говори­ ти про розквіт поетичної творчості боспорян у цей час. Наявність традиційного виховання та освіти призвели до появи і місцевих істориків ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 3 135 та філософів, діяльність яких докладно проа­ налізувала авторка. спеціально наголошено, що громадяни, які народилися в містах регіону, користувалися можливістю отримувати освіту в кращих філософських та риторських школах Афін. На підставі такого висновку авторка кон­ статує соціальну мобільність населення північ­ нопричорноморських міст, значні можливості розкриття власного творчого потенціалу, що й сприяло, загалом, піднесенню та розквіту анти­ чної культури в цьому регіоні. Окремо було розглянуто низку цікавих та маловідомих широкому загалу питань, пов’язаних з таким явищем у культурному житті полісної громади як музика. Авторка від­ ходить від сучасного трактування цього понят­ тя та пропонує його розгляд на широкому фі­ лософському тлі, виходячи із термінологічних словосполучень античної доби. Для цього нею здійснено екскурс у відомі на сьогодні види му­ зичного мистецтва від його появи — читання віршів, пізніше виконання гімнів під акомпа­ немент інструмента, зазвичай кіфари. Авторка демонструє гарну обізнаність із літературними джерелами, які дають можливість реконструю­ вати поступальний розвиток музики та віршо­ ваних співів, які врешті призвели до музичних змагань. Найбільше інформації про такі агони наративна традиція зберегла для Боспорсько­ го царства. На підставі вивчення іконографічних та ар­ хеологічних джерел авторкою зібрано чимало інформації про музичні інструменти, знайде­ ні в Північному Причорномор’ї. саме вони да­ ють підстави для висновків не лише про музич­ не виховання громадян, а й про відправлення тих чи інших культів та свят у полісах регіо­ ну, зокрема, Діонісій. Збереглися інструмен­ ти, вирізані з кістки, це подвійні флейти (ав­ лоси), які датуються переважно першими сто­ літтями н. е. Відомі також свідчення про інші музичні інструменти — труби (сальпінкси), свірелі (сірінги), ліри, барбітони, арфи, крота­ ли тощо. Розмаїття інструментів, а також деякі інші джерела, зокрема надгробок із Мірмекія, росписи боспорських склепів, свідчать також про наявність в перші століття н. е. професій­ них музикантів. Заслуговує на увагу висновок авторки про те, що музичними інструментами володіли представники різних верств населен­ ня, а це означає, що доступ до музичної куль­ тури був відкритий всім без винятку мешкан­ цям античних держав регіону. До категорії музичного мистецтва нале­ жить і театральне мистецтво. На його важливу роль в античній культурі вказують окремі мі­ фологічні персонажі, Музи, які опікувалися трагедією та комедією. Авторка знову здійс­ нює екскурс у походження театральних ви­ став як початкову частину свята Великих Ді­ онісій, важливим завданням яких було доне­ сти до пересічного глядача спільну для еллінів систему цінностей, зробити його учасником драматичного дійства. Відповідно до пам’яток епіграфіки, Діонісії почали відправлятися в Ольвії вже з V ст. до н. е. Авторка доводить, що на кінець розселення еллінів у Північному Причорномор’ї тут вже були відомі три основ­ ні тогочасні види грецької драми — траге­ дія, сатирівська драма та комедія. саме через теат ральні вистави громадянське населення сприймало основні міфологічні традиції пред­ ків, заохочувалося до гармонійної системи ви­ ховання та освіти. Непересічне значення для підтвердження такого висновку мають знахід­ ки численних теракотових статуеток у вигляді акторів, театральних масок та вотивів у вигля­ ді театральних масок. крім того, театр, який проіснував декілька століть поспіль у херсо­ несі, найкращим чином ілюструє роль теат­ ральної культури на прикладі окремого північ­ нопричорноморського поліса. крім значення театру для античного херсо­ неса авторка зупинилася і на дискусійній темі використання перебудованої у перші століття н. е. театральної споруди для вистав за участю гладіаторів. у цьому питанні авторка дотриму­ ється точки зору В.І. кадеєва про ймовірність проведення гладіаторських боїв як типового елемента нової «масової культури», яку при­ несли з собою до херсонеса солдати та офіце­ ри римських військових підрозділів. крім того, авторка вважає, що гладіаторські ристалища могли відбуватися і в Пантикапеї, про що свід­ чать розписи поховальних склепів. Загалом, заслуговує на увагу й висно­ вок авторки про те, що музична культура, яка дійсно дістала поширення в Північному Причорномор’ї, цілком відповідала традицій­ ним уявленням еллінів. Це, в свою чергу, свід­ чить про збереження еллінської ідентичності впродовж значного проміжку часу на віддале­ ній від Еллади территорії. Висновки підбили уявлення авторки у до­ слідженні широкого спектра питнь розви­ тку духовної культури на теренах Північного Причорномор’я. Встановлено головні чинни­ ки, що обумовили специфіку розвитку культу­ ри в межах окремих полісів і загалом у межах регіону. слід погодитися з думкою авторки про ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 3136 те, что в оточенні варварських племен тради­ ційне виховання допомогло зберігти ті елемен­ ти культури, які відрізняли елліна від варвара впродовж всієї античної доби. І, безумовно, заслуговує на увагу важливий висновок про те, що покоління громадян у полісах Північного Причорномор’я виховувалися в єдиній систе­ мі культурних цінностей, що ґрунтувалися на сталій релігійній традиції. Підкреслюючи цілком заслужені багато­ річні напрацювання авторки у висвітленні пи­ тань культурного розвитку населення анти­ чних держав Північного Причорномор’я, слід зауважити, що, як і кожна велика робота, ре­ цензована книжка також не позбавлена пев­ них недоліків. Передовсім, слід звернути ува­ гу авторки на підрозділ, в якому викладено погляд на містобудівельний та архітектурний розвиток регіону. його наявність в книжці є логічною, оскільки в умовах колонії дотри­ мання звичного способу організації навко­ лишнього простору (побутового, сакрально­ го, громадського, поховального) було необ­ хідним для послідовної передачі культурної традиції. Проте, низка історіографічних поло­ жень, якими користувалася авторка, зокрема ідея про стихійну забудову міських ділянок, в яких простежено лише певну загальну регла­ ментацію, а в такому місті як Тіритака була взагалі іррегулярною, вже застаріла і не відпо­ відає сучасному стану вивчення цієї пробле­ ми. станом на сьогодні вже переглянуто етап­ ність освоєння території Ольвії в VI ст. до н е., а також ідею про те, що заглиблена забудова в Ольвії та інших містах мало нагадувала міську. стосовно Пантикапея слід зазначити, що най­ раніші житлові споруди, відкриті останнім ча­ сом на схилах акрополя, не належить до зем­ лянкового типу. До того ж, заглиблені споруди навряд чи можна пояснювати економічними та господарчими складнощами перших коло­ ністів — тут, на нашу думку, працювали інші, більш практичні важелі. Вже не відповідає дійсності точка зору про те, що найраніші фортифікаційні споруди всюди були представлені земляними валами та дерев’яними спорудами. Це дійсно справедли­ во для Ольвії (проте ці дані ще не залучено до обігу), а на Боспорі такі споруди кінця VI ст. до н. е. збудовані з каменю та носять стаціо­ нарний характер. Є певні недоречності в по­ зиції авторки стосовно раннього херсонеса — тут викладено застарілу точку зору про те, що планувальна структура цієї пам’ятки була за­ кладена раніше, ніж наземне будівництво, яке з’являється пізніше. Навряд чи можна ствер­ джувати, що близькість варварського оточен­ ня сприяла появі нерегулярного планування міст. Авторка звернула увагу на новий тип ар­ хітектурних споруд, таких як терми в херсоне­ сі, Пантикапеї, хараксі як типово римські спо­ руди. Це дійсно так, проте хотілося б почути більше про появу в перші століття н. е. нового для античної культури явища публічних омо­ вінь, які мали не лише гігієнічний, а й публіч­ ний характер і певною мірою замінили комуні­ каційний простір агори у доримські часи. слабко прозвучала теза про протистояння ідеї еллінства, на підтримку якої і було спрямо­ вано всю розгалуджену систему освіти, варвар­ ству. Для більшого обґрунтування значущості збереження еллінської культури слід залучити статтю Д. Ашері (The Achaeans and Heniochi. Reflections on the Origins and History of a Greek Rhetorical Topos, in: G.R. Tsetskhladze (ed.). The Greek colonisation of the Black Sea area: historical interpretation of archaeology / Historia: Einzelschriften, H. 121. Stuttgart: Steiner, 1998, 265—285), в якій червоною ниткою проходить теза, що найбільше греки боялися не еллініза­ ції варварів, а своєї варваризації, як це трапи­ лося із заблукалими в різний час у морі ахей­ цями та геніохами. Згадуючи місцеву еліту, яка виконувала функції державних службовців та жерців і, таким чином, відігравала значну роль в політичному і культурному житті полісів ре­ гіону, авторка не згадала книжку А. с. Руся­ євої та О. Б. супруненка, присвячену дослі­ дженню історичних біографій цих відомих мешканців полісів і представників варварської еліти (А. с. Русяева, А. Б. супруненко. исто­ рические личности эллино­скифской эпохи (культурно­политические контакты и взаи­ мовлияния. киев; комсомольськ: иА НАНу, Археология, 1993). Є зауваження і до ілюстративного апара­ ту. книжка багато ілюстрована, і цей момент знач но полегшує сприйняття непростого мате­ ріалу, проте якість ілюстрацій досить часто не­ задовільна. До того ж, не всюди вказано джере­ ло запозиченої ілюстрації. Зазначу також, що посилання на античних авторів краще сприй­ малися б традиційною латиною. Проте, викладені зауваження не носять критичний характер і не перекреслюють ана­ літичні здобутки авторки, оскільки не вплива­ ють на загальну високу оцінку роботи, що була зроблена. Більше того, вважаю, що рецензова­ на монографія О. А. Ручинської цілком заслу­ говує на друге видання, в якому, сподіваюсь, ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 3 137 будуть враховані викладені вище побажання. книга читається легко, вона написана гарною мовою, всі складні давньогрецькі терміни, якими вміло користується авторка, мають свої пояснення. Авторка не ухиляється від дискусії зі своїми опонентами, відстоюючи свій погляд на ті, чи інші питання. Виклад тексту прони­ зано однією ідеєю, якої авторка дотримувала­ ся впродовж усієї роботи — дати загальний на­ рис культурного розвитку населення античних міст Північного Причорномор’я впродовж ти­ сячолітнього періоду їх існування. Це завдан­ ня авторці вдалося виконати. Впевнена, що ця книжка знайде не лише свого зацікавленого читача, а й займе чільне місце у вітчизняній іс­ торіографії античності.

Similar Items