Комплекс землеробських знарядь з околиць Боярки
Публікацію присвячено знаряддям для обробітку ґрунту і збирання врожаю, виявленим нещодавно на околиці м. Боярка на Київщині. Описано виставлені у Боярському музеї наральник і чересло, що могли експлуатуватись у складі одного землеробського пристрою із попередніх надходжень і охарактеризовано нараль...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія |
|---|---|
| Дата: | 2016 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2016
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195002 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Комплекс землеробських знарядь з околиць Боярки / І.А. Готун, С.А. Горбаненко // Археологія. — 2016. — №. 1. — С. 104–117. — Бібліогр.: 76 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859975741133815808 |
|---|---|
| author | Готун, І.А. Горбаненко, С.А. |
| author_facet | Готун, І.А. Горбаненко, С.А. |
| citation_txt | Комплекс землеробських знарядь з околиць Боярки / І.А. Готун, С.А. Горбаненко // Археологія. — 2016. — №. 1. — С. 104–117. — Бібліогр.: 76 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | Публікацію присвячено знаряддям для обробітку ґрунту і збирання врожаю, виявленим нещодавно на околиці м. Боярка на Київщині. Описано виставлені у Боярському музеї наральник і чересло, що могли експлуатуватись у складі одного землеробського пристрою із попередніх надходжень і охарактеризовано наральник, 5 провушних і втульчастих мотичок, 7 серпів та коса, переданих до установи останнім часом. Наведено територію і хронологію побутування подібних виробів. Крізь призму даних стосовно фіксації таких знарядь у регіоні зроблено висновок щодо ролі й місця комплексу для вивчення історії землеробства наприкінці I – на початку II тис.
Agricultural inventory of the Slavs-Rus period in the display of Boyarka Local Lore Museum was represented till recently by two items which come from the town suburbs. They are a wide-bladed spigot ard tip without a visible asymmetry of shoulders and a massive heft coulter which were used in the structure of an ard with a horizontally fixed iron ploughshare, a coulter, and a mouldboard. In the current spring, the Museum’s collections were accomplished with a set of tools found by the searching group Korchahinets during the research at the battle-ground of the World War II period in the outskirts of the town. A set consists of tools for cultivation and harvest. Their structure with its number and assortment can reflect a typical set of agricultural inventory for small-scale farm, namely, for a family. A research at a place where the finding was recorded allowed the authors to exclude an existing of an ancient structure there, while a stratigraphic condition presupposes the further archaeological prospecting. Nevertheless, whatever data will be obtained, it can be stated that discovered is quite an extraordinary site. The set includes a heavily processed ard tip which is different from the previous by its metrical indexes, although belongs to the same type. Such products appeared on the territory of modern Ukraine at the beginning of the 1st millennium and continued to be used till the second or third quarters of the 1st millennium, while the sort to which the finding belongs was widely spread at the end of the 1st and the beginning of the 2nd millennia and is the most peculiar for archaeological cultures on the south of Eastern Europe of the last quarter of the 1st millennium. It was used also later in Ancient Rus period and till the 19th—20th centuries. An open spigot and wide shoulders evidence that the detail was used in the structure of ard strengthened with a wide-bladed ploughshare which is fixed horizontally to the ground. Also three spigot hoes were found, all having an open spigot and a work part rectangular in section. These tools are known since the second half of the 1 st millennium, but they were widely used at the end of it. Two more items of this purpose have an eye design. Such tools appeared on the south of Eastern Europe in the last quarter of the 1st millennium, though the inventing of similar capeshaped projections-cheeks on butts in case of axes is recorded by the scholars for the 10th century. Seven sickles are of classic design, such tools are used till the present time, and the period of their wide usage is the end of the 1st millennium. One of sickles has more massive blade and was probably made by the other craftsman. Scythe-sickle is also represented by a typical sample having analogies dated from Cherniakhiv culture to the 19th century. The period of their wide usage is the last quarter of the 1 st millennium and the Ancient Rus period. The tools in the assemblage are mostly processed; some are with the traces of repair. While the chronology of usage of sickles and a scythe is wide, the belonging of other items to the end of the 1st and the beginning of the 2nd millennia allow the authors to come to a conclusion that the whole set was used within the limits of Raikovetska culture of the Kyiv Rus period. An analysis of information on the record of the agricultural inventory of the end of the 1st or the beginning of the 2nd millennia on the territory of south of Eastern Europe allow stating that this category of findings is not numerous both at the Slavs’ sites on the eve of Ancient Rus state creation, and in the Ancient Rus and the Mongol-Lithuanian periods. It concerns both separate specific sites, and the whole micro regions. Fewer are instances of discovery of not single findings, but of sets similar to the described one, though they are not single among the synchronous antiquities on the lands of the Western Slavs. Consequently, the recent findings from Boyarka suburbs can be considered by right to be a valuable source for the history of agriculture in the region.
Сельскохозяйственный инвентарь славяно-русского периода в экспозиции Боярского краеведческого музея до недавних пор был представлен происходящими из окрестностей города двумя изделиями. Это широколопастной без видимой асимметрии плечиков втульчатый наральник и массивное черешковое чересло, эксплуатировавшиеся в составе кривогрядильного рала с поставленным горизонтально к почве ральником, череслом и отвальной доской. Весной 2015 г. фонды музея пополнил набор орудий, выявленный поисковым отрядом «Корчагинец» при исследовании мест сражений периода Второй мировой войны на окраине города. Комплекс включает инструменты для обработки почвы и сбора урожая. Их состав по количеству и ассортименту может отображать типичный набор земледельческого инвентаря мелкого хозяйства — одной семьи. Обследование места фиксации находки позволило исключить существование тут древнего сооружения, а стратиграфическая ситуация предполагает дальнейшие разведывательные работы, но независимо от полученных данных можно утверждать о выявлении весьма неординарного памятника. Набор включает отличающийся от предыдущего по метрическим показателям, но однотипный с ним сильно сработанный наральник. Подобные изделия на современной территории Украины появились в начале I тыс. и продолжали существовать во второй — третьей четверти I тыс., а разновидность, к которой принадлежит находка, получила широкое распространение в конце I — начале II тыс. и является наиболее характерной для археологических культур последней четверти I тыс. юга Восточной Европы. Она бытовала также в древнерусское время и позже, просуществовав до XIX—XX вв. Разомкнутая втулка и широкие плечики указывают на использование детали в составе кривогрядильного рала с укрепленным широколопастным наконечником ральником, поставленным горизонтально к земле. Найдено также три втульчатых мотыжки, всем им свойственна незамкнутая втулка и рабочая часть прямоугольного сечения. Орудия известны со второй половины I тыс., но наиболее широкое распространение получили в его конце. Еще два изделия этого назначения имеют проушное конструктивное решение. Подобные инструменты на юге Восточной Европы появились в последней четверти I тыс., хотя возникновение похожих мысовидных выступов-щекавиц на обухах в случае с топорами отмечено исследователями для X в. Семь серпов, один из которых характеризуется более массивным лезвием и, вероятно, был изготовлен другим мастером, имеют классический вид; такие орудия бытуют до настоящего времени, а период широкого их распространения приходится на конец I тыс. Коса-горбуша также представлена типичным экземпляром, имеющим аналогии от черняховской культуры до XIX в. Период их широкого распространения — последняя четверть I тыс. и древнерусское время. Орудия в составе комплекса преимущественно сработаны, некоторые имеют следы ремонта. При широкой хронологии бытования серпов и косы, принадлежность остальных изделий к концу I — началу II тыс. позволяет сделать вывод о бытовании всего набора в пределах райковецкой культуры — периода Киевской Руси. Анализ информации о фиксации на территории юга Восточной Европы земледельческого инвентаря конца I — начала II тыс. позволяет утверждать, что эта категория находок не является многочисленной как на памятниках славян накануне образования древнерусского государства, так и в древнерусское и монгольско-литовское время. Это касается как отдельно взятых конкретных пунктов, так и целых микрорегионов. Еще меньше случаев выявления не отдельных находок, а сходных с описанным комплексов, хоть они и неединичные среди синхронных древностей на землях западных славян. Поэтому недавняя находка из окрестностей Боярки по праву может считаться весьма ценным источником по истории земледелия в регионе.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:23:28Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1104
И.С. Радомский, Е.А. Якубенко
КАМЕННЫЙ ИНВЕНТАРЬ ПОСЕЛЕНИЯ ОЗАРИНЦЫ
Статья посвящена публикации материалов трипольского поселения начала этапа В/І Озаринцы (уроч. Попов Го-
род), Могилев-Подольского р-на Винницкой обл. Проводится анализ технологии расщепления и определяется
технологическое направление в раскалывании камня. Производственный инвентарь характеризуется высоким
индексом пластинчатости с применением в технике скалывания как удара, так и отжима (ручного и усиленного).
Производство отщеповых заготовок осуществлялось, в первую очередь, для изготовления наконечников мета-
тельного оружия. Шлифованные орудия представлены яркими сериями, использовались в деревообработке. В
коллекции представлены как заготовки к шлифованным орудиям, так и готовые изделия. Также присутствуют
топоры с элементами сверления.
Сравнивая материалы с синхронными памятниками, прослеживается однообразие в технике первичного и
вторичного расщепления. В то же время остается открытым вопрос заимствования или же постепенного развития
в производстве широких пластин с использованием усиленного отжима. Также ставится вопрос о времени начала
производства треугольных наконечников стрел в среде трипольского общества.
I.S. Radomskyi, О.О. Yakubenko
STONE IMPLEMENTS FROM OZARYNTSI SETTLEMENT
The paper is devoted to the publication of materials from Ozaryntsi, a Trypillian settlement of the beginning of phase В/І
in Popiv Horod gully, Mohyliv-Podilskyi Region of Vinnytsia Oblast. The analysis of knapping technology is made and the
technological direction in splitting of stone is determined. Tools production is characterized by a high index of blades with
usage of chipping technique of both blow, and pressure (normal pressure and enhanced pressure). Production of flake blanks
was intended first of all for making thrown weapons points. Polished tools are represented by series of tools used in timber
processing. The collection includes both blanks for polished tools and finished products. Axes with elements of drilling are
also present.
Comparing materials with synchronous monuments with settlement Ozarnitsy, the authors trace the uniformity in tech-
nique of primary and secondary splitting. At the same time, the problem of borrowing or the gradual development of pro-
duction of wide blades by using intensified pressure knapping remains unsolved. Also the issue of the beginning of triangular
arrowheads production in Trypillian society is raised.
Вже не один рік Північна експедиція Інститу-
ту археології НАНУ співпрацює з пошуковими
організаціями і Боярським краєзнавчим музе-
єм. У межах цього співробітництва надають-
ся консультації пошуковим загонам, здійсню-
ється атрибуція виявлених у місцях бойових
І.А. Готун, С.А. Горбаненко
КОМПЛЕКС ЗЕМЛЕРОБСЬКИХ ЗНАРЯДЬ З ОКОЛИЦЬ БОЯРКИ
Публікацію присвячено знаряддям для обробітку ґрунту і збирання врожаю, виявленим нещодавно на околиці м. Боярка
на Київщині. Описано виставлені у Боярському музеї наральник і чересло, що могли експлуатуватись у складі одного
землеробського пристрою із попередніх надходжень і охарактеризовано наральник, 5 провушних і втульчастих моти-
чок, 7 серпів та коса, переданих до установи останнім часом. Наведено територію і хронологію побутування подібних
виробів. Крізь призму даних стосовно фіксації таких знарядь у регіоні зроблено висновок щодо ролі й місця комплексу для
вивчення історії землеробства наприкінці I – на початку II тис.
К л ю ч о в і с л о в а: Боярський краєзнавчий музей, наральник, мотичка, серп, коса, комплекс землеробських знарядь.
© І.А. ГОТУН, С.А. ГОРБАНЕНКО, 2016
дій на території пам’яток археологічних ма-
теріалів, за необхідності обстежуються пунк-
ти їх фіксації. Серед цікавих знахідок, наданих
для опрацювання останнім часом — комплекс
землеробських знарядь, нещодавно знайдений
в околицях Боярки спеціальною пошуковою
групою «Корчагінець» Українського фонду по-
1_2016copy.indd 104 21.04.2016 15:50:50
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1 105
шуку «Пам’ять» і переданий на постійне збері-
гання до фондів Боярського музею 1.
Сільськогосподарський інвентар слов’яно-
руської доби донедавна був репрезентований
у музеї двома предметами, що походять з око-
лиць міста, дані щодо контексту їх фіксації від-
сутні. Це — залізні наральник і чересло.
Наральник «БКМ КН-4412 Арх.-64» — втуль-
частий залізний широколопатевий, без поміт-
ної асиметрії плічок, сильно спрацьований, з
кородованою поверхнею, з пошкодженими ко-
розією без зміни форми знаряддя краями, з на-
вареною на кінці робочої частини V-подібною
смугою завширшки 40 мм; висота виробу —
205 мм, максимальна ширина сегментоподіб-
ної в перетині робочої частини — 130 мм при
максимальній товщині леза 10 мм, довжина
втулки, що містить всередині залишки воло-
кон дерева — 105 мм при ширині 85 мм і висоті
38 мм та товщині стінок 9 мм (рис. 1, 1).
Предмет репрезентує основне знаряддя се-
лянина і, як підкреслювали фахівці, виступає
головним джерелом для вивчення історії орних
знарядь давнини та середньовіччя і для визна-
чення технічного рівня землеробства (Архео-
логія 1975, с. 317; Краснов 1987, с. 25). Значен-
ня інструменту в господарстві дослідники ілю-
стрували наявним в актовому матеріалі XVI ст.
фактом грабіжницького нападу на одне із сіл,
внаслідок чого у кількох селян були відібрані
найцінніші на той час речі — металеві нако-
нечники знарядь первинного обробітку ґрунту,
сокири тощо (Левашова 1956, с. 26).
Використовуючи класифікацію Ю.О. Крас-
нова, виріб можна охарактеризувати як такий,
співвідношення загальної довжини якого до
ширини втулки (L/d
1
) становить 2,3; L / довжи-
на втулки (L/l) — 2,6; L / максимальна шири-
на робочої частини (L/d
2
) — 1,6. Відповідно, за
розмірами і пропорціями деталь, найімовірні-
ше, належить до типу І В 2, який об’єднує зна-
ряддя з шириною втулки 6,1—8,5 см при відно-
шенні загальної довжини наконечника до його
найбільшої ширини від 2,1 до 3,0. Таким виро-
бам властиві округлий поперечний переріз втул-
ки, лопать ширша втулки, загострений робочий
кінець (Краснов 1987, с. 40—42, рис. 10).
Перші наральники на території сучасної
України з’явилися на початку І тис. і продовжу-
вали існувати до кінця тисячоліття та за дав-
1 Маючи нагоду, автори висловлюють щиру вдячність
та сподівання на подальшу плідну співпрацю коман-
диру групи Володимиру Остролуцькому, комісару
Олегу Остапенку, колективу бійців, директору му-
зею Любові Кравченко.
ньоруських часів, відомі вони і з етнографіч-
них матеріалів ХІХ—ХХ ст. (Гюльденштед 1805;
Краснов 1987, с. 42, 64; Зеленин 1991). Однак,
незважаючи на те, що за всіма параметрами й
пропорціями виріб відповідає типу І В 2, візуа-
льно він набагато ближчий до типів І В 1 або
І В 4. Подібні знаряддя відомі і в останній чверті
І тис. (Beranová 1980; Михеев 1985; Henning 1987;
Горбаненко, Пашкевич 2010; Горбаненко, Коло-
да 2013 та ін.), і за давньоруських часів (Древняя
1985; Археология 1986; Село 2003 та ін.). Таким
чином, вузьку дату цієї знахідки визначити не-
можливо, тому хронологію її побутування слід
визначати у широких межах середньовіччя.
Конструктивні особливості означеного зна-
ряддя дозволяють дійти висновку, що його мог-
ли використовувати лише в горизонтальному
положенні, паралельно до лінії оранки, на що
вказує широка незамкнена втулка.
Черешковий плужний ніж — чересло «БКМ
КН-4413 Арх.-65» — масивний виріб загальною
довжиною 440 мм, довжиною підтрикутного в
перетині леза 230 мм при його максимальній
ширині 66 мм та товщині спинки 20 мм; шири-
на прямокутного у перетині черешка — 30 мм
при товщині 20 мм, поверхня деталі кородова-
на (рис. 1, 2).
Черешкові чересла відомі з другої чверті
І тис. до етнографічних часів включно; за вка-
заний період їх розміри й пропорції значно ва-
ріюють, але це не пов’язано з якимись культур-
ними чи іншими впливами (в одній і тій самій
археологічній культурі відомі чересла доволі
різних розмірів). Найбільша кількість цих зна-
рядь має розміри від 35—40 до 50 см (Гонча-
ров 1950; Beranová 1980; Михеев 1985; Древняя
1985; Археология 1986; Henning 1987; Бєляєва,
Кубишев 1995; Teodor 1996; 1997; Петрашенко,
Козюба 1999; Археалогія 2000; Село 2003; Ми-
хайлина та ін. 2007; Beranová, Lutovský 2009;
Горбаненко, Пашкевич 2010; Давыденко, Гриб
2011; Горбаненко, Колода 2013; Пуголовок,
Горбаненко 2014 та ін.). Відрізняються вони
й масивністю та кривизною вигинів, але най-
більша кількість нині відомих чересел подібна
саме до описаного. Отже, для періоду побуту-
вання цієї знахідки теж неможливо встановити
вузьких меж. Зауважимо лише, що велика кіль-
кість таких предметів походить з матеріалів
останньої чверті І — першої половини ІІ тис.
Подібні чересла закріпляли на грядилі, пер-
пендикулярно (чи під незначним кутом) до лі-
нії оранки.
Оскільки ці дві знахідки фактично депас-
портизовані, важко сказати, чи входили вони
1_2016copy.indd 105 21.04.2016 15:50:50
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1106
до одного комплексу, але за опосередкованими
даними (подібні ступінь збереженості й виг-
ляд металу, один і той самий час надходження
до складу музейної колекції), можна зробити
припущення щодо їх використання на одному
пристрої (рис. 1, 3), а саме на знарядді 5 плуж-
ного типу — кривогрядильному ралі з постав-
леним горизонтально до ґрунту ральником,
череслом і відвальною дошкою (Горбаненко
2006; 2007, с. 43—44, рис. 19).
Набагато цікавіший для вивчення історії
землеробства регіону набір сільськогосподар-
ських знарядь, виявлений нещодавно пошу-
ковцями. Предмети знайдені разом і репре-
зентують інструменти для обробітку ґрунту та
збирання врожаю, а саме: наральник, дві про-
вушні та три втульчасті мотички, сім серпів
(один — із двох фрагментів), косу. Зупинимось
на їх характеристиці детальніше 2.
Наявний у складі комплексу залізний на-
ральник — втульчастий широколопатевий, без
2 До отримання музейних номерів для зручності опра-
цювання складові депозитарію отримали наскрізні
позначення арабськими цифрами, що відображено
на рисунках 2 і 3 та в таблиці.
помітної асиметрії плічок, зі зламаним краєм
чи слідами спрацьованості. Зберігся у висоту
на 160 мм, але зважаючи на значну зношеність
виробу, можна припустити, що його початкова
довжина могла сягати 180 мм. Ширина сегмен-
топодібної робочої частини становить 114 мм
при товщині 7 мм, довжина втулки складає
68 мм при ширині 42 мм, висоті 58 мм та тов-
щині стінок 9 мм (рис. 2, 1).
Як і у попередньому випадку, за розробками
Ю.О. Краснова, виріб можна охарактеризува-
ти як такий, співвідношення загальної довжи-
ни якого до ширини втулки (L/d
1
) становить
2,8; L / довжина втулки (L/l) — 3,3; L / макси-
мальна ширина робочої частини (L/d
2
) — 1,5.
Відповідно, за розмірами і пропорціями де-
таль, найімовірніше, належить до охарактери-
зованого вище типу І В 2 (Краснов 1987, с. 29,
34, рис. 10).
Наральники саме типу І В 2 набули широ-
кого розповсюдження лише наприкінці І — на
початку ІІ тис. Отже, вони найбільш притаман-
ні для археологічних культур останньої чвер-
ті І тис. півдня Східної Європи; крім того, це
найпоширеніша група для означених терито-
ріальних і хронологічних меж. На райковець-
Рис. 1. Знаряддя первинного обробітку ґрунту з фондів Боярського краєзнавчого музею (а — прорисовка; б —
фото): 1 — наральник; 2 — чересло; 3 — схема знаряддя плужного типу і місця використання залізних деталей
1_2016copy.indd 106 21.04.2016 15:50:50
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1 107
ких пам’ятках такі й подібні наральники (ти-
пів І В 1 та переважно І В 2) у кількості 13 оди-
ниць нині відомі з восьми пунктів: Хотомель,
Рашків І, Єкімауци, Макарів Острів, Сахнів-
ка, комплекс Ревне, Григорівка, Рідківці (Гор-
баненко, Пашкевич 2010, рис. 4.4, табл. 4.3;
Пивоваров 2010, с. 47, рис. 6, 1, 2; 2011, рис. 7;
Пивоваров, Ільків 2014, с. 354, рис. 5, 1, 2; Ми-
хайлина 2014, рис. 2, 1, 2). У більшій кількості
подібні наральники нині відомі з сіверянських
матеріалів, репрезентованих волинцевсько-
роменськими пам’ятками Лівобережжя Дніп-
ра. Їх нараховується близько трьох десятків з
12 пунктів, переважну більшість становлять
саме подібні за формами й пропорціями на-
ральники типу І В 2 (Горбаненко, Пашкевич
2010, рис. 4.4, табл. 4.1; Сокол, Зорин, Пузи-
кова 2008, рис. 4, 1; Веретюшкина 2008; 2010;
2011; Пуголовок, Горбаненко 2014, рис. 2; 3, 1).
Перерахувати кількість аналогічних знарядь та
пам’яток салтівської культури, де вони були
знайдені, нині взагалі доволі складно (Михеев
1985, с. 32—38; Баранов 1990, с. 69; Давыденко,
Гриб 2011, Горбаненко, Колода 2013, рис. 44;
Пономарев 2012, с. 67; Колода 2013; 2014,
рис. 2; 2014а; 2015, в печати та ін.) 3.
З-поміж давньоруських матеріалів більш
розповсюджені лемехи (у лісостеповій части-
ні) або вузьколопатеві наральники (у лісовій
зоні), що зумовлено специфікою обробітку
ґрунту. Отже, найімовірніше, наральник слід
датувати останньою чвертю І тис. (культурна
приналежність — райковецька культура ?).
Розімкнена втулка й широкі плічка вка-
зують на використання такого наральника у
орному знарядді типу 4 (рис. 2, 1в), а саме у
кривогрядильному ралі з поставленим гори-
зонтально до землі ральником, укріпленим за-
лізним широколопатевим наконечником (Гор-
баненко 2006; 2007, с. 43—44, рис. 19). Значний
депозитарій, до якого входять усі можливі зем-
леробські знаряддя, у даному випадку слугує
опосередкованим підтвердженням того, що на
ралі чересло не застосовували.
Наступну групу знахідок складають найдав-
ніші, на думку фахівців, представники ручних
знарядь — мотики, призначені для первинного
обробітку ґрунту на етапі до орного землеробства
і для вторинного та для садово-городніх робіт при
існуванні останніх (Кирьянов 1959, с. 315; Архео-
логія 1975, с. 323). Інструменти репрезентовані
3 До десятка неопублікованих наральників з городи-
ща Маяки зберігаються у Слов’янському краєзнав-
чому музеї.
обома відомими конструктивними варіантами
виконання, які в літературі традиційно назива-
ють втульчастим і провушним, хоч коректніше
обидві форми називати втульчастими мотичка-
ми з вертикальною розімкненою й горизонталь-
ною суцільною втулкою, на чому вже акценту-
валось (Горбаненко, Колода 2013, с. 37). Перші
були набагато простішими у виробництві; дру-
гі — складніші у виготовленні, але більш набли-
жені до сучасних мотик за якістю.
Втульчастих мотичок для обстеження нада-
но три; всі вони мають незамкнену втулку та
прямокутну в перетині робочу частину. Дату-
вання знарядь — друга половина І тис. Одна з
них — 190 мм завдовжки, її робоча частина —
82 мм завширшки, 12 мм завтовшки з довжи-
ною втулки 52 мм, її шириною 34 мм, висотою
81 мм і товщиною стінок 5 мм (рис. 2, 2). Інша
має довжину 140 мм при ширині робочої час-
тини 75 мм, товщині 10 мм, довжині втулки
50 мм та її ширині 31 мм і висотою 88 мм з тов-
щиною стінок 5 мм (рис. 2, 3). Довжина третьої
157 мм при ширині робочої частини 74 мм, тов-
щина 7 мм, довжина її втулки становить 49 мм
при ширині 32 мм, висоті 86 мм і товщині сті-
нок 5 мм (рис. 2, 4).
Для втульчастих мотичок С.О. Плетньова
свого часу на матеріалах Дмитрівського мо-
гильника салтівської культури запропонувала
класифікацію, розділивши вироби на 9 типів
за розмірами, пропорціями та наявністю / від-
сутністю плічок (Плетнева 1989, с. 91—93), од-
нак, сама ж зауважила, що розробка не має
цінності й свідчить лише про виготовлення ре-
чей різними майстрами. Загалом, такі знаряд-
дя широко відомі з другої половини І тис. і за
час існування суттєвих змін не зазнали. Досі
дослідники поділяють їх на тесла (з вузьким
лезом для обробітку дерева) і мотички (з ши-
роким лезом для обробітку ґрунту), або взага-
лі застосовують щодо предметів термін «тесла-
мотички», не переймаючись функціональною
ідентифікацією виробів.
Для використання втульчастих мотик їхню
залізну частину достатньо було закріпити на
держаку з відігнутим сучком (рис. 2, 2—4в).
Втульчасті мотички відомі з другої чверті
І тис., однак найбільшого поширення вони на-
були наприкінці І тис. (літературу див. вище).
Провушні мотички за спостереженнями до-
слідників досконаліші (Археологія 1975, с. 325),
порівняно з втульчастими, представлені двома
екземплярами. Як і у попередній групі, робоча
частина знарядь у перетині прямокутна, обухи
вирізні, з бічними мисоподібними відростками-
1_2016copy.indd 107 21.04.2016 15:50:52
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1108
щекавицями. Один виріб зламаний, заново пе-
реточений, має довжину 160 мм з максимальною
шириною робочої частини 60 мм, її найбіль-
шою товщиною 22 мм, діаметром провушини
48 мм та її висотою 64 мм при товщині стінок
8—11 мм (рис. 2, 5). Інший — сильно спрацьо-
ваний справа наліво, має довжину 228 мм при
максимальній ширині робочої частини 72 мм та
її найбільшій товщині 16 мм, діаметр провуши-
ни виробу складає 46 мм при висоті 65 мм і тов-
щині стінок 7—10 мм (рис. 2, 6). За даними на-
родознавчих студій (Зеленин 1991, рис. 3), таку
мотику просто «надягали» на звичайний держак
(рис. 2, 5, 6, в).
Такі мотички з’явилися на півдні Східної
Європи в останній чверті І тис. Нам невідо-
ме існування якої-небудь їх класифікації. Од-
нак, зауважимо, що серед матеріалів райко-
вецької культури відомі знаряддя як без мисо-
подібних виступів обуха (очевидно, з’явилися
раніше), так і з ними (Максимов, Петрашен-
ко 1988, рис. 74; Горбаненко, Пашкевич 2010,
рис. 4.18); такі самі вироби походили й з сіве-
рянського городища Новотроїцьке (Ляпушкин
1958, табл. 89). А.М. Кірпічніков, розглядаючи
особливості сокир, датував появу знарядь з та-
ким типом кріплення, де обух характеризують
досконала конструкція і надійне влаштуван-
ня, не раніше Х ст. (Кирпичников 1966, с. 28,
35; Древняя 1985, с. 310). Загалом же, подібне
оформлення обушків стало певною мірою по-
ширеним, поблизу городища Хитці було знай-
дено депозитарій, до якого з-поміж інших ре-
чей входив деревообробний інструмент з вузь-
ким лезом з аналогічним конструктивним
вирішенням провушини (Пуголовок, Горба-
ненко 2014, рис. 2; 3, 2). Отже, ці знаряддя слід
датувати кінцем І — можливо, початком ІІ тис.
(райковецька — давньоруська ? культура).
Питання, яким саме чином розділяти зага-
лом мотички за функціональним призначен-
ням (деревообробні чи землеробські) досі не
вирішене, але у випадку з боярським комп-
лексом воно і не актуальне, оскільки останній
репрезентує яскраво виражений депозитарій
знарядь землеробської праці. Тому тут дореч-
Рис. 2. Знаряддя обробітку ґрунту з околиць Боярки, фонди Боярського краєзнавчого музею (а — прорисовка; б —
фото; в — схематична реконструкція): 1 — наральник; 2—4 — втульчасті мотики; 5, 6 — провушні мотики
1_2016copy.indd 108 21.04.2016 15:50:52
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1 109
но навести усі запропоновані у науковій літе-
ратурі можливі варіанти використання знарядь
саме землеробами: 1) влаштування ям (Плет-
нева 1989, с. 91—93); 2) обробіток невеликих
ділянок під город (Михеев 1985, с. 38; Маго-
медов 1987, с. 63); 3) очищення знарядь пер-
винного обробітку ґрунту від налиплої землі
(Михеев 1985 с. 38—39). Принагідно варто за-
уважити, що з останньою метою до XX ст. ви-
користовували підручні матеріали з дерева і
навряд чи раніше населення йшло на працеза-
трати і витрати металу для виготовлення спеціа-
льного виробу такого призначення.
Серпи, за визначенням фахівців, — найваж-
ливіші й найдавніші знаряддя збирання вро-
жаю (Древняя 1985, с. 224; Археология 1986,
с. 467), у комплексі репрезентовані сімома ви-
робами. Вони належать до черешкових, мають
підтрикутний у перетині клинок і підпрямо-
кутний у перетині черешок, один екземпляр
розламаний навпіл. Ширина їх робочої час-
тини складає 20, 24 (два випадки), 25, 27, 28
і 35 мм, товщина трьох предметів становить
4 мм, двох — 5 мм, по одному випадку відзна-
чено показник 3 і 6 мм. Перетин черешків має
розміри 4 × 11, 5 × 10, 5 × 12 (у двох виробів), 5 ×
15, 6 × 12, 7 × 12 мм. У п’яти знарядь край че-
решка загнутий, до черешків двох виробів при-
кипіли просочені продуктами корозії рослинні
волокна — сліди руків’їв, у двох випадках край
черешка зламаний, що могло спричинити від-
значене загинання (рис. 3, 7—13).
Існує кілька спроб класифікації цих ви-
робів, розробки розпочалися ще на початку
ХХ ст. У їх основу покладені географія розпо-
всюдження, типи кріплення до руків’я, геомет-
ричні функції тощо. Однак, усі ці дослідження
мають сенс лише у рамках поглибленого вив-
чення власне серпів. У нашому випадку, якщо
характеризувати форму та пропорції вказаних
знарядь з урахуванням запропонованих у фа-
ховій літературі (Арциховский 1928; Левашо-
ва 1956, с. 60—63, рис. 14; Древняя 1985, с. 224,
225 та ін.) критеріїв, а саме довжини клинка,
відстані від початку клинка до вістря, висоти
дуги, величини кута між черешком і початко-
вою частиною клинка (рис. 3, 15), параметри
виробів можна відобразити у таблиці 4. За на-
веденими даними, а також візуально помітно,
що один екземпляр (рис. 3, 12) вирізняється
4 До таблиці занесено не всі показники, пропонова-
ні у науковій літературі: досвід опрацювання означе-
них матеріалів переконав, що наявних даних цілком
достатньо для первинної характеристики серпів і для
отримання необхідної інформації.
масивністю леза; це дозволяє припустити його
виготовлення іншим майстром.
Для кріплення руків’я на такому знаряд-
ді дерев’яну колодку набивали на черешок. Як
добре зрозуміло з представленого комплексу,
для зміцнення з’єднання надалі черешок за-
гинали (рис. 3, 16). Чи використовували при
цьому якісь інші фіксатори (наприклад, обтис-
кні кільця) за ранньослов’янськими матеріа-
лами нині сказати складно: досі нам відомий
єдиний екземпляр з волинцевської пам’ятки
Обмачів, на якому було виявлено кільце (Об-
ломский, Терпиловский, Приймак, Кропот-
кин 1992/56, рис. 20, 23; Горбаненко, Пашке-
вич 2010, рис. 7.8, 35).
Усі серпи мають класичний вигляд, такі на-
були широкого розповсюдження наприкінці
І тис. (хоча одиничні екземпляри відомі й рані-
ше), побутують дотепер і не можуть бути вузь-
ко датованими.
У той час, як серп був основним інструмен-
том збору зернових, коса, за усталеною думкою,
призначалась для заготівлі сіна. Знахідки цих
виробів, за спостереженнями дослідників, у по-
рівнянні з серпами, рідкісніші (Древняя 1985,
с. 225), і за даними Б.О. Колчина, у знарядь з
X до XV ст. включно, форма кривої полотна по
зовнішній обушковій частині клинка була абсо-
лютно однаковою (Колчин 1959, с. 72).
Коса з Боярки зламана на кінці (чіткого слі-
ду не видно, однак, завершення леза дещо від-
різняється від широкого кола аналогій), під-
трикутна у перетині розмірами 8 × 42 мм, збе-
реглась у довжину на 375 мм, має загнутий
прямокутний у перетині (8 × 28 мм) черешок
довжиною 60 мм (рис. 3, 14). Знаряддя пред-
ставлене типовим екземпляром; його вузьке
датування неможливе. Як і у випадку з серпа-
ми, особливості виробів проявляються у про-
порціях і характері вигину леза, висоті дуги
останнього (Левашова 1956, с. 88—91, рис. 18).
Науковий доробок в археології (Миролюбов
1976, с. 122, 123; Михеев 1985, с. 29—31), а та-
кож етнографічні дані (Гюльденштедт 1805,
с. 37, 38) дають змогу відтворити загальний ви-
гляд кіс давнини, для цього також важлива ре-
конструкція типу (способу) кріплення леза до
руків’я (рис. 4, 17). У нашому випадку обтиск-
ного кільця не виявлено, однак час від часу їх,
як зазначалося, знаходять безпосередньо на
знаряддях, або в одних з ними комплексах.
Подібні коси на території півдня Східної Єв-
ропи відомі починаючи з черняхівської культу-
ри, однак широкого розповсюдження вони на-
були в останній чверті І тис. та за давньорусь-
1_2016copy.indd 109 21.04.2016 15:50:53
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1110
ких часів. Це коси-горбуші, або короткі коси,
з коротким руків’ям (Михеев 1985, с. 29—31).
На наших теренах вони широко відомі й за ет-
нографічними матеріалами, оскільки були у
вжитку ще у ХІХ ст.
Опрацювання речей з Боярського музею
привело до доволі цікавого спостереження. З
одного боку — представлені вироби репрезен-
тують типові сільськогосподарські знаряддя і
їх неординарність полягає значною мірою в су-
купності виявленого пошуковцями комплексу.
Але це лише на перший погляд.
Аналіз відповідних матеріалів півдня Схід-
ної Європи показав, що знахідки землероб-
Рис. 3. Знаряддя збирання врожаю з околиць Боярки; фонди Боярського краєзнавчого музею (а — прорисовка;
б — фото): 7—13, 15, 16 — серпи; 14, 17 — коса-горбуша (15 — покажчик промірів, див. таблицю; 16, 17 — графіч-
на реконструкція реманенту)
1_2016copy.indd 110 21.04.2016 15:50:53
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1 111
ських знарядь досить нечисленні. Так, на дав-
ньоруському селищі Ліскове, де протягом
16 польових сезонів відкрито 13825 м2, виявле-
но 3 уламки наральників і 20 фрагментів сер-
пів, до того ж за всі роки досліджень не знайде-
но жодної цілої речі (Шекун, Веремейчик 1999,
с. 9, 51). У результаті вивчення Шестовиці, де
за останні 12 років відкрито 3174 м2 на городи-
щі, 6415 м2 на посаді і близько 784 м2 на подолі,
не рахуючи масштабних робіт 1983—1985 рр.
та менших за обсягами попередніх розкопок,
знайдено наральник з череслом та уламок ще
одного, 17 фрагментів серпів і 3 уламками кіс
(Скороход 2011, с. 6, 16). На Григорівській групі
поселень, де на шести пунктах протягом 20 ро-
ків відкрито близько 10000 м2 і постійно прово-
дився збір археологічних матеріалів із розмивів
берега Дніпра, зафіксовано наральник, 2 ле-
меші, 2 чересла, 20 переважно фрагментова-
них серпів, із яких лише 4 дають уявлення про
параметри знарядь і 4 коси (Петрашенко 2005,
с. 5, 73—77). При розкопках у 1984–1985 та
1988–1989 рр. селища Дорогинка-III на площі
понад 800 м2 виявлено два наконечники орних
знарядь, чересло, серп та уламки ще кількох,
фрагмент коси (Сєров 2001, с. 116, 119, 131,
рис. 9). Схожу картину демонструють й інші
пункти, зокрема Софіївська Борщагівка, Ав-
туничі тощо. Подібна ситуація простежена на-
віть у цілих регіонах, вивчених досить деталь-
но. Так, на селищах Київського Подніпров’я
загалом зібрано 4 залізних наконечники орних
знарядь, чересло, цілий серп і уламки ще шес-
ти (Південноруське 1997, с. 111). У межиріч-
чі Дніпра і пониззя Десни, де знаходилась
«вся жизнь» чернігівських князів і де на чо-
тирьох поселеннях вивчено від 100 до 1000 м2,
на семи — понад 1000 м2, а загалом розкрито
більше 26000 м2, виявлено 2 цілих і 4 фрагмен-
тованих наральники, сошник, чересло, цілий
серп і уламки ще 31 (Веремейчик 1994, с. 3, 5,
9). На Південному Дніпрі відомо 2 наральни-
ки, 4 лемеші, окуття лопати, 3 цілих і кілька
фрагментованих серпів та 3 уламки кіс (Коз-
ловський 1992, с. 31—35). У підсумковій публі-
кації результатів вивчення давньоруських се-
лищ Верхнього Подністров’я і Волині згадана
фіксація взагалі лише одного серпа (Південно-
руське 1997, с. 145). Надзвичайно мало заліз-
них сільськогосподарських знарядь походить з
пам’яток донських слов’ян — дещо більше де-
сятка загалом (Винников 1995, с. 39, 40; Горба-
ненко 2014). Можливо, це викликано природ-
ними умовами. На думку С.О. Бєляєвої, від-
сутність металевих наконечників знарядь для
оранки на пам’ятках ХІІ—ХІV ст. у лісостепо-
вому Подонні слід пов’язувати з особливос-
тями землеробства у річкових долинах, де об-
робку ґрунту можна було проводити легкими
неукріпленими дерев’яними ралами (Беляе-
ва 2001, с. 40). На сільських поселеннях XII—
XV ст. південних територій Рязанської землі
виявлені 4 коси, 7 серпів, ніж-косар (Тропин
2004, с. 147). На роменсько-давньоруському
комплексі біля с. Кам’яне на Пслі протягом
трьох сезонів зібрано тесло-мотичку і уламки
коси-горбуші та двох серпів (Сухобоков 2012,
с. 182). На слов’яно-руських пунктах кінця I —
початку II тис. на вододілі Оки і Дону пов’язані
з сільським господарством знаряддя праці, як
наголошували дослідники, представлені вкрай
слабко, виняток складає лише колекція Су-
прутського городища, де знайдено плужні
ножі, наконечники рал, коси і серпи (Григо-
рьев 2005, с. 83, 84).
Схожа ситуація щодо виявлення землероб-
ського реманенту і на поселеннях, де життя
розвивалось за давньоруської і монгольсько-
литовської доби. Так, результати досліджень
селищ Комарівка і Озаричі, де протягом 5 се-
Рис. 3, номер
Розміри, см (у — уцілілий; м — можливий) Співвідношення
ab ac bc de
df de/ac ce/ac
у м у м у м у м
7 37 26 12,5 9,5 2,5 0,37 0,29
8 34 23,5 12 7,5 2 0,32 0,26
9 34 23 12 8,5 2,5 0,37 0,24
10 37 27 11,5 9 2,5 0,33 0,22
11 35 24,5 12,5 14 9 2 0,37 0,27
12 33,5 38 26,5 7,5 12 10,5 3,5 0,40 0,23
13 36 23,5 13,5 8,5 2,5 0,36 0,19
Таблиця. Основні параметри серпів (див. рис. 3, 15)
1_2016copy.indd 111 21.04.2016 15:50:53
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1112
зонів відкрито, відповідно, 3,5 га і 0,3 га дозво-
ляють оперувати даними щодо частин плуга
з наральником та поодиноких уламків серпів
(Бєляєва, Кубишев 1995, с. 3—8, 56, 90), а на
поселенні Ходосівка-Рославське за 5 сезонів
відкрито понад 1000 м2 і знайдено цілий і фраг-
ментований наральники, косу та уламок серпа
(Готун та ін. 2013а, с. 87; 2013в, с. 185, 186).
Стосовно пам’яток слов’ян додержавного
періоду, сільськогосподарський інвентар теж
важко назвати масовою категорією знахідок.
Зокрема, на селищі Ходосівка-Козаків Яр єди-
ний наконечник орного знаряддя виявлений
під час розвідкових робіт (Готун та ін. 2014,
с. 147) після відкриття різними дослідниками
впродовж шести сезонів площі 2500—3000 м2,
з якої походили фрагменти двох серпів (Су-
хобоков 1977, с. 60, 61, рис. 6, 3; Петрашенко
1989, с. 36, рис. 1, 23). А в узагальнювальній
роботі для VIII—X ст. знахідки між Дніпром і
Карпатами наральників, чересел і мотичок на-
звані на 6 пунктах, серпів — на 7 (Михайли-
на 2007, с. 107—110). Тим не менше, нині за-
галом на райковецьких пам’ятках налічується
значна кількість землеробського інвентарю, а
саме 13 наральників, 5 чересел, понад півтора
десятка мотичок, з півсотні серпів, до десятка
кіс-горбуш. Схожа ситуація і на Дніпровському
Лівобережжі: на кінець 1980-х рр. на волинцев-
ських пам’ятках регіону дослідниками нарахо-
вано 2 наральники, 3 черешкових і втульчастих
чересла, 26 серпів, 5 кіс, властиві сільськогос-
подарські знаряддя і населенню розташованих
у регіоні роменських пунктів (Сухобоков 1992,
с. 25, 45). Нині з волинцевсько-роменських
пам’яток відомо майже три десятки наральни-
ків, біля десятка чересел з різними типами кріп-
лення, близько 20 мотичок, біля півсотні сер-
пів, майже два десятки кіс-горбуш.
Зрозуміло, що частина знахідок виявле-
на певною мірою випадково, як наральник
та втулка від ще одного і два фрагменти коси
у шурфах на селищі Петрушки (Готун та ін.
2013б, с. 26), у повній мірі це стосується і опи-
саного комплексу з Боярки, зафіксованого не
при планомірних археологічних дослідженнях,
а під час пошукових робіт. Водночас, на тлі на-
ведених статистичних даних колекція з Бояр-
ського музею за відсутності в окрузі міста ста-
ціонарно вивчених пам’яток по праву може
вважатись доволі представницькою.
Останнім часом з’являється все більше ін-
формації про подібні охарактеризованому де-
позитарії кінця І — початку ІІ тис. Їх нагрома-
дження природно приводить до спроб осмис-
лення такого явища загалом. Так, подібні
«скарби» салтівської культури (до яких, крім
сільськогосподарських також входять реміс-
ничі знаряддя, кінська збруя, посуд тощо),
В.В. Колода характеризує як ями для збері-
гання найважливіших предметів для забезпе-
чення життєдіяльності окремого господарства.
Більшість подібних знахідок на салтівських
пам’ятках приурочена до меж поселень (Коло-
да 2014а; 2014б; 2015, в печати). Зрозуміло, що
це були не спеціальні «ями для зберігання», а
споруди для реманенту та інвентарю або міс-
ця, де переховували цінні речі у випадку небез-
пеки.
Крім визначення хронології, подібні депо-
зити слід розглядати за кількома загалом неза-
лежними критеріями: місце знахідки (пам’ятка,
поза межами останньої), призначення (земле-
робський, ремісничий, змішаний, інше), зміст
(виробничий, сакральний, зберігання майна), про
що вже йшлось (Щербань, Пуголовок, Горба-
ненко 2015).
Стосовно комплексу з околиць Боярки за-
галом, слід зауважити, що знаряддя переважно
спрацьовані, деякі навіть були зламані, але піс-
ля поломки їх адаптували й продовжували ви-
користовувати за призначенням. Зважаючи на
те, що усі вони, за даними пошуковців, знайде-
ні разом, загальну хронологію набору визначає
сукупність датувань усіх предметів. Отже, най-
імовірніший період активного використан-
ня виробів — остання чверть І тис.; культур-
на приналежність, найвірогідніше, райковець-
ка культура. Можлива дата — початок ІІ тис.
За широких хронологічних рамок побутуван-
ня серпів і коси, належність решти виробів до
кінця І — початку ІІ тис. (райковецька та дав-
ньоруська культури) варто зробити висновок
щодо ймовірної експлуатації всього комплексу
саме у межах вказаного періоду. Дослідження
контексту депозиту поки що не принесло до-
даткової інформації щодо часу його археологі-
зації. А випадковість знахідок та велика кіль-
кість різноманітних факторів, що впливають
на потрапляння в землю таких великих за роз-
мірами і цінних за значенням виробів унемож-
ливлює спробу аналізу їх розповсюдженості на
різних територіях у давнину.
Наявність компактної групи речей на досить
обмеженій площі (розміри шурфу пошуковців
на місці бойової позиції часів Другої світової
війни складають близько 0,5 × 0,5 м) могла мар-
кувати схованку на період певної небезпеки,
місце їх виготовлення чи ремонту, а також місце
зберігання при експлуатації за призначенням.
1_2016copy.indd 112 21.04.2016 15:50:53
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1 113
Різний ступінь спрацьованості знарядь та сліди
ремонтів деяких предметів дозволяв, як імовір-
ніші, розглядати випадки з місцем зберігання
у житловій чи господарській споруді та місцем
переховування на період певних потрясінь, тим
більше, що така сукупність за кількістю й асор-
тиментом цілком може відображати типовий
набір землеробського реманенту дрібного гос-
подарства — однієї сім’ї. З’ясування означено-
го питання шляхом обстеження території фік-
сації виробів показало, що сліди давніх об’єктів
на означеному місці відсутні, відтак, комплекс
слід розглядати як спеціально сховані речі. Шар
горілого чорного піску потужністю 0,3 м з груд-
кою обпаленої глини під 5-сантиметровим сте-
рильним піщаним прошарком у місці виявлення
знахідки дозволяє припустити наявність навко-
ло нашарувань з археологічними артефактами;
відповідні пошуки заплановані на майбутнє. Та
незалежно від їх результатів можна стверджува-
ти, що у даному випадку ми маємо справу з до-
волі неординарною знахідкою і цінним джере-
лом з історії господарства слов’ян кінця І — по-
чатку ІІ ст.
Досі таких депозитів слов’яно-руської доби
відомо надзвичайно мало, що й не дивно, зва-
жаючи на умови їх залягання, адже поза межа-
ми пам’яток археологічні дослідження за-
звичай не проводяться, і лише випадок може
спричинити їх виявлення. Однак, навіть відомі
нині «скарби» доволі сильно відрізняються за
своїм змістом. Так, датована добою Київської
Русі знахідка серпа, покладеного між двома
частинами зламаного наральника, що похо-
дить з околиць Старого Калкаєва Оржицько-
го р-ну Полтавської обл., інтерпретована як
сакральне закладання на межі давнього поля
(Мироненко, Горбаненко 2011). Набір сіль-
ськогосподарських знарядь, усі речі з якого, а
саме п’ять наральників і втульчаста мотичка,
цілком відповідають роменським і синхрон-
ним слов’янським матеріалам, зафіксований
«в околицях» роменсько-давньоруських по-
селень за 1,5 км від с. Сугрово і за 2,0 км від
с. Нижні Деревеньки Льговського р-ну Кур-
ської обл. (Веретюшкина 2011). За складом
такий депозит навряд чи був індивідуальним
набором родини для власних землеробських
потреб. Отже, його слід вважати скарбом про-
дукції. Сукупність речей поза межами посе-
лення поблизу с. Жерновець Касторенського
р-ну Курської обл. теж виявлена випадково.
Найближча до неї пам’ятка роменської куль-
тури досліджена за 0,5 км. Знахідка включа-
ла вузький наральник з незначними плічка-
ми, загальні розміри й пропорції якого подібні
до відповідних показників знарядь типу І Б 1
за Ю.О. Красновим, фрагмент серпа, косу-
горбушу, сокиру, втульчасте тесло для дерево-
обробки, три залізні предмети незрозумілого
призначення, багато «невиразних уламків за-
лізних виробів, напевно ножів» та крицю. За
припущенням дослідників, депозит ймовірно
належав ковалю, який, до того ж, з міркувань
протипожежної безпеки міг спорудити кузню
за межами селища (Сокол, Зорин, Пузикова
2008). Таким чином, цей збірний депозитарій,
до якого входила продукція ковальського ви-
робництва, може об’єднувати предмети тор-
гівлі / обміну. Так само можна інтерпретувати і
виявлений поблизу с. Хитці Лубенського р-ну
Полтавської обл. скарб з чотирьох речей, дві з
яких були землеробськими (широколопатевий
наральник і чересло), дві — ремісничими (де-
ревообробні інструменти). Його знайдено по-
близу роменсько-давньоруського городища.
Матеріали представлені знаряддями з доволі
широкою хронологією, однак наральник має
значні розміри, більш притаманні давньорусь-
ким екземплярам. Не виключено, що археоло-
гізація цього скарбу зумовлена сіверянсько-
руським протистоянням межі Х—ХІ ст. (Пуго-
ловок, Горбаненко 2014), а сам він представляє
набір речей, найцінніших для його власни-
ка, сільського жителя, землероба й господа-
ря. Найближчим за змістом можна вважати де-
позит, до якого входили вузьколопатевий на-
ральник, шість серпів, коса-горбуша, ножиці,
пробійник і два фрагменти бронзового казана
великих розмірів з околиць с. Городище Чор-
нухинського р-ну Полтавської обл., зафіксова-
ний неподалік городища Многа (Горбаненко,
Шерстюк, Сидоренко 2015). У цьому випадку
йдеться про знахідку переважно сільськогос-
подарського характеру, до якої також помісти-
ли цінну сировину, а саме брухт кольорового
металу для вторинного використання. Таким
чином, знахідка з Боярки — досі одна з над-
звичайно рідкісних, яка, до того ж, представ-
ляє винятково землеробський реманент.
Набагато більшою кількістю представлені
різноманітні за варіантами закладання і зна-
чення депозитарії на території західних слов’ян
(Poleski 2013, ryc. 89). Один з сільськогосподар-
ських «скарбів» було виявлено у Словаччині на
пагорбі Братиславського замку, за 20 м на пів-
день від північно-східної башти. Він складався
з наральника й чересла, втульчастої й провуш-
ної мотичок, п’яти серпів, двох кіс-горбуш та
трьох сокир. За аналогіями й супутніми фраг-
1_2016copy.indd 113 21.04.2016 15:50:53
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1114
Археалогія Беларусі. — Минск, 2000. — Т. 3.
Археологія Української РСР 1975 у 3 т. — Т. ІІІ: Ранньослов’янський та давньоруський періоди / Є.В. Максимов,
В.П. Петров, В.І. Бідзіля та ін. — К., 1975.
Археология Украинской ССР в 3 т. — Т. 3: Раннеславянский и древнерусский периоды / В.Д. Баран, Р.С. Орлов,
П.П. Толочко и др. — К., 1986.
Арциховский А.В. К методике изучения серпов // Тр. секции археологии РАНИОН. — 1928. — Т. IV. — С. 29–42.
Баранов И.А. Таврика в эпоху средневековья (салтово-маяцкая культура). — К., 1990.
Беляева С.А. Особенности формирования и развития комплексного сельского хозяйства в лесостепном Днепров-
ском Левобережье // АЛЛУ. — 2000. — № 1—2. — С. 38—41.
Бєляєва С.О., Кубишев А.І. Поселення Дніпровського Лівобережжя X—XV ст. — К., 1995.
Веремейчик О. М. Сільські поселення в межиріччі нижньої течії Десни і Дніпра ІХ — першої половини ХІІІ ст. Ав-
тореф. дис. … канд. іст. наук. — К., 1994.
Веретюшкина М.В. Становление и развитие земледелия славян на территории междуречья Сейма и Псла (по
находкам наконечников пашенных орудий) // Славяно-русские древности Днепровского Левобережья.
Материалы конф., посв. 75-летию со дня рождения К. Ф. Сокола. — Курск, 2008. — С. 29—34.
Веретюшкина М.В. К вопросу о контактах населения Северской земли и Хазарии (на примере находок наконеч-
ников пахотных орудий) // Учен. зап. Электрон. науч. журн. КГУ. — 2010. — С. 30—40.
Веретюшкина М.В. Клад сельскохозяйственных орудий из деревни Сугрово // Вестник Воронежского государ-
ственного университета. Серия История. Политология. Социология. — 2011. — № 2. — С. 84—88.
Винников А.З. Славяне лесостепного Дона в раннем средневековье (VIII — начало XI века). — Воронеж, 1995.
Гончаров В.К. Райковецкое городище. — К., 1950.
Горбаненко С.А. Землеробство слов’ян останньої чверті І тис. н. е. // Археологія. — 2006. — № 3. — С. 73—79.
Горбаненко С.А. Землеробство і тваринництво слов’ян Лівобережжя Дніпра другої половини І тис. н. е. — К., 2007.
Горбаненко С.А. Рільництво у носіїв боршевської культури // Археологія. — 2014. — № 2. — С. 110—120.
Горбаненко С.А., Пашкевич Г.О. Землеробство давніх слов’ян (кінець І тис. до н. е. — І тис. н. е.). — К., 2010.
Горбаненко С.А., Колода В.В. Сільське господарство на слов’яно-хозарському порубіжжі. — К., 2013.
Горбаненко С.А., Шерстюк В.В., Сидоренко О.В. Скарб господарських знарядь давньоруського часу з околиць с. Го-
родище на Полтавщині // Старожитності Лівобережного Подніпров’я. — 2015. — С. 5—26.
Готун І.А., Грицик Ю.О., Казимір О.М., Сухонос А.М. Господарство і побут мешканців селища Ходосівка-
Рославське // Археологія. — 2013а. — № 4. — С. 85—102.
Готун І.А., Гунь М.О., Казимір О.М., Петраускас А.В. Селище Петрушки у західних Київських передмістях // Се-
редньовічні міста Полісся. — К., 2013б. — С. 23—30.
Готун І.А., Сухонос А.М., Казимір О.М. Реконструкція життєвого укладу мешканців селища Ходосівка-Рославське
за особливостями залізних виробів // Експериментальна археологія: досвід моделювання об’єктів та вироб-
ництв. — К., 2013в. — С. 185—200 (АДІУ, вип. 10).
Готун І.А., Казимір О.М., Синиця Є.В. та ін. Дослідження поселення Козаків яр у Ходосівці // АДУ 2013. — К.,
2014. — С. 146, 147.
Григорьев А.В. Славянское население водораздела Оки и Дона в конце I — начале II тыс. н. э. — Тула, 2005.
Гюльденштедт А. Описание некоторых в малой России употребительных плугов // Технол. журн. — 1804. — Т. 1,
ч. 2. — С. 3—31.
Давыденко В.В., Гриб В.К. «Государев Яр» — новый памятник Х—ХI вв. в среднем течении Северского Донца
(предварительная публикация) // Археол. альманах. — 2011. — № 25. — С. 250—269.
Древняя Русь. Город. Замок. Село / Г.В. Борисевич, В.П. Даркевич, А.Н. Кирпичников и др. — М., 1985 (Серия
«Археология СССР с древнейших времен до средневековья в 20 томах»).
Зеленин Д.К. Восточнославянская этнография. — М., 1991.
Кирпичников А.Н. Древнерусское оружие. (Вып. 2: Копья, сулицы, боевые топоры, булавы, кистени IX—XIII вв.). —
М., 1966 (САИ, вып. Е1—36).
ментами кераміки дослідник датував цей де-
позит ІХ ст. (Kováč 2013), з чим цілком можна
погодитись. У присвяченій комплексу публі-
кації згадані сім подібних закладань лише з те-
риторії Словаччини (Kováč 2013). Щоправда,
для інших пам’яток у статті не вказано ступінь
«випадковості» знахідок: чи були це депозити
поза археологічними пам’ятками, чи на їх те-
риторії.
Отже, цілком припустимо, що ця база даних
для теренів східних слов’ян надалі буде актив-
но поповнюватися новими матеріалами.
1_2016copy.indd 114 21.04.2016 15:50:53
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1 115
Кирьянов А.В. История земледелия Новгородской земли X—XV вв. (по археологическим материалам) // Тр. Нов-
городской археол. экспедиции. — М., 1959. — Т. II. — С. 306—362 (МИА, № 65).
Козловський А.О. Історико-культурний розвиток Південного Подніпров’я в ІХ—ХІV ст. — К., 1992.
Колода В.В. Два салтовских комплекса из Государева Яра // Салтово-маяцька археологічна культура: проблеми та
дослідження. — Харків, 2013. — Вип. 3. — С. 73—81, 161—168.
Колода В.В. «Скарб» землеробських знарядь з городища Коропові Хутори // Старожитності Лівобережного
Подніпров’я — 2014. — С. 40—49.
Колода В.В. Клады городища Мохнач // Тр. IV (ХХ) Всерос. АС в Казани. — Казань, 2014а. — Т. II. — С. 339—343.
Колода В.В. О хозяйственных ямах со стандартизированными наборами предметов на салтовских поселениях //
Проблемы истории и археологии Украины: Материалы IX Междунар. науч. конф. (Харьков, 30—31 октября
2014 г.). — Харьков, 2014б. — С. 54—55.
Колода В.В. Уникальный жилищно-хозяйственный комплекс салтовской культуры на селище Мохнач-П // Ха-
зарский альманах. — 2015. — Т. 13. — в печати.
Колчин Б.А. Железообрабатывающее ремесло Новгорода Великого (продукция, технология) // Тр. Новгородской
археологической экспедиции. — М., 1959. — Т. II. — С. 7—119 (МИА, № 65).
Краснов Ю.А. Древние и средневековые пахотные орудия Восточной Европы. — М., 1987.
Левашова В.П Сельское хозяйство // Очерки по истории русской деревни X—XIII вв. — М., 1956. — Вып. 1. —
С. 19—105 (Тр. ГИМ, вып. 32).
Ляпушкин И.И. Городище Новотроицкое. О культуре восточных славян в период сложения Киевского государ-
ства. — М.; Л., 1958 (МИА, № 74).
Магомедов Б.В. Черняховская культура Северо-Западного Причерноморья. — К., 1987.
Максимов Е.В., Петрашенко В.А. Славянские памятники у с. Монастырек на среднем Днепре. — К., 1988.
Миролюбов И.А. Орудия вторичной обработки почвы и уборки урожая из Старой Ладоги // АСГЭ. — 1976. —
№ 17. — С. 119—124.
Мироненко К.М., Горбаненко С.А. Скарб землеробських знарядь праці на Полтавщині // Археологія. — 2011. —
№ 1. — С. 97—100.
Михайлина Л.П. Слов’яни VIII—X ст. між Дніпром і Карпатами. — К., 2007.
Михайлина Л.П. Нові матеріали з Ревнянського гнізда поселень райковецької культури // Від венедів до Русі. —
К.; Харків, 2014. — С. 357—364.
Михайлина Л.П., Пашкевич Г.О., Пивоваров С.В. Рільництво слов’яно-руського населення межиріччя верхнього
Пруту та середнього Дністра // Археологія. — 2007. — № 2. — С. 57—66.
Михеев В.К. Подонье в составе Хазарского каганата. — Харьков, 1985.
Обломский А.М., Терпиловский Р.В., Приймак В.В., Кропоткин А.В. Отчет о работе Левобережной раннеславянской
экспедиции в 1992 г. / НА ІА НАНУ. — № 1992/56.
Петрашенко В.А. Древнерусское село (по материалам поселений у с. Григоровка). — К., 2005.
Петрашенко В.О. Волинцевська культура на Правобережному Подніпров’ї (за матеріалами Ходосівського посе-
лення) // Археологія. – 1989. – № 2. – С. 32–44.
Петрашенко В.О., Козюба В.К. Узбережжя Канівського водосховища (каталог археологічних пам’яток). — К.,
1999.
Пивоваров С.В. Охоронні археологічні дослідження слов’янських пам’яток на Буковині у 2009 р. // ПССІАЕ. —
2010. — Т. 1 (29). — С. 41—54.
Пивоваров С.В. Дослідження слов’янського поселення VI—IX ст. поблизу с. Рідківці 2010 р. // ПССІАЕ. — 2011. —
Т. 2 (32). — С. 22—37.
Пивоваров С.В., Ільків М.В. Рідківське поселення райковецької культури у Верхньому Попрутті // Від венедів до
Русі. — К., 2014. — С. 345—356.
Південноруське село ІХ—ХІІІ ст. (нові пам’ятки матеріальної культури): Навч.-метод. посібник / О.П. Моця,
В.П. Коваленко, В.О. Петрашенко та ін. — К., 1997.
Плетнева С.А. На славяно-хазарском пограничье. Дмитриевский археологический комплекс. — М., 1989.
Пономарев Л.Ю. Хозяйственная деятельность населения салтовской культуры Керченского полуострова (краткий
обзор археологических источников) // Салтово-маяцька археологічна культура: проблеми та дослідження. —
2012. — Вип. 2. — С. 67—78, 130—132.
Пуголовок Ю.О., Горбаненко С.А. Скарб виробів із заліза з околиць с. Хитці у Посуллі // Старожитності Лівобереж-
ного Подніпров’я. — 2014. — С. 50—60.
Село Київської Русі (за матеріалами південноруських земель) / С.О. Біляєва, О.М. Веремейчик, Г.О. Вознесенська
та ін. — К., 2003.
Сєров О. Фастівщина в добу Київської Русі (історико-археологічний нарис) // Археологічні пам’ятки Фастів-
1_2016copy.indd 115 21.04.2016 15:50:53
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1116
щини: проблема дослідження і охорони. — Фастів, 2001. — С. 113—137 (Науково-інформаційний бюлетень
Прес-музей. — № 10—11 за 1998 р.).
Скороход В.М. Просторова структура Шестовицького археологічного комплексу в урочищі Коровель в кінці ІХ —
на початку ХІ ст. Автореф. дис. … канд. іст. наук. — Чернігів, 2011.
Сокол К.Ф., Зорин А.В., Пузикова А.И. Жерновецкий клад железных изделий роменского времени // Славяно-
русские древности Днепровского Левобережья. Материалы конф., посв. 75-летию со дня рождения К. Ф. Со-
кола. — Курск, 2008. — С. 146—151.
Сухобоков О.В. До питання про пам’ятки волинцевського типу // Археологія. – 1977. – Вип. 21. – С. 50–65.
Сухобоков О.В. Дніпровське лісостепове Лівобережжя у VIII—XIII ст. — К., 1992.
Сухобоков О.В. «Земля незнаема»: население бассейна Среднего Псла в X—XIII вв. по материалам роменско-
древнерусского комплекса в с. Каменное. — К., 2012.
Тропин Н.А. Сельские поселения XII—XV веков южных территорий Рязанской земли. — Воронеж, 2004.
Шекун О.В., Веремейчик О.М. Давньоруське поселення Ліскове. — Чернігів, 1999.
Щербань А.Л., Пуголовок Ю.О., Горбаненко С.А. Скарб виробів для збирання врожаю на Полтавщині // Археологіч-
ні дослідження Більського городища 2014. — 2015, у друці.
Beranová M. Zemédélstvè starìch slovanů. — Praha, 1980.
Beranová M., Lutovský M. Slované v Čechách. Archeologie 6—12. století. — Praha, 2009.
Henning J. Südosteuropa zwischen Antike und Mittelalter. — Berlin, 1987 (Archäologische Beiträge zur Landwirtschaft des
1. Jahrtausends u. Z., Schriften zur Ur- und Frühgeschichte. — 42).
Kováč J. Hromadný nález železných predmetov z Bratislavského hradného vrchu // Archeológia. — Bratislava, 2013. —
23. — P. 97—104 (Zborník Slovenského národného múzea. — R. CVII).
Poleski J. Małopolska w VI—X wieku: studium archeologiczne. — Kraków, 2013.
Teodor D.Gh. Mestesugurile la nordul Dunarii de Jos în secolele IV—XI d. Hr. — Iaşi, 1996.
Teodor D.Gh. Reguinile Carpato-Nistriene în secolele V—X d. Hr. // Spaţiul nord-est carpatic în mileniul întunecat. —
1997. — P. 79—116.
Надійшла 09.06.2015
И.А. Готун, С.А. Горбаненко
КОМПЛЕКС ЗЕМЛЕДЕЛЬЧЕСКИХ ОРУДИЙ ИЗ ОКРЕСТНОСТЕЙ БОЯРКИ
Сельскохозяйственный инвентарь славяно-русского периода в экспозиции Боярского краеведческого музея до
недавних пор был представлен происходящими из окрестностей города двумя изделиями. Это широколопастной
без видимой асимметрии плечиков втульчатый наральник и массивное черешковое чересло, эксплуатировавшие-
ся в составе кривогрядильного рала с поставленным горизонтально к почве ральником, череслом и отвальной
доской. Весной 2015 г. фонды музея пополнил набор орудий, выявленный поисковым отрядом «Корчагинец» при
исследовании мест сражений периода Второй мировой войны на окраине города. Комплекс включает инструмен-
ты для обработки почвы и сбора урожая. Их состав по количеству и ассортименту может отображать типичный
набор земледельческого инвентаря мелкого хозяйства — одной семьи. Обследование места фиксации находки
позволило исключить существование тут древнего сооружения, а стратиграфическая ситуация предполагает даль-
нейшие разведывательные работы, но независимо от полученных данных можно утверждать о выявлении весьма
неординарного памятника.
Набор включает отличающийся от предыдущего по метрическим показателям, но однотипный с ним сильно
сработанный наральник. Подобные изделия на современной территории Украины появились в начале I тыс. и
продолжали существовать во второй — третьей четверти I тыс., а разновидность, к которой принадлежит находка,
получила широкое распространение в конце I — начале II тыс. и является наиболее характерной для археологиче-
ских культур последней четверти I тыс. юга Восточной Европы. Она бытовала также в древнерусское время и поз-
же, просуществовав до XIX—XX вв. Разомкнутая втулка и широкие плечики указывают на использование детали
в составе кривогрядильного рала с укрепленным широколопастным наконечником ральником, поставленным
горизонтально к земле. Найдено также три втульчатых мотыжки, всем им свойственна незамкнутая втулка и ра-
бочая часть прямоугольного сечения. Орудия известны со второй половины I тыс., но наиболее широкое распро-
странение получили в его конце. Еще два изделия этого назначения имеют проушное конструктивное решение.
Подобные инструменты на юге Восточной Европы появились в последней четверти I тыс., хотя возникновение
похожих мысовидных выступов-щекавиц на обухах в случае с топорами отмечено исследователями для X в. Семь
серпов, один из которых характеризуется более массивным лезвием и, вероятно, был изготовлен другим масте-
ром, имеют классический вид; такие орудия бытуют до настоящего времени, а период широкого их распростране-
ния приходится на конец I тыс. Коса-горбуша также представлена типичным экземпляром, имеющим аналогии
от черняховской культуры до XIX в. Период их широкого распространения — последняя четверть I тыс. и древне-
русское время. Орудия в составе комплекса преимущественно сработаны, некоторые имеют следы ремонта. При
1_2016copy.indd 116 21.04.2016 15:50:53
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1 117
широкой хронологии бытования серпов и косы, принадлежность остальных изделий к концу I — началу II тыс.
позволяет сделать вывод о бытовании всего набора в пределах райковецкой культуры — периода Киевской Руси.
Анализ информации о фиксации на территории юга Восточной Европы земледельческого инвентаря конца
I — начала II тыс. позволяет утверждать, что эта категория находок не является многочисленной как на памят-
никах славян накануне образования древнерусского государства, так и в древнерусское и монгольско-литовское
время. Это касается как отдельно взятых конкретных пунктов, так и целых микрорегионов. Еще меньше случаев
выявления не отдельных находок, а сходных с описанным комплексов, хоть они и неединичные среди синхрон-
ных древностей на землях западных славян. Поэтому недавняя находка из окрестностей Боярки по праву может
считаться весьма ценным источником по истории земледелия в регионе.
I.A. Gotun, S.A. Gorbanenko
SET OF AGRICULTURAL TOOLS FROM BOYARKA SUBURBS
Agricultural inventory of the Slavs-Rus period in the display of Boyarka Local Lore Museum was represented till recently
by two items which come from the town suburbs. They are a wide-bladed spigot ard tip without a visible asymmetry of
shoulders and a massive heft coulter which were used in the structure of an ard with a horizontally fixed iron ploughshare, a
coulter, and a mouldboard. In the current spring, the Museum’s collections were accomplished with a set of tools found by
the searching group Korchahinets during the research at the battle-ground of the World War II period in the outskirts of the
town. A set consists of tools for cultivation and harvest. Their structure with its number and assortment can reflect a typical
set of agricultural inventory for small-scale farm, namely, for a family. A research at a place where the finding was recorded
allowed the authors to exclude an existing of an ancient structure there, while a stratigraphic condition presupposes the
further archaeological prospecting. Nevertheless, whatever data will be obtained, it can be stated that discovered is quite an
extraordinary site.
The set includes a heavily processed ard tip which is different from the previous by its metrical indexes, although belongs
to the same type. Such products appeared on the territory of modern Ukraine at the beginning of the 1st millennium and
continued to be used till the second or third quarters of the 1st millennium, while the sort to which the finding belongs
was widely spread at the end of the 1st and the beginning of the 2nd millennia and is the most peculiar for archaeological
cultures on the south of Eastern Europe of the last quarter of the 1st millennium. It was used also later in Ancient Rus period
and till the 19th—20th centuries. An open spigot and wide shoulders evidence that the detail was used in the structure of
ard strengthened with a wide-bladed ploughshare which is fixed horizontally to the ground. Also three spigot hoes were
found, all having an open spigot and a work part rectangular in section. These tools are known since the second half of the
1st millennium, but they were widely used at the end of it. Two more items of this purpose have an eye design. Such tools
appeared on the south of Eastern Europe in the last quarter of the 1st millennium, though the inventing of similar cape-
shaped projections-cheeks on butts in case of axes is recorded by the scholars for the 10th century. Seven sickles are of classic
design, such tools are used till the present time, and the period of their wide usage is the end of the 1st millennium. One of
sickles has more massive blade and was probably made by the other craftsman. Scythe-sickle is also represented by a typical
sample having analogies dated from Cherniakhiv culture to the 19th century. The period of their wide usage is the last quarter
of the 1st millennium and the Ancient Rus period. The tools in the assemblage are mostly processed; some are with the traces
of repair. While the chronology of usage of sickles and a scythe is wide, the belonging of other items to the end of the 1st and
the beginning of the 2nd millennia allow the authors to come to a conclusion that the whole set was used within the limits of
Raikovetska culture of the Kyiv Rus period.
An analysis of information on the record of the agricultural inventory of the end of the 1st or the beginning of the 2nd
millennia on the territory of south of Eastern Europe allow stating that this category of findings is not numerous both at the
Slavs’ sites on the eve of Ancient Rus state creation, and in the Ancient Rus and the Mongol-Lithuanian periods. It concerns
both separate specific sites, and the whole micro regions. Fewer are instances of discovery of not single findings, but of sets
similar to the described one, though they are not single among the synchronous antiquities on the lands of the Western Slavs.
Consequently, the recent findings from Boyarka suburbs can be considered by right to be a valuable source for the history
of agriculture in the region.
1_2016copy.indd 117 21.04.2016 15:50:53
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-195002 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:23:28Z |
| publishDate | 2016 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Готун, І.А. Горбаненко, С.А. 2023-12-03T08:36:25Z 2023-12-03T08:36:25Z 2016 Комплекс землеробських знарядь з околиць Боярки / І.А. Готун, С.А. Горбаненко // Археологія. — 2016. — №. 1. — С. 104–117. — Бібліогр.: 76 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195002 Публікацію присвячено знаряддям для обробітку ґрунту і збирання врожаю, виявленим нещодавно на околиці м. Боярка на Київщині. Описано виставлені у Боярському музеї наральник і чересло, що могли експлуатуватись у складі одного землеробського пристрою із попередніх надходжень і охарактеризовано наральник, 5 провушних і втульчастих мотичок, 7 серпів та коса, переданих до установи останнім часом. Наведено територію і хронологію побутування подібних виробів. Крізь призму даних стосовно фіксації таких знарядь у регіоні зроблено висновок щодо ролі й місця комплексу для вивчення історії землеробства наприкінці I – на початку II тис. Agricultural inventory of the Slavs-Rus period in the display of Boyarka Local Lore Museum was represented till recently by two items which come from the town suburbs. They are a wide-bladed spigot ard tip without a visible asymmetry of shoulders and a massive heft coulter which were used in the structure of an ard with a horizontally fixed iron ploughshare, a coulter, and a mouldboard. In the current spring, the Museum’s collections were accomplished with a set of tools found by the searching group Korchahinets during the research at the battle-ground of the World War II period in the outskirts of the town. A set consists of tools for cultivation and harvest. Their structure with its number and assortment can reflect a typical set of agricultural inventory for small-scale farm, namely, for a family. A research at a place where the finding was recorded allowed the authors to exclude an existing of an ancient structure there, while a stratigraphic condition presupposes the further archaeological prospecting. Nevertheless, whatever data will be obtained, it can be stated that discovered is quite an extraordinary site. The set includes a heavily processed ard tip which is different from the previous by its metrical indexes, although belongs to the same type. Such products appeared on the territory of modern Ukraine at the beginning of the 1st millennium and continued to be used till the second or third quarters of the 1st millennium, while the sort to which the finding belongs was widely spread at the end of the 1st and the beginning of the 2nd millennia and is the most peculiar for archaeological cultures on the south of Eastern Europe of the last quarter of the 1st millennium. It was used also later in Ancient Rus period and till the 19th—20th centuries. An open spigot and wide shoulders evidence that the detail was used in the structure of ard strengthened with a wide-bladed ploughshare which is fixed horizontally to the ground. Also three spigot hoes were found, all having an open spigot and a work part rectangular in section. These tools are known since the second half of the 1 st millennium, but they were widely used at the end of it. Two more items of this purpose have an eye design. Such tools appeared on the south of Eastern Europe in the last quarter of the 1st millennium, though the inventing of similar capeshaped projections-cheeks on butts in case of axes is recorded by the scholars for the 10th century. Seven sickles are of classic design, such tools are used till the present time, and the period of their wide usage is the end of the 1st millennium. One of sickles has more massive blade and was probably made by the other craftsman. Scythe-sickle is also represented by a typical sample having analogies dated from Cherniakhiv culture to the 19th century. The period of their wide usage is the last quarter of the 1 st millennium and the Ancient Rus period. The tools in the assemblage are mostly processed; some are with the traces of repair. While the chronology of usage of sickles and a scythe is wide, the belonging of other items to the end of the 1st and the beginning of the 2nd millennia allow the authors to come to a conclusion that the whole set was used within the limits of Raikovetska culture of the Kyiv Rus period. An analysis of information on the record of the agricultural inventory of the end of the 1st or the beginning of the 2nd millennia on the territory of south of Eastern Europe allow stating that this category of findings is not numerous both at the Slavs’ sites on the eve of Ancient Rus state creation, and in the Ancient Rus and the Mongol-Lithuanian periods. It concerns both separate specific sites, and the whole micro regions. Fewer are instances of discovery of not single findings, but of sets similar to the described one, though they are not single among the synchronous antiquities on the lands of the Western Slavs. Consequently, the recent findings from Boyarka suburbs can be considered by right to be a valuable source for the history of agriculture in the region. Сельскохозяйственный инвентарь славяно-русского периода в экспозиции Боярского краеведческого музея до недавних пор был представлен происходящими из окрестностей города двумя изделиями. Это широколопастной без видимой асимметрии плечиков втульчатый наральник и массивное черешковое чересло, эксплуатировавшиеся в составе кривогрядильного рала с поставленным горизонтально к почве ральником, череслом и отвальной доской. Весной 2015 г. фонды музея пополнил набор орудий, выявленный поисковым отрядом «Корчагинец» при исследовании мест сражений периода Второй мировой войны на окраине города. Комплекс включает инструменты для обработки почвы и сбора урожая. Их состав по количеству и ассортименту может отображать типичный набор земледельческого инвентаря мелкого хозяйства — одной семьи. Обследование места фиксации находки позволило исключить существование тут древнего сооружения, а стратиграфическая ситуация предполагает дальнейшие разведывательные работы, но независимо от полученных данных можно утверждать о выявлении весьма неординарного памятника. Набор включает отличающийся от предыдущего по метрическим показателям, но однотипный с ним сильно сработанный наральник. Подобные изделия на современной территории Украины появились в начале I тыс. и продолжали существовать во второй — третьей четверти I тыс., а разновидность, к которой принадлежит находка, получила широкое распространение в конце I — начале II тыс. и является наиболее характерной для археологических культур последней четверти I тыс. юга Восточной Европы. Она бытовала также в древнерусское время и позже, просуществовав до XIX—XX вв. Разомкнутая втулка и широкие плечики указывают на использование детали в составе кривогрядильного рала с укрепленным широколопастным наконечником ральником, поставленным горизонтально к земле. Найдено также три втульчатых мотыжки, всем им свойственна незамкнутая втулка и рабочая часть прямоугольного сечения. Орудия известны со второй половины I тыс., но наиболее широкое распространение получили в его конце. Еще два изделия этого назначения имеют проушное конструктивное решение. Подобные инструменты на юге Восточной Европы появились в последней четверти I тыс., хотя возникновение похожих мысовидных выступов-щекавиц на обухах в случае с топорами отмечено исследователями для X в. Семь серпов, один из которых характеризуется более массивным лезвием и, вероятно, был изготовлен другим мастером, имеют классический вид; такие орудия бытуют до настоящего времени, а период широкого их распространения приходится на конец I тыс. Коса-горбуша также представлена типичным экземпляром, имеющим аналогии от черняховской культуры до XIX в. Период их широкого распространения — последняя четверть I тыс. и древнерусское время. Орудия в составе комплекса преимущественно сработаны, некоторые имеют следы ремонта. При широкой хронологии бытования серпов и косы, принадлежность остальных изделий к концу I — началу II тыс. позволяет сделать вывод о бытовании всего набора в пределах райковецкой культуры — периода Киевской Руси. Анализ информации о фиксации на территории юга Восточной Европы земледельческого инвентаря конца I — начала II тыс. позволяет утверждать, что эта категория находок не является многочисленной как на памятниках славян накануне образования древнерусского государства, так и в древнерусское и монгольско-литовское время. Это касается как отдельно взятых конкретных пунктов, так и целых микрорегионов. Еще меньше случаев выявления не отдельных находок, а сходных с описанным комплексов, хоть они и неединичные среди синхронных древностей на землях западных славян. Поэтому недавняя находка из окрестностей Боярки по праву может считаться весьма ценным источником по истории земледелия в регионе. uk Інститут археології НАН України Археологія До історії стародавнього виробництва Комплекс землеробських знарядь з околиць Боярки Set of agricultural tools from Boyarka suburbs Комплекс земледельческих орудий из окрестностей Боярки Article published earlier |
| spellingShingle | Комплекс землеробських знарядь з околиць Боярки Готун, І.А. Горбаненко, С.А. До історії стародавнього виробництва |
| title | Комплекс землеробських знарядь з околиць Боярки |
| title_alt | Set of agricultural tools from Boyarka suburbs Комплекс земледельческих орудий из окрестностей Боярки |
| title_full | Комплекс землеробських знарядь з околиць Боярки |
| title_fullStr | Комплекс землеробських знарядь з околиць Боярки |
| title_full_unstemmed | Комплекс землеробських знарядь з околиць Боярки |
| title_short | Комплекс землеробських знарядь з околиць Боярки |
| title_sort | комплекс землеробських знарядь з околиць боярки |
| topic | До історії стародавнього виробництва |
| topic_facet | До історії стародавнього виробництва |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195002 |
| work_keys_str_mv | AT gotunía komplekszemlerobsʹkihznarâdʹzokolicʹboârki AT gorbanenkosa komplekszemlerobsʹkihznarâdʹzokolicʹboârki AT gotunía setofagriculturaltoolsfromboyarkasuburbs AT gorbanenkosa setofagriculturaltoolsfromboyarkasuburbs AT gotunía komplekszemledelʹčeskihorudiiizokrestnosteiboârki AT gorbanenkosa komplekszemledelʹčeskihorudiiizokrestnosteiboârki |