Н.С. Котова. Древнейшая керамика Украины
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія |
|---|---|
| Дата: | 2016 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2016
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195018 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Н.С. Котова. Древнейшая керамика Украины / Л.Л. Залізняк // Археологія. — 2016. — №. 2. — С. 137–141. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-195018 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Залізняк, Л.Л. 2023-12-03T09:05:46Z 2023-12-03T09:05:46Z 2016 Н.С. Котова. Древнейшая керамика Украины / Л.Л. Залізняк // Археологія. — 2016. — №. 2. — С. 137–141. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195018 uk Інститут археології НАН України Археологія Рецензії Н.С. Котова. Древнейшая керамика Украины Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Н.С. Котова. Древнейшая керамика Украины |
| spellingShingle |
Н.С. Котова. Древнейшая керамика Украины Залізняк, Л.Л. Рецензії |
| title_short |
Н.С. Котова. Древнейшая керамика Украины |
| title_full |
Н.С. Котова. Древнейшая керамика Украины |
| title_fullStr |
Н.С. Котова. Древнейшая керамика Украины |
| title_full_unstemmed |
Н.С. Котова. Древнейшая керамика Украины |
| title_sort |
н.с. котова. древнейшая керамика украины |
| author |
Залізняк, Л.Л. |
| author_facet |
Залізняк, Л.Л. |
| topic |
Рецензії |
| topic_facet |
Рецензії |
| publishDate |
2016 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| issn |
0235-3490 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195018 |
| citation_txt |
Н.С. Котова. Древнейшая керамика Украины / Л.Л. Залізняк // Археологія. — 2016. — №. 2. — С. 137–141. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT zalíznâkll nskotovadrevneišaâkeramikaukrainy |
| first_indexed |
2025-11-25T02:41:34Z |
| last_indexed |
2025-11-25T02:41:34Z |
| _version_ |
1850504669835558912 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 137
4. Шукаючи аналогії морфологічним компо-
нентам, які виокремлюються в давньоруських
краніологічних серіях м. Чернігова, Ю.В. Дол-
женко звертається до антропологічної класи-
фікації середньовічних східних слов’ян, запро-
понованої В.Д. Дяченком. Це не зовсім логіч-
но, оскільки вона була піддана аргументованій
критиці, не діставши підтримки з боку інших
фахівців-антропологів (Алеексеева 1999, с. 15;
Сегеда 2001, с. 27—28).
4. Назва статті Л.В. Литвинової не відпові-
дає її змістові, оскільки в ній ідеться не про все
населення Нижнього Подніпров’я, а лише про
жителів одного, хай і відносно багатолюдного,
поселення цього регіону в добу середньовіччя.
5. Стаття Т.І. Рудич була б ще більш інфор-
мативною, якби авторка використала в ній ре-
зультати дослідження польського антрополога
Анджея Маліновського, який провів та опублі-
кував індивідуальні виміри черепів із Козаць-
кої могили м. Львова (XVІІ ст.), де було похова-
но 73 особи з війська Богдана Хмельницького,
що загинули чи померли під час облоги міста
(Malinowski 1981).
5. Фізичні риси жителів козацького со-
тенного містечка Стайки не знайшли належ-
ного висвітлення в статті, вміщеній в збірці,
оскільки в ній відсутні краніологічні дані. Це
сталося не з вини автора, оскільки їх, як по-
відомляється чомусь в наступній статті збір-
ки (с. 131), вивчав інший фахівець. Все ж до-
цільність пуб лікації в одному виданні всього
комплексу даних, отриманих в процесі ви-
вчення однієї популяції на підставі різних ме-
тодик, безсумнівна.
Ці зауваження, безумовно, мають характер
дружніх порад, які, на мій погляд, слід врахува-
ти під час підготовки наступного числа рецен-
зованого видання. Сподіваюсь, що його поява
не за горами.
С.П. СЕГЕДА
Алексеева Т.И. История изучения антропологического состава восточных славян // Восточные славяне. Антропо-
логия и этническая история. — М., 1999. — С. 19—29.
Сегеда С. Антропологічний склад українського народу (етногенетичний аспект). — К., 2001.
Сегеда С.П. Антропологічна концепція Ф.Вовка: раціональне зерно і данина часу // Человек в истории и культу-
ре. — Одесса, 2012. — Вып. 2. — С. 336—355.
Сегеда С.П. Некоторые вопросы происхождения славян в свете данных антропологии // Вестник антропологии
(Научный альманах). — М., 2013, — № 4 (26) — С. 128—137.
Ушаков М.Ю. До травматичної краніології давнього населення України // Матеріали з антропології України. —
К., 1973. — Вип. 7. — С. 80—87.
Malinowski A. Materiały kraniologiczne z byłego zakładu antropologiczno-etnologocznego uJK we lwowie // Żródła do
badań biologii i historii populacji słowiańskich. — Poznań, 1981. — S. 125—145.
Н.С. К о т о в а. Древнейшая керамика Украины
К.; Харьков: Майдан, 2015. — 153 с.
© Л.Л. ЗАЛІЗНЯК, 2016
Рецензована книга одного з провідних фахів-
ців неоліту України, д. і. н. Н.С. Котової, по-
трапила до мене випадково. Попри те, що вона
була надрукована рік тому, а її авторка є співро-
бітницею Інституту археології НАН України —
монографії немає ні в бібліотеці ІА НАН Ук-
раїни, ні в колег, ні в продажу. Подібна секрет-
ність додала інтриги до процесу знайомства з
працею про становлення неоліту України.
Монографія щедро ілюстрована власни-
ми малюнками неолітичної кераміки. Вона
містить докладну класифікацію неолітично-
го посуду України. Провідною ідеєю книги є
спроба аргументувати припущення, що неолі-
тизація України розпочалася в другій полови-
ні Vii тис. до н.е. неолітичними землеробами
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2138
з балкано-дунайського регіону. «…Перша ке-
раміка з’явилася на території України в другій
половині VII тис. до н.е. у місцевого мезолітич-
ного населення кукрекської та гребениківської
культур в результаті дифузії населення із Захід-
ної Анатолії та Фракії, що зумовила формуван-
ня буго-дністровської та сурської культур»,—
пише Н.С. Котова (Котова 2015, с. 76).
Власне новизни в цьому твердженні неба-
гато, бо про те саме неодноразово писав автор
цих рядків ще з кінця минулого століття (За-
лізняк 1995, с. 11, 12; 1998, с. 183, 230—236;
2005, с. 122—154; 2006; 2013, zaliznyak 1998,
p. 135—140). У зазначених статтях, положен-
ня яких отримали подальший розвиток у піз-
ніших публікаціях (Залізняк 2005; 2009; 2013;
2016), йшлося про фазу протонеолітизації дру-
гої половини Vii тис. до н.е., представлену
безкерамічними пам’ятками гребениківської
культури Північно-Західного Надчорномор’я.
Зверталася увага на прямі паралелі гребеників-
ського крем’яного інвентарю крем’яним виро-
бам раннього неоліту Греції. Це стало підста-
вою для виділення балканського неолітичного
крем’яного комплексу, характерними ознака-
ми якого були однобічні нуклеуси для відтис-
кних пластин середньої ширини, симетрич-
ні трапеції та вкладні з перетинів цих пластин.
Унаслідок дифузії (зокрема морським шляхом —
уздовж західного узбережжя Чорного моря) но-
сіїв ранньонеолітичних традицій Західної Ана-
толії та Греції зазначена протонеолітична техні-
ка обробки кременю з другої половини Vii тис.
до н.е. поширилася в Подунав’ї та Південно-
Західній Україні спочатку в безкерамічній про-
тонеолітичній гребениківській культурі, а дещо
пізніше — у керамічних спільнотах Криш-
Старчеве, буго-дністровській (БДК) і лінійно-
стрічкової кераміки (ЛСК). Органічний синтез
кукрецького кременю з матеріалами культури
Криш (кераміка, кремінь балканського типу)
дав підстави для висновку про ґенезу БДК у
Vi тис. до н.е. на місцевій кукрецькій осно-
ві під впливом Криш із Подністер’я. Відхід
буго-дністровського населення під тиском но-
вих хвиль неолітичних мігрантів із Подунав’я
(ЛСК, Кукутень) у північно-східному напрям-
ку до Києво-Черкаського Подніпров’я та Київ-
ського Полісся започаткував ранню фазу
дніпро-донецької культури. Вона представле-
на пам’ятками другої половини Vi тис. до н.е.
типу Лазарівка-Крушники з кременем бузько-
го варіанту кукрецької культури та керамікою,
що має прямі паралелі в матеріалах пізнього
(самчинського) етапу БДК. У цей час у Волин-
ському Поліссі на основі яніславицької куль-
тури під впливом ЛСК формувалася волин-
ська (німанська) неолітична культура басейнів
Прип’яті та Німану (Залізняк 1995; 1998; 2005;
2009; 2012; 2013; 2016).
На фоні зазначеного оприлюднена в новій
монографії Н.С. Котової ідея початку неоліти-
зації України в другій половині ViІ тис. до н.е.
ранньонеолітичними колоністами з Балкан та
Західної Анатолії виглядає як повторення відо-
мих фактів. Дійсною новацією в побудовах ав-
торки є спроба довести наявність у Південно-
Західній Україні ранньої неолітичної керамі-
ки, що датується другою половиною ViІ тис.
до н.е. і має прямі аналогії в ранньому неоліті
Болгарії, зокрема в культурі Фикиртепе. «Ке-
раміка раннього періоду буго-дністровської куль-
тури дуже нагадує найдавніший посуд Балкан,
особливо монохромного горизонту, для якого не
властивий розпис. Вірогідно, українські стоян-
ки є найсхіднішою групою цього горизонту, най-
давніші пам’ятки якого датуються в Болгарії
близько 6500—6400 р. до н.е.», — пише Н.С. Ко-
това (Котова 2015, с. 62).
Це твердження дійсно важливе для україн-
ського неолітознавства. Однак виглядає воно
в монографії дещо декларативно, оскільки не
отримало належної переконливої аргумента-
ції, якій приділено в роботі мало місця й уваги.
Варто було проілюструвати паралелі з Балка-
нами не лише малюнками буго-дністровської
та сурської (СДК) кераміки, але й зображення-
ми балканських відповідників. Паралелі най-
давнішій кераміці Болгарії Н.С. Котова бачить
не в якомусь своєрідному горизонті україн-
ського неоліту зі специфічним матеріалом, а в
окремих фрагментах кераміки БДК та СДК, що
отримали в Київській лабораторії ранні дати.
Непереконливість доказової бази значною
мірою пояснюється побудовою хронології нео-
літу України на радіокарбонових датах Київ-
ської лабораторії. Про їхню сумнівність, через
невідповідність датам європейських лаборато-
рій, неодноразово писали різні дослідни-
ки (Бурдо 2003; Товкайло 2004; 2005; Заліз-
няк 2006, с. 15; Гаскевич 2007). Київські дати,
на відміну від європейських, значно зістаре-
ні, чим, схоже, і пояснюється синхронізація
Н.С. Котовою раннього неоліту України з най-
давнішим балканським неолітом Європи.
Непереконливість датування авторкою по-
чатку українського неоліту пояснюється також
застарілими джерелами, якими користувалася
дослідниця. Маються на увазі матеріали буго-
дністровської культури, добуті В.М. Данилен-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 139
ком ще в 50—60 рр. минулого століття, тобто
майже 70 років тому. До того ж, неодноразово
писалося про незадовільні стратиграфічні умо-
ви, в яких залягали матеріали більшості буго-
дністровських пам’яток В.М. Даниленка (Гас-
кевич 2005).
Старі, виснажені трьома поколіннями до-
слідників, археологічні джерела, добуті дав-
но й часом за недосконалими методиками —
одна з головних проблем українського неолі-
тознавства. На 60—80-ті рр. ХХ ст. припадає
розквіт київської школи неолітознавства. Ві-
домі українські дослідники неоліту В.М. Да-
ниленко, Д.Я. Телегін, В.М. Непріна, О.М. Ти-
това, М.Т. Товкайло полишили після себе не
лише актуальні й дотепер періодизаційні схе-
ми неоліту регіону, але й були активними по-
льовиками. Саме вони створили основу сучас-
ної джерельної бази неоліту України. Нинішнє
покоління київських неолітчиків особливо не
переймається польовими роботами, а теорети-
зує на матеріалах попередників. Зрозуміло, що
якість побудов на матеріалах 60—30-ти літньої
давності потребує перевірки свіжими, добу-
тими та інтерпретованими новими методами,
матеріалами.
Таким чином, плідна ідея Н.С. Котової про
існування на південному заході України до-
кришського неолітичного горизонту з керамі-
кою, що має прямі паралелі в найдавнішому
неоліті Болгарії ViІ тис. до н.е., поки що лиша-
ється недоведеною. Адже припущення дослід-
ниці базується на задавнених датах Київської
радіокарбонової лабораторії, які суперечать
усталеній хронології неоліту Подунав’я та ви-
кликають сумніви в провідних фахівців у галузі
неоліту України.
Якщо згаданий архаїчний пласт ранньонео-
літичної кераміки існував у віддаленій від Бал-
кан Україні, то чому він не простежується в
країнах Подунав’я, що безпосередньо межують
з Балканами — у Словенії, Угорщині, Румунії?
Наприклад, у Молдові, з усного повідомлен-
ня В.О. Дергачьова, відсутні не лише сліди до-
кришського неолітичного горизонту, а навіть
достовірні матеріали ранньокришської фази з
розписною керамікою, яка зникає на самому
початку Vi тис. до н.е. На мою думку, в Украї-
ні поки що не відомі неолітичні пам’ятки, ке-
рамічний комплекс яких датувався б раніше
6000 BC (саl).
Не можу не зупинитися ще на одному ас-
пекті наукового доробку авторки. До вихо-
ду даної монографії Н.С. Котова була пере-
конаною і активною прибічницею східних,
кавказько-каспійських витоків неоліту Украї-
ни. Ця, започаткована В.М. Даниленком (Да-
ниленко 1969), східна версія неолітизації Укра-
їни відома в літературі під назвою «концепція
східного імпульсу». Остання лягла в основу
докторської дисертації та відповідної моногра-
фії (Котова 2002) дослідниці. Н.С. Котова не
лише суттєво розвинула, але й гіпертрофува-
ла ідею В.М. Даниленка про «східний скотар-
ський імпульс» з Передкавказзя та Надазов’я,
як каталізатор неолітизації України. Автор-
ка монографії 2002 р. не тільки сміливо ствер-
джує, що доместикація вівці, кози, бика, коня,
собаки відбулася в Передкавказзі та Надазов’ї
ще у ViІІ тис. до н.е., але й пише про «безсум-
нівно місцеву доместикацію коня» та свині. «Із
західного Надазов’я і степового Подніпров’я до-
машні тварини і цей тип тваринництва поши-
рились у лісостепове Побужжя і дещо пізніше по
всій території України» (Котова 2002, с. 60). На
думку Н.С. Котової, не лише скотарство, але й
«культурні рослини були запозичені мешканцями
України у населення Північного Надазов’я та Пе-
редкавказзя, а не Балкано-Карпатського регіо-
ну». А в Надазов’я навички землеробства по-
трапили з Анатолії через Кавказ і Нижній Дон
ще в середині ViІ тис. до н.е. (Котова, 2002,
с. 75, 76, 82).
У наш час усе більше дослідників неолі-
ту України висловлюють сумніви, щодо про-
відної ролі «східного імпульсу» в неолітизації
України. У 2012 р. були опубліковані результа-
ти палеоботанічних досліджень на двох десят-
ках ранньонеолітичних пам’яток Надазов’я,
басейну Сіверського Дінця та Нижнього Дону.
У цій публікації переконливо доведено, що
найдавніші сліди вирощування культурних
злаків у зазначеному регіоні фіксуються лише з
другої половини V — початку ІV тис. до н.е. на
енеолітичних поселеннях середньостогівської
культури. Щодо дуже ранніх слідів доместика-
ції рогатої худоби в Надазов’ї, про що, на дум-
ку Н.С. Котової, нібито свідчать кістки вівці з
нижніх шарів стоянки Семенівка під Меліто-
полем, то з’ясувалося, що згадані рештки на-
лежать не домашній вівці, а дикій сайзі і дату-
ються вони за С14 не VІІi тис. до н.е., а середи-
ною Vi тис. до н.е. (Motuzaite-Motuzeviciute
2012, р. 14—17).
Наведене ставить під сумнів не лише мож-
ливість походження скотарства у Східній Євро-
пі з Передкавказзя та Надазов’я, але й саму ідею
«східного імпульсу» як каталізатора неолітиза-
ції України. Принаймні, саме існування остан-
нього наразі потребує додаткової аргументації.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2140
І ось маємо нову монографію Н.С. Ко-
тової, в якій давня і послідовна прибічниця
східних витоків неоліту України змінює свою
позицію на протилежну: раніше пріоритет-
ний східний імпульс поступився балкансько-
му. Звичайно, дослідниця має повне право
на перегляд своїх наукових позицій, але при
цьому варто визначитися з пріоритетами. Не
може бути двох рівноправних центрів неолі-
тизації території України. Принаймні з текс-
ту монографії незрозуміло де знаходиться за
Н.С. Котовою батьківщина неоліту України і
звідки до нас прийшов перший неолітичний
імпульс.
Особливої уваги заслуговує історіографіч-
ний розділ книги. У ньому зазначається, що «…
Автори приєдналися до мого припущення про поя-
ву першої кераміки на півдні лісової зони в басейні
Прип’яті і на Київщині під впливом пізньої буго-
дністровської культури» (Котова 2015, с. 11).
Генетичний зв’язок раннього етапу дніпро-
донецької культури Київщини та Черкащи-
ни є одним з базових положень відомої мо-
нографії В.М. Даниленка «Неолит Украины»
1969 р. Незрозуміло чому «автори приєдналися
до припущення» Н.С. Котової, якщо воно зо-
всім не її і було сформульоване та оприлюдне-
не В.М. Даниленком задовго до початку нау-
кової діяльності дослідниці.
Щось подібне маємо на тій же сторінці
книги, де авторка торкається питання неолі-
тизації Київського Полісся. Згадавши стоян-
ки Бородянка 3Б, Крушники, Лазарівка, Кор-
ма 1, Корма 1Б та ін., вона пише: «На думку
Д.Л. Гаскевича (Гаскевич 2001, с. 66) поселен-
ня з крем’яним інвентарем яніславицького типу
належать німанській культурі, стоянки з ку-
крекським набором — дніпро-донецькому насе-
ленню, а кордон між ними проходив по басейну
р. Тетерев…». Усі згадані неолітичні пам’ятки
Києво-Житомирського Полісся були відкри-
ті, розкопані та інтерпретовані, саме так як
пише Н.С. Котова, ще в 70-х — на початку
80-х рр. ХХ ст. Л.Л. Залізняком (1979; 1979а;
1984, с. 104—109, 112; 1985; 1987, с. 72; 1998,
с. 192, 232), тобто задовго до згаданої дослід-
ницею роботи Д.Л. Гаскевича.
Два останні приклади змушують згада-
ти вислів «Історіографія — це історія ідей».
А будь яку історію можна реконструювати
лише враховуючи хронологію подій, у випад-
ку цієї монографії — часову послідовність ро-
біт та висловлювань різних дослідників. Ігно-
рування зазначеного фактору призводить до
того, що позиції окремих дослідників пода-
ються як синхронні і рівнозначні без враху-
вання їхньої хронологічної послідовності. Як
наслідок, викривляється історіографічна кар-
тина розвитку наукового положення або кон-
цепції, ігнорується внутрішня логіка форму-
вання сучасного стану тієї чи іншої наукової
проблеми. Ця вада значною мірою притаман-
на історіографічному розділу останньої моно-
графії Н.С. Котової.
Не можу погодитися з шановною автор-
кою, яка віднесла мою монографію (Залізняк
1998) до категорії не наукових, а «популярних
книг» (Котова 2015, с. 12). За даними провід-
ного видавництва НАН України «Наукова дум-
ка», головним формальним критерієм відмін-
ності наукового видання від популярного є
наявність апарату посилань з відповідною біб-
ліографією. Н.С. Котова — переконаний при-
бічник короткої бібліографії. Зокрема в її мо-
нографії 2002 р. список літератури нараховує
142 позиції, у тому числі — п’ять «іноземної»
(Kotova, telegin, lillie, timofeev), а рецензова-
на монографія 2015 р. має список літератури з
116 назв. Для порівняння «популярна книга»
Л.Л. Залізняка 1998 р. обсягом 30 друкованих
аркушів має бібліографію з 780 позицій, у тому
числі — 200 латиницею.
Академічна монографія передбачає вичер-
пність дослідження обраної автором темати-
ки, у тому числі повну бібліографію пробле-
ми. У списку літератури рецензованої роботи
практично відсутні праці останніх трьох ро-
ків (за винятком власних робіт авторки). Не
фігурують цілі монографії, які безпосередньо
стосуються неолітизації України (Охрімен-
ко 2001; Залізняк 2005). Невідома авторці моя
велика (2,0 д.а.) стаття в журналі «Археологія»
(Залізняк 2006), яка спеціально присвячена
питанням балкано-дунайських впливів (зо-
крема й кришських) на процес неолітизації
України. Лишилася поза увагою останньої ще
одна моя стаття в співавторстві з Ю.В. Пан-
ченком (Залізняк, Панченко 2007), що при-
свячена критичному аналізу гіпертрофова-
них уявлень дослідниці про визначальну роль
Прикаспію, Кавказу та Надазов’я в неоліти-
зації України.
Не прикрашає монографію і різке звинува-
чення одного з колег-неолітчиків у «непрофе-
сіоналізмі, підтасовці фактів і плагіаті» (Кото-
ва 2015, с. 11). Таке серйозне обвинувачення
не повинно бути голослівним і потребує ваго-
мих доказів. А ще краще було б узагалі вилучи-
ти цей сюжет з тексту. Авторка могла уникнути
значної частини подібних недоліків у своїй ро-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 2 141
боті, якби її книжка пройшла належне обгово-
рення на відповідному відділі Інституту архео-
логії НАН України.
Однак мої претензії до останньої книги
Н.С. Котової можливо й перебільшені. Адже,
судячи з відсутності грифу НАН України та ІА
НАН України, видання не належить до акаде-
мічних.
Н.С. Котова — енергійна, працьовита і про-
дуктивна дослідниця. Проте її остання моно-
графія хоча й корисна, але не найкраща в її
нау ковому доробку.
Л.Л. ЗАЛІЗНЯК
Бурдо Н.Б. Історія дослідження проблеми походження Трипілля-Кукутені у світлі нових даних // Археологія. —
2003. — № 4. — С. 5—18.
Гаскевич Д.Л. Регіональні особливості у неолітизації Прип’ятського Полісся // Гістарычна-археалагічны неде-
ли. — Мінск, 2001. — № 16. — С. 36—49.
Гаскевич Д.Л. Крем’яні вироби кукрекської культурної традиції в інвентарі буго-дністровських пам’яток Побуж-
жя // Археологія — 2005. — № 3. — С. 24—37.
Гаскевич Д.Л. Синхронізація буго-дністровського неоліту та неоліту Центральної Європи: проблема радіовуглеце-
вих дат // Wspolno tadziedzsctwa archeologizhnego ziem ukrainy s Polski. — Warszawa, 2007. — S. 115—147.
Даниленко В.Н. Неолит Украины. — К., 1969.
Зализняк Л.Л. О влиянии северопричерноморской кукрекской мезолитической культуры на мезолит Полесья //
Памятники древних культур Северного Причерноморья. — К., 1979. — С. 5—14.
Залiзняк Л.Л. Неолiтичнi пам’ятки р. Здвиж // Археологiя. –– 1979а. — 31. — С. 54—65.
Зализняк Л.Л. Мезолит Юго-Восточного Полесья. — К., 1984.
Залiзняк Л.Л., Балакiн С.А. Янiславицькi культурнi традицiї в неолiтi Правобережного Полiсся // Археологія. —
1985. — 49. — С. 41—48
Залiзняк Л.Л., Балакiн С.А., Охрiменко Г.В. Неолiтичнi поселення Корма 1 та Крушники на Житомирщинi // Архе-
ологія. – 1987.— 58. — С. 64—73.
Залізняк Л.Л. Пізній мезоліт України // Археологiя. – 1995. — № 4. — С. 3—16.
Залізняк Л.Л. Передісторія України Х—V тис. до н.е. — К., 1998.
Залізняк Л.Л. Фінальний палеоліт і мезоліт континентальної України. — К., 2005 (Кам’яна доба України. —
Вип. 8).
Залізняк Л.Л. Гребениківська мезолітична культура: походження, хронологія, історична доля // Археологія. —
2006. — № 4. — С. 3—18.
Залiзняк Л.Л., Панченко Ю.В. Неолітизація Правобережної України: балканізація чи «східний імпульс»? // Мате-
ріали та дослідження з археології Східної України. — Луганськ, 2007. — Вип. 7. — С. 6—14.
Залізняк Л.Л. Мезоліт заходу Східної Європи. — К., 2009. (Кам’яна доба України. — Вип. 12).
Залізняк Л.Л. Стародавня історія України. — К., 2012.
Залізняк Л.Л., Степанчук В.М., Кухарчук Ю.В. та ін. Найдавніше минуле Новомиргородщини. — К., 2013 (Кам’яна
доба України. — Вип. 15).
Залізняк Л.Л., Сорокун А.А., Переверзєв С.В., Хоптинець І.М. Неолітизація Київського Подніпров’я у світлі нових
досліджень // Археологiя. — 2016. — № 1. — С. 3—18.
Котова Н.С. Неолитизация Украины. — Луганск, 2002.
Котова Н.С. Древнейшая керамика Украины. — К.; Харьков, 2015.
Охріменко Г.В. Волинська неолітична культура. — Луцьк, 2001.
Товкайло М.Т. До проблеми датування буго-дністровського неоліту // Кам’яна доба України. – К., 2004. —
Вип. 5. — С. 236—246.
Товкайло М.Т. Неоліт Степового Побужжя. — К., 2005 (Кам’яна доба України. — Вип. 6).
Motuzaite-Motuzeviciute Giedre the earliest appearance of domesticated plant species and their originson the western fringes
of the eurasian Steppe // documenta Praehistorica. — ljubljana, 2012. — Т. XXXiX. — Р. 1—21.
Zaliznyak L. the late mesolithic subbase of the ukrainian Neolithic // Beyond Balkanization. — Poznan, 1998. — Vol. 5. —
P. 120—145.
|