Знахідка меча Х ст. біля Хортиці (до питання про похід князя Святослава "в пороги" 972 р.)
Простежено взаємозв’язок інформації археологічних та писемних джерел про обставини загибелі князя Святослава в районі дніпрових порогів в контексті сітуації, яка склалася в Київській Русі в 971—972 рр. Uniquely preserved and decorated sword of the 10th century was found in the course of the Dnipro R...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія |
|---|---|
| Дата: | 2016 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2016
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195029 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Знахідка меча Х ст. біля Хортиці (до питання про похід князя Святослава "в пороги" 972 р.) / М.А. Остапенко, В.Д. Саричев // Археологія. — 2016. — №. 3. — С. 49–64. — Бібліогр.: 66 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859669397701918720 |
|---|---|
| author | Остапенко, М.А. Саричев, В.Д. |
| author_facet | Остапенко, М.А. Саричев, В.Д. |
| citation_txt | Знахідка меча Х ст. біля Хортиці (до питання про похід князя Святослава "в пороги" 972 р.) / М.А. Остапенко, В.Д. Саричев // Археологія. — 2016. — №. 3. — С. 49–64. — Бібліогр.: 66 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | Простежено взаємозв’язок інформації археологічних та писемних джерел про обставини загибелі князя Святослава в районі дніпрових порогів в контексті сітуації, яка склалася в Київській Русі в 971—972 рр.
Uniquely preserved and decorated sword of the 10th century was found in the course of the Dnipro River near the Khortytsia Island (Zaporizhzhya) in 2001. This artefact is undoubtedly directly connected with the swords, similar in type and period to those discovered during the Dniproges Expedition in 1928. All the findings were located near the strategic Kichkas crossing described in detail by Constantine Porphyrogenitus in the 10th century. The discovery of a large number of elite swords, in combination with other memorials of this period such as Voznesenovsk encampment fortifications, settlements, and cultic center at Khortytsia raises the issue of the value of this part of the route «from the Varangians to the Greeks» for the history of Rus. The combination of geographical, historical, and archаeological data highlights the issue of the death of prince Sviatoslav Igorovych in March 972 in «the rapids». A comparison of these data with evidence of Chronicles may help establishing the causes and course of the events of the last months of prince’s life. The available data allow the authors to form the hypothesis about the existence of the strategic center on the territory between the Kichkas crossing and the Island of Khortytsia in the 10th century.Its recovery was one of the priorities for Prince Sviatoslav after the cessation of the war with Byzantium. It was necessary to ensure the secure trade and smooth functioning of the route «from the Varangians to the Greeks». Such version allows resolving the conflicting interpretation of Sviatoslav’s «desperation» adopted by the historians in the 18th century yet, and also bringing us closer to understanding of possible economic causes of the campaign «to the rapids». The discoveries of swords and other artefacts allow the authors to speak about the circumstances and nature of the final battle of Prince’s troops. The assemblage of ancient antiquities of the 10th century discovered near Kichkas and Khortytsia is directly related to the genesis of Ancient Rus state.
В 2001 г. в русле Днепра возле о. Хортица (г. Запорожье) был обнаружен уникальный по сохранности и отделке меч Х в. Указанный артефакт, безусловно, находиться в прямой связи с находками аналогичных по типу и времени мечей, совершенных во время работы Днепрогесовской экспедиции в 1928 году. Все они сконцентрированы близ стратегической Кичкасской переправы, детально описанной в Х в. Константином Багрянородным. Находка большого количества элитных мечей, в сочетании с другими памятниками этого периода – укреплениями Вознесеновского лагеря, поселениями, культовым центром на Хортице ставит вопрос о значении этого участка пути «из варяг в греки» для истории Руси. Сочетание географических, исторических и археологических данных актуализирует вопрос гибели в марте 972 года «в порогах» князя Святослава Игоревича. Сопоставление их со свидетельствами летописных источников, может содействовать установлению причин и хода событий последних месяцев жизни князя. Имеющиеся данные позволяют выдвинуть гипотезу о существовании в Х в. в районе Кичкасской переправы и острова Хортица, стратегического центра, восстановление контроля над которым было одной из первоочередных задач князя Святослава после прекращения войны с Византией. Это было необходимо для обеспечения безопасной торговли и беспрепятственного функционирования пути «из варяг в греки». Такая версия позволяет устранить противоречивую трактовку «безрассудства» Святослава, принятую историками еще в XVIII в. и приблизить нас к пониманию возможных экономических причин похода «в пороги». Находки мечей и других артефактов позволяют говорить об обстоятельствах и характере последней битвы его дружины. Комплекс древнерусских древностей Х в. обнаруженный близ Кичкаса и Хортицы имеет прямое отношение к генезису древнерусской державы.
|
| first_indexed | 2025-11-30T13:11:54Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3 49
М.А. Остапенко, В.Д. Саричев
ЗНАХІДКА МЕЧА Х ст. БІЛЯ ХОРТИЦІ
(до питання про похід князя Святослава «в пороги» 972 р.)
Простежено взаємозв’язок інформації археологічних та писемних джерел про обставини загибелі князя Свя-
тослава в районі дніпрових порогів в контексті сітуації, яка склалася в Київській Русі в 971—972 рр.
К л ю ч о в і с л о в а: порожиста частина, Хортиця, Крарійська переправа, Кічкаське поселення, дніпробу-
дівські мечі, Вознесенівський скарб, Протовчий брод, шлях «із варяг у греки».
© М.А. ОстАпенкО, В.Д. сАричеВ, 2016
Виявлена у листопаді 2011 р. біля берегів
о. Хортиця, випадкова знахідка чудового за
станом збереження та оздоблення меча Х ст. в
черговий раз привертає увагу до питання про
роль порожистої частини Дніпра в історії русі
та її вплив на геополітичну карту величезної те-
риторії від скандинавії до середземномор’я.
Щонайменше з епохи раннього заліза Дні-
про був культурним і економічним коридором
між північною Європою і причорномор’ям.
Але ця комунікація стикалася із серйозною пе-
решкодою — виходами Українського криста-
лічного щита. на ділянці між містами Дніпро
й Запоріжжя граніти та гнейси, що відслоню-
вались від скельних виходів, утворили дев’ять
порогів, які повністю перегороджували річку,
та десятки забор, які перегороджували част-
ково, безліч надводних і підводних скель, жи-
вописні скелясті береги. Довжина порожистої
частини із шириною річища до 900 м складала
близько 70 км, загальне падіння води на яких
сягало 31 м (рис. 1). З античного часу, згідно з
повідомленням Геродота, проникнення греків
по Борисфену обмежувалися його нижньою
частиною — до району о. Хортиця та півден-
ного краю порогів, адже лише «до цього місця
Борисфен судноплавний». У Х ст. костянтин
Багрянородний засвідчив, що важке та небез-
печне сплавне судноплавство порогами здій-
снювали лише в червні (Багрянородный 1989,
с. 47). Це був період максимального підйома
рівня води. За особистими спостереженнями
еріха Лясоти (XVI ст.), в інший час, у пору міл-
ководдя, таке плавання ставало вкрай небез-
печним (Ласота 1873, с. 27). судноплавство в
порогах проти течії практично не використо-
вувалося навіть у XVIII—XIX ст. (Мордовськой
2008, с. 99), коли вже була розроблена ціла ме-
режа лоцманських служб, облаштовані кана-
ли та підірвані найбільш небезпечні камені на
фарватері.
У ІХ—Х ст. необхідність контролю за мало
не найскладнішою ділянкою торговельного
шляху «із варяг у греки», з нечисленними пере-
правами й можливостями вільного доступу до
причорноморських територій, підштовхувала
київських князів включити до своєї держави
території літописних уличів уздовж степово-
го Дніпра та Дністра. Активність середньодні-
провських слов’янських племен і військових
дружин русичів у північному причорномор’ї
дала підстави деяким дослідникам говорити
про ще один із центрів формування давньої
русі — про т. зв. «причорноморську русь».
попри актуальність питання щодо про-
никнення та етногенези слов’ян у степовому
подніпров’ї, стан археологічних джерел зали-
шається незадовільним. Як правило, пам’ятки
зазначеного періоду є матеріалами розвідок,
сильно пошкоджені й системно майже не дослі-
джені (телєгін, Бодянський 1990; козловський
1992). Об’єктивно це є наслідком особливос-
тей життя відносно невеликих слов’янських
громад у кочовому оточенні. Майже всі зафік-
совані поселення та поховальні пам’ятки ІХ—
ХІІІ ст. розташовувалися в місцях не зручних
для кочового господарства — на берегових те-
расах уздовж Дніпра та численних островах
(сміленко 1975). І саме ці території зазнали
значної трансформації в результаті господар-
чої діяльності в ХХ ст.
протягом кількох місяців, від осені 971 р.
до весни 972 р., на нижньодніпровській ді-
лянці шляху «із варяг у греки» відбулися дра-
матичні події, які призвели до загибелі армії та
великого князя святослава — правителя дер-
жави, яка стрімко набувала ваги в тогочасно-
му світі. Це спричинило тривалу війну за київ-
ський престол, поступову втрату впливу київ-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 350
ської русі на нижнє подніпров’я та північне
причорномор’я, і зрештою зумовило напря-
мок еволюції Давньоруської держави.
У ХІХ ст. з’явилося припущення про заги-
бель святослава поблизу порогу ненаситець,
де на початку ХХ ст. була встановлена меморі-
альна дошка. навіть сьогодні ця думка досить
поширена, попри її фантазійне походження
(комар 2014, с. 252).
Особистості князя святослава історична
література приділяє значно менше уваги, ніж
його найближчим родичам — матері княги-
ні Ользі, яка впорядкувала внутрішнє життя в
державі, сину Володимиру, який за допомогою
християнства цю державу «цивілізував» та ону-
ку Ярославу, доба якого стала розквітом київ-
ської русі. на їхньому тлі правління святосла-
ва (964—972 рр.) — це перехідний етап від ча-
сів його матері до часів його сина. провідними
ознаками цього етапу виступають суцільні ві-
йни, ігнорування внутрішніх проблем держа-
ви, авантюризм та необачність князя, який ні-
бито свідомо йшов на зустріч власній смерті в
порогах навесні 972 р.
Однак діяльність будь-якого правителя не-
можливо відокремити від внутрішньополітич-
них процесів. Щодо загибелі князя, на нашу
думку, історіографія так і не надала переконли-
вої відповіді на питання, що завело його «у по-
роги». І обставини цієї події досі залишаються
дискусійним епізодом давньоруської історії.
У зв’язку з цим, зберігають актуальність пи-
тання остаточного визначення терміну «поро-
ги», дослідження військово-політичної ситуа-
ції 971—972 рр., обґрунтування мотивів вибору
маршруту та мети походу святослава до поро-
гів, відображення цих питань в історичній лі-
тературі, співставлення даних писемних та ма-
теріальних джерел.
Базу досліджень останніх місяців жит-
тя святослава складають два комплекси дже-
рел — письмовий та матеріальний. співстав-
лення цих даних та їхня інтерпретація допо-
може відтворити деталі й оцінити значення
вказаних подій в контексті ґенези Давньорусь-
кої держави.
письмовий комплекс джерел про похід
святослава в пороги становлять давньоруська
«повість минулих літ», роботи візантійців Лева
Диякона (Х ст.), Іоанна скілиці (кінець ХІ —
початок ХІІ ст.), Георгія кедріна (кінець ХІ —
початок ХІІ ст.), Іоанна Зонари (ХІІ ст.) та по-
ляка Яна Длугоша (ХV ст.).
переклад одного з варіантів «давньоруської
частини» такий:
«...учинивши мир із Греками, Святослав
рушив у човнах до (дніпрових) порогів. І ска-
зав йому воєвода отця його Свенельд: «Обі-
йди, княже, (їх) на конях, бо стоять печеніги
в порогах». Однак не послухав він його і ру-
шив у човнах. Тим часом послали переяславці
до печенігів (гінців), кажучи: «Іде Святослав
у Русь, узявши майна багато у греків і полон
незчисленний, а з малою дружиною». Почув-
ши ж печеніги се, заступили пороги. І прий-
шов Святослав до порогів, та не можна було
пройти порогів, і став він зимувати у Біло-
бережжі. І не було в них їжі, і настав голод
великий, так що по півгривні (була) голова
коняча. І зимував (тут) Святослав. А коли
приспіла весна, пішов Святослав у пороги.
У рік 6480 (972). Прийшов Святослав у по-
роги, і напав на нього Куря, князь печенізь-
кий. І вбили вони Святослава, і взяли голо-
ву його, і з черепа його зробили чашу, — оку-
вавши череп його золотом, пили з нього. Све-
нельд же прийшов у Київ до Ярополка. І було
всіх літ княжіння Святославового двадцять
і вісім» (Літопис руський 1989, с. 44).
З різних списків «повісті...» також відо-
мо, що святослав прямував «у русь», але про
Рис. 1. Археологічні пам’ятки доби київської русі в
південній частині дніпрових порогів
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3 51
конкретний пункт призначення свідчить лише
фраза «в лодіях к порогам» (Лаврентьевская
летопись 1926—1928, стлб. 73; ипатьевская ле-
топись 1908, стлб. 61; софийская первая лето-
пись 1925, с. 42; никоновская летопись 1862,
с. 38; Львовская летопись 1910, с. 63; радзиви-
ловская летопись 1994, кн. 2, с. 57), детальні-
ше — «в свою землю аж до порогів» (Густин-
ская летопись 1843, с. 248). Останнє зрозуміло,
враховуючи попередні події, коли після роз-
грому хазар і каспійсько-причорноморських
походів святослава нижній Дніпро і порожис-
та частина були фактично долученими до русі.
І прихід «у пороги» означав «у свою землю».
Але незрозуміло, який зміст вкладав літо-
писець у слово «пороги». Встановлення змісту
поняття «пороги» та їхньої території має важ-
ливе значення.
Єдиного розуміння меж порожистої части-
ни ніколи не існувало. У ХХ ст. її кордони ви-
значили територією від найпівнічнішого ко-
дацького до найпівденнішого Явленого порогу.
Однак це визначення було настільки детально
обґрунтованим, що суперечило саме собі — ге-
ологічними та іншими ознаками порожистої
частини вважалися пороги, забори, острови
різних видів, надводні та підводні скелі, осо-
бливості рельєфу берегів та рослинного світу,
ширина річки, швидкість течії тощо (свіренко
1938, с. 54—59). подібні ознаки можна поба-
чити й на інших ділянках річки. Ця обставина
виводить порожисту частину Дніпра за наведе-
ні межі між двома зазначеними порогами.
не існувало єдиного розуміння, що таке
«пороги» та їхні межі в середньовіччі. про це
свідчать літописні списки (враховуючи Іоаки-
мівський літопис у викладенні В.М. татище-
ва): навесні 972 р. прийшов святослав «в по-
роги» (Лаврентьевская летопись 1926—1928,
стлб. 73; ипатьевская летопись 1908, стлб. 61;
софийская первая летопись 1925, с. 38; Львов-
ская летопись 1910, с. 174; радзивиловская ле-
топись 1994, с. 58; Густинская летопись 1843,
с. 248), «к порогом» (Львовская летопись
1910, с. 63; ермолинская летопись 1910, с. 9),
і загинув «в порогах» (Лаврентьевская лето-
пись 1926—1928, стлб. 73; ипатьевская лето-
пись 1908, стлб. 61; Густинская летопись 1843,
с. 248; псковская первая летопись 1848, с. 174;
Летописный сборникъ 1889, с. 37), «близ про-
торча (порогов)» (татищев 1768, с. 37).
У пізніші часи плутанини не меншає. У
ХVІ ст. еріх Лясота вважає порогами Воронову
забору та о. таволжаний (Ласота 1873, с. 27—
29). У ХVІІ ст. не було різниці між порогом та
заборою, а в межах порогів локалізується ост-
рів Хортиця: «А ниже Вольнаго миля, остров
Хортица (Хиртица). А ниже Хортицы (Хир-
тица) порог Белякова (Белехова) забора»
(книга большому чертежу 1838, с. 101). Що-
правда, існувала і протилежна думка про Хор-
тицю, яка «дещо нижче порогів» (павлович
1862, с. 32). Однак локалізація острова саме «в
порогах» (семёнов 1885, с. 531) також відома у
ХІХ ст.: «Хортичъ (Хоротичь) остров на Дне-
пре, в порогах, противъ р. Хортицы» (Указа-
тель 1907, с. 504).
Локалізація острова Хортиці в межах по-
рогів відповідає наведеним вище ознакам по-
рожистої частини. скеляста, північна частина
Хортиці піщаною низиною виходила на центр
Дніпра та завершувалася скелями три стоги,
упираючись у які, русло розділяється на два ру-
кави — східний та західний (старий Дніпро).
під час весняного розливу три стоги тимчасо-
во перетворювалися на острівці, а після цього
знов ставали північним мисом Хортиці. Якби
не західний рукав Дніпра, який розпочинався
протокою завширшки 140 м між скелями Ба-
гатир та трьома стогами, Хортиця разом із на-
вколишніми скелями та мілинами східного ру-
кава могла б вважатися порогом. Для східного
рукава вона ним і була. Аби потрапити в судно-
плавний західний рукав доводилося ретельно
Рис. 2. Ділянка Дніпра між кічкасом та Хортицею на
карті 1875 р.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 352
маневрувати на вузькому фарватері між скеля-
ми три стоги та Малим островом (приблизно
60 м від правого берега), ризикуючи натрапи-
ти між ними ще й на підводні скелі, що фак-
тично дорівнювало зусиллям із долання поро-
гів (рис. 2).
У ХХ ст. плутанина не завершилася. на кар-
ті Дніпра 1929 р. південніше Вільного порога
позначено ще й Явлений поріг, хоча за всіма
ознаками він має бути заборою, адже перекри-
ває фарватер лише зі східного боку до пурисо-
вих островів (Александров 1929). Але і його не-
можна вважати південною межею порожистої
частини через наведені численні ознаки поро-
жистої частини біля північних берегів Хортиці.
під час будівництва Дніпрогесу тутешні скелі в
значній мірі знищили вибухівкою.
Отже, «пороги» — це не тільки кам’янисті
лави, які робили несудноплавним окремі ді-
лянки Дніпра. Це природно-геологічний
комплекс, урочище з наведеними вище озна-
ками, північною межею якого є о. Монастир-
ський, а південною — о. Хортиця. невипадко-
во саме такі кордони порожистої частини на-
водить Д.І. Яворницький (Яворницький 1989,
с. 14, 126).
«Візантійська частина» письмового комп-
лексу маршрут повернення святослава описує
менш конкретно — «на батьківщину», «в рідні
місця» (Лев Диякон) або «додому» (Іоан ски-
лиця) (Лев Диакон 1988, с. 82, 133). Але ці ав-
тори, а також Георгій кедрін та Іоанн Зонара,
наводять конкретні обставини бою — зазна-
чають про засідку, яку влаштували печеніги в
очікуванні святослава (чертков 1843, с. 102—
103). скилиця згадує начебто прохання свя-
тослава переказане через візантійських послів
до печенігів, аби останні не переходили Істр,
не спустошували Болгарію та пропустили його
додому через свою землю (Лев Диакон 1988,
с. 132), але це не конкретизує маршрут.
Ян Длугош також наводить невідомі «пові-
сті...» подробиці, зокрема те, що печеніги, по-
переджені не болгарами, а «русами та деякими
киянами», напали на святослава, а той нама-
гався зупинити ганебну втечу своїх вояків та
потрапив у полон, де його вбили (Щавелева
2004, с. 229).
Отже, пояснень потребують численні не-
зрозумілості про похід святослава до порогів,
що випливають із письмових джерел:
1. Де святослав був кілька місяців і чому
дістався порогів лише перед зимівлею, якщо
мир із Візантією уклав ще у липні?
2. Звідки в нього полонені, якщо за візан-
тийськими даними він звільнив їх перед вихо-
дом із Балкан?
3. чи квапився, з огляду на це, святослав
до києва? У літопису київ згадується лише як
місто, якого дістався свенельд вже після заги-
белі святослава та його дружини.
4. чому святослав ішов у пороги назустріч
печенігам, хоча з літа 971 р. знав, що вони його
вороги?
Ці події та їхнє значення не розглядалися
в якості окремо визначеної проблеми. разом
із тим, їхнє навіть побіжне висвітлення в істо-
ричній літературі протягом двох із половиною
століть сформувало певну традицію, дослі-
дження якої є темою окремої роботи (саричев
2015). стисло необхідно відмітити наступне:
1. київ часто вважається пунктом при-
значення війська святослава в поході 971—
972 рр., попри відсутність підтверджень цьо-
го в середньовічних джерелах. коріння цієї
традиції знаходимо у М.В. Ломоносова:
«Свенельдъ советовалъ Святославу итти
къ Кїеву на коняхъ, представляя опасность
Рис. 3. Мечі 1928 р. № 1—4 (за н.А. чернишевим)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3 53
водянаго ходу, и что въ порогахъ стояли
Печенеги. Непринятїю добраго совета по-
следовала погибель» (Ломоносов 1766, с. 92).
Цю тезу підхопили дворянські історики, які
просто перенесли ознаки російської імпе-
рії XVIII ст. із столицею в центрі усталеної
адміністративною-територіальної системи
на події Х ст., коли ще тривало становлен-
ня Давньоруської держави. подібне перене-
сення робилося «механічно», без урахуван-
ня конкретної політичної ситуації початку
70-х рр. Х ст.
2. розповідь про загибель святослава зазви-
чай ґрунтувалася на текстових джерелах, без
залучення художньої мініатюри з радзивілів-
ського літопису, яка зображує цю подію (ра-
дзивиловская летопись 1994, кн. 1, арк. 40 об.)
(рис. 15). Винятком є лаконічні згадки: зау-
важення Б.О. рибакова про «интересна де-
таль битвы с печенегами; в порогах кочев-
ники забрасывают русский флот каменьями»
(рыбаков 1984, с. 200), технічний опис мініа-
тюри (радзивиловская летопись 1994, кн. 2,
с. 318) та побіжний опис в контексті літопис-
них подій із зауваженням, що на мініатюрі зо-
бражено більше, аніж написано в літопису
(королев 2011, с. 247). Бій невеликого війська
святослава невідомі художники зобразили на
воді. Дружинники знаходяться в човні, затис-
нутому у вузькому місці між високих скеляс-
тих берегів. печеніги як основну зброю для на-
паду використовують каміння, яке кидають з
висоти. Дисонанс численних інформативних
деталей мініатюри зі спрощено-схематичним
літописним описом може відкривати перспек-
тиви у дослідженнях, зокрема в пошуку ймо-
вірного місця битви (саричев 2012). навіть по-
при спроби довести протилежне (комар 2014,
с. 236—237).
3. чи не найголовнішим історіографічним
надбанням можна вважати тези про плани свя-
тослава на 972 р. перед тим як вдруге з’явитися
в порогах князь готувався до нової війни з пе-
ченігами або греками, а не просто зимував у
Білобережжі. про це так чи інакше писали
В.М. татищев (татищев 1773, с. 54), М.М. ка-
рамзін (карамзин 1818, с. 225), М.А. чертков
(чертков 1843, с. 240), с.М. соловйов (соло-
вьев 1851, с. 150—151), Д.І. Іловайський (ило-
вайский 1876, с. 58—59), Б.Д. Греков (Гре-
ков 1953, с. 467). Зауваження О.п. толочко та
п.п. толочко про меркантильні мотиви дій
святослава також не вписуються в літописну
«необачність» (толочко О., толочко п. 1998,
с. 91). наведене свідчить, що в історичній нау-
ці на базі писемних джерел неодноразово фор-
мувалася думка, що святослав опинився «в
порогах» невипадково.
***
Як вже зазначалося, територія нижньої час-
тини порожистого Дніпра зазнала колосаль-
них антропогенних змін, забудови та руйнації.
Більшість пам’яток, що тут знаходились були
знищені і лише незначний відсоток був обсте-
жений або частково розкопаний археологами.
попри це, ми маємо достатньо велику кіль-
кість об’єктів, що можуть значно розширити
наше уявлення про цю місцевість у часи свя-
тослава. наведемо основні археологічні комп-
лекси, що можуть мати взаємозв’язок із обста-
винами останнього походу святослава:
1. Місце ймовірної битви в нижньої час-
тини порогів було зафіксовано в 1905 р. етно-
графом і археологом Яковом новицьким на
пуриcовому острові. розташоване в 5—6 км
угору за течією від крарійської переправи. У
найближчій до Явленого порога (забори) час-
тині острова було знайдено велику кількість
вимитих людських кістяків без черепів, а в ін-
шій — лише черепи з нижніми щелепами без
шийних кісток. на жаль, Я. новицький не зга-
дав жодного слова про речі, які б допомогли
датувати знахідки (новицький 2007, с. 156).
на початку 70-х рр. ХХ ст. на лівому бе-
резі, практично напроти Явленої забори, у
п’ятнадцятиметровому береговому обриві ана-
логічні рештки виявив працівник національ-
ного заповідника Хортиця Віктор Гаркуша.
ним був зафіксований розріз ями глибиною
близько 2 м і шириною до 3 м, у заповнені якої
знаходилися виключно людські черепи. Дату-
ючих предметів не виявлено. на прилеглих ді-
лянках розмитого берега виявлена велика кіль-
кість наконечників стріл. на жаль, археологіч-
ні дослідження пам’ятки не проводилися.
А.В. комар заперечує можливу належність
кістяків із відтятими головами з пурисового
острову до слідів битви 972 р. підставою для
цього він вважає дані про те, що «в 1845 г. на
самом острове была размыта яма, наполнен-
ная человеческими костями, в которой нахо-
дились кремневые ружья, сабли, пули» (комар
2014, с. 241). таку аргументацію не можна вва-
жати переконливою, адже наявність предметів
часів козацтва не виключає можливості того,
що вони могли знаходитися у верхніх шарах
багатошарової пам’ятки. на невеликих дні-
прових островах концентрація знахідок інко-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 354
ли буває надзвичайно потужною. прикладом
може слугувати о. Байди, де в гранітні заглиби-
ни зроблені в епоху бронзи, послідовно «впус-
калися» курені часів Вишневецького та зем-
лянки козаків і солдат 1737—1739 рр. Яскравою
деталлю, яка співпадає з літописною чашею з
черепа святослава, є відтяті голови, складені
в окремому місці — традиція безумовно тюрк-
ська. Велика кількість відтятих (!) черепів в од-
ному місці дуже рідкісна знахідка, яка може
мати, на нашу думку, прямий зв’язок із подія-
ми 972 р. У межах нижнього подніпров’я нам
більше не вдалося жодного разу зустріти згадку
про схожі пам’ятки.
2. У порожистій частині Дніпра, імовірно в
районі крарійської переправи, у першій поло-
вині ХІХ ст. був знайдений мідний глечик Х ст.
візантійської роботи з грецьким написом «глас
божий над водами». У ньому були знайдені
монети візантійських імператорів никифора
Фоки та Іоана Цимісхія та мідний складний
ключ. Знахідка зберігається в ермітажі (равдо-
никас 1933, с. 616).
3. У 1928 р. під час днопоглиблювальних ро-
біт на місці спорудження котловану Дніпроге-
су під лівим берегом були знайдені п’ять мечів
Х ст. (Грінченко 1928, с. 22). Мечі знаходилися
в шарі мулу та піску на глибині близько 5,0 м.
Один із мечів (№ 5) має втрачене руків’я та
відламаний клинок. Мечі № 1 та № 2 належать
до типу «S», а № 3 і № 4 — до типу «т». три
клинки мали клеймо «+ULFBERH+T», два
інші — клейма у вигляді хрестів. Залізні пере-
хрестя та навершя мали багату орнаментацію,
виконану у вигляді покриття поверхні кольо-
ровими металами. Автор першої публікації цих
знахідок Владислав равдонікас та учасник до-
сліджень Михайло Міллер у значній мірі при-
пускали зв’язок мечів з останнім боєм святос-
лава. В іншому місці на Дніпробуді був вияв-
лений кольчужний обладунок — сорочка та
штани (чернышов 1963, с. 211).
4. У 1930 р. під час проведення робіт на най-
вищій місцевості над крарійською переправою
були виявлені залишки невеликого земляного
укріплення 82 × 51 м. Їхня висота не переви-
щувала 0,8 м. У внутрішній частині укріплення
знайдені залишки трупоспалення, яке відоме в
літературі як «кічкаський (Вознесенівський)
скарб». У різних місцях укріплення виявлені
сліди трупоспалення з рештками кісток, ка-
міння та наконечників стріл. сам «скарб» ви-
глядав як циліндрична яма глибиною до 0,9 м і
діаметром до 0,7 м. Її заповнювала велика кіль-
кість металевих предметів, зверху простром-
лених трьома шаблями. Виявлено 50 залізних
стремен, 20 залізних кінських вудил, пряжки,
кільця та інші деталі кінської упряжі, орнамен-
товані срібною та золотою насічкою. «скарб»
налічував близько 1500 од. золотих речей. Це
переважно декоративні бляшки та грудочки
розплавленого металу загальною вагою понад
1 кг 200 гр. Бляшки були прикрашені склад-
ною ювелірною технікою — зерню та скан-
ню, а деякі виготовлені штампом. Здебільшо-
го вони призначалися для оздоблення військо-
вих поясів-портупей і кінської пасової упряжі.
серед знахідок були золоті кільця, обойми й
інші деталі від піхов для шабель, сагайдаків,
луків, сідел та іншого військового споряджен-
ня. Більшість речей мали сліди перебування у
вогні, а багато з них були зовсім знищені вог-
нем і вціліли у вигляді золотих та срібних без-
формних шматочків металу. Зі срібних речей
найкраще збереглася фігурка орла зі змією в
лапах. на грудях орла вирізана монограма у
вигляді хреста, на кінцях якого розміщені літе-
ри — складові ім’я «петрос».
серед дослідників існує стала думка про
те, що срібні фігурки орла й лева з візантій-
ськими клеймами та написами з «кічкасько-
го скарбу» — це верхівка прапору або штандар-
ту. Г.І. Шаповалов прямо називає ці унікаль-
ні предмети, військовим трофеєм святослава.
(Шаповалов 2002). попри дискусійність хро-
нології та атрибутації вознесенівського комп-
лексу, останні дослідження А.В. Білецько-
го з певною мірою вірогідності відносять цей
комплекс до старожитностей Х століття (Бі-
лецький 2012).
Ми не ставимо собі завдання напряму
пов’язати «скарб» зі святославом, незважаючи
на наявний збіг слідів воїнського поховання із
візантійськими штандартами, проте не може-
мо не звернути увагу на важливість місця са-
мого укріплення. Це момент, на який дослід-
ники мало звертали увагу, концентруючись на
деталях скарбу. Форпост, який мав кам’яні кон-
струкції на земляному валу, давав можливість
спостерігати територію на десятки кілометрів
навкруги й чітко контролювати крарійську
переправу зі східного берега. Згідно з планом
пам’яток Дніпробуду, складеним А.В. Добро-
вольським та В.А. Грінченком, із півночі від
укріплення простежуються дві ділянки рову
невідомого часу. Якраз у лінії з ровом, у найви-
щій точці, розташоване зазначене укріплення
(комар 2014, с. 239).
5. кічкаське слов’янське поселення було ви-
явлене і частково досліджене у 1928—1930 рр.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3 55
на правому березі в районі селища кічкас та
вище урочища сагайдачного на лівому березі.
правобережна частина локалізована між ске-
лями Багатир (напроти трьох стогів) та ске-
лею Великою (дещо вище сучасного машин-
ного залу Гес) (Добровольський 1929, с. 144).
кічкаське поселення повністю не досліджене,
невеликими розкопами відкрито декілька зем-
лянок. Ці споруди були переважно квадратної
форми зі стовповими конструкціями в кутах
приміщення, мали печі-кам’янки. У плануван-
ні правобережної частини поселення зафіксо-
ване «вуличне» планування частини землянок.
на жаль, обмежені масштаби досліджень не на-
дали більш точних хронологічних рамок існу-
вання поселення. А.О. козловський датує його
в широких межах Х—ХІІІ ст., або навіть XIV ст.
розташування двох поселень на різних берегах
трохи нижче крарійської (кічкаської) пере-
прави безумовно свідчить про те, що основним
завданням мешканців було обслуговування
однієї зі зручних переправ. переправа актив-
но використовувалась херсонеситами, про що
свідчить Багрянородний «Затем достигают
так называемой переправы Крария, через ко-
торую переправляются херсониты, (идя) из
Росии, и пачинакиты на пути к Херсону. Эта
переправа имеет ширину ипподрома, а дли-
ну, с низа до того (места), где высовывают-
ся подводные скалы, — насколько пролетит
стрела пустившего ее отсюда дотуда. Ввиду
чего к этому месту спускаются пачинакиты
и воюют против росов» (Багрянородный 1989,
с. 49). За свідченням учасника Дніпрельстанів-
ської експедиції Михайла Міллера, під час роз-
чистки ділянки русла «на перевозі, було знайде-
но багато різних речей, в тому ж числі гроші
бронзові, срібні та золоті — Понтійські, Оль-
бійські, Боспорські, грецькі, римські, арабські,
київські, татарські та західно-европейські»
(Міллер 1951, с. 7).
Як вже згадувалося, нижче крарійської пе-
реправи починався досить своєрідний ланд-
шафт — «Цi всi скелi нiбито утворили при-
родний мiст, що було перекинуто з одного
берега на другий», так підсумував опис цього
краєвиду А. Добровольський. на його думку,
достатньо було примітивних знарядь аби здій-
снювати сполучення берегами, пересуваю-
чись від скелі до скелі (Добровольський 1929,
с. 63—64, 103—105). Матеріали археологічних
досліджень підтверджують наявність тут ста-
родавньої переправи щонайменше зі скіф-
ського часу (Остапенко 2001). Глибини в райо-
ні мілин не перевищували аршину (павлович
1862, с. 32). І лише після трьох стогів розпочи-
нається судноплавний західний рукав — ста-
рий Дніпро, без порогів, заборів, надводних і
підводних скель.
6. о. Хортиця в давньоруську добу був одним
із форпостів слов’ян, які рухались по Дніпру.
перша згадка про острів належить к. Багряно-
родному, який засвідчив наявність потужно-
го культового центру на острові: «После того
как пройдено это место (крарійська пере-
права), они достигают острова, называемого
Св. Григорий (в інших списках св. Георгій). На
этом острове они совершают свои жертво-
приношения, так как там стоит громадный
дуб: приносят в жертву живых петухов,
укрепляют они и стрелы вокруг (дуба), а
другие — кусочки хлеба, мясо и что име-
ет каждый, как велит их обычай. Броса-
ют они и жребий о петухах: или зарезать
их, или съесть, или отпустить их живыми.
От этого острова росы не боятся пачинаки-
та» (Багрянородный 1989, с. 49). Хортиця, яка
неодноразово згадувалася у «повісті…», пред-
ставлена декількома старожитностями періоду
київської русі та хазарського часу, серед яких
найбільш дослідженим є поселення «протол-
че» Х—XIV ст., пов’язане з іншою ділянкою
переправи в південній частині Хортиці: «У рік
6611 (1103)...І рушили вони (руські князі) на
конях і в човнах, і прибули нижче від порогів,
і стали в Протолчах і на Хортичім остро-
ві» (Літопис руський 1989, c. 158). «У рік 6732
(1224)... А вигонці галицькі рушили по Дні-
стру і ввійшли в море, — човнів же було ти-
сяча. І ввійшли вони в ріку Дніпро, і провели
(човни) вгору до порогів, і стали коло річ-
ки Хортиці, на броді близ Протолчів». (Літо-
пис руський 1989, с. 379). Дискусію про те, чим
було літописне «протолче» не можна вважати
завершеною.
Ми вважаємо, що назву «протолче» слід
розглядати у зв’язку з плавнями Великого Лугу
Запорозького, що являв собою величезний ма-
сив рукавів-проток, якими було «протолочено»
величезні території, що були незручні й недо-
ступні для кочовиків, і безпечні для слов’ян —
саме тому «От этого острова росы не боятся
пачинакита». У такому випадку плавні Хор-
тиці та початок численних проток могли дати
власну назву цій місцевості.
***
7 листопада 2011 р. біля північної частини
о. Хортиця запорізький рибалка с.Б. п’янков
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 356
підняв із річкового дна порослий молюсками
іржавий предмет, у якому вгадувались обриси
меча. Глибина річки в цьому районі старого
Дніпра сягає 22 м. Знахідка була доправлена на
причал, де рибалка разом із сусідами детально
її оглянув. саме в момент первинного огляду
були проведені дії, які найбільше пошкодили
старовинний артефакт — хтось спробував пе-
регнути клинок через коліно, хтось почав на-
ждаком стирати нашарування на рукояті. на
щастя для науки, на цьому вони зупинились
(рис. 4—6). Отримавши інформацію про сен-
саційну знахідку, керівництво національно-
го заповідника «Хортиця» звернулося за допо-
могою до міської влади. секретар Запорізької
міськради В. кальцев надав власні кошти для
придбання заповідником меча в рибалки.
протягом 2012 р. експедицією національ-
ного заповідника «Хортиця» було обстежено
дно Дніпра в районі знахідки, але пошуки не
дали результатів. тому знахідку меча слід ви-
знати цілком випадковою (рис. 8, 9). За осно-
вними параметрами (розміри, форма клинка,
навершя, перехрестя) меч відповідно до різних
класифікацій відноситься: 1) за класифікаці-
єю Я. петерсона належить до підтипу V; 2) за
класифікацією р. Велера — до VII підтипу (гар-
да відрізняється); 3) навершя за А. Гейбігом —
до 11 підтипу (петерсен 2005; Андрощук 2013).
Загальна довжина меча становить 947 мм, вага
після реставрації — 952,4 г.
Навершя трьохдольне з лінійним візерун-
ком, виконаним у техніці врізаного інкрусту-
вання кольоровим металом (срібло високої
проби, мідь, латунь). технологічно виготов-
лене з двох окремих деталей — пласкої бази
та трикутноподібної трьохчастинної голівки,
які були скріплені між собою двома масивни-
ми заклепками. розміри навершя — 67 × 46 ×
22 мм. товщина 22 мм, ширина 67 мм і висо-
та 46 мм.
нижня і центральна частина орнаменту ви-
конана дуже ретельно з комбінації «ромбів»,
кожен з яких складається з п’яти смужок різ-
ної довжини. ромби з латуні чергуються з ром-
бами зі срібла, невеликі інтервали між якими
відділені одне від одного мідними смужками
(рис. 11).
Бокові, трикутні бокові симетричні дета-
лі навершя прикрашені іншою комбінацією.
Широка смуга із п’яти латунних елементів пе-
реходить у широку смугу зі срібла, яка в ниж-
ній частині переходить у латунний «трикут-
ник». Широкий простір заповнений мідними
смугами, у нижній частині якого вбито вісім
нахилених срібних смуг. низ цього кута від-
ділений від міді широкою смугою із чотирьох
срібних елементів (рис. 13).
Черен прямокутний у перетині, завтовшки
4 мм. У районі хрестовини його ширина 27 мм,
у районі «яблука» — звужується до 14 мм. слід
зазначити, що навершя одягнене на черен аси-
метрично. Вважаємо, що це не геометрична
помилка майстра, який проводив збір деталей
меча, а, ймовірно, свідчення особливостей до-
лоні та стилю фехтування конкретного замов-
ника (рис. 10). подібний індивідуальний підхід
до виготовлення ефесу допускає А.В. кірпіч-
ников, аналізуючи дещо завелике руків’я меча
№ 3 із Дніпробуду.
Перехрестя коротке еліпсоподібне, розмі-
ром 87 × 20 × 20 мм. Орнаментоване в техніці
врізаного інкрустування, аналогічній до навер-
шя. Утім, геометрична схема дещо відрізнялася
від попередньої. Дріт для декору використано
товщий і елементи створюють комбінацію схо-
жу на шахівницю із трьох металів (рис. 11).
техніка ювелірного оздоблення металевих
деталей ефесу повністю відповідає зразкам
найскладнішого декорування мечів Х ст., ві-
домих на території Європи. Оздоблення хор-
тицького меча 2011 р. у вигляді геометрично-
го орнаменту з тонких смужок різних металів,
що утворювали ефект «мерехтіння» на навер-
ші та перехресті, має близькі аналогії на мечах
із кашина та Вахрушева. Загалом в Європі ві-
Рис. 7. Меч 2011 р. (загальний вигляд)
Рис. 6. перехрестя в процесі реставрації, фотоРис. 5. навершя меча 2011 р. (до реставрації), фото
Рис. 4. Меч 2011 р. (до реставрації), фото
Рис. 8. Меч 2011 р. (після реставрації), фото
Рис. 9. навершя меча 2011 р. (після реставрації), фото
Рис. 15. Загибель святослава «в порогах». Мініатюра
(радзивиловская летопись 1994)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3 57
домо близько трьох десятків зразків, що мають
аналогічну техніку оздоблення (кирпичников
1966, с. 31, петерсен 2005, табл. ІІІ). Відпові-
дальні елементи зброї виконували майстри ви-
щої кваліфікації, але навряд чи вони могли б
створити два ідеально однакових твори, хоча
до цього прагнули. Однак принципова будова
мечів і тотожність стилістичного оформлення
рукоятей певний час зберігалися й мали стійкі
повторювані риси.
Клинок меча двогострий, класичної фор-
ми рівний, широкий, прямий, із долом. Довжи-
на клинка 79 см. кінчик клинка заокруглений.
Максимальна ширина клинка в районі хресто-
вини 5,5 см. товщина клинка в середній части-
ні леза 4,7 мм., товщина клинка в районі вістря
3,8 мм. Лезо на окремих ділянках зберегло пер-
винну поверхню зі слідами дуже якісної заточки.
Ширина долу в районі перехрестя 19,5 мм,
ширина долу біля вістря 16,5 мм.
Клеймо було виявлене під час реставрації
у верхній третині долу меча. напис читається
як «+ULFBERH+T» (Ульфберт). клеймо на-
несене чіткими літерами латинського шриф-
ту (рис. 7, 14). Довжина напису становить 14—
16 см, висота літер — 1,9—2,7 см. на початку
та наприкінці напису перед буквою «т» знахо-
дяться хрести. розповсюдження мечів із цим
клеймом є унікальним виробничим феноме-
ном середньовіччя, який свідчить про орга-
нізацію франками «найбільшого за розмахом
в історії Європи виготовлення найдорожчої і
престижної білої зброї» (кирпичников 1997,
с. 117). подібний розмах виробництва наво-
дить на думку, що «ULFBERHT» — це не знак
одного майстра (можливо, він був таким лише
початково), а торгова марка, яка об’єднувала
декілька зброярень, які активно функціону-
вали протягом IX — першої половини XI ст. У
цей період такий тип мечів поширився по всій
Європі, досягаючи азіатських областей. Як за-
значає А.М. кірпічников, подібні викладки
означали і ремісниче тавро, і торгову марку. на
інших зразках мечів «ULFBERHT» спостері-
гається певне варіювання за формою букв, їх-
ньою послідовністю та поєднанням зі знаком
хреста. на думку кірпічникова, це можна по-
яснити «почерком» того чи іншого клинково-
го писаря, а також різночасністю самих пред-
метів. слід зазначити, що в межах Європи за-
фіксовано тисячі знахідок мечів VIII—XI ст.,
близько 170 екз. мали клеймо «ULFBERHT».
Усі дослідники одностайні в тому, що цей тип
зброї був найпрестижнішим серед тогочасних
воїнів. Останніми роками в декількох країнах
світу науковцями, металургами та знавцями
зброї було зроблено спробу комплексного ви-
вчення феномену мечів «ULFBERHT». най-
більш ґрунтовні висновки щодо цього типу
середньовічної зброї було зроблено Аланом
Вільямсом, який провів ретельний типоло-
гічний та технологічний аналіз 44 доступних
зразків, на яких було зафіксоване зазначене
клеймо (Viking Sword, 2012). З’ясувалося, що
характер розташування літер і знаків на клей-
мі мав принципове значення. Усі клинки, які
мали клеймо «+ULFBERH+T», виконані із
унікальної тигельної сталі, яка не мала анало-
гів в европі. За своїми фізичними якостями
вона значно перевищувала якість сталі, яка за-
стосовувалася для всіх інших мечів VIII—XI ст.
клинки, що мали клейма «ULFBERHT», але з
іншим розташуванням літер і хрестів, були ви-
готовлені з менш якісного заліза, що виготов-
лялося кричним способом та методом цемен-
тації або дамаскування. А. Вільямс дійшов до
висновку, що лише 11 із 44 вивчених екземп-
Рис. 10. Асиметричність руків’я меча, фото
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 358
лярів виготовлені з тигельної сталі. експери-
ментально було доведено, що сталь, з якої ви-
ковувалися мечі «+ULFBERH+T», виплавля-
лася при температурі близько 3000 °с (Williams
2009). Вважається, що такою технологією воло-
діли металурги в центральній Азії, які налаго-
дили постачання металу в середньовічну Євро-
пу в VIII—XI ст. найбільш вірогідним центром
виготовлення цього типу мечів вважається ра-
йон середнього рейну. За рівнем якості сталі та
оздоблення мечі цього типу А. Вільямс називає
«ролсройсами» середньовіччя. Володіти таким
предметом могли лише люди найвищих верств
і кожен такий меч коштував цілий статок.
реставраційні заходи здійснювались у наці-
ональному науково-дослідному реставраційно-
му центрі України художником-реставратором
творів із металу І-ї кваліфікаційної катего-
рії Віктором Голубом. Він підтвердив, що меч
можна віднести до одного з найкращих зразків
серед озброєння давньоруських воїнів відомих
у межах України.
Щодо місця знахідки, слід зазначити, що
меч знайдений на відстані близько 2 км від міс-
ця виявлення п’яти Дніпробудівських мечів.
Дуже ймовірно, що він був переміщений разом
із великою масою піску при будівництві, а по-
тім і при підривах Дніпрогесу в 1941 і 1943 рр.
Массове скидання води з греблі спричиняло
надзвичайно потужну течію, яка здіймала до-
нні відкладення та руйнувала береги, завдаючи
таким способом величезної шкоди ще не вияв-
леним археологічним пам’яткам. За таких умов
відстань, на яку меч міг бути переміщений від
місця його втрати — це сотні метрів. Імовір-
ність такого розвитку подій підтверджує і прак-
тика багаторічних гідроархеологічних дослі-
джень у районі о. Хортиця. Оскільки меч ви-
явлений у правому «старому» руслі Дніпра біля
Хортиці, то це свідчить, що найбільш вірогід-
ним місцем його втрати був район правого бе-
рега між скелею Великою та середнім сто-
гом. У цьому випадку відстань до мечів 1928 р.
не перевищувала б 500—700 м. таким чином,
ми маємо безпрецедентну концентрацію ме-
чів одного типу й періоду на відносно невели-
кій ділянці. три мечі 1928 р. і меч 2011 р. ма-
ють клейма «+ULFBERH+T», що підтверджує
їхню надзвичайну статурність і має свідчити
про неординарну подію, що тут трапилася. До-
слідники цього феномену пропонували думку
про можливу приналежність знахідок до ван-
тажу торгівців, які перевозили цей коштовний
товар по шляху «із варяг у греки», і про озна-
ку жертвоприношення за германською тради-
цією (комар 2014, с. 59). на нашу думку, немає
достатніх підстав вважати знахідки мечів на-
слідком жертовної традиції. Якщо це була ві-
дома традиція, то чому її використання обмеж-
ується лише другою половиною Х ст. і мечами
близьких типів? теза про торгівців, які начебто
втратили коштовний товар, також не витримує
Рис. 11. схема орнаменту перехрестя меча 2011 р.:
1 — срібло; 2 — латунь; 3 — мідь
Рис. 12. схема орнаменту центральної частини навер-
шя меча 2011 р.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3 59
критики, бо мечі явно мають сліди «бойово-
го» використання. поєднання індивідуальних
ознак оформлення меча 2011 р. та мечів 1928 р.
дозволяє окреслити точнішу дату їхнього виго-
товлення в межах 60—80-х рр. Х ст. (Андрощук
2013, с. 159).
Ми схиляємося до думки, яку дуже обе-
режно висловив автор першої публікації дні-
пробудівських мечів равдонікас: «Не здесь ли,
вблизи Кичкаса, рядом с нынешней плотиной
Днепростроя, нашел свою гибель Святослав?
Мы вовсе не собираемся приписать мечи из
Днепростроя непременно Святославу с дру-
жиной, хотя хронологически и георгафически
здесь совпадение удивительное. Мы только
иллюстрируем на летописном рассказе Кон-
стантина Багрянородного, что представляло
собой в Х с. место на Днепре, где были найде-
ны описанные выше мечи. Здесь был излюблен-
ный вследствие топографических удобств
пункт грабительских нападений кочевников-
печенегов, и не случайно позднее (в 1103 г.)
Святополк Изяславович именно на острове
Хортице сосредоточил объединенные воен-
ные силы русских князей, начав решительную
борьбу с кочевниками. И если мечи из Дне-
простроя свидетельствуют о катастрофе с
кораблем, то скорее всего эта катастрофа
была вызвана нападением печенегов» (равдо-
никас 1933, с. 615). на користь версії військо-
вого зіткнення, що відбулося на воді, яскраво
свідчать зарубки на клинках, а також п’ятий
меч із Дніпробуду зі зламаним клинком і втра-
ченим руків’ям. За типом клинка та клеймами
він повністю аналогічний знахідкам цілих ме-
чів. Меч 2011 р., знайдений трохи південніше
й ближче до західного берега, маркує можливі
місця зіткнень і втрат. Ще одна деталь, що вка-
зує на можливі «бойові втрати» мечів, — це те,
що жоден не має залишків піхов, які в умовах
прісної води, імовірно, збереглися б. схоже,
що у воду вони потрапили саме в «бойовому
вигляді» — без чохлів. Знахідка мечів в таких
умовах відповідає змісту мініатюри радзиві-
лівського літопису, у якому зображено воїнів з
оголеними мечами на човні серед стрімкої те-
чії Дніпра.
Характерно, що усі мечі надзвичайно
близькі за типом і датуються в межах Х ст. не-
має жодної знахідки мечів ХІ—ХІІІ ст. в райо-
ні порогів Дніпра. концентрація такої кількос-
ті елітних мечів Х ст. є прямим свідченням не-
тривіальних подій, серед яких саме загибель
святослава в березні 972 р. найкраще відпові-
дає цим обставинам.
Дані наведених джерел дають змогу ви-
словити певні припущення щодо характе-
ру можливої битви та загалом походу князя
святослава в пороги в контексті соціально-
економічної та військово-політичної ситуації
початку 70-х рр. Х ст. Формування держави
та зміцнення економічного підґрунтя князів-
ської влади забезпечувалися безперебійною
торгівлею та комунікаціями. ключове зна-
чення при цьому мала ділянка Дніпра «Вовче
горло» — кічкаська переправа — о. Хортиця,
тобто перехрестя шляху «із варяг у греки» і су-
хопутних торговельних маршрутів. комплекс
археологічних пам’яток і писемних даних дає
підстави вважати цю ділянку найважливі-
шою, порівняно з іншими місцями переправ
у порогах — вона мала всі ознаки потужного
торговельного, транспортного, військового та
культурного центру. У Х ст. тут виникає ціла
мережа поселень, які були пов’язані з функ-
ціонуванням переправ та, імовірно, місцевих
торжищ. Хортиця також була місцем важливо-
го культового центру, при цьому починається
процес поступової християнізації цього топо-
су, що знайшло відображення в бажанні нада-
ти греками священному острову ім’я христи-
янського святого Григорія (в інших списках
Георгія). Зупинки на острові торговельних та
військових експедицій потребували ремонт-
ної та охоронної інфраструктури. Якщо при-
пустити, що укріплення Вознесенівського та-
Рис. 13. схема орнаменту бокових «трикутників» на-
вершя меча 2011 р.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 360
бору в Х ст. були в добротному стані, вони мо-
гли виконувати роль спостережного форпосту
на найвищий точці місцевості. У поєднан-
ні з ровами та елементами місцевого рельє-
фу вони дозволяли тримати контроль над ве-
ликою територію лівого берега від балки кіч-
каської, повз круті схили р. суха Московка, до
узбережжя напроти Хортиці і до лівобережно-
го кічкаського поселення. Завдякі цьому під-
хід до основних ділянок переправ (для різних
потреб їх було щонайменше чотири) міг бути
відрізаний від кочовиків. слід додати, що за-
значений «форпост» дозволяв контролюва-
ти крарійський перевіз та протолчий брід,
шлях по Дніпру з півночі, та міг поєднуватися
з місцем для підходу кораблів із півдня. таким
чином фактично реалізовувалася схема роз-
ширення руської держави і саме такий підхід
може пояснити логіку дій святослава.
створення та контроль русами подібного
плацдарму, на якому печеніги традиційно ча-
тували на каравани, міг змінити геополітич-
ну ситуацію в усьому причорномор’ї. свя-
тослав, стратегічні завдання якого вимірю-
валися величезними масштабами, просто не
міг не розуміти важливість такого стратегіч-
ного «транспортного вузла». початок війни
за умов відсутності тут княжих військ означав
припинення торгівлі русі із причорномор’ям і
середземномор’ям. так сталося влітку 971 р.,
коли святослав ще воював на Балканах. різ-
ке ускладнення військової ситуації в тилу, уна-
слідок нападу печенігів, стало однією з при-
чин якнайшвидшого укладення миру з Візан-
тією: «Руська земля далеча а Печенезі з нами
ратни» (Лаврентьевская летопись 1926—1928,
стлб. 72; ипатьевская летопись 1908, стлб. 48;
софийская первая летопись 1925, с. 108; ни-
Рис. 14. Дослідження структури клейма (за В.М. Голубом)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3 61
коновская летопись 1862, с. 37; радзивилов-
ская летопись 1994, кн. 2, с. 56). Це пояснює
наполегливе бажання святослава дістатися
саме порогів — торговельні зв’язки з Візантією
відновилися й повернення контролю за шля-
хом «із варяг у греки» та сухопутними сполу-
ченнями в причорномор’ї було нагальним за-
вданням. святослав двічі свідомо прямував до
порогів у несприятливий для цього сезон (кі-
нець осені та початок весни). причому це був
несприятливий час для долання порогів навіть
за течією. Ми впевнені, що князь був чудово
обізнаний про неможливість подолання поро-
гів навантаженими кораблями проти течії (са-
ричев 2013).
Мета підходу «к порогам» була іншою. У
цей час печеніги знаходилися на першій ста-
дії кочового господарства. За даними етногра-
фії відомо, що на початку весни худоба й коні
кочовиків ослаблені, через що військо здатне
до ефективних військових дій не раніше літа
(плетнева 1982, с. 39). Отже, напад на них
біля крарійської переправи мав чималі шанси
на успіх. через це святослав, уклавши мир із
Візантією, а відтак — відновивши торговель-
ні відносини, вирушив з Балкан «в свою зем-
лю аж до порогів» (Густинская летопись 1843,
с. 248). За кілька місяців, уже «у своїй землі»,
він мав змогу поповнити армію, зібрати дани-
ну та, згадуваний у літопису, полон. Отже, на-
весні 972 р. його поява «в порогах», тобто на
перехресті торговельних шляхів із поселення-
ми в районі кічкаської переправи та о. Хор-
тиця, була спланованим військовим походом
для відновлення контролю за торговельним
сполученням на шляху «із варяг у греки» саме
перед (!) початком сезонного проходження
караванів.
Обставини, в яких сталася остання бит-
ва святослава, навряд чи вдасться повністю
з’ясувати. проте унікальна концентрація знако-
вих предметів військового характеру може свід-
чити про те, що битва відбулася саме на ділянці
від останнього порога (Явленої забори) до пів-
нічного кінця о. Хортиця. незважаючи на уні-
кальну кількість пам’яток різних часів у районі
ненаситця та майже 100 років досліджень, ми
практично не знаємо знакових знахідок зазна-
ченого періоду. Отже, немає жодних логічних
підстав вважати район ненаситецького порогу
місцем ймовірної загибелі святослава.
Літописний текст, зображення мініатюри та
знахідки унікальних елітних мечів доповню-
ють одне одного і дають можливість сформува-
ти наукову гіпотезу про характер і територіаль-
ні межі битви — її причиною була стратегічна
потреба у відновленні контролю за основними
магістралями та торговельними шляхами, для
чого район кічкасу мав ключове значення.
таким чином, за умов браку письмових дже-
рел часів київської русі, матеріальні знахід-
ки, окрім інформативної складової, здійсню-
ють комунікативну функцію між конкретними
фактами та глобальними процесами. співстав-
лення археологічних і літописних даних дає
можливість не лише розширити уявлення про
значення району порогів Дніпра для історії та
економіки всієї русі, але й зробити висновки
про спроби київських князів контролювати за-
значену територію. Уся логіка подій подальшо-
го часу, від ХІ—ХІІІ ст. до XVI—XVIIІ ст., під-
тверджує це спостереження.
Александров И.Г. план порожистой части р. Днепра, составленный по данным детальных съемок 1917—18—19—
22—24 гг. // Днепрострой. проект. приложения. — М., 1929. — т. І.
Андрощук Ф. Мечи викингов. — к., 2013.
Багрянородный К. Об управлении империей. — М., 1989.
Білецький А.В. Вознесенське поховання: проблема інтерпретації // проблеми археології подніпров’я. — Дніпро-
петровськ, 2012.
Головко О.Б. північне причорномор’я та приазов’я в політичному й економічному розвитку русі (ІХ — середина
ХІІІ ст.) // УІЖ. — 2014. — № 1. — с. 21—39.
Греков Б.Д. киевская русь. — М., 1953.
Густинская летопись // полное собраніе русских лѣтописей. — спб, 1843. — т. 2.
Грінченко В. Дослідження на дільниці Дніпра від кічкасу до Вільного порогу на Запоріжжі. 1928 рік // нА ІА нАн
України. — Ф. 18. — № 30.
Диакон Л. история // Лев Диакон. — М., 1988.
Добровольський А. Звіт за археологічні досліди на території Дніпрельстану р. 1927. (Околиці с. кічкасу Запорізь-
кої округи) // Збірник Дніпропетровського краєвого історично-археологічного музею. — Дніпропетровськ,
1929. — т. 1. — с. 61—162.
Ермолинская летопись // полное собраніе русских лѣтописей. — спб, 1910. — т. 23.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 362
Иловайский Д.И. исторія россіи. — М., 1876. — ч. 1.
Ипатьевская летопись // полное собраніе русскихъ лѣтописей. — спб, 1908. — т. 2.
Карамзин Н.М. история государства российского. — спб, 1818. — т. 1.
Кирпичников А.Н. Древнерусское оружие. Выпуск первый. Мечи и сабли IX—XIII вв. — М.; Л., 1966.
Кирпичников А.Н. Мечи с надписью ULFBERHT в северной европе // славяне и финно-угры. Археология, ис-
тория, культура / Доклады российско-финляндского симпозиума по вопросам археологии. — спб, 1997. —
с. 116—122.
Книга большому чертежу или Древняя карта россійскаго государства, поновленная въ разрядѣ и списанная въ
книгу 1627 года. — спб, 1838.
Королев А.С. святослав. — М., 2011.
Ковалёва И.Ф. Очерки древнейшей истории племен степной Украины (по материалам Днепрогэсовской
экспедиции нкпроса Усср 1927—1932 гг.). — Днепропетровск, 1980.
Козловський А.О. Історико-культурний розвиток південного подніпров’я в IX—XIV ст. — к., 1992.
Комар А.В. Место гибели князя святослава: поиски, легенды, гипотезы, мистификации // Stratum plus. — 2014. —
№ 5.
Комар А.В. Мечи Днепростроя (к истории находки 1928 г.) // русь в IX—XII веках. — М.; Вологда, 2014.
Лаврентьевская летопись // полное собрание русских летописей. — Л., 1926—1928. — т. 1.
Ласота Э. путевые записки Эриха Ласоты, отправленного римским императором рудольфом ІІ к запорожцам в
1594 г. — спб.,1873.
Летописный сборникъ, именуемый лѣтописю Авраамки // полное собраніе русских лѣтописей. — спб, 1889. —
т. 16.
Літопис руський. — к., 1989.
Львовская летопись // полное собраніе русских лѣтописей. — спб, 1910. — т. 20.
Ломоносов М.В. Древняя россійская исторія. — спб, 1766.
Міллер М. Могила князя святослава. — Winnipeg, 1951.
Міллер М. кічкаський перевіз // Дніпрові таємниці. — Запоріжжя, 2012.
Міллер М. Дніпрельстанівська археологічна експедиція наркомосу України (1927—1932) // Дніпрові таємниці. —
Запоріжжя, 2012.
Мордовськой М.М. Дніпро в господарському житті степової України в останній чверті XVIII ст. // Музейний ві-
сник. — Запоріжжя, 2008. — № 8.
Никоновская летопись // полное собраніе русских лѣтописей. — спб, 1862. — т. 9.
Новицький Я. твори. — Запоріжжя, 2007. — т. 1.
Остапенко М.А. пам’ятки осілості скіфського часу на острові Хортиця // Археологія. — 2001. — № 1. — с. 139—145.
Павлович В. Материалы для географіи и статистики россии, собранные офицерами генерального штаба. екате-
ринославская губернія. — спб, 1862.
Петерсен Я. норвежские мечи эпохи викингов. типохронологическое изучение оружия эпохи викингов. — спб,
2005.
Плетнева С.А. кочевники средневековья. поиски исторических закономерностей. — М., 1982.
Псковская первая летопись // полное собраніе русских лѣтописей. — спб, 1848. — т. 4.
Равдоникас В.И. надписи и знаки на мечах из Днепростроя // из истории докапиталистических формаций. —
М.; Л., 1933.
Радзивиловская летопись: Факсимильное воспроизведение рукописи. — спб.; М., 1994. — кн. 1.
Радзивиловская летопись: текст. исследование. Описание миниатюр. — спб.; М., 1994. — кн. 2.
Рудинський М. Археологічна розвідка на Днiпрельстанi // Збірник Дніпропетровського краєвого історично-
археологічного музею. — Дніпропетровськ, 1929. — т. 1. — с. 45—62.
Рыбаков Б.А. из истории культуры древней руси. — М., 1984.
Саричев В.Д. Мініатюра радзивилівського літопису в системі джерел про останній бій князя святослава // Му-
зейний вісник. — Запоріжжя, 2012. — № 12.
Саричев В.Д. похід в. кн. святослава до порогів (971—972 рр.) в контексті генези Давньоруської держави // Му-
зейний вісник. — Запоріжжя, 2013. — № 13/2.
Саричев В.Д. похід Великого князя святослава до порогів (971—972 рр.). Історіографія // Заповідна Хортиця:
Збірка наукових праць. — Запоріжжя, 2015.
Свіренко Д.О. Дніпровське водосховище (гідробіологічне дослідження) // наукові записки Дніпропетровського
Державного університету. — Дніпропетровськ, 1938. — т. VII.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3 63
Семенов П. Географическо-статистическій словарь россійской имперіи. — спб, 1885. — т. V.
Сміленко А.Т. слов’яни та їх сусіди у степовому подніпров’ї: 2—13 ст. — к., 1975.
Смолiчев П. Археологiчнi розкопи на теренi Днiпрельстану, в с. кiчкасi, Запорiзькоi округи, у вереснi—жовтнi
р. 1927 // Збірник Дніпропетровського краєвого історично-археологічного музею. — Дніпропетровськ,
1929. — т. 1. — с. 161—234.
Соловьев С.М. история россии с древнейших времен. — спб, 1851. — кн. 1. — т. I—V.
Софийская первая летопись // полное собрание русских летописей. — Л., 1925. — т. 5.
Татищев В.М. исторія россійская съ самых древнѣйших временъ. — М., 1768. — кн. 1. — ч. 1.
Татищев В.М. исторія россійская съ самых древнѣйших временъ. — М., 1773. — кн. 2.
Телєгін Д.Я., Бодянський О.В. список археологічних пам’яток дніпровського надпоріжжя (Дніпропетровська й
Запорізька області). — к., 1990.
Толочко О.П., Толочко П.П. київська русь. — к., 1998.
Указатель къ первымъ осьми томамъ полнаго собранія русскихъ лѣтописей. Отдѣлъ второй. Указатель геогра-
фическій. — спб, 1907.
Фоменко В. Хортицкая старина // Заповідна Хортиця. — Запоріжжя, 2006. — Вип. 1.
Чернышев Н.А. О технике и происхождении «франкских» мечей, найденных на Днепрострое в 1928 году // скан-
динавский сборник. — таллин, 1963. — т. VI.
Чертков Н.А. Описание войны великого князя святослава игоревича против болгар и греков в 967—971 годах. —
М., 1843.
Шаповалов Г.І. Останній бій князя святослава // Урядовий кур’єр. — 2002. — № 164.
Щавелева Н.И. Древняя русь в «польской истории» Яна Длугоша (книги I—VI): текст, перевод, комментарий. —
М., 2004.
Яворницький Д.І. Дніпрові пороги. Географічно-історичний нарис. — Дніпропетровськ, 1989.
Alan Williams. A metallurgical study of some Viking swords // Gladius. — 2009. — XXIX. — р. 121—184.
Viking Sword (Ulfberht) — фильм National Geographic 2012 // https://www.youtube.com/watch?v=_AciPmtBew8
Надійшла 04.07.2016
М.А. Остапенко, В.Д. Сарычев
нАХОДкА МечА Х в. ВОЗЛе ХОртиЦы
(к вопросу о походе князя святослава «в пороги» 972 г.)
В 2001 г. в русле Днепра возле о. Хортица (г. Запорожье) был обнаружен уникальный по сохранности и отделке
меч Х в. Указанный артефакт, безусловно, находиться в прямой связи с находками аналогичных по типу и вре-
мени мечей, совершенных во время работы Днепрогесовской экспедиции в 1928 году. Все они сконцентрирова-
ны близ стратегической кичкасской переправы, детально описанной в Х в. константином Багрянородным. на-
ходка большого количества элитных мечей, в сочетании с другими памятниками этого периода – укреплениями
Вознесеновского лагеря, поселениями, культовым центром на Хортице ставит вопрос о значении этого участка
пути «из варяг в греки» для истории руси. сочетание географических, исторических и археологических данных
актуализирует вопрос гибели в марте 972 года «в порогах» князя святослава игоревича. сопоставление их со
свидетельствами летописных источников, может содействовать установлению причин и хода событий последних
месяцев жизни князя.
имеющиеся данные позволяют выдвинуть гипотезу о существовании в Х в. в районе кичкасской переправы и
острова Хортица, стратегического центра, восстановление контроля над которым было одной из первоочередных
задач князя святослава после прекращения войны с Византией. Это было необходимо для обеспечения безопас-
ной торговли и беспрепятственного функционирования пути «из варяг в греки». такая версия позволяет устранить
противоречивую трактовку «безрассудства» святослава, принятую историками еще в XVIII в. и приблизить нас к
пониманию возможных экономических причин похода «в пороги». находки мечей и других артефактов позволя-
ют говорить об обстоятельствах и характере последней битвы его дружины. комплекс древнерусских древностей
Х в. обнаруженный близ кичкаса и Хортицы имеет прямое отношение к генезису древнерусской державы.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 364
M.A. Ostapenko, V.D. Sarychev
FINdING oF 10TH CENTURy SWARd NEAR KHoRTyTSIA
(To the Issue of Prince Sviatoslav’s Campaign «to Rapids» in 972)
Uniquely preserved and decorated sword of the 10th century was found in the course of the dnipro River near the Khortytsia
Island (Zaporizhzhya) in 2001. This artefact is undoubtedly directly connected with the swords, similar in type and period to
those discovered during the dniproges Expedition in 1928. All the findings were located near the strategic Kichkas crossing
described in detail by Constantine Porphyrogenitus in the 10th century. The discovery of a large number of elite swords,
in combination with other memorials of this period such as Voznesenovsk encampment fortifications, settlements, and
cultic center at Khortytsia raises the issue of the value of this part of the route «from the Varangians to the Greeks» for the
history of Rus. The combination of geographical, historical, and archаeological data highlights the issue of the death of
prince Sviatoslav Igorovych in March 972 in «the rapids». A comparison of these data with evidence of Chronicles may help
establishing the causes and course of the events of the last months of prince’s life.
The available data allow the authors to form the hypothesis about the existence of the strategic center on the territory
between the Kichkas crossing and the Island of Khortytsia in the 10th century. Its recovery was one of the priorities for Prince
Sviatoslav after the cessation of the war with Byzantium. It was necessary to ensure the secure trade and smooth functioning
of the route «from the Varangians to the Greeks». Such version allows resolving the conflicting interpretation of Sviatoslav’s
«desperation» adopted by the historians in the 18th century yet, and also bringing us closer to understanding of possible
economic causes of the campaign «to the rapids». The discoveries of swords and other artefacts allow the authors to speak
about the circumstances and nature of the final battle of Prince’s troops. The assemblage of ancient antiquities of the 10th
century discovered near Kichkas and Khortytsia is directly related to the genesis of Ancient Rus state.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-195029 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T13:11:54Z |
| publishDate | 2016 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Остапенко, М.А. Саричев, В.Д. 2023-12-03T09:23:55Z 2023-12-03T09:23:55Z 2016 Знахідка меча Х ст. біля Хортиці (до питання про похід князя Святослава "в пороги" 972 р.) / М.А. Остапенко, В.Д. Саричев // Археологія. — 2016. — №. 3. — С. 49–64. — Бібліогр.: 66 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195029 Простежено взаємозв’язок інформації археологічних та писемних джерел про обставини загибелі князя Святослава в районі дніпрових порогів в контексті сітуації, яка склалася в Київській Русі в 971—972 рр. Uniquely preserved and decorated sword of the 10th century was found in the course of the Dnipro River near the Khortytsia Island (Zaporizhzhya) in 2001. This artefact is undoubtedly directly connected with the swords, similar in type and period to those discovered during the Dniproges Expedition in 1928. All the findings were located near the strategic Kichkas crossing described in detail by Constantine Porphyrogenitus in the 10th century. The discovery of a large number of elite swords, in combination with other memorials of this period such as Voznesenovsk encampment fortifications, settlements, and cultic center at Khortytsia raises the issue of the value of this part of the route «from the Varangians to the Greeks» for the history of Rus. The combination of geographical, historical, and archаeological data highlights the issue of the death of prince Sviatoslav Igorovych in March 972 in «the rapids». A comparison of these data with evidence of Chronicles may help establishing the causes and course of the events of the last months of prince’s life. The available data allow the authors to form the hypothesis about the existence of the strategic center on the territory between the Kichkas crossing and the Island of Khortytsia in the 10th century.Its recovery was one of the priorities for Prince Sviatoslav after the cessation of the war with Byzantium. It was necessary to ensure the secure trade and smooth functioning of the route «from the Varangians to the Greeks». Such version allows resolving the conflicting interpretation of Sviatoslav’s «desperation» adopted by the historians in the 18th century yet, and also bringing us closer to understanding of possible economic causes of the campaign «to the rapids». The discoveries of swords and other artefacts allow the authors to speak about the circumstances and nature of the final battle of Prince’s troops. The assemblage of ancient antiquities of the 10th century discovered near Kichkas and Khortytsia is directly related to the genesis of Ancient Rus state. В 2001 г. в русле Днепра возле о. Хортица (г. Запорожье) был обнаружен уникальный по сохранности и отделке меч Х в. Указанный артефакт, безусловно, находиться в прямой связи с находками аналогичных по типу и времени мечей, совершенных во время работы Днепрогесовской экспедиции в 1928 году. Все они сконцентрированы близ стратегической Кичкасской переправы, детально описанной в Х в. Константином Багрянородным. Находка большого количества элитных мечей, в сочетании с другими памятниками этого периода – укреплениями Вознесеновского лагеря, поселениями, культовым центром на Хортице ставит вопрос о значении этого участка пути «из варяг в греки» для истории Руси. Сочетание географических, исторических и археологических данных актуализирует вопрос гибели в марте 972 года «в порогах» князя Святослава Игоревича. Сопоставление их со свидетельствами летописных источников, может содействовать установлению причин и хода событий последних месяцев жизни князя. Имеющиеся данные позволяют выдвинуть гипотезу о существовании в Х в. в районе Кичкасской переправы и острова Хортица, стратегического центра, восстановление контроля над которым было одной из первоочередных задач князя Святослава после прекращения войны с Византией. Это было необходимо для обеспечения безопасной торговли и беспрепятственного функционирования пути «из варяг в греки». Такая версия позволяет устранить противоречивую трактовку «безрассудства» Святослава, принятую историками еще в XVIII в. и приблизить нас к пониманию возможных экономических причин похода «в пороги». Находки мечей и других артефактов позволяют говорить об обстоятельствах и характере последней битвы его дружины. Комплекс древнерусских древностей Х в. обнаруженный близ Кичкаса и Хортицы имеет прямое отношение к генезису древнерусской державы. uk Інститут археології НАН України Археологія Статті Знахідка меча Х ст. біля Хортиці (до питання про похід князя Святослава "в пороги" 972 р.) Finding of 10th century sward near Khortytsia (to the issue of prince Sviatoslav’s campaign «to rapids» in 972) Находка меча Х в. возле Хортицы (к вопросу о походе князя Святослава «в пороги» 972 г.) Article published earlier |
| spellingShingle | Знахідка меча Х ст. біля Хортиці (до питання про похід князя Святослава "в пороги" 972 р.) Остапенко, М.А. Саричев, В.Д. Статті |
| title | Знахідка меча Х ст. біля Хортиці (до питання про похід князя Святослава "в пороги" 972 р.) |
| title_alt | Finding of 10th century sward near Khortytsia (to the issue of prince Sviatoslav’s campaign «to rapids» in 972) Находка меча Х в. возле Хортицы (к вопросу о походе князя Святослава «в пороги» 972 г.) |
| title_full | Знахідка меча Х ст. біля Хортиці (до питання про похід князя Святослава "в пороги" 972 р.) |
| title_fullStr | Знахідка меча Х ст. біля Хортиці (до питання про похід князя Святослава "в пороги" 972 р.) |
| title_full_unstemmed | Знахідка меча Х ст. біля Хортиці (до питання про похід князя Святослава "в пороги" 972 р.) |
| title_short | Знахідка меча Х ст. біля Хортиці (до питання про похід князя Святослава "в пороги" 972 р.) |
| title_sort | знахідка меча х ст. біля хортиці (до питання про похід князя святослава "в пороги" 972 р.) |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195029 |
| work_keys_str_mv | AT ostapenkoma znahídkamečahstbílâhorticídopitannâpropohídknâzâsvâtoslavavporogi972r AT saričevvd znahídkamečahstbílâhorticídopitannâpropohídknâzâsvâtoslavavporogi972r AT ostapenkoma findingof10thcenturyswardnearkhortytsiatotheissueofprincesviatoslavscampaigntorapidsin972 AT saričevvd findingof10thcenturyswardnearkhortytsiatotheissueofprincesviatoslavscampaigntorapidsin972 AT ostapenkoma nahodkamečahvvozlehorticykvoprosuopohodeknâzâsvâtoslavavporogi972g AT saričevvd nahodkamečahvvozlehorticykvoprosuopohodeknâzâsvâtoslavavporogi972g |