Проблеми залучення інвестицій на вітчизняні підприємства
Розглядаються причини недостатньої інвестиційної привабливості вітчизняних підприємств, можливі напрямки підвищення ефективності корпоративного управління в Україні. Reasons of insufficient investment attractiveness of domestic enterprises and feasible directions of corporate management efficiency i...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Економіка харчової промисловості |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/19504 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Проблеми залучення інвестицій на вітчизняні підприємства / О.О. Євтушевська, Л.Ю. Войтенко // Економіка харчової промисловості. — 2010. — № 2. — С. 13-17. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-19504 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Євтушевська, О.О. Войтенко, Л.Ю. 2011-04-29T23:07:22Z 2011-04-29T23:07:22Z 2010 Проблеми залучення інвестицій на вітчизняні підприємства / О.О. Євтушевська, Л.Ю. Войтенко // Економіка харчової промисловості. — 2010. — № 2. — С. 13-17. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. XXXX-0063 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/19504 658. 152: 664. 013 (477) Розглядаються причини недостатньої інвестиційної привабливості вітчизняних підприємств, можливі напрямки підвищення ефективності корпоративного управління в Україні. Reasons of insufficient investment attractiveness of domestic enterprises and feasible directions of corporate management efficiency increase in Ukraine are examined. uk Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України Економіка харчової промисловості Інноваційно-інвестиційні проблеми Проблеми залучення інвестицій на вітчизняні підприємства Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Проблеми залучення інвестицій на вітчизняні підприємства |
| spellingShingle |
Проблеми залучення інвестицій на вітчизняні підприємства Євтушевська, О.О. Войтенко, Л.Ю. Інноваційно-інвестиційні проблеми |
| title_short |
Проблеми залучення інвестицій на вітчизняні підприємства |
| title_full |
Проблеми залучення інвестицій на вітчизняні підприємства |
| title_fullStr |
Проблеми залучення інвестицій на вітчизняні підприємства |
| title_full_unstemmed |
Проблеми залучення інвестицій на вітчизняні підприємства |
| title_sort |
проблеми залучення інвестицій на вітчизняні підприємства |
| author |
Євтушевська, О.О. Войтенко, Л.Ю. |
| author_facet |
Євтушевська, О.О. Войтенко, Л.Ю. |
| topic |
Інноваційно-інвестиційні проблеми |
| topic_facet |
Інноваційно-інвестиційні проблеми |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Економіка харчової промисловості |
| publisher |
Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України |
| format |
Article |
| description |
Розглядаються причини недостатньої інвестиційної привабливості вітчизняних підприємств, можливі напрямки підвищення ефективності корпоративного управління в Україні.
Reasons of insufficient investment attractiveness of domestic enterprises and feasible directions of corporate management efficiency increase in Ukraine are examined.
|
| issn |
XXXX-0063 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/19504 |
| citation_txt |
Проблеми залучення інвестицій на вітчизняні підприємства / О.О. Євтушевська, Л.Ю. Войтенко // Економіка харчової промисловості. — 2010. — № 2. — С. 13-17. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT êvtuševsʹkaoo problemizalučennâínvesticíinavítčiznânípídpriêmstva AT voitenkolû problemizalučennâínvesticíinavítčiznânípídpriêmstva |
| first_indexed |
2025-11-24T06:57:53Z |
| last_indexed |
2025-11-24T06:57:53Z |
| _version_ |
1850843382346153984 |
| fulltext |
13
ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОБЛЕМИ
7. Фіщенко О.М. Формування інвестиційної стратегії на промислових підприємствах / О.М. ФІіщенко //
Активізація та підвищення ефективності інвестиційних процесів в Україні: Всеукраїнська науково-практична
конференція студентів і молодих вчених. Донецьк, 1-2 квітня, 2010 р. – Донецьк: ДВНЗ «ДонНТУ», 2010. –
С. 74 – 79.
8. Удалих О.О. Управління інвестиційною діяльністю підприємства: Навч. посіб. / О.О. Удалих. – К.:
Центр навч. літ-ри, 2006. – 292 с.
9. Більський І.Д. Особливості процесу розроблення інвестиційної стратегії аграрного виробництва / І.Д.
Більський, Р.П. Дудяк // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України: Зб. наук.
праць. – Львів. НЛТУУ. – 2008, вип. 18.3. – С. 192 – 197.
УДК 658. 152: 664. 013 (477)
ЄВТУШЕВСЬКА О.О., канд. екон. наук, асистент, ВОЙТЕНКО Л.Ю., студ.
Одеська національна академія харчових технологій, м. Одеса
ПРОБЛЕМИ ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ НА ВІТЧИЗНЯНІ
ПІДПРИЄМСТВА
Розглядаються причини недостатньої інвестиційної привабливості вітчизняних підприємств, можливі
напрямки підвищення ефективності корпоративного управління в Україні.
Ключові слова: інвестування, інвестиційна привабливість, корпоративне управління.
Reasons of insufficient investment attractiveness of domestic enterprises and feasible directions of corporate
management efficiency increase in Ukraine are examined.
Key words: investing, investment attractiveness, corporate management.
Вступ. Процеси глобалізації останнім часом
набирають високих темпів і мають всеохоплюючий
характер. На сьогодні для України важливо не
залишатися на узбіччі світового розвитку, стати
рівноправним партнером світового співтовариства,
а не сировинним придатком високорозвинених країн.
Україна має високий науковий і виробничий
потенціал, однак майже не використовує його,
наражаючи, таким чином, суспільство на економічну
небезпеку та залежність у майбутньому від світової
спільноти. Щоб не стати країною третього світу, вже
сьогодні необхідно докласти значних зусиль для
побудови сильної, конкурентоспроможної націона-
льної економіки, таким чином забезпечивши неза-
лежність і високий рівень життя суспільства. Можли-
вим шляхом вирішення цієї проблеми є значне
інвестиційне вливання.
Інвестиції займають одне з чільних місць в
розвитку економічних процесів, вони є одним із
найбільш вагомих, визначальних факторів розвитку
будь-якої держави. За їх допомогою можливо
стабілізувати соціально-економічне зростання та
розвиток окремих суб'єктів підприємницької діяль-
ності та покращити рівень одержуваних прибутків.
Постановка завдання. Інвестиційна приваб-
ливість підприємства – це сукупність характеристик
його виробничої, комерційної, фінансової, управ-
лінської діяльності та особливостей інвестиційного
клімату, що свідчать про доцільність здійснення
інвестицій в нього. Тобто привабливим для інвестора
буде таке підприємство, яке буде характеризуватися
високим рівнем впровадження нових видів техніки і
технологій, вдосконалюючи їх та масово використо-
вуючи у виробництві. Таке підприємство зможе
існувати в конкурентному середовищі і буде
надійним важелем для встановлення стійких та
стабільних позицій як на вітчизняних, так і на
зарубіжних ринках, при цьому, без суттєвих
перешкод завойовувати лідируючі позиції на
світовому ринку, покращуючи свою репутацію, та
конкурувати з іншими високоякісними товарами.
Отже, першочерговим завданням, виконання якого
зумовлює успіх у цій конкурентній боротьбі, є
максимальне підвищення інвестиційної привабли-
вості.
Першим кроком вирішення даного завдання
буде визначення існуючого рівня інвестиційної
привабливості того чи іншого об’єкта. Тобто є
необхідність кваліфікованої оцінки багаторівневої
інвестиційної привабливості: міжнародної, внутріш-
ньодержавної – секторної, міжгалузевої, внутріш-
ньогалузевої, конкретного підприємства, проекту.
Основними цілями оцінки інвестиційної
привабливості є:
- визначення поточного стану підприємства та
перспектив його розвитку;
- розробка заходів підвищення інвестиційної
привабливості;
- залучення інвестицій у відповідних до інвес-
тиційної привабливості обсягах та отримання
14
ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОБЛЕМИ
комплексного позитивного ефекту від освоєння
залученого капіталу.
Заключним етапом вивчення інвестиційного
ринку є аналіз і оцінка інвестиційної привабливості
окремих компаній і фірм, розглянутих як потенційні
об'єкти інвестування. Така оцінка проводиться
інвестором при визначенні доцільності здійснення
капітальних вкладень у розширення й технічне
переозброєння діючих підприємств; виборі для
придбання альтернативних об'єктів приватизації;
покупці акцій окремих компаній. Але й кожен
господарюючий суб'єкт повинен виявити свої
можливості для залучення зовнішніх інвестицій.
Тому оцінка інвестиційної привабливості прово-
диться у зовнішньому і внутрішньому фінансовому
аналізі.
Результати. Сучасний стан розвитку еконо-
міки України характеризується не найкращими
показниками підприємницької діяльності, щоб
привабити потенційного інвестора. Для успішного
розвитку підприємства, однією з головних умов є
ефективне проведення інвестиційної політики на
підприємстві.
Інвестиційному іміджу України на світовому
ринку капіталів завдає шкоди низький рівень
корпоративного управління, що частково є наслідком
незахищеності прав акціонерів. Також серед проблем,
пов’язаних з функціонуванням акціонерних під-
приємств, важливе місце належить питанням захисту
прав акціонерів та підвищення прозорості розкриття
інформації в акціонерних товариствах. Українські
підприємства за останні роки відзначилися цілою
низкою корпоративних скандалів та заявами про
рейдерські атаки.
Провідною консалтинговою компанією
“McKinsey” у 2003 році було проведено опитування
акціонерів щодо ситуації з корпоративним управ-
лінням у різних регіонах світу, під час якого
ставилося питання і про те, скільки вони готові
платити за якісне корпоративне управління на
розвинених ринках і таких, що розвиваються. Згідно
результатів цих опитувань, близько 75 % інвесторів
зазначили, що у процесі прийняття рішення щодо
інвестування в компанію, вони вважають практику
функціонування ради директорів не менш важливою,
ніж її фінансові показники. Понад 80 % респондентів
зазначили, що за різних фінансових показників двох
компаній, вище цінуватимуться акції компанії з
якісним корпоративним управлінням.
Підприємство, яке використовує залучені інве-
стиційні ресурси, має більш високий фінансовий
потенціал свого розвитку і можливості приросту
фінансової рентабельності діяльності, проте в більшій
мірі утворює фінансовий ризик і загрозу банкрутства,
які зростають при зростанні питомої ваги залучених
засобів в загальній сумі капіталу, що використову-
ється.
Для отримання залучених інвестиційних ресур-
сів підприємство повинно відповідати ряду харак-
теристик, тобто бути інвестиційно привабливим.
Інвестиційна привабливість - це не тільки
фінансово-економічний показник, а модель кількісних
і якісних показників – оцінок зовнішнього середовища
(політичного, економічного, соціального, правового) і
внутрішнього позиціонування об’єкта у зовнішньому
середовищі, оцінка його фінансово-технічного потен-
ціалу, що дає змогу варіювати кінцевий результат.
Структура корпоративного управління склада-
ється під впливом таких чинників:
- законодавчої бази, що регулює права і
обов’язки сторін, які беруть участь у корпоративному
управлінні;
- практики ділових взаємозв’язків, що склада-
ються у країні;
- статуту корпорації та її внутрішніх доку-
ментів.
Проблемою акціонерного капіталу українські
вчені почали займатися після здобуття Україною
незалежності, перед ними постало завдання обґрунту-
вання докорінних реформ в економіці України.
Головним напрямом таких реформ була так звана
приватизація, в основу якої було покладено форму-
вання потужного корпоративного сектору. На
початку 90-х років певне місце в розвитку теорій
акціонерного капіталу посіла робота О. Білоруса та
В.Рогача "Акціонерне товариство". Паралельно з
обґрунтуванням економічних засад приватизації
з'явилися статті, які досліджували ті чи інші
напрямки формування корпоративного сектору. У
другій половині 90-х років з'явилося кілька ґрунтов-
них праць, які висвітлювали природу акціонерного
капіталу та специфіку його формування й функціо-
нування в Україні.
До таких праць належить книга О.М. Вінника
"Господарські товариства і виробничі кооперативи",
яка відображала проблеми існування акціонерного
капіталу відповідно до законодавчої бази України.
Автор пише, що "вирішальну роль у ролі та
діяльності акціонерного товариства відіграє його
капітал, адже ця організаційно-правова форма форму-
ється саме з метою створення значного за розмірами
капіталу шляхом об'єднання коштів і майна багатьох
осіб для здійснення, як правило, значної за розмірами
підприємницької діяльності". О.М. Вінник поділяє
акціонерний капітал на статутний, фактичний,
оголошений та сплачений.
Статутний капітал — це грошова сума, яку
вносять акціонери при придбанні акцій. Статутний
капітал є номінальною величиною і, як правило, він
не відповідає реальному обсягу майна. Законо-
давством передбачено певний обсяг статутного
капіталу, тому його формування має вирішальну роль
у створенні акціонерного товариства. Також
статутний капітал є майновою базою, на основі якої
функціонує корпорація протягом усього періоду її
існування. Статутний капітал слугує гарантією для
кредиторів, тому що акціонерне товариство відпо-
відає перед ними лише своїм майном. Тому зако-
нодавство вимагає створення статутного капіталу, а
також підтримання майна на певному рівні. Виплата
дивідендів за акціями здійснюється лише з чистого
прибутку.
Іншим видом акціонерного капіталу є факти-
чний капітал, який є змінною величиною. Фактичний
капітал змінюється у процесі господарської діяль-
ності і часто не збігається зі статутним. Оскільки
15
ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОБЛЕМИ
постійно здійснюється купівля чи продаж облад-
нання, звільнення або прийняття на роботу нових
працівників, його обсяг увесь час коливається.
Оголошений капітал є обов’язковою частиною
акціонерного капіталу та тісно пов'язаний зі статут-
ним капіталом. Оголошений капітал перетворюється
в статутний тоді, коли купівлею акцій покривається
певна його частина. За українським законодавством
частка покриття має бути не меншою ніж 60 %, за
такої умови товариство реєструється. Цей вид
акціонерного капіталу також не завжди збігається зі
статутним капіталом, він може або перевищувати
його, або бути меншим за розміром.
Наступним видом акціонерного капіталу є
сплачений капітал. Він дорівнює сумі сплачених
коштів за акції. На етапі підписки він може бути в
межах 10 % статутного капіталу; на етапі проведення
установчих зборів — 30 % (у відкритому акціонер-
ному товаристві) чи 50 % (у закритому акціонерному
товаристві) статутного капіталу. Сплачений капітал
дорівнює статутному у випадку, якщо всі акції, на які
підписалися, є сплаченими або, якщо акції реалі-
зувалися за номінальною вартістю. Сплачений
капітал досить часто не відповідає розмірам
статутного капіталу, також він не завжди узгоджу-
ється з фактичним капіталом, хоча саме на основі
сплаченого капіталу акціонерне товариство починає
свою господарську діяльність. Це співвідношення
залежить, передусім, від ефективності ведення справ.
Якщо акціонерне товариство функціонує успішно, то
фактичний капітал перевищить сплачений і навпаки,
неефективне використання останнього призводить до
того, що сплачений капітал перевищить фактичний.
Фактичний майновий стан акціонерних това-
риств досить нечітко визначений в українському
законодавстві, а це ускладнює ведення діяльності у
цій сфері, тому що спотворюється реальна картина
майнової бази акціонерних товариств.
Помітний внесок у розробку теорії акціо-
нерного капіталу зробили також праці українського
вченого Ю.Є. Петруні, який досліджує проблему
акціонерного капіталу та його функціонування в
сучасній економіці України. В його працях акція
виступає як об'єкт відносин та характеризує права на
певну частку в акціонерному товаристві, що
надаються в обмін на частку майна, яке стає
власністю акціонерного товариства. Використання
акцій обов'язково повинне приносити певний зиск
його власнику. Дослідник також зазначає, що власник
акцій обов'язково наділений певними правами, які
визначено у внутрішніх документах акціонерного
товариства, наприклад у статуті та в інших, а також у
відповідних нормативно-правових актах. Права
власника залежать від властивостей, якими наділена
акція.
Вагоме місце у розробці рекомендацій по
використанню акціонерного капіталу внесли
учасники міжнародного проекту "Корпоративне
управління", організованого Міжнародною фінан-
совою корпорацією. В Україні була створена Спілка
акціонерів України, яка почала публікувати журнал
"Акціонер". Значну частину своїх матеріалів присвя-
чують формуванню та функціонуванню корпора-
тивного сектору в Україні "Бюлетень про привати-
зацію" та "Інвестиційна газета".
Помітне місце в обґрунтуванні напрямів корпо-
ративного управління відіграла праця В.Д. Немцова
та Л.Є. Довгань "Корпоративний менеджмент", опуб-
лікована в Києві у 2003 р.
Автор підручника "Основи корпоративного
управління" В.А. Євтушевсъкий також приділяє увагу
акціонерам, засновникам, учасникам корпоративного
управління. Особливістю акціонерних товариств є
випуск цінних паперів з метою залучення великої
кількості інвесторів. Це також збільшує обсяг
акціонерного капіталу, тобто збільшує потужності
акціонерного товариства. Перевагами акціонерного
капіталу автор вважає можливість проведення за його
допомогою масштабного виробництва, його
зменшений ступінь ризикованості тощо. А недолі-
ками акціонерного капіталу він вважає велику його
роздробленість, недосконалість законодавчої бази,
неузгодженість інтересів дрібних акціонерів та
власників великих пакетів акцій тощо. На думку
вченого, акціонерний капітал є надзвичайно важли-
вою економічною категорією, особливо для України,
де відбувається становлення ринкового середовища.
Він акцентує увагу на проблемах законодавчої бази,
що покликана здійснювати регулювання акціонер-
ного капіталу. Українським законодавством зазна-
чено, що корпоративні права "являють собою право
власності на чистку у статутному фонді юридичної
особи, включаючи права на управління", але
незважаючи на важливість цих прав, вони
недосконало врегульовані законодавством, а це, у
свою чергу, породжує неузгодженість у відносинах
між різними групами акціонерів.
В сучасній економічній літературі значна
кількість досліджень і публікацій присвячені корпо-
ративному управлінню. Досить широко розглядаються
теоретичні аспекти розбудови корпоративного
управління, висвітлюються моделі, методи станов-
лення й розвитку корпоративних відносин у працях
Е.Коренєвої, О. Амоші, В. Антонова, М. Прокопенка,
О. Радигіна, С. Масютіна, Г. Клейнера, В. Задихайла,
Ю. Іванова та ін.
Західними вченими-економістами визначено,
що для оцінки інвестиційної привабливості
підприємства як об’єкта інвестування пріоритетне
значення має аналіз наступних сторін його діяльності:
1. Аналіз оборотності активів. Ефективність
інвестування в значній мірі визначається тим,
наскільки швидко вкладені засоби обертаються в
процесі діяльності підприємства.
2. Аналіз прибутковості капіталу. Однією з
головних цілей інвестування являється забезпечення
високого прибутку в процесі використання вкладених
засобів. Але в сучасних умовах підприємства можуть
в значній мірі керувати показниками прибутковості
(за рахунок амортизаційної політики, ефективності
податкового планування і т.п.). В процесі аналізу
можна досить повно дослідити потенціал його
формування в співставленні з вкладеним капіталом.
3. Аналіз фінансової стійкості. Такий аналіз
дозволяє оцінити інвестиційний ризик, пов’язаний з
структурним формуванням інвестиційних ресурсів, а
16
ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОБЛЕМИ
також виявити оптимальність фінансування поточної
господарської діяльності.
4. Аналіз ліквідності активів. Оцінка ліквідно-
сті активів дозволяє визначити здатність підпри-
ємства платити по своїм короткостроковим зобов’я-
занням, попередити можливість банкрутства за
рахунок швидкої реалізації окремих видів активів.
Іншими словами, стан активів характеризує рівень
інвестиційних ризиків в короткостроковому періоді.
Причому оцінка інвестиційної привабливості
підприємства за зазначеними показниками здій-
снюється, враховуючи стадії його життєвого циклу,
оскільки на різних стадіях значення одних і тих же
показників матимуть різну цінність для підприємства
та його інвесторів.
Агентством з питань запобігання банкрутства
підприємств та організацій розроблено ще одну
методику оцінки інвестиційної привабливості підпри-
ємств з метою визначення інтегрального показника
інвестиційної привабливості підприємств та орга-
нізацій, прискорення реалізації інвестиційних
проектів, заохочення до інвестицій вітчизняних та
іноземних підприємців, надання методичної допо-
моги спеціалістам, які займаються розробкою заходів
з проведення оздоровлення виробничої сфери. Проте
отримані великі масиви значень показників фактично
не дають змогу зробити остаточний висновок. Також
в методиці не наведено шкали інтегральних
показників, за якою можна визначати фінансовий
стан підприємства.
Аналіз наукових джерел засвідчив, що неви-
сока інвестиційна та інноваційна активність в Україні
зумовлена низькою інвестиційною привабливістю
країни.
За даними прес-служби ООН Україна займає
18-те місце у двадцятці країн, котрі являються
привабливими для інвесторів. Це обумовлено
наступними причинами: значний ринок з незадо-
воленим попитом на товари та послуги, високий
рівень освіти населення та кваліфікації персоналу,
вигідне транспортно-географічне положення, порів-
няно легкий доступ до сировинних ресурсів та інше.
Виходячи з вищевказаного, можливо виділити
такі причини недостатньої інвестиційної приваб-
ливості:
- в першу чергу, нестабільність політичної
ситуації, що значно гальмує розвиток інвестиційної
діяльності, яка особливо відчутна зараз. Більшість
вітчизняних інвесторів не можуть на всю потужність
використати свої можливості, через відсутність
стабільного регулювання інвестиційних процесів з
боку уряду, неможливість прогнозувати та вира-
ховувати свої прибутки. Інвестор не знає, яку
політику буде проводити нова влада, і як вона
безпосередньо позначиться на його фінансовому
стані;
- високий рівень податків, їх велика,
необґрунтована кількість. Недосконала база оподат-
кування відштовхує інвесторів, адже зараз діє таке
податкове законодавство, що стримує стимули
розвитку інвестиційної активності, наприклад, якщо
обсяг виробництва збільшується, то в свою чергу
збільшується база оподаткування;
- нестабільність законодавства, що регулює
діяльність корпорацій в Україні;
- відсутність сучасних інформаційних систем
зв’язку з потенційними інвесторами, а також склад-
ність в інформаційному забезпеченні та інформа-
ційній підтримці прийняття управлінських рішень на
усіх рівнях управління;
- нерозвиненість страхового та фондового
ринків, що не дозволяє відобразити реальну ринкову
вартість компанії через фінансові інструменти та
зменшує їхню ліквідність;
- наявність проблем у корпоративному секторі,
незахищеність прав інвесторів та скорочення для них
пільг;
- нерозвиненість сектору інституційних
інвесторів, зокрема відсутність інвестиційних банків,
потужних інвестиційних компаній, страхових компа-
ній зі спеціалізацією на інвестиційному страхуванні,
венчурних фондів інноваційного спрямування;
- недостатнє висвітлення інформації про
емітентів, професійних учасників ринку цінних
паперів, ризик стосовно фінансових інструментів, що
не дає змоги інвесторові реально оцінити вартість і
потенціал українських підприємств та приймати
виважені інвестиційні рішення;
- збільшення монополізації ринків, ріст рівня
інфляції;
- відсутність інфраструктури, нерозвиненість
банківської системи;
- криміналізація економіки, активність
тіньового бізнесу;
- низький рівень конкуренції виробництва,
інноваційної активності та невисока платоспро-
можність підприємств;
- високі інвестиційні ризики та низька норма
рентабельності більшості промислових підприємств;
- тривалість і громіздкість процедури реєстрації
підприємств та багато іншого.
Активізація процесів інвестування повинна
передбачати розробку і реалізацію комплексу заходів як
на макроекономічному рівні, так і на рівні окремих
суб'єктів господарювання.
Національному корпоративному управлінню
притаманні також позитивні тенденції й здобутки:
вітчизняні корпорації активно намагаються впрова-
джувати для підвищення своєї ефективності сучасні
управлінські технології, автоматизувати виробничо-
господарські процеси, підвищувати конкурентоспро-
можність власної продукції та, насамперед, дотри-
муватися міжнародних стандартів якості, інвестувати
кошти у розвиток людського капіталу тощо.
Висновки. Враховуючи сутність і зміст основних
проблем вітчизняного корпоративного управління й
природу їх виникнення та позитивні здобутки, можна
виділити перелік заходів, які сприятимуть подоланню
негативів й підвищенню ефективності корпоративного
управління в Україні загалом:
- урегулювання нормативно-правової бази, що
сприяло б захисту прав дрібних акціонерів, чіткому
розподілу повноважень між суб’єктами корпоративного
управління, окресленню механізмів першочергового
права у разі додаткових емісій, забезпечення інформа-
ційної прозорості тощо;
17
ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОБЛЕМИ
- активізація розвитку фондового ринку та форму-
вання на його базі системи індикаторів реальної ринко-
вої вартості компанії;
- підвищення рівня кваліфікації керівних кадрів та
формування відчуття власника серед акціонерів;
- цивілізоване вирішення корпоративних конфлі-
ктів через судову систему;
- формування, впровадження та реалізація гнучкої
й ринково адекватної корпоративної політики як за
структурними аспектами, так і в цілому відповідно до
умов вітчизняного корпоративного сектора економіки
держави та вимог стратегічного блоку корпоративного
менеджменту суб’єкта господарювання корпоративного
типу;
- стабілізування політичної ситуації в країні;
- надання іноземним інвесторам правових гарантій;
- створення спеціалізованих інвестиційних банків
із забезпеченням пільгових умов кредитування інвести-
ційних проектів.
Проте цих заходів недостатньо. Особливої
уваги вимагає робота з інвесторами в регіонах,
оскільки майже в кожному п'ятому місті України
інвестицій немає взагалі, а в багатьох містах їх обсяги
малі.
В залученні інвестицій велику роль грає прива-
тизаційний процес. Його необхідно зробити прозорим,
інакше не викоренити тенденцію до розповсюдження
скандалів, відлякуючи інвесторів.
Істотному покращенню умов інвестування в
Україні сприяла б практика побудови системи
обслуговування органами ДПІ безпосередньо інве-
сторів. Платник податку, який планує вкладення
крупного капіталу у виробництво, міг би подати в
податкові органи інформацію про цілі та структуру
інвестицій. Відповідно має бути визначений чіткий
порядок оподаткування, згідно з діючим українським
податковим законодавством, тим самим виключаючи
в подальшому перерахування фінансових санкцій.
Подібна практика широко застосовується у зару-
біжних країнах.
В Україні необхідно активізувати створення
інформаційних мереж для інформаційної підтримки
вітчизняного бізнесу і забезпечення його конкуренто-
спроможності.
Планування і регулювання інвестиційної діяль-
ності і сьогодні залишаються актуальними. Ще не
достатньо відпрацьована сфера формування джерел і
ресурсів інвестицій, що може бути предметом подальших
досліджень, причому, обговорюючи дані питання,
необхідно враховувати інтереси інвестора в ув'язці з
економічними інтересами держави.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-IV // zakon1.rada.gov.ua.
2. Кудря Я.В. Актуальні проблеми управління акціонерними товариствами в Україні / Я.В. Кудря //
Актуальні проблеми економіки – 2007. – №2(68) – C.68-73.
3. Карпенко Г.В. Нормативно-правове забезпечення корпоративного управління: проблеми залучення
інвестицій на вітчизняні підприємства / Г.В.Карпенко, А.П.Данькевич // Фінанси України. – 2009. – № 7. – С.
39-46.
4. Кравченко В.В. Інвестиції, як один із шляхів покращення конкурентоспроможності підприємств /
В.В. Кравченко // www.confcontact.com.ua.
5. Черток Д.Л. Проблеми залучення інвестицій в економіку України та шляхи їх рішення / Д.Л.Черток,
С.П.Тітова // www.udau.edu.ualibrary.
УДК 338.436.33(477):631.164.23
КАЛАМАН О.Б., асистент, ЯРОВЕНКО Т., студ.
Одеська національна академія харчових технологій, м. Одеса
ПРОБЛЕМИ ІНВЕСТУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ АПК УКРАЇНИ
У статті досліджено інвестиційне середовище країни. Розглянуті основні проблеми інвестиційної
діяльності у вітчизняній економіці. Визначені пріоритетні шляхи інвестиційного розвитку агропромислового
комплексу України.
Ключові слова: іноземні інвестиції, механізм інвестиційної діяльності, джерела інвестування,
економічна криза, державне регулювання, фактори іноземного інвестування, інвестиції у сільське господарство,
інвестиційні ризики.
In article the investment environment of the country is investigated. The basic problems of an investment
activity in domestic economy are considered. The priority ways of Ukraine agriculture investment development are
defined.
Key words: foreign investments, mechanism of investment activity, investment source, economic crisis, state
regulation, factors of foreign investment, investment into agriculture, investment risks.
|