Навіщо потрібні ГІС-дослідження та як їх застосовувати?

Геоінформаційні системи та бази даних є невід’ємним компонентом будь-якого сучасного археологічного дослідження. Проте кваліфіковане застосування цих інструментів потребує системного підходу та врахування низки важливих особливостей....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2019
1. Verfasser:	Радченко, С.Б.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2019
Schriftenreihe:	Археологія
Schlagworte:	Методика археологiчних дослiджень
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195055
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Навіщо потрібні ГІС-дослідження та як їх застосовувати? / С.Б. Радченко // Археологія. — 2019. — №. 4. — С. 114–124. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-195055
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1950552025-02-09T14:55:35Z Навіщо потрібні ГІС-дослідження та як їх застосовувати? Зачем нужны геоинформатики и как их правильно использовать? Why do we need geoinformatics specialists and how to use them correctly? Радченко, С.Б. Методика археологiчних дослiджень Геоінформаційні системи та бази даних є невід’ємним компонентом будь-якого сучасного археологічного дослідження. Проте кваліфіковане застосування цих інструментів потребує системного підходу та врахування низки важливих особливостей. Современные технологии предлагают широкий спектр решений для любого этапа археологический исследований. Геоинформатика, например, стала обязательной частью археологии ещё с конца прошлого века. Геоинформационное обеспечение археологических исследований, а также фотограмметрия и управление геопространственными базами данных, уже доказали свою чрезвычайную эффективность. Однако квалифицированный научный подход требует системного использования всех доступных инструментов. Для того, чтобы избежать спорадического и хаотичного использования геоинформатики, археолог должен руководствоваться комплексным подходом к геоинформационному обеспечению своего исследования, что означает вдумчивое и сознательное использование методов геоинформационных систем (ГИС) с самого начала работ — с этапа их планирования. Только обдумывая все аспекты работы, от выбора системы координат до тщательной подготовки структуры базы данных, археолог может получить качественные данные — точные, достоверные, полные, унифицированные и интероперабельные. Преимущества геопространственных баз данных перед аналоговыми данными или геоинформационными системами иногда до сих пор вызывают дискуссии, что обуславливает потребность в их пристальном рассмотрении. Среди них возможности динамических изменений, использования данных трёхмерного моделирования и процедур нечёткой логики, возможности адаптации к конкретному исследованию и включения непространственных данных в процедуры анализа. Кроме того, использование систем управления базами данных, запросов, пространственных выборок etc. крайне расширяет спектр возможностей для получения, анализа и визуализации данных. Комплексное, системное и вдумчивое использование всего спектра инструментов геоинформатики решительно необходимо для обеспечения конкурентоспособного и результативного археологического исследования. Nowadays, technologies propose vast variety of different solutions to all stages of archaeological research. Geoinformatics, for instance, became the necessary part of archaeology since the end of the last century. Geoinformational provision of excavations and research, together with photogrammetry and geospatial database tools proved to be incredibly efficient. However, qualified scientific approach requires systematic use of all available instruments. In order to avoid the chaotic and random use of digital tools, an archaeologist should implement a complex approach to the geospatial provision of any research. It means qualified and rational use of geospatial database, geoinformational systems and photogrammetry from the very beginning of research — on the stage of planning. Only considering all the issues — from the coordinate system choose to the database management system structure — scientist can obtain a high quality of archaeological data that must be accurate, complete, interoperable, unified and precise. The advantages of geospatial databases for archaeological researches comparing to instrumental geoinformational system or analogue data sometimes are still the issue for discussion, so their usability must be considered and proved. Dynamic changeability, use of third dimension and fuzzy logic operators, interoperability, adaptation possibilities and a capacity to include the non-spatial data are the most important of them. Besides, use of database management systems, constraints, query procedures and spatial and conditional selections make databases extremely useful for the data mining, analysis and visualization. The complex, systematic and rational use of the entire geoinfomatics toolkit is strongly recommended to provide a concurrent and efficient archaeological research. 2019 Article Навіщо потрібні ГІС-дослідження та як їх застосовувати? / С.Б. Радченко // Археологія. — 2019. — №. 4. — С. 114–124. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/archaeologyua2019.04.114 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195055 [528:004]:902 uk Археологія application/pdf Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Методика археологiчних дослiджень Методика археологiчних дослiджень
spellingShingle	Методика археологiчних дослiджень Методика археологiчних дослiджень Радченко, С.Б. Навіщо потрібні ГІС-дослідження та як їх застосовувати? Археологія
description	Геоінформаційні системи та бази даних є невід’ємним компонентом будь-якого сучасного археологічного дослідження. Проте кваліфіковане застосування цих інструментів потребує системного підходу та врахування низки важливих особливостей.
format	Article
author	Радченко, С.Б.
author_facet	Радченко, С.Б.
author_sort	Радченко, С.Б.
title	Навіщо потрібні ГІС-дослідження та як їх застосовувати?
title_short	Навіщо потрібні ГІС-дослідження та як їх застосовувати?
title_full	Навіщо потрібні ГІС-дослідження та як їх застосовувати?
title_fullStr	Навіщо потрібні ГІС-дослідження та як їх застосовувати?
title_full_unstemmed	Навіщо потрібні ГІС-дослідження та як їх застосовувати?
title_sort	навіщо потрібні гіс-дослідження та як їх застосовувати?
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2019
topic_facet	Методика археологiчних дослiджень
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195055
citation_txt	Навіщо потрібні ГІС-дослідження та як їх застосовувати? / С.Б. Радченко // Археологія. — 2019. — №. 4. — С. 114–124. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT radčenkosb navíŝopotríbnígísdoslídžennâtaâkíhzastosovuvati AT radčenkosb začemnužnygeoinformatikiikakihpravilʹnoispolʹzovatʹ AT radčenkosb whydoweneedgeoinformaticsspecialistsandhowtousethemcorrectly
first_indexed	2025-11-27T01:50:37Z
last_indexed	2025-11-27T01:50:37Z
_version_	1849906418161811456
fulltext	ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 4114 © С. Б. Радченко, 2019 * Радченко Симон Богданович — аспірант Турин- ського університету, ORCID 0000-0003-2970-5373, simon.radchenko@gmail.com Удк [528:004]:902 https://doi.org/10.15407/archaeologyua2019.04.114 С. Б. Радченко * НАВiЩО ПОТРiБНi ГЕОiНФОРМАТИКИ ТА ЯК ЇХ ПРАВИЛЬНО ЗАСТОСОВУВАТИ? Геоінформаційні системи та бази даних є невід’ємним компонентом будь-якого сучасного археологічного дослі- дження. Проте кваліфіковане застосування цих інстру- ментів потребує системного підходу та врахування низ- ки важливих особливостей. К л ю ч о в і с л о в а: бази даних, інтероперабельність, геопросторові дані, ГІС, системи координат, археологіч- ні дослідження. Геоінформаційні підходи та технології давно мали б стати невід’ємною складовою археоло- гічного дослідження на всіх його етапах. до- сягнення належної точності та достовірнос- ті даних про археологічний матеріал очевид- но неможливе без системного підходу до їх збирання та обробки. І саме аспект просто- рового розміщення матеріалу є одним із клю- чових у археологічній науці — адже від нього значною мірою залежить контекст, якого на- буває той чи інший об’єкт. а несистемний чи недбалий підхід до отримання значної кіль- кості даних призводить до систематичних на- копичуваних похибок у їх осмисленні, інтер- претації та публікації. Рівень довіри престиж- них наукових видань та їхніх читачів до мате- ріалів, опублікованих без залучення комплексу геоінформаційних технологій вже давно є по- рівняно низьким, адже саме інформаційні сис- теми є гарантом достовірності зафіксованого результату. низка європейських країн (німеч- чина, австрія, данія) навіть регулюють необ- хідність наявності відповідного обладнання та спеціаліста під час польових археологічних до- сліджень нормативно-правовим шляхом. однак комплексне та повноцінне викорис- тання геоінформаційних систем (ГІС) не стало повсюдним трендом для українських археоло- гічних експедицій. деякою мірою це пов’язано з фінансовими перепонами. Іншим чинником негативного впливу на розвиток археологічної інформатики є недостатня розвиненість ме- тодичних та технологічних засобів викорис- тання ГІС під час досліджень і мала кількість фахівців-інформатиків, залучених до археоло- гічної роботи. Геоінформаційне забезпечення археологіч- них робіт може здійснюватись набагато ефек- тивніше за умови адаптації відповідного ар- сеналу інструментів до конкретних, часто си- туативних потреб. Втім, для такої адаптації необхідно розглянути та врахувати специфіку комплексного використання ГІС, що і є метою цієї статті. Свiтовий досвiд Творення конкурентоспроможних та якісних наукових результатів нині потребує повсюд- ного застосування сучасних технічних засобів, тож ознайомлення з ними є злободенним та необхідним саме зараз. очевидно, що викори- стання ГІС саме по собі, без кваліфікованого вибору необхідних інструментів та ретельної роботи над проектом не є шляхом до отриман- ня якісних та вичерпних результатів (Barcelo & Pallares, p. 313—314). до критики несвідомого та обмеженого застосування ГІС, що панува- ло у Європейській археології кінця минуло- го століття, вдавалось чимало археологів та інформатиків (наприклад, Blanckholm 1991; Read 1989; Goodchild et al. 1992). до питань застосування геоінформатики в археологічних дослідженнях неодноразово звертались вітчизняні та зарубіжні вчені. Зна- чну кількість наукових та методичних розро- бок присвячено тому чи іншому компоненту геоінформаційного забезпечення археологіч- них досліджень. Так, наприклад, археологічній картографії присвятили свій час Й. Грегорі та П. елл (2007), дж. коноллі та М. Лейк (2006), В. Владіміров (2005), П. Брагін (2010), В. Рудь ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 4 115 (2015). Геодезичні методи просторової фіксації археологічних об’єктів розглядає З. Шакіров (2015). Значну увагу вже привернули питан- ня використання інструментів геопросторо- вого аналізу та (меншою мірою) баз геопрос- торових даних (акашева 2011, Блохін та ін. 2010, Хоперсков та ін. 2015, Rendfrew, Bahn 2005, Hodder, Orton 1976, Scianna, Villa 2011, Rossmann 1976, Diachenko 2013; Diachenko, Menotti 2015, Білинський, Яхимович 2018). Прикметним є посібник д. коробова (2011), який, однак, не вичерпує можливості вико- ристання інструментальних ГІС в археології та не розглядає питання застосування баз да- них в археологічних дослідженнях. окремою, хоч і дотичною до геоінформатики, дисциплі- ною є фотограмметрія та тривимірне моделю- вання. дослідженням відповідних методів та- кож присвячено низку спеціальних робіт (да- раган 2015; Шерстюк 2015; Жигола, Скороход 2019; Бабенко, Богданець 1997). Варто згадати також групу геоінформаційних археологічних досліджень (Зоценко, Борисов, Манігда 2019) Інституту археології нан України, яка здій- снює системне геоінформаційне забезпечення низки археологічних досліджень на території Українського Полісся. однак обмежені ресур- си групи унеможливлюють екстенсивне поши- рення застосування ГІС в археології. Праці перелічених вище дослідників стосу- ються одного або декількох компонентів ролі геоінформатики в археологічній роботі та уна- очнюють потребу у використанні сучасних ін- формаційних методів і технологій на всіх ета- пах археологічних досліджень. очевидно, що повний комплекс можливостей ГІС занад- то масивний для детального аналізу у форматі статті, тож варто здійснити побіжний огляд та зупинитись лише на найважливіших деталях. Виклад основного матерiалу Методи геоінформатики стають у пригоді ар- хеологічним дослідженням ще до їх початку, адже прив’язка, аналіз, дешифрування та ін- терпретація даних дистанційного зондуван- ня землі та аерофотознімання зазвичай здій- снюються методами інструментальних геоін- формаційних систем. Ще на цьому етапі іно- ді з’являється можливість визначити межі та виконати попередню класифікацію об’єкта. В Україні інтерпретація аерофотознімання часто ускладнена зовнішніми, зокрема кліматични- ми, умовами (Tuboltsev, Radchenko 2019, p. 1), але нехтувати нею не слід. Польові дослідження класично супрово- джуються геодезичними та фотограмметрич- ними методами. Перші забезпечують коор- динатну прив’язку матеріалів і досліджуваних ділянок, аналіз рельєфу та мікрорельєфу, ство- рення польових креслень. Візуалізація всіх цих матеріалів та їх подальша обробка здійснюєть- ся вручну (такий підхід має низку очевидних недоліків) засобами інструментальних ГІС. Фотограмметричні методи забезпечують ви- користання ортофотопланів (та ортофотопро- філів) або високоточних тривимірних моде- лей окремих ділянок пам’ятки як додаткового способу фіксації, що розширює інформативну базу археологічних досліджень (Жигола, Ско- роход 2019, с. 120). Підготовка уніфікованого польового опису і картографічних матеріалів пам’ятки та певних досліджуваних ділянок найчастіше пов’язана зі створенням і наповненням бази геопросто- рових даних, яка надалі може бути використа- на у лабораторних дослідженнях — геопросто- ровому аналізі (теплокарта (Радченко 2017), інтерполяційні та екстраполяційні механіз- ми, статистична обробка, пошук об’єктів, не- зафіксованих у польових умовах (Рудь 2015)), формування тривимірної моделі пам’ятки та визначення стратиграфічних околів (Радчен- ко, кіосак 2019) тощо. для камеральних та ла- бораторних досліджень у пригоді стають і фо- тограмметричні матеріали — для обчислення об’ємів (никоненко, Радченко 2019; Жигола, Скороход 2019, с. 125—126) або інших вимір- них параметрів досліджуваних об’єктів (нико- ненко, Радченко, Волков 2017). Так само до- цільним може бути використання процедур нечіткої логіки (Hernandez 1994) тощо. Подальша доля матеріалів також найчастіше пов’язана з геоінформатикою, адже візуалізація та публікація планів, карт, 3D-моделей, рекон-D-моделей, рекон- струкцій тощо потребує відповідного інстру- ментарію, а крім того — зведених даних про археологічні об’єкти та предмети. Сучасним науковим трендом є створення можливостей повного або часткового відкритого доступу до результатів дослідження, що у випадку архео- логічних пам’яток надається через геопортал або віртуальний ГІС-проект (наприклад, Pavlu 1995). оскільки геоінформаційні системи віді- грають певну роль на всіх етапах архео ло- гічних досліджень, від планування до пуб лі- кації результатів, доцільним є не спорадич- не та випадкове застосування інструментів ГІС за відповідної нагоди, а створення цілісного, ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 4116 комплексного та системного проекту, що об’єднував би інструменти геоінформатики та фотограмметрії для розв’язання конкретних наукових задач. За таких умов, набір ретельно відібраних у польових умовах координат логічно та поступово перетворюється на джерело інформації про археологічну дійсність (рис. 1). Проте системний підхід до збереження та обробки даних значною мірою базується на умовах та принципах їх збирання — для ефективного використання багатого інструментарію ГІС важливою умовою є ро- бота з якісними даними. Якісними вважаємо такі дані, що відповідають вимогам точності, достовірності, повноти, уніфікованості та інтероперабельності. Точність і достовірність даних є обов’язковою для будь-якого науко- вого дослідження, тож пояснень не потребує. Повнота передбачає максимально детальний збір інформації про пам’ятку та умови, в яких вона перебуває (для геоінформатики першо- чергову роль тут відіграє рельєф та ситуація на місцевості). крім того, просторовий і ста- тистичний аналіз найчастіше потребує ви- користання уніфікованих, однорідних да- них — матеріали не повинні бути принципо- во відмінними між собою, адже типологічна або змістовна розбіжність спотворює ре- зультати моделювання. Багатоваріантність і різноманітність геоінформаційних систем та їхніх інструментів змушує, водночас, прагну- ти інтероперабельності даних — можливості їх гнучкого використання у різних умовах. Перша нагода порушити перелічені прин- ципи настає вже під час рекогносцирування та створення координатної системи напередодні початку археологічних робіт. Річ у тім, що уніфікація даних передбачає вибір однієї (ба- жано прямокутної та ортогональної) системи координат (Ск) для всієї території пам’ятки. Загальна прив’язка пам’ятки до місцевості може бути виконана і у сферичних координа- тах, тобто �GS-84, а от та система, якою по-�GS-84, а от та система, якою по- слуговуватиметься експедиція, переважно має бути метричною, належати до проекції Мерка- тора (вона ж — прямокутна проекція Гауса— крюгера з кодом SRID 326326 або 3395). Вар- то пам’ятати також, що вісі координат у цій проекції зазвичай зорієнтовані «лівою трій- кою» (вісь Х направлена на північ), на відмі- ну від осей координат у інструментальних ГІС (де вісь X направлена на схід). Хоча уніфікова- ні дані і мають належати до однієї Ск та пере- бувати в одному координатному просторі, під час досліджень часто виникає потреба ство- рення додаткових систем і фіксації матеріалу у інших координатах (наприклад, у системі ко- ординат квадрату або розкопу). очевидно, що повністю уникати використання кількох сис- тем небажано, та й непотрібно. У такому разі потрібно встановити правило переходу, тоб- то рівняння перетворення координат із однієї системи до іншої. У загальному випадку, ані точки початку ко- ординат, ані напрямки осей не збігаються. для Рис. 1. етапи геоінформаційного забезпечення архе- ологічних досліджень: 1 — геодезичні знімання; 2 — зведення у базу геопросторових даних; 3 — точкове відображення засобами інструментальних ГІС; 4 — геопросторовий аналіз (heatmap); 5 — тривимірне мо- делювання матеріалів пам’ятки Fig. 1. Stages of geoinformational provision of archaeological research: 1 — geodetic survey; 2 — unification in geospatial database; 3 — points visualization by Instrumental GIS tools; 4 — geospatial analysis (heatmap); 5 — 3D modeling of the site ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 4 117 формулювання правила переходу необхідно виміряти положення нульової точки часткової Ск (квадрату, розкопу тощо) у загальній систе- мі (пам’ятки) та кут нахилу осі оX часткової Ск відносно осі оX загальної. для визначення кута достатньо виконати обчислення за двома (а для перевірки точнос- ті необхідно більше) точками, що лежать на осі оX часткової Ск. Вимірявши їхні координати у загальній системі, звертаємось до т. зв. оберне- ної геодезичної задачі: , де α — кут між осями оX різних Ск; Х 1 , Y 1 — координати першої точки у загальній Ск; X 2 , Y 2 — координати другої точки у загальній Ск. Знаючи кут повороту, утворюємо матрицю повороту однієї Ск відносно іншої та складає- мо систему рівнянь перенесення координат: , де X, Y, Z — координати точки у загальній Ск; X 0 , Y 0 , Z 0 — координати нульової точки частко- вої Ск у загальній Ск; x, y, z, — координати шуканої точки у частковій Ск. За цим рівнянням здійснюється перехід між будь-якими довільними прямокутними орто- гональними системами координат (у разі ви- користання лівосторонньої Ск або повороті за годинниковою стрілкою, знаки при синусах змінюються на протилежні), тобто математич- но фіксується їхній зв’язок у просторі. очевид- но, що без такого зв’язку про уніфікованість та повноту даних археологічного дослідження годі й мріяти. Точність математичних перетворень най- більшою мірою залежить від якості вимірюван- ня точок поверхні і це необхідно враховувати під час вимірювань і обчислень. Точність вимі- рювання відстані від приладу до точки, забез- печена рулеткою або мірною стрічкою, зазви- чай достатня для потреб археологічних дослі- джень (за умови використання якісної рулетки та відсутності випадкових похибок, пов’язаних із виконавцями робіт), натомість точність фік- сації напряму (кутових вимірювань) може зна- чно варіювати. Похибка кутового вимірюван- ня залежить від точності приладу та відстані до точки (табл. 1). очевидно, що головним чинником накопи- чення точки є саме відстань до приладу, яку вар- то прагнути мінімізувати. крім того, за достат- ньо якісного виконання робіт, будь-який при- лад із похибкою вимірювання до 5” забезпечує достатню точність вимірювання навіть на від- стані 100 м (це означає, що більшість тахеоме- трів буде ефективною і без призми-відбивача). Теодоліти або тахеометри з більшою серед- ньою квадратичною похибкою (навіть радян- ський 2Т30) також можуть бути ефективними за умови збереження дистанції до 50 м або ви- мірювань у декілька прийомів. однак жоден нівелір, незалежно від детальності поділок го- ризонтального круга, не забезпечує достатню точність для планових вимірювань. За умови якісного та точного збирання то- чок шляхом геодезичних вимірювань дані бу- дуть інтероперабельними та ґрунтовно описа- ними і надаватимуться до подальшого аналізу геоінформаційними або будь-якими іншими № Похибка кутового вимірювання Похибка залежно від відстані до приладу, мм 20 м 50 м 100 м 1 1о 349,1 872,8 1745,5 2 30’ 174,5 436,3 872,7 3 10’ 58,2 145,4 290,9 4 2’ 11,6 29,1 58,2 5 1’ 5,8 14,5 29,1 6 30’’ 2,9 7,3 14,5 7 15’’ 1,5 3,6 7,3 8 5’’ 0,5 1,2 2,4 9 2’’ 0,2 0,5 0,1 10 1’’ 0,1 0,2 0,5 Таблиця 1. Розподіл похибки фіксації положення точки залежно від параметрів вимірювання Table 1. Distribution of the point coordinates measuring derivation depending on measuring parameters ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 4118 методами. однак крім тонкощів геодезичної роботи, труднощі у здобутті якісних даних мо- жуть виникати й на інших етапах досліджень. наприклад, під час складання польового опису (та й будь-якого опису матеріалу взагалі), мате- ріал, що потрапляє до нього, має різну супро- відну інформацію залежно від типу. для кісток, наприклад, важливими є дані археозоологіч- них досліджень, а для кременю — вид первин- ної обробки тощо. У такому разі таблицю-опис неможливо нормалізувати, вона буде переоб- тяженою та громіздкою. Природнім видаєть- ся рішення поділу матеріалу на типи та ство- рення для кожного типу окремої таблиці, зміст якої відповідатиме потребам конкретного до- слідження. однак ці таблиці не мають бути ві- дірваними одна від одної або від інших даних польового дослідження. до того ж, може ви- никати і потреба у збиранні різнорідного ма- теріалу за окремою ознакою. Вирішенню тако- го протиріччя може слугувати створення бази геопросторових даних (БГд), яка забезпечить якісне зберігання інформації та управління нею. Переваги використання геоінформаційних систем над аналоговими даними вже були нео- дноразово визначені та досліджені (наприклад, Conolly & �ake 2006, p. 16—17). Проте викори-& �ake 2006, p. 16—17). Проте викори-�ake 2006, p. 16—17). Проте викори- 2006, p. 16—17). Проте викори-p. 16—17). Проте викори-. 16—17). Проте викори- 16—17). Проте викори-16—17). Проте викори- стання БГд має низку значущих відмінностей, також вартих уваги. 1. аналогові дані статичні, за ними важко дос ліджувати динамічні процеси, до того ж, вони гірше надаються до оновлення та акту- алізації. натомість інструментальні геоін- формаційні системи забезпечують доволі ши- рокий функціонал для динамічного карто- графування та можуть бути легко оновлені відповідно до реальної ситуації на об’єкті. Що ж тут пропонують бази геопросторо- вих даних? По-перше, динамічне оновлення всіх взаємопов’язаних даних. При зміні еле- менту окремого креслення або віртуального шару в ГІС інші пов’язані з ними дані ста- нуть застарілими. натомість БГд пропонують функціонал для автоматичної актуалізації всіх пов’язаних полів і компонентів. крім того, че- рез системи керування базами даних можуть бути установлені обмеження (constraints) — правила, за якими дані у відповідних полях не можуть бути змінені. наприклад, оператор бази даних може пов’язати набори координат із номерами відповідних квадратів, унеможлив- люючи таким чином помилки у просторовій атрибуції матеріалів. 2. аналогові дані завжди є двовимірними коли мова йде про планіграфічні або стратиграфічні креслення. електронні плани, створені засобами ГІС, також є двовимірними (або псевдотривимірними), адже містять ко- ординату висоти лише як окрему цифру, візуалізуючи її засобами двовимірного просто- ру. Хоча БГд і не забезпечують тривимірності як такої, вони роблять дані достатньо гнучки- ми та інтероперабельними для роботи з про- Рис. 2. Структурна модель бази геопросторових даних Fig. 2. Structural model of geospatial database ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 4 119 грамами моделювання тривимірного простору, відкриваючи доступ до інструментів, які ГІС поки що не надають. крім того, бази даних мо- жуть слугувати простором для уніфікованого збереження та транспортування тривимірних моделей і супровідної інформації щодо них. 3. Використання ГІС та БГд (на відміну від аналогових матеріалів) відкриває можливість до застосування процедур і засобів відоб- раження нечіткої логіки, що є важливим для роботи з явищами реального світу, рідко вира- женими у зафіксованих величинах. 4. аналогові картографічні дані інколи важко пов’язати з непросторовими даними. натомість електронні таблиці є придатними до взаємодії не лише з довільними Ск, а й за умови їх повної відсутності. У цьому сенсі БГд є ефективними тим, що дають змогу розділити просторові та непросторові дані, залишивши їх пов’язаними між собою в межах однієї бази. 5. Центральною перевагою БГд над будь- яким іншим методом подання просторової інформації є саме можливість збереження та використання даних у різних, але пов’язаних комірках. Це надає можливість лінкувати (зо- крема з обов’язковим дотриманням певних умов) археологічні матеріали з даними про ве- дення досліджень. Матеріали можуть також бути пов’язані з даними іншого типу — рас- тровими файлами, тривимірними моделями тощо. 6. Бази даних можуть бути гнучко адаптовані до потреб конкретного дослідження — це стосується і змісту таблиць, і загальної струк- тури БГд. крім того, вони найчастіше не пов’язані з використанням конкретного про- грамного забезпечення, а отже можуть бути застосовані разом із будь-яким типом про- грам або інструментальних ГІС. а оскільки процедури системи керування бази даних стандартизовані окремим нормативним доку- ментом (ISO 19110), з коректно організованою БГд може працювати будь-який оператор, що має відповідні навички. найчастіше такі бази значно транспортабельніші та легші, ніж ГІС-проект. Саме ці компоненти і забезпе- чують інтероперабельність та оперативність БГд у порівнянні з іншими засобами подання просторової інформації. 7. У разі потреби тимчасово змінити спосіб організації даних (наприклад, створити одну таблицю, що містила б увесь матеріал — польо- вий опис), бази надають окремий функціонал — віртуальні таблиці (представлення — views). Вони формуються на основі реальних таблиць за результатами конкретного SQ�-запиту та ав--запиту та ав- томатично оновлюються зі зміною відповідних таблиць, не потребують фізичної пам’яті та мають окремі права доступу. Зміст представ- лень залежить від формулювання запиту, тобто від нагальних потреб дослідження. SQ�-запит (програмний запит до БГд) на створення пред- ставлення виглядає так: CREATE OR REP�ACE VIE� назва_пред- ставлення AS SE�ECT н_т1.н_а1, н_т1.н_а2, н_т2.н_ а1, н_т2.н_а2 FROM н_т1, н_т2 �HERE умова_відбору (наприклад square = ‘2’ AND X < 350). Тут н_т — назва таблиці, н_а — назва атри- буту. кількість умов відбору може бути до- вільною і має супроводжуватись операторами AND та OR. Рис. 3. Принципова схема каталогу об’єктів місцевості відповідно до ISO 19110 Fig. 3. Principle scheme of catalogue of object’s location according to ISO 19110 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 4120 За запитом, наведеним у прикладі, буде ві- дібрано перші два атрибути (дві колонки зна- чень) з таблиць н_т1 та н_т2, якщо вони нале- жать до другого квадрату та значення X менше за 350. оскільки формулювання запиту може бути довільним (навіть включати процеду- ри просторових побудов або геопросторового аналізу), склад таблиці-представлення повніс- тю залежить від нагальних потреб конкретного дослідження. Проектування БГд відповідно до стандар- тів опису просторової інформації передбачає створення низки графічних моделей, що опи- сують джерела інформації, зміст і склад та- блиць бази, визначають її глосарій тощо. Мі- німальним набором тут є структурна, концеп- туальна та логічна модель, а також принципова схема каталогу об’єктів. Структурна модель бази даних (рис. 2) міс- тить інформацію про джерела інформації для БГд, нормативно-правове забезпечення та інші фактори, правила наповнення та механіз- ми управління базою відповідно до запланова- ного її функціоналу. Структуру каталогу об’єктів місцевос- ті (рис. 3) задано стандартом ISO 19110. Він визначає перспективний зміст бази даних. У каталозі перелічено тип об’єктів (по-суті, назви окремих таблиць), атрибути об’єктів (властивості, за допомогою яких буде описа- но дані у кожній із таблиць) та значення цих атрибутів (те, що саме буде зафіксовано щодо тих чи інших атрибутів (властивостей) того чи іншого класу (типу об’єктів)). асоціації між об’єктами місцевості — це список зв’язків, яких можуть набувати ті чи інші типи даних (таблиці). наприклад, пам’ятки певної куль- тури мають просторово належати до ареалу цієї культури тощо. Згідно з ISO 19110, ката-ISO 19110, ката- лог об’єктів місцевості, концептуальна та ло- гічна модель БГд подаються базовими засоба- ми мови UM�. концептуальна модель бази даних (рис. 4) подає конкретну інформацію щодо класів об’єктів (таблиць) запроектованої бази, їх- нього змісту та зв’язків між ними. Ця модель повністю описує зміст і внутрішню структуру бази даних, відображаючи особливості взаємо- дії всіх її елементів. нарешті логічна модель (рис. 5) містить послідовний повний опис усіх таблиць БГд та їхнього змісту. для кожної таблиці логіч- на модель подає: інформацію про її основні метадані — назва, код, визначення; правила цифрового опису об’єктів даного класу (даної таблиці); опис кожного атрибуту включно з типом та доменом значень. окремим додатком до такого опису можуть бути опис умов та об- межень для кожної таблиці та (за необхіднос- ті) класифікатори доменів значень, що визна- чають кодифіковані атрибути кожного класу, тобто глосарій бази даних. Рис. 4. Фрагмент концептуальної моделі бази геопросторових даних археологічних досліджень Fig. 4. Fragment of conceptual model of archaeological geospatial database research ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 4 121 Висновки Застосування усіх цих моделей опису не є стро- го обов’язковим для ведення археологічних до- сліджень, однак саме воно забезпечує доступ- ність, зрозумілість та злагодженість концепції геоінформаційного археологічного досліджен- ня, а отже, сприяє отриманню та використан- ню якісних даних і робить геоінформаційне за- безпечення наукової роботи системним та ква- ліфікованим. очевидно, що використання БГд у археоло- гічних дослідженнях не вичерпує весь спектр інформаційних технологій та інструментів, по- трібних для отримання максимальної кількос- ті високоточних та якісних даних. Важливим є застосування методів фотограмметрії та три- вимірного моделювання, створення ортофото- зображень усіх етапів та ділянок дослідження, моделювання окремих процесів та явищ засо- бами 3D тощо. адже бази даних не існують самі по собі, а є лише інструментом для управління численними та різноманітними матеріалами для досягнення максимального результату. нині інформаційні технології та інші недо- ступні донедавна методи можуть видаватись чарівною паличкою, здатною розв’язати будь- яке завдання. але конкурентоспроможний Рис. 5. Приклад фрагменту логічної моделі бази геопросторових даних Fig. 5. Fragment of geospatial database logical model ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 4122 підхід до наукової роботи полягає не у спора- дичному використанні довільних інструмен- тів для вирішення одиничної нагальної потре- би. Він потребує системності, комплексного підходу, ретельного відбору найнеобхіднішого методу та його влучного та свідомого застосу- вання. Саме тому неординарні результати по- требують не куцого та моментального, а ціліс- ного та всеохопного забезпечення археологіч- них досліджень геоінформаційними методами. Та, зрештою, і будь-якими іншими. акашева, а. а. 2011. Пространственный анализ данных в исторических науках. Применение геоинформацион- ных технологий: учебно-методическое пособие. ниж- ний новгород: нижегородский университет. Бабенко, М. Ю., Богданець, С. а. комп’ютерне тривимірне моделювання трипільського посуду. Археометрія та охорона історико-культурної спадщини, 1, с. 61-62. Білинський, о. Яхімович, к. 2018. Господарство на- селення скіфського часу на Сеймі за даними геоінформаційного вивчення природних умов та пам’яток. Археологія і давня історія України, 1(26), с. 280-292. Блохин, В. Г., кузьмин, н. М., Перерва, е. В., Хохлова, С. С., Шинкарь, о. а. Геоинформационн�е систе- С., Шинкарь, о. а. Геоинформационн�е систе-С., Шинкарь, о. а. Геоинформационн�е систе- а. Геоинформационн�е систе-а. Геоинформационн�е систе- м� для поддержки археологических данн�х. Вест- ник Вол ГУ, 8, с. 141-146. Брагин, П. н. 2010. Исторические геоинформационн�е систем�: проблем� разработки и использования различн�х источников. Ярославльский педагогиче- ский вестник, т. III, 4, c. 148-152. Владимиров, В. н. 2005. Историческая геоинформатика: геоинформационные системы в исторических исследо- ваниях. Барнаул: Изд-во алтай. ун-та. дараган, М. н. 2015. оп�т 3D-моделирования курганн�х сооружений эпохи Энеолита — ранней Бронз�. Вир- туальная археология (эффективность методов). ма- териал� Второй Междунар. конф. (1—3 июня 2015, Гос. Эрмитаж, С.-Петербург, РФ). Санкт-Петербург: Изд-во Гос. Эрмитажа, с. 127-138. Жигола, В. С., Скороход, В. М. 2019. новітні методи фіксації в археології. Археологія, 1, с. 118-130. https:// doi:10.15407/archaeologyua2019.01.118 Зоценко, І. Борисов, а., Манігда, о. 2019. Група археологічних геоінформаційних досліджень. Виступ на міжнародній конференції молодих вчених «To dig or not to dig: інвазивні та неінвазивні методи археології». 11-12 жовтня 2019 року. київ: Іа нан України. коробов, д. С. 2011. Основы геоинформатики в археологии: учебное пособие. Москва: Изд-во Моск. гос. ун-та. никоненко, д. д., Радченко, С. Б., Волков, а. В. 2017. Вітовтова вежа за даними сучасних фотограмме- тричних досліджень. Археологія, 4, с. 120-129. никоненко, д., Радченко, С. 2019. 3D фотограмметрія в археології: дослідження консулівського постскіфського городища. Pontica et Caucasica II. Міждисциплінарні дослідження старожитностей Чорного моря. Тези міжнародної наукової конферен- ції 14-17 травня 2019 року. Варшава, с. 38-39. Радченко, С. 2017. Теоретические и методологические аспект� комплексного изучения археологиче- ского объекта с использованием ГИС. В: Радчен- ко, С., кіосак, д. (ред.) Людина та її слід. Природа і комунікація. До 50-річчя Олега Валентиновича Туболь- цева, с. 167-185. Радченко, С., кіосак, д. 2019. Тривимірний світ археологічних матеріалів та як його спостерігати? В а. корохіна (ред.). Тези міжнародної конференції мо- лодих вчених «To dig or not to dig: інвазивні та неінва-To dig or not to dig: інвазивні та неінва- зивні методи археології». 11-12 жовтня 2019 року. київ: Іа нан України, с. 17-21. Рудь, В. С. 2015. картографування пам’яток трипільської культури Південно-Східної Вінничини. Археологія і давня історія України, 4 (17), с. 134-139. Хоперсков, а. В., андреева, И. И., Храпов, С. С., Писа- рев, а. В., Грицкевич, М. В. 2015. Геоинформационный портал для поддержки археологических и палеоантро- пологических исследований. Волгоград: Изд-во Волго- град. ун-та. Шакиров, З. Г. 2015. Методы фиксации в археологии. ка- зань. Шерстюк, В. В. 2015. Віртуальні археологічні розвідки. Археологія і давня історія України, 4 (17), с. 148-154. Barcelo, J. A., Pallares, M. 1996. A critique of GIS in Archaeology. From Visual seduction to Spatial Analysis. Archeologia e Calcolatori, 6, p. 313-326 Blankholm, H. P. 1991. Intrasite Spatial analysis in Theory and Practice. Arhus: Archus University Press. Conolly, J., �ake, M. 2006. Geographical Information Systems in Archaeology. Cambridge: Cambridge University Press. Diachenko, A. 2013. Settlement growth as a fractal. Journal of Neolithic Archaeology 15. р. 88-105. https://doi:10.12766/ jna.2013.7. Diachenko, A., Menotti, F. 2015. Cucuteni-Tripolye contact networks: cultural transmission and chronology. In: Diachenko A., Menotti F., Ryzhov S., Bunyatyan K. and Kadrow S. (eds.), The Cucuteni-Trypillia cultural complex and its neighbours: Essays in memory of Volodymyr Kruts. �viv: Astrolabe, p. 131-152. Goodchild, M., Haining, R., �ise S. 1992. Integrating GIS and spatial analysis: problems and possibilities. International journal of Geographical Informational Systems, vol. 6, 5, p. 327-334. Gregory, I., Ell, P. 2007. Historical GIS: Technologies, Methodologies and Scholarship. Cambridge: Cambridge University Press. Hernandez, D. 1994. Qualitative representation of Spatial Knowledge. Berlin: Springer-Verlag. Hodder, I., Orton, C. 1976. Spatial Analysis in Archaeology. Cambridge: Cambridge University Press. Pavlu, I., Rulf, J., Zapotocka, M. 1995. Bylany rondel. Model of the Neolithic site. In J. Fridrich (eds.) Praehistorica archaeologica Bohemica. Pamyatky archeologickй — supplementum 3, p. 95-98. Read, D. �. 1989. Statistical Methods and Reasoning in Archaeological Research: A Review of Praxis and Promise. Journal of Quantitative Anthropology, 1, p. 5-78. Rendfrew, C., Bahn, P. 2005. Site catchment analysis. Archaeology: the key concepts, p. 172-176. Rossmann, D. �. 1976. A Site Catchment Analysis of San �orenzo, Veracruz. In: K.V. Flannery (eds.) The Early Mesoamerican Village. NY: Academic Press, p. 95-103. Scianna, A., Villa, B. 2011. GIS applications in archaeology. Archeologia e Calcolatori, 22, p. 337-363. Tuboltsev, O., Radchenko, S. 2019. Causewayed enclosures in Ukraine? A new look at an Early Bronze Age site in the Ukrainian Steppe. Antiquity, 93 (369), E18. https:// doi:10.15184/aqy.2019.53 Надійшла 13.11.2019 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 4 123 С. Б. Радченко Аспирант, Туринский университет, ORCID 0000-0003-2970-5373, simon.radchenko@gmail.com ЗачеМ нУЖнЫ ГеоИнФоРМаТИкИ И как ИХ ПРаВИЛЬно ИСПоЛЬЗоВаТЬ? Современн�е технологии предлагают широкий спектр решений для любого этапа археологический исследований. Геоинформатика, например, стала обязательной частью археологии ещё с конца прошлого века. Геоинформаци- онное обеспечение археологических исследований, а также фотограмметрия и управление геопространственн�- ми базами данн�х, уже доказали свою чрезв�чайную эффективность. однако квалифицированн�й научн�й под- ход требует системного использования всех доступн�х инструментов. для того, чтоб� избежать спорадического и хаотичного использования геоинформатики, археолог должен руководствоваться комплексн�м подходом к геоинформационному обеспечению своего исследования, что означает вдумчивое и сознательное использование методов геоинформационн�х систем (ГИС) с самого начала работ — с этапа их планирования. Только обдум�вая все аспект� работ�, от в�бора систем� координат до тщательной подготовки структур� баз� данн�х, археолог может получить качественн�е данн�е — точн�е, достоверн�е, полн�е, унифицированн�е и интероперабельн�е. Преимущества геопространственн�х баз данн�х перед аналогов�ми данн�ми или геоинформационн�ми систе- мами иногда до сих пор в�з�вают дискуссии, что обуславливает потребность в их пристальном рассмотрении. Среди них возможности динамических изменений, использования данн�х трёхмерного моделирования и про- цедур нечёткой логики, возможности адаптации к конкретному исследованию и включения непространственн�х данн�х в процедур� анализа. кроме того, использование систем управления базами данн�х, запросов, простран- ственн�х в�борок etc. крайне расширяет спектр возможностей для получения, анализа и визуализации данн�х. комплексное, системное и вдумчивое использование всего спектра инструментов геоинформатики решительно необходимо для обеспечения конкурентоспособного и результативного археологического исследования. К л ю ч е в ы е с л о в а: базы данных, интероперабельность, геопространственные данные, ГИС, системы координат, археологические исследования. Simon B. Radchenko PhD student, University of Turin, ORCID 0000-0003-2970-5373, simon.radchenko@gmail.com �HY DO �E NEED GEOINFORMATICS SPECIA�ISTS AND HO� TO USE THEM CORRECT�Y? Nowadays, technologies propose vast variety of different solutions to all stages of archaeological research. Geoinformatics, for instance, became the necessary part of archaeology since the end of the last century. Geoinformational provision of excavations and research, together with photogrammetry and geospatial database tools proved to be incredibly efficient. However, qualified scientific approach requires systematic use of all available instruments. In order to avoid the chaotic and random use of digital tools, an archaeologist should implement a complex approach to the geospatial provision of any research. It means qualified and rational use of geospatial database, geoinformational systems and photogrammetry from the very beginning of research — on the stage of planning. Only considering all the issues — from the coordinate system choose to the database management system structure — scientist can obtain a high quality of archaeological data that must be accurate, complete, interoperable, unified and precise. The advantages of geospatial databases for archaeological researches comparing to instrumental geoinformational system or analogue data sometimes are still the issue for discussion, so their usability must be considered and proved. Dynamic changeability, use of third dimension and fuzzy logic operators, interoperability, adaptation possibilities and a capacity to include the non-spatial data are the most important of them. Besides, use of database management systems, constraints, query procedures and spatial and conditional selections make databases extremely useful for the data mining, analysis and visualization. The complex, systematic and rational use of the entire geoinfomatics toolkit is strongly recommended to provide a concurrent and efficient archaeological research. K e y w o r d s: database, interoperability, geospatial data, GIS, coordinate systems, archaeological research. References Akasheva, A. A. 2011. Prostranstvennyi analiz dannykh v istoricheskikh naukakh. Primenenie geoinformatsionnykh tekhnologii: uchebno-metodicheskoe posobie. Nizhnii Novgorod: Nizhegorodskii universitet. Babenko, M. Yu., Bohdanets, S. A. Kompiuterne tryvymirne modeliuvannia trypilskoho posudu. Arkheometriia ta okhorona istoryko-kulturnoi spadshchyny, 1, pp. 61-62. Barcelo, J. A., Pallares, M. 1996. A critique of GIS in Archaeology. From Visual seduction to Spatial Analysis. Archeologia e Calcolatori, 6, pp. 313-326. Bilynskyi, O. Yakhimovych, K. 2018. Hospodarstvo naselennia skifskoho chasu na Seimi za danymy heoinformatsiinoho vyvchennia pryrodnykh umov ta pamiatok. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1 (26), pp. 280-292. Blankholm, H. P. 1991. Intrasite Spatial analysis in Theory and Practice. Arhus: Archus University Press. Blokhin, V. G., Kuzmin, N. M., Pererva, E. V., Khokhlova, S. S., Shinkar, O. A. Geoinformatsionnye sistemy dlia podderzhki arkheologicheskikh dannykh. Vestnik VolGU, 8, pp. 141-146. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 4124 Bragin, P. N. 2010. Istoricheskie geoinformatsionnye sistemy: problemy razrabotki i ispolzovaniia razlichnykh istochnikov. Iaroslavlskij pedagogicheskii vestnik, t. III, 4, pp. 148-152. Conolly, J., �ake, M. 2006. Geographical Information Systems in Archaeology. Cambridge: Cambridge University Press. Daragan, M. N. 2015. Opyt 3D-modelirovania kurgannykh sooruzhenii epokhi Eneolita - rannei Bronzy. Virtualnaia arkheologia (effektivnost metodov). materialy Vtoroi Mezhdunar. konf. (1-3 iyunia 2015, Gos. Ermitazh, S.-Peterburg, RF). SPb.: Izd-vo Gos. Ermitazha, pp. 127-138. Diachenko, A. 2013. Settlement growth as a fractal. Journal of Neolithic Archaeology 15, p. 88-105. https://doi:10.12766/ jna.2013.7. Diachenko, A., Menotti, F. 2015. Cucuteni-Tripolye contact networks: cultural transmission and chronology. In: Diachenko A., Menotti F., Ryzhov S., Bunyatyan K. and Kadrow S. (eds.), The Cucuteni-Trypillia cultural complex and its neighbours: Essays in memory of Volodymyr Kruts. �viv: Astrolabe, pp. 131-152. Goodchild, M., Haining, R., �ise S. 1992. Integrating GIS and spatial analysis: problems and possibilities. International journal of Geographical Informational Systems, vol. 6, 5, pp. 327-334. Gregory, I., Ell, P. 2007. Historical GIS: Technologies, Methodologies and Scholarship. Cambridge: Cambridge University Press. Hernandez, D. 1994. Qualitative representation of Spatial Knowledge. Berlin: Springer-Verlag. Hodder, I., Orton, C. 1976. Spatial Analysis in Archaeology. Cambridge: Cambridge University Press. Khoperskov, A. V., Andreeva, I. I., Khrapov, S. S., Pisarev, A. V., Gritskevich, M. V. 2015. Geoinformatsionnyi portal dlia podderzhki arkheologicheskikh i paleoantropologicheskikh issledovanii. Volgograd: Izdatelstvo Volgogradskogo universiteta. Korobov, D. S. 2011. Osnovy geoinformatiki v arkheologii: uchebnoe posobie. M.: Izd-vo Mosk. gos. un-ta. Nykonenko, D. D., Radchenko, S. B., Volkov, A. V. 2017. Vitovtova vezha za danymy suchasnykh fotohrammetrychnykh doslidzhen. Arhelogia, 4, pp. 120-129. Nykonenko, D., Radchenko, S. 2019. 3D fotogrammetriia v arkheolohii: doslidzhennia Konsulivskoho postskifskoho horodyshcha. Pontica et Caucasica II. Mizhdyscyplinarni doslidzhennia starozytnostei Chornogo moria. Tezy mizhnarodnoi naukovoi konferentsii 14-17 travnia 2019 roku. Varshava, pp. 38-39. Pavlu, I., Rulf, J., Zapotocka, M. 1995. Bylany rondel. Model of the Neolithic site. In: J. Fridrich (eds.) Praehistorica archaeologica Bohemica. Pamyatky archeologickй - supplementum 3, pp. 95-98. Radchenko, S. 2017. Teoreticheskie i metodologicheskie aspekty kompleksnogo izuchenia arkheologicheskogo obekta s ispolzovaniem GIS. V: Radchenko, S., Kіosak, D. (red.) Liudyna ta ii slіd. Pryroda і komunіkatsіia. Do 50-rіchchia Oleha Valentynovycha Tuboltseva, pp. 167-185. Radchenko, S., Kiosak, D. 2019. Tryvymirnyi svit arkheolohichnykh materialiv ta yak yoho sposterihaty? V: A. Korokhina (red.). Tezy mizhnarodnoi konferentsii molodykh vchenykh «To dig or not to dig: invazyvni ta neinvazyvni metody arkheolohii». 11-12 zhovtnia 2019 roku. Kyiv: IA NAN Ukrainy, pp. 17-21. Read, D. �. 1989. Statistical Methods and Reasoning in Archaeological Research: A Review of Praxis and Promise. Journal of Quantitative Anthropology, 1, pp. 5-78. Rendfrew, C., Bahn, P. 2005. Site catchment analysis. Archaeology: the key concepts, pp. 172-176. Rossmann, D. �. 1976. A Site Catchment Analysis of San �orenzo, Veracruz. In: K.V. Flannery (eds.) The Early Mesoamerican Village. NY: Academic Press, pp. 95-103. Rud, V. S. 2015. Kartohrafuvannia pamiatok trypilskoi kultury Pivdenno-Skhidnoi Vinnychyny. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 4 (17), pp. 134-139. Scianna, A., Villa, B. 2011. GIS applications in archaeology. Archeologia e Calcolatori, 22, pp. 337-363. Shakirov, Z. G. 2015. Metody fiksatsii v arkheologii. Kazan. Sherstiuk, V. V. 2015. Virtualni arkheolohichni rozvidky. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 4 (17), pp. 148-154. Tuboltsev, O., Radchenko, S. 2019. Causewayed enclosures in Ukraine? A new look at an Early Bronze Age site in the Ukrainian Steppe. Antiquity, 93 (369), E18. https://doi:10.15184/aqy.2019.53. Vladimirov, V. N. 2005. Istoricheskaia geoinformatika: geoinformatsionnye sistemy v istoricheskikh issledovaniakh. Barnaul: Izdatelstvo Altaiskogo universiteta. Zhyhola, V. S., Skorokhod, V. M. 2019. Novitni metody fiksatsii v arkheolohii. Arheologia, 1, pp. 118-130. https://doi:10.15407/ archaeologyua2019.01.118 Zotsenko, I. Borysov, A., Manihda, O. 2019. Hrupa arkheolohichnykh heoinformatsiinykh doslidzhen. Vystup na mizhnarodnii konferentsii molodykh vchenykh «To dig or not to dig: invazyvni ta neinvazyvni metody arkheolohii». 11-12 zhovtnia 2019 roku. Kyiv: IA NAN Ukrainy.

Навіщо потрібні ГІС-дослідження та як їх застосовувати?

Institution

Ähnliche Einträge