Оксана Франко — вчена i педагог

Оксана Франко — вчена i педагог

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Археологія
Datum:2019
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут археології НАН України 2019
Schlagworte:
Хронiка
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195274
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Оксана Франко — вчена і педагог // Археологія. — 2019. — №. 4. — С. 137–139. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-195274
record_format dspace
spelling 2023-12-03T17:29:37Z
2023-12-03T17:29:37Z
2019
Оксана Франко — вчена і педагог // Археологія. — 2019. — №. 4. — С. 137–139. — укр.
0235-3490
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195274
uk
Інститут археології НАН України
Археологія
Хронiка
Оксана Франко — вчена i педагог
Oksana Franko — Scientist and Teacher
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Оксана Франко — вчена i педагог
spellingShingle Оксана Франко — вчена i педагог
Хронiка
title_short Оксана Франко — вчена i педагог
title_full Оксана Франко — вчена i педагог
title_fullStr Оксана Франко — вчена i педагог
title_full_unstemmed Оксана Франко — вчена i педагог
title_sort оксана франко — вчена i педагог
topic Хронiка
topic_facet Хронiка
publishDate 2019
language Ukrainian
container_title Археологія
publisher Інститут археології НАН України
format Article
title_alt Oksana Franko — Scientist and Teacher
issn 0235-3490
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195274
citation_txt Оксана Франко — вчена і педагог // Археологія. — 2019. — №. 4. — С. 137–139. — укр.
first_indexed 2025-11-27T06:10:37Z
last_indexed 2025-11-27T06:10:37Z
_version_ 1850800949677785088
fulltext ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 4 137 Оксана ФранкО — вчена i педагОг Оксана Омелянівна Франко народилася 11 квітня 1939 р. у місті Калуші, нині Івано- Франківської обл. Вона є родичкою нашого славного пись- менника — онукою його брата Онуфрія Якови- ча (1861—1913). Батько Омелян Онуфрійович Франко (1906—1981) та мати Ганна Дмитрівна (з Тацуняків (1913—1991) були активними дія- чами «Просвіти» на Калущині). За фахом бать- ко будівельник мостів через Дністер та майстер шосейних доріг. Дитячі роки Оксани припали на роки Другої світової війни та перші повоєнні роки. Людей ня Археологічного музею Інституту археології, а також систематизації та опису колекції науко- вих фондів. За її активної участі видані путів- ник по Археологічному музею (1971 р.) і каталог колекцій наукових фондів Інституту археології (2007 р.). Всього нею видано понад 130 науко- вих і науково-популярних праць, зокрема мо- нографія по некрополю Золоте (1985 р.), розді- ли у виданнях «Археология Украинской ССР», т. 2 (1986 р.) і «Культура населения Ольвии и ее округи в архаическое время (1985 р.)». Особливо слід підкреслити дослідження в галузі історії науки, які ювіляр успішно продо- вжує і зараз. Це глибокі нариси про долі і твор- чість її колег, відомих вчених Віктора Платоно- вича Петрова (Домонтовича), Марії Іванівни Вязьмітіної, Івана Гавриловича Шовкопля- са, Лазаря Мойсейовича Славіна. Публікації та інтерв’ю про творчість Віктора Платонови- ча Петрова складають вже чималий доробок (понад 30). Інтерес до його творчості виник під впливом особистості вченого, з яким Ва- лентина Миколаївна була знайома і чий світо- гляд був їй близьким. Зокрема, Валентина Ми- колаївна підготувала до видання кілька статей В. П. Петрова; за її активної участі (упорядку- вання, вступ, примітки) видана також його мо- нографія «Мислення родового суспільства (на підставі археологічних і етнографічних дже- рел» (Київ, 2006 р.). Розробки про наукову і лі- тературну діяльність В. П. Петрова (Домонто- вича) зацікавили також наукові кола за кордо- ном, де зараз спостерігається пильна увага до багатогранної наукової спадщини вченого. Побажаємо ж ювіляру й надалі зберігати оптимістичне світосприйняття, здоров’я, на- тхнення. С. С. Бессонова Некрополь Золотое (к этнокультурной истории Европей- ского Боспора). К.,1985; Літолого-геохімічні крите- рії класифікації давньої кераміки. Вісник АН УРСР, 1983, 6 (у співавт.). Некрополи Боспора. Археология Украинской ССР. Киев, 1986, т. 2 Восточногреческая расписная керамика. Коринфская ке- раміка. Культура населения Ольвии и ее округи в арха- ическое время. Київ,1987. Стародавне керамічне виробництво: основні ступені роз- витку (за археологічними матеріалами України). Українське гончарство: Національний культурологіч- ний щорічник за рік 1994. Опішне, 1995, кн. 2. Pamięci Marii Wiaźmitiny — ukraińskiego badacza sarmatów i scytów. Archeologia Polski Środkowowschodniej. 1998, III. В. Петров (Домонтович): етногенетика як свобода само- виявлення. Слово и час, 2002, 10. Згадуючи минуле. Археологія і давня історія України. 2018, вип. 2. О. О. Франко з сином Андрієм ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 4138 вивозили до Сибіру. Тільки з Франкової роди- ни зазнало репресій 28 чоловік. В основному переслідували за синів, які мали хоч наймен- ший зв’язок з Українською повстанською ар- мією. У 1955 р. О. Франко закінчила Калуську се- редню школу та поступила на історичний фа- культет Львівського державного університету. Студентка все більше і більше заглиблю- валася у вивчення української історії. Її най- більше цікавили історичні джерела. Саме цій справі вона й присвятила майже 30 років сво- го життя. Закінчивши університет у 1960 р., вона почала працювати у Львівському облас- ному державному архіві, де готувала докумен- ти до відзначення ювілейного 300-річчя його існування. В цьому ж році вийшла заміж за ви- пускника Львівського політехнічного інститу- ту Дмитра Данилюка і виїхала до Ленінграду за місцем призначення чоловіка. Там працювала науковцем в Центральному державному істо- ричному архіві та інших архівах, де виявила ба- гато архівних матеріалів з україніки другої по- ловини ХІХ ст., які використала у двох своїх дисертаціях. Упродовж 1968—1975 рр. Оксана Омелянів- на працює у Києві на посадах старшого науко- вого співробітника, завідувачки відділу, секре- таря вченої ради Центрального державного іс- торичного архіву УРСР. У 1975 році вона переходить на роботу в Ін- ститут археології, спочатку на посаду науково- го, згодом старшого наукового співробітника з покладанням на неї обов’язків завідувачки на- уковим архівом. У 1990 р. Оксана Омелянівна повертається до Львова. Вчена рада історичного факультету у 1994 р. обирає її доцентом кафедри історії та етнографії України (з 1995 р. — кафедра етно- логії України). На цій кафедрі вона проявила себе з найкращого боку з 2004 р. вона на посаді професора, в 2011 р. їй було присвоєно вчене звання професора. Оксана Омелянівна зарекомендувала себе як талановитий український дослідник давни- ни — історик, етнолог, архівіст. У 1985 р. вона захистила кандидатську дисертацію на тему «Суспільно-політичний рух на Україні кінця 50-х — початку 60-х років ХІХ ст. (джерелоз- навча характеристика архівних документів)» і отримала наукову ступінь кандидата історич- них наук. У 1990 р. О. Франко у співпраці з М. Бутич та І. Глизьом опублікувала у Києві фундамен- тальну працю — корпус документів «Кирило- Мефодіївське товариство» у трьох томах. Ви- дання було підготовлене раніше, але майже 20 років було заборонене через українську дер- жавницьку ідею, яку побачила в програмних документах кирило-мефодіївців не тільки цар- ська влада, а й радянська цензура. У 2001 р. Оксана Омелянівна захистила докторську дисертацію «Наукова та суспільно- політична діяльність Федора Кіндратовича Вовка», у якій висвітлила діяльність цієї непе- ресічної особи в українській науці та політиці. Перед захистом докторської дисертації О. Франко опублікувала книгу та кілька де- сятків статей, у яких висвітлювала науковий доробок Ф. Вовка. Серед її публікацій з цієї проблематики насамперед згадаємо про такі: «Народознавчі праці Ф. К. Вовка» у журналі «Народна творчість та етнографія» (1989, № 6), «Ф. К. Вовк (Волков). Биографическй очерк» (Советская этнография, 1990, № 1), «Ukrainski etnograf, arheolog, antropolog F. K. Wowk» (Prace etnograficzne, 1992, Zesh. 30, z wspolaut.), «Федір Вовк» (Нью-Йорк, УВАН, 1997), «Фе- дір Вовк — вчений і громадський діяч» (Київ, 2000, 2001), «Листування Федора Ввока з Во- лодимиром Гнатюком» (Київ; Львів, 2001, спі- вупорядник). У науковців України та широкої громад- ськості значний інтерес викликала книга «О. Ф. Кістяківський. Щоденник. 1874—1885» у двох томах, яка побачила світ у київському видавництві «Наукова думка» у 1994—1995 рр. Автори публікації були О. Франко, М. Бутич, І. Глизь та В. Шандра. Ця праця та тритомник «Кирило-мефо- діївське товариство» під назвою «Українське національне відродження в документах і мему- арах» була допущена до конкурсу на здобуття Державної премії по науці і техніці за 1996 р. Їх конкурентами була п’ятитомна англомовна енциклопедія українознавства В. Кубійовича та Д. Струка. Однак гуманітарії не були удо- стоєні премії. В1997 р. видання «О. Ф. Кістя- ківський. Щоденник» у двох томах, в якому О. Франко була упорядником обох томів, від- значене премією ім. М. Грушевського НАН України. Оксану Омелянівну зацікавила ще одна ви- значна, однак до кінця не висвітлена постать в українській науці, а саме — Вадима Щерба- ківського. Життю і творчості цієї особистості вона присвятила праці «Аналіз документів та матеріалів особистого наукового архіву Вадима Щербаківського» (Вісник Інституту археології, 2012, № 7); Vedecka a spolecensko politicka cinnost ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 4 139 Vadyma Scerbakivs′koho (Ukrajinska swobodna univerzita (1921—1996). Praha, 1998). У 2016 р. вона опрацювала архів вченого у Мюнхені і опублікувала дослідження про нього. Наукова діяльність Вадима Щербаківського в Україн- ському вільному університеті (1922—1951). На- уковий збірник УВУ № 21. – Мюнхен.– 2016 (співавтор А. Франко) та ще одну велику за об- сягом статтю «Археолог, історик, мистецтвоз- навець, педагог Вадим Щербаківський: емі- грантська віха творчого життєпису українсько- го вченого, професора (1922—1957)». Вісник Інституту археології. 2017. Вип..12. С.86—167. Разом з сином Андрієм Франком (кандидатом історичних наук), Оксана Омелянівна підго- тувала до друку фундаментальне дослідження «Брати Данило і Вадим Щербаківські. Життя та наукова діяльність». З раннього дитинства Оксану Омелянів- ну цікавила особа і творчість свого родича — відомого українського письменника, поета, громадсько-політичного діяча Івана Якови- ча Франка. Вона стала упорядником та авто- ром коментарів до додаткових томів видання Іван Франко. Зібрання творів у 50 томах (Київ, 2008. Т. 51; Київ, 2010. Т. 54, Київ, 2019 т. 56 у друці). В основному вона готує до друку пра- ці І. Франка історичної та етнографічної тема- тики. Зокрема дослідження І. Франка «Огляд праць над етнографією Галичини», яке не ввій- шло до п’ятидесятитомника вченого. У 2004 р. О. Франко брала участь у підготовці та видан- ні книги «Зеновія Франко. Статті. Спогади. Матеріали», що вийшла у Львові за редакцією М. Вальо. Оксана Омелянівна уже понад 30 років плід- но працює на педагогічній ниві. Вона успішно вела семінар з історії та джерелознавства Укра- їни, читає лекції з етнології України та етно- графії народів світу, українознавства та ряду спецкурсів. Випускники факультету з вдячніс- тю згадують Оксану Омелянівну як вмілого, доброго наставника і порадника. Її лекції за- вжди викликають інтерес і позитивні відгуки у слухачів. Під її керівництвом студенти захис- тили десятки дипломних, бакалаврських, ма- гістерських робіт. Професор О. Франко приймала актив- ну участь у діяльності Вченої ради історично- го факультету. Понад 15 років вона бере участь в роботі Спецради по захисту докторських та кандидатських дисертацій в Інституті украї- нознавства ім. І. Крип’якевича та Інституті на- родознавства НАН України. Як членкиня цієї ради, вона виступає як офіційний опонент та рецензент багатьох наукових праць з етнології. Її виступи завжди відзначаються чіткістю ви- сновків та об’єктивністю. Під її керівництвом троє аспірантів написали і захистили канди- датські дисертації О. Франко донині тісно співпрацює з Ін- ститутом І. Франка НАН України, з Музе- єм Івана Франка у Львові, Нагуєвичах і Ка- луші, Інститутом джерелознавства та архео- графії ім. М. Грушевського, з Європейським центром НТШ у Парижі, з Українським віль- ним університетом у Мюнхені. Вона опрацьо- вує архіви українських вчених у діаспорі, має публікації у Франції, Англії, США, Німеччині, Чехії, Польщі та інших країнах. Вчена плідно працює в Науковому товаристві Т. Шевченка (секція етнографії), бере участь у франкознав- чих, літературознавчих, археологічних та мис- тецтвознавчих наукових конференціях. Загалом творчий доробок О. Франко зна- чний і вагомий. Вона є автором понад 200 на- укових, методичних і науково-популярних праць, розділів у вузівських підручниках з ет- нології, енциклопедичних виданнях тощо. Вчена має урядові нагороди і є почесним гро- мадянином м. Калуша Як людина, Оксана Франко завжди приві- тна, щира й чесна у відносинах. Вона заслуже- но користується авторитетом серед виклада- чів і студентів факультету. Про її особистість свідчить і такий факт. У 1992 р. вона організу- вала Музей Івана Франка в Калуші, віддавши для цього свій спадковий будинок. Вона зібра- ла і зберегла для музею багато родинних речей Франка, виявила нові архівні документи, до- слідила «родинне дерево» великого Каменяра. Професор Оксана Омелянівна вважає, що її віддякою за кров, що пульсує в її жилах і за той «дух, що тіло рве до бою» є організація нею в Калуші музею Франка та участь у виданні його творчої спадщини. Цим вона може оправда- тись перед людьми за своє прізвище, яке отри- мала з народження. 11 квітня 2019 року виповнюється 80 літ ша- новній Оксані Омелянівні Франко. Бажаємо їй усіляких гараздів, міцного здоров’я, щасливих подальших літ і творчої праці. Костянтин КОНДРАТЮК Професор

Ähnliche Einträge