Особливості костюмів скіф’янок на землях Посулля
У статті йдеться про декоративні елементи, які визначають своєрідність костюмів скіф’янок регіону лісостепового Лівобережжя за матеріалами досліджень Посульських курганів. Особливості вбрання можна визначити за прикрасами та аксесуарами різних категорій: сережки у формі перекинутого конусу, підвіски...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2017 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2017
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195488 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Особливості костюмів скіф’янок на землях Посулля / Л.С. Клочко // Археологія. — 2017. — №. 3. — С. 37–54. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-195488 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Клочко, Л.С. 2023-12-05T11:52:41Z 2023-12-05T11:52:41Z 2017 Особливості костюмів скіф’янок на землях Посулля / Л.С. Клочко // Археологія. — 2017. — №. 3. — С. 37–54. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195488 У статті йдеться про декоративні елементи, які визначають своєрідність костюмів скіф’янок регіону лісостепового Лівобережжя за матеріалами досліджень Посульських курганів. Особливості вбрання можна визначити за прикрасами та аксесуарами різних категорій: сережки у формі перекинутого конусу, підвіски у вигляді вісімки, кільця з виступами, шпильки, браслети для ніг. Поєднання оздоб у костюмних комплексах відповідало естетичним ідеалам певної спільноти, мало знакове навантаження і відбивало хронологічні, етнолокальні, соціальні, вікові чинники. Scythia was inhabited by multi-ethnic tribes, as both written documents, and archaeological research evidence. Ethnographic peculiarities of the population in various regions are reflected in costumes, namely in women’s costumes. Adornments of various categories played a significant role. Aesthetic and symbolic stress was put on them, as permanent combinations of decorative elements show chronological, ethno-local, social, and age peculiarities of costumes. Dresses of Archaic period, based on findings from the 6th century BC burials, contained neck decorations made of semiprecious stones or glassy substance, as well as bracelets, anklets, and pins made mostly of bronze. There are two variants of costume assemblages in the 5th century BC: 1) earrings, necklaces, bracelets-bonds; 2) earrings, beads of glassy substance, pins, and anklets. The latter, or anklets, together with «turbinate» earrings, massive pins with reticulated ornament, ring-shaped pendants with pendants and «microstrobiles» on outer surface, as well as figure-of-eight buckles are peculiar exactly for the Sula River region. The 4th century BC adornments combinations include: 1) earrings, necklaces, and bracelets; 2) earrings, necklaces, and pins. The sets remind of the assemblages of the nomad Scythian aristocratic women. Namely, women were not wearing anklets any more, rings are found rarely in jewellery assemblages, and Hellenic adornments became of fashion. Because the written materials are not available for the researchers and art pieces are few, the reconstruction of all components of the women’s costumes in the Dnipro River left bank forest-steppe region can be made with certain hypothetic tolerances. The main source for the dresses’reconstruction are golden applications and other costume accessories. Comprehensive and comparative research methods of decorative elements and fragments of headdresses, clothes, and shoes allowed the author to present the versions of their reconstructions. Скифия была населена, как свидетельствуют и письменные документы, и археологические исследования, разноэтничными племенами. Этнографические особенности населения разных регионов отражают костюмы, в частности, женские. Большую роль играли украшения разных категорий. На них возлагали эстетическую и знаковую нагрузку, так как устойчивые комбинации декоративных элементов демонстрируют хронологические, этнолокальные, социальные, возрастные особенности костюмов. В нарядах периода архаики (по находкам из погребений VІ в. до н. э.) были нашейные украшения из полудрагоценных камней, стекловидной массы, а также наручные и ножные браслеты и булавки (чаще всего бронзовые). В V в. до н. э. отмечаем 2 варианта костюмных комплексов: 1) серьги, ожерелья, браслеты-перевязки; 2) серьги, бусы из стекловидной массы и золотые, булавки, браслеты для ног. Последние, то есть, ножные браслеты, а также серьги в виде «перевернутого конуса», массивные шпильки с сетчатым орнаментом, подвески в виде кольца с подвесками и «шишечками» на внешней поверхности, а также пряжки в форме восьмерки — характерные именно для Посулья. В ІV ст. до н. э. комбинации украшений включают: 1) серьги, ожерелья, наручные браслеты; 2) серьги, ожерелья, шпильки. Комплекты напоминают ансамбли украшений скифянок — аристократок из кочевников. В частности, женщины перестали носить браслеты на ногах, в комплектах ювелирных изделий изредка есть перстни, модными стали эллинские украшения. uk Інститут археології НАН України Археологія Статті Особливості костюмів скіф’янок на землях Посулля Peculiarities of Scythian women’s costumes at Sula River lands Особенности костюмов скифянок на землях Посулья Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Особливості костюмів скіф’янок на землях Посулля |
| spellingShingle |
Особливості костюмів скіф’янок на землях Посулля Клочко, Л.С. Статті |
| title_short |
Особливості костюмів скіф’янок на землях Посулля |
| title_full |
Особливості костюмів скіф’янок на землях Посулля |
| title_fullStr |
Особливості костюмів скіф’янок на землях Посулля |
| title_full_unstemmed |
Особливості костюмів скіф’янок на землях Посулля |
| title_sort |
особливості костюмів скіф’янок на землях посулля |
| author |
Клочко, Л.С. |
| author_facet |
Клочко, Л.С. |
| topic |
Статті |
| topic_facet |
Статті |
| publishDate |
2017 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Peculiarities of Scythian women’s costumes at Sula River lands Особенности костюмов скифянок на землях Посулья |
| description |
У статті йдеться про декоративні елементи, які визначають своєрідність костюмів скіф’янок регіону лісостепового Лівобережжя за матеріалами досліджень Посульських курганів. Особливості вбрання можна визначити за прикрасами та аксесуарами різних категорій: сережки у формі перекинутого конусу, підвіски у вигляді вісімки, кільця з виступами, шпильки, браслети для ніг. Поєднання оздоб у костюмних комплексах відповідало естетичним ідеалам певної спільноти, мало знакове навантаження і відбивало хронологічні, етнолокальні, соціальні, вікові чинники.
Scythia was inhabited by multi-ethnic tribes, as both written documents, and archaeological research evidence. Ethnographic peculiarities of the population in various regions are reflected in costumes, namely in women’s costumes. Adornments of various categories played a significant role. Aesthetic and symbolic stress was put on them, as permanent combinations of decorative elements show chronological, ethno-local, social, and age peculiarities of costumes. Dresses of Archaic period, based on findings from the 6th century BC burials, contained neck decorations made of semiprecious stones or glassy substance, as well as bracelets, anklets, and pins made mostly of bronze. There are two variants of costume assemblages in the 5th century BC: 1) earrings, necklaces, bracelets-bonds; 2) earrings, beads of glassy substance, pins, and anklets. The latter, or anklets, together with «turbinate» earrings, massive pins with reticulated ornament, ring-shaped pendants with pendants and «microstrobiles» on outer surface, as well as figure-of-eight buckles are peculiar exactly for the Sula River region. The 4th century BC adornments combinations include: 1) earrings, necklaces, and bracelets; 2) earrings, necklaces, and pins. The sets remind of the assemblages of the nomad Scythian aristocratic women. Namely, women were not wearing anklets any more, rings are found rarely in jewellery assemblages, and Hellenic adornments became of fashion. Because the written materials are not available for the researchers and art pieces are few, the reconstruction of all components of the women’s costumes in the Dnipro River left bank forest-steppe region can be made with certain hypothetic tolerances. The main source for the dresses’reconstruction are golden applications and other costume accessories. Comprehensive and comparative research methods of decorative elements and fragments of headdresses, clothes, and shoes allowed the author to present the versions of their reconstructions.
Скифия была населена, как свидетельствуют и письменные документы, и археологические исследования, разноэтничными племенами. Этнографические особенности населения разных регионов отражают костюмы, в частности, женские. Большую роль играли украшения разных категорий. На них возлагали эстетическую и знаковую нагрузку, так как устойчивые комбинации декоративных элементов демонстрируют хронологические, этнолокальные, социальные, возрастные особенности костюмов. В нарядах периода архаики (по находкам из погребений VІ в. до н. э.) были нашейные украшения из полудрагоценных камней, стекловидной массы, а также наручные и ножные браслеты и булавки (чаще всего бронзовые). В V в. до н. э. отмечаем 2 варианта костюмных комплексов: 1) серьги, ожерелья, браслеты-перевязки; 2) серьги, бусы из стекловидной массы и золотые, булавки, браслеты для ног. Последние, то есть, ножные браслеты, а также серьги в виде «перевернутого конуса», массивные шпильки с сетчатым орнаментом, подвески в виде кольца с подвесками и «шишечками» на внешней поверхности, а также пряжки в форме восьмерки — характерные именно для Посулья. В ІV ст. до н. э. комбинации украшений включают: 1) серьги, ожерелья, наручные браслеты; 2) серьги, ожерелья, шпильки. Комплекты напоминают ансамбли украшений скифянок — аристократок из кочевников. В частности, женщины перестали носить браслеты на ногах, в комплектах ювелирных изделий изредка есть перстни, модными стали эллинские украшения.
|
| issn |
0235-3490 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195488 |
| citation_txt |
Особливості костюмів скіф’янок на землях Посулля / Л.С. Клочко // Археологія. — 2017. — №. 3. — С. 37–54. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kločkols osoblivostíkostûmívskífânoknazemlâhposullâ AT kločkols peculiaritiesofscythianwomenscostumesatsulariverlands AT kločkols osobennostikostûmovskifânoknazemlâhposulʹâ |
| first_indexed |
2025-11-24T11:50:12Z |
| last_indexed |
2025-11-24T11:50:12Z |
| _version_ |
1850846240604946432 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 3 37
© Л.С. КЛочКо, 2017
Л.С. Клочко *
ОСОБЛИВОСТІ КОСТЮМІВ СКІФ’ЯНОК НА ЗЕМЛЯХ ПОСУЛЛЯ
* КЛочКо Любов Степанівна — кандидат історичних
наук, зав. науково-дослідного відділу «Історія юве-
лірного мистецтва в Україні» Музею історичних ко-
штовностей України (МІКУ) — філіалу Національ-
ного музею історії України, treasures_museum@ukr.net
УДК: 904.23 (477.52/.53)"6383"
У статті йдеться про декоративні елементи, які ви
значають своєрідність костюмів скіф’янок регіону лісо
степового Лівобережжя за матеріалами досліджень
Посульських курганів. Особливості вбрання можна ви
значити за прикрасами та аксесуарами різних катего
рій: сережки у формі перекинутого конусу, підвіски у виг
ляді вісімки, кільця з виступами, шпильки, браслети для
ніг. Поєднання оздоб у костюмних комплексах відповіда
ло естетичним ідеалам певної спільноти, мало знакове
навантаження і відбивало хронологічні, етнолокальні,
соціальні, вікові чинники.
К л ю ч о в і с л о в а: Скіфія лісостепового Лівобережжя,
кургани Посулля, скіфські костюми.
Широкому загалу скіфський костюм відомий
за пам’ятками торевтики. Вже навіть склалося
стереотипне уявлення про вбрання кочовиків,
яке поєднало досконалі за практичними вимо-
гами та художніми характеристиками речі. Але
Скіфія була населена різноетнічними племе-
нами, про що свідчать і писемні документи, і
археологічні дані. Геродот описав склад насе-
лення, яке мешкало у степових і великих лісо-
степових масивах Північного Причорномор’я
(Herod., IV, 17—27).
Досліджуючи головні убори, одяг, взуття за
археологічними матеріалами, фахівці застосо-
вують комплексне та компоративне вивчен-
ня всіх решток, прикрас, писемних та образо-
творчих пам’яток. І хоча не всі джерела мають
однакову повноту, в кожному разі, залучаючи
їх, отримуємо відомості, за якими можна від-
творити костюмний комплекс або його скла-
дові. У цій роботі використано також надбання
етнографічної науки: понятійний апарат, деякі
теоретичні засади. Так, завдяки багаторічним
спостереженням науковці дійшли висновку:
«крій одягу та інші його риси найчастіше фор
муються не в рамках народу, а в межах регіо ну» 1
(Лобачева 1989, с. 35). Це стосується, насам-
перед, буденного одягу, бо його форми виник-
ли відповідно до кліматичних умов та особли-
востей господарської діяльності. Вбрання, що
належить до категорії парадного чи репрезен-
тативного, має особливості, пов’язані з різ-
ними факторами буття спільноти (соціаль-
ний устрій, етнічні традиції, естетичні ідеа-
ли, розвиток художньої творчості). Натомість,
С.о. Яценко вважає, що особливості вбрання
визначені приналежністю до певного етносу.
Так, в монографії «Костюм Древней Евразии»
С.о. Яценко дослідив убрання 13 народів, ет-
ногенез яких пов’язаний з іраномовними пле-
менами. Як зазначає автор: «…костюм найбіль
ших іраномовних народів вперше розглядається
в його початковій єдності, у наступній еволюції
та взаємозв’язку і в локальній специфіці» (Яцен-
ко 2006, с. 17). Це цікавий підхід до вивчення
теми, хоча в ньому переважають декларативні
ноти. На мій погляд, дослідження таких явищ
культури, як костюм, тільки за етнолінгвістич-
ною ознакою (визначення С.о. Яценка) має
суттєві недоліки тому, що спонукає автора до
певних обмежень. Так, С.о. Яценко не наво-
дить свідчень про «початкову єдність» у вбран-
ні різних «іранців», не намагається відшука-
ти корені локальної своєрідності костюмів, а
широкий огляд убрання народів, які заселяли
знач ну територію від давнини до середньовіч-
чя, призводить до поверховості, побіжності у
висвітленні деяких питань.
отже, повернемось до вивчення вбран-
ня населення окремого регіону Скіфії — лісо-
степового Лівобережжя. Археологи виділяють
тут три великі зони розселення племен, віро-
гідно, зі схожими способами господарюван-
ня. Йдеться про терасову рівнину вздовж ліво-
го берега Дніпра, Посульсько-Донецький аре-
ал, землі в районі середньої течії р. Ворскли. Ці
області були заселені землеробами, які мали
1 Тут і далі переклад цитат з російської мови здійсне-
ний автором статті.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 338
різне походження. Найбільше даних про ет-
нічну приналежність племен, які мешкали на
Ворсклі: вони споріднені зі скіфами-орачами
(тобто населенням Дніпровського Правобе-
режного Лісостепу) (Ильинская, Тереножкин
1983, с. 229). На території Терасового Лісосте-
пу та Посулля склалася своєрідна ситуація,
можливо, пов’язана зі змінами населення (Там
само, с. 307—308).
Реконструкцію всіх компонентів убрання,
притаманного жінкам Лівобережного Лісостепу,
можна здійснити за археологічними матеріала-
ми з деякими гіпотетичними припущеннями.
Характеристики костюмів відбивають на-
кладні (знімні) прикраси різних категорій: для
голови — сережки, підвіски; шийно-нагрудні —
гривни, намисто; наручні — браслети, персні;
для ніг — браслети. Всі категорії оздоб мали ес-
тетичне та знакове навантаження: утворюючи
стійкі комбінації, прикраси відбивають хроно-
логічні, етнолокальні, соціальні, вікові чинни-
ки. На землях Лівобережжя знайдено декора-
тивні елементи жіночого вбрання, що дозво-
ляють визначити його етнолокальні ознаки.
Найбільш яскраві комплекси походять з кур-
ганів Посулля та терасового Лісостепу (Ильин-
ская 1968, с. 136—188).
Архаїчні костюми (за знахідками з похо-
вань VІ ст. до н. е.) містять нашийні прикраси
з напівкоштовного каміння, скла, склоподіб-
ної маси, браслети наручні та ножні, шпиль-
ки (переважно бронзові). Такі набори прикрас
зафіксовано в курганах поблизу с. оксютинці
(10, 15, 17), с. Вовківці (2, 5), с. Герасимівка (1,
2), с. Попівка (2, 3, 13, 15); с. Поставмуки (2,
3). Серед декоративних елементів у вбранні жі-
нок, поховання яких дослідили у зазначених
курганах, майже немає сережок. Виключення
становлять бронзові цвяхоподібні сережки з
поховання в кургані 54 поблизу с. Ярмолинці
(Ильинская 1968, с. 63). Цвяхоподібні оздоби
були етнолокальною ознакою костюмів жінок,
які мешкали на землях лісостепового Право-
бережжя, але в середовищі племен Посулля
сережки-цвяшки не мали поширення (Клочко
2016, с. 105).
Сережки посідали особливе місце у декорі
вбрання. Вивчення костюмів Скіфії показало,
що оздоби цієї категорії у V—IV ст. до н. е. від-
значаються розмаїттям форм та модифікацій
(мабуть, були індивідуальні замовлення на ви-
готовлення прикрас). Але деякі моделі виріз-
няв особливий зміст, і оздоби набували попу-
лярності в середовищі тієї або іншої соціаль-
ної, чи етнолокальної групи.
Сережки різних типів зафіксовано у кос-
тюмах жінок, похованих у Посульських курга-
нах на межі VІ—V і в V—IV ст. до н. е. Напри-
клад, с. оксютинці, курган 5 — золоті скроневі
підвіски-кільця; курган 16 — дві бронзові кіль-
цеподібні сережки (кінці заходять один за дру-
гий); курган 3 в уроч. Стайкин Верх — золота
сережка у формі перекинутого конуса; с. Буд-
ки — дві золоті кільцеподібні сережки (з підвіс-
кою ?); с. Вовківці, курган 4, поховання 4: не-
біжчиця у східній частині камери була з парою
золотих сережок типу «перекинутий конус»;
жінка в західній частині могили буда з непар-
ними золотими сережками (біконічна та «ко-
раблик»), між черепами обох скіф’янок — дві
сережки типу «перекинутий конус» (Ильин-
ская 1968, с. 52, табл. XLI, 1—16; XLII, 1—5).
чіткі риси «локального індикатора» мали се-
режки «у вигляді перекинутого конуса». основ-
на деталь оздоби — золотий конус, стінки яко-
го вкривають візерунки з напаяних дротинок і
кульок зерні, а основа чи «денце» — гладень-
ка. До основи припаяна тоненька дротяна дуж-
ка із загнутим і загостреним кінцем. Кожна се-
режка має завершення — пірамідку з трьох ку-
льок зерні та своєрідну розетку з «пелюстками»
у формі петель, виконану з гладенького дроту
(рис. 1, 1, 2, 3, 4). Сережки «перекинутий ко-
нус» мають деякі спільні риси з цвяхоподібни-
ми з конічним щитком. обидва типи схожі, на-
самперед, за абрисом основної деталі. Названі
моделі з’явились у V ст. до н. е. — час активного
поширення еллінських предметів у середови-
ще місцевого населення. Прикраси належать
до рідкісних форм, які відповідали естетичним
уподобанням мешканців лісостепових регіонів
(Петренко 1978, с. 28). На думку деяких дослід-
ників, прототипом «перекинутого конуса» ста-
ли грецькі прикраси (Петренко 1978, с. 144).
Це припущення виникає, насамперед, завдяки
аналізу декору виробів — візерунків з тонень-
кої дротинки у поєднанні з дрібною зерню. Та-
Рис. 1. Сережки у вигляді перекинутого конуса:
1—2 — МІКУ, інв. № ДМ-6355-6356; 3—4 — інв.
№ ДМ-6354 і 6358
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 3 39
кий технологічний прийом з’явився в Елладі
наприкінці VI ст. до н. е. (Уильямс, огден 1979,
с. 33). Технологія виробництва дроту — питан-
ня, відповідь на яке можна отримати, аналізу-
ючи кожен витвір. Фахівці одностайні в тому,
що волочильну дошку з отворами різного діа-
метру для протягування стрижня почали вико-
ристовувати за часів раннього середньовіччя
(Уильямс, огден 1979, с. 27). В античному сві-
ті круглий у перетині дріт з різних металів, ма-
буть, виготовляли способом кування та полі-
рування стрижня. Складніші технічні прийоми
майстри застосовували, щоб отримати дротин-
ку маленького діаметру (менше, ніж 1,0 мм) —
вузеньку золоту стрічку скручували по довжи-
ні, а потім протягували між двома дерев’яними
пласкими поверхнями. Такий висновок зроби-
ли Д. Уільямс та Д. огден, аналізуючи витвори,
оздоблені візерунками з тоненьких дротинок.
Слід уточнити опис технології: на збільшених
знімках добре видно спіральні витки стрічки,
тобто її скручування нагадує процес прядін-
ня. Археологічні матеріали свідчать, що саме
у цей час у різних центрах почали робити зо-
лотні нитки, т. зв. прядене золото (Крупа, Кри-
шталь 2007, с. 145).
Історики ювелірного мистецтва підкрес-
люють, що для оздоблення витворів майстри
шукали різні варіанти застосування дротинок.
Можливості ювелірів розширювали «плетін-
ки» — перекручені між собою гладенькі золо-
ті дротинки. Дві «плетінки» з протилежно на-
правленими витками нагадують «ялинковий»
візерунок або «косичку». Вироби інколи при-
крашали рубчастим дротом — на гладеньких
дротинках робили борозенки спеціальним ін-
струментом. Використовували також техніку
зерні. Античні майстри досконало оволоділи
секретом т. зв. дифузного паяння, коли дріб-
ні шматочки золота перетворювали на кулясті
гранули шляхом нагрівання майже до розплав-
лення. Згідно з візерунком деталі (кулясті гра-
нули) склеювали одна з одною сумішшю мід-
ного сплаву і клею, далі був процес нагрівання,
в результаті якого клей перетворювався на вуг-
лець, вивільняв мідь, а вона проникала в золо-
то (Уильямс, огден 1979, с. 23). Ці технологічні
прийоми, мабуть, з V ст. до н. е. у Північному
Причорномор’я поширювали еллінські май-
стри. Вони ж застосовували складні ювелірні
техніки, виконуючи замовлення скіфів.
Сережки типу «перекинутий конус» влас-
тиві тільки для вбрання мешканок ареалу По-
сулля. Ювелірні техніки, про які йшлося вище,
застосовували для оформлення сережок, що
одержали в нашій літературі назву «калачики»,
а у зарубіжній науці прийняті такі визначен-
ня: «човникоподібні», «кораблики», «місяце-
подібні». Назви відбивають уявлення про ви-
токи форми, походження якої пов’язане з ху-
дожнім образом човна-місяця, тобто місяця,
оберненого «ріжками догори». Мотив з’явився
у декоративному мистецтві Єгипту в ІІІ тис. до
н. е. і впродовж певного часу став основою для
створення прикрас, популярних у І тис. до н. е.
(Hadaczek 1903, S. 13, 21). Деякі форми при-
крас виникли як результат взаємодії скіфських
та грецьких традицій. Найбільшого поширен-
ня сережки «човники» набули у V—IV ст. до
н. е. у костюмах скіфської племінної верхівки
(Бессонова 2007, с. 25).
Сережки типу «кораблик» вирізняються
однаковою будовою. Їх корпус, зроблений з
об’ємних половинок, розширених у середній
частині і звужених на кінцях, і дротяна дужка
має відігнутий кінець. обидві деталі корпуса
оздоблені візерунками з тоненьких дротинок
та дрібних гранул. Аналіз морфологічних особ-
ливостей сережок «човників» дозволяє виді-
лити кілька типів та варіантів за оформленням
«ріжок». У костюмних комплексах з курганів
Посулля були прикраси з розетками на обох
кінцях корпусу (курган 4, поховання 4 побли-
зу с. Вовківці та випадкові знахідки) (рис. 2, 1,
2). Привертає увагу одна з них, яка має тулуб у
виг ляді дугоподібно зігнутої трубочки.
Увагу дослідників привернула сережка, що
за формою нагадує геометричну фігуру, утво-
рену двома з’єднаними основами конусами,
між якими напаяно чотири кульки зерні. Кож-
ний конус виготовлено зі спірально намотаних
дротинок. До верхньої деталі припаяно дужку
із круглого у перетині дроту, кінці якої заходять
одна за одну. Завершення нижнього конусу се-
режки — це пірамідка з чотирьох кульок зерні
(рис. 2, 3). На землях Скіфії, як підкреслювала
В.А. Іллінська, оздоби такої форми надзвичай-
но рідкісні, а областю поширення біконічних
сережок є територія Інгушетії (Луговий мо-
гильник), отже, подібні прикраси можуть свід-
чити про певні зв’язки з Кавказом (Ильинская
1968, с. 140).
У переліку знахідок сережок на території
Посулля можна назвати кільцеподібні моделі.
Вони мали значне поширення на всій терито-
рії Скіфії. Ювеліри створювали такі сережки
за двома схемами: 1) кільце, зроблене з кругло-
го чи квадратного у перетині дроту, з плаского
перекрученого стрижня; 2) кільце з підвіскою.
останні представлені намистинами зі склопо-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 340
дібної маси, бурштину, самоцвітів; камінцями
та іклами, пронизками, металевими кільцями,
пластинками з рельєфними візерунками, які у
різний спосіб приєднували до основної дета-
лі — кільця. Підвіски часто акцентували значен-
ня сережок як естетичного знака. Ідея прикрас
у вигляді кільця дуже давня. Можливо, кільце-
подібні сережки за походженням є найбільш
ранньою формою прикрас. На європейській
території оздоби, схожі за обрисами з тими, які
ми бачимо у скіфському вбранні, з’явились ще
в енеоліті. Прототипами саме скіфських при-
крас, ймовірно, були великі кільцеподібні се-
режки білогрудівської культури.
Сережки-кільця жінки з лісостепового Лі-
вобережжя носили у IV ст. до н. е. (с. Стай-
кин Верх, курган 16; с. оксютинці, курган 5;
с. Будки,) (Ильинская 1968, c. 32, 37, 42). одна
зі знахідок — сережка із круглого у перети-
ні дроту зі звуженими і загостреними кінця-
ми (заходять один за другий), а на кільце одяг-
нено підвіску у вигляді кам’яної намистини
(рис. 2, 4). Подібні сережки походять з кур-
ганів 38, поховання 2 поблизу хут. одрадний
Миколаївської обл.; 29, поховання 5 поблизу
с. Кут Дніпропетровської обл. (Петренко 1978,
с. 37, табл. 24, 11; 25, 15). Привертає увагу, що у
вбранні деяких скіф’янок була тільки одна се-
режка: кільцеподібна у небіжчиці з кургану 5
поблизу с. оксютинці; золота сережка у формі
перекинутого конуса з костюмного комплексу
з кургану 3 в уроч. Стайкин Верх. Встановле-
но, що у 23 % усіх наборів ювелірних виробів,
які належали скіф’янкам, зафіксовано по од-
ній сережці. Можливо, це вияв таких факто-
рів, як суспільний та сімейний статус жінки, її
вік, традиції роду. За спостереженнями дослід-
ників одну сережку носили юні дівчата або літ-
ні жінки. Етнографічні матеріали свідчать, що
у деяких народів (наприклад, у Середній Азії)
сережки були знаками спроможності жінки до
народження: одну оздобу носили ті, що не мог-
ли народити через вік (дуже молоді дівчатка
або старші жінки) (чвырь 1970, с. 118). Мож-
ливо, у скіфів існувала така само традиція.
Важливий елемент костюмних комплек-
сів скіф’янок — нашийні прикраси різного
виду. Характерною ознакою оздоб цієї кате-
горії за часів архаїки були здебільшого дріб-
ні намистини у формі конічних розеток та бі-
сер (Ильинская 1968, с. 70). Такі прикраси за-
фіксовано у деяких похованнях: с. оксютинці,
курган 10 (500 намистин у вигляді кілець), кур-
ган 6 (намисто з прозорої і непрозорої скло-
подібної маси, тобто рублені, конусоподібні
розетки); с. Солодка, курган 2 (16 намистин з
бурштину, глини, склоподібної маси, 2 біко-
нічні із золотисто-зеленої склоподібної маси);
с. Герасимівка, курган 1 (на кам’яному блю-
ді зафіксовано низку з 80 намистин, велико-
го розміру зі скляної маси, 8 тис. бісеринок);
с. Вовківці, курган 2 (амулет з просвердлено-
го камінця, намистина коричнева, 100 кілець
бісеру, золотисто-зелені намистини із прозорої
склоподібної маси та конічні рубчасті розет-
ки); курган 5 (велика кількість дрібних пасто-
вих намистин рублених, 16 біконічних зелено-
золотавих зі скляної маси і з вічками) (Ильин-
ская 1968, с. 30, 33, 36, 46, 47, 53).
Намисто із бурштину, сердоліку, оніксу та
склоподібної маси носили жінки і в V ст. до
н. е. У кургані 6 Стайкин Верх виявлено 4 тис.
намистин зі склоподібної маси; у кургані 8 —
400 дрібних намистин у вигляді кілець зі скло-
подібної маси, а також намисто іншої форми;
у кургані «А» с. Басівка знайдено сердолікові,
бурштинові зі склоподібної маси намистини;
Рис. 2. Сережки кораблики: 1 — МІКУ, інв. № ДМ-
6353; 2 — інв. № ДМ-6273; 3 — сережка біконічна
(МІКУ, інв. № ДМ-6352); 4 — сережка кільцеподібна
(МІКУ, інв. № ДМ-6472)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 3 41
у кургані 6 — сердолікові, бурштинові, з гір-
ського кришталю (низка лежала в ліпній мис-
ці); у Вовківцях, курган 4, поховання 4 — сер-
долікові, халцедонові, з гірського кришталю,
оніксу, склоподібної маси, 51 екз. (Ильинская
1968, с. 29, 30, 40, 52). Як видно з переліку зна-
хідок, серед них зрідка трапляються буршти-
нові намистини. Дослідження вбрання жінок
у населення лісостепового Правобережжя до-
зволило виділити бурштин як одну з етноло-
кальних особливостей цього регіону (Klochko
2009, p. 420). У середовищі племен Дніпров-
ського лісостепового Лівобережжя (зокрема,
на Посуллі) бурштинові прикраси не набули
поширення. окремі намистини зафіксовано у
кількох комплексах V ст. до н. е. У кургані 3 в
уроч. Стайкин Верх жінка похована у вбранні,
археологічні залишки якого — це золоті сереж-
ки, пластинки-аплікації, бронзові шпильки,
ножні браслети, а також намисто з 22 камін-
ців з гірського кришталю, сердоліку, бурштину
та склоподібної маси (Ильинская 1968, с. 28).
окремі бурштинові намистинки знайдено у
пограбованих курганах 6 та «Б» поблизу с. Ба-
сівка (Klochko 2009, р. 420). Намисто, мабуть,
сприймали як обереги (талісмани).
У V ст. до н. е. відзнаками жіночого вбран-
ня є нашийні прикраси із золота. З похован-
ня у кургані 3 в уроч. Стайкин Верх походить
золоте намисто з 35 біконічних намистин та
33 краплеподібних підвісок (Ильинская 1968,
табл. VIII, 3). Але особливо привертає ува-
гу ланцюжок, що входив до комплекту при-
крас небіжчиці, похованої в кургані 4 (похо-
вання 4) поблизу с. Вовківці (Ильинская 1968,
табл. XLI, 11). Прикраса утворена з деталей
трьох моделей: фігурними елементами, тобто
лунницями, ріжки яких прикрашені візерун-
ком з тоненьких дротинок (6 екз.); підвісками,
виробами складної конфігурації, нижня части-
на яких була у вигляді пірамідки з 4 порожнис-
тих кульок (нагадує ягоду), верхня — циліндр,
що завершується кулькою з наскрізним отво-
ром (12 екз.), а також намистинами у вигляді
мініатюрних кульок (рис. 3). Форма підвісок
має східне походження. Це засвідчують зна-
хідки на території Передньої Азії (Higgins 1961,
tabl. 12). Зображення будь-яких плодів сприй-
мали як символи божеств життєдайних сил
природи. Такий же зміст мають і лунниці. Цей
мотив також був притаманний племенам, що
мешкали на землях Малої Азії (Maxwel-Hislop
1971, p. 115). Найбільш ранні зразки ювелірних
виробів із зображенням лунниці знайдено се-
ред оздоб скіф’янок, які мешкали у Правобе-
режному чи Лівобережному Лісостепу (курган
поблизу м. Кагарлик, Київська обл.; курган 4
поблизу с. Вовківці, Сумська обл.) (Музей 2004,
кат. 44), а пізніше бачимо підвіски-лунниці і у
вбранні скіф’янок-степовичок (кургани по-
близу с. Богданівка, Казенна Могила в Запо-
різькій обл.) (Битковский, Полин 1987, с. 82,
рис. 9; Бидзиля 1973, с. 37). Золоті нашийні
прикраси позначали особливий статус влас-
ниць прикрас.
Характерною ознакою вбрання жінок із
Посульських племен були шпильки. Ці мета-
леві стрижні належать до аксесуарів, що мають
значення етнолокального індикатора, адже
шпильки, як відомо, становили ознаку кос-
тюмних комплексів населення і Дніпровсько-
го Правобережжя впродовж всього скіфсько-
го часу (Клочко 2016, с. 110, 111). Найчасті-
ше шпильки використовували як застібки для
драпірувального одягу: покривал, плащів. Ути-
літарне призначення предметів не виключає їх
знакових функцій. Так, окрім уже названої, що
показувала належність до певної етнолокаль-
ної групи населення, існувала ще функція со-
ціальна. Вона відбилася у матеріалах, з яких
виготовляли шпильки (бронзи, срібла, золо-
та), та їх оформленні. Принагідно зауважимо,
що за доби бронзи предмети у вигляді загостре-
ного стрижня з фігурним навершям, які також
називають шпильками, мабуть, сприймали як
своєрідні скіпетри, наділяли їх захисними си-
лами. Наприклад, т. зв. гіпердовгі шпильки)
(Wels-Weyrauch 1994, с. 59). Типологію шпи-
льок розробила В.Г. Петренко (Петренко 1978,
c. 7—20). Дослідниця виділила 30 типів пред-
метів, зазначивши, що їх форми мають прото-
типи в культурах доби бронзи Центральної та
Південної Європи. На основі зразків із цих ре-
гіонів у VII—VI ст. до н. е. було створено виро-
Рис. 3. Намисто з кургану 4, поховання 4 поблизу
с. Вовківці (МІКУ, інв. № ДМ-6210)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 342
би, які відповідали практичним потребам та ес-
тетичним уподобанням різних племен Скіфії.
Найбільш поширеними металевими стрижня-
ми на території Придніпров’я були цвяхопо-
дібні (Клочко 2007, с. 30). Мешканки лісосте-
пового Лівобережжя використовували шпиль-
ки у вигляді гвіздочка з маленькою шляпкою
і поперечними рубчиками на стрижні (с. Гера-
симівка, курган 1, там три срібних і одна брон-
зова шпилька; с. оксютинці, курган 19 з дво-
ма фрагментованими бронзовими шпилька-
ми; с. Сурмачівка — одна бронзова шпилька
(Ильинская 1968, табл. XI, 29: XLV, 7—9; LIV,
33). А в V ст. до н. е. набули поширення вели-
кі цвяхоподібні шпильки (довжиною близько
30 см) з масивною голівкою (D 2,0—2,7 см),
прикрашені у верхній частині стрижня граві-
йованими лініями, які утворювали сітчастий
орнамент. Наприклад, у с. Поставмуки, кур-
ган 3 виявлено бронзову шпильку біля правого
плеча небіжчиці; с. оксютинці, курган 15 — ма-
сивну залізну шпильку; курган 1 (С.А. Мазара-
ки, 1886 р.) — дві бронзові шпильки; с. Басівка,
курган 498 — дві бронзові шпильки під чере-
пом і на грудях, під підборіддям; курган «А» —
бронзову шпильку; уроч. Стайкин Верх, кур-
ган 3 — дві бронзові шпильки на грудях і одну
залізну під черепом; хут. Сербин, курган 1 —
бронзову шпильку біля лівої ключиці; с. Яр-
молинці, курган 51 — бронзову шпильку біля
голови; Вовківці, курган 4 — дві шпильки, що
лежали між тазовими кістками небіжчиці; кур-
ган 478, 294 — фрагменти залізних шпильок;
с. Будки — дві бронзові шпильки вище черепа
(Ильинская 1968, с. 143—145) (рис. 4).
Своєрідним елементом у вбранні жінок,
що мешкали на Посуллі, були ножні браслети.
Такі прикраси не носили ані автохтонні скіфи-
орачі, ані прибульці-номади. Важко відшукати
корені традиції саме на цій території, а також
визначити семантику ножних браслетів. Най-
більш докладно такі прикраси для ніг вивчала
В.А. Іллінська. Вона проаналізувала 30 екз. (від
19 пар). Більшість з них виготовлено з бронзи у
техніці лиття, але є нечисленні залізні та сріб-
ні (Ильинская 1968, с. 145—147). В.Г. Петрен-
ко розподілила прикраси за формою заготовок
(стрижень чи пластина), а також — закінчень
браслетів (Петренко 1978, с. 49).
Вироби VI ст. до н. е. — невеликі (діаметром
125 мм), зроблені з гладенького стрижня (діа-
метром 11 мм), кінці якого стикаються (два
браслети, місце знайдення невідоме; два екз.
зі знахідок В. Хвойки поблизу с. оксютинці)
(Петренко 1978, с. 58, табл. 50, 1, 2). Ще одна
група прикрас із гладенького стрижня, але з не-
зімкнутими кінцями походить із пам’яток V ст.
до н. е. (зафіксовано по два браслети в курга-
ні 3 в уроч. Стайкин Верх; поблизу с. Сурма-
чівка; курган 494 поблизу с. Вовківці; один екз.
в кургані поблизу с. Попівка).
В.А. Іллінська наводила аналогії стрижне-
вим браслетам, зробленим із гладенької заго-
товки, аналізуючи матеріали кобанської куль-
тури (Козенкова 1989, табл. XLI, 8, 9; XLII, 6).
На мій погляд, подібність браслетів з цих двох
регіонів приблизна. Адже вироби, наприклад,
з могильника «Перша меблева фабрика», виго-
товлено не з круглого стрижня, а напівкругло-
го. Крім того, кобанські та посульські прикра-
си розрізняються розмірами і оформленням
закінчень. Натомість, В.Г. Петренко зазначи-
ла, що з Гальштатського могильника походять
оздоби, схожі на браслети жінок з Посулля —
гладенькі зі з’єднаними кінцями (Петренко
1978, с. 58).
У V ст. до н. е. з гладенького стрижня зроб-
лено браслети, закінчення яких щільно сти-
каються один з одним, і оформлені рубчика-
Рис. 4. Бронзові шпильки з курганів Посулля (за
В.Г. Петренко): 1 — Мотронинське городище; 2 — с. ок-
сютинці; 3 — с. Будки; 4 — с. оксютинці; 5 — с. Сень-
ківка, курган ХІІ; 6 — с. Будки, курган 1897—1898 р.;
7 — с. Навози чернігівської обл.; 8 — походжен-
ня невідоме; 9 — с. Семигори Богуславського р-ну;
10 — м. Канів; 11 — с. Салтанівка
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 3 43
ми та зображеннями стилізованих голів тва-
рин (с. Хітці; курган 2 поблизу с. Кошари — по
2 екз.) (Ильинская 1968, с. 147). У цей же час,
мабуть, були виготовлені моделі з кругло-
го стрижня (діаметром 7,0—8,0 мм), зовніш-
ня поверхня якого вкрита групами рубчиків і
опуклими ділянками (курган поблизу с. Сур-
мачівка, с. оксютинці) (рис. 5, 1, 2). В.А. Іл-
лінська навела аналогії таким оздобам зі знахі-
док на території кобанської культури. Східний
її варіант VII—IV ст. до н. е. — могильник Лу-
говий (браслети, зовнішня сторона яких вкри-
та групами вертикальних та горизонтальних
борозенок), селище Шуани (на поверхні брас-
летів нанесено групами насічки) (Козенкова
1977, табл. ХХІІІ, 37—40; ХХIV, 1, 2). Але на
думку деяких дослідників, декор у вигляді руб-
чиків притаманний витворам з гальштатсько-
го кола. Найбільшу увагу привертають вироби,
прикрашені рубчиками на зовнішньому боці
корпуса та зображеннями стилізованих «звіри-
них» голів на кінцях: курган 4 поблизу с. Вов-
ківці (чотири екз); курган «А» поблизу с. Ба-
сівка (два екз.); курган 1 поблизу с. оксютин-
ці (1886 р.); два екз. із курганів оксютинецької
групи (розкопки В. Хвойки); цілий та уламок
браслета із курганів оксютинецької групи
(Пет ренко 1979, с. 58, табл. 49).
Аналіз зооморфного оформлення закінчень
браслетів дозволяє відповісти на ряд питань,
пов’язаних з походженням прикрас цієї кате-
горії. образи тварин створено в результаті роз-
робки геометричних фігур — трикутника і пря-
мокутника. Наприклад, виріб із Малих Будків:
діаметр зовнішній 135 × 128 мм, внут рішній
105 × 108 мм, діаметр стрижня 11,8 мм. Зовніш-
ній бік витвору вкрито групами рубчиків, між
якими — опуклини. Кінці стрижня перетво-
рено на тоненький брусочок. На цих частинах
вміщено візерунки, зокрема мордочка тварини
(майже трикутник зі злегка вигнутими сторо-
нами і сильно загостреним одним кутом). На
утвореній поверхні двома колами позначено
очі. образ довершено зображенням двох вух у
вигляді видовжених трикутників із заокругле-
ними кутами. Всередині вушка — глибокі «на-
січки» (трикутні у перетині). Загост рена мор-
дочка «вставлена» у проміжок між вушками
наступного візерунка, частина якого наче зрі-
зана (рис. 5, 3).
Ще один варіант декору на виробі із с. оксю-
тинці. Розміри браслета: діаметр зовнішній
131 × 119 мм, внутрішній 105 × 108 мм, діаметр
стрижня 13 мм. Стрижневий браслет зі злегка
розімкнутими кінцями (між ними промі жок
6,0—4,0 мм). На одному з них — наплив мета-
лу, а на іншому — невеличка заглибина. Цей
дефект утворився під час виготовлення оздо-
би. На зовнішньому боці виробу — групи руб-
чиків, між якими розміщені овальні опуклини.
Розширені та сплощені кінці оформлені стилі-
зованими зображеннями голови тварини. об-
разотворчі деталі показано на трьох прямокут-
них ділянках на кінцях браслета. Середня пло-
щина розміщена дещо нижче від двох крайніх.
На ній два кружальця — імітація очей. На пря-
мокутнику справа двома дугоподібними лінія-
ми позначено ніздрі. На прямокутному відріз-
ку зліва — гострокутні вушка, також виконані
умовно. Щоб підкреслити зображення вуха, на
одному з них нанесено трикутну насічку, яка
на другому перетворилась на неглибоку боро-
зенку (ливарний недолік). Між елементами,
за допомогою яких створено образ тварини —
однакові проміжки. Завдяки такому прийому
майстер досяг певного орнаментального ритму
(рис. 5, 4).
обидва типи образів близькі за загальним
характером трактування та деталями, зокрема
на всіх браслетах однаково показано вуха, очі.
В оформленні виробів втілено художні прин-
Рис. 5. Ножні браслети з курганів Посулля: 1—2 — с. ок -
сютинці; 3 — с. Малі Будки; 4 — с. оксютинці
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 344
ципи, властиві звіриному стилю. Взірцями для
створення декору стали мотиви, поширені на
той час у Скіфії, зокрема на землях лісостепо-
вого Лівобережжя. Це припущення підтвер-
джують зооморфні образи, подані на різних
категоріях предметів. Яскравим прикладом є
зображення тварин на кістяних псаліях, знай-
дених у кургані поблизу хут. Шумейко (Ильин-
ская, Тереножкин 1983, с. 323). Деякі зразки
передачі образу коня на зазначених предметах
цілком відповідають створеному на бронзових
браслетах. Характерні елементи — вушка, очі,
видові ознаки — майстри застосовували в різ-
них витворах, продовжуючи традиції звірино-
го стилю (Клочко 2016а, с. 98).
Ножні браслети зрідка носили жінки, які
мешкали за межами Посулля. Наприклад, на
землях терасового Лісостепу їх було виявле-
но у с. Сеньківка під Борисполем, курган 11 —
два залізних браслети на лівій нозі (Покров-
ська 1965, с. 139), на Правобережжі у с. Бобри-
ця, курган 6 — на руках бронзові браслети із
зооморфними закінченнями; на ногах — ниж-
че колін також бронзові браслети; курган 96 —
на ногах два тоненьких браслети, бронзовий
та срібний; с. Пастирське, курган 477 — брон-
зовий ножний браслет (Бобринський 1901,
с. 129—130).
Прикраси для ніг належали до убрання со-
ціально виділених осіб. Інколи ножні браслети
складали ансамбль з наручними: наприклад, в
костюмі жінки з поховання 4 кургану 4 побли-
зу с. Вовківці (Клочко 2016, с. 99).
Ножні браслети — своєрідна категорія при-
крас. Як вже зазначено вище, такі оздоби но-
сили жінки з регіонів гальштатських культур
(Монгайт 1974, с. 76, 178). Крім того, нож-
ні браслети були притаманні представницям
племен «східних скіфів». Про це свідчать, на-
приклад, знахідки у некрополі Тиля-тепе, де у
складі декоративних фрагментів жіночих кос-
тюмів зафіксовано браслети для ніг (Сариани-
ди 1989, с. 112, 117).
В етнографічних костюмах народів Європи
та Азії ножні браслети не були у складі декора-
тивних деталей. Виключення становить Індія,
де найдовше зберігалася традиція прикрашати
ноги (Гусева 1982, с. 26). Тут здавна всім при-
красам, крім естетичного, надавали значення
апотропея. Таку функцію ножних браслетів не
заперечують і дослідники костюмів населення
Скіфії. Що до специфічної ролі цих прикрас,
то можна припустити, що вони були знаками
соціального положення жінок, а також, мож-
ливо, приналежності до певного роду.
Слід виокремити ще одну особливість
убрання скіф’янок, які мешкали на Посуллі та
Терасовому Лісостепу: підвіски у вигляді кіль-
ця з петелькою та «шишечками» на зовнішній
поверхні, а також т. зв. пряжки у формі вісім-
ки. Про те, що названі вироби належали до жі-
ночого та дитячого костюмів, висловила при-
пущення В.А. Іллінська, але без інтерпретації
їх використання (Ильинская 1968, с. 148). Такі
прикраси з’явилися у V ст. до н. е. Це знахідки з
кургану 13 в уроч. Стайкин Верх (діаметр 3,3—
3,5 см): два екз. — по 8 виступів, один екз. —
5 виступів, один екз. — 6 виступів; с. Глинище
на Ворсклі, Тростянка на Каневщині; с. Басів-
ка, курган А виявлено два кільця (діаметр 2,2
та 2,6 см) з петельками, на одному — 2 групи
парних напівсферичних виступів; с. Вовківці,
курган 1 — кільце (діаметр 2,4 см) з петелькою
та чотирма групами парних напівсферичних
виступів; два з’єднаних між собою (при лит-
ві) кільця з п’ятьма групами шишечок (Ильин-
ская 1968, табл. Х, 28—31; ХХІХ, 1, 14; ХХХІІ,
11) (рис. 6, 1—3). Знахідки в кургані 14 поблизу
с. Сеньківка (Київська обл.): підвіска діамет-
ром 3,2 см, пряжка довжиною 3,8 см, шириною
2,0 см, виявлені під черепом небіжчиці, мож-
ливо, свідчать, що вироби могли належати до
головного убору чи зачіски. Ймовірно, подіб-
ні оздоби підвішували до кіс, причому можна
уявити кілька способів їх використання: крізь
петельку протягували мотузочку, яку впліта-
ли в косу так, щоб підвіска була знизу; моту-
зочкою з’єднували кілька кіс на спині, а кіль-
ця звисали як доповнення. Можливо, їх вважа-
ли оберегами. Деякі дослідники висловлювали
припущення, що коса є не тільки певним при-
йомом у зачісуванні волосся, але й символом
колоска, тому така зачіска притаманна земле-
робам. Хоча етнографічні спостереження го-
ворять, що заплітання кіс, їх оздоблення було
Рис. 6. 1—3 — Вісімкоподібні пряжки, кільця з висту-
пами; 4 — пластинка із зображенням жіночого обличчя
(курган 1 (1897 р.), с. Вовківці, (МІКУ, інв. № ДМ-1717)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 3 45
звичним у багатьох народів, зокрема і у кочо-
виків (Захарова, Ходжаева 1964, с. 126). Зобра-
ження кіс бачимо на двох мініатюрних плас-
тинках з кургану 1 (1897 р.) поблизу с. Вовків-
ці. Зазначені аплікації були серед 28 схожих між
собою пластинок (розміри 35 × 44 мм). На них
подано образ жінки, обличчя якої облямоване,
наче ореолом, головним убором, який разом із
зачіскою має незвичний віялоподібний абрис.
Два «портрети» вирізняють пасма волосся і
коси (по дві з кожного боку), які спускаються
від скронь вздовж щік і шиї (рис. 6, 4). Анало-
гічні «портрети» скіф’янок показано на плас-
тинках з кургану поблизу с. Будки, але обличчя
жінок облямовані короткими пасмами (тобто,
тоненькими рельєфними лініями) (Ильинская
1968, с. 42, табл. 16—21). Зачіска узагальнена,
як і образ жінки, прототипом якого були зоб-
раження античних божеств.
Відсутність писемних документів та обра-
зотворчих пам’яток викликають труднощі при
реконструкції компонентів убрання, властиво-
го жінкам Лівобережного Лісостепу. основним
джерелом для відтворення головних уборів,
одягу, взуття є аналіз предметів, що належали
до костюма (особливої ваги набирають при-
краси, зафіксовані in situ). Крім того, можли-
вість реконструкції розширює принцип регіо-
нальної подібності вбрання. Так, якщо скласти
перелік категорій ювелірних виробів, які носи-
ли жінки лісостепового Правобережжя, то по-
мітимо тільки одну відмінність від тих, що були
у Лівобережжі: скіф’янки з області розселення
«орачів» майже не носили браслетів на ногах.
Рідкісні знахідки, зазначені вище, є винятка-
ми, які відбивають індивідуальні ситуації.
одне з перших питань, відповідь на яке має
суттєве значення для подальшої роботи — з
чого виготовляли вбрання? Археологічні ма-
теріали не дають вичерпної відповіді. У звітах
про розкопки окремих поховань зазначено,
що в них було зафіксовано шматочки тканини
(оксютинці, курган 2), але без уточнень їх тех-
нологічних характеристик (Ильинская 1968,
с. 35). A priori, за аналогіями — фрагментами
текстилю з могил Правобережжя та Степо-
вої Скіфії, можемо припустити, що найчасті-
ше нитки пряли з вовни, льону та коноплі (ма-
буть, саме у такій черговості щодо поширення
сировини). З них виробляли тканину найчас-
тіше полотняного переплетення, хоча не мож-
на виключати й саржеве. Мабуть, звичайним
продуктом домашнього виробництва слід вва-
жати повсть. Простота виготовлення ставить
її на перше місце. Жителі регіону Середнього
Подніпров’я вміли добре обробляти шкіру (як
свідчать знахідки фрагментів шкіри від вузде-
чок) (Ильинская 1968, с. 112). Можна припус-
тити, що її (шкіру) використовували й для ви-
готовлення взуття.
Як відомо, основну роль у визначенні се-
мантики костюма відігравали головні убори.
Історики костюма та етнографи узгодили свої
погляди щодо класифікації «покровів голови»,
розподіливши їх на три основні види: стріч-
кові, платові та шапки. останні складають дві
групи: тверді (жорсткі) та м’які убори. Їх суттє-
ві характеристики «закодовано» у формах, які
є сталою типологічною ознакою (Богатырев
1971, с. 299). Головні убори названих видів ха-
рактерні для чоловічого і жіночого вбрання, а
варіативність їх використання у різних народів
(у хронологічному та територіальному діапазо-
нах) створює розмаїту картину.
Для реконструкції головних уборів жінок із
племен, які мешкали на землях лісостепово-
го Лівобережжя, аналізуємо археологічні зна-
хідки, насамперед, металеві прикраси налоб-
них пов’язок, покривал (наміток), шапок різ-
ної форми.
Найдавнішими за походженням, можливо,
є стрічки або налобні пов’язки різного типу:
вінки, діадеми тощо. Простота форми та спо-
собів виготовлення сприяли, з одного боку,
їх поширенню в костюмах багатьох народів,
а з другого — спонукали до застосування різ-
них засобів оздоблення. Зображення пов’язок
можна побачити на пам’ятках давнього обра-
зотворчого мистецтва. Наприклад, статуя По-
ліклета «Діадумен», де зображений атлет, який
зав’язує стрічку на знак перемоги (Власов 1993,
с. 68, рис. 59). Налобні пов’язки, діадеми в Ел-
ладі були жрецькими, а згодом царськими убо-
рами. Таку ж роль вони відігравали і у костю-
мах (принаймні чоловічих) мешканців скіф-
ських земель. У жіночому парадному вбранні
стрічки, можливо, також мали сакральне на-
вантаження.
оздоби пов’язок знайдено в деяких похо-
ваннях жінок у курганах на території Посулля.
Йдеться про золоті прямокутні пластини (до-
вжиною 30—40 см і шириною 2,0—5,0 см) з ді-
рочками по верхньому краю та по боках (для
прикріплення на текстильну чи шкіряну осно-
ву). Свого часу такі вироби М.І. Ростовцев
назвав «метопідами» (з грецької «посереди-
ні лоба») (Клочко 1982, с. 59). У IV ст. до н. е.
вони стали оздобою налобних пов’язок в убо-
рах жінок із Степової Скіфії. «Метопіди» на
землях, де мешкали племена «скіфів-орачів» та
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 346
«скіфів-землеробів», з’явилися внаслідок по-
ширення «загальноскіфської» моди.
Усі метопіди вирізняє однакова структу-
ра оформлення. На поверхню золотих смужок
наносили виконані в техніці витискування по
матриці рельєфні візерунки. Вони відповіда-
ють характеристикам греко-скіфського сти-
лю, який склався у цей час у художній культурі
Північного Причорномор’я. Зображення роз-
міщували двома смугами: зверху — змістов-
ний фриз, а знизу — бордюр чи кайма з овів,
іоніків, перлин. Ці елементи утворювали різ-
ні варіанти орнаментів, традиційних в еллін-
ській архітектурі та декоративному мистецтві.
Бачимо їх в оформленні колон, облямуванні
сюжетних картин тощо. Такі пояси візерунків,
можливо, сприймали як захисний рубіж. На
декоративному полі налобних стрічок ці сму-
ги з овів тісно переплетені з основ ним зобра-
женням. останні складають кілька груп орна-
ментів: фіто- та зооморфні композиції, зміша-
ні, які вирізняє складне переплетення різних
мотивів, поєднання рослинних, зоо морфних
та міфічних образів (Клочко 1982, с. 59—62).
Накладки на пов’язки зафіксовано у вбранні
небіжчиць, які належали до різних соціальних
груп. Про це свідчить обряд поховання, насам-
перед, одна з його характеристик — висота на-
сипів, коли метопіди знайдено в курганах від
1,0 м до 19,5 м. Крім того, статус власниць на-
лобних стрічок із золотим декором відбиває
супровідний інвентар. Інколи тільки метопіда
була єдиним золотим предметом у могилі не-
біжчиці, проте досліджено поховання і з чис-
ленними розкішними речами.
Використання налобних пов’язок, оздобле-
них золотом, намистом чи будь-яким іншим
декором у костюмах жінок, які розрізнялися
статусом, суспільною роллю, може вказувати
на якусь специфічну функцію стрічкових убо-
рів. Так, згідно з висновками етнографів, на-
лобні пов’язки були дівочими уборами (адже
вони не закривали волосся). Вивчення залиш-
ків дитячих костюмів показало, що дівчатка
носили стрічки, іноді прикрашені намисти-
нами. До них прикріплювали скроневі підвіс-
ки. Можна припустити, що налобна пов’язка,
оздоблена метопідою, була атрибутом ініціації
(Клочко 1982, с. 59).
Дослідження матеріалів для реконструкції
жіночого вбрання свідчить, що стрічки (з різ-
ним декором) часто поєднували з покривала-
ми та шапками. Ці убори закривали волосся і,
ймовірно, належали заміжнім жінкам (Гаген-
Торн 1960, с. 52).
З території лівобережної Скіфії походять
дві метопіди. одна золота накладка на стрічку
знайдена в кургані поблизу с. Будки (Ильин-
ская 1968, с. 42, табл. ХХХІІІ, 1). У похованні
жінки збереглися золоті прикраси: вже згадана
метопіда (зліва від черепа), дві сережки (кільце
з підвіскою), на лівій руці — золотий перстень
(з круглим щитком і роз’ємними дужками), а
в ногах — невеличкі пластинки-аплікації різ-
ної форми, на яких подано зображення люд-
ської голови (4 екз.), грифона (4 екз.), трьох
з’єднаних розеток (4 екз.), рослинний мо-
тив, трикутники з напівкульками на поверхні
(8 екз.). Прикраса налобної пов’язки — золота
смужка із заокругленими кінцями (довжиною
40 см, шириною 5,0 см). На широкому верх-
ньому полі представлено зображення «сце-
ни шматування»: на оленя, оберненого вліво,
з двох боків напали грифони. Зображення ви-
Рис. 7. Пластини — прикраси головно-
го убору: 1 — Метопіда з кургану по-
близу с. Будки (МІКУ, інв. № ДМ-
6210); 2—3 —золоті прикраси, курган 5,
с. оксютинці; 4 — метопіда, курган 5,
с. оксютинці
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 3 47
конано з великою майстерністю. Тонкими ре-
льєфними лініями художник передав пласти-
ку і водночас пружність тіл оленя та грифонів.
Цей фриз відділений від смуги з напівов, від-
тиснутих знизу під описаною композицією,
тоненьким пружком з короткими косими на-
січками (імітація перевитого шнура) (рис. 7,
1). Сюжет «шматування» був популярним у ху-
дожній творчості Сходу та греко-скіфському
мистецтві. о.Є. Кузьміна вбачає в сцені відо-
браження дуалістичної концепції боротьби між
добром та злом, життям та смертю. Цей мотив
символізує також день весняного рівнодення і
відбиває уявленнями про плодючість (Кузьми-
на 1976, с. 58).
Ще одна стрічка зафіксована в кургані 5,
розкопаного у 1905 р. поблизу с. оксютинці.
Крім стрічки, у похованні знайдено аплікації,
які, ймовірно, прикрашали шапочку цилін-
дричної форми. Йдеться про вузенькі смуж-
ки, на яких відтиснуто міфічні образи, та то-
ненького обідка з підвісками (Ильинская 1968,
с. 37, табл. ХХІІ, 16) (рис. 7, 2, 3, 4). Зупини-
мось на метопіді. Верхній ярус декоративно-
го поля був ширший за нижній. Зверху вміще-
но чіткий і графічний рослинний орнамент,
побудований за принципом симетрії: в цен-
трі — стилізована пальметка, від якої відхо-
дять плавно вигнуті пагони з квітами. Нижній
край метопіди — хвилястий, тому що виріза-
ний за контуром своєрідного плетива, утворе-
ного напівовалами, накладеними один на дру-
гий (рис. 7, 4).
Дві метопіди, знайдені на землях прожи-
вання скіфів-землеробів, спонукають до ана-
лізу поховального обряду та залишків убрання
власниць цих прикрас. Стрічка з рослинним
орнаментом була серед речей жінки, похованої
у одній могилі з чоловіком (курган 5 (1905 р.)
поблизу с. оксютинці). Тобто, пов’язка з золо-
тою накладкою як елемент складного убору від-
бивала соціальний статус особи — жінка була у
шлюбі і належала до аристократичного кола.
Стрічка з композицією «шматування» (кур-
ган поблизу с. Будки) належала жінці, похо-
ваної із дотриманням традицій, мабуть, влас-
тивих для певної групи. Крім оздоб костюма,
у могилі знайдено чотири бронзових дзерка-
ла, вуздечка, 26 бронзових дзвіночків (Ильин-
ская 1968, с. 42). Золотом прикрашено тільки
налобну пов’язку, тобто, мабуть, саме стріч-
ку вважали домінантою у парадному костюмі
небіжчиці, навіть якщо припустити, що були
шапка і покривало. отже, стрічка підкреслює
особливу роль жінки, яку вона відігравала за
життя. Можливо, власниця пов’язки викону-
вала жрецькі обов’язки.
Головні убори у вигляді смужки, що опері-
зує лоб, не оздоблені ані намистом, ані метале-
вими аплікаціями, ймовірно, носили жінки, з
нижніх прошарків суспільства.
Другий вид головних уборів — покривала
(намітки). Ці відрізи тканини накидали без-
посередньо на волосся чи шапку. Скіф’янки-
степовички, як свідчать знахідки, мали покри-
вала, оздоблені пластинками (найчастіше прямо-
кутними) по краях, що мали зображення грифона,
«сцени братання», «сцени адорації», «богині біля
жертовника» тощо. Фіксація декору у похован-
нях дозволила встановити розміри полотнища до
п’ястків рук — 2,0—2,5 м (Клочко 1998, с. 145). Як
зазначено вище, шпильки є свідченням того, що
елементами костюма жінок Лівобережного Лісо-
степу були шматки тканини — наголовні покри-
вала та наплічні накидки. Розміщення оздоб го-
ловних уборів та стрижнів-шпильок дають під-
стави припустити, що покривала виготовляли
з вузького полотнища, використовуючи пря-
мокутний відріз тканини, або, щоб створюва-
ти красиві складки, брали ширшу тканину і
вирізали шматок у формі видовженого овалу.
Такі варіанти реконструкції «підказали» зна-
хідки в кургані 3 в уроч. Стайкин Верх (оксю-
тинці), де масивна залізна шпилька (довжи-
ною 18 см) лежала під черепом, навколо якого
розміщувалось 37 золотих пластинок (розміри
0,6 × 10 мм) із зображенням хижака з породи
котячих, що лежить підібгавши ноги під живо-
том (Ильинская 1968, табл. VIII). Якщо апліка-
ції нашити на край покривала з проміжками,
то вони утворять пружок довжиною приблиз-
но 50 см (відстань від одного плеча до іншого).
Скромні оздоби облямовували обличчя жінки.
Неприкрашену частину полотнища сховано
за спиною. Шпилькою сколювали краї відрізу
тканини, а також прикріплювали її до зачіски
(рис. 8, 1, 2).
Можна припустити, що скіф’янки на По-
суллі носили також покривала іншого вигля-
ду — широкі, довгі, що огортали всю постать.
Про це свідчать, наприклад, знахідки в кур-
гані 498 поблизу с. Басівка, де дві бронзові
шпильки зафіксовані під черепом та підборід-
дям (Ильинская 1968, с. 143—145).
Аналіз матеріалів з історії костюмів давньо-
го населення України дозволяє припустити,
що у І тис. до н. е. жіноче парадне убрання най-
частіше акцентували шапки. В основу їх кла-
сифікації покладено форму, бо вона є не тільки
зовнішньою ознакою, а й відбиває найбільш
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 348
суттєві риси уборів цього виду, пов’язані з се-
мантикою. Парадні шапки систематизовано за
умовними ознаками. Це «жорсткі» або «твер-
ді» убори циліндричного, конусоподібного та
напівсферичного абрису, для виготовлення
яких застосовували спеціальний крій, каркаси
з гнучких гілочок верби, а також повсть, шкіру.
Джерелом інформації про шапки з цієї групи є
пам’ятки торевтики із курганів Скіфії, а також
археологічні залишки — комплекти прикрас,
які відбивають форму декорованої поверхні.
Визначення «циліндричні» має недоліки, тому
що, насправді, силует уборів не завжди відпо-
відає строгим рамкам названої геометричної
фігури, тобто циліндрові. Але термін дозволяє
знайти закономірності у їх створенні, зрозумі-
ти принципи модифікації. Різноманітні варі-
анти шапочок цієї групи: т. зв. полоси, кала-
фи (калатоси) та модії — виникли як результат
розробки «базової» (циліндричної) форми. Та-
кий поділ уборів застосовують у сучасній прак-
тиці конструювання.
особливість полосів полягає, насамперед,
у незначній розбіжності між нижнім та верх-
нім діаметрами. Калафи та модії подібні до
зрізаного конуса, оберненого широкою осно-
вою доверху. Найбільш виразні зображення
полоса бачимо на золотих мініатюрах. Йдеть-
ся, наприклад, про високу циліндричну шапку
з пласкою верхівкою, яка увінчує голову жін-
ки — центрального персонажа багатофігур-
ної композиції на пластині з кургану поблизу
с. Сахнівка (черкаська обл.). Пластина за фор-
мою та розмірами пасує до убору такого типу,
підкреслює його абрис. Мабуть, її використо-
вували як аплікацію, прикріпивши на фрон-
тальній частині полоса. Циліндрична шап-
ка з пласкою верхівкою є елементом убрання
богині, представленої у позі оранти на сереж-
ках із курганів Товста Могила, (Дніпропетров-
ської обл.) та поблизу с. Любимівка (Херсон-
ської обл.) (Клочко 2008, с. 223).
Як зазначено вище, у похованні з кургану
1905 р. поблизу с. оксютинці, крім метопіди,
зафіксовано золоті прямокутні пластини (до-
вга та три короткі) та обідок з підвісками. Хоча
комплект оздоб неповний, але можна припус-
тити, що декоративні елементи припасовували
до убору циліндричної форми — полоса (рис. 7,
2, 3) . отже, в IV ст. до н. е. верхівка суспіль-
ства позначала свій статус шапками-полосами,
властивими і для костюмів еліти степовиків.
До розряду циліндричних уборів, мабуть,
слід віднести шапочки, своєрідний абрис яких
обумовлений дугоподібним оформленням
верхнього краю. Деякі характеристики убору
(невисокий, піднімається над лобом і звужу-
ється на потилиці) можна виявити, аналізу-
ючи костюм богині, образ якої змальовано у
сюжеті «адорації» (жінка сидить із дзеркалом
у руці, а перед нею стоїть юнак). Сцену вмі-
щено на прямокутних пластинках, прикрасах
різних деталей чоловічого та жіночого убран-
ня, знайдених у похованнях на землях Сте-
пової Скіфії (чортомлик, Куль-оба, Верхній
Рогачик, Мелітопольський, Мордвинівський
курган, огуз, курган 4 в уроч. Носаки) (Клоч-
ко 2008, с. 223).
Головні убори з високою фронтальною час-
тиною зацікавили вже перших дослідників
скіфського костюма (ХІХ — початку ХХ ст.).
Вони зіставили ці убори з кокошниками, ха-
рактерними у народному російському вбранні
(Степанов 1915, с. 6). Цим словом (від «кок» —
гребінь) позначали різні за формою, висотою
та декором корони, особливість яких полягала
у фігурних контурах налобної ділянки. Кокош-
ник — знімна деталь, яку накладали на шапоч-
ку — «кіку» (Клочко, Васіна 2002, c. 152).
Рис. 8. 1—2 — Реконструкція головного убору за матері-
алами з кургану 3 в уроч. Стайкин Верх, с. оксютинці
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 3 49
У сучасних розвідках до уборів з висо-
кою фронтальною частиною добирають на-
зви «скіфський» або «грецький» калаф» (Рос-
товцев, Степанов 1918, с. 190; Боровка 1921,
с. 200; Мирошина 1980, с. 143). Але чи відпо-
відають ці визначення параметрам калафа? У
словнику «Lexikon der Antike» читаємо: калаф
(kalathos) — келихоподібний кошик для пло-
дів, квітів, вовни, сиру; корона Гекати, Ар-
теміди, Сарапіса, символ плодючості; схо-
жа за формою горловина посудини для вина
(Lexikon… 1972, S. 266). Убори, схожі на кошик
з вузеньким денцем, бачимо в костюмах еллін-
ських божеств, образи яких створено торев-
тами Північного Причорномор’я (Артамонов
1966, табл. 178, 230, 267, 273, 299, 308). Ша-
почки, подібні за абрисом, тобто такі, що на-
гадують зрізаний конус, перекинутий догори
широкою основою, реконструйовано за при-
красами, знайденими у похованнях скіф’янок.
Для означення уборів такої форми є підстави
застосувати назву «скіфський калаф». Вони,
як правило, невисокі, іноді мали увігнуті стін-
ки та оздоблені опуклі «маківки» (Клочко, Гре-
бенников 1982, с. 36; Клочко, Мурзін, Ролле
1991, с. 48—52). Але «скіфські калафи» відріз-
няються від «класичних» еллінських. Йдеться
про зіставлення нижнього та верхнього діаме-
трів уборів. Розмір основи «скіфського кала-
фа» дорівнює окружності голови, а еллінського
набагато менший, адже гречанки носили кала-
фи на маківці голови, тому їхні об’ємні куче-
рі не закриті, а навпаки — гармонійно поєдна-
ні з різними уборами (наприклад, стефанами,
стленгідами). Натомість, як свідчать згадува-
ні «портрети» богинь, скіф’янки досить низь-
ко насували шапку на лоб, ховаючи під нею
та покривалом волосся. Ще одна розбіжність
між калафами: скіфський убір — це шапочка,
а грецький — корона, тобто не має «денця».
образотворчі матеріали, а також металеві при-
краси (прямокутні та дугоподібні пластини,
«обідки з підвісками» із могил скіф’янок) ста-
ли об’єктами вивчення багатьма науковцями.
особливості деталей оздоблення свідчать про
існування різних варіантів однотипних убо-
рів, які зосереджували знакові функції парад-
ного вбрання представниць вищих соціальних
верств. Дослідники відтворили за декоратив-
ними елементами реконструкції циліндричних
шапок, які називають «полос», «скіфський ка-
лаф», «тіара» (Мирошина 1981, с. 51).
Інформацію про деталі костюма містять жі-
ночі образи, створені на пам’ятках торевти-
ки. Повернемось знову до пластинок з курга-
ну 1 (1897 р.) поблизу с. Вовківці Сумської обл.
(Ильинская 1968, табл. ХХХVІІ, 1—10). Як за-
значено вище, зафіксовано 28 екз., розміри
35 × 44 мм. Аналіз мініатюрних «портретів»,
форми виробів та ситуації їх знайдення — все
це дає підстави для реконструкції головного
убору, оздобленого цими золотими аплікаці-
ями. На них показано кругловиду жінку з по-
вним підборіддям. Виразності її обличчю на-
дають великі мигдалеподібні очі, зіниці яких
підкреслюють їх форму. Широкі дугоподібні
брови з’єднані на переніссі, ніс короткий, ши-
рокий, рот з вибагливо піднятими кутиками
губ. Висока пишна зачіска чи головний убір,
як ореол, облямовує обличчя. Волосся тракто-
вано рельєфними лініями у вигляді тугих па-
сом, з-під яких вибиваються ніжні кучерики,
а на двох пластинках показано коси. На шиї
жінки — разок з намистин і підвісок (рис. 9, 1).
Пластинки у формі видовженого овалу мають
зображення жінки з кучериками, прямокутник
заокруглений зверху — жінки з косами. В.А. Іл-
лінська припускала, що для створення цих жі-
ночих образів, давній майстер мав зразок:
Рис. 9. 1 — Пластинки з кургану 1 (1897 р.), с. Вовківці
(МІКУ, ДМ-1706, 1717); 2 — Реконструкція головного
убору за матеріалами з кургану 1 (1897 р.), с. Вовківці
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 350
«…пластинки та медальйони із зображенням бо
гині Деметри з пишною зачіскою та намистом,
або, можливо, голови Афіни у крилатому шоло
мі, зпід якого спускаються локони» (Ильин-
ская 1968, с. 143). За іншою версією прототи-
пом, за яким було змальовано «портрет», було
зображення деяких еллінських міфічних пер-
сонажів у т. зв. «пишних стефанах». Найбільш
яскраві приклади — фігурні посудини із Фана-
горії. Йдеться про лекіфи, оформлені скуль-
птурними зображеннями Афродіти, Сирени,
Сфінкса. Б. Фармаковський, розглянувши ці
художні витвори, відзначив, що вони є «ха
рактерним явищем перехідної епохи V—IV ст.
до Р. Х.» (Фармаковский 1921, с. 39). Акценти
у створених образах зроблено на головні убо-
ри та волосся, щоб підкреслити ідею безсмертя
та вічного світла (Фармаковский 1921, с. 41).
Жіночі «портрети» на пластинках із Вовківець-
кого кургану нагадують зображення на фана-
горійських вазах. Головний убір, представ-
лений на «вовківецьких» пластинках, можна
зіставити з пишними стефанами, які, ймовір-
но, в цей час наслідують жительки Північно-
го Причорномор’я. Розглянемо аплікації, щоб
обґрунтувати реконструкції головного убору,
який вони прикрашали. Абрис верхнього краю
пластинок наштовхує на думку про плавну лі-
нію оформлення завершення убору, що є влас-
тивістю стефани. Якщо припустити, що убір
такого типу оздобили пластинками, то логіч-
но буде розмістити аплікації двома рядами,
підкреслюючи контури верхнього краю (адже
відомо, що саме фронтальна частина була ви-
ділена декором). Перший ряд — 14 екз. утво-
рюють дугоподібний вигин на чолі. Ці контури
повторює і друга (14 екз.) смуга із декоратив-
них елементів (рис. 9, 2).
одна з інтерпретацій образу жінки на плас-
тинках з кургану поблизу с. Вовківці — це вті-
лення богині плодючості (в широкому сенсі),
адже цей культ є найбільш поширеним у дав-
ньому світі. Тим більше, що головний убір на
«портреті» нагадує стефану, притаманну богам
життєдайних сил природи — Деметрі, Афроді-
ті. За іншою версією, прикраси на уборі є емб-
лемами богині, наділеної особливою функці-
єю оберігати воїнів. Ймовірно, такою уявляли
Аргімпасу — богиню любові, покровительку
скіфських царів (і напевне, всіх, хто належав
до «касти» воїнів) (Бессонова 1983, с. 39). При-
краси знайдено у похованні чоловіка, але все
вказує на те, що аплікації були оздобами жі-
ночого головного убору: сюжет, золоті сереж-
ки, Дослідники вже відмічали таке явище у по-
ховальному обряді представників вищих про-
шарків скіфського суспільства. Наприклад, у
могилі скіфа в Бердянському кургані були за-
лишки двох жіночих головних уборів (Клоч-
ко 1993, с. 21—23). отже, це був сакральний
убір — подарунок дружини чоловікові, мабуть,
з метою «благословіння», захисту у потойбіч-
ному світі.
Під впливом власне скіфських (прита-
манних кочовикам) художніх традицій золо-
ті пластинки-накладки стали основним видом
оздоблення головних уборів, одягу тощо. Ко-
штовні прикраси із зооморфними мотивами
були «знаками престижу», які виділяли костю-
ми представників аристократичних кіл, але де-
коративні елементи показують зміну «смаків»
усього населення. Форми головних уборів, на
яких прикріплювали аплікації, були властиві
місцевому населенню, хоча пізніше з’явилися
різні їх модифікації, пов’язані з еллінськими
впливами.
За археологічними рештками, коли маємо
незначну кількість зображень, майже немож-
ливо уявити інші складові костюма (одяг, взут-
тя). Тому варто знову звернутися до аналогій.
В ареалі культури скіфів-орачів жінки носили
рукавний плечовий одяг (сорочку) та поясний
(спідницю і, можливо, штани) (Клочко 2008,
Рис. 10. Реконструкція костюма за
декоративними елементами з кур-
гану 3, хут. Стайкин Верх
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 3 51
с. 218). Етнографічними спостереженнями до-
ведено, що у землеробів велике значення мали
пояси (Мурашева 1993, с. 22—25). Ймовірно,
подібні деталі костюма були властиві і житель-
кам лівобережного Придніпров’я. А шпильки,
знайдені на грудях небіжчиць, мабуть, свід-
чать, що скіф’янки з Посулля, як і мешканки
лісостепового Правобережжя, носили плечо-
вий незшитий одяг, зокрема плащ (накидку) —
великий відріз тканини, який огортав постать
жінки, створюючи неантропоморфний силует.
Для графічної реконструкції знову звернемось
до знахідок у кургані 3 поблизу уроч. Стай-
кин Верх, де на грудях небіжчиці зафіксовано
дві масивні бронзові шпильки, які є маркером
поширення драпірувального одягу — плащів
(рис. 10).
Виготовлення взуття пройшло кілька стадій
від найпростіших безпідошовних (типу порш-
нів) до складних конструкцій (Клочко 1992,
с. 31). У цей час переважали саме поршні, які
носили з устілками та обмотками. Про необ-
хідність останніх, ймовірно, свідчать ножні
браслети.
Поява кочовиків на землях Cхідної Євро-
пи спричинилася до утворення двох областей,
мешканці яких носили різний одяг. Лісостепо-
ва зона з населенням осілих землеробів, де прі-
оритетними були поєднання зшитого рукав-
ного (глухого і розпашного) одягу та незшитих
(драпірувальних) форм; у жіночому і чоловічо-
му вбранні обов’язковим є пояс. Степові регі-
они, де кочовики не носили драпірувального
одягу, а пояс — неодмінна деталь тільки кос-
тюмів чоловіків.
отже, особливості вбрання жінок лісосте-
пового Лівобережжя відбивають комплек-
ти знімних прикрас. Набори з поховань VІІ—
VІ ст. до н. е. містять намисто (напівкоштов-
не каміння, скло, склоподібна маса), браслети
наручні та ножні, шпильки (переважно брон-
зові). У комплектах ювелірних виробів немає
сережок. У V ст. до н. е. відмічаємо два варі-
анти костюмних комплексів: 1) сережки, на-
мисто, браслети-перев’язки; 2) сережки, на-
мисто скляне та золоте, шпильки, браслети
для ніг. У цей же час у наборах з’явилися зо-
лоті пластинки-аплікації. Вони відбивають ви-
сокий соціальний статус власниць. У ІV ст. до
н. е. комбінації утворюють: 1) сережки, намис-
то, браслети; 2) сережки, намисто, шпильки.
Відмічено і повні набори, тобто такі що вклю-
чають всі види оздоб. Комплекти набули ви-
гляду, що зближує їх з ансамблями оздоб пред-
ставниць аристократії кочовиків. Зокрема, в
комплектах ювелірних виробів зрідка є персні,
жінки перестали носити браслети на ногах, на-
томість модними стають античні прикраси.
Артамонов М.И. Сокровища скифских курганов в собра-
нии Государственного Эрмитажа. — Л.; Прага: Ав-
рора, 1964.
Бессонова С.С. Религиозные представления скифов. — К.:
Наукова думка, 1983.
Бессонова С.С. Калачиковидные серьги и греко-варварские
контакты VII—IV вв. до н. э. // Боспорские исследо-
вания. — Симферополь; Керчь, 2007. — Вып. XVI. —
С. 3—30.
Бидзиля В.И. отчет Запорожской экспедиции за 1973 г. //
Научный архив Института археологии АН УРСР. —
1973/7.
Бобринский А.А. Курганы и случайные археологические на-
ходки близ местечка Смелы. — СПб, 1901. — Т. ІІІ.
Богатырев П.Г. Вопросы теории народного искусства. —
М.: Наука, 1971.
Боровка Г.Н. Женские головные уборы чертомлыцкого
кургана // Известия Государственной академии ис-
тории материальной культуры. — 1921. — Т. 11. —
С. 99—203.
Власов В.Г. Иллюстрированный художественный сло-
варь. — СПб: Наука, 1993.
ГагенТорн Н.И. Женская одежда народов Поволжья. —
Саратов, 1960.
Гусева Н.Р. Художественные ремесла Индии. — М.: Нау-
ка, 1982.
Захарова И.В., Ходжаева Р.Д. Казахская национальная
одежда. — Алма-Ата: Наука, 1964.
Ильинская В.А. Скифы Днепровского Лесостепного Левобе-
режья. (Курганы Посулья). — К.: Наукова думка, 1968.
Ильинская В.А., Тереножкин А.И. Скифия VII—IV вв. до
н. э. — К.: Наукова думка, 1983.
Клочко Л.С. Скифские налобные украшения // Новые па-
мятники древней и средневековой художественной
культуры. — К.: Наукова думка, 1982. — С. 31—43.
Клочко Л.С. Скифская обувь // Российская археология. —
1992. — № 3. — С. 26—33.
Клочко Л.С. Плечовий одяг скіф’янок // Археологія. —
1992. —№ 3. — С. 95—107.
Клочко Л.С. Про один скіфський звичай // Музейні читан-
ня. Тез. доп. наук. конф. Музею історичних коштов-
ностей України. — К., 1993. — С. 21—23.
Клочко Л. Реконструкция костюма женщины из боко-
вой могилы Большого Рыжановского кургана //
Materiały i Sprawozdania Rzeszowskiego Ośrodka Ar-
cheologicznego. — Rzeszόw, 1998 — Т. ХІХ — S. 139—
151.
Клочко Л.С. Шпильки у вбранні населення Скіфії //
Музейні читання: мат-ли наук. конф. «Ювелір-
не мистец тво — погляд крізь віки». Київ, Музей іс-
торичних коштовностей України, 11—13 грудня
2006 р. — К., 2007. — С. 28—41.
Клочко Л.С. Костюми племен Скіфії в контексті зв’язків
із населенням Європі // Na pograniczu światow.
Studia z pradziejόw międzymorza baltycko-pontyjskiego
ofiarowane profesorowi Aleksanrowi Kosko w 60, ro-
cznice urodzin. — Poznań, 2008. — S. 217—239.
Клочко Л.С. Скіфське вбрання // Історія українського
мистецтва. Мистецтво первісної доби та стародав-
нього світу. — К., 2008а. — Т. І. — С. 208—229.
Клочко Л.С. Декоративні елементи жіночого вбрання на зем-
лях Правобережної Скіфії // Археологія і давня історія
України. — К., 2016. — Вип. 2 (19). — С. 103—113.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 352
Клочко Л.С. Ножні браслети в костюмах населення Скі-
фії (із регіону Лісостепового Лівобережжя) // Пра-
ці Центру пам’яткознавства: зб. наук. праць. — К.,
2016а. — Вип. 29. — С. 94—101.
Клочко Л.С., Васіна З.О. Жіночий костюм населення Лі-
состепового Правобережжя у скіфський час (Києво-
черкаський регіон) // Сучасні проблеми археології:
зб. наук. праць. — К., 2002. — С. 92—94.
Клочко Л.С., Васіна З.О. Реконструкція жіночого вбран-
ня за знахідками з «Великого кургану» М.І. Весе-
ловського // Музейні читання: мат-ли наук. конф.
Музею історичних коштовностей України. — К.,
2002. — С. 150—168.
Клочко Л.С., Гребенников Ю.С. Скифский калаф IV в. до
н. э. // Материалы по хронологии археологических
памятников Украины. — К.: Наукова думка, 1982. —
С. 35—45.
Клочко Л.С., Мурзін В.Ю., Ролле Р. Головний убір з кургану
Тетянина Могила // Археологія. — 1991. — № 3. —
С. 48—52.
Козенкова В.И. Кобанская культура. Восточный ва-
риант. — М.: Наука, 1977.
Козенкова В.И. Кобанская культура. Западный вариант. —
М.: Наука, 1989.
Кузьмина Е.Е. Скифское искусство как отражение мирово-
зрения одной из групп индоиранцев // Скифо-
сибирский звериный стиль в искусстве народов Ев-
разии. — М.: Наука, 1976. — С. 52—66.
Крупа Т.Н., Кришталь А.П. Исследование золотных нитей
первых веков нашей эры // Музейні читання: мат-
ли. наук. конф. «Ювелірне мистецтво — погляд крізь
віки». Київ, Музей історичних коштовностей Украї-
ни, 11—13 грудня 2006 р. — К, 2007. — С. 140—146.
Лобачева Н.П. о некоторых чертах региональной общ ности
в традиционном костюме народов Средней Азии и Ка-
захстана // Традиционная одежда народов Средней
Азии и Казахстана. — М.: Наука, 1989. — С. 5—38.
Мирошина Т.В. Скифские калафы // Советская археоло-
гия. — 1980 — № 1 — С. 139—149.
Мирошина Т.В. Некоторые типы скифских женских го-
ловных уборов IV—III вв. до н. э. // Советская архе-
ология. — 1981 — № 4 — С. 46—69.
Мурашова В.В. Семиотический статус пояса в Средневе-
ковой Руси // Средневековые древности Восточной
Европы. — М.: Наука, 1993. — С. 22—28.
Монгайт А.Л. Археология Западной Европы. Бронзовый и
железный века. — М.: Наука, 1974.
Петренко В.Г. Украшения Скифии VII—III вв. до н. э. —
М.: Наука, 1978.
Покровська Є.Ф. Кургани біля с. Сеньківка // Археоло-
гія. —1965. — ХVIIІ. — С. 139—149.
Ростовцев М.И., Степанов П.К. Эллино-скифский голов-
ной убор // Известия археологической комиссии. —
1917. — № 63. — С. 169—192.
Сарианиди В.И. Храм и некрополь Тилятепе. — М.: Нау-
ка, 1989.
Степанов П.К. История русской одежды. — Петроград,
1915.
Уильямс Д., Огден Д. Греческое золото. Ювелирное ис-
кусство классической эпохи V—IV в. до н. э. Кат.
выставки. — Лондон, 1979.
Фармаковский Б.В. Три полихромные вазы в форме
статуэток, найденные в Фанагории // Записки Рос.
Академии истории материальной культуры. — Пе-
тербург, 1921. — С. 1—45.
Чвырь Л.А. отражение возрастных градаций в таджикских
ювелирных украшениях // Советская этнография. —
1970. — № 4. — С. 115—121.
Яценко С.А. Костюм Древней Евразии (ираноязычные
народы). — М., 2006.
Hadaczek K. Der Ohrschmuk der Griechen und Etrusken. —
Wien, 1903.
Higgins R.A. Greek and Roman Jewellery. — London, 1961.
Klochko L. Amber in Garments of Populations of Scythia
(Ways and Forms of Reception) // Routes between the
Seas: Baltik-Boh-Bug-Pont from the 3rd to the middle of
the 1st millennium BC. — Poznań, 2009. (Baltik Pontic
Studies, iss. 14 — P. 417—437).
Lexikon der Antike. — Leipzig, 1972. — S. 266.
MaxwellHyslop K.R. Western Asiatic Jewellery c. 3000 —
612 BC. — London, 1971.
WelsWeyrauch U. Im Grab erhalten, im Leben getragen —
Tracht und Schmuck der Frau // Bronzezeit in
Deutschland. — 1994. — S. 60—64.
Надійшла 08.02.2017
Л.С. Клочко 1
1 Кандидат исторических наук, зав. научноисследовательским отделом «История ювелирного искусства в Украине»
Музея исторических драгоценностей Украины, филиала Национального музея истории Украины, treasures_museum@ukr.net
оСоБЕННоСТИ КоСТЮМоВ СКИФЯНоК НА ЗЕМЛЯХ ПоСУЛЬЯ
Скифия была населена, как свидетельствуют и письменные документы, и археологические исследования, раз-
ноэтничными племенами. Этнографические особенности населения разных регионов отражают костюмы, в
частности, женские. Большую роль играли украшения разных категорий. На них возлагали эстетическую и зна-
ковую нагрузку, так как устойчивые комбинации декоративных элементов демонстрируют хронологические,
этнолокальные, социальные, возрастные особенности костюмов. В нарядах периода архаики (по находкам из
погребений VІ в. до н. э.) были нашейные украшения из полудрагоценных камней, стекловидной массы, а также
наручные и ножные браслеты и булавки (чаще всего бронзовые). В V в. до н. э. отмечаем 2 варианта костюмных
комплексов: 1) серьги, ожерелья, браслеты-перевязки; 2) серьги, бусы из стекловидной массы и золотые, булавки,
браслеты для ног. Последние, то есть, ножные браслеты, а также серьги в виде «перевернутого конуса», массив-
ные шпильки с сетчатым орнаментом, подвески в виде кольца с подвесками и «шишечками» на внешней поверх-
ности, а также пряжки в форме восьмерки — характерные именно для Посулья.
В ІV ст. до н. э. комбинации украшений включают: 1) серьги, ожерелья, наручные браслеты; 2) серьги, ожере-
лья, шпильки. Комплекты напоминают ансамбли украшений скифянок — аристократок из кочевников. В част-
ности, женщины перестали носить браслеты на ногах, в комплектах ювелирных изделий изредка есть перстни,
модными стали эллинские украшения.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 3 53
Из-за того, что в распоряжении исследователей нет письменных материалов, а изобразительных памятников
небольшое количество, реконструкцию всех компонентов костюмов женщин Левобережной Лесостепи можно
сделать с некоторыми гипотетическими допусками. основной источник для воссоздания нарядов — золотые ап-
пликации и другие аксессуары костюмов. Комплексный и компоративный методы исследования декоративных
элементов и фрагментов головных уборов, одежды, обуви позволили представить версии их реконструкций.
Liubov S. Klochko 1
1 PhD, head of the Scientific and Research Department «History of Jeweller’s Art in Ukraine»
in the Museum of Historical Treasures of Ukraine, branch of the National Museum of History of Ukraine
PECuLIARITIES OF SCyTHIAN WOMEN’S COSTuMES AT SuLA RIVER LANDS
Scythia was inhabited by multi-ethnic tribes, as both written documents, and archaeological research evidence.
Ethnographic peculiarities of the population in various regions are reflected in costumes, namely in women’s costumes.
Adornments of various categories played a significant role. Aesthetic and symbolic stress was put on them, as permanent
combinations of decorative elements show chronological, ethno-local, social, and age peculiarities of costumes. Dresses
of Archaic period, based on findings from the 6th century BC burials, contained neck decorations made of semiprecious
stones or glassy substance, as well as bracelets, anklets, and pins made mostly of bronze. There are two variants of costume
assemblages in the 5th century BC: 1) earrings, necklaces, bracelets-bonds; 2) earrings, beads of glassy substance, pins,
and anklets. The latter, or anklets, together with «turbinate» earrings, massive pins with reticulated ornament, ring-shaped
pendants with pendants and «microstrobiles» on outer surface, as well as figure-of-eight buckles are peculiar exactly for the
Sula River region.
The 4th century BC adornments combinations include: 1) earrings, necklaces, and bracelets; 2) earrings, necklaces, and
pins. The sets remind of the assemblages of the nomad Scythian aristocratic women. Namely, women were not wearing
anklets any more, rings are found rarely in jewellery assemblages, and Hellenic adornments became of fashion.
Because the written materials are not available for the researchers and art pieces are few, the reconstruction of
all components of the women’s costumes in the Dnipro River left bank forest-steppe region can be made with certain
hypothetic tolerances. The main source for the dresses’ reconstruction are golden applications and other costume accessories.
Comprehensive and comparative research methods of decorative elements and fragments of headdresses, clothes, and shoes
allowed the author to present the versions of their reconstructions.
References
Artamonow M.I. Sokrovishcha skifskikh kurganov v sobranii Gosudarstvennogo Ermitazha. Leningrad-Praha: Avrora, 1964.
Bessonova S.S. Religiosnyie predstavleniia skifov. Kyiv: Naukova dumka, 1983.
Bessonova S.S. Kalachikovidnyie sergi i grekovarvarskie kontakty VII-IV vv. do n. e. Bosporskie issledovaniia. Simferopol-Kerch,
2007, XVI, pp. 3-30.
Bobrinskii A.A. Kurgany i sluchainyie arkheologicheskie nakhodki bliz mestechka Smely. Sankt-Peterburg, 1901, vol. III.
Bogatyrev P.G. Voprosy teorii narodnogo iskusstva. Moskva: Nauka, 1971.
Borovka G.N. Zhenskie golovnyie ubory Chertomlykskogo kurgana. Izvestiia Gosudarstvennoi akademii istorii materialnoi kultury,
1921, vol. II, pp. 99-203.
Chvyr L.A. Otrazhenie vozrastnykh gradatsyi v tadzhikskikh yuvelirnykh ukrasheniiakh. Sovetskaia etnografiia, 1970, no. 4, pp. 115-
121.
Farmakovskii B.V. Tri polikhromnyie vazy v forme statuetok, naidennyie v Fanagorii. Zapiski Ros. akademii istorii materialnoi
kultury, 1921, pp. 1-45.
Gagen-Torn N.I. Zhenskaia odezhda narodov Povolzhia. Saratov, 1960.
Guseva N.R. Khudozhestvennyie remesla Indii. Moskva: Nauka, 1982.
Hadaczek K. Der Ohrschmuk der Griechen und Etrusken. Wien, 1903.
Higgins R.A. Greek and Roman Jewellery. London, 1961.
Illinskaia V.A. Skify Dneprovskogo Lesostepnogo Levoberezhia. (Kurgany Posulia). Kiyv: Naukova dumka, 1968.
Illinskaia V.A., Terenozhkin A.I. Skifiia VII-IV vv. do n. e. Kyiv: Naukova dumka, 1983.
Klochko L.S. Skifskie nalobnyie ukrasheniia. Novyie pamiatniki drevnei i srednevekovoi khudozhestvennoi kultury. Kyiv: Naukova
dumka, 1983, pp. 31-43.
Klochko L.S. Skifskaia obuv. Rossiiskaia arkheologiia, 1992, no. 3, pp. 26-33.
Klochko L.S. Plechovyi odiah skifianok. Arkheolohiia, 1992, no 3, pp. 95-107.
Klochko L.S. Pro odyn skifskyi zvychai. Muzeini chytannia. Tezy dopovidei nauk. konf. Muzeiu istorychnykh koshtovnostei
ukrainy. Kyiv, 1993, pp. 21-23.
Klochko L.S. Rekonstruktsiia kostiuma zhenshchiny iz bokovoi mogily Bolshogo Ryzhanovskogo kurgana. Materiały i Sprawozdania
Rzeszowskiego Ośrodka Archeologicznego. Rzeszόw, 1998, vol. ХІХ, pp. 139-151.
Klochko L.S. Shpylky u vbranni naselennia Skifii. Muzeini chytannia. Materialy nauk. konf. «Yuvelirne mystetstvo pohliad kriz
viky», Kyiv, Muzei istorichnykh koshtovnostei Ukrainy. Kyiv, 2007, pp. 28-41.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 354
Klochko L.S. Kostiumy plemen Skifii v konteksti zviazkiv iz naselenniam Evropy. Na pograniczu światow. Studia z pradziejόw
międzymorza baltyckopontyjskiego ofiarowane profesorowi Aleksanrowi Kosko w 60. rocznice urodzin. Poznań, 2008, pp. 217-239.
Klochko L.S. Skifske vbrannia. Istoriia ukrainskoho mystetsva: U 5 Mystetsvo pervisnoi doby ta starodavnioho svitu. Kyiv, 2008а,
vol. I, pp. 208-229.
Klochko L. Amber in Garments of Populations of Scythia (Ways and Forms of Reception). Routes between the Seas: BaltikBoh
BugPont from the 3rd to the middle of the 1st millennium BC. Poznań, 2009, BPS 14, pp. 417-437.
Klochko L.S. Dekoratyvni elementy zhinochoho vbrannia na zemliakh Pravoberezhnoi Skifii. Starozhytnosti rannioho zaliznoho
viku. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy. Kiyv, 2016, no. 2 (19), pp. 103-113.
Klochko L.S. Nozhni braslety v kostiumakh naselennia Skifii (iz rehionu Lisostepovoho Livoberezhzhia). Pratsi Tsentru
pamiatkoznavstva: Zbirnyk naukovych prats. Kyiv, 2016a, no. 29, pp. 94-101.
Klochko L.S., Grebennikov J.S. Skifskii kalaf IV v. do n. e. Materialy po khronologii arkheologichnykh pamiatnikov Ukrainy. Kyiv:
Naukova dumka, 1983, pp. 35-45.
Klochko L.S., Murzin V.J., Rolle R. Holovnyi ubir z kurhanu Tetianyna Mohyla. Arkheolohiia, 1991, no. 3, pp. 48-52.
Klochko L.S., Vasina S.O. Zhinochyi kostium naselennia Lisostepovoho Pravoberezhzhia u skifskyi chas (Kyievo-Cheraskyi
rehion). Suchasni problemy arkheolohii: Zbirka nukovykh prats. Kyiv, 2002, pp. 92-94.
Klochko L.S., Vasina S.O. Rekonstruktsii zhinochoho vbrannia za znakhidkamy z «Velykoho kurhanu M.I. Veselovskoho». Muzeini
chytannia. Materialy nauk. konf. Muzeiu istorychnykh koshtovnostei Ukrainy. Kyiv, 2002, pp. 150-168.
Kosenkova V.I. Kobanskaia kultura. Vostochnyi variant. Moskva: Nauka, 1977.
Kosenkova V.I. Kobanskaia kultura. Zapadnyi variant. Moskva: Nauka, 1989.
Kuzmina E.E. Skifskoie iskusstvo kak otrazhenie mirovozreniia odnoi iz grupp indoirantsev. Skifosibirskii zverinyi stil v iskusstve
narodov Evrazii. Moskva: Nauka, 1976, pp. 52-66.
Krupa T.N., Krishtal A.P. Issledovanie zolotnykh nitei pervykh vekov nashei ery. Muzeini chytannia. Materialy nauk. konf. «Yuvelirne
mystetstvo pohliad kriz viky», Kyiv, Muzei istorychnykh koshtovnostei Ukrainy. Kyiv, 2007, pp. 140-146.
Lexikon der Antike. Leipzig, 1972.
Lobacheva N.P. O nekotorykh tsentrakh regionalnoi obshchnosti v traditsionnom kostiume narodov Srednei Azii i Kazakhstana.
Traditsionnaia odezhda narodov Srednei Azii i Kazakhstana. Moskva: Nauka, 1989, pp. 5-38.
Maxwell-Hyslop K.R. Western Asiatic Jewellery c. 3000-612 BC. London, 1971.
Miroshina T.V. Skifskie kalafy. Sovetskaia arkheologiia. 1981, no. 1, pp. 139-149.
Miroshina T.V. Nekotoryie tipy skifskikh zhenskikh golovnykh uborov IV-III vv. do n. e. Sovetskaia arkheologiia. 1981, no. 4,
pp. 46-69.
Mongait A.L. Arkheologiia Zapadnoi Evropy. Bronzovyi i zheleznyi veka. Moskva: Nauka, 1974.
Murashova V.V. Semioticheskii status poiasa v Srednevekovoi Rusi. Srednevekovyie drevnosti Vostochnoi Evropy. Moskva: Nauka,
1993, pp. 22-28.
Petrenko V.G. ukrasheniia Skifii VII-III vv. do n. e. Moskva: Nauka, 1989, pp. 5-38.
Pokrovska ye.F. Kurhany bilia s. Senkivka. Arkheolohiia, 1965, iss. XVIII, pp. 139-149.
Rostovtsev M.I., Stepanov P.K. Ellino-skifskii golovnoi ubor. Izvestiia arkheologicheskoi komissii, 1917, no. 63, pp. 169-192.
Sarianidi V.I. Khram i nekropol Tiliatepe. Moskva: Nauka, 1989.
Stepanov P.K. Istoriia russkoi odezhdy. Petrograd, 1915
uiliams D., Ogden D. Grecheskoie zoloto. yuvelirnoie iskusstvo klassicheskoi epokhi V-IV vv. do n. e. Katalog vystavki. London,
1979.
Vlasov V.G. Illiustrirovannyi Khudozhestvennyi slovar. Sankt-Peterburg: Nauka, 1993.
Wels-Weyrauch u. Im Grab erhalten, im Leben getragen. Tracht und Schmuck der Frau. Bronzezeit in Deutschland, 1994, pp. 60-64.
yatsenko S.A. Kostium Drevnei Evrazii (iranoiazychnyie narody). Moskva: Nauka, 2006.
Zakharova I.V., Khodzhaieva R.D. Kazakhskaia natsionalnaia odezhda. Alma-Ata: Nauka, 1964.
|