Проблема відновлення давньоруських укріплень Старокиївської гори в середині XVII ст.

Статтю присвячено дослідженню писемних, графічних і археологічних джерел щодо фортифікаційних споруд Старокиївської гори Х—ХІІІ та XVII—XVIIІ ст. Атрибутуються ділянки, де мало місце відновлення давньоруських укріплень і ділянки, де було зведено нові вали та рови середини XVII ст....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2017
1. Verfasser:	Жигола, В.С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2017
Schriftenreihe:	Археологія
Schlagworte:	Київські старожитності
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195492
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Проблема відновлення давньоруських укріплень Старокиївської гори в середині XVII ст. / В.С. Жигола // Археологія. — 2017. — №. 3. — С. 90–104. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-195492
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1954922025-02-09T16:16:37Z Проблема відновлення давньоруських укріплень Старокиївської гори в середині XVII ст. Problem of re-building the Ancient Rus fortifications at Starokyivska Mountain in middle of 17th century Проблема восстановления древнерусских укреплений Старокиевской горы в середине XVII в. Жигола, В.С. Київські старожитності Статтю присвячено дослідженню писемних, графічних і археологічних джерел щодо фортифікаційних споруд Старокиївської гори Х—ХІІІ та XVII—XVIIІ ст. Атрибутуються ділянки, де мало місце відновлення давньоруських укріплень і ділянки, де було зведено нові вали та рови середини XVII ст. Archaeological research of the fortifications at Starokyivska Mountain present a series of cases where two parallel or almost parallel rows of moats and embankments are recorded. A smaller moat with abrupt sides and a wide moat with rounded bottom and big circumferences situated outside the smaller moat are recorded in all cases. No scholar questioned the first moat’s dating by the Ancient Rus period, while the outer moat was dated in different ways: by the Ancient Rus period, by the modern period, or being used in both periods. To the author’s opinion, the outer moat belonged only to the modern era, though it cannot be excluded that an older moat, re-built and widened, could lay on its way in certain places. Existing of two parallel moats dated by different stretches testify that part of Ancient Rus moats were filled in and part of embankments was dismounted by the period from 1650s to 1670s; therefore, the Starokyivska fortress’ builders dug a new moat and raised a new embankment. Besides, the modern period fortification’s perimeter is bigger than the Ancient Rus one; this is caused by an attempt to fully use the natural conditions of Starokyivska Mountain, as well as to create the fortifications corresponding the up-to-date military norms: straight wall sections with sharp turns. Places where the Ancient Rus and the modern periods fortification lines coincide are recorded. These are the places where the conditions at Starokyivska Mountain are used to the limit both in the period from the 10th to the 13th centuries, and in the 17th century. It was also decided in the modern period to use favourably designed Golden and the Liadski Gates. The comparison of 1750 plan of Kyiv with today city plan and the usage of archaeological research data allowed the author to clarify the places where the 10th century, the 11th—13th, and the 17th and 18th centuries fortification structures were built. It will be useful in future research of various periods fortifications in Upper Kyiv. Археологические исследования укреплений Старокиевской горы предоставляют ряд случаев из зафиксированными двумя параллельными или почти параллельными рядами рвов и валов. Во всех случаях зафиксировано меньший ров с резкими склонами стен и широкий округлодонный ров, который имеет большую окружность и расположен с внешней стороны меньшего рва. Датировка первого рва древнерусским временем не вызывает сомнений ни у кого из исследователей, внешний же датировался по-разному — древнерусским временем, Новым временем или бывшим в употреблении в оба периода. По нашему мнению, внешний ров принадлежит только к периоду Нового времени, хотя и не исключено, что в некоторых местах мог проходить ров древнее, который был восстановлен и увеличен. Существование двух параллельных рвов различных временных отрезков свидетельствует о том, что на 50— 70-е гг. XVII в. часть древнерусских рвов была засыпана, часть валов была демонтирована, поэтому строители Старокиевской крепости прокапывают новый ров и насыпают новый вал. Кроме того, периметр фортификации Нового времени больше древнерусского, что объясняется попыткой полностью использовать природные условия Старокиевской горы, а также создать укрепления, которые отвечали тогдашним военным нормам — прямые отрезки стен с резкими поворотами. Отмечены места совпадения линий укреплений древнерусского и Нового времени — это места, где максимально использованы условия Старокиевской горы как в Х—ХIII вв., так и в XVII в. Также в Новое время было решено использовать выгодно устроенные Золотые и Лядские ворота. Сопоставления плана Киева 1750 г. с современнымпланомгорода, использование данных археологических исследований позволили уточнить места устройства фортификационных сооружений Х, ХI—ХIII и ХVII—XVIII вв., что пригодится при будущих исследованиях укреплений Верхнего Киева разных периодов. 2017 Article Проблема відновлення давньоруських укріплень Старокиївської гори в середині XVII ст. / В.С. Жигола // Археологія. — 2017. — №. 3. — С. 90–104. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195492 uk Археологія application/pdf Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Київські старожитності Київські старожитності
spellingShingle	Київські старожитності Київські старожитності Жигола, В.С. Проблема відновлення давньоруських укріплень Старокиївської гори в середині XVII ст. Археологія
description	Статтю присвячено дослідженню писемних, графічних і археологічних джерел щодо фортифікаційних споруд Старокиївської гори Х—ХІІІ та XVII—XVIIІ ст. Атрибутуються ділянки, де мало місце відновлення давньоруських укріплень і ділянки, де було зведено нові вали та рови середини XVII ст.
format	Article
author	Жигола, В.С.
author_facet	Жигола, В.С.
author_sort	Жигола, В.С.
title	Проблема відновлення давньоруських укріплень Старокиївської гори в середині XVII ст.
title_short	Проблема відновлення давньоруських укріплень Старокиївської гори в середині XVII ст.
title_full	Проблема відновлення давньоруських укріплень Старокиївської гори в середині XVII ст.
title_fullStr	Проблема відновлення давньоруських укріплень Старокиївської гори в середині XVII ст.
title_full_unstemmed	Проблема відновлення давньоруських укріплень Старокиївської гори в середині XVII ст.
title_sort	проблема відновлення давньоруських укріплень старокиївської гори в середині xvii ст.
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2017
topic_facet	Київські старожитності
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195492
citation_txt	Проблема відновлення давньоруських укріплень Старокиївської гори в середині XVII ст. / В.С. Жигола // Археологія. — 2017. — №. 3. — С. 90–104. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT žigolavs problemavídnovlennâdavnʹorusʹkihukríplenʹstarokiívsʹkoígorivserediníxviist AT žigolavs problemofrebuildingtheancientrusfortificationsatstarokyivskamountaininmiddleof17thcentury AT žigolavs problemavosstanovleniâdrevnerusskihukreplenijstarokievskojgoryvseredinexviiv
first_indexed	2025-11-27T21:52:46Z
last_indexed	2025-11-27T21:52:46Z
_version_	1849982054583762944
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 390 Київські старожитності © В.С. Жигола, 2017 В.С. Жигола * Проблема ВІДНоВлеННЯ ДаВНЬорУСЬКИХ УКрІПлеНЬ СТароКИЇВСЬКоЇ ГорИ В СереДИНІ XVII ст. 1 УДК: [904.4 : 725.96] (477-25) “16” * Жигола Віталій Сергійович — молодший науко- вий співробітник редакційно-видавничого відді- лу Інституту археології НаН України, gvjredaktor@ gmail.com Статтю присвячено дослідженню писемних, графічних і археологічних джерел щодо фортифікаційних споруд Старокиївської гори Х—ХІІІ та XVII—XVIIІ ст. Атри- бутуються ділянки, де мало місце відновлення давньо- руських укріплень і ділянки, де було зведено нові вали та рови середини XVII ст. К л ю ч о в і с л о в а: Старокиївська гора, Х—ХІІІ ст., XVII—XVIIІ ст., фортифікація. Залишки укріплень Старокиївської гори се- редини XVII—XVIIІ ст. та писемні згадки про оновлення давніх валів сформували уявлен- ня дослідників ХІХ ст. про влаштування валів Нового часу на ще існуючих давньоруських, або на їх місці. Так, плани-реконструкції міс- та Х—ХІІІ ст. К.М. Бороздіна та М.о. Макси- мовича брали за основу плани Києва XVIIІ— ХІХ ст. (Козюба 2008, с. 238). Найкраще це де- монструє «План старого Києва» М.В. Закрев- ського, на якому вчений позначив укріплення 1240 та 1800 рр. такими, що співпадають. Най- імовірніше, історик використовував план міс- та 1787 або 1799 р. (Закревский 1868, л. 5). У 1950 р. о.М. Тихонович та М.М. Ткачен- ко, залучивши плани міста XVIIІ—ХІХ ст. та інструментальний план міста середини ХХ ст., а також розписні списки XVII ст., «розшири- ли» територію давнього Києва, додавши туди Печерське відділення, а також виключивши Поперечний вал (вздовж сучасної вул. Воло- димирської) з числа укріплень ХІ—ХІІІ ст. До- слідники дотримувалися думки про співпадан- ня траси оборонних споруд обох періодів (Ти- хонович, Ткаченко 1950, с. 7—17). Ця схема повторюється у П.П. Толочка та С.Р. Кілієвич (Толочко 1970; Кілієвич 1982). о.Є. Мальчен- ко у статті про реконструкцію фортеці в остан- ній третині XVII ст. вказує на використання російськими військами усього периметра дав- ніх валів давнього Києва, не уточнюючи окре- мі ділянки (Мальченко 2012, с. 17). Вперше на розбіжності трас фортифікацій, відомих за картами і описами XVII—XVІII ст. та виявлених археологічно, вказав Я.Є. Боров- ський, який датував споруди по вул. Рейтар- ській, 33—35 доярославовим періодом — Х ст. Віддаленність рову від вул. Ярославів Вал на 40—50 м та знахідки в ньому давньоруського матеріалу наштовхнуло Я.Є. Боровського на думку, що це ранні конструкції (Боровський 1976, с. 93—94), але пізніше він погодився з точкою зору М.а. Сагайдака і продатував спо- руду ХІ ст. (Боровский, Сагайдак 1985, с. 58). М.а. Сагайдак, на основі археологічних да- них розкопів по вул. Рейтарська, 33—35 та 36— 38, дійшов висновку, що давньоруський вал та рів, починаючи від рогу вул. о. гончара та Ярославів Вал, звертали на північ, у бік рогу вул. В. Житомирська, Стрітенська та Рейтар- ська, а не йшли до скверу на львівській площі вздовж вул. Ярославів Вал, як це вважалося до цього. Також вчений проаналізував археоло- гічні дослідження на львівській площі та на вул. Вознесенський узвіз і подав реконструк- цію північно-західного кордону «міста Ярос- лава» та Копиревого кінця (Сагайдак 1982, с. 52—55). М.а. Сагайдак звернув увагу на від- сутність залишків захисних споруд в траншеї від вул. В. Житомирської до Ю. Коцюбинсько- го (1976—1980 рр.), навіть на відрізку від вул. В. Житомирська до Ярославового Валу, що змушує переглянути традиційний погляд на планування фортифікації Києва (Боровський, Сагайдак 1980, с. 8). Своєрідну реконструкцію Софійської брами Х—ХІІІ ст. подали Я.Є. Боровський та І.І. Мов- 1 автор висловлює щиру подяку к.і.н. В.К. Козюбі за допомогу в підготовці статті. ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 3 91 чан, пояснюючи існування житлових споруд ХІ—ХІІ ст. на захід та схід від брами відсутніс- тю тут валу, адже, на їхню думку, при зведенні воріт у Х ст. будівельники використали прийом захаба, де брама була зміщена в середину міста (Боровський, Мовчан 1998, с. 89). Іншої точки зору дотримується В.К. Козюба, який на основі археологічних джерел вказує на відсутність валу ХІ—ХІІІ ст. по периметру «міс- та Володимира». Також вчений подає власну реконструкцію траси напольних укріплень цієї частини міста Х ст., яка лише в південній час- тині (під сучасними будинками по вул. Володи- мирській, 2—6) співпадає з місцем влаштуван- ня укріплень другої половини XVII ст. (Козюба 2008, с. 243—248). окрему увагу дослідник при- діляє питанню Софійської брами, яку датує дру- гою половиною XVII—XVIІI ст. на основі аналі- зу кладки та рову Х ст. під конструкцією брами. Також фіксація двох трас ровів по вул. Володи- мирській та В. Житомирській, на думку автора, є беззаперечним доказом демонтажу укріплень Х ст. і зведення нових на іншому місці в другій половині XVII ст. (Козюба 2008, с. 248—250). П.П. Толочко досить критично ставиться до думки В.К. Козюби, вказуючи, що запропоно- вана ним траса валів не узгоджується з рельє- фом Старокиївської гори, а також що залишки валів вздовж схилів належать як до Х—ХІІІ ст., так і до другої половини XVII ст. На доказ від- новлення укріплень вчений наводить писем- ні джерела, де згадуються «старі вали», а також той факт, що лише шляхом відновлення дав- ньоруських укріплень у 1654 р. вдалося облаш- тувати фортецю всього за два місяці (Толочко 2009, с. 175—176). отже, на сьогодні в історіографії існує дві точки зору, перша з яких з’явилася ще в ХІХ ст. і стверджує зведення укріплень другої половини XVII ст. на місці колишніх давньоруських, які існували по усьому периметру Старокиївської гори у Х—ХІІІ ст.; друга належить В.К. Козюбі, який подає іншу схему влаштування укріплень «міста Володимира» Х ст. і вважає, що вони були демонтовані ще у давньоруський час, а тому не могли бути відновлені у 1654 р. Писемні джерела не дають відповіді на пи- тання відновлення укріплень «міста Володими- ра» та окремих частин «міста Ярослава». Згад- ки давніх валів Києва до середини XVII ст. або носять узагальнюючий характер, або немож- ливо конкретизувати їх розташування. Пер- ша згадка будівництва фортифікацій у Киє ві в 1654 р. не має інформації про присутність чи відсутність давніх укріплень: «А в Киеве... ост- рог весь и башни поставили, а ныне... по тому острогу делаем мосты и обламы и ров копаем» (цит. за: алферова, Харламов 1979, с. 67). Дея- кі дослідники вважали згадку «старых» валів у розписних списках 1673 та 1674 рр. за давньо- руські укріплення (Толочко 2009, с. 175), але ці згадки належать до валів та ровів 1654 р. Щодо графічних джерел, то вони або схе- матичні (план-схема у «Тератургимі», карти г.л. де Боплана), або зображують руїни «міста Ярослава» (гравюри а. Вестерфельда). Найкращим графічним джерелом для уточ- нення місця влаштування укріплень є «гене- ральний план всім трьом київським фортецям із ситуацією, що лежить біля них, складений в 1750 р.» (рис. 1). На нашу думку, більшість конструктивних деталей зображених форти- фікацій існували принаймні від 70—80-х рр. XVII ст., що простежується й на планах Києва 1688, 1695 та 1709 рр. Накладання плану 1750 р. на сучасний план Києва 2 дало змогу визначити місце розташування усіх захисних частин Ста- рокиївської фортеці, більшості давніх вулиць та кварталів, які співпадають із сучасними. За допомогою отриманого плану вдалося атрибу- тувати деякі археологічно досліджені укріплен- ня Нового часу (наприклад, по вул. М. лисен- ка, 2—4а, де вал мав досить дивну орієнтацію північ—південь). За браком писемної інформації про зніве- льовані укріплення Старокиївської гори на до- помогу приходить археологія, яка спирається на свій фундаментальний метод — аналіз ма- теріальних джерел. Далі наведено каталог за- лишків захисних споруд. «Місто Володимира». Ще до 30-х рр. ХХ ст. існував відрізок валу на сучасному задньому подвір’ї Національного музею історії України, який дослідив В.В. Хвойко в 1907—1908 рр. та зафіксував потерну Нового часу у вигляді під- земного ходу (рис. 2, 1). У 1936 р. Т.М. Мов- чанівський підтвердив датування споруди та валу, також знайшовши дерев’яні конструкції (потерна?) Нового часу (Козюба 2008, с. 247). П.о. Раппопорт згадує про розріз валу 1947 р. на краю гори біля Десятинної церкви, де в основі засипки тіла валу знайдено предмети XVII ст. (Раппопорт 1956, с. 91). Також на пів- нічний схід від будівлі Музею в 1958 р. С.Р. Кі- лієвич виявила рештки валу, під яким зафік- совано декілька об’єктів Х—ХІІІ ст. (Козюба 2008, с. 246—247). 2 Для зручності було використано космічний знімок відповідної частини м. Київ. ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 392 У 1913 р., під час будівництва будинку 8а по вул. В. Житомирська (рис. 2, 2), В. Стефанович зафіксував контури валу та глибокого рову, заси- паного ґрунтом темного кольору, дно якого про- стежено на глибині 5,0 сажнів. Дослідник датував споруди ІХ—Х ст. (Стефанович 1935, с. 189—190). У 1913 р. відбулися дослідження фунда- ментів Софійської брами під керівництвом о.Д. Ертеля (Стефанович 1935, с. 189). Фун- даменти було зафіксовано також у траншеях у 1935, 1940 та 1947 рр. І.М. Самойловський згадує про контури рову на південь від фунда- ментів Софійської брами, що був виявлений у 1949 р. під час земляних робіт на вул. В. Жи- томирська, 11 (рис. 2, 3). Простежена ширина рову сягала 10 м, глибина — 2,2 м, внутрішній схил мав обшивку з дошок, яка, на думку авто- ра, синхронна вимостці-мостовій біля Софій- ської брами і датується XVIII ст. (Самойлов- ський, Мезенцева 1955, с. 179; Самойловський 1965). Подібну стратиграфію мала траншея 1975 р. по вул. Володимирська. Також було за- кладено шурф на схід від фундаментів у 1993 р. (Боровський, Мовчан 1998, с. 88—90). В.К. Ко- зюба описує стратиграфію шурфа 1993 р. та комунікаційної траншеї, яку було прокопано вздовж вул. Володимирської у 1998 р. (рис. 2, 4). У кількох метрах на південь від залишків кладки Софійської брами XVII ст. зафіксовано рів завширшки понад 10 м, який мав темне ша- рувате заповнення (Козюба 2008, с. 244). У 1988 та 1989 рр. по вул. В. Житомирській, 2а Я.Є. Боровський двічі виявив рів завширш- ки 16 м та завглибшки 5,5 м від сучасної поверх- ні, який був орієнтований за лінією південний схід—північний захід (рис. 2, 5). Рів мав мате- рикові стінки з нахилом 45°, заокруг лене дно, що перекривалося чорним супіском (на глиби- ні 3,75—5,0 м), який піднімається вгору по пів- нічній та південній стінкам рову і мав потуж- ність 0,5—0,75 м. У цьому супіску зафіксова- но значну кількість матеріалу XVII—XVIII ст., а також давньоруську кераміку. автори звіту припустили, що в XVII ст. давній рів був пе- рекритий більшим за розміром укріпленням, і що лише в деяких місцях залишилися стінки Рис. 1. План Старокиївської фортеці 1750 р. ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 3 93 та дно давньоруського рову (Боровский, Ка- люк, архипова 1989, с. 40—42). У 2003 р. зно- ву провадилися дослідження по вул. В. Жито- мирській, 2а (рис. 2, 6), під час яких у півден- ній частині розкопу виявлено рів завглибшки 5,5 м, збережена ширина якого — 12,5 м. Він мав заокруглене дно та кут нахилу південно- го схилу 50—60°. Дно рову та його схили пере- криті темним суглинком. Заповнення містило лише три фрагменти давньоруської кераміки та значну кількість матеріалу XVII—XVIII ст. (Мовчан та ін. 2003, с. 44—45). У 2001 р. під час досліджень у підвалі бу- динку по вул. В. Житомирській, 2 зафіксовано внутрішній край рову другої половини XVII ст. (рис. 2, 7; 3). Кут нахилу північного схилу на досліджену глибину (1,6 м від рівня матери- ка) становив 50—60°. Він був також заповне- ний гумусованим ґрунтом темного кольору (як і під час досліджень 1988—1989 рр.), мав по- вздовжню смугасту різнокольорову структу- ру — наслідки замулювання чи засипання. У заповненні віднайдено стінки давньоруських горщиків, а також матеріал XVIII — першої по- ловини ХІХ ст. автори припускають функціо- нування рову в ХІ—ХІІІ ст., його оновлення у XVII ст. та повне спланування у першій поло- вині ХІХ ст. Рів орієнтований за лінією північ- ний схід—південний захід, що співпадає з його зображенням на планах міста XVIII—ХІХ ст. (Мовчан та ін. 2001, с. 14—16). За 2,0 м на пів- нічний захід від згаданого рову досліджено більш давній рів (рис. 4), верхня частина якого була прорізана господарськими ямами ХІІ ст. та похованнями ХІІ—ХІІІ ст., що дало змо- гу І.І. Мовчану та Я.Є. Боровському датувати його Х — першою половиною ХІ ст. Дослідже- ний схил рову мав кут нахилу 55°, з самого вер- Рис. 2. План Старокиївської фортеці та можлива траса валів Х, ХІ—ХІІІ ст. (біла лінія) на космічному фотознім- ку (за програмою «Google Earth 5.2.1.1588»). Позначення розкопів захисних споруд: 1 — садиба Десятинної церк- ви; 2 — вул. В. Житомирська, 8а; 3 — вул. Володимирська, 11; 4 — ріг вул. В. Житомирська та Володимирська; 5—6 — вул. В. Житомирська, 2а; 7 — вул. В. Житомирська, 2; 8 — вул. Десятинна, 2—6; 9 — Михайлівська площа; 10 — вул. Костельна; 11 — Майдан Незалежності; 12 — вул. Малопідвальна, 13; 13 — вул. Володимирська, 25—29; 14 — ріг вул. Ярославів Вал та Володимирська; 15 — Золотоворітський проїзд, 1—3; 16 — вул. М. лисенка, 2—4а; 17 — вул. Ярославів Вал, 7—9; 18 — вул. І. Франка, 4; 19 — ріг вул. о. гончара та Ярославів Вал; 20 — вул. о. гон- чара, 20; 21 — львівська площа; 22 — вул. Рейтарська, 33—35; 23 — вул. Рейтарська, 36—38 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 394 ху заповнення зафіксовано матеріал першої половини ХІ ст. Наявність однорідного потуж- ного (1,0 м) лесового суглинкового прошарку з вугіллям та горілою деревиною дало змогу ав- торам звіту датувати засипання рову ґрунтом з тіла валу та горілих конструкцій на ньому. За допомогою шурфування вдалося поточнити параметри рову — ширина 12—13 м, глибина 7,0 м (Мовчан та ін. 2001, с. 9, 12, 18). До середини ХХ ст. зберігся відрізок валу вздовж схилу по вул. Десятинній 2—6, який було досліджено в 1934 р. (рис. 2, 8). І.М. Са- мойловський звернув увагу на значну кількість матеріалів ХІ—ХІІІ ст., тому припустив пізнє датування насипу. Також під насипом залягав «непорізаний» культурний шар та ями з фраг- ментами пірофілітового сланцю та матеріала- ми ХІІ—ХІІІ ст. (Козюба 2008, с. 247). «Місто Ярослава». У 1998 р. на Михайлів- ській площі вздовж вул. Трьохсвятительська у декількох місцях вдалося простежити рів дру- гої половини XVII ст. (рис. 2, 9). В одній із тран- шей (№ 4) на проїжджій частині вул. Трьох- святительська зафіксовано потужний шар (до 2,5 м) з матеріалами XVII—XVIII ст., який ав- тори пов’язують з насипом валу Нового часу (Івакін та ін. 1998, с. 15—16, 24, 26—27). 1980 р. прокладено траншею вздовж вул. Костельна (рис. 2, 10). Над культурним шаром XVII ст. лежав перевідкладений матери- ковий лес потужністю до 4,0 м, який Я.Є. Бо- ровський та М.а. Сагайдак пов’язали з валом Нового часу. Дослідникам вдалося просте- жити залишки давньоруського валу, що йшов до Михайлівського відділення. Крім того, ав- тори виділили три будівельні періоди валу на цьому місці — ХІ, ХІІ—ХІІІ та XVII—XVIII ст. (Боровский, Сагайдак 1985, с. 59). Траншея між Будинком профспілок та Майданом Неза- лежності зафіксувала давньоруські житла ХІ— ХІІ ст. під валом Нового часу, отже давньорусь- кий вал проходив у іншому місці (Боровський, Сагайдак 1980, с. 6—7). У 1981 р. провадилися дослідження Печер- ської брами на Майдані Незалежності. Зафік- Рис. 3. План ровів Х та середини ХVII ст. у розкопі по вул. В. Житомирська, 2, 2001 р. (за І.І. Мовчаном, Я.Є. Боровським) 2 м0 Рів Х ст. пох. 5 пох. 1 яма 2 яма 1 пох. 2 яма 4 яма 3 кліті Х ст. Рис. 4. План рову Х ст. та об’єктів Х—ХІІІ ст. у розкопі по вул. В. Житомирська, 2, 2001 р. (за І.І. Мовчаном, Я.Є. Боровським) ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 3 95 совано відрізок валу завдовжки 70 м, який пе- ретинав площу з північного сходу на південний захід. Вал був завширшки до 33 м, подекуди зберігся до 5,0 м заввишки від основи. Завдя- ки декільком перетинам зафіксовано дерев’яні кліті-зруби. Впоперек валу було влаштовано дев’ять однакових клітей зі сторонами 3,1 м. З боку міста до валу підходила дренажна канава завширшки 2,0 м і заввишки до 1,8 м зі слідами дерев’яних стінок. На рівні підо шви валу (на глибині 3,7 м) зафіксовано проїзд через вал, завширшки 4,2 м. Стіни укріплено колодами діаметром до 30 см, проїзд вкрито дерев’яною мостовою. В центральній частині вала на висо- ті 2,35 м знайдено цегляні залишки Печерської брами 1760-х рр., під якими залягали дерев’яні рештки Печерської брами другої половини XVII ст. (Сагайдак 1984, с. 110—113; Боров- ский, Сагайдак 1985, с. 59). Також досліджен- ня рову було проведено 2001 р. (рис. 2, 11), де поряд з ним вдалося простежити кліті давньо- руського валу. Крім того, аналіз стратиграфії цих відкладень у рові, на думку Д.о. Шевчен- ка, свідчить про природне походження рову — використання давнього струмка з метою за- хисного будівництва (Шевченко 2013, с. 180— 181). Дослідження В.а. Богусевича та П.о. Рап- попорта 1952 р. на вул. Малопідвальна, 13 (рис. 2, 12) дозволили розкрити низку особли- востей захисного зодчества ХІ ст. Проте вер- хівка валу була деформована ще в ХІХ ст., тому неможливо відтворити його зовнішній вигляд у давнину (Богусевич, Раппопорт, линка 1952, с. 10). У 1998 р. по вул. Володимирська, 25—29 було досліджено частину рову від Поперечно- го валу другої половини XVII ст. (рис. 2, 13). Рів йшов майже за лінією північ—південь із незнач ним відхиленням на північний схід, що співпадає з планом міста 1750 р. Був завширш- ки 22 м, завглибшки 4,0 м, неправильної тра- пецієподібної форми у перетині, кут нахилу північної стінки — 45°. Заповнення рову одно- рідне, зотліла та згоріла деревина, матеріалів, які б його датували, не виявлено (Мовчан та ін. 1999, с. 30). У 1998 р. на розі вул. Ярославів Вал і Во- лодимирська (рис. 2, 14; 6, 1—2) було дослі- джено два паралельні рови за 6,0 м один від одного: на північ менший за розмірами з ма- теріалами ХІІ ст.; на південь — рів завширш- ки 22 м та завглибшки майже 4,0 м. Внутріш- ні схил мав нахил 45°, контр-ескарп дещо по- логіший (Мовчан, Боровський, гончар 2003, с. 152). І.І. Мовчан та Я.Є. Боровський вважа- Рис. 5. Перетин рову середини ХVII ст. (1) та Х ст. (2) у розкопі по вул. І. Франка, 4, 1947—1948 рр. (за І.М. Са- мойловський) Рис. 6. План (1) та перетин (2) ровів ХІ та середини ХVII ст., досліджених у траншеї на розі вул. Ярославів Вал та Володимирська, 1998 р. (за І.І. Мовчаном, Я.Є. Боровським, В.М. гончаром) ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 396 ють їх синхронними ровами давньоруського часу, влаштованими на відносно рівному пла- то біля Золотих воріт. Варто зазначити, що пів- нічний менший рів вчені пов’язують із морфо- логічно подібним ровом перед руїнами Золо- тих воріт, дослідженим В.Д. Дяденком у 1967 р. (рис. 2, 15). Рів був заповнений десятками кіс- тяків і матеріалом ХІ—ХІІІ ст. та, найімовірні- ше, був засипаний ґрунтом із валу у середині ХІІІ ст. (Дяденко 1968, с. 207—208; Мовчан, Боровський, гончар 2003, с. 153). Взимку 2000—2001 рр. по вул. М. лисен- ка, 2—4а (рис. 2, 16) досліджено орієнтова- ний за лінією північ—південь вал завширш- ки до 6,0 м та заввишки до 3,0 м, насипаний з лесу з гумусовими прошарками. І.І. Мовчан та Я.Є. Боровський датують його часом від дру- гої половини XVII ст. Перед валом та на пів- день від нього досліджено рів завширшки 12 м та завглибшки 3,5 м, заповнення його містило різночасові матеріали. За авторами розкопок, це — давньоруський рів, засипаний у давнину, по північному краю якого пізніше постав вал Старокиївської фортеці. За 6,0 м на південь від рову зафіксовано другий рів (простежена ши- рина —12 м, глибина — на 3,5 м), який має ша- рувате заповнення (Мовчан, Боровський, гон- чар 2003, с. 153—154). У 1947—1948 рр. по вул. Ярославів Вал, 7—9 (рис. 2, 17) досліджено вал із залишка- ми дерев’яних плах та колод, а також верхню частину внутрішнього схилу рову (Самойлов- ський 1952, с. 76; Мовчан, Боровський, гончар 2003, с. 156). Поряд по вул. І. Франка, 4 (за 21 м від вул. Ярославів Вал) впоперек вулиці вияв- лено траси двох паралельних ровів (рис. 2, 18), завширшки 13 та 6,0 м відповідно (рис. 5, 1—2) (Самойловський 1952, с. 76). І.І. Мовчан та Я.Є. Боровський згадують за- лишки валу та рову на розі вул. о. гончара та Ярославів Вал (рис. 2, 19), виявлені в розко- пі 1935 р. на схилі гори (Мовчан, Боровський, гончар 2003, с. 156). По вул. о. гончара, 20 (рис. 2, 20) на схилі гори в 1947—1948 рр. за- фіксовано контури рову завширшки 18 м, на- хил досліджених схилів якого складав 45°, за- повненого сірим ґрунтом (Самойловський 1952, с. 76—77). У 1968, 1978—1980 рр. у сквері на львівській площі, навпроти будинків 4—6, досліджено рів на довжину близько 140 м (рис. 2, 21), перети- наючи площу з південного сходу на північний захід. У верхній частині ширина рову сягала 15 м, глибина — 5,0 м. Рів мав кут нахилу сті- нок близько 45°. Зважаючи на те, що східний схил рову мав дещо більший кут, автори вважа- ють, що над ним було влаштовано вал. На дні рову зафіксовано кераміку ХІ—ХІІ ст. Відсут- ність керамічного матеріалу пізнішого часу на- штовхнула Я.Є. Боровського на думку, що вал та рів було сплановано у ХІІІ ст. (Боровський, Сагайдак 1980, с. 7; Боровский, Сагайдак 1985, с. 58). У 1973 р. по вул. Рейтарська, 33—35 вияв- лено рів завширшки 12—13 м та завглибшки 4,0—5,0 м (рис. 2, 22). На підвищенні з боку міста зафіксовано ямки від стовпів, у стіні зав- вишки до 2,6 м помічено сліди дерев’яних кон- струкцій. Досліджена частина рову починала- ся від будинку 35 з північного заходу на пів- денний схід і повертала на південний захід у бік вул. Ярославів Вал, рів проходив під будин- ком 35 і йшов у бік львівської площі (Боров- ський 1976, с. 93—94). У 1978 р. по вул. Рейтарська, 36—38 за- кладено розкоп поряд із львівською брамою (рис. 2, 23). Через усю садибу 38 було проко- пано пошукову траншею завдовжки 20 м на північний схід від розкопу. На глибині від 0,6 до 1,5—1,7 м від сучасної поверхні залягав пе- ревідкладений лес. Між ним і материком від- мічено темно-бурий прошарок потужніс- тю до 5,0 см. У плані — це темно-бурі плями, які є залишками від дерев’яних дощок чи на- віть колод, розміщені в правильній геометрич- ній формі. Варто зазначити, що давньоруські житла влаштовано майже впритул до описаної конструкції (Сагайдак, Боровський 1978, с. 8). У звіті за 1980 р. Я.Є. Боровський та М.а. Са- гайдак доповнюють наведені дані. Так, вияв- лені кліті мали сторони 2,5—2,8 м, у деяких місцях збереглися на висоту до 7 вінців, діа- метр колод сягав 15—18 см. При дослідженні з південної сторони цього валу по вул. Рейтар- ська 41—45 зафіксовано рів з темним заповне- нням, завглибшки до 5,0—6,0 м та завширшки до 13—15 м. автори роблять висновок, що це захисний рів, який розміщувався перед валом (Боровський, Сагайдак 1980, с. 9). * * * Як вже зазначалося, більшість науковців вважає вали «міста Володимира» зведеними в Х ст. та відновленими в другій половині XVII ст. Це стосується не тільки напольного валу, а й укріплень по периметру ділянки. Відсутність насипів вздовж схилів у Х—ХІІІ ст. доводить В.К. Козюба. Він звернув увагу на досліджен- ня відрізків валу на задньому подвір’ї Націо- ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 3 97 нального музею історії України, датуючи наси- пи Новим часом. У 1970 р. по вул. Десятинній, 10 С.Р. Кілієвич дослідила чотири житла майже на схилі Старокиївської гори, матеріал загалом датується Х—ХІ ст., але трапляються фрагмен- ти і ХІІ—ХІІІ ст. (Ячменьов, Молчановський 1936, с. 67; Раппопорт 1956, с. 91; Козюба 2008, с. 246—247). В.К. Козюба вважає, що ці об’єкти заперечують існування валів вздовж схилів у Х—ХІІІ ст., а природна ерозія схилів була не- значною, про що свідчать, наприклад, місь- ка забудова Х—ХІ ст. під схилом на захід від будівлі Музею (Козюба 2008, с. 266). Середи- ною XVII ст. В.К. Козюба датує і відрізок валу вздовж схилу по вул. Десятинній, 2—6. Тобто, на сьогодні достовірно не зафіксо- вані земляні насипи Х ст. вздовж схилу Старо- київської гори. Під насипами, що збереглися до середини ХХ ст., зафіксовано культурний шар та об’єкти ХІ—ХІІІ ст., що унеможливлює існування тут фортифікацій вказаного періо- ду. Можливо, місце їх влаштування знищено ерозією гори, хоча точка зору В.К. Козюби про незначну деформацію здається правдивою. З великою долею ймовірності можна стверджу- вати, що досліджені насипи датуються від се- редини XVII ст. (детальніше про вигляд укріп- лень вздовж схилів див.: Жигола 2014). Дещо складніше вирішити питання щодо напольного валу та рову «міста Володимира», який, за загальним уявленням, проходив від схилу біля будівлі МЗС, вздовж Михайлівської площі та вул. В. Житомирська до садиби 8б, де починався яр гончари. Розкопки 1913 р. В. Стефановича не дають змоги датувати за- фіксовані вал та рів (рис. 7, 1). У 1988, 1989 та 2003 рр. по вул. В. Житомирська, 2а Я.Є. Бо- ровський тричі виявив рів (рис. 7, 3—4). автор датував рів XVII ст., вважаючи, що давньорусь- кий рів було розширено та повністю знищено (Боровский, Калюк, архипова 1989, с. 40—42; Мовчан та ін. 2003, с. 44—45). Варто зазначи- ти надалі, що ця форма рову другої половини XVII—XVIII ст. — ширина від 12 м, заокругле- не дно, заповнення з темного супіску, кут на- хилу стінок 50—60°— характерна для усіх місць його виявлення, що може бути використано для морфологічного відокремлення різночасо- вих оборонних споруд. окреме питання стосується часу споруд- ження Софійської брами (рис. 7, 2). Від мо- менту археологічного дослідження початку ХХ ст. споруду датують Х—ХІІІ ст. та її перебу- дову в другій половині XVII ст. на основі дав- ньоруських кам’яних фундаментів. Також її традиційно відмічають, як південну головну браму до «міста Володимира» (Боровський, Мовчан 1998). В.К. Козюба, аналізуючи клад- ку та глиняний розчин, датує браму виключно другою половиною XVII ст., з чим також пого- дилися Д.Д. Йолшин та о.В. Комар (Козюба 2008, с. 248—250; Ёлшин 2010, с. 151—164; Ко- мар 2013, с. 107). У 1993 р. у шурфі біля клад- ки Софійської брами досліджено яму з мате- ріалами ХІ—ХІІ ст., а на схід від споруди по вул. Володимирська, 12 зафіксовано залишки споруд ХІ—ХІІ ст. та огорожі від садиби ХІ— ХІІ ст. автори розкопок пояснили це різким поворотом валу на південь і влаштуванням за- хабу в Х ст. (Боровський, Мовчан 1998, с. 89), в той час як В.К. Козюба пояснює це демонта- жем валу в давньоруський час. Крім того, вче- Рис. 7. План напольного валу та рову середини XVIІI ст. «Володимирського відділення» із по- значенням розкопів захисних споруд: 1 — вул. В. Житомирська, 8а, 1913 р.; 2 — ріг вул. В. Жи- томирська та Володимирська, 1949 р., 1975 р., 1998 р.; 3 — вул. В. Житомирська, 2а, 1988— 1989 рр.; 4 — вул. В. Житомирська, 2а, 2003 р.; 5 — вул. В. Житомирська, 2, 2001 р. (а — вал- ганг укріплення; В — межі рову) ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 398 ний згадує контури рову зі світлим заповнен- ням, що проходив північніше — під кладкою Софійської брами і може датуватися Х ст. (Ко- зюба 2008, с. 244; Жигола 2014а). Таким чином, на розі вул. В. Житомирська та Володимирська досліджено кладку та рів Нового часу, що ко- регуються із зображеннями Софійської брами, бастіону та рову довкола нього на плані 1750 р. Ймовірно, на північ від цих споруд у Х—ХІ ст. функціонували вал та рів. Дослідження 2001 р. по вул. В. Житомирсь- ка, 2 дозволили зафіксувати два майже па- ралельні рови та дерев’яні конструкції валу (рис. 3; 7, 5). У північній частині розкопу ви- явлено рів, верхня частина якого була проріза- на господарськими ямами ХІІ ст. та похован- нями ХІІ—ХІІІ ст. Також по північному краю рову зафіксовано залишки дерев’яних зрубів від конструкції клітей валу, які теж було пере- різано давньоруськими об’єктами (рис. 4). Це дало змогу авторам датувати час спорудження валу Х ст., а припинення функціонування ХІ— ХІІ ст. Звернувши увагу на однорідний зі сліда- ми пожежі потужний (1,0 м) шар засипки рову, Я.Є. Боровський та І.І. Мовчан припустили за- сипання споруди валом у ХІ ст. Другий півден- ний рів, виходячи з цього, вони датували ХІ— ХІІІ ст. (Мовчан та ін. 2001, с. 9, 12, 18). За їх- ньою реконструкцією не зрозуміло, де мав би бути влаштований вал вздовж цього рову, адже на його гіпотетичному місці самі ж дослідни- ки зафіксували споруди та поховання ХІІ— ХІІІ ст. Тобто, південний рів, на нашу думку, не міг функціонувати в давньоруський час. Другий рів влаштовано на 2,0 м південніше, його досліджено частково, кут нахилу північ- ного схилу на досліджену глибину (1,6 м від рів- ня материка) становив 50—60°, він був запов- нений гумусованим ґрунтом темного кольору, в заповненні віднайдено стінки давньоруських горщиків, а також матеріал XVIII — першої по- ловини ХІХ ст. автори розкопу припускають функціонування рову в ХІ—ХІІІ ст., його онов- лення у XVII ст. та повне спланування у першій половині ХІХ ст. (Мовчан та ін. 2001, с. 14—16). В.К. Козюба датує рів лише Новим часом (Ко- зюба 2008, с. 243). Таким чином, на цьому міс- ці в Х—ХІ ст. функціонував вал та рів, які були демонтовані ще в давньоруський час, а в дру- гій половині XVII ст. за 2,0 м на південь про- копано новий рів. Якщо накласти план Києва 1750 р. на сучасний план міста, то досліджені рови корегуються із зображеними. отже, за дослідженнями захисних споруд «міста Володимира» можна зробити висновок, що вали вздовж схилів гори були насипані лише з другої половини XVII ст. Наявність об’єктів ХІІ—ХІІІ ст. на трасі валу та рову Х ст. та біля кладки Софійської брами вказують на припи- нення функціонування укріплень у ХІ ст. Та- кож археологічно досліджено, що рів Нового часу влаштовано південніше давньоруського. Дані гІС-технологій та археології дозволяють з’ясувати південні межі «міста Володимира» у другій половині Х — першій половині ХІ ст. та від другої половини XVII ст. Укріплення «Михайлівського відділення» були зафіксовані у 1998 р. Контур рову йшов вздовж вул. Трьохсвятительська в напрямку пам’ятника княгині ользі, що повністю коре- люється з планом 1750 р. Це підтверджується матеріалами XVII—XVIII ст. з траншеї № 4 (Іва- кін та ін. 1998, с. 15—16, 24, 26—27). г.Ю. Івакін запевняє, що укріпленнь «міста Ізяслава» у ХІ— ХІІІ ст. не існувало і лише в 1670-х рр. вздовж вул. Трьохсвятительська було споруджено По- перечний вал (Івакін 2016, с. 192—193). аналіз стратиграфії по вул. Костельна до- зволив Я.Є. Боровському та М.а. Сагайда- ку виділити три будівельні періоди (ХІ, ХІІ— ХІІІ та XVII—XVIII ст.), траси валів яких май- же співпадали, що обумовлено конфігурацією місцевості, де йде різкий схил у бік Хреща- тицького яру, де було зручно влаштовувати рів або ескарп. Також вдалося зафіксувати частину давньоруського валу, який повертав на північ до «Михайлівського відділення» (Боровский, Сагайдак 1985, с. 59). З цього виходить, що вал та рів «міста Ярослава» ХІ—ХІІІ ст. могли про- ходити вздовж вул. Трьохсвятительска, у той час як вал Нового часу, судячи з плану 1750 р., охоплював частину Володимирської гірки і йшов далі вздовж схилу, «Михайлівського від- ділення» у напрямку до будівлі МЗС, тобто траси укріплень відрізняються. Навіть зараз обриси схилів зберігають залишки від підрізки для влаштування архангельського та Степа- нівського бастіонів, а тераси алеї по вул. Кос- тельна від садиби 8 до олександрівського со- бору зберігають залишки двохярусності валу Нового часу. Співпадання ліній укріплень двох історич- них періодів зафіксовано також на Майдані Незалежності — на місці лядської брами (піз- ніше Печерської). Тут також досліджено дав- ньоруські внутрішньовальні конструкції у ви- гляді рядів зрубів, де вал йшов у бік вул. Кос- тельна. На рівні підошви валу зафіксовано брамний проїзд ХІ—ХІІІ ст., який було заси- пано ґрунтом на висоту до 1,5 м. Зверху цьо- ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 3 99 го шару зафіксовано дерев’яні рештки Печер- ської брами другої половини XVII ст., а також фундаменти брами 1760-х рр. (Боровский, Са- гайдак 1985, с. 59). Найімовірніше, потужні укріплення ХІ—ХІІІ ст. збереглися до Ново- го часу, тому їх використали за основу. Про це свідчить повне співпадання проїздів брам. По- над те, близьке розташування Козиного болота та системи струмків (по сучасним вул. Хреща- тик, пров. Т. Шевченка) диктувало місце вла- штування брами. Дослідження В.а. Богусевича та П.о. Рап- попорта 1952 р. на вул. Малопідвальна, 13 ви- явили внутрішньовальні конструкції ХІ ст. у вигляді рядів зрубів, але верхівка валу була де- формована ще в ХІХ ст., тому неможливо було дослідити укріплення XVII—XVIII ст. (Богу- севич, Раппопорт, линка 1952, с. 10). У цьо- му місці, на нашу думку, в 1654 р. будівельники повністю використали потужний давньорусь- кий вал (судячи з гарної збереженості станом на 1952 р., у XVII ст. він був цілком придатний для захисту), що засвідчено в джерелах того періоду, адже топографічна особливість міс- цевості допомогла використати різкий схил до вул. Б. грінченка та звести вал по його краю за часів Ярослава Володимировича і використати його повторно в Новий час. Як вже згадувалося, по вул. Володимир- ській, 25—29 було досліджено частину рову від Поперечного валу другої половини XVII ст. Ми погоджуємося з думкою г.Ю. Івакіна, що укріп лення Михайлівського відділення та По- перечний вал з’являються лише у Новий час, адже писемні джерела вказують на відсутність оборонних споруд у цьому місці та необхідність їх зведення (Івакін 2016, с. 192). Давньоруських валів та ровів, найімовірніше, тут не існувало. Військові інженери XVII ст. вирішили ви- користати вдале розміщення Золотих воріт та вали обабіч них, які, судячи з гравюр а. Вес- терфельда, більш-менш збереглися. Саму дав- ньоруську кам’яну конструкцію вирішили не розбирати, а досипати ґрунту, щоб зрівняти за висотою з валгангом валів, а стіни заклали де- ревом, оскільки на початку 1670-х рр. части- на стіни вивалилася: «...снутри выводу промеж высокой каменной стены, что у Золотых во- рот, зделано в прошлое лето (1672 р. — В.Ж.) из лесу новые проезжие ворота» (алферова, Хар- ламов 1982, с. 99, цит. за с. 104, 117). Судячи з доповідної Д. Дебоскета від 1750 р., давній проїзд Золотих воріт і тоді використовували, а дерев’яне перекриття над конструкцією було в поганому стані та було небезпечно перевозити артилерію над брамою (Высоцкий 1982, с. 30). У 1755 р. давні ворота засипали, а поруч зро- били нову однойменну браму, яка проіснувала до 1799 р. Золоті ворота мали власний рів, але ста- ном на XVII ст. він мав би бути повністю за- сипаним, враховуючи, що в ньому влаштова- но братську могилу (рис. 8, 2) (Дяденко 1968, с. 207—208; Мовчан, Боровський, гончар 2003, с. 153). У 1670-х рр. перед брамою звели напів- круглий вал — вивод — периметром до 90 м, перед яким було прокопано рів завглибшки до 7,0 м (алферова, Харламов 1982, с. 117). Пізні- ше на південний схід та південний захід від во- ріт було влаштовано два горн-верки — зовніш- ня допоміжна фортифікаційна споруда, яка складалася з двох напівбастіонів. Ззовні вони були оточені ровами, як видно на плані 1750 р. але між спорудою та основним валом форте- ці лишався рів, прокопаний у 1650—1670-х рр. Саме його і було досліджено в траншеї 1998 р. (рис. 6, 1; 8, 3) — широкий округлодонний рів, що йшов упоперек вул. Володимирська (Мов- чан, Боровський, гончар 2003, с. 152). За 6,0 м на північ від нього зафіксовано другий рів з давньоруськими матеріалами, який морфоло- гічно відрізнявся та був схожий на рів перед фундаментами Золотих воріт (рис. 6, 2), про- довженням якого його і вважають І.І. Мовчан та Я.Є. Боровський. Також вони зазначали, що ці два рови у давньоруський час співіснували, але північний був засипаний ґрунтом із валу у середині ХІІІ ст. (Мовчан, Боровський, гон- чар 2003, с. 153). Не відомо, коли було засипа- но давньоруський рів на розі вул. Володимир- ська та Ярославів Вал, але рів Нового часу про- копано південніше від нього. У той же час за малюнками а. Вестерфельда видно, що обабіч Золотих воріт збереглися насипи давньорусь- ких валів. Найімовірніше, інженери Нового часу використали збережені вали, але рів про- копали новий. Схожу ситуацію зафіксовано й на півден- ний захід від Золотих воріт, де по вул. М. ли- сенка, 2—4а (рис. 8, 1) досліджено орієнтова- ний за лінією північ—південь вал завширшки до 6,0 м та заввишки до 3,0 м, який І.І. Мовчан та Я.Є. Боровський датують від другої полови- ни XVII ст. Під конструкцією валу дослідни- ки зафіксували давньоруський рів, що було за- сипано до зведення валу Нового часу. За 6,0 м на південний схід зафіксовано контур ще од- ного рову (Мовчан, Боровський, гончар 2003, с. 153—154). Сама траєкторія валу та рову Но- вого часу вказують на те, що це східна стіна за- ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 3100 хідного (від Золотих воріт) горн-верку (рис. 8, 1). Крім того, тут також було засипано давньо- руський рів, а рів Нового часу прокопано пів- денніше від нього. Зафіксовані залишки дерев’яних плах та колод над верхньою частиною внутрішньо- го схилу рову по вул. Ярославів Вал, 7—9 до- слідники датують давньоруським часом (Са- мойловський 1952, с. 76; Мовчан, Боровський, гончар 2003, с. 156). Цілком можливо, що в цьому місці будівельники фортеці Нового часу також використали для основи нижню части- ну давнього валу. Тут головну роль зіграло вда- ле розташування місця — над різким схилом до вул. І. Франка. Розбіжність ровів обох періодів помітна вже за 80—100 м на північний захід від описаного розкопу. Так, по вул. І. Франка, 4 впоперек ву- лиці виявлено траси двох паралельних ровів, завширшки 13 та 6,0 м відповідно (рис. 5, 1—2) (Самойловський 1952, с. 76). Як видно за пе- ретинами, північний рів менший та із кутом нахилу стінок 50—60°, південний — широкий, округлодонний, з не такими стрімкими схила- ми, а отже може датуватися Новим часом. На нашу думку, саме на розі вул. Ярославів Вал та І. Франка траса давньоруських укріплень змі- щується на північ — до рогу вул. В. Житомир- ська, Стрітенська та Рейтарська, як слушно за- уважив М.а. Сагайдак (Сагайдак 1982, с. 52— 53), а укріплення Нового часу були влаштовані вздовж сучасної вул. Ярославів Вал до скверу на львівській площі — місця Всесвятського бастіону та повороту валу в бік львівської бра- ми, що видно на плані Києва 1750 р. Доказом цього може слугувати досліджен- ня двох ліній укріплень по вул. о. гончара на достатній віддаленості один від одного. Так, на розі з вул. Ярославів Вал у розкопі 1935 р. на схилі гори було досліджено залишки валу Но- вого часу та схил рову (Мовчан, Боровський, гончар 2003, с. 156), а по вул. о. гончара, 20 на схилі гори в 1947—1948 рр. зафіксовано конту- ри давньоруського рову (Самойловський 1952, с. 76—77). Далі на північ по вул. Рейтарській, 33—35 виявлено рів, а на підвищенні з боку міста за- фіксовано ямки від стовпів конструкції валу. Траєкторія рову починалася від будинку 35 з північного заходу на південний схід — до від- різку валу по вул. о. гончара, 20 (Боровський 1976, с. 93—94). На сусідній ділянці на північ по вул. Рейтарській, 36—38 досліджено значний відрізок валу з дерев’яними конструкціями, а на захід від нього (по вул. Рейтарській 41—45) зафіксовано рів (Сагайдак, Боровський 1978, с. 8; Боровський, Сагайдак 1980, с. 9). Цей відрізок валу та рову долучався до дав- ньоруської Жидівської брами (східна частина львівської площі), після якої повертав на пів- нічний схід—схід і вздовж схилу Старокиїв- ської гори проходив до «міста Володимира» Рис. 8. План захисних споруд середини XVIІI ст. довкола Золотих во- ріт із позначенням розкопів: 1 — вул. М. лисенка, 2—4а, 2000—2001 рр.; 2 — фундаменти Золотих воріт, 1967 р.; 3 — ріг вул. Ярославів Вал та Воло- димирська, 1998 р. (а — валганг укріплення; В — межі рову) ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 3 101 (вул. В. Житомирська, 8б). Варто зазначити, що весь північний схил Старокиївської гори вздовж вул. В. Житомирська (сучасна Пей- зажна алея) має сліди влаштування укріплень XVII—XVIII ст. Так, форма схилів по садибам 20—28в повністю повторюють форму Кирилів- ського та Миколаївського бастіонів (рис. 1; 2). Дослідженнями на львівській площі вияв- лено давньоруський рів, що проходив за лінією південний схід—північний захід. М.а. Сагай- дак пов’язав його із укріпленнями давньорусь- кого Копиревого кінця. За планом 1750 р. на цьому місці розташовувались вали Всесвят- ського бастіону, але пізніша міська забудова повністю знищила його залишки. Висновки. Таким чином, дані археологічних досліджень укріплень Старокиївської гори на- водять низку випадків із зафіксованими двома паралельними або майже паралельними ряда- ми ровів і валів. У всіх випадках зафіксовано менший рів з більш різкими схилами стін та ширший, округлодонний, із нахилом стін 50— 60° рів, який має більшу окружність — який розташований із зовнішнього боку меншого рову. Датування першого рову давньоруським часом не викликає жодних сумнівів, а зовніш- ній датувався по-різному — давньоруським ча- сом, Новим часом чи таким, що був у вжитку в обидва періоди. На нашу думку, зовнішній рів належить суто до періоду Нового часу, хоча і не виключено, що в деяких місцях на його місці міг проходити давній рів, який було поновлено та збільшено. Існування двох паралельних ровів різних часових відрізків свідчить про те, що станом на 50—70-ті рр. XVII ст. частина давньорусь- ких ровів була засипана, частина валів була де- монтована, тому будівельники Старокиївської фортеці прокопують новий рів та насипають новий вал. Крім того, периметр фортифікації Нового часу більший за давньоруський, що по- яснюється намаганням повністю використати природні умови Старокиївської гори, а також створити укріплення, що відповідали тогочас- ним воєнним нормам — прямі відрізки стін з різкими поворотами. Це добре помітно в міс- цях розбіжності різночасових укріплень по вул. В. Житомирська, 2, де давньоруський рів заокруглювався на північний схід, а рів Нового часу йшов прямо на Накутний бастіон; на розі вул. Костельна та Трьохсвятительська, де дав- ньоруський рів заокруглювався на північний схід до Михайлівського відділення, а рів Но- вого часу йшов прямо на архангельський бас- тіон; на розі вул. о. гончара та Ярославів Вал, де давньоруський рів повертав майже на північ до Жидівської брами, а рів Нового часу йшов прямо на Всесвятський бастіон тощо. Також має місце низка співпадінь ліній укріп лень давньоруського та Нового часу — це місця, де максимально використані умо- ви Старокиївської гори як у Х—ХІІІ ст., так і в XVII ст. Це стосується валів вздовж вул. Кос- тельна, Малопідвальна та Б. грінченка, де вали «міста Ярослава» розташовані на краю схилу та, судячи з графічних джерел, були потужни- ми станом на середину XVII ст. У Новий час було вирішено повторно використати вигідно влаштовані Золоті ворота та лядську браму. Визначити час демонтажу частини давньо- руських укріплень вкрай важко. археологічно доведено кінець функціонування валу та рову в ХІ ст. лише в розкопі по вул. В. Житомирська, 2. Зіставлення плану Києва 1750 р. із сучас- ним планом, використання даних археологіч- них досліджень дозволили поточнити місця влаштування фортифікаційних споруд Х, ХІ— ХІІІ та ХVII—XVIII ст., що стане у нагоді при майбутніх дослідженнях укріплень Верхньо- го Києва різних періодів. Більше того, прове- дене дослідження може бути використане під час вивчення фортифікацій другої половини XVII—XVIII ст. інших укріплених міст лівобе- режжя України, які мають значно меншу дже- рельну базу в порівнянні з Києвом. Алферова Г.В., Харламов В.А. Крепостные укрепле- ния Киева во второй половине XVII века (новые материалы) // Вопросы истории. — М.: изд-во «Правда», 1979. — № 7. — С. 61—75. Алферова Г.В., Харламов В.А. Киев во второй половине XVII века. историко-архитектурный очерк. — К.: Наукова думка, 1982. Боровський Я.Є. археологічні дослідження в «городі» Ярослава // археологічні дослідження стародавньо- го Києва. — К., 1976. — С. 86—107. Богусевич В.А., Раппопорт П.А, Линка Н.В. отчет о рас- копках вала «города Ярослава» в Киеве в 1952 г. // Науковий архів Інституту археології Національної академії наук України. — 1952/15б. Боровский Я.Е., Калюк А.П., Архипова Е.И. отчет об ар- хеологических исследованиях в «Верхнем Киеве» // Нау ковий архів Інституту археології Національної академії наук України. — 1989/28. Боровський Я.Є., Мовчан І.І. Південні (Софійські) ворота в оборонній системі Київського дитинця // Історія Русі-України (історико-археологічний збірник). — К., 1998. — С. 84—91. Боровський Я.Є., Сагайдак М.А. Звіт про археологічні до- слідження в стародавньому Києві в 1980 р. // Науко- вий архів Інституту археології Національної академії наук України. — 1980/17б. Боровский Я.Е., Сагайдак М.А. археологические исследо- вания Верхнего Киева в 1978—1982 гг. // археоло- гические исследования Киева 1978—1983 гг. — К., 1985. — С. 38—60. ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 3102 Высоцкий С.А. Золотые ворота в Киеве. — К.: Наукова думка, 1982. Дяденко В.Д. Разведка и наблюдения за земляными рабо- тами в Киеве // археологические исследования на Украине в 1967 г. — К., 1968. — Вып. 2. — С. 207— 208. Ёлшин Д.Д. о «монументальной архитектуре» Киева в X в. // Диалог культур и народов средневековой Европы. К 60-летию со дня рождения Евгения Ни- колаевича Носова. — СПб, 2010. — С. 151—164. Жигола В. Рови укріплень Старокиївської гори у другій по- ловині XVII ст. // Наука і освіта у краєзнавчому ви- мірі. Мат-ли ХХХІІ Міжнар. краєзнав. конф. моло- дих учених. Секція «археологія та краєзнавство». — К.: Видавець олег Філюк, 2014. — С. 15—20. Жигола В. Софійська брама в другій половині XVII— XVIII ст. // археологія & фортифікація України. — Кам’янець-Подільський: Видавництво Медобори— 2006, 2014а. — С. 200—206. Закревский Н. описание Киева. — М., 1868. — Т. 2. Івакін Г. Міфічні вали «града» Ізяслава-Святополка в Киє ві ХІ—ХІІІ століть // Opus Mixtum. — К., 2016. — № 4. — С. 183—194. Івакін Г.Ю., Козубовський Г.А., Козюба В.К., Поляков С.Є., Чекановський А.А., Чміль Л.В. Науковий звіт про до- слідження комплексу Михайлівського Золотоверхо- го монастиря та прилеглих територій в місті Києві у 1998 р. // Науковий архів Інституту археології Націо- нальної академії наук України. — 1998/92. Івакін Г.Ю., Гончар В.М., Сиром’ятников О.К. археоло- гічні дослідження по вул. Смірнова-ласточкина, 11 в м. Києві у 1998 р. // Науковий архів Інституту археології Національної академії наук України. — 1998/39. Івакін Г.Ю., Гончар В.М., Сиром’ятников О.К. Досліджен- ня оборонних споруд ХІ—XVII ст. Копиревого кінця у 1998 р. // археологічні відкриття в Україні 1998— 1999 рр. — К., 1999. — С. 10—11. Килиевич С.Р. Детинец Киева IX — первой половины XIII веков. По материалам археологических исследова- ний. — К.: Наукова думка, 1982. Козюба В.К. «Місто Володимира» у Києві: історична ре- альність чи історіографічний міф? // Стародавній Іс- коростень і слов’янські гради. — Коростень, 2008. — Т. І. — С. 237—271. Комар О.В. «Дохристиянська» монументальна архітек- тура Старокиївської гори (проблеми датування та атрибуції) // Opus Mixtum. — 2013. — № 1. — С. 106—121. Мальченко О.Є. Вплив артилерійської практики на ре- конструкцію Київської фортеці в останній третині XVII ст. // Київська старовина. — К., 2012. — № 4. — С. 16—40. Мовчан І.І., Боровський Я.Є., Климовський С.І., Гончар В.М., Сиром’ятников О.К. Нові дослідження стародавнього Києва (місто «Ярослава») // археологічні відкриття в Україні 1998—1999 рр. — К., 1999. — С. 28—31. Мовчан І.І., Боровський Я.Є., Гончар В.М., Ієвлєв М.М. Звіт про археологічні дослідження на вул. Великій Жи- томирській, 2 м. Києва // Науковий архів Інститу- ту археології Національної академії наук України. — 2001/11. Мовчан І.І., Ієвлев М.М., Козловський А.О., Гончар В.М. Звіт про археологічні дослідження Старокиївської експе- диції Інституту археології НаНУ в 2002—2003 рр. у м. Києві по вул. В. Житомирській, 2а // Науковий архів Інституту археології Національної академії наук України. — 2003/224. Мовчан І.І., Боровський Я.Є., Гончар В.М. Нове у вивчен- ні оборонних споруд Києва // Нові вивчення давніх пам’яток Києва. — Мат-ли наук. конф. Національ- ного заповідника «Софія Київська». — К., 2003. — С. 150—162. Сагайдак М.А. Великий город Ярослава. — К.: Наукова думка, 1982. Сагайдак М.А. К вопросу о лядских воротах древнего Кие- ва // Древнерусский город. — К., 1984. — С. 110— 114. Сагайдак М.А., Боровський Я.Є. Звіт про археологічні роз- копки в «городі» Ярослава (Рейтарська вул. № 36— 38, вул. Калініна № 15—17) в 1978 р. // Науковий ар- хів Інституту археології Національної академії наук України. — 1978/20б. Самойловський І.М. Розвідки і розкопки в Києві та його околицях в 1947—1948 рр. // археологічні пам’ятки УРСР. — К., 1952. — 3. — С. 73—84. Самойловський І.М. Міська брама Х ст. у Києві // археоло- гія. — 1965. — ХІХ. — С. 183—188. Самойловський І.М., Мезенцева Г.Г. археологічні спо- стереження і розвідки в Києві та поблизу нього в 1949—1951 рр. // археологічні пам’ятки УРСР. — К., 1955. — V. — С. 179—183. Стефанович В. З археологічних розвідкович розкопок 1913 року в Києві // Наукові записки Інституту істо- рії матеріальної культури. — К., 1935. — Кн. 5—6. — С. 189—190. Раппопорт П.А. очерки по истории русского военного зодчества Х—ХІІІ вв. — М.; л., 1956 (Материалы и исследования по археологии СССР — 52). Толочко П.П. Історична топографія стародавнього Киє- ва. — К.: Наукова думка, 1970. Толочко П.П. историческая топография раннего Киева: реальная и вымышленная // Ruthenica. — 2009. — 8. — С. 151—183. Шевченко Д. Давньоруський культурний шар лядських воріт (за матеріалами досліджень 2001 року) // Opus Mixtum. — 2013. — № 1. — С. 174—182. Ячменьов Н., Молчановський Ф. Нові археологічні роз- копки у Києві // Соціалістичний Київ. — 1936. — № 7—8. — С. 64—67. Надійшла 21.03.2017 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 3 103 В.С. Жигола 1 1 Младший научный сотрудник редакционно-издательского отдела Института археологии НАН Украины, gvjredaktor@gmail.com ПРоБлЕМа ВоССТаНоВлЕНиЯ ДРЕВНЕРУССКиХ УКРЕПлЕНиЙ СТаРоКиЕВСКоЙ гоРЫ В СЕРЕДиНЕ XVII в. археологические исследования укреплений Старокиевской горы предоставляют ряд случаев из зафиксирован- ными двумя параллельными или почти параллельными рядами рвов и валов. Во всех случаях зафиксировано меньший ров с резкими склонами стен и широкий округлодонный ров, кото- рый имеет большую окружность и расположен с внешней стороны меньшего рва. Датировка первого рва древне- русским временем не вызывает сомнений ни у кого из исследователей, внешний же датировался по-разному — древнерусским временем, Новым временем или бывшим в употреблении в оба периода. По нашему мнению, внешний ров принадлежит только к периоду Нового времени, хотя и не исключено, что в некоторых местах мог проходить ров древнее, который был восстановлен и увеличен. Существование двух параллельных рвов различных временных отрезков свидетельствует о том, что на 50— 70-е гг. XVII в. часть древнерусских рвов была засыпана, часть валов была демонтирована, поэтому строители Старокиевской крепости прокапывают новый ров и насыпают новый вал. Кроме того, периметр фортификации Нового времени больше древнерусского, что объясняется попыткой полностью использовать природные условия Старокиевской горы, а также создать укрепления, которые отвечали тогдашним военным нормам — прямые от- резки стен с резкими поворотами. отмечены места совпадения линий укреплений древнерусского и Нового времени — это места, где макси- мально использованы условия Старокиевской горы как в Х—ХIII вв., так и в XVII в. Также в Новое время было решено использовать выгодно устроенные Золотые и лядские ворота. Сопоставления плана Киева 1750 г. с современным планом города, использование данных археологических ис- следований позволили уточнить места устройства фортификационных сооружений Х, ХI—ХIII и ХVII—XVIII вв., что пригодится при будущих исследованиях укреплений Верхнего Киева разных периодов. К л ю ч е в ы е с л о в а: Старокиевская гора, Х—ХIII вв., XVII—XVIII в., фортификация. Vitalii S. Zhyhola 1 1 Research associate in the Editing and Publishing Department of the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, gvjredaktor@gmail.com pROblEM Of RE-buIldInG thE AncIEnt Rus fORtIfIcAtIOns At stAROkyIVskA MOuntAIn In MIddlE Of 17th cEntuRy Archaeological research of the fortifications at starokyivska Mountain present a series of cases where two parallel or almost parallel rows of moats and embankments are recorded. A smaller moat with abrupt sides and a wide moat with rounded bottom and big circumferences situated outside the smaller moat are recorded in all cases. no scholar questioned the first moat’s dating by the Ancient Rus period, while the outer moat was dated in different ways: by the Ancient Rus period, by the modern period, or being used in both periods. to the author’s opinion, the outer moat belonged only to the modern era, though it cannot be excluded that an older moat, re-built and widened, could lay on its way in certain places. Existing of two parallel moats dated by different stretches testify that part of Ancient Rus moats were filled in and part of embankments was dismounted by the period from 1650s to 1670s; therefore, the starokyivska fortress’ builders dug a new moat and raised a new embankment. besides, the modern period fortification’s perimeter is bigger than the Ancient Rus one; this is caused by an attempt to fully use the natural conditions of starokyivska Mountain, as well as to create the forti- fications corresponding the up-to-date military norms: straight wall sections with sharp turns. places where the Ancient Rus and the modern periods fortification lines coincide are recorded. these are the places where the conditions at starokyivska Mountain are used to the limit both in the period from the 10th to the 13th centuries, and in the 17th century. It was also decided in the modern period to use favourably designed Golden and the liadski Gates. the comparison of 1750 plan of kyiv with today city plan and the usage of archaeological research data allowed the author to clarify the places where the 10th century, the 11th—13th, and the 17th and 18th centuries fortification structures were built. It will be useful in future research of various periods fortifications in upper kyiv. K e y w o r d s: Starokyivska Mountain, period from the 10th to the 13th centuries, the 17th and the 18th centuries, fortification. References Alferova G.V., kharlamov V.A. krepostnyie ukrepleniia kieva vo vtoroi polovine XVII veka (novyie materialy). Voprosy istorii. Moskva: Izdatelstvo «pravda», 1979, iss. 7, pp. 61-75. Alferova G.V., kharlamov V.A. kiev vo vtoroi polovine XVII veka. Istoriko-arkhitekturnyi ocherk. kyiv: naukova dumka, 1982. ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 3104 bogusevich V.A., Rappoport p.A, linka n.V. Otchet o raskopkakh vala «goroda yaroslava» v kiieve v 1952 g. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy, 1952/15b. borovskyi ya.ye. Arkheolohichni doslidzhennia v «horodi» yaroslava. Arkheolohichni doslidzhennia starodavnioho Kyieva. kyiv, 1976, pp. 86-107. borovskii ya.ye., kaliuk A.p., Arkhipova ye.I. Otchet ob arkheologicheskikh issledovaniiakh v «Verkhnem kiieve». Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy, 1989/28. borovskyi ya.ye., Movchan I.I. pivdenni (sofiiski) vorota v oboronnii systemi kyivskoho dytyntsia. Istoriia Rusi-Ukrainy (istoryko- arkheolohichnyi zbirnyk). kyiv, 1998, pp. 84-91. borovskyi ya.ye., sahaidak M.A. Zvit pro arkheolohichni doslidzhennia v starodavniomu kyievi v 1980 r. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy, 1980/17b. borovskii ya.ye., sagaidak M.A. Arkheologicheskie issledovaniia Verkhnego kieva v 1978-1982 gg. Arkheologicheskie issledovaniia Kiieva 1978-1983 gg. kyiv, 1985, pp. 38-60. diadenko V.d. Razvedka i nabliudeniia za zemlianymi rabotami v kiieve. Arkheologicheskie issledovaniia na Ukraine v 1967 g. kyiv, 1968, iss. 2, pp. 207-208. Ivakin h. Mifichni valy «hrada» Iziaslava-sviatopolka v kyievi ХI-ХIII stolit. Opus Mixtum. kyiv, 2016, iss. 4, рр. 183-194. Ivakin h.yu., kozubovskyi h.A., koziuba V.k., poliakov s.ye., chekanovskyi A.A., chmil l.V. naukovyi zvit pro doslidzhennia kompleksu Mykhailivskoho Zolotoverkhoho monastyria ta prylehlykh terytorii v misti kyievi u 1998 r. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy, 1998/92. kilievich s.R. detinets kiieva IX - pervoi poloviny XIII vekov. po materialam arkheologicheskikh issledovanii. kyiv, 1982. komar O.V. «dokhrystyianska» monumentalna arkhitektura starokyivskoi hory (problemy datuvannia ta atrybutsii). Opus Mixtum. kyiv, 2013, iss. 1, pp. 106-121. koziuba V.k. «Misto Volodymyra» u kyievi: istorychna realnist chy istoriohrafichnyi mif? Starodavnii Iskorosten i slovianski hrady. korosten, 2008, iss. I, pp. 237-271. Malchenko O.ye. Vplyv artyleriiskoi praktyky na rekonstruktsiiu kyivskoi fortetsi v ostannii tretyni XVII st. Kyivska starovyna. kyiv, 2012, iss. 4, pp. 16-40. Movchan I.I., borovskyi ya.ye., klymovskyi s.I., honchar V.M., syromiatnykov O.k. novi doslidzhennia starodavnioho kyieva (misto «yaroslava»). Arkheolohichni vidkryttia v Ukraini 1998-1999 rr. kyiv, 1999, pp. 28-31. Movchan I.I., borovskyi ya.ye., honchar V.M., Iievliev M.M. Zvit pro arkheolohichni doslidzhennia na vul. Velykii Zhytomyrskii, 2 m. kyieva. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy, 2001/11. Movchan I.I., Iievlev M.M., kozlovskyi A.O., honchar V.M. Zvit pro arkheolohichni doslidzhennia starokyivskoi ekspedytsii Instytutu arkheolohii nAnu v 2002-2003 rr. u m. kyievi po vul. V. Zhytomyrskii, 2a. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy, 2003/224. Movchan I.I., borovskyi ya.ye., honchar V.M. nove u vyvchenni oboronnykh sporud kyieva. Novi vyvchennia davnikh pamiatok Kyieva. Materialy naukovoi konferentsii Natsionalnoho zapovidnyka «Sofiia Kyivska». kyiv, 2003, pp. 150-162. Rappoport p.A. Ocherki po istorii russkogo voiennogo zodchestva X-XIII vv. Moskva; leningrad, 1956. sahaidak M.A. Velikii gorod yaroslava. kyiv, 1982. sahaidak M.A. k voprosu o liadskikh vorotakh drevnego kiieva. Drevnerusskii gorod. kyiv, 1984, pp. 110-114. sahaidak M.A., borovskyi ya.ye. Zvit pro arkheolohichni rozkopky v «horodi» yaroslava (Reitarska vul. 36-38, vul. kalinina 15- 17) v 1978 r. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy, 1978/20b. samoilovskyi I.M. Rozvidky i rozkopky v kyievi ta yoho okolytsiakh v 1947-1948 rr. Arkheolohichni pamiatky URSR. kyiv, 1952, iss. 3, pp. 73-84. samoilovskyi I.M. Miska brama X st. u kyievi. Arkheolohiia. 1965, iss. XIX, pp. 183-188. samoilovskyi I.M., Mezentseva h.h. Arkheolohichni sposterezhennia i rozvidky v kyievi ta poblyzu nioho v 1949-1951 rr. Arkheolohichni pamiatky URSR. kyiv, 1955, iss. V, pp. 179-183. shevchenko d. davnioruskyi kulturnyi shar liadskykh vorit (za materialamy doslidzhen 2001 roku). Opus Mixtum, 2013, iss. 1, pp. 174-182. stefanovych V. Z arkheolohichnykh rozvidkovych rozkopok 1913 roku v kyievi. Naukovi zapysky Instytutu istorii materialnoi kultury. kyiv, 1935, iss. 5-6, pp. 189-190. tolochko p.p. Istorychna topohrafiia starodavnioho kiieva. kyiv, 1970. tolochko p.p. Istoricheskaia topografiia rannego kyieva: realnaia i vymyshlennaia. Ruthenica, 2009, iss. 8, pp. 151-183. Vysotskii s.A. Zolotyie vorota v kiieve. kyiv, 1982. yachmenov n., Molchanovskyi f. novi arkheolohichni rozkopky u kyievi. Sotsialistychnyi Kyiv, 1936, iss. 7-8, pp. 64-67. yolshin d.d. O «monumentalnoi arkhitekture» kiieva v X v. Dialog kultur i narodov srednevekovoi Evropy. K 60-letiiu so dnia rozhdeniia Yevgeniia Nikolaievicha Nosova. sankt-peterburg, 2010, pp. 151-164. Zakrevskii n. Opisaniie kiieva. Moskva, 1868, iss. 2. Zhyhola V. Rovy ukriplen starokyivskoi hory u druhii polovyni XVII st. Nauka i osvita u kraieznavchomu vymiri. Materialy ХХХII Mizhnarodnoi Kraieznavchoi Konferentsii Molodykh uchenykh. Sektsiia «Arkheolohiia ta kraieznavstvo». kyiv: Vydavets Oleh filiuk, 2014, pp. 15-20. Zhyhola V. sofiiska brama v druhii polovyni XVII-XVIII st. Arkheolohiia & fortyfikatsiia Ukrainy. kamianets-podilskyi: Vydavnytstvo Medobory-2006. 2014a, pp. 200-206.

Проблема відновлення давньоруських укріплень Старокиївської гори в середині XVII ст.

Institution

Ähnliche Einträge