Пам’яті О.В. Сухобокова

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Археологія
Дата:2017
Автор: Біляєва, С.О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут археології НАН України 2017
Теми:
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195500
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Пам’яті О.В. Сухобокова / С.О. Біляєва // Археологія. — 2017. — №. 3. — С. 143–144. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-195500
record_format dspace
spelling Біляєва, С.О.
2023-12-05T12:15:58Z
2023-12-05T12:15:58Z
2017
Пам’яті О.В. Сухобокова / С.О. Біляєва // Археологія. — 2017. — №. 3. — С. 143–144. — укр.
0235-3490
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195500
uk
Інститут археології НАН України
Археологія
Хроніка
Пам’яті О.В. Сухобокова
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Пам’яті О.В. Сухобокова
spellingShingle Пам’яті О.В. Сухобокова
Біляєва, С.О.
Хроніка
title_short Пам’яті О.В. Сухобокова
title_full Пам’яті О.В. Сухобокова
title_fullStr Пам’яті О.В. Сухобокова
title_full_unstemmed Пам’яті О.В. Сухобокова
title_sort пам’яті о.в. сухобокова
author Біляєва, С.О.
author_facet Біляєва, С.О.
topic Хроніка
topic_facet Хроніка
publishDate 2017
language Ukrainian
container_title Археологія
publisher Інститут археології НАН України
format Article
issn 0235-3490
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195500
citation_txt Пам’яті О.В. Сухобокова / С.О. Біляєва // Археологія. — 2017. — №. 3. — С. 143–144. — укр.
work_keys_str_mv AT bílâêvaso pamâtíovsuhobokova
first_indexed 2025-11-25T23:10:43Z
last_indexed 2025-11-25T23:10:43Z
_version_ 1850579423506464768
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 3 143 Пам’яті О.В. СухОбОкОВа Мені не хотілось говорити про пам’ять, вона вже позначена назавжди в науці, й надовго у навколишньому світі, поки живуть маленькі та дорослі нащадки неординарної людини. Відразу ж на згадку спадають експедиційні буденні події: Очаків, яскравий гумор, іронія непересічного Олега Васильовича, як завжди із улюбленцем Роні, без якого його неможли- во було уявити. Енциклопедичні знання і від- повіді, які він мав на будь-яке питання, вража- ли. Водночас в ньому ніколи не було навіть тіні зверхності, він органічно входив у середовище не настільки обізнаних, як він. Студенти його поважали, любили, не боялися, навіть попри його гострі зауваження. Поява О.В. Сухобокова в Очакові у 1997 р. співпала із народженням українсько-турецької експедиції, науковим консультантом якої він був кілька років поспіль. Того ж року археоло- гічна доля подарувала йому надзвичайне від- криття: були виявлені оригінальні залишки стін Очаківської фортеці, знищеної під час штурму і остаточно розібраної місцевими мешканця- ми у XIX—XX ст. Він простежив подвійну кон- струкцію фортифікації, яка складалася із двох стін: зовнішня стіна зведена із сирцевої цегли, у верхній частині якої трапилося кам’яне ядро, та внутрішня — з оброблених плит вапняку та ракушняку із забутовкою дрібним камінням. Досліджена конструкція повністю співпала із описом у документі, пізніше знайденому і опрацьованому членами експедиції В. Остап- чуком та К. Фінкель в Архіві прем’єр-міністра у Стамбулі. На плані початку XVIII ст. вона ло- калізується як частина північної стіни Старої фортеці Очакова. Олегу Васильовичу щастило на унікальні знахідки, які рідко трапляються під час розкопок поселень чи міст: абсолютно цілий полив’яний горщик, точна аналогія яко- му знайдена у Білграді на Балканах, фрагмент полумиска XV ст., подібного до таких самих із Середнього Подніпров’я, що наводило на дум- ку про зв’язки Османського міста із україн- ськими землями. Перелік можна продовжува- ти, але все це не просто удача, але й археологіч- на інтуїція, помножена на досвід та знання. Всі, хто був того літа в експедиції, завжди згадують кумедний епізод, коли на Очаківську базу «Природа», де розмістилася експедиція, вперше приїхав відомий турецький професор Бозкурт Ерсой. Адаптація до незнайомої кра- їни з незвичною мовою та культурою давалася йому вкрай важко, української чи російської мови він не знав, говорив турецькою та англій- ською, ще трохи німецькою. До того ж це був його перший візит до України. Прибувши на базу, турецький професор розгубився і не знав, як і про що говорити з нами, іноземцями. Нам теж треба було якось привітатися, познайоми- тися, ввічливо спитати Бозкурта Ерсоя про пе- реліт та дорогу, але і ми зніяковіли, бо також не мали достатнього досвіду спілкування з ту- знавцем мистецтва і літератури, тонким полі- тичним аналітиком, його глибокими знання- ми та ерудицією послуговувалися колеги і дру- зі. Доля подарувала йому численні наукові від- криття і знахідки. Але справжнім скарбом та найважливішою знахідкою Олега Сухобокова стала його віддана дружина, вірна супутниця, вдячна колега, — Світлана Юренко. Ніжно і дбайливо плекає пам’ять і береже спадок бать- ка донька — Ольга, яка сама стала фаховим іс- ториком і зараз виховує онука Олега Васильо- вича — маленького Романа. Вшановуючи світлу пам’ять Олега Васильо- вича, колектив відділу давньоруської та серед- ньовічної археології ІА НАНУ всіляко підтри- мує розвиток ідей вченого, і далі буде робити все можливе для збереження і популяризації його наукової спадщини. А.П. Томашевський, к. і. н., відділ давньоруської та середньовічної археології ІА НАНУ ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 3144 рецькими колегами. Тишу першим порушив Олег Васильович, який з іноземних мов доско- нало знав лише французьку. Зрозумівши, що Боскурт не розуміє французьку, він вийшов із ситуації лише йому притаманним чином: ши- роко розставив обидві руки, імітуючи крила літака, й зображуючи політ, спитав: «Як леті- ли?». Лід миттєво розтанув, всі весело засмія- лися і відтоді спілкування налагодилося (нала- годився «міжкультурний діалог»). Згодом ми з турецькими археологами стали друзями, співп- рацювали з ними не лише в Очакові, а і перші роки розкопок Аккерманської фортеці. Туди ж як науковий консультант експедиції приїздив і О.В. Сухобоков. Чим більша відстань у часі від останньої зустрічі з Олегом Васильовичем, тим кра- ще усвідомлюєш відому істину: «Велике ба- чать лише на відстані». Його гострий розум та неабиякі наукові та творчі здібності так і не були повністю реалізовані… Не все залежало від нього, по-різному складалися обставини. Але глибокі знання і потужна інтуїція давали йому можливості передбачення нових обріїв, напрямків і шляхів вирішення тих чи інших наукових проблем. Одним з таких прикла- дів є його ідеї щодо питання ранніх взаємин слов’ян і тюрок у середині І тис. н. е. Він на- віть виходив за ці хронологічні межі і ширше ставив питання про взаємини слов’янських і тюркських народів на теренах України. Тепер його думки стали надбанням історіографії цієї проблематики: саме він першим поставив пи- тання, що лише в останні роки знаходить рі- шення у працях антропологів. А тоді він пи- сав: «Мабуть, є певні підстави говорити про фізичний внесок тюркомовних народів у форму- вання слов’янських народів України у період фор- мування давньоруської держави та у наступні століття. Тема ця вкрай цікава і все ще чекає на свого дослідника» (Сухобоков О.В. Славяне и тюрки на Левобережной Украине: к истории ранних взаимоотношений // Зб. мат-лів між- нар. наук. конф. «Ураїна–Туреччина: минуле, сучасне, майбутнє» (14—15.05. 2002) — Київ; Анкара, 2004, С. 274). С.О. Біляєва, д. і. н., відділ давньоруської та середньовічної археології ІА НАНУ