"Неолітична революція” в археології України початку ХХІ ст.
У статті йдеться про принципові зміни в концепції неолітизації України, що сталися останніми роками.
Gespeichert in:
| Datum: | 2017 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2017
|
| Schriftenreihe: | Археологія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195505 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | "Неолітична революція” в археології України початку ХХІ ст. / Л.Л. Залізняк // Археологія. — 2017. — №. 4. — С. 5–25. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-195505 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1955052025-02-10T01:38:57Z "Неолітична революція” в археології України початку ХХІ ст. «Neolithic revolution» in archaeology of Ukraine at the beginning of the 21st century «Неолитическая революция» в археологии Украины начала ХХІ века Залізняк, Л.Л. Статті У статті йдеться про принципові зміни в концепції неолітизації України, що сталися останніми роками. Due to a significant replenishment of the sources at the beginning of the 21st century, there was a change of conceptions on the Neolithization process on the territory of Ukraine. The south-east version of neolithization of Ukraine, which was well-known at the second half of the 20th century with the name of «eastern stock breeding impulse», was not confirmed. On the other hand, there are numerous archaeological, palaeozoological and palaeobotanic data in behalf of south-western variant of neolithization of Ukraine. Ukraine, and first of all the Dnipro right bank territory, switched to the Neolithic at the end of the 6th - 5th millennia BC (cal.), the way the whole Central Europe did. It happened in the mode of «balkanization» due to the four main waves of the Neolithic farmerscolonists from the Balkans and the Danube River region: 1) Hrebenyky culture (the second half of the 7th millennium BC); 2) Criș (the first half of the 6th millennium BC); 3) Linear Pottery culture (second half of the 6th millennium BC); 4) Cucuteni-Trypillia (the 5th millennium BC). As in Central Europe, on territory of Ukraine, there were two types of the Neolithic: north-eastern woodland and southwestern agriculture and cattle breeding ones. To the south-west province of the Neolithic in Ukraine included farmers and cattle breeders of the Criș, Linear Pottery, and Cucuteni-Trypillia cultures, genetically related to the Neolithic of the Balkans and the Danube region. The woodland Neolithic of the region covers the cultures of indigenous hunters and fishers, who were already acquainted with clay ware, but did not yet own the skills of productive economy. They were the DniproDonetsk, Pit-Comb Ware, Volynian, Surska, Donetsk, and Tash-Air cultures. The earliest in Ukraine reliable traces ofsubstantiated economy are observed in the Körös culture materials ofZakarpattia region (first part of the 6th millennium BC (cal.)) and the Linear Pottery culture of Volyn and Dnister region (second half of the 6th millennium BC (cal.)). Finally, in the 5th millennium BC, the Cucuteni-Trypillia culture population arriving from the south-west to Neolithic Ukraine completely neolithizated the Right-Bank forest-steppe region from the Carpathians to the Dnipro River. The Buh-Dnister culture (BDC) developed under the Criș culture’s influence from Moldova territory between the Dnister and the South Buh Rivers in the middle of the 6th millennium BC (cal.). Pressed by the new migration waves of the farmers from the Danube region (Linear Band Pottery and Cucuteni-Trypillia), the BDC bearers moved aside in the north-east direction in Kyiv and Cherkasy Dnipro regions, where the Dnipro-Donets culture appeared at the end of the 6th millennium BC (cal.). The historical value of the Trypillia culture for the Ukrainian prehistory is in final victory of production economy on the Dnipro’s right bank first, and later, on the south of Left-Bank Ukraine. In fact, the population of the Black Sea steppe region, the Sea of Azov, and Donbas regions obtained the first skills of cattle breeding and agriculture from the Trypillians in the 5th and the 4th millennia BC (cal.). These Neolithic innovations from Trypillia to the steppe Eneolithic of the Black and Azov Seas regions were provided by so called «steppe Trypillia», known by the burials of Zhyvotyliv-Vovcha type. Consequently, the Neolithic of Ukraine is not an exception from the whole-European context. Right-Bank Ukraine was neolithizated synchronously with Central Europe as a result of colonization by the oldest farmers-colonists from the Danube region in the 6th-5th millennia BC (cal.). While in the 5th-4th millennia BC, Neolithic innovations from forest-steppe of Right-Bank Ukraine spread northward to Polissia and to the east and south-east of Ukraine. At the beginning of the 21st century, there was a change of conceptions of neolithization of the region in archaeology of Ukraine. The old south-west conception was replaced by the south-western one which corresponds to a general-European vision of the Neolithic revolution in Central Europe by its colonization in the 7th-5th millennia BC by the Neolithic farmers from the Balkans through the Danube region. Вследствие существенного пополнения источников в начале ХХI ст. произошла смена концепций процесса неолитизации территории Украины. Не подтвердилась юго-восточная версия неолитизации Украины, которая была широко известна во второй половине ХХ ст. под названием «восточного скотоводческого импульса». Зато имеем многочисленные свидетельства археологии, палеозоологии и палеоботаники в пользу юго-западного варианта неолитизации Украины. Как и вся Центральная Европа, Украина, прежде всего Правобережная, перешла к неолиту в VI—V тыс. до н. э. Это случилось в режиме «балканизации» благодаря четырем главным волнам неолитических земледельцев-колонистов из Балкан и Подунавья: 1. Гребеники (вторая половина VІІ тыс. до н. э. (cal.)); 2. Криш (первая половина VІ тыс. до н. э.); 3. культура линейно-ленточной керамики (вторая половина VІ тыс. до н. э.); 4. Кукутени-Триполье (V тыс. до н. э.). Как и в Центральной Европе, на территории Украины существовало два типа неолита — северо-восточный лесной и юго-западный земледельческо-скотоводческий. К юго-западной провинции неолита Украины относятся земледельцы-скотоводы культуры Криш, линейно-ленточной керамики, Кукутени-Триполья, генетически связанные с неолитом Балкан и Подунавья. В лесной неолит региона входят культуры автохтонных охотников и рыболовов, которые уже знали глиняную посуду, но еще не владели навыками производящего хозяйства — культуры днепро-донецкая, волынская, ямочно-гребенчатой керамика, сурская, донецкая, таш-аирская. Наиболее ранние в Украине достоверные следы производящей экономики прослежены на материалах культуры Кереш Закарпатья второй четверти VІ тыс. до н. э. (cal.), культуры линейно-ленточной керамики Волыни и Поднестровья второй половины VІ тыс. до н. э. А в V тыс. до н. э. прибывшее из юго-запада в неолитическую Украину население культуры Кукутени-Триполье окончательно неолитизировало всю правобережную лесостепь от Карпат до Днепра. Под кришским влиянием из территории Молдовы на междуречье Днестра и Южного Буга в середине VІ тыс. до н. э. (cal.) сформировалась буго-днестровская культура (БДК). Под давлением новых миграционных волн неолитических земледельцев из Подунавья (линейно-ленточной керамики, Кукутени-Триполья) носители БДК отошли в северо-восточном направлении в Киево-Черкасское Поднепровье, где в конце VІ тыс. до н. э. (cal.) возникла днепро-донецкая культура. Историческое значение трипольской культуры для первобытной истории Украины заключается в окончательной победе производящего хозяйства сначала на Правобережной, а позже и на юге Левобережной Украины. Ведь население степного Причерноморья, Приазовья, Донбасса получили первые навыки скотоводства и земледелия от трипольцев в V—ІV тыс. до н. э. (cal.). Проводником этих неолитических новаций от Триполья к степному энеолиту Причерноморья и Приазовья было т. наз. «степное триполье», известное по захоронениям животиловсковолчанского типа. Таким образом, неолит Украины не является исключением из общеевропейского контекста. Правобережная Украина перешла к неолиту синхронно с Центральной Европой в результате колонизации древнейшими земледельцами Европы из Подунавья в VI—V тыс. ВС. А в V—ІV тыс. ВС неолитические новации из лесостепей Правобережья распространились на север в Полесье, на восток и юго-восток Украины. Фактически, в начале ХХІ ст. в археологии Украины произошла смена концепций неолитизации региона. На смену старой юго-восточной версии приходит юго-западная, что отвечает общеевропейскому виденью неолитической революции в Центральной Европе путем ее колонизации в VII—V тыс. ВС неолитическими земледельцами из Балкан через Подунавье. 2017 Article "Неолітична революція” в археології України початку ХХІ ст. / Л.Л. Залізняк // Археологія. — 2017. — №. 4. — С. 5–25. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195505 uk Археологія application/pdf Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Залізняк, Л.Л. "Неолітична революція” в археології України початку ХХІ ст. Археологія |
| description |
У статті йдеться про принципові зміни в концепції неолітизації України, що сталися останніми роками. |
| format |
Article |
| author |
Залізняк, Л.Л. |
| author_facet |
Залізняк, Л.Л. |
| author_sort |
Залізняк, Л.Л. |
| title |
"Неолітична революція” в археології України початку ХХІ ст. |
| title_short |
"Неолітична революція” в археології України початку ХХІ ст. |
| title_full |
"Неолітична революція” в археології України початку ХХІ ст. |
| title_fullStr |
"Неолітична революція” в археології України початку ХХІ ст. |
| title_full_unstemmed |
"Неолітична революція” в археології України початку ХХІ ст. |
| title_sort |
"неолітична революція” в археології україни початку ххі ст. |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195505 |
| citation_txt |
"Неолітична революція” в археології України початку ХХІ ст. / Л.Л. Залізняк // Археологія. — 2017. — №. 4. — С. 5–25. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT zalíznâkll neolítičnarevolûcíâvarheologííukraínipočatkuhhíst AT zalíznâkll neolithicrevolutioninarchaeologyofukraineatthebeginningofthe21stcentury AT zalíznâkll neolitičeskaârevolûciâvarheologiiukrainynačalahhíveka |
| first_indexed |
2025-12-02T13:03:46Z |
| last_indexed |
2025-12-02T13:03:46Z |
| _version_ |
1850401753046974464 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 5
Статті
© Л.Л. ЗаЛіЗняк, 2017
Л.Л. Залізняк *
«НЕОЛІТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ»
В АРХЕОЛОГІЇ УКРАЇНИ ПОЧАТКУ ХХІ ст.
УДк: 903'1.001.11(477)"20"(091)
* ЗаЛіЗняк Леонід Львович — доктор історичних
наук, професор, заввідділу кам’яної доби інституту
археології нан України, zaliznyakl@ukr.net
У статті йдеться про принципові зміни в концепції нео-
літизації України, що сталися останніми роками.
К л ю ч о в і с л о в а: неоліт України, відтворюваль-
не господарство, культури Гребеники, Криш, буго-
дністровська, лінійно-стрічкової кераміки, Трипілля, до-
керамічний неоліт.
Вступ
неоліт — доба виникнення і поширення від-
творювального господарства, археологічною
ознакою якої є найдавніший керамічний по-
суд. Тобто маємо два формальні критерії нео-
літу — відтворювальна економіка та кераміка,
час поширення яких, принаймні в помірній та
північній смугах Європи, не збігається. У лісо-
вій та лісостеповій зонах поява кераміки пере-
дувала поширенню елементів землеробства та
скотарства. Фактично помірна смуга Європи у
VI—IV тис. до н. е. переживала добу своєрідного
керамічного мезоліту, коли місцеві мезолітичні
мисливці та рибалки запозичили від південних
неолітичних колоністів Балкано-Дунайського
регіону (культури криш-Старчево, лінійно-
стрічкової кераміки, кукутені-Трипілля) кера-
мічний посуд, але не перейшли до землероб-
ства та скотарства.
кераміка не випадково стала формаль-
ним критерієм неоліту. Її виникнення тісно
пов’язане із зародженням відтворювально-
го господарства в центрах доместикації зер-
нових культур та приручення вівці та кози на
Близькому Сході. Різке збільшення ролі зерна
в раціоні людини супроводжувалося поширен-
ням термостійкого і водотривкого глиняного
посуду з двох причин. Зібраний врожай зер-
на можна зберігати тривалий час лише в сухо-
му середо вищі, зокрема у великих посудинах
корчагах-зерновиках. крім того, людський ор-
ганізм не пристосований до вживання зерна в
сирому стані, а лише у вареному, зокрема у ви-
гляді каші. Тому вогнетривкий глиняний гор-
щик став обов’язковим атрибутом культури
неолітичних вирощувачів зернових культур —
пшениці, ячменю, гороху, сочевиці.
Була й третя причина виникнення кераміч-
ного посуду саме в неоліті. Вона пов’язана з
утилізацією не зерна, як перші дві, а м’яса та
риби. криза мисливського господарства, що
передувала неолітичній революції, супрово-
джувалася винищенням промислових тварин
і різким скороченням продуктів мисливства.
Перші спроби доместикації кіз та овець не мог-
ли забезпечити колективи достатньою кількіс-
тю м’яса. Глиняний посуд створював додаткові
можливості повніше, раціональніше викорис-
товувати продукти примітивного тваринни-
цтва, мисливства і рибальства. кістки тварин,
які в попередню мезолітичну епоху не вико-
ристовувалися в їжу, в неоліті почали варити в
горщиках. Варіння риби суттєво подовжувало
час її зберігання, дозволяло повніше викорис-
тати харчовий потенціал рибальства.
Саме можливість раціональнішого вико-
ристання продуктів мисливства, рибальства та
збиральництва стало головною причиною за-
позичення кераміки мезолітичними мислив-
цями лісової смуги Європи від неолітичних
землеробів Балкан та Подунав’я. Поширення
глиняного посуду у мезолітичній Європі, в якій
наростала криза мисливського господарства,
продовжило вік привласнювальної економіки
в лісовій зоні на кілька тисячоліть. Фактично
перехід до відтворювального господарства у лі-
сах Європи відбувся лише з початком доби па-
леометалів.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 46
Серед визначальних передумов та причин
неолітизації Європи відзначимо наступні:
1. ріст населення на Близькому Сході вна-
слідок демографічних вибухів через поширен-
ня відтворювального господарства;
2. пошуки землеробами нових, ще не висна-
жених аграрних угідь;
3. поширення на північ сприятливих для
землеробства кліматичних умов в період ат-
лантичного потепління;
4. потреба в неолітичних новаціях мезолі-
тичних мисливців Європи через кризу мислив-
ського господарства у лісовій зоні.
Зазначені фактори у VII—VI тис. до н. е.
спричинили колонізацію стародавніми земле-
робами Близького Сходу спочатку Балкансько-
го півострова, а потім і басейну Дунаю. Перші
навички виробництва глиняного посуду, а пізні-
ше землеробства і скотарства, автохтонне насе-
лення лісової Європи отримало від неолітичних
колоністів Подунав’я. Тому в Європі маємо два
типи неоліту: південний балкано-дунайський
з керамікою і відтворювальною економікою і
північний лісовий — з керамікою, але без будь-
яких слідів землеробства чи скотарства.
Сказане повною мірою стосується території
України, де маємо дві культурно-історичні про-
вінції неоліту — південно-західну та північно-
східну (рис. 1). Південний захід Украї ни у
VI—IV тис. до н.е. колонізували неолітичні
землероби та скотарі з Балкан та Подунав’я
(культури криш (кк), лінійно-стрічкової ке-
раміки (кЛСк), кукутені-Трипілля (кТк).
Саме від них місцеве мисливське населен-
ня центру, півночі та сходу України отримало
навички виробництва кераміки, лишаючись
ще тривалий час мисливцями та рибалками —
культури буго-дністровська (БДк), дніпро-
донецька (ДДк), волинська (Внк), сурська
(Ск), ямково-гребінцевої кераміки (кяГк),
таш-аїрська (Так).
Витоки відтворювального
господарства неоліту України
Принципові зміни в баченні українськими вче-
ними процесу неолітизації країни торкнулися,
перш за все, шляхів та часу поширення відтво-
рювального господарства на території Украї-
ни. Загалом відомо три основні концепції нео-
літизації України (Залізняк та ін. 2016):
1. автохтоністська;
2. південно-східна;
3. південно-західна.
автохтоністський підхід в культурно-гене-
тичних побудовах — характерна риса радян-
Рис. 1. неолітичні культури України. Умовні знаки: 1 — волинська або німанська; 2 — дніпро-донецька; 3 — сурська;
4 — ямково-гребінцева; 5 — лінійно-стрічкової кераміки; 6 — буго-дністровська; 7 — кукутені; 8 — Трипілля
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 7
ської археології. адже на тлі космополітичного
міграціонізму відстоювання місцевого коріння
стародавніх культур і народів набувало певного
патріотичного забарвлення. Ця радянська тра-
диція у дещо трансформованому вигляді зберег-
лася і після набуття Україною незалежності.
Певну данину місцевому походженню нео-
літу свого часу віддав Д.я. Телегін, автохтонізм
якого полягав у виведенні найдавніших нео-
літичних пам’яток Середнього Подніпров’я
(струміль-гастятинський тип) з кудлаївської
мезолітичної культури Полісся (Телегін 1973,
с. 180). Разом з тим, дослідник не заперечував,
що неоліт Полісся та Середнього Подніпров’я,
формуючись на місцевій базі, отримав перші
навички керамічного виробництва, а пізніше
й відтворювального господарства з півдня — з
Подунав’я та кавказу.
Елементи подібної версії автохтонізму про-
стежуються у працях усіх дослідників, які тор-
калися проблеми ґенези культур лісового нео-
літу України (ДДк, Вк, кяГк, Дк), в тому
числі і автора цих рядків. адже лісовий нео-
літ постав на місцевій мезолітичній базі вна-
слідок запозичення глиняного посуду з півдня
у більш розвинених неолітичних землеробів
Подунав’я.
У статті під автохтоністською версією по-
ходження неоліту України маються на увазі
досить численні побудови відомих в Україні
фантастів на ниві передісторії України. Вони
переконані, що саме на наших теренах були
вперше приручені основні домашні тварини
та культурні рослини, які пізніше поширили-
ся з неолітичної України по усьому світі. Цей
радикальний автохтонізм базується на не під-
тверджених наукою припущеннях про ранню
місцеву доместикацію диких рослин і тварин.
В якості аргументів прибічники місцевих ко-
ренів відтворювального господарства поси-
лаються на широко відомий ботанікам факт
наявності серед рослин України диких форм
пшениці, винограду, вишні, груш, слив, яблук,
часнику, цибулі, моркви тощо. Чи достатньо
присутності диких родичів доместикованих
культур, щоб стверджувати, що вони були одо-
машнені саме в Україні? Виявляється ні. адже
центри доместикації тих чи інших тварин та
рослин, як правило, значно вужчі від зони по-
ширення їхніх диких предків.
Фундаментальний внесок у проблему ви-
значення первинних центрів одомашнення
сільськогосподарських культур, в тому числі і
поширених в Україні, зробив знаний генетик
М.і. Вавілов (1926; 1987).
як відомо, переважна більшість культурних
рослин України має закордонне походжен-
ня. Зокрема, це стосується широко відомого
«американ ського пакету» сільськогосподар-
ських культур: соняшник, кукурудза, картоп-
ля, томати, соя, квасоля, гарбуз, стручковий
перець (гіркий та солодкий), тютюн тощо. на-
віть символ України «чорнобривці, що посія-
ла мати» родом з америки, як і багато інших
українських культурних квітів України (напри-
клад, майори). Усі ці культури, без яких не-
можливо уявити собі традиційну Україну, були
завезені в Європу протягом останніх сторіч з
нового Світу.
Диких різновидів капусти найбільше в
Середземномор’ї. Вважається, що Східна Єв-
ропа запозичила капусту вже у культивова-
ному вигляді від греко-римських колоністів.
крім капусти з півночі Середземномор’я (Бал-
кани, апенніни, Піренеї), за М.і. Вавіловим,
походять доместиковані виноград та овес, а
також різноманітна городина: морква, буряк,
цибуля, часник, редька, петрушка, кріп, ща-
вель, салат. Про запозичення культурної ци-
булі з Північного Середземномор’я свідчить
сама її назва, що походить від італійського
cippola. Попри первинну доместикацію моркви
в Середземномор’ї, поширений в наш час по
всьому світу багатий на каротин помаранчевий
різновид моркви був виведений селекційним
шляхом у нідерландах в ХVII ст.
Дикі пращури гречки ростуть у передгір’ях
непалу та Північної індії. У Європі гречка
з’явилася у середньовіччі під назвою «араб-
ського чи татарського зерна». Тому за однією
версією гречку в Європу принесли араби, за
іншою — монголо-татари. Слов’янська назва
«гречка» може свідчити, що на південь Східної
Європи ця культура могла потрапити з монас-
тирських угідь Греції.
Дикі предки кавунів і динь досі ростуть на
півдні африки. кавун у Західну Європу зане-
сений хрестоносцями, а у Східну — татарами.
Диня на сході Європи відома з ХVI ст. Огірки
родом з індії, абрикоси — з китаю.
Попри наявність серед місцевих ботанічних
автохтонів України згаданих дикого виногра-
ду, вишні, груш, слив, яблук центрами їх пер-
винної доместикації були Близький Схід, Цен-
тральна азія, Середземномор’я. Поширені у
наш час культивовані версії цих фруктів і ягід
були завезені в Україну з Європи досить пізно
у XVIIі—XIX ст. не випадково селекційна вер-
сія вишні, що має дикого пращура і в Україні,
носить похідну від англійського cherry назву —
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 48
черешня. Монастирські сади півдня Європи у
пізньому середньовіччі та у нові часи були цен-
трами селекції овочів та фруктів.
найдавніші в Україні культурні плівчас-
ті пшениці (зокрема спелта) відомі з посе-
лень культур лінійно-стрічкової кераміки та
кукутені-Трипілля, генетично походять від ди-
ких різновидів з Близького Сходу, а не від ін-
ших диких пшениць, що і в наш час ростуть на
півдні України, зокрема у передгір’ях криму.
Близький Схід був первинним центром одо-
машнення кількох видів пшениць (в т. ч. спел-
ти), ячменя, жита, гороху, льону. Ці культури
були принесені через Балкани в Європу нео-
літичними колоністами з анатолії ще у VII,
VI тис. до н. е. Стародавні плівчасті пшени-
ці (зокрема спелта, більше відома під назвою
полба) мають низьку врожайність і зерно, яке
важко вимолотити з колосу. нині їх повсюд-
но замінили врожайні голозернові різновиди
пшениць, що, на думку відомого українсько-
го палеоботаніка Г.О. Пашкевич, потрапили в
Україну із Середземномор’я в античні часи.
Доместиковані види тварин України у пере-
важній більшості також походять з поза меж краї-
ни. Це однозначно стосується овець та кіз, дикі
пращури яких не мешкали на території Украї-
ни в часи її неолітизації. Дикий тур зустрічав-
ся в Україні до середини XVII ст. Масові рештки
турів на мезолітичній стоянці Мире на Одещині
дали підстави В.н. Станко писати про домести-
кацію турів у Північному надчорномор’ї напри-
кінці мезоліту (Станко 1991, с. 8, 14). Останнім
часом генний аналіз показав, що велика рогата
худоба Європи походить не від місцевої попу-
ляції турів, а також має генетичних пращурів в
неоліті Близького Сходу.
Поширення диких різновидів свині в Європі
не гарантує, що саме від них походять європей-
ські домашні свині. іншими словами, ситуація
з домашньою свинею може виявитися така ж,
як і з великою рогатою худобою Європи: міс-
цева популяція диких тварин (турів) існувала
поряд з їх доместикованими версіями, що були
привнесені з поза меж регіону. Вирішення пи-
тання місця одомашнення європейських різно-
видів свійської свині, імовірно, лежить в пло-
щині майбутніх генетичних досліджень.
Лишається відкритим питання, щодо місця
і часу доместикації коня. У 1970-х рр. пошири-
лася версія про доместикацію коня населен-
ням середньостогівської культури в іV тис. до
н. е. Вона спиралася на знахідку великої кіль-
кості кісток коня та рогових стрижнів з отвора-
ми, що нагадували псалії, у культурному шарі
поселення Дереївка на Дніпрі (Телегін 1973,
с. 135—139). на користь наявності домашньо-
го коня у середньостогівців нібито свідчили ха-
рактерні потертості (імовірно вудилами) зубів
коня з черепа знайденого на Дереївці. Однак,
радіокарбоновий аналіз згаданого черепа коня
дав дату іі тис. до н. е. Оскільки на Дереївці є
культурний шар катакомбної культури то кін-
ський череп, найімовірніше, пов’язаний з ка-
такомбниками. Щодо згаданих рогових «пса-
ліїв» з Дереївки, то сучасні дослідники одно-
стайно не визнають їх такими.
У наш час на первинне вогнище домести-
кації коня претендує Північний казахстан. на
поселенні Батай іV тис. до н. е. досліджені чис-
ленні рештки коней, а також місце полюван-
ня на диких коней уздовж берегового урвища
річки. на Батаї наявні переконливі свідчення
вживання м’яса коня в їжу, але відсутні докази
їх доместикації.
У науці домінує думка про доместика-
цію коня в західній частині євразійських сте-
пів, до якої входить степове надчорномор’я та
надазов’я. Однак, на думку зоологів, на ран-
ніх етапах доместикації скелет домашніх коней
не відрізнявся від диких. Отже, початок при-
ручення коня можна визначити лише за архео-
логічними даними. а переконливі археологічні
свідчення наявності домашнього коня в степу
маємо лише з початку іі тис. до н. е. У Мо-
гильнику Синташта та похованнях бабинської
культури знайдені характерні круглі кістяні
вудила з шипами та рештки колісниць зі спи-
цями. У попередній ямний період історії Сте-
пу (ііі тис. до н. е.) вози мали масивні суцільні
колеса без спиць, які свідчать, що тягловими
тваринами були скоріше бики ніж коні.
незалежно від місця доместикації, домаш-
ній кінь на території України з’явився значно
пізніше ніж доместикована вівця, коза, бик,
свиня, вже після завершення неолітизації ре-
гіону, схоже вже за доби бронзи.
Таким чином, перші доместиковані росли-
ни і тварини неоліту України потрапили в ре-
гіон ззовні, і не є наслідком місцевої культива-
ції диких пращурів. Це робить маловірогідною
автохтоністську концепцію неолітизації Украї-
ни. У наш час місцеві витоки неоліту України
відстоюють лише прибічники квазінаукових
концепцій на кшталт «священної трипільської
аратти».
Сучасний стан знань дозволяє стверджу-
вати, що найдавніші культурні рослини та до-
местиковані тварини неоліту України (пшени-
ця, ячмінь, жито, горох, вівця, коза, бик) були
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 9
приручені на Близькому Сході і потрапили в
регіон у процесі його неолітизації. Питання
лише, коли саме і яким шляхом — через кав-
каз чи через Балкани?
Проблема «східного імпульсу»
в неолітизації України
Першою в українській археології концепцією
неолітизації регіону була домінуюча у другій
половині ХХ ст. південно-східна версія по-
ширення неолітичних новацій з Прикаспію та
Передкавказзя. Її батьком був відомий україн-
ський археолог В.М.Даниленко, який розви-
нув її у формі т. зв. «східного імпульсу» у кни-
зі свого життя «неолит Украины», що вийшла
друком у 1969 р. у києві. В основу праці лягли
матеріали поселення кам’яна Могила 1 та клю-
чової для неоліту України буго-дністровської
культури, пам’ятки якої В.М. Даниленко ко-
пав з 1949 по 1961 р. на основі періодизації цієї
культури дослідник розробив першу загальну
періодизацію неоліту усієї України.
Зазначимо, що В.М. Даниленко був про-
відним ідеологом у неолітичній проблемати-
ці України другої половини ХХ ст. інші фахів-
ці з неоліту України, фактично, йшли у фар-
ватері теоретичних схем дослідника. Зокрема
такі знані українські неолітчики того часу як
Д.я. Телегін, В.і. непріна в своїх працях торка-
лися теорії неолітичної революції в регіоні мі-
німально, віддаючи перевагу польовій архео-
логії та побудовам культурно-періодизаційних
схем, які часом не узгоджувалися зі схемами
В.М. Даниленка. Саме В.М. Даниленко роз-
робив першу концептуальну схему неолітичної
революції території України, в якій поєднав як
послідовні фази південно-східну та південно-
західну версії неолітизації України.
концепція «східного імпульсу» В.М. Да-
ниленка була дітищем свого часу і формува-
лася у повоєнний період під впливом ново-
модних ідей Гордона Чайлда про «неолітичну
революцію», провідна роль у ній відводилась
Близькому Сходу, де на той час відкрили ран-
ньонеолітичні шари без кераміки, але зі сліда-
ми відтворювальної економіки. Почалися по-
шуки докерамічного неоліту і поза Близьким
Сходом — у Греції, Подунав’ї і навіть в Украї-
ні. В.М. Даниленко відніс до докерамічно-
го неоліту нижні мезолітичні шари поселення
кам’яна Могила в надазов’ї, а найдавнішу ке-
раміку півдня України, за аналогіями з керамі-
кою ранніх неолітичних шарів поселень Дже-
бел і Джейтун в Туркменії, зв’язав з Близьким
Сходом. крім Гордона Чайлда, на погляди до-
слідника щодо процесу неолітизації України,
схоже, також вплинули ідеологеми марксизму,
про що йтиметься далі.
«Східний імпульс» до неолітизації Украї-
ни, за В.М. Даниленком, зародився у Vіі тис.
до н. е. у Прикаспії та Передкавказзі. ариди-
зація клімату змусила місцеве мисливське на-
селення перейти до скотарства, доместику-
вати вівцю, козу та бика і рухатися степами у
західному напрямку у пошуках кращих пасо-
виськ. Ці найдавніші скотарі, які були пращу-
рами людності відомої кукрекської культури
півдня України, ще не знали глиняного посу-
ду. Вони досягли західного надазов’я, зокрема
кам’яної Могили, звідки розселилися на пів-
день у крим, долиною Дніпра на північ у Се-
реднє Подніпров’я та на захід до Дністра. Так
постав докерамічний неоліт півдня України,
носіями якого були скотарі кукрекської куль-
тури, представлені нижніми докерамічними
шарами кам’яної Могили. Дещо пізніше нова
хвиля мігрантів зі сходу принесла із Закаспію
найдавніший «шиподонний» посуд, прямі ана-
логії якому дослідник бачив у матеріалах бага-
тошарового поселення Джебел у Закаспії (Да-
ниленко 1969, с. 11, 176, 177, 186).
якщо скотарство й перша кераміка, за
В.М. Даниленком, потрапили в Україну зі схо-
ду, то землеробство, на його думку, принесли
мігранти культури криш з південного-заходу,
а саме з Подунав’я. криські мігранти запо-
чаткували буго-дністровську культуру з кера-
мікою, що на ранньому етапі нагадує криську.
Рух буго-дністровського населення на північ-
ний схід у києво-Черкаське Подніпров’я при-
звів до неолітизації Середнього Подніпров’я.
Тут постала перша фаза дніпро-донецької куль-
тури, кераміка якої має прямі паралелі в буго-
дністровській, і яку дослідник називав «своєрід-
ною етнокультурною філіацією буго-дніст ров сь-
кої культури» (Даниленко 1969, с. 34).
Положення про походження буго-дніс т-
ровської культури від культури криш Подуна-
в’я та посередницьку роль БДк як провідни -
ка неолітичних новацій від балкано-дунайських
неолітичних землеробів до автохтонів лісової
зони Північної України витримало перевірку
часом і стало базовим для украї нського не-
олітознавства. Тоді як ідея «східного імпу ль-
су», який нібито приніс із Прикаспію в Украї -
ну спочатку доместикованих овець, кіз та ко-
рів, а пізніше найдавнішу кераміку східного
типу, не підтвердилася подальшими дослі-
дженнями.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 410
н.С. котова є давньою і послідовною при-
бічницею східних ідей В.М. Даниленка, хоча й
має з ним досить принципові розбіжності у по-
глядах на періодизацію неоліту України. Вона
також вважає, що скотарство принесено в
Україну зі сходу, а землеробство — з Подунав’я
мігрантами культури криш. Визнає вона і по-
середницьку роль між землеробами Подунав’я
та аборигенами Подніпров’я започаткованої
криськими землеробами буго-дністровської
культури (котова 2002, с. 10).
Дослідниця суттєво розвинула і навіть гіпер-
трофувала ідею «східного скотарського імпуль-
су» В.М. Даниленка, сміливо стверджуючи, що
у Передкавказзі та надазов’ї ще у VIіі тис. до
н. е. були доместиковані не лише всі основні
свійські тварини України: вівці, кози, бики,
коні, свині, собаки — але й культурні рослини.
на її думку, саме з надазов’я вони поширилися
по всій Україні: «…Культурні рослини були запо-
зичені мешканцями України у населення Північ-
ного Надазов’я та Передкавказзя, а не Балкано-
Карпатського регіону» (котова 2002, с. 60, 75,
76, 82).
З південно-східною версією неолітизації
України, що домінувала в другій половині
ХХ ст., в наш час успішно конкурує південно-
західна або балкано-дунайська.
Час поширення відтворювального
господарства в Україні
У другій половині ХХ ст. серед дослідників бу-
ли домінуючими уявлення про досить раннє
поширення відтворювального господарства
в нео літі регіону. як зазначалося, В.М. Дани-
ленко навіть виділив на матеріалах кам’яної
Могили докерамічний неоліт Vіі тис. до н. е.
з кістками дрібної і великої рогатої худо-
би (Даниленко 1969, с. 15). Його послідовни-
ця н.Д. котова опускала початок неолітизації
півдня України у Vііі тис. до н. е. і вважала, що
саме тоді у Передкавказзі та надазов’ї були до-
местиковані вівця, коза, бик, свиня, собака, а
також культурні рослини. і саме з цього регіо-
ну вони нібито поширилися по усій неолітич-
ній Україні (котова 2002, 60, 75, 76, 82). інші
дослідники неоліту України у 1980—1990-х рр.
знаходили відбитки зернівок культурних злаків
(пшениці, ячменю, жита, проса, гороху) на ке-
раміці дніпро-донецької, волинської, сурської
та інших неолітичних культур України.
Суттєвий внесок в ілюзію надзвичайної дав-
ності неоліту України зробили ранні дати київ-
ської радіокарбонової лабораторії. Згідно з ци-
ми датуваннями початок таких провідних куль-
тур українського неоліту як буго-дністровська
та трипільська був подавнений порівняно з да-
туванням європейськими лабораторіями на
400—500 р. Тобто за київськими датами похід-
на від пізнього етапу культури криш БДк на-
родилася раніше самої криш — в останній тре-
тині Vіі тис. ВС (cal.). а ранньотрипільське по-
селення Бернашівка отримало дату 5400 р. ВС
(cal.), тобто трипільська пам’ятка виявилася
давнішою за культуру кукутені, від якої влас-
не походить Трипілля. на невідповідність ки-
ївських дат усталеним положенням хронології
неоліту Європи, що базується на великих сері-
ях радіокарбонових дат різних лабораторій сві-
ту не раз писали різні дослідники (Бурдо 2003,
с. 15; Товкайло 2004; 2005, с. 45; Залізняк 2005,
с. 125; 2006, с. 15; Гаскевич 2014).
Останніми роками відбулася своєрідна ре-
візія свідчень про раннє поширення відтво-
рювального господарства в неоліті України. У
2012 р. опубліковані результати пошуків слідів
відтворювального господарства на ранньонео-
літичних пам’ятках надазов’я, басейну Сівер-
ського Дінця та нижнього Дону. Дослідження
велися на 18 опорних неолітичних пам’ятках
Східної України та нижнього Дону шляхом
перемивання культурного шару в пошуках зе-
рен, обстеження кераміки на предмет відбит-
ків зернівок та вивчення фауністичних решток.
авторка дослідження переконливо показала
на великому масиві матеріалу, що найдавніші
сліди вирощування культурних злаків у зазна-
ченому регіоні фіксуються лише з другої по-
ловини V — початку іV тис. ВС на енеолітич-
них поселеннях середньостогівської культури.
Цим же часом датуються найдавніші кістки до-
местикованих тварин (Motuzaite-Motuzeviciute
2012, р. 14—17).
Подібні палеоботанічні дослідження вже
два роки поспіль ведуть співробітники від-
ділу кам’яного віку іа нанУ Д.Л. Гаскевич
та О.О. яневич разом з японськими коле-
гами на матеріалах дніпро-донецької, буго-
дністровської, волинської культур Правобе-
режної України. Жодного відбитку зернівок
культурних злаків на поверхні кераміки за-
значених культур поки що не виявлено. най-
давніші достовірні відбитки зернівок культур-
них злаків зафік совані на черепках культур
лінійно-стрічкової кераміки (друга половина
Vі тис. ВС) та кукутені-Трипілля (V—іV тис.
ВС). Є вони й на кераміці культури кереш
Угорщини, східною філією якої є керешські
пам’ятки українського Закарпаття.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 11
Особливо дивує і бентежить відсутність слі-
дів вирощування культурних злаків на стоянках
БДк Побужжя. адже це ключова культура в нео-
літі України, що безпосередньо контактувала із
розвинутими землеробами Подунав’я (культура
криш) і була провідником неолітичних новацій
на північ в лісове Подніпров’я та Полісся. Піс-
ля цього не дивує брак ознак відтворювально-
го господарства на стоянках ДДк, Внк, кяГк
Подніпров’я, Полісся та Подесення.
Відсутність відбитків зернівок культурних
злаків на кераміці лісового неоліту України, як
і решток зерен у культурних шарах пам’яток,
ставить під сумнів і наявність скотарства у на-
селення культур БДк, ДДк, Внк, Ск. адже
найдавніше скотарство відоме лише в комп-
лексі з раннім землеробством (Шнирельман
1980, с. 216).
Ще В.М. Даниленко звернув увагу на нечис-
ленність кісток домашніх тварин на пам’ятках
БДк і дійшов висновку про «домінуючу роль по-
лювання і незначну роль скотарства» в еконо-
міці БДк. Він писав: «…потреба у м’ясній їжі
у племен буго-дністровського ареалу задоволь-
нялася за рахунок інтенсивного розвитку мис-
ливства, і аж ніяк не за рахунок скотарства»
(Даниленко 1969, с. 165, 180). Фауна домес-
тикованих тварин на стоянках БДк представ-
лена нечисленними кістками домашніх биків
та собак. Їх ідентифікувала відомий україн-
ський палеозоолог В.і. Бібікова, яка однак не
мала повної впевненості в правильності сво-
їх визначень (Журавльов, котова 1996, с. 5).
Сумнівні ознаки одомашнення на кістках би-
ків вона пояснила «ранньою формою домес-
тифікації» (Даниленко 1969, с. 178). До речі у
1990-х рр. сліди доместикації на кістках з буго-
дністровських пам’яток безрезультатно шу-
кав відомий німецький палеозоолог, фахівець
з одо машнення тварин к.П. Бенеке.
У другій половині ХХ ст. пошуки глибоких
коренів доместикації диких тварин в Україні
стали своєрідною модою. Підвалини цим уяв-
ленням, як зазначалося, заклав В.М. Данилен-
ко своєю концепцією дуже раннього «докера-
мічного скотарського неоліту», джерельною
базою якої були матеріали нижнього докера-
мічного шару поселення кам’яна Могила 1
в надазов’ї. Вона формувалася під відчут-
ним впливом новомодної на той час концеп-
ції «нео літичної революції» Гордона Чайлда
та певних ідеологем марксизму, на які звернув
увагу Д.Л. Гаскевич (2012).
Оскільки радянська наука була партійною,
а особливо в часи пізнього сталінізму, про які
якраз йдеться, дослідники у своїх працях не
могли не враховувати ідеологеми марксизму-
ленінізму. Внаслідок їхнього впливу на дослід-
ника докерамічний неоліт кам’яної Моги-
ли виявився принципово відмінним від свого
прообразу — найдавнішого неоліту Близького
Сходу. якщо на пам’ятках останнього примі-
тивне скотарство обов’язково супроводжуєть-
ся землеробством, то в надазов’ї скотарство,
за В.М. Даниленком, з’явилося самостійно і
задовго до землеробства. Виникнення такої
неприродної ситуації, яка радикально супере-
чить принципам зародження відтворювально-
го господарства, зокрема скотарства, схоже по-
яснюється тиском певних ідеологічних догм.
У періодизації первісної історії Ф. Енгель-
са зародження скотарства передувало поши-
ренню землеробства: «На сході середній ступінь
варварства розпочався з приручення тварин, які
дають молоко і м’ясо, тоді як культура рослин
ще дуже довго впродовж цього періоду залишала-
ся тут невідомою» (Енгельс 1979, с. 228). Схо-
же, що цей догмат суттєво сприяв появі в по-
будовах В.М. Даниленка неприродного, суто
скотарського докерамічного неоліту.
Співавтором В.М. Даниленка у відкрит-
ті останнього був відомий український зоо-
лог акад. і.Г. Підоплічко. на час обробки ос-
теологічної колекції з кам’яної Могили він,
на думку Д.Л. Гаскевича (2012, с. 56), був за-
ангажований у боротьбі з «буржуазними тео-
ріями.., які заперечували роль слов’янських, зо-
крема руських, племен в одомашненні диких тва-
рин і виведенні нових порід» (Підоплічко 1952).
Вчений рішуче доводив можливість домести-
кації на півдні СРСР бика, кози, вівці, свині
і коня. Зрозуміло, що така упереджена, тен-
денційна позиція дослідників під час роботи
з матеріалами кам’яної Могили не сприяла
його об’єктивності і не могла не вплинути на
виснов ки, зокрема про дуже раннє поширення
скотарства в регіоні.
Слідом за В.М. Даниленком, який знайшов
у шарах докерамічного неоліту кам’яної Мо-
гили Vіі тис. до н. е. кістки великої та дрібної
рогатої худоби, В.н. Станко на матеріалах роз-
копаної ним мезолітичної стоянки Мирне на
Одещині, де знайдено велику кількість кісток
тура, дійшов висновку про доместикацію турів
у Північно-Західному надчорномор’ї ще у ме-
золіті і місцеве коріння європейської популяції
корів (Станко 1991, с. 8, 14).
Д.О. крайнов та О.Л. Дмитрієва на фауніс-
тичних матеріалах печерної неолітичної стоян-
ки Таш-аїр і та Заміль-коба дійшли висновку
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 412
про доместикацію свині, а також вівці, тура і на-
віть коня у криму (крайнов 1960, с. 123—140).
як аргументація на користь одомашнення сви-
ні в неоліті Гірського криму був використаний
факт наявності на пам’ятках значної кількос-
ті кісток молодих свиней. Пізніше з’ясувалося,
що це ознака спеціалізованого полювання на
диких свиней, а не їх доместикації.
на думку н.С. котової, на користь ранньої
доместикації дрібної рогатої худоби в надазов’ї
нібито свідчать кістки вівці з нижніх шарів
стоянки Семенівка, що поблизу кам’яної Мо-
гили. Однак при повторному аналізі згаданих
решток з’ясувалося, що вони належать не до-
машній вівці, а дикій сайзі і датуються за С-14
не VііI, а серединою VI тис. ВС (Motuzaite-
Motuzeviciute 2012, р. 14—17).
ключовим аргументом на користь ранньо-
го поширення скотарства на територію Украї-
ни зі сходу є висновки 60-річної давнини акад.
і.Г. Підоплічка про численні остеологічні решт-
ки великої та дрібної рогатої худоби в шарах до-
керамічного неоліту кам’яної Могили (Підо-
плічко 1956, с. 54). Отримані нещодавно раді-
окарбонові дати (близько 7500 ВС cal.) роблять
домашню худобу з нижніх шарів кам’яної Моги-
ли найдавнішою в Європі, у що важко повірити.
Зазначимо, що згадані визначення фауніс-
тичних решток з розкопок В.М. Даниленка
1947 р. викликають сумніви у переважної біль-
шості фахівців через велику імовірність змішу-
вання матеріалів різних шарів багатошарово-
го поселення в процесі розкопок. Зокрема такі
знані палеозоологи, як В.і. Бібікова і В.і. Цал-
кін, попри добру обізнаність як із зазначеними
фауністичними матеріалами, так і з сенсацій-
ними висновками і.Г. Підоплічка, однак ніко-
ли не посилалися на них і не використовували
у своїх працях, фактично ігноруючи ці висно-
вки (Гаскевич 2012, с. 56).
Сумнівалися в їх достовірності і В.а. Шні-
рельман (1989) та О.П. Журавльов, на палеозо-
ологічні дані яких спирається концепція схід-
них витоків неоліту України н.С. котової. Ці-
каво, що різка критика цих палеозоологічних
визначень і.Г. Підоплічка остеологічних мате-
ріалів з кам’яної Могили, аж до повного їх за-
перечення, міститься в статті, співавтором якої
є сама н.С. котова: «На думку авторів стат-
ті, стратиграфія поселення 1 поблизу Кам’яної
Могили викликає багато запитань, відповідь на
які... одержати неможливо» (Журавльов, кото-
ва 1996, с. 5, 6).
Відносно сумнівності висновків і.Г. Підо-
плічка про наявність кісток домашніх тварин в
нижніх докерамічних шарах кам’яної Могили
1 висловлювався автор цих рядків (Залізняк,
Панченко 2007, с. 8, 9) та Д.Л. Гаскевич (2012).
на жаль, перевірити достовірність визна-
чень фауністичних решток з розкопок 1947 р.
і.Г. Підоплічком неможливо через втрату ко-
лекцій. Однак у наш час пам’ятку досліджує
н.С. котова, що відкриває можливість нових
палеозоологічних досліджень фауни з нижніх
шарів кам’яної Могили 1.
Сказане породжує сумніви щодо загаль-
ноприйнятих уявлень про час і шляхи поши-
рення відтворювальної економіки у Південно-
Східній Європі, що сформулювалися протягом
другої половини ХХ ст. Маємо нагальну потре-
бу перевірити із залученням новітніх методик
якість і достовірність джерельної бази та зроб-
лених на ній висновків щодо початкових ета-
пів поширення відтворювальної економіки на
території України, тобто неолітизації регіону.
Зокрема слід повторно дослідити рештки фау-
ни та флори зі стоянок лісового неоліту Украї-
ни на предмет достовірності визначень домес-
тикованих тварин та культурних рослин.
Зазначимо, що отримані останніми рока-
ми дані суперечать результатам палеобота-
нічних досліджень 1980—1990-х рр., коли від-
битки зернівок пшениці, ячменю, жита, горо-
ху, проса, льону масово знаходили на кераміці
БДк, ДДк, Внк, Ск, а серед фауни пам’яток
визначали домашніх овець, кіз, биків, свиней
і навіть коней. Звичайно, остаточний резуль-
тат дадуть лише подальші дослідження, в тому
числі ревізія старих даних. Однак зазначені ви-
сновки достатньо вражаючі, оскільки ламають
усталені стереотипи в уявленнях про раннє по-
ширення відтворювальної економіки в регіоні
ще на стадії докерамічного неоліту зі сходу, а
саме з Прикаспію, Передкавказзя, надазов’я
(Даниленко 1969, с. 11, 176, 177, 186; котова
2002, с. 60, 75, 76, 82).
Південно-східній версії неолітизації Украї-
ни суперечать наведені вище нові дані про
шляхи і час поширення відтворювальних
форм господарювання в Україні. Доместика-
ція основ них домашніх тварин та рослин ста-
лася далеко за межами України, куди вони по-
трапили не раніше середини VI тис. до н. е. і
не зі сходу, а скоріш за все, з південного заходу
з Подунав’я. як зазначалося, найдавніші про-
яви землеробства і скотарства у надазов’ї, на
Сіверському Дінці, на нижньому Дону та на
кубані простежуються не раніше V—іV тис.
до н. е. в шарах середньостогівської культури,
тоді як на південному заході України достовір-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 13
ні сліди відтворювального господарства про-
стежуються принаймні на тисячу років раніше
з Vі тис. до н. е. — в культурах дунайського по-
ходження (криш, ЛСк, Трипілля).
Сказане ставить під сумнів не лише можли-
вість походження скотарства у Східній Європі
з Передкавказзя та надазов’я, але й саму ідею
«східного імпульсу» як каталізатора неолітиза-
ції України. Принаймні саме існування остан-
нього наразі потребує додаткової аргументації.
Звичайно, повністю виключати будь-які
східні впливи на неоліт України не варто. Зо-
крема на сході Донбасу, неподалік від кордону
з Росією маємо кілька пам’яток типу Платів-
ський став з трапеціями та сегментами з харак-
терною для Закавказзя т. зв. «гелуаньською»
ретушшю (Платівський став, Мурзіна Балка,
Зимовники 3). Вони мають прямі паралелі в
комплексах нижньоволзької культурної єднос-
ті межі мезоліту та неоліту, пам’ятки якої по-
ширені на нижньому Дону, у Прикаспію, Пе-
редкавказзі (кремінна 2, 3, Розсипна і—VII,
Жуковська 1—5, Джангар, Буденівська, Сата-
най, кістрик) (Цыбрий 2003, с. 54; Залізняк
2005, с. 96, 97). Схоже, східне походження ма-
ють численні трапеції зі струганою спинкою,
що поширилися на півдні України у Vі—іV тис.
до н. е. неолітична кераміка південного сходу
України часом має паралелі в кераміці багато-
шарової стоянки Ракушечний яр на нижньо-
му Дону.
Однак, східні зв’язки неоліту України за
археологічними даними суттєво поступають-
ся його потужним і різноманітним зв’язкам з
нео літом Подунав’я.
Справедливості ради зазначимо, що в
останній своїй книзі 2015 р. н.С. котова опус-
кає корені неоліту України в неоліт Греції та
Подунав’я VII тис. до н. е. Різка переорієнтація
однієї з найбільш палких прибічниць «східно-
го імпульсу» на балкано-дунайську версію нео-
літизації України свідчить про переконливість
аргументів на користь останньої.
Отже, відтворювальне господарство в неолі-
ті України з’явилося досить пізно (середина—
друга половина Vі тис. ВС) і не зі сходу, як вважа-
ли прибічники концепції «східного імпульсу»,
а з південного заходу. адже найдавніші досто-
вірні сліди відтворювального господарства ви-
явлені саме в культурах балкано-дунайського
походження — криш, лінійно-стрічкової ке-
раміки, кукутені-Трипілля. Сказане ставить
під сумнів базові положення південно-східної
версії неолітизації України, що домінувала
протягом другої половини ХХ ст.
Південно-західна або балкано-дунайська
версія неолітизації України
Певні впливи з Балкан та Подунав’я на процес
неолітизації України тією чи іншою мірою ви-
знавали практично всі дослідники, що торка-
лися цієї тематики. Сучасні прибічники міс-
цевих витоків неоліту України традиційно по-
силаються на авторитет згаданих класиків ар-
хеології та історії України, не підозрюючи, що
всі вони виводили його з Подунав’я, Балкан та
Малої азії. Особливу одностайність дослідни-
ки першої половини ХХ ст. проявили відносно
балкано-дунайського і навіть малоазійського
коріння трипільської культури, причому одра-
зу ж після її відкриття.
М. Грушевський бачив аналогії до щойно до-
сліджених В. Хвойкою матеріалів далеко на
півдні від України — серед «знахідок середньо-
дунайських країв», у Фессалії і «в пам’ятках
старої егейської культури передмікенських ча-
сів». Ці паралелі, на думку історика, «роблять
досить мало правдоподібною гіпотезу самостій-
ності (Трипілля — Л.З.) і більш кажуть споді-
ватися розв’язання справи від дальших азійських
нахідок» (Грушевський 1913, с. 45, 46).
М. Біляшівський вважав, що трипільська
культура «проникла с юга через Эгейское и Мра-
морное моря с берегов Малой Азии или через Сре-
диземное море из Финикии или Египта и в распис-
ной керамике чувствуется больше всего влияние
Востока» (Беляшевский 1899, с. 45). на тих же
позиціях стояли фундатори російської археоло-
гії В. Городцов та О. Спіцин: «Высокоразвитая
культура киевских площадок — восточная,
именно малоазийская» (Спицын 1904, с. 14; Го-
родцов 1907, с. 149—155).
В. Щербаківський (1941, с. 39) писав: «Три-
пільці — це круглоголовці передньоазійського
типу (яфетити), які принесли цілу цю хлібороб-
ську культуру з Передньої Азії».
В. Петров був учнем В. Щербаківського і
слідом за ним вважав, що «трипільці належать
до так званого передньоазійського антропологіч-
ного типу. Вони є представниками арменоїдно-
го (баскоїдного) типу…» і споріднені з хетітами
Малої азії (Петров 1992, с. 22, 24).
О. Кандиба-Ольжич вважав: «Культура ма-
льованої кераміки… була одним із форпостів мо-
гутньої цивілізації Близького Сходу» (1937, с. 9).
В.М. Даниленко, використовуючи нову дже-
рельну базу повоєнного часу, запропонував
власне бачення балкано-дунайських впливів
на неоліт України. Дослідник вважав їх вторин-
ними після «східного скотарського імпульсу» з
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 414
Прикаспію. як зазначалося, за В.М. Данилен-
ком, скотарство в Україну було принесено ку-
крекськими мігрантами зі сходу, які заснува-
ли докерамічний неоліт півдня України. Пізні-
ше зі сходу ж в Україну потрапила найдавніша
гостродонна кераміка. і нарешті носії куль-
тури криш з Подунав’я принесли перші на-
вички землеробства і започаткували буго-
дністровську культуру Правобережної України
(Даниленко 1969, с. 11, 34, 176, 177, 186).
автор цих рядків неодноразово висловлю-
вав сумніви відносно докерамічного «східно-
го скотарського імпульсу» і наприкінці ХХ ст.
сформулював власну версію неолітизації Украї-
ни. Вона відбувалася в режимі «балканізації»
чотирма послідовними хвилями неолітичних
мігрантів-колоністів з Подунав’я — Гребеники,
криш, культура лінійно-стрічкової кераміки і
кукутені-Трипілля (Залізняк 1995; 1998, с. 231—
235; 1999, с. 89, 90; 2006б, с. 3—18; 2016). Також
висловлено припущення про можливе поши-
рення неолітичних новацій з анатолії на північ
шляхом каботажного плавання уздовж західно-
го берега Чорного моря (Залізняк 1998, с. 173).
Зазначені хвилі неолітизації України значною
мірою корелюються з фазами неолітизації Єв-
ропи найдавнішими землеробами та скотарями
Близького Сходу, головними з яких є наступні:
1. Поширення неолітичного пакету разом
з керамікою «імпрессо» на узбережжях Серед-
земного моря, в тому числі Балканського пів-
острова, шляхом каботажного плавання уздовж
узбережь — Vіі—Vі тис. ВС (cal).
2. колонізація Балканського півострова у
Vіі тис. ВС (cal).
3. колонізація Середнього Подунав’я носі-
ями культури Старчеве-кереш-криш — перша
половина Vі тис. ВС (cal).
4. колонізація півдня Центральної Європи
людністю культури лінійно-стрічкової керамі-
ки у другій половині Vі тис. ВС (cal).
не важко помітити, що чотири послідов-
ні хвилі неолітичних колоністів з Балкан та
Подунав’я в Україну фактично є локальними
проявами зазначених глобальних фаз неоліти-
зації Південної та Центральної Європи — мор-
ської, старчеве-кришської, лінійно-стрічкової.
Трипільська хвиля — це вже специфіка проце-
су неолітизації території України та Молдови.
Зазначимо, що крім згаданих чотирьох потуж-
них хвиль неолітичних колоністів з Подунав’я,
судячи з археологічних матеріалів Північно-
Західного надчорномор’я, могли бути й інші
дрібніші, зумовлені розселенням людності куль-
тур Хамаджія, Боян, Гумельниця, Лендель та ін.
Перша гребениківська хвиля
неолітизації України
Сліди першої докерамічної хвилі з Балкан про-
стежуються за матеріалами пізньомезолітич-
ної гребениківської культури (Гк) Одещини,
яка датується другою половиною Vіі—Vі тис.
ВС (cal). За канонами традиційного для ра-
дянських часів автохтонізму українські дослід-
ники ХХ ст. вважали гребениківську культуру
місцевою за походженням. Слідом за В.М. Да-
ниленком, який виводив «місцеву культуру
гребениківського типу» від фінальнопалеолі-
тичних «нижніх шарів Осокорівки та Рогалика-
акимівського» (Даниленко 1969, с. 61, 176),
В.н. Станко генетично пов’язував мезолітич-
ні Гребеники з місцевим палеолітом — стоянка
Царинка. наявність значної кількості архаїч-
них трапецій у фінальнопалеолітичному комп-
лексі Царинка дала підстави віднести його до
ранньої фази гребениківської культури, таким
чином опустивши її коріння в пізній палео-
літ Одещини (Станко 1982; 1991, с. 8, 14; За-
лізняк 2006, с. 10). Погляди В.М. Даниленка
та В.н. Станко на походження Гребеників від
пам’яток типу Осокорівка-Царинка поділя-
ли інші дослідники мезоліту надчорномор’я:
Д.я. Телегін, С.П. Смольянинова, М.П. Олен-
ковський (1991, с. 184).
Подальший розвиток започаткованої
В.М. Даниленком і розвиненої В.н. Станко
автохтонної версії ґенези Гк знаходимо в стат-
ті і.В. Сапожникова 2005 р. Дослідник вва-
жає, що культура сформувалася у Північно-
Західному надчорномор’ї на основі фінально-
палеолітичних пам’яток типу Михайлівка
(Білолісся) і проіснувала в регіоні протягом
усього мезоліту та першої половини неоліту,
тобто з Дріасу ііі до розвиненого атлантикуму
(від 11 до 6 тис. ВР).
Ця смілива, але, на жаль, мало доказова че-
рез бідність джерел, реконструкція гребени-
ківської історії не витримує критики. Перш за
все, звертає на себе увагу принципова різниця
у культуровизначальних елементах крем’яних
артефактів Михайлівки та Гребеників. якщо
першій властиві грубі сегменти, то другій —
досконалі трапеції. Отже, Михайлівку та Гре-
беники через принципову відмінність типоло-
гії та технології їх крем’яного інвентарю фак-
тично нічого не пов’язує крім розташування
в одному регіоні. До того ж вражає безпреце-
дентна живучість гребениківської культури,
яка за і.В. Сапожниковим, проіснувала майже
6 тис. років.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 15
У світлі сказаного, висновок і.В. Сапож-
никова, що «гіпотеза про те, що носії тради-
цій мезолітичної гребениківської, а також нео-
літичної буго-дністровської культур, з’явились
у Північно-Західному Причорномор’ї внаслідок
міграцій з Південних Балкан і навіть Анато-
лії, не знайшли свого підтвердження», на нашу
думку, нелогічний. Скоріше, не знаходять під-
твердження новими археологічними фактами
та аргументами старі автохтоністські побудо-
ви (навіть у реанімованому і.В. Сапожніковим
вигляді) щодо походження гребениківської
культури від фінальнопалеолітичних пам’яток
Одещини типу Михайлівка—Білолісся (Заліз-
няк 2006, с. 10, 11).
автор цих рядків з 1990-х рр. нераз вислов-
лювався за «балкано-дунайські витоки чи гене-
тичні зв’язки Гребеників та БДК з раннім нео-
літом Подунав’я та безкерамічним неолітом
Східної Греції» (Залізняк 1995, с. 6, 11, 12; 1998,
с. 183; 2005, с. 122—126; 2006, с. 11—14).
Для крем’яного інвентарю гребениківської
культури характерна протонеолітична відтис-
кна техніка обробки кременю. З її допомогою з
однобічних пласких нуклеусів знімалися плас-
тини середньої ширини. З перетинів цих плас-
тин виготовлялися численні трапеції. У гребе-
никівських комплексах багато скребачок на
відщепах, менше кінцевих, а різці майже від-
сутні (рис. 2).
Саме такий крем’яний інвентар властивий
культурі криш-Старчеве Подунав’я та Руму-
нії кінця Vіі—Vі тис. ВС (рис. 3), генетично
пов’язаній із найдавнішим неолітом Балкан.
Маються на увазі докерамічні та ранньокера-
мічні шари неа нікомедія, аргісса, ахілле-
он, Сескло, Франхті та ін. Фессалії Vіі тис. ВС
(Perles 1985, р. 19—39, tabl. IV).
іншими словами, прямі аналогії крем’яному
інвентарю Гк в ранньому неоліті Подунав’я, а
саме в культурах криш, Старчево, кереш, дають
підстави говорити про генетичний зв’язок Гк зі
згаданими культурними явищами. а оскільки
ранньокерамічний неоліт Подунав’я, на дум-
ку переважної більшості дослідників Європи,
походить від докерамічного неоліту Фессалії
(Whittle 1985, р. 37—49; Perles 1985; 2001; Biagi,
Shennan, Spataro 2005), то і генетичне коріння
Гребеників опосередковано сягає найдавнішого
неоліту Східної Греції. на це вказують і прямі ти-
пологічні паралелі гребениківським крем’яним
комплексам у докерамічних комплексах Греції
(аргісса, Франхті, кнос) (рис. 2, 4).
Враховуючи сучасний стан вивчення дже-
рел, поширення представленої в матеріалах
Гк протонеолітичної техніки обробки креме-
ню могло відбуватися наступним чином. Влас-
тиві Гребеникам серії трапецій на перетинах
правильних відтискних пластин є характерним
елементом протонеолітичної техніки обробки
кременю, витоки якої, на думку януша та Сте-
фана козловських, слід шукати поза межами
мезолітичної Європи. Вони припускають, що
на Балканах ця технологія могла поширитися
на зорі неоліту з Близького Сходу (Kozlowski S.
1985; Kozlowski J. 1985). Зокрема С.к. козлов-
ський (1985, р. 13) серед можливих поперед-
ників цієї індустрії називає протонеолітич-
ні комплекси культури Джармо в іраці та Дам
Дам Чешме в Центральній азії.
найдавніші її прояви в Європі, як вже за-
значалося, маємо в комплексах докерамічного
неоліту криту (кнос), Пелопоннесу (Франхті,
фаза Х), Фессалії (аргiса), які датуються кін-
цем VIII — початком VII тис. ВС (cal.) (Perles
1985, p. 35) (рис. 4). У своїй останній моногра-
фії знана дослідниця мезоліту та неоліту Греції
катрін Перлес називає докерамічний неоліт
Греції початковим (Initial Neolithic) і датує на
основі радіокарбонових дат печери Франхті та
нижніх шарів кноса, аргісси та Сескло в меж-
ах 7500—6500 ВС (cal.) (Perles 2001, р. 85—87).
Численні прямі паралелі в давніших матеріа-
лах неоліту Південної анатолії дали підстави
дослідниці, разом з переважною більшістю су-
часних вчених, виводити неоліт Греції з Малої
азії (Perles 2001, р. 52—54, 96, 97; Hassan 2001;
College, Conolly, Shennan 2004).
Переважна більшість вчених вважає, що
нео літизація Греції розпочалася переселен-
цями з півдня анатолії на пізньому етапі до-
керамічного неоліту В (PPNB), тобто у кін-
ці VIII тис. ВС (cal) (Perles 2001, p. 96, 97;
Hassan 2001, p. 13; College, Conolly, Shennan
2004, p. 47). Саме у цей час досконала відтис-
кна технологія обробки обсидіану та кременю
з’являється у найдавніших шарах докераміч-
ного неоліту Греції (кнос, Франхті, аргісса).
к. Перлес докладно аналізує зміни в кре-
м’яній індустрії півдня Балкан у процесі нео-
літизації регіону (2001, р. 31—37, 45—50, 89,
201—208).
За к. Перлес (2001, р. 31—37, 45—50, 89,
201—208), початок неолітизації Балкан фіксує
поява на пам’ятках Східної Греції імпортовано-
го з о. Мілос в Егейському морі обсидіану у ви-
гляді підготовлених нуклеусів, досконалих від-
тискних пластин та симетричних трапецій з їх
перетинів. к. Перлес називає останні «трапе-
ціями ранньонеолітичного типу». Мілоський
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 416
обсидіан, відтискна технологія та аналогічні
гребениківським трапеції домінують не лише
у докерамічному, але і в ранньокерамічному
нео літі Греції протягом усього VII тис. ВС (cal.)
(рис. 4). як відомо, саме на цьому підґрунті у
кінці VII тис. ВС (cal.) формується ранній нео-
літ Подунав’я (Старчеве, кереш, криш) з ана-
логічною відтискною технологією і трапеція-
ми (рис. 3).
к. Перлес припускає, що ранньонеолітична
відтискна технологія була принесена у другій
половині VIII ВС (cal.) до Східної Греції мор-
ським шляхом з анатолії (Perles 2001, p. 52—
54, 202). Численні паралелі найдавнішому не-
оліту Фессалії в Малій азії, масовий імпорт
обсидіа ну з Егеїди тощо, вказують на найбільш
імовірні витоки ранньонеолітичної відтискної
техніки Балкан. не випадково, вона вперше
з’явилася в Греції саме як техніка обробки при-
везеного зі сходу пластичного мілоського обси-
діану. Правильні трапеції раннього неоліту Бал-
кан також можуть мати східне походження.
Ще до поширення кераміки відтискна тех-
нологія з супроводжуючими її правильними
трапеціями сягнула Подунав’я у VII тис. ВС
(Лепинський Вир і, іі), території Румунії та
Молдови (безкерамічні пам’ятки румунсько-
го «тарденуазу»), Подністров’я (Сороки, доке-
рамічні шари). археологічним відповідником
цих перших протонеолітичних впливів з пів-
денного заходу є безкерамічна гребениківська
культура Одещини (Залізняк 1995; 1998; 2005;
2006), крем’яний інвентар якої є типовим при-
кладом згаданої відтискної техніки обробки
кременю Балкан.
Л.я. крижевська (1992, c. 113) вислови-
ла думку про участь носіїв гребениківських
традицій у формуванні пам’яток типу Мат-
Рис. 2. Гребеники.
крем’яний інвентар
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 17
Рис. 3. Стоянка Мехтелек, Закарпаття. Обсидіановий інвентар культури кереш-кріш
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 418
віїв курган у надазов’ї, а В.н. Станко при-
пускав гребениківські впливи на донецьку
та навіть мурзак-кобинську культури. У світ-
лі нових даних факт швидкого поширен-
ня гребениківцями протонеолітичної техні-
ки шляхом далекої міграції степами на схід
не здається малоймовірним. Про можливість
такої мандрівки з Південно-Західної Украї-
ни на схід свідчить подібний до гребеників-
ського крем’яний інвентар стоянок кам’яна
Могила 3 (Тубольцев 1995) та Матвіїв кур-
ган надазов’я, виразні серії трапецій гребе-
никівського типу у пізніх кукрецьких комп-
лексах надпоріжжя (кізлевий 1, 5) та певні
буго-дністровські елементи в кераміці сур-
ської і навіть донецької культур.
Отже, сучасний стан джерел дозволяє го-
ворити про поширення близько середини
VII тис. ВС протонеолітичної відтискної тех-
ніки обробки кременю з властивими гребени-
ківській культурі особливостями крем’яного
інвентарю (пласкі нуклеуси для відтискних
пластин середніх розмірів, серії правильних
трапецій) у степовій смузі Україні від гирла Ду-
наю майже до пониззя Дону (Гребеники, доке-
рамічні шари Сорок, кам’яна Могила 3, Мат-
віїв курган). кукрецькі домішки у гребеників-
ських комплексах Одещини, а також у ранніх
безкерамічних шарах Сорок, свідчать, що тут
гребениківці зустрілися і почали контактува-
ти з кукрецькими автохтонами надчорномор-
ських степів, які заселили Північно-Західне
надчорномор’я ще до приходу протонеолітич-
них колоністів з Подунав’я.
крім сухопутного можливий і морський
шлях потрапляння протонеолітичної відтиск-
ної техніки близькосхідного походження до
Північного надчорномор’я та криму. Двад-
цять років тому автор цих рядків висловив
припущення про можливість поширення де-
яких неолітичних новацій (відтискної техніки
розщеплення кременю, кераміки «імпрессо»)
на південний захід України морським шляхом,
тобто за допомогою каботажного плавання
уздовж західного берега Чорного моря. До та-
ких висновків спонукали відомі факти поши-
рення у Vіі—Vі тис. ВС (cal.) з Близького Схо-
ду на узбережжя Балканського, апеннінсько-
го півостровів та Західного Середземномор’я
шляхом каботажного плавання пакету нео-
літичних новацій — відтискної техніки роз-
щеплення кременю, доместикованих вівці,
кози, пшениці та ячменю, кераміки «імпрес-
со», в тому числі з відбитками раковин «кар-
діум». До того ж відтискна технологія та ти-
пологія пам’яток пізньомезолітичної мурзак-
кобинської культури Гірського криму дуже
нагадує т. зв. кастельнов’єн середземномор-
ського узбережжя Франції та іспанії, а також
капсійські пам’ятки узбережжя Марокко та
Лівії (Залізняк 1998, с. 173, 229; Залізняк та ін.
2013, с. 250).
кілька років тому Д.Л. Гаскевич ретельно
проаналізував можливість поширення керамі-
ки з гребінчастим декором у Північно-Західне
надчорномор’я шляхом її транспортування
морем каботажним плаванням уздовж бере-
га. Висловлено припущення, що принесена
морем із Середземномор’я у Vіі—Vі тис. ВС
(cal.) кераміка «імпрессо» отримала подаль-
ший розвиток в кераміці самчинського типу
БДк з декором у вигляді протягнутої гребін-
ки, а від неї походить гребінчаста кераміка лі-
сового неоліту Подніпров’я, Полісся та сходу
України. на жаль, крім відомих опосередко-
ваних аргументів знайти якісь нові конкрет-
ні докази морської неолітичної колонізації
північно-західного узбережжя Чорного моря
не вдалося. Дослідник вважає, що сліди коло-
нізації могли опинитися під водою, оскільки
рівень моря за останні тисячоліття піднявся на
10 м (Гаскевич 2010).
М.Т. Товкайло відшукав кераміку з відбит-
ками морської мушлі кардіум на поселенні
буго-дністровської культури Гард, що в пониз-
зі Південного Бугу. як аналогії дослідник залу-
чає неолітичну кардіумну кераміку адриатики
і припускає її появу на Гарді розселенням но-
сіїв культури «імпрессо» уздовж узбережь не
лише Середземного, але й Чорного морів (Тов-
кайло 2012, с. 27—36).
Отже, маємо вагомі підстави припускати
можливість поширення неолітичних новацій у
Північне надчорномор’я та крим не лише су-
хопутним, але й морським шляхом.
Рис. 4. аргіса (І) та печера Франхті (ІІ) в Греції. кре-
м’яний та обсидіановий інвентар
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 19
Друга кришська хвиля
неолітичних колоністів з Подунав’я
Услід за протонеолітичною гребениківською
на Правобережну Україну докотилася з По-
дунав’я друга хвиля неолітичної колонізації —
носії культури Старчево-кереш-криш. Її поя-
ва в Подунав’ї фіксується поширенням моно-
хромного керамічного посуду. Останні дослі-
дження хронології раннього неоліту Балкан та
Подунав’я свідчать про надзвичайно швидке
поширення найдавнішої кераміки на нижньо-
му та Середньому Дунаї (Biagi, Shennan Spataro
2005; Biagi, Spataro 2005).
Спершу вона з’явилася близько 6500 ВС
(cal.) у Фессалії (Сескло). Північніше в долині
річки Стримон найдавніша кераміка знайде-
на на поселенні Гулубник, що датується близь-
ко 6100 ВС. З басейну р. Стримон у Болгарії
неолітична людність з монохромною керамі-
кою розселилася усього за 150 років на вели-
чезних просторах від Тиси на заході і до Пру-
ту на сході, започаткувавши згадану культурну
спільноту Старчево-кереш-криш. найдавні-
ші пам’ятки криш Центральної Румунії дату-
ються самим кінцем VII, а кереш Потисся —
початком VI ВС (cal.) (Biagi, Shennan, Spataro
2005; Biagi, Spataro 2005).
У першій половині VI тис. ВС (cal.) криш-
ські поселення з’явилися у Закарпатті, а у дру-
гій чверті того ж тисячоліття у Подністров’ї —
пам’ятки типу Сакарівка 1, продатованої 6650 +
60 ВР (Bln 2425) або 5480 BC (cal.) (Ларина 1999).
Схоже, що саме ця людність принесла на Пра-
вобережну Україну найдавнішу кераміку та пер-
ші навички відтворювального господарства.
Потужна кришська хвиля неолітичних ко-
лоністів зумовила поширення відповідної ке-
раміки з кришським декором не лише у По-
дністров’ї (Сакарівка 1), але і в Побужжі. Схо-
же кришська хвиля з Трансильванії сягнула не
тільки басейнів Пруту, Середнього Дністра, але
й Середнього Бугу. Тобто не можна виключати
вірогідності відкриття у майбутньому пам’яток
кришської культури у Буго-Дністровському
межиріччі. Саме під впливом цієї людності на
місцевих кукрецьких мисливців та рибалок Се-
реднього Бугу постав бузький варіант найдав-
нішої неолітичної культури України — буго-
дністровської (Дани ленко 1969, с. 57—61; За-
лізняк 1995; 1998, с. 183).
Оскільки буго-дністровська культура Украї-
ни формувалася під впливом криш Молдови,
то рання печерська фаза БДк не може бути
старшою за найдавніші кришські пам’ятки
Подністров’я. Таким чином, початок форму-
вання БДк, очевидно, припадає на середину
VI тис. ВС (cal.). Сучасний стан джерельної
бази неоліту України дає підстави вважати ран-
ню буго-дністровську кераміку, що має прямі
паралелі в кераміці 3 та 4 фази культури криш,
однією з найдавніших в Україні.
Започаткований гребениківцями, а пізні-
ше продовжений людністю кЛСк та кукуте-
ні, тривалий демографічний тиск з південного
заходу на аборигенів Середнього Бугу спричи-
нив постійний відтік автохтонного кукрецько-
го населення у північно-східному напрямку. З
кінця VII по V тис. до н. е. все нові й нові хви-
лі балкано-дунайських мігрантів котилися з
південного заходу на Побужжя, витісняючи в
Середнє Подніпров’я спочатку мезолітичних
автохтонів кукрекців, а потім людність поста-
лої під балкано-дунайськими (зокрема криш-
ськими) впливами буго-дністровської культу-
ри. По суті, вона являла собою синтез місцевих
кукрецьких (кремінь) та принесених мігранта-
ми з Молдови кришських (кераміка, трапеції)
традицій. на розвиненому самчинському етапі
БДк ці переселенці з Південного Бугу досягли
Середнього Подніпров’я (Велика андрусівка,
Старосілля) та київського Полісся (Лазарівка,
крушники, Прибір 7а). За їхньої безпосеред-
ньої участі у другій половині VI тис. ВС поча-
лася неолітизація Середнього Подніпров’я та
київського Полісся (Залізняк 1998, с. 183, 231,
232; 2005а; 2005б; 2013; 2016), зокрема фор-
мування дніпро-донецької культури києво-
Черкаського Подніпров’я.
Ранні дніпро-донецькі пам’ятки Серед-
нього Подніпров’я В.М. Даниленко називав
«своєрідною етно-культурною філіацією буго-
дністровської культури» (Даниленко 1969, с. 34),
бо вони мають кераміку з характерним для піз-
ніх поселень БДк (самченський тип) декором.
Третя лінійно-стрічкова хвиля
неолітизації України
культура лінійно-стрічкової кераміки сфор-
мувалася в середині VI тис. ВС (cal.) на Серед-
ньому Дунаї на основі пізньої фази культури
кереш. Ця культура відіграла провідну роль в
неолітизації середньої смуги Європи від Пів-
нічної Франції до Західної України. Масш-
табність землеробської колонізації племена-
ми кЛСк природної зони листяних лісів Єв-
ропи пояснювалася принципово новим на той
час методом підсічно-вогневого землеробства.
Спираючись на останній, неолітичні земле-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 420
роби кЛСк просунулися долиною Верхньо-
го Дунаю до Баварії і далі на захід до Північної
Франції. інша частина людності кЛСк руши-
ла з Середнього Дунаю на північ і через Морав-
ську браму вийшла на землі Південної Поль-
щі. Звідти вони рушили на схід і досягли Воли-
ні, Верхнього та Середнього Дністра, території
Молдови, де відомі численні поселення кЛСк
другої половини VI тис. ВС (рис. 1). Землеро-
би кЛСк Волинської височини суттєво впли-
нули на неолітизацію мезолітичних мислив-
ців Західного Полісся, людність яніславицької
культури, на основі якої на початку V тис. ВС
постала Волинська неолітична культура.
Тиск лінійно-стрічковиків із заходу на люд-
ність БДк зумовив відхід останніх у північно-
східному напрямку у Середнє Подніпров’я.
Четверта трипільська
хвиля неолітизації України
Справжня аграрна колонізація лісостепової
сму ги Правобережної України пов’язана з про-
суванням з Румунської Молдови у північно-
східному напрямку мотичних землеробів куль-
тури кукутені-Трипілля. культура кукутені
постала у Південному Прикарпатті у другій
половині VI тис. ВС (саl.) на основі традицій
дунайських культур криш, Хамаджія, Боян,
ЛСк та ін. колонізація чорноземів Правобе-
режної України на рубежі VI—V тис. ВС при-
вела кукутенців спочатку на Середній Дніс-
тер, а на початок іV тис. ВС і у київське та
Черкаське Подніпров’я. Мотичне, а пізніше
й плужне землеробство (пшениця, ячмінь, го-
рох), доповнюване прихатнім скотарством (ві-
вця, коза, корова, свиня), були основою гос-
подарства трипільців, які поширили їх по лі-
состеповій смузі України від Дністра до Дніп-
ра. археологічно простежено потужні впливи
Трипілля на автохтонне населення Середнього
Подніпров’я, Південного Полісся, лісостепо-
вого і навіть степового Лівобережжя Дніпра.
історичне значення трипільської культу-
ри для первісної історії України полягає в оста-
точній перемозі відтворювального господар-
ства спочатку на Правобережній, а пізніше і на
півдні Лівобережної України. адже мешканці
степового надчорномор’я, надазов’я, Донба-
су отримали перші навички скотарства та зем-
леробства, очевидно, від трипільців. Про це
свідчать матеріали т. зв. «степового трипілля».
Маються на увазі, поховання животилівсько-
вовчанського типу іV тис. до н.е., досліджені в
азово-чорноморських степах і навіть на півно-
чі криму. Вони містять пізньотрипільську ке-
раміку і, на думку Т.Г. Мовші, М.Ю. Відейка,
Ю.я. Рассамакіна (Рассамакін 2004), були поли-
шені пізньотрипільським населенням, витісне-
ним у степи новими хвилями землеробів, що ру-
халися на схід з Пруто-Дністровського межиріч-
чя. Опинившись у степу, трипільці були змушені
переходити до ранніх форм відгінного скотар-
ства, передаючи навички останнього місцевому
населенню степового неоліту та енеоліту — ма-
ріупільцям, скелянцям, квітянцям, стогівцям.
Висновки
Сучасний стан археологічних джерел з нео-
літу України суперечить досить популярно-
му наприкінці ХХ ст. твердженню про місце-
ву доместикацію найдав ніших домашніх тва-
рин (вів ця, коза, бик) та культурних рослин
(пшениця, ячмінь, горох). Численні факти пе-
реконливо свідчать на користь їх одомашнен-
ня на Близькому Сході з наступним поширен-
ням через Балкани і Подунав’я у Центрально-
Східну Європу, у тому числі і на Правобережну
Україну.
не підтвердилася південно-східна версія
неолітизації України, що була широко відо-
ма у другій половині ХХ ст. під назвою «схід-
ного скотарського імпульсу». натомість має-
мо численні археологічні, палеозоологічні
та палеоботанічні свідчення на користь пів-
денно-західного варіанту неолітизації Украї-
ни. як уся Центрально-Східна Європа Укра-
їна, передусім Правобережна, перейшла до
неоліту у VI—V тис. ВС, запозичивши його з
Балкан через Подунав’я. Це сталося в режи-
мі «балканізації» завдяки чотирьом головним
хвилям неолітичних землеробів-колоністів з
Балкан та Подунав’я — Гребеники, криш,
культура лінійно-стрічкової кераміки, куку-
тені-Трипілля.
як і в Центральній Європі на території Украї-
ни маємо два типи неоліту — північно-східний
лісовий та південно-західний землеробсько-
скотарський. До південно-західної провін-
ції неоліту України входять землеробсько-
скотарські культури криш, кЛСк, кукутені-
Трипілля, генетично пов’язані з неолітом
Балкан та Подунав’я. До лісового неоліту вхо-
дять культури автохтонних мисливців та риба-
лок, які вже знали глиняний посуд, але ще не
володіли навичками відтворювального госпо-
дарства — дніпро-донецька, волинська, ям-
ково-гребінцевої кераміки, сурська, донець ка,
таш-аїрська (рис. 1).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 21
якщо на пам’ятках лісового неоліту досто-
вірні дані про культурні рослини та домаш-
ню худобу відсутні, то рештки доместикова-
них тварин і рослин представлені в матеріалах
згаданих культур південно-західної провінції
нео літу України, носіями яких були мігранти з
балкано-дунайського регіону. Саме вони при-
несли в мезолітичну Україну з південного за-
ходу перші навички керамічного виробництва,
землеробства та скотарства. найдавніші в
Україні достовірні сліди відтворювальної еко-
номіки простежені на матеріалах культури ке-
реш Закарпаття другої чверті Vі тис. ВС (cal.),
культури лінійно-стрічкової кераміки Воли-
ні та Подністров’я другої половини Vі тис. ВС
(cal.). а у V тис. ВС (cal.) прибуле з південного
заходу в неолітичну Україну населення культу-
ри кукутені-Трипілля неолітизувало увесь пра-
вобережний лісостеп від карпат до Дніпра.
Під кришським впливом з території Мол-
дови на межиріччя Дністра та Південного
Бугу в середині Vі тис. ВС (cal.) постала буго-
дністровська культура. Під тиском нових мігра-
ційних хвиль неолітичних землеробів з півден-
ного заходу (кЛСк, кукутені-Трипілля) носії
БДк відійшли у північно-східному напрям-
ку у києво-Черкаське Подніпров’я, де напри-
кінці Vі тис. ВС (cal.) започатковують дніпро-
донецьку культуру.
Перемога відтворювального господарства
відбулася спочатку на Правобережній, а дещо
пізніше і на півдні Лівобережної України. Про-
відником цих неолітичних новацій від Трипіл-
ля до степового енеоліту надчорноморья та
надазов’я було т. зв. «степове трипілля», відоме
за похованнями животилівсько-вовчанського
типу V—іV тис. ВС (cal.).
Принципові зміни в концепції неолітизації
України, що сталися на початку ХХі ст., за сво-
єю суттю є відходом від старого бачення «нео-
літичної революції» в регіоні. Останнє форму-
валося у повоєнні часи в умовах ізоляціонізму
та ідеологічного протистояння Заходу, значною
мірою під впливом відомих радянських ідеоло-
гем. Зокрема, неписаним принципом радян-
ської археології був патріотичний автохтонізм,
що протиставлявся буржуазним ідеям безрід-
них космополітів-міграціоністів. Сформована
у повоєнний час концепція «східного скотар-
ського імпульсу» теж несе певний наліт радян-
ського патріотичного автохтонізму. За В.М. Да-
ниленком, скотарство було привнесено на пів-
день України з поза її меж, але з радянської
Туркменії та Передкавказзя, а не з країн нена-
висного наТО (Туреччини та Греції).
Відхід від політичного та ідейного проти-
стояння Заходу зняв зазначені ідеологічні об-
меження в науці, а розвиток археології показав,
що неоліт України, перш за все Правобереж-
ної, є органічною частиною неоліту Централь-
ної Європи. неолітичні культури Правобереж-
жя є локальними проявами культурних спіль-
нот Центральної Європи, а послідовні фази
неолітизації останньої (морська, кришсько-
керешська, лінійно-стрічкова та ін.) прямо ко-
релюються зі згаданими хвилями неолітичних
колоністів з Балкан через Подунав’я на півден-
ний захід України.
Таким чином, неоліт України не є винятком
із загальноєвропейського контексту. Правобе-
режна Україна перейшла до неоліту синхрон-
но з Центральною Європою внаслідок колоні-
зації найдавнішими неолітичними землероба-
ми з Подунав’я у VI—V тис. ВС. а у V—іV тис.
ВС неолітичні новації з Правобережжя поши-
рилися на північ у Полісся, на схід та півден-
ний схід України.
Фактично, на початку ХХі ст. в археології
України сталася зміна концепцій неолітизації
регіону. на зміну старій південно-східній вер-
сії приходить південно-західна, що відповідає
загальноєвропейському баченню неолітичної
революції в Центральній Європі шляхом її ко-
лонізації неолітичними землеробами з Балкан
через Подунав’я.
Биляшевский Н.Ф. археологическая летопись Южной Рос-
сии. — 1899. — Т. 1. — C. 45, 46.
Бурдо Н.Б. історія дослідження проблеми походження
Трипілля-кукутені у світлі нових даних // археоло-
гія. — № 4. — 2003. — C. 5—18.
Вавилов Н.И. Центры происхождения культурных расте-
ний. — Ленинград: Всес. Ин-т. прикл. ботан. и нов.
культ., 1926.
Вавилов Н.И. Пять континентов. — Л.: наука, 1987.
Гаскевич Д.Л. Северо-понтийское импрессо: происхожде-
ние неолитической керамики с гребенчатым орна-
ментом на юге Восточной Европы // Stratum plus. —
Санкт-Петербург; кишинев; Одесса; Бухарест,
2010. — № 2. — C. 213—251.
Гаскевич Д.Л. Фауна поселення кам’яна Могила і: фак-
тор суб’єктивності у становленні концепції неоліти-
зації Північного надазов’я // Проблеми досліджен-
ня пам’яток Східної України. — Луганськ, 2012. —
C. 53—57.
Гаскевич Д.Л. Проблеми радіовуглицевого датування буго-
дністровської неолітичної культури // археологія. —
2014. — № 4. — C. 3—17.
Городцов А.А. Бытовая археология. — М.,1907.
Грушевський М.С. історія України-Руси. — Т. 1. — к.,
1913.
Даниленко В.Н. неолит Украины. — к., 1969.
Журавльов О.П., Котова Н.С. Тваринництво неолітичного
населення України // археологія. — 1996. — № 2. —
C. 3—17.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 422
Залізняк Л.Л. Пізній мезоліт України // археологія. —
1995. — № 4. — C. 3—16.
Залізняк Л.Л. Передісторія України Х—V тис. до н. е. — к.,
1998.
Залізняк Л.Л. Первісна історія України. — к.: Вища шко-
ла, 1999.
Залiзняк Л.Л. Фінальний палеоліт і мезоліт континентальної
України. — к., 2005 (кам’яна доба України. — Вип. 8).
Залізняк Л.Л. Гребениківська мезолітична культура: похо-
дження, хронологія, історична доля // археологія. —
2006. — № 4. — C. 3—18.
Залiзняк Л.Л., Панченко Ю.В. неолітизація Правобереж-
ної України: балканізація чи «східний імпульс»? //
Матеріали та дослідження з археології Східної Украї-
ни. — Луганськ, 2007. — Вип. 7. — C. 6—14.
Залізняк Л.Л. та ін. найдавніше минуле новомиргород-
щини (кам’яна доба України. — № 15). — к.: Шлях,
2013.
Залізняк Л.Л., Сорокун А.А., Переверзєв С.В., Хоптинець І.М.
неолітизація київського Подніпров’я у світлі нових
досліджень // археологія. — 2016. — № 1. — C. 3—18.
Кандиба-Ольжич О. Шипенці. — Прага, 1937; Чернівці,
2004.
Котова Н.С. неолитизация Украины. — Луганск: Шлях,
2002.
Котова Н.С. Древнейшая керамика Украины. — киев;
Харьков: «Майдан», 2015.
Крайнов Д.А. Пещерная стоянка Таш-аир 1, как основа
периодизации палеолитических культур крыма. —
М.: 1960 (Материалы и исследования по археологии
СССР. — № 91).
Крижевская Л.Я. начало неолита в степях Северного
Причерноморья. — СПб, 1992 (археологические
изыскания. — Вып. 5).
Ларина О.В. культура линейно-ленточной керамики Пруто-
Днестровского региона // Stratum plus. — СПб; киши-
нев; Одесса, 1999. — № 2. — C. 10—140.
Оленковский М.П. Поздний палеолит и мезолит нижнего
Днепра. — Херсон, 1991.
Петров В. Походження українського народу. — к., 1992.
Підоплічко І.Г. Походження свійських тварин. — к.: Вид-
во ан УРСР, 1952.
Підоnлічко І.Г. Матеріали до вивчення минулих фаун
УРСР. — к.: Вид-во ан УРСР, 1956. — Вип. 2.
Рассамакін Ю.Я. Степи Причорноморья в контексті роз-
витку перших землеробських культур // археоло-
гія. — 2004. — № 2. — C. 3—26.
Сапожников І.В., Сапожникова Г.В. Проблеми хронології і
культурної періодизації мезоліту і неоліту Північно-
Західного Причорномор’я // Старожитності степо-
вого Причорномор’я і криму. — Запоріжжя, 2005. —
Т. Хіі. — C. 14—27.
Спицын А.А. Раскопки глиняных площадок близ
с.колодистого в киевской губ. // Известие арх. ко-
миссии. — М., 1904. — Вип. 12. — C. 14
Станко В.Н. к проблеме сложения гребениковской
культуры // Исследования по археологии Северо-
Западного Причерноморья. — к.: наукова думка,
1986.
Станко В.Н. культурно-исторический процесс в мезо-
лите Северо-Западного Причерноморья // Северо-
Западное Причерноморье — контактная зона древ-
них культур. — к.: наукова думка, 1991. — C. 5—17.
Телегин Д.Я. неолитические памятники Северной Украины
и Южной Белоруссии // Материалы и исследования
по археологии СССР. — 1973. — № 172. — C. 173—183.
Телегин Д.Я. Середньостогівська культура епохи міді. —
к.: наукова думка, 1973.
Товкайло М.Т. До проблеми датування буго-дністровсь-
кого неоліту // кам’яна доба України. — к., 2004. —
Вип. 5. — C. 236—246.
Товкайло М.Т. неоліт степового Побужжя. — к., 2005
(кам’яна доба України. — Вип. 6).
Товкайло М.Т. неолітична кераміка з домішкою чере-
пашкових рачків ostracoda (до проблеми походжен-
ня кардіумної кераміки в Україні) // археологія. —
2012. — № 3. — C. 27—36.
Тубольцев О.В. новое мезолитическое поселение камен-
ная Могила ііі // Старожитності Причорномор’я. —
Одеса, 1995. — Bип. 1. — С. 1—6.
Цебрий А.В. неолитические памятники Восточного При-
азовья // неолит-энеолит юга и неолит севера Вос-
точной Европы. — СПб, 2003. — С. 41—55.
Шнирельман В.А. Происхождение скотоводства. — М.:
наука, 1980.
Шнирельман В.А. Происхождение воспроизводящего хо-
зяйства. — М.: наука, 1989.
Щербаківський В. Формація української нації. — Прага,
1941.
Энгельс Ф. Происхождение семьи, частной собствен-
ности и государства // Маркс к., Энгельс Ф. Избр.
произв. в 3-х т. — М.: Политиздат, 1979. — Т. 3. —
С. 211—370.
Biagi P. & Spataro M. Rapid Rivers and Slow Seas? New
Data for the Radiocarbon Chronology of the Balkan
Peninsula // Prehistoric Archaeology & Antropological
Theory and Education. — 2005. — P. 35—40 (Reports of
Prehistoric Research Projects 6—7).
Biagi P. Shennan S. & Spataro M. New Observations on the
Radiocarbon Chronology of the Starcevo-Kris and Coros
Cultures // Prehistoric Archaeology & Anthropological
Theory and Education. — 2005. — P. 41—50 (Reports of
Prehistoric Research Projects 6—7).
Colledge S., Connoly J., Shennan S. Archaeobotanical Evidence
for the Spread of Farming in the Eastern Mediterranean //
Current Antropology. — 2004. — Vol. 45 — Р. 35—58.
Hassan F.H. Spread of Food Production in the Middle East //
A Semi-Annual Archaeological Refereed Journal on the
Arab World. — January, 2000. — Issue № 1. — P. 7—28.
Kozlowski J. Stone Industries and Ceramic Cultures in the
Neolithic // Chipped Stone Industries of the Early Farming
Cultures in Europe. — Warsaw, 1985. — S. 559—566.
Kozlowski S.K. The Preneolithic Base of the Early Neolithic
Stone in Europe // Chipped Stone Industries of the
Early Farming Cultures in Europe. — Warsaw: Warsaw
University, 1985. — P. 9—18.
Motuzaite-Motuzeviciute G. The Earliest Appearance of Do-
mesticated Plant Species and Their Origins on the Western
Fringes of the Eurasian Steppe // Documenta Prae-
historica. — Ljubljana, 2012. — Т. XXXIX. — Р. 1—21.
Perles C. Les industries du néolithique «preceramique» de Grèce:
nouvelles études, nouvelles interprétations // Chipped Stone
Industries of the Early Farming Cultures in Europe. —
Warsaw: Warsaw University, 1985. — P. 19—40.
Perles C. The Early Neolithic in Greece. — Cambridge, 2001.
Starnini E. Tipological and Technological Analyses of the
Koros Culture Chipped, Polished and Grouned Stone
Assemblages of Mehtelek-Nadas (North-Eastern
Hungary) // Atti della Società per la preistoria e
protostoria della Regione Friuli Venezia Giulia. —
Trieste, 1993 (1994). — VIII. — P. 29—96.
Whittle A. Europe in the Neolithic. — Cambridge, 1985.
Надійшла 26.09.2017
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 23
Л.Л. Зализняк
Доктор исторических наук, профессор,
заведующий отделом каменного века Института археологии НАН Украины, zaliznyakl@ukr.net
«нЕОЛИТИЧЕСкая РЕВОЛЮЦИя» В аРХЕОЛОГИИ УкРаИнЫ наЧаЛа ХХі ВЕка
Вследствие существенного пополнения источников в начале ХХI ст. произошла смена концепций процесса нео-
литизации территории Украины.
не подтвердилась юго-восточная версия неолитизации Украины, которая была широко известна во второй
половине ХХ ст. под названием «восточного скотоводческого импульса». Зато имеем многочисленные свидетель-
ства археологии, палеозоологии и палеоботаники в пользу юго-западного варианта неолитизации Украины. как и
вся Центральная Европа, Украина, прежде всего Правобережная, перешла к неолиту в VI—V тыс. до н. э. Это слу-
чилось в режиме «балканизации» благодаря четырем главным волнам неолитических земледельцев-колонистов
из Балкан и Подунавья:
1. Гребеники (вторая половина Vіі тыс. до н. э. (cal.));
2. криш (первая половина Vі тыс. до н. э.);
3. культура линейно-ленточной керамики (вторая половина Vі тыс. до н. э.);
4. кукутени-Триполье (V тыс. до н. э.).
как и в Центральной Европе, на территории Украины существовало два типа неолита — северо-восточный
лесной и юго-западный земледельческо-скотоводческий. к юго-западной провинции неолита Украины отно-
сятся земледельцы-скотоводы культуры криш, линейно-ленточной керамики, кукутени-Триполья, генетически
связанные с неолитом Балкан и Подунавья. В лесной неолит региона входят культуры автохтонных охотников и
рыболовов, которые уже знали глиняную посуду, но еще не владели навыками производящего хозяйства — куль-
туры днепро-донецкая, волынская, ямочно-гребенчатой керамика, сурская, донецкая, таш-аирская.
наиболее ранние в Украине достоверные следы производящей экономики прослежены на материалах куль-
туры кереш Закарпатья второй четверти Vі тыс. до н. э. (cal.), культуры линейно-ленточной керамики Волыни
и Поднестровья второй половины Vі тыс. до н. э. а в V тыс. до н. э. прибывшее из юго-запада в неолитическую
Украину население культуры кукутени-Триполье окончательно неолитизировало всю правобережную лесостепь
от карпат до Днепра.
Под кришским влиянием из территории Молдовы на междуречье Днестра и Южного Буга в середине Vі тыс.
до н. э. (cal.) сформировалась буго-днестровская культура (БДк). Под давлением новых миграционных волн
неолитических земледельцев из Подунавья (линейно-ленточной керамики, кукутени-Триполья) носители БДк
отошли в северо-восточном направлении в киево-Черкасское Поднепровье, где в конце Vі тыс. до н. э. (cal.) воз-
никла днепро-донецкая культура.
Историческое значение трипольской культуры для первобытной истории Украины заключается в окончатель-
ной победе производящего хозяйства сначала на Правобережной, а позже и на юге Левобережной Украины. Ведь
население степного Причерноморья, Приазовья, Донбасса получили первые навыки скотоводства и земледелия
от трипольцев в V—іV тыс. до н. э. (cal.). Проводником этих неолитических новаций от Триполья к степному эне-
олиту Причерноморья и Приазовья было т. наз. «степное триполье», известное по захоронениям животиловско-
волчанского типа.
Таким образом, неолит Украины не является исключением из общеевропейского контекста. Правобережная
Украина перешла к неолиту синхронно с Центральной Европой в результате колонизации древнейшими земле-
дельцами Европы из Подунавья в VI—V тыс. ВС. а в V—іV тыс. ВС неолитические новации из лесостепей Право-
бережья распространились на север в Полесье, на восток и юго-восток Украины.
Фактически, в начале ХХі ст. в археологии Украины произошла смена концепций неолитизации региона. на
смену старой юго-восточной версии приходит юго-западная, что отвечает общеевропейскому виденью неолити-
ческой революции в Центральной Европе путем ее колонизации в VII—V тыс. ВС неолитическими земледельца-
ми из Балкан через Подунавье.
К л ю ч е в ы е с л о в а: неолит Украины, производящее хозяйство, культуры Гребеники, Криш, буго-днестровская,
линейно-ленточной керамики, Триполье, докерамический неолит.
Leonid L. Zalizniak
DSc., professor, head of the Stone Age Archaeology Department of the Institute of Archaeology,
the National Academy of Sciences of Ukraine, zaliznyakl@ukr.net
«NEOLITHIC REVOLUTION» IN ARCHAEOLOGy OF UKRAINE AT THE BEGINNING OF THE 21ST CENTURy
Due to a significant replenishment of the sources at the beginning of the 21st century, there was a change of conceptions on
the Neolithization process on the territory of Ukraine.
The south-east version of neolithization of Ukraine, which was well-known at the second half of the 20th century with
the name of «eastern stock breeding impulse», was not confirmed. On the other hand, there are numerous archaeological,
palaeozoological and palaeobotanic data in behalf of south-western variant of neolithization of Ukraine. Ukraine, and first
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 424
of all the Dnipro right bank territory, switched to the Neolithic at the end of the 6th - 5th millennia BC (cal.), the way the
whole Central Europe did. It happened in the mode of «balkanization» due to the four main waves of the Neolithic farmers-
colonists from the Balkans and the Danube River region:
1) Hrebenyky culture (the second half of the 7th millennium BC);
2) Criș (the first half of the 6th millennium BC);
3) Linear Pottery culture (second half of the 6th millennium BC);
4) Cucuteni-Trypillia (the 5th millennium BC).
As in Central Europe, on territory of Ukraine, there were two types of the Neolithic: north-eastern woodland and south-
western agriculture and cattle breeding ones. To the south-west province of the Neolithic in Ukraine included farmers
and cattle breeders of the Criș, Linear Pottery, and Cucuteni-Trypillia cultures, genetically related to the Neolithic of the
Balkans and the Danube region. The woodland Neolithic of the region covers the cultures of indigenous hunters and fishers,
who were already acquainted with clay ware, but did not yet own the skills of productive economy. They were the Dnipro-
Donetsk, Pit-Comb Ware, Volynian, Surska, Donetsk, and Tash-Air cultures.
The earliest in Ukraine reliable traces of substantiated economy are observed in the Körös culture materials of Zakarpattia
region (first part of the 6th millennium BC (cal.)) and the Linear Pottery culture of Volyn and Dnister region (second half
of the 6th millennium BC (cal.)). Finally, in the 5th millennium BC, the Cucuteni-Trypillia culture population arriving from
the south-west to Neolithic Ukraine completely neolithizated the Right-Bank forest-steppe region from the Carpathians to
the Dnipro River.
The Buh-Dnister culture (BDC) developed under the Criș culture’s influence from Moldova territory between the
Dnister and the South Buh Rivers in the middle of the 6th millennium BC (cal.). Pressed by the new migration waves of
the farmers from the Danube region (Linear Band Pottery and Cucuteni-Trypillia), the BDC bearers moved aside in the
north-east direction in Kyiv and Cherkasy Dnipro regions, where the Dnipro-Donets culture appeared at the end of the 6th
millennium BC (cal.).
The historical value of the Trypillia culture for the Ukrainian prehistory is in final victory of production economy on
the Dnipro’s right bank first, and later, on the south of Left-Bank Ukraine. In fact, the population of the Black Sea steppe
region, the Sea of Azov, and Donbas regions obtained the first skills of cattle breeding and agriculture from the Trypillians in
the 5th and the 4th millennia BC (cal.). These Neolithic innovations from Trypillia to the steppe Eneolithic of the Black and
Azov Seas regions were provided by so called «steppe Trypillia», known by the burials of Zhyvotyliv-Vovcha type.
Consequently, the Neolithic of Ukraine is not an exception from the whole-European context. Right-Bank Ukraine
was neolithizated synchronously with Central Europe as a result of colonization by the oldest farmers-colonists from the
Danube region in the 6th-5th millennia BC (cal.). While in the 5th-4th millennia BC, Neolithic innovations from forest-steppe
of Right-Bank Ukraine spread northward to Polissia and to the east and south-east of Ukraine.
At the beginning of the 21st century, there was a change of conceptions of neolithization of the region in archaeology of
Ukraine. The old south-west conception was replaced by the south-western one which corresponds to a general-European
vision of the Neolithic revolution in Central Europe by its colonization in the 7th-5th millennia BC by the Neolithic farmers
from the Balkans through the Danube region.
K e y w o r d s: Ukrainian Neolithic, substantiated economy, Hrebenyky culture, Criș culture, Buh-Dnister culture, Linear
Pottery culture, Trypillia, Pre-Pottery Neolithic.
References
Biagi P. & Spataro M. Rapid Rivers and Slow Seas? New Data for the Radiocarbon Chronology of the Balkan Peninsula. Prehistoric
Archaeology & Antropological Theory and Education. RPRP 6-7, 2005, pp. 35-40.
Biagi P. Shennan S. & Spataro M. New Observations on the Radiocarbon Chronology of the Starcevo-Kris and Coros Cultures.
Prehistoric Archaeology & Antropological Theory and Education. RPRP 6-7, 2005, pp. 41-50.
Biliashevskyi M.M. Arkheologicheskaia letopis yuzhnoi Rossii. 1889, vol. 1, pp. 45, 46.
Burdo N.F. Istoriia doslidzhennia problem pokhodzhennia Tripillia-Kukuteni u svitli novykh danykh. Arkheolohiia, no 4, 2003,
pp. 5-18.
Colledge S., Connoly J., Shennan S. Archaeobotanical Evidence for the Spread of Farming in the Eastern Mediterranean. Current
Anthropology. 2004, vol. 45, pp. 35-58.
Danylenko V.N. Neolit Ukrainy. Kyiv: Naukova dumka, 1969.
Engels F. Proiskhozhdenie semi, chastnoi sobstvennosti i gosudarstva. Marks K., Engels F. Izbrannyie proizvedeniia v trekh tomakh.
Moskva: Politizdat, 1979, vol. 3, pp. 211-370.
Gorodtsov A.A. Bytovaia arkheologia. Moskva, 1907, pp. 149-155.
Haskevych D.L. Severo-pontiiskoie impresso: proiskhozhdeniie neoliticheskoi keramiki na yuge Vostochnoi Evropy. Stratum plus, no.
2, Sankt-Peterburg; Kishinev; Odesa; Bukharest, 2010, p. 213-251.
Haskevych D.L. Fauna poselennia Kamiana Mohyla I: factor subiektyvnosti u stanovlenni kontseptsii neolityzatsii Pivnichnoho
Nadazovia. Problemy doslidzhennia pamiatok Skhidnoi Ukrainy. Luhansk, 2012, p. 53-57.
Haskevych D.L. Problemy radiovuhletsevoho datuvannia buho-dnistrovskoi neolitychnoi kultury. Arkheolohiia, no. 4, 2014, pp. 3-17.
Hassan F.H. Spread of Food Production in the Middle East. A Semi-Annual Archaeological Refereed Journal on the Arab World.
January, 2000, iss. 1, pp. 7-28.
Hrushevskyi M.C. Istoriia Ukrainy-Rusy. Kyiv, 1913, vol. 1, pp. 45, 46.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 25
Kandyba-Olzhych O. Shypentsi. Praha, 1937; Chernivtsi, 2004, p. 9.
Kotova N.S. Neolityzatsia Ukrainy. Luhansk: Shliakh, 2002.
Kotova N.S. Drevneishaia keramika Ukrainy. Kyiv; Kharkiv: Maidan, 2015.
Kozlowski J. Stone Industries and Ceramic Cultures in the Neolithic. Chipped Stone Industries of the Early Farming Cultures in
Europe. Warsaw, 1985, pp. 559-566.
Kozlowski S.K. The Preneolithic Base of the Early Neolithic Stone in Europe. Chipped Stone Industries of the Early Farming Cultures
in Europe. Warsaw University, 1985, pp. 9-18.
Krainov D.A. Peshchernaia stoianka Tash-Air 1, kak osnova periodizatsii paleolita Kryma. Materialy i issledovaniia po arkheologii
SSSR. Moskva, 1960, no. 91.
Krizhevskaia L.Ya. Nachalo neolita v stepiakh Severnogo Prichernomoria. Arkheologicheskie izyskaniia. Sankt-Peterburg, 1992, iss. 5.
Larina O.V. Kultura lineino-lentochnoi keramiki Pruto-Dnestrovskogo regiona. Stratum plus, no. 2, Sankt-Peterburg; Kishinev; Odesa,
1999, pp. 10-140.
Motuzaite-Motuzeviciute G. The Earliest Appearance of Domesticated Plant Species and Their Origins on the Western Fringes of
the Eurasian Steppe. Documenta Praehistorica. Ljubljana, vol. XXXIX, pp. 1-21.
Olenkovskii N.P. Pozdnii paleolit i mezolit Nizhnego Dnepra. Kherson, 1991.
Perles C. Les industries du néolithique «preceramique» de Grèce: nouvelles études, nouvelles interprétations. Chipped Stone
Industries of the Early Farming Cultures in Europe. Warsaw: Warsaw Uniwersity, 1985, pp. 19-40.
Perles C. The Early Neolithic in Greece. Cambridge, 2001.
Petrov V. Pokhodzhennia ukrainskoho narodu. Kyiv, 1992.
Pidoplichko I.H. Pokhodzhennia sviiskykh tvaryn. Kyiv: Vydavnytstvo AN USSR, 1952.
Pidoplichko I.H. Materialy do vyvchennia mynulykh faun URSR. Kyiv: Vydavnytstvo AN USSR, 1956, iss. 2.
Rassamakin Yu.Ya. Stepy Prychornomoria v konteksti rozvytku pershykh zemlerobskykh kultur. Arkheolohiia, 2004, no. 2, pp. 3-26.
Sapozhnykov I.V., Sapozhnykova H.V. Problemy khronolohii i kulturnoi periodyzatsii mezolitu i neolitu Pivnichno-Zakhidnoho
Prychornomoria. Starozhytnosti Stepovoho Prychornomoria i Krymu. Zaporizhzhia, 2005, vol. XII, pp. 14-27.
Spitsyn A.A. Raskopki glinianykh ploshchadok bliz s. Kolodnogo v Kievskoi gubernii. Izvestiia arkheologicheskoi Komissii, Moskva,
1904, iss. 12, p. 14.
Stanko V.N. K probleme slozheniia grebenikovskoi kultury. Issledovaniia po arkheologii Severo-Zapadnogo Prichernomoria. Kyiv:
Naukova dumka, 1986.
Stanko V.N. Kulturno-istoricheskii protses v mezolite Severo-Zapadnogo Prichernomoria. Severo-Zapadnoie Prichernomorie –
kontaktnaia zona drevnikh kultur. Kyiv: Naukova dumka, 1991, pp. 5-17.
Telehin D.Ya. Seredniostohivska kultura epokhy midi. Kyiv: Naukova dumka, 1973.
Tovkailo M.T. Do problem datuvannia buho-dnistrovskoho neolitu. Kamiana doba Ukrainy, Kyiv, 2004, iss. 5, pp. 236-246.
Tovkailo M.T. Neolit stepovoho Pobuzhzhia. Kamiana doba Ukrainy, Kyiv, 2005, iss. 6.
Tovkailo M.T. Neolitychna keramika z domishkamy cherepashkovykh rachkiv ostrakoda (do problem pokhodzhennia kardiumnoi
keramiky v Ukraini). Arkheolohiia, 2012, no. 3, pp. 27-36.
Tuboltsev O.V. Novoie mezoliticheskoie poseleniie Kamennaia Mogila III. Starozhytnosti Prychornomoria. Odesa, 1995, iss. 1,
pp. 1-6.
Tsebrii A.B. Neoliticheskiie pamiatniki Vostochnogo Priazovia. Neolit-eneolit yuga i neolit severa Vostochnoi Evropy. Sankt-Peterburg,
2003, pp. 41-55.
Shnirelman V.A. Proiskhozhdeniie skotovodstva. Moskva: Nauka, 1980.
Shnirelman V.A. Proiskhozhdeniie vosproizvodiashchego khoziaistva. Moskva: Nauka, 1989.
Shcherbakivskyi V. Formatsiia ukrainskoi natsii. Praha, 1941.
Starnini E. Typological and Technological Analyses of the Koros Culture Chipped, Polished and Grouned Stone Assemblages of
Mehtelek-Nadas (North-Eastern Hungary). Atti Soc. Preist. Protost. Friuli. V.G., Trieste, VIII, 1993 (1994), pp. 29—96.
Vavilov N.I. Tsentry proiskhozhdeniia kulturnykh rastenii. Leningrad, 1926.
Vavilov N.I. Piat kontinentov. Leningrad: Nauka, 1987.
Whittle A. Europe in the Neolithic. Cambridge, 1985.
Zalizniak L.L. Piznii mezolit Ukrainy. Arkheolohiia, 1995, no. 4, pp. 3-16.
Zalizniak L.L. Peredistoriia Ukrainy X-V tys. do n.e. Kyiv, 1998.
Zalizniak L.L. Pervisna istoriia Ukrainy. Kyiv: Vyshcha shkola, 1999.
Zalizniak L.L. Finalnyi paleolit i mezolit kontynentalnoi Ukrainy. Kamiana doba Ukrainy, 2005, iss. 8.
Zalizniak L.L. Hrebenykivska mezolitychna kultura: pokhodzhennia, khronolohiia, istorychna dolia. Arkheolohiia, 2006, no. 4, pp. 3-18.
Zalizniak L.L., Panchenko yu.V. Neolityzatsiia Pravoberezhnoi Ukrainy: «balkanizatsiia» chy «skhidnyi impuls»? Materialy ta
doslidzhennia z arkheolohii Skhidnoi Ukrainy. Luhansk, 2007, iss. 7, pp. 6-14.
Zalizniak L.L. et al. Naidavnishe mynule Novomyrhorodshchyny. Kamiana doba Ukrainy, Kyiv, 2013, no. 15.
Zalizniak L.L., Sorokun A.A., Pereverzev C.V., Khoptynets I.M. Neolityzatsiia Kyivskoho Polissia u svitli novitnikh doslidzhen.
Arkheolohiia, 2016, no. 1, pp. 3-18.
Zhuravlev O.P., Kotova N.S. Tvarynnytstvo neolitychnoho naselennia Ukrainy. Arkheolohiia, 1996, no. 2, pp. 3-17.
|