Городища уличів у Середньому Побужжі
Розглядаються городища ІХ—ХІ ст., зосереджені в середній течії Південного Бугу, які більшість дослідників ототожнюють з літописними уличами. Аналізуються особливості геоморфологічного та топографічного положення укріплень, їх хронологія та етнокультурна приналежність, устрій способу захищеного водоп...
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2017 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2017
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195508 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Городища уличів у Середньому Побужжі / М.П. Кучера // Археологія. — 2017. — №. 4. — С. 61–73. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859608699378597888 |
|---|---|
| author | Кучера, М.П. |
| author_facet | Кучера, М.П. |
| citation_txt | Городища уличів у Середньому Побужжі / М.П. Кучера // Археологія. — 2017. — №. 4. — С. 61–73. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | Розглядаються городища ІХ—ХІ ст., зосереджені в середній течії Південного Бугу, які більшість дослідників ототожнюють з літописними уличами. Аналізуються особливості геоморфологічного та топографічного положення укріплень, їх хронологія та етнокультурна приналежність, устрій способу захищеного водопостачання, особливості матеріальної культури та історична доля людності окремого історико-соціального племінного організму. Представлено реєстр улицьких городищ Південного Побужжя, укладений автором.
The work proposed to the readers’ attention was written by M.P. Kuchera in 1998, 30 years after he accomplished the archaeological exploration of the ancient hill-forts on the middle course of the Southern Buh River. Typescript and illustrations of the article were stored in the researcher's personal papers and were found by the colleagues of the Department of Ancient Rus and Mediaeval Archaeology after he died. This article is one of two non-published works of the author. Discussed in the article are the hill-forts of the period from the 9th to the 11th centuries concentrated in the middle course of the Southern Buh River, which most researchers identify with the annalistic Uliches. The author analysed the features of the geomorphological and topographical position of the fortifications, their chronological and ethno-cultural affiliation, the structure of protected water supply system, the material culture’s peculiarities and the historical fate of the population of a separate historical and social tribal organism. Attached to the article is the registry of the Uliches’ hill-forts at the Southern Buh area prepared by the author.
Предлагаемая читателю работа была написана М.П. Кучерой в 1998 г., через 30 лет после проведённой учёным разведки городищ в среднем течении Южного Буга. Машинописный текст и иллюстрации статьи хранились в личных бумагах исследователя и были найдены сотрудниками отдела древнерусской и средневековой археологии после его смерти. Эта работа является одним из двух не опубликованных при жизни трудов автора. В статье рассматриваются городища IX—XI вв., сосредоточенные в среднем течении Южного Буга, которые большинство исследователей отождествляют с летописными уличами. Анализируются особенности геоморфологического и топографического положения укреплений, их хронология и этнокультурная принадлежность, устройство способа защищённого водоснабжения, особенности материальной культуры и историческая судьба населения отдельного историко-социального племенного организма. В виде дополнения к работе представлен реестр уличских городищ Южного Побужья, подготовленный автором.
|
| first_indexed | 2025-11-28T08:15:02Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 61
Історія науки
© M.П. Кучера, 2017
M.П. Кучера
ГОРОДИЩА УЛИЧІВ
У СЕРЕДНЬОМУ ПОБУЖЖІ
уДК: 904.4(282.247.318-197.4)"653"
Розглядаються городища ІХ—ХІ ст., зосереджені в се-
редній течії Південного Бугу, які більшість дослідників
ототожнюють з літописними уличами. Аналізуються
особливості геоморфологічного та топографічного по-
ложення укріплень, їх хронологія та етнокультурна при-
належність, устрій способу захищеного водопостачання,
особливості матеріальної культури та історична доля
людності окремого історико-соціального племінного ор-
ганізму. Представлено реєстр улицьких городищ Півден-
ного Побужжя, укладений автором.
К л ю ч о в і с л о в а: городища, топографія, планіграфія,
фортифікація, укріплення, селища, культурний шар, ма-
теріальна культура, уличі, Південний Буг, Давня Русь.
В басейні середньої течії Південного Бугу
відомо 52 городища X—XI ст. Вони займа-
ють територію, видовжену з півночі на пів-
день на 100 км при ширині 50—60 км. у пів-
нічній частині городища зосереджені між Пів-
денним Бугом і його лівою притокою р. Соб, а
в південній — по правих притоках Бугу (річки
Сільниця, Бережанка, Дохна, Луг). До них, в
порядку з півночі на південь, належать наступ-
ні пам’ятки (відповідно до сучасних назв на-
селених пунктів, рис. 1): 1 — Сабарів; 2 — Ко-
марів; 3 — Вороновиця I; 4 —Вороновиця II;
5 — Дубовець; 6 — Войтівці; 7 — Жорнище I;
8 — Жорнище II; 9 — Борисівка I; 10 — Бо-
рисівка II; 11 — Василівка; 12 — Пархомів-
ка; 13 — Дашів I; 14 — Дашів II; 15 — Немирів
(залізнична станція); 16 — Немирів; 17 — Се-
левинці; 18 — Криківці; 19 — Кароліна; 20 —
Ометинці; 21 — Мельниківці; 22 — червоне;
23 — Коржівка; 24 — Слобідка; 25 — Юрківці;
26 — Лоївці; 27 — Гута; 28 — Джуринці; 29 —
Мітлинці; 30 — Копіївка I; 31 — Копіївка II;
32 — Бондури I; 33 — Бондури II; 34 — Салин-
ці; 35 — Яструбиха I; 36 — Яструбиха II; 37 —
Скрицьке; 38 — Тарасівка І; 39 — Тарасівка ІІ;
40 — Михайлівка (Тульчинський р-н); 41 —
Маньківка; 42 — Михайлівка (Гайсинський
р-н); 43 — Жерденівка; 44 — Мазурівка; 45 —
Ладижин; 46 — Тиманівка; 47 — Куниче; 48 —
Ободівка; 49 — Крикливець; 50 — рудницьке;
51 — Городище; 52 — Бондурівка.
За літописними даними Х ст. в Південному
Побужжі жили племена уличі (угличі). Вони
близько середини цього століття (за князю-
вання Ігоря) переселились від Дніпра «межи
Бог и Днестр и седоша тама». Причина пересе-
лення — начебто прагнення вийти з-під влади
Києва, уникнути великої данини, яку намагав-
ся накласти на уличів воєвода київського кня-
зя Свенельд (Новгородская 1950, с. 109). ана-
ліз літописних повідомлень про уличів та їх пе-
реселення в межиріччя Бугу—Дністра подано
Б.О. рибаковим (рыбаков 1951).
розвідку поодиноких південнобузьких го-
родищ здійснили в 1946—1947 рр. М.І. арта-
монов (артамонов 1949) і 1947 р. — Д.Т. Бе-
резовець (Березовець 1952). у 50—70-х роках
ХХ ст. П.І. Хавлюком були обстежені всі відо-
мі нині городища середньої течії Південного
Бугу. Ним було датовано ці пам’ятки Х—ХІ ст.
і ототожнені, слідом за М.І. артамоновим (ар-
тамонов 1999, с. 258), з літописними улича-
ми (Хавлюк 1969; 1970; 1971; 1972; 1976; 1978;
1981; Хавлюк, Жураковский 1973). у 1969 р.
М.П. Кучера і р.О. Юра обстежили 20 півден-
нобузьких городищ (Кучера, Юра 1972). Вна-
слідок проведених робіт можна вважати, що
практично виявлені всі існуючі улицькі горо-
дища у Південному Побужжі.
розвідкові розкопки здійснено М.І. арта-
моновим на Немирівському городищі, а біля
городища в Селевинцях (Сажки) ним дослі-
джено один курган з трупоспаленням Х ст.
(знайдено два дирхеми 914—943 рр.). П.І. Хав-
люк провів розвідкові розкопки на городищі в
Юрківцях і стаціонарні розкопки у червоному
та Селевинцях (Сажки). Проте, відомості про
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 462
південнобузькі городища обмежені. Докумен-
тація про розвідки П.І. Хавлюка, крім попере-
дніх публікацій, відсутня. Як результат, маємо
схематичні плани лише 22 городищ, а досто-
вірні відомості про розміри — 24-х городищ 1.
Топографія, оборонні споруди, планування
та розміри городищ. Південнобузькі городи-
ща займають переважно невеличкі мисоподіб-
1 Про більшість згаданих вище городищ є відомос-
ті кінця ХІХ ст. у відповідях волостей на анке-
ти Центрального статистичного Комітету росії про
пам’ятки старовини (Сведения... 1896; Сецинский
1901). але ці відомості аматорські і не відповідають
сучасним вимогам.
ні виступи чи незначні підвищення на схилах
плато до балок, через які течуть струмки. Май-
же всі миси, на яких розташовані городища,
рельєфно відділяються від плато, їх поверхня
нахилена до кінцевої частини, чим вони нага-
дують останцеподібні миси. Підвищений край
мису з боку плато сприяв спорудженню на ньо-
му досить потужного напільного валу.
На відміну від нагірних городищ, розташо-
ваних на краю корінних берегів річок, мисо-
подібні виступи по краю балок мають значно
меншу висоту та стрімкість і під час спору-
дження укріплень їх схили доводилося зрізу-
вати безпосередньо до підніжжя. у цілому ряді
Рис. 1. Карта городищ уличів на Південному Бузі: 1 — Сабарів; 2 — Комарів; 3 — Воронови-
ця І; 4 — Вороновиця ІІ; 5 — Дубовець; 6 — Войтівці; 7 — Жорнище І; 8 — Жорнище ІІ; 9 —
Борисівка І; 10 — Борисівка ІІ; 11 — Василівка; 12 — Пархомівка; 13 — Дашів І; 14 — Дашів ІІ;
15 — Немирів (залізнична станція); 16 — Немирів; 17 — Селевинці; 18 — Криківці; 19 — Ка-
роліна; 20 — Ометинці; 21 — Мельниківці; 22 — червоне; 23 — Коржівка; 24 — Слобідка; 25 —
Юрківці; 26 — Лоївці; 27 — Гута; 28 — Джуринці; 29 — Мітлинці; 30 — Копіївка І; 31 — Копі-
ївка ІІ; 32 — Бондури І; 33 — Бондури ІІ; 34 — Салинці; 35 — Яструбиха І; 36 — Яструбиха ІІ;
37 — Скрицьке; 38 — Тарасівка І; 39 — Тарасівка ІІ; 40 — Михайлівка (Тульчинський р-н);
41 — Маньківка; 42 — Михайлівка (Гайсинський р-н); 43 — Жерденівка; 44 — Мазурівка; 45 —
Ладижин; 46 — Тиманівка; 47 — Куниче; 48 — Ободівка; 49 — Крикливець; 50 — рудницьке;
51 — Городище; 52 — Бандурівка
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 63
випадків біля підніжжя ескарпованих схилів
вла штовували рів (городище Яструбиха І, руд-
ницьке, Криківці, Слобідка, Крикливець, Селе-
винці) (рис. 2, 2—3, 7, 11—13). Багатоярусне ес-
карпування у вигляді терасоподібних площадок
на улицьких укріпленнях не застосовувалось.
Значних земляних робіт вимагало спору-
дження укріплень на мисах з широким напіль-
ним боком (неповних мисах), які в плані на-
гадують прямий кут з двома перпендикулярно
розташованими один до одного природними
краями. Прикладом укріплень на таких мисах
можуть бути городища: Тарасівка ІІ, Дашів І,
Дашів ІІ, Ладижин (рис. 2, 10, 17, 18, 22), обко-
пані ровом на половину периметра.
Про велику увагу, яку приділяло улиць-
ке населення Південного Побужжя штуч-
ним земляним оборонним спорудам свідчать
пам’ятки, розташовані в місцях із зовсім не-
значними природними перешкодами, як, на-
приклад, городища Гута, Ометинці, Городище
(рис. 2, 5, 15, 19).
Значна кількість городищ має вал з усіх чо-
тирьох боків. Навіть мисові городища з нерів-
ною поверхнею захищені валом як з напільно-
го, так і по краю бокових схилів. На цих ми-
сових городищах відсутній вал лише з боку
пониженої кінцевої частини.
Серед обстежених автором 20 городищ
можна вказати на п’ять пам’яток, захищених
валом з одного тільки напільного боку. Це го-
родища з високими схилами — Ладижин, Кор-
жівка, Лоївці, Мазурівка, червоне. На деяких
з них, можливо, знаходились невеличкі бокові
вали, які не збереглися. На мисовому городи-
щі Яструбиха І немає валу навіть з напільно-
го боку. Безперечно, що він спланований бага-
торічним розорюванням площадки городища.
Про існування валу свідчать залишки рову, що
відокремлює городище від плато.
Для городищ характерні так звані кокошни-
коподібні вали. Вони мають максимальну ви-
соту (до 5,0 м) та ширину (до 15 м) посередині
напільного боку, зменшуючись до країв. Зви-
чайно, бокові вали по краю ескарпованих схи-
лів невеличкі за розмірами, висотою до 1,0 м.
уличі користувалися найпередовішою на
той час технологією будівництва укріплень.
розрізом валу з напільного боку на городи-
щі червоне виявлено спорохнявілу дерев’яну
зрубну конструкцію, яка скріплювала глиня-
ний насип від розповзання і дозволяла зводи-
ти його на значну висоту (Хавлюк 1969, с. 163,
рис. 7). На городищі Селевинці в зрізі боко-
вого валу річкою Миркою відслонено в ниж-
ній частині спорохнявілі поперечні й подов-
жні деревини від зрубу (На Іа НаНу, ф. 64,
спр. 1969/36, с. 5). розрізом цього ж валу на
східному краю виявлено два прошарки поже-
жі; перший прошарок було підсипано ґрунтом
на товщину близько 1,0 м, гребінь валу і внут-
рішній схил були вимощені камінням (Хавлюк
1971, с. 294). у зрізі господарськими роботами
валу по краю схилу на Юрківецькому городи-
щі також виявлено залишки дерев’яних кон-
струкцій (Хавлюк 1969, с. 159).
Досить оригінальною особливістю ряду
південнобузьких городищ є знаходження їх в
кінцевій частині невеличкої площадки, захи-
щеної з боків залишками двох валів, які у ви-
гляді кліщів охоплюють джерело, що витікає
із підніжжя городища. На городищах Кри-
кливець, Мазурівка і Яструбиха І (рис. 2, 3, 7,
8) джерела діють і зараз, з них витікає у бал-
ку струмок. На городищі рудницьке джерело
забите, навколо нього вода виступає в кіль-
кох місцях на поверхні нижньої площадки.
На трьох перших із згаданих городищ вали
спеціально добудовані перед мисовою части-
ною. На городищі Яструбиха І, крім того, пло-
щадку з джерелом частково охоплюють кінці
рову, що оточує підніжжя мису, а також кінці
зовнішнього валоподібного підвищення, що
утворилося перед ровом внаслідок ескарпу-
вання схилів. Двома валами — одним частково
з заходу, що продов жується понад підніжжям
мису, і одним з півночі, від долини, захищена
площадка з джерелом на городищі рудниць-
ке (рис. 2, 11). На городищі Тарасівка ІІ ниж-
ню площадку у вигляді штучного заглиблен-
ня охоплюють з боків кінці валу, що спускає-
ться по схилу з основ ної частини укріплення
(рис. 2, 10). На понижених кінцях городищ Та-
расівка І (рис. 2, 9) і Городище (рис. 2, 19) є за-
глиблення неправильної форми; очевидно, на
цих укріпленнях у свій час також знаходились
природні чи штучні джерела.
Досить оригінальним плануванням мисо-
вої частини виділяється городища Джурин-
ці (рис. 2, 16) і Селевинці (рис. 2, 12), на яких
вал, що оточує основну площадку, спускається
по схилу впритул до струмка, захищаючи тим
самим доступ до води. За відомостями, раніше
цей вал на городищі Селевинці продовжувався
і на протилежному березі р. Мирки. Можливо,
що на городищі Юрківці у зруйнованій частині
(рис. 2, 14) вал також одним кінцем підходив до
струмка. За свідченням П.І. Хавлюка, вал захи-
щав доступ до води і на городищі в с. Скрицьке
(Там само, с. 162).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 464
На городищах Дашів І (рис. 2, 17), Дашів ІІ
(рис. 2, 18), Гута (рис. 2, 15), Криківці (рис. 2,
13) і, очевидно, на городищах Джуринці (рис. 2,
16) та Ометинці (рис. 2, 5) знаходились звичай-
ні для давньоруського часу штучні колодязі все-
редині укріпленої площі, залишки яких мають
вигляд правильних у плані округлих ям.
Про місцеположення та влаштування в’їздів
чи входів на городища відомостей немає. Се-
ред обстежених автором 20 городищ в’їзд у
виг ляді розрізу через вал та земляної перемич-
ки через рів з напільного боку існує на городи-
щі Слобідка (рис. 2, 2). Є два подібні в’їзди че-
рез рів і вал по краях з напільного боку на го-
родищі Ометинці (рис. 2, 5). Очевидно, згадані
в’їзди — пізнішого походження. Могли захо-
дити на городища через мисову частину, але це
був не в’їзд, а прохід, по якому спускалися з го-
родища до джерела.
Близько половини південнобузьких горо-
дищ мають правильну в плані геометричну
форму. Причому, досить значна частина з них
припадає на мисові городища. Геометрична
правильність плану мисових городищ пояс-
нюється кількома обставинами. Це зумовле-
но своєрідністю самих мисів, які утворені не
членуванням краю плато ярами та балками, а є
невеличкими за розмірами останцеподібними
виступами плато, висунутими поза його край у
балку. Здебільшого краї цих мисів мають пра-
Рис. 2. Плани улицьких городищ: 1 — червоне; 2 — Слобідка; 3 — Яструбиха І; 4 — Лоївці; 5 — Ометинці; 6 — Бо-
рисівка І; 7 — Крикливець; 8 — Мазурівка; 9 — Тарасівка І; 10 — Тарасівка ІІ; 11 — рудницьке; 12 — Селевинці;
13 — Криківці; 14 — Юрківці; 15 — Гута; 16 — Джуринці; 17 — Дашів І; 18 — Дашів ІІ; 19 — Городище; 20 — Са-
линці; 21 — Коржівка; 22 — Ладижин (№№ 6, 20 — за П.І. Хавлюком, інші — за М.П. Кучерою)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 65
вильні в плані природні обриси — прямоліній-
ні чи заокруглені. Природна конфігурація ми-
сів частково змінювалась під час влаштуван-
ня укріплень, оскільки невисокі й не досить
стрімкі схили мисів вимагали штучної підрізки
із спорудженням валів по їх краю. ряд городищ
займають неповні миси із штучними оборон-
ними спорудами на значній частині перимет-
ра, що також зумовило правильну геометрич-
ність їх плану.
Враховуючи дані по всіх південнобузьких го-
родищах, в тому числі попередні відомості ін-
формаційного характеру, можна вважати більш-
менш правильними в плані чотирикутними 9
городищ: Борисівка ІІ, Дашів ІІ, Дубовець, Ко-
марів, Михайлівка (Гайсинського р-ну), Тара-
сівка І, Тарасівка ІІ, Слобідка І, Яструбиха І;
округлими — 9: Вороновиця ІІ, Гута, Дашів І,
Жорнище ІІ, Копіївка ІІ, Кароліна, Мітлинці,
Пархомівка, Яструбиха ІІ; овальними — 4: Го-
родище, Джуринці, Криківці, Юрківці.
Очевидно, влаштування укріплень на неве-
ликих мисах на схилах плато до балок набуло
в Побужжі певної традиційності, оскільки на
берегах великої ріки — Південного Бугу відо-
мі лише три городища — Коржівка, Салинці і
Маньківка. Всі ці три городища мисові. З них
два — Коржівка і Салинці, відрізняються від
інших характером планування. Городище Кор-
жівка (рис. 2, 21) захищене з напільного боку
дворядною розчленованою оборонною лінією,
а городище Салинці має дві укріплені площад-
ки. Поблизу городищ, крім культурних залиш-
ків Х ст., знайдено речі ранньозалізного віку
(Там само, с. 169). На городищі Коржівка наяв-
ні матеріали трипільської культури. Можливо,
що укріплення на цих городищах були збудо-
вані значно раніше, а в Х ст. вони використову-
вались вдруге. За незначними розмірами ці го-
родища аналогічні до інших південнобузьких
улицьких укріплень.
Дві лінії валів знаходиться на городищі
Ободівка. Проте, невідомо, чи це городище на-
лежить до типу простих (є розчленованими ва-
лами), чи до типу складних (з двох площадок).
На цьому городищі досить потужний культур-
ний шар Х—ХІ ст., хоч поруч з ним також ви-
явлені культурні залишки ранньозалізного віку
(Там само).
Своєрідність природних умов місцевості,
на якій знаходяться південнобузькі городища
Х ст., виключають можливість спорудження
багаточленних складних укріплень.
разом з тим, відомі випадки використання
населенням Х ст. Південного Побужжя склад-
них городищ скіфського часу. Культурний шар
Х ст. є на центральній частині відомого ран-
ньоскіфського Немирівського городища. ар-
хеологічні матеріали Х ст. знайдені на горо-
дищі Сабарів, яке займає мис на лівому березі
Південного Бугу і розташоване в найбільш пів-
нічній частині поширення пам’яток Х ст. — в
м. Вінниці. Відомостей про наявність матеріа-
лів скіфського часу на Сабарівському городищі
немає, проте, судячи з його розмірів (близько
10 га) і ускладненості плану (з двох укріплених
частин з двохрядними суцільними і розчлено-
ваними оборонними лініями), це городище
належить до ранньозалізного віку.
Інші городища невеличкі: 14 займають пло-
щу 0,12—0,50 га і 8 — 0,6—0,8 га. Порівняно ве-
ликі два городища: Мельниківці — 2 га і Ястру-
биха І — 1,7 га.
Городища розташовані досить густо, від-
стань між ними становить найчастіше 4,0 км,
іноді 6,0 км і рідше — 8,0 км і більше. Є випад-
ки попарного групування городищ, віддалених
на 50—200 м одне від одного (Дашів І, ІІ; Та-
расівка І, ІІ) і від 800 м до 2,5 км (Слобідка —
червоне; Копіївка І, ІІ; Бондури І, ІІ; Жорни-
ще І, ІІ; Василівка — Пархомівка; Немирів —
Селевинці; Маньківка І, ІІ).
Селища біля городищ. Дуже характерним
для улицьких городищ є наявність біля них се-
лищ. Останні завжди розташовуються на про-
тилежному пологому схилі до балки, по якій
протікає струмок. але зустрічаються селища
і на плато з напільного боку (городища Сам-
чинці, Тарасівка І, Мазурівка, Лоївці, Дашів ІІ,
червоне, Крикливець) та на схилах з інших бо-
ків (Яструбиха І, Селевинці, Лоївці, Ометин-
ці, Гута, рудницьке, Слобідка). Нерідко нав-
коло городищ знаходяться по кілька селищ.
Слід врахувати, що під час розвідок далеко не
всі селища були виявлені (похилі ділянки міс-
цевості, що оточують улицькі городища, як
правило, не розорюються і лишаються задер-
нованими) і насправді їх існує більше. Як від-
значає П.І. Хавлюк (Хавлюк 1969, с. 172; 1970,
с. 135; 1981, с. 316), селища оточують городи-
ща з двох—трьох боків, іноді на відстань 0,5 км
і більше (червоне, Лоївці, Юрківці, Куни-
че, Жорнище, Пархомівка, Мітлинці та інші).
Щодо більш точних розмірів селищ, то вони
дослідниками не фіксувались.
Характер культурного шару за даними роз-
відок та розкопок городищ і селищ. Для улиць-
ких городищ характерний незначний культур-
ний шар. у порівнянні з селищами на них зу-
стрічається дуже мало археологічних речей і, як
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 466
правило, вони поширені не на всій їх невелич-
кій площі. На окремих городищах культурно-
го шару не виявлено: Городище (На Іа НаНу,
ф. 64, спр. 1969/36, с. 12), Мельниківці, Каро-
ліна, Яструбиха ІІ, Борисівка ІІ (Хавлюк 1969,
с. 169—170), а на кількох зафіксовано непога-
ну насиченість культурними залишками: Не-
мирівське, Селевинці, Юрківці, Ометинці (На
Іа НаНу, ф. 64, спр. 1969/36, с. 5—7), Ободів-
ка (Хавлюк 1969, с. 170).
розкопками О.О. Спіцина в 1910 р. на цен-
тральній частині (цитаделі) Немирівського го-
родища ранньозалізного віку відкрито 11 на-
півземлянкових жител з печами-кам’янками і
речовим матеріалом Х—ХІ ст. (На Іа НаНу,
ф. 64, спр. 1946/12, с. 39). Кілька аналогічних
напівземлянкових жител з печами-кам’янками
і багато господарських (зернових) ям розкопав
1947 р. на цьому укріпленні М.І. артамонов
(На Іа НаНу, ф. 64, спр. 1947/13, с. 4).
На городищі поблизу с. червоне П.І. Хав-
люком проводились у 1960-х роках розвідкові,
а в 1971 і 1980 рр. — стаціонарні розкопки (Хав-
люк 1969, с. 163—165; 1981, с. 316; 1993, с. 125;
На Іа НаНу, ф. 64, спр. 1971/70). По краях го-
родища і рідше в центральній частині відкри-
то залишки округлих ям діаметром 0,6—0,9 м,
глибиною 0,5—0,8 м, у заповненні яких часто
траплялося горіле зерно пшениці, жита, про-
са, гороху. На підставі знахідок автор розкопок
припускає, що зерно у ямах зберігалось в гор-
щиках і конічних мисках. Із залізних речей пе-
реважають ромбовидні та шиловидні (проти-
кольчужні) наконечники стріл, знайдено кіль-
ка ножів, ковальські кліщі, молоток-зубило
(зубило з отвором для рукояті), точильні брус-
ки, глиняні біконічні пряслиця. В одному міс-
ці знайдено 5 срібних сережок так званого «во-
линського типу» і 4 дирхема 916—935 рр., а в
іншому — 4 срібні сережки та 2 ажурні підві-
ски, срібний перстень, 2 дирхема середини
Х ст. і 3 бронзові браслети. П.І. Хавлюк вважає,
що вказані речі походять з двох скарбів. На го-
родищі трапилося дуже мало кісток тварин (на
площі 408 кв. м. у 1971 р. знайдено лише по-
над 20 кісток свині і великої рогатої худоби).
На думку автора розкопок, городище припи-
нило існування внаслідок короткотривалої об-
логи в кінці Х ст.
На селищі навколо городища на зораній по-
верхні зафіксовано понад сотню темних плям
від жител та господарських споруд. у 1967 і
1971 рр. П.І. Хавлюк розкопав на селищі кіль-
ка напівземлянкових жител і залишки залізо-
плавильних печей. Знайдено глиняні пряслиця
і одне з рожевого шиферу, залізний наральник,
ромбовидний наконечник стріли, глиняні со-
пла від залізоплавильних горнів (Хавлюк 1969,
с. 163—165; На Іа НаНу, ф. 64, спр. 1971/70).
Городище поблизу с. Селевинці (Саж-
ки) було досліджене П.І. Хавлюком протя-
гом 1970—1978 рр. (Хавлюк 1971; 1972, с. 381;
1976, с. 401; 1978, с. 394; 1993, с. 123—124; Хав-
люк, Жураковский 1973, с. 342; На Іа НаНу,
ф. 64, спр. 1970/75; 1971/70; 1972/78; 1973/82;
1974/86; 1975/35; 1976/103; 1977/76; 1978/54).
розкопана основна частина городища на пло-
щі близько 0,45 га. Лишилась недослідженою
сильно понижена до річки південна частина,
яка займає приблизно 20—25 % всієї площі го-
родища. Культурний шар товщиною 0,8—1,0 м
зосереджувався по краях площадки ближче до
валу. В ньому знаходилось багато кераміки,
кісток тварин, каміння та побутових речей. В
середній частині культурних залишків було не-
багато. На всій площі городища виявлено не
менше 75 господарських ям, більшість яких
мала глибину 0,5—1,0 м, діаметр 1,0—1,6 м.
частина ям була заповнена гумусованим ґрун-
том і камінням, в них майже не було знахідок,
а в частині знаходилась кераміка (в тому чис-
лі цілі горщики) і кістки домашніх тварин. рід-
ко зустрічались в них обвуглені зерна пшени-
ці та проса. автор розкопок вважає, що госпо-
дарські ями без знахідок належать до ранішого
часу, а ями з керамікою і кістками (для цих ям
характерні також менші розміри) відносять-
ся до фінального періоду життя на городи-
щі. В різних місцях у середній частині і біля
валу відкрито близько сотні людських кістя-
ків, в основному дітей — немовлят і підлітків,
а також жінок нерідко з ознаками навмисного
вбивства. частина кістяків знаходилась на гли-
бині 30—50 см від сучасної поверхні, а части-
на глибше — під культурним шаром. На думку
П.І. Хавлюка, глибші поховання слід датувати
ранішим часом, а верхні — пізнішим, що свід-
чить про дві облоги, які пережили мешканці
укріплення. В середній частині городища від-
крито кілька кістяків коней.
В культурному шарі найбільше знайде-
но (понад сто) наконечників стріл, не мен-
ше 80 ножів, не менше 70 глиняних і шифер-
них пряслиць від веретен, чимало кам’яних
точильних брусків. Із прикрас трапилися, в
основному при кістяках, срібна сережка «во-
линського типу», срібна намистина, шийна
гривня з бронзового дроту, бронзовий брас-
лет, скляні, сердолікові та пастові намисти-
ни, кілька уламків чорних скляних браслетів.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 67
Крім численних уламків кераміки, знайдено
чересло від плуга, кілька сокир, кілька цілих
і фрагментованих кам’яних жорен, перехрес-
тя меча чи шаблі, молоток, свердло, кліщі, до-
лото, різець, ллячка, кілька вудил та залізних
пряжок, залізні дужки та вушка від дерев’яних
відер, кістень з рога оленя, ротаційне кам’яне
точило.
Кераміка і кістки домашніх тварин (корів,
коней, свиней) утворювали скупчення, що на-
чебто вказує на тимчасове перебування в яки-
хось спорудах окремих сімей — в цих місцях
знаходились і побутові речі. Біля валу в шарі
спаленизни зустрічались залишки обвугле-
них дерев’яних конструкцій типу навісу, в тому
числі в одному місці з кістяками жінки і двох
дітей. Із стаціонарних жител досліджено біля
західного краю городища одну напівземлянку
з глинобитною піччю, в інших місцях відкрито
дві печі, вирізані в ґрунті. Ключі в замки трапи-
лися в поодиноких випадках, що також вказує
на відсутність звичайної житлової забудови.
автор розкопок слушно припускає, що го-
родище слугувало сховищем для населення,
яке проживало за його межами на селищі. Під
час ворожого нападу жителі селища перейшли
до укріплення і тривалий час перебували в об-
лозі, яка закінчилася для них трагічно: чолові-
ки були захоплені в полон, а діти, жінки і осо-
би похилого віку — вбиті.
На селищі в розкопі площею 134 м2 дослі-
джено три напівземлянки, з них дві господар-
ського призначення і одна — реміснича (з дво-
ма печами), а також дві господарські ями. Крім
кераміки, знайдені кістяні проколки, ножі,
глиняні пряслиця, точильні бруски.
розвідковими дослідженнями Юрківець-
кого городища встановлено, що на його під-
вищеній — східній частині — культурний шар
незначний або зовсім відсутній, а в найнебез-
печнішій, але непридатній для постійного за-
селення нижній мисовій частині, що має ви-
гляд ровоподібної западини понад внутріш-
нім схилом валу, виявлено горілий культурний
шар з численними уламками кераміки та об-
вугленими зернами пшениці, жита та гороху.
Тут знайдено два ножі, два наконечники стріл,
бронзову підвіску з художньо виконаною ін-
крустацією, срібну ремінну накладку, прясли-
це з рожевого шиферу та деякі інші речі (Хав-
люк 1969, с. 159—161; На Іа НаНу, ф. 64,
спр. 1969/36, с. 10). Шурфуванням у мисовій
частині на городищі поблизу с. Джуринці та-
кож виявлено горілий прошарок з обвуглени-
ми зернами злаків. На селищі знайдено ула-
мок керамічного сопла від залізоплавильно-
го горна (Хавлюк 1969, с. 162; На Іа НаНу,
ф. 64, спр. 1969/36, с. 11).
Глиняний посуд на улицьких городищах і
селищах — гончарний і представлений горщи-
ками, конічними мисками, глеками і сковорід-
ками. В глиняному тісті багато блистків слю-
ди. Орнамент — лінійний та хвилястий, вико-
наний одиночним вістрям, рідше — зубчастим
штампом. Лінійний орнамент часто вкриває
майже всю поверхню посудин. Найраніші гор-
щики належать до звичайного ранньогончар-
ного типу з навскіс зрізаними вінцями (рис. 3,
1—4), які на східнослов’янських пам’ятках да-
туються ІХ—Х ст. Пізніша кераміка представ-
лена горщиками курганного типу з манжето-
подібними вінцями кінця Х — початку ІІ по-
ловини ХІ ст. (рис. 3, 6—21).
археологічні дані свідчать, що городища,
які виділяються значною кількістю культур-
Рис. 3. Типи вінець посуду з улицьких городищ: 1 —
Немирів; 2, 5, 8, 12 — Крикливець; 3 — Дашів ІІ; 4, 7,
13, 14, 16, 20 — червоне; 6 — Тарасівка ІІ; 9, 10, 15, 19,
21 — Селевинці; 11 — Ометинці; 17 — Криківці; 18 —
Яструбиха І
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 468
них залишків, за характером використання не
відрізняються від інших городищ. Наявність
на них культурного шару пояснюється не від-
мінністю їх функцій, а відмінністю конкрет-
них умов, в яких проходило здійснення саме
цих функцій. До них переходило населення
під час загрози, переносячи з собою всі свої
хатні речі та господарські запаси. Наявність в
культурному шарі цвяхів та будівельних скоб,
а також залишків обвугленого дерева свідчить
про існування по краю укріплених площадок
якихось специфічних споруд типу клітей. Без-
умовно, що певні особи могли постійно про-
живати в укріпленнях. Зокрема ті, які викону-
вали спільні для всієї общини функції (пред-
ставники общинної адміністрації, охоронці
укріплень, ремісники-зброярі тощо).
Як уже згадувалось, на городищі в черво-
ному знайдено два скарби срібних прикрас
Х ст. з монетами 916—935 рр. аналогічні скар-
би походять з селищ біля городищ в Юрківцях
і Копіївці, в тому числі в копіївському скарбі
416 арабських монет датуються 896—955 рр.
(Лінках-Геппенер 1948, с. 182; Корзухина
1954, с. 84).
Місцезнаходження скарбів територіально
пов’язується з районом поширення городищ,
на яких виявлено сліди пожежі (Селевинці,
червоне, Юрківці, Джуринці). Є підстави при-
пускати, що через центральну частину північ-
ної групи улицьких поселень в напрямку схід—
захід пролягав шлях навали. Супротивниками
уличів у Х — на початку ХІ ст. були печеніги,
а на початку другої половини ХІ ст. — полов-
ці. Очевидно, уличі зазнавали неодноразових
вторгнень, але остаточно вони залишили свої
володіння в другій половині ХІ ст. під тиском
половців.
Густа концентрація городищ свідчить про
планомірне заселення Середнього Побуж-
жя населенням, яке до цього проживало на
більш широкій території. у Середньому По-
бужжі є пам’ятки попереднього періоду —
VIII—IX ст., але виявлено їх порівняно мало.
Значно більше відкрито поселень VI—VII ст.
(Хавлюк 1975).
Виникнення та функціонування південно-
бузьких укріплень було продиктоване потреба-
ми самозахисту від печенізької загрози. Поява
печенігів застала Давньоруську державу на ета-
пі складання її території. Турботи про захист
власної території від вторгнень печенігів, а по-
тім половців не дозволили русі взяти під захист
відособлене угрупування уличів, тим більше,
що останні дотримувались сепаратизму.
Додаток. Реєстр улицьких
городищ Південного Побужжя
1. с. Сабарів Вінницького р-ну і обл. Лівий берег
Південного Бугу. Складне, мисове, близько 10 га (?)
(Сецинский 1901, с. 231; артамонов 1949, с. 261; Бере-
зовець 1952, с. 214).
2. с. Комарів Вінницького р-ну і обл. Лівобережжя
Південного Бугу. Мисове, чотирикутне з валом і ро-
вом з трьох боків (Сведения 1896, с. 260). Сплановане
(Хавлюк 1969, с. 158).
3. смт. Вороновиця Вінницького р-ну і обл. Лівобе-
режжя Південного Бугу. Городище І. Мисове, з валом
(Хавлюк 1969, с. 158).
4. смт. Вороновиця Вінницького р-ну і обл. Ліво-
бережжя Південного Бугу. Городище ІІ. Мисове (Гуль-
дман 1901, с. 93; Хавлюк 1969, с. 158).
5. с. Дубовець Немирівського р-ну Вінницької обл.
Лівобережжя Південного Бугу. Мисове, чотирикутне
(Сведения... 1896, с. 262; Хавлюк 1969, с. 158, 171).
6. с. Войтівці Липовецького р-ну Вінницької обл.
Верхів’я р. Соб. Мисове, овальне (Сецинский 1901,
с. 235—236; Хавлюк 1969, с. 158).
7. с. Жорнище Іллінецького р-ну Вінницької обл.
Правобережжя р. Соб. Городище І. Мисове. Селище
(Хавлюк 1969, с. 158—172).
8. с. Жорнище Іллінецького р-ну Вінницької обл.
Правобережжя р. Соб. Городище ІІ. Округле (антоно-
вич 1895, с. 70).
9. с. Борисівка Іллінецького р-ну Вінницької обл.
Правобережжя р. Соб. Городище І (рис. 2, 6). Мисове,
0,6 га. Селище (антонович 1895, с. 70; Біляшівський
1926, с. 67; На Іа НаНу, ф. 64, спр. 1973/82).
10. с. Борисівка Іллінецького р-ну Вінницької обл.
Правобережжя р. Соб. Городище ІІ. Прямокутне (ан-
тонович 1895, с. 70; Хавлюк 1969, с. 169—170).
11. с. Василівка Іллінецького р-ну Вінницької обл.
Правобережжя р. Соб. Мисове (Хавлюк 1969, с. 158).
12. с. Пархомівка Іллінецького р-ну Вінницької
обл. Правобережжя р. Соб. Мисове, округле, з валом
по периметру (антонович 1895, с. 72; Хавлюк 1969,
с. 158—171).
13. с. Дашів Іллінецького р-ну Вінницької обл.
Правобережжя р. Соб. Городище І (рис. 2, 17). Мисо-
ве, округле з валом по периметру 0,12 га. Селище (На
Іа НаНу, ф. 64, спр. 1969/36).
14. с. Дашів Іллінецького р-ну Вінницької обл.
Правобережжя р. Соб. Городище ІІ (рис. 2, 18). Мисо-
ве, під чотирикутне з валом по периметру, 0,27 га. Се-
лище (На Іа НаНу, ф. 64, спр. 1969/36).
15. смт Немирів (залізнична станція, поблизу
с. Фастівці) Немирівського р-ну Вінницької обл. Ліво-
бережжя Південного Бугу. Мисове (Сецинский 1901,
с. 236; Хавлюк 1969, с. 158).
16. смт Немирів (скіфське городище) Немирівсько-
го р-ну Вінницької обл. Верхів’я р. Мирки (Лівобереж-
жя Південного Бугу). Центральна частина скіфського
городища (Цитадель). На останці, 12,5 га (Сецинский
1901, с. 236; артамонов 1949, с. 257—258; На Іа НаНу,
ф. 64, спр. 1946/12; 1947/13).
17. с. Селевинці (Сажки). Лівий берег р. Мирки (Лі-
вобережжя Південного Бугу). На мисовому підвищен-
ні, 0,75 га, з валом по периметру (рис. 2, 12). Селище
(артамонов 1949, с. 257—258; Березовець 1952, с. 214;
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 69
Хавлюк 1971; 1972, с. 381; 1976, с. 401; 1978, с. 394; 1993,
с. 123—124; Хавлюк, Жураковский 1973, с. 342; На Іа
НаНу, ф. 64, спр. 1969/36; 1970/75; 1971/70; 1972/78;
1973/82; 1974/86; 1975/35; 1976/103; 1977/76; 1978/54).
18. с. Криківці (с. Телегіївка) Немирівського р-ну
Вінницької обл. Лівобережжя Південного Бугу. На
останцеподібному мису, овальне, 0,12 га (рис. 2, 13).
Селище (На Іа НаНу, ф. 64, спр. 1969/36).
19. Кароліна (залізнична станція) Немирівсько-
го р-ну Вінницької обл. Лівобережжя Південного Бугу.
Округле, без культурного шару. Селище (Хавлюк 1969,
с. 166, 170).
20. с. Ометинці Немирівського р-ну Вінницької
обл. Лівобережжя Південного Бугу. На мисовидному
підвищенні, 0,8 га (рис. 2, 5). Селище (На Іа НаНу,
ф. 64, спр. 1969/36).
21. с. Мельниківці Немирівського р-ну Вінницької
обл. Лівобережжя Південного Бугу. Мисове, вал з на-
пільного боку, 2,0 га (?) (Хавлюк 1969, с. 169—170).
22. с. червоне Немирівського р-ну Вінницької обл.
Лівобережжя Південного Бугу. Мисове, 0,6 га (рис. 2,
1). Селище (Хавлюк 1969, с. 162—165; 1981, с. 316; 1993,
с. 125; На Іа НаНу, ф. 64, спр. 1969/36; 1971/70).
23. с. Коржівка Немирівського р-ну Вінницької
обл. На лівому березі Південного Бугу. Мисове, близь-
ко 0,8 га з двома валами та ровами з напільного боку
(рис. 2, 21). Селище (Хавлюк 1969, с. 167—169; На Іа
НаНу, ф. 64, спр. 1969/36).
24. с. Слобідка Немирівського р-ну Вінницької обл.
Лівобережжя Південного Бугу. Мисове, 0,3 га (рис. 2,
2). Селище (На Іа НаНу, ф. 64, спр. 1969/36).
25. с. Юрківці Немирівського р-ну Вінницької обл.
Правобережжя р. Соб. На останцеподібному мису,
овальне, 0,65 га (рис. 2, 14). Селище (Хавлюк 1969,
с. 157—161; На Іа НаНу, ф. 64, спр. 1969/36).
26. с. Лоївці Немирівського р-ну Вінницької
обл. Правобережжя р. Соб. На останцеподібному
мису, 0,7 га (рис. 2, 4). Селище (На Іа НаНу, ф. 64,
спр. 1969/36).
27. с. Гута Немирівського р-ну Вінницької обл. Лі-
вобережжя Південного Бугу. На краю плато, окру-
гле, 0,15 га (рис. 2, 15). Селище (На Іа НаНу, ф. 64,
спр. 1969/36).
28. с. Джуринці Немирівського р-ну Вінниць-
кої обл. Правобережжя р. Соб. На останцеподібно-
му мису, овальне, 0,65 га (рис. 2, 16). Селище (Хавлюк
1969, с. 162; На Іа НаНу, ф. 64, спр. 1969/36).
29. с. Мітлинці Іллінецького р-ну Вінницької обл.
Правобережжя р. Соб. Мисове з валом по периметру
(Сведения 1896, с. 274; Хавлюк 1969, с. 158, 171).
30. с. Копіївка Іллінецького р-ну Вінницької обл.
Правобережжя р. Соб. Городище І. Мисове. Селище
(Хавлюк 1969, с. 158).
31. с. Копіївка Іллінецького р-ну Вінницької обл.
Правобережжя р. Соб. Городище ІІ. Округле з кільце-
вим валом (Хавлюк 1969, с. 158).
32. с. Бондури Гайсинського р-ну Вінницької обл.
Правобережжя р. Соб. Городище І. Мисове (Хавлюк
1969, с. 158).
33. с. Бондури Гайсинського р-ну Вінницької обл.
Правобережжя р. Соб. Городище ІІ. Мисове (Хавлюк
1969, с. 158).
34. с. Салинці Немирівського р-ну Вінницької
обл. Правий берег Південного Бугу. Мисове, складне,
з двох укріплених частин, 0,35 га (рис. 2, 20). Селище
(Хавлюк 1969, с. 167—169).
35. с. Яструбиха Немирівського р-ну Вінниць-
кої обл. Правобережжя Південного Бугу. Городище І.
Мисове, підчотирикутне, 1,7 га (рис. 2, 3). Селище
(Березовець 1952, с. 214—215; На Іа НаНу, ф. 64,
спр. 1969/36).
36. с. Яструбиха Немирівського р-ну Вінницької
обл. Правобережжя Південного Бугу. Городище ІІ. Не-
велике, без культурного шару (Хавлюк 1969, с. 170).
37. с. Скрицьке Немирівського р-ну Вінницької
обл. Правобережжя Південного Бугу. Мисове з валом
по периметру (Хавлюк 1969, с. 162).
38. с. Тарасівка Тульчинського р-ну Вінницької
обл. Правобережжя Південного Бугу. Городище І. Ми-
сове, підчотирикутне, 0,3 га (рис. 2, 9). Селище (Хав-
люк 1969, с. 169; На Іа НаНу, ф. 64, спр. 1969/36).
39. с. Тарасівка Тульчинського р-ну Вінницької обл.
Правобережжя Південного Бугу. Городище ІІ. Мисове,
0,65 га (рис. 2, 10). Селище (Хавлюк 1969, с. 169; На Іа
НаНу, ф. 64, спр. 1969/36).
40. с. Михайлівка Тульчинського р-ну Вінницької
обл. Правобережжя Південного Бугу. Мисове з валом
по периметру (Хавлюк 1969, с. 158).
41. с. Маньківка Тульчинського р-ну Вінницької
обл. Правий берег Південного Бугу. Мисове з валом по
периметру (Хавлюк 1969, с. 158).
42. с. Михайлівка Гайсинського р-ну Вінницької
обл. Лівобережжя р. Соб. Мисове з валом по перимет-
ру (Сведения... 1896, с. 269; Хавлюк 1969, с. 158).
43. с. Жерденівка Гайсинського р-ну Вінницької
обл. Лівобережжя р. Соб. Мисове з валом по перимет-
ру (Хавлюк 1969, с. 158).
44. с. Мазурівка Тульчинського р-ну Вінниць-
кої обл. Правобережжя р. Стільниці (права притока
Південного Бугу). На останцеподібному мису, 0,25 га
(рис. 2, 8). Селище (На Іа НаНу, ф. 64, спр. 1969/36).
45. смт. Ладижин Тростянецького р-ну Вінниць-
кої обл. На правому березі р. Сільниці (права притока
Південного Бугу). Мисове, 0,45 га (рис. 2, 22) (На Іа
НаНу, ф. 64, спр. 1969/36).
46. с. Тиманівка Тульчинського р-ну Вінницької
обл. Правобережжя Південного Бугу. Мисове з валом
по периметру (Хавлюк 1969, с. 158).
47. с. Куниче Крижопільського р-ну Вінницької
обл. Верхів’я р. Бережанки (права притока Південного
Бугу). Мисове з валом з напільного боку. Селище (Хав-
люк 1969, с. 172).
48. с. Ободівка Тростянецького р-ну Вінницької
обл. Правобережжя р. Бережанки (права притока Пів-
денного Бугу). Мисове з валом по периметру (Све-
дения... 1896, с. 275; Сецинский 1901, с. 266; Хавлюк
1969, с. 169—170).
49. с. Крикливець Крижопільського р-ну Вінниць-
кої обл. Верхів’я р. Дохни (права притока Південно-
го Бугу). На останцеподібному мису, 0,25 га (рис. 2, 7).
Селище (На Іа НаНу, ф. 64, спр. 1969/36).
50. с. рудницьке Піщанського р-ну Вінницької
обл. Верхів’я р. Луг (права притока Південного Бугу).
Мисове, овальне, 0,7 га (рис. 2, 11). Селище (На Іа
НаНу, ф. 64, спр. 1969/36).
51. с. Городище чечельницького р-ну Вінницької
обл. Верхів’я р. Луг (права притока Південного Бугу).
На підвищенні, округло-чотирикутне, 0,2 га (рис. 2,
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 470
19). Культурного шару не виявлено (На Іа НаНу,
ф. 64, спр. 1969/36).
52. с. Бондурівка чечельницького р-ну Вінницької
обл. Правий берег р. Дохни (права притока Південно-
го Бугу). Мисове з валом з напільного боку (Сецин-
ский 1901, с. 266; Хавлюк 1969, с. 158).
Написано: 10 серпня 1998 р.
Антонович В.Б. археологическая карта Киевской губер-
нии (Приложение к XV т. «Древности»). — М.: Ти-
пография М.Г. Волчанинова, 1895.
Артамонов М. Південноподільська експедиція (Поперед-
нє повідомлення) // археологічні пам’ятки урСр /
Відп. ред. П.П. Єфименко. — 1949. — Т. І.— С. 257—
262.
Березовець Д.Т. розвідка у верхів’ях Південного Бугу //
археологічні пам’ятки урСр. — 1952. — Т. ІІІ. —
С. 207—219.
Біляшівський М.Т. Досліди на городищі біля с. Борисівки
Линецького району (Липовецького повіту) на Київ-
щині [тепер Вінниц. обл.] // Коротке звідомлення
ВуаК за 1925 рік. — К., 1926. — С. 67—71.
Гульдман В.К. Памятники старины в Подолии: Материалы
для составления археологической карты Подоль-
ской губернии. — Каменец-Подольск, 1901. — VIII,
401, LVII с.
Корзухина Г.Ф. русские клады ІХ—ХІІІ вв. — М.; Л.: Изд-
во аН СССр, 1954.
Кучера М.П., Юра Р.О. Обстеження городищ і замчищ
на Поділлі // археологічні дослідження на україні
в 1969 р. — Вип. IV. — К.: Наукова думка, 1972. —
С. 382—386.
Лінка-Геппенер Н. Копиївський скарб // археологія. —
1948. — Т. ІІ. — С. 182—191.
НА ІА НАНУ (Науковий архів Інституту археології НаН
україни), ф. 64 (ф. експедицій), спр. 1946/12, 89 с.
(артамонов М.И. археологические памятники
Южной Подолии / По материалам Ю. Подольской
экспедиции 1946 г.).
НА ІА НАНУ, ф. 64, спр. 1947/13, 5 с. (артамонов М.И. ар-
хеологические исследования в Подолии в 1947 г.).
НА ІА НАНУ, ф. 64, спр. 1969/36, 24 с. (Кучера М.П.,
Юра р.О. Звіт про роботу Подільського розвідзаго-
ну 1969 р.).
НА ІА НАНУ, ф. 64, спр. 1970/75, 18 с. (Хавлюк П.І. Звіт
про розкопки пізньозарубинецького поселення
рахни, Гайсинського р-ну, та улицького городища
Х—ХІ ст. біля с. Сажки, Немирівського р-ну, Він-
ницької обл.).
НА ІА НАНУ, ф. 64, спр. 1971/70, 5 с., 9 іл. (Хавлюк П.І.
Науковий звіт про археологічні дослідження на те-
риторії Південного Побужжя експедицією Вінниць-
кого педінституту в 1971 р.).
НА ІА НАНУ, ф. 64, спр. 1972/78, 33 с. (Хавлюк П.І. Нау-
ковий звіт про розкопки археологічних пам’яток на
території Південного Побужжя у 1972 р.).
НА ІА НАНУ, ф. 64, спр. 1973/82, 36 с., 58 іл. (Хавлюк П.І.
Науковий звіт про дослідження археологічних па-
м’яток на території Південного Побужжя експеди-
цією Вінницького педінституту 1973 р.).
НА ІА НАНУ, ф. 64, спр. 1974/86, 34 с., 44 іл. (Хавлюк П.І.
Звіт про дослідження археологічних пам’яток на те-
риторії Південного Побужжя експедицією Вінниць-
кого педінституту в 1974 р.).
НА ІА НАНУ, ф. 64, спр. 1975/35, 21 с., 65 іл. (Хавлюк П.І.
Звіт про дослідження археологічних пам’яток на те-
риторії Південного Побужжя експедицією Вінниць-
кого педінституту).
НА ІА НАНУ, ф. 64, спр. 1976/103, 20 с., 36 іл. (Хав-
люк П.І. Науковий звіт про дослідження археологіч-
них пам’яток на території Південного Побужжя екс-
педицією Вінницького педінституту в 1976 р.).
НА ІА НАНУ, ф. 64, спр. 1977/76, 17 с., 66 іл. (Хавлюк П.І.
Науковий звіт про дослідження археологічних
пам’яток на території Південного Побужжя експе-
дицією Вінницького педінституту в 1977 р.).
НА ІА НАНУ, ф. 64, спр. 1978/54, 20 с., 39 іл. (Хавлюк П.І.
Науковий звіт про дослідження археологічних
пам’яток на території Південного Побужжя експе-
дицією Вінницького педінституту в 1978 р.).
Новгородская первая летопись старшего и младшего изво-
дов / Под ред. и с предисл. а.Н. Насонова. — М.; Л.:
Изд-во аН СССр, 1950.
Рыбаков Б.А. уличи (историко-географические замет-
ки) // Краткие сообщения Института истории мате-
риальной культуры. — 1951. — Вып. 35. — С. 3—17.
Сведения 1873 г. о городищах и курганах // Записки Им-
ператорского русского археологического обще-
ства. Новая серия. — СПб: Тип. И.Н. Скороходова,
1896. — Т. 8. — Вып. 1/2. — С. 237—312.
Сецинский Е.И. археологическая карта Подольской губер-
нии // Труды XI археологического съезда в Киеве /
Под ред. П.С. уваровой и С.С. Слуцкого. — М.: Ти-
пография Г. Лисснера и а. Гешеля, 1901. — Т. I. —
С. 197—354.
Хавлюк П.І. Древньоруські городища на Південному
Бузі // Слов’яно-руські старожитності / Відп. ред.
В.І. Бідзіля. — К.: Наукова думка, 1969. — С. 156—
174.
Хавлюк П.І. Земля уличів Х—ХІ століть // Матеріали тре-
тьої Подільської історико-краєзнавчої конферен-
ції / Відп. ред. Л.а. Коваленко. — Львів: Каменяр,
1970. — С. 134—136.
Хавлюк П.И. уличское городище Х—ХІ вв. у с. Сажки на
Винничине // археологические открытия 1970 года /
Отв. ред. Б.а. рыбаков. — М.: Наука, 1971. — С. 294.
Хавлюк П.И. Материалы из городищ уличей на Южном
Буге // археологические открытия 1971 года / Отв.
ред. Б.а. рыбаков. — М.: Наука, 1972. — C. 380—
381.
Хавлюк П.И., Жураковский Б.С. Исследования в Винниц-
кой области // археологические открытия 1972
года / Отв. ред. Б.а. рыбаков. — М.: Наука, 1973. —
С. 342—344.
Хавлюк П.І. Басейн Південного Бугу. Культура східних
слов’ян другої половини І тисячоліття н. е. // архео-
логія української рСр. — Т. 3.: ранньослов’янський
та давньоруський періоди / Відп. ред. В.П. Довже-
нок. — К.: Наукова думка, 1975. — С. 113—119.
Хавлюк П.И. Исследования Южнобугской экспедиции //
археологические открытия 1975 года / Отв. ред.
Б.а. рыбаков. — М.: Наука, 1976. — С. 400—401.
Хавлюк П.И. Исследование славянских памятников на
Южном Буге // археологические открытия 1977
года / Отв. ред. Б.а. рыбаков. — М.: Наука, 1978. —
С. 394—395.
Хавлюк П.И. Городище червоне // археологические
открытия 1980 года / Отв. ред. Б.а. рыбаков. — М.:
Наука, 1981. — С. 316.
Хавлюк П.І. Городище уличів на Немирівщині // архео-
логічні дослідження в україні 1991 року / Відп. ред.
Д.Н. Козак. — Луцьк: Надстир’я, 1993. — С. 124—
126.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 71
М.П. Кучера
ГОрОДИЩа уЛИчей В СреДНеМ ПОБуЖье
Предлагаемая читателю работа была написана М.П. Кучерой в 1998 г., через 30 лет после проведённой учёным
разведки городищ в среднем течении Южного Буга. Машинописный текст и иллюстрации статьи хранились в
личных бумагах исследователя и были найдены сотрудниками отдела древнерусской и средневековой археологии
после его смерти. Эта работа является одним из двух не опубликованных при жизни трудов автора.
В статье рассматриваются городища IX—XI вв., сосредоточенные в среднем течении Южного Буга, которые
большинство исследователей отождествляют с летописными уличами. анализируются особенности геоморфо-
логического и топографического положения укреплений, их хронология и этнокультурная принадлежность,
устройство способа защищённого водоснабжения, особенности материальной культуры и историческая судьба
населения отдельного историко-социального племенного организма. В виде дополнения к работе представлен
реестр уличских городищ Южного Побужья, подготовленный автором.
К л ю ч е в ы е с л о в а: городище, топография, планиграфия, фортификация, укрепления, поселки, культурный слой,
материальная культура, уличи, Южный Буг, Древняя Русь.
Mykhailo P. Kuchera
ULIChes’ hILL-forts In BUh rIVer MIddLe regIon
the work proposed to the readers’ attention was written by M.P. Kuchera in 1998, 30 years after he accomplished the
archaeological exploration of the ancient hill-forts on the middle course of the southern Buh river. typescript and
illustrations of the article were stored in the researcher's personal papers and were found by the colleagues of the department
of Ancient rus and Mediaeval Archaeology after he died. this article is one of two non-published works of the author.
discussed in the article are the hill-forts of the period from the 9th to the 11th centuries concentrated in the middle course
of the southern Buh river, which most researchers identify with the annalistic Uliches. the author analysed the features of
the geomorphological and topographical position of the fortifications, their chronological and ethno-cultural affiliation, the
structure of protected water supply system, the material culture’s peculiarities and the historical fate of the population of a
separate historical and social tribal organism. Attached to the article is the registry of the Uliches’ hill-forts at the southern
Buh area prepared by the author.
Key words: hill-fort, topography, planigraphy, fortification, defence, settlement, cultural layer, material culture, the Uliches,
Southern Buh, Ancient Rus.
References
Antonovich V.B. Arkheologicheskaia karta Kyivskoi gubernii (Prilozheniie k XV t. «drevnosti»). Moskva: tipografiia
M.g. Volchaninova, 1895.
Artamonov M.I. Arkheologicheskiie pamiatniki Yuzhnoi Podolii (Po materialam Yu. Podolskoi еkspeditsii 1946 g.). Naukovyi
arkhiv Instytutu arkheolohii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy, f. 64, no. 1946/12.
Artamonov M.I. Arkheologicheskiie issledovaniia v Podolii v 1947 g. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii Natsionalnoi akademii
nauk Ukrainy, f. 64, no. 1947/13.
Artamonov M. Pivdennopodilska ekspedytsiia (Poperednie povidomlennia). Arkheolohichni pamiatky URSR, 1949, vol. I., pp. 257-262.
Berezovets d.t. rozvidka u verkhiviakh Pivdennoho Buhu. Arkheolohichni pamiatky URSR, 1952, vol. III, pp. 207-219.
Biliashivskyi M.t. doslidy na horodyshchi bilia s. Borysivky Lynetskoho raionu (Lypovetskoho povitu) na Kyivshchyni [teper
Vinnyts. obl.]. Korotke zvidomlennia Vseukrainskoho arkheolohichnoho komitetu za 1925 rik, Kyiv, 1926, pp. 67-71.
guldman V.K. Pamiatniki stariny v Podolii: Materialy dlia sostavleniia arkheologicheskoi karty Podolskoi gubernii, Kamenets-
Podolsk, 1901.
Khavliuk P.I. drevnioruski horodyshcha na Pivdennomu Buzi. V.I. Bidzilia (Ed.) Sloviano-ruski starozhytnosti. Kyiv: naukova
dumka, 1969, pp. 156-174.
Khavliuk P.I. Zvit pro rozkopky pizniozarubynetskoho poselennia rakhny, haisynskoho r-nu, ta Ulytskoho horodyshcha X-XI st.
bilia s. sazhky, nemyrivskoho r-nu, Vinnytskoi obl. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii Natsionalnoi akademii nauk
Ukrainy, f. 64, no. 1970/75.
Khavliuk P.I. Zemlia ulychiv X-XI stolit. Materialy tretioi Podilskoi istoryko-kraieznavchoi konferentsii. Lviv: Kameniar, 1970,
pp. 134-136.
Khavliuk P.I. naukovyi zvit pro arkheolohichni doslidzhennia na terytorii Pivdennoho Pobuzhzhia ekspedytsiieiu Vinnytskoho
pedinstytutu v 1971 r. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy, f. 64, no. 1971/70.
Khavliuk P.I. Ulichskoie gorodishche X-XI vv. u s. sazhky na Vinnichine. Arkheologicheskiie otkrytiia 1970 goda. Moskva: nauka,
1971, p. 294.
Khavliuk P.I. naukovyi zvit pro rozkopky arkheolohichnykh pamiatok na terytorii Pivdennoho Pobuzhzhia u 1972 r. Naukovyi
arkhiv Instytutu arkheolohii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy, f. 64, no. 1972/78.
Khavliuk P.I. Materialy iz gorodishch ulichei na Yuzhnom Buge. Arkheologicheskiie otkrytiia 1971 goda. Moskva: nauka, 1972,
pp. 380-381.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 472
Khavliuk P.I. naukovyi zvit pro doslidzhennia arkheolohichnykh pamiatok na terytorii Pivdennoho Pobuzhzhia ekspedytsiieiu
Vinnytskoho pedinstytutu 1973 r. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy, f. 64,
no. 1973/82.
Khavliuk P.I. Zvit pro doslidzhennia arkheolohichnykh pamiatok na terytorii Pivdennoho Pobuzhzhia ekspedytsiieiu Vinnytskoho
pedinstytutu v 1974 r. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy, f. 64, no. 1974/86.
Khavliuk P.I. Zvit pro doslidzhennia arkheolohichnykh pamiatok na terytorii Pivdennoho Pobuzhzhia ekspedytsiieiu Vinnytskoho
pedinstytutu. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy, f. 64, no. 1975/35.
Khavliuk P.I. Basein Pivdennoho Buhu. Kultura skhidnykh slovian druhoi polovyny I tysiacholittia n.e. Arkheolohiia Ukrainskoi
RSR. vol. 3.: V.P. Dovzhenok (Ed.) Rannioslovianskyi ta davnoruskyi periody. Kyiv: naukova dumka, 1975, pp. 113-119.
Khavliuk P.I. naukovyi zvit pro doslidzhennia arkheolohichnykh pamiatok na terytorii Pivdennoho Pobuzhzhia ekspedytsiieiu
Vinnytskoho pedinstytutu v 1976 r. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy, f. 64,
no. 1976/103.
Khavliuk P.I. Issledovaniia Yuzhnobugskoi ekspeditsyi. Arkheologicheskiie otkrytiia 1975 goda. Moskva: nauka, 1976, pp. 400-401.
Khavliuk P.I. naukovyi zvit pro doslidzhennia arkheolohichnykh pamiatok na terytorii Pivdennoho Pobuzhzhia ekspedytsiieiu
Vinnytskoho pedinstytutu v 1977 r. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy, f. 64,
no. 1977/76.
Khavliuk P.I. naukovyi zvit pro doslidzhennia arkheolohichnykh pamiatok na terytorii Pivdennoho Pobuzhzhia ekspedytsiieiu
Vinnytskoho pedinstytutu v 1978 r. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy, f. 64,
no. 1978/54.
Khavliuk P.I. Issledovaniie slavianskikh pamiatnikov na Yuzhnom Buge. Arkheologicheskiie otkrytiia 1977 goda. Moskva: nauka,
1978, pp. 394-395.
Khavliuk P.I. horodyshche Chervone. Arkheologicheskiie otkrytiia 1980 goda. Moskva: nauka, 1981, p. 316.
Khavliuk P.I. horodyshche ulychiv na nemyrivshchyni. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 1991 roku. Lutsk: nadstyria, 1993,
pp. 124-126.
Khavliuk P.I., Zhurakovskii B.s. Issledovaniia v Vinnitskoi oblasti. Arkheologicheskiie otkrytiia 1972 goda. Moskva: nauka, 1973,
pp. 342-344.
Korzukhina g.f. russkiie klady IХ-ХIII vv. Moskva-Leninhrad: Izdatelstvo Aakademii nauk sssr, 1954.
Kuchera M.P., Yura r.o. obstezhennia horodyshch i zamchyshch na Podilli. Arkheolohichni doslidzhennia na Ukraini v 1969 r.
Kyiv: naukova dumka, 1972, iss. IV, pp. 382-386.
Kuchera M.P., Yura r.o. Zvit pro robotu Podilskoho rozvidzahonu 1969 r. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii Natsionalnoi
akademii nauk Ukrainy, f. 64, no. 1969/36.
Linka-heppener n. Kopylivskyi skarb. Arkheolohiia, 1948, vol. II, pp. 182-191.
novgorodskaia pervaia letopis starshego i mladshego izvodov (ed. by A.n. nasonov). Moskva-Leninhrad: Izdatelstvo An sssr,
1950.
rybakov B.A. Ulichi (Istoriko-geograficheskiie zametki). Kratkiie soobshcheniia Instituta istorii materialnoi kultury, 1951, iss. 35,
pp. 3-17.
svedeniia 1873 g. o gorodishchakh i kurganakh. Zapiski Imperatorskogo Russkogo arkheologicheskogo obshchestva. Novaia seriia.
sankt-рeterburg: tipografiia I.n. skorokhodova, 1896, vol. 8, iss. 1/2, pp. 237-312.
setsynskii Ye.I. Arkheologicheskaia karta Podolskoi gubernii. P.S. Uvarova S.S. Slutskii (Eds.) Trudy XI Arkheologicheskogo siezda
v Kyive. Moskva: tipografiia g. Lissnera i A. geshelia, 1901, vol. I, pp. 197-354.
Машинописний текст та ілюстрації пропонова-
ної читачу роботи М.П. Кучери зберігалися в осо-
бистих паперах дослідника й були знайдені спів-
робітниками відділу давньоруської та середньо-
вічної археології після смерті вченого. Ця стат-
тя була одним із двох не надрукованих творів ав-
тора (інша — робота про новітні дослідження в
Суботові — була опублікована в ювілейній збірці
відділу у 2008 р. (Кучера 2008)).
Ця робота написана у 1998 р., фактично че-
рез 30 років після здійсненої вченим розвідки по-
дільских городищ у 1969 р. Відомо, що М.П. Куче-
ра особисто обстежив 27 городищ у середній те-
чії Південного Бугу (з 52 відомих у цьому регіоні
укріплень). 22 з обстежених пам’яток були ото-
тожнені дослідником з городищами уличів ІХ—
ХІ ст., біля однієї пам’ятки він виявив поселення
ХІІ—ХІІІ ст. Також під час розвідки М.П. Куче-
ра відвідав і описав низку місцевих середньовічних
замчищ і замків (Кучера, Юра 1972).
Того ж року вийшла друком відома стат-
тя про улицькі городища (Хавлюк 1969). Автор
цієї роботи, П.І. Хавлюк, брав активну участь
і допомагав у проведенні розвідки М.П. Кучери.
У 1960—1970 рр. П.І. Хавлюком були проведе-
ні результативні розкопки на кількох городищах
Післямова
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 73
уличів, які дали цікавий і змістовний матеріал,
що дозволить прояснити найбільш важливі й ак-
туальні питання ранньої давньоруської хроноло-
гії, відносин з кочовиками, соціального, господар-
ського, побутового устрою розвинених племінних
суспільств і багато інших, гострозлободенних
питань середньовічної археології.
Здійснені експедиційні дослідження 1969 р. до-
зволили Михайлу Петровичу сформувати чітке
особисте уявлення про найцікавіші особливості та
ключові ознаки улицьких городищ і всієї унікаль-
ної локальної системи заселення. Ці основні риси
М.П. Кучера сформулював також у спеціальному
окремому підрозділі своєї потенційної докторської
монографії про давньоруські городища, яка була
підготовлена ним ще у 1980-х роках, але не з вини
автора не була тоді опублікована і побачила світ,
на превеликий жаль, лише після раптової смерті
дослідника. Не дивлячись на наявність вже зга-
даної вище публікації П.І. Хавлюка, або, можли-
во, саме через її відомі суттєві недоліки, Михайло
Петрович вважав необхідним спеціально зверну-
тися до цієї проблеми. Фактично, мова в пропоно-
ваній статті йде про окремий, улицький тип го-
родищ, особливості їх геоморфологічного та топо-
графічного положення, устрій способу захищеного
водопостачання, хронологію та етнокультурну
приналежність, особливості матеріальної куль-
тури та історичну долю людності цього окремо-
го історико-соціального племінного організму. Ав-
тор згадує про наявність біля улицьких городищ зі
слабким культурним шаром численних, і, схоже,
великих за площею давньоруських селищ. Пробле-
ма їх точної локалізації, обстеження та ретель-
ної методично грамотної сучасної фіксації набу-
ває з часом все більшої актуальності.
Майже одночасно з пропонованою статтею
М.П. Кучери, й незалежно від неї, була написа-
на розлога робота А.П. Томашевського, присвяче-
на верифікації заплутаної інформації про числен-
ні слов’яно-руські пам’ятки середньої течії Пів-
денного Бугу та спробі поетапного комплексного
просторового і палеоекологічного аналізу систе-
ми заселення улицького союзу племен після їх ви-
ходу з Середнього Подніпров’я. Ідея даної роботи,
що сформувалася в 1988—1989 рр., була пов’язана
з необхідністю порівняти розвиток, механізми та
особливості слов’яно-руського заселення і госпо-
дарського природокористування сусідніх Східно-
го Поділля і Східної Волині. Ця робота, закінчена
у 1995 році, пролежала послідовно у двох нереалі-
зованих виданнях, після чого була нарешті надру-
кована у другому та третьому випусках «Архео-
логічних студій» в 2003 і 2008 рр. (Томашевський
2003; 2008).
Отже, на наш погляд, пропонована стаття
М.П. Кучери є актуальною і сучасною, вона сьо-
годні привертає увагу сучасних дослідників, і голо-
вне — наукової молоді, до необхідності введення до
повноцінного наукового обігу вже наявних об’ємних
здобутих матеріалів улицького племінного союзу,
а також вкрай актуальної нагальної необхіднос-
ті проведення в цьому регіоні новітніх спеціальних
досліджень і заходів для вивчення і збереження уні-
кальної місцевої археологічної спадщини.
С.В. ПАВЛЕНКО, відділ давньоруської
та середньовічної археології
Інституту археології НАНУ
А.П. ТОМАШЕВСЬКИЙ, відділ давньоруської
та середньовічної археології
Інституту археології НАНУ
Кучера М.П. Замчище-садиба Б. Хмельницького в Су-
ботові на черкащині // археологія і давня історія
україни. — 2010. — Вип. I.: Проблеми давньорусь-
кої та середньовічної археології / Відп. ред. Г.Ю. Іва-
кін. — С. 541—554.
Томашевський А.П. Нарис історії та екології заселення
Східного Поділля слов’яно-руської доби // археоло-
гічні студії. — К.; чернівці: Прут, 2003. — Вип. 2. —
С. 132—160.
Томашевський А.П. Інформаційна основа досліджен-
ня історії та екології заселення Східного Поділля
слов’яно-руської доби // археологічні студії. — К.;
чернівці: Прут, 2008. — Вип. 3. — С. 169—179.
References
KKuchera M.P. Zamchyshche-sadyba B. Khmelnytskoho v
subotovi na Cherkashchyni. Arkheolohiia i davnia istoriia
Ukrainy, 2010, Vyp. I. h.Yu. Ivakin (ed.) Problemy
davnіoruskoi ta serednіovichnoi arkheolohii, pp. 541-554.
tomashevskyi A.P. narys istorii ta ekolohii zaselennia
skhidnoho Podillia sloviano-ruskoi doby. Arkheolohichni
studii, Kyiv; Chernivtsi: Prut, 2003, iss. 2, p. 132-160.
tomashevskyi A.P. Informatsiina osnova doslidzhennia istorii
ta ekolohii zaselennia skhidnoho Podillia sloviano-ruskoi
doby. Arkheolohichni studii, Kyiv; Chernivtsi: Prut, 2008,
iss. 3, pp. 169-179.
Надійшла 28.09.2017
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-195508 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-28T08:15:02Z |
| publishDate | 2017 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кучера, М.П. 2023-12-05T12:35:17Z 2023-12-05T12:35:17Z 2017 Городища уличів у Середньому Побужжі / М.П. Кучера // Археологія. — 2017. — №. 4. — С. 61–73. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195508 Розглядаються городища ІХ—ХІ ст., зосереджені в середній течії Південного Бугу, які більшість дослідників ототожнюють з літописними уличами. Аналізуються особливості геоморфологічного та топографічного положення укріплень, їх хронологія та етнокультурна приналежність, устрій способу захищеного водопостачання, особливості матеріальної культури та історична доля людності окремого історико-соціального племінного організму. Представлено реєстр улицьких городищ Південного Побужжя, укладений автором. The work proposed to the readers’ attention was written by M.P. Kuchera in 1998, 30 years after he accomplished the archaeological exploration of the ancient hill-forts on the middle course of the Southern Buh River. Typescript and illustrations of the article were stored in the researcher's personal papers and were found by the colleagues of the Department of Ancient Rus and Mediaeval Archaeology after he died. This article is one of two non-published works of the author. Discussed in the article are the hill-forts of the period from the 9th to the 11th centuries concentrated in the middle course of the Southern Buh River, which most researchers identify with the annalistic Uliches. The author analysed the features of the geomorphological and topographical position of the fortifications, their chronological and ethno-cultural affiliation, the structure of protected water supply system, the material culture’s peculiarities and the historical fate of the population of a separate historical and social tribal organism. Attached to the article is the registry of the Uliches’ hill-forts at the Southern Buh area prepared by the author. Предлагаемая читателю работа была написана М.П. Кучерой в 1998 г., через 30 лет после проведённой учёным разведки городищ в среднем течении Южного Буга. Машинописный текст и иллюстрации статьи хранились в личных бумагах исследователя и были найдены сотрудниками отдела древнерусской и средневековой археологии после его смерти. Эта работа является одним из двух не опубликованных при жизни трудов автора. В статье рассматриваются городища IX—XI вв., сосредоточенные в среднем течении Южного Буга, которые большинство исследователей отождествляют с летописными уличами. Анализируются особенности геоморфологического и топографического положения укреплений, их хронология и этнокультурная принадлежность, устройство способа защищённого водоснабжения, особенности материальной культуры и историческая судьба населения отдельного историко-социального племенного организма. В виде дополнения к работе представлен реестр уличских городищ Южного Побужья, подготовленный автором. uk Інститут археології НАН України Археологія Історія науки Городища уличів у Середньому Побужжі Uliches’ hill-forts in Buh River middle region Городища уличей в Среднем Побужье Article published earlier |
| spellingShingle | Городища уличів у Середньому Побужжі Кучера, М.П. Історія науки |
| title | Городища уличів у Середньому Побужжі |
| title_alt | Uliches’ hill-forts in Buh River middle region Городища уличей в Среднем Побужье |
| title_full | Городища уличів у Середньому Побужжі |
| title_fullStr | Городища уличів у Середньому Побужжі |
| title_full_unstemmed | Городища уличів у Середньому Побужжі |
| title_short | Городища уличів у Середньому Побужжі |
| title_sort | городища уличів у середньому побужжі |
| topic | Історія науки |
| topic_facet | Історія науки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195508 |
| work_keys_str_mv | AT kučeramp gorodiŝauličívuserednʹomupobužží AT kučeramp ulicheshillfortsinbuhrivermiddleregion AT kučeramp gorodiŝauličeivsrednempobužʹe |