Господарство і побут мешканців селища Ходосівка-Рославське
Проаналізовано основні галузі господарства мешканців середньовічного селища, зокрема й нетипові для такого роду населених пунктів, і розглянуто особливості побуту. Наводяться нові аргументи щодо високого рівня розвитку селищних структур давньоруської та монгольсько-литовської доби. Давно осознана не...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2013 |
| Hauptverfasser: | , , , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2013
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195566 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Господарство і побут мешканців селища Ходосівка-Рославське / І.А. Готун, Ю.О. Грицик, О.М. Казимір, А.М. Сухонос // Археологія. — 2013. — №. 4. — С. 85-102. — Бібліогр.: 61 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-195566 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Готун, І.А. Грицик, Ю.О. Казимір, О.М. Сухонос, А.М. 2023-12-05T15:05:16Z 2023-12-05T15:05:16Z 2013 Господарство і побут мешканців селища Ходосівка-Рославське / І.А. Готун, Ю.О. Грицик, О.М. Казимір, А.М. Сухонос // Археологія. — 2013. — №. 4. — С. 85-102. — Бібліогр.: 61 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195566 Проаналізовано основні галузі господарства мешканців середньовічного селища, зокрема й нетипові для такого роду населених пунктів, і розглянуто особливості побуту. Наводяться нові аргументи щодо високого рівня розвитку селищних структур давньоруської та монгольсько-литовської доби. Давно осознана необходимость рассмотрения истории городов в единстве с селищами. Особенно актуальна проблема специфики окружения для Киева ввиду его столичного статуса. В то же время исследователи отмечали недостаточную изученность киевской округи при высокой плотности ее населения. Анализ древнерусской столичной агломерации возможен после выяснения ее состава, и для этого необходимо определение общего и особенного в окружающих город пунктах. Одним из аспектов такого исследования является рассмотрение хозяйства и быта селища в уроч. Рославское близ Ходосовки в южных киевских пригородах, которое демонстрирует высокий уровень развития материальной культуры. Его расположение на расстоянии 20 км от города не исключает вхождения в столичную инфраструктуру или влияния последней на специфику его деятельности. Преимущественно аграрный характер средневековых социально-экономических образований предопределяет их характеристику сквозь призму сельского хозяйства. Но при этом возникает терминологическая проблема, что считать таковым: производство непосредственно продуктов питания как суммы земледелия и скотоводства; умноженное на количество семей хозяйство отдельной семьи; весь спектр экономической деятельности жителей аграрной зоны. Мы склоняемся к подходу, который объединяет земледелие, скотоводство и промыслы с ремеслом. О развитии земледелия свидетельствуют целый и поврежденный наральники, но их тип, как и расположение поселения в днепровской пойме, указывают на то, что оно не было главной отраслью. Выявленные на посуде отпечатки злаков до фиксации местного производства последней не могут привлекаться для анализа отрасли. Более активно здесь занимались животноводством, что обусловлено наличием лугов и опушек. Обломки косы указывают на заготовку сена, а остеологический материал — на содержание традиционного для этой зоны скота, а также птицеводство. В кухонных отходах собраны также кости полутора десятков видов зверей, свыше десяти видов птиц, около десяти видов рыб. Найдены орудия охоты и рыболовства. Природные условия способствовали также собирательству, бортничеству, заготовке материалов типа красителей, дубильных веществ, но последние проследить практически невозможно. Ткачество тоже археологически малоуловимо, о прядении свидетельствуют находки шиферных пряслиц. На обработку шкур и меха указывают железные и костяные орудия, на изготовление и ремонт одежды – иглы. Обработка дерева фиксируется за соответствующими инструментами, работу с костью маркируют изделия, преимущественно роговые. В строительном деле использовали часть деревообрабатывающих и универсальных орудий, об отрасли можно судить также по постройкам, не несущим, однако, детальной информации. В числе универсальных приспособлений — топоры и ножи, отчасти шилья и швайки, оселки. Отверстия в последних указывают на их походное применение, маркирующее военно-торговое сословие. Особенности быта прослеживаются по замкам и ключам, кресалам, бритве, ведерным ушкам, дужкам, оковкам. Существенными для общей картины жизни являются детали костюма и украшения. Особенно привлекает внимание обилие обломков стеклянных браслетов, превышающее городские показатели. Найдены предметы христианского и языческих культов. Керамическая коллекция характеризуется значительным количеством посуды со слоем, каплями, брызгами и потеками поливы, фрагментами импортных сосудов. Кроме отраслей, в целом присущим многим пунктам, на селище занимались черной металлургией. На возможную работу с цветными металлами указывают свинцовые выплески, отливки, некоторые инструменты, куски бронзовых изделий, служивших, вероятно, сырьем, хоть это занятие — удел жителей городов. Исключительной является мастерская по изготовлению бус, крестиков и вставок из янтаря. На памятнике выявлены предметы вооружения, снаряжения всадника и боевого коня, престижные вещи. Часть находок привозная, некоторые достаточно дорогие. Указанные характеристики существенно дополняют вывод о селище Ходосовка-Рославское как ярком явлении в отечественной истории. Особенности хозяйственной деятельности и бытового уклада жителей поселения позволяют говорить о неординарности социально-экономического феномена. The necessity to study the history of cities together with settlements was realized long time ago. Especially actual is the issue of the specifics of surroundings in Kyiv because of its metropolitan status. At the same time, the scholars noted insufficiently studied Kyiv suburbs with high density of its habitation. Analysis of Ancient Rus metropolitan agglomeration is possible after the clarifying its structure, and before, the general and peculiar in sites surrounding the city should be determined. One of the aspects of such research is the study of economy and private life in the settlement in Roslavske near Khodosivka in Kyiv south vicinity which demonstrate a high level of development in its material culture. The settlement is situated in 20 km from the city, but this fact does not exclude that it was a part of metropolitan infrastructure or that the latter influenced the specifics of its functioning. Predominantly rural character of mediaeval social and economic formations determines their description in the light of agriculture. However, the terminological problem arises, namely, what should be considered as agriculture: production of directly foodstuff as a sum of farming and cattle breeding; income of a separate family multiplied by family number; the whole spectrum of economic activity of rural zone habitants. The authors choose the second approach which combines farming, cattle breeding, and homecraft with mechanical arts. Agriculture development is testified by an intact and damaged ard tips, but their type, as well as the settlement’s location in valley drained by the Dnipro, evidence that it was not the main field. Imprints of cereals found on the vessels before the record of its local production can not be engaged in the analysis of the field. Habitants were more intensively occupied in cattle breeding here which was caused by meadows and borders available. Fragments of a scythe indicate the hay storage, while the osteological material shows that cattle traditional for this zone was kept here, as well as poultry breeding existed. Obtained from kitchen waste are also bones of ten and a half animal species, over ten bird species, about ten fish species, as well as tools for hunter and fishing. Natural conditions contributed also to gathering, beekeeping, storage of dye type materials, tanning agents, though the latter in fact can not be traced. Weaving is also archaeologically hardly recorded, while spinning is evidenced by finds of slate spindle whorls. Tanning and fur manufacture is traced by iron and bone tools, while clothes repair – by needles. Woodwork is recorded by corresponding tools, and bone processing is marked by predominantly horn products. In building matters, part of woodcarving and universal tools were used; this field can also be described after the structures, however, the latter don’t present the detailed information. Among the universal devices are axes and knives, partly awls, shoemaking awls, and whetstones. The holes in the whetstones indicate there field usage marking military and trade class. Peculiarities of private life are traced by locks and keys, pieces of metal for starting fire, a razor, bucket handles, bails, and binding plates. Significant for the general picture of life are the details of clothes and decoration. Numerous fragments of glass bracelets overlapping their number in city are of a special interest. Items of Christian and pagan cults were found. Ceramic collection is peculiar with a great number of vessels with coating, drops, spray, and runs of glaze, and with fragments of imported vessels. Beside the fields, in general, common for many sites, settlement habitants were engaged in ferrous metallurgy. Work in non-ferrous metallurgy is probably indicated by lead splashes, bars, certain tools, parts of bronze products used probably as raw material, though this occupation was a destiny of city habitants. Exceptional is the workshop where beads, crosses, and amber fronts were produced. Arms, horsemen and charger equipments, and prestige items were found at the settlement. Some of the finds were imported, and certain were quite expensive. The features mentioned considerably supplement the conclusion about Khodosivka-Roslavske settlement as a striking phenomenon in homeland history. Peculiarities of husbandry activities and everyday life of the settlement habitants allow the authors to speak of an extraordinary social and economic phenomenon. uk Інститут археології НАН України Археологія До історії стародавнього виробництва Господарство і побут мешканців селища Ходосівка-Рославське Хозяйство и быт жителей селища Ходосовка-Рославское Economy and private life of habitants at Khodosivka-Roslavske settlement Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Господарство і побут мешканців селища Ходосівка-Рославське |
| spellingShingle |
Господарство і побут мешканців селища Ходосівка-Рославське Готун, І.А. Грицик, Ю.О. Казимір, О.М. Сухонос, А.М. До історії стародавнього виробництва |
| title_short |
Господарство і побут мешканців селища Ходосівка-Рославське |
| title_full |
Господарство і побут мешканців селища Ходосівка-Рославське |
| title_fullStr |
Господарство і побут мешканців селища Ходосівка-Рославське |
| title_full_unstemmed |
Господарство і побут мешканців селища Ходосівка-Рославське |
| title_sort |
господарство і побут мешканців селища ходосівка-рославське |
| author |
Готун, І.А. Грицик, Ю.О. Казимір, О.М. Сухонос, А.М. |
| author_facet |
Готун, І.А. Грицик, Ю.О. Казимір, О.М. Сухонос, А.М. |
| topic |
До історії стародавнього виробництва |
| topic_facet |
До історії стародавнього виробництва |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Хозяйство и быт жителей селища Ходосовка-Рославское Economy and private life of habitants at Khodosivka-Roslavske settlement |
| description |
Проаналізовано основні галузі господарства мешканців середньовічного селища, зокрема й нетипові для такого роду населених пунктів, і розглянуто особливості побуту. Наводяться нові аргументи щодо високого рівня розвитку селищних структур давньоруської та монгольсько-литовської доби.
Давно осознана необходимость рассмотрения истории городов в единстве с селищами. Особенно актуальна проблема специфики окружения для Киева ввиду его столичного статуса. В то же время исследователи отмечали недостаточную изученность киевской округи при высокой плотности ее населения. Анализ древнерусской столичной агломерации возможен после выяснения ее состава, и для этого необходимо определение общего и особенного в окружающих город пунктах.
Одним из аспектов такого исследования является рассмотрение хозяйства и быта селища в уроч. Рославское близ Ходосовки в южных киевских пригородах, которое демонстрирует высокий уровень развития материальной культуры. Его расположение на расстоянии 20 км от города не исключает вхождения в столичную инфраструктуру или влияния последней на специфику его деятельности.
Преимущественно аграрный характер средневековых социально-экономических образований предопределяет их характеристику сквозь призму сельского хозяйства. Но при этом возникает терминологическая проблема, что считать таковым: производство непосредственно продуктов питания как суммы земледелия и скотоводства; умноженное на количество семей хозяйство отдельной семьи; весь спектр экономической деятельности жителей аграрной зоны. Мы склоняемся к подходу, который объединяет земледелие, скотоводство и промыслы с ремеслом.
О развитии земледелия свидетельствуют целый и поврежденный наральники, но их тип, как и расположение поселения в днепровской пойме, указывают на то, что оно не было главной отраслью. Выявленные на посуде отпечатки злаков до фиксации местного производства последней не могут привлекаться для анализа отрасли. Более активно здесь занимались животноводством, что обусловлено наличием лугов и опушек. Обломки косы указывают на заготовку сена, а остеологический материал — на содержание традиционного для этой зоны скота, а также птицеводство. В кухонных отходах собраны также кости полутора десятков видов зверей, свыше десяти видов птиц, около десяти видов рыб. Найдены орудия охоты и рыболовства. Природные условия способствовали также собирательству, бортничеству, заготовке материалов типа красителей, дубильных веществ, но последние проследить практически невозможно.
Ткачество тоже археологически малоуловимо, о прядении свидетельствуют находки шиферных пряслиц. На обработку шкур и меха указывают железные и костяные орудия, на изготовление и ремонт одежды – иглы. Обработка дерева фиксируется за соответствующими инструментами, работу с костью маркируют изделия, преимущественно роговые.
В строительном деле использовали часть деревообрабатывающих и универсальных орудий, об отрасли можно судить также по постройкам, не несущим, однако, детальной информации. В числе универсальных приспособлений — топоры и ножи, отчасти шилья и швайки, оселки. Отверстия в последних указывают на их походное применение, маркирующее военно-торговое сословие. Особенности быта прослеживаются по замкам и ключам, кресалам, бритве, ведерным ушкам, дужкам, оковкам. Существенными для общей картины жизни являются детали костюма и украшения. Особенно привлекает внимание обилие обломков стеклянных браслетов, превышающее городские показатели. Найдены предметы христианского и языческих культов. Керамическая коллекция характеризуется значительным количеством посуды со слоем, каплями, брызгами и потеками поливы, фрагментами импортных сосудов.
Кроме отраслей, в целом присущим многим пунктам, на селище занимались черной металлургией. На возможную работу с цветными металлами указывают свинцовые выплески, отливки, некоторые инструменты, куски бронзовых изделий, служивших, вероятно, сырьем, хоть это занятие — удел жителей городов. Исключительной является мастерская по изготовлению бус, крестиков и вставок из янтаря.
На памятнике выявлены предметы вооружения, снаряжения всадника и боевого коня, престижные вещи. Часть находок привозная, некоторые достаточно дорогие.
Указанные характеристики существенно дополняют вывод о селище Ходосовка-Рославское как ярком явлении в отечественной истории. Особенности хозяйственной деятельности и бытового уклада жителей поселения позволяют говорить о неординарности социально-экономического феномена.
The necessity to study the history of cities together with settlements was realized long time ago. Especially actual is the issue of the specifics of surroundings in Kyiv because of its metropolitan status. At the same time, the scholars noted insufficiently studied Kyiv suburbs with high density of its habitation. Analysis of Ancient Rus metropolitan agglomeration is possible after the clarifying its structure, and before, the general and peculiar in sites surrounding the city should be determined.
One of the aspects of such research is the study of economy and private life in the settlement in Roslavske near Khodosivka in Kyiv south vicinity which demonstrate a high level of development in its material culture. The settlement is situated in 20 km from the city, but this fact does not exclude that it was a part of metropolitan infrastructure or that the latter influenced the specifics of its functioning.
Predominantly rural character of mediaeval social and economic formations determines their description in the light of agriculture. However, the terminological problem arises, namely, what should be considered as agriculture: production of directly foodstuff as a sum of farming and cattle breeding; income of a separate family multiplied by family number; the whole spectrum of economic activity of rural zone habitants. The authors choose the second approach which combines farming, cattle breeding, and homecraft with mechanical arts.
Agriculture development is testified by an intact and damaged ard tips, but their type, as well as the settlement’s location in valley drained by the Dnipro, evidence that it was not the main field. Imprints of cereals found on the vessels before the record of its local production can not be engaged in the analysis of the field. Habitants were more intensively occupied in cattle breeding here which was caused by meadows and borders available. Fragments of a scythe indicate the hay storage, while the osteological material shows that cattle traditional for this zone was kept here, as well as poultry breeding existed. Obtained from kitchen waste are also bones of ten and a half animal species, over ten bird species, about ten fish species, as well as tools for hunter and fishing. Natural conditions contributed also to gathering, beekeeping, storage of dye type materials, tanning agents, though the latter in fact can not be traced.
Weaving is also archaeologically hardly recorded, while spinning is evidenced by finds of slate spindle whorls. Tanning and fur manufacture is traced by iron and bone tools, while clothes repair – by needles. Woodwork is recorded by corresponding tools, and bone processing is marked by predominantly horn products.
In building matters, part of woodcarving and universal tools were used; this field can also be described after the structures, however, the latter don’t present the detailed information. Among the universal devices are axes and knives, partly awls, shoemaking awls, and whetstones. The holes in the whetstones indicate there field usage marking military and trade class. Peculiarities of private life are traced by locks and keys, pieces of metal for starting fire, a razor, bucket handles, bails, and binding plates. Significant for the general picture of life are the details of clothes and decoration. Numerous fragments of glass bracelets overlapping their number in city are of a special interest. Items of Christian and pagan cults were found. Ceramic collection is peculiar with a great number of vessels with coating, drops, spray, and runs of glaze, and with fragments of imported vessels.
Beside the fields, in general, common for many sites, settlement habitants were engaged in ferrous metallurgy. Work in non-ferrous metallurgy is probably indicated by lead splashes, bars, certain tools, parts of bronze products used probably as raw material, though this occupation was a destiny of city habitants. Exceptional is the workshop where beads, crosses, and amber fronts were produced.
Arms, horsemen and charger equipments, and prestige items were found at the settlement. Some of the finds were imported, and certain were quite expensive.
The features mentioned considerably supplement the conclusion about Khodosivka-Roslavske settlement as a striking phenomenon in homeland history. Peculiarities of husbandry activities and everyday life of the settlement habitants allow the authors to speak of an extraordinary social and economic phenomenon.
|
| issn |
0235-3490 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195566 |
| citation_txt |
Господарство і побут мешканців селища Ходосівка-Рославське / І.А. Готун, Ю.О. Грицик, О.М. Казимір, А.М. Сухонос // Археологія. — 2013. — №. 4. — С. 85-102. — Бібліогр.: 61 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT gotunía gospodarstvoípobutmeškancívseliŝahodosívkaroslavsʹke AT gricikûo gospodarstvoípobutmeškancívseliŝahodosívkaroslavsʹke AT kazimírom gospodarstvoípobutmeškancívseliŝahodosívkaroslavsʹke AT suhonosam gospodarstvoípobutmeškancívseliŝahodosívkaroslavsʹke AT gotunía hozâistvoibytžiteleiseliŝahodosovkaroslavskoe AT gricikûo hozâistvoibytžiteleiseliŝahodosovkaroslavskoe AT kazimírom hozâistvoibytžiteleiseliŝahodosovkaroslavskoe AT suhonosam hozâistvoibytžiteleiseliŝahodosovkaroslavskoe AT gotunía economyandprivatelifeofhabitantsatkhodosivkaroslavskesettlement AT gricikûo economyandprivatelifeofhabitantsatkhodosivkaroslavskesettlement AT kazimírom economyandprivatelifeofhabitantsatkhodosivkaroslavskesettlement AT suhonosam economyandprivatelifeofhabitantsatkhodosivkaroslavskesettlement |
| first_indexed |
2025-11-25T22:49:29Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:49:29Z |
| _version_ |
1850574259880984576 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 4 85
До історії
стародавнього виробництва
У фаховій літературі зверталась увага на тен-
денцію розглядати міста не тільки з боку їх-
ньої відмінності від селищ, а й у певній єд-
ності з останніми. Давньоруські міста були
пов’язані з хліборобською округою тисячами
зримих і незримих ниток. Для останньої вони
були адміністративно-політичним, господар-
ським і культурним центром. Міста Русі зрос-
тали за рахунок додаткового продукту, створе-
ного в сільськогосподарському секторі еконо-
міки, та були колективними феодальними зам-
ками. Відтак, правильне розуміння соціально-
економічної природи давньоруського міста
багато в чому залежить від знання господарчої
структури округи, її економічного й демогра-
фічного потенціалу, природних умов (Толочко
1989, с. 115; 1989а, с. 79, 233). Вивчення зв’язку
міст з їхнім оточенням суттєво впливає і на по-
дальшу розробку моделі власне самого дав-
ньоруського феодалізму. Причини виникнен-
ня та функціонування міст не можна повністю
зрозуміти без вивчення сільської господарчої
структури, її потенціалу, характеру й особли-
востей зв’язків околиці з міськими центрами
(Моця 1990, с. 19; 1993, с. 24; 2011, с. 52—53).
За актуальності цієї тези для всіх середньо-
вічних міст особливо важливим питання спе-
цифіки оточення постає для Києва через його
столичний статус. І хоча цій проблемі присвя-
чено не одну працю, зокрема й фундамента-
льні розробки П.П. Толочка й І.І. Мовчана (То-
лочко 1972, с. 147—171; 1980, с. 114—163; 1983,
с. 88—96; Мовчан 1993, с. 22—46, 125—160 та
ін.), в них висвітлено або територію в межах
сучасного міста (Дорогожичі, Шелвове, Пред-
славине, Угорське, Берестове, Китаєво, Клов),
або досить віддалені пункти Київської землі.
За спостереженням П.П. Толочка, це зумовле-
но тим, що окольні райони давнього Києва ви-
вчені археологічно недостатньо, тож низку пи-
тань їх історико-топографічної характеристи-
ки не можна з’ясувати (Толочко 1972, с. 171),
хоча Київська земля, незважаючи на постійну
загрозу з боку кочовиків, мала досить високу
щільність населення (Толочко 1980, с. 115).
Підсумовуючи роботи з давньоруської сіль-
ської проблематики та окреслюючи перспекти-
ви подальшого вивчення середньовічного се -
ла, О.П. Моця відзначав, що нині вдалося за-
фіксувати різноманітні типи поселень з пев-
ними соціально-економічними функціями,
які досить суттєво різнилися. Серед них — на-
селені пункти, мешканці яких (державні смер-
ди) вибудовували свої стосунки з верхівкою
суспільства через виконання різноманітних
натуральних повинностей; села князівського
домену; такі, що стояли ближче до відкритих
торгово-ремісничих поселень типу Гньоздово
та Бірки, але були приватними володіннями
феодалів (Моця 1991). Фіксуючи соціально-
економічне розмаїття сільських поселень на
Русі, дослідники констатували вплив на їхню
специфіку наближеності до великих водних
магістралей, сухопутних торгівельних шляхів,
кордонів, розміщення поряд з містами, замка-
ми тощо (Південноруське село… 1997, с. 34). І
це зрозуміло, адже ці чинники визначали на-
явність чи відсутність контактів з іншоетніч-
ним населенням, взаємопроникнення елемен-
І.А. Готун, Ю.О. Грицик,
О.М. Казимір, А.М. Сухонос
ГОСПОДАРСТВО І ПОБУТ МЕШКАНЦІВ
СЕЛИЩА ХОДОСІВКА-РОСЛАВСЬКЕ
Проаналізовано основні галузі господарства мешканців середньовічного селища, зокрема й нетипові для такого роду
населених пунктів, і розглянуто особливості побуту. Наводяться нові аргументи щодо високого рівня розвитку селищних
структур давньоруської та монгольсько-литовської доби.
К л ю ч о в і с л о в а: середньовіччя, київські передмістя, поселення, господарство, побут, знаряддя.
© І.А. ГОТУН, Ю.О. ГРИЦИК,
О.М. КАЗИМІР, А.М. СУХОНОС, 2013
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 4 86
тів матеріальної культури, можливе виконання
мешканцями певних занять на користь сусід-
нього соціально-економічного чи політичного
утворення як то охорона кордонів держави, об-
слуговування перевозу через річку, діяльність
у межах функціонування міської чи замкової
інфраструктури. Та й свіжу городину до сто-
лу столичного феодала навряд чи постачали з
віддаленого прикордоння навіть за розміщен-
ня саме там його волості, тож, найвірогідніше,
це відбувалося за рахунок ближніх передмість.
Зрештою, ще донедавна саме найближча око-
лиця обслуговувала столичний мегаполіс. За-
галом же вплив хазяїна села, який мешкав у
місті, на специфіку діяльності його мешканців
добре видно за матеріалами розкопок детально
вивчених регіонів. Указана обставина навіть
призвела до постановки проблеми виділення
«міської зони» в окрузі великих урбаністичних
центрів (Моця 1990, с. 20; 1993, с. 27—28).
Зважаючи на висловлені міркування, постає
запитання, якими були передмістя столиці в се-
редньовіччі та чим вони відрізнялися від інших
селищ. Відповісти на це нині досить складно з
двох причин. Перша — що порівнювати — зу-
мовлена вибором об’єкта, адже приміські осе-
редки, наприклад Берестове й Дорогожичі,
були різними за своїми соціально-економічними
функ ціями. Друга — з чим порівнювати — по-
в’я зана зі складністю пошуку матеріалу для зі-
ставлення, оскільки розкопки давньоруських
сіл призвели до розуміння відсутності серед
них типового чи середньостатистичного. Крім
того, поки що немає пунктів, про які ми мали
б цілісну картину. Це спричинено станом ви-
вчення і близьких до міста осередків, і віддале-
ніших. Не зовсім чіткі й критерії поділу сіл на
приміські та решту. Водночас недавні масштаб-
ні розкопки поселень у Софіївській Борщагів-
ці та біля Ходосівки дозволили зафіксувати до-
сить неординарні явища. Відтак, перший крок
до розв’язання вказаних проблем вбачаємо в
характеристиці певних аспектів культури цих
пунктів, що дасть матеріал для порівняння їх з
іншими. Що ж до розміщення їх відносно міс-
та, то нагадаємо міркування Б.О. Рибакова, що
саме городяни — майстри й купці, воїни та мо-
реплавці — змінили давнє поняття крихітного
сільського світу (в один день шляху!), розсунув-
ши його межі до поняття «весь світ» (Рыбаков
1984, с. 317). Не вдаючись до дискусії з приво-
ду такої обмеженості світогляду сільського на-
селення та аналізу метричної складової «в один
день шляху», відзначимо, що названі пам’ятки
відповідають цій характеристиці, знаходячись
приблизно за 20 км від Києва давньоруської
доби. Зупинимося на селищі біля Ходосівки в
уроч. Рославське.
Пам’ятка частково вже охарактеризована
(Готун 2008; Готун, Казимір 2010; Готун, Сухо-
нос, Казимір 2013 та ін.). Крім того, результати
її вивчення висвітлені в щорічних інформацій-
них повідомленнях про польові роботи, тож не
будемо зупинятися на загальному її описі та іс-
торії досліджень. Відзначимо лише, що посе-
лення датується рубежем XI/XII—XIV ст. і при-
вертає увагу високим рівнем розвитку матеріа-
льної та простеженої за деякими знахідками
елементів духовної культури, частину з яких
традиційна історіографія вважала притаман-
ними лише міському населенню. Це — предме-
ти озброєння та спорядження воїна і бойового
коня, прикраси, зокрема й коштовні, та досить
значна кількість як для незначної розкритої
площі та ще й на невеликому дюнному селищі
уламків скляних браслетів. У складі керамічно-
го комплексу пам’ятки є фрагменти з одно- та
двобічною поливою різних відтінків, привертає
також увагу значна кількість уламків з окреми-
ми її смугами, краплями та бризками. Хоча зна-
хідки полив’яного посуду відзначені на півден-
норуських селищах, кількість такої кераміки з
поселення Ходосівка-Рославське значно біль-
ша порівняно з іншими. Ще один аргумент на
користь важливості вивчення цієї пам’ятки —
специфіка її нашарувань з розвалами посу-
ду, половинками горщиків та ін., що вказує на
збереженість шару та на обставини потраплян-
ня до нього таких знахідок. За різноманітних
напрямів економічної діяльності мешканців,
селище вкладається у виділений у результа-
ті останніх досліджень південноруського села
тип поселень з багатоструктурним високороз-
винутим господарством і, відповідно, високим
рівнем добробуту його мешканців. Раніше це
простежувалося для великих сіл, тож фіксація
подібного для невеликої дюнної пам’ятки ста-
ла дещо несподіваною. Для розуміння дослід-
жуваного соціально-економічного феномену
варто розглянути його крізь призму господар-
ства й побуту, тобто середовища, в якому, за
влучним висловом І.Є. Забєліна, лежать зарод-
ки всіх так зв. великих подій, зачатки розвитку
та всіляких явищ суспільного та політичного
життя (Забелин 1990, с. 36). Оскільки вироби
з чорного металу та їх застосування висвітлено
в спеціальній роботі (Готун, Сухонос, Казимір
2013), зупинимося на інших знахідках.
Основою середньовічної економіки було
сільське господарство, тож розпочнемо ана-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 4 87
ліз діяльності мешканців селища з цієї галу-
зі. Однак тут одразу натрапляємо на терміно-
логічні труднощі, пов’язані з тим, що вважати
сі льським господарством: виробництво про-
дуктів харчування як механічної суми рільни-
цтва й тваринництва, продукцію господарства
селя нської родини, помножену на їх число, чи
весь спектр економічної діяльності мешкан-
ців аграрної зони? Перший підхід дещо при-
мітивний, оскільки не враховує всі аспекти. За
його межами лишається, приміром, зберігання
продуктів, що має розглядатися разом з аграр-
ною сферою, не враховується й виготовлен-
ня мішків, кошиків тощо для збирання вро-
жаю. Якщо ж говорити про третій аспект, то
зазвичай у складі багатоструктурної економі-
ки виробництво власне продуктів харчування
поєд нувалося з ремеслами та промислами, що
досягли високого рівня розвитку (як це пока-
зало вивчення середньовічного села, здійснене
протягом останньої чверті минулого століття)
та не завжди переважало порівняно з рештою
галузей. Тож другий аспект, сформульований
В.Й. Довженком як поєднання землеробства,
скотарства й промислів з домашнім ремеслом
(Довженок 1961, с. 213), видається найбільш
вдалим, хоча сільське ремесло, очевидно, вихо-
дило за межі домашнього. Зрештою, роботи на
пам’ятці дали матеріали, що вказують на роз-
виток багатьох галузей незалежно від того, як
їх оцінювати в теоретичному аспекті.
Рільництво. На селищі виявлено лопаткопо-
дібний черешковий наральник від особливого
різновиду рал з полозом, що належить до типу
широколопатевих масивних наконечників з
порівняно короткою лопаттю (Краснов 1987,
с. 54, рис. 31, 2; Древняя Русь… 1985, с. 235,
рис. 83, 20), та аналогічний виріб із втраче-
ним черешком (Готун, Сухонос, Казимір 2013,
с. 186, 196, рис. 1, 1, 7). Відтак, не має сумнівів
щодо рільничої галузі серед занять мешкан ців.
Водночас розміщення селища серед обширної
заболоченої заплави Дніпра та й тип цих зна-
рядь дозволяють вважати, що зернове госпо-
дарство якщо й розвивалося, то не було основ-
ним у господарському спрямуванні. На кера-
міці, за спостереженнями Г.О. Пашкевич і
С.А. Горбаненка, є відбитки зернівок жита,
пшениці, ячменю й проса, але вони стануть
доказом культивування цих видів у тому разі,
коли буде доведено місцеве виробництво по-
суду. На збирання зернових міг би вказувати
виявлений у шарі фрагмент серпа, але за не-
значних розмірів уламка він може походити і
від серпа, і від коси. Те само стосується й за-
лізної трикутної в перетині пластини (Готун, Су-
хонос, Казимір 2013, с. 187, 196, рис. 1, 9, 11).
Тваринництво. Виявлена в шарі коса з трьох
уламків (там само, рис. 1, 5) дещо відрізняєть-
ся від давньоруських кіс-горбуш, але має від-
да лені аналогії серед знахідок останньої чвер-
ті I тис. (Горбаненко, Пашкевич 2010, с. 216,
рис. 7, 12). Такі вироби в Русі традиційно від-
носять до знарядь для заготівлі сіна (Давня
Русь… 1985, с. 225), тож косу можна вважати
показником розвитку на селищі тваринниц-
тва, що й не дивно за наявності навколо об-
ширних луків і узлісь. З цією галуззю умовно
можна пов’язати також зафіксовані тут вух-
налі та збруйні кільця. У складі стада О.П. Жу-
равльов визначив свійських бика, вівцю, козу,
свиню та коня.
Мисливство. Самі умови розміщення па-
м’я т ки сприяли розвитку цієї галузі. О.П. Жу-
равльов, О.Г. Сенюк і А.В. Мішта серед мате -
ріалів з поселення виявили кістки зайця, боб-
ра, вовка, лисиці, ведмедя, куниці, вепра, вид-
ри, оленя, козулі, лося, тура, борсука, водяної
полівки та ін. З-поміж кісток птахів С.Ю. Тай-
кова відзначила представників качиних та ін-
ших видів, зокрема тетерука, глухаря, лебедя-
шипуна, сірої гуски, свища, слукви, нерозня,
крижня, черні червоноголової, широконіски,
чирка-тріс кунця, чирка-свистунця, креха ма-
лого та ін. Показово, що частина кісток мог-
ла належати домашній качці, яку в селищі мог-
ли розводити поряд з домашньою куркою, але
мисливської здобичі в кухонних відходах знач-
но більше ніж продукції птахівництва (Тайко-
ва 2009, с. 290).
Крім кісткових решток, про цю галузь мо-
жуть свідчити наконечники стріл. Розповсюд-
жені у VIII—XVI ст. залізні вироби, подібні до
нашого (Готун, Сухонос, Казимір 2013, с. 191—
192, 200, рис. 6, 4), віднесеного до типу 2 (втул-
кові двошипні), були призначені для враження
воїна без захисного обладунку, але могли вико-
ристовуватись і в полюванні на великого зві-
ра (Медведев 1966, с. 56, 157, табл. 23, 1; 30, 2).
Для полювання на хутрових, хоча і з можливіс-
тю бойового застосування, призначений рого-
вий втулковий наконечник стріли. Довжина
його 29,5 мм, діаметр 14,0 мм, глибина втулки
13,0 мм (рис. 1, 2). Він схожий на тип 1 (куле-
подібні конічні), але має більш виражене піра-
мідальне вістря, та на тип 5 (томари тупі ма-
сивні). На думку фахівців, перші досить роз-
повсюджені та побутували від I тис. до н. е.
до середини XVI ст., другі, які також неодно-
разово траплялися при розкопках, відомі для
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 4 88
X—XIV ст. (Медведев 1966, с. 87, табл. 22, 2;
28, 27). Інший роговий наконечник стріли —
черешковий, круглий у перетині, з череш-
ком діаметром 1,0—8,0 мм і вістрям розміра-
ми 44 × 1—11 мм, довжина його 93 мм (рис. 1,
1). Він належить до типу 8 (кулеподібні коніч-
ні з черешком) і, на думку дослідників, також
призначався що для полювання, що для бо-
йових дій (Медведев 1966, с. 88, табл. 22, 33).
Ще один роговий наконечник стріли завдовж-
ки 43 мм має видовжену листкоподібну форму.
Він овально-еліпсоподібний у перетині, зав-
ширшки 13 мм і завтовшки 4 мм, з круглим у
перетині упором для древка діаметром 5 мм і
черешком завдовжки 10 мм (рис. 1, 3). Подібні
вироби з дещо чіткіше вираженим ромбічним
перетином і ближчими до асиметричного ром-
ба зовнішніми обрисами вважають наслідуван-
ням ромбічних наконечників, що дублюють чи
копіюють залізні пласкі стріли, та відносять до
типів 40, 41 і 46 (Медведев 1966, табл. 30; 36;
37). Стріли, зафіксовані в місцях виявлення
їхніх прототипів, використовувались і на по-
люванні, і в військових сутичках, а загалом на
Русі відомі серед старожитностей XII та XIV ст.
(Медведев 1966, табл. 22, 27; 28, 34). У матеріа-
лах Києва такі походять з комплексів, для яких
не встановлено вузької дати (Сергєєва 2011,
с. 110—111, 222, табл. 51, 13), а серед знахідок із
Воїня схожу форму мав виріб з приплюснутим
черешком. Недбале виготовлення схилило до-
слідників до припущення про його належність
до продукції кустарного ремесла (там само,
рис. 15, 11). Описані наконечники зафіксова-
ні на селищі в шарі та заповненні об’єктів 9 і
41. Зрештою, в полюванні могли скористатись
і виробом суто воєнного призначення, тож не
виключена належність до цієї галузі й інших
виявлених тут стріл. На цьому наголошували
фахівці, на думку яких навіть спеціалізовані
бойові бронебійні стріли могли ефективно за-
стосовувати і на полюванні (Петраускас 2006,
с. 148). Мабуть, саме цим, з урахуванням імо-
вірного використання дерев’яних стріл, мож-
Рис. 1. Ходосівка-Рославське, вироби з кістки та рогу
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 4 89
на пояснити незначну кількість наконечників,
що мали винятково мисливське призначення.
Рибальство. Як і в попередньому випадку,
йому сприяло розміщення селища. За спостере -
женнями Є.Ю. Яніш, середньовічні його меш-
канці ловили осетрів, линів, сомів, щук, суда-
ків, сазанів, окунів, лящів і плітку. Крім заліз-
ного гачка (Готун, Сухонос, Казимір 2013,
с. 187, 197, рис. 2, 1), вкажемо на важки для
рибальських сіток, зрідка відомих на давньо-
руських селищах Середнього Подніпров’я (Пе-
траускас 2006, с. 157).
У матеріалах розкопок 2007—2011 рр. має-
мо сім фрагментів керамічних важків (рис. 2),
що походять з поверхні пам’ятки, культурного
шару та заповнення об’єкта 7. Вони зазвичай
округлобоко-циліндричної форми, коричнево-
го кольору, з шерехато-загладженою поверх-
нею. За чотирма виробами висота станови-
ла 35—51 мм, діаметр основ 16—30 мм, боч-
ка — 24—40 мм (три по 40 мм), отвору — 15 мм.
Подібні відносять до знарядь промислів доби
Київської Русі (Древняя Русь… 1985, с. 242,
табл. 90, 4). За аналогії можна назвати знахід-
ки зі Старої Рязані та селищ Рязанської землі
(Даркевич, Борисевич 1995, с. 428, табл. 151, 7;
Тропин 2004, с. 151, рис. 81, 1—3, 5—7, 13—17).
Користувалися такими й раніше: вони відо-
мі в донських слов’ян переддержавного періо-
ду (Винников 1995, рис. 14, 9). Виріб подіб-
ного призначення виявлений у шарі селища й
2012 р. Він виготовлений із чималого уламка
масивної стінки посудини бронзової доби, тож
хронологія важка не визначена, але не виклю-
чено повторне використання давньоруським
населенням давньої речі.
Свинцеві важки різноманітніші за фор-
мою. Один виготовлено зі згорнутої в труб-
ку пластини завтовшки 3,0—5,0 мм. Висота
його 23 мм, внутрішній діаметр 10 мм (рис. 3,
14). Інший неправильної приплюснутої ци-
ліндричної форми з нерівною поверхнею та
отвором діаметром 10–12 мм, дещо зміще-
ним від середини, висота його 6,0 мм, діаметр
35 мм (рис. 3, 6). Обидві знахідки мають ана-
логії серед матеріалів давньоруських пам’яток
Південного Подніпров’я (Козловсь кий 1992,
с. 65, рис. 33, 1, 2, 4, 5). Не виключено, що
за важок слугував виявлений у шарі свинце-
вий виріб неправильної зрізано-напівкулястої
фор ми з нерівною поверхнею та дещо ввігну-
тою основою заввишки 9 мм і діаметром 16—
17 мм, діаметр отвору 4—5 мм (рис. 3, 8).
Ще один схожий свинцевий виріб — зрізано-
біконічний, низенький, з нерівною поверх-
нею заввишки 9—10 мм, діаметр ребра 20 мм,
основ — 17 мм і 10 мм, отвору — 5 мм (рис. 3, 7).
Подібні вироби датуються слов’яно-руською
добою (на пам’ятках півночі Русі вони побу-
тували до XIV ст.) та інтерпретуються як важ-
ки, прясельця, пломби, ґудзики, ворварки чи
гирки (Болсуновский 1898, табл. 11, 25; Пу-
тешествие… 1971, с. 116; Седова 1981, с. 156—
158; Козловський 1992, с. 65, рис. 33, 14—19;
Зоценко, Брайчевська 1993, с. 75—77; При-
щепа 2011, с. 157, рис. 155 та ін.). Аналогії з
сільських поселень є в Автуничах, де виріб
прикрашено врізними радіальними лініями
й концентричними колами (рис. 3, 9), Софі-
ївській Борщагівці (рис. 3, 10, 11) та інших
пам’ятках. Імовірно, важком слугувала вияв-
лена в шарі згорнута в трубку пластина не-
правильної форми зав довжки 34 мм, шири-
на її 16—18 мм, товщина 2,5 мм (рис. 3, 15).
Ще одна, також із культурного шару та непра-
вильної форми, складена вдвоє, має довжи-
ну 28 мм, ширину 11—13 мм і товщину 6 мм
(рис. 3, 13). Привертає увагу виявлений у шарі
шматок свинцю розмірами 25 × 25 × 12 мм, на-
явність отвору в якому не виключає подібного
призначення (рис. 3, 12). Ще один свинцевий
виріб із шару мав форму півкулі діаметром
40 мм (рис. 3, 4). Його масивність схиляє до
думки, що це, ймовірно, частина кістеня, а не
важка, хоч останнє також не виключено. Вод-
ночас знахідка може бути відливкою якогось
іншого призначення.
Варто згадати й свинцеві пластини (рис. 3,
17—27, 30—33, 43), аналогічні згорнутим у труб -
ку для важків, але дещо вужчі. У 2007—2011 рр.
у культурному шарі, в заповненні об’єктів 2, 4, 9,
33 і 36 та поблизу їхніх заглиблених частин таких
виявлено 16 екз. Розміри їх 30—66 × 4—31 мм,
товщина переважно 1—3 мм. Показова вияв-
лена в шарі: прямокутної форми з закрученим
краєм завдовжки 53 мм, її ширина 17 мм, тов-
щина 1,0 мм (рис. 3, 19). Частина дослідни-
Рис. 2. Ходосівка-Рославське, зразки уламків кераміч-
них важків
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 4 90
ків такі вироби трактують як заготовки важ-
ків (Козловський 1992, с. 65, рис. 33, 6). Але
свинцеві пластини могли використовувати
при карбуванні кольорового металу, обробці
бурштину та ін. Як аналогію з сільських посе-
лень Середнього Подніпров’я можна навести
виріб з Автуничів (рис. 3, 16), інтерпретований
як допоміжне пристосування для кольорової
металообробки (Готун, Петраускас 1995, с. 27).
Мешканці селища Ходосівка-Рославське,
во чевидь, займалися й збиральництвом, але
ствер д жувати це можна лише з суто логічних
мірку вань, оскільки археологічні сліди цього
проми слу мало вловимі, а випадки фіксації,
наприклад шкаралупи ліщинових горіхів у дав-
ньоруському колодязі в Автуничах (Моця та ін.
2000, с. 108), виняток, а не правило. Зважаючи
на довколишні ліси та лугове різнотрав’я мож-
Рис. 3. Свинцеві вироби, виплески й шматки з сільських поселень: 1—8, 12—15, 17—47 — Ходосівка-Рославське;
9, 16 — Автуничі; 10, 11 — Софіївська Борщагівка
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 4 91
на припустити й заняття бортництвом і заго-
тівлею підсоб них матеріалів — барвників, ду-
бильних речовин тощо.
Суттєве місце, поза сумнівом, серед занять
населення селища посідало прядіння й ткацтво.
У той час, як сліди другого з використанням вер-
статів зафіксувати складно (хіба що у виг ляді
обгорілих дерев’яних деталей останніх чи кіс-
тяних цівок), перше добре простежується за
знахідками пряселець. У культурному шарі та
заповненні об’єктів 24, 31 і 41 виявлено 17 ці-
лих і фрагментованих пірофілітових прясе-
лець (рис. 4, 1—11, 13—18). Форма їх зрізано-
біконічна чи похідна від неї, є вироби округ-
лобокіші. На двох зроблено насічки. Діаметр
ребра від 19—21 до 27—30 мм, основ — 15—
22 мм, отвору — від 5—6 до 9—13 мм, висота від
7—8 до 13—14 мм. Дещо відрізняється від ре-
шти прясельце зрізано-конічної форми з діа-
метром основи 23 мм заввишки 8—9 мм і діаме-
тром асиметричного отвору 10—13 мм із загли-
бленням 2,0 × 3,0 × 23 мм на нижній поверхні
(рис. 4, 1). Один із виявлених у шарі біконіч-
них виробів мав висоту 13 мм за діаметра реб-
ра 17 мм, основ 10 мм і отвору 6,5 мм (рис. 4,
12). Найімовірніше, в цьому разі маємо спра-
ву не з прясельцем, а пірофілітовою намисти-
ною. Подібні знахідки відомі на давньоруських
пам’ятках і в складі намиста чи в області шиї
кістяка в похованнях (Петраускас, Готун 2001,
с. 143—144). Близький за розмірами до попе-
реднього й округлобоко-біконічний виріб зав-
вишки 7,0 мм за діаметра ребра 19 мм, основ
16 мм, отвору 7,0—8,0 мм (рис. 4, 10).
На прикладі знахідок із Переяслава та його
околиць пропонувалося виділяти знаряддя бі-
конічної, бочкоподібної, шайбо- або дис-
коподібної та трапецієподібної форми з ціл-
ком слушним застереженням, що останньої
вони, ймовірно, набували при розколюванні
біконіч ного чи бочкоподібного виробу. Відома
незначна кількість і кулястих знахідок (Пав-
ленко 2001, с. 38—39). Цей підхід видається
термінологічно не найвдалішим, оскільки тра-
пецієподібне прясельце у двовимірній систе-
мі (тобто в поперечному перетині) в об’ємній
буде зрізано-конічним, а біконічне (точніше
зрізано-біконічне) — бітрапецієподібним у
площинному зображенні, так само як куляс-
те — круглим. Відповідно, шайбоподібне буде
циліндричним за тримірною характеристикою
та прямокутним за двомірною. Наголошувало-
ся також, що серед слідів виробництва прясе-
лець на Овруцькому кряжі є винятково зрізано-
біконічні знаряддя, що призвело до припущен-
ня, що бочкоподібних обрисів вони набували
в процесі експлуатації (Павленко 2001, с. 39;
2008, с. 248). Водночас є дані, що в одній із ко-
лекцій таких виробів було більше третини, а ще
19 екз. із 91 біконічного мають нечітко вираже-
не заокруглене ребро (Павленко 2001, с. 39). З
погляду на наведені дані варто зауважити, що
відсутність виробів певної форми серед якоїсь
сукупності знахідок ще не свідчить про відсут-
ність їх в інших добірках. Крім того, подібних
обрисів могли надавати спрацьовані різці. Від-
так, питання про походження форми знарядь
лишається відкритим. Тут ще раз наголосимо,
що на селищі Ходосівка-Рославське є вироби
різних обрисів. Щодо зв’язку діаметра отвору
виробів з рештою їхніх параметрів (висотою,
кутом нахилу, діаметром ребра та основ), то за
аналізом слідів виробництва його не простеже-
но (Павленко 2008, с. 248).
Рис. 4. Ходосівка-Рославське, прясельця та їхні уламки (1—11, 13—18 — пірофіліт, інше — кераміка; 22 — знахід-
ка з Автуничів)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 4 92
Із заповнення об’єкта 9 також походить ке-
рамічне прясельце (склеєне з чотирьох улам-
ків) з уламка стінки візантійської амфори. По-
верхня світло-коричнева, загладжена, висота
8,0 мм, діаметр 35 мм, отвору — 10 мм (рис. 4,
19). За висновком В.В. Булгакова, амфори,
як використана для прясельця, виготовляли в
майстернях на південний схід від Константи-
нополя, біля візантійських Хори й Ганоса. В
комплексах Середнього Подніпров’я вони да-
туються від середини X чи кінця XI до XIII ст.,
а середина XIII ст. маркує верхню межу вто-
ринного, побутового використання посуду.
Є також два уламки керамічного прясельця
біконічної форми низьких пропорцій сіро-ко-
ричневого кольору із загладженою повер х нею
заввишки 17 мм, діаметр ребра 28—30 мм,
основ — 22—23 мм, отвору — 7—10 мм (рис. 4, 21)
і фрагмент біконічного високих пропорцій сі-
рого кольору з домішкою піску в тісті заввишки
23 мм, діаметр ребра 26 мм, основ — 8 мм, отво-
ру — 6 мм (рис. 4, 22). Зважаючи на наявність на
селищі поодиноких уламків посуду I тис., їх вар-
то відносити до слов’янської доби, хоча як ви-
няток такі трапляються на давньоруських пунк-
тах, але поза відповідним контекстом. Прикла-
дом можуть бути Автуничі, де ранньослов’янські
матеріали відсутні не лише в нашаруваннях, а й
в околицях пам’ятки, але там виявлено фраг-
мент біконічного прясельця (рис. 4, 22).
Логічно припустити, що в умовах натураль-
ного господарства населення для забезпечен-
ня побутових потреб займалося вичинкою шкур і
хутра. На це вказує наявність відповідних кісток
у складі остеологічної колекції. А одну зі знахі-
док у заповненні об’єкта 24 можна ототожнити
з чинбарським чи лимарським інструментом.
Знаряддя зі зрізаним дугоподібним краєм ви-
готовлене зі щелепи молодої свині (визначення
О.П. Журавльова), довжина його 131 мм, шири-
на 22—40 мм, товщина 7 мм (рис. 1, 13). Воно
могло слугувати скреблом (скобелем) і вико-
ристовуватися для міздрування, вигладжування
та лоювання шкури. Так витлумачено подібні
знахідки з шарів XVII—XVIII ст. на вул. Дж. Ду-
даєва у Львові, інтерпретовані як можливий
осередок обробки шкур (Мацкевий, Войнаров-
ський 2007, с. 362).
Подальша обробка шкур і виготовлення з
них виробів простежується за кістяними про-
колками з культурного шару. Одна з них, із труб-
частої кістки великого копитного, має дов жи ну
98 мм, ширину 20 мм і товщину 11 мм (рис. 1, 7),
інша, з ребра дрібного ссавця, зав довжки 90 мм
за ширини 5—6 мм і товщини 4—5 мм (рис. 1, 6).
Хоча такі проколки побутували віддавна, ціл-
ком можливо вони належать до середньовічно-
го часу. Заготовка ще однієї проколки з ребра
дрібного ссавця (довжина 34 мм, діаметр 5—
6 мм), загостреної та з частково поправленою
поверхнею (рис. 1, 5), знай дена в заповненні
об’єкта 22, що й визначає її хронологію.
Як у вказаній галузі, так і в інших викорис-
товували шила та швайки, які також відомі на
селищі (Готун, Сухонос, Казимір 2013, с. 188).
Саме застосуванням їх, імовірно, можна пояс-
нити нечисельність проколок.
Виготовлення одягу та його ремонт маркує-
ться залізними голками. Відзначалося, що ма-
сивніші з них могли бути не кравецькими зна-
ряддями, а фібулами, шпильками тощо (там
само, с. 190). Із заповнення об’єкта 9 походить
бронзова голка з округлого в перетині стриж-
ня зі сплющеним краєм з відламаним вушком.
Довжина її 82 мм, товщина близько 2,0 мм
(рис. 5, 13).
Рис. 5. Ходосівка-Рославське, уламки виробів з кольорового металу
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 4 93
Приготування харчів і пов’язані з цим дії ре-
презентовано значною колекцією кераміки —
кухонним, столовим і тарним посудом. Є фраг-
менти з одно- та двобічною поливою різних
відтінків, а також значна кількість уламків з
окремими її смугами, краплями й бризками
(Гунь 2011 та ін.). Іноді краплі поливи є з двох
боків мікроотвору в стінці посудини, через що
висунено припущення про ремонт гончарних
виробів полив’яною масою (Готун, Сухонос,
Казимір 2011, с. 90). За висновком В.В. Булга-
кова, на селищі є фрагменти візантійських ам-
фор і полив’яного глека причорноморського
виробництва.
Мешканці селища користувалися також де-
рев’яним посудом, зокрема бондарним, про
що свідчать окуття, дужки і вушка відер чи це-
берок (Готун, Сухонос, Казимір 2013, с. 189,
197, рис. 3, 10—13). Наявність відповідних ін-
струментів указує на побутування різьбленого
посуду, а знахідки з розташованого неподалік
селища в Софіївській Борщагівці (Казимір, Го-
тун 2011, с. 165) — на ймовірність використан-
ня токарного.
Скляний посуд представлений поки що
вінцями кубка. Не виключено, що виявлений
у шарі фрагмент бронзової підтрикутної плас-
тини розміром 55 × 35 мм і завтовшки 0,5 мм з
отвором діаметром 5,0 мм і ще один із заклеп-
кою діаметром 9,0 мм біля краю (рис. 5, 2) по-
ходять від металевого посуду, хоч їх незначна
товщина дозволяє вбачати в них, імовірніше,
деталі окуття.
Зерно розмелювали за допомогою жорново-
го поставу, на що вказують 107 уламків каменів
зі слідами ротації. В шарі та заповнен ні об’єктів
2, 4, 7, 9, 15, 33, 36, 41 і поблизу них зібрано 86
фрагментів аргилітових? жорен (рис. 6, 1–6).
Подібні знахідки відносили до керамічних і час-
то до туфових, але петрографічне вивчення ко-
лекції з Автуничів показало, що їх виготовлено
з осадових порід — аргилітів (Готун, Петраус-
кас, Черниш 1996). Маємо також дані щодо ма-
теріалу побузьких жорен із зювітами Іллінець-
кого метеоритного кратера (Климовский, Гуров
2001). Відтак, до фахового опрацювання нашої
колекції матеріал визначено умовно та стосує-
ться те наповненої кавернами й пустотами ко-
ричневої породи. Серед уламків є досить великі
(146 × 130 × 29 мм) і менші (46 × 42 × 40 мм), а
іноді сколи з робочої поверхні зі слідами рота-
ції. До них, імовірно, слід відносити й виявле-
Рис. 6. Ходосівка-Рославське, фрагменти жорен (1—6 — аргиліт(?); 7–10, 15, 16 — діатоміт(?); 11–14 — пірофіліт;
17 — кристалічна порода; 18 — граніт)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 4 94
ну в культурному шарі значну кількість шматків
указаної породи без робочої поверхні.
Значно менше (12 екз.) у культурному шарі
та заповненні об’єктів 4 і 23 зафіксовано фраг-
ментів пірофілітових жорен (рис. 6, 11—14)
різного розміру. Віднести їх до цієї категорії
можливо через наявність пласкої поверхні з
насічками, іноді — слідів краю диска чи отво-
ру. До таких виробів, імовірно, належить час-
тина шматків шиферу без характерної робочої
поверхні. Значно меншу кількість цих знахідок
порівняно з попередньою групою можна пояс-
нити фізичними властивостями породи, необ-
хідністю відновлювати насічки на пірофіліто-
вих жорнах на відміну від аргилітових.
З культурного шару походить сім уламків
діатомітових? жорен (рис. 6, 7—10, 15, 16). За
подібності до аргилітових їм притаманна більш
дрібнодисперсна структура з наявністю діато-
мових організмів. Точно визначити цю поро-
ду буде можливо після спеціального вивчення
знахідок. Незначне їх число на тлі попередніх
двох груп, очевидно, спричинене крихкістю
цього матеріалу.
Також є виявлені в шарі фрагменти гранітних
жорен розмірами 65 × 47 × 35 мм (рис. 6, 18) і
витесаних із кристалічної породи світло-сірого
кольору розмірами 90 × 74 × 43 мм (рис. 6, 17).
Такі вироби поодинокі й на інших пам’ятках,
що зумовлено складністю виготовлення їх із щі-
льного матеріалу та поновлення насічок на ро-
бочій поверхні, а також крихкістю породи, об-
робка якої супроводжувалася значним відсот-
ком браку.
Відомо, що застосування ротаційних жо-
рен замість розтиральників і зернотерок було
прогресивним явищем і стало, певною мірою,
революційною подією. Але не виключено, що
іноді користувалися й останніми. Зокрема, в
заповненні об’єкта 24 виявлено фрагмент ви-
готовленого з кристалічної породи розтираль-
ника зі спрацьованою поверхнею розмірами
97 × 88 × 8—43 мм (рис. 7, 4). Хоча подібні ви-
роби побутували здавна, контекст знахідки не
виключає використання його давньоруським
населенням. З іншого боку, з огляду на наяв-
ність на поселенні знахідок ранішого часу, не
виключено, що камінь потрапив у заповнення
випадково або його використали повторно.
У шарі та заповненні об’єктів 8 і 9 виявлено
ще чотири розтиральники: три також із крис-
талічної породи (рис. 7, 2, 3, 5), а один із піско-
вику (рис. 7, 1). Хронологія їх так само не ви-
значена, але це не виключає їх використання і
за середньовічної доби.
Специфіка натурального господарства за до-
би середньовіччя передбачала обробку дере ва
й кістки, стосовно яких відзначено подібність
техніки виробництва та застосовуваного інст-
ру ментарію (Археология… 2012, с. 288). Зрозу-
міло, що вишукані складні вироби виготовляли
в спеціалізованих майстернях. Але очевидно,
що люди не зверталися до фахівця за вудили-
щем чи кілком для тину. Це стосується й про-
стих кістяних виробів. Якщо згадані рогові на-
конечники стріл, імовірно, були продукцією
майстерні відповідного профілю (за винятком
листкоподібного, що справляє враження кус-
тарного, як і схожий на нього з Воїнської Гре-
блі, про який уже йшлося), то проколки виго-
товляли самотужки.
До місцевих виробів, мабуть, варто віднести
й кістяне руків’я з культурного шару розміром
90 × 13 × 9 мм (рис. 1, 8) без слідів експлуата-
ції та відсутньою робочою частиною. Воно ви-
готовлене з трубчастої кістки великої копитної
тварини. Чітка хронологія знахідки не визна-
чена, але подібні відомі на пам’ятках давньо-
руської доби.
Про обробку на селищі кістки й рогу свід-
чать також два фрагменти трубчастого виробу з
рогу оленя завдовжки 23 мм (рис. 1, 11). Подібні
відносять до обіймиць, які не мають усталених
стандартів і в давньому Києві траплялись у на-
шаруваннях XI—XII ст. (Сергєєва 2011, с. 120—
121, 230, табл. 59, 6, 10, 11, 14, 15). У шарі ви-
явлено також фрагмент рогу оленя завдовжки
41 мм за ширини 22 мм і товщини 20 мм, об-
пиляного з двох боків і підтесаного з трьох, що
надає йому неправильно-пірамідального об-
рису, з просвердленим у центрі отвором діа-
Рис. 7. Ходосівка-Рославське, розтираль-
ники та фрагмент кам’яного знаряддя
(1 — пісковик; 2—6 — граніт)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 4 95
метром 6 мм (рис. 1, 10). Знахідка відносить-
ся до хронологічно невизначених, хоча подібні
є серед матеріалів давньоруських кісткорізів.
Ще є фрагмент обпиляного рогу оленя також
із культурного шару (рис. 1, 14). Хронологія
знахідки теж не визначена, але подібні відомі
з давньоруських комплексів Київського Подо-
лу (Сергєєва 2011, с. 183, табл. 12). У заповнен-
ні об’єкта 41 знайдено оброблені фрагменти
рогів барана та козулі (рис. 1, 15, 16), а сліди
обробки простежені й на фрагменті таранної
кістки дрібної рогатої худоби (рис. 1, 12). Слі-
ди утилізації простежені В.Б. Панковським і
на виявленому в шарі діафізі довгої трубчас-
тої кістки верхнього відділу кінцівки великої
копитної тварини (рис. 1, 17). Привертає ува-
гу таранна кістка бобра з просвердленим отво-
ром, що, очевидно, була амулетом. Її обробка
на цьому селищі не доведена, те саме стосуєть-
ся й підвісок із просвердлених ікла лисиці та
хребця щуки.
Продукція цієї галузі простежується і за зна-
хідкою в заповненні об’єкта 7 ножа з пласкою
овально-еліпсоподібною кістяною (роговою ?)
«гардою» з отвором 5 × 8 мм зі слідами розпи-
лювання на одному боці. Розміри її 19 × 9 ×
5 мм (рис. 1, 4). Виявлено також ніж з таким
руків’ям, але поганої збереженості. Термін «гар-
да» тут не зовсім доречний, оскільки йдеться
про пластину між клинком і торцем дере в’я ного
руків’я. Подібні вироби відомі серед матеріалів
давньоруської доби, зокрема з Ярославля, де
наз вані обоймицями (Археология… 2012, с. 121).
Але й ця назва теж не найвдаліша, адже деталь
не охоплює руків’я кільцем, а лише прилягає
до нього. Зрештою, не залежно від дефініції,
зна хідки маркують роз виток відповідної галузі.
Варто лише додати, що їх, можливо, не виготов-
ляли на селищі, а вони потрапили сюди разом
з довізними ножами.
Спеціальних інструментів для різьблення
кістки не виявлено, а ножі чи бруски для заточ-
ки, що могли використовуватись у цій галузі,
надто універсальні, аби їх чітко можна було ди-
ференціювати.
Зважаючи на роль дерев’яних виробів у се-
редньовічному господарстві, на селищі, без-
перечно, провадили обробку деревини. Однак
через невцілілі вироби про це можна говори-
ти лише з суто логічних міркувань, зокрема й
життєвого шляху людини від дерев’яної колис-
ки до дерев’яної домовини та за знахідками від-
повідних інструментів. На селищі вони пред-
ставлені свердлами, ложкорізами й тесла ми
(Готун, Сухонос, Казимір 2013, с. 187, рис. 1, 3,
4, 6, 10). Втім, риси останніх, як уже зазнача-
лося, дозволяють припустити іншу інтерпрета-
цію цих знарядь.
Так само логічно припусти, що тут виготов-
ляли й ликові вироби. Суттєво, що залишки
ликових мотузка й кошика на поселенні Авту-
ничі було виявлено після дослідження площі в
20 тис. м2 та в колодязі й насичених ґрунтови-
ми водами нижніх ярусах кар’єрів-глинищ.
Розвиток будівельної справи на селищі фік-
сується за котлованами заглиблених споруд і
слідами наземних. Показові житло з глинобит-
ною піччю (Готун 2008, с. 27—29) і майстерня
з обробки бурштину (Готун, Сухонос, Кази-
мір 2010, с. 112—115). Відсутність дерев’яних
конструктивних деталей унеможливлює ана-
ліз конкретних прийомів домобудівництва. Тут
використовували деякі зі знарядь універсаль-
ного призначення та частину деревообробних
інструментів. Деякі деталі будівель простежу-
ються за цвяхами, яких у 2007—2011 рр. зібра-
но близько 80, дверними пробоями, скобами то-
що (Готун, Сухонос, Казимір 2013, с. 190—191,
198, рис. 4, 12—14, 16).
Низка речей відноситься до знарядь універ-
сального призначення. Це сокири, ножі тощо
(там само, с. 188, 196, рис. 1, 8). Зокрема шила
та швайки могли бути інструментами шевця і
так само шорника, якщо сільське ремесло Русі
досягло такого ступеня спеціалізації.
З різними галузями пов’язані й численні то-
чила для заточки (рис. 8). У шарі та заповнен ні
споруд 3, 4, 7, 9, 11, 24, 33, 36, 39, 41, 48 їх зібра-
но понад сотню. Більшість має правильну фор-
му та різний, іноді значний ступінь спрацьова-
ності, хоча зрідка це просто камінь з абразив-
ними властивостями та слідами використання.
Ймовірно, за браком готових виробів населен-
ня використовувало будь-які придатні шматки
породи. Зазвичай точила виготовлені з дрібно-
зернистого пісковику. Значно менше виробів із
сірого чи чорного сланцю, які могли викорис-
товувати для ретельного доведення леза. Оче-
видно, стосовно них можна говорити про такі,
що відповідають вислову «на бруске точат, на
оселке правят» (Даль 2008—2009). На деяких
виробах лишилися боріздки від заточки тонких
знарядь (голок, шил тощо).
Укажемо також на уламки брусків з отвором.
Традиційно вважають, що вони призна чені для
походів і пов’язані з військово-торгівельним
середовищем. На селищі таких знайдено п’ять
у культурному шарі та запов ненні об’єкта 9.
Один, з чорно-сірої породи, з трьома робочи-
ми сторонами, має довжину 38 мм, ширину
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 4 96
Рис. 8. Ходосівка-Рославське, зразки сланцевих і пісковикових брусків для заточки
3—16 мм і товщину 9 мм, діаметр отвору 4,5 мм
(рис. 8, 2). Інший, з такого само матеріалу, роз-
мірами 53 × 26 × 10 мм, має дві спрацьовані по-
верхні, проточену боріздку та отвір діаметром
5 мм (рис. 8, 5). Уламок ще одного з подібної
породи розмірами 74 × 24 × 33 × 9—10 мм має
чотири спрацьовані поверхні та отвір діамет-
ром 8 мм (рис. 8, 1). Виріб із сірого дрібнозер-
нистого пісковику зберігся в довжину на 12 мм
за ширини 22 мм і товщини 12 мм, має дві ро-
бочі грані та отвір діаметром 8 мм (рис. 8, 4).
Ще один із світло-сірого пісковику завдовжки
40 мм, ширина 33—34 мм, товщина 2—18 мм,
мав дві дуже спрацьовані поверхні, отвір діа-
мет ром 2 мм (рис. 8, 3). Бруски з отвором є й
серед матеріалів сезону 2012 р.
Якщо виготовленням брусків займались, імо-
вірно, спеціалізовані майстерні, то пристосу-
вання для заточки шматків сланцю чи піскови-
ку було справою широкого загалу.
Із шару поселення походить також фраг-
мент кам’яного виробу розмірами 60 × 54 ×
44 мм (рис. 7, 6) з трьома перпендикулярними
гранями, призначення якого не з’ясовано.
Особливості побуту маркують знахідки зам-
ків і ключів (які також вважають показником
майнового рівня мешканців), кресал, бритви,
дрібного хатнього начиння, від якого лишили-
ся накладки, окуття та ін. (Готун, Сухонос, Ка-
зимір 2013, с. 189—190, 197, рис. 3; 4). Додамо,
що, найімовірніше, залишками окуть були ви-
явлені в шарі та заповненні об’єкта 9 фрагмен-
ти пластин з кольорового металу: деформова-
ної розмірами 57,0 × 12,5 × 3,0 мм, 61,0 × 52,0
× 0,5 мм, зігнутої 30,0 × 8,0 × 1,0 мм, чотири-
кутної 32 × 16—18 × 0,5 мм, розмірами 45 × 33
× 0,5 мм і 25 × 20 × 0,5 мм, 21 × 8—13 × 0,5 мм
(рис. 5, 4—10). Ще одна бронзова? пласти-
на згадана при описі посуду. До побутових ре-
чей можна, мабуть, віднести й два уламки ме-
талевих дзеркал? зі зашліфованою лицьовою
поверхнею розмірами 23 × 7—10 × 1—2 мм та
23 × 7—14 × 2 мм.
Специфіка побутової культури населення
ви значається й особливостями одягу, який,
за спостереженнями фахівців, був, передусім,
знаковою системою. Хоча вбрання як таке ар-
хеологічно зафіксувати важко, певні його дета-
лі — пряжки, накладки, шпильки тощо — тра-
плялись у нашаруваннях селища та заповнен ні
споруд. Частина з них уже видана (Готун, Сухо -
нос, Казимір 2013, с. 199, рис. 5). Окрім них,
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 4 97
серед знахідок 2007—2011 рр. згадаємо чоти-
ри круглі накладки з кольорового металу, які
могли оздоблювати чи то одяг, чи то аксесуа-
ри — паски, сумки тощо. Виявлені на сели-
щі застібки мали і функціональне, і естетичне
призначення, на що вказує підковоподібна зі
спіральним кінцем бронзова? фібула.
Костюм доповнювали прикраси: каблучки
та персні (псевдовитий, гладенький, щитково-
серединний з гладеньким овальним щитком і
орнаментований квадратний щиток ще одно-
го щитковосерединного), браслети (рубчастий
вузький плосковипуклий, уламки плаского,
плосковипуклого та круглого з рельєфною по-
верхнею та кулястим потовщенням), сережки
(плосковипукла, псевдовита та дужки ще від
двох, одна з напаяними дротинками), скроневі
кільця (псевдовите та два гладенькі). Вкажемо
також фрагмент бронзового бубонця з ліній-
ним прорізом і потрійним рельєфним пояс-
ком. Знайдено також різноманітні скляні та
пастові намистини, частина з яких традицій-
но вважається довізними. Несподіванкою ста-
ла кількість скляних браслетів, значніша ніж у
багатьох синхронних містах. Зокрема, в 2007—
2011 рр. зібрано 387 уламків від гладеньких, 99
від псевдовитих, 87 від кручених, 7 від плос-
ковипуклих і два від рубчастих браслетів, є ці-
лий і розколотий навпіл. Звертає увагу низька
якість скла значного відсотка виробів. З-поміж
уламків 90 бірюзових, 72 зелених, 62 коричне-
вих, 51 оливковий, 39 чорних, 14 фіолетових і 7
синіх, колір решти не визначено.
Не лише показником духовної культури, а
й почасти деталлю костюма були й певні куль-
тові речі. Це хрестики з металу, сукциніту й
каменю, навершя енколпіона (подібне завер-
шення мали не лише такі вироби, а й медаль-
йони барм, деякі з підвісок тощо, хоча їх на-
явність на селищі менш імовірна), язичницькі
підвіски-амулети.
Щодо такого елемента культури й побуту як
настольні ігри, то сюди може відноситися ви-
явлений у заповненні об’єкта 7 фрагмент кіс-
тяного порожнистого конуса заввишки 20 мм і
діаметром 17 мм, товщина стінок 2 мм (рис. 1,
9). Подібні вважають гральними фігурками,
що побутували в XII ст. (Древняя Русь… 1997,
с. 325, табл. 79; Сагайдак, Хамайко, Вергун 2008,
с. 138—141).
Металургія та металообробка. Якщо вказані
напрями економічної діяльності та риси побу-
тової культури тією чи іншою мірою притаман-
ні багатьом селищам, то інші галузі відзначені
не для кожної пам’ятки сільського типу. Роз-
міщення селища серед боліт і луків з поклада-
ми болотних руд і лісами навколо — джерелом
деревного вугілля — зумовило чітко виражену
спеціалізацію в чорній металургії. На селищі
зібрано численні залізоробні шлаки, деякі ма-
ють випуклу поверхню з прикипілим піском,
тобто є негативом шлакоприймачів горнів.
Не виключена належність залізоробним гор-
нам частини ошлакованих стінок теплотех-
нічних пристроїв, хоча однозначні висновки
передчасні. Припускаємо, що для видобут-
ку руди застосовували залізні інструменти з
дуже вузькою робочою частиною й масивною
втулкою (Готун, Сухонос, Казимір 2013, с. 196,
рис. 1, 10), які вважають теслами. Загалом ви-
добуток заліза відносять до ремесел, виробничі
комплекси якого знаходяться біля джерел си-
ровини та поза зоною житлової забудови, че-
рез що вони рідко трапляються при розкопках
давньоруських міст, городищ і селищ (Древ-
няя Русь… 1985, с. 245), хоча останнім часом
висловлено думку про наявність залізодобув-
них осередків не лише в околицях Києва, а й
на його території (Паньков 2012, с. 54 та ін.).
Заплавні поселення як суто металургійні, так
і з багатогалузевим господарством зафіксовані
неодноразово (Готун 1999, с. 209).
Не виключено, що мешканці селища займа-
лись обробкою кольорових металів. За відсут-
ності спеціальних пристроїв (горнів та інстру-
ментів) стверджувати це передчасно. Та все ж
звернемо увагу, що, крім згаданих свинцевих
важків і пластин, які могли придбати мешкан-
ці, з культурного шару та об’єктів 2—4 і 9 по-
ходять сім шматків свинцю розмірами 15—40
× 10—36 × 3—13 мм (рис. 3, 34, 39—42, 45, 47) і
вісім свинцевих виплесків розмірами 18—32 ×
10—20 × 4—16 мм (рис. 3, 28, 29, 35—38, 44, 46).
У першому разі може йтися про відходи, в дру-
гому — так само про них або речі, розплавлені,
приміром, під час пожежі.
Водночас є знахідки, які натякають на мож-
ливі роботи зі свинцем. Це, приміром, інтер-
претований як накладка литий фігурний ви-
ріб з рослинними мотивами у зовнішніх об-
рисах розмірами 33 × 22 × 3 мм з культурного
шару (рис. 3, 1). Ще одна подібна знахідка з
рослинним орнаментом із шару має розмі-
ри 36 × 14 × 3 мм (рис. 3, 2) і, зрештою, тре-
тій литий оплавлений плоский фігурний виріб
розмірами 30 × 20 × 2—3 мм з серцеподібним
отвором і чотирма напівкулястими виступами
під ним (рис. 3, 3). Пластичність знахідок пе-
речить такій інтерпретації. Складається вра-
ження, що тут маємо справу з якимось техно-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 4 98
логічним прийомом, пробним виготовленням
виробів із доступного й піддатливого матеріа-
лу, порушенням технології, копіюванням відо-
мих зразків. До цього схиляє й гнучкість, про-
стежена також у згаданих скроневого кільця
та хрестика (останні традиційно виготовляли
з олов’янисто-свинцевої бронзи). Та й уламок
браслета круглого перетину не справляє вра-
ження справжньої прикраси.
Не лише як заготовки рибальських важків
могли слугувати й пласкі шматки свинцю. Про
можливість використання їх в обробці бурш-
тину йтиметься нижче, але подібні підклада-
ли під заготовку при рельєфній обробці тонких
пластин металу, зокрема, при карбуванні (Мін-
жулін 1998, с. 26). Не з’ясовано призначення
виявленого в культурному шарі майже цилінд-
ричного шматка свинцю заввишки 18 мм і діа-
метром основ 10 і 12 мм (рис. 3, 5).
Дещо виходять за рамки вжиткових речей
і два бронзові? вироби. Перший, виявлений у
шарі, має вигляд частини ажурного плаского
трикутника чи ромба з отвором у куті, розміри
32 × 25 × 1 мм, діаметр отвору 4 мм (рис. 5, 1).
Імовірно, це брак чи напівфабрикат, на що
вказують необроблений отвір, ливарні шви з
обох боків, різна товщина збереженої части-
ни. Інша знахідка вціліла в довжину на 52 мм
за ширини 31 мм і товщини 1 мм і представляє
фрагмент пластини з підокруглим вис ту пом
діа метром 23 мм з отвором діаметром 6—7 мм
у центрі. Пластина оздоблена рослинним ор-
наментом — дугастими випуклими лініями з
лис тками на кінцях (рис. 5, 3). Не виключено,
що цей фрагмент зберігали як брухт для по-
дальшого використання.
У культурному шарі виявлено підтрикутної
форми шматок кольорового металу розмірами
20 × 19 × 7 мм і шматок бронзи 20 × 16 × 8 мм
(рис. 5, 11, 12) від неідентифікованих виробів.
Подрібнити масивні вироби до такого стану
важко, тож не виключено, що їх теж зберігали
як брухт.
Говорячи про вказану галузь, нагадаємо й
про деякі залізні вироби (Готун, Сухонос, Кази -
мір 2013, с. 188—189, 197, рис. 2, 3, 4). Подіб-
ні з поселення біля с. Григорівка визначе-
ні як різці-штихелі (Петрашенко 2005, с. 78—
79, рис. 39 Б, 6, 7), хоча не виключалося, що
то шила (там само, с. 80, рис. 40, 16/3). З цьо-
го приводу зазначимо, що штихель — це різець
зі зрізаним кінцем, і саме форма робочої час-
тини визначала специфіку нанесеного ним за-
глиблення. В цьому разі зрізу немає, і розши-
рений біля черешка інструмент плавно звужує-
ться до гострого робочого кінця. У визначенні
таких знахідок із Григорівки В.О. Петрашенко
орієнтувалася на рисунок Т.І. Макарової робо-
чої частини різців-штихелів і слідами від них
на виробах. Але дослідниця навела лише схе-
му контуру конфігурації робочої частини (Ма-
карова 1986, с. 10, рис. 3), і достатніх підстав
для подібного ототожнення немає. Тож ще слід
з’ясувати, чи призначалися такі вироби із се-
лища Ходосівка-Рославське для обробки ко-
льорового металу, тобто чи були вони власне
інструментами ювеліра.
Що стосується обробки бурштину, то на се-
лищі досліджено споруду, де займалися цією
справою. В її заповненні та навколишньому
шарі зібрано понад 320 заготовок вставок, на-
мистин і хрестиків, шматків сировини та від-
ходів виробництва, а також ножі, якими мо-
гли знімати окисли з поверхні заготовок, і
бруски, якими могли надавати виробам оста-
точної форми та шліфувати їх. Аналізуючи об-
робку бурштину в середньовіччі, Р.Л. Розен-
фельдт, а згодом і Р.Г. Шаповалов припускали
можливість використання абразивів і оселків,
безрозводної пилки, свердел і напилків з дріб-
ною насічкою, ножів, набору пристосувань і
матеріалів для полірування виробів і знарядь,
наведених Б.О. Колчиним для кісткорізного
ремесла. Вони забезпечували всі стадії меха-
нічної обробки: сортування, розкрій, шліфу-
вання, полірування, свердління, огранювання,
гравію вання, хоча вказувалося на відсутність
інструментів бурштинщика у відомих на той
час майстернях (Розенфельдт 1978, с. 200; Ша-
повалов 1998). У праці початку XII ст. монаха-
бенедиктинця Теофіла «Список різних мис-
тецтв» стосовно обробки бурштину згадано
застосовування свинцевих пластин для освіт-
лення смоли (Шаповалов 1998). Чимало та-
ких було в заповненні вказаної споруди. Роз-
гляд дослідженого в Ходосівці-Рославському
комплексу на тлі розвитку цієї галузі на Русі
уможливлює висновок, що ця будівля та зна-
хідки з неї вкладаються у відому схему розви-
тку цього ремесла (Готун, Сухонос, Казимір
2010).
Крім перерахованих галузей, на пам’ятці є
знахідки, що стосуються військової справи. На-
конечники сулиць і стріл, уламок клинка, по-
ловина шпори, кольчужні кільця, рельєфний
залізний стрижень з рухомим кільцем, лодій-
ні заклепки (Готун, Сухонос, Казимір 2013,
с. 191—192, 200, рис. 6), згадані тут рогові на-
конечники стріл, що могли мати й бойове при-
значення, бруски з отворами свідчать про на-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 4 99
лежність частини мешканців якщо не до вій-
ськового стану, то до військово-торгівельно го
середовища. Та й вудила зазвичай вважають
прикметою бойових коней, хоча не виклю-
чається й застосування їх для робочої худоби
(Шмидт 1989, с. 71, 73, рис. 6), з чим важко не
погодитися. Такі знахідки на селищі також не-
поодинокі.
Роботами останньої чверті минулого сто-
ліття доведено суттєве розповсюдження на се-
лищах скляних браслетів, зброї та предметів
спорядження вершника та коня, скляного та
металевого посуду, амфор, тобто речей, які до-
недавна вважали престижними ознаками по-
буту (Археология… 1986, с. 403; Веремейчик
1996; Коваль 2010, с. 152). На думку фахівців,
це відображає процес перетворення певних
речей з елітарних на предмети масового вжит-
ку та однорідність матеріальної культури міста
й села (Сергєєва 1993, с. 150).
Але досліджуване селище дещо виходить за
межі вивчених раніше заможних осередків, і це
ще чекає вичерпного пояснення. Нині ж мож-
на констатувати, що охарактеризовані особли-
вості селища Ходосівка-Рославське суттєво
доповнюють висновок про пам’ятку як яскра-
ве явище у вітчизняній історії. Простежений за
особливостями господарства й побуту склад-
ний соціально-економічний організм не лише
уточнює наші уявлення про сільську округу
Києва зокрема та середньовічне село загалом.
Навіть з урахуванням останніх напрацювань з
питань рівня розвитку села Київської Русі та
констатованих паритетних стосунків між міс-
том і неукріпленими пунктами, ця пам’ятка
постає як явище неординарне. Отримані дані
сприяють пізнанню цього феномену та нада-
ють матеріали для розгляду проблеми загаль-
ного й особливого у розвитку поселенських
структур доби середньовіччя.
Археология древнего Ярославля. Загадки и открытия. — М., 2012.
Археология Украинской ССР. — К., 1986. — Т. 3.
Болсуновский К. Древние гирьки, найденные в Киеве, и их отношение к различным весовым системам. — К., 1898.
Винников А.З. Славяне лесостепного Дона в раннем средневековье (VIII — начало XI века). — Воронеж, 1995.
Веремейчик О.М. Матеріальна культура сільського населення IX — першої половини XIII ст. межиріччя нижньої
течії Десни та Дніпра // Тези доп. укр. делегації на VI Міжнар. конгресі слов’янської археології. — К., 1996. —
С. 69—70.
Горбаненко С.А., Пашкевич Г.О. Землеробство давніх слов’ян (кінець I тис. до н. е. — I тис. н. е.). – К., 2010.
Готун І.А. Функціональні особливості неукріплених поселень Середнього Подніпров’я Х—ХІІІ ст. // Vita
Antiqua. — 1999. — № 2. — С. 206—212.
Готун І.А. Неординарність давньоруського села на прикладі селища Ходосівка-Рославське // Археологія. —
2008. — № 3. — С. 25—34.
Готун І.А., Казимір О.М. Ходосівський археологічний комплекс: вивчення, охорона, експериментальне моделю-
вання // Проблеми давньоруської та середньовічної археології. — К., 2010. — С. 100—108 (Археологія і давня
історія України. — 1).
Готун І., Петраускас А. Соціально-економічний феномен давньоруського села (до підоснов формування життє-
вого укладу українського народу) // Ноосфера. — 1995. — № 1. — С. 24—27.
Готун І.А., Петраускас А.В., Черниш Г.Ш. Жорна на території Подніпров’я // Археологія. — 1996. — № 2. — С. 84—92.
Готун І.А., Сухонос А.М., Казимір О.М. Майстерня з обробки бурштину на давньоруському селищі Ходосівка-
Рославське // Археологія. — 2010. — № 1. — С. 112—126.
Готун І.А., Сухонос А.М., Казимір О.М. Розкопки селища Ходосівка-Рославське // АДУ 2010. — К.; Полтава,
2011. — С. 88—90.
Готун І.А., Сухонос А.М., Казимір О.М. Реконструкція життєвого укладу мешканців селища Ходосівка-Рославське
за особливостями залізних виробів // Експериментальна археологія: досвід моделювання об’єктів та вироб-
ництв. — К., 2013. — С. 185—200 (Археологія і давня історія України. — 10).
Гунь М. Керамічний комплекс давньоруського поселення Ходосівка-Рославське (за матеріалами досліджень
2010 р.) // Мат-ли IV Міжнар. наук. конф. молодих вчених, присв. 20-річчю Незалежності України. — К.,
2011. — Вип. IV. — Ч. 6. — С. 5—7.
Даль В.И. Оселок // Толковый словарь живого великорусского языка. Толковый словарь Даля, 2008—2009. — Ре-
жим доступу: http://slovardalya.ru/description/oselok/22336.
Даркевич В.П., Борисевич Г.В. Древняя столица Рязанской земли XI—XIII вв. — М., 1995.
Довженок В.Й. Землеробство древньої Русі до середини XIII ст. — К., 1961.
Древняя Русь. Город. Замок. Село. — М., 1985.
Древняя Русь. Быт и культура. — М., 1997.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 4 100
Забелин И.Е. Домашний быт русских царей в XVI и XVII столетиях. Государев двор или дворец // Домашний быт
русского народа в XVI и XVII столетиях. — М., 1990. — Кн. 1 (Историко-литературный архив).
Зоценко В.М., Брайчевська О.А. Ремісничий осередок XI—XII ст. на Київському Подолі // Стародавній Київ.
Архео логічні дослідження 1984—1989 рр. — К., 1993. — С. 43—103.
Казимір О.М., Готун І.А. Охоронні дослідження у Софіївській Борщагівці // АДУ 2010. — К.; Полтава, 2011. —
С. 165—167.
Климовский С.И., Гуров Е.П. О сырье и масштабах производства древнерусских жерновов с Ильинецкого место-
рождения // Восточноевропейский археологический журнал. — 2001. — № 5 (12). — Режим доступу до журн.:
http://archaeology.kiev.ua/journal/050901/klimovsky_gurov.htm.
Коваль В.Ю. Керамика Востока на Руси. IX—XVII века. — М., 2010.
Козловський А.О. Історико-культурний розвиток Південного Подніпров’я в IX—XIV ст. — К., 1992.
Краснов Ю.А. Древние и средневековые пахотные орудия Восточной Европы. — М., 1987.
Макарова Т.И. Черневое дело древней Руси. — М., 1986.
Мацкевий Л., Войнаровський В. Нова пам’ятка середньовічного чинбарства на березі Полтви у Львові // МДАПВ. —
2007. — 11. — С. 358—366.
Медведев А.Ф. Ручное метательное оружие (лук и стрелы, самострел) VIII—XIV вв. — М., 1966 (САИ. — Вып. Е1-36).
Мінжулін О.І. Реставрація творів з металу: Підруч. для студентів вищ. худож. навч. закл. — К., 1998.
Мовчан І.І. Давньокиївська околиця. — К., 1993.
Моця А.П. Проблема «город и округа» в контексте изучения Черниговского региона // Тез. ист.-археолог. семина-
ра «Чернигов и его округа в IX—XIII вв.». — Чернигов, 1990. — С. 18—20.
Моця А.П. Южнорусское село: результаты и перспективы исследований // Тез. докл. науч. конф. «Древнерусская
деревня. Археологическое исследование микрорегионов». — М., 1991. — С. 7—8.
Моця О.П. «Місто і округа» в контексті вивчення Чернігівського регіону // Старожитності Південної Русі. Мат-ли
III іст.-археолог. семінару «Чернігів і його округа в IX—XIII ст.». — Чернігів, 1993. — С. 24—29.
Моця О.П. Місто та його сільськогосподарська округа в середньовічному Поліссі // Середньовічні міста Полісся:
Тези доп. Міжнар. наук. археол. конф. — К.; Олевськ, 2011. — С. 52—54.
Моця О.П., Готун І.А., Коваленко В.П., Петраускас А.В., Шевцова Л.В. Дослідження поселення Автуничі у 1994
році // АДУ 1994—1996. — К., 2000. — С. 106—108.
Павленко С. Пірофілітові прясла з Переяславця Руського та його околиць // Наукові записки з української істо-
рії. — 2001. — 12. — С. 37—59.
Павленко С.В. Исследования древнерусских специализированных поселений по обработке пирофиллитового
сланца (на примере поселения Прибытки-І) // Сельская Русь в IX—XVI веках. — М., 2008. — С. 241—252.
Паньков С.В. Залізовидобувне і ковальське виробництво давньоруського Києва та його околиць. Дослід історико-
технічної реконструкції і порівняльної характеристики. — К., 2012.
Петраускас А.В. Ремесла та промисли сільського населення Середнього Подніпров’я в IX—XIII ст. — К., 2006.
Петраускас А.В., Готун І.А. «Кам’яні намистини» Е.-Л. Руліковського та деякі міркування щодо давньорусь-
ких шиферних виробів // Археологічні пам’ятки Фастівщини: проблеми дослідження і охорони. — Фастів,
2001. — С. 143—149 (Наук.-інф. бюлетень «Прес-музей». — № 10/11 за 1998 р.).
Петрашенко В.А. Древнерусское село (по материалам поселений у с. Григоровка). — К., 2005.
Південноруське село IX—XIII ст. (нові пам’ятки матеріальної культури). — К., 1997.
Прищепа Б.А. Дорогобуж на Горині у X—XIII ст. — Рівне, 2011.
Путешествие Абу-Хамида ал-Гарнати в Восточную и Центральную Европу (1131—1153 гг.). — М., 1971.
Рыбаков Б.А. Мир истории: Начальные века русской истории. — М., 1984.
Розенфельдт Р.Л. Янтарь на Руси // Проблемы советской археологии. — М., 1978. — С. 197—208.
Сагайдак М.А., Хамайко Н.В., Вергун О.И. Новые находки древнерусских игральных фигурок из Киева // Старо-
давній Іскоростень і слов’янські гради. — Коростень, 2008. — Т. 2 — С. 137—145.
Седова М.В. Ювелирные изделия древнего Новгорода (X—XV вв.). — М., 1981.
Сергєєва М.С. Формування специфіки побуту міського населення на Русі у IX—XIII ст. // Старожитності Південної
Русі. Мат-ли III іст.-археолог. семінару «Чернігів і його округа в IX—XIII ст.». — Чернігів, 1993. — С. 147—151.
Сергєєва М.С. Косторізна справа у Стародавньому Києві. — К., 2011.
Тайкова С.Ю. Птахи давньоруського поселення Ходосівка-Рославське за матеріалами досліджень Північної екс-
педиції 2007 р. // АДУ 2008. — К., 2009. — С. 288—290.
Толочко П.П. Історична топографія стародавнього Києва. — К., 1972.
Толочко П.П. Киев и Киевская земля в эпоху феодальной раздробленности XII—XIII веков. — К., 1980.
Толочко П.П. Древний Киев. — К., 1983.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 4 101
Толочко П.П. Город и сельскохозяйственная округа на Руси в IX—XIII вв. // Древние славяне и Киевская Русь. —
К., 1989. — С. 115—124.
Толочко П.П. Древнерусский феодальный город. — К., 1989а.
Тропин Н.А. Сельские поселения XII—XV веков южных территорий Рязанской земли. — Воронеж, 2004.
Шаповалов Р.Г. Обработка янтаря в средневековом Новгороде // Новгород и Новгородская Земля. История и ар-
хеология. Мат-лы науч. конф. — 1998. — 12. — Режим доступу: www.bibliotekar.ru/rusNovgorod/71.htm.
Шмидт Е.А. О земледелии в верховьях Днепра во второй половине I тыс. н. э. // Древние славяне и Киевская
Русь. — К., 1989. — С. 70—74.
Надійшла 05.02.2013
И.А. Готун, Ю.А. Грыцык, А.Н. Казимир, А.М. Сухонос
ХОЗЯЙСТВО И БЫТ ЖИТЕЛЕЙ СЕЛИЩА ХОДОСОВКА-РОСЛАВСКОЕ
Давно осознана необходимость рассмотрения истории городов в единстве с селищами. Особенно актуальна про-
блема специфики окружения для Киева ввиду его столичного статуса. В то же время исследователи отмечали
недостаточную изученность киевской округи при высокой плотности ее населения. Анализ древнерусской сто-
личной агломерации возможен после выяснения ее состава, и для этого необходимо определение общего и осо-
бенного в окружающих город пунктах.
Одним из аспектов такого исследования является рассмотрение хозяйства и быта селища в уроч. Рославское
близ Ходосовки в южных киевских пригородах, которое демонстрирует высокий уровень развития материальной
культуры. Его расположение на расстоянии 20 км от города не исключает вхождения в столичную инфраструкту-
ру или влияния последней на специфику его деятельности.
Преимущественно аграрный характер средневековых социально-экономических образований предопределяет
их характеристику сквозь призму сельского хозяйства. Но при этом возникает терминологическая проблема, что
считать таковым: производство непосредственно продуктов питания как суммы земледелия и скотоводства; умно-
женное на количество семей хозяйство отдельной семьи; весь спектр экономической деятельности жителей аграр-
ной зоны. Мы склоняемся к подходу, который объединяет земледелие, скотоводство и промыслы с ремеслом.
О развитии земледелия свидетельствуют целый и поврежденный наральники, но их тип, как и расположение
поселения в днепровской пойме, указівают на то, что оно не было главной отраслью. Выявленные на посуде
отпечатки злаков до фиксации местного производства последней не могут привлекаться для анализа отрасли.
Более активно здесь занимались животноводством, что обусловлено наличием лугов и опушек. Обломки косы
указывают на заготовку сена, а остеологический материал — на содержание традиционного для этой зоны скота,
а также птицеводство. В кухонных отходах собраны также кости полутора десятков видов зверей, свыше десяти
видов птиц, около десяти видов рыб. Найдены орудия охоты и рыболовства. Природные условия способствовали
также собирательству, бортничеству, заготовке материалов типа красителей, дубильных веществ, но последние
проследить практически невозможно.
Ткачество тоже археологически малоуловимо, о прядении свидетельствуют находки шиферных пряслиц. На
обработку шкур и меха указывают железные и костяные орудия, на изготовление и ремонт одежды – иглы. Об-
работка дерева фиксируется за соответствующими инструментами, работу с костью маркируют изделия, преиму-
щественно роговые.
В строительном деле использовали часть деревообрабатывающих и универсальных орудий, об отрасли можно
судить также по постройкам, не несущим, однако, детальной информации. В числе универсальных приспособле-
ний — топоры и ножи, отчасти шилья и швайки, оселки. Отверстия в последних указывают на их походное примене-
ние, маркирующее военно-торговое сословие. Особенности быта прослеживаются по замкам и ключам, кресалам,
бритве, ведерным ушкам, дужкам, оковкам. Существенными для общей картины жизни являются детали костюма и
украшения. Особенно привлекает внимание обилие обломков стеклянных браслетов, превышающее городские по-
казатели. Найдены предметы христианского и языческих культов. Керамическая коллекция характеризуется значи-
тельным количеством посуды со слоем, каплями, брызгами и потеками поливы, фрагментами импортных сосудов.
Кроме отраслей, в целом присущим многим пунктам, на селище занимались черной металлургией. На воз-
можную работу с цветными металлами указывают свинцовые выплески, отливки, некоторые инструменты, куски
бронзовых изделий, служивших, вероятно, сырьем, хоть это занятие — удел жителей городов. Исключительной
является мастерская по изготовлению бус, крестиков и вставок из янтаря.
На памятнике выявлены предметы вооружения, снаряжения всадника и боевого коня, престижные вещи.
Часть находок привозная, некоторые достаточно дорогие.
Указанные характеристики существенно дополняют вывод о селище Ходосовка-Рославское как ярком явле-
нии в отечественной истории. Особенности хозяйственной деятельности и бытового уклада жителей поселения
позволяют говорить о неординарности социально-экономического феномена.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 4 102
I.A. Hotun, Yu.O. Hrytsyk, O.M. Kazymir, A.M. Sukhonos
ECONOMY AND PRIVATE LIFE OF HABITANTS AT KHODOSIVKA-ROSLAVSKE SETTLEMENT
The necessity to study the history of cities together with settlements was realized long time ago. Especially actual is the issue
of the specifics of surroundings in Kyiv because of its metropolitan status. At the same time, the scholars noted insufficiently
studied Kyiv suburbs with high density of its habitation. Analysis of Ancient Rus metropolitan agglomeration is possible after
the clarifying its structure, and before, the general and peculiar in sites surrounding the city should be determined.
One of the aspects of such research is the study of economy and private life in the settlement in Roslavske near
Khodosivka in Kyiv south vicinity which demonstrate a high level of development in its material culture. The settlement is
situated in 20 km from the city, but this fact does not exclude that it was a part of metropolitan infrastructure or that the latter
influenced the specifics of its functioning.
Predominantly rural character of mediaeval social and economic formations determines their description in the light
of agriculture. However, the terminological problem arises, namely, what should be considered as agriculture: production
of directly foodstuff as a sum of farming and cattle breeding; income of a separate family multiplied by family number; the
whole spectrum of economic activity of rural zone habitants. The authors choose the second approach which combines
farming, cattle breeding, and homecraft with mechanical arts.
Agriculture development is testified by an intact and damaged ard tips, but their type, as well as the settlement’s location
in valley drained by the Dnipro, evidence that it was not the main field. Imprints of cereals found on the vessels before the
record of its local production can not be engaged in the analysis of the field. Habitants were more intensively occupied in
cattle breeding here which was caused by meadows and borders available. Fragments of a scythe indicate the hay storage,
while the osteological material shows that cattle traditional for this zone was kept here, as well as poultry breeding existed.
Obtained from kitchen waste are also bones of ten and a half animal species, over ten bird species, about ten fish species,
as well as tools for hunter and fishing. Natural conditions contributed also to gathering, beekeeping, storage of dye type
materials, tanning agents, though the latter in fact can not be traced.
Weaving is also archaeologically hardly recorded, while spinning is evidenced by finds of slate spindle whorls. Tanning and
fur manufacture is traced by iron and bone tools, while clothes repair – by needles. Woodwork is recorded by corresponding
tools, and bone processing is marked by predominantly horn products.
In building matters, part of woodcarving and universal tools were used; this field can also be described after the structures,
however, the latter don’t present the detailed information. Among the universal devices are axes and knives, partly awls,
shoemaking awls, and whetstones. The holes in the whetstones indicate there field usage marking military and trade class.
Peculiarities of private life are traced by locks and keys, pieces of metal for starting fire, a razor, bucket handles, bails, and
binding plates. Significant for the general picture of life are the details of clothes and decoration. Numerous fragments of
glass bracelets overlapping their number in city are of a special interest. Items of Christian and pagan cults were found. Ce-
ramic collection is peculiar with a great number of vessels with coating, drops, spray, and runs of glaze, and with fragments
of imported vessels.
Beside the fields, in general, common for many sites, settlement habitants were engaged in ferrous metallurgy. Work in
non-ferrous metallurgy is probably indicated by lead splashes, bars, certain tools, parts of bronze products used probably as
raw material, though this occupation was a destiny of city habitants. Exceptional is the workshop where beads, crosses, and
amber fronts were produced.
Arms, horsemen and charger equipments, and prestige items were found at the settlement. Some of the finds were im-
ported, and certain were quite expensive.
The features mentioned considerably supplement the conclusion about Khodosivka-Roslavske settlement as a striking
phenomenon in homeland history. Peculiarities of husbandry activities and everyday life of the settlement habitants allow
the authors to speak of an extraordinary social and economic phenomenon.
|