Е. Р. фон Штерн у вітчизняній історіографії
Подано праці вітчизняних дослідників, присвячені діяльності історика й археолога кінця XIX — початку XX ст. Е.Р. фон Штерна. Анализ отечественной историографии, посвященной историку и археологу конца XIX — начала XX в. Эрнсту Романовичу фон Штерну, показывает, что она развивалась согласно политическ...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2013 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2013
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195572 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Е. Р. фон Штерн у вітчизняній історіографії / О.Г. Кузміщев // Археологія. — 2013. — №. 4. — С. 121-130. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-195572 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Кузміщев, О.Г. 2023-12-05T15:13:11Z 2023-12-05T15:13:11Z 2013 Е. Р. фон Штерн у вітчизняній історіографії / О.Г. Кузміщев // Археологія. — 2013. — №. 4. — С. 121-130. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195572 Подано праці вітчизняних дослідників, присвячені діяльності історика й археолога кінця XIX — початку XX ст. Е.Р. фон Штерна. Анализ отечественной историографии, посвященной историку и археологу конца XIX — начала XX в. Эрнсту Романовичу фон Штерну, показывает, что она развивалась согласно политической обстановке в СССР. Впервые итоги деятельности ученого были освещены еще при его жизни. Но из-за национальной принадлежности фон Штерна, его отъезда в Германию (1911 г.) и дальнейшие политические статьи о событиях в России его имя исчезло со страниц научных публикаций. И только после смерти ученого (1924 г.) появилась возможность напомнить о нем в мемориальных статьях и отметить его заслуги в различных областях исторической науки. После длительного замалчивания имени Э.Р. Штерна единичные упоминания о нем появляются в 50-х гг. и особенно 60-х. В частности, детальный анализ концепции Э.Р. Штерна греческой колонизации Северного Причерноморья осуществил В.В. Лапин в монографии 1966 г. Но истинный интерес к деятельности и личности фон Штерна начался с 90-х гг. Тогда появилось значительное число публикаций, в которых освещены и отдельные аспекты научной деятельности ученого (археологический, педагогический, эпиграфический, научноорганизационный), и в целом, и его биография. Но представляется, что ученый уровня фон Штерна заслуживает всестороннего и целостного монографического исследования. Analysis of homeland historiography dedicated to Ernst Romanovych von Stern, a historian and archaeologist of the end of the 19th – the beginning of the 20th c., shows that it developed according to the political situation in the USSR. For the first time, the results of the scholar’s activity were elucidated during his life yet. However, because of von Stern’s nationality, his departure to Germany (1911), and his further articles on the events in Russia, his name vanished from the pages of scientific publications. And only after he died in 1924 it became possible to remind about him in memorial papers and to record his achievements in various fields of historic science. After E.R. Stern’s name was concealed for a long time, separate mentions about him appeared in the 1950-s and especially in the 1960-s. In particular, V.V. Lapin in his monography in 1966 conducted the further analysis of E.R. Stern’s conception of Greek colonization at the north coast of the Black Sea. However, the true interest to von Stern’s activity and personality started since the 1990-s. Significant number of publications appeared where both separate aspects of the scholar’s scientific activity (archaeological, pedagogical, epigraphic, and science organizational), as a whole, and his biography were elucidated. However, it is clear that the scholar of von Stern’s level deserves an integral comprehensive monographic research. uk Інститут археології НАН України Археологія Історія науки Е. Р. фон Штерн у вітчизняній історіографії Э.Р. фон Штерн в отечественной историографии E.R. von Stern in homeland historiography Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Е. Р. фон Штерн у вітчизняній історіографії |
| spellingShingle |
Е. Р. фон Штерн у вітчизняній історіографії Кузміщев, О.Г. Історія науки |
| title_short |
Е. Р. фон Штерн у вітчизняній історіографії |
| title_full |
Е. Р. фон Штерн у вітчизняній історіографії |
| title_fullStr |
Е. Р. фон Штерн у вітчизняній історіографії |
| title_full_unstemmed |
Е. Р. фон Штерн у вітчизняній історіографії |
| title_sort |
е. р. фон штерн у вітчизняній історіографії |
| author |
Кузміщев, О.Г. |
| author_facet |
Кузміщев, О.Г. |
| topic |
Історія науки |
| topic_facet |
Історія науки |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Э.Р. фон Штерн в отечественной историографии E.R. von Stern in homeland historiography |
| description |
Подано праці вітчизняних дослідників, присвячені діяльності історика й археолога кінця XIX — початку XX ст. Е.Р. фон Штерна.
Анализ отечественной историографии, посвященной историку и археологу конца XIX — начала XX в. Эрнсту Романовичу фон Штерну, показывает, что она развивалась согласно политической обстановке в СССР.
Впервые итоги деятельности ученого были освещены еще при его жизни. Но из-за национальной принадлежности фон Штерна, его отъезда в Германию (1911 г.) и дальнейшие политические статьи о событиях в России его имя исчезло со страниц научных публикаций. И только после смерти ученого (1924 г.) появилась возможность напомнить о нем в мемориальных статьях и отметить его заслуги в различных областях исторической науки.
После длительного замалчивания имени Э.Р. Штерна единичные упоминания о нем появляются в 50-х гг. и особенно 60-х. В частности, детальный анализ концепции Э.Р. Штерна греческой колонизации Северного Причерноморья осуществил В.В. Лапин в монографии 1966 г. Но истинный интерес к деятельности и личности фон Штерна начался с 90-х гг. Тогда появилось значительное число публикаций, в которых освещены и отдельные аспекты научной деятельности ученого (археологический, педагогический, эпиграфический, научноорганизационный), и в целом, и его биография. Но представляется, что ученый уровня фон Штерна заслуживает всестороннего и целостного монографического исследования.
Analysis of homeland historiography dedicated to Ernst Romanovych von Stern, a historian and archaeologist of the end of the 19th – the beginning of the 20th c., shows that it developed according to the political situation in the USSR.
For the first time, the results of the scholar’s activity were elucidated during his life yet. However, because of von Stern’s nationality, his departure to Germany (1911), and his further articles on the events in Russia, his name vanished from the pages of scientific publications. And only after he died in 1924 it became possible to remind about him in memorial papers and to record his achievements in various fields of historic science.
After E.R. Stern’s name was concealed for a long time, separate mentions about him appeared in the 1950-s and especially in the 1960-s. In particular, V.V. Lapin in his monography in 1966 conducted the further analysis of E.R. Stern’s conception of Greek colonization at the north coast of the Black Sea. However, the true interest to von Stern’s activity and personality started since the 1990-s. Significant number of publications appeared where both separate aspects of the scholar’s scientific activity (archaeological, pedagogical, epigraphic, and science organizational), as a whole, and his biography were elucidated. However, it is clear that the scholar of von Stern’s level deserves an integral comprehensive monographic research.
|
| issn |
0235-3490 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195572 |
| citation_txt |
Е. Р. фон Штерн у вітчизняній історіографії / О.Г. Кузміщев // Археологія. — 2013. — №. 4. — С. 121-130. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kuzmíŝevog erfonšternuvítčiznâníiístoríografíí AT kuzmíŝevog érfonšternvotečestvennoiistoriografii AT kuzmíŝevog ervonsterninhomelandhistoriography |
| first_indexed |
2025-11-25T22:45:23Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:45:23Z |
| _version_ |
1850571203720249344 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 4 121
Станицына Г.А. Неопубликованные работы В.В. Лапина в научном архиве Института археологии НАН Украины //
Vita Antiqua. — 2009. — № 7/8. — С. 293—296.
Станицына Г.А. Личные фонды ученых-археологов в Научном архиве Института археологии НАН Украины // Ис-
тория археологии: личности и школы. — СПб., 2011. — С. 281—287.
Тереножкин А.И. Рец. на: В.В. Лапин. Греческая колонизация Северного Причерноморья. — К., 1966 // СА. —
1968. — № 4. — С. 290—297.
Шелов Д.Б., Брашинский И.Б. Рец. на: В.В. Лапин. Греческая колонизация Северного Причерноморья. — К.,
1966 // ВДИ. — 1969. — № 3. — С. 160—171.
Штерн Э.Р. О новейших раскопках в Аккермане и на острове Березани // ЗООИД. — 1901. — ХХІІІ. —
С. 88—91.
Яйленко В.П. Греческая колонизация VII—III вв. до н. э. — М., 1982.
Надійшла 19.02.2013
«Е.Р. Штерн..., будучи за вихованням і походженням
людиною німецької культури і постійно пов’язуючи своєю
роботою науку європейського заходу зі сходом, ...залишив
на Україні значні результати свого повного закоханої за-
цікавленості ставлення до місцевого краю»
С.С. Дложевський
Серед дослідників класичних старожитностей,
якими була так багата вітчизняна історична нау-
ка кінця XIX — початку XX ст., Е.Р. фон Штерн
був, як справедливо наголосив Е.Д. Фролов,
«одним з найвизначніших вчених-класиків, чиї нау-
кові інтереси простягалися на всі області антич-
ної історії — грецьку, римську і причорноморську, а
заняття вирізнялися поєднанням роботи істори-
ка, археолога й мистецтвознавця» (Фролов 2001,
с. 49). До його думки дослуховувався весь науко-
вий світ того часу, що цікавився історією Північ-
ного Причорномор’я (Ванчугов 2004, c. 7).
Народився майбутній вчений 25 червня 1859
у м. Зейєрсгоф (Руен) Вольмарського пов. Ліф-
ляндської губ. (Дложевський 1925, с. 100). Його
батько — Роберт-Микола Штерн (1811—1868) —
О.Г. Кузьміщев
Е.Р. фон ШТЕРН У ВІТЧИЗНЯНІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ
Подано праці вітчизняних дослідників, присвячені діяльності історика й археолога кінця XIX — початку XX ст. Е.Р. фон
Штерна.
К л ю ч о в і с л о в а: персоналія, Е.Р. фон Штерн, історія науки, історія археології, Північне Причорномор’я.
закінчив Дерптський університет і був оренда-
рем декількох маєтків (Hausmann 1998, S. 310).
За походженням Е.Р. Штерн був німцем.
Хоча він народився на території Російської ім-
перії, ця обставина — тавро іноземця, тим паче
німця, та ще й такого, що емігрував до Німеч-
чини (нехай навіть у дореволюційному 1911 р.),
згодом стало підставою для того, щоб ім’я його,
на відміну, приміром, від С.О. Жебельова, який
примирився з радянською владою, довгий час
майже не згадувалося в радянській історіогра-
фії (Фролов 2001, с. 32).
У 1877 р. Е.Р. Штерн закінчив із золотою ме-
даллю Дерптську гімназію, а в 1877—1880 рр.,
завдяки стипендії російського уряду, навчався
на Руському філологічному семінарі з класич-
ної філології при Ляйпцігському університе-
ті (Шестаков 1925, с. 147; 1926, с. 22), а потім,
у 1880—1883 рр., на пропозицію Міністерства
народної освіти був прикомандирований до
Дерптського університету для підготовки до
магістерського звання (Ізбаш, Новікова 2005,
с. 442). Там він захистив дві дисертації: магіс-
терську (Stern 1883) і докторську (Stern 1884). © О.Г. КУЗЬМІЩЕВ, 2013
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 4 122
Про значимість цих робіт красномовно свід-
чить той факт, що обидві дисертації Е.Р. Штер-
на були перевидані через понад сто років у ви-
гляді книжок (Stern 2010; 2010а).
Наприкінці 1884 р. Е.Р. Штерна запроси-
ли до Новоросійського університету на посаду
приват-доцента кафедри класичної філології.
У 1886 р. його призначили на посаду спочатку
позаштатного, а з 1888 р. — штатного профе-
сора Новоросійського університету, і вчений
остаточно переїхав до Одеси (Ванчугов 2004,
с. 7). Від січня 1893 р. Штерн був секретарем
історико-філологічного факультету, а у верес-
ні 1905 р. став його деканом (Ізбаш, Новікова
2005, с. 443).
На Одесу припадає найрезультативніший
період різнобічної наукової діяльності вченого.
На думку А. Хойслера, саме завдяки переїзду до
цього міста, крім філолога-класика, Е.Р. Штерн
став і «чистим» істориком (Хойслер 1996, c. 55).
Завдяки постійним творчим контактам з оде-
ським науковим середовищем, зокрема з коле-
гами по Одеському товариству історії та старо-
житностей, Е.Р. Штерн з часом став не тільки
істориком, а й професійним археологом (Ще-
глов 1996, с. 56). З-під пера дослідника тільки
за одеський період життя вийшло понад двох-
сот наукових праць, присвячених проблемам
історії стародавньої Греції та Риму, грецької ко-
лонізації Північного Причорномор’я, історії та
культурі Ольвії, Херсонеса та Боспору Кімме-
рійського 1.
За час своєї наукової та педагогічної діяль-
ності в Одесі Е.Р. Штерн створив тут школу ан-
тикознавства, яка вибудовувала свою роботу на
дійсно науковій основі (Ванчугов 2004, c. 7). Із
неї вийшла плеяда таких визначних вчених —
учнів Е.Р. Штерна — як М.І. Мандес, Є.Г. Кага-
ров, Б.В. Фармаковський, М.Ф. Болтенко, П. Ні-
кореску та ін. (Шестаков 1925, с. 150; Ванчугов
1989, с. 26; Бузескул 2004, с. 177, 186; Ласінська
2011, с. 12; Кузьмищев 2012).
Роботи, присвячені науковій діяльності
Е.Р. Штерна, можна поділити на чотири основ-
ні періоди. До першого, що охоплює першу де-
каду XX ст., відносяться прижиттєві публікації,
де подано характеристику його наукових праць
і наведено деякі підсумки наукової діяльнос-
ті та досягнень вченого. Другий пов’язаний з
сумною подією — смертю вченого (†1924), на
яку відгукнулася наукова громадськість СРСР.
Нечисленні некрологи були тоді єдиною мож-
1 Список праць Е.Р. Штерна до його від’їзду з Одеси
див: Προπεµπτηρια 1912, с. 9—22.
ливістю розповісти про цього визначного вче-
ного. Потім настав тривалий час (особливо
30-і — 40-і рр.) замовчування імені Е.Р. Штер-
на, згадувати його було неможливо та й небез-
печно. Крім сказаного (німець-емігрант), тут,
безперечно, відіграв роль і той факт, що, вже
будучи професором німецького університету
в Галле, Е.Р. Штерн приділяв значну увагу по-
діям революції та громадянської війни в Росії,
що відображено в публікаціях політичного ха-
рактеру (Фролов 2001, с. 49): «Уряд і керовані,
політик і партії в нинішній Росії» (Stern 1918а),
«Російське аграрне питання і російська рево-
люція» (Stern 1918), «Більшовизм у теорії й
практиці» (Stern 1919).
Третій період (перша половина 50-х—80-і рр.)
розпочався зі згадок про роль Е.Р. Штерна в
археологічному дослідженні Північного При-
чор номор’я. Cитуація змінилася на краще з
на станням так зв. «хрущовської відлиги», коли
було знято табу згадувати вченого. Зрештою,
від кінця 80-х рр. (четвертий період) з’являються
вітчизняні публікації, безпосередньо присвя-
чені Е.Р. Штерну. Відтоді інтерес до цього до-
слідника тільки зростає: висвітлюються окремі
грані наукової діяльності вченого, а також за-
галом його наукова біографія.
Розглянемо детальніше основні праці вка-
заних періодів, присвячені науковій діяльності
Е.Р. Штерна.
Під час роботи в Новоросійському універ-
ситеті, а також як дійсний член Одеського то-
ва риства історії та старожитностей (ввійшов до
його лав 5 квітня 1891 р.: Προπεµπτηρια 1912,
с. 5) Е.Р. Штерн набув заслуженого авторите-
ту в широких наукових кругах Росії та Європи,
що відображено в оцінках, які давали йому ко-
леги. Першим на діяльність вченого відгук-
нувся С.О. Жебельов, який наголошував, що
Е.Р. Штерн за рівнем своїх досліджень посідає
одне з перших місць серед вчених, які вивчали
старожитності Північного Причорномор’я. У
цій публікації С.О. Жебельов дав характеристи-
ку науковим працям колеги, нагадавши, що він
«не ставив за мету аналізувати докладно кож-
ну з робіт Е.Р. Штерна, але намагався наміти-
ти суть і значення кожної по можливості, хоча б
і малої за обсягом» (Жебелев 1901, с. 95). На той
час Е.Р. Штерн ще не провадив власні розкоп-
ки, тож розглянуті С.О. Жебельовим роботи ма-
ють історичний та історико-культурологічний
характер.
На жаль, активний, насичений і вкрай
плідний одеський період в житті і діяльності
Е.Р. Штерна через різні причини був перерва-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 4 123
ний. У 1910 р. трагічно загинув його молод-
ший син, що порушило весь уклад життя вче-
ного (Дложевський 1925, с. 101). Коли в 1911 р.
Е.Р. Штерн отримав повторне запрошення від
університету в Галле з пропозицією зайняти
професорську посаду керівника кафедри дав-
ньої історії, він вирішив залишити Одесу. Піс-
ля 25-річної професорської діяльності в Но-
воросійському університеті він переїхав до Ні-
меччини і став деканом істо ри ко-філологічного
факультету Галле-Віт тенбер зького університе-
ту та двічі обирався його ректором — 1921/1922
і 1923/1924 рр. (Фролов 2001, с. 48; Ванчугов
2004, с. 12).
Незабаром після від’їзду Е.Р. Штерна до Ні-
меччини його колеги з Одеського товариства
історії та старожитностей видали збірник ста-
тей, присвячений вченому, під промовистою
назвою «Προπεµπτηρια» (від προπεµπτικόν —
так називався в античності спеціальний вірш
з доб рими напуттями перед дорогою). На ти-
тульній сторінці збірки йдеться про те, що,
прагнучи вшанувати заслуги Е.Р. Штерна, за-
сідання Одеського товариства історії та старо-
житностей від 5 березня 1911 р. постановило:
1) просити Е.Р. фон Штерна залишатися й на-
далі членом Ради Товариства; 2) помістити в за-
лі засідань Товариства портрет Е.Р. фон Штер-
на; 3) присвятити йому тридцятий том «Запи-
сок»; 4) вітати Е.Р. фон Штерна почесною
адресою від імені Товариства.
Далі вміщена фотографія Е.Р. Штерна та
його біографія з переліком заслуг і досягнень у
справі створення й розвитку музею Товариства,
публікації музейних знахідок (три томи колек-
цій Музею Імператорського Одеського товарис-
тва історії та старожитностей) і видань черго-
вих томів «Записок», статті з боротьби з фаль-
сифікаціями, а також археологічної діяльності
(Προπεµπτηρια 1912, с. 6—7). Тут, зокрема, го-
ворилося: «Ми змушені розлучитися з Вами, але,
сповнені вдячного почуття за Вашу діяльність на
користь нашого Товариства, горді тим, що ця ді-
яльність дала Вам матеріал для Ваших наукових
робіт, які створили Вам європейське наукове ім’я.
Ми вважаємо своїм обов’язком засвідчити Вам
нашу глибоку повагу та побажати Вам, щоб і на
новому місці Вашої діяльності Ви зустріли такі ж
хороші, теплі почуття, які мали до Вас всі члени
Імператорського Одеського товариства історії
та старожитностей. Ми не говоримо Вам: «про-
щайте», але тільки: «до побачення», цілком впев-
нені, що Ви не можете забути своє дітище, наш
музей, і далі будете постійно стежити за ним,
відвідуючи його і нас у вакаційний час і збагачую-
чи наші видання своїми роботами, як робили це під
час перебування в Одесі» (Προπεµπτηρια 1912,
с. 5—8). Далі була вміщена повна бібліографія
наукових робіт Е.Р. Штерна за 1883—1911 рр.
(Προπεµπτηρια 1912, с. 9—22).
Аж до своєї кончини 27 квітня 1924 р.,
вже будучи професором університету в Галле,
Е.Р. Штерн не полишав наукову роботу, видав-
ши після свого від’їзду тільки з проблем архео-
логії та античної історії 22 статті, не рахуючи
рецензій на роботи інших вчених 2.
Після смерті Е.Р. Штерна з’явилися нек-
рологи в Німеччині (Karo 1925), зокрема у ви-
гляді окремої брошури (In Memoriam... 1924),
тут виходили присвячені йому роботи й піз ні-
ше (Kern 1930). У Радянському Союзі на кон-
чину Е.Р. Штерна відгукнулося публікаціями
небагато дослідників. У 1925 р. вийшли заміт-
ки Д.П. Шестакова (Шестаков 1925) і С.С. Дло-
жевського (Дложевський 1925), у 1926 р. опуб-
ліковано короткий некролог В.Є. Козловсь-
кої (Козловська 1926) і розгорнута стаття про
Е.Р. Штер на Д.П. Шестакова (Шестаков 1926),
а потім — коротка замітка П.П. Курінного (Ку-
рінний 1927).
Директор Одеського археологічного музею
в 1920—1930 рр., історик і філолог С.С. Дло-
жевський, відзначив у некролозі значний вне-
сок Е.Р. Штерна в становлення Одеського ар-
хеологічного музею, особливо наголосивши, що
«його широка ініціатива й невтомна енергія зро-
била Одеський археологічний музей одним з кра-
щих музеїв в Україні та СРСР і дала йому заслу-
жений авторитет в очах всесвітньої археології»
(Дложевський 1925, с. 100). Вчений звернув ува-
гу й на те, що «Е.Р. Штерн..., бу дучи за своїм ви-
хованням і походженням людиною німецької куль-
тури і постійно по в’язуючи своєю роботою науку
європейського заходу зі сходом..., залишив в Украї-
ні значні результати свого повного закоханої заці-
кавленості ставлення до місцевого краю» (там
само, с. 101).
Історик античності, філолог-класик, візан-
тиніст Д.П. Шестаков написав про Е.Р. Штер-
на дві замітки — некролог і аналітичну розгор-
нуту наукову біографію. Д.П. Шестаков до-
кладно охарактеризував багатогранну наукову
діяльність вченого та особливо наголосив на
позитивній ролі Одеси в становленні філолога
Е.Р. Штерна як археолога. Тут, на його думку,
відбулося «перетворення класика на історика-
археолога з широкою науковою програмою», і це
2 Повну бібліографію наукових праць Е.Р. Штерна
див: Karo 1925 (упорядник W. Göber).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 4 124
перетворення «сталося природно і через місце-
ві особливості й інтереси в Одесі, і через наяв-
ність там, ще від 1839 року, Товариства істо-
рії та старожитностей, що майже механічно
при тягує до себе всі живі місцеві наукові сили»
(Шестаков 1925, с. 148; 1926, с. 25). За оцінкою
Д.П. Шестакова, Е.Р. Штерн і в новій якості не
переставав використовувати свою філологічну
«базу», яка лишалася твердим підґрунтям для
багатьох його наступних наукових робіт (Шес-
таков 1925, с. 148; 1926, с. 25—26).
Д.П. Шестаков зазначив, що більшість нау-
кових праць Е.Р. Штерна можна поділити на
дві основні групи: перша — це досліджен-
ня з античної історії, до числа яких входять і
обидві його дисертації, друга — роботи з ар-
хеології Північного Причорномор’я (Шеста-
ков 1925, с. 148; 1926, с. 24). Будучи етнічним
німцем, Е.Р. Штерн написав свої найважливі-
ші праці російською та німецькою мовами, що
було вкрай важливо в умовах не читання росій-
ських книжок у західній європейській науці. По
суті, Е.Р. Штерн став посередником, сполуч-
ною ланкою між європейською та російською
ар хеологічною наукою (Шестаков 1925, с. 148;
1926, с. 24).
Далі Д.П. Шестаков зазначав, що для до-
сліджень Е.Р. Штерна з археології Північно-
го Причорномор’я було характерно порівняль-
не вивчення античної метрополії та колоній як
єдиного цілого (Шестаков 1925, с. 149; 1926,
с. 26). Наукові публікації Е.Р. Штерна з цієї про-
блематики Д.П. Шестаков розділив на: 1) вве-
дення до наукового обігу та вивчення лапідар-
них написів; 2) дослідження творів антично-
го мистецтва; 3) публікація результатів власних
археологічних розкопок; 4) широкі історико-
культурні висновки на підставі археологічного
матеріалу й даних історичних джерел (Шеста-
ков 1926, с. 149). Як наголошує Д.П. Шестаков,
яскравою рисою Е.Р. Штерна було його незмін-
не переконання, що археолог не повинен по-
давати в своїх дослідженнях тільки археологіч-
ний матеріал, а, навпаки, зобов’язаний вклю-
чити його в широке коло культурної історії, не
тільки публікувати знахідки, а й навести їм ана-
логії, показати їхнє місце в загальному історич-
ному процесі, тобто «одиничне дослідження зро-
бити дослідженням груповим» (Шестаков 1926,
с. 149—150). На завершення своїх публікацій
про Е.Р. Штерна Д.П. Шестаков оцінив його
внесок в археологічне вивчення Північно-За-
хід ного Причорномор’я, відзначивши, що «са-
мостійні археологічні дослідження провадилися
ним в Аккермані, на пустельному острові Береза-
ні та в Петренах Бессарабської губернії» (Шеста-
ков 1925, с. 150).
Відома дослідниця трипільської культури
В.Є. Козловська наголошувала в некролозі, в
першу чергу, на ролі Е.Р. Штерна як першовід-
кривача трипільського поселення Петрени та
як визначного дослідника трипільської культу-
ри. Вона, зокрема, підкреслила, що деякі бли-
зькі риси трипільської культури з троянською і
ранньомікенською привели Е.Р. Штерна до роз-
робки гіпотези про рух індоєвропейської спіль-
ності з півночі Європи (Дніпро-Ду най ський
регіон) на південь. На берегах Ма лої Азії, ост-
ровах Егейського моря і материковій Греції пере-
селенці створили нову культуру — ранньогрець-
ку, в якій простежуються елементи попередньої
трипільської культури (див.: Штерн 1907). Від-
так, згідно Е.Р. Штерну, трипільська культура
була попередником давньогрецької (Козлов-
ська 1926, с. 10). Нині цю гіпотезу можна оці-
нити лише як пошук, що відповідав потребам
часу й можливостям тогочасної науки.
Історик і археолог П.П. Курінний у некро-
ло зі дав характеристику наукових публікацій
Е.Р. Штерна, розділивши їх на два основні пе-
ріоди. 1883—1893 рр. були, на його думку, часом
виключно історичних студій вченого, що ґрун-
тувалися на класичних філологічних засадах,
натомість від 1893 по 1924 рр. були періодом
«переважно архео логічних досліджень над українсь-
ким матеріалом» (Курінний 1927, с. 220). Наго-
лошувалося також на внеску вченого в розвиток
Одеського археологічного музею: «Е.Р. Штерн
проводить грандіозну, непомітну для громадськос-
ті, але важливу роботу — роботу з інвентариза-
ції, розбирання, впорядкування та систематиза-
ції Одеського музею Товариства історії та ста-
рожитностей... Робота Е.Р. Штерна ставить
Одеський музей у число найбільших музеїв Украї-
ни, Росії і дає йому почесне місце серед музеїв Єв-
ропи» (Курінний 1926, с. 222).
Від кінця 20-х рр., з посиленням сталін-
ського тоталітарного режиму, ім’я Е.Р. Штер-
на на кілька десятиліть було фактично викрес-
лено з вітчизняної історіографії, згадувати про
нього було більш ніж небажано. Єдиним ви-
нятком стала робота І.В. Фабриціус з історії
дослідження археологічних пам’яток Північ-
ного Причорномор’я. Дослідниця вказала на
важливу роль вченого в археологічних дослі-
дженнях на о. Березань і наголосила, що одні-
єю з основ них цілей його розкопок було відшу-
кати місце стародавнього поселення, а також,
що знахідки Штерна надійшли в Одеський му-
зей (Фабрициус 1951, с. 57). Вона також за-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 4 125
значила, що «Музей Одеського товариства... під
керівництвом проф. Е.Р. Штерна став дещо роз-
ширювати свою діяльність за межі античних ку-
льтур. Окрім робіт на о. Березань, Штерн здійс-
нив розкопки в Петренах (Бессарабія) та загалом
багато зробив для вивчення пам’яток різних куль-
тур Північного Причорномор’я» (там само, с. 7).
І.В. Фабри ціус згадала й той факт, що саме
Е.Р. Штерн перший у 1904 р. відкрив у Бей куші
сліди вельми стародавньої грецької культури
(там само, с. 63).
Тільки від другої половини 50-х рр., з на-
станням так зв. «хрущовської відлиги», через
понад 25 років майже повного замовчування
ролі Е.Р. Штерна дослідники знову звернули-
ся до спадщини вченого. Досить широко роль
Е.Р. Штерна висвітлила С.І. Капошина в до-
слідженні історії грецької колонізації Ниж-
нього Побужжя (Капошина 1956, с. 214—219,
225, 230—231, 236). Згадали вченого А.І. Фур-
манська в контексті досліджень античної Ті-
ри (Фурманская 1963 с. 40), директор Одесь-
кого музею Г.А. Дзис-Райко, характеризуючи
ліпну кераміку з Березані (Дзис-Райко 1959,
с. 36) і дослідник давньогрецького поселення на
о. Березань В.В. Лапін (Лапин 1963, с. 31—35).
Але найбільше місця Е.Р. Штер ну було від-
ведено в монографії В.В. Лапіна, при свя че ній
гре цькій колонізації Північного При чор но мо-
р’я, де ім’я вченого фігурує на багатьох сторін-
ках. Емпоріальну концепцію колонізаційного
процесу Е.Р. Штерна проаналізував В.В. Ла-
пін, наголосивши, що її основні положення
полягають у тому, що «головну частину мілет-
ської колонізації слід розуміти в сенсі заснування
торгових факторій; багатий торговий дім виси-
лав свої кораблі; знаходячи в наявних тут уже по-
селеннях місцевих племен вигідні умови для збуту
своїх товарів і закупівлі сировини, ці фірми повто-
рювали рейси...; із факторії поступово вироста-
ють колонії» (Лапин 1966, с. 14). Високо оці-
нюючи наукові заслуги Е.Р. Штерна, В.В. Ла-
пін не погодився з цією концепцією грецької
колонізації та висунув свою, «аграрну», засно-
вану як на результатах попередніх археологіч-
них досліджень, так і значною мірою на мате-
ріалах власних розкопок на Березані (Лапин
1966, с. 86—88). В.В. Лапін також заперечує по-
пулярну в його час теорію про наявність на о.
Березань автохтонного населення, не пого-
джуючись тим самим з висновками Е.Р. Штер-
на (Лапин 1966, с. 56—59).
Після вказаних публікацій негласне табу на
згадування імені Е.Р. Штерна фактично було
знято, але спеціальні предметні публікації,
присвячені життю та науковій діяльності до-
слідника, не з’являлися. Ситуація змінилася
від кінця 80-х рр., коли виник інтерес до «білих
плям» вітчизняної історії й стали повертатися
з небуття імена багатьох талановитих вчених,
які свого часу були чимось неугодні радянській
владі та «викреслені» з літопису віт чизняної
науки.
У 1989 р. вийшла публікація В.П. Ванчуго-
ва — перша в сучасній історіографії повністю
присвячена діяльності Е.Р. Штерна в Одесь-
кому товаристві історії та старожитностей.
В.П. Ванчугов відзначив роль Е.Р. Штерна як
головного хранителя музею Товариства та на-
голосив, що йому вдалося підняти роботу му-
зею на якісно новий щабель (Ванчугов 1989,
с. 24). Це було досягнуто за рахунок розширен-
ня площі музею (до цього більшу частину бу-
дівлі займала міська публічна бібліотека), його
ремонту, оснащенню спеціальними музейни-
ми меблями, розміщення музейних колекцій
згідно з науковою систематикою, а також ство-
рення декількох музейних каталогів, які не
втратили наукового значення й нині (там само,
с. 24—25). Як відзначали сучасники, Е.Р. Штер-
ну вдалося поставити музей в число «перших
провінційних у Росії, якщо не першим». Дослід-
ник підкреслює, що завдяки розкопкам на Бе-
резані, античної Тіри й трипільського поселен-
ня Петрени фонди Одеського археологічного
музею були істотно поповнені (Березанська ко-
лекція — 12 тис. інв. од., Петренська — 2,8 тис.
інв. од.), і вони досі є базою для сучасних до-
слідників (Ванчугов 1989, с. 25).
Не обійшов автор статті і такий важливий
аспект археологічної діяльності Е.Р. Штерна
як розробку ним «науково обґрунтованої мето-
дики археологічних розкопок» (Ванчугов 1989,
с. 25). Е.Р. Штерн дотримувався думки, що
«краще не робити розкопок ніж робити їх непра-
вильно», а щоб не допустити руйнування спад-
щини минулого, не раз звертався до Комісії зі
збереження стародавніх пам’яток при Москов-
ському археологічному товаристві з пропози-
цією виробити основні вимоги до методики
розкопок (там само, с. 25—26).
Через чотири роки на сторінках «Вестни-
ка древней истории» була опублікована стат-
тя С.Г. Карпюка «Справа про призначення
ординарного професора грецької словесності
Московського університету», яка безпосеред-
нім чином стосувалася Е.Р. Штерна. Йдеться
про тривалий процес (1900—1902 рр.) пошуку
кандидата на заміщення професорської вакан-
сії на кафедрі грецької словесності в Москов-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 4 126
ському університеті. У числі інших ця посада
була запропонована й Е.Р. Штерну, і, здавалося
б, у нього були найбільші шанси на її отриман-
ня. С.Г. Карпюк наводить донесення ректора-
ту Московського університету до попечителя
Московського навчального округу, де вказу-
валося на те, що кандидатура доктора класич-
ної філології, статського радника Ернеста Ро-
мановича фон Штерна дуже бажана, оскіль-
ки його рекомендують професори-класики,
а, крім того, «свою наукову діяльність професор
Штерн почав ще в 1884 р., тож, зважаючи на со-
лідну підготовленість і любов до науки, якими він
встиг уже зарекомендувати себе, можна впев-
нено сказати, що і в подальшій своїй діяльності
він принесе ще більшу користь науці, а, отже, й
університетові» (Карпюк 1993, с. 178).
Але Е.Р. Штерн відмовився від запропо-
нованої посади, виклавши офіційну причи-
ну в доповідній записці до Міністерства на-
родної освіти, де вказав, що «через пов’язаний
з зазначеним переїздом матеріальний збиток і
незручнос ті сімейного характеру, просить лиши-
ти його на службі в Новоросійському університе-
ті» (там само, с. 179).
У 1996 р. була опублікована російською мо-
вою в короткому викладі стаття німецького
дослідника А. Хойслера «Эрнст фон Штерн,
архео лог в Одессе и Галле» (Хойслер 1996), ви-
дана до цього повністю в Німеччині (Häusler
1984). З-поміж іншого А. Хойслер зазначав, що
«під йом археології в Одесі був пов’язаний, у першу
чер гу, з ентузіазмом Е. фон Штерна», а також, що
«Е. фон Штерн став одним з кращих знавців ста-
ро житностей Північного Причорномор’я». Не оми-
нув німецький дослідник увагою і музейну скла-
дову діяльності Е.Р. Штерна, справедливо від-
значивши, що він, будучи протягом 15 років
директором музею Одеського товариства, «був
справжнім рушієм розширення та перебудови му-
зею» та «зміг домогтися передачі музею всього бу-
динку, в якому Одеський археологічний музей роз-
міщується й нині» (Хойслер 1996, с. 55).
Як відгук на статтю А. Хойслера в тому ж
збірнику вміщена замітка А.Н. Щеглова під за-
головком «Э.Р. Штерн в России». Коригуючи й
доповнюючи публікацію німецького колеги,
автор відзначає, що Е.Р. Штерн завдяки пере-
їзду до Одеси не перетворився з фі лолога на
«чистого» історика, як наголошував А. Хойс-
лер, а, швидше, завдяки плідним контактам з
одеським науковим середовищем, зокрема з
колегами по Одеському товариству, став про-
фесійним археологом (Щеглов 1996, с. 56).
Всього 10 років знадобилося Е.Р. Штер ну, щоб
з класичного філолога й історика перекваліфі-
куватися в історика-археолога, стати великим і
визнаним вченим, до думки якого «дослухався
весь той вчений світ кінця минулого і початку на-
шого сторіччя» (там само, с. 55—56). А.Н. Ще-
глов зазначив також, що саме Е.Р. Штерн
перший використав археологічні джерела для
з’ясування особливостей Великої грецької
колонізації та вибудував першу в європейсь-
кій науці теоретичну модель колонізації, що
спиралася на археологічні дані (Щеглов 1996,
с. 57).
На думку А.Н. Щеглова, вся блискуча на-
укова діяльність Е. фон Штерна була пов’яза -
на з його життям в Одесі та практично скін-
чилася після його від’їзду до Галле, де він «був
позбавлений не тільки можливості провади-
ти розкопки, але й притоку свіжої інформації,
а голов не — того наукового середовища, в яко-
му він склав ся як дослідник» (там само). Втім,
з останнім твердженням погодитися важко,
ад же Е.Р. Штерн, будучи професором у Галле,
провадив 1912 р. розкопки в Тірі (Штерн 1913)
і в 1913 р. на Березані (Штерн 1914а), а подаль-
шим польовим дослідженням завадив тіль-
ки початок Першої світової війни та наступні
революційні потрясіння в Росії. Додамо, що
Е.Р. Штерн, не обмежуючись виключно про-
блематикою античної історії, в тому ж 1913 р.
вперше ввів до наукового обігу відомий Бо-
родинський (Бессарабський) скарб бронзо-
вої доби, зробивши доповідь про цю унікальну
знахідку на Міжнародному конгресі істориків
у Лондоні (Штерн 1914).
У 90-і рр. вийшов науково-популярний на-
рис І.Б. Клеймана, присвячений Е.Р. Штерну
та його учневі П. Нікореску як першим дослід-
никам античної Тіри (Клейман 1997), а також
з’явилися короткі нариси про Е.Р. Штерна в
науково-довідникових виданнях (Мезенцева
1997, с. 102; Куріло 2002, с. 243; Ізбаш, Новіко-
ва 2005, с. 442—445).
На початку XXI ст. опубліковано низку
праць, що висвітлюють окремі аспекти науко-
вої та на у ково-організаційної роботи Е.Р. Штер-
на (музейної, археологічної), а також харак -
те ри зують всю його багатогранну діяльність.
Зок рема, С.М. Ля ш ко закцентувала увагу на
Е.Р. Штерні як дослідникові трипільської куль-
тури та особливо наголосила, що розкопки вче-
ного в Петренах дали важливий матеріал. За-
вдяки йому, в доповіді на XIII археологіч ному
з’їзді Е.Р. Штерн висунув гіпотезу про зв’я зок
мальованої кераміки з поселення Петрени з
неолітичним посудом Балкан і Фессалії та да-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 4 127
тував її III тис. до н. е. Вона ж додає, що в цій
доповіді було подано повний звід усіх відомос-
тей того часу про культуру мальованої керамі-
ки (Ляшко 2004, с. 628), як називали тоді три-
пільську культуру.
А.С. Русяєва дослідила діяльність Е.Р. Штер-
на як епіграфіста, першого автора публікації сві-
тильника з фрагментованим графіті на давньо-
грецькій мові, яке вчений переклав таким чи-
ном: «я служу як світильник і свічу богам і лю дям».
Дослідниця наголосила, що саме Е.Р. Штерн
уперше в вітчизняному антико знавстві оцінив
важливість такого джерела як графіті (Русяева
2004, с. 14).
О.Є. Березін приділив увагу педагогічній
скла довій життя Е.Р. Штерна, дослідивши його
роль як викладача Новоросійського універси-
тету на кафедрі класичної філології (Березин
2006).
У дослідженні В.П. Ванчугова проаналізо-
вано біографію Е.Р. Штерна в контексті архео-
логічних досліджень Північного Причор но мо-
р’я наприкінці XIX — початку XX ст. Тут наве-
дено лист Е.Р. Штерна з Німеччини до свого
учня М.Ф. Болтенка, написаний в останній рік
життя вченого (Ванчугов 2004, с. 13).
З останніх робіт, де докладніше (але прак-
тично без археологічної складової) представ-
лена діяльність Е.Р. Штерна, слід назвати низ-
ку публікацій Е.Д. Фролова (Фролов 1999, с. 257,
288—293; 2001; 2009, с. 350—365).
Характеризуючи особистість Е.Р. Штерна,
Е.Д. Фролов зазначає, що «його наукова діяль-
ність, відображена в численних працях російсь-
кою та німецькою мовами, може слугувати чу-
довою ілюстрацією того значного доробку, який,
починаючи з часу петровських перетворень, вне-
сла в становлення нової російської цивілізації Ні-
меччина» (Фролов 2001, с. 32). Дослідник опи-
сує молоді роки Е.Р. Штерна, його навчання
в Дерптській гімназії та університеті, росій-
ському семінарі при університеті в Ляйпцигу,
звертає увагу на його вчителів (Ю.-Г. Ліпсіус,
Г. Лешке), теми та особливості його дисерта-
ційних досліджень (там само, с. 34—35). Роз-
глядаючи одеський період життя Е.Р. Штерна,
Е.Д. Фролов докладно висвітлює його плідну
діяльність на посаді директора музею Одесько-
го товариства історії та старожитностей, а та-
кож його боротьбу проти фальсифікаторів (там
само, с. 38—39). Багато уваги приділено аналі-
зу робіт Е.Р. Штерна з давньогрецької та рим-
ської історії, а також статтям з проблеми гре-
цької колонізації Північного Причорномор’я
та публікації знахідок з цього регіону. Як пише
Е.Д. Фролов, «у російській науці про античні
старожитності найяскравіший слід Штерн ли-
шив саме своїми причорноморськими штудіямі»
(Фролов 2001, с. 42).
Наукова та науково-організаційна діяль-
ність Е.Р. Штерна відображена й у низці робіт,
присвячених етнічним німцям, які мешкали в
Одесі й Одеському регіоні. Про це, зокрема,
корот ко йдеться в монографії В.В. Самодуро-
вої (Само дурова 1999, с. 148) і дещо доклад-
ніше в деяких інших працях (Солодова 2002,
с. 231—232, 235— 236; Плесская-Зебольд 1999,
с. 273; Плесская 2008, с. 55).
Відтак, яскрава особистість Е.Р. Штерна та
його діяльність були відзначені ще за життя
вченого (Жебелев 1901; Προπεµπτηρια 1912,
с. 7—10). Вдаваний спад інтересу до нього був
спричинений суто політичними обставинами,
тож лише смерть вченого дала привід нагадати,
хай і стисло, про нього та висвітлити біогра-
фію та наукові здобутки Е.Р. Штерна. Найпов-
ніше це зробив Д.П. Шестаков (1925, 1926).
Некролог тоді був єдиним способом донести
наукові досягнення Е.Р. Штерна.
Та поступово, від поч. 50-х рр., ім’я Е.Р. Штер-
на повертається в науку, спочатку у вигляді
згадки як дослідника Північно-За хідного При-
чорномор’я (Фабрициус 1951), що було поді-
єю після понад двадцятирічного замовчування
цього вченого, а надалі — як багатогранного та
визначного вченого. Особлива роль тут нале-
жить В.В. Лапіну, який докладно висвітлив за-
слуги Е.Р. Штерна в античній археології, хоча
й не погодився з його «емпоріальною» теорі-
єю Великої грецької колонізації (Лапин 1966,
с. 86—88).
Потому, від 80-х рр., інтерес до Е.Р. Штер-
на тільки зростав, що відображують дослід-
ження окремих аспектів наукової діяльності
вченого, а також звернення до цієї особистос-
ті загалом. Початок тому поклала публікація
В.П. Ванчугова, присвячена ролі Е.Р. Штерна
в діяльності Одеського товариства історії та
старожитностей (Ванчугов 1989). Чимало до-
слідників оприлюднили біографію Е.Р. Штер-
на (Фролов 2001; Ванчугов 2004; Ізбаш, Но-
вікова 2005), інші висвітлили окремі аспекти
його діяльності: Штерн-епіграфіст (Русяе-
ва 2004), Штерн-педагог (Березин 2006),
Штерн і Одеса (Хойслер 1996; Кузьмищев 2013,
с. 356—362), Штерн як перший дослідник
античної Тіри (Клейман 1997), ініціатор пла-
номірних розкопок на Березані (Кузьмищев
2012) і дослідник трипільської культури (Ляш-
ко 2004).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 4 128
Березин С.Е. Древнегреческая история в Новороссийском университете: кафедра классической филологии //
Древнее Причерноморье. Сб. статей к 85-летию П.О. Карышковского. — Одесса, 2006. — С. 14—20.
Бузескул В.П. Всеобщая история и ее представители в России в XIX и начале ХХ века. — К., 2004.
Ванчугов В.П. Одесское общество истории и древностей на рубеже XIX—XX вв. и Э.Р. Штерн // 150 лет ООИД.
1839—1989. Тез. докл. юбил. конф. — Одесса, 1989. — С. 24—27.
Ванчугов В.П. Э.Р. фон Штерн и археология Северного Причерноморья на рубеже XIX и XX веков // Borysthenika-
2004. — Николаев, 2004. — С. 7—13.
Дзис-Райко Г.О. Ліпна кераміка з о. Березані VII—VI ст. до н. е. // МАПП. — 1959. — 2. — С. 36—43.
Дложевський С.С. Ернест Романович Штерн (некролог) // ВОКК при ВУАН. — Одеса, 1925. — Ч. 2/3. —
С. 99—101.
Жебелев С.А. Отзыв о трудах Э.Р. фон Штерна, посвященных классическим древностям Южной России //
ЗООИД. — 1901. — 23. — С. 95—112.
Ізбаш Т.А., Новікова Л.В. Эрнст Романович фон Штерн // Професори Одеського (Новоросiйського) унiверситету:
Бiографiчний словник. — Одеса, 2005. — Т. 4. — С. 442—445.
Капошина С.И. Из истории греческой колонизации Нижнего Побужья // МИА. — 1956. — 50. — С. 211—254.
Карышковский П.О., Клейман И.Б. Древний город Тира. — К., 1985.
Карпюк С.Г. Дело о назначении ординарного профессора греческой словесности Московского университета //
ВДИ. — 1993. — № 1. — С. 175—181.
Клейман И.Б. Первые исследователи Тиры: Эрнст Романович Штерн и Пауль Никореску // Аккерманские древ-
ности. — Белгород-Днестровский, 1997. — С. 256—269.
Козловська В. Пам’яті Е.Р. Штерна // Трипільська культура на Україні. — К., 1926. — Т. 1. — С. 9—10.
Кузьмищев А.Г. Березань в археологических исследованиях Э.Р. фон Штерна // БИ. — 2012. — XXVI. —
С. 433—461.
Кузьмищев А.Г. Одесский период в научной биографии Э.Р. Штерна // Древнее Причерноморье. — Одесса, 2013. —
Х. — С. 356—362.
Куріло О.Ю. Нариси розвитку археології у музеях України: історія, дослідники, меценати. — К., 2002.
Курінний П.П. Е.Р. Штерн // Україна. — К., 1927. — Кн. 4. — С. 220—223.
Лапин В.В. Экономическая характеристика Березанского поселения // АГ. — М., 1963. — С. 31—39.
Лапин В.В. Греческая колонизация Северного Причерноморья (критический очерк отечественных теорий коло-
низации). — К., 1966.
Ласінська М.Ю. Дослідження археологічних пам’яток Нижнього Побужжя: історіографія проблеми (XIX — 30-і
роки XX ст.). Автореф. дис. … канд. істор. наук. — Миколаїв, 2011.
Ляшко С.М. Штерн Ернст Романович // Енциклопедія трипільської цивілізації. — К., 2004. — Т. ІІ. — С. 627—628.
Мезенцева Г.Г. Дослідники археології України. — Чернігів, 1997.
Плесская Э.Г. Немцы Причерноморья. — Одесса, 2008.
Плесская-Зебольд Э.Г. Одесские немцы. 1803—1920. — Одесса, 1999.
Русяева А.С. Научная судьба эпиграфических исследований Э.Р. фон Штерна // Borysthenika-2004. — Николаев,
2004. — С. 14—22.
Самодурова В.В. Причерноморские немцы: их вклад в развитие г. Одессы и региона, 1803—1917: библиографичес-
кий указатель. — Одесса, 1999.
Солодова В.В. Участие немцев в изучении истории Новороссийского края (на примере деятельности Одесского
общества истории и древностей) // Немцы России: социально-экономическое и духовное развитие (1871—
1941 гг.). — М., 2002. — С. 228—238.
Фабрициус И.В. Археологическая карта Причерноморья Украинской ССР. — К., 1951.
Фролов Э.Д. Русская наука об античности (историографические очерки). — СПб., 1999.
Наголосимо, що більшість біографів по-
зитивно оцінювали роль Е.Р. Штерна в ста-
новленні вітчизняної археологічної науки,
його внесок в антикознавство, вказували на
визначну роль у керівництві Одеським архе-
ологічним музеєм. Особливо продуктивними
у вивченні життя та наукової діяльності Е.Р.
Штерна стали дослідження 90-х і подаль-
ших років. Та, безперечно, вчений заслуго-
вує більшої уваги та комплексного моногра-
фічного вивчення його різнобічної та про-
дуктивної діяльності, аналізу його здобутків
з боку тогочасного та нинішнього стану істо-
ричної науки.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 4 129
Фролов Э.Д. Немецкий профессор в русском университете: Эрнест Романович фон-Штерн (1859—1924 гг.) // Сб.
статей в честь 70-летия Г.Л. Курбатова. — СПб., 2001. — С. 29—58.
Фролов Э.Д. Русская наука об античности (историографические очерки). 2-е изд. — СПб., 2009.
Фурманская А.И. Античный город Тира // АГ. — М., 1963. — С. 40—50.
Хойслер А. Эрнст фон Штерн, археолог в Одессе и Галле // Традиции российской археологии. — СПб., 1996. —
С. 54—56.
Шестаков Д.П. Научная деятельность Э.Р. Штерна // Известия общества археологии, истории и этнографии при
Казанском государственном университете. — 1925. — Т. 33. — Вып. 1. — С. 147—151.
Шестаков Д.П. Исследователь памятников классической древности на юге России // Д.П. Шестаков. Два момен-
та из истории нашей археологической науки. — Владивосток, 1926. — С. 22—42.
Штерн Э.Р. Доисторическая греческая культура на юге России // Труды ХІІІ АС. — М., 1907. — Т. І. — С. 9—52.
Штерн Э.Р. Раскопки в Аккермане летом 1912 г. // ЗООИД. — 1913. — 31. — Протоколы. — С. 92—101.
Штерн Э.Р. Бессарабская находка древностей // МАР. — 1914. — 34. — С. 1—14.
Штерн Э.Р. Отчет о раскопках на острове Березань летом 1913 года. — Одесса, 1914а.
Щеглов А.Н. Э.Р. Штерн в России (несколько поправок и заметок к тезисам А. Хойслера) // Традиции российской
археологии. — СПб., 1996. — С. 56—57.
Häusler A. Ernst von Stern, Archäologe in Odessa und Halle. Zum 125. Geburtstag // EAZ. — 1984. — 25. —
S. 683—695.
Hausmann G. Universität und städtische Gesellschaft in Odessa, 1865—1917: soziale und nationale Selbstorganisation an
der Peripherie des Zarenreiches. — Stuttgart, 1998.
In Memoriam. Reden am Sarge des Rektors Ernst von Stern. — Halle, 1924 (Hallische Universitätsreden. — 23).
Karo G. Ernst von Stern // Biographisches Jahrbuch fűr die Altertumswissenschaft. — Leipzig, 1925. — 45. — S. 96—103.
Kern O. Ernst von Stern // Mitteldeutsche Lebensbilder. — Magdeburg, 1930. — Bd. V. — S. 598—609.
Stern E.R. Catilina und die Parteikämpfe in Rom der Jahre 66—63. — Dorpat, 1883; Nabu Press, 2010.
Stern E.R. Geschichte der Spartanischen und Thebanischen Hegemonie vom Königsfrieden bis zur Schlacht bei Mantinea. —
Dorpat, 1884; BiblioBazaar. — 2010а.
Stern E.R. Die russische Agrarfrage und die russische Revolution — Halle, 1918 (Auslandsstudien an der Universitet Halle-
Wittenberg. — 11).
Stern E.R. Regierung und Regierte, Politiker und Parteien im heutigen Russland. — Нalle, 1918а (Auslandsstudien an der
Universitet Halle-Wittenberg. — 3/4).
Stern E.R. Der Bolschewismus in Theorie und Praxis // Hallische Universitetszeitung. — 1919. — І. — S. 82—90.
Προπεμπτηρία. Сб. статей, изданный Императорским Одесским обществом истории и древностей в честь почетно-
го члена Эрнеста Романовича фон-Штерна — Одесса. — 1912 (ЗООИД. — ХХХ).
Надійшла 05.02.2013
А.Г. Кузьмищев
Э.Р. фон ШТЕРН В ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ИСТОРИОГРАФИИ
Анализ отечественной историографии, посвященной историку и археологу конца XIX — начала XX в. Эрнсту Ро-
мановичу фон Штерну, показывает, что она развивалась согласно политической обстановке в СССР.
Впервые итоги деятельности ученого были освещены еще при его жизни. Но из-за национальной при-
надлежности фон Штерна, его отъезда в Германию (1911 г.) и дальнейшие политические статьи о событиях в
России его имя исчезло со страниц научных публикаций. И только после смерти ученого (1924 г.) появилась
возможность напомнить о нем в мемориальных статьях и отметить его заслуги в различных областях истори-
ческой науки.
После длительного замалчивания имени Э.Р. Штерна единичные упоминания о нем появляются в 50-х гг.
и особенно 60-х. В частности, детальный анализ концепции Э.Р. Штерна греческой колонизации Северного
Причерноморья осуществил В.В. Лапин в монографии 1966 г. Но истинный интерес к деятельности и лично-
сти фон Штерна начался с 90-х гг. Тогда появилось значительное число публикаций, в которых освещены и от-
дельные аспекты научной деятельности ученого (археологический, педагогический, эпиграфический, научно-
организационный), и в целом, и его биография. Но представляется, что ученый уровня фон Штерна заслуживает
всестороннего и целостного монографического исследования.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 4 130
O.H. Kuzmishchev
E.R. von STERN IN HOMELAND HISTORIOGRAPHY
Analysis of homeland historiography dedicated to Ernst Romanovych von Stern, a historian and archaeologist of the end of
the 19th – the beginning of the 20th c., shows that it developed according to the political situation in the USSR.
For the first time, the results of the scholar’s activity were elucidated during his life yet. However, because of von Stern’s
nationality, his departure to Germany (1911), and his further articles on the events in Russia, his name vanished from the
pages of scientific publications. And only after he died in 1924 it became possible to remind about him in memorial papers
and to record his achievements in various fields of historic science.
After E.R. Stern’s name was concealed for a long time, separate mentions about him appeared in the 1950-s and
especially in the 1960-s. In particular, V.V. Lapin in his monography in 1966 conducted the further analysis of E.R.
Stern’s conception of Greek colonization at the north coast of the Black Sea. However, the true interest to von Stern’s
activity and personality started since the 1990-s. Significant number of publications appeared where both separate aspects
of the scholar’s scientific activity (archaeological, pedagogical, epigraphic, and science organizational), as a whole, and
his biography were elucidated. However, it is clear that the scholar of von Stern’s level deserves an integral comprehensive
monographic research.
|