Намисто вельбарської культури з Хрінників
У публікації представлено комплекс знахідок із житла вельбарської культури поселення Хрінники 1, що могли становити частину низки намиста або іншої подібної прикраси. До її складу входять: намистина скляна, три риб’ячих хребці з наскрізними отворами, невеликі фрагменти бурштину. Матеріал проаналізов...
Gespeichert in:
| Datum: | 2018 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , , , , , , , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2018
|
| Schriftenreihe: | Археологія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195636 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Намисто вельбарської культури з Хрінників / С.А. Горбаненко, Т.Ю. Гошко, О.С. Дзнеладзе, О.М. Ковальчук, О.С. Милашевський, В.А. Нестеровський, А.В. Панікарський, М.С. Сергєєва // Археологія. — 2018. — №. 2. — С. 80–97. — Бібліогр.: 55 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-195636 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1956362025-02-23T18:35:47Z Намисто вельбарської культури з Хрінників Beads of the Wielbark culture from Khrinnyky Бусы вельбарской культуры из Хринников Горбаненко, С.А. Гошко, Т.Ю. Дзнеладзе, О.С. Ковальчук, О.М. Милашевський, О.С. Нестеровський, В.А. Панікарський, А.В. Сергєєва, М.С. Публікації археологічного матеріалу У публікації представлено комплекс знахідок із житла вельбарської культури поселення Хрінники 1, що могли становити частину низки намиста або іншої подібної прикраси. До її складу входять: намистина скляна, три риб’ячих хребці з наскрізними отворами, невеликі фрагменти бурштину. Матеріал проаналізовано методами природничих наук; на основі сукупності отриманих даних висунуто припущення про в цілому місцеве походження прикраси і можливість її виготовлення переважно безпосередньо давнім мешканцем на поселенні Хрінники 1. In 2016, a research of Khrinnyky 1 site in Rivne region was continued (fig. 1; 9). In particular, an object 27, determined as a dwelling of Wielbark culture (fig. 2), was investigated. The dwelling was dated by stages С₂ —С₃ (230—330 CE) according to data of its ceramic complex (fig. 3, tab. 1). An interesting set of finds, carried out due to water flotation of the bottom filling of the object, was obtained.It could be a part of bead stringing or of another similar adornment. It includes a glass bead, three fish centra with through-holes and two small pieces of amber (fig. 4). A glass bead is close to type Alekseeva 137 and is dated back to the 2nd—3rd centuries CE. By its chemical composition (fig. 5, tab. 2) it can be characterized as low-quality product of local origin with the probable color of dark brown hues. Dating of the bead corresponds with the dating of the object’s ceramic complex (fig. 8). Fish vertebrae (fig. 6, tab. 3) belonged to the front tail part of the spine (vertebrae precaudales) of pike (Esox lucius) not less than 25 cm in length and with weight from 0.4 kg. The perforations could have been made with a thin point (an awl or a needle). The traces of polishing by soft abrasive were also traced on the surface that could also remain as a result of constant friction of beads on cloth. Probably the vertebrae played a role of seed beads. According to the results of IR-spectrometric and optical analyses, the amber could be of a local origin (fig. 7). The data of complex and context of the finds allow assuming the belonging of the amber fragments formerly to some product (fig. 10). On the basis of data set it was suggested the local origin of the decoration (fig. 11) and the possibility of its manufacture directly at the settlement of Khrinnyky 1. В 2016 г. были продолжены исследования поселения Хринники 1 в Ровненской обл. (рис. 1; 9). Был исследован в том числе объект 27 — жилище вельбарской культуры (рис. 2). По керамическому комплексу (рис. 3, табл. 1), жилище датировано ступенями С₂ —С₃ — 230—330 гг. Благодаря промывке нижней части заполнения объекта, получен интересный комплекс находок, который мог составлять часть низки бус или другого подобного украшения. В его состав входят: бусина стеклянная, три рыбьих позвонка со сквозными отверстиями, два небольших фрагмента янтаря (рис. 4). Стеклянная бусина близка к типу Алексеева 137 и датирована II—III вв. По химическому составу (рис. 5, табл. 2), ее можно охарактеризовать как низкокачественное изделие местного (в широком смысле слова) происхождения с вероятным цветом темнокоричневых оттенков. Датировка бусины и керамического комплекса согласуются между собой (рис. 8). Рыбьи позвонки (рис. 6, табл. 3) принадлежали предхвостовому отделу хребта (vertebrae precaudales) щуки (Esox lucius) от 25 см длиной, массой от 0,4 кг. Отверстия могли быть сделаны тонким острием (шилом или иголкой). На поверхности также прослежены следы полировки мягким абразивом, которые в том числе могли остаться в результате постоянного трения низки об одежду. Вероятно, позвонки исполняли роль бисерин. Янтарь, по результатам ИК-спектрометрического и оптического анализов, мог иметь местное происхождение (рис. 7). Учитывая комплекс и контекст находок, следует предположить, что эти фрагменты ранее принадлежали к какому-то изделию (рис. 10). На основе совокупности данных выдвинуто предположение о в целом местном происхождении украшения (рис. 11) и возможности его изготовления преимущественно непосредственно на поселении Хринники 1. Висловлюємо вдячність за допомогу й консультації В.Г. Бєлявцу, А.В. Вейбер, О.В. Гопкало, А. Коковському, О.В. Петраускасу, К. Шкурі. 2018 Article Намисто вельбарської культури з Хрінників / С.А. Горбаненко, Т.Ю. Гошко, О.С. Дзнеладзе, О.М. Ковальчук, О.С. Милашевський, В.А. Нестеровський, А.В. Панікарський, М.С. Сергєєва // Археологія. — 2018. — №. 2. — С. 80–97. — Бібліогр.: 55 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/archaeologyua2018.02.080 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195636 904.25 (477.81) «652» uk Археологія application/pdf Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Публікації археологічного матеріалу Публікації археологічного матеріалу |
| spellingShingle |
Публікації археологічного матеріалу Публікації археологічного матеріалу Горбаненко, С.А. Гошко, Т.Ю. Дзнеладзе, О.С. Ковальчук, О.М. Милашевський, О.С. Нестеровський, В.А. Панікарський, А.В. Сергєєва, М.С. Намисто вельбарської культури з Хрінників Археологія |
| description |
У публікації представлено комплекс знахідок із житла вельбарської культури поселення Хрінники 1, що могли становити частину низки намиста або іншої подібної прикраси. До її складу входять: намистина скляна, три риб’ячих хребці з наскрізними отворами, невеликі фрагменти бурштину. Матеріал проаналізовано методами природничих наук; на основі сукупності отриманих даних висунуто припущення про в цілому місцеве походження прикраси і можливість її виготовлення переважно безпосередньо давнім мешканцем на поселенні Хрінники 1. |
| format |
Article |
| author |
Горбаненко, С.А. Гошко, Т.Ю. Дзнеладзе, О.С. Ковальчук, О.М. Милашевський, О.С. Нестеровський, В.А. Панікарський, А.В. Сергєєва, М.С. |
| author_facet |
Горбаненко, С.А. Гошко, Т.Ю. Дзнеладзе, О.С. Ковальчук, О.М. Милашевський, О.С. Нестеровський, В.А. Панікарський, А.В. Сергєєва, М.С. |
| author_sort |
Горбаненко, С.А. |
| title |
Намисто вельбарської культури з Хрінників |
| title_short |
Намисто вельбарської культури з Хрінників |
| title_full |
Намисто вельбарської культури з Хрінників |
| title_fullStr |
Намисто вельбарської культури з Хрінників |
| title_full_unstemmed |
Намисто вельбарської культури з Хрінників |
| title_sort |
намисто вельбарської культури з хрінників |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Публікації археологічного матеріалу |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195636 |
| citation_txt |
Намисто вельбарської культури з Хрінників / С.А. Горбаненко, Т.Ю. Гошко, О.С. Дзнеладзе, О.М. Ковальчук, О.С. Милашевський, В.А. Нестеровський, А.В. Панікарський, М.С. Сергєєва // Археологія. — 2018. — №. 2. — С. 80–97. — Бібліогр.: 55 назв. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT gorbanenkosa namistovelʹbarsʹkoíkulʹturizhrínnikív AT goškotû namistovelʹbarsʹkoíkulʹturizhrínnikív AT dzneladzeos namistovelʹbarsʹkoíkulʹturizhrínnikív AT kovalʹčukom namistovelʹbarsʹkoíkulʹturizhrínnikív AT milaševsʹkijos namistovelʹbarsʹkoíkulʹturizhrínnikív AT nesterovsʹkijva namistovelʹbarsʹkoíkulʹturizhrínnikív AT paníkarsʹkijav namistovelʹbarsʹkoíkulʹturizhrínnikív AT sergêêvams namistovelʹbarsʹkoíkulʹturizhrínnikív AT gorbanenkosa beadsofthewielbarkculturefromkhrinnyky AT goškotû beadsofthewielbarkculturefromkhrinnyky AT dzneladzeos beadsofthewielbarkculturefromkhrinnyky AT kovalʹčukom beadsofthewielbarkculturefromkhrinnyky AT milaševsʹkijos beadsofthewielbarkculturefromkhrinnyky AT nesterovsʹkijva beadsofthewielbarkculturefromkhrinnyky AT paníkarsʹkijav beadsofthewielbarkculturefromkhrinnyky AT sergêêvams beadsofthewielbarkculturefromkhrinnyky AT gorbanenkosa busyvelʹbarskojkulʹturyizhrinnikov AT goškotû busyvelʹbarskojkulʹturyizhrinnikov AT dzneladzeos busyvelʹbarskojkulʹturyizhrinnikov AT kovalʹčukom busyvelʹbarskojkulʹturyizhrinnikov AT milaševsʹkijos busyvelʹbarskojkulʹturyizhrinnikov AT nesterovsʹkijva busyvelʹbarskojkulʹturyizhrinnikov AT paníkarsʹkijav busyvelʹbarskojkulʹturyizhrinnikov AT sergêêvams busyvelʹbarskojkulʹturyizhrinnikov |
| first_indexed |
2025-11-24T11:31:39Z |
| last_indexed |
2025-11-24T11:31:39Z |
| _version_ |
1849671181267894272 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 280
© С.А. ГорбАненко, Т.Ю. Гошко, о.С. ДзнелА-
Дзе, о.М. ковАльчук, о.С. МилАшевСький,
в.А. неСТеровСький, А.в. ПАнікАрСький,
М.С. СерГєєвА, 2018
С.А. Горбаненко, Т.Ю. Гошко, О.С. Дзнеладзе, О.М. Ковальчук,
О.С. Милашевський, В.А. Нестеровський, А.В. Панікарський, М.С. Сергєєва *
НАМиСТО ВельбАрСьКОї КульТури з ХріННиКіВ
уДк 904.25 (477.81) «652»
* ГорбАненко Сергій Анатолійович — кандидат іс-
торичних наук, старший науковий співробітник від-
ділу археології ранніх слов’ян та регіональних польо-
вих досліджень інституту археології нАн україни,
sergii_gorbanenko@iananu.org.ua
Гошко Тетяна Юріївна — кандидат історичних
наук, старший науковий співробітник київського
університету ім. бориса Грінченка, goshko_t@ukr.net
ДзнелАДзе олена Сергіївна — кандидат історич-
них наук, науковий співробітник відділу археології
раннього залізного віку інституту археології нАн
україни, dzneladze@iananu.org.ua
ковАльчук олександр Миколайович — кандидат
біологічних наук, науковий співробітник національ-
ного науково-природничого музею нАн україни,
biologiest@ukr.net
МилАшевСький олександр Степанович — кан-
дидат історичних наук, молодший науковий співро-
бітник відділу археології ранніх слов’ян та регіональ-
них польових досліджень інституту археології нАн
україни, milan7667@gmail.com
неСТеровСький віктор Антонович — доктор
геологічних наук, професор київського національ-
ного університету ім. Тараса шевченка, директор
Геологічного музею, nesterovski@univ.kiev.ua
ПАнікАрСький Антон валерійович — заступ-
ник директора Державного підприємства «науково-
дослідний центр «охоронна археологічна служба
україни» інституту археології національної академії
наук україни, anton.panikarski@gmail.com
СерГєєвА Марина Сергіївна — кандидат історич-
них наук, старший науковий співробітник відділу
археології києва інституту археології нАн україни,
mar.sergeyeva@gmail.com
У публікації представлено комплекс знахідок із житла
вельбарської культури поселення Хрінники 1, що могли
становити частину низки намиста або іншої подібної
прикраси. До її складу входять: намистина скляна, три
риб’ячих хребці з наскрізними отворами, невеликі фраг-
менти бурштину. Матеріал проаналізовано методами
природничих наук; на основі сукупності отриманих даних
висунуто припущення про в цілому місцеве походження
прикраси і можливість її виготовлення переважно безпо-
середньо давнім мешканцем на поселенні Хрінники 1.
К л ю ч о в і с л о в а: вельбарська культура, Хрінники 1,
об’єкт 27, промивання, намисто, природничі методи.
Вступ. Пам’ятка Хрінники 1 в уроч. шан-
ків Яр (Демидівський р-н, рівненська обл.) є
багатошаровим поселенням, розташованим
на корінній терасі лівого берега р. Стир при-
близно за 1,75 км на північний схід від Хрін-
ницької ГеС (рис. 1). Археологічні пам’ятки
біля с. Хрінники відомі з кінця XIX ст. і впер-
ше згадані у в.б. Антоновича (Антонович 1901,
с. 73). розвідкові роботи навколо Хрінниць-
кого водосховища проводив і.к. Свєшніков
(Свєшніков, нікольченко 1982, с. 71). безпо-
середньо пам’ятку в уроч. шанків Яр відкрив
Подільський палеолітичний загін карпато-
волинської експедиції інституту суспільних
наук Ан урСр у 1976 р. (Савич, богуцкий
1977). у 1989—1990 рр. суцільне археологічне
обстеження навколо водосховища проводила
Т.л. бітковська (бітковська 1992).
з 1993 по 2014 р. дослідження пам’ятки про-
водила волинська рятівна археологічна експе-
диція під керівництвом Д.н. козака (козак,
шкоропад, Прищепа 2004; козак 2012; 2016;
Ткач 2016). з 2015 р. експедиція продовжила ді-
яльність під керівництвом А.в. Панікарсько-
го (Петраускас та ін. 2016), з 2018 р. експедицію
очолює о.С. Милашевський.
за період вивчення пам’ятки розкопано
площу понад 0,3 га, досліджено майже дві сот-
ні різночасових об’єктів (від пізнього палео-
літу до литовсько-польської доби). з-поміж
різних археологічних культур чільне місце на
поселенні займають матеріали й об’єкти вель-
барської культури; останніх нині вивчено 54
(до третини від усіх досліджених). Метою цієї
публікації є опис унікального комплексу зна-
хідок з об’єкта 27 вельбарської культури.
ідея проекту, координація співпраці, зістав-
лення отриманих результатів і загальна комп-
лектація статті належить С.А. Горбаненку; іс-
торія дослідження пам’ятки, опис об’єкта 27 —
А.в. Панікарському; аналіз керамічного мате -
https://doi.org/10.15407/archaeologyua2018.02.080
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 2 81
ріалу — о.С. Милашевському. Типологічне ви-
значення й інтерпретацію скляної намистини
здійснила о.С. Дзнеладзе; Т.Ю. Гошко прове-
ла рентгенофлуоресцентний (спектральний)
аналіз виробу та проаналізувала співвідношен-
ня хімічних елементів. о.М. ковальчук зробив
ідентифікаційну експертизу й характеристику
іхтіологічних матеріалів, М.С. Сергєєва дослі-
дила остеологічні рештки трасологічними ме-
тодами і надала характеристику техніки ви-
готовлення з них частин набірної прикраси.
в.А. нестеровський розглянув рештки бурш-
тину методами інфрачервоного, спектроме-
тричного й оптичного аналізів. Авторами ін-
терпретацій матеріалів та пошуку аналогій до
них переважно є автори визначень.
Контекст знахідки. Котлован об’єкта 27
(рис. 2). Стратиграфія ділянки з об’єктом така
(зі сходу на захід). Потужність дернового шару
ґрунту з опідзоленого чорнозему — 0,07—0,10 м.
нижче знаходиться темно-сірий опідзолений
шар ґрунту на лесоподібних суглинках — 0,40—
0,52 м. на глибині 0,50—0,60 м від рівня денної
поверхні зафіксовано шар сірого опідзоленого
ґрунту на лесоподібних суглинках потужністю
близько 0,11 м. заповнен ня котловану об’єкта
складає сірий опідзолений ґрунт. лесовий ґрунт
(«материк») трапився на глибині від 0,61 до
0,74 м (рівень виявлення котловану об’єкта).
Глибина котловану у різних його точках (м): 0,37
(захід) — 0,51 (схід), 0,25—0,38 (південь) — 0,46
(північ) і 0,47—0,48 у центральній частині. До-
лівка — щільна, гумусована, добре утрамбована.
об’єкт має субквадратну форму площею
8,66 м2. Стіни орієнтовані за сторонами світу, з
невеликим поворотом периметра близько 5° на
схід. Східна й західна сторони котловану від-
носно рівні, близько 2,5 м завдовжки. Північ-
на сторона також рівна, має довжину близько
3,0 м. Південна сторона має довжину близько
2,7—2,9 м, в центральній частині вигнута на-
зовні — вирізана невелика ніша заокругленої
форми, вірогідно, вхід. кути котловану доволі
виразні: північно-західний і північно-східний
наближені до 90°; південно-західний — близь-
ко 130°, а південно-східний — близько 100°,
дуже заокруглений. Північно-східний кут має
овальну в плані форму.
Стіни котловану переважно прямовисні.
найбільш похилою є північно-східна частина,
що має плавний нахил донизу близько 130°, а
нижче на глибину 0,06—0,08 м — прямовисна.
Дещо похилі також західна стінка та північно-
західний і південно-західний кути.
Плотові стіни були обмазані глиною, від яких
залишилось 55 фрагментів обмазки, виявленої
в котловані житла. Споруда не мала слідів зни-
щення; найвірогідніше, господарі її залишили.
Рис. 1. Місце знаходження поселення Хрінники 1, на карті: 1 — україна; 2 — рівненська обл.; 3 — триверстова вій-
ськова топографічна карта шуберта
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 282
Керамічний комплекс житла, традиційно
для об’єктів вельбарського поселення, пред-
ставлений переважно ліпним посудом. Це гор-
щики столового та кухонного призначення.
кухонний посуд, як правило, товстостінний
(0,6—0,9 см завтовшки), має шерехату чи ком-
біновану обробку зовнішньої поверхні. Столо-
вий посуд переважно тонкостінний (менше за
0,6 см), поверхня добре загладжена, або зало-
щена. колір посудин переважно чорний, проте
трапляються оранжеві та червоні екземпляри.
основними домішками глиняного тіста є дріб-
нозерниста жорства, меншою мірою — органі-
ка, пісок і шамот.
Серед ліпного посуду більшість складають
горщики із загнутими до середини вінцями
(рис. 3, 1, 2), що належать до типу іА за р. во-
лонгевичем (Wołągiewicz 1993); є також горщи-
ки з відігнутими вінцями типу іС (рис. 3, 3),
фрагменти вази (рис. 3, 4), мисок (рис. 3, 5, 6)
і, можливо, кубка (рис. 3, 7).
Фрагменти гончарної кераміки представ-
лені посудинами і кухонного, і столового при-
значення. Переважно тонкостінні, виготовлені
з якісного, щільного глиняного тіста, в якому
основними домішками є жорства, органіка, пі-
сок, дрібний шамот. Серед форм представлені
горщики (рис. 3, 8, 9), ваза (рис. 3, 10), відкри-
ті миски (рис. 3, 11, 12). набір форм у цілому
притаманний для Хрінницького поселення.
кількісне співвідношення гончарної й ліп-
ної кераміки є важливим для датування. за
спостереженнями Д.н. козака (козак, шко-
ропад, Прищепа 2004, с. 106), в об’єктах по-
селення першої фази його існування (ступені
в
2
—С
1
, 160/180—210/230 рр.), гончарний по-
суд відсутній або представлений одинични-
ми екземплярами. на другій фазі (ступені С
2
—
С
3
, 230—330 рр.) кількість гончарного посуду
збільшилася і могла сягати половини чи навіть
дещо переважати ліпні форми. на фінальній
стадії (ступені С
3
—D
1
, приблизно 350—415 рр.)
гончарний посуд має значну перевагу над ліп-
ним — понад 80 % від загального обсягу.
обчислення кількості посуду проведено
двома способами: з урахуванням неорнамен-
тованих стінок і без (табл. 1). При першому ва-
ріанті підрахунку обсяг ліпного посуду складає
Рис. 2. об’єкт 27 — житло вельбарськї культури, план і розрізи: 1 — дерновий ґрунт / опідзолений чорнозем; 2 —
темно-сірий опідзолений ґрунт на лесоподібних суглинках; 3 — сірий опідзолений ґрунт на лесоподібних суглин-
ках; 4 — лесовий ґрунт
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 2 83
Рис. 3. Матеріали з об’єкту: 1—7 — ліпний посуд вельбарської культури; 8—12 — гончарний столовий посуд
Рис. 4. «намисто» з долівки жит-
ла, загальний вигляд (скляна на-
мистина — до відслоювання по-
верхневого шару)
85 %, що дає підстави датувати цей комплекс
першою фазою функціонування поселення.
Проте, при другому варіанті обсяг гончарно-
го посуду сягає 25 % керамічного комплексу
об’єкта 1, що уможливлює його датування дру-
гою фазою поселення, себто 230—330 рр. н. е.,
ступенем С
2
—С
3
. на це вказують і аналогії гон-
чарним посудинам із житла 27 в інших об’єктах
поселення. Так, аналогічні вази (рис. 3, 11) ві-
домі в житлах 48 (козак, шкоропад, Прище-
па 2004, рис. 34, 9), 79 (козак 2012, рис. 31,
6), 121 (козак 2016, рис. 13, 1), об’єкті 3/2015
(Милашевський та ін. 2016, рис. 6, 5) і культур-
ному шарі (козак 2012, рис. 78, 9). означені
об’єкти датовані другою фазою розвитку посе-
лення. Саме цим часом, найвірогідніше — кін-
1 Подібні розбіжності у 10—15 % при підрахунку кера-
міки з неорнаментованими стінками та без них за-
фіксовані й при аналізі матеріалів з об’єкта 3/2015
(Милашевський та ін. 2016).
Таблиця 1. Посуд житла 27 (див. рис. 3)
ознака
вид кераміки
ліпна Гончарна
вінця
Столові 19 4
кухонні 4 2
Денця
кухонні 6 3
Столові 9 2
Стінки посудин
неорнаментовані 174 25
орнаментовані 1 2
ручки 2 —
р а з о м, фр. 215 38
р а з о м, % 85 15
без урахування неорнаментованих стінок
р а з о м, фр. 41 13
р а з о м, % 75 25
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 284
цем ііі — початком IV ст. н. е. можна датувати
житло 27.
Порівняно невелика кількість гончарно-
го посуду, а також відсутність римських кера-
мічних імпортів, на нашу думку, може слугува-
ти показником невисоких статків мешканців
цього житла.
Матеріали й методи. у 2016 р. на поселенні
Хрінники 1 продовжено вибіркову фільтрацію
Рис. 5. намистина скляна: 1 — фото; 2 — схематична
розгортка поверхонь
Таблиця 2. Результати рентгенофлуоресцентного аналізу
скляної намистини, % (див. рис. 5)
оксиди зразок 1 зразок 2
NaO <0,314 <0,323
MgO 0,988 0,534
Al
2
O
3
5,777 6,844
SiO
2
61,780 78,828
P
2
O
5
1,803 0,08
SO
3
0,269 0,19
K
2
O 0,679 0,262
CaO 10,720 5,828
TiO
2
0,621 0,295
Cr
2
O
3
0,003 0,009
MnO 8,018 1,641
Fe
2
O
3
6,029 3,819
NiO 0,012 0,007
CuO 0,131 0,064
ZnO 0,025 0,064
SrO 0,075 0,068
ZrO
2
0,024 0,016
SnO
2
0,094 0,066
Sb
2
O
3
0,277 0,267
BaO 0,287 0,101
PbO 1,924 0,869
ґрунту з заповнення археологічних об’єктів.
Матеріал отримано завдяки фільтрації ґрунту
з долівки об’єкта 27. Для цього використано
звичайну антимоскітну сітку з коміркою 1,0 ×
1,0 мм. Фільтрація відбувалась у два етапи: за-
вдяки флотації було отримано легку фрак-
цію (рослинного походження); промиванням
отримано важку фракцію дрібних решток при-
родного походження (у тому числі дрібні зоо-
логічні рештки), а також седименти, що ма-
ють відношення до людської діяльності (у тому
числі артефакти; див., напр.: Горбаненко 2016).
Фільтрацію ґрунту проведено переважно зу-
силлями студентів-практикантів Східноєвро-
пейського національного університету імені
лесі українки. надалі зразки надійшли на руч-
не перебирання.
у результаті опрацювання важкої фракції
отримано у тому числі доволі цікавий комп-
лекс дрібних артефактів: скляну намисти-
ну, три риб’ячих хребці з просвердленими по-
середині отворами, два невеликих фрагмен-
ти бурштину розмірами близько 2,0—2,5 мм
(рис. 4). Ще два фрагменти бурштину розміра-
ми від 5,0 мм отримано у ході досліджень за-
повнення об’єкту класичними методами в ар-
хеології. на стадії вивчення матеріали піддано
таким аналізам: намистина скляна — типоло-
гічний, спектральний; хребці риби з отвора-
ми — ідентифікаційний, трасологічні методи;
фрагменти бурштину — інфрачервоний (іч),
спектрометричний, оптичний. на стадії інтер-
претації отриманих даних використано порів-
няльний і картографічний методи.
Намистина скляна (рис. 5). Гексаедрична
(кубоподібна) намистина з темного (коричне-
вого?) скла зі слідами сильної іризації. розміри
3,0 × 3,5 мм; діаметр каналу становить близько
0,8 мм. близька до типу Алєксєєва 137 (Алек-
сеева 1978, с. 70—71).
Хімічний склад намистини визначено
на рентгенофлуоресцентному спектрометрі
ELVAX Light. Аналізи взято з різних поверхонь
намистини різного стану збереженості. зра-
зок 1 знято безпосередньо з іризованої поверх-
ні намистини. зразок 2 отримано з грані на-
мистини, де поверхневий іризований шар ві-
дійшов (табл. 2). результати проаналізовані за
критеріями, виділеними в науковій літерату-
рі, для встановлення якості та кольору (напр.:
безбородов 1956; Щапова 1983, Галибин 2001).
Хребці риби з отворами (рис. 6; табл. 3). на при-
родничі визначення були передані три риб’ячих
хребці. По центру кожного з них є штучно зро-
блений наскрізний отвір для нанизування окре-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 2 85
мих хребців у зв’язку і формування намиста. ви-
значення систематичної належності остеологіч-
них решток проведені за загальноприйнятою
методикою (лебедев 1960) шляхом порівняння
кісткових фрагментів із використанням порів-
няльної остеологічної колекції відділу палеон-
тології національного науково-природничого
музею нАн україни. за результатами визначен-
ня встановлено, що ці хребці походять із перед-
хвостового відділу хребта (vertebrae precaudales) 2
і належать щуці (Esox lucius). з огляду на розмі-
ри хребців (діаметр становить близько 3,0 мм),
вони належали одній трирічній особині неве-
ликих розмірів: її довжина становила 25 см або
більше, а маса — 0,4 кг або більше 3. Додамо, що
2 найменування елементів скелета узгоджені з но-
менклатурою й. лепіксаара (Lepiksaar 1994) і в. раду
(Radu 2005).
3 Для встановлення розмірів тіла риб складалася про-
порція, куди підставлялися відомості про розмір
ідентичних кісток досліджуваної і сучасної риб (ле-
бедев 1960). Припускаємо, що реконструйовані зна-
чення параметрів тіла можуть бути дещо занижені
(що пов’язано з певною недосконалістю методики,
оскільки різні елементи скелета риб неоднаково при-
датні для подібних реконструкцій). Слід враховувати
не лише лінійні розміри тіла, а й індивідуальний вік
особини, статевий диморфізм, характерний для виду
тощо.
Рис. 6. вироби з риб’ячих хребців (М — 10 : 1): 1—3, а—в — напрям «хвіст—голова»; макрофото слідів обробки кістки
щука — звичайний вид, поширений у прісних
водой мах сучасної україни (Мовчан 2011).
усі три хребці мають наскрізні округлі отво-
ри, проте їхня форма дещо відхиляється від
правильної круглої (рис. 6). Такі отвори могли
пробити тонким вістрям (шилом або голкою).
у радіальному напрямку від отворів подекуди
простежуються ледве помітні борозенки, які
можна прийняти за сліди доволі тривалого кон-
такту поверхні з ниткою або тоненькою мотуз-
кою. бокові сторони і торці відполіровані, при-
чому характерні сліди грубого абразиву відсутні.
Повне загладжування поверхні до блиску могло
відбутися лише при контакті виробу з м’яким
абразивом (тканина, шкіра). було таке поліру-
вання навмисним чи випадковим, встановити
неможливо. Маємо на увазі, що скоріше за все,
загладжені поверхні могли утворитися в резуль-
таті постійного тертя предметів об тканину одя-
гу. Тим не менше, зауважимо, що у низці випад-
Таблиця 3. Розміри риб’ячих хребців, мм (див. рис. 6)
№ /
позиція
а б в d отвору
1 2,56 2,28 2,57 0,75
2 2,78 2,48 2,80 0,61
3 2,79 2,52 2,84 0,54
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 286
кова поліровка могла відбуватися лише на біч-
них гранях, тоді як її походження на поверхнях,
спрямованих у напряму нитки, насамперед на
торцях, залишається під питанням. вірогідно,
полірування бокових частин хребців було ціле-
спрямованим, для надання їм конкретної фор-
ми під час виготовлення намистини. на під-
твердження цієї думки може свідчити той факт,
що подібні намистини, але більші за розмірами,
з пам’яток інших хронологічних періодів мають
такі самі сліди обробки бічних сторін.
Фрагменти бурштину. Досліджено два фраг-
менти бурштину невеликих розмірів з проми-
вання (близько 2,0—2,5 мм) і два фрагменти,
що надійшли із розкопок класичними метода-
ми. вони мають сліди дії температурних коли-
вань. Помітних слідів обробки немає, натомість
помічені свіжі сліди сколювання. колір бурш-
тину жовто-помаранчевий. оптично — ізотроп-
ний, показник заломлення — 1,544, іч-спектри
цих уламків знаходяться в межах 1900—400 см–1
(найінформативнішої для викопних смол) по-
дібні до бурштину з родовищ рівненської обл.
Спостерігаються чіткі смуги поглинання в ін-
тервалах (см–1): 1740—1680; 1650—1640; 1595—
–1
Рис. 7. інфрачервоні спектри фрагментів бурштину
1490, 1390—1380; 1350—1340; 1270—1160; 1050—
1045; 1020—985; 937—930; 860—840; 750—730
(рис. 7). враховуючи це, досліджені зразки
можна зарахувати до бурштину місцевого по-
ходження. Фрагменти не мають слідів оброб-
ки (що цілком пояснюється їхніми незначними
розмірами), або транспортування.
Хрінники знаходяться у Прип’ятському ба-
сейні балтійсько-Дніпровської бурштинової
субпровінції (Мацуй, нестеровский 1995; ви-
шневський, кушнір 2007). у природному заля-
ганні на цій території бурштин трапляється в
багатьох проявах на глибинах від поверхні до
5,0 м від поверхні (нестеровський 2008).
Результати й інтерпретація. Перед детальним
розглядом та інтерпретацією отриманих мате-
ріалів зауважимо, що раніше було опубліко-
вано випадкові знахідки намиста з Хрінників
(козак, Гопкало 2011). за статтею, умови зна-
ходження матеріалу невідомі. отже, описува-
ний нами комплекс артефактів вигідно відріз-
няється на цьому фоні чіткою фіксацією архео-
логічного контексту.
Скляна намистина відіграє роль хроноін-
дикатора об’єкта. Подібні вироби дослідники
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 2 87
датують іі—ііі ст. н. е. (Алексеева 1978, с. 70—
71). у зібранні М. Моньчиньської подібні на-
мистини зараховані до групи Хі, типи 104—107
і датовані стадією С
2
європейської хроноло-
гії (Tempelmann-Mączyńska 1985, S. 35, Taf. 2:
104—107). Таке датування добре узгоджується і
з результатами аналізу керамічного комплексу,
за яким житло зараховане до другої фази існу-
вання поселення — 230—330 рр. н. е., імовірні-
ше — кінець ііі — початок IV ст. н. е. (рис. 8),
що відповідає ступеню С
2
—С
3
.
намистини такої форми знайдено в комп-
лексах іі—ііі ст. н. е. античних міст Північ-
ного Причорномор’я (Алексеева 1978, с. 70—
71), у похованні 50 черняхівського могильни-
ка Холмське одеської обл. (Гудкова, Фокеев
1984, с. 79, 83, рис. 23, 10), серед сарматських
старожитностей: Маяки, поховання 8; бузов-
ка, група 3, курган 3, поховання 1 (Simonenko,
Marčenko, Limberis 2008, Taf. 146, 1c; 142, 5).
загалом намистини близьких до нашої ти-
пів були у вжитку у іі—IV ст. н. е. на значних
територіях європи, включаючи й ареали вель-
барської та черняхівської культур (рис. 9).
надзвичайно цікавими для аналізу вияви-
лися результати рентгенофлуоресцентного
аналізу. останнім часом цей неруйнівний ме-
тод аналізу хімічного складу речей набув зна-
чного поширення. Тому, з огляду на невеликі
розміри й погану збереженість намистини, ми
вирішили проаналізувати скло, не проводячи
спеціальної підготовки проби, яка б повніс-
тю зруйнувала виріб. були зроблені аналізи
патини, що вкриває всю поверхню намисти-
ни (зразок 1), та в місці відшарування патини
(зразок 2). Перше, що впадає у вічі й насторо-
жує — це малий вміст натрію в обох зразках,
адже він є одним зі склоутворюючих елементів
(див. табл. 2).
Поясненням цьому могла бути іризація на-
мистини. Тому, щоб з’ясувати, яка різниця у
кількості натрію в складі іризованої та цілої
поверхонь археологічного скла, ми долучили
пробні аналізи зразка скла з пос. комарів чер-
няхівської культури (чернівецька обл.; нач.
о.в. Петраускас). в аналізі, що був проведений
з іризованої поверхні, кількість натрію вияви-
лася 6,926 %, а з очищеної від забруднень по-
верхні вміст Na вже збільшився на 10 %. осно-
вною вимогою для проведення точного аналізу
є пласка, однорідна за складом поверхня про-
би. Тому для наступного аналізу скло було по-
дрібнене в механічній ступці до порошкопо-
дібного стану й спресоване в таблетку під тис-
Рис. 8. Датування об’єкта 27 вельбарської культури
ком у 20 тонн. у результаті аналізу однорідної
проби показники натрію досягли 19,4382 % 4.
Таким чином, ми впевнилися, що встанови-
ти кількість натрію в іризованому склі намис-
тини і, відповідно до цього, тип самого скла
вкрай складно. Але, маючи як приклад скло з
комарова, можемо припустити, що вміст на-
трію у склі намистини міг становити близько,
чи навіть більше 10 %. Додатковим аргумен-
том, вважаємо, може виступати стан збереже-
ності намистини, що свідчить про доволі низь-
ку якість виробу. Адже значна концентрація
натрію в складі призводить до іризації та руй-
нування скла.
вміст кальцію і силіцію (відповідно 5,828 %
і 78,828 %) вказують на те, що намистина ви-
готовлена з натрієво-кальцієво-силікатного
скла (Na—Ca—Si). Саме такий склад дослідни-
ки вважають базовою формулою давнього скла
(Щапова 2015, с. 20).
Стосовно кольору намистини, то мож-
на знову-таки лише висловити припущен-
ня, з огляду на її погану збереженість. інколи
колір патини може вказати на присутність у
склі елементів-фарбників. Патина на склі, ко-
тре забарвлене чи знебарвлене марганцем має
коричневий колір (Галибин 2001, с. 92). До-
сліджувана намистина якраз вкрита темно-
коричневою патиною. Аналіз показав присут-
ність у складі 1,641 % MnO. за в.о. Галібіним
марганець, як іонний фарбник, дає забарвлене
прозоре скло, навіть при високих концентра-
ціях. А якщо у склі присутнє залізо (іон Fe2+)
марганець виступає як знебарвлювач (Галибин
2001, с. 38). у намистині маємо 3,819 % залі-
за. Для знебарвлення содового скла марганець
почали використовувати із іі—ііі ст., що добре
узгоджується з датою досліджуваної пам’ятки.
з іншого боку, в склі, зафарбованому в корич-
невий колір, марганець не використовували як
знебарвлювач (Галибин 2001, с. 30).
4 Аналізи проведено в ході підготовки звіту про дослі-
дження комарова у 2017 р. (Петраускас та ін. 2018).
Принагідно, висловлюємо вдячність начальнику
експедиції за можливість скористатися неопубліко-
ваними даними.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 288
отже, найімовірніше, намистина була виго-
товлена зі скла, колір якого наближався до ко-
ричневого (Щапова 1983, с. 35; Галибин 2001,
с. 36). Цей показник підтверджує попереднє
візуальне визначення кольору намистини і до-
зволяє доповнити характеристику типу 137 у
класифікації є.М. Алєксєєвої.
Також важливо наголосити, що в складі скла
намистини присутній алюміній у досить висо-
кій концентрації (6,844 %), що відображає гео-
хімічну особливість складу вихідної сировини,
насамперед піску (Галибин 2001, с. 26).
Що стосується риб’ячих хребців з отвора-
ми, для періоду першої половини і тис. н. е.
на території європи, дослідники досі не роз-
глядали їх як імовірні намистини (див., напр.:
Алексеева 1975; 1978; Tempelmann-Mączyńska
1985; Гопкало 2008; Стоянова 2006; Дзнеладзе
2016 та ін.). Що й не дивно, оскільки такі зна-
хідки майже відсутні, а навіть ті, що потрапля-
ли до рук дослідників, могли бути неправиль-
но інтерпретовані 5. Тим не менше, риб’ячі
хребці з отворами мають широкий культурно-
хронологічний спектр (Makowie cki 2003;
Makowiecki, Makowiecka 2017).
у матеріалах могильників вельбарської куль-
тури на території сучасної Польщі зафіксовано
5 насправді отвори нотохорди мають діаметри у кіль-
ка мікронів і не можуть бути виявлені без спеціаль-
ної апаратури. крім того, їхня переважна більшість з
віком заростає (О. К.).
Рис. 9. Хрінники 1 в контексті археологічних культур пізньоримського часу, котрі
знаходять відображення в матеріалах пам’ятки
одиничні випадки знахідок хребців риб у похо-
ваннях. Так, у тілопальному похованні 1/1968 на
могильнику Яворже (Jaworze, pow. Wąbrzeźno),
інтерпретованому як поховання вершни-
ка, було знайдено набір знахідок, у тому чис-
лі й «об’єкти престижу». До інвентаря входи-
ли: шпори, залишки посудин, виробів з брон-
зи і скла, фрагменти браслету і гребеня з кістки
чи рогу. з-поміж знахідок на особливу увагу за-
слуговують рештки тваринного походження:
зуб викопної акули, а також хребець лососевих
розмірами до 10 мм (Hahuła, Kurzyńska 1999;
Skóra 2008, ryc. 4; Janowski, Kurasiński, Skóra
2010, s. 704—705, ryc. 3). за описом і рисунком
неможливо встановити, чи був у хребці отвір,
чи ні. Так чи інакше, звертає на себе увагу той
факт, що така «непоказна» річ, як риб’ячий хре-
бець, знаходилась разом з доволі «статусними»
речами. за даними А. коковського, хребці риби
походять з деяких поховань могильника Масло-
менч 15 (Masłomęcz, pow. Hrubieszów) 6. Подібні,
теж одиничні, знахідки відомі і з пам’яток пше-
ворської культури 7.
6 Повідомлення автора в ході листування. А. коков-
ський вказав також, що ці хребці мають «природні»
отвори. у монографії, присвяченій публікації мас-
ломенцької групи пам’яток, досліджених до 1995 р.,
такі знахідки не наведені (Kokowski 1995). однак,
дослідження тривають дотепер.
7 Повідомлення А. коковського в ході листування.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 2 89
Для обох категорій пам’яток черняхівської
культури такі знахідки нам не відомі (див.,
напр.: Гопкало 2008).
за сарматської доби відомі такі вироби 10—
20 мм завбільшки, але тотожні у виконанні.
один із них походить із сарматського похован-
ня в чугуно-крепинці (шахтарський р-н, До-
нецька обл.) (Simonenko, Marčenko, Limberis
2008, Taf. 65, 9). Ще одна подібна знахідка по-
ходить з передмістя пізньоскіфського городи-
ща червоний Маяк (бериславський р-н, Хер-
сонська обл.; випадкова знахідка, не опуб-
лікована). Подібна знахідка виявлена й на
більському городищі в урочищі Царина Мо-
гила у ході фільтрації ґрунту з приміщення 1,
виявленого під валом великого більського
городища, яку дослідники попередньо дату-
ють другою чвертю — серединою VI ст. до н. е.
(Гречко, крютченко 2017). намистина з хреб-
ця риби мала діаметр близько 7,0—8,0 мм з на-
скрізним отвором посередині та слідами полі-
рування поверхонь (знайдено також одну бісе-
рину діаметром близько 1,5—2,0 мм і фрагмент
однієї намистини кремового кольору діамет-
ром близько 4,0—5,0 мм). Цікаво зауважити,
що, за гарної збереженості остеологічних ма-
теріалів, в заповненні не виявлено інших ре-
шток іхтіологічного походження (Гречко, Гор-
баненко 2017).
найдавніші відомі нам знахідки таких хреб-
ців походять з матеріалів афанасьївської куль-
тури ііі—іі тис. до н. е. на Алтаї, на території
південного Сибіру. Там відомі знахідки намис-
та з хребців осетрових риб, а також і зі щуки
(Афанасьєва гора). втім, там їх використову-
вали в низці разом з прикрасами з інших ма-
теріалів природного походження (кам’яні на-
мистини, мушлі Corbicula fluminalis, підвіска з
кігтями, пташині кістки; вадецкая 1986, с. 20).
народи Сибіру й досі активно використовують
такі вироби в етнографічних прикрасах 8 (Ми-
хайлова 2006, с. 88, 108).
нині завдяки промиванню заповнення
об’єк тів на археологічному комплексі давньо-
руського часу поблизу с. виповзів (чернігів-
ська обл.) виявлено щонайменше зо два десят-
ки риб’ячих хребців з отворами, але набагато
більших розмірів (дослідження в.М. Скоро-
хода 2015—2016 рр.; не опубліковано). Хоча
нині знахідки таких хребців, які могли слугу-
8 Також див. http://vesti-yamal.ru/ru/vjesti_jamal/
natsionalnyie_traditsii_i_uroki_vospitaniya_iz_
proshlogo_dusha_tundryi_raspahnulas_v_okrujnoy_
stolitse155220. на ці дані звернула нашу увагу
А.в. вейбер.
вати прикрасами (частинами низки намиста),
і нечасті, однак і поодинокими їх теж назвати
не можна. Приклади Хрінників 9 (а також ін-
ших пам’яток, де було застосовано фільтрацію
ґрунту) переконливо доводять, що такий ма-
теріал можна виявити навіть на поселенських
пам’ятках за умов підвищення ретельнос-
ті проведення археологічних досліджень. Такі
одиничні знахідки походять і з інших пам’яток.
один із таких прикладів відомий і з поселен-
ня Ходосівка-рославське, що з ґрунтовною
аргументацією інтерпретований дослідни-
ками як амулет (Готун, Сухонос 2014, с. 62;
рис. 6, 3). Дослідженнями 2017 р. на території
Митрополичого саду національного києво-
Печерського історико-культурного заповід-
ника під керівництвом С.П. Тараненка, також
із застосуванням фільтрації ґрунту, в об’єкті
XIII—XIV ст. виявлено два хребці з отворами
розмірами до 7,0 мм в діаметрі (один фрагмен-
тований). за матеріалами археологічних дослі-
джень ААе іА нАн україни під керівництвом
Г.Ю. івакіна по вул. кирилівська, 37, 2016 р.,
хребці різних розмірів із отворами виявлено у
шарах Хі і XVIII ст. Список знахідок на посе-
ленських пам’ятках другої половини і — пер-
шої половини іі тис. можна продовжувати 10.
взагалі, обставини з фіксацією таких дріб-
них артефактів на некрополях складають-
ся дещо краще, зважаючи на підвищену увагу
учасників експедиції до заповнення досліджу-
ваних об’єктів. оскільки за цими матеріалами
аналогії практично відсутні, зростає імовірність
певної винятковості знахідки в Хрінниках.
вважаємо, що феномен використання риб’я-
чих хребців як складових намиста та інших на-
бірних прикрас у давніх людей, нині недооціне-
ний переважно через суб’єктивні обставини.
Просвердлені риб’ячі хребці більших роз-
мірів знаходять зрідка і на середньовіч-
них могильниках. Так, за спостереженнями
С.о. Плетньової, у похованнях ранніх болгар
на волзі трапляються такі вироби, інтерпрето-
вані дослідницею як амулети (Плетнева 1981,
с. 78). Так само, амулетами, називають такі
знахідки в поясних торбинках у костюмі дав-
9 за результатами промивання частини заповнення
об’єкта 24 давньоруського часу, також виявлено
фрагмент риб’ячого хребця з отвором посередині і
слідами обробки по краях.
10 у 2017 р. методами фільтрації ґрунту навіть у запов-
ненні об’єкта козацької доби (XVII ст.) на поселенні
кицівка 1 було виявлено заготовку для намистини з
риб’ячого хребця, розмірами близько 10 мм (Харків-
ська обл.; дослідження в.і. квітковського).
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 290
ніх тюрків Алтаю Г.в. і в.Д. кубарєви (куба-
рев, кубарев 2009, с. 159).
разом зі стандартним визначенням такого
хребця значних розмірів з воїнської Греблі як
амулета, М.С. Сергєєва з певною обережністю
запропонувала прагматичнішу інтерпретацію
цього виробу як ґудзика (Сергєєва 2015, с. 55).
Під час зооархеологічних досліджень ку-
хонних решток з території Дубенського Спасо-
Преображенського монастиря (рівненська обл.,
україна), в шарах XVI ст. виявлено два досить
крупних хребці щуки зі слідами обробки. Про-
свердлені отвори й насічки ножем на бічних
сторонах кісток були зроблені, ймовірно, не-
вдовзі після приготування й споживання риби.
етнографічною аналогією для таких предметів
є їх використання як намистин у виробництві
різних видів жіночих прикрас. Деякі майстри і в
україні й за кордоном досі практикують тради-
ції їх виробництва, що включає етапи термічної
обробки й тимчасового замочування риб’ячих
кісток. намисто з таких хребців експоноване в
краєзнавчому музеї м. лабитнаги (росія). Пер-
форовані хребці могли бути також використані
для ситуативного ремонту чоток або рахівниці
(Gorobets et al. 2017).
загальним підсумком огляду публікацій да-
них про знахідки риб’ячих хребців з отворами
можна вважати їх інтерпретацію як «намис-
тин / підвісок / амулетів / ґудзиків», викорис-
товуваних для доповнення костюму давніх лю-
дей 11. зважаючи ж на різницю в розмірах між
знахідками, відомими за аналогіями (близько
1,0 см і більше) і знайденими у вельбарському
житлі в Хрінниках, вважаємо, що останні слід
зарахувати до рангу дрібніших частин набір-
них прикрас. Приблизно такі розміри мають
скляні вироби, які дослідники різних періодів і
пам’яток традиційно зараховують до бісеру.
зауважимо, що використання прикрас біоло-
гічного походження загалом могло бути пошире-
11 експериментальним шляхом встановлено, що най-
придатнішими для подальшого естетичного оформ-
лення є хребці з хвостової частини риб, оскільки
вони мали найбільш пропорційні форми після ви-
далення відростків. Цікаво також і те, що з хребців
щуки відростки відрізати було легше (на відміну від
хребців карася), і вони не залишили жодних слідів
після видалення. Після відварювання отвори посе-
редині легко можна було пробити не лише метале-
вим, але навіть і дерев’яним вістрям. Спроба фарбу-
вання виробу лушпинням цибулі дала рівномірний
естетичний коричневий колір. Втім, таке фарбуван-
ня нестійке, і за спостереженнями, при використанні
сходить приблизно за рік (В. Н.). Принагідно дякуємо
А.в. вейбер за надану можливість скористатися нео-
публікованими матеріалами експерименту.
ним явищем, яке через збереженість зафіксувати
складніше. Так, у ході дослідження ґрунтового
могильника вельбарської культури Пятровичі /
бєлая Гора (Жабінський р-н, брестська обл., бі-
лорусь) під керівництвом в.Г. бєлявца в дитячо-
му інгумаційному похованні 49 12 виявлено низ-
ку намиста, до складу якої (поряд зі скляними
намистинами і бурштиновою підвіскою) входи-
ли намистини, виготовлені з кісточок вишні або
сливи-дички (визначення автора досліджень).
Саме ж поховання за інвентарем вчений зарахо-
вує до рівня вище середнього, з-поміж дослідже-
них на могильнику (белявец 2006; 2006а). Себто,
важливішим був естетичний загальний вигляд
низки, а не вартість її складових.
Дрібні фрагменти бурштину лише за їхньою
формою неможливо ідентифікувати як арте-
факт (-и?). Тому в цьому випадку надзвичайно
важливі умови наявності комплексу всіх цих
знахідок; усі вони походять з придолівкового
шару ґрунту з житла (так званого натопту). че-
рез це існує велика ймовірність того, що всі чо-
тири вироби з отворами знаходились на одній
низці, а дрібки бурштину залишились від яко-
їсь прикраси з тої самої низки.
на користь того, що це не випадкова інвазія
дрібного бурштинового брухту, а фрагменти ви-
робу, опосередковано свідчить і відсутність ін-
ших знахідок бурштину на поселенні не лише
вельбарського часу, а й загалом. крім того, сві-
жі сліди сколювання вказують на те, що, воче-
видь, початковий розмір був більшим.
на думку б. контного, бурштин поширю-
вався серед населення вельбарської культури
від племен західних балтів (литовське узбе-
режжя балтики). бурштин транспортували як
сировину та обробляли локально в межах окре-
мих домогосподарств. на користь цієї думки
свідчить невисока якість намистин із буршти-
ну серед населення південно-східних регіонів
європи (Kontny 2017, s. 123).
Твердження про місцеве походження бурш-
тину, який, здогадно, був використаний для ви-
готовлення прикраси, важливе з огляду на те,
що у науковій літературі панує теза про прибал-
тійське походження бурштинових прикрас, на-
приклад, у матеріалах черняхівської культури
(див., напр.: Гопкало 2008, с. 6). однак, дослі-
дження базуються на типологічному аналізі ма-
12 у похованні 49 виявлено рештки дитини 0—2 ро-
ків (ранній Infans I). Автор визначень: д-р М. Стана-
шек (M. Stanaszek), Державний археологічний музей
у варшаві (Państwowe Muzeum Archeologiczne). При-
нагідно дякуємо к.і.н. в.Г. бєлєвцу за надану можли-
вість скористатися неопублікованими матеріалами.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 2 91
теріалу; досі нам невідомо жодного опублікова-
ного аналізу виробів із бурштину для першої по-
ловини і тис. н. е. на території Східної європи.
у статті б. контного, із посиланням на антич-
ного географа і ст. н. е. Філемона (Philemon),
йдеться про те, що, окрім території Самбій-
ського півострова, є два родовища бурштину
й на території Скіфії (Kontny 2017, s. 122). Ціл-
ком імовірно, що одне з цих родовищ було роз-
ташоване на території волині, куди згодом про-
сунулися племена вельбарської культури.
вироби з бурштину різноманітних форм у
римський період були добре відомі носіям вель-
барської й черняхівської культур. у римський
час домінували сферичні, циліндричні, спло-
щені бочкоподібні, сегментоподібні та корот-
коциліндричні з виступаючими торцями бурш-
тинові намистини тощо (рис. 10; Tempelmann-
Mączyńska 1985; Стоянова 2006; Гопкало 2008).
Сарматам притаманні менш різноманітні на-
бори бурштинового намиста (Дзнеладзе 2016,
с. 9). Як у поліетнічних могильниках криму, так
і в черняхівських пам’ятках поширеними були
вісімкоподібні підвіски (Стоянова 2006, с. 107;
Гопкало 2008, с. 67). Грибоподібні бурштино-
ві підвіски прийнято вважати етнічним марке-
ром черняхівської культури (Мастыкова 1999,
с. 172; Гопкало 2008, с. 67). за спостереження-
ми дослідниць, які вивчали намисто, варвар-
ському населенню властиве використання від-
ремонтованих бурштинових намистин, а також
прикрас, виготовлених з уламків і зіпсованих
намистин, що свідчить про цінність буршти-
ну і дбайливе ставлення до таких виробів у вар-
варському середовищі (Алексеева 1978, с. 22;
Стоя нова 2006, с. 107; Гопкало 2008, с. 68).
отвір у скляній намистині становить
0,92 мм; отвори у виробах з риб’ячих хребців —
0,54—0,75 мм. Максимальна пропускна спро-
можність для нанизування становить діаметр
мінімального отвору — 0,54 мм. нині знахідки
цілих низок намиста нам невідомі, тому гово-
рити про типові матеріали для шнурків, а також
їхні діаметри, за прямими даними неможливо.
Тим не менше, виготовлення ниток з різних
матеріалів і різної якості у той період під сумнів
не ставиться. До прикладу, вивчення пряжі тка-
нин вельбарської культури демонструє високу
якість льняних тканин. льняна нитка мала се-
редню товщину від 0,45 до 0,75 мм, незалежно
від того, в основі чи в нитці. А шерстяні ткани-
ни в основі завжди тонші, ніж у тканині. нитки
в Z-скрутці мають середню товщину від 0,10 до
1,33 мм. у середньому ж, більшість таких тка-
нин має товщину 0,50 мм. Подібні характерис-
Рис. 10. бурштин: зведена таблиця форм прикрас,
характерних для римського часу (за: Tempelmann-
Mączyńska 1985; Стоянова 2006; Гопкало 2008)
тики мають нитки в S-скрутці. з таких ниток
виготовляли делікатні вироби, з ефектних тка-
нин (Maik 2012, s. 73).
Для черняхівської культури такі дані досі
можна вважати одиничними. Так, товщину
досліджених ниток з поховання 3 могильника
романьківці визначено у 0,40—0,50 мм, а з мо-
гильника одая — поховань 21 — 0,25—0,50 мм
і № 23 — 0,14—0,25 мм (чернівецька обл., до-
слідження Г.Ф. нікітіної; камелина, биркина,
Мамонова 2017); товщину нитки з поховання
у лавриківці визначено в 0,20—0,30 і 0,50 мм
(Полтавська обл., дослідження о.б. Супру-
ненка; визначення С.в. Маєвської; Гопкало
2017, с. 24—25).
відповідно, переважну більшість ниток
можна було використати як шнурки для низок
такого намиста.
Прикінцеві положення. завдяки фільтрації
ґрунту з об’єкта на поселенні вперше знайде-
но частину комплексу з низки намиста. Скля-
на намистина такого типу на поселенні була
виявлена вперше. Фрагменти бурштину, що
напевно походять від якоїсь прикраси, — за-
галом є першою знахідкою на пам’ятці, що
засвідчує існування бурштинових виробів як
таких у період існування тут вельбарського по-
селення; хоча прикраси з бурштину й не є ди-
виною для того періоду. із об’єкту походять
також перші знахідки набірних прикрас, ви-
готовлених із дрібних риб’ячих хребців. зна-
хідки таких речей взагалі є першими не лише
на вельбарських пам’ятках, але й у культурно-
хронологічному оточенні. Додамо також, що й
сам комплекс знахідок, який з високою долею
ймовірності можна інтерпретувати як частину
однієї низки, — нечаста знахідка на поселен-
ських пам’ятках цього періоду.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 292
оскільки житло не мало слідів знищення,
логічно припустити, що намисто археологізу-
валось у результаті повсякденної життєдіяль-
ності. Тобто, низка випадково розірвалася і по-
трапила на долівку, після чого, ймовірно, гос-
подарі зібрали переважну більшість намистин,
ті, які змогли знайти. у такому разі, напевно,
на долівці мали лишитись найнепримітніші
екземпляри з місця розриву нитки, що не ста-
новили центральної частини низки (рис. 11).
опосередковано про це свідчать і обмежений
набір знахідок, і їхні незначні розміри 13.
навряд чи непоказні за формою, розмірами
та кольором вироби з хребців риби могли бути
власне прикрасою, на якій хотіли концентру-
вати увагу. Тому, як інтерпретацію, можемо за-
пропонувати їхнє використання як свого роду
розподільників між атрактивними екземпля-
рами. у такому випадку, низка могла складати-
ся з кількох красивих намистин, підвісок тощо,
відстань між якими регулювали дрібними ви-
робами з риб’ячих хребців. на відміну від будь-
яких виробів, які вважають витворами професі-
оналів (намисто зі скла, бурштинові прикраси
тощо), для їхнього власника такий «бісер» ні-
чого не коштував, окрім трудовитрат. зважаю-
чи на визначення ймовірного місцевого похо-
дження бурштину, збільшується й вірогідність
того, що прикраси з останнього також могли
бути виготовлені власноруч, непрофесіоналом.
Таким чином можна було виготовити відносно
дешеву низку (намисто / браслет? 14) переважно
з «власної» сировини з окремими включеннями
13 за підрахунками, суцільно заповнена низка в одну
нитку, мінімального розміру яку можна було б зняти
через голову (близько 60 см завдовжки), могла скла-
датися з близько двох сотень намистин і бісерин по-
дібних розмірів (близько 3,0 мм).
14 з позицій здорового глузду, напевно, низка все ж не
могла бути браслетом, оскільки такі речі у людей, які
працюють руками, знаходяться під постійними руй-
нівними впливами.
Рис. 11. ймовірна реконструкція використання намис-
та в одній низці
готових професійних виробів, собівартість якої
залежала від матеріальних можливостей потен-
ційного власника. Перевага ж у знахідці дрібних
виробів із хребців риби також у цілому узгоджу-
ється зі спостереженням, висловленим за ана-
лізом археологічних матеріалів, про невисокі
статки мешканців житла.
Таким чином, за результатами аналізів
окремих категорій, а також сукупно, вироб-
ництво таких прикрас цілком можна визначи-
ти як місцеве (у широкому розумінні), з вико-
ристанням намистин, що потребували профе-
сійного виробництва, у комбінації з виробами
явно домашнього виробництва (з місцевої де-
шевої сировини і з використанням простих
технологій).
Додамо також, що всі виявлені нами виро-
би в низці були в одній кольоровій гамі, й, оче-
видно, у поєднанні мали виглядати достатньо
гармонійно.
висловлюємо вдячність за допомогу й кон-
сультації в.Г. бєлявцу, А.в. вейбер, о.в. Гоп-
кало, А. коковському, о.в. Петраускасу,
к. шкурі.
8
Алексеева е.М. Античные бусы Северного Причерномо-
рья. Свод археологических источников. Москва, 1975,
вып. Г1-12.
Алексеева е.М. Античные бусы Северного Причерно-
морья. Свод археологических источников. Москва,
1978, вып. Г1-12.
Антонович в.б. Археологическая карта волынской гу-
бернии. Труды ХІ археологического съезда. 1901,
с. 1—133.
безбородов М.А. Стекло в Древней руси. Химико-
технологическое исследование древнерусских сте-
кол и огнеупоров. Минск, 1956.
белявец в. Даследаванні 2005 г. на грунтовым могільні-
ку Пятровічы (белая Гара). Гістарычна-археалагічны
зборнік. 2006, № 21, с. 194—196.
белявец в. Папярэднія вынікі вывучэння грунтовага
мопльніка вельбарскай культуры Пятровічы (белая
Гара). Гістарычна-археалагічны зборнік. 2006, № 22,
с. 79—101.
бітковська Т.л. комплекси пам’яток верхньої течії
р. Стир (за підсумками охоронних досліджень Хрен-
никівського водосховища). Археологічні досліджен-
ня, проведені на території України протягом 80-х ро-
ків Державними органами охорони пам’яток та музея-
ми республіки (відп. ред. н.Г. ковганюк). київ, 1992,
с. 135—153.
вадецкая Э.б. Археологические памятники в степях Сред-
него енисея. ленинград, 1986.
вишневський о.А., кушнір С.в. бурштин україни. За-
писки Українського мінералогічного товариства. 2007,
т. 4, с. 128—130.
Галибин в.А. Состав стекла как археологический источ-
ник. Санкт-Петербург, 2001.
Гопкало о.в. бусы и подвески черняховской культуры.
киев, 2008.
Гопкало о.в. остатки одежды из погребений культуры
черняхов—Сынтана-де-Муреш. Археологія і давня
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 2 93
історія України. 2017, вип. 1 (22): Археологія: дослі-
дження, експерименти, реконструкції, с. 22—39.
Горбаненко С.А. Флотація й промивання як методи архе-
ологічних досліджень: реалії й перспективи. Пробле-
ми та відкриття. Археологія і давня історія України.
2016, вип. 1 (18): колекції наукових фондів інститу-
ту археології нАн україни, с. 137—144.
Готун і.А., Сухонос А.М. культові предмети з поселен-
ня Ходосівка-рославське. Археологія і давня історія
України. 2016, вип. 1 (18): колекції наукових фондів
інституту археології нАн україни. Проблеми та від-
криття, с. 55—68.
Гречко Д.С., Горбаненко С.А. Перший досвід фільтра-
ції ґрунту на більському городищі (ур. Царина Мо-
гила). Інтерпретація археологічних джерел: здобут-
ки та виклики (ред.-упорядн. А.в. корохіна). київ,
2017, с. 130—134.
Гречко Д.С., крютченко о.о. Дослідження в ур. Царина
Могила в 2016 р. Археологічні дослідження Більського
городища — 2016. 2017, с. 80—97.
Гудкова А.в., Фокеев М.М. земледельцы и кочевники в
низовьях Дуная I—IV вв. н. э. киев, 1984.
Дзнеладзе о.С. намисто та підвіски сарматів Північного
Причорномор’я. Автореферат дисертації канд. іст.
наук. київ, 2016.
камелина Г.А., биркина н.А., Мамонова А.А. Текстиль
в погребениях черняховской культуры в собрании
Государственного исторического музея. Археологія і
давня історія України. 2017, вип. 1 (22): Археологія:
дослідження, експерименти, реконструкції, с. 249—
257.
козак Д.н. Поселення неврів, слов’ян і германців на Сти-
рі. київ, 2012.
козак Д.н. Хрінники (шанків Яр) — пам’ятка давньої
історії волині. Дослідження 2010—2014 рр. київ,
2016.
козак Д.н, шкоропад в.в, Прищепа б.А. Давні землеро-
би волині (пам’ятка археології на Хрінницькому во-
доймищі). київ, 2004.
козак Д.н., Гопкало о.в. намисто з поселення вельбар-
ської культури біля с. Хрінники на волині та питан-
ня хронології пам’ятки. Oium. 2011, № 1: черняхів-
ська культура: матеріали досліджень, с. 97—106.
кубарев Г.в., кубарев в.Д. Поясные сумочки в костюме
древних тюрок Алтая. Погребальный обряд народов
Сибири и сопредельных территорий. 2009, вып. 1: Си-
бирский сборник, № 1, с. 155—161.
лебедев в.Д. Пресноводная четвертичная ихтиофауна ев-
ропейской части СССр. Москва, 1960.
Мастыкова А.в. о распространении янтарных
грибовидных бус-подвесок позднеримского време-
ни на юге восточной европы и в закавказье. Сто
лет черняховской культуре (глав. ред. М.И. Гладких).
киев, 1999, с. 171—202.
Мацуй в.М., нестеровский в.А. Янтарь украины (состо-
яние проблемы). киев, 1995.
Милашевський о., Горбаненко С., Діденко С., Сергєє-
ва М., Панікарський А., бітковська Т. комплексні
дослідження поселення вельбарської культури Хрін-
ники 1 (за матеріалами об’єкту 3 / 2015). Археологічні
дослідження Львівського університету. 2016, с. 34—65.
Михайлова е.А. Съемные украшения народов Сиби-
ри. Сборник Музея антропологии и этнографии. 2006,
вып. 51: украшения народов Сибири, с. 12—119.
Мовчан Ю.в. риби україни (визначник-довідник). київ,
2011.
нестеровський в.А. речовинний склад і гемологічна оцін-
ка українського бурштину. Український Бурштин:
Матеріали Першої міжнародної науково-практичної
конференції «Український бурштиновий світ», Київ,
17—21 жовтня 2007 р. (гол. ред. П.Ф. Гожик). київ,
2008, с. 73—81.
Петраускас о.в., Панікарський А.в., Милашевський о.С.,
Діденко С.в., Сергєєва М.С. Матеріали археологіч-
них досліджень об’єкту 3 вельбарської культури на
поселенні Хрінники 1. Археологічні дослідження в
Україні 2015 р. 2016, с. 164—168.
Петраускас о.в., карлсен Х.-й., Авраменко М.о.,
Дерев’янко о.М., Милян Т.р. звіт про роботи ко-
марівської експедиції у 2017 р. Науковий архів Інсти-
туту археології Національної академії наук України.
2018.
Плетнева С.А. ранние болгары на волге. Степи Евразии
в эпоху средневековья (отв. ред. С.А. Плетнева). Мо-
сква, 1981, с. 77—80. Археология СССр в 20 т.
Савич в.П., богуцкий А.б. разведки на волыни. Археоло-
гические открытия 1976 г. 1977, с. 368—370.
Свєшніков і.к., нікольченко Ю.М. Довідник з археології
україни. ровенська область. київ, 1982.
Сергєєва М.С. Майстри з обробки дерева та кістки дав-
ньоруського міста воїня. київ, 2015.
Стоянова А.А. 2006. бусы и подвески населения крыма
ііі в. до н. э. — IV в. н. э. Диссертация канд. ист. наук.
киев, 2006.
Ткач в. Археологічні пам’ятки, досліджувані волинською
рятівною експедицією під керівництвом Д.н. коза-
ка в 1998—2012 роках на берегах Хрінницького водо-
сховища. Наукові записки Рівненського обласного кра-
єзнавчого музею. 2016, вип. XIV: Матеріали наукової
конференції, присвяченої 120-річчю музейної спра-
ви на рівненщині, с. 175—179.
Щапова Ю.л. очерки истории древнего стеклоделия
(по материалам долины нила, ближнего востока и
европы). Москва, 1983.
Щапова Ю.л. Мир древнего стекла: проблемы и
перспективы. Стекло Восточной Европы с древности
до начала XX века (ред. П.Г. Гайдуков). Москва, 2015,
с. 9—27.
Gorobets L.V., Kovalchuk O.M., Pshenichny Yu.L.,
Veiber A.V. Animals in kitchen waste of the Dubno Holy
Transfiguration Monastery (Ukraine) from the time of
its construction (mid — 16th century AD). Proceedings
of the National Museum of Natural History. 2017, vol. 15,
p. 15—24.
Hahuła K., Kurzyńska M. Groby z późnego okresu rzymskiego
w Jaworzu na Ziemi Chełmińskiej. Szkice Prahistoryczne.
Źródła — Metody — Interpretacje (red. S. Kukawka).
Toruń, 1999, s. 217—240.
Janowski A., Kurasiński T., Skóra K. Między naturą a kulturą.
Znaleziska skamieniałych zębów rekina i próba ich
interpretacji. Monumenta Archaeologica Barbarica, series
Gemina. 2010, t. II: Terra barbarica: Studia ofiarowane
Magdalenie Mączyńskiej w 65. rocznicę urodzin, s. 703—
712.
Lepiksaar J. Introduction to osteology of fishes for
paleozoologists. Göteborg, 1994.
Kokowski A. Grupa masłomęcka z badań nad przemianami
kultury gotów w młodszym okresie rzymskim. Lublin,
1995.
Kontny B. How Did Amber Come to the Pontic Area in the
Migration Period? The Crimea and the Northern Black
Sea Coast in Archaeological Research 1956—2013 (red.
M. Matera, R. Karasiewicz-Szczypiorski). Warsaw, 2017,
s. 121—138. Światowit Supplement Series C: Pontica et
Caucasica, t. I.
Maik J. Włókiennictwo kultury wielbarskiej. Łódź, 2012.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 294
Makowiecki D. Culture and fishes in the past. Presence of
the archaeoichthyology in México: Proceedings of the
12th meeting of the Fish Remains Working Group of the
International Council of Archaeozoology, Guadalajara,
México, September 2003 (eds. Guzmán A.F., Polaco Ó.J.,
Aguilar F.J.). México, 2003, pp. 97—100.
Makowiecki D., Makowiecka M. Kręgi, paciorki, wisior-
ki, talizmany, czyli przyczynek do poznania poza-
utylitarnego znaczenia ryb u ludów prahistorycznych
i wczesnohistorycznych na ziemiach polskich. Gemma
gemmarum: studia dedykowane profesor Hannie Kóčce-
Krenz, Cz. 1 (ed. A. Różański). Poznań, 2017, s. 343—
363.
Radu V. Atlas for the identification of bony fish bones from
archaeological sites. Bucureşti, 2005.
Simonenko A.V., Marčenko I.I., Limberis N.Yu. Römische
Importe in sarmatischen und maiotischen Gräbern
zwischen Unterer Donau und Kuban. Mainz, 2008.
Archäologie in Eurasien, Bd. 25.
Skóra K. Z czym wędrowano w zaświaty. O niemilitarnym
wyposażeniu grobowym wojowników «wielbarskich».
Acta Archaeologica Lodziensia. 2008, t. 54: Nie tylko broń.
Niemilitarne wyposażenie wojowników w starożytności i
średniowieczu, s. 7—26.
Tempelmann-Mączyńska M. Die Perlen der römischen
Kaiserzeit und der frühen Phase der Völkerwanderungszeit
im mitteleuropäischen Barbaricum. Mainz am Rhein,
1985. Römisch-Germanische Forschungen, Bd. 43.
Wołągiewicz R. Ceramika kultury wielbarskiej między Bałykiem
a morzem Czarnym. Szczecin, 1993.
Надійшла 03.07.2017
С.А. Горбаненко 1, Т.Ю. Гошко 2, Е.С. Дзнеладзе 3, А.Н. Ковальчук 4,
А.С. Милашевский 5, В.А. Нестеровский 6, А.В. Паникарский 7, М.С. Сергеева 8
1 Кандидат исторических наук, старший научный сотрудник отдела археологии ранних славян и региональных полевых ис-
следований Института археологии НАН Украины, sergii_gorbanenko@iananu.org.ua
2 Кандидат исторических наук, старший научный сотрудник Киевского университета им. Бориса Гринченка, goshko_t@ukr.net
3 Кандидат исторических наук, научный сотрудник отдела археологии раннего железного века Института археологии
НАН Украины, dzneladze @iananu.org.ua
4 Кандидат биологических наук, научный сотрудник Национального научно-природоведческого музея НАН Украины,
biologist@ukr.net
5 Кандидат исторических наук, младший научный сотрудник отдела археологии ранних славян и региональных полевых
исследований Института археологии НАН Украины, milan7667@gmail.com
6 Доктор геологических наук, профессор Киевского национального университета им. Тараса Шевченко,
директор Геологического музея, nesterovski@univ.kiev.ua
7 Заместитель директора Государственного предприятия «Научно-исследовательский центр «Охранная археологическая
служба Украины» Института археологии Национальной академии наук Украины, anton.panikarski@gmail.com
8 Кандидат исторических наук, старший научный сотрудник отдела археологии Киева Института археологии
НАН Украины, mar.sergeyeva@gmail.com
буСы вельбАрСкой кульТуры из Хринников
в 2016 г. были продолжены исследования поселения Хринники 1 в ровненской обл. (рис. 1; 9). был исследован
в том числе объект 27 — жилище вельбарской культуры (рис. 2). По керамическому комплексу (рис. 3, табл. 1),
жилище датировано ступенями С
2
—С
3
— 230—330 гг.
благодаря промывке нижней части заполнения объекта, получен интересный комплекс находок, который мог
составлять часть низки бус или другого подобного украшения. в его состав входят: бусина стеклянная, три ры-
бьих позвонка со сквозными отверстиями, два небольших фрагмента янтаря (рис. 4). Стеклянная бусина близка к
типу Алексеева 137 и датирована II—III вв. По химическому составу (рис. 5, табл. 2), ее можно охарактеризовать
как низкокачественное изделие местного (в широком смысле слова) происхождения с вероятным цветом темно-
коричневых оттенков. Датировка бусины и керамического комплекса согласуются между собой (рис. 8).
рыбьи позвонки (рис. 6, табл. 3) принадлежали предхвостовому отделу хребта (vertebrae precaudales) щуки (Esox
lucius) от 25 см длиной, массой от 0,4 кг. отверстия могли быть сделаны тонким острием (шилом или иголкой).
на поверхности также прослежены следы полировки мягким абразивом, которые в том числе могли остаться в
результате постоянного трения низки об одежду. вероятно, позвонки исполняли роль бисерин.
Янтарь, по результатам ик-спектрометрического и оптического анализов, мог иметь местное происхождение
(рис. 7). учитывая комплекс и контекст находок, следует предположить, что эти фрагменты ранее принадлежали
к какому-то изделию (рис. 10).
на основе совокупности данных выдвинуто предположение о в целом местном происхождении украшения
(рис. 11) и возможности его изготовления преимущественно непосредственно на поселении Хринники 1.
К л ю ч е в ы е с л о в а: вельбарская культура, Хринники 1, объект 27, промывка, бусы, естественнонаучные методы.
Serhii A. Gorbanenko 1, Tetiana Y. Hoshko 2, Olena S. Dzneladze 3, Oleksandr M. Kovalchuk 4,
Oleksandr S. Milashevskyi 5, Victor A. Nesterovskyi 6, Anton V. Panikarskyi 7, Marina S. Serheieva 8
1 Ph.D., Senior Researcher of the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, sergii_gorbanenko@iananu.org.ua
2 Ph.D., Senior Researcher of the Borys Grinchenko Kyiv University, goshko_t@ukr.net
3 Ph.D., Scientific Researcher of the Early Iron Age Archaeology Department of the Institute of Archaeology, the National Academy of
Sciences of Ukraine, dzneladze@iananu.org.ua
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 2 95
References
Alekseeva E.M. Antichnye busy Severnogo Prichernomoria. Moskva, 1975. Svod arkheologicheskikh istochnikov, vol. G1-12.
Alekseeva E.M. Antichnye busy Severnogo Prichernomoria. Moskva, 1978. Svod arkheologicheskikh istochnikov, vol. G1-12.
Antonovich V.B. Arkheologicheskaia karta Volynskoi gubernii. Trudy XІ arkheologicheskogo sezda. 1901, pp. 1-133.
Bezborodov M.A. Steklo v Drevnei Rusi. Khimiko-tekhnologicheskoe issledovanie drevnerusskikh stekol i ogneuporov. Minsk,
1956.
Bielaviec V. Dasledavanni 2005 h. na hruntovym mohilniku Piatrovičy (Biełaja Hara). Histaryčna-archieałahičny zbornik. 2006,
no. 21, pp. 194-196.
Bielaviec V. Papiarednija vyniki vyvučennia hruntovaha moplnika vielbarskaj kultury Piatrovičy (Biełaja Hara). Histaryčna-
archieałahičny zbornik. 2006, no. 22, pp. 79-101.
Bitkovska T.L. Kompleksy pamiatok verkhnoi techii r. Styr (za pidsumkamy okhoronnykh doslidzhen Khrennykivskoho
vodoskhovyshcha). Arkheolohichni doslidzhennia, provedeni na terytorii Ukrainy protiahom 80-kh rokiv Derzhavnymy orhanamy
okhorony pamiatok ta muzeiamy respubliky (ed. N.H. Kovhaniuk). Kyiv, 1992, pp. 135-153.
Dzneladze O.S. Namysto ta pidvisky sarmativ Pivnichnoho Prychornomoria. Avtoreferat dysertatsii ... kand. ist. nauk. Kyiv, 2016.
Galibin V.A. Sostav stekla kak arkheologicheskii istochnik. Sankt-Peterburg, 2001.
Gopkalo O.V. Busy i podveski cherniakhovskoi kultury. Kyiv, 2008.
Gopkalo O.V. Ostatki odezhdy iz pogrebenii kultury Cherniakhov - Syntana-de-Muresh. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy.
2017, vol. 1 (22): Arkheolohiia: doslidzhennia, eksperymenty, rekonstruktsii, pp. 22-39.
Gorobets L.V., Kovalchuk O.M., Pshenichny Yu.L., Veiber A.V. Animals in kitchen waste of the Dubno Holy Transfiguration
Monastery (Ukraine) from the time of its construction (mid - 16th century AD). Proceedings of the National Museum of Natural
History. 2017, vol. 15, pp. 15-24.
Gudkova A.V., Fokeev M.M. Zemledeltcy i kochevniki v nizoviakh Dunaia I-IV vv. n. e. Kyiv, 1984.
Hahuła K., Kurzyn ́ska M. Groby z po ́źnego okresu rzymskiego w Jaworzu za ziemi chełmińskiej. Szkice Prahistoryczne. Źródła -
Metody - Interpretacje (ed. S. Kukawka). Toruń, 1999, pp. 217-240.
Horbanenko S.A. Flotatsiia y promyvannia yak metody arkheolohichnykh doslidzhen: realii y perspektyvy. Problemy ta vidkryttia.
Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy. 2016, vol. 1 (18): Kolektsii Naukovykh fondiv Instytutu arkheolohii NAN Ukrainy,
pp. 137-144.
Hotun I.A., Sukhonos A.M. Kultovi predmety z poselennia Khodosivka-Roslavske. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy. 2016,
vol. 1 (18): Kolektsii Naukovykh fondiv Instytutu arkheolohii NAN Ukrainy. Problemy ta vidkryttia, pp. 55-68.
Hrechko D.S., Horbanenko S.A. Pershyi dosvid filtratsii gruntu na Bilskomu horodyshchi (ur. Tsaryna Mohyla). Interpretatsiia
arkheolohichnykh dzherel: zdobutky ta vyklyky (ed. A.V. Korokhina). Kyiv, 2017, pp. 130-134.
Hrechko D.S., Kriutchenko O.O. Doslidzhennia v ur. Tsaryna Mohyla v 2016 r. Arkheolohichni doslidzhennia Bilskoho horodyshcha-
2016. 2017, pp. 80-97.
4 Ph.D., Scientific Researcher of the National Museum of Natural History, National Academy of Sciences of Ukraine, biologist@ukr.net
5 Ph.D., Junior Researcher of the Department of Archaeology of Early Slavs and regional field research of the Institute of Archaeology,
the National Academy of Sciences of Ukraine, milan7667@gmail.com
6 Prof., Dr. Hab., Director of the Geological Museum of the Taras Shevchenko Kyiv National University, nesterovski@univ.kiev.ua
7 The Deputy Director of the State Scientific and Research Centre “The Rescue Archaeological Service of Ukraine” of the Institute of
Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, anton.panikarski@gmail.com
8 Ph.D., Senior Researcher of the Department of Archaeology of Kyiv, the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of
Ukraine, mar.sergeyeva@gmail.com
BEADS OF THE WIELBARK CULTURE FROM KHRINNYKY
In 2016, a research of Khrinnyky 1 site in Rivne region was continued (fig. 1; 9). In particular, an object 27, determined as
a dwelling of Wielbark culture (fig. 2), was investigated. The dwelling was dated by stages С
2
—С
3
(230—330 CE) according
to data of its ceramic complex (fig. 3, tab. 1).
An interesting set of finds, carried out due to water flotation of the bottom filling of the object, was obtained. It could be a
part of bead stringing or of another similar adornment. It includes a glass bead, three fish centra with through-holes and two
small pieces of amber (fig. 4). A glass bead is close to type Alekseeva 137 and is dated back to the 2nd—3rd centuries CE. By its
chemical composition (fig. 5, tab. 2) it can be characterized as low-quality product of local origin with the probable color of
dark brown hues. Dating of the bead corresponds with the dating of the object’s ceramic complex (fig. 8).
Fish vertebrae (fig. 6, tab. 3) belonged to the front tail part of the spine (vertebrae precaudales) of pike (Esox lucius) not
less than 25 cm in length and with weight from 0.4 kg. The perforations could have been made with a thin point (an awl or a
needle). The traces of polishing by soft abrasive were also traced on the surface that could also remain as a result of constant
friction of beads on cloth. Probably the vertebrae played a role of seed beads.
According to the results of IR-spectrometric and optical analyses, the amber could be of a local origin (fig. 7). The data
of complex and context of the finds allow assuming the belonging of the amber fragments formerly to some product (fig. 10).
On the basis of data set it was suggested the local origin of the decoration (fig. 11) and the possibility of its manufacture
directly at the settlement of Khrinnyky 1.
K e y w o r d s: Wielbark culture, Khrinnyky 1, object 27, water flotation, beads, natural science research methods.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 296
Janowski A., Kurasiński T., Skóra K. Między naturą a kulturą. Znaleziska skamieniałych zębów rekina i próba ich interpretacji.
Monumenta Archaeologica Barbarica, Series Gemina. 2010, vol. II: Terra barbarica: Studia ofiarowane Magdalenie Mączyńskiej
w 65. rocznicę urodzin, pp. 703-712.
Kamelina G.A., Birkina N.A., Mamonova A.A. Tekstil v pogrebeniiakh cherniakhovskoi kultury v sobranii Gosudarstvennogo
istoricheskogo muzeia. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy. 2017, vol. 1 (22): Arkheolohiia: doslidzhennia, eksperymenty,
rekonstruktsii, pp. 249-257.
Kokowski A. Grupa masłomęcka: z badań nad przemianami kultury Gotów w młodszym okresie rzymskim. Lublin, 1995.
Kontny B. How Did Amber Come to the Pontic Area in the Migration Period? The Crimea and the Northern Black Sea Coast in
Archaeological Research 1956-2013 (eds. M. Matera, R. Karasiewicz-Szczypiorski). Warsaw, 2017, Światowit. Supplement
Series C: Pontica et Caucasica, vol. I, pp. 121-138.
Kozak D.N. Poselennia nevriv, slovian i hermantsiv na Styri. Kyiv, 2012.
Kozak D.N. Khrinnyky (Shankiv Yar) - pamiatka davnoi istorii Volyni. Doslidzhennia 2010-2014 rr. Kyiv, 2016.
Kozak D.N, Shkoropad V.V, Pryshchepa B.A. Davni zemleroby Volyni (pamiatka arkheolohii na Khrinnytskomu vodoimyshchi).
Kyiv, 2004.
Kozak D.N., Hopkalo O.V. Namysto z poselennia velbarskoi kultury bilia s. Khrinnyky na Volyni ta pytannia khronolohii pamiatky.
Oium. 2011, no. 1: Cherniakhivska kultura: materialy doslidzhen, pp. 97-106.
Kubarev G.V., Kubarev V.D. Poiasnye sumochki v kostiume drevnikh tiurok Altaia. Pogrebalnyi obriad narodov Sibiri i sopredelnykh
territorii. 2009, vol. 1: Sibirskii sbornik, no. 1, pp. 155-161.
Lebedev V.D. Presnovodnaia chetvertichnaia ikhtiofauna Evropeiskoi chasti SSSR. Moskva, 1960.
Lepiksaar J. Introduction to osteology of fishes for paleozoologists. Göteborg, 1994.
Maik J. Włókiennictwo kultury wielbarskiej. Łódź, 2012.
Makowiecki D. Culture and fishes in the past. Presence of the archaeoichthyology in México: Proceedings of the 12th meeting of the
Fish Remains Working Group of the International Council of Archaeozoology, Guadalajara, México, September 2003 (eds.
A.F. Guzmán, Ó.J. Polaco, F.J. Aguilar). México, 2003, pp. 97-100.
Makowiecki D., Makowiecka M. Kręgi, paciorki, wisior ki, talizmany, czyli przyczynek do poznania poza utylitarnego znaczenia
ryb u ludów prahistorycznych i wczesnohistorycznych na ziemiach polskich. Gemma gemmarum: studia dedykowane profesor
Hannie Kóčce-Krenz, Cz. 1 (ed. A. Różański). Poznań, 2017, s. 343-363.
Mastykova A.V. O rasprostranenii iantarnykh gribovidnykh bus-podvesok pozdnerimskogo vremeni na iuge Vostochnoi Evropy i v
Zakavkaze. Sto let cherniakhovskoi kulture (ed. M.I. Gladkikh). Kyiv, 1999, pp. 171-202.
Matcui V.M., Nesterovskii V.A. Iantar Ukrainy (sostoianie problemy). Kyiv, 1995.
Mikhailova E.A. Semnye ukrasheniia narodov Sibiri. Sbornik Muzeia antropologii i etnografii. 2006, vol. 51: Ukrasheniia narodov
Sibiri, pp. 12-119.
Movchan Yu.V. Ryby Ukrainy (vyznachnyk-dovidnyk). Kyiv, 2011.
Mylashevskyi O., Horbanenko S., Didenko S., Serhieieva M., Panikarskyi A., Bitkovska T. Kompleksni doslidzhennia poselennia
velbarskoi kultury Khrinnyky 1 (za materialamy obiektu 3 / 2015). Arkheolohichni doslidzhennia Lvivskoho universytetu. 2016,
pp. 34-65.
Nesterovskyi V.A. Rechovynnyi sklad i hemolohichna otsinka ukrainskoho burshtynu. Ukrainskyi Burshtyn: Materialy Pershoi
mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii «Ukrainskyi burshtynovyi svit», Kyiv, 17-21 zhovtnia 2007 r. (ed. P.F. Hozhyk).
Kyiv, 2008, pp. 73-81.
Petrauskas O.V., Panikarskyi A.V., Mylashevskyi O.S., Didenko S.V., Serhieieva M.S. Materialy arkheolohichnykh doslidzhen
obiektu 3 velbarskoi kultury na poselenni Khrinnyky 1. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2015 r. 2016, pp. 164-
168.
Petrauskas O.V., Karlsen Kh.-I., Avramenko M.O., Derevianko O.M., Mylian T.R. Zvit pro roboty Komarivskoi ekspedytsii u
2017 r. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy. 2018.
Pletneva S.A. Rannie bolgary na Volge. Stepi Evrazii v epokhu srednevekovia (ed. S.A. Pletneva). Moskva, 1981, pp. 77-80.
Arkheologiia SSSR in 20 vol.
Radu V. Atlas for the identification of bony fish bones from archaeological sites. Bucuresti, 2005.
Savich V.P., Bogutckii A.B. Razvedki na Volyni. Arkheologicheskie otkrytiia 1976 g. 1977, pp. 368-370.
Serhieieva M.S. Maistry z obrobky dereva ta kistky davnoruskoho mista Voinia. Kyiv, 2015.
Shchapova Iu.L. Ocherki istorii drevnego steklodeliia (po materialam doliny Nila, Blizhnego Vostoka i Evropy). Moskva, 1983.
Shchapova Iu.L. Mir drevnego stekla: problemy i perspektivy. Steklo Vostochnoi Evropy s drevnosti do nachala XX veka (ed.
P.G. Gaidukov). Moskva, 2015, pp. 9-27.
Simonenko A.V., Marčenko I.I., Limberis N.Yu. Römische Importe in sarmatischen und maiotischen Gräbern zwischen unterer
Donau und Kuban. Mainz, 2008. Archäologie in Eurasien. Bd. 25.
Skóra K. Z czym wędrowano w zaświaty? O niemilitarnym wyposażeniu grobowym wojowników «wielbarskich» Acta archaeologica
Lodziensia. 2008, vol. 54: (ed. W. Świętosławski) Nie tylko broń. Niemilitarne wyposażenie wojowników w starożytności i
średniowieczu, pp. 7-26.
Stoianova A.A. 2006. Busy i podveski naseleniia Kryma ііі v. do n. e. - IV v. n. e. Dissertatciia kand. ist. nauk. Kyiv, 2006.
Svieshnikov I.K., Nikolchenko Yu.M. Dovidnyk z arkheolohii Ukrainy. Rovenska oblast. Kyiv, 1982.
Tempelmann-Ma̜czyńska M. Die Perlen der römischen Kaiserzeit und der frühen Phase der Völkerwanderungszeit im
mitteleuropäischen Barbaricum. Bericht der Römisch-Germanischen Kommission. Mainz am Rhein, 1985, Bd. 43.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 2 97
Tkach V. Arkheolohichni pamiatky, doslidzhuvani Volynskoiu riativnoiu ekspedytsiieiu pid kerivnytstvom D.N. Kozaka v 1998-
2012 rokakh na berehakh Khrinnytskoho vodoskhovyshcha. Naukovi zapysky Rivnenskoho oblasnoho kraieznavchoho muzeiu.
2016, vol. XIV: Materialy naukovoi konferentsii, prysviachenoi 120-richchiu muzeinoi spravy na Rivnenshchyni, pp. 175-179.
Vadetckaia E.B. Arkheologicheskie pamiatniki v stepiakh Srednego Eniseia. Leningrad, 1986.
Vyshnevskyi O.A., Kushnir S.V. Burshtyn Ukrainy. Zapysky Ukrainskoho mineralohichnoho tovarystva. 2007, vol. 4, pp. 128-130.
Wołągiewicz R. Ceramika kultury wielbarskiej między Bałtykiem a Morzem Czarnym. Szczecin, 1993.
|