Дослідження замків Закарпаття археологічною експедицією Ужгородського національного університету

У публікації подано матеріали археологічних досліджень Виноградівського, Королівського, Середнянського, Броньківського, Квасівського, Сілецького замків та Чинадіївського палацу. У результаті проведених у польових сезонах 2007—2017 рр. робіт уточнено, а в окремих випадках переглянуто хронологію ключо...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2018
Автори:	Прохненко, І.А., Жиленко, М.А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2018
Назва видання:	Археологія
Теми:	Публікації археологічного матеріалу
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195678
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Дослідження замків Закарпаття археологічною експедицією Ужгородського національного університету / І.А. Прохненко, М.А. Жиленко // Археологія. — 2018. — №. 3. — С. 107–125. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-195678
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1956782025-02-10T00:48:42Z Дослідження замків Закарпаття археологічною експедицією Ужгородського національного університету The research of Transcarpathian castles by expedition of Uzhhorod national university Исследование замков Закарпатья археологической экспедицией Ужгородского национального университета Прохненко, І.А. Жиленко, М.А. Публікації археологічного матеріалу У публікації подано матеріали археологічних досліджень Виноградівського, Королівського, Середнянського, Броньківського, Квасівського, Сілецького замків та Чинадіївського палацу. У результаті проведених у польових сезонах 2007—2017 рр. робіт уточнено, а в окремих випадках переглянуто хронологію ключових пам’яток військової архітектури на території Закарпатської області. The three main periods in the construction of the Medieval fortifications in the Transcarpathian Region have been distinguished basing on the material of the field campaigns of 2007 — 2017. The first period dated by the late 13th century (Bronka, Nevytske and Siltse) and the second one by the mid-14th century (Korolevo, Khust and Nevytske) were connected to the construction of the system of castles in the Hungarian Kingdom. Their building was motivated by the threat coming from the south and took place in the context of the post-Mongol economic recovery. The round-shaped towers were typical for the first period and the square-shaped towers — for the second building period. Both periods were characterized by small territory occupied by the fortifications and a thin cultural layer.It makes us possible to argue about their controlling function as watchtowers at that time. Situation has substantially changed in the second half of the 15th — early16th century when the fire weapons became widely spread. It was followed by the massive reconstruction of the existing fortifications (Korolevo, Vynogradiv and Nevytske) and construction of the new solid fortifications (Seredne, Kvasovo). The ruined castle in Bronka had been used as a controlling post. Most of the castles, except of Uzhhorod, Mukachevo and Khust, had ceased functioning during the 17th—18th century. На основании полученного в полевых сезонах 2007—2017 гг. материала выделено три основных периода создания средневековой каменной фортификации Закарпатья. Первый конца XIII века (Бронька, Невицкое и Сильце) и второй середины XIV в. (Королёво, Хуст и Невицкое) связаны с созданием системы замков в Венгерском королевстве после восстановления экономики государства, дестабилизированной нашествием монголов. Для первого были характерны круглые в плане башни, для второго — квадратные. Оба периода характеризуются незначительной фортификацией и слабым культурным слоем. Это позволяет говорить об их функциональном назначении как сторожевых или дозорных. Ситуация существенно изменилась во второй половине XV — в начале XVI в., после широкого распространения огнестрельного оружия. В это время реконструируются уже существующие (Королёво, Виноградово и Невицкое) и возводятся новые укрепления (Среднее, Квасово). Замок Бронька, находившийся в то время уже в руинах, использовался в качестве убежища. Большинство замков, за исключением Ужгорода, Мукачева и Хуста, прекратили функционировать в XVII—XVIII вв. 2018 Article Дослідження замків Закарпаття археологічною експедицією Ужгородського національного університету / І.А. Прохненко, М.А. Жиленко // Археологія. — 2018. — №. 3. — С. 107–125. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/archaeologyua2018.03.107 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195678 [902.2:728.82](477.87) uk Археологія application/pdf Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Публікації археологічного матеріалу Публікації археологічного матеріалу
spellingShingle	Публікації археологічного матеріалу Публікації археологічного матеріалу Прохненко, І.А. Жиленко, М.А. Дослідження замків Закарпаття археологічною експедицією Ужгородського національного університету Археологія
description	У публікації подано матеріали археологічних досліджень Виноградівського, Королівського, Середнянського, Броньківського, Квасівського, Сілецького замків та Чинадіївського палацу. У результаті проведених у польових сезонах 2007—2017 рр. робіт уточнено, а в окремих випадках переглянуто хронологію ключових пам’яток військової архітектури на території Закарпатської області.
format	Article
author	Прохненко, І.А. Жиленко, М.А.
author_facet	Прохненко, І.А. Жиленко, М.А.
author_sort	Прохненко, І.А.
title	Дослідження замків Закарпаття археологічною експедицією Ужгородського національного університету
title_short	Дослідження замків Закарпаття археологічною експедицією Ужгородського національного університету
title_full	Дослідження замків Закарпаття археологічною експедицією Ужгородського національного університету
title_fullStr	Дослідження замків Закарпаття археологічною експедицією Ужгородського національного університету
title_full_unstemmed	Дослідження замків Закарпаття археологічною експедицією Ужгородського національного університету
title_sort	дослідження замків закарпаття археологічною експедицією ужгородського національного університету
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2018
topic_facet	Публікації археологічного матеріалу
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195678
citation_txt	Дослідження замків Закарпаття археологічною експедицією Ужгородського національного університету / І.А. Прохненко, М.А. Жиленко // Археологія. — 2018. — №. 3. — С. 107–125. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT prohnenkoía doslídžennâzamkívzakarpattâarheologíčnoûekspedicíêûužgorodsʹkogonacíonalʹnogouníversitetu AT žilenkoma doslídžennâzamkívzakarpattâarheologíčnoûekspedicíêûužgorodsʹkogonacíonalʹnogouníversitetu AT prohnenkoía theresearchoftranscarpathiancastlesbyexpeditionofuzhhorodnationaluniversity AT žilenkoma theresearchoftranscarpathiancastlesbyexpeditionofuzhhorodnationaluniversity AT prohnenkoía issledovaniezamkovzakarpatʹâarheologičeskoiékspedicieiužgorodskogonacionalʹnogouniversiteta AT žilenkoma issledovaniezamkovzakarpatʹâarheologičeskoiékspedicieiužgorodskogonacionalʹnogouniversiteta
first_indexed	2025-12-02T07:16:02Z
last_indexed	2025-12-02T07:16:02Z
_version_	1850379875626516480
fulltext	ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 107 © І.А. Прохненко, М.А. Жиленко, 2018 І.А. Прохненко, М.А. Жиленко * ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАМКІВ ЗАКАРПАТТЯ АРХЕОЛОГІЧНОЮ ЕКСПЕДИЦІЄЮ УЖГОРОДСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ УДк [902.2:728.82](477.87) * Прохненко Ігор Анатолійович — Ужгородський національний університет, факультет історії і міжна- родних відносин, кафедра історії стародавнього світу та середніх віків, prohnenkoigor@ukr.net Жиленко Марія Анатоліївна — Ужгородський національний університет, Археологічний музей ім. проф. едуарда Балагурі, arhlabunu@ukr.net https://doi.org/10.15407/archaeologyua2018.03.107 У публікації подано матеріали археологічних досліджень Виноградівського, Королівського, Середнянського, Бронь- ківського, Квасівського, Сілецького замків та Чинадіїв- ського палацу. У результаті проведених у польових сезо- нах 2007—2017 рр. робіт уточнено, а в окремих випадках переглянуто хронологію ключових пам’яток військової архітектури на території Закарпатської області. К л ю ч о в і с л о в а: середньовіччя, ранній новий час, за- мок, палац, кераміка, кахлі, індивідуальний матеріал. В історіографії, присвяченій середньовічно- му та ранньомодерному військовому зодчеству Верхнього Потисся, зафіксовані понад два де- сятки замків, розміщених на території сучас- ної Закарпатської області України. Залучення їх до історичних реконструкцій наштовхуєть- ся на певні складнощі, починаючи з визначен- ня самого терміну «замок», до категорії яко- го зазвичай входять городища («земляні фор- теці»), палаци і сторожові пости. Як наслідок, до наукового обігу введена низка недостовір- них пам’яток. Це стосується палаців у Чинаді- єві, Довгому, есені та Горянах, точно не лока- лізованих місцезнаходжень Берегвар, Гутівар, Шашвар, а також пунктів без кам’яних форти- фікаційних споруд (Берег-Дийдо-Тоувар, Бор- шова та Вишково). Після їхнього виключен- ня із загального списку, до достовірних можна віднести Броньку (Царська гора), Виноградів (канків), квасово, королево (нялаб), Мука- чево (Паланок), невицьке, Сільце (Бодулів), Середнє, Ужгород та хуст. картографування цих замків свідчить про їхнє розміщення май- же по одній лінії, визначеній передгір’ям кар- пат, на головних водних артеріях краю (рис. 1). Час виникнення більшості з них, як правило, без належної аргументації в науковій літера- турі визначається IX—х ст. у якості городищ, а зі зведенням кам’яних стін у х—хІ ст. вони стають замками. Таке датування ключових пам’яток не узгоджується із часом утворен- ня подібної кам’яної фортифікації в північно- східній частині карпато-Дунайського ареалу, ранній етап яких пов’язаний із кінцем XIII — першою половиною XIV ст. (Prohnenko et al. 2013, old. 203—250). У цій ситуації, для вирішення питань хроно- логії, зокрема для встановлення часу зведення замків Закарпаття, виникла необхідність про- ведення критичного аналізу письмових дже- рел і приділення більшої уваги археологічним даним. Такий стан речей визначив спрямова- ність роботи створеного у 2007 р. середньо- вічного загону археологічної експедиції Ужго- родського національного університету, що зо- середжена на вивченні саме тих замків, які до того не мали конкретних археологічних мате- ріалів. Це стосується Виноградова, королева, Броньки, Середнього, Сільця та квасова. Та- кож незначні роботи були проведені на пло- щі, прилеглій до укріпленого палацу в Чинаді- єві, який у науковій літературі також зарахова- ний до категорії замків. основна мета першого етапу досліджень — створення стратиграфіч- них колонок і встановлення на їхній основі ре- альної хронології пам’яток. розкопки перших польових сезонів підтвердили доцільність за- стосування такої методики початкового дослі- дження замків. Для робіт 2007 р. були обрані Виноградів- ське і королівське укріплення (Виноградів- ський район). Виноградівський замок знахо- диться в урочищі канків на південно-східній окраїні м. Виноградів (до 1946 р. — м. Сев- люш) у підніжжя Чорної гори, протилежний схил якої омивається р. Тиса. Укріплення зве- дені у формі чотирикутника (розміром 44,5 × 35 м) з розміщеними за периметром житлови- ми приміщеннями і виступаючими кутовими бастіонами. Внутрішню частину займав про- сторий дворик прямокутної у плані форми. окрім безпосередньо замкових споруд, до ар- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3108 хітектурного ансамблю входили капличка та церква із прибудовою (рис. 2). Між церквою та основною спорудою знаходився колодязь. Увесь комплекс будівель оточував зовнішній кам’яний мур, який у теперішній час просте- жується лише на окремих незначних ділянках. У науковій літературі історія замку розгля- дається як безперервний ланцюг важливих по- дій з IX до XVI ст. (створення, перебудови, пе- редача з рук у руки, захоплення, руйнування, загибель). однак більшість наведених фактів не підтверджується даними письмових джерел, а окремі моменти навіть суперечать їм. кри- тичний підхід до документальної бази дозволяє встановити наступну канву основних подій, пов’язаних із замком. Перша писемна згадка про Севлюш датована 1280 р. (ÁUO XII, 291). У 1307 р. король карл роберт подарував містеч- ко камерарію Беке Боршо з роду Тамашфі (AO, I, 124). Імовірно, разом із містечком він отри- мав і дозвіл на зведення фортеці, каштелян якої вперше фігурує в джерелах 1308 р. (AO, I, 138). Після того, як брати Борша виступили союзни- ками Матея Чака проти короля карла робер- та, замок штурмував і повернув у володіння ко- рони березький жупан Томаш Янкі (A Perényi... 2008, 24—25). Під час штурму система оборони фортеці була знищена. Містечко до 1399 р. на- лежало королеві, але замок у жодному з доку- ментів не фігурує (Fügedi 1977, old. 201). на зламі XIV—XV ст. король Сигізмунд за вірну службу дарував Севлюш секельському та земплінському жупану Петру Перені (A Perényi... 2008, 206—207). разом із дарчою грамотою Пе- рені отримав дозвіл на зведення замку (Zsk. I, 6111), але не встиг ним скористатись. Через кілька років йому була пожалувана нялабська домінія із центром у королівському замку, тому потреба у спорудженні ще однієї фортеці зни- кла. на призначеній під будівництво укріплен- ня території близько 1505 р. звели францискан- ський монастир (Riskó 2007, old. 29), патронами якого виступали Перені. Монастирський комп- лекс функціонував близько половини сторіччя. Ситуація кардинально змінилась у 1556 р., коли вихований у реформатській традиції Ференц Перені розігнав монахів та зруйнував монастир (Rupp 1872, old. 393), який після цих подій вже не відбудовувався. З метою перевірки хронологічної схеми і визначення стратиграфії пам’ятки експедиці- єю Ужгородського національного університе- ту в польовому сезоні 2007 р. було закладено п’ять шурфів загальною площею 29 м2 у різних частинах замку. Три з них (площею 2,0 × 3,0 м) у межах замкових стін, один (2,0 × 2,5 м) — в капличці, і один (2,0 × 2,5 м) — на території церкви (рис. 2) (Прохненко та ін. 2007, с. 219— 255). Шурф 1 прив’язаний до північно-західної стіни внутрішнього дворика на верхньому яру- сі замку. орієнтація траншеї — північний за- хід — південний схід. При дослідженні зафік- сована наступна послідовність залягання ша- рів. Верхній (потужністю 0,2 м) представлений утрамбованою сірою глиною, нижче нього знаходився шар (0,2—0,4 м) пухкої землі ко- ричневого кольору. Підстилав його прошарок Рис. 1. карта розміщен- ня замків та укріплених палаців Закарпаття: 1 — Бронька; 2 — Виногра- дів; 3 — Довге; 4 — есень; 5 — квасово; 6 — короле- во; 7 — Мукачево; 8 — не- вицьке; 9 — Середнє; 10 — Сільце; 11 — Ужгород; 12 — Ужгород-Горяни; 13 — хуст; 14 — Чинадієво; 15 — Вишково ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 109 жовтої щебінки (потужністю до 0,2 м), нижче неї — шар аналогічної, виявленій зверху, глини коричневого кольору. У південно-східної стін- ки шурфу з глибини 0,7 м зафіксовані завали каміння, перемішаного з вапняним розчином і піском, товщиною 0,1—0,2 м. Шар камін- ня під нахилом сходить до північно-західного профілю, до вогнища, що знаходиться під сті- ною, біля якої закладений шурф. У південно- східній частині траншеї, під завалом камін- ня, на глибині 0,65 м виявлена верхівка клад- ки, яка утворювала кут споруди, що виступав у шурф на 1,0 м. Верх кладки і під вогнища фік- сують завершення шару заваленого каміння, а нижче знаходилися шари темно-сірої зем- лі (від 0,70/0,85 до 1,1 м) і жовтої в’язкої гли- ни (1,1—1,7 м). останній залягає на скельно- му материку, на якому лежить основа стіни в південно-східній частині шурфу. Шурф 2 закладений на нижньому ярусі па- лацу, у західному куті північного бастіону. орі- єнтація траншеї північний захід — південний схід. У ході дослідження простежені шари сірої глини із щебенем і вапном, щебеню жовтого кольору, каміння зі щебенем, глини коричнево- го кольору. Усі шари пухкі, а характер заповне- ння дозволяє визначити утворення культурно- го шару на цій ділянці скиданням будівельного сміття. Переважний матеріал заповнення — ліпна кераміка епохи пізньої бронзи. Серед- ньовічні та ранньомодерні знахідки датують- ся XV—XVІ ст., представлені вони незначною Рис. 2. План Виноградівського замку канків ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3110 кількістю уламків горщиків, залізними цвяха- ми і фрагментом кам’яної віконної рами. Для уточнення стратиграфічної ситуа- ції, простеженої в шурфі 1, на відстані 14 м у південно-східному напрямку від нього, біля протилежної стіни внутрішнього дворика був закладений шурф 3, що, як і попередні, орієн- тований із північного заходу на південний схід. Стратиграфічна картина наступна. До глибини 0,6—0,7 м залягав шар сірої глини із залишка- ми вапна та штукатурки. У його заповненні, за винятком фрагменту вкритого поливою ден- ця горщика, знайдена виключно ліпна керамі- ка культури Станово. Практично по всій площі шурфу шар підстилали завали каміння, потуж- ністю 0,3 м. Глибше залягав шар темно-сірої глини. З об’єктів виявлена яма грушоподібної форми, у заповненні якої знаходилася силь- но утрамбована глина темно-сірого кольору зі значним вмістом ліпної кераміки. З метою уточнення хронології середньо- вічного горизонту пам’ятки, був закладений шурф 4 у західному куті каплички, яка знахо- диться на відстані 30 м на північний захід від замкової споруди. особливістю каплички, при її незначній площі, є фундамент квадратної форми, товщина якого перевищує 3,5 м. У ході дослідження шурфу простежена наступна стра- тиграфічна ситуація. Верхній шар, в окремих місцях до глибини 1,0 м, є сучасним переко- пом. нижче нього, до 2,9 м, по всій площі шур- фу зафіксовані завали великого андезитового каміння та штукатурки. Траплялися і фрагмен- ти зруйнованих і завалених до середини будівлі стін. Підстилав завали шар гумусованої глини з незначним вмістом керамічного матеріалу. Простежена ситуація дозволяє зробити ви- сновок, що капличка була зведена на місці частково зруйнованої вежі, під час розбирання стін якої була забутована камінням її внутріш- ня частина. У результаті був перекритий шар, який визначає час закладання вежі. Фрагмен- ти виявлених горщиків датуються першою по- ловиною XIV ст. окремо відзначимо шурф у західній части- ні костелу. Його заповнення складали кілька фрагментів поливної кераміки та будівельне сміття, перемішане з людськими рештками, які знаходилися на глибині від 0,1 до 2,0 м. харак- тер шару не дозволяє встановити дату зведення костелу і розглянути стратиграфію пам’ятки на цій ділянці. Аналіз отриманих у 2007 р. матеріалів став основою для встановлення наступної страти- графічної картини Виноградівського замку. Початкове заселення урочища датується XIV— XII ст. до н. е. і пов’язане воно з носіями куль- тури Станово. Місце розташування пам’ятки на підвищенні дозволяє розглядати її як пункт, природно укріплений схилами гори. Виявити фортифікаційні споруди епохи пізньої брон- зи в теперішній час неможливо через руйнації в ході будівельних робіт у добу середньовіччя. Зведення системи кам’яних укріплень дату- ється XIV ст. реконструкція фортифікаційних споруд здійснена в XVI ст., але необхідно від- значити, що на досліджених ділянках пам’ятки середньовічні та ранньомодерні горизонти на- сичені слабо (рис. 3). За 10 км від Виноградівського замку зна- ходиться королівський. Він на сьогоднішній день є однією із найбільш добре досліджених пам’яток Закарпаття доби пізнього середньо- віччя та раннього модерну. Замок має власну назву нялаб. розташований він на північно- західній околиці селища королево Виногра- дівського району. Висота замкової гори 52 м. З її вершини відмінно проглядається доли- на р. Тиси, що протікає в 300 м від підніж- жя. Центр фортеці, площею 52 × 47 м, у пла- ні наближений до овальної форми, знаходить- ся в північно-західній частині верхньої тераси гори. розміщені по периметру житлові примі- щення оточують невеликий внутрішній дворик із колодязем (рис. 4). У 20 м від основної зам- кової споруди проходила додаткова захисна лі- Рис. 3. керамічний матеріал Виноградівського замку канків ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 111 нія з будівлею прямокутної форми. основну і допоміжну системи укріплень з’єднував міст, побудований на масивній кам’яній підпорі з арочним зводом посередині. Додаткову захис- ну лінію оточував рів. Для контролю ґрунтової дороги — єдиного зручного підходу до замку, на південно-східній околиці урочища, на від- далі від основного архітектурного комплексу, зведений бастіон клиноподібної форми. Письмові джерела свідчать про функціо- нування фортеці на північно-східній окраї- ні Угорського королівства з кінця XIІІ до тре- тьої чверті XVII ст. Укріплення збудовано між 1272 та 1315 рр. До зведення фортеці в околи- цях села Фелсас (перша назва королева) існу- вала королівська мисливська садиба (domus regalis), яку востаннє згадують у 1272 р., а за- мок з’явився у джерелах з 1315-го року (Hazai okl. 1897, 193). на початку XIV ст. король карл роберт да- рував замок королівському камерарію Беке Боршо (Karácsonyi 1900, old. 211). Після пере- ходу останнього на бік Матея Чака, замок за- хопив та відновлював із руїн березький жупан Томаш (A Perényi... 2008, 24, 25). У 1378 р. король людовик, разом із посадою жупана Угочанщини передав нялаб у користу- вання pro honore молдавському вельможі Драгу та його братам. За період їхнього правління до- мінія не тільки значно розширилась, але й ста- ла локальним центром культури, про що свід- чить переписане слов’янською мовою в зам- ку нялаб у 1401 Євангеліє (Микитась, Чучка 1968, c. 62—64). У 1405 р., за заслуги перед королем у бороть- бі проти антикороля Владислава неапольсько- го, Сигізмунд дарував замок нялаб з домінією Петру Перені, чим спровокував понад століт- ню судову тяжбу між родами Драгфі та Перені. З початку XV ст. до останньої третини XVІІ ст. замок, із невеличкими перервами, за- лишався у володінні баронської гілки роду Перені. незважаючи на те, що його власни- ки не брали участь у політичних змовах XVІ— XVІІ ст., і завжди залишалися лояльними до влади Габсбургів, у Відні було прийняте рі- шення про руйнування замку, яке відбулося в 1672 р. хоч історія нялабської фортеці насичена подіями, донедавна на замковій території та її найближчій окрузі проводилися лише періо- дичні незначні археологічні пошуки місцеви- ми ентузіастами, які передали частину виявле- них старожитностей до Угорського національ- ного музею (м. Будапешт) в 1859 та 1881 рр., співробітниками Музею Природи (м. київ) у 80-х рр. та Українського спеціального науково- реставраційного інституту «Укрзахідпроек- треставрація» (м. львів) на початку 90-х рр. минулого сторіччя. Систематизоване археологічне досліджен- ня пам’ятки почалося з 2007 р. У польових се- зонах 2007, 2011—2017 рр. експедиція Ужго- родського національного університету вивчала планування замку та його стратиграфію. Аналіз здобутої колекції речового матеріалу свідчить про життєдіяльність на укріпленому пункті з початку XIV до середини XVII ст. (рис. 5—6), що, в основному, узгоджується з інформацією письмових джерел (Prohnenko, Zsilenko 2015, old. 68—71; Прохненко та ін. 2016, с. 123—154; Prohnenko et al. 2016, p. 273—299). на початковому етапі досліджень у 2007 році були закладені два шурфи (Прохненко та ін. 2007, c. 219—255). Шурф 1 орієнтований із пів- денного заходу на північний схід. З трьох бо- ків він обмежений кам’яними стінами. Верх- ній шар (0,0—0,7 м) — темно-сіра глина зі зна- чною кількістю кісток і кераміки. Із глибини 0,7 м до 1,1 м зафіксований шар чорної гуму- сованої землі, насичений інвентарем. Шар пов’язаний зі штурмом замку. Стратиграфіч- ні спостереження дозволяють обмежити дату- вання шару другою половиною XV — почат- Рис. 4. План королівського замку нялаб: 1 — шурф 2007 р.; 3—4 — шурфи 2011 р.; І — розкоп 2012 р.; ІІ — розкоп 2013 р.; ІІІ — розкоп 2014 р.; IV — розкоп 2015—2017 рр. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3112 ком XVI ст. нижче, до глибини 1,8/2,1 м, заля- гав шар жовтої глини з будівельним сміттям. У нижній частині шару (глибина 2,05 м) — зава- ли цегли та обмазки. Тут виявлена угорська мо- нета — Альберта (1437—1439 рр.). нижче шару цегли знаходилися завали великого андезито- вого каміння, булижників, серед яких трапля- лися фрагменти оформлення інтер’єру. Шурф 2 орієнтований із південного сходу на північний захід. У ході його дослідження за- фіксовано три шари. Верхній — темно-сіра гу- мусована глина, під ним — глина коричневого кольору. У східному куті шурфу, над материком простежений шар підсипки гальки. У заповне- нні шурфу кістки та кружальна кераміка. Дослідження 2007 р. дозволили говорити про королівський замок як один із найпер- спективніших для продовження стаціонарних досліджень. Проведені в наступні польові се- зони роботи були зосереджені у верхній части- ні замку, де вивчено три кімнати, велику залу і підсобне приміщення. Потужність культур- ного шару становила від 4,0 до 5,0 м. Страти- графічні спостереження дозволили виділити в досліджених приміщеннях два основні гори- зонти (до і після руйнування стін замку солда- тами австрійського гарнізону в 1671—1672 рр.). Верхній утворювали масивні уламки стін, зава- ли великого андезитового каміння, штукатур- ки та цегли, що однорідною масою заповнили Рис. 5. кахлі королівського замку нялаб ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 113 замкові кімнати після підривів. нижній гори- зонт залягав нижче рівня підлоги приміщень. Складався із глини зі значним вмістом дріб- ного будівельного сміття (штукатурка, уламки цегли, каміння). Його заповнення становили фрагменти кераміки та індивідуальні знахідки XIV—XVI ст. Аналіз отриманих у ході археологічно- го дослідження королівського замку матеріа- лів дозволяє на сьогоднішній день встанови- ти наступну стратиграфічну картину. Зведен- ня кам’яної фортифікації датуємо початком XIV ст., але відзначаємо слабу інтенсивність процесу життєдіяльності й ненасичений куль- турний горизонт цього часу. Замок перебудо- ваний у XV ст. Після реконструкції укріплень формується потужний культурний шар, який свідчить про інтенсивний процес життєдіяль- ності. на початку XVI ст. фіксуємо штурм зам- ку. Активна життєдіяльність на нялабі продо- вжувалася, як мінімум, до середини XVII ст. Броньківський замок, розміщений в Іршав- ському районі, досліджували весною 2008 р. Пам’ятка знаходиться на верхівці стрімкої ске- лястої гори, яка називається місцевим насе- ленням Царською. Вона прикриває вхід у біч- ну ущелину гірського масиву, що оточує зручну для поселення долину р. Бронька. річка, зали- шаючи вузький прохід у вигляді дороги, оги- нає гору із трьох боків. Рис. 6. Індивідуальні знахідки королівського замку нялаб ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3114 Замок зведений на площадці наближеної до овальної форми, із незначним відхилен- ням, орієнтований за лінією захід—схід. роз- міри плато (35 × 14 м) обмежили замкову пло- щу (рис. 7). Вона, у комплексі з особливостями розміщення, а саме, відмінним оглядом місце- вості і, головне, відсутністю зручного підйому, дозволяє говорити про основне функціональ- не призначення пункту, імовірніше за все, як дозорного, а не як класичної резиденції феода- ла. У зв’язку із цим включення пам’ятки до ка- тегорії замків доволі умовне. Згадки про укріплення в письмових джере- лах з’являються з другої половини хІІІ ст. ко- роль ласло V у своїй грамоті від 23 травня 1273 р. прийняв до двору магістра Петра з роду Чак за участь у відвоюванні Броньківського замку. Грамота пов’язана з подіями десятилітньої дав- нини, саме під час військового конфлікту між Белою IV та молодшим королем Іштваном V одна із сутичок відбувалася під стінами Бронь- ківської фортеці (Fügedi 1977, old. 104). наступна згадка про Броньківське укрі- плення датована 1290 р. король Андрій ІІІ на- казав Мігалю Убулфі тримати оборону зам- ку до його прибуття (Cod. dipl. 1829, 458). на думку дослідників, таке доручення може бути пов’язане із проникненням восени 1290 р. на територію Угорщини з Польщі самозванця, який видавав себе принцом Андрієм, братом короля ласло IV. У документі 1321 р. згадують уже тільки руї- ни Броньківського замку. Достеменно не відо- мо, що призвело до занепаду фортеці. на думку одних учених, вона потрапила під § 24 королів- ського закону 1291 р. про грабіжницькі укрі- плення (Györffy 1987, old. 530), на думку інших, її зруйнували згідно з умовами мирного дого- вору між Андрієм ІІІ та Альбертом Габсбур- гом 1291 р. (Kristу 1986, old. 152). Проте Бронь- ку могли зруйнувати під час будь-якого іншого епізоду громадянських війн зламу століть. Замкові будівлі представлені двома кам’яними спорудами, які місцями ледве ви- даються над сучасною поверхнею. Перша — округла в плані вежа (зовнішній діаметр — 7,8 м, товщина стіни — 1,0 м), зведена у східній частині майданчику. Вона захищала складний, але найдоступніший підступ до вершини. Пів- денна частина стіни межує зі скелею, заввишки 3,0 м, в основі якої знаходиться печера штуч- ного походження. Друга будівля, прямокутної в плані форми, розміщена в західній частині плато. Її розмі- ри — 13,6 × 7,6 м, товщина стін — 1,0 м. У під- ніжжя північної стіни починається стрімкий схил (45 °), між південною стіною і схожим схи- лом — порівняно горизонтальна трьохметрова площадка (можливо, для входу в споруду). За- хідна стіна межує з вертикальними скельними виступами (рис. 7). Свідчення місцевого населення та візуаль- ний огляд пам’ятки дозволили констатувати знищення значної площі замку скарбошука- чами. У багатьох місцях у результаті їхньої ді- яльності переміщений культурний шар, навіть оголена скельна основа. З урахуванням цієї си- туації, два розкопи закладені в порівняно до- бре збережених зонах пам’ятки (Прохнен- ко та ін. 2008, с. 139—148; Prohnenko, Zsilenko 2016, оld. 77—79). Площа розкопу І (6,0 × 5,6 м) обмежена сті- нами прямокутної споруди. Вона характери- зується повною відсутністю культурного шару (лише листя і переплетене коріння, яке сягає глибини від 0,1 до 0,5 м) на квадратах дотич- них до південної стінки, що пов’язуємо з ді- яльністю «чорних археологів». У ході розкопок північних квадратів, під верхнім горизонтом зафіксований шар чорної гумусованої глини, потужністю до 0,5 м. нижче нього, до матери- ка, залягала жовта глина із вкрапленнями вап- Рис. 7. План Броньківського замку: 1 — стіна; 2 — роз- коп; 3 — печера; 4 — репер; 5 — верхній шар; 6 — чорна глина; 7 — жовта глина; 8 — материк; 9 — каміння ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 115 на. Потужність цього шару становила до 0,5 м. Материк представлений виступаючими скеля- ми, що свідчить про поспіх при зведенні замку, для якого навіть не був підготований майдан- чик — основа для фортифікаційних об’єктів. Між скельними западинами, у нижній час- тині шару жовтої глини, виявлені три бокові фрагменти ліпної кераміки, які не підлягають точному хронологічному визначенню. За мор- фологією глиняного тіста їх можна датувати ІІІ—ІІ тис. до н. е. У верхній частині цього шару і в заповненні чорної глини відмічено значну кількість куль- турних решток: кераміка, індивідуальні знахід- ки, кістки. Залягання шарів на площі розкопу порушене. Як наслідок, матеріал різних хроно- логічних горизонтів перемішаний, що не до- зволяє вивчити стратиграфію пам’ятки. У цій ситуації можливе лише виділення із загальної колекції груп матеріалу, які визначають кон- кретні часові періоди. розкоп ІІ закладений у східній вежі. По- слідовність залягання шарів аналогічна про- стеженій на розкопі І: верхній — чорна гуму- сована глина (потужність до 1,0 м), нижній — жовта глина (потужність — 0,4 м), материкова основа — гостро виступаючі скелі. У заповне- нні шарів виявлені два бокові фрагменти кру- жальних горщиків. характер культурного шару став основою для визначення східної вежі як дозорної, бу- дівлі прямокутної форми — як житлового при- Рис. 8. кераміка та індивідуальні знахідки Броньківського замку ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3116 міщення замку. Аналіз матеріалу дозволив встановити етапність заселення (рис. 8). По- чатковий горизонт пов’язаний із населенням мідно-бронзової епохи, яке використовувало верхів’я в якості сховища. Зведення укріплень із підручного будівель- ного матеріалу, причому поспішне, визначаєть- ся другою половиною XIII ст. основний гори- зонт проживання, що фіксується на пам’ятці, нетривалий (до середини XIV ст.). Серед інди- відуальних знахідок домінують ножі, включа- ючи бойові, і бруски для їхнього гостріння. Та- кож представлені тигель для плавки кольоро- вих металів, фрагмент шпори, гачок і цвяхи. Жителі замку в цей час займалися полюван- ням і риболовлею, що підтверджується аналізом виявленого остеологічного матеріалу. Визначен- ня кісток тварин свідчить про полювання меш- канців замку на кабанів, косуль, оленів і вовків. окрім того, вживали м’ясо свиней та корів. незначна кількість керамічного матеріалу пов’язана з XV ст. Скоріше за все, у цей період основна функція замку — сховище. результати досліджень підтвердили відзна- чену в науковій літературі дату зведення замку (друга половина XIII ст.). отримані матеріали ви- ступають базовими для характеристики життєді- яльності жителів пам’ятки, тому що подальшому археологічному вивченню вона не підлягає. навесні 2008 р. археологічною експедиці- єю Ужгородського національного університету досліджувався замок в смт. Середнє Ужгород- ського району. Він, на відміну від решти замків Закарпаття, збудований на рівнині біля річки Веля. на сьогоднішній день зі споруд найбіль- ше збереглася житлова (розміри 18,6 × 16,5 м), яка становила основу архітектурного ансамб- лю. Її цокольний поверх поділений широкою стіною-перегородкою на дві увінчані напівсфе- ричними стелями кімнати, з’єднані між собою невеликим проходом. Ззовні до кожної кімна- ти вели автономні вузенькі проходи в північній та східній стінах споруди, у часи функціонуван- ня замку, оснащені дверима. Під цими примі- щеннями знаходилися підвали, до яких можна було потрапити по гвинтових сходах, встанов- лених у північно-східному куті будівлі з ретель- но відшліфованих плит із білого каменю. над цокольним поверхом функціонувала простора зала з високими вузькими вікнами, вхід до якої знаходився зі східного боку споруди. Будівлю увінчував чотирьохскатний дах пірамідальної форми з усіченими кутами основи. навколо знаходиться оточений кам’яними стінами замковий дворик. Додаткова форти- фікаційна система, у плані наближеної до ква- дратної форми, представлена двома лініями помітно знівельованих валів і ровів. Зовнішній вал обмежує площу пам’ятки — 200 × 200 м, майже вся територія якої значно зруйнована в ході будівельних і сільськогосподарських робіт місцевим населенням (рис. 9). Відчутного уда- ру по замку нанесла й діяльність реставраторів, які знищили більшу частину центральної ді- лянки та змінили зовнішній вигляд валів і ро- вів, що не дозволяє говорити про їхню реальну початкову висоту та глибину. В окремих місцях сучасна висота валів досягає 3,5 м. У ході робіт, за свідченнями старожилів, була зруйнована і штучна система циркуляції води (труби набору та зливу), що надходила з річки в рови із захід- ного боку і витікала з них у напрямку млина зі східного. У теперішній час, у результаті застою дощової води, більшість ровів заболочена. Про Середнянський замок існує ряд ле- генд, які міцно увійшли не тільки до популяр- ної, але і до наукової літератури. Згідно з ними будівництво укріплень пов’язується з орденом тамплієрів. Цей регіональний міф зміцнів за- вдяки тому, що довгий період часу на основі «архітектурних особливостей» зведення зам- ку помилково датувалося XII ст. При подібно- му хронологічному визначенні важко поясни- Рис. 9. План Середнянського замку: 1 — замкові сті- ни; 2 — розкопи; 3 — дорога; 4 — вал; 5 — рів з водою; 6 — знищена госпроботами площа ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 117 ти потрапляння до внутрішнього заповнення корінних стін центральної споруди уламків це- гли, датування яких значно молодше запро- понованого. Більше того, замки аналогічного планування на території Угорщини датуються пізнішим часом. окрім цього відзначимо, що вказана дата зведення замку суперечить даним письмових джерел, за якими можна встановити наступ- ну послідовність пов’язаних із цим укріплен- ням подій. населений пункт Середнє, який у 1455 р. згадується вже як містечко, належав угорському роду Палоці. незважаючи на те, що стрімке піднесення роду почалось ще за правління короля Сигізмунда, з початку XV ст. його представники займали високі держав- ні посади та за вірну службу отримали значні володіння на північному сході Угорського ко- ролівства, однак вони не мали на своїх землях жодної фортеці. У 1414 р. Палоці отримали до- звіл на будівництво замку, але не скористали- ся ним, оскільки у 1429 р. їм дарували шарош- потоцьку домінію із замком Уйгель (Шатора- ляульгель) (Engel 1998, old. 55). У Середньому будівництво першої замкової споруди, яка зго- дом стала центром архітектурного ансамблю, було розпочате тільки наприкінці XV ст., разом із початком закладання винних підвалів. Після Могацької битви 1526 р., у якій заги- нув останній представник роду, Антал Палоці, не залишивши за собою спадкоємця чолові- чої статі, Середнянську домінію, завдяки під- тримці Яноша Саполяї, вдалося прибрати до рук братам Добо. Саме в цей час розпочинається розбудо- ва системи оборони навколо центральної зам- кової споруди, що підтверджує і таблиця біля входу до винних підвалів: «Викопані старан- нями братів Добо, Ференца, Іштвана та Домо- коша спадкоємців та власників Середнянського замку. Захисними стінами та ровом укріплено 1557 року Христового». Після смерті єдиного спадкоємця братів, Фе- ренца Добо молодшого, замок спочатку перей- шов у володіння Софії Перені, онучки Домо- коша Добо, а після її смерті до нащадків Анни, сестри братів Добо (Takáts 1928, old. 416—419). онучкою Анни Добо була Жужанна лорантфі, дружина Дьордя ракоці І, і таким чином Се- реднє у якості приданого опинилося у власнос- ті ракоці. Згодом укріплення стало спільним володінням родин Форгач і Ілошваї. За свід- ченням урбарія 1689 р. «п’ять років тому замок був спалений повстанцями, але кілька приміщень якось відремонтовані та перекриті соломою досі використовують». Занепад фортеці продовжу- вався після визвольної війни, коли нею володі- ли Перені і Баркоці, але на підтримання спору- ди практично не витрачалися. З XIX ст. джерела згадують лише руїни. У 2008 р., з метою дослідження страти- графічної ситуації і враховуючи можливу для проведення розкопок площу, вивчення зам- ку археологічною експедицією Ужгородсько- го університету почалося з території замково- го дворика. розкоп I (22 × 4,0 м) перерізав його від південного кута центральної будівлі до рову. Потужність культурного шару, який складався з прошарків глини різного кольору, від сіро- го до чорного (в основі), сягала 2,8 м. Зведен- ня кам’яних стін у XVI ст. було стратиграфічно підтверджене знахідкою фальшивої угорської монети 1543 р. Фердинанда І (1526—1564 рр.). наступний період (XVII — початок XVIII ст.) визначався кількісним збільшенням колекції матеріалу (керамічний посуд, кахлі та вироби з металу) (Прохненко та ін. 2008, с. 189—192). Для отримання додаткової інформації ар- хеологічна експедиція Ужгородського націо- нального університету продовжила роботи в польовому сезоні 2017 р. розкоп ІІ (12 × 4,0 м) був прирізаний до північної бровки розкопу І. В основному, стратиграфічна ситуація ідентич- на простеженій під час попередніх досліджень. Виявлені фундаменти стін вдалося віднести до двох різних хронологічних горизонтів. Дві ма- сивні широкі стіни, датовані початком XVI ст., розташовані паралельно до східної стіни цен- тральної вежі, утворювали на краю замково- го дворика своєрідну галерею, за межами якої починався рів. наприкінці того ж сторіччя або на початку наступного (не раніше 1588 р.) між цією галереєю і центральною вежею була зве- дена ще одна потужна стіна, біля якої просте- жений ряд щільно розташованих ям. У цей же час добудована низка перемичок між старими і новими мурами, у результаті чого утворився новий комплекс малих приміщень. У порівнянні з польовим сезоном 2008 р. помітно збільшилася колекція виявлених ін- дивідуальних знахідок (зброя, прикраси, побу- тові речі, монети, товарні пломби) (Prohnenko, Zsilenko 2017, old. 56—59). Майже всі здобу- ті матеріали датуються XVI—XVII ст. (рис. 10) До більш раннього часу (XV ст.), скоріше за все пов’язаного з дозамковим горизонтом, на- лежать лише три угорські монети (Сигізмун- да люксембурзького 1430—1437 рр., Владис- лава І 1440—1444 рр. і Матяша корвіна 1489— 1490 рр.). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3118 керамічні вироби, представлені посудом і кахлями, в основному відносяться до заключ- ного періоду використання укріплень у XVII ст. Асортимент посуду включає різноманітні фор- ми столової кераміки (кубки, миски, тарілки, глечики, горщики, кришки), більшість якої орнаментована нанесеними червоною фарбою прямими і хвилястими лініями, а також по- ливою зеленого або коричневого кольорів. В окремих випадках використовувалися комбі- нації білої, жовтої, блакитної і чорної глазурі. кахлі, крім кількох екземплярів без по- ливи або з поліхромним розписом, укриті глазур’ю зеленого кольору. Для оформлення середнянських печей характерне використан- ня різноманітних комбінацій геометрично- го та рослинного декору. У його доповнення в конструкціях печей XVII ст. використовува- лися плитки із зображенням русалок, а також екземпляри, що оздоблювали верхівку печі із жіночим обличчям і цифрами «1637» або з об- разом янгола і цифрами «1632» та «1451». Серед знахідок кахлів реалістичністю зобра- ження вирізняються два екземпляри XVI ст. на одному з них відтворений аристократ, одягну- тий за тогочасною модою з нагрудною прикра- сою, що підтверджує його високий соціальний статус (рис. 10, 1). на другій плитці — постать Ісуса христа зі страждальним виразом облич- чя, якого підтримує янгол. Аналогії останній відомі з королівського замку нялаб і пам’яток на території румунії. Рис. 10. кахля та монети Середнянського замку ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 119 Предмети озброєння представлені кулями до рушниць діаметром до 1,0 см і гарматними ядрами малого калібру (4,0—5,0 см). У колекції монет простежується певна зако- номірність — домінування угорських номіна- лів XVI ст., в основному другої половини цього сторіччя, а також сілезьких польських, литов- ських та шведських монет першої половини XVII ст. Виявлені три фальшиві номінали, два з яких XVI ст., один — першої половини XVII ст. (рис. 10). У горизонті XVII ст. знайдена ціла серія стрі- лок від настінних годинників і ковані елемен- ти обкладинок книжок. Більшість прикрашена геометричним декором, одна книжкова оков- ка гравірована рослинним декором із боків, а в центрі розташоване зображення — коронова- ний двоголовий австрійський орел. одна мід- на застібка зі слідами позолоти оздоблена ле- бединою головою. Важливу інформацію для хронологічно- го визначення будівельних горизонтів Серед- нянського замку й встановлення особливостей життєдіяльності його мешканців несуть зна- хідки товарних пломб (дев’ять екземплярів), які в такій концентрації на території Закарпат- тя виявлені вперше. Середнянські екземпля- ри виступають чіткими індикаторами напрям- ків регіональної торгівлі наприкінці XVI — на початку XVII ст. Це дві великі пломби із Всхо- ви (колишній Фрауштадт), одна із Гданська, а також маленькі пломби з так званим гмер- ком, походження яких найімовірніше також пов’язане з територією Польщі. Їхній аналіз, у комплексі з матеріалами інших пам’яток мі- крорегіону, дозволяє говорити про активізацію у цей час на вказаних землях північного (поль- ського) торгівельного напрямку. Увесь набір археологічного матеріалу, отри- маний у ході дослідження Середнянського зам- ку в 2008 і 2017 рр., хронологічно співпадає з датами, зафіксованими в письмових джерелах. У комплексі вони дозволяють визначити зве- дення будівлі біля р. Веля кінцем XV — почат- ком XVI ст. До середини XVI ст. споруда стала ядром замкового комплексу, функціонування якого фіксується до початку XVIII ст. У 2009 р., згідно з наміченим планом, робо- ти проводилися у Сілецькому та квасівському замках. Були вивчені невеликі ділянки, мате- ріали яких стали основою для визначення часу їхнього існування. Про Сілецький (Іршавський) замок у пись- мових джерелах не збереглося жодної згад- ки. Імовірно, збудували його місцеві феодали, представники роду Ілошваї. руїни укріплення були розібрані у хІх ст. для будівництва нової церкви Іршави (Lehoczky 1996, old. 529—532). руїни укріплення розміщені на північній окраїні с. Сільце (Іршавський район), на вер- шині гори Бодулів. З північного і північно- західного боків підніжжя гори було заболоче- Рис. 11. План Сілецького замку Бодулів: 1 — замкова стіна; 2 — рів; 3 — розкоп і шурфи 2009 р.; 4 — розкопи та шурфи 1981 і 1991 рр. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3120 ним, із південно-східного, на відстані 200 м від підніжжя, тече р. Іршавка, яка неподалік впа- дає у р. Боржава. Східний і північно-західний схили гори стрімкі, південно-західний — по- логий. План замку був визначений за залишками його кам’яного фундаменту. У плані має ква- дратну конфігурацію, розміром 32 × 32 м. З північного та південного боків замок додатко- во захищений прокладеними вздовж стін рова- ми та валами (рис. 11). Уперше пам’ятку розкопувала в 1981 р. археологічна експедиція під керівництвом С.І. Пеняка. на основі зібраного керамічно- го матеріалу дослідник виділив три культурно- хронологічні горизонти (III—II ст. до н. е., х—XI ст. і XIII—XIV ст.). У 1991 р. роботи в урочищі Бодулів поновив о.В. Дзембас. ним виявлена незначна кількість фрагментарної кераміки, визначеної гальштатським періодом і епохою середньовіччя (X—XI ст.). Мізерний матеріал, здобутий при дослі- дженні Бодуліва, змусив знову звернути ува- гу на цей пункт. З метою отримання додатко- вих даних були закладені розкоп і два шурфи на ділянці, обмеженій кам’яним фундаментом (Прохненко и др. 2009, с. 239—260). розкоп I, площею 4,0 × 6,0 м, прив’язаний до північно-західного кута зруйнованої спору- ди. Верхній шар (0,4 м) складається з утворе- них при розбиранні стін місцевими мешкан- цями завалів каміння. Під ним, до материка, залягає культурний шар потужністю до 0,8 м. У його заповненні виявлена незначна кількість ліпної гальштатської і кружальної середньо- вічної кераміки. Аналогічна ситуація простежена в шурфах. Єдиний об’єкт — вогнище, виявлене в шурфі 1. У плані воно округлої форми, діаметром 1,0 м і глибиною 0,2 м. У заповненні присутнє вугілля і кістки тварин. Поряд із вогнищем знаходили- ся фрагменти середньовічних горщиків. У шурфі 2, окрім уламків посуду, під завала- ми каміння, знайдена частина трубки для па- ління, датована XVIII ст. Ця знахідка, характер завалів, а також назва гори у місцевого насе- лення, як «каменоломні», свідчить про розби- рання стін замку на будівельні матеріали в но- вий і новітній часи. отриманий у ході дослідження керамічний матеріал дозволяє визначити час будівництва замку другою половиною XIII ст. (рис. 12). Другий, із досліджених у 2009 р., замок роз- міщений на східній окраїні с. квасово Берегів- ського району. Зведений він на верхівці скеляс- того пагорба. Його північний і північно-східний схили, які виходять до р. Боржава — стрімкі, а південний і південно-західний — пологі. Частина фортифікаційного комплексу зни- щена в результаті господарської діяльності в хх ст. на сьогоднішній день від замку збере- глися фундамент і частина стін, викладених із великих андезитових плит. Їхня товщина до 2,0 м. У плані замок мав форму прямокутного три- кутника з круглою вежею на південному куті. Площа центральної частини — 450 м2. Вну- трішній діаметр вежі — дев’ять метрів. До неї примикає рів, до чотирьох метрів завглибшки, виритий уздовж західної стіни замку (рис. 13). населений пункт квасово в письмових дже- релах вперше згадується 8 травня 1390 р., коли разом з Варієвим король Сигізмунд дарував його придворному лицарю королеви Марії, магістру Яношу, сину Дьордя надьмігалі (Zsо І, 1487). на початку XV ст. село перейшло до роду Якчі, а згодом до гілки Саніслофі роду Баторі. на- прикінці століття представники роду Матузнаї частково як посох, частково як придбане майно отримали квасівський замок разом із домінією (Lehoczky 1996, old. 548—549). У 1540 р. Дьордь та Пал Матузнаї продали замок хустському ка- штеляну криштофу каваші. Повернути родові володіння вдалося тільки в 1546 р. наприкінці 1550-х — на початку 60-х, у період загострен- ня міжусобної війни між королем Фердинан- дом та Яношом ІІ Сигізмундом, Пал Матузнаї, Рис. 12. кераміка Сілецького замку Бодулів ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 121 скориставшись політичною нестабільністю, пе- ретворив квасівську фортецю в лігво грабіжни- ків, які тримали в страху всі околиці. Ситуація настільки загострилася, що на за- конодавчих зборах 1563 р. у Пожоні (Братис- лава) головнокомандувачу була дана вказівка дослідити доцільність подальшого утримання квасівського замку. У разі, якщо буде доведе- на значимість замку в системі оборони королів- ства, головнокомандувач був зобов’язаний на- вести лад у гарнізоні, щоб припинити грабунки. В іншому випадку, замок підлягав руйнуванню. оскільки в цей час регіон був підвладний Яну Сигізмунду, рішення залишилося на па- пері. лише через рік, у 1564 р., королівським військам під командуванням лазара Швенді вдалося зайняти регіон і захопити навколиш- ні фортеці, у тому числі й квасово. Того ж року замок був зруйнований (Budai 1814, old. 177). Письмові джерела свідчать, що замок ви- ник наприкінці XV ст., але в науковій літерату- рі без посилань на конкретні документи вказа- на більш рання дата — XІV ст. Для встановлен- ня стратиграфічної колонки замку в польовому сезоні 2009 р. експедицією Ужгородського на- ціонального університету були проведені по- льові дослідження. розкоп I, розміром 3,0 × 4,0 м, закладений у західної стіни. культурний шар на цій ділянці мав потужність до 3,2 м. Його верхній горизонт (1,0 м) складався з будівельного сміття (камін- ня, цегла, штукатурка). нижче залягали шари темно-сірої і світло-коричневої глини. Мате- рик, який представляє собою скельну породу, вкритий шаром каміння, товщиною 0,2—0,3 м (Прохненко и др. 2009, с. 239—260). У центральній частині розкопу, під завалами будівельного сміття, із глибини 1,0 м, були про- стежені контури ями, діаметром — 1,0 м і гли- биною — 1,25 м. В її основі виявлений боковий хід до замкової стіни. Заповнення ями склада- лося з темної глини зі значним вмістом керамі- ки. остеологічні рештки представлені кістками великої рогатої худоби, свиней, птахів і риби. основним речовим матеріалом, отрима- ним у ході дослідження замку, були кружаль- ні горщики. Згідно з аналогіями з інших пунк- тів Верхнього Потисся, цей посуд датується XVI ст., що на цьому розкопі підтверджено дво- ма угорськими монетами Фердинанда І (1526— 1564 рр.), карбування 1553 та 1555 рр. окрім кераміки, у ході дослідження замку були виявлені й металеві речі. Це залізні цвя- хи, арбалетний болт, мушкетні кулі та бронзові орнаментовані пластини (рис. 14). Стратиграфія квасівського замку дає мож- ливість говорити про два етапи заселення те- риторії. Перші мешканці прийшли сюди в II тис. до н. е., а наприкінці XV ст. виникає фортеця. У польовому сезоні 2009 р. досліджували укріплений палац у смт Чинадієво Мукачів- ського району. Пам’ятка знаходиться на рівни- ні, на відстані 200 м від р. латориця, на її пра- вому березі. Центральну частину архітектур- ного ансамблю займає двоповерхова будівля, Рис. 13. План квасівського замку Рис. 14. Індивідуальні знахідки квасівського замку ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3122 у плані неповний прямокутник, із двома куто- вими триярусними вежами (рис. 15). Товщина стін споруди перевищує метр. рів навколо па- лацу не зберігся. Про його існування свідчать лише розповіді старожилів. населений пункт Сентміклош (згодом Бе- ренгсентміклош, колишня назва Чинадієва) згадується з хІІ ст. Із кінця XIV ст. містечко на- лежало Перені. Петро Перені у 1403 р. отрима- ли дозвіл на зведення тут укріпленого палацу, але ймовірно не скористалися ним (Lehoczky 1996, old. 660). Упродовж XVI—XVII ст. Чинадіївською до- мінією на різних умовах володіли представники родів Телегді, нярі, лоняї та естергазі. Саме Мі- галь Телекді в 1583 р. отримав дозвіл від короля рудольфа на будівництво палацу, який завершу- вали вже його сини Янош та Пал (Emхdi 2005). У 1669 р., зі згоди короля леопольда, роди- на ракоці викупила Чинадієво у вдови Дьордя Другета, Марії естергазі, за 65000 талерів. Піс- ля смерті Ференца ракоці І домінію успадку- вала Софія Баторі, яка згодом передала її Ілоні Зріні з дітьми. Під час повстання 1703—1711 рр. часто бував тут Ференц ракоці ІІ. Після укладання Сатмарського мирного до- говору все майно ракоці, у тому числі й Чина- діївська домінія, перейшло у власність короля, а 1726 р. її отримав граф лотар Ференц Шен- борн (Lehoczky 1996, old. 662). Для встановлення стратиграфії експедиці- єю Ужгородського національного університету був закладений шурф (розміри 2,0 × 4,0 м) біля східної стіни палацу (рис. 15). За результатами стратиграфічних спостережень і колекції речо- вого матеріалу, виділяються два основні гори- зонти проживання населення на цій території. Горизонт І (0,0—0,4 м). Представлений ви- робами із глини. До асортименту кераміки вхо- дили фрагменти кружальних горщиків XVI— XVII ст., уламки кахлів та індивідуальні зна- хідки: фрагмент люльки для паління, залізний цвях і монета Матяша корвіна 1489—1490 рр. (рис. 16). Горизонт ІІ (0,4—0,8 м). До нього входи- ли чотири фрагменти кружальних горщи- ків коричневого кольору кінця XIII—XIV ст., пов’язані з поселенням до зведення кам’яних споруд. Археологічні роботи експедиції Ужгород- ського національного університету в замках За- карпатської області України дозволили уточни- Рис. 16. кераміка та індивідуальні знахідки Чина- діївського палацу Рис. 15. План Чинадіївського палацу ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 123 ти, а в окремих випадках і спростувати усталені в науковій літературі положення. на конкрет- ному речовому матеріалі запропоновано нову хронологічну схему історичного розвитку опо- рних пам’яток регіонального середньовіччя. Для всіх досліджених пунктів характерні до- замкові горизонти, що свідчить про не випад- ковий вибір для поселення саме цих місць. У Виноградові фіксується потужний шар епохи пізньої бронзи (культура Станово XIV—XII ст. до н. е.), у Середньому, королеві й Броньці — незначні матеріали ІІІ—ІІ тис. до н. е, які не підлягають чіткій ідентифікації. Спростовані твердження про наявність на Виноградівсько- му та королівському замках давньоруського горизонту X—XI ст. н. е. У Середньому не ви- явлені відзначені в науковій літературі гори- зонти хІІ—XІV ст. найраніший матеріал (кінець хІІІ ст.), пов’язаний із зведенням кам’яної фортифіка- ції, зафіксований у Броньці та Сільці. Початок будівництва Виноградівського і королівсько- го замків на сьогоднішній день датуємо почат- ком XIV ст., при цьому підкреслюємо, що на обох культурний горизонт XIV ст. представле- ний незначною кількістю кераміки. Перебудо- ви замків відбувались: в королевому в XV ст., у Виноградові — на початку XVI ст. Після рекон- струкції укріплень королева формується міц- ний культурний шар, який свідчить про інтен- сивний процес життєдіяльності, а на Виногра- дівському замку середньовічний культурний шар представлений мізерним фрагментарним матеріалом, поясненням чому може бути не- тривалий період функціонування тут фран- цисканського монастиря. Цим часом (кінець XV — початок XVI ст.) датуємо виникнення Середнянського замку. Відзначимо також, що в XV ст. фіксується горизонт заселення Бронь- ківського замку, але, імовірно, пункт, який вже знаходився у стані руїн, у цей час мав призна- чення сховища. Археологічними матеріалами не підтверди- лися припущення науковців про постійні осади і штурми Виноградівського замку. У королево штурм замку фіксується на початку XVI ст. Ак- тивна життєдіяльність на нялабі продовжува- лася, як мінімум, до початку XVII ст. Припи- нення функціонування Середнянського замку визначаємо початком XVIII ст. За отриманими матеріалами, на сьогодніш- ній день можемо виділити три основні хвилі замкового будівництва на території краю. Пер- ша, кінця хІІІ ст. (Бронька, невицьке) і друга, початку XIV ст. (королево, Виноградів, неви- цьке). Перший етап характеризує будівництво круглих донжонів, другий — готичних чотири- кутних веж, а спільною їхньою рисою виступає незначна площа, яку займали укріплення, а та- кож слабкий культурний горизонт, що дозво- ляє припустити домінування дозорної функції даних пунктів у цей час. Ситуація кардинально змінюється в другій половині XV — на початку XVI ст., коли у відповідь на широке розповсю- дження вогнепальної зброї відбувається масш- табна перебудова існуючих (королево, Вино- градів, невицьке) і зведення нових потужних пунктів (Середнє). Припинення функціону- вання замків, крім Ужгородського та Мукачів- ського, відноситься до XVII—XVIII ст. н. е. Поряд із вирішенням основних питань стра- тиграфії і хронології пам’яток, здійснені перші кроки для аналізу матеріальної культури на- селення замків. У цій сфері відчутну допомо- гу надали словацькі колеги: доктор Я. Гунка — визначення нумізматичної колекції (Hunka et al. 2017, old. 115—130), доктор П. П’янчак — остеологічної складової (Пьянчак, Прохнен- ко 2008, c. 166—177), проф. л. Мігок — архео- металургійний аналіз виробів із чорного мета- лу (Mihok, Prochnenko 2008, p. 149—165; 2009, p. 261—273). на завершення відзначимо, що отрима- ні археологічною експедицією Ужгородсько- го університету матеріали по історії замків За- карпаття значно уточнюють і доповнюють дані про регіональне середньовіччя та ранній мо- дерн, однак для відтворення цілісної картини необхідне широкомасштабне цілеспрямоване вивчення синхронних пам’яток усього Верх- нього Потисся. Микитась В., Чучка П. Дві Закарпатські оригінальні пам’ятки XV ст. Мовознавство. київ, 1968, с. 62—64. Прохненко и.А., Гомоляк е.М., Зомбор и.Т. Середнян- ский замок. Carpatica-Карпатика. Ужгород, 2008, вип. 37, с. 189—192. Прохненко и.А., Гомоляк е.М., Зомбор и.Т. исследова- ние замков Закарпатья. Карпатика. Ужгород, 2009, вип. 38, с. 239—260. Прохненко и.А., Гомоляк е.М., Мойжес В.В. результаты исследования Виноградовского и королёвского зам- ков в 2007 году. Carpatica-Карпатика. Ужгород, 2007, вип. 36, с. 219—255. Прохненко и.А., Гомоляк е.М., Мойжес В.В. результаты исследования Броньковского замка. Carpatica- Карпатика. Ужгород, 2008, вип. 37, с. 139—148. Прохненко І.А., Жиленко М.А., Мойжес В.В. королів- ський замок нялаб. Вісник Інституту археології. львів, 2016, вип. 11, с. 123—154. Пьянчак П., Прохненко и.А. Анализ остеологическо- го материала замков северо-восточной части Верх- него Потисья. Carpatica-Карпатика. Ужгород, 2008, вип. 37, с. 166—177. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3124 Anjoukori okmánytár. Codex diplomaticus Hungaricus Andegavensis, vol. I. (1301—1321) (ed. I. Nagy). Budapest, 1878. Árpádkori új okmánytár. Codex diplomaticus Arpadianus continuatus, vol. 12 (ed. G. Wenzel). Pest, 1874. Budai É. Magyar Ország históriaja a’ Mohatsi Veszedelemtöl fogva Buda viszszavételéig. Debrecen, 1814. Codex diplomaticus Hungariae ecclesiasticus ac civilis (ed. G. Fejér), vol. 3 / 2. Budae,1829. Engel P. A nemesi társadalom a középkori Ung megyében. Budapest, 1998. Emődi T. A beregszentmiklósi Telegdi-Rákóczi-kastély. Korunk, no. 16, 2005, pp. 38—42. Fügedi E. Vár és társadalom a 13—14. századi Magyarországon. Budapest: Akadémiai Kiadó, 1977. Györffy Gy. Az Árpád-kori Magyarország történeti földrajza, vol. 1. Budapest, 1987. Hazai oklevéltár 1234м1536 (ed. I. Nagy, F. Deák, Gy Nagy). Budapest, 1897. Hunka J., Prohnenko I., Zsilenko M. A királyházai Nyaláb vár pénzérméi. Numizmatikai közlöny, 2015-2016 (no. 114— 115). Budapest, 2017, pp. 115—130. Karácsonyi J. A magyar nemzetségek a XIV század közepéig. 1. kötet. Budapest, 1900. Komáromy A. Nyalábvár és uradalma. Ugocsa vármegye a történelemben. Ungvár, 2001, pp. 16-42. Kristó Gy. Az Árpád-kor háborúi. Budapest, 1986. Lehoczky T. Bereg vármegye. Budapest-Bergszász: Hatodik síp alapítvány — Mandátum kiadó, 1996. Mihok L., Prochnenko I.A. Analysis of Iron Objects from Korolevo аnd Vinogradovo Castles. Carpatica- Карпатика. Ужгород, 2008, вип. 37, p. 149—165. Mihok L., Prochnenko I. Metallographic analysis of iron objects from castle Bronka, Transkarpathian Ukraine. Карпатика. Ужгород, 2009, вип. 38, p. 261—273. Prohnenko I., Mojzsesz V., Zsilenko M. Kárpátalja középkori és kora újkori várainak kutatsá. A nyíregyházi Jósa András Múzeum Évkönyve. Nyíregyháza, 2013, LV, old. 203— 250. Prohnenko I., Zsilenko M. A királyházai Nyaláb vár. Várak kastélyok templomok. Évkönyv 2015. Kökény, 2015, оld. 68—71. Prohnenko I., Zsilenko M. Baranka vára. Várak kastélyok templomok. Évkönyv 2016. Kökény, 2016, оld. 77—79. Prohnenko I., Zsilenko M. A szerednyei vár kutatása. Várak kastélyok templomok. Évkönyv 2017. Kökény, 2017, оld. 56—59. Prokhnenko I., Zhylenko M., Moizhes V. Korolevo castle of Nyaláb. Archaeologia historica. BBrno, 2016, no. 41 / 1, pp. 273—299. Riskó M. Ferencesek Nagyszőlősön. Budapest, 2007. Rupp J. Magyarország helyrajzi története fő tekintettel az egyházi intézetekre, vol. 2. Pest: A Magyar Tudományos Akadémia Könyvkiadó Hivatala, 1872. Takáts S. Régi magyar kapitányok és generálisok. Budapest, 1928. Zsigmondkori oklevéltár I (1387—1399) (ed. E. Mályusz) Budapest, 1951. Надійшла 15.05.2018 И.А. Прохненко1, М.А. Жиленко2 1 Ужгородский национальный университет, факультет истории и международных отношений, кафедра истории древнего мира и средних веков, prohnenkoigor@ukr.net 2 Ужгородский национальный университет, Археологический музей им. проф. Э. Балагури, arhlabunu@ukr.net иССлеДоВАние ЗАМкоВ ЗАкАрПАТЬЯ АрхеолоГиЧеСкоЙ ЭкСПеДиЦиеЙ УЖГороДСкоГо нАЦионАлЬноГо УниВерСиТеТА на основании полученного в полевых сезонах 2007—2017 гг. материала выделено три основных периода создания средневековой каменной фортификации Закарпатья. Первый конца XIII века (Бронька, невицкое и Сильце) и второй середины XIV в. (королёво, хуст и невицкое) связаны с созданием системы замков в Венгерском коро- левстве после восстановления экономики государства, дестабилизированной нашествием монголов. Для первого были характерны круглые в плане башни, для второго — квадратные. оба периода характеризуются незначитель- ной фортификацией и слабым культурным слоем. Это позволяет говорить об их функциональном назначении как сторожевых или дозорных. Ситуация существенно изменилась во второй половине XV — в начале XVI в., после широкого распростране- ния огнестрельного оружия. В это время реконструируются уже существующие (королёво, Виноградово и не- вицкое) и возводятся новые укрепления (Среднее, квасово). Замок Бронька, находившийся в то время уже в руинах, использовался в качестве убежища. Большинство замков, за исключением Ужгорода, Мукачева и хуста, прекратили функционировать в XVII—XVIII вв. К л ю ч е в ы е с л о в а: средневековье, раннее Новое время, замок, дворец, керамика, изразцы, индивидуальный материал. Ihor А. Prokhnenko1, Mariia А. Zhylenko2 1 Associate Professor of Ancient History and Middle Ages Department, Faculty of History and International Affairs of the Uzhhorod National University, prohnenkoigor@ukr.net 2 Lecturer-tour guide of Archaeological Museum named by prof. E. Balahura, the Uzhhorod National University, arhlabunu@ukr.net THE RESEARCH OF TRANSCARPATHIAN CASTLES BY EXPEDITION OF UZHHOROD NATIONAL UNIVERSITY The three main periods in the construction of the Medieval fortifications in the Transcarpathian Region have been distinguished basing on the material of the field campaigns of 2007 — 2017. The first period dated by the late 13th century (Bronka, Nevytske and Siltse) and the second one by the mid-14th century (Korolevo, Khust and Nevytske) were connected ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 125 to the construction of the system of castles in the Hungarian Kingdom. Their building was motivated by the threat coming from the south and took place in the context of the post-Mongol economic recovery. The round-shaped towers were typical for the first period and the square-shaped towers — for the second building period. Both periods were characterized by small territory occupied by the fortifications and a thin cultural layer. It makes us possible to argue about their controlling function as watchtowers at that time. Situation has substantially changed in the second half of the 15th — early16th century when the fire weapons became widely spread. It was followed by the massive reconstruction of the existing fortifications (Korolevo, Vynogradiv and Nevytske) and construction of the new solid fortifications (Seredne, Kvasovo). The ruined castle in Bronka had been used as a controlling post. Most of the castles, except of Uzhhorod, Mukachevo and Khust, had ceased functioning during the 17th—18th century. K e y w o r d s: Middle Ages, Early Modern, castle, palace, pottery, tiles, individual finds. References Anjoukori okmánytár. Codex diplomaticus Hungaricus Andegavensis, vol. 1 (1301-1321) (ed. I. Nagy). Budapest, 1878. Árpádkori új okmánytár. Codex diplomaticus Arpadianus continuatus, vol. 12 (ed. G. Wenzel). Pest, 1874. Budai É. Magyar Ország históriaja a’ Mohatsi Veszedelemtöl fogva Buda viszszavételéig. Debrecen, 1814. Codex diplomaticus Hungariae ecclesiasticus ac civilis (ed. G. Fejér), vol. 3 / 2. Budae,1829. Engel P. A nemesi társadalom a középkori Ung megyében. Budapest, 1998. Emődi T. A beregszentmiklósi Telegdi-Rákóczi-kastély. Korunk, no. 16, 2005, pp. 38-42. Fügedi E. Vár és társadalom a 13-14. századi Magyarországon. Budapest, 1977. Györffy Gy. Az Árpád-kori Magyarország történeti földrajza, vol. 1. Budapest, 1987. Hazai oklevéltár 1234-1536 (eds. I. Nagy, F. Deák, Gy. Nagy). Budapest, 1897. Hunka J., Prohnenko I., Zsilenko M. A királyházai Nyaláb vár pénzérméi. Numizmatikai közlöny, 2015-2016 (no. 114-115). Budapest, 2017, pp. 115-130. Karácsonyi J. A magyar nemzetségek a XIV század közepéig. 1. kötet. Budapest, 1900. Komáromy A. Nyalábvár és uradalma. Ugocsa vármegye a történelemben. Ungvár, 2001, pp. 16-42. Kristó Gy. Az Árpád-kor háborúi. Budapest, 1986. Lehoczky T. Bereg vármegye. Hatodik síp alapítvány - Mandátum kiadó, Budapest-Bergszász, 1996. Mihok L., Prochnenko I.A. Analysis of Iron Objects from Korolevo аnd Vinogradovo Castles. Carpatica-Karpatyka. Uzhhorod, 2008, no. 37, pр. 149-165. Mihok L., Prochnenko I. Metallographic analysis of iron objects from castle Bronka, Transkarpathian Ukraine. Carpatica- Karpatyka. Uzhhorod, 2009, no. 38, pp. 261-273. Mykytas V., Chuchka P. Dvi Zakarpatski oryhinalni pamiatky XV st. Movoznavstvo. Kyiv, 1968, pp. 62-64. Pianchak P., Prokhnenko І.A. Analyz osteolohycheskoho materyala zamkov severo-vostochnoi chasty Verkhneho Potysia. Carpatica-Karpatyka. Uzhhorod, 2008, no. 37, pp. 166-177. Prokhnenko І.A., Homoliak E.M., Zombor І.T. Serednianskyi zamok. Carpatica-Karpatyka. Uzhhorod, 2008, no. 37, pp. 189-192. Prokhnenko І.A., Homoliak E.M., Zombor І.T. Іssledovanye zamkov Zakarpatia. Karpatyka. Uzhhorod, 2009, no. 38, pp. 239-260. Prokhnenko І.A., Homoliak E.M., Moizhes V.V. Rezultatу іssledovanyia Vynohradovskoho y Korolоvskoho zamkov v 2007 godu. Carpatica-Karpatyka. Uzhhorod, 2007, no. 36, pp. 219-255. Prokhnenko І.A., Homoliak E.M., Moizhes V.V. Rezultatу іssledovanyia Bronkovskoho zamka. Carpatica-Karpatyka. Uzhhorod, 2008, no. 37, pp. 139-148. Prokhnenko I.A., Zhylenko M.A., Moizhes V.V. Korolivskyi zamok Nyalab. Visnyk Instytutu arkheolohii. Lviv, 2016, no. 11, pp. 123-154. Prohnenko I., Zsilenko M. A királyházai Nyaláb vár. Várak kastélyok templomok. Évkönyv 2015. Kökény, 2015, pp. 68-71. Prohnenko I., Zsilenko M. Baranka vára. Várak kastélyok templomok. Évkönyv 2016. Kökény, 2016, pp. 77-79. Prohnenko I., Zsilenko M. A szerednyei vár kutatása. Várak kastélyok templomok. Évkönyv 2017. Kökény, 2017, pp. 56-59. Prokhnenko I., Zhylenko M., Moizhes V. Korolevo castle of Nyaláb. Archaeologia historica. Brno, 2016, no. 41 / 1, pp. 273-299. Riskó M. Ferencesek Nagyszőlősön. Budapest, 2007. Rupp J. Magyarország helyrajzi története fő tekintettel az egyházi intézetekre, vol. 2. Pest, 1872. Takáts S. Régi magyar kapitányok és generálisok. Budapest, 1928. Zsigmondkori oklevéltár I (1387-1399) (ed. E. Mályusz) Budapest, 1951.

Дослідження замків Закарпаття археологічною експедицією Ужгородського національного університету

Репозитарії

Схожі ресурси