Новітні дослідження напольного валу городища Коровель

Новітні дослідження напольного валу городища Коровель

Подано матеріали останніх досліджень північно-східного кута зовнішнього валу городища Коровель, а також розглянуто питання конструктивних особливостей і часу функціонування укріплень....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2014
Автор: Жигола, В.С.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут археології НАН України 2014
Назва видання:Археологія
Теми:
Публікації археологічного матеріалу
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195717
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Новітні дослідження напольного валу городища Коровель / В.С. Жигола // Археологія. — 2014. — №. 4. — С. 117-125. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-195717
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1957172025-02-09T09:41:24Z Новітні дослідження напольного валу городища Коровель Новейшие исследования напольного вала городища Коровель Newest research of field side rampart at Korovel hill­fort Жигола, В.С. Публікації археологічного матеріалу Подано матеріали останніх досліджень північно-східного кута зовнішнього валу городища Коровель, а також розглянуто питання конструктивних особливостей і часу функціонування укріплень. Новейшие раскопки северо­восточного угла укреплений городища Коровель позволили исследовать как уже из­ вестные элементы уреплений, так и новые особенности — систему канав от деревянных конструкций городень, которые можна разделить на две группы. К первой группе пренадлежат канавы 5, 8 и 9 (ширина до 0,2 м), так как канавы 8 и 9 параллельны и сооруже­ ны рядом, что соответствует стенам двоих соседних городень. Канава 5 перпендикулярна канаве 8 и вместе с ней образует стены одной городни. Засыпки городень прослеживаются в стратиграфии западной стенки раскопа 27. Учитывая полную нивелировку укреплений второй половины Х в., данные городни можно отнести ко времени возобновления валов в конце ХІ в. Канавы 3, 4, 6 и 7 (ширина 0,3—1,0 м) относятся ко второй группе. Канавы 6 и 7 почти перпендикулярны и имеют общий угол, то есть принадлежат одной городне. Канава 4 параллельна канаве 6 и относится к следующей соседней городне. Канава 3 в общем перпендикулярна предыдущим и почти парал­ лельна канаве 7, но выкопана в 2,0 м (северная часть) и 3,0 м (южная часть) от последней. Такая трапециевидная форма может свидетельствовать о конструктивной особенности городень на месте поворота вала. Обе группы канав имеют разную ориентацию по сторонам света и взаимопересекаются под углами около 35— 50 °, что свидетельствует об отстройке вала и его новую трассу в ХІІ в. из­за уничтожения или капитальном ремон­ те северо­восточного угла укреплений. Более позднее время сооружения второй группы канав подтверждается их совпадением с контурами заполнения городень ХІІ—ХІІІ вв. С нижней части пахотного слоя фиксируется заполнение двух рядов городень ХІІ—ХІІІ вв. Внешний (северо­ восточный) ряд выходил на край террасы; размер зафиксированого пятна 3,00 × 2,00—2,25 м, что полностью соот­ ветствует параметрам большинства исследованых городень. На уровне выявления заполнения городень обнару­ жен угол истлевшей деревянной конструкции, образующей угол сруба городни. В заполнении городень встречены материалы и керамика Х—ХІІ вв. Обращено также внимание на столбовые ямки, расположенные в ряд на растоянии от 1,0 до 2,0 м друг от друга параллельно напольному рву, которые, если условно продлить их линию, совпадают с подобными ямками, ис­ следоваными в 1998 г. и атрибутироваными как каркасно­плетневая стена, которая могла быть сооружена как в начале Х в., так и в конце ХІ в. и быть демонтированой до прокапывания первой группы канав. The newest excavations in north­eastern corner of fortifications at korovel hill­fort allowed studying both already known fortifications elements, and the new peculiarities: a system of ditches from wooden structures of horodnias (storerooms filled with soil) which can be divided into two groups. First group includes ditches 5, 8, and 9 (under 0,2 m width), as far as ditches 8 and 9 are parallel and made side by side corresponding to the walls of two neighbouring horodnias. Ditch 5 is perpendicular to the ditch 8 and together with it con­ stitutes the walls of a single horodnia. Horodnias fillings are traced in the stratigraphy of the western wall of the excavation area 27. taking into consideration total levelling of the fortifications of the second half of the 10th c., these horodnias can be referred to the period when the ramparts were renewed at the end of the 11th c. Ditches 3, 4, 6, and 7 (0,3—1,0 m width) belong to the second group. Ditches 6 and 7 are almost perpendicular and have a common angle, hence belong to a single horodnia. Ditch 4 is parallel to the ditch 6 and belongs to the next bordering horodnia. Ditch 3 on the whole is perpendicu­lar to the previous and almost parallel to the ditch 7, but dug in 2,0 m at the north part and 3,0 m at the south part far from the last one. such trapezium­shape can be an evidence of the constructive peculiarity of the horodnias at the place of the rampart’s curve. Both groups of ditches are differently oriented to the four corners of the world and cross each other at an angle about 35—50 , testifying to the rebuilding of the rampart and its new route in the 12th c. because of destruction or to the overhaul of the north­eastern angle of the fortifications. the latest period of the building the second group of ditches is confirmed by their correlation with the contours of the 12th and 13th c. horodnias’ fillings. the filling of two rows of the 12th and 13th c. horodnias is recorded in the lower part of arable layer. the outward (north­ eastern) row reached the edge of the terrace; the size of the spot recorded is 3,00 × 2,00—2,25 m, which entirely corresponds the parameters of the most horodnias studied. Discovered at the level where the horodnias’ filling was recorded is an angle of mouldered wooden structure forming the angle of horodnia’s frame. the materials and ceramics of the period from the 10th to the 12th c. were found in the horodnias’ filling. an attention is also paid to the pits from pillars situated in one line at the distance from 1,0 to 2,0 m from each other and parallel to the field side ditch. should their line be conditionally extended, they correspond with similar pits studied in 1998 and attributed as wireframe and wicker wall. this wall could be built either at the beginning of the 10th c., or at the end of the 11th c. and could be uninstalled before the first group of ditches were dug. 2014 Article Новітні дослідження напольного валу городища Коровель / В.С. Жигола // Археологія. — 2014. — №. 4. — С. 117-125. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195717 uk Археологія application/pdf Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Публікації археологічного матеріалу
Публікації археологічного матеріалу
spellingShingle Публікації археологічного матеріалу
Публікації археологічного матеріалу
Жигола, В.С.
Новітні дослідження напольного валу городища Коровель
Археологія
description Подано матеріали останніх досліджень північно-східного кута зовнішнього валу городища Коровель, а також розглянуто питання конструктивних особливостей і часу функціонування укріплень.
format Article
author Жигола, В.С.
author_facet Жигола, В.С.
author_sort Жигола, В.С.
title Новітні дослідження напольного валу городища Коровель
title_short Новітні дослідження напольного валу городища Коровель
title_full Новітні дослідження напольного валу городища Коровель
title_fullStr Новітні дослідження напольного валу городища Коровель
title_full_unstemmed Новітні дослідження напольного валу городища Коровель
title_sort новітні дослідження напольного валу городища коровель
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2014
topic_facet Публікації археологічного матеріалу
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195717
citation_txt Новітні дослідження напольного валу городища Коровель / В.С. Жигола // Археологія. — 2014. — №. 4. — С. 117-125. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT žigolavs novítnídoslídžennânapolʹnogovalugorodiŝakorovelʹ
AT žigolavs novejšieissledovaniânapolʹnogovalagorodiŝakorovelʹ
AT žigolavs newestresearchoffieldsiderampartatkorovelhillfort
first_indexed 2025-11-25T10:59:44Z
last_indexed 2025-11-25T10:59:44Z
_version_ 1849759772900851712
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4 117 Захисні споруди городища Коровель дослід­ жу валися з 1998 р. майже щороку (і траншея 1983 р.). Результати їх подано в двох основних статтях. У 1999 р. В.П. Коваленко опублікував дані про розкопки валу великого городища, що дозволили зафіксувати й датувати декілька будівельних періодів і виявити можливе місце в’їзду та конструкцію брами (Коваленко 1999). У колективній статті 2010 р. накопичення ін­ формації із стратиграфії та датуючого матері­ алу уможливило дослідникам не тільки внести поправки в раніші спостереження, але й до­ кладніше описати та датувати систему й кон­ струкції захисних споруд (Коваленко, Ситий, Скороход 2010). Але автори приділили увагу лише часовому відрізку від кінця ІХ до почат­ ку ХІ ст. Новітнішими розкопками північно­ східного кута валу виявлено низку особливос­ тей, що стосуються конструкції валу городища Коровель ХІІ — першої третини ХІІІ ст. Городище розташоване на довгій вузькій стрілці мису, утвореній злиттям річок Десна та Жердова. Його поверхня доволі рівна, хоча по­ мітне незначне підвищення у північному на­ прямку. Стрімкі в давнину схили зазнали дії ерозії, що вплинуло на цілісність валів у схід­ ній частині пам’ятки. Судячи з результатів ар­ хеологічних досліджень і топографії мису, горо­ дище було оточене валом по всьому периметру, але нині він дуже розплився та помітний тіль­ ки з північного боку (висота 1,0—2,0 м, ширина підошви 20—25 м). Саме в північно­східній час­ тині дитинця напольний вал підходив до схилу і повертав у південному напрямку. Ззовні валу було влаштовано рів, який нині дуже заплив і має ширину 11—12 м і глибину до 1,0 м. Нині на місці рову проходить дорога вздовж східного схилу мису, яка могла функціонувати поряд і в давнину (Коваленко 1999, с. 34). Перш ніж розглянути результати розкопок ділянки нагадаємо, як згадані дослідники ін­ © ЖИГОЛА В.С., 2014 Жигола В.С. НОВІТНІ ДОСЛІДЖеННЯ НАПОЛЬНОГО ВАЛУ ГОРОДИЩА КОРОВеЛЬ Подано матеріали останніх досліджень північно-східного кута зовнішнього валу городища Коровель, а також розгля- нуто питання конструктивних особливостей і часу функціонування укріплень. К л ю ч о в і с л о в а: давньоруський час, городище Коровель, зовнішній вал, конструкція, час функціонування. терпретували історію фортифікаційних споруд городища Коровель. Вони припустили існу­ вання давнього городища на цьому мисі. Згід­ но з ними, у vІІІ ст. мис займало населення во­ линцевської культури, що загинуло від пожежі. У 2000 р. зафіксовано спалене житло вказаної культури, а на значній площі виявлено також відповідну кераміку та вуглинки поверх куль­ турного шару vІІІ ст. Наприкінці ІХ ст. були зведені тимчасові укріплення — два ряди час­ токолу в ровах (Коваленко, Ситий, Скороход 2010, с. 317—320). На захищеній таким чином ділянці майже одразу звели потужні укріплення малого горо­ дища. Тобто, північна частина мису в середині Х ст. належала до посаду, про що свідчить жит­ лова забудова, наприклад, споруди 1 та 2 на розкопі 10 2003 р. із керамікою кінця ІХ — по­ чатку Х ст. (Там само, с. 322). Ймовірно, в дру­ гому десятилітті Х ст. частокіл згорів і більше не відновлювався, оскільки був непотрібний. На початок другої половини Х ст. припа­ дає розширення городища, а саме, зведен­ ня зовнішнього валу та рову, про дослідження північно­східного кута якого й піде мова. Тоді котловани будівель і ровів під частокіл були за­ сипані, а рів і вал малого городища занедбані. Разом із зовнішнім було викопано також «вну­ трішній рів» на південь від нового валу (залиш­ ки зафіксовано на розкопі 1 1998 р., розкопі 10 2003 р. і розкопі 25 2011 р.), з якого брали ґрунт для валу, але «внутрішній рів» швидко запо­ внився землею (Коваленко, Ситий, Скороход 2010, с. 326). У першій третині ХІ ст. городище було зни­ щене пожежею (перегорілий прошарок до 0,2 м зафіксовано, зокрема, на розкопах 1, 25 і 27) і протягом деякого часу захисні споруди осипалися та замулювалися (Коваленко 1999, с. 38—39; Моця та ін. 2012, с. 26—27). Напри­ кінці ХІ ст. були відновлені ділянки старого валу, пошкодженого ерозією. У ХІІ ст. захисні споруди знову загинули від пожежі, але невдо­ ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4118 взі були відновлені і суттєво поліпшені (Кова­ ленко 1999, с. 39). Свідченням монгольсько­ го погрому є вістря стріли (зрізень з широким і тонким лезом з розкопу 25), зафіксоване під шаром оранки — на гребені валу ХІІІ ст. (Моця та ін. 2011, с. 21). Після того на городищі Коро­ вель фортифікаційних споруд не зводили. Враховуючи дані про захисні споруди горо­ дища Коровель, їх періодизацію та приблизне датування, запропоноване чернігівськими до­ слідниками, розглянемо детальніше північно­ східний кут фортифікацій. Північно­східний кут валу досліджувався в 2001 р. (розкоп 7), 2003 р. (розкоп 10), 2011 р. (розкоп 25) і в 2012 р. (розкоп 27). Окрім того, у 1983 р. (траншея 1) і 1998 р. (розкоп 1) по­ ряд досліджено частину напольного валу та рову, аналіз яких уможливив створити віднос­ ну стратиграфію захисних споруд (Коваленко 1999, с. 34). Загалом у північно­східній частині мису розкопано понад 300 м2 (рис. 1). У східній стіні розкопу 7 і в контрольних бров­ ках було зафіксовано стратиграфію ровів 1 та 2, викопаних для встановлення частоколу. Майже знищений ерозією великого рову малого горо­ дища рів 1 був завширшки до 1,0 м та завглиб­ шки до 0,9 м. Його заповнення свідчить, що не­ вдовзі після зведення він почав замулюватися. Також зафіксовано два шари пожеж: сірого піску з печиною та вуглинками (завтовшки до 0,08 м) над материковим дном рову 1, а також темно­ сірого супіску з вуглинками в його верхніх ша­ рах, що маркують знищення вогнем частоколу рову 2 (Моця та ін. 2002, с. 26—27). У південно­ західному куті розкопу 10 зафіксовано лише пів­ нічний край рову 1 (Моця та ін. 2003, с. 34). Рів 2 був виритий з півдня впритул до рову 1. Він має дугоподібну в плані форму та змінив Рис. 1. Городище Коровель: А — рештки валу великого городища; 1 — розкоп 7 (2001 р.); 2 — розкоп 10 (2003 р.); 3 — розкоп 25 (2011 р.); 4 — розкоп 27 (2012 р.) ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4 119 пання валу. Його залишки зафіксовано в роз­ копах 1998, 2001, 2003 та 2011 рр. (рис. 2, A). Він складається із низки фактично окремих ям, які подекуди сполучаються між собою на рівні ма­ терика. Вони викопані безсистемно нашвид­ куруч, контури порушені ерозією (Коваленко, Ситий, Скороход 2010, с. 326). На площі роз­ копів 2003 та 2011 рр. «внутрішній рів» прохо­ див за напрямком північний захід—південний схід, тобто паралельно валу. Ширина рову у верхній частині 1,2—2,5 м, у нижній — 1,3 м, глибина до 1,2 м. Верхню частину перекривав шар підсипки під вал не раніше ХІ ст. Заповне­ ння рову містить змішаний супісок із включен­ ням вуглинок і попелу, звідки походить матері­ ал Х — початку ХІ ст. (Моця та ін. 2003, с. 13). До новітніх досліджень «внутрішнього рову» відноситься споруда 3 з розкопу 2011 р., яка має овалоподібну форму розмірами 3,25 × 2,50 м на рівні материка та 2,0 × 1,3 м на гли­ бині 1,6 м (по дну) від материка. Споруда була перекрита шаром глею з печиною та вуглинка­ ми (потужність до 0,32 м), який через ущіль­ нення заповнення просів до котлована на гли­ бину 1,05 м нижче рівня материка. Подібний шар зафіксовано в сусідньому розкопі над ро­ вами 1 та 2, що, ймовірно, свідчить про наяв­ ність якогось об’єкта з внутрішнього боку валу. Нижнє заповнення споруди 3 має сліди замиву культурним шаром і супіску з тіла валу, а також містило керамічний матеріал першої полови­ ни Х ст. (Моця та ін. 2011, с. 22—23). Споруда 3 завершує південно­східний кінець «внутріш­ нього рову», а її значні розміри можна поясни­ ти місцем повороту валу і потребою більшого об’єму ґрунту для його насипання. Щодо часу спорудження «внутрішнього рову», то його можна датувати і за наявним у ньому матеріалом, і за стратиграфічними спо­ стереженнями. Вони вказують на його синх­ ронність з валом зовнішнього городища. Так, він пролягає із внутрішньої сторони валу та йде паралельно з ним, так само, як і «внутріш­ ній рів» малого городища першої половини Х ст. Крім того, «рів» відсутній на ділянці мож­ ливого в’їзду на городище, де мала проходити дорога, що теж може підтверджувати час зве­ дення «внутрішнього рову» на початку другої половини Х ст. (Коваленко 1999, с. 38; Кова­ ленко, Ситий, Скороход 2010, с. 326). На нашу думку, використання ґрунту із рову відбувалося на завершальній стадії зведення валу, адже в заповненні споруд 1 та 2 розкопу 2003 р. (безпосередньо під валом) чистого бі­ лого материкового піску не зафіксовано. Саме орієнтацію із попереднього напрямку захід— схід на північний захід—південний схід, що зу­ мовлено близькістю схилу та необхідністю по­ вторювати обриси мису. Ширина рову до 2,0 м, глибина сягає 1,2 м від рівня материка. Запо­ внення містить залишки згорілих вертикаль­ них стовпів від гостроколу, а також його зем­ ляну засипку. По всій довжині рову 2 є ділянки пропеченого піску з включенням попелу — ре­ зультат пожежі гостроколу (Моця та ін. 2002, с. 26—27; 2003, с. 34—36). Як з верхніх, так і з нижніх шарів рову 2 походить кераміка кінця ІХ — першої половини Х ст. Рови на ділянці розкопу 25 сходяться в одну досить широку канаву (рис. 2). Через ерозію ґрунту вони мають спільні стіни. Ділянка має помітний ухил з північного заходу на півден­ ний схід (у бік заплави) і через ерозію після спалення частоколу стіну між ровами змило потоками талої води (Моця та ін. 2011, с. 26). Ця подвійна лінія ровів фіксується в південній та східній частинах мису, що свідчить про кру­ гову фортифікацію городища. У південній частині розкопу 7 дослідже­ но східну частину великого рову малого горо­ дища — його північний схил (рис. 2, B). Він був заповнений шаром темно­сірого супіску з включенням вуглинок і печини (потужністю до 0,4 м), лінзою темно­сірого супіску з включен­ ням печини (0,2 м) і шаром сіро­жовтого пля­ мистого піску, що лежить на материку та захо­ дить на залишки валу в східній частині розко­ пу. Край рову, що фіксується на рівні материка, відхиляється до півночі мірою наближення до краю тераси. Кераміка із заповнення велико­ го рову містить фрагменти ліпного посуду, ке­ раміку Х—ХІ та ХІІ—ХІІІ ст. Північний край рову на рівні материка має напрямок захід— схід з відхиленням до півночі. Рів розширю­ ється в східному напрямку внаслідок ерозій­ них процесів. У розкопі 7 ерозія великого рову подекуди зруйнувала рів 2 та пошкодила мож­ ливе відкладання шарів над ровом 1. Заповне­ ння рову в східній частині розкопу перекри­ те залишками пізнішого валу. Верхню части­ ну заповнення великого рову перекривють рештки великої напівзруйнованої печі, з якою пов’язані знахідки кераміки другої половини Х ст. (Моця та ін. 2002, с. 26—27). Як уже зазначалося, на початку другої по­ ловини Х ст. територія городища зросла — було зведено велике городище. Однією із конструк­ тивних особливостей городища Коровель є влаштування так зв. «внутрішнього рову» за­ для отримання додаткового ґрунту для наси­ ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4120 Рис. 2. Городище Коровель. Загальний план на рівні материка північно­східного кута (розкопи 2001, 2003, 2011, 2012 рр.): А — «внутрішній рів», B — великий рів малого городища ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4 121 тіло валу насипали спочатку землею з культур­ ним шаром першої половини Х ст., потім ґрун­ том з великого напольного рову, а для дрібних робіт (можливо, для зведення дерев’яних кон­ струкцій на гребені) могли використовувати землю із «внутрішнього рову». Саме розкопи 2003, 2011 та 2012 р. у північно­східному куті мису дозволили датува­ ти час спорудження валу великого городища. Зафіксовані під ним споруди 1 та 2 за формою та матеріалом датуються кінцем ІХ — першою половиною Х ст. (Коваленко, Ситий, Скоро­ ход 2010, с. 324). Судячи із стратиграфії захід­ ної бровки розкопу 2011 р., нижнє заповнення споруди 2 можна вважати закритим комплек­ сом, перекритим шарами руйнації від пожежі, змішаним культурним шаром першої полови­ ни Х ст. зі слідами пожежі та підошвою валу. Із долівки житла походить архаїчний керамічний матеріал кінця ІХ — початку Х ст. (Моця та ін. 2003, с. 32). Крім того, нижня частина споруди влаштована до глибини 1,3 м від материка і ні­ коли не була пошкоджена від пізніших ремон­ тів і перебудов валу (Моця та ін. 2011, с. 27— 29). Описані споруди в першій половині Х ст. належали до посаду на північ від городища та під час розширення городища були перекриті валами. Тобто, нижню межу часу спорудження валу великого городища можна датувати по­ чатком другої половини Х ст. (Коваленко, Си­ тий, Скороход 2010, с. 324). Дослідженнями 2012 р. зафіксовано дві гру­ пи вузьких довгих канав, влаштованих у ма­ терику під тілом валу, які відносяться до кон­ струкцій городень, а також стовпові ямки та залишки від городень в стратиграфії розкопу. Виявлені об’єкти можна розділити на чотири групи, які, на нашу думку, відображають буді­ вельні періоди від кінця ХІ до першої третини ХІІІ ст. Щодо укріплень другої половини Х ст. на досліджуваній ділянці, то вони загинули в по­ жежі на початку ХІ ст., а під час реконструк­ ції напольних укріплень наприкінці ХІ ст. (час другого широкого заселення ур. Коровель) майданчик для них був вирівняний майже до основи укріплень попереднього часу. Так, по­ декуди під шаром світло­сірого супіску з вклю­ ченням попелу (залишки укріплень нижнього горизонту) залягає шар передматерика (світло­ сірий супісок завтовшки до 0,4 м). У стратигра­ фії західної стінки розкопу 27 у верхній части­ ні заповнення котлована споруди 1 фіксуються залишки укріплень і сліди їх руйнації в першій третині ХІ ст. Нижче підошви валу кінця ХІ ст. (рис. 3, 1) залягає чорний гумусований супісок потужністю 0,15—0,25 м, — культурний шар, що утворився після загибелі укріплень у пер­ шій третині ХІ ст. (рис. 3, 3), тобто до зведен­ ня нових укріплень наприкінці ХІ ст. Вказаний культурний шар підстелений лінзами вуглинок та супіску з включенням попелу — слідів поже­ жі першої третини ХІ ст. (рис. 3, 4) (Моця та ін. 2012, с. 26—27). Отже, до першої групи належать канави 5, 8 і 9 (рис. 4), адже канави 8 і 9 паралельні та вла­ штовані поряд, що відповідає стінам двох су­ сідніх городень. Канава 5 перпендикулярна до канави 8 і разом з нею утворює стіни однієї го­ родні. Канава 9 розташована за 6,5 м від «вну­ трішнього рову», що залишає простір для вла­ штування конструкції городні, яку умовно по­ значимо «городня 1», та земляного насипу над нею. Заповнення городні 1 сірим плямистим супіском помітно в стратиграфії західної стіни розкопу 27 (рис. 3, 1). На жаль тут не вдалося зафіксувати інших канав городні 1, адже вони були викопані в мішаному заповненні над спо­ рудою 1, а не в материку. Далі на північ фіксу­ ється пляма сірого та світло­сірого супіску (по­ декуди з попелом та вуглинками), що належить до заповнення городні 2, яка була влаштована на північний захід від канави 5 (рис. 3, 2). Всі три канави завширшки до 0,2 м, що від­ різняє їх від інших ширших канав і свідчить про одночасне їх влаштування. Із заповне­ ння канави 8 походять уламки ліпних горщи­ Рис. 3. Городище Коровель. Стратиграфія західної бровки розкопу 2012 р.: A—B — плями городень ХІІ— ХІІІ ст.; 1 — підошва валу кінця ХІ ст., городня 1; 2 — підошва валу кінця ХІ ст., городня 2; 3 — культурний шар ХІ ст.; 4 — сліди руйнації валу та пожежі першої третини ХІ ст. ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4122 ків і кружального посуду Х ст., а із канави 9 — уламок стінки ліпної посудини, які потрапили до них під час викопування. Враховуючи від­ сутність залишків укріплень другої половини Х ст., описана конструкція відноситься до бу­ дівельного періоду кінця ХІ ст. Це також під­ тверджується спостереженнями М.П. Кучери, що зведення подібних валів (дворядних горо­ день) розпочалося не раніше ХІІ ст. (Кучера 1999, с. 64). Варто відзначити, що В.П. Коваленко ви­ окремив будівельний період фортифікаційних споруд середини чи другої половини ХІ — кін­ ця ХІ ст. (Коваленко 1999, с. 39), але подальше накопичення матеріалу змусило відмовитися від нього. На території городища не зафіксова­ но масового матеріалу та забудови ХІ ст. І це корелюється з іншими пам’ятками нижнього Подесення, такими як Шестовиця, Виповзів, Листвен, Рогощі, Гущин і Звеничів. Зокре­ ма, захисні споруди Виповзівського городища на початку ХІ ст. занепали і були відновлені в ХІІ ст. (Моця, Скороход, Ситий 2012, с. 62). ХІІ ст. можна датувати час зведення другої групи канав. Канави 6 і 7 майже перпендику­ лярні одна одній і мають спільний кут, тобто відносяться до конструкції однієї городні. Ка­ нава 4 паралельна канаві 6 і влаштована поряд з нею, тобто відноситься до конструкції сусід­ ньої городні. Найімовірніше, що до цієї групи входить і канава 3, загалом перпендикулярна канавам 4 та 6 і майже паралельна канаві 7, але влаштована приблизно за 2,0 м (північна час­ тина) та 3,0 м (південна частина) від останньої (рис. 4). Така трапецієподібна форма може свідчити про конструктивні особливості горо­ день на місці повороту валу на досліджуваній ділянці, адже внутрішня поздовжня стіна дещо вужча за зовнішню, яка має більший радіус. Канави другої групи мають ширину до 1,0 м, що відрізняє їх від першої групи канав, а також може бути додатковим доказом одночасовості їх влаштування. Обидві виокремлені групи канав мають різ­ ну орієнтацію за сторонами світу і взаємопе­ рехрещуються під кутами близько 35—50 °, що свідчить або про відбудову валу та його нову трасу в ХІІ ст. через його руйнацію, або про капітальний ремонт указаної ділянки. Остан­ нє могло відбутися під час включення до укрі­ плень нових конструкцій (наприклад, башти). Пізніший час спорудження другої групи канав підтверджується їхнім повним співпадінням з контурами решток городень ХІІ — першої тре­ тини ХІІІ ст. Так, рештки від двох рядів городень фіксу­ ються з нижнього шару оранки (рис. 5, A—C). Вони зазнали руйнації траншеєю під фунда­ менти та під дією ерозії в бік схилу. В.П. Ко­ валенко атрибутував подібну конструкцію як останній етап спорудження укріплень і датував її не раніше ХІІ ст. (Коваленко 1999, с. 39). Зовнішній (північно­східний) ряд горо­ день виходив на край тераси та рову та част­ ково зруйнований ерозією (рис. 5, C), про яку свідчить шар сірого супіску завтовшки 0,05— 0,20 м, зафіксований у північній стінці роз­ копу. Цей шар утворився на місці оплилої до рову засипки зовнішнього ряду городень. Роз­ міри зафіксованої плями 3,00 × 2,00—2,25 м, що цілком відповідає параметрам більшості досліджених городень (Кучера 1999, с. 62—65). У стратиграфії північної стіни розкопу зафік­ совано дві лінзи попелу, які, на нашу думку, є залишками вигорілих дерев’яних конструкцій. Лінзи розміщені на віддалі близько 0,5 м одна від одної і можуть вказувати на відстань між двома сусідніми колодами (простір між двома сусідніми городнями). Із заповнення городні походить кружальна кераміка Х—ХІІ ст. (Моця та ін. 2012, с. 21). Городні внутрішнього ряду (рис. 5, A, B; 3, A, B) з південно­західного боку влаштова­ ні впритул до городень зовнішнього ряду. На рівні їх фіксації в розкопі виявлено кут зогни­ лої дерев’яної конструкції, простеженої в до­ вжину на 2,5 м за напрямком південний схід— північний захід, до якої під прямим кутом при­ микають сліди деревини, простеженої на 1,75 м (рис. 5, D). Усередині решток дерев’яної кон­ струкції залягають кілька шарів, що потрапи­ Рис. 4. Городище Коровель. План на рівні матери­ ка розкопу 2012 р. з позначенням канав і стовпових ямок (А) ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4 123 ли до заповнення городні під час її засипання, що залягають над шаром сірого супіску із вклю­ ченням значної кількості вуглинок (товщина до 0,27 м). З північно­східного боку від тліну фіксується смуга жовто­сірого піску (ширина до 0,6 м), що могла відмежовувати городню зо­ внішнього ряду від внутрішнього. Продовжен­ ням напрямку розташування вигнилої дереви­ ни зовнішнього ряду є ряд плям, розміщених на південний схід від кута городні, а саме, корич­ невого супіску з включенням значної кількос­ ті вуглинок і печини та сірого супіску з вклю­ ченням попелу (на південь від попереднього), що мають ширину до 0,8 м і фіксуються на від­ стань 2,5 м (рис. 5, E). Можливо, це рештки дерев’яної конструкції наступної городні вну­ трішнього ряду, яка також фіксується за окре­ мою чіткою плямою та досить виразно просте­ жується в стратиграфії західної стіни розкопу на межі квадратів 4 та 8 (рис. 3, B). З внутрішньо­ го ряду городень походять фрагменти кружаль­ ного посуду Х—ХІІ ст. (Моця та ін. 2012, с. 22). Слідів останньої пожежі конструкцій (під час монголо­татарської навали) не залишилося че­ рез те, що оранкою знищено верхівку валу. Окремо слід розглянути стовпові ямки (рис. 4, А), розташовані практично в одну лі­ нію на відстані від 1,0 до 2,0 м одна від одної, що мають діаметр від 0,2 до 0,7 м (Моця та ін. 2012, с. 30—31). Глибина ямок від 0,1 до 0,2 м нижче рівня материка. Лінія ямок паралельна як зовнішньому, так і «внутрішньому» ровам, а також, якщо її умовно продовжити, співпа­ дає із лінією подібних стовпових ямок у розко­ пі 1 1998 р. і траншеї 1 1983 р. (Коваленко 1999, с. 38, рис. 6). З цього можна зробити висновок, що вони стосуються захисних споруд городи­ ща, але водночас конструктивно не належить до першої чи другої групи канав. Так, лінія ямок проходить у внутрішньому просторі горо­ дні, утвореної канавами 5 і 8, та у внутрішньо­ му просторі городні, до якої відноситься кана­ ва 4. Нам видається неможливим влаштування гостроколу всередині городень, тож стовпо­ ві ямки утворюють окрему конструкцію. Крім того, стовпових конструкцій не прослідковано у верхніх шарах розкопу, а, отже, стовпові ямки не мають відношення до решток двох рядів го­ родень ХІІ—ХІІІ ст. Можна припустити, що це рештки каркасно­плотової стіни, дослідженої в розкопі 1998 р. (Коваленко, Ситий, Скоро­ ход 2010, с. 325—326), яка могла бути влашто­ вана як на початку другої половини Х ст., так і наприкінці ХІ ст. та була демонтована перед зведенням городень першої групи канав. Отже, новітні розкопки городища Коровель дозволили дослідити нові ділянки вже відомих елементів укріплень, як­то рови 1 і 2 ранніх за­ хисних споруд, «внутрішній рів» другої поло­ вини Х ст., рештки городень кінця ХІ — пер­ шої третини ХІІІ ст. і лінію стовпових ямок. Уперше було зафіксовано систему канав від дерев’яних конструкцій городень, які можна диференціювати на дві групи, що відповіда­ ють окремим будівельним періодам. Врахову­ ючи побудову укріплень наприкінці ХІ ст., їх руйнацію в першій третині ХІІІ ст. та наявність щонайменше трьох будівельних періодів за цей проміжок часу, можна припустити відбудову/ ремонти валу приблизно кожні 50 років. Від­ так, результати досліджень дозволять краще зрозуміти історію пам’ятки та регіону загалом. Рис. 5. Городище Коровель. План розкопу 2012 р. на глибині –50 від R 0 з позначенням плям городень (А—С); зо­ гнила дерев’яна конструкція (D) та рештки від дерев’яної конструкції (E) ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4124 Коваленко В.П. Нові дослідження Шестовицького археологічного комплексу // АЛЛУ. — 1999. — 1 (5). — С. 33—43. Коваленко В.П., Ситий Ю.М., Скороход В.М. Дослідження оборонних конструкцій городища Коровель // АДІУ. — 2010. — 1. — С. 316—327. Кучера М.П. Слов’яно­руські городища viii—ХІІІ ст. між Саном і Сіверським Дінцем. — К., 1999. Моця О.П., Коваленко В.П., Овчаров М.В., Сита Л.Ф., Ситий Ю.М. Звіт про археологічні дослідження в ур. Коро­ вель біля с. Шестовиця Чернігівської області у 2001 р. // НА ІА НАНУ. — 2002/196. Моця О.П., Коваленко В.П., Комар О.В., Сита Л.Ф., Ситий Ю.М. Звіт про археологічні дослідження в ур. Коровель біля с. Шестовиця Чернігівської області у 2003 р. // НА ІА НАНУ. — 2003/186. Моця О.П., Жигола В.С., Коваленко В.П., Сита Л.Ф., Ситий Ю.М. Звіт про археологічні дослідження на городищі в ур. Коровель біля с. Шестовиця Чернігівської області у 2011 р. // НА ІА НАНУ. — 2011/55. Моця О.П., Жигола В.С., Коваленко В.П., Луценко Р.М., Сита Л.Ф., Ситий Ю.М. Звіт про археологічні дослідження на городищі в ур. Коровель біля с. Шестовиця Чернігівської області у 2012 р. // НА ІА НАНУ. — 2012/5. Моця О.П., Скороход В.М., Ситий Ю.М. Оборонні споруди Виповзівського городища // Археологические исследо­ вания в Еврорегионе «Днепр» в 2011 г. — Чернігів, 2012. — С. 60—65. Надійшла 02.09.2014 Жигола В.С. НОВЕЙШИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ НАПОЛЬНОГО ВАЛА ГОРОДИЩА КОРОВЕЛЬ Новейшие раскопки северо­восточного угла укреплений городища Коровель позволили исследовать как уже из­ вестные элементы уреплений, так и новые особенности — систему канав от деревянных конструкций городень, которые можна разделить на две группы. К первой группе пренадлежат канавы 5, 8 и 9 (ширина до 0,2 м), так как канавы 8 и 9 параллельны и сооруже­ ны рядом, что соответствует стенам двоих соседних городень. Канава 5 перпендикулярна канаве 8 и вместе с ней образует стены одной городни. Засыпки городень прослеживаются в стратиграфии западной стенки раскопа 27. Учитывая полную нивелировку укреплений второй половины Х в., данные городни можно отнести ко времени возобновления валов в конце ХІ в. Канавы 3, 4, 6 и 7 (ширина 0,3—1,0 м) относятся ко второй группе. Канавы 6 и 7 почти перпендикулярны и имеют общий угол, то есть принадлежат одной городне. Канава 4 параллельна канаве 6 и относится к следующей соседней городне. Канава 3 в общем перпендикулярна предыдущим и почти парал­ лельна канаве 7, но выкопана в 2,0 м (северная часть) и 3,0 м (южная часть) от последней. Такая трапециевидная форма может свидетельствовать о конструктивной особенности городень на месте поворота вала. Обе группы канав имеют разную ориентацию по сторонам света и взаимопересекаются под углами около 35— 50 °, что свидетельствует об отстройке вала и его новую трассу в ХІІ в. из­за уничтожения или капитальном ремон­ те северо­восточного угла укреплений. Более позднее время сооружения второй группы канав подтверждается их совпадением с контурами заполнения городень ХІІ—ХІІІ вв. С нижней части пахотного слоя фиксируется заполнение двух рядов городень ХІІ—ХІІІ вв. Внешний (северо­ восточный) ряд выходил на край террасы; размер зафиксированого пятна 3,00 × 2,00—2,25 м, что полностью соот­ ветствует параметрам большинства исследованых городень. На уровне выявления заполнения городень обнару­ жен угол истлевшей деревянной конструкции, образующей угол сруба городни. В заполнении городень встречены материалы и керамика Х—ХІІ вв. Обращено также внимание на столбовые ямки, расположенные в ряд на растоянии от 1,0 до 2,0 м друг от друга параллельно напольному рву, которые, если условно продлить их линию, совпадают с подобными ямками, ис­ следоваными в 1998 г. и атрибутироваными как каркасно­плетневая стена, которая могла быть сооружена как в начале Х в., так и в конце ХІ в. и быть демонтированой до прокапывания первой группы канав. Zhyhola V.S. NeWest ReseaRcH OF FieLD siDe RaMPaRt at kOROveL HiLL­FORt the newest excavations in north­eastern corner of fortifications at korovel hill­fort allowed studying both already known fortifications elements, and the new peculiarities: a system of ditches from wooden structures of horodnias (storerooms filled with soil) which can be divided into two groups. First group includes ditches 5, 8, and 9 (under 0,2 m width), as far as ditches 8 and 9 are parallel and made side by side corresponding to the walls of two neighbouring horodnias. Ditch 5 is perpendicular to the ditch 8 and together with it con­ stitutes the walls of a single horodnia. Horodnias fillings are traced in the stratigraphy of the western wall of the excavation area 27. taking into consideration total levelling of the fortifications of the second half of the 10th c., these horodnias can be referred to the period when the ramparts were renewed at the end of the 11th c. Ditches 3, 4, 6, and 7 (0,3—1,0 m width) belong to the second group. Ditches 6 and 7 are almost perpendicular and have a common angle, hence belong to a single horodnia. Ditch 4 is parallel to the ditch 6 and belongs to the next bordering horodnia. Ditch 3 on the whole is perpendicu­ ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4 125 lar to the previous and almost parallel to the ditch 7, but dug in 2,0 m at the north part and 3,0 m at the south part far from the last one. such trapezium­shape can be an evidence of the constructive peculiarity of the horodnias at the place of the rampart’s curve. Both groups of ditches are differently oriented to the four corners of the world and cross each other at an angle about 35—50 , testifying to the rebuilding of the rampart and its new route in the 12th c. because of destruction or to the overhaul of the north­eastern angle of the fortifications. the latest period of the building the second group of ditches is confirmed by their correlation with the contours of the 12th and 13th c. horodnias’ fillings. the filling of two rows of the 12th and 13th c. horodnias is recorded in the lower part of arable layer. the outward (north­ eastern) row reached the edge of the terrace; the size of the spot recorded is 3,00 × 2,00—2,25 m, which entirely corresponds the parameters of the most horodnias studied. Discovered at the level where the horodnias’ filling was recorded is an angle of mouldered wooden structure forming the angle of horodnia’s frame. the materials and ceramics of the period from the 10th to the 12th c. were found in the horodnias’ filling. an attention is also paid to the pits from pillars situated in one line at the distance from 1,0 to 2,0 m from each other and parallel to the field side ditch. should their line be conditionally extended, they correspond with similar pits studied in 1998 and attributed as wireframe and wicker wall. this wall could be built either at the beginning of the 10th c., or at the end of the 11th c. and could be uninstalled before the first group of ditches were dug.

Схожі ресурси