Пiзньолатенський перiод на територiї Прикарпаття
Пізньолатенський період, що припадає на два останніх століття до межі ер — це час етнічних та культурних змін на теренах Європи. Ці зміни пов’язані, по-перше, з кельтською культурною експансією, що сприяла утворенню нових латенізованих культур, по-друге, з просуванням варварських племен із півні...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2020 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2020
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195743 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Пiзньолатенський перiод на територiї Прикарпаття / Л.В. Вакуленко // Археологія. — 2020. — №. 2. — С. 42–51. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-195743 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Вакуленко, Л.В. 2023-12-07T08:57:03Z 2023-12-07T08:57:03Z 2020 Пiзньолатенський перiод на територiї Прикарпаття / Л.В. Вакуленко // Археологія. — 2020. — №. 2. — С. 42–51. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/archaeologyua2020.02.042 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195743 904.4/5(477.83+477.86)“-4/2” Пізньолатенський період, що припадає на два останніх століття до межі ер — це час етнічних та культурних змін на теренах Європи. Ці зміни пов’язані, по-перше, з кельтською культурною експансією, що сприяла утворенню нових латенізованих культур, по-друге, з просуванням варварських племен із північного заходу у Причорномор’я та Подунав’я. Частина цього шляху проходила вздовж північних схилів Карпат, свідченням чого є археологічні пам’ятки ІІ—І ст. до н. е., відкриті на Прикарпатті Позднелатенский период, включающий два последних столетия до рубежа эр — время этнических и культурных перемен на Европейских просторах. Эти перемены связаны, во-первых, с кельтской культурной экспансией, что привело к созданию новых латенезированных культур, во-вторых, с продвижением варварских племен с северо-запада на территорию Юго-Восточной Европы. Разные по своему этническому происхождению и месту предыдущего проживания варварские племена объединял ряд общих черт, воспринятых от культуры кельтов. Это погребальный обряд, а именно кремации в ямах или урнах, характерные лепные керамические комплексы, многочисленные находки фибул, среднелатенской схемы. «Кельтская вуаль» была настолько нивелирующей, что в ряде случаев культурная принадлежность таких памятников вызывает дискуссию. На территориях вдоль среднего и верхнего течения рек Прута и Днестра были открыты поселения и погребения культуры Поянешты-Лукашовка. При всей дискуссионности вопроса о племенной и этнической принадлежности этого населения, сегодня наиболее принятой, хотя и не безусловной, следует признать мнение, что ее создателями были германские племена бастарнов. На территории Западной Украины известно пять поселений культуры Поянешты-Лукашовка вблизи сс. Круглик, Сокол, Завалье, Бурдей, Горошова. Кроме того, были исследованы одиночные погребения у с. Круглик и с. Гринчук. К этому же времени относится могильник вблизи с. Долыняны, культурная принадлежность которого вызывает дискуссии. Наконец, в регионе открыт единственный на территории Восточной Европы памятник классических кельтов, поселение у с. Бовшив. Относительно небольшое количестве выявленных в регионе памятников ІІ—І вв. до н. э. принадлежат к разным группам позднелатенского населения. Очевидно, в длительной и поэтапной миграции племен на пути к Подунавью и Причерноморью, часть которого проходила вдоль северных и восточных склонов Карпат, принимало участие разное население, при этом часть мигрантов оставалась жить на этих землях. The Late La Tène period, which includes the last two centuries BC, is a time of ethnical and cultural changes in Europe. These changes are connected, firstly, to the Celtic cultural expansion that contributed to the formation of the new“latenized” cultures, and, secondly, to the movement of the barbarian tribes from the northwest to the Black Sea and the Danube regions. Various by ethnicity and place of initial location, the barbarian tribes had a number of common features inherited from the Celtic culture. These are: a funeral rite – cremation in pits or urns, typical ceramic complexes, numerous finds of fibulae of the so-called Middle La Tène scheme Cultural “Celtic veil” were so levelling, that, in some cases, the cultural identity of such sites provokes debate. In the territories along the middle and the upper reaches of the Prut and the Dniester rivers, settlements and burial complexes of Poeneshti-Lukashev culture were discovered. Despite all the controversy of the question of tribal affiliation and ethnicity of this population, the most acceptable, though not indisputable, opinion is that its creators were Germanic tribes of the Bastarnae. In the territory of Western Ukraine there are five settlements of Poeneshti Lukashev culture near the villages Kruhlyk, Sokil, Zavallia, Burdei, Horoshova. In addition, single tombs were discovered in the villages Kruhlyk and Hrynchuk. The cemetery near the village Dolyniany belongs to the same time, but its cultural definition provokes discussion. Finally, the only unique site of the classic Celts in the territory of Eastern Europe were found in the village Bovshiv. A certain variety with the relatively small number of sites of the II-I centuries BC discovered in the region, is apparently connected to the fact that different populations were involved in the long and gradual migration of tribes on the way to the Danube and Black Sea regions along the northern side of the Carpathians, and some migrants remained on these lands. uk Інститут археології НАН України Археологія Статтi Пiзньолатенський перiод на територiї Прикарпаття Позднелатенский период на территории Прикарпатья Late La Tè ne period in the territory of Bukovina and Galicia Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Пiзньолатенський перiод на територiї Прикарпаття |
| spellingShingle |
Пiзньолатенський перiод на територiї Прикарпаття Вакуленко, Л.В. Статтi |
| title_short |
Пiзньолатенський перiод на територiї Прикарпаття |
| title_full |
Пiзньолатенський перiод на територiї Прикарпаття |
| title_fullStr |
Пiзньолатенський перiод на територiї Прикарпаття |
| title_full_unstemmed |
Пiзньолатенський перiод на територiї Прикарпаття |
| title_sort |
пiзньолатенський перiод на територiї прикарпаття |
| author |
Вакуленко, Л.В. |
| author_facet |
Вакуленко, Л.В. |
| topic |
Статтi |
| topic_facet |
Статтi |
| publishDate |
2020 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Позднелатенский период на территории Прикарпатья Late La Tè ne period in the territory of Bukovina and Galicia |
| description |
Пізньолатенський період, що припадає на два останніх
століття до межі ер — це час етнічних та культурних
змін на теренах Європи. Ці зміни пов’язані, по-перше, з
кельтською культурною експансією, що сприяла утворенню нових латенізованих культур, по-друге, з просуванням
варварських племен із північного заходу у Причорномор’я
та Подунав’я. Частина цього шляху проходила вздовж
північних схилів Карпат, свідченням чого є археологічні
пам’ятки ІІ—І ст. до н. е., відкриті на Прикарпатті
Позднелатенский период, включающий два последних столетия до рубежа эр — время этнических и культурных
перемен на Европейских просторах. Эти перемены связаны, во-первых, с кельтской культурной экспансией,
что привело к созданию новых латенезированных культур, во-вторых, с продвижением варварских племен с
северо-запада на территорию Юго-Восточной Европы. Разные по своему этническому происхождению и месту предыдущего проживания варварские племена объединял ряд общих черт, воспринятых от культуры кельтов.
Это погребальный обряд, а именно кремации в ямах или урнах, характерные лепные керамические комплексы,
многочисленные находки фибул, среднелатенской схемы. «Кельтская вуаль» была настолько нивелирующей, что
в ряде случаев культурная принадлежность таких памятников вызывает дискуссию.
На территориях вдоль среднего и верхнего течения рек Прута и Днестра были открыты поселения и погребения культуры Поянешты-Лукашовка. При всей дискуссионности вопроса о племенной и этнической принадлежности этого населения, сегодня наиболее принятой, хотя и не безусловной, следует признать мнение, что ее
создателями были германские племена бастарнов.
На территории Западной Украины известно пять поселений культуры Поянешты-Лукашовка вблизи сс. Круглик, Сокол, Завалье, Бурдей, Горошова. Кроме того, были исследованы одиночные погребения у с. Круглик и с. Гринчук. К этому же времени относится могильник вблизи с. Долыняны, культурная принадлежность которого вызывает дискуссии. Наконец, в регионе открыт единственный на территории Восточной Европы памятник
классических кельтов, поселение у с. Бовшив.
Относительно небольшое количестве выявленных в регионе памятников ІІ—І вв. до н. э. принадлежат к
разным группам позднелатенского населения. Очевидно, в длительной и поэтапной миграции племен на пути к
Подунавью и Причерноморью, часть которого проходила вдоль северных и восточных склонов Карпат, принимало участие разное население, при этом часть мигрантов оставалась жить на этих землях.
The Late La Tène period, which includes the last two centuries BC, is a time of ethnical and cultural changes in Europe.
These changes are connected, firstly, to the Celtic cultural expansion that contributed to the formation of the new“latenized”
cultures, and, secondly, to the movement of the barbarian tribes from the northwest to the Black Sea and the Danube
regions. Various by ethnicity and place of initial location, the barbarian tribes had a number of common features inherited
from the Celtic culture. These are: a funeral rite – cremation in pits or urns, typical ceramic complexes, numerous finds
of fibulae of the so-called Middle La Tène scheme Cultural “Celtic veil” were so levelling, that, in some cases, the cultural
identity of such sites provokes debate.
In the territories along the middle and the upper reaches of the Prut and the Dniester rivers, settlements and burial
complexes of Poeneshti-Lukashev culture were discovered. Despite all the controversy of the question of tribal affiliation
and ethnicity of this population, the most acceptable, though not indisputable, opinion is that its creators were Germanic
tribes of the Bastarnae.
In the territory of Western Ukraine there are five settlements of Poeneshti Lukashev culture near the villages Kruhlyk,
Sokil, Zavallia, Burdei, Horoshova. In addition, single tombs were discovered in the villages Kruhlyk and Hrynchuk. The
cemetery near the village Dolyniany belongs to the same time, but its cultural definition provokes discussion. Finally, the
only unique site of the classic Celts in the territory of Eastern Europe were found in the village Bovshiv.
A certain variety with the relatively small number of sites of the II-I centuries BC discovered in the region, is apparently
connected to the fact that different populations were involved in the long and gradual migration of tribes on the way to the
Danube and Black Sea regions along the northern side of the Carpathians, and some migrants remained on these lands.
|
| issn |
0235-3490 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195743 |
| citation_txt |
Пiзньолатенський перiод на територiї Прикарпаття / Л.В. Вакуленко // Археологія. — 2020. — №. 2. — С. 42–51. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT vakulenkolv piznʹolatensʹkiiperiodnateritoriíprikarpattâ AT vakulenkolv pozdnelatenskiiperiodnaterritoriiprikarpatʹâ AT vakulenkolv latelateneperiodintheterritoryofbukovinaandgalicia |
| first_indexed |
2025-11-24T15:54:11Z |
| last_indexed |
2025-11-24T15:54:11Z |
| _version_ |
1850849319444283392 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 242
© Л. В. ВакуЛенко, 2020
* ВакуЛенко Ліана Василівна — доктор істо-
ричних наук, провідний науковий співробітник
націо нального музею історії україни (м. київ),
vakulenko08@gmail.com
уДк 904.4/5(477.83+477.86)“-4/2” https://doi.org/10.15407/archaeologyua2020.02.042
Л. В. Вакуленко *
Пiзньолатенський Перiод
на територiї ПрикарПаття
Пізньолатенський період, що припадає на два останніх
століття до межі ер — це час етнічних та культурних
змін на теренах Європи. Ці зміни пов’язані, по-перше, з
кельтською культурною експансією, що сприяла утворен-
ню нових латенізованих культур, по-друге, з просуванням
варварських племен із північного заходу у Причорномор’я
та Подунав’я. Частина цього шляху проходила вздовж
північних схилів Карпат, свідченням чого є археологічні
пам’ятки ІІ—І ст. до н. е., відкриті на Прикарпатті.
К л ю ч о в і с л о в а: кельти, латенізовані культури,
поселення, поховальні пам’ятки, поянешти-лукашівська
культура, бастарни.
Два останніх століття до н. е. — час етнічних
та культурних змін на теренах Європи, по-
в’язаних із просуванням варварських пле-
мен з північного заходу у Причорномор’я та
Подунав’я і утворенням нових культур. Цей
період, що отримав назву пізньолатенського
або передримського, позначений кельтською
культурною експансією, що проявилася в ла-
тенізації населення центральної та східної Єв-
ропи (Godłowski 1977; Щукин 1994, с. 80—190).
у ІІ—І ст. до н. е. племінне населення значної
частини Європи складалося з низки латенізо-
ваних культур чи груп. Різні за своїм етнічним
походженням та місцем первісної локації вар-
варські племена об’єднувала низка спільних
рис, перейнятих від культури кельтів. Це похо-
вальний обряд, а саме кремації в ямах чи урнах,
ліпні керамічні комплекси, з переважанням
«мископодібних» форм, характерний столовий
чорнолощений посуд та кухонний шерехатий,
т. зв. «хроповатий». Від кельтів, мабуть, був за-
позичений одяг, що скріплювався застібками,
тому на пам’ятках латенізованих культур час-
то виявляють фібули (Щукин 1994, с. 18—21).
Ця культурна «кельтська вуаль» була настільки
помітною, настільки нівелюючою, що у деяких
випадках, про що йтиметься нижче, культурна
приналежність таких пам’яток викликає дис-
кусії. на західних землях україни до поки ві-
дома невелика кількість пам’яток перших двох
століть н. е.
на територіях вздовж середньої та верхньої
течії рр. Прут та Дністер були відкриті поселення
та поховальні комплекси культури Поянешти-
Лукашівка. основний масив культури припадає
на терени Румунії та Молдови, а її назва похо-
дить від перших досліджених пам’яток — мо-
гильників Поянешти на території Румунії (Vulpe
1953, p. 30—506) та Лукашівка у Молдові (Федо-
ров 1957, с. 61—75; 1960, с. 22—25), відкритих у
1950-х рр. отже, українські пам’ятки є північ-
ною околицею загального ареалу поянешти-
лукашівської культури (рис. 1).
Під час дискусій щодо питання про племін-
ну та етнічну приналежність цього населен-
ня, на сьогодні найбільш прийнятою, хоча і не
безперечною, слід визнати думку, що її твор-
цями були германські племена бастарнів (Ма-
чинский 1966, с 82—96; 1973, с. 52—64, Щукин
1994, с. 116—119). Власне вже першовідкри-
вач культури Р. Вульпе ототожнює цю культу-
ру з прийшлим народом бастарнів (Vulpe 1955,
p. 4—5). Стародавні автори вже з початку ІІІ ст.
до н. е. згадують бастарнів у пониззі Дунаю і
вважають їх германським племенем (Будано-
ва 1990, с. 163; Щукін 1994, с. 116—117). Вче-
ні згодні, що під час утворення поянешти-
лукашівської спільноти велика роль належала
племенам ясторфського кола, що займали те-
риторію Середньої та Північної Германії, особ-
ливо їх ядру — губинській групі (Babeş 1993,
S. 13—235; Щукин 1994, с. 115—116; Пачкова
2006, с. 323). Безумовно, мало місце долучення
елементів широкого кола інших культур, що
трапилися на шляху мігрантів. Деякі дослід-
ники вважають, що до утворення поянешти-
лукашівської спільноти причетні носії помор-
ської культури, правда, по-різному оцінюючи
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 43
Рис. 1. карта пам’яток пізньолатенсь-
кого часу на території Буковини та Га-
личини: 1 — Завалля; 2 — Бурдей; 3 —
кодин; 4 — Горошова; 5 — Долиняни;
6 — круглик (поховання 5); 7 — круг-
лик (поселення); 8 — Гринчук; 9 —
Сокіл; 10 — Бовшів. Умовні позначен-
ня: І — поселення культури Поянешти-
Лукашівка; ІІ — кельтське поселення
Бовшів; ІІІ — поховальні пам’ятки
Fig. 1. Map of monuments of the Late La
Tène period at the territory of Bukovina
and Galicia: 1 — Zavallia; 2 — Burdei; 3 —
коdyn; 4 — Horoshova; 5 — Dolyniany;
6 — Kruhlyk (burial No. 5); 7 — Kruhlyk
(settlement); 8 — Hrynchuk; 9 — Sokil;
10 — Bovshiv. Symbols: I — settlement
of Poeneshti-Lukashev culture; ІІ —
Celtic settlement of Bovshiv; ІІІ — funeral
monuments
масштаби цієї причетності (Мачинський 1966,
с. 93; Пачкова 2006, с. 320). у будь якому разі
цілком справедливим є твердження М. Б. Щу-
кіна, що пояснити появу нового населення
поянешти-лукашівської культури у карпато-
Дністровському басейні, заперечуючи приток
прибульців з північно-західної та центральної
Європи, неможливо (1994, с. 114).
на території україни відомо шість посе-
лень культури Поянешти-Лукашівка поблизу
сс. круглик, Сокіл, Завалля, Бурдей, кодин,
Горошова. Поселення поблизу с. круглик Хо-
тинського р-ну Чернівецької обл. було відкри-
то і досліджувалося розкопками Б. о. Тимощу-
ка та І. С. Винокура наприкінці 1950-х рр. (1962,
с. 73—76), а через 14 років роботи продовжила
С. П. Пачкова (1977, с. 35—47). на селищі зага-
лом відкрито п’ять наземних жител каркасно-
стовпової конструкції (рис. 2: а). керамічний
комплекс поселення з упевненістю дозволяє
віднести пам’ятку до культури Поянешти-
Лукашівка. Загалом, крім кераміки, за два се-
зони розкопок було знайдено скарб із сімох
серпів, наральник латенського типу, лляч-
ки, прясельце. Дату пам’ятки ІІ ст. до н. е. —
І ст. до н е. визначають уламок залізної фібули
з рамкоподібним приймачем, уламки амфор-
ної тари та фрагмент розписної кельтської ке-
раміки, знайденої на долівці житла 3.
Поселення в Соколі (кам’янець-Поді-
льський р-н, Хмельницької обл.) є най-
більш східним з відомих пам’яток культури
Проянешти-Лукашівка 1.
1 Ця пам’ятка, а також поселення у с. Горошова та по-
ховання у с. Гринчук, про які йтиметься нижче, роз-
ташовані на лівому березі Дністра, майже впритул
до зрізу дністровського берега. Вони слугують єди-
Під час розкопок у Соколі об’єкти цієї куль-
тури — а це два заглиблених житла, два госпо-
дарських приміщення та шість ям, було виявле-
но на багатошаровому поселенні. обидва жит-
ла мали прямокутну або подібну до неї форму
та чітко зазначене спеціальним виступом місце
входу, в одному випадку зі сходинкою (рис. 2:
Б). Долівка жител була нівельована, а в одно-
му з них (житло 3) навіть ретельно підмазана
глиною. В обох житлах наявні ями-погреби з
підбоями. у заповненні об’єктів знайдено ве-
лику кількість столової та кухонної кераміки,
а також прясельця та бронзова шпилька. у ці-
лому весь керамічний комплекс Сокольського
поселення відповідає керамічним матеріалам
поселень поянешти-лукашівської культури і
може бути датований в її хронологічних меж-
ах ІІ—І ст. до н. е. (Вакуленко, Пачкова 1979,
с. 5—21).
Лукашівське поселення поблизу с. Завал-
ля Снятинського р-ну Івано-Франківської
обл. досліджувалось паралельно з розкопка-
ми могильника липицької культури. Селище
розташоване в межиріччі рр. Прут і Черемош,
на другій терасі правого берега потоку оста-
рець, що є старим руслом р. Прут. невеликі
розкопи закладалися лише на вільних від по-
сівів площах (Вакуленко 1980, с. 8—12). Від-
крито заглиблене житло з котлованом оваль-
ної форми, в якому місце входу було позначе-
не двома стовповими ямами. на площі житла
виявлено яму-погріб, яку перекривало скуп-
чення глиняної обмазки, кам’яну викладку на
ним свідченням того, що лукашівське населення в
свій час перетнуло лінію Дністра. утім, інші сліди
цих старожитностей на лівобережжі Дністра, тобто
на території Поділля, не виявлені.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 244
Рис. 2. Плани та перетини жител з поселень культури Поянешти-Лукашівка: А — круглик, житло 3. Умовні позна-
чення: 1 — залишки глиняних стін; 2 — каміння; 3 — скупчення уламків кераміки; 4 — залишки печі; 5 — вугілля
та попіл; 6 — стовпова яма; Б — Сокіл, житло 8. Умовні позначення: 1 — рівень сучасної поверхні; 2 — материк;
3 — каміння; 4 — печина
Fig. 2. Plans and sections of dwellings from settlements of Poeneshti-Lukashev culture: A — Kruhlyk, dwelling No. 3.
Symbols: 1 — remains of the clay walls; 2 — stones; 3 — accumulation of ceramic fragments; 4 — remains of the stove;
5 — coal and ash; 6 — pillar pit. B — Sokil, dwelling No. 8. Symbols: 1 — the depth from the day surface; 2 — the mainland;
3 — stones; 4 — burnt clay from the stove
земляній підсипці, можливо місце для вогни-
ща, а також два заглиблення невідомого при-
значення. крім того, на дослідженій площі по-
селення трапилося два господарських об’єкти,
сім господарських ям, три виробничі споруди.
Серед знахідок залізна фібула середньолатен-
ської схеми ІІ—І ст. до н. е., виявлена в житлі
на рівні долівки (рис. 5: 3), прясла (рис. 5: 5, 6),
тигель, залізний цвях, бронзова шпилька (рис.
5: 7), уламки бронзових предметів.
Розвідками експедиції Чернівецького уні-
верситету поблизу с. Бурдей кіцманського
р-ну Чернівецької обл. виявлено ще одне се-
лище культури Поянешти-Лукашівка (Пиво-
варов, Ільків 2011, с. 48—32). Вочевидь, залиш-
ками наземних жител є досить масивні фраг-
менти глиняної обмазки з відбитками круглих
колод та плах. Знахідки характерної ліпної ке-
раміки дозволяють віднести пам’ятку до лука-
шівських старожитностей.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 45
Рис. 3. Поховальні комплекси ІІ—І ст. до н. е. на Подністров’ї: 1 — Долиняни; а —
поховання 18; б — поховання 22; 2 — поховання круглик (за: Тимощук, Винокур
1962); 3 — урна з поховання Гринчук (за: Пачкова 1979)
Fig. 3. Burial complexes of II—I centuries BC in the Dniester River Region: 1 — Dolyniany;
a — burial No. 18; b — burial No. 22; 2 — burial Kruhlyk (after Tymoshchuk, Vynokur
1962); 3 — urn from the Hrynchuk burial (after Pachkova 1979)
Також на Попрутті, поблизу с. кодин Гли-
боцького р-ну Чернівецької обл. під час роз-
копок ранньосередньовічного слов’янського
поселення було відкрито селище поянешти-
лукашівської культури і досліджене заглиблене
житло зі слідами вогнища (Русанова, Тимощук
1978, с. 381).
Поселення цього ж часу було відкрито у
с. Горошова на Тернопільщині. Під час розко-
пок виявлено дев’ять заглиблених жител, ві-
сім ям, шість вогнищ (Пачкова 1983, с. 4—63).
Щодо культурної належності пам’ятки, а також
її хронології точилися дискусії. С. П. Пачкова у
першій публікації віднесла поселення у Горошо-
вій до пшеворської культури, а період існування
визначила другою половиною ІІ ст. до н. е. —
першою половиною І ст. до н. е. (1983, с. 4—63).
При цьому датування пам’ятки ґрунтувалося на
хронології знайдених в об’єктах сапрапелитових
браслетів. Проте інші дослідники не погодили-
ся з таким датуванням пам’ятки. М. Б. Щукін,
посилаючись на більш нові хронологічні визна-
чення сапрапелитових браслетів (Buyna 1982,
S. 335, 343, Abb. 4, Taf. 3), вважав можливим від-
нести початок існування пам’ятки у Горошовій
до першої половини ІІ ст. до. н. е., а можливо і
на кінець ІІІ ст. до н. е. Проте, на його думку,
найбільш імовірним періодом існування посе-
лення була друга чверть ІІ ст. до н. е., а заснов-
никами пам’ятки він вважав населення губин-
ської групи ясторфської культури — вихідців з
територій із-за одеру (1994, с. 116—117). М. Ба-
беш, дослідник поянештських старожитнос-
тей на території Румунії, без сумніву, відносить
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 246
Рис. 4. кераміка з жител культури Поянешти-
Лукашівка: 1—4 — фрагменти столового чорнолоще-
ного посуду; 5—9 — фрагменти кухонного посуду
Fig. 4. Ceramics from the dwellings of the Poeneshti-
Lukashev culture: 1—4 — fragments of black-glazed
tableware; 5—9 — fragments of kitchenware
пам’ятку до поянешти-лукашівської культури
(Babeş 1993, S. 231). Щодо губинців, то їх роль
у створенні поянешти-лукашівської спільно-
ти визнається всіма дослідниками, отже можна
думати, що помічений М. Б. Щукіним у мате-
ріалах Горошової більш відчутний губинський
компонент, є також наслідком більш ранньої
хронології пам’ятки, у всякому разі початку її
заснування. В останній роботі С. П. Пачкова
також погодилася, що населення, яке залиши-
ло пам’ятку в Горошовій, взяло участь у ство-
ренні поянешти-лукашівської культури (2006,
c. 312—318).
Відкриті селища поянешти-лукашівської
культури належать до ІІ—І ст. до н. е. Їх хро-
нологія надійно визначається фібулами серед-
ньо- та пізньолатенської схеми і характерними
формами кераміки. Проте два з них (круглик,
Бурдей) були забудовані наземними житла-
ми (рис. 2: а), населення чотирьох інших (Со-
кіл, Завалля, кодин ІІ, Горошова) жило у за-
глиблених (рис. 2: Б). Така селищна забудова,
що поєднує обидва типи будівель на одному
поселенні, або віддає перевагу одному з них,
притаманна також поселенням культури на те-
риторії Румунії та Молдови (Babeş 1993, S. 24).
у заповненні жител було знайдено характерну
ліпну кераміку. Це фрагменти чорнолощених
мисок з вертикальними або відігнутими на-
зовні вінцями з чіткими гранями (рис. 4: 1—4;
5: 9), що складають групу столового посуду, та
уламки кухонного посуду, здебільшого горщи-
ків, зокрема з хроповатою обробкою поверхні
(рис. 4: 5—9). Групи та типи посуду, елементи
обробки поверхні, особливості формування ві-
нець мають аналогії серед кераміки інших ла-
тенізованих культур.
крім селищних пам’яток на Подністров’ї
були відкриті і поховальні комплекси
поянешти-лукашівської культури. Поховання
в круглику, виявлене за 1 км на захід від по-
селення, було впускним у курган доби бронзи
(Тимощук, Винокур 1962, с. 76). урною слугу-
вав ліпний товстостінний горщик з відігнути-
ми вінцями та лощеною поверхнею. у верхній
частині тулуба, під вінцями, симетрично роз-
ташовані чотири вушка (рис. 3: 2). Посудина
була розбита, її уламки, перемішані з кальци-
нованими кістками, лежали двома купками в
центрі дна поховальної ями. Серед залишків
кремації виявлені залізна фібула середньола-
тенської схеми ІІ—І ст. до. н. е., залізна пряж-
ка та фрагменти сплавленого скла. аналогію
для горщика-урни автори знаходять у похо-
ванні 1 могильника Лукашівка (Тимощук, Ви-
нокур 1962, с. 76). М. Б. Щукін визначає урну
з поховання у круглику як ясторфський гор-
щик (1994, с. 107—116), що власне не є про-
тиріччям, оскільки, як зазначалося вище, яс-
торфське населення брало участь у формуван-
ні поянешти-лукашівської культури.
Поховання, відкрите поблизу с. Гринчук
кам’янець-Подільського р-ну Хмельницької
обл., також урнове. урною слугував ліпний
широкогорлий лощений горщик (рис. 3: 3), в
якому містилися кальциновані кістки, відіб-
рані від залишків багаття. у похованні вияв-
лений залізний ніж з ледь горбатою спинкою,
а біля урни знайдені кістки дрібної тварини
та черепки ліпного горщика, форму якого не
вдалося встановити. обряд поховання та фор-
ма горщика — урни з упевненістю дозволяють
віднести пам’ятку у Гринчуку до кола латенізо-
ваних культур ІІ—І ст. до н. е. однак автор роз-
копок С. П. Пачкова з обережністю визначає
поховання як лукашівське, зазначаючи, що де-
які ознаки наближають його до пшеворських
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 47
Рис. 5. Знахідки з жител культури Поянешти-
Лукашівка: 1, 2, 8, 9 — круглик; 3—7 — Завалля
Fig. 5. Finds from the dwellings of the Poeneshti-Lukashev
culture: 1, 2, 8, 9 — Kruhlyk; 3—7 — Zavallia
старожитностей (1979, с 113—114). Зазначимо,
що на користь лукашівської, а не пшеворської
належності пам’ятки свідчить, зокрема, така
ознака, як очищення кісток від залишків похо-
вального вогнища, що не притаманне пшевор-
ському поховальному обряду.
Дискусійним є питання культурного визна-
чення ще однієї поховальної пам’ятки, вияв-
леної на Подністров’ї. Йдеться про могильник
у с. Долиняни Хотинського р-ну Чернівецької
обл., де було відкрито 24 поховання (Смирно-
ва 1981, с. 193—208). Переважна більшість — це
поховання в ямах, лише чотири були здійснені в
урнах. у трьох випадках урнами слугували мис-
ки, в одному — нижня частина великого ліпного
горщика. Дві урни-миски мали покришки. Ще
в одному похованні кістки в ямі були прикриті
мискою. Всі три типи облаштування поховань
присутні і на поянешти-лукашівських могиль-
никах. однак звертає увагу суттєва відмінність в
їх кількісному співвідношенні. адже в могиль-
никах поянешти-лукашівської культури пере-
важну більшість становлять поховання в урнах
з покришками, ямні поховання трапляються
рідко. утім, як в урнових, так і в ямних похо-
ваннях у Долинянах кальциновані кістки були
очищені від залишків вогнища, що притаманне
саме лукашівському поховальному обряду. Ви-
явлений поховальний інвентар: ножі, прясли-
ця, браслети, намисто, численні залізні фібу-
ли другої половини ІІ—І ст. до н. е. (рис. 3: 1) —
також є аналогічними знахідкам у похованнях
лукашівських пам’яток. отже, автор розкопок
Г. І. Смірнова визначила пам’ятку як могильник
культури Поянешти-Лукашівка (1981, с. 205).
однак С. П. Пачкова (1984, с 98—101) ви-
словила сумніви щодо приналежності пам’ятки
у Долинянах до цієї культури, вказуючи на від-
мінності у поховальному обряді, а саме тоталь-
не переважання ямних поховань, в той час, як
для класичних поянешти-лукашівських похо-
вальних комплексів характерні накриті урно-
ві поховання. Разом з тим, заперечуючи при-
належність пам’ятки до культури Поянешти-
Лукашівка, С. П. Пачкова не відносить її до
якоїсь конкретної з відомих тогочасних куль-
тур, вважаючи її своєрідним явищем пізнього
передримського часу (1984, с. 99—101). Справ-
ді, поховальні пам’ятки інших синхронних
культур відрізняються від долинянського по-
ховального обряду ще більше ніж поянешти-
лукашівський.
Г. І. Смирнова, також звертаючи увагу на
особливості у поховальному обряді могиль-
ника у Долинянах (1981, с. 205, 206), все ж
таки знаходить деяку їх подібність з похован-
нями могильника в Лукашівці, які Д. а. Ма-
чинський виділив у хронологічно більш піз-
ню групу (Мачинский 1966, с. 88). Тим кіль-
ком посудинам, які знайдені в Долинянах,
дослідниця наводить аналогії на пам’ятках
поянешти-лукашівської культури (Смирнова
1981, с. 206), а також підкреслює схожість ка-
тегорій поховального інвентарю, що супрово-
джував поховання в Долинянах з поянешти-
лукашівським. авторка розкопок звернула
увагу і на відносно пізнішу хронологією до-
линянської пам’ятки, яка функціонувала з
другої половини ІІ ст. до н. е. до кінця І ст. до
н. е., можливо захоплюючи і початок І ст. н. е.,
що засвідчують знайдені в похованнях фібу-
ли пізньолатенської конструкції типу М та N,
за костжевським (Kostrzewski 1919; Godłowski
1977, s. 59—61; 1985, s. 34—35).
Потрібно нагадати, що виникнення поя-
нешти-лукашівської спільноти спричинили мі-
грація і трансформація в процесі переселення
різних груп ясторфської культури на шляху до
карпато-Дністровського басейну, з чим згод-
на більшість дослідників. Хоча конкретна пер-
вісна земля виходу мігрантів визначається по-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 248
різному, в широкому сенсі завжди йдеться про
території ясторфської культури або її периферії
на Балтійському узбережжі. Вчені згодні і з тим,
що міграції відбувалися кількома хвилями, і з
тим, що на своєму шляху ці «ясторфські» групи
вступали у контакти з іншими племенами (Babeş
1993, S. 13—235; Щукин 1994, с. 116—117). Такі
контакти, безумовно, так чи інакше спричи-
нилися до певного культурного забарвлення,
що могло проявитися в матеріальній культу-
рі окремих пам’яток північно-східного ареалу
поянешти-лукашівської спільноти. Можна ду-
мати, що в цьому зв’язку слід інтерпретувати
такі пам’ятки, як Горошова та Долиняни.
нарешті, унікальна пам’ятка цього періоду
була відкрита Л.І. крушельницькою поблизу
с. Бовшів (1965, с. 119—122). Заглиблена спо-
руда з пічкою мала в заповненні досить велику
кількість гончарної кельтської кераміки різних
форм, що належала до ІІ—І ст. до н. е. Зауважи-
мо, що попри окремі знахідки кельтських ре-
чей на території Східної Європи (Мачинский
1973, с. 52—64), Бовшів — це єдиний кельт-
ський комплекс, який беззаперечно свідчить
про присутність самих кельтів на наших зем-
лях. Можна думати, що якась, вочевидь, не-
велика група кельтського населення дісталася
наших теренів у загальному потоці мігрантів.
Поширення т. зв. «кельтської вуалі» призве-
ло до уніфікації загального культурного виг-
ляду населення перших сторіч до н. е. Матеріа-
льна культура таких племен, як зарубинецькі,
пшеворські, поянешти-лукашівські має багато
спільних рис не лише через спільні витоки, але
і завдяки взаємовпливам. Спільні риси у жит-
ловому будівництві, поховальному обряді, схо-
жа кераміка, практично однакові прикраси не
завжди дозволяють з упевненістю визначити та
відділити пам’ятки конкретних латенізованих
культур одна від одної. Так, наприклад, посе-
лення у с. круглик спочатку було віднесено до
зарубинецької культури, яка також належить
до цього кола (Тимощук, Винокур 1962, с. 74—
75). Загальна модель цих культур настільки
схожа, що М. Б. Щукін навіть називав їх умов-
но зарубинецько-поянештською культурною
спільнотою (1994, с 107—116). Як було зазна-
чено вище, різні думки висловлювалися і сто-
совно культурного визначення інших пам’яток
(Долиняни, Горошова, Гринчук). С. П. Пач-
кова у своїй монографії на значному матеріалі
та за детальної статистичної обробки кераміч-
них комплексів латенізованих культур, серед
яких зарубинецька, пшеворська та поянешти-
лукашівська, зазначає велику міру їх подібнос-
ті (2006, с. 340—347). отже, послуговуючись
невеликою кількістю матеріалів, вочевидь,
важко і не завжди можливо з упевненістю виз-
начити, до якої саме з латенізованих культур, а
отже і якому населенню, належить та чи інша
пам’ятка. Тим більше, якщо йдеться про мате-
ріали розвідок.
нечисленність пам’яток пізнього пере-
дримського часу видається тим більше поміт-
ною у порівнянні з напрочуд густим заселен-
ням західних український територій у наступ-
ний, ранньоримський період, про що свідчать
археологічні данні. Загалом імовірно, що об-
межена кількість виявлених на Прикарпат-
ті пам’яток ІІ—І ст. до н. е. не є відображен-
ням справжньої ситуації щодо щільності засе-
лення цих територій. найімовірніше, йдеться
про проблеми їх вивчення (Вакуленко 2019,
с. 33—35).
Питання викликає і розташування пам’яток
пізньолатенського часу, зафіксоване на пред-
ставленій карті (рис. 1), яка навряд чи відби-
ває справжню картину заселення цих земель.
Помітно, що більшість з відкритих нечислен-
них пам’яток зосереджена на берегах р. Дніс-
тер. Якоюсь мірою поясненням такого явища
може слугувати той факт, що саме на цій ділян-
ці вздовж течії р. Дністер відбувалися масштаб-
ні археологічні дослідження, пов’язані із будів-
ництвом Могилев-Подільської ГеС.
Потрібно додати, що за матеріалами роз-
відок у зводі «археологічні пам’ятки Прикар-
паття і Волині ранньослов’янського і давньо-
руського періодів», виданому у 1982 р., низка
пам’яток на території Івано-Франківської та
Чернівецької обл. зарахована до поянешти-
лукашівської культури (1982, с. 18—21). Проте
подібні визначення, що ґрунтуються на обме-
жених і маловиразних керамічних матеріалах,
вимагають додаткової перевірки. До того ж,
іноді в тексті йдеться про знахідки разом ліп-
ної та кружальної кераміки, що є ознакою або
пам’яток більш пізнього періоду, або, можли-
во, двошарових.
Цікаво, що така відносно невелика кількість
виявлених у регіоні пам’яток демонструє пев-
не розмаїття. Безумовно, це явище пов’язано
з тим, що через території вздовж північно-
східних відрогів карпат проходив шлях ста-
родавнього населення з північно-західних ре-
гіонів Європи. у довготривалій та поетап-
ній міграції племен на шляху до Подунав’я та
Причорномор’я брало участь різне населення,
при цьому частина мігрантів залишалася жити
на цих землях.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 49
Л. В. Вакуленко
Доктор исторических наук, ведущий научный сотрудник сектора «Археология эпохи раннегожелеза»,
Национальный музей истории Украины, vakulenko08@gmail.com
ПоЗДнеЛаТенСкиЙ ПеРиоД на ТеРРиТоРии ПРикаРПаТьЯ
Позднелатенский период, включающий два последних столетия до рубежа эр — время этнических и культурных
перемен на европейских просторах. Эти перемены связаны, во-первых, с кельтской культурной экспансией,
что привело к созданию новых латенезированных культур, во-вторых, с продвижением варварских племен с
северо-запада на территорию Юго-Восточной европы. Разные по своему этническому происхождению и мес-
ту предыдущего проживания варварские племена объединял ряд общих черт, воспринятых от культуры кельтов.
Это погребальный обряд, а именно кремации в ямах или урнах, характерные лепные керамические комплексы,
многочисленные находки фибул, среднелатенской схемы. «кельтская вуаль» была настолько нивелирующей, что
в ряде случаев культурная принадлежность таких памятников вызывает дискуссию.
на территориях вдоль среднего и верхнего течения рек Прута и Днестра были открыты поселения и погре-
бения культуры Поянешты-Лукашовка. При всей дискуссионности вопроса о племенной и этнической принад-
лежности этого населения, сегодня наиболее принятой, хотя и не безусловной, следует признать мнение, что ее
создателями были германские племена бастарнов.
на территории Западной украины известно пять поселений культуры Поянешты-Лукашовка вблизи сс. круг-
лик, Сокол, Завалье, Бурдей, Горошова. кроме того, были исследованы одиночные погребения у с. круглик и
Археологічні пам’ятки Прикарпаття і Волині ран-
ньослов’янського і давньоруського періодів. 1990. київ:
наукова думка.
Буданова, В. П. 1990. Готы в эпоху великого переселения на-
родов. Москва: наука.
Вакуленко, Л. В. 2019. Пам’ятки ІІ—І ст. до н. е. на
західних землях україни. Per aspera ad astra: До 100-
літнього ювілею відомого археолога Бориса Тимощу-
ка. Тези доповідей Міжнародної наукової конференції,
8 квітня 2019 р., м. Чернівці. Чернівці: Чернівецький
національний університет, с. 33-35.
Вакуленко, Л. В. 1980. отчет о работе карпато-Волынской
экспедиции института археологии ан украины в
1980 г. науковий архів Іа нану, Ф. е. 64, 1980/28,
с. 8-12.
Вакуленко, Л. В., Пачкова, С. П. 1979. о культурной при-
надлежности поселения у с. Сокол. В: Баран, В. Д.
(відпов. ред.) Славяне и Русь. киев: наукова думка,
с. 5-21.
Мачинский, Д. а. 1966. к вопросу о датировке, происхо-
ждении и этнической принадлежности памятников
типа Поянешты-Лукашевка. В: Мерперт, н. Я, ко-
жин, П. М. (ред.). Археология старого и нового света.
Москва: наука, с. 82-96.
Мачинский, Д. а. 1973. кельты на землях к востоку от
карпат. Археологический сборник Государственного
Эрмитажа. 15, с. 52-64.
крушельницкая, Л. и. 1965. кельтский памятник в Верх-
нем Поднестровье. Краткие сообщения Института
археологии, 105, с. 119-122.
Пачкова, С. П. 1977. Поселення у с. круглик на Буковині.
Археологія, 23, с. 35-47.
Пачкова, С. П. 1979. урнове поховання в с. Гринчук на
Середньому Дністрі. Археологія, 29, с. 113-114.
Пачкова, С. П. 1983. археологические исследования мно-
гослойного поселения у с. Горошева, Тернопольской
обл. В: Смиленко, а. Т. (отв. ред.). Археологические
пам’ятники Среднего Поднестровья. киев, с. 4-63.
Пачкова, С. П. 1984. Про культурну належність могиль-
ника поблизу с. Долиняни на Північній Буковині.
Археологія, 47, с. 99-101.
Пачкова, С. П. 2006. Зарубинецкая культура и латенизиро-
ванные культуры Европы. киев: иа нану.
Пивоваров, С., Ільків, М. 2011. нові матеріали до
археологічної карти Буковини рубежу ер та пер-
ших століть нової ери. Питання стародавньої та
середньовічної історії, археології й етнології. Чернівці;
Вижниця: Черемош, т. 2 (32), с. 38-46.
Русанова, М. П., Тимощук, Б .а. 1978. Стратиграфия по-
селения кодын II в бассейне р. Прут. Археологичес-
кие открытия 1977 г. Москва.
Смирнова, Г. и. 1981. Могильник типа Поянешты-
Лукашевка у с. Долыняны на Буковине (раскопки
1977—1978 гг.). Советская археология, 3, с. 193-208.
Тимощук, Б. а., Винокур, и. С. 1962. Памятники епохи по-
лей погребений на Буковине. Краткие сообщения Ин-
ститута истории материальной культуры, 90, с. 73-76.
Федоров, Г. Б. 1957. Лукашевский могильник. Краткие
сообщения Института истории материальной куль-
туры, 68, с.61-75;
Федоров, Г. Б. 1960. население Прутско-Днестровского
междуречья. Материалы и исследования по археологии
СССР, 89. Москва.
Щукин, М. Б. 1994. На рубеже эр. Опыт историко-
археологической реконструкции политических собы-
тий III в. до н. э. — I в. н. э. в Восточной и Централь-III в. до н. э. — I в. н. э. в Восточной и Централь- в. до н. э. — I в. н. э. в Восточной и Централь-I в. н. э. в Восточной и Централь- в. н. э. в Восточной и Централь-
ной Европе. Санкт-Петербург.
Babeş, M. 1993 Die Poieneşti-Lukaševka Kultur. Ein Beitrag
zur Kulturgeschichte im Raum Östlich der Karpaten im
der letzten. Jahrhunderten vor Christi Geburt. Saarbrük-
ker Beiträge zur Altertumskunde, 30, S. 13-235.
Buyna, J. 1982. Spiegelung der Sozialstruktur auf latènzeit-
lischen Gräberfelder im Karpatenbecken. Pamatky ar-
cheologicke. LXXIII, 2, S. 312-431.
Godłowski, K. 1977. Okres lateński w Europie. Kraków.
Godłowski, K. 1985. Pzremiany kulturowe i osadnicze w południowej
i środkowej Polsce w młodszym okresie przedrzymskim i w
okresie rzymskim. Wroclaw; Warszawa; Krakow; Gdansk;
Lodz: Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk.
Kostrzewski, J. 1919. Die ostgermanische Kultur der
Spätlatènezeit. Mannus-Bibliotek. Vol. 18. Leipzig.
Vulpe, R. 1953. Saparaturile de la Poieneşti din 1949. Materiale
archeologice privind istoria veche a RPR, I, p. 30-506.
Vulpe, R. 1955 Le problême des Bastarnes a la lumière des dè-
couvertes archèologiques en Moldavie. Nouvelles etudes
d’histoire. Bucareşt, p. 103-119.
Надійшла 25.02.2020
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 250
с. Гринчук. к этому же времени относится могильник вблизи с. Долыняны, культурная принадлежность которо-
го вызывает дискуссии. наконец, в регионе открыт единственный на территории Восточной европы памятник
классических кельтов, поселение у с. Бовшив.
относительно небольшое количестве выявленных в регионе памятников ІІ—І вв. до н. э. принадлежат к
разным группам позднелатенского населения. очевидно, в длительной и поэтапной миграции племен на пути к
Подунавью и Причерноморью, часть которого проходила вдоль северных и восточных склонов карпат, принима-
ло участие разное население, при этом часть мигрантов оставалась жить на этих землях.
К л ю ч е в ы е с л о в а: кельты, латенезированные культуры, поселения, погребальные памятники, поянешты-
лукашевская культура, бастарны.
Liana V. Vakulenko
D.Sc. leading researcher sector of the “Archaelogy of the Earlier Iron Age” sector at the National Museum of History of Ukraine,
vakulenko08@gmail.com
LATE LA Tè NE PERIoD IN THE TERRIToRy oF BuKoVINA AND GALICIA
The Late La Tène period, which includes the last two centuries BC, is a time of ethnical and cultural changes in Europe.
These changes are connected, firstly, to the Celtic cultural expansion that contributed to the formation of the new “latenized”
cultures, and, secondly, to the movement of the barbarian tribes from the northwest to the Black Sea and the Danube
regions. Various by ethnicity and place of initial location, the barbarian tribes had a number of common features inherited
from the Celtic culture. These are: a funeral rite – cremation in pits or urns, typical ceramic complexes, numerous finds
of fibulae of the so-called Middle La Tène scheme Cultural “Celtic veil” were so levelling, that, in some cases, the cultural
identity of such sites provokes debate.
In the territories along the middle and the upper reaches of the Prut and the Dniester rivers, settlements and burial
complexes of Poeneshti-Lukashev culture were discovered. Despite all the controversy of the question of tribal affiliation
and ethnicity of this population, the most acceptable, though not indisputable, opinion is that its creators were Germanic
tribes of the Bastarnae.
In the territory of Western ukraine there are five settlements of Poeneshti Lukashev culture near the villages Kruhlyk,
Sokil, Zavallia, Burdei, Horoshova. In addition, single tombs were discovered in the villages Kruhlyk and Hrynchuk. The
cemetery near the village Dolyniany belongs to the same time, but its cultural definition provokes discussion. Finally, the
only unique site of the classic Celts in the territory of Eastern Europe were found in the village Bovshiv.
A certain variety with the relatively small number of sites of the II-I centuries BC discovered in the region, is apparently
connected to the fact that different populations were involved in the long and gradual migration of tribes on the way to the
Danube and Black Sea regions along the northern side of the Carpathians, and some migrants remained on these lands.
K e y w o r d s: Celts, latenized cultures settlement, funeral sites, Poeneshti-Lukashev culture.
References
Arkheolohichni pamiatky Prykarpattia i Volyni rannoslovianskoho i davnoruskoho periodiv. 1982. Kyiv: Naukova Dumka.
Budanova, V. P. 1990. Goty v epokhu velikogo pereseleniia narodov. Moskva: Nauka.
Vakulenko, L. V. 2019. Pamiatky II-I st. do n. e. na zakhidnykh zemliakh ukrainy. Per aspera ad astra: Do 100-litnoho yuvileiu
vidomoho arkheoloha Borysa Tymoshchuka. Tezy dopovidei Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii, 8 kvitnia 2019 r. Chernivtsi:
Chernivetskyi natsionalnyi universytet, p. 33-35.
Vakulenko, L. V. 1980. otchet o rabote Karpato-Volynskoi ekspeditsii Instituta arkheologii AN ukrainy v 1980 g. Naukovii arkhіv
ІA NANu , f. e. 64, 1980/28, p. 8-12.
Vakulenko, L. V., Pachkova, S. P. 1979. o kulturnoi prinadlezhnosti poseleniia u s. Sokol. In: Baran, V. D. (ed.). Slaviane i Rus.
Kyiv: Naukova Dumka, p. 5-21.
Machinskii, D. A. 1966. K voprosu o datirovke, proiskhozhdenii i etnicheskoi prinadlezhnosti pamiatnikov tipa Poianeshty-
Lukashevka. In: Merpert, N. ya., Kozhin, P. M. (ed.). Arkheologiia starogo i novogo sveta. Moskva: Nauka, p. 82-96.
Machinskii, D. A. 1973. Kelty na zemliakh k vostoku ot Karpat. Arkheologicheskii sbornik Gosudarstvennogo Ermitazha, 15, p. 52-
64.
Krushelnytskaia, L. I. 1965. Keltskii pamiatnik v Verkhnem Podnestrovie. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii, 105,
p. 119-122.
Pachkova, S. P. 1977. Poselennia u s. Kruhlyk na Bukovyni. Arheologia, 23, p. 35-47.
Pachkova, S. P. 1979. urnove pokhovannia v s. Hrynchuk na Serednomu Dnistri. Arheologia, 29, p. 113-114.
Pachkova, S. P. 1983. Arkheologicheskie issledovaniia mnogosloinogo poseleniia u s. Gorosheva Ternopolskoi obl. In: Smіlenko, A.
T. (ed.) Arkheologicheskie pamiatniki Srednego Podnestrovia. Kyiv, p. 4-63.
Pachkova, S. P. 1984. Pro kulturnu nalezhnist mohylnyka poblyzu s. Dolyniany na Pivnichnii Bukovyni. Arheologia, 47, p. 99-
101.
Pachkova, S. P. 2006. Zarubinetskaia kultura i latenizovannye kultury Evropy. Kyiv: IA NANu.
Pyvovarov, S., Ilkiv, M. 2011. Novi materialy do arkheolohichnoi karty Bukovyny rubezhu er ta pershykh stolit novoi ery. In:
Pytannia starodavnoi ta serednovichnoi istorii, arkheolohii i etnolohii, vol. 2 (32). Chernivtsi; Vyzhnytsia: Cheremosh, p. 38-46.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 51
Rusanova, M. P., Tymoshchuk, B. A. 1978. Stratigrafiia poseleniia Kodyn II v baseine r. Prut. Arkheologicheskiie otkrytiia 1977 g.
Moskva
Smirnova, G. I. 1981. Mogilnik tipa Poianeshty-Lukashevka u s. Dolyniany na Bukovine (raskopki 1977-1978 gg.). Sovetskaia
arkheologiia, 3, p. 193-208.
Timoshchuk, B. A., Vinokur, I. S. 1962. Pamiatniki epokhi polei pogrebenii na Bukovine. Kratkie soobshcheniia instituta istorii
materialnoi kultury, 90, p. 73-76.
Fedorov, G. B. 1957. Lukashevskii mogilnik. Kratkie soobshcheniia instituta istorii materialnoi kultury, 68, p. 61-75.
Fedorov, G. B. 1960. Naselenie Prutsko-Dnestrovskogo mezhdurechia. Materialy i iisledovaniia po arkheologii, 89, Moskva.
Shchukin, M. B. 1994. Na rubezhe er. Opyt istoriko-arkheologicheskoi rekonstruktsii politicheskikh sobytii III v. do n. e. - I v. n. e. v
Vostochnoi i Tsentralnoi Evrope. Sankt-Peterburg: Farn.
Babeş, M. 1993. Die Poieneşti-Lukaševka Kultur. Ein Beitrag zur Kulturgeschichte im Raum Östlich der Karpaten im der letzten
Jahrhunderten vor Christi Geburt. Saarbrücker Beiträge zur Altertumskunde, 30, S. 13-235.
Buyna, J. 1982. Spiegelung der Sozialstruktur auf latènzeitlischen Gräberfelder im Karpatenbecken. Pamatky archeologicke, LXXI-
II, 2, S. 312-431.
Godłowski, K. 1977. Okres lateński w Europie. Kraków: Państwowe wydawnictwo naukowe.
Godłowski, K. 1985. Pzremiany kulturowe i osadnicze w południowej i środkowej Polsce w młodszym okresie przedrzymskim i w okresie
rzymskim. Wroclaw; Warszawa; Krakow; Gdansk; Lodz: Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk.
Kostrzewski, J. 1919. Die ostgermanische Kultur der Spätlatènezeit. Mannus-Bibliotek. Vol. 18. Leipzig.
Vulpe, R. 1953. Sâpâturile de la Poieneşti. Materiale Archeologice Privind istoria veche a RPR, I, p. 30-506.
Vulpe, R. 1955. Le problême des Bastarnes á la lumiére des dècouvertes archèologiques en Moldavie. Nouvelles êtudes d’histoire.
Bucureşti, p. 103-119.
|