Господарчi споруди Вовчанського городища: проблеми реконструкцiї та iнтерпретацiї
Розглядаються залишки господарчих будівель, що виявлені на Вовчанському городищі у Харківській обл., яке належить до північно-західних територій Хозарського каганату (лісостеповий регіон салтівської культури середини VIII — середини Х ст. н. е.). На підставі археологічних та етнографічних даних, а...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2020 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2020
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195754 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Господарчi споруди Вовчанського городища: проблеми реконструкцiї та iнтерпретацiї / В. В. Колода // Археологія. — 2020. — №. 3. — С. 68–80.— Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-195754 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Колода, В.В. 2023-12-07T09:06:56Z 2023-12-07T09:06:56Z 2020 Господарчi споруди Вовчанського городища: проблеми реконструкцiї та iнтерпретацiї / В. В. Колода // Археологія. — 2020. — №. 3. — С. 68–80.— Бібліогр.: 27 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/archaeologyua2020.03.068 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195754 904.4(477.54)“653” Розглядаються залишки господарчих будівель, що виявлені на Вовчанському городищі у Харківській обл., яке належить до північно-західних територій Хозарського каганату (лісостеповий регіон салтівської культури середини VIII — середини Х ст. н. е.). На підставі археологічних та етнографічних даних, а також можливостей ґрунтів і природного оточення щодо будівельного матеріалу, пропонуються реконструкції окремих господарчих будівель. Виходячи з етнополітичної ситуації визначається можливе призначення цих споруд. Волчанское городище расположено на восточной окраине г. Волчанск в Харьковской обл. Оно принадлежит салтовской культуре (середина VIII — середина Х в. н. э.), которая отражает материальные и культурные остатки Хазарского каганата. Памятник является центром одного из полутора десятков микрорегионов Хазарского каганата, открытых в среднем течении Северского Донца. Городище занимает высокий мыс правого берега р. Волчья (правый приток Северского Донца). Оно имеет одно дворище с тройной системой обороны, которая состояла из валов, рвов и эскарпов. Хозяйственные сооружения были найдены в северной части цитадели, а также между внешней и средней линиями защиты. В пределах пристеночного пространства цитадели открыта небольшая хозяйственная зона с незначительными по площади хозяйственными помещениями из глинобитных стен. Они, скорее всего, служили для хранения продовольственных запасов, которые были предназначены для небольшого количества потребителей (например, для гарнизона цитадели?). В южной части городища исследовано девять хозяйственных сооружений, что располагались на расстоянии 4,0—6,0 м друг от друга (при отсутствии жилищ по соседству). Все они различны в плане и по конструкции. Была предложена реконструкция наиболее целостных из них. При этом были учтены результаты археологических исследований, строительное качество грунтов, строительный материал из природного окружения, наличие инструментов и их возможности в обработке сырья, а также этнографические данные по традиционному строительству местного населения в ХVIII—ХІХ вв. Данные сооружения предназначались для хранения пищевых запасов в деревянных или плетеных из лозы и лыка коробах и иных ёмкостях, а также в мешках (кожаных или тканевых) и в керамической таре. Предлагается несколько гипотез относительно их назначения: — Запасы могли принадлежать населению местной сельскохозяйственной округи для их использования в период внешней угрозы, что вполне возможно с учётом гражданской войны в Хазарии в начале ІХ в. — Запасы могли создаваться для употребления военным гарнизоном, который мог пребывать в цитадели городища для обеспечения военного давления на славян. — Рассмотренные помещения могли использоваться для временного хранения собранного у местного населения зернового урожая (а, возможно, и дани, собранной со славян) перед его отправкой в распоряжение центральной власти каганата. Сходство двух выявленных хозяйственных помещений в раскопе 3 свидетельствует, что работы исполнялись одной группой строителей и по одному плану. Конструктивное разнообразие хозяйственных помещений в раскопе 4 свидетельствует, что они создавались разными группами мастеров. Vovchansk hillfort is located in the eastern border area of Vovchansk city in Kharkiv Region. It belongs to the Saltiv archaeological culture (mid. VIII — mid. X centuries), which reflects material and cultural remains of the Khazar Khaganate. This site is among one and a half dozens of microregions in the Khazar Khaganate located in the middle stream of the Siverskyi Donets. The site is located on the cape of the right bank of the Vovcha River (right inflow of the Siversky Donets). It has one yard with a threefold defence system that includes earthen walls, ditches and scarps. Household buildings were discovered in the northern part of the citadel, and between outward and inward defensive lines. A small household zone was found within the range of the space near citadel walls; its household buildings were of a small area, with mud-brick walls. They were likely to serve for food supply storage meant to be delivered for a small number of consumers (for example, for the citadel garrison). Nine household buildings found between exterior and middle defence lines were investigated in the southern part of the hillfort; they are located in 4.0—6.0 meters from one another (in the absence of nearby dwellings). All of them are different in their plan and construction. The reconstruction of the most extant ones is offered in the article. The following things were taken into account: results of archaeological research, construction quality of grounds, surrounding nature of construction raw materials, presence of implements and their feasibility of raw materials processing, and also ethnographic data on traditional construction of the population in XVIII—XIX centuries. These buildings were designed for food preservation in wooden or vine- or fibre-braided baskets and other containers, also in bags (of leather or tissue) and ceramic tare. As to the purpose of these food stocks, some hypotheses are offered. The 1st hypothesis: the storage could belong to the local surrounding population in the times of external threat for the residents of the nearby settlements; it seems probable in the light of the civil war in Khazaria at the beginning of the 9th century. The 2nd hypothesis: food supply could be stored to be consumed by the garrison, which could be located in the hillfort citadel for creating military pressure on the Slavs. The 3rd hyposesis: the mentioned buildings could be used for temporary retention of the corn harvest (and probably, the Slavs’ tribute) reaped by the local community before its shipping at the disposal of the central authority of the Khaganate. Similarity between two discovered household buildings in the excavation site No. 3 points to the fact that the work was done by the same craftsmen group following the common plan. Constructive diversity of household buildings in the excavation site No. 4 shows that they were created by different craftsmen groups. uk Інститут археології НАН України Археологія Публiкацiї археологiчного матерiалу Господарчi споруди Вовчанського городища: проблеми реконструкцiї та iнтерпретацiї Хозяйственные сооружения Волчанского городища: проблемы реконструкции и интерпретации Household buildings of Vovchansk hillfort: their reconstruction and interpretation problems Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Господарчi споруди Вовчанського городища: проблеми реконструкцiї та iнтерпретацiї |
| spellingShingle |
Господарчi споруди Вовчанського городища: проблеми реконструкцiї та iнтерпретацiї Колода, В.В. Публiкацiї археологiчного матерiалу |
| title_short |
Господарчi споруди Вовчанського городища: проблеми реконструкцiї та iнтерпретацiї |
| title_full |
Господарчi споруди Вовчанського городища: проблеми реконструкцiї та iнтерпретацiї |
| title_fullStr |
Господарчi споруди Вовчанського городища: проблеми реконструкцiї та iнтерпретацiї |
| title_full_unstemmed |
Господарчi споруди Вовчанського городища: проблеми реконструкцiї та iнтерпретацiї |
| title_sort |
господарчi споруди вовчанського городища: проблеми реконструкцiї та iнтерпретацiї |
| author |
Колода, В.В. |
| author_facet |
Колода, В.В. |
| topic |
Публiкацiї археологiчного матерiалу |
| topic_facet |
Публiкацiї археологiчного матерiалу |
| publishDate |
2020 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Хозяйственные сооружения Волчанского городища: проблемы реконструкции и интерпретации Household buildings of Vovchansk hillfort: their reconstruction and interpretation problems |
| description |
Розглядаються залишки господарчих будівель, що виявлені на Вовчанському городищі у Харківській обл., яке належить до північно-західних територій Хозарського каганату (лісостеповий регіон салтівської культури середини
VIII — середини Х ст. н. е.). На підставі археологічних
та етнографічних даних, а також можливостей ґрунтів
і природного оточення щодо будівельного матеріалу, пропонуються реконструкції окремих господарчих будівель.
Виходячи з етнополітичної ситуації визначається можливе призначення цих споруд.
Волчанское городище расположено на восточной окраине г. Волчанск в Харьковской обл. Оно принадлежит салтовской культуре (середина VIII — середина Х в. н. э.), которая отражает материальные и культурные остатки
Хазарского каганата. Памятник является центром одного из полутора десятков микрорегионов Хазарского каганата, открытых в среднем течении Северского Донца. Городище занимает высокий мыс правого берега р. Волчья
(правый приток Северского Донца). Оно имеет одно дворище с тройной системой обороны, которая состояла
из валов, рвов и эскарпов. Хозяйственные сооружения были найдены в северной части цитадели, а также между внешней и средней линиями защиты. В пределах пристеночного пространства цитадели открыта небольшая
хозяйственная зона с незначительными по площади хозяйственными помещениями из глинобитных стен. Они,
скорее всего, служили для хранения продовольственных запасов, которые были предназначены для небольшого
количества потребителей (например, для гарнизона цитадели?).
В южной части городища исследовано девять хозяйственных сооружений, что располагались на расстоянии
4,0—6,0 м друг от друга (при отсутствии жилищ по соседству). Все они различны в плане и по конструкции. Была
предложена реконструкция наиболее целостных из них. При этом были учтены результаты археологических исследований, строительное качество грунтов, строительный материал из природного окружения, наличие инструментов и их возможности в обработке сырья, а также этнографические данные по традиционному строительству местного населения в ХVIII—ХІХ вв. Данные сооружения предназначались для хранения пищевых запасов
в деревянных или плетеных из лозы и лыка коробах и иных ёмкостях, а также в мешках (кожаных или тканевых)
и в керамической таре. Предлагается несколько гипотез относительно их назначения:
— Запасы могли принадлежать населению местной сельскохозяйственной округи для их использования в период внешней угрозы, что вполне возможно с учётом гражданской войны в Хазарии в начале ІХ в.
— Запасы могли создаваться для употребления военным гарнизоном, который мог пребывать в цитадели городища для обеспечения военного давления на славян.
— Рассмотренные помещения могли использоваться для временного хранения собранного у местного населения зернового урожая (а, возможно, и дани, собранной со славян) перед его отправкой в распоряжение центральной власти каганата.
Сходство двух выявленных хозяйственных помещений в раскопе 3 свидетельствует, что работы исполнялись
одной группой строителей и по одному плану. Конструктивное разнообразие хозяйственных помещений в раскопе 4 свидетельствует, что они создавались разными группами мастеров.
Vovchansk hillfort is located in the eastern border area of Vovchansk city in Kharkiv Region. It belongs to the Saltiv
archaeological culture (mid. VIII — mid. X centuries), which reflects material and cultural remains of the Khazar Khaganate.
This site is among one and a half dozens of microregions in the Khazar Khaganate located in the middle stream of the
Siverskyi Donets. The site is located on the cape of the right bank of the Vovcha River (right inflow of the Siversky Donets).
It has one yard with a threefold defence system that includes earthen walls, ditches and scarps. Household buildings were
discovered in the northern part of the citadel, and between outward and inward defensive lines. A small household zone was
found within the range of the space near citadel walls; its household buildings were of a small area, with mud-brick walls.
They were likely to serve for food supply storage meant to be delivered for a small number of consumers (for example, for
the citadel garrison).
Nine household buildings found between exterior and middle defence lines were investigated in the southern part of the
hillfort; they are located in 4.0—6.0 meters from one another (in the absence of nearby dwellings). All of them are different
in their plan and construction. The reconstruction of the most extant ones is offered in the article. The following things were
taken into account: results of archaeological research, construction quality of grounds, surrounding nature of construction
raw materials, presence of implements and their feasibility of raw materials processing, and also ethnographic data on
traditional construction of the population in XVIII—XIX centuries. These buildings were designed for food preservation
in wooden or vine- or fibre-braided baskets and other containers, also in bags (of leather or tissue) and ceramic tare. As
to the purpose of these food stocks, some hypotheses are offered. The 1st hypothesis: the storage could belong to the local
surrounding population in the times of external threat for the residents of the nearby settlements; it seems probable in the
light of the civil war in Khazaria at the beginning of the 9th century. The 2nd hypothesis: food supply could be stored to be
consumed by the garrison, which could be located in the hillfort citadel for creating military pressure on the Slavs. The
3rd hyposesis: the mentioned buildings could be used for temporary retention of the corn harvest (and probably, the Slavs’
tribute) reaped by the local community before its shipping at the disposal of the central authority of the Khaganate.
Similarity between two discovered household buildings in the excavation site No. 3 points to the fact that the work
was done by the same craftsmen group following the common plan. Constructive diversity of household buildings in the
excavation site No. 4 shows that they were created by different craftsmen groups.
|
| issn |
0235-3490 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195754 |
| citation_txt |
Господарчi споруди Вовчанського городища: проблеми реконструкцiї та iнтерпретацiї / В. В. Колода // Археологія. — 2020. — №. 3. — С. 68–80.— Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kolodavv gospodarčisporudivovčansʹkogogorodiŝaproblemirekonstrukciítainterpretacií AT kolodavv hozâistvennyesooruženiâvolčanskogogorodiŝaproblemyrekonstrukciiiinterpretacii AT kolodavv householdbuildingsofvovchanskhillforttheirreconstructionandinterpretationproblems |
| first_indexed |
2025-11-26T00:09:23Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:09:23Z |
| _version_ |
1850593583950725120 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 368
Публiкацiї
археологiчних матерiалiв
ГОСПОдАРчI СПОРУдИ ВОВчАнСЬКОГО ГОРОдИщА:
ПРОБЛЕМИ РЕКОнСТРУКцIЇ ТА IнТЕРПРЕТАцIЇ
УДК 904.4(477.54)“653”
© В. В. КОЛОДА, 2020
В. В. Колода *
https://doi.org/10.15407/archaeologyua2020.03.068
* КОЛОДА Володимир Васильович — кандидат істо-
ричних наук, доцент кафедри історії України, завіду-
вач навчально-дослідною археологічною лабора-
торією Харківського національного педагогічного
університету імені Г. С. Сковороди, ORCID 0000-
0002-8614-2039, koloda.v@gmail.com
Розглядаються залишки господарчих будівель, що виявле-
ні на Вовчанському городищі у Харківській обл., яке нале-
жить до північно-західних територій Хозарського кага-
нату (лісостеповий регіон салтівської культури середини
VIII — середини Х ст. н. е.). На підставі археологічних
та етнографічних даних, а також можливостей ґрунтів
і природного оточення щодо будівельного матеріалу, про-
понуються реконструкції окремих господарчих будівель.
Виходячи з етнополітичної ситуації визначається мож-
ливе призначення цих споруд.
К л ю ч о в і с л о в а: салтівська культура, Хозарський
каганат, господарчі споруди, природне середовище, ре-
конструкція археологічних об’єктів.
Одним із напрямів розвитку сучасної архео-
логії, як невід’ємної складової загальної істо-
ричної науки, є реконструкції археологічних
об’єктів та відновлення археологічної забудо-
ви стародавніх поселень. Особливого значен-
ня це набуває з огляду на зростання інтере-
су до історії і, як наслідок, бажання віднови-
ти автентичний стародавній вигляд окремих
будівель та історичних територій. Втіленням
цього в сучасні Україні є поступове зростан-
ня музеїв-скансенів та реконструкції в містах
історичної забудови. З означених причин за-
пропонована до уваги робота має певну акту-
альність. Окрім того, зазначимо, що відомості
про господарчі споруди (за винятком хіба що
ремісничих майстерень) найчастіше залиша-
ються у польових звітах та дисертаціях і вкрай
рідко стають об’єктами аналізу в науковій літе-
ратурі, хоча, на нашу думку, вони містять дуже
важливу інформацію щодо розвитку господар-
ства, будівельних традицій, садибного плану-
вання тощо.
Тож, об’єктами нашого аналізу будуть решт-
ки господарчих приміщень Вовчанського го-
родища, що розташоване на східній околиці
м. Вовчанськ біля району Герлегівка і оточе-
не чотирма просторими селищами (загальною
площею ≈ 55 га) (рис. 1). Воно було центром од-
ного з лісостепових мікрорегіонів Хозарсько-
го каганату (Колода 1998). Пам’ятка займає ді-
лянку розсіченого глибокими ярами високого
правого берега р. Вовча (ліва притока Сівер-
ського Дінця), що значно посилювало захис-
ні властивості його потрійної оборони (рис. 2:
1) 1. Це одношарове поселення належить до
салтівської культури середини VIII — середи-
ни Х ст. і, в цілому, відбиває рівень матеріаль-
ного та культурного розвитку багатоетнічного
населення Хозарії. З огляду на місце розташу-
вання, воно було складовою частиною загаль-
ної лінії оборони на північно-західному кордо-
ні Хозарської держави і осередком військово-
політичного тиску на слов’янські племена
(рис. 2: 2).
Уперше пам’ятку досліджено у 1903 р.
В. О. Бабенком (Бабенко 1905, с. 363—368).
Вона згадується на початку ХХ ст. Д. І. Багалієм
у матеріалах ХII Археологічного з’їзду (Багалей
1905, с. 28). Наприкінці 1940-х, а також у 1950—
1970 рр. не раз обстежувалася М. Т. Євстропо-
вим (Евстропов 1958, с. 204—205), В. К. Міхеє-
1 Докладніше про оборонні споруди Вовчанського го-
родища (Колода 2004).
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 69
вим, Б. А. Шрамком та, можливо, І. І. Ляпуш-
кіним і С. О. Плетньовою; у 1951 р. невеликі
розвідувальні роботи проводив І. П. Костю-
ченко (1951/16, с. 1). Тривалі розкопки про-
водила Середньовічна експедиція Харківсько-
го державного педагогічного університету на
чолі з автором у 1994—1995 рр. Було закладе-
но чотири розкопи загальною площею 2197 м2
(рис. 2: 3) (Колода 1994/32, с. 4—15; 1995/50, с.
2—9). У межах розкопів 3 та 4 і були виявлені
рештки господарчих приміщень, реконструк-
ція та аналіз яких і стануть предметом означе-
ної роботи 2.
Розкоп 3 (рис. 2: 3). Дослідження централь-
ного двору (цитаделі) виявили слабо насиче-
ний культурний шар потужністю 0,50—0,75 м
(помітно збільшувався поблизу стіни цитаделі
з причин її розповзання з часом). Саме побли-
зу внутрішньої лінії оборони городища про-
стежені залишки споруд господарчого при-
значення (рис. 3). Практично впритул до вну-
2 Звернемо увагу й на те, що до цього часу на городищі
не знайдено жодного житлового приміщення.
трішнього кам’яного панцира на рівні бурого
передматерика (–80 см), були виявлені смуги
ґрунту чорноземно-крейдяного заповнення 3,
що за планом нагадували «кліті» (рис. 4: 1).
Розчищаючи вказані смуги, вдалося просте-
жити ровики шириною 25—30 см і загальною
глибиною 100 см, які були заповнені сумішшю
чорнозему із значним додаванням крейди. По
кутах цих клітей розташовувалися великі добре
оброблені брили залізистого пісковику у фор-
мі паралелепіпеда. Звертаємо увагу на те, що
при різній довжині та ширині товщина їх ста-
новить 12—13 см або 25—26 см 4.
Імовірно, тут ми маємо справу із рештка-
ми якихось легких пристінних будівель під-
прямокутної форми із приблизними розміра-
ми 2,5 × 3,5—4,0 м за планом. А виявлені під
3 Основою мису із городищем була чиста крейда, яка
була сировинною промисловою базою для збудова-
них місцевих вапнякових печей протягом значного
часу (практично до кінця 1970 рр.).
4 Треба вказати і на те, що виходів залізистого піс-
ковику нам не вдалося виявити поблизу городища,
тобто ці камені могли бути привезені на пам’ятку.
Рис. 1. Вовчанське городище в системі селищ-супутників (за: Евстропов 1958). Умовні позначки: 1 — селища сал-
тівської культури; 2 — сучасні житлові квартали; 3 — вапнякові печі; 4 — початкова форма городища (за планом);
5 — межі крейдяного кар’єру на середину ХХ ст.; 6 — сучасні межі кар’єра
Fig. 1. Vovchansk hillfort in the system of satellite settlements (after: Yevstropov 1958). Legend: 1 — settlements of the Saltiv
culture; 2 — modern residential blocks; 3 — limestone kilns; 4 — initial form of the hillfort (in section); 5 — boundaries of
the chalkpit at the beginning of the 20th century; 6 — modern boundaries of the chalkpit
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 370
час зачистки ровики є залишками неглибоко-
го, впущеного у материк фундаменту. Зважа-
ючи на значну домішку глини в культурному
шарі цієї ділянки розкопу, ми можемо припус-
тити, що стіни цих будівель були турлучними
(глинобитними) та обмазані крейдою. Розта-
шовані по кутах обточені брили слугували для
загального зміцнення конструкції і зменшува-
ли просідання стін (саме деструкція таких стін
в наслідок просідання є їх головною вадою і до
нашого часу). Звернемо увагу й на те, що, су-
дячи з фундаменту, ці будівлі конструктивно
були прив’язані до одного з контрфорсів вну-
трішнього панциру стіни цитаделі. Внутрішній
простір «клітей» невеликий 8,0—10 м2, в кож-
ному з них фіксується яма овальної у перетині
форми, що займала значну його площу. Най-
більша з них мала горизонтальні розміри 2,2 ×
1,5 м із загальною глибиною 1,15 м.
На 3,0—5,0 м південніше внутрішньої стіни
простежено лінію великих каменів, серед яких
також були оброблені паралелепіпеди. Дея-
кі мали сліди обробки долотом у вигляді двох
паралельних ліній на відстані 2,0—2,5 см одна
від одної (рис. 4: 2). Довжина цих неперерв-
них слідів від інструмента становила до 20 см.
Виявлена лінія каменів, що йшла практично
паралельно стіні цитаделі, є, найімовірніше,
рештками огорожі, яка обмежувала територію
із господарчими приміщеннями (рис. 3). Ціл-
ком можливо, що ця територія мала додатково
і навіс. Про це опосередковано свідчать решт-
ки неглибоких впущених у культурний шар
стовпових ямок, що в незначній кількості вда-
лось простежити лише в профілях траншей.
Таким чином, у межах пристінного просто-
ру цитаделі нам удалось виявити невелику гос-
подарчу зону із незначними за площею госпо-
дарчими приміщеннями. Вони, найімовірніше,
слугували для збереження якихось суспільних
продовольчих запасів, що були призначені для
невеликої кількості споживачів (наприклад
для гарнізону цитаделі?).
Розкоп 4 (рис. 2: 3). Ця досліджена ділян-
ка розміщувалася у південно-східній части-
ні пам’ятки між зовнішньою та середньою лі-
ніями захисту. На значно пошкодженій скре-
перною технікою поверхні виявлено рештки
дев’яти господарчих приміщень (рис. 5). Всі
вони мали значне заглиблення 1,0—2,0 м від
денної поверхні. В жодній з них не було вияв-
лено слідів опалювальних пристроїв або попе-
лу чи деревного вугілля. В заповненні більшос-
ті з них не було виявлено жодних артефактів.
Лише у приміщеннях «Б», «Ж» і «К» знайде-
но поодинокі уламки гончарного посуду або
шматки чорнометалургійного шлаку, а у кот-
ловані «Д» виявлено неповний розвал гофро-
Рис. 2. Вовчанське городище: 1 — аерозйомка 1942 р.; 2 — ситуаційна карта-схема контактної зони слов’ян і Хоза-
рії на Сіверському Дінці; 3 — сучасний план Вовчанського городища. Умовні позначки: 1 — ґрунтові вали; 2 — сті-
на цитаделі; 3 — розкопи
Fig. 2. Vovchansk hillfort: 1 — aerial survey, 1942; 2 — situational map-scheme of the contact zone of the Slavs and Khazaria
on the Siverskyi Donets; 3 — modern plan of Vovchansk hillfort. Legend: 1 — dirt ridges, 2 — citadel wall, 3 — excavation
sites
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 71
ваної округлодонної амфори таманського типу
із кам’яною пробкою по діаметру горла. Все це
дає підстави вважати ці приміщенні господар-
чими спорудами. Привертає увагу той факт, що
всі вони розташовані доволі близько одне від
одного; максимальна відстань (7,0 м) зафіксо-
вана між приміщеннями «Ж» та «Е». Усі примі-
щення відрізняються за планом, ступенем за-
глиблення та конструкцією. Все це свідчить на
користь того, що вони створювалися різними
Рис. 3. План центральної частини розкопу 3. Умовні позначки: 1 — шмат-
ки вапняку; 2 — брили вапняку; 3 — обточені брили залізистого піско-
вику; 4 — простежені рештки «клітей»; 5 — господарча яма, сліди ями;
6 — сира глина поверх давнього чорнозему
Fig. 3. Plan of the central part of the excavation site No. 3. Legend: 1 — pieces
of limestone; 2 — limestone blocks; 3 — tooled blocks of iron sand; 4 —
detected remains of «building cages»; 5 — household pit, pit traces; 6 — raw
clay above ancient chernozem
Рис. 4. Рештки будівельної діяльності в розкопі 3 (фото): 1 — господарче приміщення із господарчою ямою; 2 —
брила залізистого пісковику зі слідами обробітку
Fig. 4. Remains of building activity at the excavation site No. 3 (photo): 1 — household construction with a household pit;
2 — blocks of iron sand with traces of tooling
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 372
майстрами у різний час. Більшість котлованів
дійшло до нас у фрагментованому вигляді, що
унеможливлює спробу їх реконструкції. І лише
у приміщень «Д», «З», «И» та «К» котловани
мали таке збереження, що дає можливість за-
пропонувати їх реконструкцію.
Для реконструкції (графічної чи натурної)
слід враховувати кілька чинників. По-перше,
слід спиратися на результати досліджень, що
втілені у щоденниках польових спостережень
та кресленнях комплексів (все воно містить-
ся у польовій та звітній документації і буде на-
ведене далі). По-друге, слід враховувати якість
ґрунту, у якому виявлені ці спорудження. У
цьому випадку археологічним материком був
пісок із прошарками суглинку (5,0—20 см), що
робило неможливим створення міцних стін
котловану та потребувало відносно легкого пе-
рекриття даху. По-третє, необхідно враховува-
ти наявність природної будівельної сировини.
З огляду на це, слід відзначити, що городище
розташоване на кордоні степу і лісостепу, де
немає в достатній кількості «будівельного» лісу
для створення стін (тим більше у господарчих
приміщеннях), але у заплавах чимало листяно-
го лісу з довгим гіллям та очерету. Виходячи з
цього, можна передбачити використання стов-
бурів багаторічних дерев для зведення кон-
структивних опор, що несуть найбільше на-
вантаження. Для створення другорядних опор
і додаткових конструктивних елементів — мо-
лодого лісу та товстих гілок. Під час облицю-
вання стін застосовувалися фахверкові (щито-
ві) конструкції з гілок різної товщини (рис. 6:
1, 2) та матів з очерету (рис. 6: 3); цілком мож-
ливо, що іноді з цією ж метою могли викорис-
товувати й дерев’яні плахи. На перекриття даху
йшли солом’яні, а також очеретяні снопи, шкі-
ри та зрізані шматки дернини.
По-четверте, необхідно знати технічне
оснащення тогочасного місцевого населен-
ня для обробітку запропонованої сировини. З
цього приводу слід зазначити, що салтівське
населення мало значну кількість інструмен-
тів для викопування котлованів та обробки ор-
ганічної будівельної сировини. Відомі окут-
тя від дерев’яних заступів (Михеев 1985, с. 40,
рис. 19: 2, 3; Горбаненко 2018, с. 73, рис. 4.3) та
мотички з не зімкненою вертикальною втул-
кою, що використовувалися для викопування
поховальних катакомб та топкових камер гон-
чарних горен (Михеев 1985, с. 117—119; Коло-
да, Горбаненко 2018, с. 73—75, рис. 4.4). Насе-
лення Хозарського каганату мало практично
повний набір інструментів з обробітку дерева:
сокири, пилки, тесла, долота, струги, скобе-
лі тощо (Михеев 1985, с. 68—76; Колода 2014,
с. 71—73; 2017, с. 45—45).
Рис. 5. Розкоп 4 на Вовчанському городищі. Умовні позначки: 1 — денна поверхня, культурний шар; 2 — передма-
терик та материк; 3 — місце відсутності культурного шару; 4 — господарчі приміщення.
Fig. 5. Excavation site No. 4 at Vovchansk hillfort. Legend: 1 — soil surface, cultural layer; 2 — pre-subsoil and subsoil; 3 —
the spot where cultural layer is absent; 4 — household constructions
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 73
По-п’яте, слід враховувати досвід рекон-
струкцій стародавніх будівель за археологічни-
ми даними, що лишили нам попередники. Од-
нак і тут є свої досягнення і вади. Насамперед
зауважимо, що автори реконструкцій звертають
передусім увагу на відновлення давнього до-
мобудування і, в значно меншій мірі звертають
увагу на господарчі споруди. Ми, безумовно,
усвідомлюємо, що будівельні технології та при-
йоми були значною мірою схожі, але були і від-
мінності, що пов’язані із цільовим призначен-
ням приміщення. Відзначимо також, що робіт,
присвячених реконструкції будівель салтівської
культурно-історичної спільноти, значно мен-
ше, аніж тих, що відновлюють зовнішній вигляд
будівель їх північно-західних сусідів — східних
слов’ян. Історія вивчення та розвиток рекон-
структивного уявлення традиційного житло-
вого та побутово-господарчого будівництва
слов’яно-руського часу докладно викладена у
монографії Ю. О. Пуголовка (2016, с. 20—45) та
дисертаційному дослідженні І. А. Готуна (2016,
с. 19—44). Однак серед чималого загалу всіх на-
званих вище вказаними авторами дослідників-
реконструкторів лише кілька звернулись до від-
новлення господарчих приміщень. Так, І. І. Ля-
пушкін у роботі про Новотроїцьке городище
вдається до відновлення можливої конструкції
і зовнішнього вигляду господарчих приміщень
(Ляпушкін 1958, с. 207—209). Серед сучасних
авторів слід згадати роботи І. А. Готуна, який теж
вдається до реконструкції будівель побутово-
господарчого призначення (Готун 1993; 2016,
с. 115—126). Необхідно також взяти до уваги
ті нечисленні реконструкції салтівських буді-
вель, що були здійснені колегами-науковцями.
Хоча серед них превалює реконструкція жител
(Флёров 1996, рис. 27, рисунок на обкладинці;
Плетнева 1999, рис. 71, 73, 80—83), однак за-
пропоновано і кілька реконструкцій господар-
чих приміщень (Плетнева 1999, рис. 77, 78).
Щодо сучасного вивчення салтівських старо-
житностей вітчизняними авторами зазначимо,
що нам відома лише одна робота — нещодавня
дисертація В. І. Квітковського, в якій обмежено
даються реконструкції господарчих приміщень
(Квітковський 2018, рис. 72).
По-шосте, необхідно враховувати етногра-
фічний матеріал, який відображений у літера-
турі (Сумцов 1918; Самойлович 1961; Данілюк
1991; Українська минувшина… 1993), живопи-
сі 5, фотоальбомах. Для населення салтівської
5 Загальний зовнішній вигляд та окремі деталі кон-
струкції допомагають відновити для цієї місцевості
культури слід враховувати і такі обставини:
значна кількість мешканців Хозарії належала
до тюркських та угорських етнічних груп, що
своїм походженням пов’язана з євразійськи-
ми степовими та лісостеповими територіями.
З огляду на це, важливим буде й урахування
будівельних традицій і народів Сибіру (Попов
1961).
Означивши чинники, що лежать в осно-
ві наших реконструкцій, переходимо до роз-
гляду конкретних комплексів з розкопу 4 Вов-
чанського городища, починаючи з найбільш
простого за конструкцією (на наш погляд), до
більш складного.
Приміщення «З» (рис. 5; 7: 1—3) було най-
більш північно-східним серед інших: «В» —
«Б» — «Ж» — «Е» — «З», що розташовували-
ся практично на одному топографічному рів-
ні з північного сходу на південний захід по
краю останця плато з городищем (рис. 2: 3; 5).
Об’єкт було виявлено у процесі зачистки на
глибині 0,6—0,7 м від денної поверхні. Решт-
ки комплексу — це котлован, що у перетині
наближався до кола і мав верхні розміри 4,3 ×
3,9 м. До низу котлован звужувався, утворюю-
чи сходинки, першу з яких зафіксовано на гли-
бині 1,0 м. Тут горизонтальні розміри склада-
ли 3,0 × 2,6 м. Друга сходинка вела до плаского
дна, зачищеного на глибині 1,2 см. За формою
за планом воно наближалося до дещо округло-
з її сировиною і малюнки І. Є. Репіна. Наприклад,
замальовка ним частини садибного подвір’я 1876 р.
(Москвинов 1959, ілюстрований додаток).
Рис. 6. Матеріал для облицювання стінок котловану: 1,
2 — фахверкові конструкції; 3 — мат з очерету
Fig. 6. Material for wall lining in the ditch: 1, 2 — wooden
frame construction; 3 — cane mat
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 374
го трикутника з горизонтальними розмірами
1,70 × 1,35 м (рис. 7: 1).
Східчаста концентрична форма та відсут-
ність стовпової ямки дає змогу реконструюва-
ти перекриття комплексу як шатрове (рис. 7:
2), що створене на косо поставлених кроквах,
верхній край яких скріплений у кроковий ву-
зол сиром’ятним ременем, а нижній — впи-
рався у дернину денної поверхні 6. На крокви
могли піти стовбурі дрібного лісу діаметром
у 0,10—0,15 м. Виходячи з розмірів котлова-
ну таких крокв могло бути 10 (± 2). Оскільки
вони розташовувалися доволі близько одна від
одної, імовірним було використання видубле-
ної шкіри великої рогатої худоби, яку клали з
напуском поверх крокв. Нижній край шкіря-
ного перекриття міг закріплюватися камінням,
яке часто використовували під час будівництва
оборонних «мурів» городища (рис. 7: 3). Вхід
до приміщення міг бути з будь-якого боку.
Приміщення «Е» (рис. 5; 7: 4—6), його решт-
ки у вигляді майже квадратного котловану роз-
ташовувалися за 5,0 м на південний захід від
попереднього комплексу (рис. 5). Вони були
виявлені під час зачистки на глибині 0,6 м.
6 Цілком імовірно, що нижній край міг дещо загли-
блюватися у ґрунт.
Розміри котловану становлять 4,6 × 4,3 м, з па-
ралельними протилежними стінами та заокру-
гленими кутами (рис. 7: 4). Стіни орієнтовані
за сторонами світу. Горизонтальне дно комп-
лексу зачищене на глибині 1,25 м. Горизон-
тальні розміри найбільш заглибленої части-
ни складають 3,7 × 3,3 м. Вздовж стін на рівні
–1,0 м чітко простежена материкова поличка-
останець. У південно-східному куті котловану
виявлено округлу яму, верхній край якою — це
овал 1,40 × 1,05 м. Стінки цієї ямки звужува-
лися донизу, де на глибині 1,75 м розміщува-
лося пласке дно. У протилежному (північно-
західному) куті теж виявлено невелику окру-
глу яму (1,0 × 0,9 м) з пласким дном на рівні
–1,45 м; у її південно-східній частині розміщу-
валася округла стовпова ямка (0,5 × 0,4 м) гли-
биною 1,75 м.
Незважаючи на квадратну в перетині фор-
му котловану, і спираючись на виявлення лише
однієї стовпової ямки від вертикальної опори,
вважаємо, що тут теж використовувалося ша-
трове перекриття. На відміну від приміщення
«З», тут воно було асиметричним. Нижні кін-
ці крокв також спиралися на землю. Але, на
відміну від конструкції вище згаданого примі-
щення, верхні кінці крокв спиралися на верти-
кальний стовп-стійку (рис. 7: 5). Для зручнос-
Рис. 7. Приміщення «З» (1—3) та «Е» (4—6): 1, 4 — плани та перетини; 2, 5 — схеми
перекриття у перетині; 3, 6 — варіанти реконструкції зовнішнього вигляду
Fig. 7. Household area «З» (1—3) and «Е» (4—6): 1, 4 — plans and sections; 2, 5 — schemes
of covering in section; 3, 6 — variants of external appearance reconstruction
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 75
ті кріплення крокв, цей стовп робився зі стов-
бура дерева (судячи з розмірів стовпової ямки,
його діаметр становив 0,30—0,35 м). У верхній
частини опори могли залишити подвійну або
потрійну розвилку для зручності кріплення
крокв. їх верхні кінці додатково закріплювали-
ся сиром’ятним ременем. Крокви могли бути
такими ж самими, як і у попередньому випадку:
стовбури дрібного лісу діаметром 0,10—0,15 м.
їх кількість була аналогічною — 10 (± 2). У
північно-західному куті крокви спускалися до-
низу майже вертикально, а у протилежному —
розходилися віялом. Найбільший нахил даху
був у південно-східному напрямку. Виходячи з
цього, у північно-західній частині даху могло
використовуватися також перекриття зі шкіри.
А от для влаштування перекриття у східному та
південному напрямках, де проміжок між крок-
вами був ширший, необхідно було встановлю-
вати поперечки між ними — лати даху, на які
годилося крупне гілля та молоді паростки де-
рев (рис. 7: 6). Після цього можна було ство-
рювати верхню частину даху, найімовірніше із
рослинного матеріалу: очерет, солома.
Вхід до цього приміщення міг бути, найі-
мовірніше, десь із північного боку (ближче до
опорного стовпа), де покрівля даху розташо-
вувалася більш вертикально, що зменшувало
проникнення вологи (дощу, снігу) до внутріш-
нього простору. Внутрішня яма цього комп-
лексу, що у південно-східному куті, слугувала,
можливо, для господарчих цілей — збережен-
ня особливих запасів.
Приміщення «Д» (рис. 5; 8). Рештки цього
приміщення у вигляді нижньої частини кот-
ловану виявлені у південній частині розкопу,
де культурний шар на час розкопок був знятий
бульдозерною технікою (рис. 5). Як і попере-
днє, це приміщення було майже квадратним за
планом (4,7 × 4,4 м), і також спрямоване стіна-
ми за сторонами світу (рис. 8: 1). Виходячи із
загальної стратиграфії пам’ятки, пласке і дещо
похиле у східний бік дно виявлене на глибині
–1,0 м. У західній частині дна, впритул до цен-
тральної частини борту котловану було розчи-
щено напівовальну у перетині неглибоку яму з
увігнутим дном (–1,25 м) та горизонтальними
розмірами 2,5 × 2,0 м. У ній, ближче до центру
приміщення, як і по кутах котловану (окрім
південно-західного) простежено ямки від стов-
пових опор діаметром 0,25—0,30 м.
Виходячи з археологічних даних, конструк-
ція цього господарчого приміщення базувала-
ся на стовпових опорах: одній — центральній та
трьох — по кутах. Судячи з розмірів ямок, ді-
аметр стовбурів у комелі був 0,20—0,25 м. Од-
Рис. 8. Приміщення «Д»: 1 — план та профіль; 2 — схема перекриття в перетині; 3 — варіант реконструкції загаль-
ної конструкції
Fig. 8. Household area «Д»: 1 — plan and section; 2 — schemes of covering in section; 3 — variant of reconstruction of the
general construction
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 376
нак, в цілому, як і у двох попередніх випадках,
перекриття котловану було шатровим, доказом
чому є наявність центральної стовпової опори
(рис. 8: 2). Наявність трьох кутових опор свід-
чить про те, що для посилення конструкції
даху майстри застосували горизонтальні леж-
ні вздовж північної та східної стін, які додатко-
во підтримували крокви шатрового перекрит-
тя з цих боків. Після встановлення крокв і за-
кріплення їх верхніх кінців на верхньому краї
центрального опорного стовпа, на крокви за-
кріплювалися лати, що з’єднували їх впоперек
(рис. 8: 2, 3). Крок-відстань між латами обирав-
ся таким, щоб на них можна було кріпити пе-
рекриття з очерету або соломи (рис. 8: 2). Вхід
до приміщення був у центрі західної стіни. Він
співпадав із додатковим заглибленням, в якому
розміщувався центральний стовп. Вхід міг заві-
шуватися шкірою або рядниною (рис. 8: 3).
Приміщення «К» (рис. 5; 9). Воно розташо-
вувалося на одній меридіональній лінії з при-
міщеннями «Г» — «Д» — «К», займаючи край-
ню північну позицію, у 4,5 м на північний захід
від приміщення «И» (рис. 5). Пляма котлова-
ну приміщення була виявлена під час зачист-
ки на глибині 0,5 м. Кінцева розчистка дозво-
лила виявити рештки котловану прямокутної
споруди глибиною 2,0 м з розмірами за планом
3,5 × 2,3—2,5 м. Кутами споруда орієнтована
за сторонами світу. По кутах котловану вияв-
лено округлі або овальні стовпові ямки з гори-
зонтальними розмірами 0,2—0,3 м на глибині
2,2—2,3 м (рис. 9: 1).
Реконструкція цього найбільш глибокого з
усіх розглянутих приміщень виглядає іншим
чином. За розмірами та глибиною стовпові
ямки північно-східної стіни однакові і дещо
глибші за ті, що біля південно-західної. Тобто,
найімовірніше, тут були більш товсті і високі
опори зі стовбурів, аніж з протилежного боку.
Наявність парних паралельних вертикальних
опор і відносно невеликий розмір приміщен-
ня (≈ 8,0 м2) дають змогу запропонувати одно-
скатний дах із пониженням до південного за-
ходу і, відповідно, із входом з північного сходу,
до чого спонукає і напрямок схилу (рис. 9: 2).
На вертикальні стійки зі стовбурів вкладали-
ся два прогони з лежнів вздовж коротких стін
(рис. 9: 3). Вони могли нести плахи або крокви,
на які застилалося основне перекриття з оче-
рету (рис. 9: 2) або дернини. Вертикальні стіни
значної загальної висоти (2,0—4,0 м) у м’якому
пісковому та супісковому чи то суглинковому
ґрунті потребували обов’язкового облицюван-
Рис. 9. Приміщення «К»: 1 — план та профіль, 2 — схема перекриття в перетині; 3 —
варіант реконструкції загальної конструкції
Fig. 9. Household area «К»: 1 — plan and section; 2 — schemes of covering in section; 3 —
variant of reconstruction of the general construction
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 77
ня. Для цього могли застосовуватися дерев’яні
плахи, фахверкові щити з гілля або очеретяні
мати (рис. 9: 2, 3). Відсутність сходинок і зна-
чна глибина свідчать про використання драби-
ни. Вхід завішувався шкірою або рядниною.
Прості за конструкцією та невибагливі за
інтер’єром приміщення були, по суті, майдан-
чиками, певним чином захищеними від зо-
внішніх природно-кліматичних умов. Лише в
одному з них виявлена внутрішня яма («Е»),
менше ніж в половині простежені полички-
останці або пандуси: «В», «Г», «Е», «И» (рис. 5).
До того ж, всі вони доволі щільно розташова-
ні одне до одного на окремій ділянці городища
між зовнішньою та середньою лініями захисту.
Все це потребує певного тлумачення. Безумов-
но, ці приміщення використовувалися для збе-
рігання якогось суспільного харчового запасу
рослинного походження. Найімовірніше, це
були зернові запаси, що не могли засипатися в
ями (з причин властивостей ґрунту), а зберіга-
лися щонайбільше в дерев’яних коробах, пле-
тених з лози та лика ємностях, а також у лан-
тухах (шкіряних або тканинних) та, незначною
мірою, у керамічній тарі. Що це були за запаси:
за суттю та призначенням? Тут можливі кілька
варіантів:
1. Харчові запаси могли належати місцево-
му населенню. У випадку зовнішньої загрози
мешканці навколишніх селищ (рис. 1) ховалися
за стінами городища. Це здається малоймовір-
ним, з огляду на військову потужність каганату
в даному регіоні, що підкріплюється літопис-
ними повідомленнями про сплату слов’янами
дані хозарам (Повесть..., с. 16—18). Але цілком
можливо, якщо врахувати громадянську війну
з релігійних причин на початку ІХ ст. в Хозарії
(Плетнёва 1986, с. 62—64, 77).
2. Запаси могли створюватися для спожи-
вання військовим гарнізоном, який міг пере-
бувати у цитаделі городища для забезпечення
мілітарного тиску на слов’ян.
3. Ці приміщення могли використовуватися
для тимчасового утримання зібраного у місце-
вого населення зернового збіжжя, що згодом
буде відправлене в розпорядження централь-
ної влади каганату. Цілком можливо, що тут
тимчасово зберігалося зерно, яке збиралося у
слов’ян як частина данини.
Таким чином, обидві групи господарчих
споруд, які розміщувалися на окремих части-
нах Вовчанського городища, були створені з
метою збереження харчових запасів. Однак ці
групи відрізняються за розмірами, конструк-
цією та, певною мірою, призначенням. Тех-
нологія їх будування залежала від характерис-
тики ґрунтів, на яких вони створювалися та
будівельного матеріалу, що брався з навколиш-
нього середовища. Збіжність двох виявлених
господарчих приміщень в розкопі 3 свідчить,
що роботи виконувалися однією групою буді-
вельників та за єдиним планом. Конструктив-
не розмаїття господарчих приміщень у розко-
пі 4 свідчить, що вони створювалися різними
групами майстрів, а, можливо, і у різний час.
Сподіваємось, що ця робота приверне більшу
увагу фахівців до аналізу та реконструкції такої
категорії комплексів, як господарчі споруди та
приміщення.
Бабенко, В. А. 1905. Волчанское городище. Сборник Харь-
ковского историко-филологического общества (Т. 16.),
Харьков, с. 363-368.
Багалей, Д. И. 1905. Объяснительный текст к археологи-
ческой карте Харьковской губернии. Труды ХII АС
(Т. 1), Москва, с. 1-92.
Готун, І. А. 1993. Реконструкції ремісничих та господар-
ських будівель давньоруського населення Автуничі.
Археологія, 4, с. 59-71.
Готун, І. А. 2016. Соціально-виробнича структура забудо-
ви села Середнього Подніпров’я Х—ХІІІ ст. Дисертація
к. і. н. Інститут археології НАН України.
Данілюк, А. Г. 1991. Українська хата. Київ.
Евстропов, Н. Т. 1958. Городище и селища возле г. Вол-
чанска. Советская археология, 4, с. 204-207.
Квітковський, В. І. 2018. Будівельна справа салтівського лі-
состепового населення в басейні Сіверського Дінця кін-
ця І тис. н. е. Дисертація к. і. н. Інститут археології
НАН України.
Колода, В. В. 1994. Отчет об археологических исследова-
ниях Средневековой экспедиции Харьковского гос-
педуниверситета в г. Волчанске в 1994 г. Харьков.
Науковий архів ІА НАНУ, ф. е., 1994/32.
Колода, В. В. 1995. Отчет об археологических исследова-
ниях Средневековой экспедиции Харьковского гос-
педуниверситета в г. Волчанске в 1995 г. Харьков.
Науковий архів ІА НАНУ, ф. е., 1995/50.
Колода, В. В. 1998. Місце Вовчанського археологічного
комплексу серед старожитностей салтівської культу-
ри. Збірник наукових праць: історичні науки. Науко-
вий вісник Харківського державного педагогічного уні-
верситету. Харків, Ι, с. 17-23.
Колода, В. В. 2004. Исследования Волчанского городища.
Древности 2004. Харьков: Харьковское историко-
археологическое общество, с. 265-271.
Колода, В. В. 2014. Специализированные ремесленные
инструменты салтовского периода на городище
Мохнач. Археологія і давня історія України. Археоло-
гія: можливості реконструкцій, 13 (2), с. 68-74.
Колода, В. В. 2017. Спеціалізовані знаряддя як відобра-
ження рівня ремісничого виробництва на селищі
«Мохнач-П» у салтівський час. Археологія і давня іс-
торія України. 22. Археологія: дослідження, експери-
менти, реконструкції, 1, с. 40-49.
Колода, В. В., Горбаненко, С. А. 2018. Сільське господар-
ство населення Хозарського каганату в лісостеповій
зоні. Київ: Академперіодика.
Костюченко, И. П. 1951. Отчет о разведочных раскопках
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 378
в окрестностях г. Волчанска Харьковской обл. Киев.
Науковий архів ІА НАНУ, ф. е., 1951/16.
Ляпушкин, И. И. 1958. Городище Новотроицкое: О культуре
восточных славян в период сложения Киевского государ-
ства. Материалы и исследования по археологии СССР,
74. Москва; Ленинград: Издательство АН СССР.
Михеев, В. К. 1985. Подонье в составе Хазарского кагана-
та. Харьков: Вища школа.
Москвинов, В. Н. 1959. Репин на Харьковщине. Харьков.
Повесть временных лет. Ч. I. Текст и перевод. 1950. Мос-
ква; Ленинград.
Плетнёва, С. А. 1986. Хазары. Москва: Наука.
Плетнева, С. А. 1999. Очерки хазарской археологии. Мос-
ква; Иерусалим.
Попов, А. А. 1961. Жилище. Историко-этнографический
атлас Сибири. Москва; Ленинград, с. 131-226.
Пуголовок, Ю. 2016. Будівельна справа літописних сіверян.
Опішне: Українське Народознавство.
Самойлович, В. П. 1961. Народна творчість в архітектурі
сільського житла. Київ.
Сумцов, М. Ф. 1918. Слобожане. Харьков
Флёров, В. С. 1996. Раннесредневековые юртообразные жи-
лища Восточной Европы. Москва.
Українська минувшина. Ілюстрований етнографічний до-
відник. 1993. Київ.
Надійшла 28.05.2020
В. В. Колода
Кандидат исторических наук, доцент кафедры истории Украины, заведующий учебно-исследовательской
археологической лабораторией Харьковского национального педагогического университета имени Г. С. Сковороды,
ORCID 0000-0002-8614-2039, koloda.v@gmail.com
ХОЗЯЙСТВЕННыЕ СООРУЖЕНИЯ ВОЛЧАНСКОГО ГОРОДИЩА:
ПРОБЛЕМы РЕКОНСТРУКЦИИ И ИНТЕРПРЕТАЦИИ
Волчанское городище расположено на восточной окраине г. Волчанск в Харьковской обл. Оно принадлежит сал-
товской культуре (середина VIII — середина Х в. н. э.), которая отражает материальные и культурные остатки
Хазарского каганата. Памятник является центром одного из полутора десятков микрорегионов Хазарского кага-
ната, открытых в среднем течении Северского Донца. Городище занимает высокий мыс правого берега р. Волчья
(правый приток Северского Донца). Оно имеет одно дворище с тройной системой обороны, которая состояла
из валов, рвов и эскарпов. Хозяйственные сооружения были найдены в северной части цитадели, а также меж-
ду внешней и средней линиями защиты. В пределах пристеночного пространства цитадели открыта небольшая
хозяйственная зона с незначительными по площади хозяйственными помещениями из глинобитных стен. Они,
скорее всего, служили для хранения продовольственных запасов, которые были предназначены для небольшого
количества потребителей (например, для гарнизона цитадели?).
В южной части городища исследовано девять хозяйственных сооружений, что располагались на расстоянии
4,0—6,0 м друг от друга (при отсутствии жилищ по соседству). Все они различны в плане и по конструкции. Была
предложена реконструкция наиболее целостных из них. При этом были учтены результаты археологических ис-
следований, строительное качество грунтов, строительный материал из природного окружения, наличие инстру-
ментов и их возможности в обработке сырья, а также этнографические данные по традиционному строитель-
ству местного населения в ХVIII—ХІХ вв. Данные сооружения предназначались для хранения пищевых запасов
в деревянных или плетеных из лозы и лыка коробах и иных ёмкостях, а также в мешках (кожаных или тканевых)
и в керамической таре. Предлагается несколько гипотез относительно их назначения:
— Запасы могли принадлежать населению местной сельскохозяйственной округи для их использования в пе-
риод внешней угрозы, что вполне возможно с учётом гражданской войны в Хазарии в начале ІХ в.
— Запасы могли создаваться для употребления военным гарнизоном, который мог пребывать в цитадели горо-
дища для обеспечения военного давления на славян.
— Рассмотренные помещения могли использоваться для временного хранения собранного у местного населе-
ния зернового урожая (а, возможно, и дани, собранной со славян) перед его отправкой в распоряжение централь-
ной власти каганата.
Сходство двух выявленных хозяйственных помещений в раскопе 3 свидетельствует, что работы исполнялись
одной группой строителей и по одному плану. Конструктивное разнообразие хозяйственных помещений в раско-
пе 4 свидетельствует, что они создавались разными группами мастеров.
К л ю ч е в ы е с л о в а: салтовская культура, Хазарский каганат, хозяйственные помещения, природная среда, рекон-
струкция археологических объектов.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 79
Volodymyr V. Koloda
Ph. D. in History, Associate Professor of the Department of History of Ukraine, the Head of Archaeological laboratory in the
H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, ORCID 0000-0002-8614-2039, koloda.v@gmail.com
HOUSEHOLD bUILDINGS Of VOVCHANSK HILLfORT:
THEIR RECONSTRUCTION AND INTERPRETATION PRObLEMS
Vovchansk hillfort is located in the eastern border area of Vovchansk city in Kharkiv Region. It belongs to the Saltiv
archaeological culture (mid. VIII — mid. X centuries), which reflects material and cultural remains of the Khazar Khaganate.
This site is among one and a half dozens of microregions in the Khazar Khaganate located in the middle stream of the
Siverskyi Donets. The site is located on the cape of the right bank of the Vovcha River (right inflow of the Siversky Donets).
It has one yard with a threefold defence system that includes earthen walls, ditches and scarps. Household buildings were
discovered in the northern part of the citadel, and between outward and inward defensive lines. A small household zone was
found within the range of the space near citadel walls; its household buildings were of a small area, with mud-brick walls.
They were likely to serve for food supply storage meant to be delivered for a small number of consumers (for example, for
the citadel garrison).
Nine household buildings found between exterior and middle defence lines were investigated in the southern part of the
hillfort; they are located in 4.0—6.0 meters from one another (in the absence of nearby dwellings). All of them are different
in their plan and construction. The reconstruction of the most extant ones is offered in the article. The following things were
taken into account: results of archaeological research, construction quality of grounds, surrounding nature of construction
raw materials, presence of implements and their feasibility of raw materials processing, and also ethnographic data on
traditional construction of the population in XVIII—XIX centuries. These buildings were designed for food preservation
in wooden or vine- or fibre-braided baskets and other containers, also in bags (of leather or tissue) and ceramic tare. As
to the purpose of these food stocks, some hypotheses are offered. The 1st hypothesis: the storage could belong to the local
surrounding population in the times of external threat for the residents of the nearby settlements; it seems probable in the
light of the civil war in Khazaria at the beginning of the 9th century. The 2nd hypothesis: food supply could be stored to be
consumed by the garrison, which could be located in the hillfort citadel for creating military pressure on the Slavs. The
3rd hyposesis: the mentioned buildings could be used for temporary retention of the corn harvest (and probably, the Slavs’
tribute) reaped by the local community before its shipping at the disposal of the central authority of the Khaganate.
Similarity between two discovered household buildings in the excavation site No. 3 points to the fact that the work
was done by the same craftsmen group following the common plan. Constructive diversity of household buildings in the
excavation site No. 4 shows that they were created by different craftsmen groups.
K e y w o r d s: Saltiv archaeological culture, Khazar Khaganate, household buildings, natural habitat, reconstruction of
archaeological sites.
References
babenko, V. A. 1905. Volchanskoe gorodishche. Sbornik Kharkovskogo istoriko-arheologicheskogo obshchestva (vol. 16.). Kharkov,
p. 363-368.
bagalei, D. I. 1905. Оbiasnitelnyi tekst k аrheologicheskoi karte Kharkovskoi gubernii. Тrudy ХII Аrheologicheskogo siezda (vol. 1).
Мoskva, p. 1-92.
Daniljuk, A. G. 1991. Ukrainska hata. Kyiv.
Gоtun, І. А. 1993. The Handicraft and House-Hold buildings of the Old Russian Settlement Аvtunichi. Аrheologia, 4, p. 59-71.
Gоtun, І. А. 2016. Sоcialno-vyrobnycha struktura zabudovy sela Sеrеdnioho Pоdnірroviia Х-ХІІІ st. Dysеrtaciia k. і. n. Іnstytut
аrheolohii NAN Ukrainy.
Evstropov, N. Т. 1958. Le camp et les villages ouverts de Voltchansk. Archeolohie sovittique, 4, p. 204-207.
Kvіtkovskyi, V. І. 2018. Budivelna sprava saltivskoho lisostepovoho naselenniia v baseini Siverskoho Dintsiia kinciia І tys. n. е.
Dysеrtaciia k. і. n. Іnstytut аrheolohii NAN Ukrainy.
Koloda, V. V. 1994. Otchet ob arkheologicheskikh issledovaniakh Srednevekovoi arkheologicheskoi ekspeditsii Kharkovskogo
gospeduniversiteta v g. Volchanske v 1994 g. Kharkov. Naukovyi arkhiv IA NAN Ukrainy, f. е., 1994/32.
Koloda, V. V. 1995. Otchet ob arkheologicheskikh issledovaniakh Srednevekovoi arkheologicheskoi ekspeditsii Kharkovskogo
gospeduniversiteta v g. Volchanske v 1995 g. Kharkov. Naukovyi arkhiv IA NAN Ukrainy, f. е., 1995/50.
Koloda, V. V. 1998. Міsce Vovchanskoho arheolohichnoho kompleksu sered starozhytnostei saltivskoi kultury. Zbirnyk naukovykh
prats: іstorychni nauky. Naukovyi visnyk Kharkivskoho derzhavnoho pedagogichnoho universytetu. Kharkiv, Ι, p. 17-23.
Koloda, V. V. 2004. Issledovaniia Volchanskogo gorodishcha. Drevnosti 2004. Kharkov: Kharkovskoe istoriko-аrheologicheskoe
оbshchestvo, p. 265-271.
Koloda, V.V. 2014. Specialized handcrafted tools of the saltov period found in Mohnach settltment. Аrheolohiia i davnia іstoriia
Ukrainy, 13 (Аrheolohiia: mozhlyvosti rekonstruktsii), 2, p. 68-74.
Koloda, V. V. 2017. Specialized Crafting Tools as a Mark of the Handicraft Level at Mоkhnаch “П” Settlement in the Satov
Times. Аrheolohiia i davnia іstoriia Ukrainy, 22 (Аrheolohiia: doslidzhennia, еksperymenty, rekonstrukitsii), 1, p. 40-49.
Koloda, V. V., Horbanenko, S. A. 2018. Silske hospodarstvo naseleniia Khozarskoho kaganatu v lisostepovii zoni. Kyiv:
Аkademperiodykа.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 380
Коstyuchenko, I. P. 1951. Оtchеt о razvedochnykh raskopkah v оkrestnostiah g. Volchanska Kharkovskoi obl. Naukovyi arhiv IA
NAN Ukrainy, f. е, 1951/16.
Liapushkin, I. I. 1958. Gоrоdishchе Novotroitskое: О Kulture vоstоchnykh slavian v pеriod slozheniia Kievskogo gоsudаrstvа.
Mаteriаly i issledovaniia po аrkheologii SSSR, 74. Моskva; Leningrad: Izdаtеlstvо АN SSSR.
Мiheev, V. К. 1985. Podonie v sostave Khazarskogo kaganata. Kharkov: Vyshcha shkolа.
Mоskvinov, V. N. 1959. Repin na Kharkovshchine. Kharkov.
Povest vremennyh let. Pr. I. Теkst i perevod. 1950. Моskva; Leningrad.
Pletneva, S. А. 1986. Khazary. Моskva.
Pletneva, S. А. 1999. Оcherki khazarskoi аrkheologii. Моskva; Ierusalim.
Popov, А. А. 1961. Zhilishche. Istoriko-etnograficheskii аtlas Sibiri. Моskva; Leningrad, p. 131-226.
Puholovok, Yu. 2016. Budivelna sprava litopysnykh siverian. Opishne: The Ukrainian Ethnology Publishers.
Samoilovych, V. P. 1961. Narodna tvorchist v arkhitekturi silskoho zhytla. Kyiv.
Sumtsov, М. f. 1918. Slobozhane. Kharkov.
flierov, V. S. 1996. Rannesrednevekovyie yurtoobraznyie zhilishcha Vostochnoi Evropy. Моskva.
Ukrainska mynuvshchyna. Іliustrovanyi еtnohrafichnyi dovidnyk. 1993. Kyiv.
|