Новi знахiдки виробiв з кiстки з Копиревого кiнця у Києвi
У статті вводяться до наукового обігу і аналізуються вироби з кістки з ділянки за адресою: вул. Кудрявська, 24-а, дослідженої у 2016—2018 рр. Основним висновком є твердження, що обробка кістки на дослідженій ділянці існувала, як домашній промисел. Продукція професійного ремесла могла потрапити...
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2020 |
| Main Authors: | , , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2020
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195756 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Новi знахiдки виробiв з кiстки з Копиревого кiнця у Києвi / М. С. Сергєєва, А. О. Козловський, В. О. Крижановський // Археологія. — 2020. — №. 3. — С. 91–105. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-195756 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Сергєєва, М.С. Козловський, А.О. Крижановський, В.О. 2023-12-07T09:07:51Z 2023-12-07T09:07:51Z 2020 Новi знахiдки виробiв з кiстки з Копиревого кiнця у Києвi / М. С. Сергєєва, А. О. Козловський, В. О. Крижановський // Археологія. — 2020. — №. 3. — С. 91–105. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/archaeologyua2020.03.091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195756 904.2(477.411)"653"—035.56 У статті вводяться до наукового обігу і аналізуються вироби з кістки з ділянки за адресою: вул. Кудрявська, 24-а, дослідженої у 2016—2018 рр. Основним висновком є твердження, що обробка кістки на дослідженій ділянці існувала, як домашній промисел. Продукція професійного ремесла могла потрапити на ділянку з однієї з найближчих косторізних майстерень. В статье вводятся в научный оборот и анализируются артефакты из кости с участка по адресу ул. Кудрявская, 24-а (Киев), исследованного в 2016—2018 гг. Артефакты из кости и рога были обнаружены в заполнении десяти объектов, датирующихся преимущественно XI в. Они представлены готовыми изделиями и фрагментами кости и рога со следами обработки. Среди готовых изделий: два двусторонних гребня, подпружная пряжка, муфта, таранные кости копытных (игральные атрибуты, свисток, примитивное орудие из рога косули). Среди астрагалов привлекает внимание экземпляр с надписьюграффити, которая, возможно, представляет имя владельца. Орудия из различных костей с отверстиями являются одной из распространенных категорий изделий, а их различные виды служили для различных работ. Компактное вещество животной кости, которую получали из длинных костей ног крупных домашних копытных (бык, лошадь) и плотный рог диких копытных в целом служили основным сырьем для работы древнерусских косторезов. Данные артефакты справедливо рассматривать как заготовки для будущих изделий. Следует отметить отсутствие среди изделий из кости орудий с заостренным функциональным концом, часто встречающихся в древнерусских культурных наслоениях Киева. Кроме готовых изделий, обнаружены фрагменты кости и рога со следами пилы и режущих инструментов. Среди них особый интерес вызывают два рога сайгака. Находки обработанного рога сайгака крайне редки, изделия из него на древнерусских памятниках не обнаружены. Однако отдельные известные экземпляры рогов сайгака со следами обработки позволяют поставить вопрос о возможности их использования — в качестве материала для резчиков по кости или как технического сырья. Небольшое количество обработанных костных материалов, обнаруженных на исследованной территории, не дает оснований для предположения о существовании здесь стационарной косторезной мастерской. Обработка кости могла существовать здесь как домашний промысел. Готовые изделия высокого качества, такие как гребни и пряжка могли быть продукцией одной из киевских стационарных косторезных мастерских. In the article bone artifacts from the site at Kudriavska st., 24A (Kyiv), studied in 2016—2018, are introduced into scientific circulation and analyzed. Bone and antler artifacts were found in the filling of ten various objects. The items are represented by finished products and fragments of bone and antler with traces of processing. Among finished items are the following: two two-sided combs, girth buckle, sleeve, talus of ungulates — playing attributes, a whistle and a primitive tool made of roe deer antler. Among ankle bones, an item with graffiti, which is the possible name of its owner, attracts attention. Tools made of various bones with holes are one of the common categories of items, and their different types served for numerous works. The compact substance taken from animal long bones of legs that was obtained from large domestic ungulates (a bull, a horse) and the dense horn of wild ungulates in general, served as the main raw material for the work of ancient Rus bone carvers. These artifacts can rightly be considered as blanks for the future products. It should be noted that among bone items there are no tools with a pointed functional end, which are often found in Kyiv ancient Rus cultural layers. In addition to finished products, fragments of bone and antler with traces of saw and cutting tools were found. Among them, two saiga horns are of particular interest. Findings of processed saiga horn are extremely rare and products made of it are absent at ancient Rus sites. However, some known specimens of saiga horns with traces of processing allow raising a question on the possibility of their usage as material for bone carvers or as technical raw material. A small amount of processed bone materials found in the area under study does not give grounds for supposing the existence of a stationary bone-carving workshop here. Bone processing could exist at the place as a household craft. Finished items of high quality, such as combs and a buckle, could be considered as products of one of Kyiv stationary bone-carving workshops. uk Інститут археології НАН України Археологія Публiкацiї археологiчного матерiалу Новi знахiдки виробiв з кiстки з Копиревого кiнця у Києвi Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Новi знахiдки виробiв з кiстки з Копиревого кiнця у Києвi |
| spellingShingle |
Новi знахiдки виробiв з кiстки з Копиревого кiнця у Києвi Сергєєва, М.С. Козловський, А.О. Крижановський, В.О. Публiкацiї археологiчного матерiалу |
| title_short |
Новi знахiдки виробiв з кiстки з Копиревого кiнця у Києвi |
| title_full |
Новi знахiдки виробiв з кiстки з Копиревого кiнця у Києвi |
| title_fullStr |
Новi знахiдки виробiв з кiстки з Копиревого кiнця у Києвi |
| title_full_unstemmed |
Новi знахiдки виробiв з кiстки з Копиревого кiнця у Києвi |
| title_sort |
новi знахiдки виробiв з кiстки з копиревого кiнця у києвi |
| author |
Сергєєва, М.С. Козловський, А.О. Крижановський, В.О. |
| author_facet |
Сергєєва, М.С. Козловський, А.О. Крижановський, В.О. |
| topic |
Публiкацiї археологiчного матерiалу |
| topic_facet |
Публiкацiї археологiчного матерiалу |
| publishDate |
2020 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| description |
У статті вводяться до наукового обігу і аналізуються
вироби з кістки з ділянки за адресою: вул. Кудрявська,
24-а, дослідженої у 2016—2018 рр. Основним висновком
є твердження, що обробка кістки на дослідженій ділянці
існувала, як домашній промисел. Продукція професійного
ремесла могла потрапити на ділянку з однієї з найближчих косторізних майстерень.
В статье вводятся в научный оборот и анализируются артефакты из кости с участка по адресу ул. Кудрявская, 24-а
(Киев), исследованного в 2016—2018 гг.
Артефакты из кости и рога были обнаружены в заполнении десяти объектов, датирующихся преимущественно
XI в. Они представлены готовыми изделиями и фрагментами кости и рога со следами обработки. Среди готовых
изделий: два двусторонних гребня, подпружная пряжка, муфта, таранные кости копытных (игральные атрибуты,
свисток, примитивное орудие из рога косули). Среди астрагалов привлекает внимание экземпляр с надписьюграффити, которая, возможно, представляет имя владельца.
Орудия из различных костей с отверстиями являются одной из распространенных категорий изделий, а их
различные виды служили для различных работ.
Компактное вещество животной кости, которую получали из длинных костей ног крупных домашних
копытных (бык, лошадь) и плотный рог диких копытных в целом служили основным сырьем для работы древнерусских косторезов. Данные артефакты справедливо рассматривать как заготовки для будущих изделий.
Следует отметить отсутствие среди изделий из кости орудий с заостренным функциональным концом, часто
встречающихся в древнерусских культурных наслоениях Киева.
Кроме готовых изделий, обнаружены фрагменты кости и рога со следами пилы и режущих инструментов. Среди них особый интерес вызывают два рога сайгака. Находки обработанного рога сайгака крайне редки, изделия
из него на древнерусских памятниках не обнаружены. Однако отдельные известные экземпляры рогов сайгака
со следами обработки позволяют поставить вопрос о возможности их использования — в качестве материала для
резчиков по кости или как технического сырья.
Небольшое количество обработанных костных материалов, обнаруженных на исследованной территории, не
дает оснований для предположения о существовании здесь стационарной косторезной мастерской. Обработка
кости могла существовать здесь как домашний промысел. Готовые изделия высокого качества, такие как гребни
и пряжка могли быть продукцией одной из киевских стационарных косторезных мастерских.
In the article bone artifacts from the site at Kudriavska st., 24A (Kyiv), studied in 2016—2018, are introduced into scientific
circulation and analyzed.
Bone and antler artifacts were found in the filling of ten various objects. The items are represented by finished products
and fragments of bone and antler with traces of processing. Among finished items are the following: two two-sided combs,
girth buckle, sleeve, talus of ungulates — playing attributes, a whistle and a primitive tool made of roe deer antler. Among
ankle bones, an item with graffiti, which is the possible name of its owner, attracts attention.
Tools made of various bones with holes are one of the common categories of items, and their different types served for
numerous works.
The compact substance taken from animal long bones of legs that was obtained from large domestic ungulates (a bull,
a horse) and the dense horn of wild ungulates in general, served as the main raw material for the work of ancient Rus bone
carvers. These artifacts can rightly be considered as blanks for the future products.
It should be noted that among bone items there are no tools with a pointed functional end, which are often found in Kyiv
ancient Rus cultural layers.
In addition to finished products, fragments of bone and antler with traces of saw and cutting tools were found. Among
them, two saiga horns are of particular interest. Findings of processed saiga horn are extremely rare and products made of
it are absent at ancient Rus sites. However, some known specimens of saiga horns with traces of processing allow raising a
question on the possibility of their usage as material for bone carvers or as technical raw material.
A small amount of processed bone materials found in the area under study does not give grounds for supposing the
existence of a stationary bone-carving workshop here. Bone processing could exist at the place as a household craft. Finished
items of high quality, such as combs and a buckle, could be considered as products of one of Kyiv stationary bone-carving
workshops.
|
| issn |
0235-3490 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/195756 |
| citation_txt |
Новi знахiдки виробiв з кiстки з Копиревого кiнця у Києвi / М. С. Сергєєва, А. О. Козловський, В. О. Крижановський // Археологія. — 2020. — №. 3. — С. 91–105. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT sergêêvams noviznahidkivirobivzkistkizkopirevogokincâukiêvi AT kozlovsʹkiiao noviznahidkivirobivzkistkizkopirevogokincâukiêvi AT križanovsʹkiivo noviznahidkivirobivzkistkizkopirevogokincâukiêvi |
| first_indexed |
2025-11-26T12:10:01Z |
| last_indexed |
2025-11-26T12:10:01Z |
| _version_ |
1850623354193575936 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 91
© М. С. СЕРГЄЄВА, А. О. КОЗЛОВСЬКИЙ,
В. О. КРИЖАНОВСЬКИЙ, 2020
* СЕРГЄЄВА Марина Сергіївна — доктор історич-
них наук, провідний науковий співробітник відді-
лу археології Києва Інституту археології НАН Украї-
ни, ORCID 0000-0002-3785-0311, serhieieva_maryna@
iananu.org.ua
КОЗЛОВСЬКИЙ Аркадій Олександрович — кан-
дидат історичних наук, старший науковий співро-
бітник відділу археології Києва Інституту архео-
логії НАН України, ORCID 0000-0002-0698-4333,
kozlovskyi_arkadii@iananu.org.ua
КРИЖАНОВСЬКИЙ В’ячеслав Олегович — молод-
ший науковий співробітник відділу археології Києва
Інституту археології НАН України, ORCID 0000-
0002-8999-7446, kryzhanivskyi@iananu.org.ua
М. С. Сергєєва, А. О. Козловський, В. О. Крижановський *
нОВI ЗнАХIдКИ ВИРОБIВ З КIСТКИ
З КОПИРЕВОГО КIнцЯ У КИєВI
У статті вводяться до наукового обігу і аналізуються
вироби з кістки з ділянки за адресою: вул. Кудрявська,
24-а, дослідженої у 2016—2018 рр. Основним висновком
є твердження, що обробка кістки на дослідженій ділянці
існувала, як домашній промисел. Продукція професійного
ремесла могла потрапити на ділянку з однієї з найближ-
чих косторізних майстерень.
К л ю ч о в і с л о в а: стародавній Київ, Копирів кінець,
кістяні вироби.
Стародавній Київ був найважливішим осе-
редком формування давньоруської професій-
ної косторізної справи. Київські матеріали не
лише налічують багато сотень екземплярів го-
тових виробів, які репрезентують предмети
різних категорій, але вони також репрезенто-
вані залишками косторізного виробництва,
які свідчать про провідну роль Києва у вироб-
ництві косторізної продукції і її поширенні не
лише у місті, але й за його межами. Саме тому
вивчення давньоруської київської кістки за-
вжди залишається актуальним. Незважаючи
на те, що київська косторізна справа вивчала-
ся протягом багатьох десятиліть (Шовкопляс
1954; 1958; 1965; 1973; 1984) і розглянута в уза-
гальнювальному монографічному досліджен-
ні (Сергєєва 2011), кожен рік на території міс-
та проводяться нові розкопки, які доповнюють
отриману раніше інформацію щодо обробки
кістки. Однією з ділянок, де останнім часом
були виявлені нові вироби з кістки є ділянка на
вул. Кудрявській, 24-а, яку досліджували про-
тягом 2016—2018 рр. Ділянка привертає увагу
ще й тому, що розташована на території дав-
ньоруського Копиревого Кінця. Кісткові ма-
теріали з цього району практично не вивчені,
проте поблизу, на вул. Січових Стрільців, 12
(колишня Артема) виявлені сліди косторізного
виробництва у вигляді ями з відходами. Комп-
лекс датований кінцем ХІ—ХІІ ст. Яма місти-
ла близько 90 екз. відпиляних епіфізів кісток
ніг бика і руків’я ножа, виготовлене з діафізу
трубчастої кістки (Мовчан, Козловський, Ієв-
лев 2005, с. 107, рис. 3: 3). Велика кількість від-
ходів дозволяє припускати функціонування
поблизу косторізної майстерні зі значним об-
сягом виробництва.
Отже, оброблена кістка із зазначеного ра-
йону Києва може доповнити вже наявну ін-
формацію про косторізне виробництво у ста-
родавньому місті і як така заслуговує окремої
уваги. Введенню до наукового обігу і аналізу
матеріалів досліджень 2016—2018 рр. і присвя-
чена ця стаття.
Під час досліджень на вул. Кудрявській, 24-а
(рис. 1) було виявлено давньоруське поселен-
ня, яке за своєю хронологією поділялося на три
періоди функціонування: у Х ст. на цьому міс-
ці розміщувався могильник із трупопокладен-
нями, що інколи супроводжувалися інвента-
рем; у ХІ — на початку ХІІ ст. тут розташовува-
лися виробничі, господарчі та житлові об’єкти;
у ХІІ — першій половині ХІІІ ст. на цій тери-
торії знову виник могильник із похованнями за
християнським обрядом (Козловський, Кри-
жановський, Козловська 2018, с. 139).
Загалом, під час розкопок досліджено 123
археологічні об’єкти різноманітного призна-
чення (Козловський, Крижановський 2018b),
серед яких вироби з кістки було знайдено у за-
повненні десятьох: 11, 64—65 (65а), 83, 87—89
(89а), 91, 101 (101а—101б) та 102 (102а).
УДК 904.2(477.411)"653"—035.56 https://doi.org/10.15407/archaeologyua2020.03.091
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 392
Об’єкт 11 розміщувався у південно-західній
частині розкопу, орієнтований за сторона-
ми світу, з відхиленням на захід, у перетині
мав квадратну форму із заокругленими кута-
ми (рис. 1). Його розміри 3,75 × 3,60 м, гли-
бина 3,73 м (тут і надалі глибини об’єктів бу-
дуть зазначені від рівня сучасної денної по-
верхні (R–0 = 174,43 за Балтійською системою
висот)). Приблизно посередині по його пе-
риметру проходив виступ шириною 0,18—
0,33 м, на якому, найімовірніше, розміщувався
дерев’яний настил зі збитих дощок (підлога),
що накривав невеликий льох(?). На насти-
лі було зафіксовано частину глинобитної печі
округлої(?) форми, діаметром близько 2,0 м,
що сильно опливла. Заповнення об’єкта 11
було багатошаровим і складалося з прошарків
темного-сірого та чорного горілого ґрунту зі
шматками печини, великою кількістю вугли-
нок, попелу та золи, що перемежовувалися з
шарами однорідного сірого ґрунту. Ближче до
дна об’єкта заповнення ставало однорідним —
складалося зі щільного сірого затоку, товщи-
ною 5,0—16 см (фіксувався й на стінках), в
якому майже не траплялося археологічного
матеріалу. Це вказує на те, що об’єкт тривалий
час стояв відкритим і не використовувався.
Судячи з конструктивних особливостей, стра-
тиграфії і заповнення, об’єкт 11 був будівлею
господарчого призначення з піччю та льохом,
що датується кінцем Х—ХІ ст. (Козловський,
Крижановський 2018a, с. 68—70).
Рис. 1. План розкопу по вул. Кудрявська, 24-а
Fig. 1. Excavation plan at Kudriavska st., 24A
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 93
Об’єкт 64 розміщувався у центральній час-
тині розкопу, мав прямокутну форму, орієнто-
ваний за сторонами світу (об’єкт навпіл пере-
різав фундамент сучасної будівлі) (рис. 1). Роз-
міри об’єкта ≈ 4,00 × 1,85 м, глибина 2,1 м. Під
час вибирання заповнення на дні знайдено два
трухлявих дерев’яних стовпа, від одного з яких
у північно-західному куті залишилася яма діа-
метром 0,28 м, глибиною 0,67 м від рівня підло-
ги. Заповнення об’єкта складалося з мішаного
сіро-чорного ґрунту з прошарками коричневої
глини. Судячи з конструктивних особливос-
тей, заповнення та стану збереженості дереви-
ни від стовпів можна припустити, що об’єкт 64
являв собою прямокутний підвал ХІХ — пер-
шої половини ХХ ст.
Об’єкт 65 (65а) розташовувався у централь-
ній частині розкопу, на південний захід від
об’єкта 64 і складався з двох частин (рис. 1).
Одна з них (65) мала видовжено-овальну фор-
му, була орієнтована за сторонам світу, з від-
хиленням на захід (південну частину перері-
зав фундамент сучасної будівлі). Друга частина
(65а) мала підквадратну форму. Розміри пер-
шої частини (65) 1,40 × 0,94 м, другої (65а) —
1,15 × 0,52 м; глибина обох 2,08 м. Заповнення
обох частин об’єкта складалося з шарів світло-
сірого ґрунту і коричневої глини, під якими
йшов шар темно-сірого гумусу з горілим про-
шарком на дні. У північно-східному куті цього
об’єкта (65а) було виявлено стовпову яму діа-
метром 0,15 м, глибиною 0,52 м від дна. Судячи
з конструктивних особливостей і заповнення
можна припустити, що цей об’єкт був кута-
ми двох суміжних споруд або фрагментом од-
нієї будівлі невідомого призначення. За кера-
мічним комплексом і стратиграфією об’єкт 65
(65а) датується кінцем ХІ — початком ХІІ ст.
Об’єкти 83 і 87 розміщувалися на північний
схід від об’єкта 65 (65а), розташовуючись один
над іншим (рис. 1). Об’єкт 83 був частиною
підквадратної(?) будівлі, від якої зберігся лише
північно-західний кут, оскільки більша час-
тина зі сходу була перерізана іншим об’єктом
(84) та з півдня фундаментом сучасної будів-
лі. Можливо, об’єкт був рештками невеликого
зрубу, оскільки вздовж його північно-західної
стінки зафіксовано заглиблення від колоди(?),
шириною 0,37—0,50 м. Цей зруб зрізав верх-
ню частину більш ранньої дігтярної(?) ями —
об’єкт 87. Приблизні розміри об’єкта 83 стано-
вили 3,2 × 2,5 м, глибина 1,6—1,8 м.
Діаметр об’єкта 87 ≈ 1,9 м, глибина 2,95 м
(заглиблений у дно об’єкта 83 на 1,5 м). У схід-
ній частині ями, на глибині 2,6 м розміщу-
валося квадратне заглиблення у вигляді схо-
динки(?) розміром 0,5 × 0,4 м, висотою 0,2 м.
Поруч зі сходинкою, на цьому ж рівні було ви-
явлено невелику прямокутну яму розміром
0,35 × 0,13 м, заглиблену в материк на 0,08 м.
Заповнення об’єкта 83 складалося з сіро-
го гумусу, під яким йшов шар досить щільного
темно-сірого горілого ґрунту, насичений золою
і попелом. Заповнення об’єкта 87 складалося
із золистих прошарків, що перемежовувалися
мішаним сірим і золистим темно-сірим ґрун-
том. Під час вибирання горілі прошарки золи
і попелу фіксувалися у вигляді кіл товщиною
0,05—0,18 м. Ближче до дна об’єкта розміщу-
вався щільний шар золи потужністю 0,07—
0,10 м, а саме дно вкривав щільний затічний
прошарок товщиною до 0,05 м.
За керамічним комплексом і стратиграфією
об’єкти 83 і 87 — це будівля та яма виробничо-
го призначення, що датуються ХІ ст.
Об’єкт 88 розміщувався у центральній час-
тині розкопу, на південний схід від об’єктів 64,
65 (65а) і 91, у перетині мав квадратну форму,
орієнтований за сторонами світу, з відхилен-
ням на захід (південно-східна частина зруйно-
вана фундаментом сучасної будівлі) (рис. 1).
Розміри об’єкта 5,05 × 4,50 м, глибина 4,1 м. На
рівні материкової зачистки (–2,1 м) було вияв-
лено горілу пляму округлої форми — розвал
печі(?). На дні об’єкта, вздовж стін було роз-
чищено заглиблення від дерев’яних колод(?),
шириною 0,45—0,60 м, глибиною 0,05 м від
рівня підлоги, які в минулому могли бути його
каркасом. Окрім цього, на дні об’єкта (по цен-
тру споруди) було розташовано заглиблення
квадратної форми — льодовник для зберіган-
ня припасів(?) розмірами 2,70 × 2,15 м і гли-
биною 0,70 м від рівня підлоги, зі слідами від
дерев’яного облицювання(?), яке фіксувало-
ся у вигляді ямок від вертикально поставле-
них вздовж стінок дощок (обапола), заглибле-
них у дно льоху(?) на 0,04—0,07 м та відбитків
від обапола по дну. В центрі льодовника була
вирита кругла яма з конічним дном, діаме-
тром ≈ 1,3 м і глибиною 0,6 м, на дні якої фік-
сувався щільний шар затікання товщиною до
4,0 см. Можливо, ця яма слугувала для збиран-
ня води, що стікала під час танення льоду. За-
повнення об’єкта 88 складалося з мішаних ша-
рів материкової глини із вкрапленнями печи-
ни й вуглинок. Заповнення льоху, в свою чергу,
складалося з однорідного слабогумусованого
ґрунту світло-сірого кольору. Яма на дні льоху,
аналогічно до об’єкта 88, була заповнена пере-
відкладеною материковою глиною.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 394
Судячи з конструктивних особливостей
об’єкта 88, можна виділити кілька будівельних
етапів, під час яких були побудовані дві спору-
ди зовсім різного призначення. На першому
етапі будівництва цей об’єкт був великим льо-
хом з льодовником для зберігання припасів,
який згодом було засипано материковою зем-
лею. З часом, на цьому місці було збудовано
житло, рештки конструкцій якої фіксувалися
з рівня загальної материкової зачистки. Аналіз
знахідок та стратиграфічні дані дозволяють да-
тувати об’єкт 88 ХІ ст. (Козловський, Крижа-
новський 2019).
Об’єкт 89 (89а) розміщувався у східній
частині розкопу, на схід від об’єктів 83 та 87 і
складався з двох частин (рис. 1). Перша час-
тина (89) у перетині підпрямокутної (?) фор-
ми розмірами 2,20 × 2,05 м, глибиною 1,95 м;
друга (89а) розмірами 1,90 × 1,45 м, глибиною
2,2 м була овальної форми. Обидві були ви-
довжені за лінією північний захід-південний
схід. У північно-східному кутку об’єкта (89)
було виявлено розвал печини округлої фор-
ми — залишки від зруйнованої печі діаме-
тром 0,7 м, що була заглиблена в материко-
ву долівку на 0,1 м. На дні також знайдено
кілька невеликих ям овальної і округлої фор-
ми глибиною 5,0 і 7,0 см від рівня підлоги,
невідомого призначення. Окрім того, біля
східної стінки цього об’єкта (майже впритул)
були розташовані дві ледве помітні ями діа-
метрами 0,23 та ≈ 0,45 м, заглиблені в мате-
рик на 2,0 і 4,0 см, схожі на стовпові і, мож-
ливо, належали до наземної частини кон-
струкції об’єкта (89).
Друга частина цього об’єкта (89а) прими-
кала до першої з південного боку: їх розділяв
невисокий поріжок, одразу за яким розташо-
вувалась овальна яма, заглиблена в материкове
дно на 0,25 м. Також, по центру було виявле-
но стовпову(?) яму діаметром 0,2 м, глибиною
0,07 м від дна об’єкта (89а). До його південної
стінки примикали дві сходинки (?), висотою
0,15 м кожна, поступово опускаючись до дна.
Також слід зазначити, що між обома частина-
ми об’єкта 89 (89а), примикаючи до західних
стінок, проходила канавка — рештки загли-
бленого паркана(?) (об’єкт 92а).
Заповнення обох частин об’єкта 89 (89а)
складалося з шару світло-сірого слабогумусо-
ваного ґрунту з поодинокими вкрапленнями
вуглинок і печини. Судячи з конструктивних
особливостей і заповнення можна припусти-
ти, що цей об’єкт був частиною двох суміжних
споруд або фрагментом однієї будівлі невідо-
мого призначення, що за керамічним комп-
лексом і стратиграфією датується ХІ ст.
Об’єкт 91 у перетині був квадратної форми,
орієнтований кутами за сторонами світу (його
південний кут перерізав фундамент сучасної
будівлі, а до південно-західної стінки прими-
кав підвал ХІХ — початку ХХ ст.) (рис. 1) роз-
мірами 4,20 × 4,15 м, глибиною 3,2 м. На дні, по
кутах будівлі та вздовж її стінок були розташо-
вані стовпові ями, діаметрами 0,25—0,35 м та
кілька овальних і одне прямокутне заглиблен-
ня. Біля західного кута об’єкта 91, з глибини
2,20 м фіксувався щільний золистий шар по-
тужністю 0,2—0,3 м — рештки печі, викладеної
з каміння та плінфи, що були вмазані в шар пе-
чини і утворювали округлу конструкцію. Слід
зазначити, що об’єкт розташовувався у своє-
рідному котловані, який був більшим за ква-
драт цього об’єкта, ширина якого за віссю пів-
нічний захід—південний схід становила 5,3 м;
довжину за віссю північний схід—південний
захід встановити не вдалось. Можна припус-
тити, що під час побудови об’єкта 91 для зруч-
ності спочатку вирили котлован більших роз-
мірів, в який згодом було опущено квадратний
каркас основної споруди. Загалом, заповне-
ння більшої частини об’єкта складалося з од-
норідного світло-сірого шару ґрунту середньої
гумусованості. У заповненні котловану фіксу-
валися шари мішаного ґрунту світло-сірого, сі-
рого, темно-сірого та чорного кольорів із вкра-
пленнями вуглинок і печини. Таким чином,
об’єкт 91, найімовірніше, був будівлею вироб-
ничого призначення (бронзоливарна майстер-
ня(?)) ХІ — початку ХІІ ст. (Козловський, Кри-
жановський 2019, с. 68).
Об’єкт 101 (101а—101б) розміщувався у
північно-західній частині розкопу і складався
з трьох частин, що утворювали велику будівлю
прямокутної форми досить складної споруди
(рис. 1) (двоповерхова(?), каркасно-стовпова
конструкція), видовженої за віссю північний
захід—південний схід. Загальні розміри будівлі
складали 8,3 м (у найдовшому за віссю північ—
південь місці) × 6,0 м (у найширшому за віссю
захід—схід місці), глибина 3,92 м.
Об’єкт 101 у перетині мав прямокутну фор-
му розмірами 6,3 × 5,0 м, глибиною 3,72 м.
Вздовж стін та всередині об’єкта було вияв-
лено стовпові ями, діаметрами 0,15—0,35 м,
а по його кутам і посередині східної та захід-
ної стін — масивні стовпові ями діаметрами
0,45—0,50 м. За межами об’єкта, поруч із його
південно-східним та південно-західним кута-
ми були розташовані ще дві стовпові ями діа-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 95
метрами 0,45 та 0,70 м. Така велика кількість
стовпових ям і їхнє розташування можуть свід-
чити про наявність у споруді другого поверху.
Окрім цього, у північній частині об’єкта 101
було розташовано кілька округлих стовпових
та аморфних ям, а вздовж північно-західної
стіни — заглиблення від довгої колоди шири-
ною 0,2 м, що могла слугувати своєрідним по-
рогом(?). Заповнення об’єкта 101 складалося
з однорідного сірого ґрунту. В його південно-
східний кут було впущено поховання 80.
Об’єкт 101а у перетині мав квадратну форму,
був розташований у центрі об’єкта 101. Розмі-
ри цього об’єкта 3,0 × 3,0 м, глибина 3,92 м. По
його кутах були розташовані стовпові ями діа-
метром 0,18—0,25 м, а на дні — кілька неглибо-
ких заглиблень прямокутної і овальної форми.
Заповнення об’єкта 101а складалося з верхньо-
го золистого прошарку, під яким розміщувався
прошарок сірого гумусу. Нижче розпочинався
шар світлого суглинку з вуглинками із окреми-
ми золистими лінзами. Дно об’єкта було вкри-
те щільним шаром затоку.
Об’єкт 101б примикав до північно-західної
стіни об’єкта 101 і у перетині мав напівокруглу
форму розміром 2,90 × 2,05 м, глибиною 3,42 м.
За своєю конструкцією він мав підпрямокут-
не заглиблення і овальну яму, що утворювали
своєрідні сходи(?), які рівномірно спускали-
ся у напрямку об’єкта 101 і закінчувалися по-
рогом. Можна припустити, що цей об’єкт слу-
гував входом чи прибудовою, що виходила за
межі будівлі. Заповнення об’єкта складалося з
майже однорідного сірого гумусу, порушеного
могильними ямами від поховань 81 і 82.
Дослідивши конструктивні особливості
стра тиграфію та заповнення з’ясувалося, що
об’єкт 101 (101а—101б) був значною за розмі-
Рис. 2. Вироби з кістки та рогу, виявлені на ділянці: 1, 2 — гребені; 3 — муфта; 4 — по-
пружна пряжка; 5 — свищик; 6—9 — таранні кістки, атрибути гри
Fig. 2. Items made of bone and antler, found at the site: 1, 2 — combs; 3 — a sleeve; 4 — a
girth buckle; 5 — a whistle; 6—9 — ankle bones, game attributes
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 396
рами (ймовірно двоповерхову) металооброб-
ною майстернею(?) кінця ХІ — початку ХІІ ст.
Об’єкт 102 (102а) розміщувався в північно-
західному куті розкопу, на захід від об’єкта 101
(101а—101б), мав неправильну, овальну у пе-
ретині форму розміром 3,5 × 2,6 м, глибиною
3,50—3,86 м і був значно пошкоджений пізні-
ми перекопами (рис. 1) (Козловський, Крижа-
новський 2020). Його спорудження, очевидно,
відбувалося в два етапи. До першого належить
існування заглибленої частини об’єкта (102а) з
опалювальним пристроєм, спорудженим біля
північної стінки, що розміщувався на остан-
ці розміром 0,46 × 0,29 м і висотою 0,1 м. Під
час його спорудження було зруйновано похо-
вання 58а. Після руйнування об’єкт 102а був за-
сипаний материковим ґрунтом із незначними
прошарками гумусу, але не повністю, а таким
чином, щоб залишалось заглиблення до 0,35 м
від рівня загальної материкової зачистки (об’єкт
102). На цьому рівні біля північної стінки було
споруджено піч підпрямокутної форми розмі-
ром 1,0 × 1,0 м, товщиною стінок до 4,0—5,0 см;
більша частина якої виходила за межі котлова-
ну, а інша частина — зруйнована пізньою ямою.
На південь від печі, на рівні череня було зафік-
совано велику округлу пляму з попелу і вугли-
нок розміром 1,2 × 1,0 м, потужністю до 0,1 м.
За своєю конструкцією, стратиграфією і кера-
мічним заповненням об’єкт 102 (102а) був сно-
посушаркою ХІ ст. (Козловський, Козловська,
Крижановський 2018, с. 144—145).
Каталог кiстяних артефактiв, виявлених
на дослiджуванiй дiлянцi у 2016—2018 рр.
Гребінь прямокутний, суцільний, двобічний
(рис. 2: 1; 3: 1). З одного боку виріб ретельно
відполірований, з іншого — шерехата поверх-
ня (залишки губчастої структури рогу). Уздовж
Рис. 3. Вироби з рогу — продукція професійних майстерень: 1, 2 — гребені; 3 — по-
пружна пряжка
Fig. 3. Items made of antler — production of professional workshops: 1, 2 — combs; 3 — a
girth buckle
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 97
зубців з обох боків по дві паралельні лінії. Лінії
пропиляні. Розміри гребеня 5,0 × 5,8—6,2 см,
перетин веретеноподібний, товщина найбіль-
ша 0,7 см. Виріб знайдено в об’єкті 11.
Гребінь трапецієподібний, суцільний, двобіч-
ний (рис. 2: 2; 3: 2). З одного боку виріб ретель-
но відполірований, з іншого — шерехата по-
верхня (залишки губчастої структури рогу),
пошкоджена. Уздовж зубців з обох боків по три
паралельні лінії. Лінії пропиляні. Розміри гре-
беня 6,0 × 4,5—6,5 см, перетин веретеноподіб-
ний, максимальна товщина 1,0 см, ширина бо-
розенок орнаменту 1,0 мм. Виріб знайдено в
об’єкті 102 (102а).
Попружна пряжка (рис. 2: 4; 3: 3). Ріг оленя.
Виготовлена з рогової пластини з перехватом
у середній частині. Верхній щиток має форму
близьку до трикутної з фігурним завершенням і
трикутним отвором, нижній — п’ятикутний з
овальним отвором. Краї отворів залощені. До-
вжина виробу 6,0 см, найбільша ширина 3,0 см,
в районі меншого отвору 2,3 см, товщина виробу
0,5 см. Розміри отворів: менший — овальний 1,0 ×
0,6 см, більший — трикутний зі сторонами 1,5 см
та основою 1,4 см. Виріб знайдено в об’єкті 83.
Муфта (рис. 2: 3; 4: 2) з рога оленя. Виріб
недбало оброблений ножем (рис. 4: 2а), ка-
нал виконаний свердлом (рис. 4: 2б). Висота
2,3 см, діаметри по верху 1,7—1,9 см, по низу
1,9—2,2 см, діаметр отвору зверху 0,7 см, знизу
0,8—0,9 см. Виріб знайдено в об’єкті 83.
Таранна кістка бика (рис. 2: 7; 4: 5). На
спинці є графіті: «УЛА» (рис. 4: 5а). Врізані лі-
нії глибокі, можливо, виконані на гарячій по-
Рис. 4. Вироби з кістки та рогу — продукція домашнього ремесла: 1, 4—6 — таранні
кістки — атрибути гри (5а — графіті, збільшено); 2 — муфта (а — отвір, б — сліди об-
робки поверхні різальним знаряддям, збільшено); 3 — свищик (а — форма отвору,
збільшено)
Fig. 4. Items made of bone and antler — home craft products: 1, 4—6 — ankle bones — game
attributes (5a — graffiti, enlarged); 2 — a sleeve (a — hole, b — traces of surface treatment
with a cutting tool, enlarged); 3 — a whistle (a — the shape of the hole, enlarged)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 398
верхні. Довжина 5,0—5,8 см. Виріб слід інтер-
претувати як гральний атрибут. Знахідка похо-
дить з об’єкта 65 (65а).
Таранна кістка бика (рис. 2: 9; 4: 6). З боків
трохи обточена, знизу зрізана, у центрі — ко-
нічне заглиблення. Верхня площина не об-
роблена. Довжина кістки 5,7—6,2 см. Глиби-
на порожнини 0,9 см, діаметр по верху 1,5 ×
1,0 см. Виріб слід інтерпретувати як заготовку
для гральної битки з підготовленою порожни-
ною для заливки свинцем. Знахідка походить з
об’єкта 91.
Таранна кістка бика пошкоджена (рис. 2: 8;
4: 4). Нижня частина сплощена. На спинці врі-
зані косі лінії; врізані лінії глибокі, можливо,
по гарячій поверхні. Колір кістки здебільшо-
го зеленуватого відтінку, ймовірно, від знахо-
дження протягом деякого часу поблизу пред-
мету з кольорового металу. Довжина 5,2 см.
Виріб слід інтерпретувати, як гральний атри-
бут. Знахідка походить з об’єкта 89 (89а).
Таранна кістка дрібної рогатої худоби (рис. 2:
6; 4: 1). У задній частині спинки просвердлено
наскрізну порожнину до центру черевця. До-
вжина кістки 2,7—2,8 см, діаметр порожнини
0,6 см. Виріб слід інтерпретувати, як заготовку
для гральної битки з підготовленою порожни-
ною для заливки свинцем. Знахідка походить з
об’єкта 101 (101а—101б).
Свищик (рис. 2: 5; 4: 3). Виріб виготовлений
з пташиної кістки. З одного краю торець рівно
зрізаний ножем, з протилежного — обламаний.
Ближче до цього краю прорізаний арочний
отвір (рис. 4: 3а). Діаметр кістки 0,8—1,0 см,
довжина 7,5 см. Виріб знайдено в об’єкті 101
(101а—101б).
Стовбур рогу козулі з просвердленим отво-
ром (рис. 5: 3; 6: 1). Верхня частина зрізана.
Біля верхнього краю просвердлено наскріз-
ний отвір. Діаметр отвору 1,0 см, висота виро-
бу 9,0—9,1 см. Ріг отримано шляхом збору си-
ровини восени, належить до скинутих природ-
ним шляхом. Виріб можна інтерпретувати як
примітивне знаряддя праці. Виріб знайдено в
об’єкті 83.
Діафіз кістки ноги великого копитного
(рис. 5: 4; 6: 5). Кістка обпиляна з обох боків.
Сліди пилки добре простежуються на торцях.
Рис. 5. Кісткові матеріали зі слідами обробки: 1, 2 — роги сайгака; 3 — стовбур рогу
козулі з просвердленим отвором, ймовірно примітивне знаряддя праці; 4 — відпиля-
ний фрагмент діафізу трубчастої кістки; 5—7 — щільний ріг диких копитних зі слі-
дами обробки
Fig. 5. bone materials with traces of processing: 1, 2 — saiga horns; 3 — beam of a roe deer
antler with a drilled hole, probably a primitive tool; 4 — sawn fragment of the diaphysis of
the tubular bone; 5—7 — antler of wild ungulates with traces of processing
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 99
Інших слідів інструментів нема. Довжина 4,7—
4,9 см, діаметр 4,4 × 2,5 см, товщина компакти
0,6—1,1 см. Виріб знайдено в об’єкті 64.
Фрагмент рогу оленя (рис. 5: 5; 6: 3). Роз-
колений уздовж. Відпиляний від решти
рогу — на торці сліди пилки (рис. 6: 3а). З
протилежного боку кінцева частина відла-
мана. Зовнішня поверхня не оброблена, збе-
рігає природну шерехату фактуру. З проти-
лежного боку сліди різального інструменту
(рис. 6: 3б). Довжина 6,4 см, найбільша ши-
рина 2,6 см, товщина 1,8—2,3 см. Виріб зна-
йдено в об’єкті 89 (89а).
Фрагмент рога оленя (рис. 5: 6; 6: 4). Обпи-
ляний з обох боків, на торцях дуже слабкі слі-
ди пилки з дрібними зубцями, поверхні торців
відшліфовані (рис. 6: 4а). З одного боку зріза-
ний так, що поверхня сплощена, з протилеж-
ного — зрізана частково. Довжина 4,6 см, пе-
ретин 2,1 × 3,0 см і 3,5 × 1,8 см. Виріб знайдено
в об’єкті 101 (101а—101б).
Фрагмент рога лося (рис. 5: 7; 6: 2). Обпи-
ляний з обох боків. Довжина 15—16 см. На по-
верхні сліди обробки відсутні. Виріб знайдено
в об’єкті 101 (101а—101б).
Стрижень рога сайгака (рис. 5: 2; 6: 7). Верх
зрізаний. З іншого боку ріг обламаний. Біля
зламу є сліди різання ножем навскіс (рис. 6:
7а). Довжина 6,0—7,0 см. Виріб знайдено в
об’єкті 87.
Стрижень рога сайгака (рис. 5: 1; 6: 6).
Зверху обпиляний, з іншого боку — облама-
ний. Біля зламу є сліди різання ножем навскіс
(рис. 6: 6а). Довжина 6,5—8,0 см. Виріб знайде-
но в об’єкті 88.
Отже, артефакти з кістки та рогу репрезен-
товані готовими виробами і фрагментами зі
слідами обробки.
Рис. 6. Кісткові матеріали зі слідами обробки: 1 — стовбур рога козулі з просвердле-
ним отвором, ймовірно примітивне знаряддя праці (а — форма отвору, збільшено);
2—4 — щільний ріг диких копитних зі слідами обробки (а, б — сліди знарядь, збіль-
шено); 5 — відпиляний фрагмент діафізу трубчастої кістки (а — сліди пилки на тор-
ці, збільшено); 6, 7 — роги сайгака (а — сліди різальних знарядь, збільшено).
Fig. 6. bone materials with traces of processing: 1 — beam of a roe deer antler with a drilled
hole, probably a primitive tool (a — the shape of the hole, enlarged); 2—4 — antler of wild
ungulates with traces of processing (a, b — traces of tools, enlarged); 5 — sawn fragment of
the diaphysis of the tubular bone (a — traces of handsaw at the end, enlarged); 6, 7 — saiga
horns (a — traces of cutting tools, enlarged)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3100
Загалом, виявлені кісткові вироби можна
вважати доволі традиційними для давньорусь-
ких комплексів.
Суцільні двобічні гребені прямокутної і тра-
пецієподібної форми з пропиляними лініями
уздовж зубців побутували на території Серед-
нього Подніпров’я та Києва у межах другої по-
ловини ХІ—ХІІ ст. (Сергєєва 2011, с. 86). Такі
гребені виготовлялися переважно з рога оленя.
Вони належать до характерної давньоруської
продукції, поширеної скрізь на Русі і відпові-
дають типам Л і М, за Б. О. Колчиним (1982,
рис. 5), які за новгородськими матеріалами да-
туються ХІ — початком ХІІ ст. У Києві зазна-
чені гребені також з’являються в ХІ ст., що під-
тверджують дендрохронологічні і стратигра-
фічні дані (Сагайдак 1991, рис. 42). До цього
часу належать і обидва екземпляри з досліджу-
ваної ділянки. Виготовлені вони доволі якіс-
но, зубці пропиляні рівно. Для обох гребенів
спостерігається ретельна обробка тільки з од-
ного блоку, що загалом є характерним для цьо-
го типу, і пов’язано з особливостями вихідного
матеріалу: рогова пластина-заготовка з одного
боку, як правило, зберігає структуру губчастої
речовини внутрішньої частини рога.
Попружна пряжка належить до деталей кін-
ської збруї. Ця категорія виробів на слов’яно-
руських пам’ятках репрезентована лише по-
одинокими екземплярами. Близька за фор-
мою пряжка походить з городища Горналь на
Курщині, з житла Х ст. (Енуков, Енукова 2014,
с. 175, рис. 3: 29). Попружні пряжки виявлені у
Саркелі і переважно датуються ХІ ст. (Флерова
2001, с. 65—66, рис. 23), серед старожитностей
кочівників Східної Європи (Федоров-Давыдов
1966, с. 47, рис. 3: 11), на пам’ятках ХІІ ст.
Волзької Булгарії (Руденко 2005, с. 70, рис. 20:
399—400). У поховальних пам’ятках Алтаю
вони побутують протягом тривалого часу, тут
виявлено багато екземплярів цих виробів різ-
них типів (Овчинникова 1990, с. 113—123). Ки-
ївський екземпляр належить до Розряду А, за
класифікацією Б. Б. Овчиннікової, для яких ха-
рактерними є перехват у середній частині і про-
різь для язичка, яка переривається (Там само,
с. 115), проте він дещо відрізняється за фор-
мою від описаних нею екземплярів. Загалом,
зазначений варіант пряжок не має вузької дати,
їх різні типи побутують у межах VIII—ХІІІ ст.
Київська пряжка виявлена в об’єкті ХІ ст., що
цілком відповідає цьому відрізку часу. Випад-
ковість виявлення таких пряжок на слов’яно-
руських пам’ятках дозволяє зарахувати їх до за-
позичених елементів матеріальної культури.
Муфта належить до категорії виробів, які час-
то виявляють на давньоруських пам’ятках. Цей
термін застосовується до невеликих предметів у
формі циліндрів або зрізаних конусів з наскріз-
ною порожниною. Муфти виготовлені переваж-
но з рогу як і екземпляр, що розглядається.
Ця категорія знахідок належить до виро-
бів спірного призначення. Муфти трактували
як гральні кості, мундштуки, вабики, прясли-
ця, прикраси, шахові фігурки та ін. (огляд лі-
тератури з цього питання див.: Давидан 1966,
с. 112—113; Флерова 2001, с. 48; Cnotlivy 1958,
s. 181). Однією з найбільш аргументованих ду-
мок є інтерпретація муфт, принаймні їх значної
кількості, як складових частин руків’їв різ-
них знарядь, насамперед ножів (Давидан 1966,
с. 113; Cnotlivy 1958, s. 180—181; Hrubý 1957,
s. 146—148), що підтверджується археологічни-
ми знахідками таких руків’їв. Муфти як дета-
лі конструкції руків’я виявлені у Старій Ладозі
(Давидан 1966, с. 109), Воліні на Польському
Помор’ї (Cnotlivy 1958, s. 180—181, tab. II: 8),
серед матеріалів могильника Туни в Уппланді
(Arne 1934, Taf. XV: 7) тощо.
Матеріали з Новгорода і Новгородської
землі, а також аналогії з етнографії північних
народів (насамперед угро-фінських, які до сьо-
годні зберегли багато елементів традиційної
матеріальної культури), свідчать про викорис-
тання циліндричних муфт як томарів — вістер
стріл з тупим кінцем для полювання на хутро-
вого звіра (Гайдуков, Макаров 1993). Форма
муфт-томарів, яка найбільше відповідає етно-
графічним зразкам, така: муфти розширюють-
ся у бік функціональної частини і мають канал,
який до цього боку звужується.
За даними В. Є. Фльорової, томари були по-
ширені також у Саркелі, де вони датуються пе-
реважно ІХ—Х ст., хоча трапляються і в ХІ ст.
(Флерова 2001, с. 47—49).
Загалом у формі, розмірах і пропорціях
муфт усталених стандартів не простежується,
що може свідчити про їх різне функціональне
призначення. Основною характеристикою цієї
категорії виробів є їхні параметри. Томарами
слушно вважати муфти у формі усіченого кону-
са з порожниною, яка звужується в один бік.
Муфта з досліджуваної ділянки має саме
усічено-конічну форму, форма порожнини і її
діаметр не суперечать трактуванню виробу як
томару. Недбала обробка зовнішньої поверх-
ні свідчить, що його виготовили нашвидкуруч,
можливо, безпосередньо перед полюванням.
Ще одна категорія виробів — астрагали для
гри, репрезентовані трьома таранними кістка-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 101
ми бика і таранною кісткою дрібного рогато-
го копитного, ймовірно вівці. Особливої уваги
вартий астрагал з графіті у вигляді літер: «УЛА».
Графіті на гральних астрагалах є звичайним
явищем, проте зазвичай вони є знаками аб-
страктного характеру. Такі знаки (косі лінії) є
ще на одному астрагалі з досліджуваної ділян-
ки. Букви як маркер астрагала є доволі рідкіс-
ним явищем. У цьому випадку напис можна
трактувати як ім’я власника, цілком можливо
скандинавського походження (Улаф?).
Предмет з трубчастої пташиної кістки,
оброблений доволі ретельно, цілком слуш-
но інтерпретувати як свищик. На його функ-
ціональне призначення вказує арочний отвір
близько до одного з кінців. Такі свищики на-
лежать до дитячих іграшок або знарядь мис-
ливців (вабики) і побутують скрізь у широких
територіально-хронологічним межах. Проте
на давньоруських пам’ятках свищики знахо-
дять дуже рідко. Це можна пояснити відсут-
ністю уваги з боку дослідників, які не відді-
ляють їх від решти остеологічного матеріалу,
проте, з іншого боку, це може відображувати
й реальну ситуацію: за етнографічними при-
кладами, примітивні музичні інструменти ви-
готовляли переважно з різних рослинних ма-
теріалів, таких як дерево, очерет та ін. (Загла-
да 1929, с. 118—123).
На ділянці виявлений також стовбур рога
козулі зі зрізаною верхньою частиною і отво-
ром біля верхнього краю, який могли викорис-
товувати як примітивне знаряддя праці. З Києва
походять ще два аналогічні знаряддя, обидва з
Подолу: з території Києво-Могилянської ака-
демії і з ділянки на вул. Спаській, 35 (Сергєєва
2011, с. 78, табл. 23: 1, 4).
Знаряддя з різних кісток з отворами є одні-
єю з поширених категорій виробів з кісткових
матеріалів. Цілком можливо, що їхні різні види
слугували для різних видів робіт. В. Є. Фльоро-
ва навела багато етнографічних даних, які свід-
чать про застосування примітивних знарядь з
отворами з кістки або дерева для вирівнюван-
ня плетіння — під час виготовлення мотузок
або деяких виробів зі шкіряних смужок (Фле-
рова 1996, с. 290). Така інтерпретація досліджу-
ваного виробу з рога козулі і його аналогів ціл-
ком імовірна.
Крім готових виробів, виявлено кістко-
ві матеріали зі слідами різання та пиляння —
звичайних технологічних операцій, простеже-
них також на кістках з інших ділянок Києва і
на інших давньоруських пам’ятках. Серед них
тваринна кістка (фрагмент діафізу кістки ноги
великого копитного), ріг оленя та лося і два
стрижні рогів сайгака.
Фрагмент діафізу рівно спиляний з обох бо-
ків, сліди пилки добре простежуються на тор-
цях. На фрагментах щільного рогу також по-
мітні сліди пиляння, а на поверхні одного з них
(ріг оленя) також є сліди стругання. На стриж-
нях рогів сайгака помітні сліди різального зна-
ряддя.
Компактна речовина тваринної кістки, яку
отримували з довгих кісток ніг великих свій-
ських копитних (бик, кінь), і щільний ріг ди-
ких копитних загалом слугували основною си-
ровиною для роботи давньоруських косторі-
зів. Згадані кісткові артефакти з дослідженої
ділянки слушно розглядати, як заготовки для
майбутніх виробів. Зауважимо, що для розпи-
лу кісток застосовували пилку з дрібними зуб-
цями, яка є спеціальним знаряддям для робіт з
кісткою, дрібними частинами дерева та ін.
Окрему увагу варто звернути на два стриж-
ні рогів сайгака зі слідами обробки. Серед дав-
ньоруських матеріалів їх виявляють досить
нечасто, проте можна згадати ще кілька ви-
падків виявлення таких артефактів: у Києві
(вул. Спаська, 35) і Седневі (Фонди ІА НАН
України, кол. 861).
У новітні часи Середнє Подніпров’я не
входить до ареалу розселення сайгаків. Про-
те у середньовіччі сайгаки населяли придні-
провські степи, могли заходити також у лісо-
степ. Північний кордон ареалу їх розселення
проходив трохи на південь від Києва (Кири-
ков 1959, с. 48—49; Тимченко 1972, с. 43—44).
Рештки сайгака трапляються серед остеоло-
гічних матеріалів з Воїнської Греблі (Сергеев
1965, с. 121), проте рогів цих тварин зі сліда-
ми обробки тут не виявлено (Сергєєва 2015d,
с. 69); так само як не виявлені вони і на інших
слов’яно-руських пам’ятках. Вироби з цьо-
го рогу на давньоруських пам’ятках на тери-
торії Середнього Подніпров’я також невідомі.
Проте наявність їх у Києві і Седневі зі слідами
спилювання дозволяють говорити про можли-
вість їх використання, хоча поки що неможли-
во встановити, з якою метою. їх могли вико-
ристовувати і як матеріал для різьблення, і як
технічну сировину.
Загалом, серед готових виробів можна виді-
лити продукцію професійного ремесла високої
якості (гребені, пряжка, рис. 3) і продукцію до-
машніх промислів (атрибути гри, свищик, при-
мітивне знаряддя праці, рис. 4; 5: 3; 6: 1). Виго-
товлення останніх потребувало лише кількох
нескладних технологічних операцій і менших
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3102
навичок роботи з кістковими матеріалами. Не-
велика кількість оброблених кісткових мате-
ріалів не дає підстав для припущення про іс-
нування стаціонарної косторізної майстерні в
районі дослідженої ділянки. Предмети з кіст-
ки та рогу походять з кількох різних об’єктів,
скупчення кісток, характерних для діяльнос-
ті косторізів, не спостерігалося. Кілька фраг-
ментів кістки зі слідами обробки є ознакою
роботи з кістковими матеріалами як допоміж-
ного (спорадичного або випадкового) виду ді-
яльності власників приміщень, де їх виявлено.
Основою їхньої діяльності могла бути робота з
іншими матеріалами. Варто зазначити, що під
час попереднього обстеження ділянки також
було виявлено довгі кістки ніг великої рога-
тої худоби з відпиляними епіфізами, імовірно,
вони також є свідченням діяльності різьбярів
по кістці. Проте вони не прив’язані до кон-
кретних культурних нашарувань і тому не за-
лучені до розгляду. У будь-якому разі вони ре-
презентовані окремими екземплярами і не змі-
нюють загальної картини розвиту косторізної
діяльності на ділянці.
Зазначимо, що серед виробів з кістки від-
сутні знаряддя із загостреним функціональ-
ним кінцем, які доволі часто виявляються у
давньоруських культурних нашаруваннях Ки-
єва. Такі знаряддя виготовляли з природно за-
гострених кісток або з кісток та їхніх уламків,
загострених спеціально і використовували для
обробки м’яких матеріалів (переважно шкіри
і хутра). Оскільки вони належать до продук-
ції домашнього ремесла, яку виготовляв ко-
жен власник для себе, слушно припустити, що
обробка шкіри або хутра поблизу дослідженої
ділянки не відбувалася. Мінімальної обробки
зазнавали також астрагали для гри (звільнення
від зв’язок, підправлення форми, просвердлю-
вання отворів, нанесення знаків-графіті). Слі-
ди підготовки астрагала іноді можна зафіксу-
вати у вигляді слабкого пошкодження поверх-
ні (зачищення ножем).
Так само вдома могли виготовляти прості
свищики з трубчастих кісток птахів, оскільки
їх виробництво зводилося до відрізання по-
трібного шматка кістки (діафізу) і прорізання
отворів. Саме таким чином виготовлено сви-
щик з дослідженої ділянки.
Отже, підсумуємо викладене вище. Ціл-
ком можна стверджувати, що обробка кістки
на дослідженій ділянці існувала, як домаш-
ній промисел. Щодо готових виробів високої
якості, таких як гребені і пряжка, вони могли
бути продукцією однієї з київських стаціонар-
них косторізних майстерень, можливо, най-
ближчої до дослідженої ділянки, виявленої на
вул. Січових Стрільців, 12 або іншої, яка поки
що не стала об’єктом дослідження.
Гайдуков, П. Г., Макаров, Н. А. 1993. Новые археологи-
ческие материалы о пушном промысле в Древней
Руси. Новгород и Новгородская земля. История и архе-
ология, 7, с. 179-188.
Давидан, О. И. 1966. Староладожские изделия из кос-
ти и рога. Археологический сборник Государственного
Эрмитажа, 8, с. 103-115.
Енуков, В. В., Енукова, О. Н. 2014. Исследования Гор-
нальского археологического комплекса в 2012—
2013 гг. В: Толочко, П. П. (ред.). Міста Давньої Русі.
Збірка наукових праць пам’яті А. В. Кузи. Київ: Ста-
родавній світ, с. 169-180.
Заглада, Н. 1929. Побут селянської дитини. Матеріали до
монографії с. Старосілля. Матеріали до етнології, 1.
Кириков, С. В. 1959. Изменения животного мира в
природных зонах СССР: Степная зона и лесостепь. Мо-
сква: АН СССР.
Козловський, А. О., Козловська, Н. А., Крижановський,
В. О. 2018. Виробничі будівлі спеціального при-
значення з поселення XI ст. на Копиревому кін-
ці. Археологія, 4, с. 139-154. https://doi.org/10.15407/
archaeologyua2018.04.139
Козловський, А. О., Крижановський, В. О. 2018a. Дослі-
дження давньоруського поселення по вул. Кудряв-
ській, 24-а в м. Києві. В: Болтрик, Ю. В. (ред.). Архе-
ологічні дослідження в Україні 2016. Київ: ІА НАНУ,
с. 67-71.
Козловський, А. О., Крижановський, В. О. 2018b. Ар-
хеологічні дослідження останніх років на терито-
рії Верхнього Києва. І Всеукраїнський археологічний
з’їзд: Програма роботи та анотації доповідей (Ніжин,
23—25 листопада 2018 р.). Київ: ІА НАНУ, с. 182.
Козловський, А. О., Крижановський, В. О. 2019. Залиш-
ки давньоруського поселення в Копиревому кінці.
В: Болтрик, Ю. В. (ред.). Археологічні дослідження в
Україні 2017. Київ: ІА НАНУ, с. 65-68.
Козловський, А. О., Крижановський, В. О. 2020. Давньо-
руське поселення по вул. Кудрявській, 24а. В: Бол-
трик, Ю. В. (ред.). Археологічні дослідження в Україні
2018. Київ: ІА НАНУ, с. 57-59.
Колчин, Б. А. 1982. Хронология новгородских древнос-
тей. В: Колчин, Б. А., Янин, В. Л. (ред.). Новгород-
ский сборник. 50 лет раскопок Новгорода. Москва:
Наука, с. 156-177.
Мовчан, І. І., Козловський, А. О., Ієвлєв, М. М. 2005. Ло-
кальні оборонні споруди Верхнього Києва Х—ХІ ст.
Наукові записки з української історії, 16, с. 105-115.
Овчинникова, Б. Б. 1990. Тюркские древности Саяно-
Алтая в VI—X веках. Свердловск: УрГУ.
Руденко, К. А. 2005. Булгарские изделия из кости и рога.
В: Руденко, К. А. (ред.). Древности Поволжья: эпоха
средневековья (исследования культурного наследия
Волжской Булгарии и Золотой Орды). Материалы
ІІ Российской конференции «Поволжье в сред-
ние века» 25—28 сент. 2003 г. Москва; Казань: РИЦ
«Школа», с. 67-97.
Сагайдак, М. А. 1991. Давньокиївський Поділ: Проблеми
топографії, стратиграфії, хронології. Київ: Наукова
думка.
Сергеев, Е. С. 1965. Фауна района древнерусского горо-
да Воинь. Природная обстановка и фауны прошлого,
2, с. 120-123.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 103
Сергєєва, М. С. 2011. Косторізна справа у Стародавньому
Києві. Київ: КНТ.
Сергєєва, М. С. 2015. Майстри з обробки дерева та кістки
давньоруського міста Воїня. Київ, Харків: Майдан.
Тимченко, Н. Г. 1972. К истории охоты и животноводства
в Киевской Руси (Среднее Поднепровье). Киев: Науко-
ва думка.
Федоров-Давыдов, Г. А. 1966. Кочевники Восточной
Европы под властью золотоордынских ханов. Археоло-
гические памятники. Москва: Наука.
Флерова, В. Е. 1996. Домашние промыслы в Саркеле—
Белой Веже (по материалам коллекции костяных
изделий). В: Сташенков, Д. А. (ред.). Культуры Ев-
разийских степей второй половины І тысячелетия
н. э. Самара: Самарский областной историко-
краеведческий музей им. П.В. Алабина, с. 277-
313.
Флерова, В. Е. 2001. Резная кость юго-востока Европы
IX—XII веков: искусство и ремесло (по материалам
Саркела—Белой Вежи из коллекции Государственного
Эрмитажа). Санкт-Петербург: «Алетейя».
Шовкопляс, А .М. 1954. Некоторые данные о косторез-
ном ремесле в древнем Киеве. Краткие сообщения
института археологии АН УССР, 3, с. 27-32.
Шовкопляс, Г .М. 1958. Археологічні пам’ятки гори Ки-
селівки в Києві. Праці Київського державного істо-
ричного музею, 1, с. 133-157.
Шовкопляс, Г .М. 1973. Про косторізне ремесло в старо-
давньому Києві. В: Шевченко, Ф. П. (ред.). Середні
віки на Україні, 2. Київ, Наукові думка, с. 109-122.
Шовкопляс, Г .М. 1984. Косторезное ремесло Древнего
Киева. В: Толочко, П. П. (ред.). Древнерусский го-
род (Материалы Всесоюзной археологической кон-
ференции, посвященной 1500-летию города Киева).
Киев: Наукова думка, с. 149-151.
Arne, T. J. 1934. Das Bootgräberfeld von Tuna in Alsike, Uppland.
Stockholm. Archaäologische Monographien, 20.
Cnotlivy, E. 1958. wczesnośredniowieczne przedmioty z rogu
i kości z wolina, ze stanowiska 4. Materiały Zachodnio-
pomorskie, 4, s. 155-239.
Hrubý, V. 1957. Slovanské kostené předmety a jejich výroba na
Moravé. Památky archeologicke, 48, s. 118-212.
Надійшла 20.05.2020
М. С. Сергеева1, А. А. Козловский2, В. О. Крыжановский3
1 Доктор исторических наук, ведущий научный сотрудник отдела археологии Киева Института археологии
НАН Украины, ORCID 0000-0002-3785-0311, serhieieva_maryna@iananu.org.ua
2 Кандидат исторических наук, старший научный сотрудник отдела археологии Киева Института археологии
НАН Украины, ORCID 0000-0002-0698-4333, kozlovskyi_arkadii@iananu.org.ua
3 Младший научный сотрудник отдела археологии Киева Института археологии НАН Украины,
ORCID 0000-0002-8999-7446, kryzhanivskyi@iananu.org.ua
НОВыЕ НАХОДКИ ИЗДЕЛИЙ ИЗ КОСТИ С КОПыРЕВОГО КОНЦА В КИЕВЕ
В статье вводятся в научный оборот и анализируются артефакты из кости с участка по адресу ул. Кудрявская, 24-а
(Киев), исследованного в 2016—2018 гг.
Артефакты из кости и рога были обнаружены в заполнении десяти объектов, датирующихся преимущественно
XI в. Они представлены готовыми изделиями и фрагментами кости и рога со следами обработки. Среди готовых
изделий: два двусторонних гребня, подпружная пряжка, муфта, таранные кости копытных (игральные атрибуты,
свисток, примитивное орудие из рога косули). Среди астрагалов привлекает внимание экземпляр с надписью-
граффити, которая, возможно, представляет имя владельца.
Орудия из различных костей с отверстиями являются одной из распространенных категорий изделий, а их
различные виды служили для различных работ.
Компактное вещество животной кости, которую получали из длинных костей ног крупных домашних
копытных (бык, лошадь) и плотный рог диких копытных в целом служили основным сырьем для работы древне-
русских косторезов. Данные артефакты справедливо рассматривать как заготовки для будущих изделий.
Следует отметить отсутствие среди изделий из кости орудий с заостренным функциональным концом, часто
встречающихся в древнерусских культурных наслоениях Киева.
Кроме готовых изделий, обнаружены фрагменты кости и рога со следами пилы и режущих инструментов. Сре-
ди них особый интерес вызывают два рога сайгака. Находки обработанного рога сайгака крайне редки, изделия
из него на древнерусских памятниках не обнаружены. Однако отдельные известные экземпляры рогов сайгака
со следами обработки позволяют поставить вопрос о возможности их использования — в качестве материала для
резчиков по кости или как технического сырья.
Небольшое количество обработанных костных материалов, обнаруженных на исследованной территории, не
дает оснований для предположения о существовании здесь стационарной косторезной мастерской. Обработка
кости могла существовать здесь как домашний промысел. Готовые изделия высокого качества, такие как гребни
и пряжка могли быть продукцией одной из киевских стационарных косторезных мастерских.
К л ю ч е в ы е с л о в а: древний Киев, Копырев конец, костяные изделия.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3104
Maryna S. Serheieva1, Arkadii A. Kozlovskyi2, Viacheslav O. Kryzhanovskyi3
1 D.Sc. in History, leading researcher of Kyiv Archaeology Department of the Institute of Archaeology, the National Academy of
Sciences of Ukraine, ORCID 0000-0002-3785-0311, serhieieva_maryna@iananu.org.ua
2 Ph.D., Senior Research Fellow of Kyiv Archaeology Department of the Institute of Archaeology, the National Academy of
Sciences of Ukraine, ORCID 0000-0002-0698-4333, kozlovskyi_arkadii@iananu.org.ua
3 Junior Researcher of Kyiv Archaeology Department of the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of
Ukraine, ORCID 0000-0002-8999-7446, kryzhanivskyi@iananu.org.ua
NEw fINDS Of bONE ITEMS fROM KOPYRIV KINETS IN KYIV
In the article bone artifacts from the site at Kudriavska st., 24A (Kyiv), studied in 2016—2018, are introduced into scientific
circulation and analyzed.
bone and antler artifacts were found in the filling of ten various objects. The items are represented by finished products
and fragments of bone and antler with traces of processing. Among finished items are the following: two two-sided combs,
girth buckle, sleeve, talus of ungulates — playing attributes, a whistle and a primitive tool made of roe deer antler. Among
ankle bones, an item with graffiti, which is the possible name of its owner, attracts attention.
Tools made of various bones with holes are one of the common categories of items, and their different types served for
numerous works.
The compact substance taken from animal long bones of legs that was obtained from large domestic ungulates (a bull,
a horse) and the dense horn of wild ungulates in general, served as the main raw material for the work of ancient Rus bone
carvers. These artifacts can rightly be considered as blanks for the future products.
It should be noted that among bone items there are no tools with a pointed functional end, which are often found in Kyiv
ancient Rus cultural layers.
In addition to finished products, fragments of bone and antler with traces of saw and cutting tools were found. Among
them, two saiga horns are of particular interest. findings of processed saiga horn are extremely rare and products made of
it are absent at ancient Rus sites. However, some known specimens of saiga horns with traces of processing allow raising a
question on the possibility of their usage as material for bone carvers or as technical raw material.
A small amount of processed bone materials found in the area under study does not give grounds for supposing the
existence of a stationary bone-carving workshop here. bone processing could exist at the place as a household craft. finished
items of high quality, such as combs and a buckle, could be considered as products of one of Kyiv stationary bone-carving
workshops.
K e y w o r d s: ancient Kyiv, Kopyriv kinets, bone items.
References
Gajdukov, P. G., Makarov, N. A. 1993. Novye arkheologicheskie materialy o pushnom promysle v Drevnej Rusi. Novgorod i
Novgorodskaya zemlya. Istoriya i arkheologiya, 7, p. 179-188.
Davidan, O. I. 1966. Staroladozhskie izdeliya iz kosti i roga. Arkheologicheskii sbornik Gosudarstvennogo Ermitazha, 8, p. 103-115.
Enukov, V. V., Enukova, O. N. 2014. Issledovaniia Gornalskogo arkheologicheskogo kompleksa v 2012-2013 gg. In: Tolochko,
P. P. (ed.). Mista Davnoi Rusi. Zbirka naukovykh prats pamiati A. V. Kuzy. Kyiv: Starodavnii svit, p. 169-180.
Zahlada, N. 1929. Pobut selianskoi dytyny. Materialy do monohrafii s. Starosillia. Materialy do etnolohii, 1.
Kirikov, S. V. 1959. Izmeneniia zhivotnogo mira v prirodnykh zonakh SSSR: Stepnaya zona i lesostep. Moskva: AN SSSR.
Kozlovskyi, A. O., Kozlovska, N. A., Kryzhanovskyi, V. O. 2018. Manufacturing Structures of Special function from the Settlement
of the 11th Century on Kopyriv Kinets. Arheologia, 4, p. 139-154. https://doi.org/10.15407/archaeologyua2018.04.139
Kozlovskyi, A. O., Kryzhanovskyi, V. O. 2018a. Doslidzhennia davnoruskoho poselennia po vul. Kudriavskii, 24-a v m. Kyevi. In:
boltryk, Yu. V. (ed.). Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2016. Kyiv: IA NANU, p. 67-71.
Kozlovskyi, A. O., Kryzhanovskyi, V. O. 2018b. Arkheolohichni doslidzhennia ostannikh rokiv na terytorii Verkhnoho Kyieva. I
Vseukrainskyi arkheolohichnyi z’izd: Prohrama roboty ta anotatsii dopovidei (Nizhyn, 23-25 lystopada 2018 r.). Kyiv: IA NANU,
p. 182.
Kozlovskyi, A. O., Kryzhanovskyi, V. O. 2019. Zalyshky davnoruskoho poselennia v Kopyrevomu kintsi. In: boltryk, Yu. V. (ed.).
Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2017. Kyiv: IA NANU, p. 65-68.
Kozlovskyi, A. O., Kryzhanovskyi, V. O. 2020. Davnoruske poselennia po vul. Kudriavskii, 24a. In: boltryk, Yu. V. (ed.).
Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2018. Kyiv: IA NANU, p. 57-59.
Kolchin, b. A. 1982. Khronologiya novgorodskikh drevnostej. In: Kolchin, b. A., Yanin, V. L. (ed.). Novgorodskii sbornik. 50 let
raskopok Novgoroda. Moskva: Nauka, p. 156-177.
Movchan, I. I., Kozlovskyi, A. O., Iievliev, M. M. 2005. Lokalni oboronni sporudy Verkhnoho Kyieva X-XI st. Naukovi zapysky z
ukrainskoi istorii, 16, p. 105-115.
Ovchinnikova, b. b. 1990. Tyurkskie drevnosti Sayano-Altaya v VI-X vekakh. Sverdlovsk: UrGU.
Rudenko, K. A. 2005. bulgarskie izdeliia iz kosti i roga. In: Rudenko, K. A. (ed.). Drevnosti Povolzhia: epokha srednevekovia
(issledovaniia kulturnogo naslediia Volzhskoi Bulgarii i Zolotoi Ordy). Materialy ІІ Rossiiskoi konferentsii ‛Povolzhe v srednie
veka’ 25-28 sent. 2003 g. Moskva; Kazan: RICz Shkola, p. 67-97.
Sahaidak, M. A. 1991. Davnokyivskyi Podil: Problemy topohrafii, stratyhrafii, khronolohii. Kyiv: Naukova dumka.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 105
Sergeev, E. S. 1965. fauna raiona drevnerusskogo goroda Voin. Prirodnaia obstanovka i fauny proshlogo, 2, p. 120-123.
Serhieieva, M. S. 2011. Kostorizna sprava u Starodavnomu Kyievi. Kyiv: KNT.
Serhieieva, M. S. 2015. Maistry z obrobky dereva ta kistky davnoruskoho mista Voinia. Kyiv; Kharkiv: Maidan.
Timchenko, N. G. 1972. K istorii okhoty i zhivotnovodstva v Kievskoj Rusi (Srednee Podneprovie). Kyiv: Naukova dumka.
fedorov-Davydov, G. A. 1966. Kochevniki Vostochnoi Evropy pod vlastiu zolotoordynskikh khanov. Arkheologicheskie pamyatniki.
Moskva: Nauka.
flerova, V. E. 1996. Domashnie promysly v Sarkele-beloi Vezhe (po materialam kollektsii kostianykh izdelii). In: Stashenkov,
D. A. (ed.). Kultury Evrazijskikh stepei vtoroi poloviny І tysiacheletiia n. e. Samara: Samarskii oblastnoi istoriko-kraevedcheskii
muzei im. P. V. Alabina, p. 277-313.
flerova, V. E. 2001. Reznaya kost yugo-vostoka Evropy IX-XII vekov: iskusstvo i remeslo (po materialam Sarkela-Beloj Vezhi iz
kollekczii Gosudarstvennogo Ermitazha). Sankt-Peterburg: Aleteiia.
Shovkoplias, H. M. 1954. Nekotorye dannyie o kostoreznom remesle v drevnem Kieve. Kratkie soobshheniya Instituta arkheologii
AN USSR, 3, p. 27-32.
Shovkoplias, H. M. 1958. Arkheolohichni pamiatky hory Kyselivky v Kyievi. Pratsi Kyivskoho derzhavnoho istorychnoho muzeiu, 1,
p. 133-157.
Shovkoplias, H. M. 1973. Pro kostorizne remeslo v starodavnomu Kyievi. In: Shevchenko, f. P. (ed.). Seredni viky na Ukraini, 2.
Kyiv: Naukova dumka, p. 109-122.
Shovkoplyas, G. M. 1984. Kostoreznoe remeslo Drevnego Kieva. In: Tolochko, P. P. (ed.). Drevnerusskii gorod (Materialy
Vsesoyuznoi arheologicheskoi konferentsii, posviashchennoi 1500-letiyu goroda Kieva). Kyiv: Naukova dumka, p. 149-151.
Arne, T. J. 1934. Das Bootgräberfeld von Tuna in Alsike, Uppland. Stockholm. Archaäologische Monographien, 20.
Cnotlivy, E. 1958. wczesnośredniowieczne przedmioty z rogu i kości z wolina, ze stanowiska 4. Materiały Zachodnio-pomorskie,
4, s. 155-239.
Hrubý, V. 1957. Slovanské kostené předmety a jejich výroba na Moravé. Památky archeologicke, 48, s. 118-212.
|