Магнітно-резонансна, комп’ютерна томографія та радіонуклідні дослідження в діагностиці раку передміхурової залози та його метастазів
У лекції розглянуто роль магнітно-резонансної та комп’ютерної томографії в діагностиці первинної пухлини простати, місцевого розповсюдження процесу, регіонарних та віддалених метастазів. Проаналізовано можливості радіонуклідних методів у діагностиці первинної пухлини та метастазів.Ключові слова: рак...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/19580 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Магнітно-резонансна, комп’ютерна томографія та радіонуклідні дослідження в діагностиці раку передміхурової залози та його метастазів / О.В. Щербіна, В.С. Сакало // Онкологія. — 2010. — 12, N 1. — С. 50-55. — Бібліогр.: 8 назв .— укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-19580 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Сакало, В.С. Щербіна, О.В. 2011-05-10T17:27:34Z 2011-05-10T17:27:34Z 2010 Магнітно-резонансна, комп’ютерна томографія та радіонуклідні дослідження в діагностиці раку передміхурової залози та його метастазів / О.В. Щербіна, В.С. Сакало // Онкологія. — 2010. — 12, N 1. — С. 50-55. — Бібліогр.: 8 назв .— укр. 1562-1774,0204-3564 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/19580 У лекції розглянуто роль магнітно-резонансної та комп’ютерної томографії в діагностиці первинної пухлини простати, місцевого розповсюдження процесу, регіонарних та віддалених метастазів. Проаналізовано можливості радіонуклідних методів у діагностиці первинної пухлини та метастазів.Ключові слова: рак передміхурової залози, метастази, магнітно- резонансна томографія, комп’ютерна томографія, радіонуклідні дослідження. In a lecture are considered the role of tomography and computed tomography have been permiten to determine tumours, extracapsular spread and metastases. The role of radionuclide diagnosis in patients with prostate cancer is considered. Key Words: prostate cancer, metastases, magneticresonance tomography, computed tomography, radionuclide diagnosis. uk Iнститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького Лекция Магнітно-резонансна, комп’ютерна томографія та радіонуклідні дослідження в діагностиці раку передміхурової залози та його метастазів MRТ, CT and radionuclide diagnosis in diagnosis of prostate cancer and metastases Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Магнітно-резонансна, комп’ютерна томографія та радіонуклідні дослідження в діагностиці раку передміхурової залози та його метастазів |
| spellingShingle |
Магнітно-резонансна, комп’ютерна томографія та радіонуклідні дослідження в діагностиці раку передміхурової залози та його метастазів Сакало, В.С. Щербіна, О.В. Лекция |
| title_short |
Магнітно-резонансна, комп’ютерна томографія та радіонуклідні дослідження в діагностиці раку передміхурової залози та його метастазів |
| title_full |
Магнітно-резонансна, комп’ютерна томографія та радіонуклідні дослідження в діагностиці раку передміхурової залози та його метастазів |
| title_fullStr |
Магнітно-резонансна, комп’ютерна томографія та радіонуклідні дослідження в діагностиці раку передміхурової залози та його метастазів |
| title_full_unstemmed |
Магнітно-резонансна, комп’ютерна томографія та радіонуклідні дослідження в діагностиці раку передміхурової залози та його метастазів |
| title_sort |
магнітно-резонансна, комп’ютерна томографія та радіонуклідні дослідження в діагностиці раку передміхурової залози та його метастазів |
| author |
Сакало, В.С. Щербіна, О.В. |
| author_facet |
Сакало, В.С. Щербіна, О.В. |
| topic |
Лекция |
| topic_facet |
Лекция |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Iнститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького |
| format |
Article |
| title_alt |
MRТ, CT and radionuclide diagnosis in diagnosis of prostate cancer and metastases |
| description |
У лекції розглянуто роль магнітно-резонансної та комп’ютерної томографії в діагностиці первинної пухлини простати, місцевого розповсюдження процесу, регіонарних та віддалених метастазів. Проаналізовано можливості радіонуклідних методів у діагностиці первинної пухлини та метастазів.Ключові слова: рак передміхурової
залози, метастази, магнітно-
резонансна томографія,
комп’ютерна томографія,
радіонуклідні дослідження.
In a lecture are considered the role of tomography and computed tomography have been permiten to determine tumours, extracapsular spread and metastases. The role of radionuclide diagnosis in patients with prostate cancer is considered. Key Words: prostate cancer, metastases, magneticresonance
tomography, computed tomography,
radionuclide diagnosis.
|
| issn |
1562-1774,0204-3564 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/19580 |
| citation_txt |
Магнітно-резонансна, комп’ютерна томографія та радіонуклідні дослідження в діагностиці раку передміхурової залози та його метастазів / О.В. Щербіна, В.С. Сакало // Онкологія. — 2010. — 12, N 1. — С. 50-55. — Бібліогр.: 8 назв .— укр. |
| work_keys_str_mv |
AT sakalovs magnítnorezonansnakompûternatomografíâtaradíonuklídnídoslídžennâvdíagnosticírakuperedmíhurovoízalozitaiogometastazív AT ŝerbínaov magnítnorezonansnakompûternatomografíâtaradíonuklídnídoslídžennâvdíagnosticírakuperedmíhurovoízalozitaiogometastazív AT sakalovs mrtctandradionuclidediagnosisindiagnosisofprostatecancerandmetastases AT ŝerbínaov mrtctandradionuclidediagnosisindiagnosisofprostatecancerandmetastases |
| first_indexed |
2025-11-26T10:43:11Z |
| last_indexed |
2025-11-26T10:43:11Z |
| _version_ |
1850620944111894528 |
| fulltext |
ËÅÊÖÈß
50 Î Í Ê Î Ë Î Ã È ß • Ò. 1 2 • ¹ 1 • 2 0 1 0
В останні роки у світі спостерігається стрімке
зростання захворюваності на рак передміхурової за-
лози (РПЗ) [1, 2]. В Україні та країнах СНД хворобу
найчастіше діагностують в занедбаних стадіях. Зрос-
тає смертність від цього захворювання. Як причина
смерті від злоякісних новоутворень РПЗ займає в ба-
гатьох країнах світу друге–третє місце. В Україні по-
над 25% хворих помирають уже протягом першого
року після встановлення діагнозу. На жаль, клінічні
симптоми захворювання проявляються, як правило,
у запущених стадіях, коли неможливе радикальне
лікування. Тому питання ранньої, доклінічної діа-
гностики РПЗ мають особливе значення. Провідну
роль у діагностиці РПЗ та розповсюдженості проце-
су відіграють методи променевої діагностики, серед
яких слід відзначити магнітно-резонансну томогра-
фію (МРТ), комп’ютерну томографію (КТ), радіо-
нуклідні дослідження [3, 8].
МРТ-діагностика первинної пухлини та екстракап-
сулярного поширення процесу. При обстеженні хво-
рих з підозрою на РПЗ отримують Т1- та Т2-зважені
зображення. Найчастіше використовують імпуль-
сну послідовність SE (спін-ехо) для одержання Т1-
зважених зображень, SE та TSE (турбо-спін-ехо) для
одержання Т2-зважених зображень. Дослідження
проводять при заповненому сечовому міхурі (шля-
хом природного пасажу сечі). Зона дослідження —
від нижньої частини лобкового зчленування до вер-
хівки заповненого сечового міхура (для одержання
аксіальних зрізів). Т2-зважені зображення дозволя-
ють вивчити зональну анатомію залози. Сигнал від
периферичної зони, в якій в основному розвивається
РПЗ, дещо інтенсивніший порівняно з центральною
та перехідною зонами. Сигнал від капсули передмі-
хурової залози (ПЗ) низький і диференціюється як
від жирової клітковини, так і від тканини самої за-
лози. Т1-зважені зображення найкраще підкреслю-
ють межі залози, її взаємовідношення з сім’яними
пухирцями, прямою кишкою та судинними сплетен-
нями тазу. Т1-зважені зображення дають рівномір-
ний низький сигнал від тканин ПЗ, сім’яних пухир-
ців та всіх м’язових структур, але внутрішню будову
простати за ними вивчити неможливо. Сім’яні пу-
хирці в нормі візуалізуються у вигляді структур час-
точкової будови з високою інтенсивністю сигналу на
Т2-зважених зображеннях. Сучасною розробкою в
МРТ-дослідженні ПЗ є створення ендоректальної
котушки, що дозволила швидше одержувати зобра-
ження і підвищила просторову розрізняльну здат-
ність. При дослідженні з ендоректальною котушкою
та при контрастуванні з використанням швидких по-
слідовностей пацієнтів обстежують на апаратах з ви-
сокою напруженістю магнітного поля. Зображення
в Т1- і Т2-зваженому режимах слід отримувати не ра-
ніше ніж через 2 тиж після біо псії ПЗ, оскільки на-
явність кровотечі знижує точність визначення стадії
пухлини. Тривимірна реконструкція оптимальна в
оцінці макроструктури та взаємовідношень органів
малого таза, дозволяє визначати форму та величину
лімфовузлів (ЛВ), що важливо в розпізнаванні нор-
мальних і метастатично уражених вузлів.
На зображенні в Т2-зваженому режимі РПЗ має
вигляд осередка з низькою інтенсивністю сигналу
всередині яскравої периферичної зони. Диференці-
альну діагностику ділянок з низькою інтенсивністю
сигналу проводять між такими патологічними змі-
нами в ПЗ як рак, кровотеча, доброякісна гіперпла-
зія ПЗ, гіперплазія гладких м’язів, фіброзно-м’язова
гіперплазія, кальцифікація, рубець [5]. Кровотечу,
зазвичай викликану біопсією, можна відрізнити від
раку шляхом оцінки зображення в Т1-зваженому
режимі. На цьому зображенні для геморагічної ді-
лянки характерна гіперінтенсивність, тоді як рак
має таку ж інтенсивність сигналу, як і навколишні
нормальні тканини. Доброякісна гіперплазія ПЗ, гі-
перплазія гладких м’язів і фіброзно-м’язова гіпер-
плазія локалізовані здебільшого у центральній і пе-
рехідній зонах, тоді як рак знаходиться переважно
в периферичній зоні залози. Ділянки кальцифікації
можуть розміщуватися у всіх регіонах ПЗ, однак їх
можна відрізнити від раку за чіткою овальною фор-
мою. Рубці відзначають рідко. Виявити рак у цент-
ральній чи перехідній зоні без контрастування важ-
ко, оскільки в цьому регіоні може бути доброякісна
МАГНІТНО-РЕЗОНАНСНА,
КОМП’ЮТЕРНА ТОМОГРАФІЯ
ТА РАДІОНУКЛІДНІ
ДОСЛІДЖЕННЯ В ДІАГНОСТИЦІ
РАКУ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ
ТА ЙОГО МЕТАСТАЗІВ
Резюме. У лекції розглянуто роль магнітно-резонансної та комп’ютерної
томографії в діагностиці первинної пухлини простати, місцевого розповсюджен-
ня процесу, регіонарних та віддалених метастазів. Проаналізовано можливості
радіонуклідних методів у діагностиці первинної пухлини та метастазів.
О.В. Щербіна
В.С. Сакало
Національна медична академія
післядипломної освіти
ім. П.Л. Шупика МОЗ України
ДУ «Інститут урології»
АМН України, Київ, Україна
Ключові слова: рак передміхурової
залози, метастази, магнітно-
резонансна томографія,
комп’ютерна томографія,
радіонуклідні дослідження.
ËÅÊÖÈß
51Î Í Ê Î Ë Î Ã È ß • Ò. 1 2 • ¹ 1 • 2 0 1 0
гіперплазія ПЗ, для якої характерна подібна інтен-
сивність сигналу. Проте в деяких спостереженнях
осередки раку можуть бути ізо- і навіть гіперінтен-
сивними; у цих випадках рання діагностика РПЗ за
допомогою МРТ стає проблематичною.
Для оцінки екстракапсулярного поширення
пухлини використовують кілька критеріїв: випи-
нання капсули залози, розрив її пухлиною, асиме-
трія нейро судинного пучка, облітерація кута між
прямою кишкою і ПЗ, розповсюдження пухли-
ни на перипростатичну жирову клітковину. При
розповсюдженні раку на жирову клітковину на
Т2-зважених зображеннях візуалізуються гіпоін-
тенсивні тяжеподібні утворення, що мають чіткі,
рідше — нечіткі контури. Інфільтрацію в сім’яні
пухирці виявляють за появою патологічної тка-
нини з низькою інтенсивністю сигналу та за ди-
латацією й асиметрією в просвіті пухирців на зо-
браженнях у Т2-зваженому режимі. Слід зазначи-
ти, що низька інтенсивність сигналу від сім’яних
пухирців на зображеннях у Т2-зваженому режимі
може бути також зумовлена наявністю амілоїдних
відкладень, каменів чи крові. Метод МРТ усе ще не
дозволяє виявити мікроскопічні ураження за меж-
ами капсули ПЗ.
МРТ, крім визначення екстракапсулярного по-
ширення процесу, має значення у хворих з підви-
щеною концентрацією простатичного специфічно-
го антигену (ПСА), а також у хворих з повторними
негативними результатами біопсії (під контролем
трансректального ультразвукового дослідження).
Під контролем МРТ сьогодні вже проводять біо-
псію ПЗ, використовуючи для цього голки та інші
інструменти, виготовлені зі спеціальних немагніт-
них матеріалів, наприклад з титану. Проводиться
робота, спрямована на зменшення артефактів, що
виникають при застосуванні біопсійних голок. За-
стосування МРТ вважається економічно виправ-
даним, якщо дослідження проводиться хворим, у
яких ймовірність екстракапсулярного поширення
пухлини не менше 30%, що відповідає концентрації
ПСА > 10 нг/мл чи індексу Глісона > 7 балів.
Динамічна МРТ з контрастним підсиленням.
Останнім часом для діагностики РПЗ та місцево-
го поширення процесу розпочали застосовува-
ти динамічну МРТ з контрастним підсиленням
(магнітно-резонансну простатовезикулографію).
Злоякісний процес у ПЗ характеризується утворен-
ням нових судин (патологічний ангіогенез). При
введенні контрастної речовини першочергове нако-
пичення препарату відбувається саме в зоні підви-
щеної васкуляризації. Динамічна МРТ з контраст-
ним підсиленням відображає загальну поверхню ен-
дотелію судин, якими здійснюється перфузія залози
та новоутворень, дозволяє одержати інформацію про
ступінь васкуляризації пухлини. Багаторазове послі-
довне МРТ-сканування ПЗ в Т1-зваженому режимі
дозволяє виявити осередки, які швидше накопичу-
ють контрастуючий агент.
Динамічну МРТ з контрастним підсиленням
виконують одразу після стандартного (нативного)
зображення. Завдяки характерному підсиленню ін-
тенсивності сигналу від пухлини швидке динаміч-
не МРТ-зображення дозволяє відрізнити тканину
пухлини від нормальних тканин. На підсиленому
контрас том МРТ-зображенні для РПЗ характер-
не раннє і швидке підсилення інтенсивності сигна-
лу порівняно з нормальними тканинами, що може
використовуватися для виявлення пухлини, оцін-
ки екстракапсулярної розповсюдженості процесу
чи інфільтрації в сім’яні пухирці. На сьогодні труд-
нощі виявлення РПЗ за допомогою динамічного
МРТ-зображення полягають в значних індивідуаль-
них відмінностях у підсиленні зображення ПЗ, а та-
кож у невеликих відмінностях у підсиленні інтенсив-
ності сигналу від раку і доброякісної гіпер плазії ПЗ.
Оскільки різниця в підсиленні зображення нормаль-
ної ПЗ, раку та доброякісної гіперплазії ПЗ можуть
бути мінімальними, то рекомендується застосовува-
ти швидкі послідовності імпульсів. При використан-
ні розрізнення в часі 2 с можна одержати зображення
7 шарів. Чутливість цього методу в діагностиці РПЗ
досягає 92,6%. Динамічна МРТ з контрастним під-
силенням допомагає в проведенні диференціальної
діагностики вузлів, що знаходяться в перехідній зоні
ПЗ, завдяки різниці в підсиленні зображення раку та
доброякісної гіперплазії ПЗ. При подальшому прове-
денні біопсії залози рекомендується одержувати ма-
теріал для гістологічного дослідження з патологіч-
них осередків, виявлених при застосуванні динаміч-
ної магнітно-резонансної простатовезикулографії.
Це особливо важливо у пацієнтів з попередніми нега-
тивними біопсіями. На відкладених контрастованих
зображеннях відзначають підвищення інтенсивнос-
ті сигналу в інтактних відділах ПЗ. Злоякісне новоут-
ворення контрастний препарат не фіксує, тому воно
візуалізується у вигляді гіпоінтенсивного утворення
на фоні гіперінтенсивних оточуючих тканин чіткіше.
На контрастованих Т1-зважених зображеннях краще
визначається інвазія в сім’яні пухирці.
МРТ-діагностика метастазів (М) у ЛВ. Для ви-
явлення М у ЛВ таза одним з неінвазивних методів
дослідження є МРТ [4]. ЛВ чітко візуалізуються на
Т1-зважених зображеннях завдяки різниці в інтен-
сивності сигналу між ними та оточуючою жировою
клітковиною. Інтенсивність сигналу від ЛВ ниж-
ча, ніж від жирової тканини, однак вища, ніж від
поперекових м’язів. Також чітко відрізняються ЛВ
від оточуючих магістральних судин завдяки фено-
мену кровотоку. Проте нормальні та уражені М ЛВ
мають однакову інтенсивність сигналу. Тривимір-
на реконструкція дозволяє оцінити не тільки розмір,
але і форму ЛВ. Це важливо, оскільки для округлих і
овальних ЛВ прийняті різні критерії в розпізнаванні
нормальних і уражених М вузлів. Залежно від вибору
граничного розміру відзначається різна чутливість і
специфічність методу. Як правило, за верхню межу
норми приймають для круглих ЛВ мінімальний діа-
ËÅÊÖÈß
52 Î Í Ê Î Ë Î Ã È ß • Ò. 1 2 • ¹ 1 • 2 0 1 0
метр по осі 8 мм, а для овальних вузлів — 10 мм. Дос-
лідження за допомогою МРТ, враховуючи її високу
вартість, рекомендується проводити для виявлен-
ня М у ЛВ тільки в групі хворих з високою ймовір-
ністю наявності таких М. Найбільш точно прогноз
визначається шляхом комбінації даних ПСА-тесту
і визначення бала за шкалою Глісона.
Обмеженням методів КТ та МРТ при виявлен-
ні М у ЛВ є залежність отриманих даних від ступеня
збільшення ЛВ як основного критерію наявності М.
Труднощі діагностики полягають у тому, що М мо-
жуть знаходитися також і у вузлах нормального роз-
міру, тому ці методи не дозволяють виявити М у не-
збільшених ЛВ. Вирішенням цієї проблеми може
бути використання МРТ-контрастних речовин, спе-
цифічних до ЛВ. Нині розпочато застосування нових
контрастних речовин з надмалими парамагнітними
частками оксиду заліза. Оптимальним препаратом
для діагностики М у ЛВ є USPIO — суперпарамагніт-
ний оксид заліза у вигляді мікрочастинок. У нормаль-
них ЛВ з функціонуючими макрофагами відбуваєть-
ся фагоцитоз часток оксиду заліза, що зумовлює зни-
ження інтенсивності сигналу на МРТ-зображенні.
Дослідження виконують через 24 год після внутріш-
ньовенного введення контрастної речовини. У вуз-
лах з М через відсутність у них макрофагів не відбува-
ється захоплення контрастної речовини і тому інтен-
сивність сигналу після його введення не змінюється.
Застосування таких контрастних речовин дозволяє
підвищити чутливість методу в діагностиці М у ЛВ
зав дяки їхньому виявленню у вузлах нормального
розміру. Завдяки цьому хворим не потрібно викону-
вати таку інвазивну діагностичну процедуру як лапа-
роскопічна тазова лімфаденектомія з наступним гіс-
тологічним дослідженням видалених ЛВ.
Діагностика М у скелеті. На сьогодні основним
методом для виявлення М у кістках є остеосцинти-
графія [7]. Однак добре відомо, що цей високоін-
формативний метод дослідження має недостатню
специфічність. Тому при остеосцинтиграфії висо-
ка ймовірність одержання хибнопозитивних ре-
зультатів, що зумовлено наявністю різноманітної
непухлинної патології скелета, особливо у пацієн-
тів похилого та старечого віку. МРТ порівняно з ос-
теосцинтиграфією має вищу специфічність, тому її
застосовують для виключення хибнопозитивних ви-
сновків. Крім того, МРТ має високу чутливість у ви-
явленні М у кістковому мозку. З високою точністю
виявляє МРТ компресію спинного мозку у хворих
з М у хребеті.
При проведенні МРТ одержують Т1- та Т2-
зважені зображення. На МРТ-зображеннях М у кіст-
ках мають вигляд утворень неправильної форми з не-
рівними і нечіткими контурами та хвилястою поверх-
нею. Остеобластичні М характеризуються зниженням
сигналу як на Т1-, так і на Т2-зважених зображен-
нях стосовно до неураженої кісткової тканини. При
остео бластичних М накопичень парамагнетика без-
посередньо у зонах ураження не відзначають, але
в умовах контрастного підсилення патологічні вог-
нища чіткіше виявляють на фоні гіперінтенсивної
кісткової тканини. При остеолітичних М відзна-
чають зниження сигналу на Т1- та підсилення на
Т2-зважених зображеннях. При контрастному під-
силенні парамагнетик помірно фіксується в мета-
статичних осередках. МРТ на кілька місяців випе-
реджає виявлення М порівняно з рентгенографією.
Крім того, на МРТ-зображеннях виявляють біль-
ше М, ніж на рентгенограмах. Відсутність промене-
вого навантаження на пацієнта дозволяє проводити
МРТ не одноразово. При ефективному променевому
лікуванні М на Т1-зважених зображеннях відзнача-
ють деяке підвищення інтенсивності сигналу.
На жаль, за допомогою цього методу неможли-
во за короткий проміжок часу одержати зображен-
ня всього скелета, що досягається при проведенні
радіо нуклідного дослідження в режимі скануван-
ня всього тіла. Правда, останні розробки в області
МРТ дозволяють це зробити, але вони ще не набу-
ли широкого поширення в клінічній практиці [7].
Крім того, МРТ менш доступна та має значно більшу
вартість порівняно з іншими методами дослідження
скелета. Тому МРТ у більшості випадків застосову-
ють поки що при сумнівних результатах, отриманих
за допомогою інших методів променевої діагности-
ки М у скелеті. Завдяки високій просторовій розріз-
няльній здатності методу МРТ можна також вико-
ристовувати при проведенні трепанобіопсії.
КТ у діагностиці первинної пухлини та екстра-
капсулярного поширення пухлини. За допомогою
КТ можна визначити місце розташування, розмі-
ри, форму, контури ПЗ, її щільність в одиницях
Хаунсфільда, взаємовідношення з оточуючими ор-
ганами та тканинами як в нормі, так і при різнома-
нітній патології. У хворих на РПЗ на комп’ютерних
томограмах можуть виявлятися такі зміни: дифуз-
не або вогнищеве несиметричне збільшення ПЗ;
нечіткість контурів; наявність у паренхімі ПЗ вог-
нищ з підвищеною чи зниженою оптичною щіль-
ністю; ураження пухлиною стінки сечового міхура;
інвазія сім’яних пухирців, зміна форми та кута між
ними; облітерація жирового прошарку навкруги се-
чового міхура і сім’яних пухирців, підвищення його
оптичної щільності; інвазія пухлиною вічка сечово-
дів; збільшені ЛВ у перипростатичній та паравези-
кальній клітковині.
На жаль, відносна щільність ракових вузлів (35–
40 од. Хаунсфільда) мало відрізняється від нормаль-
ної паренхіми ПЗ та від вузлів, зумовлених добро-
якісною гіперплазією. Тому виявити невеликі пухли-
ни ПЗ тільки на основі зміни щільності неможливо.
При значних розмірах новоутворення можна ви-
явити осередки розпаду пухлини як у центрі, так і по
її периферії. Внутрішньовенне введення контраст них
речовин не змінює щільності паренхіми органа, тому
не допомагає в установленні діагнозу. Рання діагнос-
тика РПЗ тільки за допомогою КТ проблематична;
точність методу становить 35–55%.
ËÅÊÖÈß
53Î Í Ê Î Ë Î Ã È ß • Ò. 1 2 • ¹ 1 • 2 0 1 0
За допомогою КТ у частині випадків можна діа-
гностувати розповсюдження пухлинного процесу: ви-
являють проростання капсули ПЗ, інвазію сім’яних
пухирців, проростання пухлини в перипростатичну
клітковину, стінки сечового міхура, вічка сечоводу.
Поширення пухлинного процесу на перипростатич-
ну клітковину призводить до підвищення її щільнос-
ті. При проростанні пухлини в сім’яні пухирці відзна-
чають їхню асиметрію. Проте розглядати асиметрич-
не розширення сім’яних пухирців як ознаку їхнього
пухлинного ураження треба дуже обережно, тому що
таке ж розширення спостерігається приблизно з тієї
ж частотою при інших захворюваннях ПЗ, зокрема
при доброякісній гіперплазії і хронічному простати-
ті. Більш значимою ознакою є виявлення пухлинно-
го утворення в їхніх нижніх кінцях і облітерація кута
сім’яного пухирця.
При ураженні пухлиною вічка сечоводу і його
стенозі на аксіальних зрізах чітко видно розшире-
ний сечовід у вигляді округлого утворення з діамет-
ром у декілька разів більшим, ніж сечовід на проти-
лежному боці. Але слід відзначити, що КТ, на відмі-
ну від МРТ, має менші можливості в диференціації
м’якотканинних структур малого таза та у виявлен-
ні в них патологічних змін. Навіть тривимірна ре-
конструкція на сучасних апаратах далеко не завж-
ди дозволяє виявити співвідношення ПЗ та прямої
кишки, однозначно висловитися про інфільтрацію
стінок сечового міхура. Вирішити питання про по-
ширення ракового процесу на стінку сечового мі-
хура при КТ у більшості випадків складно. При на-
явності доброякісної гіперплазії ПЗ, що часто має
місце у хворих на рак, межа між залозою і стінкою
сечового міхура зникає, а сама стінка потовщуєть-
ся. На цьому фоні побачити початкові прояви ін-
фільтрації стінки не вдається. Достатньо впевнено
говорити про проростання раком стінки сечового
міхура можна тільки у випадках, коли внутрішня
поверхня його в ділянці прилягання ПЗ стає нерів-
ною, бугристою. Але в таких випадках треба прово-
дити диференціальну діагностику між РПЗ з про-
ростанням у сечовий міхур і раком сечового міху-
ра, що проростає в ПЗ.
КТ дозволяє вибрати оптимальні поля опромі-
нення, з високою точністю провести топометрич-
ну підготовку при плануванні променевої терапії.
При ефективному лікуванні відбувається зменшен-
ня об’єму пухлини.
КТ у діагностиці М у ЛВ. Ознаками М є збіль-
шення ЛВ у розмірах (≥ 1 см) та зміна їх форми. ЛВ
візуа лізуються як відносно гомогенні структури,
чітко видимі на фоні оточуючої клітковини, що зу-
мовлено різними коефіцієнтами абсорбції за шка-
лою Хаунсфільда. Їх оптична щільність — 30–40
од. Хаунсфільда. Крім збільшення ураженого ме-
тастатичним процесом ЛВ, можна також виявити
потовщення прилягаючих м’язів (при їх ураженні),
тяжистість оточуючої сполучної тканини. Слід від-
значити, що за допомогою КТ неможливо вияви-
ти М у ЛВ без збільшення їх у розмірах. Тому М не-
великих розмірів та мікрометастази за допомогою
КТ не діагностують. При виявленні М у тазових ЛВ
необхідно провести дослідження черевної порожни-
ни та позаочеревинного простору для виключення
М у парааортальних та паракавальних ЛВ. Якщо ЛВ
таза інтактні, метастатичного ураження ретропери-
тонеальних ЛВ не відзначають. Збільшені ЛВ при їх
гіперплазії та лімфаденіт можуть розцінюватися як
уражені М (причини хибнопозитивних висновків).
Конгломерати ЛВ у ділянці малого таза при вста-
новленому РПЗ практично однозначно вказують
на їх метастатичне ураження. На комп’ютерних то-
мограмах з болюсним введенням контрастної речо-
вини чітко визначається відношення ЛВ до стінок
магістральних судин (аорти, нижньої порожнистої
вени, здухвинних артерій). Для підвищення точності
діагностики пропонують проводити пункцію збіль-
шених ЛВ під контролем КТ.
При ефективному променевому лікуванні збіль-
шені ЛВ зменшуються в розмірах, за їх розмірами
можна судити деякою мірою про ступінь регресії
пухлинної тканини. На жаль, за допомогою тіль-
ки КТ не можна дати відповідь про наявність у ЛВ
життєздатних пухлинних клітин, що можна при
морфологічних дослідженнях та при радіонуклід-
них методах діагностики з використанням туморо-
тропних РФП.
КТ у діагностиці М у скелеті. КТ застосовують ін-
коли для уточнення суперечливих даних, отриманих
при проведенні рентгенографії та остеосцинтигра-
фії на чітко обмежених ділянках, а також для дифе-
ренціальної діагностики поодиноких патологічних
осередків у скелеті. При проведенні КТ-дослідження
ПЗ та регіонарних ЛВ на відповідних зрізах мож-
на виявити М у поперековому, крижовому відділах
хребта, у кістках таза.
За КТ-ознаками М у кістках поділяють на остео-
бластичні, остеолітичні, змішані. Остеобластичні М,
найбільш характерні для РПЗ, мають вигляд осеред-
кового або дифузного склерозу. При цьому відзна-
чають ущільнення структури кістки, при дифузно-
му склерозі — повну втрату спонгіозної субстанції.
Остеолітичні М можуть бути осередковими (по-
одинокими і множинними) і дифузними. По одинокі
осередки деструкції з чіткими контурами — озна-
ка експансивного росту. Множинні осередки ма-
ють вигляд дрібноосередкових тіней з тенденцією
до злиття. Дифузні М характеризуються ознаками
інфільтративного росту (дифузне ураження кістки).
При проведенні КТ картина змішаних М наближа-
ється до картини остеобластичних М. Під контро-
лем КТ можлива пункція М.
КТ застосовують при підготовці хворого до
променевої терапії (складання дозних анатомо-
топографічних карт). При ефективному лікуванні
відбувається деяка нормалізація кісткової структу-
ри. Проте слід відзначити, що згідно з нашими да-
ними найвищу чутливість у виявленні М у скелеті
ËÅÊÖÈß
54 Î Í Ê Î Ë Î Ã È ß • Ò. 1 2 • ¹ 1 • 2 0 1 0
мають однофотонна емісійна КТ (ОФЕКТ) з фос-
фатними сполуками та МРТ [8].
Радіонуклідні методи дослідження. У діагности-
ці первинної пухлини радіонуклідні in vivo методи
дослідження не знайшли широкого застосування.
Спроби радіонуклідної візуалізації ПЗ довгий час
були невдалими, що було зумовлено відсутністю
РФП з вираженою тропністю до тканини ПЗ. Рані-
ше застосовували ізотопи цинку (62Zn, 65Zn, 69mZn),
131I-естрацит, 131I-стільбостат, але ці препарати ви-
явилися недостатньо тропними до ПЗ, якість зобра-
ження не задовольняла лікарів.
Імуносцинтиграфія. Зараз велику увагу приділяють
імуносцинтиграфії та ОФЕКТ з моноклональними
антитілами (МкАТ) [6]. Спочатку використовували
МкАТ до простатичної кислої фосфатази, мічені 111In
(111In-PAY-276). Проведені обстеження хворих з цим
препаратом показали його низьку ефективність у діа-
гностиці пухлин ПЗ та її М. Зараз для імуносцинти-
графії застосовують МкАТ 7Е11–С5.3 до ПСА, мі-
чені 111In (111In-CYT 356 (синоніми: 111In-capromab
pentetide; Prostascint)). 111In-CYT 356 вводять внутріш-
ньовенно активністю 185 МБк, дослідження прово-
дять через 48–96 год. Пухлини ПЗ та М візуалізують-
ся як вогнища гіперфіксації РФП відповідно до їх ло-
калізації. Завдяки цьому методу виявляють рецидиви
пухлини в ділянці ложа ПЗ у хворих після простатек-
томії. Особливо цінний цей метод у хворих з підвище-
ним рівнем ПСА при негативних даних КТ та МРТ.
При цьому ОФЕКТ з МкАТ допомагає встановити
правильний діагноз. Чутливість методу в діагности-
ці рецидивів — 78–92%, специфічність — 77%. При
динамічному спостереженні за хворими, у яких зрос-
тає рівень ПСА, метод діагностує нові метастатичні
вогнища. При ефективному променевому лікуванні
або гормонотерапії вогнища гіперфіксації РФП зни-
кають, що корелює з клінічними даними та рівнями
ПСА в сироватці крові.
Лімфосцинтиграфія. У діагностиці регіонарних М
велике значення має позитивна лімфосцинтигра-
фія та ОФЕКТ з туморотропними РФП. Особливо
велике значення має цей метод у хворих з високи-
ми рівнями ПСА, тобто з високою вірогідністю М.
Найбільш доступним РФП для діагностики М у ре-
гіонарних ЛВ є 99mTc-пертехнетат. Препарат одержу-
ють з генератора, вводять внутрішньовенно актив-
ністю 300–400 МБк після поперед нього прийому за
30 хв до ін’єкції 500 мг перхлорату калію для блока-
ди щитовидної залози, слинних залоз та залоз слизо-
вої оболонки шлунка. Позитивну лімфосцинтигра-
фію та ОФЕКТ виконують через 20 хв після ін’єкції
РФП. При наявності М у ЛВ візуалізуються осеред-
ки гіперфіксації РФП — 140% і вище порівняно з си-
метричною або близькорозташованою ділянкою. На
серіях зрізів чітко видно вогнища гіперфіксації 99mTc-
пертехнетату відповідно до локалізації М.
Проте М розмірами < 0,8–1 см та мікрометастази
не візуалізуються. Згідно з нашими даними чутли-
вість, специфічність та точність позитивної лімфо-
сцинтиграфії — близько 85%, ОФЕКТ — 90%. Ме-
тод дозволяє безпосередньо візуалізувати М, ви-
значити в них активність метастатичного процесу,
оцінити ефективність лікування, у першу чергу про-
меневої терапії. При ефективному лікуванні змен-
шується інтенсивність накопичення РФП, зника-
ють вогнища гіперфіксації.
Остеосцинтиграфія. Серед віддалених М РПЗ
найчастіше відзначають М у скелеті. Як правило, М
множинні. РПЗ може метастазувати у будь-який від-
діл скелета, але найчастіше в поперековий та крижо-
вий відділи хребта, кістки таза. Найбільш чутливі ме-
тоди діагностики М у скелеті — остеосцинтиграфія
та ОФЕКТ з фосфатними сполуками, міченими тех-
нецієм. Застосовують РФП: медронат (Великобри-
танія), пірофосфат, метилендифосфонат (Польща),
пірфотех (Росія), мічені технецієм. РФП готують
шляхом додавання у флакон з основною речовиною
5 мл стерильного 99mTc-пертехнетату, одержаного з
генератора (у разі необхідності розбавленого до по-
трібної об’ємної активності). Препарати вводять
у вену активністю 500–600 МБк. Дослід ження ви-
конують через 3 год після ін’єкції РФП. Спеціаль-
на підготовка пацієнтів полягає у випорожненні се-
чового міхура перед дослідженням кісток таза. Хво-
рим проводять сканування всього скелета в передній
і задній проек ціях, потім ОФЕКТ уражених та підо-
зрілих ділянок. У нормі через 3 год після ін’єкції на
фоні порівняно рівномірного розподілу радіону-
кліда в кістках відзначають підвищене накопичен-
ня препарату в ділянці основи черепа, ребер, кутів
та країв лопаток, хребців, кісток таза, метаепіфізар-
них відділів трубчатих кісток. Але на фоні рівномір-
ного розподілу фосфатів у вищевказаних ділянках
скелета вогнища ураження візуалізуються достат-
ньо чітко. Підвищене накопичення препарату про-
тягом всього дослідження відзначають також у нир-
ках та сечовому міхурі.
При комп’ютерній обробці результатів радіонук-
лідних досліджень визначають рівень накопичен-
ня РФП у виділених зонах інтересу. Рівень нако-
пичення препарату 170% і вище вважають ознакою
наявності М. Згідно з результататами власних дос-
ліджень чутливість остеосцинтиграфії в діагности-
ці М — близько 90%, ОФЕКТ — 95%.
Застосування остеосцинтиграфії та ОФЕКТ до-
зволяє в більш ранні терміни виявити М та роз-
почати лікування (дистанційна променева тера-
пія, ендокринна терапія, лікування 89Sr-хлоридом).
Для вибору оптимальних полів опромінення хво-
рим проводять радіонуклідну топометрію. Повтор-
ні дослідження дають змогу оцінити динаміку ме-
тастатичного процесу. При ефективному лікуванні
відзначається значне зниження рівня накопичення
РФП, зменшується кількість вогнищ з гіперфікса-
цією фосфатів, мічених технецієм. Відзначається
кореляція між радіонуклідними та клінічними да-
ними. У хворих суттєво зменшується або зникає бо-
льовий синдром, покращується рухова активність,
ËÅÊÖÈß
55Î Í Ê Î Ë Î Ã È ß • Ò. 1 2 • ¹ 1 • 2 0 1 0
підвищується працездатність. Хворим відміняють
наркотичні анальгетики та суттєво знижують дозу
ненаркотичних. Відбувається зниження в сироват-
ці крові рівнів ПСА.
Слід зазначити, що фосфати, мічені технецієм, —
недостатньо специфічні остеотропні РФП. Поряд
з підвищеним накопиченням у М відзначають під-
вищене включення фосфатів при запальних проце-
сах (артрити, остеомієліти, спондиліти та ін.).
Остеосцинтиграфія та ОФЕКТ на кілька місяців
випереджають виявлення М порівняно з рентгено-
логічними методами. Рентгенографія та КТ дозволя-
ють діагностувати М у скелеті тільки при деструкції
кісткової тканини. Метастатичні вогнища із-за під-
вищеного метаболізму активно накопичують РФП,
що дозволяє виявити їх радіонуклідними методами
значно раніше. Крім того, радіонуклідні методи дос-
лідження дозволяють одержати зображення всього
скелета, що дуже важливо у хворих з підозрою на
множинні М. Дослідження хворих необхідно роз-
починати з радіонуклідних методів, при множин-
них М додаткових досліджень можна не проводити.
При поодиноких ураженнях для виключення хиб-
нопозитивних результатів дослідження доповнюють
рентгенографією та/або МРТ. Крім того, кількісна
сцинтиграфія дає уявлення про активність метаста-
тичного процесу, що дозволяє проводити контроль
за ефективністю лікування.
ОФЕКТ за обсягом діагностичної інформації
знач но перевершує планарну сцинтиграфію, за-
безпечує тривимірну візуалізацію розподілу радіо-
нукліда. Порівняно з планарною сцинтиграфією
ОФЕКТ має вищу роздільну здатність, дозволяє діа-
гностувати М менших розмірів, підвищує ефектив-
ність діагностики.
Позитронна емісійна томографія (ПЕТ) з най-
більш поширеним позитронвипромінюючим
РФП — 18F-фтордеоксіглюкозою має низьку чут-
ливість у діагностиці пухлин ПЗ. Це пояснюєть-
ся низькою метаболічною активністю пухлин ПЗ
і внаслідок цього низьким рівнем накопичення
18F-фтордеоксіглюкози в пухлині. Крім того, цей
РФП виділяється нирками; внаслідок високої радіо-
активності в сечовому міхурі виникають труднощі
у візуалізації пухлини. Для подолання цих трудно-
щів запропоновано на час дослідження катетеризу-
вати сечовий міхур для відведення сечі. Застосову-
ють також мультимодальну візуалізацію ПЗ: прово-
дять комп’ютерне суміщення зображень, одержаних
за допомогою ПЕТ та КТ. Завдяки кращому анато-
мічному розрізненню, властивому КТ, ідентифі-
кують ПЗ та пухлину в ній. При проведенні ПЕТ
з 18F-фтордеоксіглюкозою не виявлено кореляції
накопичення РФП зі стадією захворювання та сту-
пенем диференціювання пухлини. Крім того, за до-
помогою однієї ПЕТ неможлива надійна диферен-
ційна діагностика раку і доброякісної гіперплазії ПЗ.
Але за допомогою ПЕТ з 18F-фтордеоксіглюкозою
можна виявити М у регіонарних ЛВ, у скелеті, а та-
кож рецидив пухлини після простатектомії. Проте
остео сцинтиграфія з фосфатами, міченими техне-
цієм, більш чутлива у виявленні М у скелеті.
Таким чином, МРТ, КТ та радіонуклідні методи
відіграють важливу роль у діагностиці РПЗ та розпо-
всюдженості процесу. МРТ з високою точністю діа-
гностує як первинну пухлину, її екстракапсулярне
розповсюдження, так і М. КТ допомагає у діагнос-
тиці місцевого поширення пухлини та М. Радіону-
клідні дослідження знайшли широке застосування
в діагностиці метастазування. Необхідне широке за-
стосування вищевказаних методів у клінічній прак-
тиці для покращання виявлення РПЗ та розповсюд-
женості процесу.
ЛІТЕРАТУРА
1. Александров ВП, Карелин МИ. Рак предстательной железы.
Санкт-Петербург: Издательский дом СПбМАПО, 2004. 148 с.
2. Возіанов СО, Лісовий ВМ, Пасєчніков СП та ін. Рак
передміхурової залози. Київ: Книга плюс, 2004. 182 с.
3. Abuzallouf S, Dayes I, Lukka H. Baseline staging of newly
diagnosed prostate cancer: a summary of the literature. J Urol
2004; 171 (6): 2122–7.
4. Amis E, Bigongiari L, Bluth E, et al. Pretreatment staging of
clinically localised prostate cancer. Radiology 2000; 215 (Suppl):
703–8.
5. Barentsz J. МРТ-изображение рака предстательной желе-
зы. В: Agfa Radiology Tutorial Art-семинар. Киев, 2001: 50–8.
6. Clinical Nuclear Medicine / Eds: G Cook, M Maisey,
K Britton, V Chengazy / London: Hodder Arnold, 2006. 915 p.
7. El-Khoury G, Dalinka M, Alazraki N, et al. Metastatic bone
disease. Radiology 2000; 215 (Suppl): 283–93.
8. Forman F, Lee W, Roach M, et al. Staging evaluation
for patients with adenocarcinoma of prostate. Radiology 2000;
215 (Suppl): 1373–472.
MRТ, CT AND RADIONUCLIDE DIAGNOSIS
IN DIAGNOSIS OF PROSTATE CANCER
AND METASTASES
O.V. Shcherbina, V.S. Sakalo
Summary. In a lecture are considered the role of
tomography and computed tomography have been
permiten to determine tumours, extracapsular spread
and metastases. The role of radionuclide diagnosis in
patients with prostate cancer is considered.
Key Words: prostate cancer, metastases, magnetic-
resonance tomography, computed tomography,
radionuclide diagnosis.
Адреса для листування:
Щербіна О.В.
04112, Київ, вул. Дорогожицька, 9
Національна медична академія післядипломної
освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України,
кафедра радіології
|