Новi матерiали з розкопа "Орiєнт" некрополя Ольвiї
На некрополі Ольвії десять років досліджується широкою площею розкоп «Орієнт». Ця територія використовувалася впродовж майже усього періоду існування
 античної Ольвії виключно для відправлення поховальнопоминальних та пов’язаних з ними обрядів, зокрема у
 римській час. Саме для цього...
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2021 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2021
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/196008 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Новi матерiали з розкопа "Орiєнт" некрополя Ольвiї / А.В. Івченко // Археологія. — 2021. — №. 1. — С. 38–53. — Бібліогр.: 37 назв. — укр |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860131241105293312 |
|---|---|
| author | Івченко, А.В. |
| author_facet | Івченко, А.В. |
| citation_txt | Новi матерiали з розкопа "Орiєнт" некрополя Ольвiї / А.В. Івченко // Археологія. — 2021. — №. 1. — С. 38–53. — Бібліогр.: 37 назв. — укр |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | На некрополі Ольвії десять років досліджується широкою площею розкоп «Орієнт». Ця територія використовувалася впродовж майже усього періоду існування
античної Ольвії виключно для відправлення поховальнопоминальних та пов’язаних з ними обрядів, зокрема у
римській час. Саме для цього періоду тут зафіксовано максимальну щільність та кількість поховальних
об’єктів у порівнянні з попередніми періодами та велику
кількість їх типів. Тому виникла необхідність залучення
до наукового обігу нового значного масиву археологічного
матеріалу.
На раскопе Ольвии в 2010—2019 гг. широкими площадями исследовался новый участок, получивший название
раскоп «Ориент» по названию ближайшего репера. Были установлены специфические особенности этого участка, который использовался для совершения погребений с середины VI в. до н. э. до начала III в. н. э. В связи с этим
актуальным стало обобщение полученных результатов и введение в научный оборот находок римского периода.
Всего в процессе исследования вскрыто 1064 м2
. Средняя глубина составила 1,0—1,1 м от современной дневной поверхности. Стратиграфия раскопа проста: сверху залегает слой дерна и гумуса толщиной до 0,2 м, ниже лежит слой светлой (темно-желтой) супеси с различными примесями, а под ним — слой предматерикового суглинка
рыжего цвета с отдельными включениями «белоглазки». На этой площади было обнаружено 70 разновременных
погребений различных типов, а также 62 других объекта, связанных с погребально-поминальной традицией.
К периоду Рима относятся 24 погребения и 10 других объектов. Выделено 8 типов погребальных конструкций.
На основе этого сделаны следующие выводы. В римский период на исследуемой площади появляются редкие
типы погребальных конструкций в количестве большем, чем на остальной территории некрополя. Сохраняется
отсутствие единообразия в планировке и направлении погребений. Для мемориальных объектов характерно полное отсутствие надгробий, известных на ольвийском некрополе римского времени.
At the excavation site in Olbia in 2010—2019 a new sector was investigated in wide areas, which was called the «Orient» after
the name of the nearest benchmark. The specific features of this site were established, which was used for burials from the
middle of the VI c. BC before the beginning of the III c. AD. In this regard, the generalization of the results obtained has
become relevant, as well as the introduction of finds from the Roman period into the scientific circulation.
In total, 1064 m2
were uncovered during the research. The average depth was 1,0—1,1 m from the modern surface. The
stratigraphy of the excavation is simple: a layer of turf and humus up to 0,2 m thick lies on top, below there is a layer of light
(dark yellow) sandy loam with various impurities, and under it is a layer of red-colored pre-continental loam with separate
inclusions of «white-eye». In this area, 70 burials of various types of different time periods were discovered, as well as 62
other objects associated with the funeral and memorial tradition.
24 burials and ten other objects are dated by the Roman period. Eight types of burial structures have been identified.
Based on this, the following conclusions were identified. In the Roman period, rare types of burial structures appeared in the
area under study, in number greater than in the rest of the necropolis. There is a lack of uniformity in the layout and direction
of burials. The memorial sites are characterized by the complete absence of gravestones known at Olbian necropolis of the
Roman period.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:44:58Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 138
© А. В. ІВЧЕНКО, 2021
* ІВЧЕНКО Андрій Валерійович — молодший науко-
вий співробітник відділу античної археології Інсти-
туту археології Національної Академії наук України,
orcID 0000-0003-1357-310Х, соmandor_a@ukr.net
А. В. Iвченко *
НОВI МАТЕРIАЛИ З РОЗКОпА «ОРIєНТ» НЕКРОпОЛЯ ОЛьВIЇ
УДК 904.5(477.73)“652” https://doi.org/10.15407/archaeologyua2021.01.038
На некрополі Ольвії десять років досліджується широ-
кою площею розкоп «Орієнт». Ця територія викорис-
товувалася впродовж майже усього періоду існування
античної Ольвії виключно для відправлення поховально-
поминальних та пов’язаних з ними обрядів, зокрема у
римській час. Саме для цього періоду тут зафіксова-
но максимальну щільність та кількість поховальних
об’єктів у порівнянні з попередніми періодами та велику
кількість їх типів. Тому виникла необхідність залучення
до наукового обігу нового значного масиву археологічного
матеріалу.
К л ю ч о в і с л о в а: античний час, Ольвія, некрополь, по-
ховання, поховально-поминальні ритуали, підбій, склеп.
Розкоп «Орієнт» некрополя Ольвії досліджу-
ється з 2010 р. З цього часу до 2019 р. включно на
площі 1064 м2 (Буйских, Ивченко 2019, с. 4—5)
було знайдено 70 античних (з середини VI ст.
до н. е. до кінця II ст. н. е.) поховань різного
типу та 62 інших об’єкти, що були пов’язані з
поховально-поминальною традицією. Загаль-
ну характеристику розкопу та аналіз пам’яток
пізньоархаїчного–ранньокласичного, кла-
сичного, пізньокласичного–елліністичного
часу, що досліджено до 2018 р. включно, було
представлено в іншій роботі (Івченко 2019)
(рис. 1) 1. Римський період там було розгляну-
то лише конспективно. Ця стаття присвячена
аналізу комплексів римського часу (рис. 2) 2.
У римський час територія розкопу «Орі-
єнт», у порівнянні з попередніми періодами
існування полісу, була найбільш віддаленою
від житлової частини ольвійського городища,
1 У статті 2019 р. було надано загальний план розко-
пу до 2018 р. включно. На рис. 1 приведена південна
частина розкопу, де проводилися розкопки саме у
2019 році.
2 Розгорнута характеристика стану досліджень Оль-
війського некрополя з бібліографією до початку
ХХІ ст. включно наведена у роботі В. А. Папанової
(Папанова 2006, с. 73—76).
а насиченість об’єктами була максимальною.
Тут знайдено 24 поховання та десять інших
об’єктів 3. За конструкцією поховальні комп-
лекси розподіляються на кам’яні склепи, ґрун-
тові склепи, підбійні поховання у дромосах
ґрунтових склепів, поховання у підбоях, похо-
вання ямні, поховання ямні в амфорах.
Єдиний кам’яний склеп (16/1) 4 було зна-
йдено у південно-східній частині розкопу (Ив-
ченко 2016, с. 13—30, табл. 5—20, 38—40, 50—
52). Він складався з прямокутної скрині з дво-
схилим перекриттям без дромосу (рис. 3: 1; 4:
1), був орієнтований з півдня — південного
сходу на північ — північний захід. У шарі пе-
редматерикового суглинку з рівня давньої ден-
ної поверхні було викопано прямокутну яму,
що за розмірами майже відповідала майбут-
ньому склепу (рис. 4: 2). У ямі була споруджена
кам’яна скриня з прямокутних добре обробле-
них плит, поставлених у два ряди вертикально
(рис. 3: 2, 4; 4: 2, 4, 7). Дно ґрунтове. Верх скри-
ні відповідав рівню давньої денної поверхні.
Над скринею було споруджено двосхиле пе-
рекриття з добре оброблених кам’яних плит,
дещо відмінних за розмірами від плит скрині.
Верх плит західного боку спирався на пази від-
повідних плит східного боку. З торців на верх
скрині було поставлено фронтонне каміння:
з південного боку два каменю (рис. 3: 2, 3; 4:
6, 7), що разом складають форму рівнобічного
трикутника, з північного — велику прямокут-
ну плиту (рис. 3: 4; 4: 2, 4).
На рівні давньої денної поверхні вздовж за-
хідного боку впритул до верхньої кромки скри-
ні зафіксовано смугу дрібної кам’яної крихти
3 Для порівняння: періодом пізньої архаїки — ран-
ньої класики (друга половина VI — межа VI — пер-
ша половина V ст. до н. е.) датовано 17 поховань та
три об’єкти, класичним (середина V — друга поло-
вина IV ст. до н. е.) — 12 поховань та чотири об’єкти,
пізньокласичним — елліністичним (кінець IV —
початок ІІІ—ІІ ст. до н. е.) — сім поховань та сім
об’єктів.
4 Нумерація поховань наводиться за такою схемою:
рік (без перших двох цифр) / номер поховання у від-
повідному звіті.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 1 39
(рис. 4: 4). Можливо, це залишки остаточної до-
робки каменів перекриття. З північно-східної
сторони на тому ж самому рівні біля склепу
було поставлено невеличкий кам’яний жер-
товник прямокутної форми з округлим чашо-
подібним заглибленням у центрі та вертикаль-
ним стоком з одного боку (рис. 3: 1; 4: 1).
Зазвичай ольвійські кам’яні склепи тако-
го типу відносять до елліністичного часу, не
виключаючи можливість їх повторного вико-
ристання у римський період (Папанова 2006,
с. 115—118). Перекриття склепу 16/1 частково
було порушено, а сам склеп повністю пограбо-
вано. Відповідно, через великий отвір (відсут-
ні були дві поруч розташовані плити східного
боку) до заповнення скрині потрапив різнома-
нітний, у тому числі випадковий, матеріал, се-
ред якого було знайдено три археологічно цілі
форми (одна червоноглиняна з покриттям та
дві червонолакові посудини). Весь матеріал
був знайдений не in situ.
Питання датування цього об’єкту є дещо
складним. У верхній частині заповнення кот-
ловану між його стінкою та зовнішнім боком
кам’яної скрині було знайдено червоногли-
няний лекіф другої половини ІV — початку
III ст. до н. е. (Буравчук 2007, с. 41, рис. 16).
Його перекривав шар дрібної кам’яної крихти
(рис. 4: 3; 5: 4). У шпарині між верхньою пів-
нічною торцевою плитою скрині та фронтон-
ним камінням було знайдено скручений свин-
цевий букраній другої половини ІІІ — початку
ІІ ст. до н. е. (Зайцева 1971, с. 89—92, 96, рис. 4;
2004, с. 367), закладений згори невеличким ка-
мінцем (рис. 4: 5; 5: 5). Обидві знахідки дату-
ються елліністичним часом. Але за характе-
ром виявлення їх можливо вважати жертовни-
ми речами, що були використані у ході певних
обрядів у першому випадку при спорудженні
склепу, а у другому — за час його використан-
ня, коли перекриття споруди було відкритим
та височіло над давньою денною поверхнею. У
таких випадках можливим було використання
речей більш раннього часу, що вже не перебу-
вали у повсякденному обігу (Івченко 2015b, с.
170; 2019, с. 68).
Між фронтонним камінням та верхом
кам’яної скрині з південної сторони було зна-
йдено два дрібні фрагменти червонолако-
вої кераміки. У нижній частині заповнення
скрині біля її дна зафіксовано матеріал пере-
важно римського часу: напівсферична чаша
(рис. 5: 2) за матеріалами Афінської агори від-
носиться до кінця І ст. до н. е. — 50-х рр. н. е.
(Hayes 2008, р. 134, fig. 5: 110), а у Північному
Причорномор’ї — четвертою чвертю І ст. н. е.
(Журавлев 2010, с. 143, табл. 26: 180), червоно-
глиняний з покриттям кубок (рис. 5: 1) у ціло-
Рис. 1. Ольвія, некрополь, розкоп «Орієнт», загальний план південної частини
Fig. 1. olbia, necropolis, excavation «orient», general plan of the southern part
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 140
му датується останньою чвертю І — початком
ІІ ст. н. е. (Гущина, Журавлев 2016a, с. 150, 151,
161, 189; 2016b, табл. 90: 8, 93: 12, 203: 9, 292:
2), невеличка профільована чаша (рис. 5: 3) —
першою половиною ІІ ст. н. е. (Hayes 2008,
р. 139, fig. 7: 165). У придонній частині знайде-
но фрагменти вузькогорлих червоно- та світ-
логлиняних амфор і червонолакового посуду.
Це надає змогу віднести принаймні останній
етап існування цієї споруди до кінця І — серед-
ини ІІ ст. н. е.
До невеликих кам’яних склепів ольвійсько-
го некрополю, ймовірно, відноситься ще одна
знахідка (Буйских, Ивченко 2019, с. 33, чер. 2,
35, табл. 24, 25). Впритул до південної стін-
ки розкопу, незначною частиною виходячи за
його межі, було зафіксовано не in situ вапня-
кову плиту трикутної форми. Плита стояла на
ребрі майже вертикально, розміщувалася у ша-
рах гумусу та супіску і спиралася на шар перед-
материкового суглинку. Жодних ознак пере-
копу навколо зафіксовано не було. За формою
Рис. 2. Ольвія, некрополь, розкоп «Орієнт», римський період
Fig. 2. olbia, necropolis, excavation «orient», roman period
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 1 41
ця плита є частиною фронтону невеличкого
кам’яного склепу, що була кинута на давню
денну поверхню під час руйнації склепу. До
римського часу це каміння було віднесено за
аналогією зі склепом 16/1.
Ґрунтових склепів знайдено сім. Усі мають
сліди повторних проникнень, давніх та сучас-
них, у деяких випадках зроблених неодноразо-
во. За розмірами їх можна розподілити на дві
групи: великі та малі 5. Великих склепів знайде-
но чотири: 10/4, 13/2, 14/1, 14/3 (Ивченко 2011,
с. 21—34, чер. 5—11, табл. 10—32, 68—71, 87, 99;
Івченко 2014a, с. 191—192; 2015a, с. 144). Вони
групуються у північно-західній та центральній
частині розкопу. Орієнтовані по-різному: єди-
ний склеп у північно-західній частині (10/4)
спрямований на північний схід, а три склепи у
центральній частині — на південь Усі об’єкти
мають типову конструкцію: довгий східчасто-
пандусний дромос, кам’яний заклад та похо-
вальну камеру. Кількість щаблів, пандусів та їх
співвідношення за довжиною варіюється для
кожного об’єкту (у одному випадку наявності
сходинок дві, у інших від семі до десяти).
Кам’яні заклади були споруджені у дромо-
сі. В одному випадку (10/4) дворядний у пла-
ні кам’яний заклад висотою 0,88—1,20 м було
зафіксовано in situ, у інших їх було зруйнова-
но 6. Привертає увагу, що у цих випадках стін-
ки дромосу були непошкодженими, а каміння
було розкидане по його площі, інколи частко-
во потрапляючи до камери. Це дає змогу при-
пустити, що на момент руйнації закладу дро-
мос не було засипано, або було засипано лише
частково 7.
5 Враховуються загальна довжина та максимальна гли-
бина об’єктів. Для великих склепів мінімальна до-
вжина сягає 6,25 м, максимальна — 8,52 м, серед-
ня — 7,34 м, відповідно глибина складає 2,37, 3,45 та
3,06 м. Для маленьких склепів відповідно зафіксо-
вано наступні показники: довжина 2,18, 3,73 та 3,01
м, глибина 0,83, 1,65 та 1,27 м. Слід зазначити, що
співвідношення між середніми значеннями довжи-
ни та глибини у першому випадку є 2,4, у другому —
2,37. Розміри вкладаються у загальні характерис-
тики ґрунтових склепів ольвійського некрополя та,
зазвичай, під час вивчення цього типу поховальних
конструкцій розглядалися як єдиний масив (Козуб
1974, с. 15—17; Папанова 2006, с. 99—123; Парович-
Пешикан 1974, с. 19—38; Фармаковский 1908, с. 12).
6 Можливо, збереженість закладу у даному випадку
пов’язана з тим, що цей склеп було пограбовано
лише у сучасності вертикальним «колодязем», що
дійшов з рівня сучасної денної поверхні безпосеред-
ньо до камери.
7 Аналогічні випадки на ольвійському некрополі про-
стежуються ще з елліністичного часу (Буйських, Ів-
ченко 2020, с. 123).
Перехід від дромосу до камери в усіх ви-
падках оформлено щаблем, що характерно для
ольвійських ґрунтових склепів римського часу.
Висота щабля варіюється від 0,20 до 0,65 м. Ка-
мера склепу 13/2 за деякими конструктивними
показниками була дещо відмінна від інших.
Її форма була майже квадратна, центральна
вісь камери приблизно відповідала централь-
ній осі дромосу. Камери склепів 14/1 та 14/3
мали форму трапеції, більшу основу якої було
спрямовано у бік дромосу. Довга вісь камери
була дещо повернута на схід відносно довгої
осі дромосу. Вхід до камери був зміщений на
схід відносно центральної осі об’єкту. Каме-
ра склепу 10/4 мала форму майже прямокутну,
була повернута на 90 градусів відносно довгої
осі дромосу. Південно-східна стінка останньо-
го безпосередньо переходила у південно-східну
стінку камери.
Кістяки людини in situ було знайдено лише
у камері склепу 10/4. Загалом в ході дослі-
джень склепу було зафіксовано на різних рів-
нях останки принаймні п’яти осіб. Виходячи
зі стратиграфічної ситуації (сучасний грабіж-
ницький хід, що міг пошкодити об’єкти іншо-
го часу або поховання у центрі камери), безза-
перечно до цього поховання можна віднести
лише два кістяки, знайдені на підлозі камери та
на піщаній лежанці, спорудженій на ній. Обох
небіжчиків було покладено на спині, з випро-
станими кінцівками, головою до входу камери
вздовж її бічних сторін. Вони розміщувалися
у легких збірних дерев’яних конструкціях, які
було скріплено залізними цвяхами. Під небіж-
чиками зафіксовано залишки органічних під-
стилок, а у кістяка на лежанці — ще й залиш-
ки невеличкої подушки, що була виготовлена
з органічної сировини. Обидва поховані були
жінками віком 25—35 років 8. Біля обох кістя-
ків in situ було знайдено поховальний інвентар
(прикраси, деталі одягу та побутові речі, моне-
та), що дає змогу віднести цей об’єкт до ІІ ст.
н. е. (Ивченко 2011, с. 21—34, табл. 10—32, 68—
71, 87, 99). У заповненні інших об’єктів матері-
ал було знайдено не in situ, але у кожному була
присутня суттєва кількість знахідок римсько-
го часу.
Додатковим підтвердженням приналежнос-
ті двох склепів (13/2 та 14/1) до римського часу
є підбійні поховання 13/14 та 14/2 відповідно
(Ивченко 2015b, с. 168—171, рис. 1—3), зробле-
8 Антропологічні визначення матеріалів 3 2010 по 2017
рр. зроблені Т. О. Назаровою, з 2018 р. — О. Д. Козак
та Н. Котовою.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 142
ні у стінках їх дромосів. Цей тип поховань відо-
мий на ольвійському некрополі з елліністич-
ного часу, хоча такі об’єкти досить нечисленні.
Обидва поховання зроблені біля початку дро-
мосів у їх лівих стінках. Вхід до поховальних
камер у обох випадках закритий кам’яними за-
кладами: у першому випадку заклад складався
з одного великого необробленого каменю та
чотирьох досить дрібних, у другому масивний
двошаровий заклад містив 29 каменів великих
та середніх розмірів та п’ять дрібних бутових.
Камери могил мали у плані трапецієподіб-
ну форму, великою основою спрямовані у бік
дромосу. У перетині ями мали дещо відмінну
конструкцію. У першому випадку склепіння
камери було майже горизонтальне, трохи за-
округлене до практично вертикальної задньої
стінки. Дно підбою було рівне, пласке, утво-
рювало зі стінкою підбою прямий кут. У дру-
гому яма мала форму неправильного півовалу,
трохи сплюснутого у нижній частині. На вході
до камери було зроблено невеличкий поріг.
В обох випадках зафіксована наявність лег-
ких дерев’яних конструкцій, до яких було по-
кладено дітей 9. Збереженість кістяків дуже по-
9 У першому випадку вік не встановлено, другий не-
біжчик мав вік 1—1,5 роки. Обидва кістяки мали
Рис. 3. Ольвія, некрополь, розкоп «Орієнт», кам’яний склеп 16/1, креслення: 1 — рівень давньої ден-
ної поверхні, план; 2 — південно-східна стіна склепу, вид з північного заходу; 3 — південно-східний
фронтон, вид з південного сходу; 4 — північно-західна стіна, вид з південного сходу
Fig. 3. olbia, necropolis, excavation «orient», stone crypt 16/1, drawings: 1 — level of an ancient surface,
plan; 2 — southeast wall of the crypt, view from the northwest; 3 — southeast pediment, view from the
southeast; 4 — northwest wall of the crypt, view from the southeast
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 1 43
гана. Обидва були спрямовані головою до входу
дромосу, покладені горілиць з випростаними
кінцівками. Черепи мають сліди прижиттєвої
деформації 10. Обох небіжчиків супроводжує
значний та різноманітний матеріал (монети,
червонолаковий та скляний посуд, численні
елементи одягу, включаючи розстібнуті фібу-
ли та прикраси). Матеріал розташований як у
домовинах, так і поза ними. Поховання 13/14
датується першою половиною II ст. н. е. При-
вертає увагу, що для цього небіжчика можна
виокремити декілька елементів обряду, що на
ольвійському некрополі зустрічаються не час-
то. У правому кулаці дитини був затиснутий
«обол Харону» — ольвійська бронзова моне-
та 300—280 рр. до н. е. Під черепом небіжчи-
ка було покладено три необроблених астрага-
приблизно однакові розміри, що дає можливість
вважати їх майже ровесниками.
10 Внаслідок поганої збереженості кісток, характер де-
формації не ясний (природня чи штучна).
Рис. 5. Ольвія, некрополь, розкоп «Орі-
єнт», кам’яний склеп 16/1, знахідки у
«скрині» та котловані склепу: 1—4 — ке-
раміка; 5 — свинець
Fig. 5. olbia, necropolis, excavation «ori-
ent», stone crypt no. 16/1, finds in the
“box” and the pit of the crypt: 1—4 —
ceramics, 5 — lead
Рис. 4. Ольвія, некрополь, розкоп «Орієнт», кам’яний
склеп 16/1: 1 — рівень давньої денної поверхні, жер-
товник, перекриття та північно-західний фронтон, вид
з півночі; 2 — заповнення котловану, вид зі сходу; 3 —
лекіф в заповненні котловану, вид зі сходу; 4 — кам’яна
скриня та смуга кам’яної крихти з південного заходу,
вид з південного сходу; 5 — північно-західний фрон-
тон, каміння над букранієм, вид зі сходу; 6 — фронтон-
не каміння з південного сходу, вид з південного сходу;
7 — фронтонне каміння з південного-сходу, вид з пів-
нічного заходу
Fig. 4. olbia, necropolis, excavation «orient», stone crypt
no. 16/1: 1 — level of the ancient surface, altar, overlap and
northwestern pediment , view from the north; 2 — filling
of the pit, view from the east; 3 — lekythos in the filling of
the pit, view from the east; 4 — a stone box and a strip of
stone chips from the southwest, view from the southwest;
5 — northwestern pediment , stones over bucranium, view
from the east; 6 — south-east pediment stones, view from
the south-east; 7 — south-east pediment stones, view from
the north-west
ли та бронзова голка. В ногах померлого окре-
мо було покладено намисто, що ситуативно не
мало відношення до елементів одягу або влас-
них прикрас. До його складу входили вісім різ-
номанітних пастових намистин (зокрема одна
дольчата з «єгипетського фаянсу»), бронзо-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 144
20 cm0
5 cm0
65
1
3
2
Рис. 7. Ольвія, некрополь, розкоп
«Орієнт», ґрунтовий склеп 17/1,
керамічні знахідки
Fig. 7. olbia, necropolis, excavation
“orient”, grave crypt no. 17/1,
ceramic finds
4
Рис. 6. Ольвія, некрополь, розкоп «Орієнт», ґрунтовий склеп 17/1: 1 — зруйнована частина кам’яного закладу, вид
з заходу; 2 — дромос та заклад, вид з півночі; 3 — кістки людини на дні камери склепу, вид з заходу; 4 — кераміка
в куті камери склепу, вид з півночі
Fig. 6. olbia, necropolis, excavation «orient», grave crypt no. 17/1: 1 — destroyed part of the stone wall, view from the west;
2 — dromos and a stone wall, view from the north; 3 — human bones at the bottom of the crypt chamber, view from the west;
4 — pottery in the corner of the crypt chamber, view from the north
1
3 4
2
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 1 45
ве кільце з дроту, пласка намистина з кістки,
фрагмент зуба викопної акули, а також силь-
но потерта монета з невеличким отвором. Мо-
нета (ольвійській дуподій) була карбована біля
85—86 рр. н. е. та надкарбована у 98—161 рр.
н. е. Поховання було датоване першою поло-
виною ІІ ст. н. е. (Ивченко 2015b, с. 168—171,
рис. 1—3). Знахідки у другому похованні були
дещо бідніші, але за такою ж самою номенкла-
турою. Зокрема зазначу монету біля кисті пра-
вої руки (ассарій бронзовий початку 50-х рр.
н. е. з надкарбованим штемпелем «кадуцей»).
Об’єкт було датовано кінцем І — початком
ІІ ст. н. е. (Ивченко 2014b, с. 13—17).
Маленькі склепи знайдено у південній час-
тині розкопу. Два (17/1 та 18/1 (Ивченко 2017,
с. 8—16, чер. 2, 4—8, таб. 7—15, 39—41, 63—67;
Буйских, Ивченко 2018, с. 8—10, чер. 2, 10, 11,
таб. 6, 63, 64, 94)) розташовані біля східного
кордону, один (19/2 (Буйских, Ивченко 2019,
с. 17—19, чер. 2, 17—19 — табл. 9, 10, 42)) —
біля західного. Усі вони пограбовані та част-
ково зруйновані. Орієнтування різноманітне.
Склепи 17/1 та 18/1 розташовані на відстані
приблизно 1,7 м один від одного та орієнтовані
практично паралельно по лінії південний за-
хід — північний схід. При цьому камера скле-
пу 17/1 спрямована на північний схід, а камера
склепу 18/1 — на південний захід. Склеп 19/2
орієнтований на північ — північний захід. У
кожному випадку дромоси мали різну кон-
струкцію. Вхід до дромосу склепу 17/1 знахо-
дився на рівні фіксації об’єкту: донизу йшли
три невеликі сходинки (рис. 6: 2), далі було
зроблено майже горизонтальний пандус. Вхід
до дромосу склепу 19/2 був «сліпим»: він роз-
починався пандусом з вертикальною торце-
вою стінкою, початок пандусу знаходився на
глибині 1,06 м від рівня фіксації; дві неглибо-
ких сходинки були зроблені з боку камери. У
третьому випадку (склеп 18/1) «сліпий» дро-
мос складався лише з горизонтального панду-
су, дно якого було на глибині 0,5—0,7 м від рів-
ня фіксації.
Кам’яний заклад зафіксовано лише одного
разу (17/1). Його верхня частина була зруйно-
вана. Каміння було складено купою біля скле-
пу на рівні його фіксації (рис. 6: 1). Камери
двох склепів (17/1 та 19/2) мали овальну форму
та були розгорнуті поперек довгої вісі об’єктів
(рис. 6: 3). Камера третього склепу мала тра-
пецієподібну із заокругленими кутами форму,
більшою основою спрямовану до дромосу. До-
вга вісь камери співпадає з довгою віссю дро-
мосу. Усі дромоси відносно камер розташовані
несиметрично: у двох випадках праві, а в од-
ному — ліва стінка дромосу переходила безпо-
середньо у відповідну стінку камери. Як і у ве-
ликих склепах, дно камери було нижче за край
дромосу (висота сходинки від 0,18 до 0,65 м,
середня 0,37 м).
Кістяк людини, що зберігся фрагментар-
но, було знайдено лише в камері склепу 17/1
(рис. 6: 3). Виходячи із залишок кісток, жінку
віком до 35 років було покладено випростано
на спині головою на південь, руки випростані,
ноги зігнуті в колінах. На схід від неї було за-
фіксовано фрагменти кісток ще двох осіб (до-
рослого та дитини 9—10 років). Для двох інших
поховань ситуація дещо відмінна. У склепі 18/1
дрібні уламки кісток дорослого (можливо,
жінки) та дитини 3—4 років були розкидані
по всьому об’єму заповнення камери. Жод-
ної кістки не було знайдено іn situ чи в запо-
вненні дромосу. У похованні 19/2 дрібні улам-
ки кісток двох дорослих 25—40 та 20—30 років
(останній, можливо, чоловік) були знайдені по
всьому об’єму заповнення склепу, при чому за-
лишки першого були знайдені лише в камері, а
другого — як в камері, так і в дромосі. В хребті
останнього наявні сліди окису заліза, можли-
во, від ураження стрілою. На дні камери скле-
пу 17/1 під кістками було зафіксовано решт-
ки органічної підстилки фіолетового кольору.
В заповненні склепу 19/2 було зафіксовано 22
залізних цвяхи, що дає змогу припустити наяв-
ність певної дерев’яної конструкції.
Поховальний інвентар було знайдено лише
в камері склепу 17/1 (рис. 7). Він складався з
п’яти посудин (три червонолакових (глечик,
чаша та кубок) та дві червоноглиняні з покрит-
тям (миска і флакон)) та глиняного складно-
профільованого прясла, що були покладені
біля входу до камери окремо від небіжчиків
(рис. 6: 4) та бронзового ассарію, знайденого
серед кісток другого дорослого. Монету було
викарбовано у 50—51 рр. н. е. (Анохин 1989,
№№345—346). Миска датується І ст. до н. е. —
ІІ ст. н. е. (рис. 7: 2) (ред. Малышев 2011, с. 49—
50, рис. 35: 1), глечик — кінцем І — першою по-
ловиною ІІ ст. н. е. (рис. 7: 1), чаша — (рис. 7:
5) останньою чвертю І — початком ІІ ст. н. е.
(Гущина, Журавлев 2016a, с. 130, 138, 139, 149;
2016b, табл. 35: 21, 53: 8, 57: 2, 90: 2; Hayes 2008,
p. 158, fig. 13: 389). Сам об’єкт датовано другою
половиною І — початком ІІ ст. н. е. (Ивченко
2017, с. 16).
У заповненні двох інших склепів знахідок in
situ або цілих виробів зафіксовано не було. Ма-
теріал був різноманітний, аналогічний за скла-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 146
дом знахідкам у шарі, що перекривали об’єкт.
Переважна кількість знахідок зі склепу 18/1
була зафіксована у дромосі (в камері було кіль-
ка невиразних дрібних керамічних фрагмен-
тів). За денцем синопської амфори з жолудє-
подібною ніжкою (Внуков 2006, с. 167) та фраг-
ментом вінець посудини «terra nigra» цей склеп
було датовано І ст. до н. е — І ст. н. е. (Буйских,
Ивченко 2018, с. 10). У заповненні склепу 19/2
матеріал був виключно дрібний та невиразний.
Знайдений у «взваженому» стані, підстав для
датування об’єкту не давав. Завдяки типоло-
гічній близькості зі склепом 18/1, поховання
було віднесено до римського часу.
Три недобудовані склепи: 11/6, 11/8 та 12/3
(Ивченко 2011, с. 40—43, чер. 5, 14; табл. 44—
45, 73; 2012, с. 16, 21—24, 46—47, чер. 4—5, 15,
табл. 11, 17—19, 46) було знайдено у північно-
західній частині розкопу. Вони оточували
склепове поховання 10/4 та мали орієнтуван-
ня, близьке до нього: два об’єкти (11/6 та 11/8)
розміщувалися на північ від нього та були орі-
єнтовані на схід — північний схід, а похован-
ня 12/3 розташовувалися на південь від похо-
вання 10/4 та було спрямоване на схід 11. У кож-
ному випадку було зафіксовано недороблені
східчасто-пандусні дромоси. В одному випад-
ку (11/8) жодних ознак камери не було виявле-
но 12. У двох інших місце майбутніх камер було
пошкоджено грабіжницькими шурфами.
У склепі 11/6 з північного боку недобудо-
ваної камери, що був непошкоджений грабіж-
ницьким ходом, на глибині приблизно 0,15 м
нижче краю дромосу, на материковому ґрун-
ті було зафіксовано фрагменти черепу люди-
ни 13. У верхній частині заповнення недобудо-
ваного дромосу поховання 11/8 біля входу до
нього було знайдено череп людини (вірогідно,
молодої жінки (adultus)), який було поставле-
но вертикально поперек довгої осі об’єкту. З
боку входу до дромосу недоробленого похо-
вання 11/8 на рівні його фіксації було зафіксо-
вано поховання маленького собаки 14. У запо-
11 Поховання 10/4 було орієнтовано камерою на пів-
нічний схід.
12 Для перевірки вздовж нижньої торцевої стінки дро-
мосу 11/8 у 2012 році у материковому суглинку на
рівні дна розкопу було закладено шурф розмірами
2,0 × 2,0 × 2,0 м. Жодних ознак поховальної камери
виявлено не було.
13 У звіті материковий «останець» було помилково
інтерпретовано як сходинку, залишену у південній
стінці камери в ході її побудові. Ймовірно, це та час-
тина недоробленої похвальної камери, яку не було
пошкоджено грабіжницьким ходом.
14 Усі палеозоологічні визначення зроблені О. Марко-
вненні об’єктів зафіксовано кілька невиразних
керамічних фрагментів, що було знайдено не
situ. Об’єкти було віднесено до римського часу
виключно на підставі планиграфії та страти-
графії.
Поховання у підбої лише одне — 16/3 (Ив-
ченко 2016, с. 32—36, чер. 2, 13—15, табл. 23—
25, 42—43, 56—58). Воно виявилося дитяче,
розташоване у південно-східній частині роз-
копу, орієнтоване з півночі на південь. Підбій
зроблено зі сходу. Вхідна яма та верхнє скле-
піння підбою не простежені. Заклад комбіно-
ваний, був зроблений з двох частин. Верхню
утворював однорядний ланцюг із каміння та
горла й стінок амфор. Нижню частину утворю-
вали три великі камені. Усе каміння було по-
ставлено вертикально, фрагменти амфор ле-
жали горизонтально вздовж довгої осі закладу.
За закладом простежено неглибоку невели-
ку яму трапецієподібної форми, великою осно-
вою спрямовану на північ. На дні зафіксовано
кістяк дитини віком до 7 років у дуже поганому
стані, покладений головою на північ. Небіж-
чика супроводжували червонолаковий кубок,
бронзова лучкова підв’язна фібула та намисто
(переважно дрібний бісер з «єгипетського фа-
янсу»). На підставі наявності кубку (мезійска
чи дакійська сігіллата, форма І: Журавлев 2010,
с. 36, 130, табл. 9: 54; Гущина, Журавлев 2016a,
с. 156; 2016b, табл. 111: 1) та фібули (Кропотов
2010, с. 159, рис. 47: 5), поховання можна дату-
вати кінцем І, можливо, межею І—ІІ ст. н. е.
Ямних поховань сім: 12/6, 12/9, 15/9, 15/10,
17/8, 18/4, 19/3 (Буйских, Ивченко 2018, с. 12—
13, чер. 2, 13, 14 — табл. 10, 64; 2019, с. 19—24,
чер. 20—23 — табл. 11—15, 43, 48; Ивченко
2012, с. 25—26, 34—41, чер. 4, 6, 12, табл. 22, 36,
39, 80—81; 2015b, с. 24—28, чер. 2, 7, 8, 14, 15,
табл. 20—23, 38, 61, 66; 2017, с. 25—29, чер. 2,
13, 14, табл. 5, 23, 24, 45, 74). Їх можна розпо-
ділити на дві групи: поховання у маленьких та
великих ямах 15. Поховань у маленьких негли-
боких ямах п’ять (12/6, 12/9, 15/9, 15/10, 18/4).
Вони розташовані по всій площі розкопу. Орі-
єнтування різноманітне. Два об’єкти у північ-
ній частині розкопу спрямовані на північний
вою у вигляді усного повідомлення та підтверджені
Є. Яніш.
15 Ями розподіляються на групи за лінійними показни-
ками. Усі такі показники першої групи майже вдвічі
менші за показники другої групи. При цьому спів-
відношення довжина/ширина для обох груп зали-
шається майже тотожним. Середні розміри у плані
для першої групи 1,75 × 0,80 м (співвідношення по-
казників 2,2), для другої — 3,80 × 1,75 м (співвідно-
шення показників 2,1).
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 1 47
схід та південь (12/6 та 12/9). Три у централь-
ній та південній частинах орієнтовані по лінії
південний схід - північний захід, але ті з них,
що розташовані неподалік поховання (15/9 та
15/10), спрямовані у різні боки. У похован-
ні 4/18 подрібнені кістки людини знаходили-
ся у перевідкладеному стані, тому орієнтуван-
ня небіжчика встановити було неможливо. В
інших об’єктах зафіксовано більш менш цілі
кістяки. Загалом знайдено залишки однієї ди-
тини віком 1—2 роки, одного підлітку та трьох
дорослих, серед яких один чоловік, одна жінка
(ймовірно) та людина віком 40—50 років.
Конструкція ям типова. Вони мали пря-
мокутну або прямокутну з заокругленими ку-
тами форму, в одному випадку (дитяче похо-
вання 9/12) — овальну. Усі неглибокі (до 0,5 м,
середня глибина 0,25 м), у більшості випадків
виконані досить дбайливо (стінки вертикальні,
дно рівне). В одному випадку (поховання до-
рослого чоловіка 15/10) над ямою була зафік-
сована масивна двошарова кам’яна вимостка
прямокутної форми. У ямі одна з довгих стінок
була викладена обробленим та необробленим
камінням. В одному випадку (дитяче похо-
вання 12/9) в ямі знайдені залишки дерев’яної
конструкції.
Інвентаря у похованнях дуже мало. У зруй-
нованому похованні 18/4 знайдено лише заліз-
ні цвяхи, у жіночому похованні 15/9 — парні
прості дротяні сережки зі срібла низької якос-
ті, у похованнях 12/6 та 15/10 — фрагментова-
на та ціла фібули відповідно. Лише у дитячому
похованні 12/9 зафіксовано багатий набір по-
ховального інвентарю (фрагменти світлогли-
няної гераклейської амфори, три червонола-
кових посудини, одинадцять виробів з брон-
зи та 19 різноманітних намистин). Відповідно
перші два об’єкти віднесено до римського часу
лише на підставі стратиграфії, поховання 12/6
та 15/10 за фібулами та їх частинами датуються
кінцем І—ІІ ст. н. е., а поховання 12/9 — ІІ ст.
н. е. за сукупністю інвентарю.
Обидва поховання у великих ямах (17/8,
19/3) сконцентровані у південній частині роз-
копу, поблизу одне від одного. Орієнтування
широтне: перше спрямоване по лінії північ-
ний захід — південний схід, друге — півден-
ний захід — північний схід. Трохи вище рівня
виявлення обох об’єктів були зафіксовані го-
ризонтальні ланцюги необробленого каміння,
що їх частково перекривали. У першому ви-
падку камені були достатньо великих розмірів
(максимальні показники 1,37 × 0,31 × 0,12 м), у
другому — дрібне бутове каміння. Ями у плані
прямокутні з дещо заокругленими кутами. Їх
стінки були чіткі, майже прямовисні, дно рів-
не. Конструкція ями першого поховання про-
ста, другого — має додаткові елементи (східці
біля довгої та торцевої стінок, поперечне пря-
мокутне заглиблення у західній частині, нео-
броблене каміння вздовж довгої та торцевої
стінок та у заглибленні).
Характер обох об’єктів не зовсім ясний.
Людських кістяків in situ жодного разу знайде-
но не було. Але в обох випадках у перевідкла-
деному стані у заповненні була зафіксована ве-
лика кількість дрібних фрагментів людських
кісток. У похованні 17/8 були виявлені залиш-
ки підлітку 10—13 років у верхній частині запо-
внення, а нижче — кістки дітей та дорослих. У
похованні 19/3 — кістки дорослої людини 30—
50 років та жінки 35—40 років. На підставі цих
знахідок зазначені об’єкти було інтерпретова-
но як поховання.
Заповнення обох об’єктів за фактурою та
кольором суттєво відрізняється від суглинку,
у якому поховання були зроблені. В ньому за-
фіксовано велику кількість різноманітного та
різночасового матеріалу, що був перевідкладе-
ний та розміщувався не in situ. Значну кількість
складали фрагменти амфор межі ер та перших
століть нової ери. У заповненні поховання 17/8
було знайдено фрагментовану бронзову «вій-
ськову» фібулу І ст. до н. е. — І ст. н. е. (Кропо-
тов 2010, с. 61—62, рис. 27: 11). Саме ці знахід-
ки дали змогу віднести ці об’єкти до римсько-
го часу.
Поховань ямних у амфорах три: 13/9, 13/16
та 16/5 (Ивченко 2013, с. 39—40, 51—53, чер. 2,
8, 10, 15, 16, табл. 31, 51, 64, 65, 79—80, 105,
111; 2016, с. 39, чер. 2, 14, табл. 28, 44). Усі
вони розташовані у східній частині розкопу,
орієнтовані на схід, витягнуті ланцюгом з пів-
дня на північ. Всі амфори було пошкоджено
до моменту поховання (тулуб амфори без ві-
нець і ніжки (13/9), половина тулубу амфо-
ри з вінцями без денця, що було розпиляне
по вертикалі (13/16), тулуб амфори від денця
до плічків (16/5)). У двох випадках під амфо-
рами були зафіксовані окремі кістки дуже по-
ганої збереженості, що належали немовлятам,
в одному (13/16) випадку жодних слідів кісток
людини простежено не було, але це може бути
пов’язано з властивостями ґрунту. Неглибока
недбало виконана яма простежена лише в од-
ному випадку (13/16). Поховання 13/9 супро-
воджувалося поховальним інвентарем: черво-
нолакові миска та кубок, денце скляної посу-
дини і кам’яне грузило. Миску було покладено
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 148
безпосередньо біля амфори, а кубок, денце та
грузило на тій же глибині, але на відстані біля
0,5 м від поховання. Над похованням 13/16
ланцюгом було покладено розвали тулубів
принаймні двох амфор без денець та вінець,
а також червоноглиняну миску, аналогічну
знайденій у похованні 13/9. Поховання 16/15
було безінвентарним, за амфорою відносить-
ся до 20—15 рр. до н. е. — першої третини І ст.
н. е. (Внуков 2006, с. 15). Два інших поховання
за матеріалом датуються кінцем І — першою
половиною ІІ ст. н. е.
Поминальні об’єкти, умовно визначені як
тризни, котрих на розкопі «Орієнт» було зна-
йдено шість, за формальними ознаками можна
розподілити на два типи: багаторазові у ямах
(два) та одноразові на рівні давньої денної по-
верхні (чотири). Багаторазові об’єкти сильно
відрізняються один від одного. У центрі роз-
копу на межі верхньої частини шару супіску
на 0,5 м на південь від південно-східного кута
недоробленої камери склепу 12/3 було зафік-
совано яму 12/4 овальної у плані форми, роз-
мірами 1,82 × 1,24 м, глибиною 2,25 м від рів-
ня фіксації, орієнтовану з півночі на південь
(Ивченко 2012, с. 44—46, чер. 15, 16; табл. 49,
50, 84). Стінки ями виконані недбало, бугрис-
ті, звужуються донизу (у розрізі яма трапеці-
єподібна, але нижній контур відповідає верх-
ньому). Заповнення ями по всій глибині скла-
дав сірий супісок з незначними домішками
гумусу, нерівномірно розподілений по всій
глибині об’єкту. Матеріал у заповненні було
розділено нерівномірно. У нижній частині (до
глибини 1,1 м від рівня фіксації) йшов сте-
рильний прошарок без знахідок. Вище у про-
шарку слабо гумусованого супіску завтовшки
близько 0,2 м було знайдено чотири невелич-
ких уламки керамід, шістнадцять невиразних
фрагментів стінок та ручок амфор, три дрібних
фрагменти сіроглиняного посуду та шість бу-
тових камінців. Вище знов йшов стерильний
прошарок без матеріалу завтовшки біля 0,5 м.
Над ним знаходився прошарок завтовшки до
0,2 м, насичений дрібними уламками різно-
манітного матеріалу. З-поміж іншого тут була
знайдена незначна кількість ранньокласичної
кераміки (уламки чорнофігурних та чорнола-
кових посудин), фрагменти амфор (іденти-
фіковані серед них відносяться до межі ер —
перших століть н. е.), уламки черепу людини,
близько тридцяти дрібних уламків кісток тва-
рин та декілька десятків невеликого бутово-
го каміння. Вище залягав тонкий (до 0,1 м)
стерильний прошарок, а у верхній частині
ями знов було зафіксовано знахідки: близь-
ко семидесяти фрагментів амфор (у тому чис-
лі римського часу), близько п’ятдесяти улам-
ків кісток тварин та дрібне бутове каміння.
Наявність фрагментів амфор межі — перших
століть н. е. у прошарках, що були розділені
стерильним ґрунтом, дало змогу віднести цей
об’єкт до римського часу.
Друга багаторазова тризна була зафіксо-
вана у східній частині розкопу. Верхню час-
тину об’єкту складало скупчення фрагментів
кераміки та дрібних кісток тварин (Ивченко
2013, с. 17, чер. 2, 8, табл. 25, 26). Воно було
розташоване на передматериковому суглинку
в нижньої частині шару супіску, мало форму,
близьку до овалу, розмірами 1,75 × 1,10 м, орі-
єнтовану з півдня — північного заходу на пів-
ніч — північний схід. Фрагменти амфор з не-
значною кількістю уламків посудин інших ка-
тегорій було покладено переважно в один шар.
У південній частині скупчення фрагменти ле-
жали щільно, впритул, а у північній між ними
спостерігалася певна відстань. Між керамі-
кою було зафіксовано велику кількість дріб-
них уламків кісток тварин, у тому числі нижні
щелепи дрібної рогатої худоби. Серед знахідок
було зафіксовано фрагменти світлоглиняних
вузькогорлих амфор та червоноглиняного по-
суду римського часу.
Під скупченням у шарі суглинку було зро-
блено яму майже овальної форми, орієнтовану
з півдня на північ, розмірами 2,05 × 1,04 м, гли-
биною 0,25—0,45 м (Ивченко 2015с, с. 33—34,
чер. 2, 10, 13, табл. 28, 38, 61). Яму викопано
недбало, стінки та дно нерівні. Знахідки у ямі
були майже аналогічні знахідкам, що були зро-
блені у скупченні (не знайдено уламків черво-
нолакового посуду, але присутні стінки посу-
ду з прозорого скла). Фрагменти кісток тварин
були дрібніші, їх було знайдено менше, щеле-
пи дрібної рогатої худоби відсутні.
Залишки однократних тризн розташовані
по всій площі розкопу. Два випадки, а саме зна-
хідки 2013 р. у південно-західному та північно-
західному кутах квадрата 28Я (Ивченко 2013,
с. 17—18, чер. 2, 8, табл. 23, 24) складають вели-
кі розвали тулубів амфор без профільних час-
тин, що були покладені горизонтально у різ-
них напрямках на давню денну поверхню. Тип
та центри виробництва цих амфор встановле-
но не було. Римським часом датовано лише на
підставі стратиграфії та планіграфії.
Третій випадок однократної тризни було
зафіксовано у південно-східній частині розко-
пу (тризна 19/3) (Буйских, Ивченко 2019, с. 26,
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 1 49
чер. 2, 28, табл. 20, 45). Тут горизонтально ле-
жав розвал тулубу світлоглиняної амфори з
двоствольними ручками. З профільних частин
зберіглася лише одна ручка. Амфора належить
до межі 60-х — 50-х рр. І ст. до н. е. — першо-
го сторіччя нової ери (Внуков 2006, с. 167). По-
близу розвалу було знайдено ще близько трьох
десятків амфорних фрагментів.
До іншого типу однократних тризн нале-
жить червонолакова чаша, знайдена у верхній
частині шару супіску (Ивченко 2013, с. 16—17,
чер. 2, табл. 6, 93). Її було покладено горизон-
тально на бік, вінцями спрямовано на північ.
Будь-яких ознак перекопу або інших знахідок
біля чаші знайдено не було. Аналогічні фор-
ми датуються останньою чвертю І — початком
ІІ ст. н. е. (Гущина, Журавлев 2016a, с. 130, 138,
139, 149; 2016b, табл. 35: 21, 53: 8, 57: 2, 90: 2;
Крапивина 1993, с. 108, рис. 55: 1; Hayes 2008,
p. 158, fig. 13: 389).
До окремих жертвоприношень, що не
пов’язані з певними похованнями, віднесе-
но три об’єкти. У північно-західній части-
ні розкопу безпосередньо на захід від скле-
пу 10/4 та приблизно на 1,0 м на південний
схід від недоробленого дромосу склепу 11/8
на рівні передматерикового суглинку було
знайдено велику яму (Ивченко 2011, с. 43—
45, чер. 5, 12, 15, таб. 47—48, 74). Вона мала
у плані аморфну форму, орієнтовану зі сходу
на захід. Її розміри 4,17 × 1,90 м, максималь-
на глибина 0,65 м. У розрізі яма мала складну
форму, що кількома східцями знижувалася
з півночі на південь та з північного сходу на
південний захід. У заповненні було знайде-
но невелику кількість дрібного невиразного
керамічного матеріалу та декілька невеликих
уламків кісток тварин.
Біля південної стінки цієї ями приблиз-
но посередині було зроблено невелике загли-
блення напівовальної форми, у розрізі дуго-
подібне, орієнтоване зі сходу на захід. Посе-
редині заглиблення біля його південної стінки
вертикально стояв тулуб амфори на «жолудє-
подібній» ніжці з відбитими горлом, ручками
та вінцями. Амфора була заповнена супіском,
аналогічним заповненню ями. У верхній тре-
тині заповнення амфори було знайдено фраг-
мент щелепи корови. Під нею було зафіксова-
но кістки цуценяти. Амфора датується межею
ер — І—ІІ ст. н. е.
Близький за типом об’єкт було знайдено
у 2012 р. на 1,5 м південніше вищезгаданого
(Ивченко 2012, с. 19, табл. 13, 14, 70, 95). На
рівні суглинку вертикально було поставлено
тулуб амфори без профільних частин. Верхня
частина тулуба була розбита та фрагменти ле-
жали горизонтально. Нижня частина амфо-
ри знаходилася у початковому положенні. На-
вколо верхньої частини амфори у шарі супіску
було зафіксовано залишки невеличкого пере-
копу, чіткі межі якого не простежено. Тут було
знайдено незначну кількість матеріалу, в тому
числі фрагменти південнопонтійських та світ-
логлиняних вузькогорлих амфор й уламок чер-
вонолакової посудини.
У південно-східній частині розкопу (півден-
на межа квадрату 29А), а саме у верхній части-
ні шару супіску було знайдено кістки кінцівок
невеликої тварини (собаки). Кістки в анато-
мічному порядку було зафіксовано на відста-
ні приблизно 1,3 м від північно східного кута
дромосу поховання 13/2, але майже на 0,5 м
вище за рівень фіксації останнього (Ивченко
2013, с. 20—21, чер. 2, 8, табл. 28). Біля кісток
тварини було знайдено фрагмент стінки посу-
дини з прозорого патинованого скла голубого
(блакитного) кольору. На підставі стратигра-
фії, планиграфії та аналогій зі склепом 8/11,
об’єкт було віднесено до римського часу.
Дослідниками ольвійського некрополя вже
були зроблені спроби виділити окремі ділян-
ки, на яких поховання та відправлення похо-
вальних культів робилися певною групою на-
селення полісу протягом дуже тривалого часу,
з V до I ст. до н. е. (Папанова 2001). Ситуація
на розкопі «Орієнт» дещо відмінна (Івченко
2019). По-перше, за приблизної схожості аб-
солютної кількості зафіксованих об’єктів, те-
риторія останнього використовувалася зна-
чно довше: з середини VI ст. до н. е. до початку
ІІІ ст. н. е. без суттєвих хронологічних лакун.
По-друге, тут знайдено більше різноманітних
типів поховальних споруд. Тому щодо дослі-
дженої ділянки римського часу, слід зазначи-
ти наступне.
1. Враховуючи велику різноманітність по-
ховальних споруд на розкопі «Орієнт» саме
для цього періоду, було зафіксовано їх типи,
які не часто зустрічаються на території Оль-
вії. Кам’яних склепів усіх типів на ольвійсько-
му некрополі було відомо 36 (Папанова 2006,
с. 115) для елліністичного та римського часу
(можливість їх повторного використання та
великий ступінь руйнації ускладнюють точ-
не датування). Підбійних поховань у дромо-
сах — 18, що загалом на ольвійському некро-
полі складає 5,2 % від надійно задокументо-
ваних ґрунтових склепів. На розкопі «Орієнт»
таких об’єктів зафіксовано два: у 25 % випад-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 150
ків від готових ґрунтових склепів загалом та у
28,5 % для аналогічних споруд римського часу.
Загальний відсоток ґрунтових склепів на роз-
копі «Орієнт» біля 2,3 % від досліджених на не-
крополі Ольвії, а відсоток впускних поховань у
їх дромосах — 11 %.
Недобудовані склепи вже були відомі на
некрополі Ольвії (Козуб 1969, с. 20—21, табл.
ХХХ). На ділянці «Орієнт» таких споруд три,
при чому їх згруповано в одному місці. Слід
зазначити, що у дромосі недобудованого
склепу 69/16 також було знайдено череп лю-
дини.
Дитячих поховань у керамічних посудинах,
що були здійснені з VI ст. до н. е. по І ст. н. е.,
введено до наукового обігу вісімнадцять (Сто-
янов 2001, с. 130). При чому до початку рим-
ського часу І ст. до н. е. — І ст. н. е. з них відно-
сяться лише три. Усі поховання безінвентарні,
якщо не враховувати частини посудин, яки-
ми вони накриті, розташовані поблизу одне
від одного, але спрямовані у різні боки (Козуб
1965, с. 9; 1971, с. 175). Поховання на розкопі
«Орієнт» розташовані на певній відстані одне
від одного (хоча всі знаходяться у східній час-
тині розкопу), але спрямовані в один бік (на
схід) та два з них мають виразний супроводжу-
ючий інвентар.
2. Звертає увагу орієнтування поховальних
об’єктів. Якщо не брати до уваги кам’яний
склеп, що представлений в одному екземп-
лярі, то вона більш менш стабільна лише для
двох типів поховальних конструкцій: вели-
ких ґрунтових склепів (включаючи недобудо-
вані споруди) та дитячих поховань в амфорах.
При чому перші територіально розподілені на
дві групи, що спрямовані у різні боки: північ-
на група, до якої входять усі недобудовані спо-
руди — на схід та північний схід, та південна —
з орієнтуванням на південь та південний за-
хід. З чим пов’язане таке різниця — поки що
не ясно.
3. Загалом на розкопі «Орієнт» з 70 дослі-
джених могил було знайдено вісім ґрунто-
вих склепів (не враховуючи недобудованих),
з яких сім датуються римським часом. При-
належність восьмого до доби еллінізму до-
сить проблематична. Об’єкт було неоднора-
зово пограбовано, знахідки знаходилися не in
situ або не були хроноіндикаторами. На родо-
вій ділянці на північному схилі Широкої бал-
ки, територія якої використовувалася з кінця
V ст. до І ст. до н. е. (Папанова 2001, с. 103),
знайдено 60 поховань, з яких лише одно є
грунтовим склепом. На ольвійських сільських
поселеннях такі споруди з’являються у другій
половині IV ст. до н. е., а більшість їх нале-
жить до кінця IV — першої половини ІІІ ст.
до н.е. (Снитко 2015, 89). Можливо, це є опо-
середкованим свідченням того, що і на не-
крополі Ольвії такі споруди з’являються тро-
хи пізніше, ніж це вважалось раніше (на межі
V—IV ст. до н. е. (Папанова 2006, с. 99), або
на початку IV ст. до н. е. (Козуб 1974, с. 15)), а
саме у другій половині IV ст. до н. е., так само,
як і на хорі.
4. На розкопі «Орієнт» досліджено певну
кількість різноманітних об’єктів, що можна
віднести до римського часу. Але не знайдено
жодного надгробку, хоч вони достатньо типо-
ві для цього періоду історії Ольвії (Козуб 2002;
Папанова 2006, с. 133—135).
У цілому до наукового обігу введена нова
ділянка ольвійського некрополя, яка активно
використовувалась населенням Ольвії у рим-
ські часи.
Анохин, В. А. 1989. Монеты античных городов Северо-
Западного Причерноморья. Київ: «Наукова думка».
Буйских, А. В., Ивченко, А. В. 2018. Отчет о раскопках на
территории некрополя Ольвии в 2018 г. Науковий ар-
хів ІА НАНУ, ф.е., 2018/бн.
Буйских, А. В., Ивченко, А. В. 2019. Отчет о раскопках на
территории некрополя Ольвии в 2019 г. Науковий ар-
хів ІА НАНУ, ф.е. 2019/бн.
Буйських, А., Івченко, А. 2020. Дослідження ольвійського
некрополя. В: Болтрик, Ю. В. (гол. ред.). Археологічні
дослідження в Україні 2018, Київ, с. 121-124.
Буравчук, О. Е. 2007. Арибаллические лекифы из собра-
ния Одесского археологического музея. В: Маслен-
ников, А. А., Гаврилюк, Н. А. (ред.). Античный мир
и варвары на юге России и Украины. Ольвия, Скифия,
Боспор. Москва; Киев; Запорожье, с. 36-59.
Внуков, С. Ю. 2006. Причерноморские амфоры І в. до
н. э. —ІІ в. н. э. (петрография. Хронология, проблемы
торговли), ІІ, Санкт-Петербург: «Алетейя».
Гущина, И. И., Журавлев, Д. В. 2016a. Некрополь римского
времени Бельбек IV в юго-западном Крыму. Труды Госу-
дарственного исторического музея, 205, 1. Москва.
Гущина, И. И., Журавлев, Д. В. 2016b. Некрополь римско-
го времени Бельбек IV в юго-западном Крыму. Труды
Государственного исторического музея, 205,2. Мо-
сква.
Журавлев, Д. В. 2010. Краснолаковая керамика юго-
западного Крыма І—ІІІ вв. н. э. (По материалам по-
зднескифских некрополей Бельбекской долины).
Материалы по археологии, истории и этнографии
Таврики, Suplementum, 9. Симферополь.
Зайцева, К. И. 1971. Ольвийские культовые свинцовые
изделия. Культура и искусство античного мира. Ле-
нинград: «Аврора», с. 84-100.
Зайцева, К. И. 2004. Свинцовые изделия в виде головок
быков, баранов и секир из Ольвии (музейные собра-
ния). Боспорские исследования, VII, с. 356-390.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 1 51
Ивченко, А. В. 2011. Отчет о раскопках на территории
предместья и некрополя Ольвии в 2011 г. Науковий ар-
хів ІА НАНУ, ф. е., 2011/15.
Ивченко, А. В. 2012. Отчет о раскопках на территории не-
крополя и предместья Ольвии в 2012 г. Науковий архів
ІА НАНУ, ф. е., 2012/11б.
Ивченко, А. В. 2013. Отчет о раскопках на территории не-
крополя и предместья Ольвии в 2013 г. Науковий архів
ІА НАНУ, ф. е., 2013/21.
Івченко, А. В. 2014a. Роботи на некрополі та передмісті
Ольвії. В: Козак, Д. Н. (ред.). Археологічні досліджен-
ня в Україні, 2013. Київ, с. 191-193.
Ивченко, А. В. 2014b. Отчет о раскопках на территории
некрополя Ольвии в 2014 г. Науковий архів ІА НАНУ,
ф. е. 2014/б/н.
Івченко, А. В. 2015a. Роботи на некрополі Ольвії. В: Бол-
трик, Ю. В. (ред.). Археологічні дослідження в Україні,
2014. Київ, с. 142-144.
Ивченко, А. В. 2015b. Подбойные погребения в дромо-
сах земляных склепов некрополя Ольвии. . Археоло-
гія і давня історія України. OLBIO. In Memoriam V.V.
Krapivina, 1 (14), с. 164-173.
Ивченко, А.В. 2015c. Отчет о раскопках на территории
некрополя Ольвии в 2015 г. Науковий архів ІА НАНУ,
ф. е., 2015/бн.
Ивченко, А. В. 2016. Отчет о раскопках на территории не-
крополя Ольвии в 2016 г. Науковий архів ІА НАНУ,
ф. е. 2016/34.
Ивченко, А. В. 2017. Отчет о раскопках на территории не-
крополя Ольвии в 2017 г. Науковий архів ІА НАНУ,
ф. е. 2017/бн.
Івченко, А. В. 2019. Розкоп «Орієнт» некрополя Ольвії.
Археологія, 4, с. 60-71.
Козуб, Ю. И. 1965. Отчет о раскопках территории ольвий-
ского некрополя в 1965 г. Науковий архів ІА НАНУ,
ф. е. 1965/8.
Козуб, Ю. И. 1969. Отчет о раскопках на территории Оль-
вии к западу от Заячьей балки (некрополь и поселение)
в 1969 г. Науковий архів ІА НАНУ, ф. е. 1969/17б.
Козуб, Ю. И. 1971. Раскопки западной окрестности Оль-
вии. В.: Археологические исследования на Украине в
1968 г. Информационные сообщения, ІІІ. Киев: «Нау-
кова думка», с. 171-175.
Козуб, Ю. І. 1974. Некрополь Ольвії V—IV ст. до н.е. Київ.
Крапивина, В. В. 1993. Ольвия. Материальная культура
I—IV вв. Київ.
Кропотов, В. В. 2010. Фибулы сарматской эпохи. Киев:
«АДЕФ-Украина».
Малышев, А. А. (ред.). 2011. Население предгорий Северо-
Западного Кавказа в римскую эпоху: по материалам
некрополя в Широкой балке. Некрополи Черноморья,
IV. Москва: Институт археологии РАН.
Папанова, В. А. 2001. Основные итоги охранных раскопок
участка семейных захоронений на некрополе Оль-
вии. В: Крыжицкий, С. Д. (ред.). Ольвія та античний
світ. Матеріали наукових читань, присвячених 75-
річчю утворення історико-археологічного заповідника
«Ольвія» НАН України. Київ: ІА НАНУ, с. 103-105.
Папанова, В. А. 2006. Урочище Сто могил (некрополь Оль-
вии Понтийской). Київ: Знання України.
Парович-Пешикан, М. 1974. Некрополь Ольвии эллини-
стического времени. Киев.
Снитко, І, О. 2015. Давньогрецькі некрополі хори Ольвії VI—
ІІІ ст. до н. е. Київ: видавець Олег Філюк.
Стоянов, Р. В. 2001. Детские погребения в сосудах в некро-
поле Ольвии VI в. до н. э. — І в. н. э. В: Крыжицкий,
С. Д. (ред.). Ольвія та античний світ. Матеріа-
ли наукових читань, присвячених 75-річчю утворен-
ня історико-археологічного заповідника НАН України,
19—22 листопада 2001 р. Київ, с. 130-131.
Фармаковский, Б. В. 1903. Раскопки некрополя древней
Ольвии в 1901 г. Известия императорской археологи-
ческой комиссии, 8. Санкт-Петербург.
Hayes, John W. 2008. roman Pottery: Fine-Ware Import. The
Athenian Agora. Results of Excavations Conducted by the
American School of Classical Studies at Athens, XXXII.
Princeton, new Jersey: the American School of classical
Studies at Athens.
Надійшла 27.12.2020
А. В. Ивченко
Младший научный сотрудник отдела античной археологии Института археологии НАН Украины,
ORCID 0000-0003-1357-310Х, соmandor_a@ukr.net
НОВыЕ МАТЕРИАЛы С РАСКОПА «ОРИЕНТ» НЕКРОПОЛЯ ОЛЬВИИ
На раскопе Ольвии в 2010—2019 гг. широкими площадями исследовался новый участок, получивший название
раскоп «Ориент» по названию ближайшего репера. Были установлены специфические особенности этого участ-
ка, который использовался для совершения погребений с середины VI в. до н. э. до начала III в. н. э. В связи с этим
актуальным стало обобщение полученных результатов и введение в научный оборот находок римского периода.
Всего в процессе исследования вскрыто 1064 м2. Средняя глубина составила 1,0—1,1 м от современной днев-
ной поверхности. Стратиграфия раскопа проста: сверху залегает слой дерна и гумуса толщиной до 0,2 м, ниже ле-
жит слой светлой (темно-желтой) супеси с различными примесями, а под ним — слой предматерикового суглинка
рыжего цвета с отдельными включениями «белоглазки». На этой площади было обнаружено 70 разновременных
погребений различных типов, а также 62 других объекта, связанных с погребально-поминальной традицией.
К периоду Рима относятся 24 погребения и 10 других объектов. Выделено 8 типов погребальных конструкций.
На основе этого сделаны следующие выводы. В римский период на исследуемой площади появляются редкие
типы погребальных конструкций в количестве большем, чем на остальной территории некрополя. Сохраняется
отсутствие единообразия в планировке и направлении погребений. Для мемориальных объектов характерно по-
лное отсутствие надгробий, известных на ольвийском некрополе римского времени.
К л ю ч е в ы е с л о в а: античное время, Ольвия, некрополь, погребение, погребально-поминальные ритуалы, подбой, склеп.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 152
Andrii V. Іvchenko
Junior Research Fellow of the Classical Archaeology Department of the Institute of Archaeology,
the National Academy of Science of Ukraine, ORCID 0000-0003-1357-310Х, соmandor_a@ukr.net
nEW MATErIALS FroM EXcAVATIon «orIEnT» AT oLBIAn nEcroPoLIS
At the excavation site in olbia in 2010—2019 a new sector was investigated in wide areas, which was called the «orient» after
the name of the nearest benchmark. The specific features of this site were established, which was used for burials from the
middle of the VI c. Bc before the beginning of the III c. AD. In this regard, the generalization of the results obtained has
become relevant, as well as the introduction of finds from the roman period into the scientific circulation.
In total, 1064 m2 were uncovered during the research. The average depth was 1,0—1,1 m from the modern surface. The
stratigraphy of the excavation is simple: a layer of turf and humus up to 0,2 m thick lies on top, below there is a layer of light
(dark yellow) sandy loam with various impurities, and under it is a layer of red-colored pre-continental loam with separate
inclusions of «white-eye». In this area, 70 burials of various types of different time periods were discovered, as well as 62
other objects associated with the funeral and memorial tradition.
24 burials and ten other objects are dated by the roman period. Eight types of burial structures have been identified.
Based on this, the following conclusions were identified. In the roman period, rare types of burial structures appeared in the
area under study, in number greater than in the rest of the necropolis. There is a lack of uniformity in the layout and direction
of burials. The memorial sites are characterized by the complete absence of gravestones known at olbian necropolis of the
roman period.
K e y w o r d s: Classical antiquity, Olbia, necropolis, burial, funeral rituals, undercut grave, crypt.
References
Anohin, V. A. 1989. Monety antichnykh gorodov Severo-Zapadnogo Prichernomoriia. Kyiv: naukova dumka.
Buiskykh, A. V., Ivchenko, A. V. 2018. Otchet o raskopkakh na territorii nekropolia Olvii v 2018 g. naukovyi arkhiv IA nAnU, f. e.
2018/bn.
Buiskykh, A. V., Ivchenko, A. V. 2019. Otchet o raskopkakh na territorii nekropolia Olvii v 2019 g. naukovyi arkhiv IA nAnU, f. e.
2019/bn.
Buiskykh, A., Ivchenko, A. 2020. Doslidzhennia olviiskoho nekrolia. In: Boltryk Yu. V. (ed.). Arkheolohichni doslidzhennia v
Ukraini 2018, Kyiv, p. 121-124.
Buravchuk, o. E. 2007. Ariballicheskie lekify iz sobraniia odesskogo arheologicheskogo muzeia. In: Maslennikov, A. A, Gavrilyuk,
n. A. (ed.). Anticnyi mir i varvary na yuge Rossii. Olviia, Skify, Bospor. Moskva; Kyiv; Zaporizhzhia, p. 36-59.
Vnukov, S. Yu. 2006. Prichernomorskie amfory I v. do n. e. - II v. n. e. (petrografiia, khronologiia, problemy torgovli), II. Sankt-
Peterburg: Aleteiia.
Gushhina, I. I., Zhuravlev, D. V. 2016a. Nekropol rimskogo vremeni Belbek IV v yugo-zapadnom Krymu. Trudy Gosudarstvennogo
istoricheskogo muzeia, 205, 1. Moskva.
Gushhina, I. I., Zhuravlev, D. V. 2016b. Nekropol rimskogo vremeni Belbek IV v yugo-zapadnom Krymu. Trudy Gosudarstvennogo
istoricheskogo muzeia, 205, 2. Moskva.
Zhuravlev, D. V. 2010. Krasnolakovaia keramika yugo-zapadnogo Kryma I-III vv. n. e. (Po materialam pozdneskiskikh nekropolei
Belbekskoi doliny). Materialy po arkheologii, istorii i etnografii Tavriki, Supplement, 9. Simferopol.
Zaiczeva, K. I. 1971. olviiskie kultovyie svintsovyie izdeliia. Kultura i iskusstvo antichnogo mira. Leningrad: Avrora, p. 84-100.
Zaiczeva, K. I. 2004. Svintsovyie izdeliia v vide golovok bykov, baranov i sekir iz olvii (muzeinye sobraniia). Bosporskie issledovaniia,
VII, p. 356-390.
Ivchenko, A. V. 2011. Otchet o raskopkakh na territorii predmestia i nekropolia Olvii v 2011 g. naukovyi arkhiv IA nAnU, f.e.,
2011/15.
Ivchenko, A. V. 2012. Otchet o raskopkakh na territorii nekropolia i predmestia Olvii v 2012 g. naukovyi arkhiv IA nAnU, f.e.,
2012/11b.
Ivchenko, A. V. 2013. Otchet o raskopkakh na territorii nekropolia i predmestia Olvii v 2013 g. naukovyi arkhiv IA nAnU, f.e.,
2013/21.
Ivchenko, A. V. 2014a. roboty na nekropoli ta peredmisti olvii. In: Kozak, D. n. (edd.). Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini
2013, Kyiv, pp. 191-193.
Ivchenko, A. V. 2014b. Otchet o raskopkax na territorii nekropolia Olvii v 2014 g. naukovyi arkhiv IA nAnU, f.e., 2014/bn.
Ivchenko, A. V. 2015a. roboty na nekropoli olvii. In: Boltryk, Yu. V. (ed.). Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2013, Kyiv,
pp. 142-144.
Ivchenko, A. V. 2015b. Podboinye pogrebeniia v dromosakh zemlianykh sklepov nekropolia olvii. Arkheolohiia i davnia istoriia
Ukrainy. OLBIO. In Memoriam V. V. Krapivina, 1 (14), p. 164-173.
Ivchenko, A. V. 2015c. Otchet o raskopkakh na territorii nekropolia Olvii v 2015 g. naukovyi arkhiv IA nAnU, f. e. 2015/bn.
Ivchenko, A. V. 2016. Otchet o raskopkakh na territorii nekropolia Olvii v 2016 g. naukovyi arkhiv IA nAnU, f. e. 2016/34.
Ivchenko, A. V. 2017. Otchet o raskopkakh na territorii nekropolia Olvii v 2017 g. naukovyi arkhiv IA nAnU, f. e. 2017/bn.
Ivchenko, A. V. 2019. rozkop ‛orient’ nekropolia olvii. Arheologia, 4, pp. 60-71.
Kozub, Yu. I. 1965. Otchet o raskopkakh na territorii olviiskogo nekropolia v 1965 g. naukovyi arkhiv IA nAnU, f. e. 1965/8.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 1 53
Kozub, Yu. I. 1965. Otchet o raskopkakh na territorii Olvii k zapadu ot Zaiachej balki (nekropol i poselenie) v 1969 g. naukovyi arkhiv
IA nAnU, f. e. 1969/17b.
Kozub, Yu. I. 1971. raskopki zapadnoi okrestnosti olvii. In: Arkheologicheskie issledovaniia na Ukraine v 1968 g. Informatsionnye
soobshheniia, III. Kyiv: naukova dumka, p. 171-175.
Kozub, Yu. I. 1974. Nekropol Olvii V-IV st. do n.e. Kyiv.
Kozub, Yu. I. 2002. nadgrobiia nekropolia olvii rimskogo vremeni. Bosporskii fenomen. Pogrebalnye pamiatniki i sviatilishha.
Materialy mezhdunarodnoi nauchnoi konferentsii, 2. Sankt-Peterburg, pp. 37-41.
Krapivina, V. V. 1993. Olviia. Materialnaya kultura I-IV vv. Kyiv.
Kropotov, V. V. 2010. Fibuly sarmatskoi epokhi. Kyiv: “ADEF-Ukraina”.
Malyshev, A. A. (ed.). 2011. Naselenie predgorii Severo-Zapadnogo Kavkaza v rimskuyu epokhu: po materialam nekropolia v Shirokoi
balke. nekropoli chernomoria, IV. Moskva: Instytut arkheologii rAn.
Papanova, V. A. 2001. osnovnye itogi okhrannykh raskopok uchastka semeinykh zakhoronenii na nekropole olvii. In:
Kryzhitskii, S. D. (ed.). Olviia ta antychnyi svit. Materialy naukovykh chytan, prysviachenykh 75-richchiu utvorennia istoryko-
arkheolohichnoho zapovidnyka „Olviia” NAN Ukrainy, 19-22 lystopada 2001 r. Kyiv: IA nAnU, p.103-105.
Papanova, V. A. 2006. Urochishche Sto mogil (nekropol Olvii Pontiiskoi). Kyiv: Znannia Ukraini.
Parovich-Peshikan, M. 1974. Nekropol Olvii ellinisticheskogo vremeni. Kyiv.
Snytko, I.o. 2015. Davnogretski nekropoli khory Olvii VI-III st. do n.e. Kyiv: vydavets oleg Filiuk.
Stoianov, r. V. 2001. Detskie pogrebeniia v sosudakh v nekropole olvii VI v. do n. e. - I v. n.e. In: Kryzhiczkii, S. D. (ed.). Olviia
ta antychnyi svit. Materialy naukovykh chytan, prysviachenykh 75-richchiu utvorennia istoryko-arkheolohichnoho zapovidnyka
„Olviia” NAN Ukrainy, 19-22 lystopada 2001 r. Kyiv: IA nAnU, p. 130-131.
Farmakovskii, B. V. 1903. raskopki nekropolia drevnei olvii v 1901 g. Izvestiia imperatorskoi arkheologicheskoi komissi, 8. Sankt-
Peterburg.
Hayes, John W. 2008. roman Pottery: Fine-Ware Import. The Athenian Agora. Results of Excavations Conducted by the American
School of Classical Studies at Athens, XXXII. Princeton, new Jersey: the American School of classical Studies at Athens.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-196008 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:44:58Z |
| publishDate | 2021 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Івченко, А.В. 2023-12-08T18:49:42Z 2023-12-08T18:49:42Z 2021 Новi матерiали з розкопа "Орiєнт" некрополя Ольвiї / А.В. Івченко // Археологія. — 2021. — №. 1. — С. 38–53. — Бібліогр.: 37 назв. — укр 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/archaeologyua2021.01.038 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/196008 904.5(477.73)“652” На некрополі Ольвії десять років досліджується широкою площею розкоп «Орієнт». Ця територія використовувалася впродовж майже усього періоду існування
 античної Ольвії виключно для відправлення поховальнопоминальних та пов’язаних з ними обрядів, зокрема у
 римській час. Саме для цього періоду тут зафіксовано максимальну щільність та кількість поховальних
 об’єктів у порівнянні з попередніми періодами та велику
 кількість їх типів. Тому виникла необхідність залучення
 до наукового обігу нового значного масиву археологічного
 матеріалу. На раскопе Ольвии в 2010—2019 гг. широкими площадями исследовался новый участок, получивший название
 раскоп «Ориент» по названию ближайшего репера. Были установлены специфические особенности этого участка, который использовался для совершения погребений с середины VI в. до н. э. до начала III в. н. э. В связи с этим
 актуальным стало обобщение полученных результатов и введение в научный оборот находок римского периода.
 Всего в процессе исследования вскрыто 1064 м2
 . Средняя глубина составила 1,0—1,1 м от современной дневной поверхности. Стратиграфия раскопа проста: сверху залегает слой дерна и гумуса толщиной до 0,2 м, ниже лежит слой светлой (темно-желтой) супеси с различными примесями, а под ним — слой предматерикового суглинка
 рыжего цвета с отдельными включениями «белоглазки». На этой площади было обнаружено 70 разновременных
 погребений различных типов, а также 62 других объекта, связанных с погребально-поминальной традицией.
 К периоду Рима относятся 24 погребения и 10 других объектов. Выделено 8 типов погребальных конструкций.
 На основе этого сделаны следующие выводы. В римский период на исследуемой площади появляются редкие
 типы погребальных конструкций в количестве большем, чем на остальной территории некрополя. Сохраняется
 отсутствие единообразия в планировке и направлении погребений. Для мемориальных объектов характерно полное отсутствие надгробий, известных на ольвийском некрополе римского времени. At the excavation site in Olbia in 2010—2019 a new sector was investigated in wide areas, which was called the «Orient» after
 the name of the nearest benchmark. The specific features of this site were established, which was used for burials from the
 middle of the VI c. BC before the beginning of the III c. AD. In this regard, the generalization of the results obtained has
 become relevant, as well as the introduction of finds from the Roman period into the scientific circulation.
 In total, 1064 m2
 were uncovered during the research. The average depth was 1,0—1,1 m from the modern surface. The
 stratigraphy of the excavation is simple: a layer of turf and humus up to 0,2 m thick lies on top, below there is a layer of light
 (dark yellow) sandy loam with various impurities, and under it is a layer of red-colored pre-continental loam with separate
 inclusions of «white-eye». In this area, 70 burials of various types of different time periods were discovered, as well as 62
 other objects associated with the funeral and memorial tradition.
 24 burials and ten other objects are dated by the Roman period. Eight types of burial structures have been identified.
 Based on this, the following conclusions were identified. In the Roman period, rare types of burial structures appeared in the
 area under study, in number greater than in the rest of the necropolis. There is a lack of uniformity in the layout and direction
 of burials. The memorial sites are characterized by the complete absence of gravestones known at Olbian necropolis of the
 Roman period. uk Інститут археології НАН України Археологія Статтi Новi матерiали з розкопа "Орiєнт" некрополя Ольвiї Новые материалы с раскопа «Ориент» некрополя Ольвии New Materials from Excavation 'Orient' at Olbian Necropolis Article published earlier |
| spellingShingle | Новi матерiали з розкопа "Орiєнт" некрополя Ольвiї Івченко, А.В. Статтi |
| title | Новi матерiали з розкопа "Орiєнт" некрополя Ольвiї |
| title_alt | Новые материалы с раскопа «Ориент» некрополя Ольвии New Materials from Excavation 'Orient' at Olbian Necropolis |
| title_full | Новi матерiали з розкопа "Орiєнт" некрополя Ольвiї |
| title_fullStr | Новi матерiали з розкопа "Орiєнт" некрополя Ольвiї |
| title_full_unstemmed | Новi матерiали з розкопа "Орiєнт" некрополя Ольвiї |
| title_short | Новi матерiали з розкопа "Орiєнт" некрополя Ольвiї |
| title_sort | новi матерiали з розкопа "орiєнт" некрополя ольвiї |
| topic | Статтi |
| topic_facet | Статтi |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/196008 |
| work_keys_str_mv | AT ívčenkoav novimaterializrozkopaoriêntnekropolâolʹvií AT ívčenkoav novyematerialysraskopaorientnekropolâolʹvii AT ívčenkoav newmaterialsfromexcavationorientatolbiannecropolis |