Архiтекутурна теракота з Ольвiї за розкопками 1920-х рр.

Статтю присвячено публікації колекції архітектурної теракоти, що походить з розкопок Ольвії у другій половині 1920-х рр. та зберігається в Миколаївському краєзнавчому музеї «Старофлотські казарми». Більшість колекції складають декоративні деталі, що прикрашали житлові будинки раннь...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Археологія
Дата:	2021
Автори:	Буйських, А.В., Гаркуша, Н.М., Чепкасова, М.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2021
Теми:	Публiкацiї археологiчного матерiалу
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/196012
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Архiтекутурна теракота з Ольвiї за розкопками 1920-х рр. / А.В. Буйських, Н.М. Гаркуша, М.І. Чепкасова // Археологія. — 2021. — №. 1. — С. 96–107. — Бібліогр.: 33 назв. — укр

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860023478483156992
author	Буйських, А.В. Гаркуша, Н.М. Чепкасова, М.І.
author_facet	Буйських, А.В. Гаркуша, Н.М. Чепкасова, М.І.
citation_txt	Архiтекутурна теракота з Ольвiї за розкопками 1920-х рр. / А.В. Буйських, Н.М. Гаркуша, М.І. Чепкасова // Археологія. — 2021. — №. 1. — С. 96–107. — Бібліогр.: 33 назв. — укр
collection	DSpace DC
container_title	Археологія
description	Статтю присвячено публікації колекції архітектурної теракоти, що походить з розкопок Ольвії у другій половині 1920-х рр. та зберігається в Миколаївському краєзнавчому музеї «Старофлотські казарми». Більшість колекції складають декоративні деталі, що прикрашали житлові будинки ранньоелліністичного часу. Сучасні дані дають підстави стверджувати, що такі деталі виготовлялися не в Ольвії, як вважалося раніше, а належали імпорту із західнопонтійських полісів, Месамбрії та Аполлонії Понтійської. Статья посвящена введению в научный оборот коллекции терракотовых архитектурных деталей, происходящих из раскопок Верхнего города Ольвии во второй половине 1920-х гг. Археологические исследования проводились Научным советом при Всеукраинской Академии наук по плану, предложенному Б. В. Фармаковским после возобновления раскопок Ольвии в 1924 г. Две из деталей, фрагменты полихромных сим позднеархаического времени, скорее всего, имели отношение к культовым монументальным сооружениям Западного теменоса и были найдены в слое его разрушения. Остальные детали найдены при раскопках жилых домов в центральной (раскопы А, Г, Д) и северо-восточной части города (раскоп И). Это фрагменты черепицы с фронтальными карнизами (eaves tiles), фасадные части которых украшены рельефными орнаментами двух вариантов — ионийским киматием с жемчужником (Ionian cyma with pearls) и меандром, в метопах которого размещены буквы или четырех- и восьмилепестковые пальметты в форме звезд. К категории черепицы относится лицевой пятиугольный антефикс (pentagonal antefix) с рельефным изображением маски Афины в шлеме и половинными цветами лотосов по бокам. Обнаружены также фрагменты водосточных желобов (симы — simas) — фасадная часть с маской сатира и водомет (water-supply), оформленный в виде головы льва с открытой пастью. Керамические архитектурные детали, служившие украшением и являвшиеся составной частью перекрытия крыш жилых домов, получили широкое распространение в Ольвии во второй половине IV—III в. до н. э. Такие детали известны также практически во всех античных центрах Западного Причерноморья. Современные керамологические исследования аналогичной архитектурной терракоты из Месамбрии и Аполлонии Понтийской определили ее местное производство. Полученные данные позволили откорректировать не только информацию о ремесленном производстве в Ольвии, поскольку такая черепица традиционно, вслед за И.Б. Брашинским, относилась к местному керамическому производству, но и предложить новое направление черноморской торговли керамическими строительными материалами. Другим важным для Ольвии направлением являлся импорт черепицы из Синопы. The article is devoted to the introduction into scientific circulation of a collection of terracotta architectural details from the excavations of the Upper City of Olbia in the second half of the 1920-ies. Archaeological research was conducted by the Scientific Council of the All-Ukrainian Academy of Sciences according to the plan proposed by B. V. Farmakovskyi after the resumption of excavations in Olbia in 1924. Two of the details, fragments of polychrome simas of the Late Archaic period, most likely were related to the cult monumental structures of the Western Temenos and were found in the layer of its destruction. The remaining details were found during excavations of residential houses in the central (excavation sites A, H, D) and north-eastern part of the city (excavation site I). These are fragments of eaves tiles, the facades of which are decorated with embossed ornaments of two variants — Ionian cyma with pearls and meander, in the metopes of which are placed letters or four- and eight-petalled palmettes. The tile category includes a pentagonal antefix with a relief image of an Athena mask in a helmet and half lotus flowers on the sides. Fragments of gutters (simas) — a facade with a Satire mask and a water-supply decorated in the shape of a lion’s head with an open mouth were also found. Ceramic architectural details, which served as decoration and were an integral part of the roof of residential buildings, became widespread in Olbia in the second half of the IV—III c. BC. Such details are also known in almost all ancient centers of the Western Black Sea coast. Modern ceramic studies of similar architectural terracotta from Messambria and Apollonia Pontica have determined its local production. The obtained data allowed correcting not only the information on handicraft production in Olbia, as such a tile is traditionally, after the opinion of I. B. Brashynskyi, belonged to the local ceramic production, but also to offer a new direction of the Black Sea trade in ceramic building materials. Another important area for Olbia was the tiles import from Sinop.
first_indexed	2025-12-07T16:48:47Z
format	Article
fulltext	ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 196 © А. В. БУЙСЬКИХ, Н. М. ГАРКУША, М. І. ЧЕПКАСОВА, 2021 * БУЙСЬКИХ Алла Валеріївна — доктор історичних наук, заступник директора Інституту археології НАН України, orcID 0000-0001-7233-1288, abujskikh@ ukr.net ГАРКУША Наталія Михайлівна — старший науко- вий співробітник науково-експозиційного відділу Миколаївського обласного краєзнавчого музею, muzejkraeznavcij@gmail.com ЧЕПКАСОВА Марина Іванівна — старший науковий співробітник відділу фондів Миколаївського облас- ного краєзнавчого музею, muzejkraeznavcij@gmail.com А. В. Буйських, Н. М. Гаркуша, М. I. Чепкасова * АРХIТЕКУТУРНА ТЕРАКОТА З ОЛЬВIЇ ЗА РОЗКОПКАМИ 1920-х рр. УДК [904.3:72](477.73)-033.64 https://doi.org/10.15407/archaeologyua2021.01.096 Статтю присвячено публікації колекції архітектурної теракоти, що походить з розкопок Ольвії у другій поло- вині 1920-х рр. та зберігається в Миколаївському кра- єзнавчому музеї «Старофлотські казарми». Більшість колекції складають декоративні деталі, що прикраша- ли житлові будинки ранньоелліністичного часу. Сучасні дані дають підстави стверджувати, що такі деталі ви- готовлялися не в Ольвії, як вважалося раніше, а належа- ли імпорту із західнопонтійських полісів, Месамбрії та Аполлонії Понтійської. К л ю ч о в і с л о в а: Ольвія, Миколаївський краєзнавчий музей, архітектурна теракота, храм, житловий буди- нок. У 1921 р. влада Української РСР почала здій- снювати низку заходів, спрямованих на орга- нізацію державної охорони значних археоло- гічних пам’яток, розкопаних від початку ХХ ст. Саме тоді античне місто Ольвія та її некрополь, які у 1896, 1902—1915 рр. досліджувала експе- диція під керівництвом Б. В. Фармаковсько- го, було взято під охорону. У 1923 р. управління Головнаукою УРСР вирішило поновити дослі- дження в Ольвії, але за браком коштів, роботи розпочались лише влітку 1924 р. Для керівни- цтва поновленими розкопками Ольвії було за- прошено Б. В. Фармаковського, на той час вже професора Петроградського університету (Ка- расев 1976, с. 19—20). За його безпосередньої участі було проведено три польові сезони 1924— 1926 рр. (Дложевський 1928, с. 289 сл.; про орга- нізацію цих робіт див: Каряка 2015, с. 295 сл.). З 1925 р. у роботі експедиції приймали участь директор Миколаївського історико- археологічного музею Ф. Т. Камінський (обі- ймав цю посаду з травня 1923 по вересень 1929 рр.) та науковий співробітник Л. С. Кузнєцов (Гаркуша 2020, с. 159—161). У 1926 р. було ство- рено Державний заповідник «Ольвія» (Крапі- віна 2001, с. 9), визначна роль у його організа- ції належала Ф. Т. Камінському. Новостворе- ним заповідником опікувався Всеукраїнський Археологічний комітет (ВУАК) при Всеукраїн- ській Академії наук (ВУАН). У зв’язку з хворобою Б. В. Фармаковсько- го, у 1927 р. керівництво експедицією взяла на себе Наукова рада під головуванням С. С. Дло- жевського, голови Одеської комісії краєзнав- ства при ВУАН. Саме Наукова рада і продо- вжила розкопки Ольвії у 1927—1930 рр. у межах тієї наукової програми, що була запропонована Б. В. Фармаковським після поновлення дослі- джень (Дложевський 1930, с. 26; Карасев, Леви 1977, с. 22). Всі археологічні знахідки, що похо- дили з розкопок Ольвії у польові сезони 1927— 1930 рр., було передано на постійне зберігання до Миколаївського історико-археологічного музею, нині Миколаївський обласний краєз- навчий музей. 1 З 1927 по 1930 рр. в Ольвії було знайдено 11 виготовлених з теракоти прикрас від різнома- нітних споруд. Всі вони відносяться до кате- горії будівельної кераміки, призначалися для споруд різних категорій, як монументальних громадського призначення, так і невеликих житлових будинків. Хронологічно вони нале- жать до двох культурно-хронологічних періо- дів: пізньоархаїчного та елліністичного. Піз- ньоархаїчний період представлений фраг- ментами стічних жолобів-водогонів (сим); елліністичний — більшим розмаїттям форм, зокрема, фрагментами фасадних частин плас- ких черепиць з карнизами; фронтальним анте- 1 Ця стаття є продовженням системної наукової об- робки археологічних матеріалів з Ольвії, що зберіга- ються у Миколаївському музеї; попередні публікації див: Буйских, Чепкасова 2010, с. 81—82; Буйських, Чепкасова 2019, с. 69 сл.; Пукліна 2015, с. 208—210; Шейко, Чепкасова 2015, с. 213—216; Шейко 2020, с. 50—51; Чечуліна 2020, с. 84—87. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 1 97 фіксом, яким завершувався фасад гранчастої черепиці, що перекривала пласкі (каліптер); фрагментами стічних жолобів (сим). Два фрагмента (рис. 1: 1—2) належать жолобам-водогонам (симам) 2. Це добре відо- мий зараз в Ольвії тип теракотових архітек- турних деталей, що мав подвійне, утилітарне та декоративне призначення — прикрашав зо- вні похилі карнизи фронтонів культових мо- нументальних споруд, перш за все, храмів. Глина виробів щільна, темно-червоного від- тінку (2.5Yr 6/4-5/4), з невеликою кількістю крупних сріблястих домішок, шматочків вап- на та кварцового піску. Сими були відтисну- ти у формі та вирізнялися глибоким рельєфом. Зазвичай, по фасаду вони мали ряд опуклих ов видовженої форми з м’яким заокругленням, окантованих випуклими ремінцями; розпо- дільні стрілки між овами виступали на серед- ину їх висоти; у однієї з деталей збереглася час- тина зруйнованої плити перекриття — абаки. Фасадна частина та тильна сторона були вкри- ті щільним світло-жовтим, світло-коричневим або білим покриттям (10Yr 8/3 — 2.5Y 8/3); по лицьовій стороні зверху нанесено двоколірний розпис, який у сполученні із тлом створював трикольорову гамму. Ови були розписані аль- тернативними кольорами — червоною та чор- ною фарбами через одну; ремінці, що обрам- ляли ови та розподільні стрілки залишені у ко- льорі покриття; тло між овами пофарбовано у чорний колір. Найвідоміший аналог такої сими, майже повністю збережена деталь, була знайдена під час розкопок на пагорбі Калабак-Тепе у Міле- ті (Gerkan 1925, Abb. 11, Bl. II). Ця деталь свід- чить, що зверху ови перекривалися суцільною, трохи нахиленою абакою, а знизу, під овами, знаходилася суцільна стрічка перлів, яка мала профіль у формі напівовалу. Вся деталь була монолітною, відтиснутою у спеціальній формі. Розпис ов доповнював розпис абаки, у мілет- ській плиті — це лінія зиґзаґів та простий ме- андр, у стрічці якого в прямому та зворотному порядку розміщено квадрати з шаховим ма- люнком. Цей розпис також поєднував трико- льорову гаму із ритмічним чергуванням кольо- рів. Під овами знаходився шнур перлів, розпи- 2 Роботами 1924 р. у північній частині римської ци- таделі було знайдено фрагмент від ідентичної сими (Фармаковский 1926, рис. 18). ВУАК визначив Кра- євий Одеський музей, нині Одеський археологічний музей НАН України, місцем зберігання всіх знахідок Ольвійської експедиції під головуванням Б. В. Фар- маковського у 1924—1926 рр. (Каряка 2015, с. 295). саний трикольоровими прямокутниками, що також чергувалися. Стан відомої на сьогодні колекції архітек- турної теракоти з Ольвії свідчить, що такі сими були знайдені на багатьох ділянках Верхнього міста, які розкопувалися в різні роки. Проте, найбільша їх кількість (більше півсотні фраг- ментів) походить з розкопок Західного теме- носа (Крыжицкий, Русяева, Назарчук 2006а, с. 104—108, рис. 100—106). Більше того, саме на підставі вивчення цих знахідок вже зрозумі- ло, що сими з овами дають декілька варіантів композиції фасаду, в тому числі з рельєфним шнуром перлів під овами та над овами, під аба- кою (Крыжицкий, Русяева, Назарчук 2006а, рис. 106). Проте встановити належність мико- лаївських деталей до якогось конкретного ва- ріанту неможливо через пошкодження саме їх верхньої частини. До того ж, малюнок по абаці не був усталеним і у випадку цих деталей про нього сказати щось напевне неможливо. Поза сумнівом, що сими з Західного теме- носа, як і вся знайдена там колекція терако- тових деталей, мають відношення до декіль- кох монументальних споруд, що існували там у пізньоархаїчний час, перш за все, храмів в антах — Аполлона Ієтра та анонімного храму (Русяева 2006, с. 36—42). Стосовно миколаїв- ських деталей, то місце знахідки, принаймні, Рис. 1. Сими архаїчного часу: 1 — А-2656; 2 — А-5832 Fig. 1. Simas of the Archaic period: 1 — A-2656; 2 — A-5832 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 198 однієї з них на розкопі Ж в 1927 р. (рис. 1: 1) 3, не може підказати її прив’язку до конкретного об’єкта, якому вона могла належати. Друга ж деталь (рис. 1: 2), скоріш за все, була знайде- на на одній з ділянок (А, Г, Д), що досліджува- лися на захід від Зевсова кургану або в районі відкритого набагато пізніше Західного темено- са (Дложевський 1930, с. 31—33), і безумовно, має відношення до шару руйнування цього те- меноса 4. Взагалі, слід признати, що знахідки фраг- ментів аналогічних за конструкцією терако- тових сим відомі практично по всій терито- рії Верхнього міста. Вони також були знайде- ні Б. В. Фармаковським в 1906 р. в північній частині римської цитаделі (Скуднова 1959, с. 250—251, рис. 3), неподалік від згаданої деталі, відкритої у 1924 р. Відомі також по- одинокі знахідки таких деталей і з розкопок Б. В. Фармаковського у 1910—1911 рр. у пів- денній частині Нижнього міста, ділянка НГФ (Скуднова 1959, с. 255, рис. 8), з розкопок Л. М. Славіна другої половини 1930-х рр., 3 Розкоп Ж було закладено біля північно-західного кута городища, топографічно він належав терито- рії некрополя; розкопки тут велися в 1926—1927 рр.: Папанова 2006, с. 55. 4 На розкопі А (біля Зевсового кургану) у 1902— 1903 рр. також було знайдено теракотову архітек- турну деталь пізньоархаїчного часу з меандровим та шаховим орнаментом, яка найбільш вірогідно, має відношення до Західного теменоса (Фармаковский 1906, рис. 44). ділянка НГ 5, проте, скоріш за все, вони по- трапили сюди випадково, в результаті зсувів ґрунту по схилах з Верхнього міста. Аналогіч- ні деталі знайдені і у південно-східній части- ні цитаделі, вони мають відношення до куль- тових об’єктів Південного теменоса. Тут були також знайдені фрагменти розписної черепи- ці, що покривала храм Афродіти початку V ст. до н. е. (Буйских 2020, с. 45 сл.). Поліхромні сими, як і всі інші теракотові де- коративні деталі, близькі стилістично, імпор- тувалися до Ольвії у стислий період часу, ско- ріш за все, від останньої третини VІ по початок V ст. до н. е. Місце виробництва таких деталей становить окремий інтерес. Після відкриття А. фон Геркана в Мілеті, всі стилістично близь- кі теракотові деталі, знайдені в Ольвії, дослід- ники беззаперечно зараховували до імпорту з цього центру (Скуднова 1959, с. 251; Кобылина 1965, с. 89; Крыжицкий, Русяева, Назарчук 2006а, с. 102). Більше того, стилістично близь- кі теракотові деталі, знайдені в сусідній Істрії, сестринському полісі по відношенню до Ольвії та дочірнього поліса по відношенню до Міле- та, материнського поліса, також вважалися та- кими, що привезені саме звідти (Zimmermann 5 Цією інформацією ми завдячуємо О. О. Пукліній, НМІУ, де зберігається колекція з розкопок Ольвії 1930-х рр. Рис. 3. Черепиці з фасадними карнизами, декоровани- ми меандром: 1 — А-2634; 2 — А-4001; 3 — А-2628 Fig. 3. Tiles with facade cornices, decorated with meander: 1 — A-2634; 2 — A-4001; 3 — A-2628 Рис. 2. Черепиці з фасадними карнизами, декорова- ними овами з перлами: 1 — А-3999; 2 — А-8745; 3 — А-2633 Fig. 2. Tiles with front cornices, decorated with ovolos with pearls: 1 — A-3999; 2 — A-8745; 3 — A-2633 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 1 99 1990а, S. 228, 233). В Істрії знайдено фрагмент сими із перлами над овами, які найбільше на- ближені до тих, що знайдені на Західному теме- носі (Zimmermann 1990b, Abb. 13—14). Стиліс- тична близькість між теракотовими деталями Істрії, Ольвії та Мілета вже дозволила К. Ци- мерману говорити про існування певного сти- лістичного «койне» у архітектурному дизайні, поширеному з метрополії на колонії Західного Причорномор’я (Zimmermann 2007, S. 632). Проте, всі фрагменти з Ольвії та Істрії, а до цих центрів можна додати ще й нещодавні знахідки з Аполлонії Понтійської (Stoyanova, Damyanov 2019, fig. 1—3; Damyanov, Stoyanova 2019, cat. 46) відрізняються у дрібних деталях профілювання, попри їх загальну стилістич- ну подібність та ідентичну кольорову гамму. Крім Істрії, теракотові деталі знаходять й пев- ну низку стилістичних подібностей з анало- гічними деталями, знайденими під час дослі- джень різноманітних будівель у архітектурно- му комплексі Герайона на о. Самос (ohnesorg 2009, Taf. 9, 6—7) 6. Тому, казати остаточ- но про єдиний центр виробництва та імпор- тування таких деталей ще здається зарано, принаймні, їх могло бути декілька, оскіль- ки о. Самос не можна відкидати. Проте без- умовно слід погодитися з точкою зору про їх поширення з Південної Іонії. Саме іонійська метрополія диктувала стилістичний напрямок архітектурного дизайну для культових споруд, що зводилися у полісах Західного і Північно- Західного Причорномор’я у пізньоархаїчний час. Поширення єдиної будівельної тради- ції сприяло також розвитку морської торгів- лі будівельними матеріалами. До переліку по- лісів, у які імпортувалася будівельна кераміка з поліхромним декором, слід додати Борис- фен (Bujskikh, chistov 2018, p. 9—11, fig. 6, 8). Ще одним центром поширення аналогічного будівельного декору було панеллінське свя- тилище Ахілла на о. Левке, під час розкопок якого знайдено декілька фрагментів ідентич- них сим та інших теракотових деталей (Охот- ников, Островерхов 1993, фото 5, 2, 4). Наступна група теракотових архітектурних деталей пов’язана з приватною архітектурою житлових будинків та датується переважно ранньоелліністичним часом. Ці деталі безпо- середньо прив’язані до споруд, що досліджу- валися. Маються на увазі житлові будинки, 6 Стилістична близькість ольвійських та самоських кам’яних архітектурних деталей вже була предметом обговорення: Bujskich 2010, S. 27, 101, Taf. 117. які відкривалися на ділянках І (И) та А, Г, Д. Знайдено шість фрагментів пласкої черепи- ці коринфського типу 7 з карнизами, фасади яких дають два варіанти декору, відтиснутого у формі. Варіант 1 представлено деталями з іоній- ським киматієм — безперервною стрічкою ов із шнуром перлів, висотою по фасаду 6,6— 8,0 см (рис. 2: 1—3). Глина всіх виробів одно- рідна, неміцна, глухих червоно-коричневих тонів (2.5Yr 5/6, 10Yr 5/6) з вкрай невеликою кількістю домішок вапна та дрібного піроксе- ну. Незважаючи на ідентичну манеру опрацю- вання декору, очевидно, що всі три деталі ви- готовлено в різних формах — всі вони відріз- няються дрібними деталями опрацювання ов, стрілок, що їх розділяють, перлів та їх розпо- дільних стрілок. На час виготовлення, ран- ньоелліністичний, вказують стилістичні осо- бливості — підтрикутна форма ов, розподіль- ні стрілки видовженої ромбоподібної форми, які виступають на всю висоту між ремінцями, а також круглі бусини перлів. Всі деталі на- ріжні, мають додаткову деталь — бічні борти- ки Г-подібної форми, що фіксували каліптер, який перекривав зверху місце примикання двох пласких черепиць. Зазвичай, на фасадній частині бортика було опрацьовано рельєфний рослинний декор у вигляді горизонтального U-подібного чи пальмети або якогось іншого мотиву; такі деталі вже відомі в Ольвії (Фар- маковский 1906, рис. 42; Брашинский 1966, табл. 30, 8; 31, 3). Проте на миколаївському ек- земплярі цей елемент пошкоджено. Близькі аналогії таким деталям знайдено у Месамбрії та у деяких інших центрах Західного Причорномор’я, крім того, на одній з месамб- рійських черепиць відбите клеймо фабрикан- та або магістрата Мосха (Μόσχος) (ognenova- Marinova 1980, fig. 9—10). Останнім часом, завдяки керамологічним аналізам серії чере- пиць з Месамбрії, деякі з яких мають фасад- ні декоративні оздоби у вигляді ов та перлів та згадані клейма, було зроблено висновок про їх виробництво саме у цьому центрі (Kovachev et al. 2011, p. 206 ff.; Stoyanova, Lozanov 2011, p. 258). Зазначимо, що певну плутанину у вирішен- ня цього питання додала ще й та обставина, що ім’я Мосха відоме не лише у Месамбрії, а й у ольвійській нумізматиці ранньоеллініс- тичного часу. Саме через це П. О. Кариш- 7 Про черепицю коринфського типу див.: Hellmann 2002, p. 298, fig. 402. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 1100 ковський вважав керамічні клейма на чере- пиці з ім’ям Мосха ольвійською продукцією (Карышковский 1956, с. 70—73). Тому знахід- ки таких клейм в Месамбрії та наявність імені Мосха в месамбрійській просопографії також використовувалися як аргумент на користь не лише місцевого ольвійського, а й месамбрій- ського виробництва черепиці з аналогічним фасадним декором (ognenova-Marinova 1980, р. 153—154). Наразі ж відомо, що таке ім’я діс- тало поширення не лише в Ольвії та Месамб- рії, а й у Істрії, Одессосі, Візантії та загалом, у різних центрах Македонії (LGPn IV, р. 240). Саме тому факт існування ольвійського магі- страта з таким ім’ям ще не означає, що в Оль- вії він наглядав за виробництвом черепиці з архітектурним декором — факт місцевого ке- рамічного виробництва має бути доведений іншим способом, зокрема керамологічними дослідженнями. Крім того, вивчення відпо- відної колекції з Істрії дало змогу висловити пропозицію, що і серед ольвійських взірців можуть бути не лише такі, що належать міс- цевому виробництву, а також імпорту з Си- нопи та Гераклеї Понтійської (Zimmermann 1994, S. 229). Тому не дивно, що у публікації матеріалів Західного теменоса автори не на- полягають на суто ольвійському виробництві такої черепиці та згадуюсь всі відомі їм вер- сії (Крыжицкий, Русяева, Назарчук 2006б, с. 115, посилання 122). Варіант 2 представлено деталями з безпе- рервною стрічкою рельєфного меандру, висо- тою по фасаду 5,5—7,0 см (рис. 3: 1—3). Гли- на у всіх виробів має червоно-коричневі тони (2.5Yr 6/6, 5Yr 5/6-6/6); у всіх виробів варію- ється кількість вапнякових часточок та пірок- сену. В одному випадку фасад має зовнішнє покриття світлою рідкою глиною, в іншому — щільною та яскравою червоно-коричневою фарбою. Слід зазначити, що, незважаючи на стандартизований декор у вигляді подвійного меандра, в метопах всіх трьох деталей розміще- но різні мотиви. Це літери давньогрецького ал- фавіту, часто ретроградні (рис. 3: 2), або роз- етки у формі зірки, чотири- (рис. 3: 1) та вось- мипелюсткові (рис. 3: 3). Розмаїття глиняного тіста та манери змалювання окремих декора- тивних мотивів свідчить, скоріш за все, про різні виробничі центри. Одна з деталей наріж- на, має бічний бортик Г-подібної форми, що фіксував каліптер. Як і черепиці попереднього варіанту, че- репиці з меандровим фасадним декором до- бре відомі в ольвійській колекції, зокрема, такі фрагменти були відкриті під час розко- пок житлового будинку з мозаїчним андро- ном на ділянці А біля Зевсова кургану (Фар- маковский 1906, рис. 39—40). В Ольвії відо- ма навіть ціла форма, завширшки 55,2 см 8 (Брашинский 1966, с. 40, табл. 30, 10—11; 31, 1, 4). Фрагменти таких деталей знайдені се- ред елліністичних матеріалів Західного теме- носу (Крыжицкий, Русяева, Назарчук 2006б, с. 114—115, рис. 120, 1—4; 121, 1—2). Як і у ви- падку з черепицями, що мали оздоблення іо- нійським киматієм, черепиці з меандровими карнизами, за І. Б. Брашинським, відноси- лися до місцевого ольвійського виробництва. Проте в цьому випадку ситуація із їх сучасною атрибуцією видається складнішою. Справа в тому, що черепиці із меандровим декором фа- садних частин широко відомі не лише в захід- ному Причорноморському регіоні, а й у цен- трах північно-східного узбережжя Середзем- ного моря — в Асосі, Пергамі, Прієні, о. Хіос та низці інших 9. Тому питання про місце їх виробництва не вирішується на користь лише одного центру. Перш за все, слід зазначити, що точка зору І. Б. Брашинського про їх виробництво в Оль- вії, як і у випадку із згаданими вище черепи- цями з іонійським киматієм, підтримана Л. Огнєновою-Мариновою (Брашинский 1966, с. 38; ognenova-Marinova 1980, р. 153—154, fig. 11—24), вже мають історіографічну цін- ність. На різноманітний склад глини, з якої вироблено такі деталі, дослідники давно звер- нули увагу, більше того, візуальна подібність до глини, характерної для керамічної продук- ції Гераклеї Понтійської, дала змогу навіть ви- ділити окремий «гераклейський» тип таких виробів. На західнопонтійські центри вироб- ництва, передовсім Месамбрію та, ймовірно, Аполлонію Понтійську, де вони також знайде- ні, вказують сучасні керамологічні досліджен- ня (Kovachev et al. 2011, p. 206—230; Stoyanova, Damyanov 2019, р. 199—200, fig. 18, a—b). Слід, проте, зазначити, що і цей висновок не здаєть- ся остаточним, оскільки один з миколаївських фрагментів (рис. 3: 1) вкрито червоною фар- бою, характерною, зазвичай, для синхронної синопської керамічної продукції. Тому, мож- 8 Загальна кількість таких фрагментів в Ольвії сягає, за приблизними підрахунками, не менше півсотні. Для порівняння — в Істрії колекція черепиці з таким декором налічує 31 фрагмент: Zimmermann 1994, S. 221. 9 Детальнішу інформацію про місця знахідок подібної черепиці див: Zimmermann 1994, S. 227. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 1 101 Рис. 4. П’ятикутний антефікс із зображенням Афіни в шоло- мі: А-2692 Fig. 4. Pentagonal antefix with the image of Athena in a helmet: A-2692 ливо, вироби з західного узбережжя Чорного моря, виходячи з їх популярності, могли імі- туватися в іншому регіоні. Звісно, таке припу- щення потребує відповідного доказу. Пласкі черепиці коринфського типу пере- кривалися, зазвичай, п’ятикутними (пентаго- нальними) каліптерами, що закінчувалися по фасадах фігурними антефіксами з різноманіт- ними рельєфними зображеннями. У миколаїв- ський колекції п’ятикутний антефікс (рис. 4) містить зображення маски Афіни у шоломі. У різні боки від маски відходять гнучкі пагони- вусики, які з боків закінчуються вертикаль- ними половинними квітами лотосів. Глина виробу неміцна, жовтувато-червоних тонів (5Yr 6/6), з лакунами, з дрібними часточка- ми вапна та піроксеном, кількість яких незна- чна; тильна сторона опрацьована неохайно, із слідами пальців. Лицьова та тильна поверх- ні вкриті суцільною червоною, проте неміц- ною фарбою. Таке покриття може вказувати на синопське походження. Проте зараз фар- бове покриття не вважається надійним інди- катором синопського виробництва, оскільки перевага у вирішенні цього питання надаєть- ся керамологічним аналізам (Stoyanova 2010, р. 450). Слід зазначити, що значна кількість таких п’ятикутних антефіксів та тих, що містили інші зображення (пальмети), дістали значне поши- рення в Ольвії, причому вони походять в осно- вному з розкопок житлових комплексів; зокре- ма миколаївський антефікс знайдено в 1927 р. під час розкопок житлових кварталів на ділян- ках І (И), А, Г та Д. Ідентичні антефікси було знайдено під час розкопок житлового будинку НГФ-2 в Нижньому місті (Фармаковский 1913, рис. 85) та житлового кварталу в північній час- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 1102 тині Нижнього міста (НГС) 10; такі антефікс зна- йдено під час розкопок північної частини рим- ської цитаделі (Фармаковский 1908, рис. 30) будівель біля агори (Брашинский 1966, рис. 30: 3) та у північно-західній частині Верхнього міс- та (Крыжицкий 1993, рис. 24, 2—3). П’ятикутні антефікси з зображенням одинадцятипелюст- кової пальмети та напівпальмет з боків похо- дять з розкопок згаданого елліністичного жит- лового будинку на ділянці А біля Зевсового кур- гану (Фармаковский 1906, рис. 43); центральної частини Верхнього міста (Брашинский 1966, рис. 30, 4; 31, 1); аналогічний антефікс відкри- то під час досліджень Центрального кварталу в 1955 р. під керівництвом Л. М. Славіна 11; анте- фікс з зображенням дев’ятипелюсткової паль- мети з бічними вусиками-пагонами знайдено під час розкопок елліністичного культурного шару на Західному теменосі (Крыжицкий, Ру- сяева, Назарчук 2006б, рис. 122, 1). Колекція Істрії також містить декілька п’ятикутних антефіксів з зображенням одинад- цятипелюсткової пальмети та напівпальмет з боків (Zimmermann 2014, Abb. 18—19); антефікс з дев’ятипелюстковою пальметою походить з Аполлонії (Stoyanova, Damyanov 2019, fig. 17). П’ятикутні антефікси, в тому числі з зображен- ням Афіни з «патетичним», на думку автора пу- блікації, виразом обличчя, знайдено в Месамбрії (ognenova-Marinova 1980, р. 121—126, fig. 25— 34), де їх, як і вказані вище пласкі черепиці, від- 10 Зберігається в Наукових фондах НІАЗ «Ольвія» НАН України, О-86/НГС/38. Такий само фрагмен- тований антефікс відомий в колекції Херсонського обласного краєзнавчого музею, ХКМ-а-8992 (Абіку- лова, Лопушинський, Сікоза 2015, с. 8, № 2). 11 Зберігається в Археологічному музеї ІА НАН Украї- ни, МА 1139/5271. носили до місцевого керамічного виробництва. Сучасні керамологічні дослідження виробів з Месамбрії та Аполлонії не оминули і ці вироби, через що їх місцеве месамбрійське виробництво також стверджується зараз з високою долею ві- рогідності (Kovachev et al. 2011, p. 207, 230—231; Stoyanova, Damyanov 2019, р. 199—200). Крім черепиці, в миколаївський колекції зберігаються фрагменти керамічних водого- нів. Це фрагмент жолобу з рельєфним фасад- ним зображенням маски сатира (рис. 5). Глина нещільна, жовтувато-коричневих тонів (7.5Yr 5/6-6/6), з дрібними часточками кварцу, вапна та піроксену; лицьова сторона вкрита рідкою глиною світлого тону. Крім сатирів, в Ольвії знайдено фрагменти сим з зображенням масок Медузи (Славін 1963, рис. 22; Крыжицкий, Ру- сяева, Назарчук 2006б, рис. 123, 1; Крыжицкий 1993, рис. 24, 1). Цей тип теракотових деталей дістав надзвичайно широку популярність в Месамбрії, з колекції якої походять численні як фрагментовані, так і цілі деталі (ognenova- Marinova 1980, р. 130—145, fig. 37—64). Міс- цеве виробництво таких деталей було також доведено керамологічними дослідженнями (Kovachev et al. 2011, p. 230—231). З водогонами типологічно пов’язані рельєф- ні маски у вигляді передніх частин голів левів з розкритими пащами. Нижня частина такої маски, що зберігається у миколаївській колек- ції (рис. 6), походить з розкопок ділянки А, де Рис. 6. Фрагментований водогін у вигляді рельєфної маски лева: А-2654 Fig. 6. Fragmented water-supply in the shape of a relief mask of a lion: A-2654 Рис. 5. Частина сими з зображенням маски сатира: А-2694 Fig. 5. Part of the sima with the image of a Satire mask: A-2694 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 1 103 досліджувалися житлові будинки елліністично- го часу. Глина виробу нещільна, характерного світлого тону (10Yr 6/6-7/6) із значною кіль- кістю чорних часточок піроксену та зовсім не- значними домішками часточок вапна, по по- верхні вкрита обмазкою з рідкої глини. Навіть візуальні характеристики глини видають вироб- ництво Синопи, відомого на весь Понтійський регіон центру, що спеціалізувався на виробни- цтві та торгівлі керамічними будівельними ма- теріалами. Синопські водогони вже добре відо- мі у ольвійській керамічній колекції. Декілька фрагментів походить з розкопок 1938 р. під ке- рівництвом Л. М. Славіна 12; вони знайдені на Західному теменосі (Крыжицкий, Русяева, На- зарчук 2006б, рис. 123, 2). У Синопі знахідки ке- рамічних водогонів у формі лев’ячих морд до- бре відомі, причому їх відтиснуто у різних фор- мах (Billot 2010, cat. 6—12). Завершуючи вивчення теракотових архітек- турних деталей з розкопок Ольвії у другій по- ловині 1920-х рр., незважаючи на їх обмеже- ну кількість, можна дійти декілька важливих висновків. Всі вони мають безпосереднє від- ношення до актуального питання про місцеве керамічне виробництво та торгівлю кераміч- ними будівельними матеріалами у ранньоеллі- ністичний час. Адже традиційно, за І. Б. Бра- шинським, теракотові деталі (карнизи з ре- льєфними зображеннями, антефікси, сими з рельєфними масками) відносилися до місцевої гончарної продукції (Брашинский 1966, с. 38— 40). Проте, згідно новітніх даних, виявляєть- ся, що майже всі висновки І. Б. Брашинсько- го щодо місцевого ольвійського виробництва черепиці з архітектурним декором, мають бути відкориговані. З огляду на значну кількість знахідок си- нопських клейм на черепицях, що датуються другою половиною IV — початком III ст. до н. е., зрозуміло, що Ольвія інтенсивно імпор- тувала будівельні матеріали з Синопи 13. Тому 12 Зберігаються у Наукових фондах НІАЗ «Ольвія» НАН України, О-38/3630, О-38/3631. 13 На жаль, ольвійська колекція синопських черепич- них клейм (разом із амфорними) ще й досі не опублі- кована. Вкрай попередні порівняльні висновки мож- на робити, базуючись лише на власних багаторічних польових спостереженнях одного з авторів цієї статті. Лише після такої роботи можна буде порівнювати ін- тенсивність синопського імпорту до Ольвії з західно- понтійськими та іншими чорноморськими полісами. Проте, вже відомо, що в Месамбрії та Аполлонії си- нопський імпорт був лімітованим, що й підштовхну- ло розвиток місцевого виробництва будівельних ма- теріалів у цих полісах (Stoyanova 2010, р. 453). й імпорт теракотових архітектурних деталей з Синопи до Ольвії також відомий, принай- мні йдеться про такий, що можна встанови- ти за візуальними характеристика глиняно- го тіста. Зрозуміло також, що Синопа не була єдиним центром, з якого до Ольвії імпорту- вали будівельну кераміку. Новітні керамоло- гічні дослідження дають змогу стверджува- ти, що паралельно Ольвія імпортувала значну кількість черепиці та архітектурної теракоти ще й із західнопонтійських полісів, Месамб- рії та, ймовірно, Аполлонії Понтійської. Цей цікавий висновок коригує відомі дотепер уяв- лення про морську торгівлю в Чорноморсько- му басейні у ранньоелліністичний час. Крім того, цей висновок вносить корективи у су- часні знання про розвиток місцевого гончар- ного виробництва безпосередньо в самій Оль- вії, яке, на наш погляд, не виглядає настільки розвинутим, як вважалося раніше, оскільки потреби населення у будівельній кераміці по- кривалися за рахунок інтенсивних торгівель- них зв’язків з полісами Південного та Захід- ного Понту. Абікулова, М. І., Лопушинський, А. І., Сікоза, Д. М. 2015. Антична колекція Херсонського краєзнавчого музею. Херсон: Айлант. Брашинский, И. В. 1966. Ольвия. В: И. Б. Зеест (ред.). Ке- рамическое производство и античные керамические строительные материалы. Свод археологических ис- точников, Г 1-20. Москва: Наука, с. 36-45. Буйских, А. В. 2020. Черепица и архитектурная терра- кота храма Афродиты в Ольвии. В: А. В. Буйських, Н. О. Сон (ред.). Від античності до християнства. Київ: ІА НАНУ, с. 45-60. Буйских, А. В., Чепкасова, М. И. 2010. Коллекция восточ- ногреческой и коринфской керамики из Ольвии в собрании Николаевского областного краеведческо- го музея (общая характеристика). В: Історія. Етно- графія. Культура. Нові дослідження. VIII Миколаїв- ська краєзнавча конференція. Миколаїв, с. 81-82. Буйських, А. В., Чепкасова, М. І. 2019. Самоський килік із колекції Миколаївського краєзнавчого музею «Ста- рофлотські казарми». Археологія, 1, с. 69-74. Гаркуша, Н. 2020. Камінський Феодосій Тимофійович. В: Українські археологи крізь епохи. Дослідження Сте- пового Побужжя. Миколаїв, с. 158-163. Дложевський, С. 1928. Про археологічні розкопки в Ольбії в р.р. 1924, 1925 і 1926. Східний світ, 3-4, с. 289-294. Дложевський, С. 1930. Ольбія (Хроніка досліджень та їх наслідки), Записки Українського Наукового Товари- ства, 34. Збірник Полудневої України. Київ, с. 7-37. Інститут рукопису НБУВ, ф. Х, спр. 15293-15294, верстка. Карасев, А. Н. 1976. Б. В. Фармаковский и Ольвия. В: Н. И. Сокольский и др. (ред.). Художественная культура и археология античного мира. Москва: Наука, с. 13-21. Карасев, А. Н., Леви, Е. И. 1976. Исследования Ольвии после Б. В. Фармаковского (1927—1970 гг.). В: Н. И. Сокольский и др. (ред.). Художественная культура и археология античного мира. Москва: Наука, с. 22-45. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 1104 Карышковский, П. О. 1956. О классификации сереб- ряных статеров Ольвии IV в. до н.э. Краткие сооб- щения Института истории материальной культуры, 66, с. 69-77. Каряка, О. 2015. Діяльність Всеукраїнського Археологіч- ного Комітету з організації робіт Ольвійської експе- диції за часів Бориса Володимировича Фармаков- ського, Матеріали і дослідження з археології Прикар- паття і Волині, 16, с. 295-306. Кобылина, М. М. 1965. Милет. Москва: Наука. Крапівіна, В. В. 2001. Ольвія: проблеми охорони та архео- логічні дослідження, Археологія, 4, с. 9-19. Крыжицкий, С. Д. 1993. Архитектура античных госу дарств Северного Причерноморья. Киев: Наукова думка. Крыжицкий, С. Д., Русяева, А. С., Назарчук, В. И. 2006а. Архитектурная терракота VI—V вв. В: А. И. Айбабин и др. (ред.). Древнейший теменос Ольвии Понтийской. МАИЭТ, Suppl. 2. Симферополь, с. 110-114. Крыжицкий, С. Д., Русяева, А. С., Назарчук, В. И. 2006б. Архитектурная терракота эллинистического време- ни. В: А. И. Айбабин и др. (ред.). Древнейший теме- нос Ольвии Понтийской. МАИЭТ, Suppl. 2. Симферо- поль, с. 114-116. Охотников, С. Б., Островерхов, А. С. 1993. Святилище Ахилла на острове Левке (Змеином). Киев: Наукова думка. Папанова, В. А. 2006. Урочище Сто Могил (некрополь Оль- вии Понтийской). Київ: Знання України. Пуклина, О. О. 2015. Скляний посуд з Ольвії в збірці Ми- колаївського обласного краєзнавчого музею «Старо- флотські казарми». В: ІХ Миколаївська обласна крає- знавча конференція. Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження. Миколаїв, с. 208-210. Русяева, А. С. 2006. Строительные остатки храмов. В: А. И. Айбабин и др. (ред.). Древнейший теменос Оль- вии Понтийской. МАИЭТ, Suppl. 2. Симферополь, с. 32-42. Славін, Л. М. 1963. Західна сторона ольвійської агори. Ар- хеологія, XV, с. 71-94. Скуднова, В. М. 1959. Из неизданных материалов Ольвии VI—V вв. до н. э. Советская археология, XXIX—XXX, с. 248-262. Фармаковский, Б. В. 1908. Раскопки в Ольвии. Отчет Ар- хеологической комиссии за 1905 год. СПб., с. 1-35. Фармаковский, Б. В. 1906. Раскопки в Ольвии в 1902— 1903. Известия Археологической комиссии, 13. СПб. Фармаковский, Б. В. 1913. Раскопки в Ольвии. Отчет Археологической комиссии за 1909—1910 гг. СПб, с. 1-105. Фармаковский, Б. В. 1926. Отчет о раскопках в Ольвии в 1924 году. Сообщения Государственной академии исто- рии материальной культуры, І. Ленинград, с. 143-163. Чечуліна, І. 2020. Антична чорнолакова кераміка з експо- зиції Миколаївського обласного краєзнавчого му- зею. В: Матеріали ІІІ Міжнародної археологічної кон- ференції «Ольвійський форум» (до 70-річчя з дня наро- дження В. В. Крапівіної). Миколаїв, с. 84-87. Шейко, І. 2020. Антична латерна з поселення на о. Бере- зань. В: Матеріали ІІІ Міжнародної археологічної кон- ференції «Ольвійський форум» (до 70-річчя з дня наро- дження В. В. Крапівіної). Миколаїв, с. 50-51. Шейко, І. М., Чепкасова, М. І. 2015. Античні світильники у зібранні Миколаївського обласного краєзнавчого музею. В: ІХ Миколаївська обласна краєзнавча кон- ференція. Історія. Етнографія. Культура. Нові дослі- дження. Миколаїв, с. 213-216. Billot, M.-F. 2010. Terres cuites architecturales de Sinope de l’époque archaїque à l’époque hellénistique. Ancient Civilizations from Scythia to Siberia, 16, p. 217-359. Bujskich, A. 2010. Die antiken Architekturformen im Nördlichen Schwarzmeergebiet. Herkunft und Entwicklung. Archäo- logische Forschungen, 26. Wiesbaden: reichert. Bujskikh, A., chistov, D., 2018. Architectural Details and Monu mental Buildings at Borysthenes. Caiete ARA 9, p. 5-22. Harkusha, n. 2020. Kaminskii Feodosii Tymofijovich, in: Ukrainski arkheology kriz epokhy. Doslidzhennya Stepovogo Pobuzhzhya. Mykolaiv, p. 158-163. Gerkan, A. V. 1925. Kalabaktepe, Athenatempel und Umgebung. Milet I, 8. Berlin. Damyanov, M., Stoyanova, D. 2019. Temples et autels archaïques. In: Sur les pas des archéologues. Apollonia du Pont. Collections du Louvre et des musées de Bulgarie. catalogue de l’exposition. Sofia, p. 57-63. Hellmann, M.-ch. 2002. L’architecture grecque. I. Les principes de la construction. Paris: Éd. A. et J. Picard. Kovachev, V., Stoyanov, T., Stanimirova, Ts., Stoyanova, D., Lozanov, I., Mladenov, V. 2011. Archaeometric Study of Hellenistic roof Tiles and Amphorae from Apollonia and Mesambria: An Attempt at Identifying Local Production. Patabs II, p. 203-244. ognenova-Marinova, L. 1980. Tuilles et terres cuites architecturales, in: V. Velkov (ed.), Nessebre 2. Sofia, p. 110-155. ohnesorg. A. 2009. Die Dachterrakotten aus dem Heraion von Samos, Mitteilungen des Deutschen Archäologischen Instituts, Athenische Abteilung, 124, S. 19-167. Stoyanova, D. 2010. The Importation of the roof Tiles from Sinope and Heraclea Pontica to the Western Black sea Area. ACSS 16, p. 441-465. Stoyanova, D., Lozanov, I. 2011. Tiles with Englyphic Stamps from Mesambria Pontica. Acta Musei Varnaensis VIII-2, p. 253-266. Stoyanova, D., Damyanov, M. 2019. The Palmette Antefixes in the Black Sea Area: new Evidence from Apollonia Pontica. In: H. Kaba, G. Kan Şahin, B. M. Akarsu, o. Bozoğlan (eds.). International Symposium of Sinope and Black Sea Archaeology “Ancient Sinope and the Black Sea”, Sinop, p. 195-206. Zimmermann, K. 1990а. Archaische Dachterrakotten aus Hist ria. In: n. A. Winter (ed.). Proceedings of the First Interna tional Conference on Archaic Greek Archite- ctural Terracot tas. December 2-4, 1988. Hesperia 59, 1, p. 223-233. Zimmermann, K. 1990b. Zu den Dachterrakotten griechischer Zeit aus Histria. In P. Alexandrescu, W. Schuller (Hrsg.). Histria. Eine Griechenstadt an der rumänischen Schwarzmeerküste. Xenia 25. Konstanz, S. 155-177. Zimmermann, K. 1994. Traufziegel mit reliefmäander aus dem Schwarzmeergebiet. In n. A. Winter (ed.). Proceedings of the International Conference on Greek Architectural Terracottas of the Classical and Hellenistic Periods, December 12-15, 1991. Hesperia Suppl. XXVII. Princeton, n. Jersey, p. 221-251. Zimmermann, K. 2007. Frühe Dachterrakotten aus Milet und dem Pontosgebiet. In Ju. cobet et al. (Hrsg.). Frühes Ionien eine Bestandsaufnahme. Paionion-Symposion Güzelçamli 26. September — 1. Oktober 1999, Milesische Forschungen 5. Mainz-am-rhein, S. 631-636. Zimmermann K. 2014. Palmettenantefixe aus Histria. In: Histria, histoire et archéologie en Mer Noire. Pontica XLVII, Suppl. III. S. 113-166. Надійшла 15.02.2021 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 1 105 А. В. Буйских1, Н. М. Гаркуша2, М. И. Чепкасова3 1 Доктор исторических наук, заместитель директора Института археологии НАН Украины, ORCID 0000-0001-7233-1288, abujskikh@ukr.net 2 Старший научный сотрудник научно-экспозиционного отдела Николаевского областного краеведческого музея, muzejkraeznavcij@gmail.com 3 Старший научный сотрудник отдела фондов Николаевского областного краеведческого музея, muzejkraeznavcij@gmail.com АРХИТЕКТУРНАЯ ТЕРРАКОТА ИЗ ОЛЬВИИ ПО РАСКОПКАМ 1920-х гг. Статья посвящена введению в научный оборот коллекции терракотовых архитектурных деталей, происходящих из раскопок Верхнего города Ольвии во второй половине 1920-х гг. Археологические исследования проводились Научным советом при Всеукраинской Академии наук по плану, предложенному Б. В. Фармаковским после во- зобновления раскопок Ольвии в 1924 г. Две из деталей, фрагменты полихромных сим позднеархаического вре- мени, скорее всего, имели отношение к культовым монументальным сооружениям Западного теменоса и были найдены в слое его разрушения. Остальные детали найдены при раскопках жилых домов в центральной (раскопы А, Г, Д) и северо-восточной части города (раскоп И). Это фрагменты черепицы с фронтальными карнизами (eaves tiles), фасадные части которых украшены рельефными орнаментами двух вариантов — ионийским киматием с жемчужником (Ionian cyma with pearls) и меандром, в метопах которого размещены буквы или четырех- и восьмилепестковые пальметты в форме звезд. К категории черепицы относится лицевой пятиугольный антефикс (pentagonal antefix) с рельефным изображением маски Афины в шлеме и половинными цветами лотосов по бокам. Обнаружены также фрагменты водосточных желобов (симы — simas) — фасадная часть с маской сатира и водомет (water-supply), оформленный в виде головы льва с открытой пастью. Керамические архитектурные детали, служившие украшением и являвшиеся составной частью перекрытия крыш жилых домов, получили широкое распространение в Ольвии во второй половине IV—III в. до н. э. Такие детали известны также практически во всех античных центрах Западного Причерноморья. Современные кера- мологические исследования аналогичной архитектурной терракоты из Месамбрии и Аполлонии Понтийской определили ее местное производство. Полученные данные позволили откорректировать не только информацию о ремесленном производстве в Ольвии, поскольку такая черепица традиционно, вслед за И.Б. Брашинским, отно- силась к местному керамическому производству, но и предложить новое направление черноморской торговли ке- рамическими строительными материалами. Другим важным для Ольвии направлением являлся импорт черепицы из Синопы. К л ю ч е в ы е с л о в а: Ольвия, Николаевский краеведческий музей, архитектурная терракота, храм, жилой дом. Alla V. Buiskykh1, Nataliia M. Harkusha2, Maryna I. Chepkasova3 1 Dr. Sc., Deputy Director of the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine, ORCID 0000-0001-7233-1288, abujskikh@ukr.net 2 Senior Researcher of the scientific-exposition department of the Mykolaiv Regional Local History Museum, muzejkraeznavcij@gmail.com 3 Senior Researcher of the Funds department of the Mykolaiv Regional Local History Museum, muzejkraeznavcij@gmail.com ArcHITEcTUrAL TErrAcoTTA FroM oLBIA AccorDInG To EXcAVATIonS oF THE 1920-ies The article is devoted to the introduction into scientific circulation of a collection of terracotta architectural details from the excavations of the Upper city of olbia in the second half of the 1920-ies. Archaeological research was conducted by the Scientific council of the All-Ukrainian Academy of Sciences according to the plan proposed by B. V. Farmakovskyi after the resumption of excavations in olbia in 1924. Two of the details, fragments of polychrome simas of the Late Archaic period, most likely were related to the cult monumental structures of the Western Temenos and were found in the layer of its destruction. The remaining details were found during excavations of residential houses in the central (excavation sites A, H, D) and north-eastern part of the city (excavation site I). These are fragments of eaves tiles, the facades of which are decorated with embossed ornaments of two variants — Ionian cyma with pearls and meander, in the metopes of which are placed letters or four- and eight-petalled palmettes. The tile category includes a pentagonal antefix with a relief image of an Athena mask in a helmet and half lotus flowers on the sides. Fragments of gutters (simas) — a facade with a Satire mask and a water-supply decorated in the shape of a lion’s head with an open mouth were also found. ceramic architectural details, which served as decoration and were an integral part of the roof of residential buildings, became widespread in olbia in the second half of the IV—III c. Bc. Such details are also known in almost all ancient centers of the Western Black Sea coast. Modern ceramic studies of similar architectural terracotta from Messambria and Apollonia Pontica have determined its local production. The obtained data allowed correcting not only the information on handicraft production in olbia, as such a tile is traditionally, after the opinion of I. B. Brashynskyi, belonged to the local ceramic production, but also to offer a new direction of the Black Sea trade in ceramic building materials. Another important area for olbia was the tiles import from Sinop. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 1106 K e y w o r d s: Olbia, Mykolaiv Regional Local History Museum, architectural terracotta, temple, house. References Abikulova, M. I., Lopushynskii, A. I., Sikoza, D. M. 2015. Antychna kolektsiia Khersonkoho kraeznavchoho muzeiu. Kherson: Ailant. Brashynskii, I. B. 1996. olviia. In: I. B. Zeest (ed.). Keramicheskoe proizvodstvo i antichnyie keramicheskie stroitelnyie materialy. Svod arkheologicheskikh istochnikov, G 1-20. Moskva: nauka, p. 36-45. Bujskikh, A. V. 2020. cherepitsa i arkhitekturnaia terrakota khrama Afrodity v olvii. In: A. V., Bujskikh, n. A., Son (eds.). From Antiquity to Christianity. Kyiv: IA nAnU, p. 45-60. Bujskikh, A. V., chepkasova, M. I. 2010. Kolletziia vostochgrecheskoi i korinfskoi keramiki iz olvii v sobranii nikolaevskogo oblastnogo kraevedcheskogo muzeia (obshchaia kharakteristika). In: Istoriia. Etnohrafiia. Kultura. Novi doslidzhennia. VIII Mykolaivska kraeznavcha konferentsiia. Mykolaiv, p. 81-82. Bujskikh, A. V., chepkasova, M. I. 2019. Samoskii kylik iz kollektsii Mykolaivskoho kraeznavchoho muzeiu “Staroflotski kazarmy”. Arheologia, 1, p. 69-74. Dlozhevskii, S. 1928. Pro arkheolohichni pozkopky v olbii v r.r. 1924, 1925 I 1926. Skhidnyi svit, 3-4, p. 289-294. Dlozhevskii, S. 1930. olbiia (Khronika doslidzhen ta ikh naslidky). Zapyski Ukrainskoho naukovoho Tovarystva, 34. Zbirnyk Poludnevoi Ukrainy. Kyiv, p. 7-37. Instytut rukopysu nBUV, f. X, spr. 15293-15294, verstka. Karasev, A. n. 1976. B. V. Pharmakovskii i olviia. In: n. I., Sokolskii et al. (eds). Khudozhesvennaia kultura i arkheologiia antichnogo mira. Moskva: nauka, p. 13-21. Karasev, A. n., Levi, E. I. 1976. Issledovaniia olvii posle B. V. Pharmakovskogo (1027-1970). In: n. I., Sokolskii et al. (eds). Khudozhesvennaia kultura i arkheologiia antichnogo mira. Moskva: nauka, p. 22-45. Karyshkovkii, P. o. 1956. o klassifikatsii serebrianykh staterov olvii IV v. do n. e. Kratkie soobshcheniia Instituta istorii materialnoi kultury, 66, p. 69-77. Kariaka, o. 2015. Diialnist Vseukrainskoho Arkheolohichnoho Komitetu z orhanizatsii robit olviiskoi ekspedytsii za chasiv Borysa Volodymyrovycha Pharmakovskoho, Materialy i doslidzhennia z arkheolohii Prykarpattia i Volyni, 16, p. 295-306. Kobylina, M. M. 1965. Milet. Moskva: nauka. Krapivina, V. V. 2001. olvia: problema okhorony ta arkheolohichni doslidzhennia, Arheologia 4, p. 9-19. Kryzhitskii, S. D. 1993. Arkhitektura antichnykh gosudarstv Severnogo Prichernomoria. Kyiv: naukova dumka. Kryzhitskii, S. D., rusiaeva, A. S., nazarchuk, V. I. 2006a. Arkhitekturnaia terrakota VI-V vv. In: A. I., Aibabin at al. (eds). Drevneishyi temenos Olvii Pontiiskoi. Materials in Archaeology, History and Ethnography of Tauria, Suppl. 2. Simferopol, p. 100-116. Kryzhitskii, S. D., rusiaeva, A. S., nazarchuk, V. I. 2006b. Arkhitekturnaia terrakota ellinisticheskogo vremeni. In: A. I., Aibabin at al. (eds). Drevneishyi temenos Olvii Pontiiskoi. Materials in Archaeology, History and Ethnography of Tauria, Suppl. 2. Simferopol, p. 114-116. okhotnikov, S. B., ostroverkhov, A. S. 1993. Sviatilishche Akhilla na ostrove Levke (Zmeinom). Kyiv: naukova dumka. Papanova, V. A. 2006. Urochishche Sto Mogyl (necropol Olvii Pontiiskoi). Kyiv: Znannia Ukrainy. Puklina, o. o. 2015. Sklianyi posud z olvii v zbirtsi Mykolaivskoho oblasnoho kraeznavchoho muzeiu “Staroflotski kazarmy”. IX Mykolaivska oblasna kraeznavcha konferenciia. Istoriia, Etnohrafiia. Kultura. Novi doslidzhennia. Mykolaiv, p. 208-210. rusiaeva, A.S. 2006. Stroitelnyie ostatki khramov. In: A. I., Aibabin at al. (eds). Drevneishyi temenos Olvii Pontiiskoi. Materials in Archaeology, History and Ethnography of Tauria, Suppl. 2. Simferopol, p. 32-42. Slavin, L. M. 1963. Zakhidna storona olviiskoi ahory. Arheologia, XV, p. 71-94. Skudnova, V. M. 1959. Iz neizdannykh materialov olvii VI-V vv. do n. e. Sovetskaia arkheologiia, XXIX-XXX, p. 248-262. Pharmakovskii, B. V. 1906. raskopki v olvii v 1902-1903. Izvestiia Arkheologicheskoi komissii, 13. Sankt-Petersburg. Pharmakovskii, B. V. 1908. raskopki v olvii. Otchet Arkheologicheskoi komissii za 1905 god. Sankt-Petersburg, p. 1-35. Pharmakovskii, B. V. 1913. raskopki v olvii. Otchet Arkheologicheskoi komissii za 1909-1910 gg. Sankt-Petersburg, p. 1-105. Pharmakovskii, B. V. 1926. otchet o raskopkakh v olvii v 1924 godu. Soobshcheniia Gosudarstvennoi akademii istorii materialnoi kultury, I. Leningrad, p. 143-163. chechulina, I. 2020. Antychna chornolakova keramika z ekspozitsii Mykolaiskoho oblasnoho kraeznavchoho muzeiu. In: Materialy III Mizhnarodnoi arkheolohichnoi konferentsii ‛Olviiskii forum’ (do 70-richchia z dnia narodzhenna V. V. Krapivinoi). Mykolaiv, p. 84-87. Sheiko, I. 2020. Antychna laterna z poselennia na o. Berezan. In: Materialy III Mizhnarodnoi arkheolohichnoi konferentsii ‛Olviiskii forum’ (do 70-richchia z dnia narodzhenna V. V. Krapivinoi). Mykolaiv, p. 50-51. Sheiko, I. M., chepkasova, M. I. 2015. Antychni svitylnyki u zibranni Mykolaiskoho oblasnoho kraeznavchoho muzeiu. In: IX Mykolaivska oblasna kraeznavcha konferenciia. Istoriia, Etnohrafiia. Kultura. Novi doslidzhennia. Mykolaiv, p. 213-216. Billot, M.-F. 2010. Terres cuites architecturales de Sinope de l’époque archaїque à l’époque hellénistique. Ancient Civilizations from Scythia to Siberia, 16, p. 217-359. Bujskich, A. 2010. Die antiken Architekturformen im Nördlichen Schwarzmeergebiet. Herkunft und Entwicklung. Archäologische Forschungen, 26. Wiesbaden: reichert. Bujskikh, A., chistov, D., 2018. Architectural Details and Monumental Buildings at Borysthenes. Caiete ARA 9, p. 5-22. Harkusha, n. 2020. Kaminskii Feodosii Tymofijovich, in: Ukrainski arkheology kriz epokhy. Doslidzhennya Stepovogo Pobuzhzhya. Mykolaiv, p. 158-163. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 1 107 Gerkan, A. v. 1925. Kalabaktepe, Athenatempel und Umgebung. Milet I, 8. Berlin. Damyanov, M., Stoyanova, D. 2019. Temples et autels archaïques. In: Sur les pas des archéologues. Apollonia du Pont. Collections du Louvre et des musées de Bulgarie. catalogue de l’exposition. Sofia, p. 57-63. Hellmann, M.-ch. 2002. L’architecture grecque. I. Les principes de la construction. Paris: Éd. A. et J. Picard. Kovachev, V., Stoyanov, T., Stanimirova, Ts., Stoyanova, D., Lozanov, I., Mladenov, V. 2011. Archaeometric Study of Hellenistic roof Tiles and Amphorae from Apollonia and Mesambria: An Attempt at Identifying Local Production. Patabs II, p. 203-244. ognenova-Marinova, L. 1980. Tuilles et terres cuites architecturales, in: V. Velkov (ed.), Nessebre 2. Sofia, p. 110-155. ohnesorg. A. 2009. Die Dachterrakotten aus dem Heraion von Samos, Mitteilungen des Deutschen Archäologischen Instituts, Athenische Abteilung, 124, S. 19-167. Stoyanova, D. 2010. The Importation of the roof Tiles from Sinope and Heraclea Pontica to the Western Black sea Area. ACSS 16, p. 441-465. Stoyanova, D., Lozanov, I. 2011. Tiles with Englyphic Stamps from Mesambria Pontica. Acta Musei Varnaensis VIII-2, p. 253-266. Stoyanova, D., Damyanov, M. 2019. The Palmette Antefixes in the Black Sea Area: new Evidence from Apollonia Pontica. In: H. Kaba, G. Kan Şahin, B. M. Akarsu, o. Bozoğlan (eds.). International Symposium of Sinope and Black Sea Archaeology “Ancient Sinope and the Black Sea”, Sinop, p. 195-206. Zimmermann, K. 1990а. Archaische Dachterrakotten aus Histria. In: n. A. Winter (ed.). Proceedings of the First International Conference on Archaic Greek Architectural Terracottas. December 2-4, 1988. Hesperia 59, 1, p. 223-233. Zimmermann, K. 1990b. Zu den Dachterrakotten griechischer Zeit aus Histria. In P. Alexandrescu, W. Schuller (Hrsg.). Histria. Eine Griechenstadt an der rumänischen Schwarzmeerküste. Xenia 25. Konstanz, S. 155-177. Zimmermann, K. 1994. Traufziegel mit reliefmäander aus dem Schwarzmeergebiet. In n. A. Winter (ed.). Proceedings of the International Conference on Greek Architectural Terracottas of the Classical and Hellenistic Periods, December 12-15, 1991. Hesperia Suppl. XXVII. Princeton, n. Jersey, p. 221-251. Zimmermann, K. 2007. Frühe Dachterrakotten aus Milet und dem Pontosgebiet. In Ju. cobet et al. (Hrsg.). Frühes Ionien eine Bestandsaufnahme. Paionion-Symposion Güzelçamli 26. September — 1. Oktober 1999, Milesische Forschungen 5. Mainz-am- rhein, S. 631-636. Zimmermann K. 2014. Palmettenantefixe aus Histria. In: Histria, histoire et archéologie en Mer Noire. Pontica XLVII, Suppl. III. S. 113-166.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-196012
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0235-3490
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:48:47Z
publishDate	2021
publisher	Інститут археології НАН України
record_format	dspace
spelling	Буйських, А.В. Гаркуша, Н.М. Чепкасова, М.І. 2023-12-08T18:55:32Z 2023-12-08T18:55:32Z 2021 Архiтекутурна теракота з Ольвiї за розкопками 1920-х рр. / А.В. Буйських, Н.М. Гаркуша, М.І. Чепкасова // Археологія. — 2021. — №. 1. — С. 96–107. — Бібліогр.: 33 назв. — укр 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/archaeologyua2021.01.096 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/196012 [904.3:72](477.73)-033.64 Статтю присвячено публікації колекції архітектурної теракоти, що походить з розкопок Ольвії у другій половині 1920-х рр. та зберігається в Миколаївському краєзнавчому музеї «Старофлотські казарми». Більшість колекції складають декоративні деталі, що прикрашали житлові будинки ранньоелліністичного часу. Сучасні дані дають підстави стверджувати, що такі деталі виготовлялися не в Ольвії, як вважалося раніше, а належали імпорту із західнопонтійських полісів, Месамбрії та Аполлонії Понтійської. Статья посвящена введению в научный оборот коллекции терракотовых архитектурных деталей, происходящих из раскопок Верхнего города Ольвии во второй половине 1920-х гг. Археологические исследования проводились Научным советом при Всеукраинской Академии наук по плану, предложенному Б. В. Фармаковским после возобновления раскопок Ольвии в 1924 г. Две из деталей, фрагменты полихромных сим позднеархаического времени, скорее всего, имели отношение к культовым монументальным сооружениям Западного теменоса и были найдены в слое его разрушения. Остальные детали найдены при раскопках жилых домов в центральной (раскопы А, Г, Д) и северо-восточной части города (раскоп И). Это фрагменты черепицы с фронтальными карнизами (eaves tiles), фасадные части которых украшены рельефными орнаментами двух вариантов — ионийским киматием с жемчужником (Ionian cyma with pearls) и меандром, в метопах которого размещены буквы или четырех- и восьмилепестковые пальметты в форме звезд. К категории черепицы относится лицевой пятиугольный антефикс (pentagonal antefix) с рельефным изображением маски Афины в шлеме и половинными цветами лотосов по бокам. Обнаружены также фрагменты водосточных желобов (симы — simas) — фасадная часть с маской сатира и водомет (water-supply), оформленный в виде головы льва с открытой пастью. Керамические архитектурные детали, служившие украшением и являвшиеся составной частью перекрытия крыш жилых домов, получили широкое распространение в Ольвии во второй половине IV—III в. до н. э. Такие детали известны также практически во всех античных центрах Западного Причерноморья. Современные керамологические исследования аналогичной архитектурной терракоты из Месамбрии и Аполлонии Понтийской определили ее местное производство. Полученные данные позволили откорректировать не только информацию о ремесленном производстве в Ольвии, поскольку такая черепица традиционно, вслед за И.Б. Брашинским, относилась к местному керамическому производству, но и предложить новое направление черноморской торговли керамическими строительными материалами. Другим важным для Ольвии направлением являлся импорт черепицы из Синопы. The article is devoted to the introduction into scientific circulation of a collection of terracotta architectural details from the excavations of the Upper City of Olbia in the second half of the 1920-ies. Archaeological research was conducted by the Scientific Council of the All-Ukrainian Academy of Sciences according to the plan proposed by B. V. Farmakovskyi after the resumption of excavations in Olbia in 1924. Two of the details, fragments of polychrome simas of the Late Archaic period, most likely were related to the cult monumental structures of the Western Temenos and were found in the layer of its destruction. The remaining details were found during excavations of residential houses in the central (excavation sites A, H, D) and north-eastern part of the city (excavation site I). These are fragments of eaves tiles, the facades of which are decorated with embossed ornaments of two variants — Ionian cyma with pearls and meander, in the metopes of which are placed letters or four- and eight-petalled palmettes. The tile category includes a pentagonal antefix with a relief image of an Athena mask in a helmet and half lotus flowers on the sides. Fragments of gutters (simas) — a facade with a Satire mask and a water-supply decorated in the shape of a lion’s head with an open mouth were also found. Ceramic architectural details, which served as decoration and were an integral part of the roof of residential buildings, became widespread in Olbia in the second half of the IV—III c. BC. Such details are also known in almost all ancient centers of the Western Black Sea coast. Modern ceramic studies of similar architectural terracotta from Messambria and Apollonia Pontica have determined its local production. The obtained data allowed correcting not only the information on handicraft production in Olbia, as such a tile is traditionally, after the opinion of I. B. Brashynskyi, belonged to the local ceramic production, but also to offer a new direction of the Black Sea trade in ceramic building materials. Another important area for Olbia was the tiles import from Sinop. uk Інститут археології НАН України Археологія Публiкацiї археологiчного матерiалу Архiтекутурна теракота з Ольвiї за розкопками 1920-х рр. Архитектурная терракота из Ольвии по раскопкам 1920-х гг. Architectural Terracotta from Olbia According to Excavations of the 1920s Article published earlier
spellingShingle	Архiтекутурна теракота з Ольвiї за розкопками 1920-х рр. Буйських, А.В. Гаркуша, Н.М. Чепкасова, М.І. Публiкацiї археологiчного матерiалу
title	Архiтекутурна теракота з Ольвiї за розкопками 1920-х рр.
title_alt	Архитектурная терракота из Ольвии по раскопкам 1920-х гг. Architectural Terracotta from Olbia According to Excavations of the 1920s
title_full	Архiтекутурна теракота з Ольвiї за розкопками 1920-х рр.
title_fullStr	Архiтекутурна теракота з Ольвiї за розкопками 1920-х рр.
title_full_unstemmed	Архiтекутурна теракота з Ольвiї за розкопками 1920-х рр.
title_short	Архiтекутурна теракота з Ольвiї за розкопками 1920-х рр.
title_sort	архiтекутурна теракота з ольвiї за розкопками 1920-х рр.
topic	Публiкацiї археологiчного матерiалу
topic_facet	Публiкацiї археологiчного матерiалу
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/196012
work_keys_str_mv	AT buisʹkihav arhitekuturnaterakotazolʹviízarozkopkami1920hrr AT garkušanm arhitekuturnaterakotazolʹviízarozkopkami1920hrr AT čepkasovamí arhitekuturnaterakotazolʹviízarozkopkami1920hrr AT buisʹkihav arhitekturnaâterrakotaizolʹviiporaskopkam1920hgg AT garkušanm arhitekturnaâterrakotaizolʹviiporaskopkam1920hgg AT čepkasovamí arhitekturnaâterrakotaizolʹviiporaskopkam1920hgg AT buisʹkihav architecturalterracottafromolbiaaccordingtoexcavationsofthe1920s AT garkušanm architecturalterracottafromolbiaaccordingtoexcavationsofthe1920s AT čepkasovamí architecturalterracottafromolbiaaccordingtoexcavationsofthe1920s

Архiтекутурна теракота з Ольвiї за розкопками 1920-х рр.

Репозитарії

Схожі ресурси