Iвкiвцi — новий тип пiзньозарубинецьких пам’яток Середнього Поднiпров’я
Подано стислий огляд історії досліджень та історіографії питання щодо пізньозарубинецьких пам’яток.
 На цьому тлі опубліковано матеріали з поселення й могильника Івківці, який досліджувала Дніпро-Псельська
 ранньослов’янська експедиція ІА НАН України. На основі
 порівняльного...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія |
|---|---|
| Дата: | 2021 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2021
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/196021 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Iвкiвцi — новий тип пiзньозарубинецьких пам’яток Середнього Поднiпров’я / Ю. Ю. Башкатов, Т. В. Бітковська // Археологія. — 2021. — №. 2. — С. 52–62. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859998481729454080 |
|---|---|
| author | Башкатов, Ю.Ю. Бітковська, Т.В. |
| author_facet | Башкатов, Ю.Ю. Бітковська, Т.В. |
| citation_txt | Iвкiвцi — новий тип пiзньозарубинецьких пам’яток Середнього Поднiпров’я / Ю. Ю. Башкатов, Т. В. Бітковська // Археологія. — 2021. — №. 2. — С. 52–62. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | Подано стислий огляд історії досліджень та історіографії питання щодо пізньозарубинецьких пам’яток.
На цьому тлі опубліковано матеріали з поселення й могильника Івківці, який досліджувала Дніпро-Псельська
ранньослов’янська експедиція ІА НАН України. На основі
порівняльного аналізу виділено окремий тип пам’я
Статья посвящена проблеме происхождения познезарубинецких памятников и развитию взглядов на них. Рассмотрена эволюция взглядов на зарубинецкую культуру от ее выявления до выделения отдельного позднезарубинецкого этапа.
Отдельно рассматриваются новооткрытые поселение и могильник I—II вв. н. э. возле с. Ивковцы (уроч. Троянка) Чигиринского р-на, Черкасской обл. Памятник был открыт в 2016 г. С 2017 проводятся стационарные раскопки. На данный момент одновременное изучение поселения и могильника в Среднем Поднепровье является
уникальным. Ранее подобный комплекс исследовался в 1960 гг. наЮжном Буге (Рахны). В статье дан краткий обзор
керамического комплекса поселения и могильника. Проведено сравнение с материалами классической зарубинецкой культуры Среднего Поднепровья. Дано описание основных комплексов поселения, а также погребений.
Особое внимание обращено на находки связанные с импортами. Сделаны выводы о довольно тесных контактах с соседними сарматскими племенами и вероятном наличии торговых связей с римским лимесом.
Определена хронология памятника. По находкам фибул типа «Авцисса», фрагментов амфор, сарматских
зеркал, фаянсовой бусины в виде скарабея можно определить ее в рамках второй половины I в. н. э. — первой
половины II в. н. э.
На основании полученных в результате раскопок данных и анализа известных памятников этого времени делается вывод об отличии их от типа Лютеж. По мнению авторов, имеет смысл выделение отдельной группы памятников раннеримского времени — тип Ивковцы.
In the article, the problem of the Late Zarubyntsi monuments origin and the development of their interpretation are
considered. The evolution of views on the Zarubyntsi culture from its identification to the defining the Late Zarubyntsi as a
distinct stage is examined.
The authors also study the newly discovered complex that consists of a settlement and a burial ground of the 1st—2nd
centuries AD found near Ivkivtsi village (at Troianka tract), Chyhyryn district, Cherkasy Region.
The monument was discovered at 2016. Permanent excavations have been started since 2017. Nowadays, the case when
the settlement with a connected burial ground are studied at the same time is unique for the Middle Dnieper area. Previously, a
similar complex was explored in 1960-ies in the Southern Bug region (Rakhny).In the article a brief overview of the settlement
and the burial ground ceramics collection is provided. The comparison with the materials of the Classical Zarubyntsi culture
and the Late Zarubyntsi in the Middle Dnieper region is made. Particular attention is paid to the comparison of ceramics. It is
concluded that the materialsfrom the settlement and the burial ground ofIvkivtsi have features of both the Classical Zarubyntsi
culture and its late variant. The main complexes of the settlement and the burial ground are described. Imported finds are of special importance. There were quite close contacts of local tribes with neighboring Sarmatians
according to the finds of fragments of Sarmatian mirrors and handmade ceramics. The possible trade relations with the
Roman provinces are traced by the finds of a decent number of amphorae fragments of various types, terra sigillata and
Roman type fibulae.
The chronological boundaries of the monument have been revealed. The finds of fibulae of the Aucissa type, fragments
of amphorae, Sarmatian mirrors, and a faience bead in the shape of a scarab are dated within the second half of the 1st
century AD — the first half of the 2nd century AD
On the basis of the data obtained from the excavations and the analysis of the known monuments of this period, it is
concluded that Ivkivtsi complex differs from the known Liutizh type. To the authors opinion the Ivkivtsi type should be
separated as a group of monuments of the Roman period on the studied territory.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:34:48Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 252
© Ю. Ю. Башкатов, т. в. Бітковська, 2021
* Башкатов Юрій Юрійович — молодший науко-
вий співробітник відділу археології ранніх слов’ян
інституту археології НаН України, ORCID 0000-
0002-4286-7441, juriy_bashkatov@iananu.org.ua
Бітковська тетяна володимирівна — молод-
ший науковий співробітник відділу археології ран-
ніх слов’ян інституту археології НаН України,
ORCID 0000-0002-8609-1032, allesligue@gmail.com
Ю. Ю. Башкатов, Т. В. Бiтковська *
iВкiВцi — ноВий Тип пiзньозаруБинецьких пам’яТок
Середнього поднiпроВ’я
УДк 904.4(282.247.32-197.4)“638” https://doi.org/10.15407/arheologia2021.02.052
Подано стислий огляд історії досліджень та історіо-
графії питання щодо пізньозарубинецьких пам’яток.
На цьому тлі опубліковано матеріали з поселення й мо-
гильника Івківці, який досліджувала Дніпро-Псельська
ранньослов’янська експедиція ІА НАН України. На основі
порівняльного аналізу виділено окремий тип пам’яток —
тип Івківці, що відрізняється від типу Лютіж.
К л ю ч о в і с л о в а: пізньозарубинецькі пам’ятки, тип Лю-
тіж, кераміка, фібули, сармати, Середнє Подніпров’я.
Пам’ятки зарубинецької культури займають
окреме місце в слов’янському етногенезі. На
думку переважної більшості вчених-славістів,
саме їх слід вважати найбільш обґрунтованою
початковою ланкою відліку подальшого роз-
витку майбутніх слов’янських культур. тому
розуміння походження цієї культури, її роз-
витку і трансформацій є надзвичайно важли-
вим для відтворення процесів, що відбувалися
на території України на межі ер. саме у ті часи
закладалися підвалини найбільшого в Європі
майбутнього слов’янського етносу.
Питання про належність зарубинецької ку-
ль тури слов’янам виникло практично одра-
зу після її відкриття. в. в. Хвойка, який пер-
шим дослідив могильник біля с. Зарубинці і на
його матеріалах виділив археологічну культу-
ру, вважав її автохтонною слов’янською з пев-
ними впливами латенських культур Європи
(Хвойка 1901, с. 172—190). однак майже од-
разу П. Рейнеке у своїх роботах висловив дум-
ку, що ці пам’ятки залишені внаслідок мігра-
ції східних германців (Reineke 1906, S. 42—50).
У цьому його підтримав Г. коссина (Kossina
1934, S. 163, 164). Це певною мірою знизило
цікавість радянських дослідників до вивчення
зарубинецьких старожитностей. однак перед
Другою світовою війною у м. києві і. к. са-
мойловський виявив корчуватський могиль-
ник, котрий дав набагато більше матеріалів,
ніж було відомо перед тим. Це дозволило по-
вернутись до теми походження носіїв заруби-
нецької культури. і. к. самойловський вбачав
у цих матеріалах перехідну ланку між осілим
скіфським населенням і слов’янами (само-
йловский 1947, с. 61—74). така концепція про-
існувала до 1960-х років.
У 1960—70-ті рр. дискусія щодо походжен-
ня та подальшої долі зарубинецьких пам’яток
розгорнулась із новою силою. важливим фак-
тором стало відкриття київської культури і по-
чаток активного вивчення ранньосередньовіч-
них слов’ян. У роботах П. М. третьякова за-
рубинецькі старожитності стали відправною
точкою появи пеньківської культури (напр.
третьяков 1966, с. 225—230, 259—273; 1982,
с. 57—59). Після відкриття пам’яток київського
типу в. М. Даниленко розглядав зарубинець-
ку культуру як її попередника на шляху до по-
яви колочинських старожитностей, а частину
пам’яток і—іі ст. схарактеризував як «пізньо-
зарубинецькі пам’ятки київського типу» (Да-
ниленко 1976, с. 65—69). саме ці дві концеп-
ції лягли в основу «зарубинецької» лінії розви-
тку слов’ян. Надалі такий погляд підтримали
й розвинули в своїх дослідженнях П. і. Хав-
люк (1971), Є. в. Максимов (1972; 1982),
Н. М. кравченко і Є. Л. Гороховський (1979,
с. 51—60), с. П. Пачкова (2006) та ін.
Під час накопичення знань про заруби-
нецьку культуру змінювались і погляди на її
фінальний період. Учені зауважили, що в за-
гальному масиві зарубинецьких старожитнос-
тей пам’ятки і—іі ст. мають певні відміннос-
ті від раніших. теоретичну базу під виділен-
ня їх в окрему групу розробив М. Б. Щукін,
запропонувавши терміни «постзарубинець-
кі пам’ятки» чи пам’ятки горизонту «Рахни–
Лютіж–Почеп» (за найкраще дослідженими
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 53
опорними пам’ятками) (Щукин 1979, с. 69,
74; 1986). він вважав, що в результаті серії
кризових явищ, зокрема тиску сарматів з пів-
дня, у середині і ст. н. е. класична зарубинець-
ка культура припинила своє існування. Нато-
мість з’явилися пам’ятки, пов’язані з нею по-
ходженням, які, втім, мали суттєві відмінності.
У своїй монографії дослідник зарубинецької
культури Є. в. Максимов визнавав наявність
відмінностей між пам’ятками кінця і тис. до
н. е. і пам’ятками і—іі ст. однак він не вважав
за потрібне їх виділення в окрему групу, а лише
визначав такі пам’ятки як «заключні» або «фі-
нальні» (Максимов 1982, с. 9, 10, 28—30). По-
дібних поглядів дотримувалися Л. о. Циндров-
ська (1988) та с. П. Пачкова (2006).
Дискусія отримала новий розвиток піс-
ля виходу монографії а. М. обломського та
Р. в. терпиловського, присвяченої вивченню
саме пам’яток перших століть нашої ери (об-
ломский, терпиловский 1991). Її появі пе-
редував препринт цих авторів у співпраці з
о. в. Петраускасом, у якому було сформульо-
вано інший погляд на появу пам’яток і—іі ст.
(обломский, терпиловский, Петраускас 1990).
Загалом, погоджуючись із кризою класичної
зарубинецької культури, автори дійшли ви-
сновку, що головним чинником пертурбації
стала зміна клімату на межі ер. вона спричи-
нила поступові зміни і в суспільстві, і в госпо-
дарстві населення носіїв зарубинецької куль-
тури. сукупно це призвело до появи кількох
груп пізньозарубинецьких пам’яток. На відмі-
ну від М. Б. Щукіна, ці дослідники не вважа-
ють, що старожитності і—іі ст. були «відірва-
ні» від класичних, а є їх продовженням.
У колективній монографії «Позднезаруби-
нецкие памятники на территории Украины
(вторая половина I—II вв. н. э.)» підбито під-
сумки багаторічних досліджень і сформульова-
но ознаки кризи класичної зарубинецької куль-
тури та її наслідки. У ній також зібрано інформа-
цію практично про всі відомі пізньозарубинецькі
пам’ятки, а також визначено основні їхні риси
(ред. обломский, терпиловский 2010).
Нині більшість дослідників погоджуються з
тим, що проявом кризи класичної зарубинець-
кої культури є: припинення функціонування
городищ і великих могильників середнього
Подніпров’я; відступ населення на північ, захід
і північний схід; зміна розташування поселень
з високих на перші (борові) тераси та запла-
ви; спрощення в керамічному комплексі; поя-
ва пам’яток на Південному Бузі та їх зникнен-
ня на території Прип’ятського Полісся. На цих
підставах було виділено шість груп пам’яток
пізньозарубинецького типу, визначено їхні
ареали та особливості матеріальної культу-
ри: типу Лютіж, Рахни–Мар’янівка, Почеп,
Грині–вовки, картамишево 2–тернівка 2,
інясево.
Пам’ятки «типу Лютіж», що локалізуються
в середньому Подніпров’ї, мали вигляд неве-
ликих відкритих селищ, розташованих на дю-
нах в заплавах. вони займали землі по обох бе-
регах Дніпра — від середньої течії р. тетерів на
півночі до широти впадіння р. сули в Дніпро.
Матеріальна культура досліджених пам’яток
схожа на класичну, але значно спрощена. осо-
бливо це стосується керамічного комплексу. З
нього практично зникли столові лощені горщи-
ки, вази та дзбани, стало значно менше мисок.
Зменшилася кількість імпорту (Башкатов, тер-
пиловский 2010, с. 36). Змінився тип житла: за-
мість великих наземних будівель площею 20—
25 м2 з каркасно-плотовою конструкцією стін,
обмазаних глиною, з’явилися невеликі загли-
блені зруби площею 8,0—12 м2 (Башкатов 2009).
Як опорні пам’ятки типу Лютіж раніше роз-
глядалися: Лютіж, низка комплексів оболоні,
крюківщина (Бидзиля, Пачкова 1969; терпи-
ловський, шовкопляс 2002; Башкатов 2004). У
цілому, пам’яток цього типу досліджено неба-
гато, проте їх виділення в окрему групу цілком
обґрунтоване.
На жаль, системні польові дослідження піз-
ньозарубинецьких пам’яток на досить довгий
час було призупинено. Їх вивчення продовжи-
лось у вигляді опрацювання вже відомих мате-
ріалів. Під час цих досліджень виникла низка
питань, відповіді на які могло дати тільки ви-
вчення нових пам’яток за сучасними методи-
ками. У 2016 р. в с. івківці Чигиринського р-ну
Черкаської обл. було знайдено кремаційне по-
ховання. Завдяки своєчасній реакції директора
етнографічного просвітницько-розважального
комплексу «Зерноленд» Н. П. Лавриненку ма-
теріали було передано до Черкаського архе-
ологічного музею середньої Наддніпрянщи-
ни (ЧаМ). також його співробітники дооб-
стежили місце знахідки (куштан, сиволап,
Марченко 2016). із 2017 р. Дніпро-Псельська
ранньослов’янська експедиція іа НаН Укра-
їни разом зі співробітниками ЧаМ розпочали
стаціонарні дослідження на могильнику та по-
селенні, що тривають досі. За ці роки було до-
сліджено: на поселенні — житло, об’єкт гос-
подарського призначення і 14 ям-льохів, на
могильнику — вісім поховань. Хоча й запла-
новано продовження археологічних розкопок,
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 254
отримані дотепер матеріали дають підстави для
певних попередніх висновків.
Пам’ятка розташована на високій частині
плато в межах уроч. троянка (рис. 1: 1, 2). Най-
ближчим водотоком є заболочена права при-
тока р. івка — правої притоки р. тясмин, роз-
ташована в кількох кілометрах, у підніжжі пла-
то. Приблизно за 15 км на південний схід від
івківців розташоване суботівське городище,
на якому були знайдені матеріали зарубинець-
кої культури, датовані і ст. н. е. Якість публі-
кації матеріалів унеможливлює їхню адекватну
оцінку. а відтак, винятково за публікацією не-
можливо й чітко визначити, чи належать мате-
ріали до фіналу класичних пам’яток, чи вже до
пізньозарубинецьких.
Поселення і могильник біля івківців розта-
шовані на великому похилому плато, притому
могильник розташований нижче за поселен-
ня, що не зовсім характерно для зарубинецької
традиції. На цьому етапі досліджень встано-
вити точні межі пам’ятки досить важко: за по-
ширеністю матеріалів на оранці, поселення за-
ймає від 8,0 до 16 га. така різниця пояснюється
тим, що нині незрозуміло, чи ми маємо спра-
ву з одним поселенням, чи з поруч розташова-
ними двома. Межі могильника також доволі
складно встановити, через те, що він розміще-
ний на скіфському поселенні. До цього дода-
мо, що на території села в інших місцях також
були виявлені речі і—іі ст.
У 2018 р. під час підготовчих і розвідко-
вих робіт к. М. Бондар здійснила геомагніт-
ну зйомку частини поселення (рис. 1: 3). За ре-
зультатами аналізу цієї зйомки надалі прове-
дено археологічні розкопки. основні ділянки
Рис. 1. Поселення івківці: 1 — місце розташування в Черкаській
обл.; 2 — пам’ятка в уроч. троянка; 3 — геомагнітна зйомка
Fig. 1. Ivkivtsi settlement: 1 — locality in Cherkasy Region; 2 — the
monument in Troianka tract; 3 — geomagnetic survey data
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 55
розкопів (5 і 6) розташовані на найвищій час-
тині плато, ще один розкоп 7 — на схилі, біля
місця знахідки фібули типу «авциса». Загальна
досліджена площа становить близько 220 м2.
Найбільша кількість матеріалів походить із
розкопу 7, в якому досліджено дві великі зер-
нові ями та наземне житло пізньозарубинець-
кого часу (рис. 2: 1).
Житло було виявлено одразу під орним ша-
ром на глибині 0,25—0,30 м на рівні передмате-
рика. воно мало прямокутну форму розмірами
3,2 × 4,4 м, орієнтоване кутами за сторонами
світу, із рівною долівкою; під північно-східною
стіною виявлено завал обмазки (рис. 2). судя-
чи з відбитків на останній і відсутності стов-
пових ям, конструкція споруди була зрубною,
стіни були складені з обтесаних колод чи плах.
слідів опалювальної споруди не виявлено.
Південно-західна частина заглиблена на 0,15—
0,20 м, найімовірніше, для вирівнювання під-
логи. Цікавим спостереженням є те, що хоча
обмазка загалом пропечена, зовні вона була
вкрита тонким шаром сирої глини (рис. 2: 4).
Більшість ям мала діаметр 0,4—0,5 м та гли-
бину до 0,5 м. кілька з них можна вважати зер-
новими — вони мали дзвоно- чи грушоподібну
форму і глибину понад 1,0 м, зафіксовані сліди
випалу внутрішніх стінок. Цікаво, що дві з них
розташовувалися біля житла 1 (рис. 2: 1).
керамічний комплекс поселення традицій-
но можна поділити на кухонний і столовий по-
суд. аналіз кухонної кераміки на цьому етапі
досліджень може дати лише приблизну інфор-
мацію про загальні тенденції розвитку форм.
виділення суто пізньозарубинецьких типів
горщиків поки досить проблематичне. кухон-
на кераміка переважно представлена горщика-
ми середніх розмірів, опуклобоких з високим
плечем і сильно відігнутими вінцями. Форму-
вальна маса погано вимішана, з домішками
шамоту й жорстви, поверхня нерівна, інколи зі
слідами загладжування. З такої самої кераміч-
ної маси, судячи з окремих фрагментів, виго-
товлені покришки й диски-сковорідки (рис. 3:
1). Набагато більше інформації дає столовий
посуд, представлений переважно чорнолис-
Рис. 2. Житло 1: 1 — положення в розкопі 7 і взаєморозташування з ямами 12 і 13; 2 — вигляд з півдня; 3 — завал
обмазки; 4 — зразок глиняної обмазки
Fig. 2. Dwelling No. 1: 1 — position of the excavation No. 7 and the mutual location with pits No. 12 and No. 13; 2 — view
from the south; 3 — a plaster from the collapsed wall; 4 — a sample of the clay plaster
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 256
кованими мисками. Загалом вони належать
до різних варіантів типу іі, за Є. в. Максимо-
вим, характерних для зарубинецької культури
середнього Подніпров’я. однак є значна кіль-
кість мисок типу ііі, характерніших для піз-
ньозарубинецького часу. особливістю набору
столової кераміки є наявність лискованих гор-
щиків і глеків, притаманних класичній заруби-
нецькій культурі, що майже зникли у пізньоза-
рубинецький час (рис. 3: 2).
* * *
Пошуки могильника були розпочаті у 2017 р.
Було закладено чотири розкопи. На жаль, по-
ховань ранньоримського часу виявлено не було
(Башкатов, Бітковська 2019). Згодом, у 2019 р.
к. М. Бондар здійснила геомагнітну зйомку
частини могильника. За її результатами було
проведено розкопки у 2019—2020 рр. Деталь-
ніше розглянемо дані про досліджені дотепер
поховання.
Поховання 1 було виявлено «чорними копа-
чами». На місці було виявлено невелику грабіж-
ницьку яму розміром 1,0 × 0,7 м, завглибшки
0,65 м. Навколо неї розміщувався викид, серед
якого лежали фрагменти битого керамічного
посуду із залишками кремації. вдалося склеї-
ти й повністю реставрувати дві ліпні кераміч-
ні посудини-урни: з високим конічним або ци-
ліндричним горлом, яйцеподібним тулубом та
денцем із закраїною. одна з них — горщик вер-
тикальних пропорцій, орнаментована по пліч-
ках чотирма конічними виступами-наліпами
(рис. 4: 1). інша посудина — більш присадку-
ватий горщик, також прикрашений по плічках
з чотирьох боків, але прокресленим елементом
у вигляді підкови (рис. 4: 2). Під час промиван-
ня решток кремації в камеральних умовах вда-
лося виявити інші предмети інвентарю: неве-
лику дротяну фібулу з підв’язним голкоприй-
мачем (рис. 4: 3), сережку, скручену в півтора
оберти із бронзового дроту (рис. 4: 4) та пере-
палену скляну намистину (рис. 4: 5) (куштан,
сиволап, Марченко 2016). важко встановити,
але вірогідно що одне з поховань було накрито
щитом, від якого залишився умбон зі слідами
перебування у вогні (рис. 4: 6). Пізніше до ко-
лекції було додано фібулу типу «авциса», яка
походила з одного з цих поховань (рис. 4: 7).
Рис. 3. Порівняльна таблиця кераміки з поселення та могильника: 1 — кухонний посуд; 2 — столовий посуд
Fig. 3. Comparative table of ceramics from the Zarubyntsi culture settlement and the burial ground, late Zarubyntsi
monuments, type Ivkivtsi: 1 — cooking ware; 2 — tablewares
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 57
На ділянці, визначеній як перспективна
для потенційного дослідження могильника, у
2019—2020 рр. було здійснено кілька розкопів
(рис. 5). До них потрапили маловиразні ями 1 і
2, а також об’єкт 1. Пляма від нього мала оваль-
ну форму розмірами 1,5 × 2,0 м і була заглиблена
на 0,7 м. тут також досліджено поховання 2—7.
Поховання 2 і 3 були виявлені під час робіт
експедиції у 2019 р. обидва були відкриті на гли-
бині 0,30—0,35 м в нижній частині орного шару.
вони являли собою невеликі розтягнуті оранкою
скупчення перепалених кісток і кераміки.
Поховання 4, кремація, було виявлене на гли-
бині 0,4 м в урні (рис. 6: 1), що розміщувалася в
ямі розмірами 60 × 80 см. Під урною була не пе-
репалена кістка великої тварини (вірогідно ко-
рови). У похованні виявлено невелику пряжку
зроблену з бронзового дроту (рис. 6: 2).
Поховання 5—7 — це безурнові кремації,
точні контури ям яких виявити не вдалось
(див. рис. 5).
На поселені та могильнику знайдено зна-
чну кількість предметів імпорту. Їх можна по-
ділити на дві категорії: римські й сарматські.
Рис. 4. Поховання 1, інвентар: 1, 2 — урни; 3, 7 — фібули; 4 — сережка; 5 — намистина скляна; 6 — умбон
Fig. 4. Burial 1. Ivkivtsi cemetery: 1, 2 — cinerary urn; 3, 7 — fibula; 4 — earring, 5 — bead; 6 — umbo
Рис. 5. План розкопів на могильнику в 2019—2020 рр., з позначенням поховань 2—7. Умовні позначки: П. — похо-
вання; Я. — яма; 1 — вістря стріли; 2 — кальциновані кістки; 3 — кераміка; 4 — кістки тварин; 5 — скарабей; 6 —
кремінь; 7 — вуглики; 8 — шпилька; 9 — мушля; 10 — прясло
Fig. 5. Excavations area plan of the burial ground in 2019—2020, with the designation of burials Nos. 2—7. Symbols: П. —
burials; Я. — cenotaphs; 1 — an arrowhead; 2 — calcined bones; 3 — pottery; 4 — animal bones; 5 — a scarab; 6 — a flint;
7 — coal fragments; 8 — a hairpin; 9 — a shell; 10 — a spindle whorl
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 258
До перших належать фібули типу «авциса» (ві-
домі знахідки близько 10 екз.; рис. 7: 12—14) і
групи 10, за а. к. амброзом, фрагменти чер-
вонолакового посуду та амфорної тари. За ка-
талогом Є. Л. Гороховського, на лісостепових
пам’ятках відомі лише чотири знахідки фібул
типу «авциса», які, найімовірніше, пов’язані з
пізньозарубинецькими старожитностями (мо-
гильник Рахни, Мотронинське городище і дві
знахідки з Полтавщини). Дуже цікавим є сам
тип фібул, адже часто їх знаходять на місцях пе-
ребування римських легіонів. Фібули групи 10,
за а. к. амброзом, належать до сильнопрофі-
льованих західних типів «дунайської серії». На
території України подібні знахідки відомі в ли-
пицькій культурі і в Херсонесі (амброз 1966,
с. 36, табл. 7). Зразки червонолакового посуду,
що трапились і на поселенні, і на могильнику,
представлені невеликими фрагментами, що
унеможливлює визначення їхніх форм.
Найпоширенішими свідченнями торго-
вельних зв’язків є численні знахідки фрагмен-
тів амфор. Поки ще не визначено весь матері-
ал, однак з ями 13 походять два великих розва-
ли верхніх частин амфор виробництва синопи
й Гераклеї. таке різноманіття та нехарактер-
на для пізньозарубинецького часу кількість
імпорту може свідчити про сталі економічні
зв’язки з римськими провінціями.
особливу категорію складають речі, які
можна вважати безпосереднім сарматським
імпортом чи, вірогідно, отримані від носіїв
цієї культури. Передусім це фрагменти метале-
вих люстерок, яких на поселені виявлено біль-
ше десяти (рис. 7: 3—10). Зокрема можна ви-
ділити дзеркало з петлеподібною ручкою гру-
пи іХ, за а. М. Хазановим (рис. 7: 9; Хазанов
1963, с. 59—72). Ще одним свідченням потен-
ційних зв’язків є знахідка пронизки з єгипет-
ського фаянсу у вигляді скарабея типу 48а, за
о. М. алексєєвою (рис. 7: 11). Подібні знахід-
ки відомі в Пантікапеї і Херсонесі (алексеева
1975, с. 41). вони також поширені в поховаль-
них комплексах сарматів (симоненко 2011,
с. 115). Логічно припустити, що пронизка мо-
гла бути отримана внаслідок контактів місце-
вого населення та сарматських племен.
Про існування таких зв’язків також свідчать
фрагменти двох сарматських ліпних посудин
(рис. 7: 1, 2), унікальні для пізньозарубинець-
ких пам’яток. До цього часу були відомі окремі
знахідки зарубинецького посуду в сарматських
похованнях (Хмільна, Лозовець та ін.) чи сар-
матські тамги на пізньозарубинецьких мисках
(Почеп). Це, разом зі знахідками наконечни-
ків стріл у валах городищ, давало привід дея-
ким дослідникам вважати, що контакти осі-
лого населення з кочовиками мали винятково
агресивний характер (Щукин 1994; воронятов,
Еременко 2006). На цьому побудовано кон-
цепцію про витиснення сарматами в середині
і ст. н. е. зарубинецького населення з півден-
них кордонів на північ, що призвело до утво-
рення пам’яток типу Лютіж (Щукин 1994). На
наш погляд, знахідки з івківців свідчать, що
принаймні частина зарубинецького населення
не тільки не відійшла на північ, але й мала до-
сить тісні «дружні» зв’язки з сарматським на-
селенням і через нього чи напряму з римськи-
ми центрами.
Час існування поселення та могильника
івківці можна визначити за досить значною
Рис. 6. інвентар поховання 4: 1 — урна;
2 — пряжка
Fig. 6. Burial No. 4 inventory: 1 — an urn;
2 — a buckle
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 59
кількістю хронологічних індикаторів. Фібули
типу «авциса» датують у межах середини і —
середини іі ст., така сама дата і фібул групи 10,
за а. к. амброзом. Умбон, знайдений у похо-
ванні 1, належить до типу в 8, за П. Лучкеви-
чем, і теж датований і—іі ст. (Łuczkiewicz 2004,
s. 56—59, ryc. 29). таку саму дату має й фаян-
сова пронизка (алексеева 1975, с. 41). Дещо
вужчі хронологічні межі має частина амфор і
дзеркал, вони можуть бути датовані кінцем і —
першою половиною іі ст. таким чином, най-
більш імовірною датою існування івківців є кі-
нець і — початок — середина іі ст.
Упродовж останніх років під час розвідок
на південь від Черкас стали траплятись нові
знахідки і—іі ст. Матеріали і ст. н. е. відомі
на городищах суботів, Мотронинське, Жабо-
тин. На жаль, ці пам’ятки вивчали більше в
контексті археології доби бронзи і скіфсько-
го часу, а матеріали ранньоримського періоду
не отримали належної уваги. Поселення і мо-
гильник івківці — фактично перший комп-
Рис. 7. Поселення й могильник, предмети імпорту: 1, 2 — сарматські ліпні горщики; 3—10 —
фрагменти сарматських дзеркал; 11 — пронизка у вигляді скарабея; 12—14 — фібули
Fig. 7. The burial ground and the settlement, imported finds: 1, 2 — Sarmatian handmade pots,
3—10 — Sarmatian mirrors fragments; 11 — a bead of the scarab shape; 12—14 — fibulae
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 260
лекс і—іі ст. н. е., який почали досліджувати
стаціонарно за останні кілька десятків років.
Як свідчать вищенаведені дані, івківці суттє-
во відрізняються від пам’яток типу Лютіж. від-
мінності в топографії, керамічному комплексі,
великій кількості різноманітного імпорту, а та-
кож наявність могильника наближає комплекс
за всіма ознаками до класичних зарубинець-
ких пам’яток, хоча і з певними пізньозаруби-
нецькими рисами. Ще одним аргументом є те-
риторія, де знаходяться івківці. Хоча й побутує
думка, що пізньозарубинецькі пам’ятки поши-
рені до сули, така ситуація характерна більше
для Лівобережжя; по правому берегу вони май-
же не відомі за межами обухівського району.
таким чином, івківці досить сильно «відірва-
ні» від пам’яток типу Лютіж, але перебувають в
ареалі класичних зарубинецьких (суботівське
городище, Черкаси). Матеріали з могильника
суботів теж датовані і ст. н. е., і на ньому та-
кож була знайдена пронизка у вигляді скара-
бея (самойловський 1960, с. 93—95).
виходячи з вищенаведеного, на наш погляд,
цілком доцільно виділити новий тип пізньоза-
рубинецьких пам’яток — тип івківці. Під ним
розуміємо пам’ятки, залишені носіями заруби-
нецької культури, котрі не змінювали терито-
рію проживання і не зазнали певних культур-
них трансформацій, притаманних пам’яткам
типу Лютіж. Матеріали з поселення та могиль-
ника івківці (уроч. троянка) засвідчують нала-
годження торговельних контактів із ближніми й
дальніми сусідами, про що свідчить досить зна-
чна кількість імпорту. Зараз важко відповісти
на питання про кількість пам’яток цього типу
та подальшу долю їх населення, однак слід зга-
дати про слов’янський компонент таких чер-
няхівських пам’яток, як Журівка вільшанська.
керамічні матеріали цього поселення а. М. об-
ломський визначив як «східнослов’янські / схід-
ноєвропейські», певним чином відокремивши
їх від генетично пов’язаної з типом Лютіж ки-
ївської культури (обломский 1998, с. 59—87).
Цілком можливо, що до утворення цього комп-
лексу причетне пізньозарубинецьке населення,
яке залишалось із ранньоримського часу на те-
риторії між Південним Бугом і півднем серед-
нього Подніпров’я.
алексеева, Е. М. 1975. Античные бусы Северного Причер-
номорья. свод археологических источников, Г 1-12.
Москва: Наука.
амброз, а. к. 1966. Фибулы юга Европейской части СССР.
свод археологических источников, Д 1-30. Москва:
Наука.
Башкатов, Ю. Ю. 2004. особливості житлобудування та
господарчої діяльності мешканців заплавного посе-
лення Луг іV (оболонь). в: козак, Д. Н. (ред.). Архео-
логія давніх слов’ян. Дослідження і матеріали. київ: іа
НаН України, с. 39-48.
Башкатов, Ю. Ю. 2009. До питання про походження
слов’янського житла середнього Подніпров’я (за
матеріалами I—V ст.). Vita antiqua, 7—8, с. 227-235.
Башкатов, Ю., Бітковська, т. 2019. Дослідження на по-
селенні біля с. івківці на Чигиринщині. Археологічні
дослідження в Україні 2017 р., с. 291-292.
воронятов, с. в., Еременко, в. Е. 2006. Металлургичес-
кий центр Лютеж, сарматы и образование горизон-
та Лютеж–Рахны–Почеп: попытка интерпретации
[«Лютежское пленение бастарнов» — миф или реаль-
ность?]. в: Производственные центры. Источники, «до-
роги», ареал распространения: материалы тематической
научной конференции. Санкт-Петербург, 18—21 декабря
2006 г. санкт-Петербург: Элексис Принт, с. 88-93.
Даниленко, в. М. 1976. Пiзньозарубинецькі пам’ятки ки-
ївського типу. Археологiя, 19, с. 65-92.
кравченко, Н. М., Гороховский, Е. Л. 1979. о некоторых
особенностях развития материальной культуры на-
селения среднего Поднепровья в первой половине
I тысячелетия н. э. Советская археология, 2, с. 51-69.
куштан, Д. П., сиволап, М. П., Марченко, о. в. 2018.
Розвідки в Потясминні. Археологічні дослідження в
Україні 2016 р., с. 293-295.
Максимов, Е. в. 1972. Среднее Поднепровье на рубеже на-
шей эры. киев: Наукова думка.
Максимов, Е. в. 1982. Зарубинецкая культура на террито-
рии УССР. киев: Наукова думка.
обломский, а. М. 1998. Поселение Журавка ольшан-
ская в среднем Поднепровье (опыт культурно-
хронологического анализа материалов). в:
Мяцельскi, а. а. (ред.). Историко-археологический
сборник. Мiнск, с. 59-87.
обломский, а. М., терпиловский, Р. в., Петраускас, о. в.
1990. Распад зарубинецкой культуры и его социально-
экономические и идеологические причины. Препринт.
киев.
обломский, а. М., терпиловский, Р. в. 1991. Среднее По-
днепровье и Днепровское Левобережье в первые вв. н. э.
Москва: Иа РаН.
обломский, а. М., терпиловский, Р. в. (ред.). 2010. По-
зднезарубинецкие памятники на территории Украины
(вторая половина I—II вв. н. э.). Раннеславянский
мир, 12. Москва: Иа РаН.
Пачкова, с. П. 2006. Зарубинецкая культура и лате низи-
рованные культуры Европы. киев: Иа НаН Украины.
самойловський, і. М. 1947. корчуватський могильник.
Археологія, 1, с. 101-111.
самойловский, И. М. 1960. субботовский могильник.
Краткие сообщения Института археологии АН УССР,
9, с. 93-95.
симоненко, а. в. 2011. Римский импорт у сарматов Се-
верного Причерноморья. санкт-Петербург: Нестор-
История.
терпиловський, Р. в., шовкопляс, Г. М. 2002. кераміка
рубежу нашої ери з поселення оболонь (попередні
спостереження). в: Бунятян, к. П., Пачкова, с. П.
(ред.). Сучасні проблеми археології. київ: іа НаН
України, с. 246-247.
третьяков, П. Н. 1966. Финно-угры, балты и славяне на
Днепре и Волге. Москва: Ленинград: Наука.
третьяков, П. Н. 1982. По следам древних славянских пле-
мен. Ленинград: Наука.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 61
Хавлюк, П. і. 1971. Пам’ятки зарубинецької культури на
Побужжі. Археологія, 4, с. 84-96.
Хазанов, а. М. 1963. Генезис сарматских бронзовых зер-
кал. Советская археология, 4, с. 59-72.
Хвойка, в. в. 1901. Поля погребений в среднем Приднепро-
вье: (раскопки В. В. Хвойка в 1899—1900 гг.). санкт-
Петербург: тип. И. Н. скороходова.
Циндровська, Л. о. 1988. Пам’ятки першої чверті і тис.
н. е. на території середнього Подніпров’я. Археоло-
гія, 62, с. 86-95.
Щукин, М. Б. 1979. к предыстории черняховской
культуры. тринадцать секвенций. Археологический
сборник Государственного Эрмитажа, 20, с. 66-89.
Щукин, М. Б. 1986. Горизонт Рахны-Почеп: причины
и условия образования. в: Матвеева, Г. И. (ред.).
Культуры Восточной Европы I тысячелетия. куйбышев:
куйбышевский государственный университет, с. 26-38.
Щукин, М. Б. 1994. На рубеже эр. Опыт историко-
археологической реконструкции политических событий
III в. до н. э. — I в. н. э. в Восточной и Центральной Ев-
ропе. санкт-Петербург: Фарн.
Kossinna, G. 1932. Germanische Kultur im Jahrtausend nach
Chr. Geburt. Mannus Bibliothek, S. 40-61.
Łuczkiewicz, P. 2004. Uzbrojenie ludności ziem Polski w
młodszym okresie przedrzymskim. Rozprawa doktorska.
Kraków: Uniwersytet Jagielloński.
Reinecke, P. 1906. Aus der russischen Literatur Gräberfelder
vom Ende der La Tene-Zeit und aus der jüngeren
römischen Kaiserzeit im Gouvernement Kiew. Mainzer
Zeitschrift, 1, S. 42-50.
Надійшла 26.02.2021
Ю. Ю. Башкатов1, Т. В. Битковская2
1 Младший научный сотрудник отдела археологии ранних славян Института археологии НАН Украины,
ORCID 0000-0002-4286-7441, juriy_bashkatov@iananu.org.ua.
2 Младший научный сотрудник отдела археологии ранних славян Института археологии НАН Украины,
ORCID 0000-0002-8609-1032, allesligue@gmail.com
ИвковЦы — Новый тИП ПоЗДНЕЗаРУБИНЕЦкИХ ПаМЯтНИков сРЕДНЕГо ПоДНЕПРовьЯ
статья посвящена проблеме происхождения познезарубинецких памятников и развитию взглядов на них. Расс-
мотрена эволюция взглядов на зарубинецкую культуру от ее выявления до выделения отдельного позднезаруби-
нецкого этапа.
отдельно рассматриваются новооткрытые поселение и могильник I—II вв. н. э. возле с. Ивковцы (уроч. тро-
янка) Чигиринского р-на, Черкасской обл. Памятник был открыт в 2016 г. с 2017 проводятся стационарные рас-
копки. На данный момент одновременное изучение поселения и могильника в среднем Поднепровье является
уникальным. Ранее подобный комплекс исследовался в 1960 гг. на Южном Буге (Рахны). в статье дан краткий обзор
керамического комплекса поселения и могильника. Проведено сравнение с материалами классической зарубинец-
кой культуры среднего Поднепровья. Дано описание основных комплексов поселения, а также погребений.
особое внимание обращено на находки связанные с импортами. сделаны выводы о довольно тесных контак-
тах с соседними сарматскими племенами и вероятном наличии торговых связей с римским лимесом.
определена хронология памятника. По находкам фибул типа «авцисса», фрагментов амфор, сарматских
зеркал, фаянсовой бусины в виде скарабея можно определить ее в рамках второй половины I в. н. э. — первой
половины II в. н. э.
На основании полученных в результате раскопок данных и анализа известных памятников этого времени де-
лается вывод об отличии их от типа Лютеж. По мнению авторов, имеет смысл выделение отдельной группы па-
мятников раннеримского времени — тип Ивковцы.
К л ю ч е в ы е с л о в а: позднезарубинецкие памятники, тип Лютеж, керамика, фибулы, сарматы, Среднее Поднепровье.
Yurii Yu. Bashkatov1, Tetiana V. Bitkovska2
1 Junior Research Fellow, Department of the Early Slavic Archaeology of the Institute of Archaeology
of the National Academy of Sciences of Ukraine, ORCID 0000-0002-4286-7441, juriy_bashkatov@iananu.org.ua.
2 Junior Research Fellow, Department of the Early Slavic Archaeology of the Institute of Archaeology
of the National Academy of Sciences of Ukraine, ORCID 0000-0002-8609-1032, allesligue@gmail.com
IVKIVTSI — A NEw LATE ZARUByNTSI CULTURE TyPE Of SITES AT ThE MIDDLE DNIEPER
In the article, the problem of the Late Zarubyntsi monuments origin and the development of their interpretation are
considered. The evolution of views on the Zarubyntsi culture from its identification to the defining the Late Zarubyntsi as a
distinct stage is examined.
The authors also study the newly discovered complex that consists of a settlement and a burial ground of the 1st—2nd
centuries AD found near Ivkivtsi village (at Troianka tract), Chyhyryn district, Cherkasy Region.
The monument was discovered at 2016. Permanent excavations have been started since 2017. Nowadays, the case when
the settlement with a connected burial ground are studied at the same time is unique for the Middle Dnieper area. Previously, a
similar complex was explored in 1960-ies in the Southern Bug region (Rakhny). In the article a brief overview of the settlement
and the burial ground ceramics collection is provided. The comparison with the materials of the Classical Zarubyntsi culture
and the Late Zarubyntsi in the Middle Dnieper region is made. Particular attention is paid to the comparison of ceramics. It is
concluded that the materials from the settlement and the burial ground of Ivkivtsi have features of both the Classical Zarubyntsi
culture and its late variant. The main complexes of the settlement and the burial ground are described.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 262
Imported finds are of special importance. There were quite close contacts of local tribes with neighboring Sarmatians
according to the finds of fragments of Sarmatian mirrors and handmade ceramics. The possible trade relations with the
Roman provinces are traced by the finds of a decent number of amphorae fragments of various types, terra sigillata and
Roman type fibulae.
The chronological boundaries of the monument have been revealed. The finds of fibulae of the Aucissa type, fragments
of amphorae, Sarmatian mirrors, and a faience bead in the shape of a scarab are dated within the second half of the 1st
century AD — the first half of the 2nd century AD
On the basis of the data obtained from the excavations and the analysis of the known monuments of this period, it is
concluded that Ivkivtsi complex differs from the known Liutizh type. To the authors opinion the Ivkivtsi type should be
separated as a group of monuments of the Roman period on the studied territory.
K e y w o r d s: Middle Dnieper, Late Zarubyntsi culture, settlement, burial ground, type Liutizh, ceramics, fibulae, Sarmatians.
References
Alekseeva, E. M. 1975. Antichnyie busy Severnogo Prichernomoria. Svod arkheologicheskikh istochnikov, G 1-12. Moskva: Nauka.
Ambroz, A. K. 1966. Fibuly iuga Evropeiskoi chasti SSSR. Svod arkheologicheskikh istochnikov, D 1-30. Moskva: Nauka.
Bashkatov, yu. yu. 2004. Osoblyvosti zhytlobuduvannia ta hospodarchoi diialnosti meshkantsiv zaplavnoho poselennia Luh IV
(Obolon). In: Kozak, D. N. (ed.). Arkheolohiia davnikh slovian. Doslidzhennia i materialy. Kyiv: IA NAN Ukrainy, p. 39-48.
Bashkatov, yu. yu. 2009. Do pytannia pro pokhodzhennia slovianskoho zhytla Serednoho Podniprovia (za materialamy I-V st.).
Vita antiqua, 7-8, p. 227-235.
Bashkatov, yu., Bitkovska, T. 2019. Doslidzhennia na poselenni bilia s. Ivkivtsi na Chyhyrynshchyni. Arkheolohichni doslidzhennia
v Ukraini 2017 r., p. 291-292.
Voroniatov, S. V., Eremenko, V. E. 2006. Metallurgicheskii tsentr Liutezh, sarmaty i obrazovanie gorizonta Liutezh-Rakhny-
Pochep: popytka interpretatsii [‛Liutezhskoe plenenie bastarnov’ - mif ili realnost?]. In: Proizvodstvennye tsentry. Istochniki,
‛dorogi’, areal rasprostraneniia: materialy tematicheskoi nauchnoi konferentsii. Sankt-Peterburg, 18-21 dekabria 2006 g. Sankt-
Peterburg: Eleksis Print, p. 88-93.
Danylenko, V. M. 1976. Piznozarubynetski pamiatky kyivskoho typu. Arheologia, 19, p. 65-92.
Kravchenko, N. M., Gorokhovskii, E. L. 1979. O nekotorykh osobennostiakh razvitiia materialnoi kultury naseleniia Srednego
Podneprovia v pervoi polovine I tysiacheletiia n. e. Sovetskaia arkheologiia, 2, p. 51-69.
Kushtan, D. P., Syvolap, M. P., Marchenko, O. V. 2018. Rozvidky v Potiasmynni. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2016 r., p. 293-295.
Maksimov, E. V. 1972. Srednee Podneprove na rubezhe nashei ery. Kyiv: Naukova dumka.
Maksimov, E. V. 1982. Zarubinetskaia kultura na territorii USSR. Kyiv: Naukova dumka.
Oblomskii, A. M. 1998. Poselenie Zhuravka Olshanskaia v Srednem Podneprove (opyt kulturno-khronologicheskogo analiza
materialov). In: Miatselski, A. A. (ed.). Istoriko-arkheologicheskii sbornik. Minsk, p. 59-87.
Oblomskii, A. M., Terpilovskii, R. V., Petrauskas, O. V. 1990. Raspad zarubinetskoi kultury i ego sotsialno-ekonomicheskie i
ideologicheskie prichiny. Preprint. Kyiv.
Oblomskii, A. M., Terpilovskii, R. V. 1991. Srednee Podneprove i Dneprovskoe Levoberezhe v pervye vv. n. e. Moskva: IA RAN.
Oblomskii, A. M., Terpilovskii, R. V. (ed.). 2010. Pozdnezarubinetskie pamiatniki na territorii Ukrainy (vtoraia polovina I-II vv.
n. e.). Ranneslavianskii mir, 12. Moskva: IA RAN.
Pachkova, S. P. 2006. Zarubinetskaia kultura i latenizirovannye kultury Evropy. Kyiv: IA NAN Ukrainy.
Samoilovskyi, I. M. 1947. Korchuvatskyi mohylnyk. Arheologia, 1, p. 101-111.
Samoilovskii, I. M. 1960. Subbotovskii mogilnik. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii AN USSR, 9, p. 93-95.
Simonenko, A. V. 2011. Rimskii import u sarmatov Severnogo Prichernomoria. Sankt-Peterburg: Nestor-Istoriia.
Terpylovskyi, R. V., Shovkoplias, h. M. 202. Keramika rubezhu nashoi ery z poselennia Obolon (poperedni sposterezhennia). In:
Buniatian, K. P., Pachkova, S. P. (eds.). Suchasni problemy arkheolohii. Kyiv: IA NAN Ukrainy, p. 246-247.
Tretiakov, P. N. 1966. Finno-ugry, balty i slaviane na Dnepre i Volge. Moskva; Leningrad: Nauka.
Tretiakov, P. N. 1982. Po sledam drevnikh slavianskikh plemen. Leningrad: Nauka.
Khavliuk, P. I. 1971. Pamiatky zarubynetskoi kultury na Pobuzhzhi. Arheologia, 4, p. 84-96.
Khazanov, A. M. 1963. Genezis sarmatskikh bronzovykh zerkal. Sovetskaia arkheologiia, 4, p. 59-72.
Khvoika, V. V. 1901. Polia pogrebenii v srednem Pridneprove: (raskopki V. V. Khvoika v 1899-1900 gg.). Sankt-Peterburg:
Tip. I. N. Skorokhodova.
Tsyndrovska, L. O. 1988. Pamiatky pershoi chverti I tys. n. e. na terytorii Serednoho Podniprovia. Arheologia, 62, p. 86-95.
Shchukin, M. B. 1979. K predystorii cherniakhovskoi kultury. Trinadtsat sekventsii. Arkheologicheskii sbornik Gosudarstvennogo
Ermitazha, 20, p. 66-89.
Shchukin, M. B. 1986. Gorizont Rakhny-Pochep: prichiny i usloviia obrazovaniia. In: Matveeva, G. I. (ed.). Kultury Vostochnoi
Evropy I tysiacheletiia. Kuibyshev: Kuibyshevskii gosudarstvennyi universitet, p. 26-38.
Shchukin, M. B. 1994. Na rubezhe er. Opyt istoriko-arkheologicheskoi rekonstruktsii politicheskikh sobytii III v. do n. e. - I v. n. e. v
Vostochnoi i Tsentralnoi Evrope. Sankt-Peterburg: farn.
Kossinna, G. 1932. Germanische Kultur im Jahrtausend nach Chr. Geburt. Mannus Bibliothek, S. 40-61.
Łuczkiewicz, P. 2004. Uzbrojenie ludności ziem Polski w młodszym okresie przedrzymskim. Rozprawa doktorska. Kraków: Uniwersytet
Jagielloński.
Reinecke, P. 1906. Aus der russischen Literatur Gräberfelder vom Ende der La Tene-Zeit und aus der jüngeren römischen Kaiserzeit
im Gouvernement Kiew. Mainzer Zeitschrift, 1, S. 42-50.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-196021 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:34:48Z |
| publishDate | 2021 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Башкатов, Ю.Ю. Бітковська, Т.В. 2023-12-08T19:02:08Z 2023-12-08T19:02:08Z 2021 Iвкiвцi — новий тип пiзньозарубинецьких пам’яток Середнього Поднiпров’я / Ю. Ю. Башкатов, Т. В. Бітковська // Археологія. — 2021. — №. 2. — С. 52–62. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/arheologia2021.02.052 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/196021 904.4(282.247.32-197.4)“638” Подано стислий огляд історії досліджень та історіографії питання щодо пізньозарубинецьких пам’яток.
 На цьому тлі опубліковано матеріали з поселення й могильника Івківці, який досліджувала Дніпро-Псельська
 ранньослов’янська експедиція ІА НАН України. На основі
 порівняльного аналізу виділено окремий тип пам’я Статья посвящена проблеме происхождения познезарубинецких памятников и развитию взглядов на них. Рассмотрена эволюция взглядов на зарубинецкую культуру от ее выявления до выделения отдельного позднезарубинецкого этапа.
 Отдельно рассматриваются новооткрытые поселение и могильник I—II вв. н. э. возле с. Ивковцы (уроч. Троянка) Чигиринского р-на, Черкасской обл. Памятник был открыт в 2016 г. С 2017 проводятся стационарные раскопки. На данный момент одновременное изучение поселения и могильника в Среднем Поднепровье является
 уникальным. Ранее подобный комплекс исследовался в 1960 гг. наЮжном Буге (Рахны). В статье дан краткий обзор
 керамического комплекса поселения и могильника. Проведено сравнение с материалами классической зарубинецкой культуры Среднего Поднепровья. Дано описание основных комплексов поселения, а также погребений.
 Особое внимание обращено на находки связанные с импортами. Сделаны выводы о довольно тесных контактах с соседними сарматскими племенами и вероятном наличии торговых связей с римским лимесом.
 Определена хронология памятника. По находкам фибул типа «Авцисса», фрагментов амфор, сарматских
 зеркал, фаянсовой бусины в виде скарабея можно определить ее в рамках второй половины I в. н. э. — первой
 половины II в. н. э.
 На основании полученных в результате раскопок данных и анализа известных памятников этого времени делается вывод об отличии их от типа Лютеж. По мнению авторов, имеет смысл выделение отдельной группы памятников раннеримского времени — тип Ивковцы. In the article, the problem of the Late Zarubyntsi monuments origin and the development of their interpretation are
 considered. The evolution of views on the Zarubyntsi culture from its identification to the defining the Late Zarubyntsi as a
 distinct stage is examined.
 The authors also study the newly discovered complex that consists of a settlement and a burial ground of the 1st—2nd
 centuries AD found near Ivkivtsi village (at Troianka tract), Chyhyryn district, Cherkasy Region.
 The monument was discovered at 2016. Permanent excavations have been started since 2017. Nowadays, the case when
 the settlement with a connected burial ground are studied at the same time is unique for the Middle Dnieper area. Previously, a
 similar complex was explored in 1960-ies in the Southern Bug region (Rakhny).In the article a brief overview of the settlement
 and the burial ground ceramics collection is provided. The comparison with the materials of the Classical Zarubyntsi culture
 and the Late Zarubyntsi in the Middle Dnieper region is made. Particular attention is paid to the comparison of ceramics. It is
 concluded that the materialsfrom the settlement and the burial ground ofIvkivtsi have features of both the Classical Zarubyntsi
 culture and its late variant. The main complexes of the settlement and the burial ground are described. Imported finds are of special importance. There were quite close contacts of local tribes with neighboring Sarmatians
 according to the finds of fragments of Sarmatian mirrors and handmade ceramics. The possible trade relations with the
 Roman provinces are traced by the finds of a decent number of amphorae fragments of various types, terra sigillata and
 Roman type fibulae.
 The chronological boundaries of the monument have been revealed. The finds of fibulae of the Aucissa type, fragments
 of amphorae, Sarmatian mirrors, and a faience bead in the shape of a scarab are dated within the second half of the 1st
 century AD — the first half of the 2nd century AD
 On the basis of the data obtained from the excavations and the analysis of the known monuments of this period, it is
 concluded that Ivkivtsi complex differs from the known Liutizh type. To the authors opinion the Ivkivtsi type should be
 separated as a group of monuments of the Roman period on the studied territory. uk Інститут археології НАН України Археологія Статтi Iвкiвцi — новий тип пiзньозарубинецьких пам’яток Середнього Поднiпров’я Ивковцы — новый тип позднезарубинецких памятников Среднего Поднепровья Ivkivtsi — a new Late Zarubyntsi culture type of sites at the Middle Dnieper Article published earlier |
| spellingShingle | Iвкiвцi — новий тип пiзньозарубинецьких пам’яток Середнього Поднiпров’я Башкатов, Ю.Ю. Бітковська, Т.В. Статтi |
| title | Iвкiвцi — новий тип пiзньозарубинецьких пам’яток Середнього Поднiпров’я |
| title_alt | Ивковцы — новый тип позднезарубинецких памятников Среднего Поднепровья Ivkivtsi — a new Late Zarubyntsi culture type of sites at the Middle Dnieper |
| title_full | Iвкiвцi — новий тип пiзньозарубинецьких пам’яток Середнього Поднiпров’я |
| title_fullStr | Iвкiвцi — новий тип пiзньозарубинецьких пам’яток Середнього Поднiпров’я |
| title_full_unstemmed | Iвкiвцi — новий тип пiзньозарубинецьких пам’яток Середнього Поднiпров’я |
| title_short | Iвкiвцi — новий тип пiзньозарубинецьких пам’яток Середнього Поднiпров’я |
| title_sort | iвкiвцi — новий тип пiзньозарубинецьких пам’яток середнього поднiпров’я |
| topic | Статтi |
| topic_facet | Статтi |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/196021 |
| work_keys_str_mv | AT baškatovûû ivkivcinoviitippiznʹozarubinecʹkihpamâtokserednʹogopodniprovâ AT bítkovsʹkatv ivkivcinoviitippiznʹozarubinecʹkihpamâtokserednʹogopodniprovâ AT baškatovûû ivkovcynovyitippozdnezarubineckihpamâtnikovsrednegopodneprovʹâ AT bítkovsʹkatv ivkovcynovyitippozdnezarubineckihpamâtnikovsrednegopodneprovʹâ AT baškatovûû ivkivtsianewlatezarubyntsiculturetypeofsitesatthemiddlednieper AT bítkovsʹkatv ivkivtsianewlatezarubyntsiculturetypeofsitesatthemiddlednieper |