Результати археологiчних дослiджень бiля с. Мошурiв на Черкащинi
Здійснюється аналіз матеріалів археологічних досліджень низки пізньотрипільських різночасових відмінних за походженням пам’яток околиць с. Мошурів, а також порівняння їх із знахідками із сусідніх поселень-гігантів. Це надало можливість точніше висвітлити процеси пов’язані з пізнім періодом існув...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія |
|---|---|
| Дата: | 2021 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2021
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/196023 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Результати археологiчних дослiджень бiля с. Мошурiв на Черкащинi / С.М. Рижов, В.О. Шумова // Археологія. — 2021. — №. 2. — С. 80–91. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-196023 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Рижов, С.М. Шумова, В.О. 2023-12-08T19:02:44Z 2023-12-08T19:02:44Z 2021 Результати археологiчних дослiджень бiля с. Мошурiв на Черкащинi / С.М. Рижов, В.О. Шумова // Археологія. — 2021. — №. 2. — С. 80–91. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/arheologia2021.02.080 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/196023 903.4(477.46)“636” Здійснюється аналіз матеріалів археологічних досліджень низки пізньотрипільських різночасових відмінних за походженням пам’яток околиць с. Мошурів, а також порівняння їх із знахідками із сусідніх поселень-гігантів. Це надало можливість точніше висвітлити процеси пов’язані з пізнім періодом існування (етапи СІ(В-ІІІ), С-ІІ) трипільського населення межиріччя Південного Бугу і Дніпра. Для понимания некоторых палеоэкономических, хронологических, этнокультурных процессов трипольского общества Буго-Днепровского междуречья необходимо рассмотреть взаимодействие между поселениями-гигантами и соседними небольшими селениями. Примером возможных взаимосвязей служат рядом расположенные с поселением-гигантом Тальянки небольших позднетрипольских памятников у с. Мошуров (Черкасская обл.). Первые исследования у с. Мошуров известны с начала 1960-х гг. (А. Заболотский, В. Стефанович, О. Диденко). Стационарные раскопки проводились в 1981 г. (Мошуров І) и в 1993 г. (Мошуров ІІІ). Установлены размеры поселений, схемы их застройки наземными-глинобитными постройками. Удалось реконструировать жилища и установить некоторые приемы их постройки. Рассмотрены комплексы находок. Установлена хронологическая последовательность и происхождение памятников: Мошуров І (томашевская локально-хронологическая группа), Мошуров ІІ (косеновская локально-хронологическая группа), которые относятся к западно-трипольской генетической линии развития культуры, а Мошуров ІІІ (тип памятников Кочержинцы-Шульговка). На поселении Мошуров ІІІ ощутимы влияния со стороны восточно-трипольских памятников Среднего Поднепровья (софиевский локальный вариант). Также на этом поселении обнаружено женское погребение с инвентарем белогрудовской культуры периода ранней бронзы. Наблюдается сокращение площадей поселений. Кроме того, прослежены изменения в планировке от концентрических кругов, полугуг и параллельных рядов, к застройке отдельными небольшими группами из двух-трех жилищ. Заметно упрощается домостроительство наземных жилищ. В керамических комплексах видим значительное уменьшение столовой посуды, при этом сокращается количество типов форм сосудов и орнаментальных схем. В кухонной керамике применение декоративных элементов в упрощенных композициях уменьшается. Возможно, несмотря на явные контакты обитателей Тальянок с жителями Мошуров І, последнее не представляет собой протосельскую округу для поселения-гиганта, а остается самостоятельной хозяйственноэкономической единицей. На финальном этапе трипольское население теряет свои этнокультурные традиции и растворяется в среде пришлых степных племен. Understanding of numerous paleoeconomic, chronological and ethno-cultural processes in Trypillia societies of the Southern Bug and the Dnieper interfluves may be reached through the interactions between populations of the megasites and their “satellites”, small settlements in the surrounding of settlements-giants. This may be exemplified by the Late Trypillia sites near the village of Moshuriv (Cherkasy Region), which are located not far from the giant settlement of Talianky. The earliest explorations at these sites were conducted in the late 1960-ies (A. Zabolotskyi, V. Stefanovych, O. Didenko). Excavations here were conducted in 1981 (Moshuriv I) and 1993 (Moshuriv III). The research made the identification of settlements size and their planning structures mainly composed of wattle-and-daub houses possible. The discovered houses were reconstructed basing on study of their construction techniques. The sets of finds were analyzed. The latter allowed the identification of chronological sequence and attribution of sites: Moshuriv I (Tomashivka local group), Moshuriv II (Kosenivka local group) both belonging to the Western Trypillia culture, and Moshuriv III (KocherzhyntsiShulhivka site-type). The settlement of Moshuriv III demonstrates the influences from the Eastern Trypillia culture sites referred to Sofiivka local variant. Also a woman’s burial accompanied with inventory of the Bilohrudivka culture of the Final Bronze Age was investigated here. The analyzed sites mark the decrease in settlement size. Besides, the settlement structure turned from the organization of houses into circles, semi-circles and parallel rows to its organization into clusters of houses composed of two-three dwellings. The number of wattle-and-daub houses decreases. Ceramic complexes demonstrate the decrease of the relative number of tableware along with the decrease in the number of shapes and ornamentation schemes. Application of decorative elements in simplified compositions on cookingware also decreases. Despite the interaction between populations of Talianky and Moshuriv I, the latter is rather considered for an independent socio-economic unit, than the satellite in the vicinity of a mega-site. Final Trypillia demonstrates the loss of cultural traditions and possible admixture of the population with peoples coming from the Steppe. uk Інститут археології НАН України Археологія Публiкацiї археологiчного матерiалу Результати археологiчних дослiджень бiля с. Мошурiв на Черкащинi Результаты археологических исследований у с. Мошуров на Черкащине The results of archaeological investigations near Moshuriv village in Cherkasy Region Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Результати археологiчних дослiджень бiля с. Мошурiв на Черкащинi |
| spellingShingle |
Результати археологiчних дослiджень бiля с. Мошурiв на Черкащинi Рижов, С.М. Шумова, В.О. Публiкацiї археологiчного матерiалу |
| title_short |
Результати археологiчних дослiджень бiля с. Мошурiв на Черкащинi |
| title_full |
Результати археологiчних дослiджень бiля с. Мошурiв на Черкащинi |
| title_fullStr |
Результати археологiчних дослiджень бiля с. Мошурiв на Черкащинi |
| title_full_unstemmed |
Результати археологiчних дослiджень бiля с. Мошурiв на Черкащинi |
| title_sort |
результати археологiчних дослiджень бiля с. мошурiв на черкащинi |
| author |
Рижов, С.М. Шумова, В.О. |
| author_facet |
Рижов, С.М. Шумова, В.О. |
| topic |
Публiкацiї археологiчного матерiалу |
| topic_facet |
Публiкацiї археологiчного матерiалу |
| publishDate |
2021 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Результаты археологических исследований у с. Мошуров на Черкащине The results of archaeological investigations near Moshuriv village in Cherkasy Region |
| description |
Здійснюється аналіз матеріалів археологічних досліджень низки пізньотрипільських різночасових відмінних
за походженням пам’яток околиць с. Мошурів, а також
порівняння їх із знахідками із сусідніх поселень-гігантів.
Це надало можливість точніше висвітлити процеси
пов’язані з пізнім періодом існування (етапи СІ(В-ІІІ),
С-ІІ) трипільського населення межиріччя Південного
Бугу і Дніпра.
Для понимания некоторых палеоэкономических, хронологических, этнокультурных процессов трипольского общества Буго-Днепровского междуречья необходимо рассмотреть взаимодействие между поселениями-гигантами
и соседними небольшими селениями. Примером возможных взаимосвязей служат рядом расположенные с
поселением-гигантом Тальянки небольших позднетрипольских памятников у с. Мошуров (Черкасская обл.).
Первые исследования у с. Мошуров известны с начала 1960-х гг. (А. Заболотский, В. Стефанович, О. Диденко).
Стационарные раскопки проводились в 1981 г. (Мошуров І) и в 1993 г. (Мошуров ІІІ). Установлены размеры
поселений, схемы их застройки наземными-глинобитными постройками. Удалось реконструировать жилища и установить некоторые приемы их постройки. Рассмотрены комплексы находок. Установлена хронологическая
последовательность и происхождение памятников: Мошуров І (томашевская локально-хронологическая группа),
Мошуров ІІ (косеновская локально-хронологическая группа), которые относятся к западно-трипольской генетической линии развития культуры, а Мошуров ІІІ (тип памятников Кочержинцы-Шульговка). На поселении
Мошуров ІІІ ощутимы влияния со стороны восточно-трипольских памятников Среднего Поднепровья (софиевский локальный вариант). Также на этом поселении обнаружено женское погребение с инвентарем белогрудовской культуры периода ранней бронзы. Наблюдается сокращение площадей поселений. Кроме того, прослежены
изменения в планировке от концентрических кругов, полугуг и параллельных рядов, к застройке отдельными
небольшими группами из двух-трех жилищ. Заметно упрощается домостроительство наземных жилищ. В керамических комплексах видим значительное уменьшение столовой посуды, при этом сокращается количество типов
форм сосудов и орнаментальных схем. В кухонной керамике применение декоративных элементов в упрощенных
композициях уменьшается.
Возможно, несмотря на явные контакты обитателей Тальянок с жителями Мошуров І, последнее не представляет собой протосельскую округу для поселения-гиганта, а остается самостоятельной хозяйственноэкономической единицей. На финальном этапе трипольское население теряет свои этнокультурные традиции и
растворяется в среде пришлых степных племен.
Understanding of numerous paleoeconomic, chronological and ethno-cultural processes in Trypillia societies of the
Southern Bug and the Dnieper interfluves may be reached through the interactions between populations of the megasites and their “satellites”, small settlements in the surrounding of settlements-giants. This may be exemplified by the
Late Trypillia sites near the village of Moshuriv (Cherkasy Region), which are located not far from the giant settlement
of Talianky. The earliest explorations at these sites were conducted in the late 1960-ies (A. Zabolotskyi, V. Stefanovych,
O. Didenko). Excavations here were conducted in 1981 (Moshuriv I) and 1993 (Moshuriv III). The research made the
identification of settlements size and their planning structures mainly composed of wattle-and-daub houses possible. The
discovered houses were reconstructed basing on study of their construction techniques. The sets of finds were analyzed. The
latter allowed the identification of chronological sequence and attribution of sites: Moshuriv I (Tomashivka local group),
Moshuriv II (Kosenivka local group) both belonging to the Western Trypillia culture, and Moshuriv III (KocherzhyntsiShulhivka site-type). The settlement of Moshuriv III demonstrates the influences from the Eastern Trypillia culture sites
referred to Sofiivka local variant. Also a woman’s burial accompanied with inventory of the Bilohrudivka culture of the Final
Bronze Age was investigated here. The analyzed sites mark the decrease in settlement size. Besides, the settlement structure
turned from the organization of houses into circles, semi-circles and parallel rows to its organization into clusters of houses
composed of two-three dwellings. The number of wattle-and-daub houses decreases. Ceramic complexes demonstrate the
decrease of the relative number of tableware along with the decrease in the number of shapes and ornamentation schemes.
Application of decorative elements in simplified compositions on cookingware also decreases.
Despite the interaction between populations of Talianky and Moshuriv I, the latter is rather considered for an
independent socio-economic unit, than the satellite in the vicinity of a mega-site. Final Trypillia demonstrates the loss of
cultural traditions and possible admixture of the population with peoples coming from the Steppe.
|
| issn |
0235-3490 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/196023 |
| citation_txt |
Результати археологiчних дослiджень бiля с. Мошурiв на Черкащинi / С.М. Рижов, В.О. Шумова // Археологія. — 2021. — №. 2. — С. 80–91. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT rižovsm rezulʹtatiarheologičnihdoslidženʹbilâsmošurivnačerkaŝini AT šumovavo rezulʹtatiarheologičnihdoslidženʹbilâsmošurivnačerkaŝini AT rižovsm rezulʹtatyarheologičeskihissledovaniiusmošurovnačerkaŝine AT šumovavo rezulʹtatyarheologičeskihissledovaniiusmošurovnačerkaŝine AT rižovsm theresultsofarchaeologicalinvestigationsnearmoshurivvillageincherkasyregion AT šumovavo theresultsofarchaeologicalinvestigationsnearmoshurivvillageincherkasyregion |
| first_indexed |
2025-11-25T21:04:28Z |
| last_indexed |
2025-11-25T21:04:28Z |
| _version_ |
1850543953633345536 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 280
Публiкацiї
археологiчних матерiалiв
РЕЗУЛЬТАТИ АРХЕОЛОГiЧНИХ ДОСЛiДЖЕНЬ
БiЛЯ с. МОШУРiВ НА ЧЕРКАЩИНi
УДК 903.4(477.46)“636”
https://doi.org/10.15407/arheologia2021.02.080
© С. М. Рижов, в. о. ШУМова, 2021
С. М. Рижов, В. О. Шумова *
* Рижов Сергій Миколайович — кандидат істо-
ричних наук, старший науковий співробітник від-
ділу археології енеоліту–бронзової доби Іа НаНУ,
ORCID 0000-0001-9089-8309, sryzhov@ukr.net
ШУМова валентина олександрівна — старший ви-
кладач кафедри археології НаУКМа, ORCID 0000-
0003-0176-7468, vshumova@ukr.net
Здійснюється аналіз матеріалів археологічних дослі-
джень низки пізньотрипільських різночасових відмінних
за походженням пам’яток околиць с. Мошурів, а також
порівняння їх із знахідками із сусідніх поселень-гігантів.
Це надало можливість точніше висвітлити процеси
пов’язані з пізнім періодом існування (етапи СІ(В-ІІІ),
С-ІІ) трипільського населення межиріччя Південного
Бугу і Дніпра.
К л ю ч о в і с л о в а: Черкащина, Мошурів І, ІІ, ІІІ,
пізньотрипільські поселення, кераміка, палеоекономічні
розраунки.
Для з’ясування палеоекономічних, хроно-
логічних, етно-культурних процесів, що від-
бувались у трипільському суспільстві Буго-
Дніпровського межиріччя потрібно розгля-
нути взаємодію між поселеннями-гігантами і
найближчими сусідніми невеликими селища-
ми (Круц 1989, с. 121—124). Поселення-гіганти
володимирівка, Небелівка, Майданецьке, До-
броводи та інші поширюються в регіоні вже
на середньому етапі Трипілля. Найближчим до
поселення-гіганта Тальянки є група невеликих
селищ в околиці с. Мошурів Звенигородського
(до 2021 р. Тальнівського) р-ну Черкаської обл.
Пам’ятка Мошурів І згадується в. а. Стефа-
новичем у зв’язку із розвідками а. І. Заболоць-
кого, проведеними наприкінці 1950-х рр. (Сте-
фанович, Діденко 1968, ф. 12, № 569; Діден-
ко, Стефанович, Чорномаз 2006, с. 140, 158).
Поселення розташоване на північно-західній
околиці села і займає східні схили мису, об-
меженого з північного сходу сухою балкою, а
з південного сходу та півдня долиною невели-
кого струмка, що є правою притокою р. Гір-
ський Тікич (рис. 1: 1). Судячи з місця розта-
шування залишків глинобитних жител на по-
верхні ґрунту, воно мало кругове планування
й забудоване було двома концентричними ко-
лами (рис. 1: 2). Загалом, на поверхні зафіксо-
вано «виходи» понад 30 площадок. Площа по-
селення близько 7,0 га. З 1981 р. досліджува-
лось Тальянківським загоном Трипільської
експедиції Іа НаН України під керівництвом
в. о. Круца. обрана для розкопок площадка
у зовнішньому колі південно-східної перифе-
рії поселення мала в плані прямокутну фор-
му (15 × 8,0 м), орієнтована з північного схо-
ду на південний захід. Кількашарове заляган-
ня обпаленої глини та кераміка зафіксовані
на глибині 0,4—0,5 м на межі чорнозему із су-
глинком. Розрізнений верхній шар глиняної
обмазки нерівномірного випалу траплявся у
південній частині та по периметру площадки.
Глина мала значну домішку полови. У нижній
частині шматків обмазки фіксувались відбит-
ки дерев’яних вузьких плах та жердин. Ниж-
ній шар залягав більш щільним масивом роз-
трісканим на досить великі шматки. Найбільш
компактне залягання спостерігалось в центрі
площадки, а у південній частині обмазка лежа-
ла поперечними смугами, вказуючи на розкол
платформи споруди, що співпадає з напрям-
ком відбитків дерев’яної конструкції. Також
тут зафіксований поперечний розрив у заля-
ганні (ширина 0,3—0,4 м), відділяючи край
платформи від решти залягання (довжина
2,0 м). Можливо у цьому місці проходила пів-
денна коротка стіна будинку, а на південь від
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 81
неї знаходились залишки «карнизу», що часто
спостерігаємо на глиняних моделях жител три-
пільської культури. Знайдені поблизу розриву
шматки обмазки з відбитками лозин можуть
слугувати підтвердженням того, що стіна спо-
руджувалась на каркасі з плоту. Часто шматки
обмазки у верхній частині мали тонку нівелю-
ючу підмазку з добре загладженою поверхнею.
випал загального шару більш-менш рівномір-
ний. У нижній його частині помітні відбитки
широких плах (ширина 0,15—0,20 м), що лежа-
ли впоперек довжини житла. Майже по центру
залягання були зафіксовані відбитки колоди
(діаметр 0,10—0,15 м), вказуючи на розташу-
вання сволоку, що разом із довгими стінами
утримували укладені поперечні плахи з обмаз-
кою. У південній частині під шаром глини, без-
посередньо на ґрунті виявлено ділянки тонкої
глиняної долівки з добре загладженою поверх-
нею. випал її слабкий низхідний. Перший по-
верх будинку з підмащеною долівкою вказує на
наявність робочих місць, оскільки тут знайде-
но велику зернотерку і розтирач. Крім того, на
підлозі також лежали цілі посудини, компак-
тні розвали, окремі фрагменти столового та ку-
хонного посуду, а також відтяжки до ткацького
верстату. У центральній частині була розчище-
на округла в плані яма діаметром 1,2 м, глиби-
ною 0,35 м, викопана у чистому суглинку. в її
заповнені (гумусований суглинок) знайдено
розвал миски та фрагменти столового посуду.
Площадку 1 можна реконструювати як решт-
ки знищеної у пожежі наземної двоповерхової
дерев’яно-глинобитної будівлі, можливо госпо-
дарського призначення. Будівля мала тонке пе-
рекриттям горища (верхній шар обмазки), ма-
сивне міжповерхове перекриття із «карнизом»
(нижній шар обмазки) та земляну, частково
підмазану глиною підлогу першого поверху, де
було робоче місце та господарська яма. Короткі
стіни житла мали каркас із плоту, а довгі, ско-
ріш за все, були безкаркасні глинобитні. Мате-
ріал (кераміка, знаряддя праці, кістки тварин)
лежав під площадкою, між нашаруваннями об-
мазки і у незначній кількості над ними.
Серед знахідок з площадки 1 поселення
Мошурів І кількісно переважає кераміка, що
представлена невеликим обсягом й у фрагмен-
тованому стані. Загалом було виявлено цілих,
реконструйованих посудин, окремих фрагмен-
тів понад 400 од. За техніко-технологічними
ознаками кераміку можна розділити на дві ка-
тегорії — кухонну і столову. Кухонний посуд
(7,0 % від усього керамічного комплексу) ви-
роблявся з глини зі значним вмістом окислу
заліза («рябі» глини). У гончарній масі також
присутні крупнозернистий пісок, жорства,
зерна кварцу і частки каоліну. випал керамі-
ки нерівномірний, переважно оксидаційний,
відносно низькотемпературний. Поверхня по-
судин недбало загладжена, або рідше вкрива-
лася розчосами. За формою виділяється лише
один тип — горщик (два підтипи). До першого
підтипу належать великі, відносно високі по-
судини з широким дном, високими округлими
плічками і різким переходом до широкої горло-
вини з високими, трохи відігнутими вінцями.
Рис. 1. Матеріали трипільських пам’яток біля с. Мошу-
рів: 1 — карта розташування трипільських поселень;
2 — візуальний план поселення Мошурів І
Fig. 1. Materials from Trypillia sites near Moshuriv village:
1 — location of Trypillia settlements; 2 — settlement plan
of Moshuriv I
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 282
Другий підтип — це невеликі горщики із плав-
ним профілем, округлими плічками на середи-
ні висоти корпусу та невисокими, відігнутими
вінцями. орнаментовані горщики бідно: він-
ця прикрашалися вертикальними розчосами, а
по їх краю проходив горизонтальний ряд дріб-
них насічок. Крім того, горщики мали на пліч-
ках одинарні або парні наліпи, іноді стовпчас-
ті ручки (рис. 2: 1, 2). Столові посудини (93 %)
комплексу виготовлялись із гончарної маси, до
якої входили «рябі» і каолінові породи глин та
домішки дрібнозернистого піску, зерен квар-
цу, рідше шамоту. Тісто рівномірного замісу.
Посудини тонкостінні, ретельної формовки,
рівномірного високотемпературного випалу.
Зовні на посуд наносився тонкий ангобуючий
шар відмуленої «білої» глини. весь корпус по-
судин фарбувався у жовто-червоний колір різ-
них відтінків. Іноді фарбувалася також їхня
внутрішня поверхня. Миски ангобувались і
фарбувались з обох сторін. Фарбована поверх-
ня слугувала фоном для чорного монохромно-
го розпису, що наносився на верхню частину
корпусу. Миски мали розпис тільки внутріш-
ньої поверхні. Частина посудин (миски, куб-
ки, горщики) ангобувалися, фарбувались, але
не розписувалися.
За формою столові посудини можна роз-
ділити на 10 типів, в межах яких виділяються
підтипи та варіанти. До першого типу належать
миски, 19 % від всієї столової кераміки. Серед
мисок маємо два підтипи. Перший, зрізано-
конічної форми, кількісно переважав; іноді
вони невеликі на чотирьох ніжках. Другий під-
тип складають напівсферичні миски. Більшість
мисок прикрашені по вінцях горизонталь-
ним рядом дрібних трикутників або коротких
штрихів. Інша орнаментальна схема — 33,3 %
від усіх мисок з розписом — трапляється лише
на зрізано-конічних мисках, де від вінець до
низу проходять дві широкі дугоподібні смуги,
заповнені тонкими паралельними лініями, що
заходять одна за одну і закінчуються напівова-
лами з «війками» на кінцях. Значна кількість
мисок (20,1 %) не мала розпису, здебільшого
це напівсферичні миски.
Другий тип посудин — кубки (11,4 % від сто-
лового посуду). Це невеликі посудини з вузьким
дном, гострореберними плічками, вузькою гор-
ловиною та плавно відігнутими вінцями. Для
них характерна спрощено-лінійна орнамен-
тальна схема, що складається з двох горизон-
тальних ліній на плічках, простір між якими за-
повнений групами навскісних тонких штрихів.
За формою до кубків наближаються кубко-
подібні посудини (12,8 %). вони бувають від-
носно великі, тонкостінні, мають зрізано-
конічну нижню частину корпуса, гостро-
реберні плічки на середині висоти тулуба,
увігнуто-циліндричну горловину та плавно ві-
дігнуті вінця. Іноді вони з однією петельчатою
ручкою. Більшість посудин прикрашалася ме-
топною схемою — широкий фриз, що прохо-
дить по верхній частині тулуба, розділяється
вертикальними стрічками («сітка») на метопи,
поля яких зайняті широкими хвилеподібними
дугами, доповнені ділянками навскісної «сіт-
ки». У тригліфи вписані символи «древа світо-
вого» або вони лишались без малюнка. Рідко
трапляється орнамент у вигляді вузького фри-
зу на плічках, де між тонкими горизонтальни-
ми лініями вписані хвилеподібні дуги з листо-
подібним потовщенням у центрі. Така ж схе-
ма — і на вінцях.
основним типом серед столового посуду є бі-
конічні посудини (35,5 %). Серед них виділяєть-
ся два підтипи. До першого належать посудини з
високими гострореберними плічками, конічною
Рис. 2. Кераміка з площадки 1 (Мошурів I): 1—2 — кухонний посуд; 3—17 — столовий посуд
Fig. 2. Сeramics from the sector No. 1 (Moshuriv I): 1—2 — cookingware; 3—17 — tableware
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 83
верхньою частиною корпуса, вузькою горлови-
ною та круто відігнутими невисокими вінцями.
Другий підтип складають великі посудини з ши-
роким дном, високими, неширокими, здебіль-
шого округлими плічками, широкою горлови-
ною та високими, прямими, трохи відігнутими
назовні вінцями. Під шийкою вінець, як прави-
ло, є конусоподібні ручки-наліпи. основна ком-
позиція в розписі біконічних посудин — тагент-
на. вона складається з горизонтально розміще-
них овалів з «сіткою», об’єднаних навскісними
дугами-тангентами. Місця з’єднання дуг утво-
рюють трикутники з витягнутими вершинами,
в центр яких вписані кола. До дуг прилягають
напівовали заповнені навскісною «сіткою». Ця
схема компонується у вузький фриз на плічках.
Іноді основний орнамент доповнюється верхнім
фризом у вигляді широкої горизонтальної стріч-
ки із тонких паралельних ліній. Трапляється та-
кож волютна схема, де дуги з листоподібними
закінченнями заходять одна за одну і ці волю-
ти об’єднані навскісною лінією з трикутника-
ми на кінцях та кругом у центрі. вказана схема
розміщена у один або два фризи, що займає усю
верхню частину тулуба. Іноді спостерігається
спрощено-лінійна схема — вузький фриз скла-
дається з горизонтального ряду трикутників із
витягнутими вершинами.
Маємо тип сфероконічних посудини (3,2 %).
За розміром вони середні та великі, мають
округлі плічка на середині висоти тулуба, на-
півсферичну верхню частину корпусу, вузь-
ку горловину і круто відігнуті невисокі вінця.
орнаментувалися тангентними, фестонними
та волютними схемами. На відміну від біко-
нічних посудин, волютна схема переважала та
частіше траплявся двофризовий розпис.
Добре представлений тип кратерів (8,0 %).
Це великі товстостінні посудини із високими
та широкими гострореберними або округлими
плічками, широкою горловиною та високи-
ми, плавно відігнутими вінцями. орнаменту-
валися тільки однією композицією — на пліч-
ках фриз із горизонтальних дуг з «листочками»
на кінцях, що заходять одна за одну. На вінцях
ця схема повторюється або маємо стрічки у ви-
гляді хвилеподібних тонких ліній, що навскіс-
но спускаються від вінець.
Рідше трапляються кратероподібні посуди-
ни (3,2 %) із високими гострореберними пліч-
ками з різким перегином у широку увігнуто-
циліндричну горловину. вказані посудини ніби
поєднують у собі форми біконічних та кратерів.
вони прикрашалися лише тангентними схема-
ми з ускладненим виконанням деталей.
Незначною кількістю представлені амфори
(1,2 %). Це переважно невеликі посудини бі-
конічної форми із широкими гострореберни-
ми плічками, відносно широкою горловиною
та невисокими, круто відігнутими вінцями, під
шийкою яких мають ручки-вушка. Єдиною
орнаментацією для амфор є лицьова схема, ви-
конана у спрощеній або ускладненій манері.
Грушоподібні посудини складають 2,0 % сто-
лової кераміки. вони приземкуваті, із широ-
кими і високими гострореберними або окру-
глими плічками, з різким перегином до основи
горловини та невисокими трохи нахиленими
до середини вінцями. Розписувалися тільки
меандровою схемою (S-подібні дуги), що охо-
плювала верхню частину тулуба.
Горщики (1,9 %) поділяються на два підтипи.
До першого належать невеликі, тонкостінні, з
вузьким дном, високими і широкими гостро-
реберними плічками, широкою горловиною
та невисокими, майже вертикальними вінця-
ми. Розписувалися на плічках вузьким фризом
із зафарбованих трикутників та прилягаючої
до них вертикальною стрічкою навскісної або
прямої «сітки». Другий підтип складали посу-
дини з широким дном, високими округлими
плічками, плавним вигином у широку горло-
вину та невисокими, відігнутими назовні він-
цями. Мають на плічках ручки-вушка або за-
щепи. На поселенні горщики цього підтипу
були без орнаментації (рис. 2: 3—17).
Серед орнаментальних композицій, що
прикрашали столову кераміку усіх типів (крім
мисок) провідне місце займає тангентна схе-
ма: третина посудин була орнаментована саме
таким малюнком. Часто вживалися волют-
на композиція та схема з горизонтальних дуг з
«листочками» на кінцях, що заходять одна за
одну. Цю схему можна розглядати як різновид
трансформованого у вузький фриз волютного
візерунка. Досить високий відсоток вживан-
ня у розписі спрощено-лінійних та метопних
схем. Інші композиції (меандрова, лицьо-
ва, фестонна) траплялися на посудинах рідко
(Ryzhow 2012, p. 139—169). Крім кераміки, на
поселенні були виявлені малочислені екземп-
ляри знарядь праці: уламки кам’яних зерно-
терок і розтирачів, та глиняних відтяжок до
ткацького верстату.
аналіз здобутого матеріалу дозволяє посе-
лення Мошурів І віднести до третьої фази роз-
витку томашівської локально-хронологічної
групи західнотрипільської культури Буго-
Дніпровського межиріччя (етап в-ІІІ). Зістав-
лення кераміки мошурівського поселення з
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 284
матеріалами пам’яток біля с. Тальянки, Май-
данецьке, Кочержинці (уроч. Паньківка) та ін.
вказує на збіг як за складом типів посуду, так
і за набором орнаментальних схем. Подібни-
ми також є і кількісні показники морфологіч-
них та стилістичних ознак (Рижов 1985, с. 46—
47; 1987, с. 12—13; Ryzhow 2012, p. 100—105;
Круц, Рижов 1985, с. 45—56; Шмаглий, видей-
ко 2001—2002, с. 44—136).
Трипільське поселення Мошурів ІІ роз-
міщується на південний схід від села і займає
схил плато, що поступово переходить у доли-
ну струмка (лівобережна притока р. Тальян-
ка). На поверхні зафіксовано окремі скупчен-
ня аморфних шматків глиняної обмазки та
фрагменти кераміки. візуально розташування
решток наземних глинобитних будівель (пло-
щадки) вказують на кругову забудову пам’ятки,
площа якої становить 3,0—4,0 га (Стефанович,
Диденко 1968, с. 18; Діденко, Стефанович,
Чорномаз 2006, с. 140, 158; Ohlrau, Rud 2019,
р. 92, 98, 104). Стаціонарні розкопки на посе-
ленні не проводилися. Серед підйомного мате-
ріалу трапляються фрагменти столових мисок
конічної форми з потовщеним краєм вінець,
напівсферичних мисок, округлотілих горщи-
ків, на яких частково зберігся монохромний
або біхромний розпис. вказане дозволяє від-
нести поселення Мошурів ІІ до косенівської
локальної групи етпу С-І трипільської культу-
ри (Мовша 1984, с. 60—84; Рижов 200, с. 437—
478; Ryzhow 2012, р. 108—109).
Поселення Мошурів ІІІ розташоване на
1,1 км на північний захід від околиці села,
ближче до дороги на м. Тальне. Пам’ятка за-
ймає центральну частину схилу мисоподібного
виступу плато, що обмежене з північного схо-
ду сухою балкою, а з південного сходу та пів-
дня долиною невеликого струмка, що є правою
притокою р. Гірський Тікич (рис. 1: 1). Мож-
ливо, найбільш східні будівлі цієї пам’ятки сти-
каються із зовнішнім колом забудови поселен-
ня Мошурів І. У 1996 р. було проведено геомаг-
нітну зйомку (інженер-геофізик в. вайнер) й
розкопки під керівництвом С. М. Рижова ре-
шток одного наземного глинобитного житла.
встановлено площу поселення близько 4,0 га.
Залишки наземних споруд (площадки) кіль-
кісно, скоріш за все, не перевищують двох де-
сятків і розміщені групами по 2—3 у кожній
(рис. 3: 1). Досліджена площадка 2 (площадка 1
зруйнована оранкою) залягала на межі чор-
нозему і гумусованого суглинку, мала в плані
майже прямокутну форму з нерівними края-
ми. орієнтована по довжині з півдня на північ
і являла собою суцільне, досить масивне заля-
гання обпаленої глини (8,0 × 3,5—4,0 м). Пло-
щадка складалася з двох шарів обмазки. верх-
ній шар, відносно тонкий (0,07—0,10 м), не
був компактним і мав вигляд окремих ділянок
переме жованих глиняною крихтою. Більш су-
цільним він був у південній частині площадки
і складався з невеликих шматків обмазки з іно-
ді недбало загладженою поверхнею. Будівельна
глиняна маса містила значну домішку полови і
невисокий, досить рівномірний випал. Місця-
ми на нижній поверхні шару зафіксовано від-
битки дерев’яних конструкцій: вузькі плахи,
жердини, лозини. орієнтовані відбитки хао-
тично. Знахідки (кераміка, кістки тварин) тра-
плялися переважно між шматками верхнього
шару та під ним. Кераміка на верхньому шарі
була зосереджена біля південного краю пло-
щадки. Нижній шар був більш суцільним тов-
щиною 10—15 см, що розтріскався на фрагмен-
ти. Південна частина площадки та її західний
край найбільш масивний, де будівельні решт-
ки лежали майже горизонтальним шаром. У
глині присутня домішка полови, проте зна-
чно менша ніж у масі верхнього шару. Зовніш-
ня поверхня мала тонкий щільний шар підмаз-
ки з глини без рослинних домішок. випал гли-
ни нижнього шару невисокий і нерівномірний.
У нижній частині шматків зафіксовані відбит-
ки дерев’яних конструкцій: широкі плахи, роз-
колоті колоди, жердини. орієнтовані відбитки
хаотично, проте в більшості вони були направ-
лені перпендикулярно довжині площадки. Під
західним краєм між шматками обмазки трапля-
лись аморфні фрагменти обпаленої глини, що
мали відбитки переплетених лозин та тонких
колотих жердин. вказані фрагменти відрізня-
лись від решти обмазки слабким випалом, від-
сутністю загладженої поверхні, малим вмістом
полови у масі. вірогідно, ці фрагменти похо-
дять від внутрішнього обмащення стін будівлі,
основу яких, принаймні з західної довгої стіни,
складав каркас із плоту. Деталей інтер’єру се-
ред будівельних залишків не зафіксовано. Най-
більша кількість знахідок виявлена на рівні
нижнього глинобитного шару. Кераміка була
сконцентрована переважно у південній частині
та вздовж західного краю площадки (рис. 3: 2).
аналіз решток площадки дозволяє ре-
конструювати її як залишки наземного
глинобитно-дерев’яного житла, що мало зем-
ляну підлогу першого поверху, міжповерхово-
го перекриття другого поверху (нижній шар)
складений із настилу масивних широких плах
та колод обмащених глиною із домішкою по-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 85
лови з підмазкою у верхній частині, та легким
дерев’яно-глиняним перекриттям горища. Зо-
внішні стіни будівлі формувались на каркас із
плоту (рис. 5).
Під час розбирання нижнього шару обмазки
з краю площадки було виявлено людський кіс-
тяк. Поховання залягало на рівні земляної під-
логи житла (–0,81 м від репера). Частково воно
було перекрите шматками обмазки та фрагмен-
тами кераміки. орієнтоване із заходу на схід.
Поховання, як встановлено, жіноче, лежало
на лівому боці у зібганому стані із зігнутими у
ліктях руками і кистями перед обличчям. Ноги
розміщені паралельно, були сильно підігнуті,
проте кістки стоп не збереглися. Поряд із рука-
ми виявлено невеликий горщик банкоподібної
форми. Посудина тонкостінна, із загладженою
поверхнею, з неширокими округлими плічками
на середині висоти горщика, з широкою горло-
виною й невисокими плавно відігнутими він-
цями. Гончарна маса має домішки дрібної жор-
стви, випал відновний низькотемпературний.
Рис. 3. Матеріали поселення Мошурів ІІІ (площадка 2): I — геомагнітний план по-
селення; II — план та розріз а-Б площадки 2; III — матеріали поховання білогрудів-
ської культури. Умовні позначення: 1 — глиняна обмазка; 2 — кераміка; 3 — камінь;
4 — кістка
Fig. 3. Materials from Moshuriv III site (from the sector No. 2): I — geomagnetic plan of
the settlement; II — plan and section of the sector A-B; III — Bilohrudivka culture burial
material. Symbols: 1 — burnt daub; 2 — ceramics; 3 — a stone; 4 — a bone
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 286
Ліворуч від черепа виявлено патинізовану скро-
неву спіральної форми підвіску (п’ять обертів);
виконану з мідного округлого дроту у перети-
ні (діаметр 1,2 мм) із загнутим по колу кінцем
для закріплення (рис. 3: 3). Можливо, ховаючи
померлу, випадково натрапили на рештки три-
пільського житла, що на той час вже повністю
було перекрите ґрунтом. Під самим краєм пло-
щадки обмазку було розібрано, а покладене тіло
знову засипали тим же ґрунтом із шматками
глини і фрагментами кераміки (рис. 3: 2). На за-
хід від трипільського поселення траплялися не-
великі обпалені шматки глини та фрагменти
кераміки білогрудівської культури фіналу доби
бронзи.
Повертаючись до трипільського матеріа-
лу, зауважимо, що серед знахідок найчислен-
нішу категорію складає кераміка поділена за
Рис. 4. Матеріали трипільського поселення Мошурів ІІІ (площадка 2): 1—15 — ку-
хонний посуд; 16—18 — столовий посуд; 19—20 — глиняні прясла; 21 — крем’яне ві-
стря; 22 — фрагмент кам’яної сокири
Fig. 4. Materials from Trypillia settlement of Moshuriv III (from the sector No. 2): 1—15 —
cookingware; 16—18 — tableware; 19—20 — clay spindle whorls; 21 — a flint arrowhead;
22 — a fragment of the stone axe
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 87
техніко-технологічними ознаками на кухонну
і столову. Кухонний посуд переважає — стано-
вить 95,4 % від усього керамічного комплек-
су. вироблявся переважно з глини із значним
вмістом сполук заліза і лише 30 % посуду ліпи-
лось із суміші «червоної» й «білої» глин. У гон-
чарному тісті найчастіше фіксується домішка
дрібного піску (42,5 %), або жорстви (31,3 %).
У межах 10—4 % кухонна кераміка в гончар-
ній масі мала домішки зерен каоліну, шамо-
ту, мергелю. Лише у 3,2 % посудин спостеріга-
ємо спіснювач у вигляді товченої черепашки.
Зовсім рідко у тісті помічена наявність слюди
та гематиту (кровавик). Посуд переважно лі-
пився із добре вимішаного гончарного тіста,
був тонкостінним і мав високотемпературний
оксидаційний режим випалу. Третина кухон-
ного посуду випалювалась у відновному режи-
мі. від загальної кількості визначеного посуду
провідним є тип горщик (85,6 %). Маємо кіль-
ка підтипів. Переважаючий підтип це горщики
з вузьким дном, широкими округлими плічка-
ми, що розміщені на середині висоти корпусу,
або трохи вище, широкою горловиною та ви-
сокими, м’яко відігнутими вінцями. Другий
підтип — кратероподібні з високими округли-
ми плічками, широкою горловиною та висо-
кими прямими вінцями. До третього підтипу
віднесені банкоподібні горщики з ледве намі-
ченими плічками на середині висоти тулуба та
вертикальними або трохи нахиленими у серед-
ину краями вінець. Ще один підтип — висо-
кі горщики з неширокими плічками, відносно
вузькою горловиною та невисокими вінцями.
До горщиків також віднесені т. зв. грушопо-
дібні посудини із широкими округлими пліч-
ками та високою зрізано-конічною горлови-
ною. Присутні кілька екземплярів округлоті-
лих горщиків із широким дном та невисокими,
м’яко відігнутими вінцями. Можна реконстру-
ювати ще один тип — сфероконічні горщики
з вузьким дном, зрізано-конічною нижньою
частиною, неширокими округлими плічками,
вузькою горловиною та невисокими відігнути-
ми вінцями. На плічках такі посудини мають
ручки-вушка з горизонтальним отвором. Для
горщиків характерними є рогоподібні ручки на
плічках. Найчастіше стінки горщиків, більш
або менш ретельно загладжувались, проте тра-
плялися посудини, що зовні зберегли пальце-
ве згладжування. Іноді поверхня обличкована
тонким шаром ангобу із глини без домішок. У
цьому випадку зовнішня поверхня була добре
загладжена. Частина горщиків (8,0 % від усієї
кухонної кераміки) мала на плічках або вінцях
орнаментацію у вигляді горизонтальних рядів.
Більшість (68 %) посудин прикрашалася від-
битком шнура в 1—3 ряди. Далі, за кількістю
елементів оздоблення (14,5 %), припадає на
дрібні вдавлення, насічки та наколи округлої
форми. Значно рідше трапляється оздоблен-
ня (у межах 3,0—4,0 %) відбитками зубчастого
штампу, «гусеничкою» або відтисками кінцем
трубчастої кістки. Близько 7,0 % від орнамен-
тованих горщиків прикрашалися на плічках
групами дрібних конічних наліпів. На денцях
деяких посудин збереглися відбитки тканини
та рогожі. Інший тип кухонного посуду за фор-
мою — миски (14,4 %), поділяються на чотири
підтипи. Майже половину складають тонко-
стінні невеликі напівсферичні миски з верти-
кальними або нахиленими у середину вінцями.
Близько третини становлять великі, товстос-
тінні миски-макітри із потовщеними верти-
кальними вінцями. одна миска такої форми
має під вінцями невелику ручку-вушко. Понад
Рис. 5. Пізньотрипільське посе-
лення Мошурів ІІІ (площадка 2).
Pеконструкція дерев’яно-глино-
битного будинку ( за С. М. Ри-
жовим)
Fig. 5. The Late Trypillia settlement
of Moshuriv III (sector No. 2).
Reconstruction of the wattle-and-
daub dwelling (after S. M. Ryzhov)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 288
десяту частину складають тонкостінні миски
зрізано-конічної форми із загостреними, або
трохи потовщеними і ледь відхиленими назо-
вні вінцями. Лише одна миска мала S-подібний
профіль, проте вінця її без закраїни. Більшість
мисок із добре загладженою поверхнею, а ма-
кітри здебільшого вкривалися пальцевим сму-
гастим згладжуванням. Миски усіх підтипів не
орнаментувались (рис. 4: 1—15).
Столова кераміка (4,6 % від усього кера-
мічного комплексу) виготовлялася з маси на
основі «білої» глини. Гончарне тісто добре об-
роблене, відмулене, або мало незначну кіль-
кість, можливо природну, дрібного піску. По-
верхня тонкостінних посудин ретельно загла-
джувалась та іноді фарбувалась у блідо-жовтий
колір. Незначна кількість столового посуду до-
зволила визначити форму лише чверті посудин.
Так, виділяються відносно великих розмірів,
зрізано-конічні миски та невеликі тонкостін-
ні горщики з високими округлими плічками і
невисокими, м’яко відігнутими вінцями. Се-
ред визначених форм, миски складають 28 %,
а горщики 72 %. випал столової кераміки до-
сить високий, рівномірний, винятково окси-
даційний. Тільки на одному горщику збере-
глась орнаментація монохромним розписом
чорною фарбою — широкий фриз на плічках
складався з горизонтальних стрічок-фестонів,
заповнених тонкими паралельними лініями,
що обведені широкими смугами. Між фесто-
нами вписані групи вертикальних ліній. Під
вінцями проходили дві горизонтальні смуги.
основний малюнок доповнювали дрібні рис-
ки (рис. 4: 16—18).
На площадці 2 крім керамічного посуду
було знайдено одну цілу округлу та фрагмен-
товану пірамідальну відтяжку до вертикально-
го ткацького верстату. З глини були виготовле-
ні невеликі біконічні та конічні прясла орна-
ментовані заглибленими лініями та дрібними
наколами (рис. 4: 19—20). До знарядь праці та-
кож належать майже цілий кам’яний розтирач
кубоподібної форми, невеликі кам’яні зерно-
терки, робоча поверхня яких часто була спра-
цьована, фрагмент обуха кам’яної шліфованої
сокири-тесла. Знайдено ще ціле крем’яне ві-
стря трикутної форми (рис. 4: 21, 22).
У цілому, матеріали поселення Мошурів ІІІ
за своїми ознаками схожі із комплексами зна-
хідок пам’яток Гордашівка ІІ, Шарин, Черпо-
води І, Дубова, Роги, Паланка ІІ, Кочержинці-
Шульгівка, що зосереджені в басейнах річок
Синиця, Уманка, Ревуха, Гірський та Гнилий
Тікичи. Займають переважно невисокі мисо-
подібні виступи плато, обмежені балками або
вигином ріки. окремі пам’ятки розміщували-
ся на схилах плато або на перших надзаплав-
них терасах. Площа поселень 3,0—7,0 га за-
будовувалася наземними простої конструкції
дерев’яно-глинобитними спорудами у вигля-
ді півкіл, паралельних рядів, але у більшості
окремими групами по 2—3 житла. Їх кераміч-
ний комплекс характеризується незначною
кількістю столового посуду, а кухонні посуди-
ни прикрашалися рельєфною орнаментацією
із обмеженим набором декоративних елемен-
тів у спрощених композиціях. Привертає увагу
присутність у гончарній масі кухонних посудин
гематиту (кровавик), що є однією із характер-
них ознак кераміки софіївського варіанта. Крім
того, спостерігаємо певну схожість форм й осо-
бливо декору у вигляді груп з двох—трьох дріб-
них конічних наліпів під шийкою вінець посу-
дин. Ці риси поширені в кераміці пам’яток, що
входять у софіївський локальний варіант (схід-
на лінія розвитку культури) пізнього Трипілля
Середнього Подніпров’я. вказане дозволяє від-
нести поселення Мошурів ІІІ та згадані вище
пізньотрипільські пам’ятки (етап С-ІІ) Буго-
Дніпровського межиріччя до виокремлених
пам’яток типу Кочержинці-Шульгівка (Рижов
1996, с. 108—110; 2001, с. 46—48; 2003, с. 194;
Рижов, Шумова 1997, с. 18—19.).
Таким чином, в околицях с. Мошурів має-
мо низку пізньотрипльських різночасових від-
мінних за походженням пам’яток. Поселення
Мошурів І належить до третьої фази розвитку
томашівської локально-хронологічної гру-
пи етапу С-І, за періодизацією Т. С. Пассек,
або ж до етапу в-ІІІ фіналу середнього Три-
пілля (Мовша 1972, с. 16; Рижов 2007, с. 442).
Пам’ятка Мошурів ІІ входить до косенівської
локально-хронологічної групи (межа ета-
пів С-І—С-ІІ). Селище Мошурів ІІІ є типом
пам’яток Кочержинці-Шульгівка етапу С-ІІ.
За даними датування поселень Майданецьке,
Тальянки, Шарин ІІІ, маємо усереднений час
існування між найбільш ранніми і найбільш
пізніми поселеннями околиці с. Мошурів —
а саме близько 300 років (Шмаглий, видей-
ко 2003, с. 125; Куштан 2015, с. 436; Diachenko
2019, с. 71—85; Ohlrau 2020, p. 203—230), тобто
для відновлення природних ресурсів у серед-
ньому припадає 70—100 років. При тому маємо
на увазі, що у пізньотрипільський період етапу
С-ІІ помітно скорочується кількість місцевого
населення й відчутні кліматичні зміни (ариди-
зація). Проаналізовані дані узагальнено спів-
падають із проведеними в. о. Круцом палео-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 89
економічними розрахунками для пізньотри-
пільського населення Межиріччя Південного
Бугу і Дніпра (Круц 1989, с. 128).
Згодом, носії трипільської культури втра-
чають свої характерні риси і «розчиняються»
в середовищі прийшлих у Буго-Дніпровське
межиріччя іншоетнічних скотарських племен.
Діденко, о., Стефанович, в., Чорномаз, Б. 2006. Збірник
археологічних пам’яток Уманщини. Том 1 (ред. вино-
кур І. І.), Умань: Уманське видавничо-поліграфічне
підприємство.
Круц, в. о., Рижов, С. М. 1985. Фази розвитку пам’яток
томашівсько-сушківської групи. Археологія. Київ, 51,
с. 45-56.
Круц, в. а. 1989. К истории населения трипольской
культуры в Междуречье Южного Буга и Днепра. в:
Березанская, С. С. (отв. ред). Первобытная археоло-
гия. Сборник научных трудов, аН УССР, институт
археологи. Киев: Наукова думка, с. 117-132.
Куштан, Д. 2015. Керамічний комплекс пізньотрипіль-
ського поселення Шарин-ІІІ. в: Дяченко, о., Ме-
нотті, Ф., Рижов, С., Бунятян, К., Кадров, С. (ред.).
Культурний комплекс Кукутень-Трипілля та його сусі-
ди. Збірка наукових праць пам’яті Володимира Круца.
Львів: астролябія, с. 429-439.
Мовша, Т. Г. 1972. Періодизація і хронологія середнього
та пізнього Трипілля. Археологія. 5, с. 3-24.
Мовша, Т. Г. 1984. Хронология Триполья-Кукутени и
степные культуры эпохи раннего металла в ее системе.
B: иванова, Э. в. (ред.). Проблемы археологии Подне-
провья ІІІ—І тыс. до н. э. Тезисы докладов научной кон-
ференции. Днепропетровск: изд-принт ДГУ, с. 60-84.
Рижов, С. М. 1985. Локально-хронологічне членування
пізньотрипільських пам’яток у Буго-Дніпровському
межиріччі. в: Заєць, І. І. (ред.). ІІІ Вінницька облас-
на історико-краєзнавча конференція. Тези доповідей, 4
вересня 1985. вінниця. вГПи-Лабораторія фотооф-
сетного друку, с. 46-47.
Рижов, С. М. 1996. Дослідження пізньотрипільського по-
селення біля с. Мошурів на Черкащині. в: Толоч-
ко, П. П.(відпов. ред.). Охорона історико-культурної
спадщини. Історія та сучасність: Тези доповідей кон-
ференції. Київ: ДКПП «ТиРаж», с. 108-110.
Рижов, С. М. 1987. Про історичну долю пізньотрипіль-
ських племен томашівської групи на заключно-
му етапі розвитку. в: винокур, І. С. (ред.). VII По-
дільська Історико-краєзнавча конференція: Тези до-
повідей. Кам’янець-Подільський: Дунаєвецька рай.
друк, с. 12-13.
Рижов, С. М., Шумова, в. о. 1997. Дослідження пізньо-
трипільських пам’яток Буго-Дніпровського межиріч-
чя. в: Кадєєв, в. І. (відпов. ред.). Проблеми історії та
археології України: Міжнародна наукова конференція.
Тези доповідей. Харків: «Бизнес информ», с. 18-19.
Рыжов, С. Н. 2003. Позднетрипольские памятники Буго-
Днепровского Междуречья. Stratum-plus, 2, с. 187-195.
Рижов, С. 2007. О. Ольжич. Археологія. в: Расамакін, Ю.,
Рижов, С. (ред.-упоряд.). Сучасний стан вивчення
культурно-історичної спільності Кукутень-Трипілля
території України. Київ: вид-во імені олени Теліги,
с. 437-478.
Стефанович, в. а., Диденко, о. П. 1968. Археологические
памятники Уманьщины. Науковий архів Іа НаНУ,
ф. 12, № 534, с. 307.
Шмаглий, Н. М., видейко, М. Ю. 2001—2002. Майданецкое
— трипольский протогород. Stratum-plus, 2, с. 44-136.
Шумова, в. о. 1997. Нові відкриття на Черкащині (піз-
ньотрипільське поселення біля с. Гордашівка). ХVІ
Вінницька історико-краєзнавча обласна конференція.
Тези доповідей. вінниця: «вГПи-Лабораторія фото-
офсетного друку», с. 10-12.
Diachenko, а. 2019. Does the social field cause or accelerate
social and cultural Complex. In: Kadrow, S., Müller, J.
(eds.). Habitus? The Social Dimension of Technology and
Transformation. Leiden: Sidestone Press, p. 71-85
Ohlrau, R., Rud, V. 2019. Testing Trypillian site development
via geomagnetic survey. New «mega-structures» and
plans of smaller sites. Beyond excavation: geophysics,
aerial photography and the use of drones in Eastern and
Southeastern European archaeology: proceedings of the
international colloquium: 5—8 December 2016, Piatra-
Neamţ, Romania. Piatra-Neamţ: Editura «Constantin
Matasă», р. 87-113.
Ohlrau, R., 2020. Maidanets’ke: Development and decline
of a Trypillia mega-site in Central Ukraine: Scales of
Transformations in Prehistoric and Archaic Societies 7.
Leiden: Sidestone Press.
Ryzhow, S. 2012a. Relative chronology of the giant-settlements
period BII-CI. In: Menotti, F., Korvin-Piotrovskiy,
A. G. (eds.). The Tripolye culture giant-settlements in
Ukraine: formation, development and decline. Oxford:
Oxbow Books, p. 79-115.
Ryzhow, S. 2012b. Tripollian pottery of the giant-settlements:
characteristics and typology. In: Menotti, F., Korvin-
Piotrovskiy, A. G. (eds.). The Tripolye culture giant-
settlements in Ukraine:formation, development and decline.
Oxford: Oxbow Books, p. 139-169.
Надійшла 16.03.2021
С. Н. Рыжов1, В. А. Шумова2
1 Кандидат исторических наук, старший научный сотрудник отдела археологии энеолита–бронзового века
Института археологии НАНУ, ORCID 0000-0001-9089-8309, sryzhov@ukr.net
2 Старший преподаватель кафедры Археологии НаУКМА, ORCID 0000-0003-0176-7468, vshumova@ukr.net
РеЗУЛьТаТы аРХеоЛоГиЧеСКиХ иССЛеДоваНий У с. МоШУРов На ЧеРКаЩиНе
Для понимания некоторых палеоэкономических, хронологических, этнокультурных процессов трипольского об-
щества Буго-Днепровского междуречья необходимо рассмотреть взаимодействие между поселениями-гигантами
и соседними небольшими селениями. Примером возможных взаимосвязей служат рядом расположенные с
поселением-гигантом Тальянки небольших позднетрипольских памятников у с. Мошуров (Черкасская обл.).
Первые исследования у с. Мошуров известны с начала 1960-х гг. (а. Заболотский, в. Стефанович, о. Диденко).
Стационарные раскопки проводились в 1981 г. (Мошуров І) и в 1993 г. (Мошуров ІІІ). Установлены размеры
поселений, схемы их застройки наземными-глинобитными постройками. Удалось реконструировать жилища и
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 290
установить некоторые приемы их постройки. Рассмотрены комплексы находок. Установлена хронологическая
последовательность и происхождение памятников: Мошуров І (томашевская локально-хронологическая группа),
Мошуров ІІ (косеновская локально-хронологическая группа), которые относятся к западно-трипольской гене-
тической линии развития культуры, а Мошуров ІІІ (тип памятников Кочержинцы-Шульговка). На поселении
Мошуров ІІІ ощутимы влияния со стороны восточно-трипольских памятников Среднего Поднепровья (софиев-
ский локальный вариант). Также на этом поселении обнаружено женское погребение с инвентарем белогрудов-
ской культуры периода ранней бронзы. Наблюдается сокращение площадей поселений. Кроме того, прослежены
изменения в планировке от концентрических кругов, полугуг и параллельных рядов, к застройке отдельными
небольшими группами из двух-трех жилищ. Заметно упрощается домостроительство наземных жилищ. в керами-
ческих комплексах видим значительное уменьшение столовой посуды, при этом сокращается количество типов
форм сосудов и орнаментальных схем. в кухонной керамике применение декоративных элементов в упрощенных
композициях уменьшается.
возможно, несмотря на явные контакты обитателей Тальянок с жителями Мошуров І, последнее не пред-
ставляет собой протосельскую округу для поселения-гиганта, а остается самостоятельной хозяйственно-
экономической единицей. На финальном этапе трипольское население теряет свои этнокультурные традиции и
растворяется в среде пришлых степных племен.
К л ю ч е в ы е с л о в а: Черкащина, Мошуров І, ІІ, ІІІ, позднетрипольские поселения, реконструкция, керамика,
палеоэкономические расчеты.
Serhii M. Ryzhov1, Valentyna O. Shumova2
1 Ph.D, Senior Researcher of the Eneolithic and Bronze Age Department of the Institute of Archaeology of the National Academy
of Sciences of Ukraine, ORCID 0000-0001-9089-8309, sryzhov@ukr.net
2 Senior Lecturer at the Department of Archaeology at the National University of «Kyiv-Mohyla Academy»,
ORCID 0000-0003-0176-7468, vshumova@ukr.net
ThE RESuLTS OF ARChAEOLOGICAL INVESTIGATIONS
NEAR MOShuRIV VILLAGE IN ChERKASy REGION
understanding of numerous paleoeconomic, chronological and ethno-cultural processes in Trypillia societies of the
Southern Bug and the Dnieper interfluves may be reached through the interactions between populations of the mega-
sites and their “satellites”, small settlements in the surrounding of settlements-giants. This may be exemplified by the
Late Trypillia sites near the village of Moshuriv (Cherkasy Region), which are located not far from the giant settlement
of Talianky. The earliest explorations at these sites were conducted in the late 1960-ies (A. Zabolotskyi, V. Stefanovych,
O. Didenko). Excavations here were conducted in 1981 (Moshuriv I) and 1993 (Moshuriv III). The research made the
identification of settlements size and their planning structures mainly composed of wattle-and-daub houses possible. The
discovered houses were reconstructed basing on study of their construction techniques. The sets of finds were analyzed. The
latter allowed the identification of chronological sequence and attribution of sites: Moshuriv I (Tomashivka local group),
Moshuriv II (Kosenivka local group) both belonging to the Western Trypillia culture, and Moshuriv III (Kocherzhyntsi-
Shulhivka site-type). The settlement of Moshuriv III demonstrates the influences from the Eastern Trypillia culture sites
referred to Sofiivka local variant. Also a woman’s burial accompanied with inventory of the Bilohrudivka culture of the Final
Bronze Age was investigated here. The analyzed sites mark the decrease in settlement size. Besides, the settlement structure
turned from the organization of houses into circles, semi-circles and parallel rows to its organization into clusters of houses
composed of two-three dwellings. The number of wattle-and-daub houses decreases. Ceramic complexes demonstrate the
decrease of the relative number of tableware along with the decrease in the number of shapes and ornamentation schemes.
Application of decorative elements in simplified compositions on cookingware also decreases.
Despite the interaction between populations of Talianky and Moshuriv I, the latter is rather considered for an
independent socio-economic unit, than the satellite in the vicinity of a mega-site. Final Trypillia demonstrates the loss of
cultural traditions and possible admixture of the population with peoples coming from the Steppe.
K e y w o r d s: Moshuriv I, II, III, Late Trypillia sites, reconstruction, ceramics, paleoeconomic estimations.
References
Didenko, O., Stefanovich, V., Chornomaz, B. 2006. Zbirnyk arkheologichnykh pamiatok Umanshchyny. Tom 1 (ed. Vinokur I. I.).
uman: umanske vidavnicho-poligrafichne pidpriyemstvo.
Krucz, V. O., Ryzhov, S. M. 1985. Fazy rozvytku pamiiatok tomashivsko-sushkivskoi grupy. Arheologia. Kyiv, 51, p. 45-56.
Krucz, V. A. 1989. K istorii naseleniia tripolskoi kultury v Mezhdurechie yuzhnogo Buga i Dnepra. In: Berezanskaya, S. S. (ed).
Pervobytnaia arkheologiia. Sbornik nauchnykh trudov, AN USSR, Institut arkheologii. Kyiv: Naukova dumka, p. 117-132.
Kushtan, D. 2015. Keramichnyi kompleks pizniotrypilskoho poselennia Sharyn-III. In: Dychenko, O., Menotti, F., Ryzhov,
S., Buniatian, K., Kadrov, S. (eds.) Kulturnyi kompleks Kukuten-Trypillia ta yoho susidy. Zbirka naukovykh prats pamiati
Volodymyra Krutsa. Lviv: Astroliabiia, p. 429-439.
Movsha, T. G. 1972. Periodyzatsiia i khronolohiia serednioho ta piznoho Trypillia. Arheologia, 5, p. 3-24.
Movsha, T. G. 1984. Khronologiia Tripolia-Kukuteni i stepnyie kultury epokhi rannego metalla v ee sisteme. In: Ivanova, E. V.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 91
(ed.) Problemy arkheologii Podneprovia III-I tys. do n. e. Tezisy dokladov nauchnoi konferenczii. Dnepropetrovsk: Izd-print
DGu, p. 60-84.
Rizhov, S. M. 1985. Lokalno-khronolohichne chlenuvannia piznotrypilskykh pamiiatok u Buho-Dniprovskomu mezhyrichi. In:
Zayecz, I. I. (ed.). III Vinnyczka oblasna istoryko-kraieznavcha konferencziia. Tezy dopovidei, 4 veresnia 1985. Vinnyczia:
VGPI-Laboratoriia fotoofsetnogo druku, p. 46-47.
Rizhov, S. M. 1996. Doslidzhennia piznotrypilskoho poselennia bilia s. Moshuriv na Cherkashchyni. In: Tolochko, P. P. (ed.)
Okhorona istoriko-kulturnoii spadshchyny. Istoriia ta suchasnist: Tezy dopovidei konferenczii. Kyiv: DKPP TIRAZh, p. 108-
110.
Rizhov, S. M. 1987. Pro istorychnu doliiu piznotrypilфskykh plemen tomashivskoii grupy na zakliuchnomu etapi rozvytku. In:
Vynokur, I. S. (ed.) VII Podilska Istoryko-kraieznavcha konferencziia: Tezy dopovidei. Kamyanecz-Podilskij: Dunayeveczka
raj. druk, p. 12-13.
Rizhov, S. M., Shumova, V. O. 1997. Doslidzhennia piznotrypilskykh pamiatok Buho-Dniprovskoho mezhyrichchia. In: Kadieiev,
V. I. (ed.) Problemy istorii ta arkheolohii Ukrainy: Mizhnarodna naukova konferencziia. Tezy dopovidei. Kharkiv: Biznes Inform,
p. 18-19.
Ryzhov, S. N. 2003. Pozdnetripolskie pamiatniki Bugo-Dneprovskogo Mezhdurechiia. Stratum-plus, 2, p. 187-195.
Rizhov, S. 2007. O. Olzhich. Arkheologiia. In: Rasamakin, yu., Rizhov, S. (ed.). Suchasnyi stan vyvchennia kulturno-istorychnoii
spilnosti Kukuten-Tripillia terytorii Ukrainy. Kyiv: vyd-vo imeni Oleny Teligy, p. 437-478.
Stefanovich, V. A., Didenko, O. P. 1968. Arkheologicheskie pamiatniki Umanshchiny. Naukovyi arkhiv IA NANu, f. 12, no. 534,
p. 307.
Shmaglii, N. M, Videiko, M. yu. 2003 Maidanetskoe - tripolskii protogorod. Stratum-plus, 2, p. 44-136.
Shumova, V. O. 1997. Novi vidkryttia na Cherkashchyni (pizniotrypilske poselennia bilia s. hordashivka). XVI Vinnyczka istoryko-
kraieznavcha oblasna konferencziia. Tezy dopovidey. Vinnyczia: VGPI-Laboratoriia fotoofsetnogo druku, p. 10-12.
Diachenko, а. 2019. Does the social field cause or accelerate social and cultural Complex. In: Kadrow, S., Müller, J. (eds.).
Habitus? The Social Dimension of Technology and Transformation. Leiden: Sidestone Press, p. 71-85
Ohlrau, R., Rud, V. 2019. Testing Trypillian site development via geomagnetic survey. New ‛mega-structures’ and plans of smaller
sites. Beyond excavation: geophysics, aerial photography and the use of drones in Eastern and Southeastern European archaeology:
proceedings of the international colloquium: 5-8 December 2016, Piatra-Neamţ, Romania. Piatra-Neamţ: Editura Constantin
Matasă, р. 87-113.
Ohlrau, R., 2020. Maidanets’ke: Development and decline of a Trypillia mega-site in Central Ukraine: Scales of Transformations in
Prehistoric and Archaic Societies, 7. Leiden: Sidestone Press.
Ryzhow, S. 2012a. Relative chronology of the giant-settlements period BII-CI. In: Menotti, F., Korvin-Piotrovskiy, A. G. (eds.).
The Tripolye culture giant-settlements in Ukraine:formation, development and decline. Oxford: Oxbow Books, p. 79-115.
Ryzhow, S. 2012b. Tripollian pottery of the giant-settlements: characteristics and typology. In: Menotti, F., Korvin-Piotrovskiy,
A. G. (eds.). The Tripolye culture giant-settlements in Ukraine:formation, development and decline. Oxford: Oxbow Books, p.
139-169.
|