Другий Михайлiвський курган — пам’ятка V ст. до н. е. в Потясминнi

Стаття присвячена публікації матеріалів кургану 2 біля с. Михайлівка в басейні р. Тясмин на півдні Дніпровського Правобережного Лісостепу. В могилі V ст. до н. е. поховано воїна у супроводі озброєння, деталей вузди, прикрас. Захоронення пов’язується зі знатною особою з великого сусіднього селища...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2021
Main Author:	Могилов, О.Д.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут археології НАН України 2021
Series:	Археологія
Subjects:	Публiкацiї археологiчного матерiалу
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/196026
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Другий Михайлiвський курган — пам’ятка V ст. до н. е. в Потясминнi / О. Д. Могилов // Археологія. — 2021. — №. 2. — С. 92–114. — Бібліогр.: 90 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-196026
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1960262025-02-09T09:54:52Z Другий Михайлiвський курган — пам’ятка V ст. до н. е. в Потясминнi Второй Михайловский курган — памятник V в. до н. э. в Потясминье The Second Mykhailivka Barrow, the 5th Century BC Monument in the Tiasmyn River Region Могилов, О.Д. Публiкацiї археологiчного матерiалу Стаття присвячена публікації матеріалів кургану 2 біля с. Михайлівка в басейні р. Тясмин на півдні Дніпровського Правобережного Лісостепу. В могилі V ст. до н. е. поховано воїна у супроводі озброєння, деталей вузди, прикрас. Захоронення пов’язується зі знатною особою з великого сусіднього селища скіфського часу. В 2018—2019 гг. Скифская Правобережная экспедиция, организованная Институтом археологии НАН Украины и Национальным историко-культурным заповедником «Чигирин» провела исследование курганов возле с. Михайловка Каменского района Черкасской области. Группа из двух курганов располагалась на высоком мысу на северо-востоке от села, в уроч. «Шпили». Курган 2 имел высоту 1,02 м и диаметр до 26,4 м. Насыпь сооружена из чернозема. В ее центре на расстоянии 0,9 м друг от друга обнаружены 2 деревянных столба. Под курганом раскопано погребение, окруженное глиняным выкидом, диаметром 11,9—12,4 м, шириной до 4,7 м и толщиной до 0,74 м. С запада и юга в нем были разрывы. Прямоугольная в плане могила оказалась ограбленной. Она представляла собой яму со ступенькой, размерами 4,30 × 3,34 м и глубиной 2,03 м. Скелет мужчины 40—50 лет оказался разрушенным и разбросанным по гробнице. В ее заполнении встретились также кости ребенка. Покойных сопровождала жертвенная пища: мясо коровы и свиньи. Инвентарь оказался расхищен. In situ уцелела часть находок у северной стены, перекрытая обвалом. Здесь лежали 4 комплекта узды и наконечники стрел. Среди предметов снаряжения коня были железные удила и псалии; а также изготовленные из бронзы псалии, кольца, налобник, подвески, ворворки, а с ними — прекрасный набор блях. Особенно эффектны некоторые из них, выполненные в скифском зверином стиле. В центральной части могилы найдены, кроме этого, фрагменты корчаги, украшения, астрагал. По находкам, курган 2 в Михайловке может быть датирован второй четвертью — серединой (третьей четвертью) V в. до н. э. Богатство инвентаря показывает нам, что в этом памятнике был погребен знатный всадник. Наличие рядом крупного селения скифского времени площадью до 100 га позволяет предполагать, что некрополь мог принадлежать его вождям. Могильник в Михайловке показывает нам своеобразный синтез степных и лесостепных погребальных традиций. Видимо, он отображает сложную картину межэтнических взаимоотношений на юге Украинской Лесостепи в скифское время. In 2018—2019, the Scythian Right-bank Ukraine expedition, organized by the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine and the National Historical and Cultural Reserve “Chyhyryn” conducted a research of the barrows near Mykhailivka village, Kamianka district, Cherkasy Region. A group of two barrows was located on a high cape to the north-east of the village, in “Shpyli” tract. Barrow No. 2 had a height of 1.02 m and a diameter of 26.4 m. The barrow mound was made of black soil. In its center, at a distance of 0.9 m from each other, two wooden pillars were found. A barrow was excavated under the mound, surrounded by a clay waste, 11.9—12.4 m in diameter, up to 4.7 m wide and up to 0.74 m thick. There were gaps in it from the western and southern sides. The burial, rectangular in section, turned out to be robbed. It was a pit with a step, measuring 4.30 × 3.34 m with depth of 2.03 m. The skeleton of a man of 40—50 years old was destroyed and scattered around the tomb. The child’s bones were also discovered in its filling. The deceased were accompanied by sacrificial food: meat of a cow and a pig. The inventory was plundered. In situ, a part of finds at the northern wall remained, overlaid by a landslide. There were four sets of bridles and arrowheads. Among the horse equipment were iron bits and cheek-pieces; and also — bronze cheekpieces, rings, frontlet, pendants, vorvorkas and with them — a wonderful set of badges. Some of them, made in Scythian animal style, are especially beautiful. They depict the heads of moose and the legs of a bird of prey. In the central part of the grave, in addition, fragments of a large earthenware pot, jewelry, and an ankle bone were found. According to the finds, barrow No. 2 in Mykhailivka can be dated by 2nd quarter — the middle (3rd quarter) of the 5th century BC. The wealth of the inventory testifies to the fact that a noble horseman was buried at this monument. The presence of a large settlement of the Scythian time nearby, with an area of up to 100 hectares, allows suggesting that the necropolis could belong to the settlement leaders. The necropolis in Mykhailivka shows us a kind of synthesis of steppe and forest-steppe burial traditions. Apparently, it displays a complex picture of interethnic relations in the south of the Ukrainian Forest-Steppe during the Scythian period. 2021 Article Другий Михайлiвський курган — пам’ятка V ст. до н. е. в Потясминнi / О. Д. Могилов // Археологія. — 2021. — №. 2. — С. 92–114. — Бібліогр.: 90 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/arheologia2021.02.092 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/196026 903.5(477.46)“638” uk Археологія application/pdf Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Публiкацiї археологiчного матерiалу Публiкацiї археологiчного матерiалу
spellingShingle	Публiкацiї археологiчного матерiалу Публiкацiї археологiчного матерiалу Могилов, О.Д. Другий Михайлiвський курган — пам’ятка V ст. до н. е. в Потясминнi Археологія
description	Стаття присвячена публікації матеріалів кургану 2 біля с. Михайлівка в басейні р. Тясмин на півдні Дніпровського Правобережного Лісостепу. В могилі V ст. до н. е. поховано воїна у супроводі озброєння, деталей вузди, прикрас. Захоронення пов’язується зі знатною особою з великого сусіднього селища скіфського часу.
format	Article
author	Могилов, О.Д.
author_facet	Могилов, О.Д.
author_sort	Могилов, О.Д.
title	Другий Михайлiвський курган — пам’ятка V ст. до н. е. в Потясминнi
title_short	Другий Михайлiвський курган — пам’ятка V ст. до н. е. в Потясминнi
title_full	Другий Михайлiвський курган — пам’ятка V ст. до н. е. в Потясминнi
title_fullStr	Другий Михайлiвський курган — пам’ятка V ст. до н. е. в Потясминнi
title_full_unstemmed	Другий Михайлiвський курган — пам’ятка V ст. до н. е. в Потясминнi
title_sort	другий михайлiвський курган — пам’ятка v ст. до н. е. в потясминнi
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2021
topic_facet	Публiкацiї археологiчного матерiалу
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/196026
citation_txt	Другий Михайлiвський курган — пам’ятка V ст. до н. е. в Потясминнi / О. Д. Могилов // Археологія. — 2021. — №. 2. — С. 92–114. — Бібліогр.: 90 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT mogilovod drugijmihajlivsʹkijkurganpamâtkavstdonevpotâsminni AT mogilovod vtorojmihajlovskijkurganpamâtnikvvdonévpotâsminʹe AT mogilovod thesecondmykhailivkabarrowthe5thcenturybcmonumentinthetiasmynriverregion
first_indexed	2025-11-25T13:27:12Z
last_indexed	2025-11-25T13:27:12Z
_version_	1849769053001875456
fulltext	ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 292 © О. Д. МОгилОв, 2021 * МОгилОв Олександр Дмитрович — кандидат іс- торичних наук, старший науковий співробітник Ін- ституту археології НАН України, ORCID 0000-0002- 2400-2380, mogilovod@gmail.com О. Д. Могилов * ДРУГИЙ МИХАЙЛiВСЬКИЙ КУРГАН — ПАМ’ЯТКА V ст. до н. е. В ПОТЯСМИННi УДК 903.5(477.46)“638” https://doi.org/10.15407/arheologia2021.02.092 Стаття присвячена публікації матеріалів кургану 2 біля с. Михайлівка в басейні р. Тясмин на півдні Дніпровського Правобережного Лісостепу. В могилі V ст. до н. е. похо- вано воїна у супроводі озброєння, деталей вузди, прикрас. Захоронення пов’язується зі знатною особою з великого сусіднього селища скіфського часу. К л ю ч о в і с л о в а: скіфський період, курган, поховання, вузда, озброєння. Однією з найбільш насичених пам’ятками те- риторій Скіфії є Мотронинсько-Жаботинсь- кий мікрорегіон в басейні р. Тясмин, на пів- дні Дніпровського Правобережного лісостепу. Тут, у радіусі 10 км локалізується ціла низка знакових для раннього залізного віку комплек- сів. З-поміж них — Мотронинське городище з однією з найбільш масивних оборонних систем того часу в Північному Причорномор’ї, поруч з яким розташований великий курганний мо- гильник (Бессонова, Скорый 2001). Південні- ше досліджувалось епонімне Жаботинське по- селення, що дало назву цілому етапові в давній історії України (вязьмитина 1952; вязьмітіна, Покровська 1956; Покровська 1973). в околи- цях населеного пункту розташована мережа поселень скіфського часу (ляшко 2018). Розко- пано тут і низку курганів, зокрема й знамени- ті поховання ранньоскіфської доби (Древнос- ти Приднепровья 1900, с. 6; Бобринской 1914, с. 102; 1916, с. 1—3). Насипами скіфського часу відомі й сc. Флярківка, Райгород та Пру- си (Хвойко 1900, с. 8; Древности Приднепро- вья 1900, с. 6, 10, 11; Ковпаненко 1984, с. 107— 110). Тут відоме й одне з найбільших селищ скіфського часу із площею до 100 га (ляшко 2017). Східніше великий курганний некрополь розкопувався в грушківці (Бобринской 1902, с. 37—49). А південніше, разом з комплексами бронзової доби, відомі й скіфські захоронення в Ревівці (Бобринской 1910, с. 50—56). Дослідження, що почались у регіоні ще у кін- ці XIX ст., тривають і в наш час. Село Михай- лівка (колишнє с. Пруси) Кам’янського р-ну Черкаської обл. відоме дореволюційними до- слідженнями знаного археолога в. в. Хвойки, що розкопав тут низку курганів VII—IV ст. до н. е. (Хвойко 1900, с. 8; Древности Придне- провья 1900, с. 10, 11). У 2018—2019 рр. Скіф- ська Правобережна експедиція, організована Інститутом археології НАН України та НІКЗ «Чигирин», проводила дослідження курганів у групі в уроч. «Шпилі» біля Михайлівки 1. По- руч, до 500 м на південний схід, розташовуєть- ся велике поселення скіфського часу із пло- щею до 100 га, яке ввів нещодавно до науково- го обігу Ю. Ю. ляшко (2017). Публікація присвячена курганові 2 згадано- го некрополя, розкопаному влітку 2019 р. гру- па з двох насипів розташовувалась за 1780 м на схід—південний схід від с. Михайлівка. Курга- ни зафіксовано на високому мисові, що витяг- нутий з півдня (напільний бік) на північ, де він має крутий схил до балки (рис. 1: А). Із захо- ду, півночі та сходу мис обмежений глибоки- ми та широкими ярами, над якими він здійма- ється на висоту до 20—25 м. Пара насипів були витягнуті за лінією північ—південь. Курган 1, розкопаний 2018 р. (Могилов, ляшко, Руденко 2020), розташовувався ближче до краю мису. Курган 2 височів у його центральній частині (рис. 1). Курган 2 мав діаметр 20,6 м (захід—схід) — 26,4 м (північ—південь). Поли насипу сильно 1 У роботі експедиції брали участь О. Д. Моги- лов (керівник експедиції, старший науковий спів- робітник Інституту археології НАН України); студенти-практиканти Історико-географічного фа- культету Криворізького державного педагогічного університету, керівник А. в. Тарасов (заступник де- кана); Ю. Ю. ляшко (завідувач Історичного музею Кам’янського державного історико-культурного за- повідника). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 93 розтягнуті та зливаються з рельєфом (рис. 2). Найбільша висота з півночі (з боку понижен- ня) 102 см. А також із заходу, де теж йде ухил до балки, 1,0 м. Найменша висота з напільно- го боку мису, з півдня 41 см. Східна пола на- сипу пошкоджена траншеями під час здійснені лісових насаджень. Північніше насипу, ниж- че вздовж гребню мису, йде улоговина, з якої міг братися ґрунт під час спорудження курга- ну. Пола насипу тут плавно перетікає у схил цієї впадини, а верх кургану височіє над нею на 1,4 м. Центр кургану нещодавно пробито під- прямокутною грабіжницькою траншеєю, орі- єнтованою зі сходу на захід. Її довжина 4,6 м, ширина 0,8—1,15 м. вона прокопана на глиби- ну до 1,0 м, приблизно на рівень підошви кур- гану. Сліди іншої, більш ранньої та вже запли- лої ями, з діаметром 65 см та глибиною 46 см, простежено в центральній частині кургану. Насип кургану чорноземний. Структура ґрунту доволі однорідна. верхній шар насипу кургану (завтовшки 20—40 см) складав колиш- ній орний чорнозем, що поріс багаторічними травами. він відрізнявся від ґрунту, що заля- гав нижче, більш світлим відтінком. в профі- лі бровки над могилою, на глибині 70—96 см, простежуються окремі фрагменти спаленої де- ревини дубу черешчатого (Quercus robur L.) 2 — сліди вогняного ритуалу, що правився під час спорудження насипу. в верхніх шарах насипу, 2 визначення деревини з кургану — лаборанта Бота- нічного саду Харківського національного універси- тету А. І. Попова. на захід від могили, на відстані 0,9 м один від од- ного, виявлено сліди двох зігнилих вертикаль- них стовпів з дубу черешчатого (Quercus robur L.). Діаметр першого стовпа 14—16 см, другого 12 см. в орному шарі вони знищені, нижче збе- реглись їхні основи завдовжки 15—20 см. У насипу, на глибині 60 см, північніше по- грабованої могили виявлено фрагмент заліз- них петельчастих вудил (1), а також кістку тва- рини. Над гробницею розчищено уламок шила (2). А східніше та південніше — два та один фрагменти ліпної кераміки (3). Під насипом виявлено прямокутну в плані могилу, яку оточував глиняний викид (рис. 2; 3). При копанні гробниці, спочатку навко- ло камери напівкільцем було скинуто верхній чорноземний шар, а далі, поверх нього — гли- Рис. 1. Кургани 1 та 2 на мису біля с. Михайлівка (A). Курган 2 до початку робіт (B) Fig. 1. Barrows No. 1 and No. 2 on the cape near Mykhailivka village (A). Barrow No. 2 before the start of work (B) Рис. 2. Михайлівка, курган 2, план: I — могила; II — давні грабіжницькі ями; III — нова грабіжницька тран- шея; IV, 1, 2 — сліди зотлілих стовпів 1 і 2; V — глиня- ний викид; VI — орний шар; VII — глиняний викид; VIII — чорнозем; IX — спалений шар; X — контури рів- ня давнього чорнозему; XI — материкова глина; XII — кераміка; XIII — зотліле дерево; 1 — вудила; 2 — фраг- менти кераміки; 3 — шило (?) Fig. 2. Mykhailivka, barrow No. 2, plan: I — a grave; II — ancient robbers’ pits; III — a new robbers’ trench; IV, 1, 2 — decayed columns No. 1 and No. 2; V — clay emission; VI — arable layer; VII — clay emission; VIII — black soil; IX — burned layer; X — contours of the ancient black soil level; XI — continental clay; XII — ceramics; XIII — a rotten tree; 1 — a bit; 2 — fragments of ceramics; 3 — an awl (?) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 294 ну, що залягала нижче. Профіль викиду з куп- ки чорнозему, перекритого значним масивом глини, добре фіксувався під час роботи буль- дозера. глиняний викид, діаметром до 11,9— 12,4 м, найбільш потужним був з півночі. Тут його ширина складала до 4,7 м, а товщина до 74 см. На захід та схід він вужчав. У викиді було два розриви. Основним, як і в кургані 1, що підтверджено там розташуванням дромосу, був південний. По ньому, ймовірно, до камери не- сли небіжчика. Роль меншого західного розри- ву точно встановити важко. Судячи із залягання глини у викиді, давній чорнозем йшов більш товстим, до 52 см, ша- ром — у центрі, в районі камери, залягаючи на глибині 80 см від сучасної вершини курга- ну. Північніше його товщина зменшувалась до 35—40 см. глиняний материк на глибині 135 см від вершини кургану. Після зняття насипу, на фоні глинистого материка, вималювалась заповнена чорнозе- мом могильна пляма прямокутної форми, роз- мірами 3,4 × 4,2 м, витягнута з заходу на схід. На її тлі світлішим кольором ґрунту виділя- лись дві грабіжницькі ями. вони були проко- пані вже тоді, коли перекриття згнило, а моги- ла була завалена чорноземом з насипу. Жодна з них не була доведена до підлоги могили. Пер- ша грабіжницька яма, у північно-західному куті могили, овальна у плані, витягнута зі сходу на захід, має розміри 1,12 × 0,96 м. Друга, біль- ша, що займала центр та південно-східний кут, була грушоподібної форми, з розмірами 2,62 × 1,81 м. Ґрунт у заповненні цих ям — затічний, дуже щільний, важкий для копання. Могила являла собою яму зі сходиною з пів- денного боку, від східного краю якої до дна ка- мери вздовж східної стінки йшов доволі стрім- кий спуск (рис. 3). Форма гробниці в плані не- правильна прямокутна, з закругленими кутами (через більш довгу західну стінку, вона має тра- пецієподібні пропорції). Розміри могили, ви- тягнутої за лінією захід—схід, 4,30 × 3,34 м. До- вжина західної стінки 3,44 м, північної 4,0 м, східної 3,16 м, південної 3,65 м. глибина в центрі 1,5 м від рівня материка (2,02 м від рів- ня давньої поверхні). Дно поволі опускається з заходу на схід, маючи глибину відповідно 1,45 та 1,51 м від рівня материка. Під південною стінкою, на глибині 20—22 см від верху мате- рика (72—74 см від рівня давнього чорнозему), зроблено сходину завширшки 51—62 см, що має помітний ухил всередину. До дна основа сходини розширяється до 68 см. від сходу цієї приступки, вздовж східної стінки могили, до її дна йде доволі стрімкий спуск завширшки 71— 94 см. Зверху він формує невелику сходину, а далі йде різко вниз. Біля стінок могили простежені зігнилі орга- нічні рештки, ймовірно від дерев’яної обшив- ки камери. Перемішані фракції трухлявої де- ревини, глини та чорнозему біля стін були міс- цями завтовшки до 20 см. Після поховання вершника могила ще пев- ний час стояла із вцілілим дерев’яним пере- криттям. У цей час стався обвал глини зі стінки біля північно-східного кута, що присипав по- кладену тут вузду та стріли, врятувавши їх від грабіжників. З атмосферною водою, в камеру потрапляв і ґрунт, формуючи на дні шар на- мивного чорнозему. в центрі він був завтовш- ки 1,0—2,0 см, але до стінок, як це видно у за- хідному та східному секторі, поволі ширшав до 14—17 см. Коли стеля гробниці ще була ціла, крізь неї було здійснено пограбування похо- вання (сліди бокових підкопів відсутні). Це сталося, коли м’які тканини померлого вже повністю розклались. Адже розкидані кістки небіжчика лежали окремо, без зв’язку одна з одною. Кістки жертовної їжі також розкида- Рис. 3. Михайлівка, курган 2, могила, план: 1 — вузда; 2 — «замочок»; 3 — стріли; 4 — залізна пластина; 5, 8 — намистини; 6 — астрагал; 7 — петля бронзової бляшки; 9 — кераміка Fig. 3. Mykhailivka, barrow No. 2, grave, plan: 1 — a bridle; 2 — a lock-pendant; 3 — arrows; 4 — an iron plate; 5, 8 — beads; 6 — an ankle bone; 7 — a loop of a bronze plaque; 9 — ceramics ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 95 ють по могилі, корчагу розбивають, а більшість речей крадуть. від мародерів вціліла лише при- сипана обвалом вузда в північно-східному сек- торі та окремі невеликі речі в центрі. Допоки перекриття камери остаточно не впало, стали- ся обвали верхніх частин західної та східної сті- нок, накривши глиною шар затічного чорнозе- му на дні камери, а в одному місці — й кістку (хребець), що лежала в чорному ґрунті. Після пограбування, на своєму місці вціліла вузда та окремі наконечники стріл, присипані обвалом стіни. Чотири вуздечки (4—44) лежали компактно у два яруси скупченням 30 × 20 см. Про те, що покладено було саме вуздечки, а не набори деталей кінського спорядження, свід- чать окремі вцілілі ремені оголів’я. вони ви- готовлені з сиром’ятної шкіри великої рогатої худоби 3. Через особливості ґрунту, на момент розчистки ремені були мокрими, конденсував- ши на собі вологу. Хоча бронзові та залізні де- талі з цього місця залишалися сухими. в місцях контакту з бронзовими деталями, ремені до- датково законсервовані окислами бронзи. всі псалії вкладені у зовнішні петлі вудил. У одно- 3 визначення шкіри з кургану — лаборанта Ботаніч- ного саду Харківського національного університету А. І. Попова. Рис. 4. Бронзові деталі вузди з кургану 2 біля Михайлівки Fig. 4. Bronze details of the bridle from the barrow No. 2 near Mykhailivka ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 296 му випадку (з S-подібними псаліями) до цієї петлі був припасований і плаский ремінь від поводу. Залізні вудила — поганої збереженості, залізо заіржавіле. Часто замість стержнів гри- зел залишились смуги розсипчастої іржі. Двоє вудил були розгорнуті, одні — напіврозгорнуті, ще одні (з г-подібними псаліями, покладені на сході скупчення) — складені. Їх супроводжу- вав численний набір блях, ворворок, привісок, налобник, нахрапник тощо. в петлях деяких блях, всередині ворворок збереглись круглі в перетині ремені від оголів’я. Окремо наявні й фрагменти пласких ременів. Більшість їх, утім, зотліло, через це не ясно, з якими саме вудила- ми варто пов’язувати певний набір оздоб. Де- які дані про вигляд вуздечки можна отримати тільки виходячи з асортименту блях, наявності налобника та нахрапника. На 30 см південніше вузди розчищена за- мочкоподібна привіска (45). Разом з вуздечка- ми, із заходу скупчення лежав бронзовий нако- нечник стріли (46). За 20 см на захід покладено ще п’ять таких виробів: чотири з них — вістря- ми до вузди, а ще один — вгору. Ближче до північно-західного кута лежало одне вістря, а на північ від скупчення кісток — ще дві стрі- Рис. 5. Бронзові псалії з кургану 2 Fig. 5. Bronze cheekpieces from the barrow No. 2 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 97 ли (47—54). У втулках деяких наконечників стріл збереглись рештки древків, виготовлених з дуба черешчатого (Quercus robur L.) та ліщини звичайної (Corylus avellana L.). Кістки чоловіка 40—50 років 4, а з ними й жертовної їжі (молодої особини бика свійсько- го та дорослої свині 5), виявились розкидани- ми по підлозі в центрі поховальної камери. в засипці могили виявлено також зуби й кістку дитини 7—11 років. Розбитою виявилася опу- 4 Антропологічні визначення старшого науково- го співробітника Інституту археології НАН України О. Д. Козак. 5 Палеозологічні визначення лаборанта Інституту ар- хеології НАН України Т. в. Бітковської. клотіла корчага (55). Більша її частина була ви- кинута з камери й виявилась втраченою для науки. в могилі найбільші її фрагменти вцілі- ли на сході камери, під кістками тазу, та серед південно-східного скупчення кісток. Багато малих фрагментів розпорошені по всій камері. Кістки покійного розкидані й лежать хао- тично, без зв’язку одна з одною. в центрі мо- гили розчищено череп. На захід за ним лежала стегнова кістка, а поруч — частина гомілкової. в північно-східній частині скупчення розчи- щена права стегнова кістка. Її низ прикрито частиною таза. На схід від черепа — лопатка, а ще далі — крижова кістка, біля якої розчищено ребра. На фрагменті корчаги з південного схо- Рис. 6. Бронзові бляхи з кургану 2 біля Михайлівки Fig. 6. Bronze plates from the barrow No. 2 near Mykhailivka ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 298 ду знаходилась частина таза, а за- хідніше — ключиця, південніше — ще одне ребро. На південний схід від черепа зафіксовано довгі кіст- ки рук. На південь від них — гру- дину. в південно-західному сек- торі — ребра та хребці, а також дві кістки тварин. Окремі фрагменти кісток тварин траплялись і на ін- ших ділянках дна могили. З південно-західного боку скупчення людських кісток лежав астрагал (56). У центрі могили з інвентаря вціліли лише нечислен- ні невеликі предмети. З північно- го заходу скупчення кісток — на- мистина з золота (57). Перед чере- Рис. 7. Знахідки з кургану: 1—12, 15—18, 20—28 — бронза (в окремих отворах видно шкіряні ремені); 13 — скло; 14 — золото; 19 — кістка Fig. 7. Finds from the barrow: 1—12, 15—18, 20—28 — bronze (in some openings there leather belts are traced); 13 — glass; 14 — gold; 19 — a bone Рис. 8. ліпна корчага з поховання Fig. 8. An earthenware pot from the burial ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 99 пом лежав фрагмент залізної пластини (58). У центрі виявлено пастову намистину (59) та ко- родовану петлю бронзової бляшки. Знахiдки 1. Фрагмент залізних петельчастих вудил. Зберігся уламок стержня з місцем перехо- ду в петлю. Довжина 3,9 см, товщина 0,7 см (рис. 9: 16). 2. Залізне шило (?) з круглого в перетині за- гостреного на кінці стержня. Довжина 4,4 см, діаметр до 0,6 см (рис. 3: 4). 3. Фрагменти ліпного глиняного горщика. Збереглись три уламки. випал нерівномірний. Колір цегляний, з переходом у сірий. Чотири вуздечних комплекти складались з залізних петельчастих вудил, з якими були в першому випадку залізні г-подібні псалії. в другому — бронзові S-подібні. в третьому та четвертому — бронзові г-подібні псалії. При- чому одна пара псаліїв не комплектна, різних розмірів. А на одному виробі іншої пари втра- чено загнутий край. Ремені оголів’я в основній масі зітліли. Через це розподіляти бронзові бля- хи та інші вироби за належністю до певної вуз- дечки можна лише умовно, виходячи з їх асор- тименту. Припустимо, оздобами на передній частині морди коня у чотирьох оголів’ях були птахоголовий нахрапник, плаский налобник, ушкоджена лосеголова та крилоподібна бляхи. З боків вуздечки оздоблювались: одна — пар- ними «дзеркальними» лосеголовими бляхами (що є не частим явищем); інша — бляхами у вигляді лапи хижого птаха; третя — округли- ми бляхами. У системі кінського спорядження широко використовувались ворворки. 4—7. Четверо залізних петельчастих вудил. Порівняно добре зберігся тільки один предмет завдовжки 18,2 см, з розмірами ланок 10,1 см та 9,3 см. Їх перетин прямокутний 0,6 × 0,8 см. На одній з ланок зовнішня та внутрішня пет- лі — в одній площині, на іншій — в різних. Цим забезпечується розташування зовнішніх петель знаряддя в одній площині. від інших вудил вціліли лише фрагменти, з яких тільки окремі відносно великі. Перетин стержня ква- дратний (рис. 9: 2, 4—13). 8—9. Залізні парні г-подібні дводірчасті псалії завдовжки 10,2—10,4 см. Один край прямий, ін- ший загнутий під прямим кутом та конусоподіб- но розширюється. Перетин стержня круглий, ді- аметр 0,8—1,3 см, а центральної вісімкоподібної частини — прямокутний, завширшки до 1,4— 1,7 см. Діаметр отворів 0,5—0,6 см (рис. 9: 1, 3). 10—11. Бронзові парні S-подібні дводірчас- ті псалії. Предмети дуже схожі, можливо відли- ті в одній ливарній формі. Середина вісімкопо- дібної центральної частини від тривалого тертя з вудилами стерта приблизно на третину. Кінці сплощені, одні дещо довші за протилежні. До- вжина 10,4 см, перетин країв 1,2 × 0,6 см, діа- метр отворів 0,7—0,8 см (рис. 5: 1, 2; 10: 1, 2). 12—13. Комплект бронзових г-подібних паліїв з виробами різних розмірів. Коротший предмет має сильну потертість від вудил у цен- тральній частині. Інший артефакт, довший та з більшим загнутим кінцем, в центрі потер- тий слабко. Ймовірно, спочатку цей комплект складали псалії малих розмірів, а коли один з них зламався в центрі чи загубився, його замі- нили більшим виробом (рис. 5: 3, 4; 10, 3, 4). 12. Бронзовий дводірчастий г-подібний псалій з конусоподібним зігнутим краєм. Кін- ці круглі, розширюються до країв. Один пря- мий, інший загнутий під прямим кутом. Центр сплощений в перетині, вісімкоподібний, з дво- ма отворами та потоншенням для вудил між ними. Довжина 9,8 см, діаметр стержнів 0,7— 1,3 см, ширина центральної частини до 1,4 см, діаметр отворів 0,6—0,7 см. 13. Бронзовий дводірчастий г-подібний псалій з конусоподібним зігнутим краєм. Кін- ці круглі, розширюються до країв. Один пря- мий, інший продовгуватий, загнутий під пря- мим кутом. Центр сплощений в перетині з дво- ма отворами та потоншенням для вудил між ними. Довжина 10,1 см, діаметр стержнів 0,7— 1,7 см, ширина центральної частини до 1,5 см, діаметр отворів 0,6—0,7 см. 14—15. У цьому комплекті наявні г-подібні бронзові псалії з конусоподібним зігнутим краєм. вони близьких розмірів, проте у одного кінець відламано (рис. 5: 5, 6; 10: 5, 7). 14. Бронзовий дводірчастий г-подібний псалій. Кінці круглі, розширюються до країв. Один прямий, інший продовгуватий, загнутий під прямим кутом. Центр сплощений в пере- тині, з двома отворами та потоншенням для вудил посередині. Довжина 11,5 см, діаметр стержнів 0,7—1,4 см, ширина центральної час- тини до 1,4 см, діаметр отворів 0,5—0,6 см. 15. Фрагментований бронзовий дводірчастий г-подібний псалій. Кінці круглі, розширюються до країв. Один прямий, інший, що був загнутий, відламаний у давнину. Центр сплощений в пере- тині, з двома отворами та потоншенням для ву- дил посередині. Довжина 10,8 см, діаметр стерж- нів 0,6—1,4 см, ширина центральної частини до 1,4 см, діаметр отворів 0,5—0,6 см. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2100 16—17. Дві бронзові бляхи у вигляді голо- ви лося. Бляхи призначалися для оздоблення вузди обабіч голови коня, у кожному разі, віро- гідно, мордою вперед, через що є «дзеркальни- ми». Обидва предмети передають один образ тварини, що різниться в деталях. Різним був і спосіб відливання. в одному випадку петля лита разом з бляхою, із використанням штиф- та для формування отвору петлі, на що вказує характерний прямокутний слід на звороті бля- хи. в іншому — петля, схоже, була припаяна до щитка. Бляхи передають голову лося з харак- терною горбатою мордою та рогом, спрямова- ним вперед, із завитком на кінці. Око позна- чене концентричними колами, від яких спе- реду та ззаду відходять риски, що завиваються вверх. Попереду морди зображено рот та ніс, зверху — вухо, вкрите рисками. Позаду голови рифленням позначено більш довге хутро. Перша з блях має розміри 5,6 × 4,3 см, за ви- соти петлі 1,0 см, її довжини 1,9 см та ширини 0,5 см. Розмір отвору петлі 1,1 × 0,7 см. Щиток опуклий. Друга бляха завбільшки 5,0 × 4,2 см. висота петлі 0,9 см, за довжини 2,1 см та ширини 0,4 см. Отвір в її середині має розміри 1,1 × 0,6 см. Щиток більш плаский (рис. 4: 1, 2; 11: 1, 2). 18. Фрагментована бронзова бляха у ви- гляді голови лося. Передня частина з мордою відламана у давнину. в центрі концентрични- ми опуклими колами передано око. На голо- ві роги, дві гілки яких спрямовані до переду та заду і передані у вигляді голови хижого птаха з округлим оком та довгим дзьобом, що утво- рює на кінці волюту. Між цими відростками — розетка з п’ятьма пелюстками зверху. Позаду голови рельєфне вухо. А нижче нього ще одна п’ятипелюсткова розетка. в нижній частині щитка вціліла задня частина рота тварини. Довжина фрагменту бляхи, що зберігся, 5,1 см, ширина 4,1 см. Отвір петлі на звороті формувався при литті, шляхом вставки додат- кового штифта, про що свідчить характерний прямокутний слід. Петля заввишки 0,6 см, за- вдовжки 1,4 см, завширшки 0,4 см (рис. 4: 3; 11: 3). 19. Бронзова вухоподібна бляха має розмі- ри 9,4 × 3,9 см. На звороті петля, отвір в якій сформовано шляхом вставки додаткового штифта при литті, про що свідчить характер- ний прямокутний слід. висота петлі 0,8 см, до- вжина 2,0 см, ширина 0,5 см. Розміри отвору 0,6 × 0,6 см (рис. 4: 5; 12: 1). 20. Бронзовий налобник прямокутної фор- ми з виступами з боків. висота 8,0 см, ширина до 4,2 см, товщина щитка до 0,3 см. Цільноли- та з щитком петля, поламана. Отвір у ній сфор- мовано шляхом вкладання додаткового штиф- та при відливанні. висота петлі 0,7 см, довжи- на 1,9 см, ширина 0,6 см. Розміри отвору 0,6 × 0,5 см (рис. 4: 4; 11: 4). 21—24. Чотири бронзових ажурних бляхи у вигляді кінцівки лапи хижого птаха. в однієї з них — частина відламана в давнину. Предме- ти дуже схожі в деталях, можливо, відливались в одній ливарній формі. Перед нами — образ стиснутої лапи, де двом пальцям з одного боку протиставлено ще один, з протилежного. На звороті — петля, отвір якої формувався вкла- денням штифта при литті, про що говорить характерний прямокутний слід. Розміри 4,1 × 3,0 см, товщина щитка до 0,3 см, висота петлі 0,8 см, довжина 2,0 см, ширина 0,4 см. Розміри отвору 0,9 × 0,9 см (рис. 6: 1—4; 13: 3—6). 25. Бляха у вигляді 16-пелюсткової розетки з петлею на звороті. відлита з бронзи. Розміри щитка 1,8 × 1,6 см, товщина 0,3 см. Петля за- ввишки 1,0 см, завтовшки 1,7 см, завширшки 0,3 см. Розміри отвору 1,1 × 0,7 см (рис. 7: 16; 12: 2). 26—30. П’ять бронзових круглих блях з опу- клим щитком та петлею на звороті, відлитих у трьохстворчастій ливарній формі. Діаметр щитка 2,5—2,6 см, висота петлі 0,6 см, за до- вжини 2,4 см та ширини до 0,3 см (рис. 6: 5—9; 12: 7—11). 31—32. Два бронзових вуздечних кільця, що дещо різняться розмірами. Більше і масив- Рис. 9. Деталі вузди з кургану Fig. 9. Details of the bridle from the barrow ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 101 ніше має діаметр 2,8 см. Перетин стінок кру- глий до 0,4 см, в одному місці до 0,5 см. Мен- ший предмет мав овальні абриси, в одному місці кільце сильно зношене зсередини, ніби від тертя в зовнішній петлі вудил, хоча в мо- гилі вони лежали окремо. Його діаметр 2,3— 2,7 см, товщина стінок до 0,4 см (рис. 7: 2, 3; 9: 14, 15). 33. Бронзовий нахрапник, що передає голо- ву хижого птаха. На дзьобі з одного боку по- значено рот. Око символізує округлий отвір для ременя. Довжина предмета 3,5 см, висота 2,7 см, ширина до 1 см. Діаметр отвору 0,8 см (рис. 7: 1; 13: 1). З Другого Михайлівського кургану відомо також 9 бронзових ворворок, що відносяться до двох типів. 34—41. Бронзові зрізаноконічні ворворки з увігнутими боками. вісім екземплярів заввиш- ки 1,8—3,0 см, з діаметрами основ 0,6—1,6 см та діаметром отвору 0,4—1,3 см (рис. 7: 20—24, 26—28; 13: 1—14, 16, 17). 42. Бронзова зрізаноконічна семигранна ворворка з увігнутими боками. висота 2,5 см, діаметр основ 0,9 і 1,4 см, діаметр отвору 0,5— 0,8 см (рис. 7: 25; 13: 15). 43—44. Пара бронзових відерцеподібних привісок від вузди. До округлої корзинки з ви- сотою 0,8 см та діаметром 0,8—1,5 см припа- совано пласку петельку заввишки 0,8 см та за- вширшки 0,5 см (рис. 7: 17, 18; 13: 7, 8). 45. Бронзова замочкоподібна вуздечна при- віска. висота 2,7 см, довжина до 2,1 см, товщи- на до 1,0 см (рис. 7: 15; 13: 6). 46. Бронзовий трилопатевий втульчастий наконечник стріли з трикутною голівкою, та кінцями лопатей, що утворюють «жальця». До- вжина — 3,2 см, ширина — 0,7 см, діаметр втул- ки, що виступає — 0,5 см (рис. 7: 4; 13: 19). 47—54. Бронзові трилопатеві втульчасті на- конечники стріл з трикутною голівкою. вісім екземплярів відносяться до наступних типів: А. Бронзові базисні наконечники витягну- тих пропорцій з прихованою втулкою. Два ек- земпляри. Довжина 2,4—3,0 см, ширина осно- ви 0,7—0,8 см, діаметр втулки 0,5 см (рис. 7: 11, 12; 13: 25, 26). Б. Баштоподібний наконечник з трикутним «поважченим» вістрям. Довжина 3,1 см, шири- на основи голівки 0,6 см, діаметр втулки, що виступає, 0,5 см (рис. 7: 10; 13: 24). в. Наконечники стріл з втулкою, що висту- пає та трикутною голівкою, «опущені» кінці лопатей якої утворюють «жальця». П’ять ек- земплярів мають довжину 2,8—3,1 см, шири- ну основи 0,6—0,7 см, діаметр втулки 0,5 см (рис. 7: 5—9; 13: 20—23, 27). 55. ліпна опуклотіла біконічна корчага збе- ріглась в уламках. Тісто цегляного кольору. Поверхня темносірого чи чорного відтінку, підлощена (рис. 8). 56. Астрагал має розміри 5,7 × 3,7 × 2,8 см (рис. 7: 19; 13: 18). 57. Намистина із золота, заввишки та діаме- тром 0,5 см, має наскрізний отвір і виготовле- на з двох півсфер фольги, з’єднаних посеред- ині (рис. 7: 14; 13: 3). Рис. 10. Бронзові псалії з фрагментами залізних вудил з могили Fig. 10. Bronze cheekpieces with fragments of iron bit from the grave ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2102 58. Фрагмент залізної пластини завдовжки 2,1 см та завширшки 0,5 см (рис. 14: 5). 59. Пастова біконічна намистина бірюзо- вого відтінку, заввишки 0,6 см та діаметром 0,7 см, має наскрізний отвір з діаметром до 2,0 мм (рис. 7: 13; 13: 2). Розпочинаючи характеристику поховально- го обряду зауважимо, що підкурганний обряд поховань, як показують розкопані на сьогодні комплекси, був панівним для пам’яток серед- ньоскіфського часу Українського Правобе- режного лісостепу. Хоча не можна не відзна- чити, що останнім часом кількість ґрунтових поховань збільшується. Для Дніпровсько- го лісостепового Правобережжя цього пері- оду єдина могила під насипом — також се- ред найпоширеніших випадків (Ковпаненко, Бессонова, Скорый 1989, с. 37). Дещо резо- нує з багатим інвентарем та чималою моги- лою невелика висота михайлівського насипу. Для дореволюційних досліджень схожих кур- ганів не рідка їх вдвічі більша висота, до 2,0 м і вище. відомі, однак, і нижчі, як от курган 4 поблизу Берестняг з похованням коня та ба- гатою вуздою, що височів на 1,4 м (Бобрин- ской 1901, с. 93, 94). Слід мати на увазі, що тоді більшість насипів глибоко не оралась, а кургани в Михайлівці, як стало відомо з роз- повідей мешканців, у радянський час розорю- вались технікою. вірогідно, раніше вони були помітно вищими. Доволі рідкісним для лісостепу є тип ми- хайлівської могили: яма зі сходиною. Подібні споруди характерні для степу, де вони мають давні коріння, та сусідніх йому південних лі- состепових пам’яток. Разом з зафіксованими в цих курганах рисами поховального обряду, що вважаються властивим кочовим скіфам: похо- вання на розстеленому панцирі, покладання коней, вузди, казанів, наявність заупокійної м’ясної їжі (Могилов, Бокій 2016, с. 78—82), це дає підстави вважати подібний тип могил, як і катакомби, культурними індикаторами власне степових іраномовних скіфів-номадів. Цікавими є вертикальні дерев’яні стовпи, зафіксовані у верхній частині насипу. Для Пів- нічного Причорномор’я це доволі рідкісне яви- ще. Рештки трьох чи чотирьох дерев’яних стов- пів згадуються в кургані 522 біля Сміли (Бо- бринской 1914, с. 99). Під час їх інтерпретації можливі різні припущення. За першим, мож- на проводити паралелі із кам’яними антропо- морфними стелами, що вважаються етнічними індикаторами кочових скіфів. Характерні вони насамперед для Степової Скіфії та Північно- го Кавказу, тоді як у лісостепу їх знахідки до- волі рідкі (Ольховский, Евдокимов 1994, с. 45; Білозор 1996, с. 50; Скорый 2003, с. 50; Бессо- нова 2009, с. 64). Чи не могли стовпи з курга- ну 2 в Михайлівці бути основами саме такої, але дерев’яної культової скульптури, сьогодні вже майже не відомої нам 6? Наявність як сте- пових, так і лісостепових рис у поховальному ритуалі курганів біля Михайлівки (див. далі), робить такий варіант адаптації на аборигенний лад камнеобробної традиції кочовиків цілком вірогідним. За іншим припущенням, такі стов- пи могли складати конов’язь, що теж не можна відкидати, враховуючи наявність в могилі вуз- ди, яка могла символізувати поховання коней. Конов’язі з конями біля них відомі в ранньос- кіфському Ульському кургані 1898 р. на Пів- нічному Кавказі. За реконструкцією, вони мо- гли являти собою як окремі стовпи, так і ряд вертикальних колод з горизонтальною пере- кладиною зверху (Отчет Археологической ко- 6 Дерев’яна скульптура з антропоморфними абриса- ми виявлена, наприклад, в ранньоскіфському курга- ні 16 біля Куп’євахи в Поворсклі (Бойко, Берестнев 2001, рис. 34: 2). Рис. 11. Бронзові бляхи (1—3) та налобник (4) з гроб- ниці Fig. 11. Bronze cheekpieces with fragments of iron bit from the grave ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 103 миссии 1901, с. 30). вкопані камені відомі біля курганів Алтаю. На думку дослідників, вони імітують конов’язі біля житла померлого, що підтверджується знахідкою біля однієї з таких брил поховання коня (Кирюшкин, Тишкин 1997, с. 58). Покладання заупокійної тваринної їжі до- бре відоме й у степових, і в лісостепових похо- ваннях скіфського періоду, зокрема й у V ст. до н. е. в Дніпровському Правобережному лісо- степу вона зафіксована в 40 % могил на Тяс- мині (Ковпаненко, Бессонова, Скорый 1989, с. 40). У Степу — в 46 % могил V ст. до н. е., де виділяється м’ясо коня, бика, вівці та кози, а також вепра (Ольховский 1991, с. 73). Остан- ню тварину, втім, на відміну від інших, добу- вали на полюванні, а не розводили. На асор- тимент їжі в Михайлівці варто звернути увагу. Якщо м’ясо корови властиве похованням як степу, так і лісостепу, то свиня є характерною саме для осілого лісостепового господарства. Тоді як для кочівлі це не типовий вид. З інвентарю в кургані найбільш показовими є чотири вуздечних комплекти з чудовим набо- ром блях у звіриному стилі. За своєю ефектніс- тю ці знахідки можуть зіставлятися з такими відомими комплексами вузди середньоскіф- ського часу в Дніпровському Правобережному лісостепу, як знахідки з курганів 400 та 401 в Журовці (Бобринской 1914, с. 9—17), 4 і 5 по- близу Берестняг (Бобринской 1901, с. 94—100; Могилов, Діденко 2008, с 84—87), 459 біля Ту- рії (Бобринской 1906, с. 6; Могилов, Диденко 2014, с. 96—101), Скіфська Могила (Скорый, Хохоровски 2009, с. 263—272) тощо. А також із найкращими знахідкими в курганах інших регіонів Скіфії: з Посулля (ильинская 1968, рис. 37, табл. LIII—LIV), Поворскля (Мур- Рис. 12. Бляхи з поховання (бронза) Fig. 12. Burial plates (bronze) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2104 зин и др. 1999, с. 14—20), Степу Північного Причорномор’я (Мозолевский 1980, с. 91— 96), Прикубання (Коровина 1957, рис. 7). Покладання вузди, що могла символізува- ти поховання коня, нерідке для пам’яток се- редньоскіфського часу Українського Правобе- режного лісостепу. воно відоме у майже трети- ні поховань (Ковпаненко, Бессонова, Скорый 1989, с. 40). Для степових пам’яток V ст. до н. е. такі захоронення рідші — 10 % (Ольховский 1991, с. 73). Частково така різниця пояснюєть- ся більшим відсотком розкопаних елітних се- редньодніпровських курганів. Деталі споря- дження коня знаходять численні паралелі се- ред знахідок скіфського часу на півдні Східної Європи. Залізні петельчасті вудила з’явились у ке- лермеську добу, існували до кінця скіфського періоду і були для середньоскіфського та піз- ньоскіфського періоду (за рідкісними винят- ками) єдиним типом вудил (Могилов 2008, с. 19—22). Вуздечні парні кільця з бронзи — доволі рідкі знахідки в лісостеповій зоні. Найчастіше такі кільця вкладались в зовнішні петлі вудил для приєднання поводу. в абсолютній своїй біль- шості, однак, вони були залізними (Могилов 2008, с. 23). Бронзові предмети відомі з курга- ну 1 (1997—1898 рр.) у вовківцях, де вони вкла- дені в петлі вудил. Парні предмети зафіксова- ні в складі «бронзової» вузди з кургану 2 біля цього населеного пункту, втім, в таблиці вони подані окремо від вудил (Древности Придне- провья 1899, табл. XVI: 316; XXI: 401). Серед нетипового використання бронзових кілець — вкладання в отвір псалія V ст. до н. е. в курга- ні 3 групи Шевченко 1 в Степовій Україні (За- райская, Привалов 1992, рис. 2: 26). У Михай- лівці бронзові кільця лежали окремо від вудил. втім, характерна стертість на одній з таких де- талей, вказує, що за життя небіжчика вони ціл- ком могли використовуватись разом. вказані знахідки датуються V—IV ст. до н. е. Більшість інших кілець з бронзи, відомих у Скіфії (Моги- лов 2008, рис. 122), схоже, використовувались як підпружні пряжки, або зрідка для поєднан- ня ременів оголів’я. Залізні дводірчасті Г-подібні псалії харак- терні для середньоскіфського часу: друга по- ловина VI—V ст. до н. е. (Могилов 2008, с. 38, рис. 80; 81: 1—5). Аналогії цієї доби відомі з Поворскля: кургани 8, 13, 15, 18, 20 Переще- пинського могильника (Мурзін, Ролле, Біло- зор 1996, рис. 4; Мурзин и др. 1999, рис. 11: 3, 6, 9; 14: 5, 6, 17; 26: 7, 9; 2000, рис. 33: 1; 2001, рис. 3: 10), 2 біля Олефірщини (Кулатова, лу- говая, Супруненко 1993, рис. 6: 5). виявлені вони й у Потясминні: насипи 398 біля Журов- ки (Бобринской 1905, с. 6—7), 491 під Макіїв- кою (галанина 1977, табл. 13: 6), Мотронин- ське городище (Могилов та ін. 2019, с. 307). ві- домі й на Північному Кавказі (габуев, Эрлих 2001, рис. 3: 1). Бронзові дводірчасті Г-подібні псалії з зігну- тим кінцем, що конусоподібно розширяється до краю теж один з найпоширеніших типів серед- ньоскіфського періоду (Могилов 2008, с. 34). Аналогії широко відомі з різних регіонів Скі- фії. в лісостеповому лівобережжі найбільша їх добірка відома в Поворсклі, в Перещепинсько- му могильнику Більського городища (Мур- зин 1999, рис. 15: 5, 6; 16: 1—4). Трапляються вони й у Сіверськодонецькій групі (Бандуров- ский, Буйнов 2000, рис. 55: 2). Представле- ні в курганах Дніпровського Правобережного лісостепу: 400 та «г» біля Журовки (Бобрин- ской 1905, с. 9—13,27, рис. 25), 188 на Тене- тинці (Бобринской 1894, табл. IV: 4). У Степу вони виявлені під насипами 1 (1937 р.) на Ні- копольському полі (граков 1962, рис. 10: 2, 3), І Завадської та IV Іспанової Могил (Мозолев- Рис. 13. Знахідки з кургану 2 в Михайлівці: 1, 6—17; 19—27 — бронза; 2 — скло; 3 — золото; 4, 5 — залізо; 18 — кістка Fig. 13. Finds from the barrow No. 2 in Mykhailivka: 1, 6—17, 19—27 — bronze; 2 — glass; 3 — gold; 4, 5 — iron; 18 — a bone ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 105 ский 1980, табл. 36: 11, 22; 83: 1). На Північ- ному Кавказі — в Ульському кургані 11 (габу- ев, Эрлих 2001, рис. 4: 10). Представлені вони в некрополі Німфею (Силантьева 1959, рис. 37: 4; 40: 1; 47: 2, 3), в могильнику Чілік Дере у До- бруджі (Simion 2003, fig. 6). Бронзові дводірчасті S-подібні псалії зі спло- щеними кінцями близькі, з одного боку, до де- яких виробів з ромбічним перетином країв, а з іншого — вже нагадують окремі псалії зі слабко розплющеними кінцями, які датуються V ст. до н. е. (Могилов 2008, с. 34, 35, рис. 70: 1, 6). Бронзовий прямокутний налобник з бічними виступами має аналогії серед виробів V ст. до н. е. (Могилов 2008, с. 59, рис. 113—114). До- бірка їх відома у лісостеповому лівобережжі: кургани 8, 15, 22 Перещепинського могильни- ка (Мурзін, Ролле, Білозор 1996, мал. 3; Мур- зин и др. 1999, рис. 19: 1, 2; 2002, рис. 49: 2) в Поворсклі; 3 біля Протопопівки у Сіверсько- донецькій групі (Бабенко 2008, рис. 1: 9). На Правобережжі вони походять з-під насипів 400 біля Журовки (Петренко 1967, табл. 26: 11), 188 на Тенетинці (Бобринской 1894, табл. ІV), 5 коло Берестняг (Могилов, Диденко 2008, рис. 1: 9, 10). У Степовій Скіфії відома знахідка з курга- ну 1 біля Червоного Яру (гудкова 1978, рис. 5: 7). Добірка походить з комплексів 17, 24, 32 (1876 р.), Німфейського некрополя (Силантье- ва 1959, рис. 37: 6; 40: 2; 48: 5). У кургані 2 біля Михайлівки знайдено два різновиди бронзових блях у вигляді голови лося. Бляхи у вигляді голови лося з рогом, схиленим вперед, можна співвідносити з групою образів, названих «однорогими лосями» (Канторович 2016, рис. 5). Серія таких деталей, близьких за стилістикою зображення, хоч і не надто чи- сельна, втім пов’язується з широким ареалом. Територіально найближчою аналогією є вуз- дечна деталь з селища Барвінкова гора на Біль- ському городищі (Шапорда, Штанько, Овча- ренко 2019, рис. 5: 2). Схожий образ передано на предметові з Ніконія, в якого втрачена пере- дня частина (Бруяко, Островерхов 2010, с. 113, рис. 1). виріб з Оргаме в Добруджі у Нижньому Подунав’ї вирізняється більш тонкою мордою (Simion 2003A, fig. 12: c). Бляха, в якої обидві гілки рогів передані голо- вами хижого птаха, виявляє значну подібність до екземпляру з кургану 401 поблизу Журовки (Бобринской 1905, рис. 33). вони схожі поло- женням та стилістикою рогів, переданих голо- вами хижих птахів з розеткою посередині; наяв- ністю ще однієї розетки нижче рифленого вуха. Додамо, що масивні бляхи у вигляді голо- ви лося доволі варіабельні та відомі у різних регіонах Скіфії. Так у Правобережному лісо- степу вони відомі з курганів 459 біля Турії (Бо- бринской 1906, рис. 5; Могилов, Диденко 2014, рис. 1), 198 на Тенетинці (Бобринской 1894, табл. 4: 5). З лівобережжя походять екземпляри з кургану 2 поблизу Борзни (ильинская 1968, табл. ХХХI: 12; ХLIV), Жовниного (ильин- ская, горишний 1975, рис. 1). У степовому регі- оні виявлені знахідки під насипами 7 біля Жда- нова (Черненко 1970, рис. 2: 4), 7 Акташсько- го могильника (Бессонова, Бунятян, гаврилюк 1988, рис. 7: 3), 7 поблизу Колосків (Ольхов- ский, Храпунов 1990, с. 42), 1 коло Новороза- нівки (Шапошникова 1970, рис. 5) тощо. Вухоподібні бляхи 7 представляють образ, яким передано вуха на складніших зображен- нях тварин: лося — кургани «г» біля Журовки (Бобринской 1905, рис. 67), 459 в Турії (Мо- гилов, Диденко 2014, рис. 1); оленя — Звени- городський повіт (Петренко 1967, табл. 31: 7); грифона — Бобриця, насип 33 (Бобринской 1901, с. 111); лева — кургани 4 біля Берестняг (Могилов 2008, рис. 93: 13, 14), 400 поблизу Журовки (Бобринской 1905, рис. 23). Кількість захоронень з вухоподібними бля- хами, що різняться в деталях, все ще не над- то чисельна, втім поволі зростає. Стилістич- но найближчими до екземпляру з Михайлів- ки є серія виробів, найбільша кількість яких (12 од.) знайдена у кургані 14 біля сусідньо- го села Райгород (Древности Приднепровья 1899, табл. XXV: 326; Могилов 2008, рис. 100). Більшість із них зберігаються у фондах НМІУ. Ще один фрагмент звідти приписаний до Ка- нівського повіту (Могилов 2008, рис. 101: 9). Ця інформація потребує додаткової перевірки та уточнення, чи не відбулась плутанина та чи не був один з предметів з Райгорода припи- саний до Канівського повіту 8. Концентрація такої значної серії блях в районі Райгорода та Михайлівки не виключає можливості відли- вання цих виробів на місці. Подібні предмети походять також із степових курганів 3 групи I та 1 групи II біля с. Шевченко у Степовій Скі- фії (Зарайская, Привалов 1992, рис. 2; 5: 6). Ці комплекси, за інвентарем, зокрема, вуздою та 7 Іноді вони називаються також крилоподібними. 8 Такі випадки іноді трапляються. У роки Другої сві- тової війни, коли фонди Київського музею були частково евакуйовані, а частково захоплені німець- кими окупантами, чимало артефактів виявилися де- паспортизованими. Точно встановити їх місце зна- ходження згодом було непростою справою. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2106 наконечниками стріл, дуже близькі до Друго- го Михайлівського кургану. Так, у згаданому кургані 3 також виявлено привіски-замочки, зрізаноконічні ворворки з увігнутими бока- ми, круглі бляхи. Серед стріл переважають трилопатеві з висунутою втулкою та трикут- ною голівкою, «опущені» кінці лопатей якої формують шипи; або баштоподібні. втім тра- пляються і базисні, з прихованою втулкою. Курган 1 з похованням коня містив бронзові г-подібні псалії, ворворки, привіски-відерка. Серед трилопатевих стріл — баштоподібні, або з висунутою втулкою та голівкою з «опу- щеними» лопатями, що утворюють «жальця». Ніжки двох амфор звідси належать: одна — до продукції Хіоса 80-х рр. — другої чверті V ст. до н. е. (Монахов 1999, с. 87, 97, табл. 22: 2; 27: 5; 2003, с. 17—18, табл. 5: 1, 4), інша — по- судині на складнопрофільованій ніжці, що знаходить аналогії в першій половині V ст. до н. е. (Монахов 1999, с. 77, табл. 16: 29; 2003, с. 40—42, табл. 24: 2, 3; 25: 8; 26: 3). Утім ці ніжки використані тут вторинно: відбиті і за- стосовані в перевернутому стані у якості єм- ності для фарби. Це дозволяє схилятись до пізнішого відрізку в межах поданих дат. ви- значаючи час цієї серії блях, відзначимо, що, на жаль, немає даних для «вузького» датуван- ня кургану 14 в Райгороді, де знайдена най- чисельніша їх добірка. У тих випадках, коли можлива їх більш точна атрибуція в межах се- редньоскіфської доби, за комплексами нако- нечників стріл та іншими матеріалами, така дата була близькою до другої — третьої чвер- тей V ст. до н. е. Майбутнім знахідкам ще на- лежить перевірити такі хронологічні позиції. Додамо, що подібний, але ускладнений до- датковим зображенням орлиної голівки, об- раз відомий на блясі з с. Троїцьке на Одещині (Бруяко, Островерхов 2010, рис. 1: 2). У середньоскіфську добу відомі й масивні вухоподібні бляхи з рифленим щитком (у різ- них варіаціях). У лісостеповому Подніпров’ї вони знайдені у курганах 459 поблизу Турії (Бобринской 1906, рис. 2: 3; Могилов, Диден- ко 2014, рис. 1), 5 біля Берестняг, 66 неподалік Бобриці (Бобринской 1901, фиг. 56; 69; Моги- лов 2008, рис. 101: 6), 2 (1897—1898 рр.) коло вовківців (Древности Приднепровья 1899, табл. XVI: 316). У Степу — виявлені у I Завад- ській Могилі (Мозолевский 1980, рис. 36: 5, 6; 37: 7), похованні 2 кургану 6 в Кам’яній Бал- ці (гребенников 2008, рис. 15: 2, 3). відомі вони й з Німфейських курганів 6 (1878 р.) та 24 (1876 р.) (Силантьева 1959, рис. 37: 7; 49: 2). Оригінальні бляхи з кургану 11 Ульського некрополя в Прикубанні. Щиток плаский, втім має проріз, що формує виступ збоку. Рифлен- ням натомість вкрито верхній відросток (габу- ев, Эрлих 2001, рис. 4: 5, 6, 9). Додамо, що в середньоскіфський час відо- мі й вухоподібні бляхи менших розмірів (більш ніж наполовину, від описаних вище). вони пов’язуються з Північним Кавказом, а щиток їх може бути як гладким: курган 52 некропо- ля «Клади» (габуев, Эрлих 2001, рис. 2: 12), так і рифленим: поховання 64/128 лугового мо- гильника (Козенкова 1982, табл. XXI: 10). У пізньоскіфський час відбувається подаль- ша стилізація образів скіфського звіриного сти- лю. Торкнулося це й бронзових вухоподібних блях. З кургану 3 біля Старого Мерчика відома така оздоба, прикрашена зверху фігурою хижо- го птаха (Бандуровский, Буйнов 2000, рис. 3: 3). Додамо, що у IV ст. до н. е. виділяється й чудо- ва серія вухоподібних блях виготовлених з ко- штовних металів (Могилов 2008, с. 57). Бляхи у вигляді кінцівки лапи хижого птаха з трьома пальцями у Східноєвропейському лі- состепу не були надто чисельними: кургани 4 біля Берестняг (Бобринской 1901, табл. XIX: 1), 13 біля Олефірщини (Кулатова, луговая, Супруненко 1993, рис. 11: 5), Канівський по- віт (Могилов 2008, рис. 99: 15). У Степовій Скі- фії такі вироби відомі з Дмитрівки (Древности Приднепровья 1902, табл. XVIII: 313) та у скла- ді Кримської колекції (Скорый, Зимовец 2014, с. 61, 99). Трапились вони й у кінському похо- ванні (захоронення черепа з вуздою) № 1 анти- чного некрополя Артющенко 2 на Тамані, яке виявлене неподалік могили 32 та могло супро- воджувати воїна з цього захоронення, яке да- тується першою половиною V ст. до н. е., (Ка- шаев 2008, рис. 2: 2; 2009, с. 221; 2013, с. 194, 195). Згаданий тип блях з Михайлівки може дату- ватись V ст. до н. е. Додамо, що існують і схожі бляхи, але з дво- ма пальцями. Деякі з них можуть прикраша- тись зверху фігурою тварини (Могилов 2008, рис. 99: 17—20). Оригінальні предмети з Дми- трівки, де пальці утримують фігуру у вигляді ока (Могилов, Діденко 2010, рис. 1—2). Круглі опуклі бляхи широко відомі протягом усієї скіфської доби, хоча період найбільшого поширення припадає на середньоскіфський та пізньоскіфський періоди (Могилов 2008, с. 41). Бляхи-розетки з колом у центрі, виготов- лені з бронзи — серед типових вуздечних де- талей середньоскіфської доби (Могилов 2008, ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 107 с. 54). У Правобережному лісостепу ціла їх се- рія походить з курганів 398, 400, 413, «в», «г» в Журовці (Бобринской 1905, с. 6, 7, 37; рис. 26; Могилов, Діденко 2006, рис. 2: 12; Могилов 2008, с. 54; рис. 107: 3—48), 5 поблизу Берест- няг (Бобринской 1901, фиг. 58; 59). Значна їх добірка відома з Поворскля: насипи 8, 9, 10, 14, 18, 23, 24 Перещепинського могильника (Мурзін, Ролле, Білозор 1996, мал. 3: 7; Мур- зин и др. 1997, рис. 3: 2; 1999, рис. 16: 5; 2000, рис. 34: 1—7; Ролле и др. 2003, рис. 3: 7,11) та 9 у Скороборі біля Більського городища (Шрам- ко 1994, рис. 6: 49), 11 поблизу Олефірщини (Кулатова, луговая, Супруненко 1993, рис. 9: 6). Не рідкі такі знахідки й у Посуллі: курган 2 (1883—1885 рр.) біля Аксютинців (Бобринской 1894, табл. ХХІІІ: 3, 8, 10, 12, 19, 20); у басейні Псла: насип 502 неподалік від Броварок (гала- нина 1977, табл. 28: 9, 10); у Сіверськодонець- кій групі: Протопопівка, курган 3 (Бандуров- ский, Буйнов 2000, рис. 35: 10). Бронзовий нахрапник у вигляді голови хижого птаха належить до підтипу, що відомий своєю значною варіабельністю та індивідуальністю знахідок. Нахрапник-голова птаха, де око сим- волізує отвір для ременя, знайдений в кургані 2 групи Мала Рогозянка I в Сіверськодонецькій групі (Бандуровский, Буйнов 2000, рис. 34: 8), який датовано за амфорою останньої чверті V ст. до н. е. (гречко 2010, с. 68). Цей вуздеч- ний предмет, проте, більш витягнутих пропо- рцій, вгорі округлістю додатково позначено контур голови. Ще більш відмінним є нахрап- ник з кургану 8 поблизу Малої лепетихи у Сте- повому Подніпров’ї, що датується V ст. до н. е. Попри те, що око тут також символізує ремін- ний отвір, предмет вирізняється довгим дзьо- бом та пустотілістю (Євдокимов, Данилко, Могилов 2011, рис. 3: 1). Бронзові зрізаноконічні ворворки з увігнутими боками — мабуть, найхарактерніший тип вор- ворок середньоскіфського часу (2-ї половини VI — V ст. до н. е.). Пізніше існують лише по- одинокі предмети (Могилов 2008, с. 75). Семигранні зрізаноконічні ворворки з увігну- тими боками із бронзи значно рідші. відомі їх знахідки з насипу 522 біля Сміли, збірного комплексу кургану «г» поблизу Журовки (Бо- бринской, 1905, с. 27; 1914, с. 100; Могилов, Діденко 2006, рис. 2: 4; Могилов 2008, рис. 146: 6—8) в басейні Тясмину; поховання 1 в гри- щенцях в Пороссі (Петренко 1967, табл. 32: 22); кургану 1 (1897—1898 рр.) поблизу вовків- ців (Древности Приднепровья 1899, табл. XXI: 401). Більшість знахідок датуються V ст. до н. е., і лише поодинокі вироби використовува- лися пізніше (Могилов 2008, с. 78). Бронзові замочкоподібні підвіски — відомий тип вуздечних оздоб середньоскіфського часу (2-ї половини VI — V ст. до н. е.), характерний для різних регіонів Скіфії (Могилов 2016, с. 74, 75). відомо їх сьогодні вже понад сто. Най- ближчими аналогіями є предмети, виявлені в сусідньому Михайлівському кургані 1, під час досліджень 2018 р. (Могилов, ляшко, Руден- ко 2020, с. 241). З інших комплексів у Дніпров- ському Правобережному лісостепу подібні ви- роби є, наприклад, під насипами біля Омель- ника (Бокий 1971, с. 155), 188 на Тенетинці (Бобринской 1894, табл. ІІІ: 12), 3 і 4 поблизу Стеблева (Скорый 1997, рис. 22: 2—5; 26: 3). відомі вони й на лівобережжі: в Повор- склі — кургани 15 і 18 Перещепинського мо- гильника в Більську (Мурзин и др. 1999, с. 20; 2000, рис. 34: 9); у Посуллі — насипи 2 (1897— 1898 рр.) біля вовківців (Древности Придне- провья 1899, табл. ХVI: 316), Т. в. Кибальчича поблизу Аксютинців, 2 в уроч. Стайкин верх (ильинская 1968, табл. V: 22; ХХVI: 2, 4); на Сі- верському Дінці — в курганах 3 коло Протопо- півки та 5 Пісочинського могильника (Бабен- ко 2005, рис. 7: 10; 2008, рис. 1: 11, 12). Звичні їх знахідки й у Степовій Скіфії: на- сипи 1 групи Підгородне Х (Ковалёва, Мухо- пад 1979, рис. 2: 10), І Завадська Могила, ІV Іспанова Могила (Мозолевский 1980, рис. 36: 3, 4; 37: 5, 6; 38: 2), 48 Акташського могильни- ка (Бессонова, Скорый 1986, рис. 6: 2), Мала Цимбалка (Алексеев 1995, рис. 2: 2) тощо. Зна- чна добірка «замочків» відома з Німфейських курганів (Силантьева 1959, рис. 40: 5; 37: 12; 47: 10; 49: 4). Один предмет виявлений навіть у греції в Олінфі (Robinson 1941, pl. CLV: 2503). Бронзові відерцеподібні привіски менш чи- сельні (Могилов 2016, с. 76). Найбільша їх кіль- кість відома з кургану 5 біля Берестняг у По- россі (Бобринской 1901, фиг. 51; Могилов, Ди- денко 2008, рис. 1: 10—21; Могилов, Диденко 2005—2007, рис. 14: 5). Інші походять з похо- вання 1 кургану 15 Перещепинського могиль- ника Більського городища в Поворсклі (Мур- зин и др. 1999, рис. 17: 4) та кургану 1 групи Шевченко 2 у лівобережному Степу (Зарай- ская, Привалов 1992, с. 138). Ці предмети мо- жуть датуватись V ст. до н. е., а коли можлива більш точна атрибуція — другою—четвертою чвертями цього століття. Серед наконечників стріл переважають три- лопатеві вироби з втулкою, що виступає, та кінцями лопатей, що утворюють шипи. відоме ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2108 й баштоподібне вістря. Такі знахідки характер- ні для сагайдачних наборів другої — четвертої чвертей V ст. до н. е. (Полін 1987, рис. 11—13). Пара наконечників, втім, належать до базис- них типів витягнутих пропорцій, що існували у ранній середньоскіфський час та вказують на належність набору з кургану до більш раннього періоду у рамках вказаних останніх трьох чвер- тей століття. Корчага з кургану продовжує традиції виго- товлення подібних посудин ранньоскіфсько- го часу. втім, вона відрізняється від них поміт- но гіршою якістю випалу та лощення, а також дещо меншими вінцями, які відігнуті на ззовні. Датування Другого Михайлівського кургану можливе насамперед за предметами вузди та наконечниками стріл. Як зазначалось, комп- лекс предметів кінського спорядження харак- терний для середньоскіфського часу, а окремі його деталі (нахрапник, бляхи у вигляді вуха та кінцівки лапи хижого птаха, відерцеподіб- ні привіски) мають більш «вузькі» аналогії в межах V ст. до н. е. в комплексі наконечників стріл переважають трилопатеві наконечники, з втулкою що виступає, є й баштоподібний, що, як було вказано, належать до другої — четвер- тої чвертей V ст. до н. е. Додамо, що такий час можуть давати й відерцеподібні привіски. Його підтверджують й вухоподібні бляхи райгород- ської серії. всі вони супроводжувались набора- ми стріл, близькими до михайлівського. З ін- шого боку, є аргументи, які дозволяють дотри- муватися більш раннього відрізку часу в рамках цих останніх трьох чвертей століття. На це може вказувати наявність базисних наконеч- ників витягнутих пропорцій, які трапляються ще в ранніх середньоскіфських пам’ятках. За- уважимо, що ушкодженій михайлівській блясі у вигляді голови лося найближчою аналогією є предмет з кургану 401 поблизу Журовки, ам- фору з якого датовано рубежем першої — дру- гої чвертей, а весь комплекс — кінцем першої — другою чвертю V ст. до н. е. (Алексеев 1991, с. 47). все це дозволяє відносити курган 2 біля Михайлівки до другої чверті — середини (тре- тьої чверті) V ст. до н. е. Аналізуючи соціальну належність поховано- го з Другого Михайлівського кургану, слід від- значити без сумніву не рядовий його характер. У Дніпровському лісостепу за скіфської доби прості общинники здійснювали поховання у ґрунтових могильниках, на поселеннях, у неве- ликих курганах. Некрополь у Михайлівці роз- ташований поруч з великим селищем — одним з найбільших неукріплених поселень раннього залізного віку в Східноєвропейському лісосте- пу, завбільшки близько 1,0 км2 (ляшко 2017). Багатство інвентаря некрополя в Михайлівці, наявність захоронення коня в кургані 1, дозво- ляє припускати, що тут поховані вожді цього селища. Разом з цим, розміри курганів, навіть з урахуванням того, що до оранки вони були суттєво вищими, не дозволяють вбачати в них еліту всього регіону. Її захоронення, вірогідно, слід шукати в синхронних курганах цього часу біля сусіднього Мотронинського городища, що сягали часом до 8,0 м (Скорый, Хохоровски 2009, с. 238) та за своєю масштабністю цілком могли бути похованнями панівної знаті не тіль- ки мікрорегіону, а й усього Потясминня. Питання етнічної належності похованих у Михайлівських курганах вельми цікаве. Кур- ган 2 та розкопаний роком раніше курган 1 да- ють нам змішані риси властиві як лісостепо- вим захороненням, так і степовим поховаль- ним комплексам. Ознаками кочових скіфів, нагадаємо, можуть вважатися поховання ко- ней та наявність вузди, жертовна м’ясна їжа 9 (Скорый 2003, с. 48, 49, 53). Такими можуть бути й поховальні ями зі сходинами, враховую- чи їх локалізацію в степу (де вони мають міс- цеві корені) та по сусідству — на півдні лісо- степового регіону. Слід брати до уваги й те, що в них неодноразово фіксувались такі ко- чові риси, як захоронення коней, покладення покійного на розстеленому панциру, казани, вузда, жертовна їжа в могилах (Могилов, Бо- кій 2016, с. 78—82). З іншого боку, місцевою лісостеповою традицією є дерев’яні стовпо- ві гробниці та звичай їх спалення. Як відомо, виділяються декілька хвиль експансії степових номадів в Український лісостеп за скіфської доби (Скорый 2003, с. 75—78, 88, 89). видаєть- ся можливим, що представники ранніх хвиль могли захопити владу в регіоні, встановивши панування над місцевим осілим населенням. Не виключено, що вони могли змішуватись з місцевою знаттю, вступаючи в шлюб, або ж за- своювали деякі місцеві звичаї. З іншого боку, й місцеві вожді могли переймати окремі степо- ві звичаї (так, покладання зброї та вузди, ви- робів в звіриному стилі з небіжчиком широко відомі й у степу, й у лісостепу). видається, що поєднання змішаних традицій в поховальних ритуалах є віддзеркаленням саме таких між- етнічних процесів. в подальшому це нове по- 9 Щодо їжі з Михайлівки, слід зауважити, що наяв- не там м’ясо свині не типове для скіфських степових комплексів. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 109 ліетнічне формування з місцевих аборигенів, але на чолі з військово-політичною елітою зі степовим (або змішаним) корінням, могло вже саме протистояти новим хвилям експансії ко- човиків із півдня. Алексеев, А. Ю. 1991. Хронография и хронология При- черноморской Скифии V в. до н. э. Археологический Сборник Государственного Эрмитажа, 31, с. 43-57. Алексеев, А. Ю. 1995.Скифское погребение V в. до н.е. в кургане Малая Цимбалка (раскопки и. Е. Забелина в 1868 году). Археологический Сборник Государствен- ного Эрмитажа, 32, с. 53-59. Бабенко, л. и. 2005. Песочинский курганный могильник скифского времени. Харьков: издательский дом «Райдер». Бабенко, л. І. 2008. Спорядження коня у населення Сі- верськодонецького регіону (за матеріалами похо- вальних пам'яток V ст. до н. е.). в: Посохов, С. и. (ред.). Проблемы археологии Восточной Европы. Харь- ков: Курсор, с. 28-38. Бандуровский, А. в., Буйнов, Ю. в. 2000. Курганы скиф- ского времени (северскодонецкий вариант). Киев: ин- ститут археологии НАН Украины. Бессонова, С. С. 2005—2009. Каменные изваяния в кон- тексте этнополитической истории Скифии. Stratum plus, 3, с. 14-93. Бессонова, С. С., Бунятян, Е. П., гаврилюк, Н. А. 1988. Акташский могильник скифского времени в Крыму. Киев: Наукова думка. Бессонова, С. С., Скорый, С. А. 1986. Погребение скиф- ского воина из Акташского могильника в восточном Крыму. Советская археология, 4, с. 158-169. Бессонова, С. С., Скорый, С. А. 2001. Мотронинское го- родище скифской эпохи (по материалам раскопок 1988—1996 гг.). Киев; Краков: институт археологи НАНУ. Білозор, в. П. 1996. Кам’яні статуї у контексті скіфської етнографічної проблематики. Археологія, 4, с. 41-50. Бобринской, А. А. 1894. Курганы и случайные архео- логические находки близ местечка Смелы.Санкт- Петербург:Типография в.С. Балашева, II. Бобринской, А. А. 1901. Курганы и случайные археологичес- кие находки близ местечка Смелы. Санкт-Петербург: Типография М. М. Стасюлевича, III. Бобринской, А. А. 1902. Отчет о раскопках в Черкасском и Чигиринском уездах Киевской губернии в 1901 году. Известия Археологической комиссии, 4, с. 24-50. Бобринской, А. А. 1905. Отчет о раскопках, произведенных в 1903 году в Черкасском уезде Киевской губернии. Известия Археологической комиссии, 14, с. 1-43. Бобринской, А. А. 1906. Отчет о раскопках в Чигирин- ском уезде Киевской губернии в 1905 году. Известия Археологической комиссии, 20, с. 1-16. Бобринской, А. А. 1910. исследования в Чигиринском уезде Киевской губернии в 1907 году. Известия Ар- хеологической комиссии, 35, с. 48-60. Бобринской, А. А. 1914. Отчет о раскопках в Киевской гу- бернии в 1912 году. Известия Археологической комис- сии, 54, с. 99-102. Бобринской, А. А. 1916. Отчет о раскопках в Киевской гу- бернии в 1913 году. Известия Археологической комис- сии, 60, с. 1-6. Бойко, Ю. Н., Берестнев, С. и. 2001. Погребения VII—IV вв. до н. э. курганного могильника у с. Купьеваха (Ворсклин- ский регион скифского времени). Харьков: Каравелла. Бокий, Н. М. 1971. Археологические работы на Кирово- градщине в 1968 году. Археологические исследования на Украине 1968 г, 3, c. 154-159. Бруяко, и. в., Островерхов, А. С. 2010. Новые памятники звериного стиля из Нижнего Поднестровья. Запис- ки відділу нумізматики і торевтики Одеського архео- логічного музею, 1, с. 113-121. вязьмитина, М. и. 1952. Памятники раннего железного века в окрестностях с. Жаботин Кировоградской об- ласти. Краткие сообщения Института археологи АН УССР, 1, с. 59-66. вязьмітіна, М. І., Покровська, Є. Ф. 1956. Поселення VII—VI ст. до н.е. в околицях с. Жаботина. Археоло- гічні пам’ятки УРСР, 6, с. 38-47. габуев, Т. А., Эрлих, в. Р. 2001. Два погребения V в. до н. э. из Предкавказья (из материалов государ- ственного музея востока). Материалы и исследова- ния по археологи России (Северный Кавказ: историко- археологические очерки и заметки), 3, с. 112-125. галанина, л. К. 1977. Скифские древности Приднепро- вья. Свод археологических источников, Д 1-33, с. 1-68 граков, Б. Н. 1962. Скифские погребения на Никополь- ском курганном поле. Материалы и исследования по археологии СССР, 115, с. 56-113. гребенников, Ю. С. 2008. Киммерийцы и скифы Степного Побужья (IX—III вв. до н.э.). Николаев: иА НАНУ. гречко, Д. С. 2010. Населення скіфського часу на Сіверсько- му Дінці. Київ: Інститут археології НАН України. гудкова, А. в. 1978. Раскопки курганов у с. Червоный Яр на Нижнем Подунавье. в: Карышковский, О. П. (ред.). Археологические исследования Северо-Западного Причерноморья. Киев: Наукова думка, с. 182-193. Древности Приднепровья. 1899. Киев: Типография С. в. Кульженко, 2, с. 1-44. Древности Приднепровья. 1900. Киев: Типография С. в. Кульженко, 3, с. 1-22. Древности Приднепровья. 1902. Киев: Типография С. в. Кульженко, 6, с. 1-44. Євдокимов, г. л., Данилко, Н. М., Могилов, О. Д. 2011. Скіфський курган з похованням коня на Херсонщи- ні. Археологія, 2, с. 103-109. Зарайская, Н. П., Привалов, А. и. 1992. Скифские памят- ники Шевченковского могильника. Донецкий архео- логический сборник, 2, с. 118-160. ильинская, в. А. 1968. Скифы Днепровского Лесостепного Левобережья. Киев: Наукова думка. ильинская, в. А., горишний, П. А. 1975. Бронзовая бляха из кургана у с. Жовнино. в: Тереножкин А. и. (ред.) Скифский мир. Киев: Наукова думка, с. 207-209. Канторович, А. Р. 2016. Образ «лосекозла» в скифском зверином стиле в свете новых находок на террито- рии Ставрополья и Прикубанья. Археологія і давня іс- торія України, 2(19), с. 89-99. Кашаев, С. в. 2008. Десять лет Таманскому отряду Бос- порской Экспедиции ииМК РАН. в: Зуев, в. Ю. (ред.). Боспор и Северное Причерноморье в анти- чную эпоху. Санкт-Петербург: Нестор — история, с. 113-128. Кашаев, С. в. 2009. Некрополь Артющенко-2. Боспорские исследования, XXII, c. 188-267. Кашаев, С. в. 2013. Погребения с амфорами в некрополе Ар- тющенко-2. Античный мир и археология, 16, с. 190-214. Кирюшкин, Ю. Ф., Тишкин, А. А. 1997. Скифская эпоха Горного Алтая. Барнаул: издательство Алтайского государственного университета, 1. Ковалева, и. Ф., Мухопад, С. Е. 1979. Скифские памятни- ки Орельско-Самарского междуречья. в: Ковалева и. Ф. (ред.). Курганные древности Степного Поднепровья ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2110 III — I тыс. до н. е. Днепропетровск: Днепропетров- ский государственній университет, 3, с. 111-123. Ковпаненко, г. Т. 1984. «Червона Могила» у с. Флярковка. в: Мелюкова, А. и., Мошкова, М. г., Петренко, в. г. (ред.). Древности Евразии в скифо-сарматское время. Москва: Наука, с. 107-113. Ковпаненко, г. Т., Бессонова, С. С., Скорый, С. А. 1989. Памятники скифской эпохи Днепровского Лесостеп- ного Правобережья (Киево-Черкасский регион). Киев: Наукова думка. Козенкова, в. и. 1982. Типология и хронологическая классификация предметов кобанской культуры. восточный вариант. Свод археологических источни- ков, в 2-5, с. 1-149. Коровина, А. К. 1957. К вопросу об изучении Семибрат- них курганов. Советская археология, 2, с. 174-187. Кулатова, и. Н., луговая, л. Н.,Супруненко, А. Б. 1993. Курганы скифского времени междуречья Ворсклы и Псла. Полтава; Москва: ПКМ. ляшко, Ю. Ю. 2017. Нове велике поселення скіфського часу в околицях Мотронинського городища. Архео- логія і давня історія України, 2(23), с. 299-302. ляшко, Ю. Ю. 2018. Пам’ятки раннього залізного віку в околицях Мотронинського городища. Археологія і давня історія України, 2(27), с. 236-244. Могилов, О. Д. 2008. Спорядження коня скіфської доби у Лісостепу Східної Європи. Київ; Кам'янець- Подільський: ПП Мошинський. Могилов, О. Д. 2016. Скіфські замочкоподібні підвіски. Археологія, 4, с. 72-79. Могилов, О. Д., Бокій, Н. М. 2016. Поховання скіфського вершника на р. Синюха. Археологія, 3, с. 76-88. Могилов, А. Д., Диденко, С. в. 2005-2007. Принадлежнос- ти конского снаряжения скифского типа одной из коллекций Национального музея истории Украины. Stratum plus, 3, с. 195-216. Могилов, О. Д., Діденко, С. в. 2006. вуздечні предмети з курганів «г» біля с. Журовка. Археологія, 1, с. 75-77. Могилов, А. Д., Диденко, С. в. 2008. Курган 5 у с. Берест- няги — памятник среднескифского времени в Поро- сье. Российская археология, 4, с. 84-90. Могилов, А. Д., Диденко, С. в. 2010. Бронзові деталі вуз- ди з с. Дмитрівка. в: Супруненко, О. Б. (ред.). Ста- рожитності Лівобережного Подніпров’я. Київ; Пол- тава: Центр пам’яткознавства НАНУ та УТОПІК, с. 6-13. Могилов, А. Д., Диденко, С. в. 2014. Курган V в. до н.э. у с. Турия в Днепровской Правобережной лесостепи. Российская археология, 2, с. 96-107. Могилов, О. Д., ляшко, Ю. Ю., Руденко, С. в. Досліджен- ня кургану скіфського часу в Потясминні. в: Бол- трик, Ю. в. (ред.). Археологічні дослідження в Україні 2018 р. Київ: ІА НАНУ, 2020, с. 241. Могилов, О. Д., Руденко, С.в., Панченко, К. І., ляшко, Ю. Ю. 2019. Розкопки Мотронинського городища. в: Болтрик, Ю. в. (ред.). Археологічні дослідження в Україні 2017 р. Київ: ІА НАНУ, с. 306-307. Мозолевский, Б. Н. 1980. Скифские курганы в окрестнос- тях г. Орджоникидзе на Днепропетровщине (раскоп- ки 1972—1975 гг.). в: Тереножкин, А. и. (ред.). Ски- фия и Кавказ. Киев: Наукова думка, с. 70-155. Монахов, С. Ю. 2003. Греческие амфоры в Причерноморье. Типология амфор ведущих центров-экспортеров това- ров в керамической таре. Каталог-определитель. Мо- сква; Саратов: Киммерида; издательство Саратов- ского университета. Монахов, С. Ю. 1999. Греческие амфоры в Причерноморье. Комплексы керамической тары VII—II веков до н. э. Саратов: издательство Саратовского государствен- ного университета. Мурзін, в. Ю., Ролле, Р., Білозір, в. П. 1996. Про подаль- ші дослідження Перещепинського могильника. Ар- хеологія, 4, с. 141-149. Мурзин, в. Ю., Ролле, Р., Херц, в., Махортых, С. в. 1997. Исследования совместной Украинско-Немецкой архео- логической экспедиции 1996 г. Киев: иА НАНУ. Мурзин, в. Ю., Ролле, Р., Херц, в., Махортых, С. в., Бело- зор, в. П. 1999. Исследования совместной Украинско- Немецкой археологической экспедиции в 1998 г. Киев: иА НАНУ. Мурзин, в. Ю., Ролле, Р., Херц, в., Скорый, С. А., Махортых, С. в., Белозор, в. П. 2000. Исследова- ния совместной Украинско-Немецкой археологической экспедиции в 1999 г. Киев: институт археологии НАН Украины. Мурзин, в. Ю., Ролле, Р., Херц, в., Скорый, С. А., Махортых, С. в., Черненко, Е. в. 2001. Исследова- ния совместной Украинско-Немецкой археологической экспедиции в 2000 г. Киев: институт археологии НАН Украины. Мурзин, в. Ю., Ролле, Р., Херц, в., Скорый, С. А., Махортых, С. в., Белозор, в. П. 2002. Исследова- ния совместной Украинско-Немецкой археологической экспедиции в 2001 г. Киев: институт археологии НАН Украины. Ольховский, в. С. 1991. Погребально-поминальная обряд- ность населения Степной Скифии (VII—III вв. до н. э.). Москва: Наука. Ольховский, в. С. Евдокимов, г. л. 1994. Скифские изва- яния VII—III вв. до н. э. Москва: институт археоло- гии РАН. Ольховский, в. С., Храпунов, и. Н. 1990. Крымская Ски- фия. Симферополь: Таврия. Отчет Археологической комиссии за 1898 г. 1901. Санкт- Петербург: Типография главного управления уделов. Петренко, в. г. 1967. Правобережье Среднего Придне- провья в V-III вв. до н. э. Свод археологических источ- ников, Д 1-4, с. 1-180. Покровская, Е. Ф. 1973. Предскифское поселение у с. Жа- ботин. Советская археология, 4, с. 169-188. Полін, С. в. 1987. Хронологія ранньоскіфських пам’яток. Археологія, 59, с. 17-36. Ролле, Р., герц, в., Махортых, С. в., Белозор, в. П. 2003. Исследования совместной Украинско-Немецкой архео- логической экспедиции в 2002 г. Киев: институт архе- ологии НАН Украины. Силантьева, л. Ф. 1959. Некрополь Нимфея. Материалы и исследования по археологи СССР, 69, с. 5-107. Скорый, С. А. 1997. Стеблев: скифский могильник в Поро- сье. Киев: институт археологии НАН Украины. Скорый, С. А. 2003. Скифы в Днепровской Правобереж- ной Лесостепи. Киев: институт археологии НАН Украины. Скорый, С., Зимовец, Р. 2014. Скифские древности Крыма. Материалы одной коллекции. Киев: видавець Олег Філюк. Скорый, С., Хохоровски, Я. 2005—2009. Аристократичес- кий курган Скифская Могила вблизи Мотронин- ского городища (Украинская Правобережная лесос- тепь). Stratum plus, 3, с. 234-276. Хвойко, в. в. 1900. Раскопки курганов в окрестностях м. Райгород и Пруссы Черкасского уезда и с. Яровой Чигиринского уезда. Археологическая летопись Юж- ной России, 2, с. 8-9. Черненко, Є. в. 1970. Скіфські кургани V ст. до н. е. по- близу м. Жданова. Археологія, XXIII, с. 176-181. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 111 А. Д. Могилов Кандидат исторических наук, старший научный сотрудник отдела археологии раннего железного века Института археологии НАН Украины, ORCID 0000-0002-2400-2380, mogilovod@gmail.com вТОРОЙ МиХАЙлОвСКиЙ КУРгАН — ПАМЯТНиК V в. до н. э. в ПОТЯСМиНЬЕ в 2018—2019 гг. Скифская Правобережная экспедиция, организованная институтом археологии НАН Украины и Национальным историко-культурным заповедником «Чигирин» провела исследование курганов возле с. Михай- ловка Каменского района Черкасской области. группа из двух курганов располагалась на высоком мысу на северо-востоке от села, в уроч. «Шпили». Курган 2 имел высоту 1,02 м и диаметр до 26,4 м. Насыпь сооружена из чернозема. в ее центре на расстоянии 0,9 м друг от друга обнаружены 2 деревянных столба. Под курганом раскопано погребение, окруженное глиняным выкидом, диаметром 11,9—12,4 м, шириной до 4,7 м и толщиной до 0,74 м. С запада и юга в нем были разрывы. Прямоугольная в плане могила оказалась ограбленной. Она представляла собой яму со ступенькой, разме- рами 4,30 × 3,34 м и глубиной 2,03 м. Скелет мужчины 40—50 лет оказался разрушенным и разбросанным по гробнице. в ее заполнении встретились также кости ребенка. Покойных сопровождала жертвенная пища: мясо коровы и свиньи. инвентарь оказался расхищен. In situ уцелела часть находок у северной стены, перекрытая обвалом. Здесь ле- жали 4 комплекта узды и наконечники стрел. Среди предметов снаряжения коня были железные удила и псалии; а также изготовленные из бронзы псалии, кольца, налобник, подвески, ворворки, а с ними — прекрасный набор блях. Особенно эффектны некоторые из них, выполненные в скифском зверином стиле. в центральной части могилы найдены, кроме этого, фрагменты корчаги, украшения, астрагал. По находкам, курган 2 в Михайловке может быть датирован второй четвертью — серединой (третьей четвер- тью) V в. до н. э. Богатство инвентаря показывает нам, что в этом памятнике был погребен знатный всадник. Наличие рядом крупного селения скифского времени площадью до 100 га позволяет предполагать, что некро- поль мог принадлежать его вождям. Могильник в Михайловке показывает нам своеобразный синтез степных и лесостепных погребальных традиций. видимо, он отображает сложную картину межэтнических взаимоотноше- ний на юге Украинской лесостепи в скифское время. К л ю ч е в ы е с л о в а: скифский период, курган, погребение, узда, вооружение. Oleksandr D. Mohylov Ph.D. in History, Senior Research Fellow, the Iron Age Archaeology Department, the Institute of Archaeology, The National Academy of Sciences of Ukraine, ORCID 0000-0002-2400-2380, mogilovod@gmail.com THE SECOND MYKHAILIVKA BARROW, THE 5th CENTuRY BC MONuMENT IN THE TIASMYN RIVER REGION In 2018—2019, the Scythian Right-bank ukraine expedition, organized by the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of ukraine and the National Historical and Cultural Reserve “Chyhyryn” conducted a research of the barrows near Mykhailivka village, Kamianka district, Cherkasy Region. A group of two barrows was located on a high cape to the north-east of the village, in “Shpyli” tract. Barrow No. 2 had a height of 1.02 m and a diameter of 26.4 m. The barrow mound was made of black soil. In its center, at a distance of 0.9 m from each other, two wooden pillars were found. A barrow was excavated under the mound, surrounded by a clay waste, 11.9—12.4 m in diameter, up to 4.7 m wide and up to 0.74 m thick. There were gaps in it from the western and southern sides. The burial, rectangular in section, turned out to be robbed. It was a pit with a step, measuring 4.30 × 3.34 m with depth of 2.03 m. The skeleton of a man of 40—50 years old was destroyed and scattered around the tomb. The child’s bones were also discovered in its filling. The deceased were accompanied by sacrificial food: meat of a cow and a pig. Шапорда, О. М., Штанько, А. І., Овчаренко, М. І. 2019. Розвідки на території Більського археологічного комплексу в 2018 р. в: Корост, І. І. (ред.). Археологіч- ні дослідження Більського городища 2018 р. Київ; Ко- тельва: ЦП НАНУ і УТОПІК, с. 142-151. Шапошникова, О. г. 1970. Погребение скифского воина на р. ингул (предварительная публикация). Совет- ская археология, 3, с. 208-212. Шрамко, Б. А. 1994. Новые раскопки курганов в могиль- нике Скоробор. в: Кадеев, в. и. (ред.). Древности. Харьков: АО «Бизнес-информ», с. 102-106. Robinson, D. M. 1941. Excavations at Olynthus. Metal and minor miscellaneous finds, an original contribution to greek life. Baltimore:Johns Hopkins Press, X. Simion, G. 2003. Gétes et Scythes aux Bouches du Danube.In: Simion, G. (red.). Culturi antice in zona gurilor Dunării. Cluj-Napoca: Nereamia Napocae, I, p. 247-258. Simion G. 2003А. Le site de Celic-Déré. Interprétations etno-culturelles et implications dans la chronologie du Hallstatt final. In: Simion, G. (red.). Culturi antice in zona gurilor Dunării. Cluj-Napoca: Nereamia Napocae, I, p. 217-236. Надійшла 16.01.2021 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2112 The inventory was plundered. In situ, a part of finds at the northern wall remained, overlaid by a landslide. There were four sets of bridles and arrowheads. Among the horse equipment were iron bits and cheek-pieces; and also — bronze cheek- pieces, rings, frontlet, pendants, vorvorkas and with them — a wonderful set of badges. Some of them, made in Scythian animal style, are especially beautiful. They depict the heads of moose and the legs of a bird of prey. In the central part of the grave, in addition, fragments of a large earthenware pot, jewelry, and an ankle bone were found. According to the finds, barrow No. 2 in Mykhailivka can be dated by 2nd quarter — the middle (3rd quarter) of the 5th century BC. The wealth of the inventory testifies to the fact that a noble horseman was buried at this monument. The presence of a large settlement of the Scythian time nearby, with an area of up to 100 hectares, allows suggesting that the necropolis could belong to the settlement leaders. The necropolis in Mykhailivka shows us a kind of synthesis of steppe and forest-steppe burial traditions. Apparently, it displays a complex picture of interethnic relations in the south of the ukrainian Forest-Steppe during the Scythian period. K e y w o r d s: Scythian period, mound, burial, bridle, weapons. References Alekseiev, A. Yu. 1991. Khronografiia i khronologiia Prichernomorskoi Skifii V v. do n. e. Arkheologicheskii Sbornik Gosudarstvennogo Ermitazha, 31, p. 43-57. Alekseiev, A. Yu. 1995. Skifskoie pogrebeniie V v. do n. e. v kurgane Malaia Tsimbalka (raskopki I. E. Zabelina v 1868 godu). Arkheologicheskii Sbornik Gosudarstvennogo Ermitazha, 32, p. 53-59. Babenko, L. I. 2005. Pesochinskii kurgannyi mogilnik skifskogo vremeni. Kharkov: Izdatelskii dom Raider. Babenko, L. I. 2008. Sporiadzhennia konia u naselennia Siverskodonetskoho rehionu (za materialami pokhovalnykh pamiatok V st. do n. e.). In: Posokhov, S. I. (ed.). Problemy arkheolohii Vostochnoi Evropy. Kharkov: Kursor, p. 28-38. Bandurovskii, A. V., Buinov, Yu. V. 2000. Kurgany skifskogo vremeni (severskodonetskii variant). Kyiv: Institut arkheologii NAN ukrainy. Bessonova, S. S. 2005-2009. Kamennyie izvaianiia v kontekste etnopoliticheskoi istorii Skifii. Stratum plus, 3, p. 14-93. Bessonova, S. S., Buniatian, E. P., Gavriliuk, N. A. 1988. Aktashskii mogilnik skifskogo vremeni v Krymu. Kyiv: Naukova dumka. Bessonova, S. S., Skoryi, S. A. 1986. Pogrebeniie skifskogo voina iz Aktashskogo mogilnika v Vostochnom Krymu. Sovetskaia arkheologiia, 4, p. 158-169. Bessonova, S. S., Skoryi, S. A. 2001. Motroninskoie gorodishche skifskoi epokhi (po materialam raskopok 1988-1996 gg.). Kyiv; Krakov: Institut arkheologi NANu. Bilozor, V. P. 1996. Kamiani statui u konteksti skifskoi etnohrafichnoi problematyky. Arheologia, 4, p. 41-50. Bobrinskoi, A. A. 1894. Kurgany i sluchainyie arkheologicheskiie nakhodki bliz mestechka Smely. Sаnkt-Peterburg: Tipografiia V. S. Balasheva, II. Bobrinskoi, A. A. 1901. Kurgany i sluchainyie arkheologicheskiie nakhodki bliz mestechka Smely. Sаnkt-Peterburg: Tipografiia M. M. Stasiulevicha, III. Bobrinskoi, A. A. 1902. Otchet o raskopkakh v Cherkasskom i Chigirinskom uiezdakh Kiievskoi gubernii v 1901 godu. Izvestiia Arkheologicheskoi komissii, 4, p. 24-50. Bobrinskoi, A. A. 1905. Otchet o raskopkakh. proizvedennykh v 1903 godu v Cherkasskom uiezde Kiievskoi gubernii. Izvestiia Arkheologicheskoi komissii, 14, p. 1-43. Bobrinskoi, A. A. 1906. Otchet o raskopkakh v Chigirinskom uiezde Kiievskoi gubernii v 1905 godu. Izvestiia Arkheologicheskoi komissii, 20, p. 1-16. Bobrinskoi, A. A. 1910. Issledovaniia v Chigirinskom uiezde Kiievskoi gubernii v 1907 godu. Izvestiia Arkheologicheskoi komissii, 35, p. 48-60. Bobrinskoi, A. A. 1914. Otchet o raskopkakh v Kiievskoi gubernii v 1912 godu. Izvestiia Arkheologicheskoi komissii, 54, p. 99-102. Bobrinskoi, A. A. 1916. Otchet o raskopkakh v Kiievskoi gubernii v 1913 godu. Izvestiia Arkheologicheskoi komissii, 60, p. 1-6. Boiko, Yu. N., Berestnev, S. I. 2001. Pogrebeniia VII-IV vv. do n.e. kurgannogo mogilnika u s. Kupievakha (Vorsklinskii region skifskogo vremeni). Kharkov: Karavella. Bokii, N. M. 1971. Arkheologicheskiie raboty na Kirovogradshchine v 1968 godu. Arkheologicheskiie issledovaniia na Ukraine 1968 g., 3, p. 154-159. Bruiako, I. V., Ostroverkhov. A. S. 2010. Novyie pamiatniki zverinogo stilia iz Nizhnego Podnestrovia. Zapiski viddilu numizmatiki i torevtiki Odeskoho arkheolohichnoho muzeiu, 1, p. 113-121. Viazmitina, M. I. 1952. Pamiatniki rannego zheleznogo veka v okrestnostiakh s. Zhabotin Kirovogradskoi oblasti. Kratkiie soobshcheniia Instituta arkheologi AN USSR, 1, p. 59-66. Viazmitina, M. I., Pokrovska, Ye. F. 1956. Poselennia VII-VI st. do n. e. v okolytsiakh s. Zhabotyna. Arkheolohichni pamiatky URSR, 6, p. 38-47. Gudkova, A. V. 1978. Raskopki kurganov u s. Chervonyi Yar na Nizhnem Podunavie. In: Karyshkovskiy, O. P. (ed.). Arkheologicheskiie issledovaniia Severo-Zapadnogo Prichernomoria. Kyiv: Naukova dumka, p. 182-193. Hrechko, D. S. 2010. NaselenniaskifskohochasunaSiverskomuDintsi. Kyiv: Instytut arkheolohii NAN ukrainy. Drevnosti Pridneprovia. 1899. Kyiv: Tipografiia S.V. Kulzhenko, 2, p. 1-44. Drevnosti Pridneprovia. 1900. Kyiv: Tipografiia S.V. Kulzhenko, 3, p.1-22. Drevnosti Pridneprovia. 1902. Kyiv: Tipografiia S.V. Kulzhenko, 6, p.1-44. Zaraiskaia, N. P., Privalov, A. I. 1992. Skifskiie pamiatniki Shevchenkovskogo mogilnika. Donetskii arkheologicheskii sbornik, 2, p. 118-160. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2 113 Gabuiev, T. A., Erlikh, V. R. 2001. Dva pogrebeniia V v. do n. e. iz Predkavkazia (Iz materialov Gosudarstvennogo muzeia Vostoka). Materialі i issledovaniia po arkheologi Rossii (Severnyi Kavkaz: istoriko-arkheologicheskiie ocherki i zametki), 3, p. 112-125. Galanina, L. K. 1977. Skifskiie drevnosti Pridneprovia. Svod arkheologicheskikh istochnikov, D 1-33, p. 1-68. Grakov, B. N. 1962. Skifskiie pogrebeniia na Nikopolskom kurgannom pole. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 115, p. 56-113. Grebennikov, Yu. S. 2008. Kimmeriitsy i skify Stepnogo Pobuzhia (IX-III vv. do n.e.). Nikolaiev: IA NANu. Yevdokymov, H. L., Danylko, N. M., Mohylov, O. D. 2011. Skifskyi kurhan z pokhovanniam konia na Khersonshchyni. Arheologia, 2, p. 103-109. Ilinskaia, V. A. 1968. Skify Dneprovskogo Lesostepnogo Levoberezhia. Kyiv: Naukova dumka. Ilinskaia, V. A., Gorishnii, P. A. 1975. Bronzovaia bliakha iz kurgana u s. Zhovnino. V: Terenozhkin A.I. (red.) Skifskii mir. Kyiv: Naukova dumka, p. 207-209. Kantorovich, A. R. 2016. Obraz losekozla v skifskom zverinom stile v svete novykh nakhodok na territorii Stavropolia i Prikubania. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 2(19), p. 89-99. Kashaiev, S. V. 2008. Desiat let Tamanskomu otriadu Bosporskoy Ekspeditsii IIMK RAN. In: Zuiev, V. Yu. (ed.). Bospor i Severnoie Prichernomorie v antichnuiu epokhu. Sankt-Peterburg: Nestor-Istoriia, p. 113-128. Kashaiev, S. V. 2009. Nekropol Artiushchenko-2. Bosporskiie issledovaniia, XXII, c. 188-267. Kashaiev, S. V. 2013. Pogrebeniia s amforami v nekropole Artiushchenko-2. Antichnyi mir i arkheologiia, 16, p. 190-214. Kiriushkin, Yu. F., Tishkin, A. A. 1997. Skifskaia epokha Gornogo Altaia. Barnaul: Izdatelstvo Altaiskogo gosudarstvennogo universiteta, 1. Kovaleva, I. F., Mukhopad, S. E. 1979. Skifskiie pamiatniki Orelsko-Samarskogo mezhdurechia. V: Kovaleva, I.F. (red.). Kurgannyie drevnosti Stepnogo Podneprovia III-I tys. do n. e. Dnepropetrovsk: Dnepropetrovskii gosudarstvennyi unіversitet, 3, p. 111-123. Kovpanenko, G. T. 1984. Chervona Mogila u s. Fliarkovka. In: Meliukova, A. I., Moshkova, M. G., Petrenko, V. G. (ed.). Drevnosti Evrazii v skifo-sarmatskoie vremia. Moskva: Nauka, p. 107-113. Kovpanenko, G. T., Bessonova, S. S., Skoryi, S. A. 1989. Pamiatniki skifskoi epokhi Dneprovskogo Lesostepnogo Pravoberezhia (Kiievo-Cherkasskii region). Kyiv: Naukova dumka. Kozenkova, V. I. 1982. Tipologiia i khronologicheskaia klassifikatsiia predmetov kobanskoi kultury. Vostochnyi variant. Svod arkheologicheskikh istochnikov, V 2-5, p. 1-149. Korovina, A. K. 1957. K voprosu ob izuchenii Semibratnikh kurganov. Sovetskaia arkheologiia, 2, p. 174-187. Kulatova, I. N., Lugovaia. L. N., Suprunenko, A. B. 1993. Kurgany skifskogo vremeni mezhdurechia Vorskly i Psla. Poltava; Moskva: PKM. Liashko, Yu. Yu. 2017. Nove velyke poselennia skifskoho chasu v okolytsiakh Motronynskoho horodyshcha. Arkheolohiia i davniaistoriia Ukrainy, 2(23), p. 299-302. Liashko, Yu. Yu. 2018. Pamiatky rannoho zaliznoho viku v okolytsiakh Motronynskoho horodyshcha. Arkheolohiia i davniaistoriia Ukrainy, 2(27), p. 236-244. Mohylov, O.D. 2008. Sporiadzhennia konia skifskoi doby u Lisostepu Skhidnoi Yevropy. Kyiv; Kamianets-Podilskyi: PP Moshynskyi. Mohylov, O. D. 2016. Skifski zamochkopodibni pidvisky. Arheologia, 4, p. 72-79. Mohylov, O. D., Bokii, N. M. 2016. Pokhovannia skifskoho vershnyka na r. Syniukha. Arheologia, 3, p. 76-88. Mogilov, A. D., Didenko., S. V. 2005-2007. Prinadlezhnosti konskogo snariazheniia skifskogo tipa odnoi iz kollektsii Natsionalnogo muzeia istorii ukrainy. Stratum plus, 3, p. 195-216. Mogylov, O. D., Didenko, S. V. 2006. Vuzdechni predmety z kurhaniv «H» bilia s. Zhurovka. Arheologia, 1, p. 75-77. Mogilov, A. D., Didenko, S. V. 2008. Kurgan 5 u s. Berestniagi - pamiatnik sredneskifskogo vremeni v Porosie. Rossiiskaia arkheologiia, 4, p. 84-90. Mohylov, A. D., Dydenko, S. V. 2010. Bronzovi detali vuzdy z s. Dmytrivka. In: Suprunenko, O. B. (ed.). Starozhytnosti Livoberezhnoho Podniprovia. Kyiv; Poltava: Tsentr pam’iatkoznavstva NANu ta uTOPIK, p. 6-13. Mogilov, A. D., Didenko, S. V. 2014. Kurgan V v. do n.e. u s. Turiia v Dneprovskoy Pravoberezhnoy Lesostepi. Rossiyskaia arkheologiia, 2, p. 96-107. Mohylov, O. D., Liashko, Yu. Yu., Rudenko, S. V. Doslidzhennia kurhanu skifskoho chasu v Potiasmynni. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2018 r. Kyiv: IA NANu, 2020, p. 241. Mohylov, O. D., Rudenko, S.V., Panchenko, K. I., Liashko, Yu. Yu. 2019. Rozkopky Motronynskoho horodyshcha. In: Boltryk, Yu. V. (ed.). Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2017 r. Kyiv: IA NANu, p. 306-307. Mozolevskii, B. N. 1980. Skifskiie kurgany v okrestnostiakh g. Ordzhonikidze na Dnepropetrovshchine (raskopki 1972-1975 gg.). In: Terenozhkin, A. I. (ed.). Skifiia i Kavkaz. Kyiv: Naukova dumka, p. 70-155. Monakhov, S. Yu. 2003. Grecheskiie amfory v Prichernomorie. Tipologiia amfor vedushchikh tsentrov-eksporterov tovarov v keramicheskoi tare. Katalog-opredelitel. Moskva; Saratov: Kimmerida; Izdatelstvo Saratovskogo universiteta. Monakhov, S. Yu. 1999. Grecheskiie amfory v Prichernomorie. Kompleksy keramicheskoi tary VII-II vekov do n. e. Saratov: Izdatelstvo Saratovskogo gosudarstvennogo universiteta. Murzin, V. Yu., Rolle, R., Bilozir, V. P. 1996. Pro podalshi doslidzhennia Pereshchepynskoho mohylnyka. Arheologia, 4, p. 141-149. Murzin, V. Yu., Rolle, R., Kherts, V., Makhortykh, S. V. 1997. Issledovaniia sovmestnoi Ukrainsko-Nemetskoi arkheologicheskoi ekspeditsii 1996 g. Kyiv: IA NANu. Murzin, V. Yu., Rolle, R., Kherts, V., Makhortykh, S. V., Belozor, V. P. 1999. Issledovaniia sovmestnoi Ukrainsko-Nemetskoi arkheologicheskoi ekspeditsii v 1998 g. Kyiv: IA NANu. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 2114 Murzin, V. Yu., Rolle, R., Kherts, V., Skoryi, S. A., Makhortykh, S. V., Belozor, V. P. 2000. Issledovaniia sovmestnoi Ukrainsko- Nemetskoi arkheologicheskoi ekspeditsii v 1999 g. Kyiv: Institut arkheologii NAN ukrainy. Murzin, V. Yu., Rolle, R., Kherts, V., Skoryi, S. A., Makhortykh, S. V., Chernenko, E. V. 2001. Issledovaniia sovmestnoi Ukrainsko- Nemetskoi arkheologicheskoi ekspeditsii v 2000 g. Kyiv: Institut arkheologii NAN ukrainy. Murzin, V. Yu., Rolle, R. Kherts, V., Skoryi, S. A., Makhortykh, S. V., Belozor, V. P. 2002. Issledovaniia sovmestnoi Ukrainsko- Nemetskoi arkheologicheskoi ekspeditsii v 2001 g. Kyiv: Institut arkheologii NAN ukrainy. Olkhovskii, V. S. 1991. Pogrebalno-pominalnaia obriadnost naseleniia Stepnoi Skifii (VII-III vv. do n.e.). Moskva: Nauka. Olkhovskii, V. S., Evdokimov, G. L. 1994. Skifskiie izvaianiia VII-III vv. do n. e. Moskva: Institut arkheologii RAN. Olkhovskii, V. S., Khrapunov, I. N. 1990. Krymskaia Skifiia. Simferopol: Tavriia. Otchet arkheologicheskoi komissii za 1898 g. 1901. Sankt-Peterburg: Tipografiia Glavnogo upravleniia udelov. Petrenko, V. G. 1967. Pravoberezhie Srednego Pridneprovia v V-III vv. do n. e. Svod arkheologicheskikh istochnikov, D 1-4, p. 1-180. Pokrovskaia, E. F. 1973. Predskifskoie poseleniie u s. Zhabotin. Sovetskaia arkheologiia, 4, p. 169-188. Polin, S. V. 1987. Khronolohiia rannoskifskykh pamiatok. Arheologia, 59, p. 17-36. Rolle, R., Gerts, V., Makhortykh, S. V., Belozor, V. P. 2003. Issledovaniia sovmestnoi Ukrainsko-Nemetskoi arkheologicheskoi ekspeditsii v 2002 g. Kyiv: Institut arkheologii NAN ukrainy. Silantieva, L. F. 1959. Nekropol Nimfeia. Materialy i issledovaniia po arkheologi SSSR, 69, p. 5-107. Skoryi, S. A. 1997. Steblev: skifskii mogilnik v Porosie. Kyiv: Institut arkheologii NAN ukrainy. Skoryi, S. A. 2003. Skify v Dneprovskoi Pravoberezhnoi Lesostepi. Kyiv: Institut arkheologii NAN ukrainy. Skoryi, S.. Zimovets, R. 2014. Skifskiie drevnosti Kryma. Materialy odnoi kollektsii. Kyiv: Vidavets Oleg Fіliuk. Skoryi, S., Khokhorovski, Ya. 2005-2009. Aristokraticheskii kurgan Skifskaia Mogila vblizi Motroninskogo gorodishcha (ukrainskaia Pravoberezhnaia Lesostep). Stratum plus, 3, p. 234-276. Khvoiko, V. V. 1900. Raskopki kurganov v okrestnostiakh m. Raigorod i Prussy Cherkasskogo uiezda i s. Yarovoy Chigirinskogo uiezda. Arkheologicheskaia letopis Yuzhnoi Rossii, 2, p. 8-9. Chernenko, Ye. V. 1970. Skifski kurhany V st. do n. e. poblyzum. Zhdanova. Arkheolohiia, XXIII, p. 176-181. Shaporda, O. M., Shtanko, A. I., Ovcharenko, M. I. 2019. Rozvidky na terytorii Bilskoho arkheolohichnoho kompleksu v 2018 r. V: Korost, I. I. Arkheolohichni doslidzhennia Bilskoho horodyshcha 2018 r. Kyiv; Kotelva: TsP NANu i uTOPIK, p. 142-151. Shaposhnikova, O. G. 1970. Pogrebeniie skifskogo voina na r. Ingul (predvaritelnaia publikatsiia). Sovetskaia arkheologiia, 3, p. 208-212. Shramko, B. A. 1994. Novyie raskopki kurganov v mogilnike Skorobor. In: Kadeiev, V. I. (ed.). Drevnosti. Kharkov: AO Biznes- inform, p. 102-106. Robinson, D. M. 1941. Excavations at Olynthus. Metal and minor miscellaneous finds, an original contribution to greek life. Baltimore: Johns Hopkins Press, X. Simion, G. 2003. Gétes et Scythes aux Bouches du Danube.In: Simion, G. (red.). Culturi antice in zona gurilor Dunării. Cluj- Napoca: Nereamia Napocae, I, p. 247-258. Simion G. 2003А. Le site de Celic-Déré. Interprétations etno-culturelles et implications dans la chronologie du Hallstatt final. In: Simion, G. (red.). Culturi antice in zona gurilor Dunării. Cluj-Napoca: Nereamia Napocae, I, p. 217-236.

Другий Михайлiвський курган — пам’ятка V ст. до н. е. в Потясминнi

Institution

Similar Items