Вiдображення сiмейної структури населення на бiритуальному могильнику салтiвської культури Червона Гiрка
У статті здійснено спробу реконструювати сімейну структуру населення салтівської культури, до якої належить біритуальній могильник Червона Гірка. Для визначення сімейної структури залучено поховальні комплекси, які складаються з кількох (2–4) різних за обрядом поховань, здійснених у спільній могил...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2021 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2021
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/196075 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Вiдображення сiмейної структури населення на бiритуальному могильнику салтiвської культури Червона Гiрка / В. С. Аксьонов // Археологія. — 2021. — №. 4. — С. 49–65. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-196075 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Аксьонов, В.С. 2023-12-09T10:49:32Z 2023-12-09T10:49:32Z 2021 Вiдображення сiмейної структури населення на бiритуальному могильнику салтiвської культури Червона Гiрка / В. С. Аксьонов // Археологія. — 2021. — №. 4. — С. 49–65. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/arheologia2021.04.049 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/196075 [904.5:314.37](477.54)“653” У статті здійснено спробу реконструювати сімейну структуру населення салтівської культури, до якої належить біритуальній могильник Червона Гірка. Для визначення сімейної структури залучено поховальні комплекси, які складаються з кількох (2–4) різних за обрядом поховань, здійснених у спільній могильній ямі. В статье представлены предварительные результаты анализа отдельных погребальных комплексов, открытых на биритуальном могильнике салтовской культуры Красная Горка (Балаклейский р-н Харьковской обл.). Во время работ на могильнике было исследовано 313 захоронений, из которых 191 были совершены по обряду ингумации и 122 — по обряду кремации. Кроме того, на могильнике зафиксировано 18 случаев, когда одни погребения были впущены в заполнение могильных ям других захоронений без разрушения последних. При этом чаще всего основное погребение было совершено по ингумационному обряду, а впущенное в заполнение его могильной ямы захоронение относилось к разряду трупосожжений (табл. 1). Среди рассматриваемых комплексов представлены как захоронения, совершенные одновременно (одноактные), так и спустя какой-то промежуток времени. Последние захоронения по численности преобладают над одноактными погребальными комплексами. Из 18 случаев к парным относится 11 захоронений, еще в 6 случаях в захоронении содержались останки трех покойников. В заполнении захоронения 75/к-4 были обнаружены останки трех покойников, преднамеренно туда помещенные. Таким образом, на могильнике Красная Горка представлены случаи использования одной могильной ямы для одновременного или разновременного захоронения 2—4 покойников. В данных комплексах мы склонны видеть захоронения близких родственников — членов одной семьи (мужа с женой, матери с детьми, несовершеннолетних детей). Анализ полового и возрастного состава людей, погребенных в данных комплексных захоронениях, позволяет говорить о существовании у населения, оставившего могильник Красная Горка, наряду с малыми семьями неразделенных семей отцовского или братского типа. Наиболее ярким свидетельством последнего является фиксация группы из 11 захоронений (6 ингумаций и 5 кремаций) на площади в 25 м2 , главным в которой было погребение мужчины в сопровождении коня (погр. 75/к-4) (рис. 6: 1). При этом в заполнении трех могил из этой группы ( 75/к-4, 36 и 74) присутствовали погребальные комплексы, преднамеренно туда помещенные, 37, 38, 58, 59, 64, 71 (табл. 1). The article presents the preliminary results of the analysis of individual burial complexes discovered at the biritual burial ground of the Saltiv culture in Chervona Hirka (Balakliia district of Kharkiv Oblast). During the work at the burial ground, 313 burials were examined, of which 191 were performed as inhumations, and 122 – cremations. Also, 18 cases were recorded at the burial ground when some burials were inlet into the filling of the burial pits of other burials without destroying the latter. At the same time, most often, the main burial was an inhumation according to the rite, and the burial inlet into the filling of the burial pit belonged to the category of cremations (Table 1). Among the complexes under consideration, the burials performed simultaneously (one-act) and those made after a certain period of time are presented. The latter are numerically dominant over one-act burial complexes. In 18 cases, 11 burials belong to paired ones, in 6 cases a burial contained the remains of three deceased. In the filling of burial No. 75/ k-4, the remains of three deceased were found, deliberately placed there. Thus, in Chervona Hirka burial ground, cases are presented of one burial pit usage for the simultaneous or different graves of 2—4 deceased. In these complexes, we tend to see the burials of close relatives, members of the same family (husband and wife, mother with children, minor children). An analysis of the sex and age composition of people buried in these complex burials allows us to speak of the existence of undivided families of the paternal or fraternal type among the population who left the Chervona Hirka burial ground, along with small families. The most striking evidence of the latter is the fixation of a group of 11 burials (6 inhumations and 5 cremations) on an area of 25 m2 , the main one is the burial of a man accompanied by a horse (burial No. 75/ k-4) (Fig. 6: 1). At the same time, in the filling of three graves from this group (No. 75/ k-4, No. 36 and No. 74) there were burial complexes, deliberately placed there: Nos. 37, 38, 58, 59, 64, 71 (Table 1). uk Інститут археології НАН України Археологія Статтi Вiдображення сiмейної структури населення на бiритуальному могильнику салтiвської культури Червона Гiрка Отражение семейной структуры населения на биритуальном могильнике салтовской культуры Красная Горка Reflection of the family structure of the population at the biritual burial ground of the Saltiv culture in Chervona Hirka Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Вiдображення сiмейної структури населення на бiритуальному могильнику салтiвської культури Червона Гiрка |
| spellingShingle |
Вiдображення сiмейної структури населення на бiритуальному могильнику салтiвської культури Червона Гiрка Аксьонов, В.С. Статтi |
| title_short |
Вiдображення сiмейної структури населення на бiритуальному могильнику салтiвської культури Червона Гiрка |
| title_full |
Вiдображення сiмейної структури населення на бiритуальному могильнику салтiвської культури Червона Гiрка |
| title_fullStr |
Вiдображення сiмейної структури населення на бiритуальному могильнику салтiвської культури Червона Гiрка |
| title_full_unstemmed |
Вiдображення сiмейної структури населення на бiритуальному могильнику салтiвської культури Червона Гiрка |
| title_sort |
вiдображення сiмейної структури населення на бiритуальному могильнику салтiвської культури червона гiрка |
| author |
Аксьонов, В.С. |
| author_facet |
Аксьонов, В.С. |
| topic |
Статтi |
| topic_facet |
Статтi |
| publishDate |
2021 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Отражение семейной структуры населения на биритуальном могильнике салтовской культуры Красная Горка Reflection of the family structure of the population at the biritual burial ground of the Saltiv culture in Chervona Hirka |
| description |
У статті здійснено спробу реконструювати сімейну
структуру населення салтівської культури, до якої належить біритуальній могильник Червона Гірка. Для визначення сімейної структури залучено поховальні комплекси, які складаються з кількох (2–4) різних за обрядом
поховань, здійснених у спільній могильній ямі.
В статье представлены предварительные результаты анализа отдельных погребальных комплексов, открытых на
биритуальном могильнике салтовской культуры Красная Горка (Балаклейский р-н Харьковской обл.). Во время
работ на могильнике было исследовано 313 захоронений, из которых 191 были совершены по обряду ингумации и 122 — по обряду кремации. Кроме того, на могильнике зафиксировано 18 случаев, когда одни погребения
были впущены в заполнение могильных ям других захоронений без разрушения последних. При этом чаще всего
основное погребение было совершено по ингумационному обряду, а впущенное в заполнение его могильной ямы
захоронение относилось к разряду трупосожжений (табл. 1). Среди рассматриваемых комплексов представлены
как захоронения, совершенные одновременно (одноактные), так и спустя какой-то промежуток времени. Последние захоронения по численности преобладают над одноактными погребальными комплексами. Из 18 случаев
к парным относится 11 захоронений, еще в 6 случаях в захоронении содержались останки трех покойников. В
заполнении захоронения 75/к-4 были обнаружены останки трех покойников, преднамеренно туда помещенные. Таким образом, на могильнике Красная Горка представлены случаи использования одной могильной ямы для
одновременного или разновременного захоронения 2—4 покойников. В данных комплексах мы склонны видеть
захоронения близких родственников — членов одной семьи (мужа с женой, матери с детьми, несовершеннолетних детей). Анализ полового и возрастного состава людей, погребенных в данных комплексных захоронениях,
позволяет говорить о существовании у населения, оставившего могильник Красная Горка, наряду с малыми семьями неразделенных семей отцовского или братского типа. Наиболее ярким свидетельством последнего является фиксация группы из 11 захоронений (6 ингумаций и 5 кремаций) на площади в 25 м2
, главным в которой было
погребение мужчины в сопровождении коня (погр. 75/к-4) (рис. 6: 1). При этом в заполнении трех могил из этой
группы ( 75/к-4, 36 и 74) присутствовали погребальные комплексы, преднамеренно туда помещенные, 37, 38, 58,
59, 64, 71 (табл. 1).
The article presents the preliminary results of the analysis of individual burial complexes discovered at the biritual burial
ground of the Saltiv culture in Chervona Hirka (Balakliia district of Kharkiv Oblast). During the work at the burial ground, 313
burials were examined, of which 191 were performed as inhumations, and 122 – cremations. Also, 18 cases were recorded at
the burial ground when some burials were inlet into the filling of the burial pits of other burials without destroying the latter.
At the same time, most often, the main burial was an inhumation according to the rite, and the burial inlet into the filling
of the burial pit belonged to the category of cremations (Table 1). Among the complexes under consideration, the burials
performed simultaneously (one-act) and those made after a certain period of time are presented. The latter are numerically
dominant over one-act burial complexes. In 18 cases, 11 burials belong to paired ones, in 6 cases a burial contained the
remains of three deceased. In the filling of burial No. 75/ k-4, the remains of three deceased were found, deliberately placed
there. Thus, in Chervona Hirka burial ground, cases are presented of one burial pit usage for the simultaneous or different
graves of 2—4 deceased. In these complexes, we tend to see the burials of close relatives, members of the same family
(husband and wife, mother with children, minor children). An analysis of the sex and age composition of people buried in
these complex burials allows us to speak of the existence of undivided families of the paternal or fraternal type among the
population who left the Chervona Hirka burial ground, along with small families. The most striking evidence of the latter
is the fixation of a group of 11 burials (6 inhumations and 5 cremations) on an area of 25 m2
, the main one is the burial of
a man accompanied by a horse (burial No. 75/ k-4) (Fig. 6: 1). At the same time, in the filling of three graves from this
group (No. 75/ k-4, No. 36 and No. 74) there were burial complexes, deliberately placed there: Nos. 37, 38, 58, 59, 64, 71
(Table 1).
|
| issn |
0235-3490 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/196075 |
| citation_txt |
Вiдображення сiмейної структури населення на бiритуальному могильнику салтiвської культури Червона Гiрка / В. С. Аксьонов // Археологія. — 2021. — №. 4. — С. 49–65. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT aksʹonovvs vidobražennâsimeinoístrukturinaselennânabiritualʹnomumogilʹnikusaltivsʹkoíkulʹturičervonagirka AT aksʹonovvs otraženiesemeinoistrukturynaseleniânabiritualʹnommogilʹnikesaltovskoikulʹturykrasnaâgorka AT aksʹonovvs reflectionofthefamilystructureofthepopulationatthebiritualburialgroundofthesaltivcultureinchervonahirka |
| first_indexed |
2025-11-25T21:31:28Z |
| last_indexed |
2025-11-25T21:31:28Z |
| _version_ |
1850558384327098368 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 4 49
© В. С. Аксьонов* 2021
Вiдображення сiмейної структури населення
на бiритуальному могильнику салтiВської культури
ЧерВона гiрка
УДК [904.5:314.37](477.54)“653” https://doi.org/10.15407/arheologia2021.04.049
Питання про форму сім’ї носіїв будь-якої архео-
логічної культури має важливе значення для
визначення соціально-економічної структу-
ри суспільства, яке досліджується. Щодо носіїв
салтівської культури, то питання форми сім’ї є
розв’язане лише стосовно аланського населен-
ня лісостепового варіанту культури. Так, ще на
початку XX ст. О. С. Федоровський на матері-
алі поховальних пам’яток зауважив, що салтів-
ські катакомби призначалися для багатоактних
поховань членів окремих родин (Федоровский
1913, с. 14). Пізніше М. Я. Мерперт дійшов ви-
сновку, що салтівські катакомби належали
окремим родинам та заповнювалися поступо-
во зі смертю того чи того члена сім’ї, а похован-
ня, які містяться в одній поховальній камері, не
були сильно рознесені в часі та здійснювалися
впродовж життя одного покоління (21—26 ро-
ків) (Мерперт 1949). Ці тези зазнали подальшо-
го розвитку завдяки роботі С. О. Плетньової,
яка на матеріалах Дмитрієвського катакомбно-
го могильника визначила парні різностатеві по-
ховання в камерах як поховання подружніх пар
(малої сім’ї) (Плетнева 1967, с. 79). Поховальні
камери могильника з двома та більше небіжчи-
ками різної статі й віку дослідниця вважала «сі-
мейними» склепами (Плетнева 1989, с. 199-243).
Г. Є. Афанасьєв на матеріалах поселень і могиль-
ників лісостепового варіанту салтівської куль-
У статті здійснено спробу реконструювати сімейну
структуру населення салтівської культури, до якої на-
лежить біритуальній могильник Червона Гірка. Для ви-
значення сімейної структури залучено поховальні комп-
лекси, які складаються з кількох (2–4) різних за обрядом
поховань, здійснених у спільній могильній ямі.
К л ю ч о в і с л о в а: салтівська культура, могильник
Червона Гірка, інгумація, кремація, родинна ділянка.
тури довів існування в алан Подонеччя одно-
часно малої, великої та кількох перехідних форм
сім’ї (Афанасьев 1993, с. 56-62).
Імовірно, ці самі форми сім’ї існували в
праболгарського населення салтівської куль-
тури, носіїв так званого «зливкинського» по-
ховального обряду. Проте з огляду на специ-
фіку їхнього обряду — одиночні поховання
за обрядом тілопокладання в могильних ямах
різної конструкції (з орієнтуванням небіжчи-
ків головою на південь, північний захід, за-
хід, південний схід) у невеликих за розмірами
могильниках форму сім’ї визначити набагато
важче. Так, у більшості відомих могильників із
похованнями «зливкинського» типу (Зливки,
Новолимарівка-1, Новолимарівка-2, Жовте-3,
Чернікове озеро, Дроновка-3 та інші) відкрито
від 1—3 до 100 поховальних комплексів (Аксе-
нов, Лаптев 2014, табл. 2; Красильников 1990,
с. 29; Красильников, Красильникова 2005,
с. 188-206; Швецов 1991, с. 109-123; Швецов,
Санжаров, Прынь 2001, с. 333-342; Татари-
нов, Федяев 2001, с. 365-371). Такі могильни- 365-371). Такі могильни--371). Такі могильни-
ки характерні для степових районів середньої
течії Сіверського Дінця. На цих могильни-
ках поховання переважно розташовуються на
відстані від 1 до 4 м одне від одного в шахово-
му порядку або утворюючи нестійкі ряди (Кра-
сильников, Красильникова 2005, с. 207). Лише
на могильнику Новолимарівка-1 могили утво-
рювали дві групи (11 та 9 поховань), що були
роз’єднані вільним від поховальних комплек-
сів простором (Красильников 1990, рис. 3а).
Такі некрополі, на думку дослідників, нале-
жать окремим «родовим групам» кочового та
напівкочового салтівського населення (Тата-
ринов, Федяев 2001, с. 371; Швецов, Санжа-
ров, Прынь 2001, с. 344).
У верхній течії Сіверського Дінця відомі
ямні інгумаційні некрополі праболгарського
населення салтівської культури, які відрізня-
ються від вище згаданих некрополів степової
зони більшою кількістю відкритих на них по-
* АКСьОНОв віктор Степанович — кандидат історич-
них наук, завідувач відділу археології Харківського іс-
торичного музею імені М. Ф. Сумцова, ORCID 0000-
0002-0648-0696, aksyonovviktor@gmail.com.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 450
Примітка: * Основне поховання належить чоловікові та жінці, похованим за обрядом тілопокладення, яке містить
перепалені рештки третьої людини.
п/п
Основне поховання Додаткове поховання
Ін
гум
ац
ія
К
рем
ац
ія
П
роста ям
а
Д
ерев'ян
е
п
ерекри
ття
Т
рун
а-рам
а
Т
рун
а-ящ
и
к
К
олода
Ін
вен
тар
П
охован
н
я
Ін
гум
ац
ія
К
рем
ац
ія
Я
м
н
е
У
рн
ове
Ін
вен
тар
50 + + + 39 + +
74 + + + 58 + + +
93/
к-6
+ + + б/н + +
113 + + + 111 + + +
150/
к-13
+ + + 142 +
182 + + + 176 + + +
188 + + + 183 + + +
197 + + + 197А + + +
204 + + б/н + +
209/
к-9
+ + + 186 +
247 + + + 242 + +
289/
к-28
+ + + 281 + + +
36 + + + + 37 + +
38 + + +
93/
к-6
*
+ + + б/н + +
109 + + + 106 + +
108 + + +
177 + + + 177А + +
162 + +
243 + + + б/н +
237 + +
75/
к-4
+ + + 59 + + +
64 + +
71 + + +
Табл. 1. Характеристика основних та впущених у них додаткових поховань могильника Червона Гiрка.
Table 1. Description of the main and inlet burials of the Chervona Hirka burial ground
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 4 51
ховань. Так, на могильнику Червона Гусарів-
ка розкопано 177 могил (Аксенов 2017), а на
Нетайлівському некрополі — 536 поховальних
комплексів. Хоч і в цьому регіоні відомі неве-
ликі за розмірами ямні інгумаційні могильники
«зливкинського» типу (наприклад: Мандров-
ський некрополь — 49 поховань; волоконів-
ський могильник — 28 поховань) (винников,
Сарапулкин 2008, с. 5; Плетнева, Николаенко
1976, с. 279). На цих некрополях поховання та-
кож утворюють нестійкі ряди, в середині яких
могили можуть утворювати більш чи менш
компактні групи (Аксенов 2017, рис. 45; Плет-Плет-
нева, Николаенко 1976, рис. 1; Иченская 1981,
рис. 1). При цьому відстань між могилами на
некрополі Червона Гусарівка становить від 0,2
до 0,9 м, а відстань між групами могил — від 2,5
до 5 м (Аксенов 2017, с. 60). На волоконівсько-
му могильнику відстань між окремими могила-
ми коливається від 1 до 7 м (Плетнева, Нико-Плетнева, Нико-
лаенко 1976, с. 280). При цьому на некрополях
фіксуються групи могил, які, мабуть, можна
вважати похованнями близьких родичів. На-
приклад, на Мандрівському могильнику це
група близько розташованих поховань 34, 36,
38) (винников, Сарапулкин 2008, рис. 3).
На цьому тлі доволі перспективним для
визначення форми сім’ї тюрксько-угорського
компоненту салтівської культури басейну
Сіверського Дінця видається біритуальний мо-
гильник Червона Гірка (Михеев 1990, Михеев
2004, с. 76-83). Особливістю цього могильни-
ка салтівської культури є наявність поховаль-
них комплексів, які складаються з кількох
(2—4) переважно різних за обрядом поховань
(табл. 1), розташованих у спільній могильній
ямі (Аксёнов 2008, с. 125-133). Основне по-
ховання найчастіше здійснено за обря-
дом тілопокладання, тоді як впущені в запо-
внення його мольної ями поховання містили
перепалені людські рештки. Лише в пооди-
ноких випадках основне та додане поховання
були однообрядовими — інгумаційними (по-
ховання 150/к-13 та 142) або кремаційними
(поховання 109 та 106, 108) (табл. 1). При цьо-
му в більшості випадків ці поховання могли
були рознесені в часі. Однак основні з них не
мали слідів руйнації внаслідок упущення в за-
повнення їхніх могильних ям нових, додатко-
вих поховань.
На нашу думку, різниця у ставленні до
тіла померлої людини, яка спостерігається
в цих поховальних комплексах, пов’язана з
напівкочовим способом життя населення, що
залишило могильник Червона Гірка. Так, тіло
людей, які померли під час зимівлі, ховали за
обрядом інгумації. Тіла ж людей, що вмерли
під час випасу худоби в період ранньої весни—
пізньої осені далеко від зимівки спалювали, а
перепалені кістки доставляли й ховали на ро-
довому цвинтарі (Аксенов 2008, с. 135). Така
практика була відома багатьом кочовим на-
родам (Баялиева 1972, с. 86; Толеубаев 1991,
с. 102), а в туркменів вона збереглася до сере-
дини XX ст. (Хазанов 1975, с. 60).
Усі ці поховальні комплекси, на нашу дум-
ку, належать дуже близьким родичам, чле-
нам однієї родини (чоловікові й жінці; матері
з дитиною тощо) (Аксёнов 2008, с. 133, 136).
Як відомо, у традиційних суспільствах помер-
лих людей завжди намагалися ховати поряд
із раніше померлими родичами — на одно-
му цвинтарі, одній родовій ділянці кладо-
вища (Косарев 2003, с. 95; Толеубаев 1991,
с. 101). Тому саме члени родини прийма-
ли усвідомлене рішення поховати кількох
померлих разом, в одній могильній ямі,
що слід вважати крайнім проявом бажан-
ня включити небіжчиків до лав предків. Про-
те різниця в поховальному обряді основного
та доданого до нього поховання (інгумація —
кремація) не дозволяє до кінця бути впевне-
ним у приналежності небіжчиків до однієї
сім’ї, з огляду на відсутність антропологічних
висновків стосовно людей, яким належать ці
поховання. Імовірні ж стать і вік померлих виз-
началися за поховальним інвентарем, однак ці
показники для безінвентарних поховань зали-
шилися невизначеними.
Серед представлених поховальних комплек-
сів превалюють ті, що містять парні поховання
(табл. 1). У трьох випадках основне та додане до
нього поховання потрапили в спільну могиль-
ну яму одночасно, тобто були одноактними.
Таке могло відбутися лише за умов, що люди
померли або відносно одночасно, або під час
холодної пори року та були збережені десь до
того моменту, коли земля відтанула. Це похо-
вання 197, яке містило кістяк дитини поганого
збереження в дерев’яній труні, який супровод-
жувався бронзовим обушком від кістеня, брон-
зовим перснем зі вставкою зі скла жовтого ко-
льору, бронзовим литим бубонцем та фрагмен-
том золотої сережки. У заповненні могильної
ями були виявлені окремі перепалені кістки
людини, які представляли поховання 197А з
розсіяними залишками кремації. Поховання
204 також належало дитині, рештки якої пе-
ребували в дерев’ній труні (Аксенов, Михеев
2003, рис. 2: 29). Дитину супроводжували: два
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 452
Рис. 1. Комплекс поховань 176 та 182 могильника Червона Гірка: 1 — план поховання 182; 2—14 — інвентар
поховання 182; 15 — урна поховання 176; 16—27 — інвентар поховання 176
Fig. 1. Complex of burials No. 176 and No. 182 of Chervona Hirka burial ground: 1 — burial plan No. 182; 2—14 — in-
ventory of burial No. 182; 15 — urn from burial No. 176; 16—27 — inventory of burial No. 176
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 4 53
Рис. 2. Комплекс поховань 142 та 150/к-13: 1 — плями могильних ям поховань 142 та 150/к-13 на рівні фіксації;
2 — план поховання 150/к-13; 3—23 — інвентар поховання 150/к-13; 24 — план поховання 142
Fig. 2. Complex of burials Nos. 142, 150/ k-13: 1 — spots of grave pits of burials Nos. 142, 150/ k-13 at the fixation level;
2 — plan of burial No. 150/ k-13; 3—23 — inventory of burial No. 15/ k-13; 24 — burial plan No. 142
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 454
бронзових бубонці, бронзові спіралеподібні
пронизки, фрагменти залізного ножа, неве-
ликий кримський глечик (Аксенов, Михеев
2003, рис. 2: 30—33). На дні труни, на її кришці
та в заповненні могильної ями лежали окремі
перепалені людські кістки, які є похованням за
обрядом кремації з розсіяними кальциновани-
ми кістками.
Проте найяскравіша картина спостеріга-
лася в похованні 182, що належало дитині, від
якої в могилі збереглися лише зуби (рис. 1: 1).
Дитину супроводжував численний інвентар,
а саме: чотири бронзових литих бубонці,
дві намистини зі скла, виріб зі скрученого
бронзового дроту, чотири бронзові амулети
(у вигляді ложечки, у вигляді ножа та пил-
ки) (рис. 1: 2—14). Цей набір має численні
аналогії в салтівських похованнях дітей 3—10
років (Аксенов 2018, рис. 1: 16, 17; 2: 2, 6;
3: 2, 6—9). У південній частині могили ди-
тини стояла урна з прахом поховання 176
(рис. 1: 15), заглиблена в дно могильної ями
на 5 см (рис. 1: 1). в урні разом із перепале-
ними людськими кістками та залишками від
поховального вогнища (деревним вугіллям,
порохом) знайдено: фрагменти двох золо-
тих сережок (рис. 1: 16); бронзовий штампо-
ваний ґудзик (рис. 1: 20); бронзові пронизки
спіралеподібної форми (рис. 1: 19); скляне
намисто, яке спеклося від вогню (рис. 1: 21—
23); три золоті бляшки-нашивки (рис. 1: 17);
п’ятнадцять раковин каурі (рис. 1: 18). Поряд
із урною лежали рештки дерев’яної скринь-
ки, а саме: залізна вита ручка, окуття криш-
ки, засув від замка (рис. 1: 24—27). Металеві
деталі таких дерев’яних скриньок доволі
часто трапляються на пам’ятках салтівської
культури басейну Сіверського Дінця (Коло-
да 2008, с. 9-11). У таких скриньках могли
зберігатися сімейні та родові коштовності,
а самі вони були атрибутом представників
соціальної верхівки суспільства (Колода
2008, с. 11). Матеріал цього поховання вказує,
що перепалені людські рештки в урні нале-
жать дорослій жінці. Тобто комплекс містить
рештки, імовірно, матері з дитиною, які були
поховані одночасно, але за різним поховаль-
ним обрядом. Таку відмінність у ставленні до
померлої дитини та дорослої людини, мабуть,
варто пояснювати тим, що в традиційних
суспільствах діти, які ще не досягли певно-
го віку та не пройшли певної ініціації, не
вважалися повноцінними людьми (Бутана-
ев 1988, с. 22; Кокоева 2014, с. 1074-1075),
тому їх могли ховати не в той спосіб, який за-
стосовували для поховання дорослих членів
суспільства (Косарев 2003; Федорова 1988,
с. 92-93; Чесноков 1988, с. 143).
Інші парні поховання були рознесені в часі.
Так, у заповненні могили 50, яка містила решт-
ки дорослого чоловіка разом із двома гли-
няними посудинами (глечиком та кухлем),
залізним наконечником списа, залізним скла-
даним серпом, було безурнове кремаційне по-
ховання 39. Інвентар останнього, представле-
ний лише бронзовою дротяною пронизкою
спіралеподібної форми, вказує, що воно нале-
жить або жінці, або дитині. Інгумаційне похо-
вання жінки 74 супроводжували бронзові се-
режки, намисто зі скляних та сердолікових на-
мистин, бронзовий дротовий браслет, бронзові
спіралеподібні пронизки, бронзові литі
бубонці, залізний обух від кістеня; у заповненні
могильної ями знаходилася урна з перепалени-
ми людськими кістками (поховання 58). Судя-
чи з інвентарю — сердолікове намисто, бронзо-
вий браслет, бронзові спіралеподібні пронизки,
фрагмент залізного пінцету — це кремаційне по-
ховання належало жінці або дівчинці-підлітку.
У заповненні ями інгумаційного поховання 113
знаходилася урна кремації 111. Поховання 113
належало дорослій жінці, яку супроводжува-
ли: золоті сережки, намисто, два бронзові литі
бубонці, бронзовий штампований ґудзик, брон-
зова штампована туалетна скринька, бронзові
пронизки, дзеркало, шило з кістки, фрагмент
скляної посудини, кухонний горщик, столовий
кухоль. Кремація 111 ніяких речей не містила.
У трьох випадках основні поховання на-
лежали людям, які були поховані у супроводі
коня. У заповнення могили воїна-вершника з
поховання 150/к-13 (рис. 2: 2), якого супровод-
жував набір зброї (шабля, сокира-чекан, лук зі
стрілами, два наконечники списа), предмети
побутово-господарського призначення (кухоль,
кримський глечик, бронзовий казан, залізний
гачок для підвішування казана, ніж) (рис. 2:
3—23), була впущена труна-колода (рис. 2: 1),
яка містила рештки підлітка без будь-яких ре-
чей (поховання 142) (рис. 2: 24). Схожа ситуація
спостерігалася в похованні підлітка з конем 209/
к-6. У заповненні його могильної ями виявлено
ямне поховання ще одного підлітка без будь-
яких речей. Поховання 289/к-28 супроводжува-
ло ямне кремаційне поховання 281, у якому ра-
зом із перепаленими людськими кістками пере-
бували фрагменти шкіряного пояса зі срібним
наконечником.
Таким чином, у розглянутих парних комп-
лексах основне поховання могло належати
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 4 55
Рис. 3. Комплекс поховань 162, 177, 177А: 1 — плями могильних ям поховань 162 та 177 на рівні фіксації; 2 —
план поховання 177А; 3 — план поховання 177; 4 — кухоль з поховання 177; 5—7 — план поховання 162
Fig. 3. Complex of burials Nos.162, 177, 177A: 1 — spots of burial pits of graves Nos. 162, 177 at the level of fixation; 2 —
plan of burial No. 177A; 3 — plan of burial No. 177; 4 — a pot from burial No. 177; 5—7 — plan of burial No. 162
2 31
6 7
4 0 cm 4 cm
5
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 456
людям різної статі та віку (чоловікові, жінці,
підліткові, дитині). Те саме стосується і похо-
вань, які було навмисно впущено в заповнення
могильної ями основного поховання.
Схожа картина спостерігається в колек-
тивних поховальних комплексах, які містять
рештки 3 та 4 небіжчиків. Серед них також
були присутні одноактні поховання. Так, на
дні труни із навмисно зруйнованими кістяками
чоловіка й жінки поховання 93/к-6 було вияв-
лено компактну купу перепалених людських
кісток (Аксёнов 2008, рис. 1).
У труні-колоді поховання 177 знаходили-
ся навмисно зруйновані в давнину рештки
дорослої людини разом із кухонним горщиком
(рис. 3: 3). На віку труни стояв столовий ку-
холь (рис. 3: 4). Окремі кальциновані людські
кістки разом зі шматочками деревного вугілля
з кремації 177А було виявлено в заповненні
могильної ями інгумаційного поховання
(рис. 3: 2). При навмисній руйнації кістяка лю-
дини поховання 177 частина кальцинованих
кісток разом із деревним вугіллям потрапили
всередину труни-колоди. Особливістю цьо-
го комплексу є те, що в заповненні могильної
ями основного поховання 177 було виявлено
ще одне кремаційне поховання 162 (рис. 3: 1,
5—7), у якому перепалені людські кістки звер-
ху перекрито купою речей зі слідами перебу-
вання у вогні. У цій купі перебували: частини
зруйнованого в давнину залізного клепано-
го казана, стремена, наконечник списа, на-
вмисно деформована в давнину шабля, кре-
сало, два залізні ножі, вудила, металеві деталі
від сагайдака, дві залізні пряжки, металеві
деталі від піхов шаблі, три наконечники стріл,
фрагмент бронзової бляшки, залізний гачок
від сагайдачного пояса, два фрагменти стінки
середньовічної амфори.
Окремі перепалені людські кістки були в
заповненні могильної ями інгумаційного по-
ховання 243, яке було здійснене в дерев’яній
труні-рамі та містило нечисленний інвентар:
ніж, бронзові литі бубонці, бронзові
спіралеподібні пронизки, бронзовий поясний
роз’єднувач від поясного ременя, бронзовий
литий ґудзик. У заповненні цієї могили знахо-
дився розвал столового горщика-вази з пере-
паленими людськими кістками всередині (по-
ховання 237). Урна зверху була прикрита фраг-
ментом іншого столового горщика-вази.
Із комплексів, створених упродовж не-
тривалого проміжку часу, привертає ува-
гу кремаційне поховання 109, здійснене
в прямокутній могильній ямі розміром
1,65 × 0,5—0,55 м (рис. 4: 1). На дні ями, у
середній її частині лежала невеличка купа пе-
репалених людських кісток, які були очищені
від слідів поховального вогнища. Серед людсь-
ких решток знаходилися бронзові литі бубонці,
бронзова лита сережка, бронзові дротяні про-
низки спіралеподібної форми, скляний бісер
(55 екз.) та підвіска-амулет із кістки твари-
ни (рис. 4: 3—7). У східній частині могильної
ями стояв салтівський кухоль (посудина-
приставка) (рис. 4: 2). Увесь цей інвентар
відповідає набору речей, що характерний для
поховань дітей 3—10 років салтівської культу-
ри (Аксенов 2017, рис. 8: 4—15, 23—28; 9: 16—
25; 14: 18—23; 15: 5—12; 20: 17—22; Хоружая
2013, рис. 1; 2: 2—11; 3; Хоружая 2015, с. 262,
рис. 1: 1—26; 2; 3). У засипці могильної ями,
на різній глибині були виявлені ще дві урни з
перепаленими людськими рештками — похо-
вання 106 та 108 (рис. 4: 1). На глибині 0,5 м
від сучасної поверхні стояв дворучний столо-
вий горщик-ваза (рис. 4: 16) з перепаленими
кістками людини, очищеними від слідів по-
ховального вогнища. Серед кальцинованих
кісток знайдено бронзовий дротяний браслет
і фрагмент бронзової сережки. Дещо нижче,
на глибині 0,9 м від сучасної поверхні, стояв
ще один столовий горщик-ваза з очищеними
від слідів поховального вогнища кальцинова-
ними кістками людини (рис. 4: 1). Урна звер-
ху була накрита перевернутою догори дном
глиняною мискою (рис. 4: 8). Поряд з урною
лежав набір речей воїна-вершника: стреме-
на, вудила, сокира-чекан, наконечник спи-
са, пряжка від збруї, залізні ножі, наконечни-
ки стріл, бронзові деталі від сагайдака (рис. 4:
10—15), залізні стінки та ручка від казана
(рис. 4: 9). Усі ці речі разом з урною були на-
криті бронзовим днищем казана, який у дав-
нину був навмисно деформований. Таким чи-
ном, цей комплекс складався з поховання до-
рослого чоловіка-воїна і поховань дитини та,
імовірно, жінки.
Не менш цікавим є поховання 75/к-4, у запо-
вненні якого виявлено три додаткові поховання
(рис. 5: 1). У заповненні могильної ями, над кіс-
тяком чоловіка-вершника, на глибині 0,85 м від
сучасної поверхні був виявлений череп людини
(поховання 64) (рис. 5: 3), поряд із яким лежала
бронзова лита сережка та купка складених кіс-
ток вівці. Це поховання слід вважати похован-
ням дитини, більшість кісток якої не зберегли-
ся через незначну глибину залягання небіжчи-
ка. Над кістяком коня, який супроводжував
чоловіка, на глибині 0,2 м від сучасної поверх-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 4 57
Рис. 4. Комплекс поховань 106, 108, 109: 1 — план поховального комплексу; 2—7 — інвентар поховання 109;
8—15 — інвентар поховання 108; 16 — урна поховання 106
Fig. 4. Complex of burials 106, 108, 109: 1 — plan of the burial complex; 2—7 — inventory of burial 109; 8—15 —
inventory of burial 108; 16 — an urn from burial 106
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 458
Рис. 5. Комплекс поховань 75/к-4, 59, 64, 71: 1 — план розташування поховань у межах плями могильної ями
поховального комплексу 75/к-4; 2 — поховання 71; 3 — поховання 64; 4 — поховання 59; 5 — інвентар поховання
59; 6 — план поховання 75/к-4
Fig. 5. Complex of burials Nos. 75/ k-4, 59, 64, 71: 1 — plan of burials placement within the boundaries of the grave spot
of burial No. 75/ k-4; 2 — burial No. 71; 3 — burial No. 64; 4 — burial No. 59; 5 — inventory of burial No. 59; 6 — plan of
burial No. 75/ k-4
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 4 59
ні лежала купка перепалених людських кісток
разом із рештками поховального вогнища та
інвентарем (поховання 59) (рис. 5: 4), до скла-
ду якого входили: сокира-чекан, ніж, бронзо-
вий штампований ґудзик, бронзові спіралепо-
дібні пронизки, скляні намистини, бронзовий
дротовий браслет, бронзовий перстень, заліз-
не кресало, фрагмент ручки салтівської столо-
вої посудини (рис. 5: 5). Поряд у прямокутній
ямі на глибині 0,4 м від сучасної поверхні роз-
ташовувалися очищені від слідів поховального
вогнища перепалені людські кістки без будь-
яких речей (поховання 71) (рис. 5: 2). Каль-
циновані кістки людини були сконцентрова-
ні в західній частині могильної ями. У цьому
випадку в одній могилі знаходилися рештки
чоловіка-вершника, дитини та ще двох людей,
одна з яких, імовірно, була чоловічої статі.
Можна припустити, що поховальні комплек-
си, коли в одній могильній ямі представлені решт-
ки 2–4 людей, належать представникам так зва-
ної малої сім’ї. Така сім’я, за даними етнографії,
у більшості народів складалася з представників
двох, рідше трьох поколінь (Смирнова 1983, с. 29).
варто зазначити, що у певних випадках
такі поховання утворюють групи, відокремле-
ні від інших поховальних комплексів вільним
простором. Так, на ділянці могильника розмі-
ром 5 × 5 м розташовувалася група поховань,
які утворювали нестійкий ряд, зорієнтований
уздовж лінії південь — північ (рис. 6: 1). Край-
нім із півдня було інгумаційне поховання жін-
ки 36, у заповненні могильної ями якого зна-
ходилися два кремаційних безурнових похо-
вання 36 та 38 (табл. 1). У 1,5 м на північ від
нього перебувала могильна яма інгумаційно-
го поховання 74 (жінка), у засипці якого була
урнова кремація 58 (табл. 1). Ще на 0,6—0,7 м
північніше було розташоване інгумаційне по-
ховання у супроводі коня 75/к-4, у засипці мо-
гильної ями якого було виявлено поховання
дитини (64) та дві кремації — 59 и 71) (табл. 1).
Між могилами 36 та 74 була могильна яма по-
ховання 48, у якій лежав кістяк жінки в супро-
воді лише двох бронзових сережок, а між моги-
лами 74 та 75/к-4 — поховання дитини 65 ра-
зом із бронзовою сережкою та намистинами
зі скла (5 екз.). Таким чином, на площі в 25 м2
компактно розташовувалося 11 поховань (6 ін-
гумацій та 5 кремацій). При цьому головним у
цій групі поховальних комплексів слід вважати
поховання чоловіка у супроводі коня 75/к-4,
у заповнення якого були впущені три додат-
кові поховання (59, 64, 71), а з півдня до ньо-
го примикають чотири інгумаційні поховаль-
ні комплекси (65, 74, 48, 36). У заповненні мо-
гильних ям двох із цих поховань було ще три
доданих поховальних комплекси (37, 38, 58).
Ця група поховань утворює родинну ділянку, у
межах якої поховані представники не менше
двох поколінь родичів. Можна припустити, що
на цій ділянці некрополя поховані представни-
ки такого сімейного утворення, як нерозділена
сім’я батьківського типу.
Не менш цікава група поховань розташова-
на у східній частині могильника (рис. 6: 2). Цент-
ральне місце посідає кремаційне поховання 101,
до складу якого входять три поховальні урни (А,
Б, в) та зім’ятий у давнину залізний клепаний ка-
зан разом із зігнутою навпіл шаблею та вудилами.
Усі посудини стояли в ряд, уздовж лінії схід — за-
хід (рис. 6: 3). У посудині «А» серед перепалених
людських кісток лежала половина бронзового
дротового браслета та фрагменти бронзових по-
ясних бляшок. Під кальцинованими кістками в
посудині «Б» лежали стремена, вудила, металеве
окуття сагайдака та два наконечники стріли. Усе-
редині посудини «в» разом із перепаленими люд-
ськими кістками лежали: виделка для діставання
м’яса з казана, точильний камінь, чотири пряжки
й кільце від кінської збруї, залізний пінцет, брон-
зові фалари (10 екз.), бронзовий кінський начіль-
ник, наконечники стріл (10 екз.), залізні деталі
від сагайдака, фібула-кресало, три ножі, вудила,
стремена, наконечник списа. Поряд з урною ле-
жали залишки навмисно зруйнованого залізно-
го казана, металеві деталі піхов шаблі, навмисно
деформована шабля. Таким чином, поховання
містило рештки трьох чоловіків-воїнів. За 0,5 м
на північ розташовувалося урнове поховання
102 (рис. 6: 2), яке за інвентарем належить жін-
ці. Так, серед перепалених людських кісток знай-
дено: бронзова туалетна скринька, литі бронзо-
ві бубонці, металевий туалетний пензлик, золота
сережка, коповушка, дві підвіски-амулети, брон-
зові пронизки, залізне ботало, металеві деталі від
дерев’яної скриньки. За 1,0 м на схід від похо-
вання 101 розташоване інгумаційне поховання
у труні-ящику (99), яке супроводжувалося лише
глиняним кухлем. За 1,2 м на захід від похован-
ня 102 розташовувалося інгумаційне поховання
дитини (105), в якому інвентар складався із за-
лишків шкіряної торбинки з бронзовим кільцем,
всередині якої знаходилися п’ять литих бубонців,
підвіска амулет у вигляді пазура хижого птаха,
бронзові спіралеподібні пронизки, буси зі скла,
амулет з ікла тварини, річкова галька. Таким чи-
ном, у цій групі представлені поховання, які на-
лежать кільком дорослим чоловікам (похован-
ня 101), дорослій жінці (поховання 102), дорос-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 460
Рис. 6. Окремі групи поховань у межах могильника Червона Гірка: 1 — група поховань, що пов’язані з похованням
75/к-4; 2 — група поховань, що пов’язані з похованням 101; 3 — поховання 101
Fig. 6. Separate groups of burials within the boundaries of the Chervona Hirka burial ground: 1 — a group of burials related
to burial No. 75/ k-4; 2 — a group of burials associated with burial No. 101; 3 — burial No. 101
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 4 61
Рис. 7. Група поховань біля південного кордону могильника Червона Гірка:1 — план ділянки з похованнями; 2 — урна
поховання 294; 3—9 — інвентар поховання 307; 10 — інвентар поховання 295; 11 — план поховання 297; 12—19 — інвен-
тар поховання 297; 20 — урна з поховання 299; 21 — план поховання 309; 22—34 — інвентар поховання 309
Fig. 7. A group of burials near the southern border of the Chervona Hirka burial ground: 1 — plan of the site with the burial
ground; 2 — an urn from burial No. 294; 3—9 — inventory of burial No. 307; 10 — inventory of burial No. 295; 11 — plan
of burial No. 297; 12—19 — inventory of burial No. 297; 20 — an urn from burial No. 299; 21 — plan of burial No. 309;
22—34 — inventory of burial No. 309
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 462
лому небіжчикові невизначеної статі (поховання
99) та дитині (поховання 105). Превалювання у
цій групі поховань дорослих чоловіків дозволяє
припустити, що тут поховані представники одні-
єї нероз’єднаної сім’ї батьківського або братсько-
го типу.
У межах могильника Червона Гірка зафік-
совані групи поховань, що відокремлені від ін-
ших поховальних комплексів вільним просто-
ром. Ці групи переважно маркують імовірні
кордони могильника Червона Гірка. Так, біля
його південного кордону, на ділянці площею
25 м2 компактно розташовувалася група по-
ховань, до складу якої входило п’ять кремацій
(294, 295, 296, 299, 307) та одне інгумаційне
поховання (297) (рис. 7: 1). Ця група була
відокремлена від інших поховань вільним про-
стором завширшки 2 м. Крайнє південно-
східне місце в цій групі займали поховання
307 та 294, які містили дворучні горщики-вази
(рис. 7: 2) з перепаленими людськими кістками
без слідів поховального вогнища. Інвентар був
наявний лише в урні поховання 307, яка звер-
ху ще була прикрита фрагментом салтівського
кухонного горщика з горизонтальними про-
кресленими смугами по тулубу. Інвентар зі
слідами перебування у вогні лежав усередині
урни, поверх залишків кремації. він був пред-
ставлений фрагментами бронзового штампо-
ваного бубонця, бронзовим дротовим брас-
летом, чотирма намистинами, бронзовими
спіралеподібними пронизками (рис. 7: 3—9).
На північ від урни лежав залізний ніж, розвер-
нутий лезом до неї. За 1,5 м на північ розташо-
вувалися ще дві кремації — поховання 295 та
296. Перепалені людські кістки разом із дво-
ма спіралеподібними пронизками (рис. 7: 10) в
похованні 295 були прикриті зверху переверну-
тим догори дном столовим горщиком-вазою.
Поряд із урною зафіксовано невелику пляму з
деревного вугілля завтовшки 1 см. На відстані
до 0,5 м на північний схід від цього похован-
ня виявлено яму овальної форми розміром
0,2 × 0,1 м, у якій шаром завтовшки у 2 см заля-
гали лише перепалені людські кістки без слідів
поховального вогнища. Проміжне місце між
згаданими похованнями займала кремація 299,
яка містила лише перепалені людські рештки
зі слідами поховального вогнища, прикрити-
ми зверху перевернутим догори дном горщи-
ком волинцівського типу (рис. 7: 20). Крайнє
з півночі місце в цій групі займало похован-
ня 297, у якому містилася дерев’яна труна-
рама з кістяком дівчини-підлітка (рис. 7:
11). Небіжчицю супроводжували: намисти-
ни зі скла та сердоліку, бронзова коповуш-
ка, бронзовий ґудзик, бронзове кільце, фраг-
мент бронзової бляшки-нашивки (рис. 7: 13—
19), кримський глечик із відбитими в давнину
вінцем і ручкою та двома отворами на горлі для
підвішування (рис. 7: 12). З огляду на наявність
у цій групі поховань горщика волинцівського
типу (рис. 7: 20) та глечика кримського вироб-
ництва (рис. 7: 12), ці поховання були здійснені
у кінці VIII — першій третині IX ст. Із часом
поряд із ними були здійснені інші поховання,
наприклад: інгумаційне поховання дитини 309
(рис. 7: 21), яке за інвентарем (рис. 7: 22—34)
датується не пізніше третьої чверті IX ст.
У центральній частині могильника та ближ-
че до його західного кордону, де відкриті похо-
вальні комплекси другої — третьої чверті IX ст.,
виділити такі самі групи поховань неможливо,
тому що поховання тут розташовані рясно, на
незначній відстані одне від одного, утворюючи
майже один суцільний масив. Можливо, пояс-
ненням цьому є той факт, що за даними етно-
графії, колонізація нових територій відбувало-
ся спочатку малими сім’ями, які з часом роз-
росталися у нерозділені сім’ї батьківського або
братського типу, у велику родину патріархаль-
ного типу (Александров 1981, с. 91; Смирно-
ва 1983, с. 26). Саме на існування такої великої
родини вказує ситуація з розташуванням похо-
вань на західній, найпізнішій за часом існуван-
ня, частині могильника Червона Гірка.
враховуючи все сказане вище, можна кон-
статувати, що біритуальний могильник Черво-
на Гірка належав одній групі населення, яка,
імовірно, являла собою велику родину. Ця ро-
дина (клан) складалася з кількох сімейних ко-
лективів, що підтверджується тим фактом, що
в межах некрополя є ділянки, де ховали своїх
небіжчиків окремі нероз’єднані сім’ї різного
типу, що, як відомо, є проміжними формами
між «класичною» великою та малою сім’ями.
Аксенов, в. С. 2008. Об одном из вариантов погре- С. 2008. Об одном из вариантов погре-С. 2008. Об одном из вариантов погре-
бального обряда праболгарского населения салтовской
культуры верхнего Подонцовья (по материалам бириту-
ального могильника Красная Горка). Дриновский сборник.
II. Харьков; София: «Проф. Марин Дринов», с. 125-137.
Аксёнов, в. С. 2017. Могильник салтово-маяцкой куль-
туры у с. Червоная Гусаровка на Северском Донце. Харьков:
вид. Рожко С. Г.
Аксёнов, в. С. 2018. Зубчатые подвески у населения
салтово-маяцкой культуры бассейна Северского Донца.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 4 63
В. С. Аксёнов
Кандидат исторических наук, заведующий отделом археологии, Харьковский исторический музей имени Н. Ф. Сумцова
ОТРАЖеНИе СеМейНОй СТРУКТУРы НАСеЛеНИЯ
НА БИРИТУАЛьНОМ МОГИЛьНИКе САЛТОвСКОй КУЛьТУРы КРАСНАЯ ГОРКА
в статье представлены предварительные результаты анализа отдельных погребальных комплексов, открытых на
биритуальном могильнике салтовской культуры Красная Горка (Балаклейский р-н Харьковской обл.). во время
работ на могильнике было исследовано 313 захоронений, из которых 191 были совершены по обряду ингума-
ции и 122 — по обряду кремации. Кроме того, на могильнике зафиксировано 18 случаев, когда одни погребения
были впущены в заполнение могильных ям других захоронений без разрушения последних. При этом чаще всего
основное погребение было совершено по ингумационному обряду, а впущенное в заполнение его могильной ямы
захоронение относилось к разряду трупосожжений (табл. 1). Среди рассматриваемых комплексов представлены
как захоронения, совершенные одновременно (одноактные), так и спустя какой-то промежуток времени. По-
следние захоронения по численности преобладают над одноактными погребальными комплексами. Из 18 случаев
к парным относится 11 захоронений, еще в 6 случаях в захоронении содержались останки трех покойников. в
заполнении захоронения 75/к-4 были обнаружены останки трех покойников, преднамеренно туда помещенные.
Харьковский историко-археологический сборник, 22. Харь-
ков: Мачулин, с. 11-27.
Аксёнов, в. С., Лаптев, А. А. 2014. Освоение насе-
лением Хазарского каганата лесостепного Подонцовья:
взгляд на проблему. Степи Европы в эпоху средневековья,
12. Хазарское время, с. 25-50.
Аксенов, в. С., Михеев, в. К. 2003. Погребения с
крымской посудой могильника салтовской культуры
Красная Горка. Vita antigua, 5—6, с. 179-191.
Александров, в. А. 1981. Типология русской крестьян- А. 1981. Типология русской крестьян-А. 1981. Типология русской крестьян-
ской семьи в эпоху феодализма. История СССР, 3, с. 78-96.
Афанасьев, Г. е. 1993. Донские аланы. Социальные
структуры алано-ассо-буртасского населения Среднего
Дона. Москва: Наука.
Баялиева, Т. Д. 1972. Доисламские верования и их пере-
житки у киргизов. Фрунзе: «Илим».
Бутанаев, в. Я. 1988. воспитание маленьких детей у
хакасов. Традиционное воспитание детей у народов Сиби-
ри. Ленинград: Наука, с. 206-221.
винников, А. З., Сарапулкин, в. А. 2008. Болгары в
Поосколье (Мандровский могильник). воронеж: вГПУ.
Иченская, О. в. 1981. Об одном из вариантов погре-
бального обряда салтовцев по материалам Нетайловско-
го могильника. Древности Среднего Поднепровья. Киев:
Наукова думка, с. 80-96.
Кокоева, А. Б. 2014. Погребальные обряды осетин,
связанные со смертью детей. Фундаментальные исследо-
вания, 6 (часть 5), с. 1074-1075.
Колода, в. в. 2008. К вопросу о салтовских сундучках-
ларцах. Харьковский археологический сборник, 4, с. 5-15.
Косарев, М. Ф. 2003. Основы языческого миропонима-
ния. Москва: Ладога-100.
Красильников, К. И. 1990. О некоторых вопросах по-
гребального обряда праболгар Среднедонечья. Ранние
болгары и финно-угры в Восточной Европе. Казань: КИЯ-
ЛИ, с. 28-44.
Красильников, К. И., Красильникова, Л. И. 2005.
Могильник у села Лысогоровка — новый источник по
этноистории степей Подонцовья раннего средневеко-
вья. Степи Европы в эпоху средневековья, 4. Хазарское
время, с. 187-244.
Мерперт, Н. Я. 1949. Верхнее Салтово. Автореферат
дис. … канд. ист. наук. Москва; Ленинград.
Михеев, в. К. 1990. Погребальный обряд Красногорско-
го могильника салтово-маяцкой культуры. Ранние болгары и
финно-угры в Восточной Европе. Казань: КИЯЛИ, с. 45-52.
Михеев, в. К. 2004. Северо-западная окраина Хаза-
рии в свете новых археологических открытий. Хазарский
альманах, 3, с. 74-93.
Плетнева, С. А. 1967. От кочевий к городам. Салтово-
маяцкая культура. Материалы и исследования по архео-
логии СССР, 146.
Плетнева, С. А. 1989. На славяно-хазарском пограничье.
Дмитриевский археологический комплекс. Москва: Наука.
Плетнева, С. А., Николаенко, А. Г. 1976. волоконов-
ский древнеболгарский могильник. Советская археоло-
гия, 3, с. 279-298.
Смирнова, Я. С. 1983. Семья и семейный быт народов
Северного Кавказа. Москва: Наука.
Татаринов, С. И., Федяев, С. в. 2001. Новые ранне-
болгарские погребения из могильника Дроновка-3 (Ли-
манское озеро) на Северском Донце. Степи Европы в эпо-
ху средневековья, 2. Хазарское время, с. 365-374.
Толеубаев, А. Т. 1991. Реликты доисламских верова-
ний в семейной обрядности казахов (XIX — начало XX в.).
Алма-Ата: Гылым.
Федорова, е. Г. 1988. Ребенок в традиционной ман-
сийской семье. Традиционное воспитание детей у народов
Сибири. Ленинград: Наука, с. 80-95.
Федоровский, А. С. 1913. верхне-Салтовский ка-
мерный могильник VIII—X вв. Вестник Харьковского
историко-филологического общества, 5. Харьков: Тип. Пе-
чатное дело, с. 1–15.
Хазанов, А. М. 1975.Социальная история скифов. Мо-
сква: Наука.
Хоружая, М. в. 2013. Захоронения в ямах с подбоем
верхне-Салтовского катакомбного могильника (по материа-
лам раскопок 1984—2012 гг.). Древности 2013, 12, с. 211-224
Хоружая, М. в. 2015. Детские погребения из ката- в. 2015. Детские погребения из ката-Детские погребения из ката-
комб верхне-Салтовского археологического комплекса
(попытка половозрастной и социальной интерпретации).
Древности 2014—2015, 13, с. 257-274.
Чесноков, Ю. в. 1988. Некоторые аспекты традици- в. 1988. Некоторые аспекты традици-в. 1988. Некоторые аспекты традици-
онного воспитания детей в культуре оленных чукчей и ко-
ряков. Традиционное воспитание детей у народов Сибири.
Ленинград: Наука, с. 140-151.
Швецов, М. Л. 1991. Могильник “Зливки”. Проблеми
на прабългарската история и култура, 2, с. 109-123.
Швецов, М. Л., Санжаров, С. Н., Прынь, А. в. 2001.
Два новых сельских могильника в Подонцовье. Сте-
пи Европы в эпоху средневековья, 2. Хазарское время,
с. 333-346.
Надійшла 07.06.2021
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 464
Таким образом, на могильнике Красная Горка представлены случаи использования одной могильной ямы для
одновременного или разновременного захоронения 2—4 покойников. в данных комплексах мы склонны видеть
захоронения близких родственников — членов одной семьи (мужа с женой, матери с детьми, несовершеннолет-
них детей). Анализ полового и возрастного состава людей, погребенных в данных комплексных захоронениях,
позволяет говорить о существовании у населения, оставившего могильник Красная Горка, наряду с малыми се-
мьями неразделенных семей отцовского или братского типа. Наиболее ярким свидетельством последнего являет-
ся фиксация группы из 11 захоронений (6 ингумаций и 5 кремаций) на площади в 25 м2, главным в которой было
погребение мужчины в сопровождении коня (погр. 75/к-4) (рис. 6: 1). При этом в заполнении трех могил из этой
группы ( 75/к-4, 36 и 74) присутствовали погребальные комплексы, преднамеренно туда помещенные, 37, 38, 58,
59, 64, 71 (табл. 1).
К л ю ч е в ы е с л о в а: салтовская культура, могильник, трупоположение, кремационное захоронение, семейный
участок, неразделенная семья.
Viktor S. Aksionov
PhD in History, Head of the Archaeology Department of the M. F. Sumtsov Kharkiv Historical Museum, ORCID 0000-0002-0648-
0696, aksyonovviktor@gmail.com
RefleCtION Of tHe fAmIly StRuCtuRe Of tHe pOpulAtION
At tHe bIRItuAl buRIAl gROuND Of tHe SAltIV CultuRe IN CHeRVONA HIRkA
the article presents the preliminary results of the analysis of individual burial complexes discovered at the biritual burial
ground of the Saltiv culture in Chervona Hirka (balakliia district of kharkiv Oblast). During the work at the burial ground, 313
burials were examined, of which 191 were performed as inhumations, and 122 – cremations. Also, 18 cases were recorded at
the burial ground when some burials were inlet into the filling of the burial pits of other burials without destroying the latter.
At the same time, most often, the main burial was an inhumation according to the rite, and the burial inlet into the filling
of the burial pit belonged to the category of cremations (table 1). Among the complexes under consideration, the burials
performed simultaneously (one-act) and those made after a certain period of time are presented. the latter are numerically
dominant over one-act burial complexes. In 18 cases, 11 burials belong to paired ones, in 6 cases a burial contained the
remains of three deceased. In the filling of burial No. 75/ k-4, the remains of three deceased were found, deliberately placed
there. thus, in Chervona Hirka burial ground, cases are presented of one burial pit usage for the simultaneous or different
graves of 2—4 deceased. In these complexes, we tend to see the burials of close relatives, members of the same family
(husband and wife, mother with children, minor children). An analysis of the sex and age composition of people buried in
these complex burials allows us to speak of the existence of undivided families of the paternal or fraternal type among the
population who left the Chervona Hirka burial ground, along with small families. the most striking evidence of the latter
is the fixation of a group of 11 burials (6 inhumations and 5 cremations) on an area of 25 m2, the main one is the burial of
a man accompanied by a horse (burial No. 75/ k-4) (fig. 6: 1). At the same time, in the filling of three graves from this
group (No. 75/ k-4, No. 36 and No. 74) there were burial complexes, deliberately placed there: Nos. 37, 38, 58, 59, 64, 71
(table 1).
K e y w o r d s: Saltiv culture, burial ground, inhumation, cremation burial, family plot, undivided family.
References
Aksenov, V. S. 2008. Ob odnom iz variantov pogrebalnogo obriada prabolgarskogo naseleniia saltovskoi kultury verkhnego po-
dontsovia (po materialam biritualnogo mogilnika krasnaia gorka). Drinovskii sbornik, II. kharkov; Sofiia: prof. marin
Drinov, p. 125-137.
Aksenov, V. S. 2017. Mogilnik saltovo-maiatskoi kultury u s. Chervonaia Gusarovka na Severskom Dontse. kharkov: Vid. Rozhko S.g.
Aksenov, V. S. 2018. Zubchatyie podveski u naseleniia saltovo-maiatskoi kultury basseina Severskogo Dontsa. Kharkovskii istoriko-
arkheologicheskii sbornik, 22. kharkov: machulin, p. 11-27.
Aksyonov, V. S., laptev, A. A. 2014. Osvoieniie naseleniem khazarskogo kaganata lesostepnogo podontsovia: vzgliad na proble-
mu. Stepi Evropy v epokhu srednevekovia, 12. khazarskoie vremia. Donetsk, DonNu, p. 25-50.
Aksenov, V. S., mikheev, V. k. 2003. pogrebeniia s krymskoi posudoi mogilnika saltovskoi kultury krasnaia gorka. Vita antigua,
5 -6, p. 179-191.
Aleksandrov, V. A. 1981. tipologiia russkoi krestianskoi semii v epokhu feodalizma. Istoriia SSSR, 3, p. 78-96.
Afanasiev, g. e. 1993. Donskie alany. Sotsialnyie struktury alano-asso-burtasskogo naseleniia Srednego Dona. moskva: Nauka.
baialeva, t. D. 1972. Doislamskie verovaniia i ikh perezhitki u kirgizov. frunze: Ilim.
butanaev, V. ya. 1988. Vospitanie malenkikh detei u khakasov. Traditsionnoe vospitanie detei u narodov Sibiri. leningrad: Nauka,
p. 206-221.
Vinnikov, A. Z., Sarapulkin, V. A. 2008. Bolgary v Pooskole (Mandrovskii mogilnik). Voronezh: Vgpu.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 4 65
Ichenskaia, O. V. 1981. Ob odnom iz variantov pogrebalnogo obriada saltovtsev po materialam Netailovskogo mogilnika. Drevnosti
Srednego Podneprovia. kyiv: Naukova dumka, p. 80-96.
kokoeva, A. b. 2014. pogrebalnyie obriady osetin, sviazannyie so smertyiu detei. Fundamentalnye issledovaniia, 6 (5), p. 1074-1075.
koloda, V. V. 2008. k voprosu o saltovskikh sunduchkakh-lartsakh. Kharkovskii arkheologicheskii sbornik, 4. kharkov: machulin
l. I., p. 5-15.
kosarev, m. f. 2003. Osnovy iazycheskogo miroponimaniia. moskva: ladoga-100.
krasilnikov, k. I. 1990. O nekotorykh voprosakh pogrebalnogo obriada prabolgar Srednedonechia. Rannie bolgary i finno-ugry v
Vostochnoi Evrope. kazan: kIyalI, p. 28-44.
krasilnikov, k. I., krasilnikova, l. I. 2005. mogilnik u sela lysogorovka — novyi istochnik po etnoistorii stepei podontsovia ran-
nego srednevekovia. Stepi Evropy v epokhu srednevekovia, 4. khazarskoie vremia, p. 187-244.
merpert, N. ya. 1949. Verkhnee Saltovo. Avtoreferat dis. … kand. ist. nauk. moskva; leningrad.
mikheev, V. k. 1990. pogrebalnyi obriad krasnogorskogo mogilnika saltovo-maiatskoi kultury. Rannie bolgary i finno-ugry v
Vostochnoi Evrope. kazan: kIyalI, p. 45-52.
mikheev, V. k. 2004. Severo-zapadnaia okraina khazarii v svete novykh arkheologicheskikh otkrytii. Khazarskii almanakh, 3, p. 74-93.
pletneva, S. A. 1967. Ot kochevii k gorodam. Saltovo-maiatskaia kultura. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 146.
pletneva, S. A. 1989. Na slaviano-khazarskom pogranichie. Dmitrievskii arkheologicheskii kompleks. moskva: Nauka.
pletneva, S. A., Nikolaenko, A. g. 1976. Volokonovskii drevnebolgarskii mogilnik. Sovetskaia arkheologiia, 3, p. 279-298.
Smirnova, ya. S. 1983. Semia i semeinyi byt narodov Severnogo Kavkaza. moskva: Nauka.
tatarinov, S. I., fediaev, S. V. 2001. Novyie rannebolgarskie pogrebeniia iz mogilnika Dronovka-3 (limanskoe ozero) na Sever-
skom Dontse. Stepi Evropy v epokhu srednevekovia, 2. khazarskoie vremia, p. 365-374.
toleiubaev, A. t. 1991. Relikty doislamskikh verovanii v semeinoi obriadnosti kazakhov (XIX - nachalo XX v.). Alma-Ata: gylym.
fedorova, e. g. 1988. Rebenok v traditsionnoi mansiiskoi semiie. Traditsionnoie vospitanie detei u narodov Sibiri. leningrad:
Nauka, p. 80-95.
fedorovskii, A. S. 1913. Verkhne-Saltovskii kamernyi mogilnik VIII - X vv. Vestnik Kharkovskogo istoriko-filologicheskogo obsh-
chestva, 5. kharkov: tip. pechatnoe delo, p. 1-15.
khazanov, A. m. 1975. Sotsialnaia istoriia skifov. moskva: Nauka.
khoruzhaia, m. V. 2013. Zakhoroneniia v yamakh s podboem Verkhne-Saltovskogo katakombnogo mogilnika (po materialam
raskopok 1984 - 2012 gg.). Drevnosti 2013, 12, p. 211-224
khoruzhaia, m. V. 2015. Detskie pogrebeniia iz katakomb Verkhne-Saltovskogo arkheologicheskogo kompleksa (popytka polo-
vozrastnoi i sotsialnoi interpretatsii). Drevnosti 2014 - 2015, 13, p. 257-274.
Chesnokov, yu. V. 1988. Nekotoryie aspekty traditsionnogo vospitaniia detei v kulture olennykh chukchei i koriakov. Traditsionnoe
vospitanie detei u narodov Sibiri. leningrad: Nauka, p. 140-151.
Shvetsov, m. l. 1991. mogilnik “Zlivki”. Problemi na prablgarskata istoriia i kultura, 2. Sofiia: Agres, p. 109-123.
Shvetsov, m. l., Sanzharov, S. N., pryn, A. V. 2001. Dva novykh selskikh mogilnika v podontsoviie. Stepi Evropy v epokhu sred-
nevekovia, 2. khazarskoie vremia, p. 333-346.
|