Про одне дискусійне питання української історії XIV ст.
У статті проаналізовано поширені версії про виплату данини ординцям з Поділля в другій половині XІV ст. Звернено увагу на факт припинення виплати регулярної данини ― «виходу» після 1362 р. Главной составляющей монгольской эпохи в Восточной Европе стала выплата дани — выхода. В статье рассматриваютс...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія |
|---|---|
| Дата: | 2022 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2022
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/196082 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Про одне дискусійне питання української історії XIV ст. / Г.А. Козубовський // Археологія. — 2022. — №. 1. — С. 55–85. — Бібліогр.: 117 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-196082 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Козубовський, Г.А. 2023-12-09T10:57:03Z 2023-12-09T10:57:03Z 2022 Про одне дискусійне питання української історії XIV ст. / Г.А. Козубовський // Археологія. — 2022. — №. 1. — С. 55–85. — Бібліогр.: 117 назв. — укр. DOI: https://doi.org/10.15407/arheologia2022.01.55 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/196082 [94(477.43/44):336.22]”13” У статті проаналізовано поширені версії про виплату данини ординцям з Поділля в другій половині XІV ст. Звернено увагу на факт припинення виплати регулярної данини ― «виходу» після 1362 р. Главной составляющей монгольской эпохи в Восточной Европе стала выплата дани — выхода. В статье рассматриваются исторические последствия правления Кориатовичей на Подолии с конца 40-х гг. XIV в. и победы Великого княжества Литовского во главе с литовским князем Ольгердом в Синеводской битве 1362 г. Аргументируется концепция, согласно которой Подольское княжество во время правления Кориатовичей было освобождено от ордынцев. На базе анализа документов, археологических и нумизматических источников аргументируется концепция освобождения большей части Подольской земли и прекращения выплаты дани. Также рассматриваются термины: «баскак», «атаман», «туман», «дары», «поминки». Правление братьев Кориатовичей в Подольской земле, а также Синеводская битва 1362 г. привели не только к важнейшим изменениям в даннической системе (монгольская дань — «выход», баскаки и др.), но и оказали влияние на все процессы в Центральной Украине и Золотой Орде во второй половине XIV—XV вв. На основании письменных и нумизматических источников утверждается, что равносторонний геральдический щит с тремя балками на первом поле и семью лилиями – на втором, на молдавских монетах Петра І Мушата (1375—1392) и подольских монетах братьев Кориатовичей 1370-1380-х гг., является династическим гербом рода Анжу, как символ венгерских королей Людовика І Венгерского (1342—1382) и Марии (1382—1387). Но эти монеты не имеют символов Золотой Орды, они выпущены по образцу европейских монет. Контроль над торговыми путями в бассейнах Южного Буга и Днестра значительно сократил экономические ресурсы Золотой Орды и отдельных орд Крыма, Западной и Центральной Украины, а также Молдовы. В XIV в. города Каменец и Смотрич были не только средневековыми столицами братьев Кориатовичей, но и важнейшими центрами на международном «татарском» пути («Via Tatarica»). Важнейшие пути прежде всего функционировали между городами Галиции и Подолии, а также золотоордынскими центрами в бассейнах Днестра и Южного Буга. The major element of Mongolian epoch in the East Europe was obligation to pay a tribute — «vyhod». The historical consequences of the Koriatovych brothers’ rule from the end of the 1340’s and the triumph of the Grand Duchy of Lithuania during the heading of the Lithuanian Prince Algirdas in the Syni Vody battle of the 1362 in Podolia have been examined. A conception has been argued according to which Podolian Principality at the time of the Koriatovych brothers’ rule was liberated from the Horde warriors. Based on the analysis of the documents, archaeological and numismatic sources a conception of the releasing on the great part of Podolian lands from the Golden Horde and stopping the tribute payment — «vyhod». Also, the terms «basqaq», «ataman», «toman», «gifts» and «commemoration» are discussed. The Koriatovych brothers’ rule on Podolian land and Syni Vody battle of the 1362 had led not only to the significant transformation of the tax-tribute system (Mongol tribute— «vyhod», «basqaqs» and etc.), but also had a great influence on the all processes in Central Ukraine and the Golden Horde in the second part of the 14th—15th centuries. Based on the analysis of the written and numismatic sources it is concluded that the equilateral heraldic shield with three beams on the first field and seven lilies on the second, on the Moldavian coins of Peter I Mușat (1375—1392) and Podolian coins of Koriatovych brothers’ of 1370—1380, there is a dynastic emblem of the Anjou family as a symbol of Hungarian kings of Louis the Hungarian (1342—1382) and Maria (1382—1387). However, these coins don’t have the Golden Horde symbols, as they were minted per sample of the European coins. The control of the trade routes in the Buh and Dnister rivers basins greatly reduced the economic resources of the Golden Horde and separate hordes of the Crimea, Western and Central Ukraine and Moldova. In the 14th century Kamianets and Smotrych were not only medieval capital towns of the Koriatovych brothers’, but also the most important centers on the international «tatar» trade route («Via Tatarica»). However, the most important routes functioned first of all between Galician and Podolian cites and also the Golden Horde centers in the Dnister and Southern Buh rivers basins. uk Інститут археології НАН України Археологія Статтi Про одне дискусійне питання української історії XIV ст. Об одном дискуссионном вопросе украинской истории XIV в. About One Debatable Question of Ukrainian History of the 14th Century Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Про одне дискусійне питання української історії XIV ст. |
| spellingShingle |
Про одне дискусійне питання української історії XIV ст. Козубовський, Г.А. Статтi |
| title_short |
Про одне дискусійне питання української історії XIV ст. |
| title_full |
Про одне дискусійне питання української історії XIV ст. |
| title_fullStr |
Про одне дискусійне питання української історії XIV ст. |
| title_full_unstemmed |
Про одне дискусійне питання української історії XIV ст. |
| title_sort |
про одне дискусійне питання української історії xiv ст. |
| author |
Козубовський, Г.А. |
| author_facet |
Козубовський, Г.А. |
| topic |
Статтi |
| topic_facet |
Статтi |
| publishDate |
2022 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Об одном дискуссионном вопросе украинской истории XIV в. About One Debatable Question of Ukrainian History of the 14th Century |
| description |
У статті проаналізовано поширені версії про виплату данини ординцям з Поділля в другій половині
XІV ст. Звернено увагу на факт припинення виплати регулярної данини ― «виходу» після 1362 р.
Главной составляющей монгольской эпохи в Восточной Европе стала выплата дани — выхода. В статье рассматриваются
исторические последствия правления Кориатовичей на Подолии с конца 40-х гг. XIV в. и победы Великого княжества
Литовского во главе с литовским князем Ольгердом в Синеводской битве 1362 г. Аргументируется концепция, согласно которой Подольское княжество во время правления Кориатовичей было освобождено от ордынцев. На базе анализа
документов, археологических и нумизматических источников аргументируется концепция освобождения большей части
Подольской земли и прекращения выплаты дани. Также рассматриваются термины: «баскак», «атаман», «туман», «дары»,
«поминки». Правление братьев Кориатовичей в Подольской земле, а также Синеводская битва 1362 г. привели не только
к важнейшим изменениям в даннической системе (монгольская дань — «выход», баскаки и др.), но и оказали влияние
на все процессы в Центральной Украине и Золотой Орде во второй половине XIV—XV вв. На основании письменных и
нумизматических источников утверждается, что равносторонний геральдический щит с тремя балками на первом поле
и семью лилиями – на втором, на молдавских монетах Петра І Мушата (1375—1392) и подольских монетах братьев
Кориатовичей 1370-1380-х гг., является династическим гербом рода Анжу, как символ венгерских королей Людовика І
Венгерского (1342—1382) и Марии (1382—1387). Но эти монеты не имеют символов Золотой Орды, они выпущены по
образцу европейских монет.
Контроль над торговыми путями в бассейнах Южного Буга и Днестра значительно сократил экономические ресурсы
Золотой Орды и отдельных орд Крыма, Западной и Центральной Украины, а также Молдовы. В XIV в. города Каменец
и Смотрич были не только средневековыми столицами братьев Кориатовичей, но и важнейшими центрами на международном «татарском» пути («Via Tatarica»). Важнейшие пути прежде всего функционировали между городами Галиции
и Подолии, а также золотоордынскими центрами в бассейнах Днестра и Южного Буга.
The major element of Mongolian epoch in the East Europe was obligation to pay a tribute — «vyhod». The historical consequences of
the Koriatovych brothers’ rule from the end of the 1340’s and the triumph of the Grand Duchy of Lithuania during the heading of the
Lithuanian Prince Algirdas in the Syni Vody battle of the 1362 in Podolia have been examined. A conception has been argued according
to which Podolian Principality at the time of the Koriatovych brothers’ rule was liberated from the Horde warriors. Based on the analysis
of the documents, archaeological and numismatic sources a conception of the releasing on the great part of Podolian lands from the Golden
Horde and stopping the tribute payment — «vyhod». Also, the terms «basqaq», «ataman», «toman», «gifts» and «commemoration»
are discussed. The Koriatovych brothers’ rule on Podolian land and Syni Vody battle of the 1362 had led not only to the significant
transformation of the tax-tribute system (Mongol tribute— «vyhod», «basqaqs» and etc.), but also had a great influence on the all processes
in Central Ukraine and the Golden Horde in the second part of the 14th—15th centuries. Based on the analysis of the written and numismatic
sources it is concluded that the equilateral heraldic shield with three beams on the first field and seven lilies on the second, on the Moldavian
coins of Peter I Mușat (1375—1392) and Podolian coins of Koriatovych brothers’ of 1370—1380, there is a dynastic emblem of the Anjou
family as a symbol of Hungarian kings of Louis the Hungarian (1342—1382) and Maria (1382—1387). However, these coins don’t have
the Golden Horde symbols, as they were minted per sample of the European coins.
The control of the trade routes in the Buh and Dnister rivers basins greatly reduced the economic resources of the Golden
Horde and separate hordes of the Crimea, Western and Central Ukraine and Moldova. In the 14th century Kamianets and Smotrych
were not only medieval capital towns of the Koriatovych brothers’, but also the most important centers on the international
«tatar» trade route («Via Tatarica»). However, the most important routes functioned first of all between Galician and Podolian
cites and also the Golden Horde centers in the Dnister and Southern Buh rivers basins.
|
| isbn |
DOI: https://doi.org/10.15407/arheologia2022.01.55 |
| issn |
0235-3490 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/196082 |
| citation_txt |
Про одне дискусійне питання української історії XIV ст. / Г.А. Козубовський // Археологія. — 2022. — №. 1. — С. 55–85. — Бібліогр.: 117 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kozubovsʹkiiga proodnediskusíinepitannâukraínsʹkoíístorííxivst AT kozubovsʹkiiga obodnomdiskussionnomvoproseukrainskoiistoriixivv AT kozubovsʹkiiga aboutonedebatablequestionofukrainianhistoryofthe14thcentury |
| first_indexed |
2025-11-24T21:02:54Z |
| last_indexed |
2025-11-24T21:02:54Z |
| _version_ |
1850496695133011968 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 1 55
© Г. А. КОЗУБОВСЬКИЙ* 2022
ПРО ОДНЕ ДИСКУСІЙНЕ ПИТАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ XIV ст.
https://doi.org/10.15407/arheologia2022.01.55УДК [94(477.43/44):336.22]”13”
У статті проаналізовано поширені версії про ви-
плату данини ординцям з Поділля в другій половині
XІV ст. Звернено увагу на факт припинення випла-
ти регулярної данини ― «виходу» після 1362 р.
К л ю ч о в і с л о в а: Поділля, друга половина
XІV ст., Коріятовичi, ординська данина, «баскаки»,
«отамани», «виход».
У відомій літописній оповіді «Про Поді-
лля» зафіксовано інформацію про те, що, за-
кріпившись на Поділлі, Коріятовичi зупини-
ли виплату регулярної ординської данини.
«Тыи княжата Корьятовичи, пришед в По-
дольскую землю, и вошли у приязнь со атама-
ни, почали боронити Подольскую землю от
татаръ и боскаком выхода не почали дава-
ти» (ПСРЛ 1980, с. 74). Частина дослідників
ставлять під сумнів достовірність цієї літо-
писної інформації, звертають увагу на актові
матеріали, що, на їхню думку, суперечать цьо-
му (Дашкевич 1885, с. 75-76; Молчановский
1885, с. 179; Белецкая 2008, с. 97; Полехов
2019, с. 101, 103; Русина та ін. 2009, с. 112;
Русина 2014, с. 234; Бабенко, Комаров 2020,
с. 151; Михайловський 2016, с. 191-192; 2021,
с. 76). Зокрема, йдеться про грамоту «князя
и государя Подольской земли» Олександра
Коріятовича (1375 р.), за якою князь дарує
млин Смотрицькому монастирю, а також за-
уважує: «... же то. што жъ. коли, вси земля-
не. имуть давати дань оу татари то сере-
бро имеють тако же тии люди. дати» (Ро-
зов 1928, с. 19-20, № 10; ред. Русанівський
1974, с. 49-51; Kurtyka 2004, s. 159-160). У
цьому документі Олександр Коріятович по-
силається на аналогічну грамоту свого попе-
редника Юрія Коріятовича. Подібна згадка
зберігається і в наступних подільських доку-
ментах 1388, 1391, 1392 рр. (Білецька 2004,
с. 121, 175; Груша 2001, с. 124-125; Kurtyka
2004, s. 168-171, № 24, 26, 27; Білецька 2015,
с. 31-32, 37). А також у кількох грамотах Сви-
дригайла Ольгердовича 1401 р. Загалом на
сьогодні відомо про сім подільських доку-
ментів зі згадками про татарську данину (пе-
релік грамот із відповідними текстами див.
Полехов 2019, с. 99-100).
Свого часу Ф. М. Шабульдо звернув увагу
на грамоту Свидригайла від 30 березня 1401 р.
на с. Зубрівці, у якій він звільнив кам’янецьких
домінікан від усяких зобов’язань на користь
кам’янецького замку, але залишив згадку
про данину татарам: «praeter poddancisna et
tributum Thartharum et aliis consuetudinibus
nostrae terrae Podoliensi» (цит. за: Kurtyka
2004, s. 187, № 45; Білецька 2004, с. 175, 121,
308). Дослідник уважав, що: «розглядати її з
дарчими грамотами князів Коріятовичів не-
має підстав ― вона більше пов’язана із си-
туацією, що склалася на півдні після розгро-
му військ Вітовта у битві на берегах Вор-
скли 1399 р., ніж із результатами успішних
для Великого князівства Литовського анти-
ординських акцій 1362 р.» (Шабульдо 2006,
с. 18, прим. 30). Заслуговує на увагу той факт,
що документ 15 вересня 1402 р. поновив Вла-
дислав Ягайло, але згадок про данину татарам
тут уже немає (Kurtyka 2004, s. 190, № 51; Бі-
лецька 2004, с. 309, № 56). Ф. М. Шабульдо
вважав, що, ймовірно, виплату ординської да-
нини з володінь князів Коріятовичів у захід-
ній частині Поділля de facto було припинено з
1355―1363 рр. (Шабульдо 2006, с. 21).
Але ще в XIX ― на початку XX ст. дослід-
ники говорили про умовність, можливість спла-
ти данини, а не про реальний факт її виплати:
«... освобождение Подольской земли от этой
дани было или не полное, или же Кориатовичи в
нем не были уверены». А також «.… сама услов-
ность, допускаемая грамотами, указывает на
то, что татарская дань не платилась (ви-
ділення наше. ― Г. К.), но в полном освобож-
дении от нея ни князья, ни население не были
уверены» (Довнар-Запольский 1901, с. 700).
* КОЗУБОВСЬКИЙ Георгій Анатолійович — кандидат
історичних наук, науковий співробітник відділу археології
Києва, Інститут археології НАН України, ORCID 0000-
0003-2633-604X, Kozubovskyi_yurii@iananu.org.ua
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 156
Це справедливо підтримує і частина сучас-
них дослідників: «... в них ідеться винятково
про можливість збирання ординської данини у
Подільській землі, а не про практику її регуляр-
ної сплати» (Шабульдо 2006, с. 19).
У XIX ст. постала версія, що в грамотах
ідеться не про давній «ординський виход», а
про тимчасові збори з населення, установле-
ні на випадок татарських набігів, ремонту зам-
ків, викупу полонених тощо (Леонтович 1894,
с. 358-359); що з другої половини XIV ст. «та-
тарщина» ще збиралась з населення, але надхо-
дила до князівської казни (Довнар-Запольский
1901, с. 701, 704).
М. Грушевський, коментуючи повідомлен-
ня згаданих джерел, зазначив, що вони міс-
тять «виразні вказівки про контрибуцію, да-
вану татарам, хоч і не регулярно, а тільки
від часу до часу...» (Грушевський 1993, с. 92).
Б. Шпулер уважав, що вже після 1362 р.
Коріятовичi перешкоджали збору данини, ма-
ючи у своєму розпорядженні татарські заго-
ни. Але це вдавалося їм час від часу, оскільки
в джерелах неодноразово згадується про ви-
плату данини, хоч і нерегулярну. Дослідник
також підтримував версію про те, що після
невдалої спроби створити антитатарську ко-
аліцію з литовцями 1352 р. Казимир сам за-
пропонував татарам данину за Мале Поді-
лля. І пізніше через таку позицію польсько-
го короля Георгій та Костянтин Коріятовичi
були змушені погодитись на виплату данини,
«чтобы не давать хану повода для нападе-
ния» (Шпулер 2016, с. 132, 352).
Надзвичайно цікавим видається нещодав-
но виявлений документ ― підтверджуваль-
на грамота Федора Коріятовича своєму під-
даному Гриньку на Сокілець та ін. населені
пункти від 20 червня 1391 р. У відповідній
формулі, де йдеться про можливі виплати —
«дань давати [оу Татары]», замість вишкре-
баних слів «у татари» над ними вписано сло-
во «намъ». За графікою «намъ» близька до
графіки автентичного документа; крім того,
за спостереженням дослідника, документи
було замінено невдовзі (чи відразу) по скла-
данні (Груша 2001, с. 124-125). Такий висно-
вок підтверджує і подальше вивчення доку-
мента. Це можна пояснити наслідками по-
разки Тохтамиша від Тимура на р. Кондурчі
18 червня 1391 р. Довідавшись про поразку,
Федір Коріятович скористався ситуацією і
вирішив привласнити данину. Але по віднов-
ленні влади Тохтамиша 1392 р. у документах
знову з’являється згадка про «виплату дани-
ни в татари» (Полехов 2019, с. 98-99, с. 103).
Проте і в наступних документах не йдеться
про факт виплати данини, а лише про таку мож-
ливість за певних умов: «Tylko kiedy wszyscy
ziemanie będa dawać dań w Tatary, tedy srebro
mają dawać Bedryskzowi ludzie» (1392 р.) (цит.
за: Полехов 2019, с. 100).
Це дає підстави погодитися з аргументова-
ною думкою Ф. М. Шабульдо про те, що на час
складання ярлика 1393 р. правитель Поділь-
ської землі вже не вірив у можливість віднов-
лення у своїх володіннях режиму залежності
від Орди (Шабульдо 2006, с. 19), а також про
те, що претензії Тохтамиша 1393 р. щодо ре-
гулярної данини означали намагання рестав-
рувати порядки часів ординсько-литовського
й ординсько-польського кондомініуму як тим-
часового історичного явища на частині укра-
їнських земель у 1325—1362 рр. (Шабульдо
2005, с. 112, 115-116). За повідомленням Ні-
коновського літопису, наприкінці 1390-х рр.
Вітовт сам поставив вимогу виплати регу-
лярної данини до Тімур-Кутлуга: «... на вся-
кое лето дани и оброки» (ПСРЛ 1965, т. 11,
с. 172; Белецкая 2008, с. 95). Важливим вида-
ється і той факт, що в грамотах першої поло-
вини XV ст. (1403, 1404, 1434 рр.) зберігають-
ся «дани, подати и работы всякого наимено-
вания, отбывавшимся предшественникам
нашим, князьям и владетелям Подолья»
(виділення наше. ― Г. К.) (Грушевский 1894,
с. 301), однак згадок про можливу данину ор-
динцям немає.
Тобто на початку 1390-х рр. на території
Східного Поділля данина надходила Корія-
товичам, але пам’ять про можливість виплат
«у татари» ще фіксувалась у документах, що
підкріплювалося також реальною загрозою
ординських набігів, особливо на прикордон-
них територіях. Проте збереження відповід-
ної клаузули впродовж значного часу можна
також пояснити усталеною традицією полі-
тики литовських князів «старины не руха-
ти», зокрема і в оформленні документів.
Привертає увагу спостереження сучасних
дослідників про те, що документи Федора
Коріятовича та руської канцелярії Владис-
лава Ягайла в 1393/1394―1399 рр. готувала
одна й та сама особа. Цей же писар виконав
західноруський переклад послання Тохта-
миша Ягайлові від 20 травня 1393 р. (Ми-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 1 57
хайловський 2016, с. 193-199; Полехов 2018,
с. 314-315).
Більшість сучасних дослідників датують
«Повесть о Подолье», що зберіглася у складі
трьох літописних зводів Великого князівства
Литовського, початком 1430-х рр. (Полехов
2014, с. 33). Звернено увагу, що це історичне
джерело написане на підставі офіційних урядо-
вих джерел великокнязівської канцелярії (Ша-
бульдо 2000, с. 59). Але крім того, на початку
1430-х рр. ще були живі свідки золотоордин-
ського панування, «ординських баскаків» та
«ватаманів». Напевно, якась їх частина (їхніх
дітей та онуків) продовжувала жити на тих са-
мих місцях, а також виконувати звичні фіскаль-
ні функції на користь литовських князів («во-
шед в приязнь со атамани»). Джерела зберегли
інформацію про Пафнутія, онука хрещеного
баскака Мартіна в Боровську, який чув розпо-
віді свого діда ще наприкінці XIV ст. (Зимин
1952, с. 4-5).
Поява баскаків на Русі пов’язується з ор-
ганізацією апарату посадових осіб, упоряд-
кованих за десятковою (децимальною) систе-
мою, спрямованою на максимально можливе
отримання прибутків та посилення контро-
лю над завойованими територіями (Темушев
2012, с. 93, 96; Вернадский 1997, с. 158). Зо-
лота Орда отримувала з Русі 15 видів подат-
ків, і всі вони збирались баскаками (Тейджан
2010, с. 77-78).
Більшість дослідників вважають тотожними
слова «баскак» (тюрк.) і «даруга» (монг.), що по-
ходять від слова «давити» ― ставити, відтиску-
вати печатку (Федоров-Давыдов 1973, с. 30-31;
Vásáry 1976, s. 188; 1978, s. 201; Григорьев 2004,
с. 23-24; Кривошеев 2015, с. 203-204; Почека-
ев 2009, с. 105-106; Абзалов 2011, с. 126-127,
150). Однак частина дослідників розрізняють
їх за функціональними повноваженнями (Гре-
ков, Якубовский 1950, с. 131). У сучасних дослі-
дженнях також звертається увага на особливос-
ті їх функціювання в конкретному регіоні та в
конкретний час згадки в джерелах. Зокрема, на-
голошується, що баскаки були присутні на те-
риторії руських князівств, їхніми резиденціями
були великі міста. Даруги перебували при дво-
рі хана (Маслова 2014, с. 23, 30-31, 34). Разом із
тим зауважується, що терміни «баскак» і «дару-
га» ніколи не трапляються одночасно в одному
й тому ж документі (Почекаев 2009, с. 105). У
персидських авторів «баскак» чергується з тер-
міном «шихне». У Середній Азії ті самі особи в
джерелах згадуються під обома назвами (Мас-
лова 2014, с. 28).
За спостереженнями дослідників, «бас-
как», «шихне» і «даруга» у різних частинах
Монгольської імперії в ХІІІ ст. чергували-
ся і тільки в окремих регіонах застосовувано
якусь одну із назв (Vásáry 1978, s. 205). Од-
нак, можливо, що на Русі певні зміни у вико-
ристанні термінів «баскак» і «даруга» у дже-
релах були зумовлені значними змінами в кла-
новому та племінному складі правлячої еліти
Золотої Орди, що супроводжувалися міграці-
єю чисельних орд на багато тисяч кілометрів,
а також значним скороченням території для
можливого здійснення своїх функцій баскака-
ми, особливо з початком «великої зам’ятні» в
Золотій Орді та наслідками Синьоводної кам-
панії Ольгерда 1362 р. (Дата цієї події 1362 чи
1363 р. залишається дискусійною, що зумов-
лено використанням різних хронологій у дже-
релах; сучасний огляд та критику див. Лицке-
вич 2019, с. 607).
Спостереження за змістовим наповненням
терміна «даруга» дозволяє твердити, що його
могли застосовувати й щодо правителя взагалі,
а також указувати на певні хронологічні зміни
в його значенні (Усманов 1979, с. 209-210). У
завойованому Китаї до функцій даруг, крім за-
гального нагляду та права накладання печатки
на документи, відносять: 1) перепис населен-
ня; 2) набір до війська з місцевого населення;
3) облаштування поштових станцій; 4) достав-
ку данини до ханського двору (Палладий 1910,
с. 123-124, прим. 646).
Але їхня суть полягала у забезпеченні ін-
тересів ханської влади на підкорених землях
та виплаті регулярної данини, що і відзнача-
ють більшість дослідників. Як і Плано Карпі-
ні, який для 1240-х рр. зафіксував їх перебу-
вання на Русі та засвідчив їхні функціональ-
ні повноваження: «Башафов (Baschathos), или
наместников, своих они ставят в земле тех,
кому позволяют вернуться; как вождям, так
и другим подобает повиноваться их манове-
нию, и если люди какого-нибудь города или
земли не делают того, что они хотят, то
эти башафы... разрушают их города и зем-
лю, а людей ... убивают при помощи сильно-
го отряда Татар ... как недавно случилось ... с
одним городом, который они сами поставили
над Русскими в земле Команов ... Сверх того,
они требуют и забирают без всякого усло-
вия золото и серебро и другое, что угодно и
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 158
сколько угодно» (Путешествие в восточные
страны 1957, с. 56).
Припускають, що слово «баскак» було за-
позичене монголами в уйгурів, які мали без-
посередній стосунок до «тамги» як печатки
і «податку» (Тезджан 2010, с. 76). Або що ін-
ститут баскацтва чи даругачаїв монголи за-
позичили від киданів (Абзалов 2011, с. 48).
Іноді в Монгольській імперії використовува-
ли слово «даругачи», яке невдовзі під впли-
вом уйгурських писарів отримало первин-
ний вигляд «баскак». Слово «даруга» мон-
гольською мовою вимовлялось як «даруха»,
«даругачи» — як «дарухачи» і означало «да-
вити», «притискати», «звужувати», ідіома-
тичним значенням було «ставити печатку».
Термін «баскак» розглядають як такий, що
прийшов на зміну «даругачи»; іноді його ви-
водять від тюркського «mühür bas» ― «на-
тискати на печатку». Том «баскак» — це та-
кож людина, яка натискає на печатку (Тей-
джан 2010, с. 76).
За китайськими джерелами 1268 р., було за-
боронено призначати на посади «дарухачи»
нюйчжи, киданів і китайців, це право зберіга-
лося за мусульманами, які переселились із за-
ходу, уйгурами, найманами й тангутами. Але
переважно «дарухачи» призначалися з монго-
лів (Палладий 1910, с. 124, прим. 647).
Не існує також одностайності з приводу
кореляції адміністративних одиниць «тьма»,
«баскацтво», «даруги» («дороги»). Сьогод-
ні переважає думка, що невдовзі після за-
воювання Східної Європи монголи з метою
організації регулярного збору данини поді-
лили Русь на окремі територіальні утворен-
ня — «тьми», кордони яких збігалися з кор-
донами давньоруських князівств. Свого часу
аналіз ярлика кримського хана Менглі-Гірея
1506―1507 рр. великому князю литовському
Сигізмунду, де згадуються Київська, Володи-
мирська, Подільська тьми, дозволив припус-
тити, що термін «тьма» міг застосовуватись
у спеціальному значенні податкового округу,
розмір якого визначався відповідно до кіль-
кості данини (Насонов 1940, с. 98-99). 1360 р.
Дмитро Костянтинович Суздальський отри-
мав «великое княжение, 15 темъ». «Тьма»,
«туман», «тюмень» могли означати також
число 10 000, дрібні та значні територіальні
утворення. «Дасть на нем 10 000 рублев се-
ребра, еже есть тьма» (ПСРЛ 1949, с. 187;
Аверьянов 2004, с. 205-206).
На зв’язок між «тьмами» й «даругами»
(«баскаками») указують також інші дослідни-
ки. У добу каганів і ранніх джучидів термін
«даруга» означав посаду, що дорівнювала вій-
ськовому губернатору, звідси й великі терито-
ріальні одиниці під назвою «даруги» (чи рос.
«дороги»). ««Даруга» означал гражданский
чин, лицо, в ведении которого наравне с терри-
торией тумена ― населения, выставляющего
десять тысяч войск ― находились города и
отдельные селения» (Усманов 1979, с. 210). А
пізніше «даругами» стали називати територі-
альних адміністраторів взагалі, незалежно від
їх розмірів.
За Іпатієвським літописом, найперша згадка
про баскака на Русі датується 1255 р. і пов’язана
з Поділлям, зокрема з Бакотою: «... посла Левъ
дворьского перед собою»; «изьъхавше яша
Милъя(и) баскака»» (ПСРЛ 1843, с. 191). За
писемними джерелами, в Північно-Східній
Русі баскаки з’явились у третій чверті XIII ст.
і в цілому зникли в першій половині XIV ст.
Але в окремих випадках вони згадуються ще й
у другій половині XIV ст.: в докончании мос-
ковського і рязанського князів 1381 р. стосов-
но Тули: «как было при ц(а)р(и)це при Таиду-
ле, и коли ее баскаци ведали» (цит. за: Маслова
2014, с. 30).
В останніх дослідженнях звернено увагу
на те, що текст зробленого з ярлика Менгу-
Тимура 1267 р. згадує баскаків на рівні тро-
хи вищому за князівський (Майоров 2020,
с. 71). У ярлику Тюляка митрополиту Михай-
лові 1379 р. волосні «даруги» (баскаки) розта-
шовані між улусними князями й просто князя-
ми: «... татарским улусным и ратным князем,
и волостным самым дорогам, и князем ...»
(Памятники русского права 1955, с. 465). У
Північно-Східній Русі джерела згадують про
великих баскаків, чи просто баскаків, а також
даруг «волостей, городов, селений». 1432 р.
московський князь Василій Васильович зупи-
нявся в московського дороги (тобто даруги, чи
баскака) Мин-Булата в його Орді (Почекаев
2009, с. 106, 187).
Висловлювалася думка, що в першій по-
ловині XIV ст. функції баскаків зі збору да-
нини було передано руським князям (Гре-
ков, Якубовский 1950, с. 221). Літописи вос-
таннє згадують баскака в Київський землі під
1331 р., коли численна делегація новгородсько-
го владики, зважаючи на небезпеку від литов-
ців, «межи Литвы и Кыева уходомъ бежали,
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 1 59
и ... того убъжали и приехали под Черниговъ
городъ. И ту пригналъся Кыевьскыи князь
Федоръ с баскакомъ Татарьскимъ въ 50
человък розбоемъ, и ... мало кровополитие не
уцинилося промежю ими, нольны наши съ себе
окупъ далъ ...» (ПСРЛ 1917, с. 249-250). Але це
не означає, що між 1331 і 1362 рр. у Київській
землі не було баскака, адже повідомлень дже-
рел про регіон із цього періоду практично не
зберіглося.
Про найдавніше згадане в джерелах місце
перебування баскака на Русі ― м. Бакоту ві-
домо дуже мало. Розкопки пам’ятки дали до-
сить обмежену кількість матеріалу та об’єктів,
що можуть датуватися XIІІ―XIV ст. (Вино-
кур, Горішний 1994). Це може бути пов’язано
з неодноразовим руйнуванням міста та зни-
щенням його населення в зазначений період.
Однак привертають увагу залишки великої
споруди палацового типу, що, за припущен-
ням дослідників пам’ятки, могла належа-
ти намісникові Немірі, згаданому в докумен-
тах 1382―1392 рр. (Винокур, Горішний 1994,
с. 232). У сучасних дослідженнях звертається
увага на імовірно тривалу пам’ять про Бакоту
як давню столицю Пониззя, а також на мож-
ливу реконструкцію шляху зі Львова до Біл-
города, що проходив через Кам’янець, Бакоту,
Старий Орхей, Костешти. Про значення міста
свідчить також той факт, що в 1442―1443 рр.
як заставу в 1600 гривень ― королівський ма-
єток, замок Бакоту отримав один із найбіль-
ших кредиторів короля К. Щуковський (Ми-
хайловський 2012, с. 186, 190, 102, карта 1).
Можливо, як населений пункт, що і в XV cт.
приносив значні прибутки.
На території Східної Європи фіксуєть-
ся низка районів, які протягом певного часу
безпосередньо підпорядковувалися баска-
кам і не контролювалися руськими князя-
ми. Привертає увагу їх розміщення поряд із
найважливішими торговельними комунікаці-
ями. Зникнення таких територіальних утво-
рень пов’язується з наслідками епідемії чуми
40—50-х рр. XIV ст., наслідками «великої
зам’ятні» в Золотій Орді, повторною епідемі-
єю 60-х рр. XIV ст., а також литовською вій-
ськовою експансією (Майоров 2020, с. 73-
75, 80-81). У сучасних дослідженнях також
зазначено, що в регіонах, де була знищена
влада місцевих володарів, баскаки грали по-
мітнішу роль (Маслова 2014, с. 23). Відсут-
ність згадок про будь-яких князів на Поділлі
в XIV ст. до Коріятовичів може свідчити про
те, що регіон належав саме до таких терито-
рій (Михайловський 2017, с. 67).
У сучасних дослідженнях системна кри-
за у величезній поліетнічній Золотій Орді
пов’язується з цілою низкою факторів. Серед
них називають: боротьбу за ханський престол
відразу кількох Чингізидів, значне погіршен-
ня природних умов, занепад землеробства
й скотарства, торгівлі та ремесла, зменшен-
ня притоку данини й військової здобичі, роз-
лад грошового обігу, ослаблення центральної
влади. А також наслідки пандемії чуми, ле-
тальність від якої сягала 70―80 %, а в окре-
мих місцях ― і до 100 % населення. «Не вос-
полнимой утратой» називають і значне ско-
рочення товарообігу через італійські торгові
республіки (Измайлов 2018, с. 33, 36, 40).
«Баскаки» («даруги») не могли залишатися
осторонь розгортання запеклої боротьби між
представниками різних кланів за природні,
людські та грошові ресурси, яких гостро не
вистачало. Тож дуже ймовірно, що старі бас-
каки (як представники колишніх ханів, пев-
них родів і кланів) часто стояли на перешко-
ді їх розподілу і були усунуті. Поширення
ж терміна «даруг» у Північно-Східній Русі
може бути пов’язане з появою представників
нових кланів, часто з Далекого Сходу.
Проте на більшій частині українських зе-
мель, безперечно, зникнення «баскаків»
пов’язане з діяльністю Коріятовичів та ви-
правою Ольгерда 1362 р. Закріплення їхньої
влади на більшій частині Поділля унеможлив-
лювало й появу «даруг». Окремі орди, що за-
лишалися в прикордонних степових і лісосте-
пових районах України, вже не могли забезпе-
чити регулярний збір і розподіл данини, але
були спроможні на разові набіги, захоплення
полонених тощо. Що в умовах гострої нестачі
ресурсів, зокрема і внаслідок згаданих вище
факторів (Измайлов 2018, с. 33, 36, 40), нада-
вало таким набігам регулярного й загрозливо-
го характеру. Напевно, боротьба за природні,
людські та грошові ресурси значно загостри-
лася з розгортанням кланової боротьби в Зо-
лотій Орді. Кочовий представник Улусу Джу-
чи насамперед диференціював ідентифікував?
себе з конкретним родом (мангит, кипчак, на-
йман, аргин та ін.).
Кланова система Золотої Орди — інсти-
тут чотирьох карачи-беків (представників чо-
тирьох основних племен), із часом зазнавав
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 160
значної трансформації та істотно різнився в
різні періоди в степах і землеробських райо-
нах. У степових районах після «великої за-
мятні» виокремилася значна кількість інших
племен, що комутували між собою (Сабитов
2012, с. 118-119). Відцентрові тенденції до
самостійності у своїх володіннях середини
XIV ст. найбільш економічно потужних пред-
ставників ординської еліти пов’язують саме з
західними землями Золотої Орди, де райони
осілості, залишаючись зобов’язаними дани-
ною ханові, фактично опинилися за межами
реального військово-політичного контролю
ханської ставки, про що свідчать подільські
події, що сталися після смерті Узбека 1342 р.
(Параска 1981, с. 83).
У боротьбі за власне виживання та осно-
вні ресурси очільники таких кланів були зму-
шені шукати нових союзників серед най-
ближчого оточення. І, напевно, не тільки від-
носно невеличку Галичину, а й найближчі
подільські землі представляли також сім та-
тарських князів, із якими за «особисту дани-
ну» домовився польський король Казимир ІІІ
1356 р. «Польський король вирядив спеціаль-
них послів із відповідними дарами» (Шабуль-
до 2006, с. 14) чи за іншим варіантом пере-
кладу: «через свого посла він вислав їм цінні
подарунки» (Гулевич 2013, c. 148). Можливо,
йшлося про очільників семи орд, що кочува-
ли вздовж чи поблизу північних приток Дні-
стра, серед них Смотрича. Припускається,
що саме землі між річками Стрипа і Збруч, а
також по течії р. Смотрич мав на увазі Ян
Длугош, коли писав про напад 1352 р. запро-
шеної Ольгердом Великої Орди на підвладне
Польському королівству Поділля (Шабульдо
1987, с. 50-51).
Свого часу І. А. Лінниченко зробив слуш-
не зауваження, що рівень тиску татар на Пів-
денну Русь залежав від особистості баскака,
що кочував із своєю ордою поблизу, а також,
коментуючи повідомлення джерел про напа-
ди татар із русинами на Угорщину 1332, 1334,
1335 рр., що це могли бути татари подільські
й русини ― мешканці Поділля (Линниченко
1907, с. 95).
Згадка про баскаків у множині в літопис-
ній оповіді «Про Поділля» свідчить, що близь-
ко середини XIV ст. їх було там щонайменше
кілька. Актові джерела підтверджують існу-
вання в західних землях кількох орд напри-
кінці 40-х рр. XIV ст. на чолі з темниками,
улусними князями («князи темнии») (Шабуль-
до 1987, с. 70). Згадка в ярлику Менглі-Гірея
1506―1507 рр. Великому князю Литовсько-
му Сигізмунду про «Подольскую тму, Каме-
нецкую тму, Браславскую тму, Сокальскую
тму» (Акты, относящиеся к истории… 1848,
с. 4-5, № 6) дає підстави припускати, що По-
дільська земля в XIV ст. могла забезпечувати
й комплектувати щонайменше чотири тумени.
Це не означає, що близько середини XIV ст.
кожен із подільських туменів обов’язково на-
лічував чи комплектував і харчував 10 000 лю-
дей. Слово «тумен» («тьма») має значення
«10 000» і «дуже багато». Наприклад, у струк-
турі сюннської імперії ціла група князів, що
були очільниками від кількох до десяти ти-
сяч людей, мали звання «ваньци» («темник»)
(Крадин 1992, с. 141).
У сучасних дослідженнях замки Соколець,
Звенигород, Черкаси та Маяк відносять до
Брацлавскої тьми, яка локалізується між Дні-
пром та Дністром (Галенко 2005, с. 140). Але
свідчення зі згаданого вище ярлика Сокаль-
ської тьми дозволяє говорити про окрему ад-
міністративну одиницю на Побужжі. Згад-
ка про підтвердження права воєводи Гринька
осаджувати людей у двох місцях на р. Руса-
ва в документі 1391 р. окреслює межу адміні-
стративної одиниці з центром у Брацлаві і дає
змогу стверджувати, що територія між Бугом
і Дністром була поділена між Кам’янецькою
й Брацлавською адміністративними одини-
цями. Припускається, що згадане в грамоті
м. Соколець, яке дало назву Соколецької во-
лості, є с. Сокілець Немирівського р-ну Ві-
нницької обл., але на це можуть претендувати
ще кілька пунктів у межах Східного Поділля
(Гедзь 2012).
Привертає увагу також зафіксована в лис-
туванні Саган-Гірея із Сигізмундом-Августом
згадка під 1547 р.: «и в листе своем писал, име-
нуючи которые врочища есть по Богу по реке
и по Синей Воде: Яркгумаклы и Янъкгилунгу,
именуючи тыя поля и земли своими, абы тежь
мои люди там не кочевали, кони и быдла и
овецъ своихъ не паствили. Ино тые есть
земли и врочыща, яко теперь суть, и знаки
того же преъсе моего Саинъ Цара Езюбекъ
Чаанъбекъ Цара кочовища были (виділення
наше. ― Г. К.), якожъ они и до сихъ часовъ
у тыхъ кишенях есть похованыи теперь тые
кешени стоять» (Книга посольская метри-
ки… с 41, № 28; Петрунь 1928b, с. 162). Тобто
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 1 61
ще в середині XVІ ст. значна територія в ба-
сейні річок Південний Буг і Синюха усвідом-
лювалася як особисті кочовища золотоордин-
ських ханів Узбека й Джанібека, а не окремих
улусних князів («князи темнии»). Не виклю-
чено також, що значна увага літописів до Бі-
лобережжя була спричинена саме цим, адже
кочовики називали Південний Буг Білою Во-
дою ― Ак-Су (Смирнов 1887, с. 681; Галенко
2005, с. 140). Можливо також, що збережен-
ня особливого статусу цієї території протя-
гом певного часу була зумовлена різницею в
податковому навантаженні. Наприклад, у Ху-
зистані основний поземельний податок «ха-
радж», що збирався з сільського населення на-
туральними продуктами (зерном), вилучався у
кількості 10 % валового врожаю з приватнов-
ласних земель і 60 % ― із державних (Петру-
шевский 1960, с. 342). У Середній Азії кожен
із чотирьох основних родів володів певною те-
риторією. Але поряд із родовими територіаль-
ними одиницями в джерелах згадуються окре-
мі території, що створилися свого часу навко-
ло окремих ханів і царевичів (Бартольд 1998,
с. 168).
Важливим видається й можлива локаліза-
ція ідентифікація Ябу-города у згаданих вище
джерелах на Південному Бузі ― з руїнами Ак-
мечеті (Петрунь 1928a, с. 166) чи з містом Сині
Води на місці сучасної Торговиці. Сама назва
«Ябу» («йабгу») розглядається як титул на-
місника з числа найближчих родичів володаря
(Шабульдо 2005, с. 18-19). Часто баскаків на-
зивають намісниками ханів (пор. також Плано
Карпіні), що належали до еліти монгольської
імперії та мали титул еміра. Тож і Ябу-город
міг бути резиденцією баскака, що відповідав
за відправлення данини, але напевно мав і інші
повноваження.
В окремих випадках функції «даруги» пе-
редавались правителю області (Греков, Яку-
бовський 1950, с. 131). Хоч точно не відомо
про місця перебування подільських баскаків.
М. Г. Крамаровський вважав, що вони пере-
бували в Криму, і пов’язав їх із трьома розби-
тими Ольгердом володарями: «русский лето-
писец подольстил крымским эмирам (Кутлу-
буге, Хаджи-бею и Дмитрию), называя их ...
«отчичами и дедичами Подольской земли ...»,
но точно определил их баскаческую сущ-
ность (виділення наше ― Г. К.)» (Крамаров-
ский 2003, с. 518). Дійсно, хтось із них міг
обіймати чи поєднувати посаду баскака на
1362 р., і його повноваження поширювалися
також на частину подільських земель. Проте
значна територія, постійна увага литовських
князів (військові конфлікти, мирні угоди) до
«князів темних» західного регіону дозволяє
припускати наявність і власних баскаків на
Поділлі.
Основний спосіб господарювання і саме
існування кочівницьких угруповань передба-
чає меридіональне кочування вздовж значних
річок. Улітку стада переганяли на північ,
де трава не так сильно пересихала від спе-
ки і було більше води, а взимку на південь,
де було менше снігу і слабші морози. Однак
така різниця в кліматі стає відчутною на від-
стані не менше ніж 100―200 км, тому золо-
тоординські улуси приймали форму довгих
меридіональних смуг по кілька сотень кіло-
метрів, і кордонами таких кочових територій
і відповідних улусів повинні були бути вели-
кі ріки. Такий спосіб господарювання перед-
бачав напівкочові форми організації відпо-
відних орд із тривалими зупинками біля сі-
нокісних угідь. Тривалі зупинки створювали
умови для розвитку землеробства й ремес-
ла, появу постійних поселень із кам’яними
будівлями (Шенников 1987, с. 90-91, 87).
Тому частина території Поділля була й хар-
човою базою, місцем кочовищ основних ор-
динських орд, а також поселень зі змішаним
татаро-слов’янським населенням.
Поділля розглядається основною хлібною
базою для західних груп ординців. Пам’ять
про родючість подільських земель татари збе-
рігали ще наприкінці XV ст. 1489 р. гданські
посли повідомляли, що татари з жінками й ді-
тьми стало займають землі, орють і засівають
їх (Гулевич 2013, с. 149, 170, прим. 115). Тому,
напевно, до функцій подільських баскаків на-
лежало також забезпечення західних і півден-
них орд продовольством, насамперед зерном.
Безперечно, що накопичення значних матері-
альних ресурсів потребувало і охорони, вели-
ких будівель, що могли забезпечити їх збері-
гання. Не виключено також, що до функцій
баскака належав контроль за справедливим
розподілом прибутків із завойованої тери-
торії між представниками різних орд і кла-
нів. Наприклад, прибутки із Судака ділилися
між чотирма татарськими князями (Федоров-
Давыдов 1973, с. 31). За пізнішими докумен-
тами кінця XV ст. ясак із «Одоевских городов»
ділився порівну «по старине»: тисяча алти-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 162
нів — ханові, тисяча алтинів — «даругам»
(Хорошкевич 2001, с. 236).
Вилучення величезних ресурсів вимага-
ло налагодженого й значного фіскального апа-
рату, що охоплював і місцеве населення. По-
мічниками баскаків називають казначеїв, а
на Поділлі ― отаманів. До урядовців, що за-
ймалися питаннями данини, відносять: розпо-
дільників подушного податку, контролерів за
забезпеченням продуктами сільського госпо-
дарства, збирачів («поборщики»), поплужни-
ків («взыскатели поплужного налога») (Шпу-
лер 2016, с. 348). Коріятовичi «вошли у приязнь
со атамани», що, певно, означало також пере-
спрямування діяльності цих структур: збір по-
датків тепер здійснювався на користь литов-
ських князів, що і забезпечувало концентрацію
та накопичення ресурсів для побудови інших
державницьких структур, розбудови міст, орга-
нізацію оборони, виробництва власних грошо-
вих знаків тощо.
Питання про походження слова «отаман»
(«ватаман») належить до дискусійних. Серед
дослідників переважають дві основні версії:
можливими першоджерелами називають ні-
мецьку і тюркські мови. Слово «отаман» («ва-
таман») пов’язують із татарським «одаман» —
старший пастух, але отамани іноді проявляли
себе і в сфері набігів (Егоров 1964, с. 278). За
повідомленням молдавського літопису Григо-
ре Уреке (1642―1647), легендарний засновник
Молдавської держави Драгош був «виборним
предводителем пастухов из Ардяла» (тобто
відповідав «атаману», якщо «атаман» — «стар-
ший пастух»). ― Г. К.). За сучасними даними,
Драгошу, що діяв близько 80-х рр. ХІІІ ст. чи
в середині XIV ст., за короткий термін удалося
визволити Молдову від ворогів, включаючи та-
тар (Руссев 1999, с. 381-382).
До пізнього середньовіччя на території
України фіксуються фіскальні функції отама-
нів: вони завідували збором «припадлыхъ по-
житков» і, можливо, данини та ін. З почат-
ку XVІІІ ст. «ватамани» замінюються сіль-
ськими війтами (Грушевский 1894, с. 301). За
українськими і молдавськими документами
XІV―XV ст., ватаман ― виборний сільський
староста, представник сільської общини на
руському праві, тіун (ред. Гумецька 1977,
с. 156). Співіснування «отаманів» і «старців»
у Київській землі (Клепатский 2007, с. 392-
393) пов’язується з давніми кордонами по-
рядкування, відповідно, Орди та Литви (Ру-
сина 1998, с. 83-84). Сучасний дослідник
М. Крикун, аналізуючи можливу спадковість
воєвод від отаманів, зазначає, що Коріятовичi
могли використати систему місцевого управ-
ління, яка склалася до вигнання татар, і в та-
кому разі небезпідставно можна припускати,
що то була саме воєводська система (найдав-
ніша згадка про воєвод на Поділлі датується
1374 р.). Дослідник також звернув увагу, що
на Поділлі поняття «воєвода» й «староста»
збігалися, були ідентичними. За такими по-
двійними назвами у джерелах початку XV ст.
згадуються бакотський та червоноградський
воєвода/староста (capitaneus) (Крикун 2011,
с. 687, 692). 1374 р. Смотрицьким воєводою
був Олеско, а 1375 р. ― Рогожко (Сіцінський
2003, с. 12) .
І. Г. Добродомов присвятив цьому слову
окрему працю. Учений пов’язав «ватаман» із
«ватагою»; «ватаман» був начальником «ва-
таги», слово вважається старим запозичен-
ням із давньочуваської (булгарської) мови. В
інших тюркських мовах, споріднених із чу-
ваською, це слово означало намет, юрту, ша-
лаш чи кімнату і звучало як «отаг», «отак»,
«отау, «отуу. «Ватаг» + «ман» > «ватагман» >
«ватаман» > до XV ст. стає термінологічним
означенням керівника козацьких загонів усіх
рангів. Слово «одаман» ― «старший чабан»
збереглося в кримськотатарській, кумикській,
ногайській мовах. «Атаман» перейшло також
у мови багатьох інших народів, враховуючи
німецьку, угорську, румунську. Дослідник за-
перечив зв’язок між нім. hauptmann (капітан)
і hataman (hatman) і hetman (гетьман) і вва-
жав, що середньонімецьке häuptmann та укра-
їнське «гетьман» мають західне походження
і ніяким чином не можуть бути пов’язані зі
східним терміном «(в)атаман» (Добродомов
1972). Але, напевно, вже на ранніх етапах єв-
ропейці повинні були якось узгоджувати зро-
зумілі їм терміни з ієрархією монгольських
посадових осіб. Свого часу М. Дашкевич за-
пропонував власне бачення цього явища:
«Случайно оба эти слова, гетьман и ота-
ман, приближаясь друг к другу фонетически
сошлись и в своем значении, и потом их на-
чали употреблять даже одно вместо друго-
го, отту-то их отожествление» (Дашкевич
1876, с. 46).
Слово «атаман» розглядається в одно-
му ряду з іншими східними титулами: «ата-
бай», «атабей», «атабек» («ата» — «отец» +
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 1 63
«бек» — «князь», трапляється як титул на
монетах), «аталык, «атахан» (Гафуров 1987,
с. 82-83).
Варта уваги версія, що «атаман» походить
від ат = ата (батько) і томан (туман) = тьма
(10 000) (Горяев 1896, с. 438). Цю версію під-
тримував знавець історії Поділля Н. Молча-
новський: «Вероятнее всего, слово это про-
изошло от татарского «toman», т. е. началь-
ника 10-тысячного отряда или самый отряд.
С течением времени это слово могло быть
применено к каким-то должностным лицам
на Подолье...» (Молчановский 1885, с. 142).
Така версія видається надзвичайно привабли-
вою з огляду на історію Поділля. Адже зви-
чайні сільські старости (хоч їхня підтримка
була вкрай важливою) чи керівники невели-
ких загонів навряд чи заслужили б таку увагу
літописів. Підтримка і перехід кількох керів-
ників ординських туменів на бік литовських
князів якраз і могли вирішити долю Поділля.
Якщо взяти до уваги той факт, що подільські
отамани, як і руські князі, відповідали за збір
данини та були очільниками відповідних вій-
ськових з’єднань і могли мати тюркське, русь-
ке чи молдовське походження.
Слово «атаман» також означало «гла-
варь, предводитель ― как отец», тому в
запорозь-ких козаків чи взагалі у всіх, хто
об’єднувався у військові загони, очільника
називали — «батько» (Гафуров 1987, с. 86).
Привертає увагу надзвичайна поширеність
різноманітних отаманів в Україні в козацьку
добу: отаман кошовий, отаман курінний, ота-
ман наказний, отаман городовий (старший
над городом), отаман рибальський, отаман
сільській та ін. Свій «ватаман» був і в одному
з сіл (с. Біла), що належали до Смотрицько-
го замку 1494 р. (Сіцінський 2003, с. 14-15).
Більшість дослідників погоджується з тим,
що в 40―50-х рр. XIV ст. почалося активне ви-
тіснення ординців із території Поділля. І що
саме в ході постійного суперництва між Поль-
щею, Литвою, Угорщиною та Золотою Ордою
за перерозподіл західної спадщини Київської
Русі окреслюються політичні контури Поді-
лля (Шабульдо 1987, с. 42-45; Білецька 2004,
с. 106-108).
У наявній історіографії немає одностайної
думки і щодо терміна «виход», його реально-
го змісту та співвідношення з іншими форма-
ми поборів на користь Орди протягом трива-
лого часу. За документами Північно-Східної
Русі, до 70-х рр. XIV ст. (уперше згадується
1375 р.) в договірних грамотах терміна «виход»
не було, замість нього використовувався термін
«ордынская тягость». У низці актів першої по-
ловини XV ст. «виход» було замінено словом
«дань», а в середині XV ст. термін «дань» зно-
ву поступився «виходу» (Хорошкевич 2001,
с. 230, 233).
Саме слово виводять від арабського терміна
«харадж» — податок, данина, від «хараджа» ―
«виходить» (ред. Бархударов 1976, с. 271).
Окремі дослідники (І. Г. Добродомов) вважа-
ють «виход» калькою «хараджа» ― зі значен-
ням «поземельний «податок на немусульман»,
пов’язаним із прийняттям мусульманства в Зо-
лотій Орді за Узбека (1312―1341) (Хорошке-
вич 2001, с. 234).
В Ірані до монгольського завоювання
«харāдж» був основним поземельним по-
датком, згодом з’явився новий податок —
«купчур» (від «пасовисько»). У монголів-
кочовиків зі скотарським способом господа-
рювання така форма обкладання вважається
основною. Але після захоплення великої кіль-
кості земель з осілим землеробським та місь-
ким населенням монгольська влада називала
терміном «купчур» інші прямі податки з осі-
лого населення. Уведений монголами за ки-
тайським взірцем купчур залишався подуш-
ним податком. «Харāдж» — поземельна по-
дать; в Ірані ХІІІ―XІV ст. зберігалися дві
форми збору цього податку: у вигляді част-
ки врожаю та грошова — з обміряної пло-
щини землі. У джерелах вони часто познача-
ються виразами «ба джинс» — «в натурі» та
«ба накд» — «в грошах» (Петрушевский 1960
с. 360-364, 378-379).
У турецькій мові лексичне значення по-
датку «виход» відповідає податку «харадж»
(Камалов 2016, с. 125). На початку 1340-х рр.
галицький управитель Дмитро Детько, який
залежав від Золотої Орди (а можливо, і від-
повідав за збір і відправлення данини. ―
Г. К.) разом із Данилом з Острова звернув-
ся до Узбека з тим, що Казимир захопив
Русь та затримав виплату данини: «tributgue
per Ruthenos Tartaris dari consueta reddi
prohibuisse» (Kronika Jana z Czarnkоwa 1872,
s. 622). У польському перекладі ― польський
король: «Ruś najechał i opanował i zabronił
oddwac haracz (харадж, виділення наше. ―
Г. К), jaki Rusini Tatarom zwykli byli płacić»
(Kronika Janka z Czarnkоwa 1907, s. 2).
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 164
Як уважають сучасні дослідники, «в терми-
не «виход» наиболее емко выражалась необхо-
димость отчисления в пользу Орды ежегод-
ной определенной суммы (виділення наше. ―
Г. К.)» (Хорошкевич 2001, с. 234).
Данина з Русі була найважливішим чинни-
ком панування Золотої Орди у Східній Євро-
пі, одним із головних джерел, що забезпечу-
вали військово-політичний потенціал золото-
ординської держави. Відцентрові тенденції,
протиборство багатьох ординських кланів за
гегемонію у Східній Європі, рушійні зміни в
економічному та політичному розвитку схід-
ноєвропейських князівств призвели до при-
зупинення і значного скорочення виплат ре-
гулярної данини в 1360—1370 рр. у бага-
тьох куточках величезної держави, зокрема
Північно-Східній Русі. Виникали ситуації
для призупинення виплати данини в Орду чи
її відправлення у зменшеному розмірі. Але в
цілому данина регулярно сплачувалася з кня-
зівств Північно-Східної Русі.
Джерела засвідчують, що влітку 1380 р., за
кілька місяців до походу на Русь Мамаєві по-
сли привезли вимогу виплачувати вихід ча-
сів Джанібека: «...нача Мамай слати къ кня-
зю Дмитрию выхода просити, како было при
Чанибъки цари, а не по своему докончанию,
како с ним докончилъ» (Сказания и повести…
1982, с. 18; Аверьянов 2001, с. 185). Аналіз
джерел дозволяє дослідникам стверджувати,
що в 1371 р. Дмитро Донський погодився на
виплату збільшеної данини з Московського
князівства, але ця сума все одно була меншою
за данину, що надходила в Орду за Джанібека
(1341―1357). 1374 р. Москва, скориставшись
напруженою ситуацією в Орді, призупини-
ла виплати. Перед масштабним вторгненням
Мамаєвої Орди Дмитро Донський погодив-
ся повернутися до її сплати, але його пропо-
зиція не була прийнята (Горский 2003, с. 99,
88, 92). Джерела свідчать, що, як і в середині
1370-х рр., 1381 р. домовленості між князями
з приводу ординської данини допускали мож-
ливість як виплати данини, так її призупинен-
ня. «А будет нам дати выход, по думе же, а
буде не дати, по дум-ъ же» (1375 р.), «... мир
или данье с единого со княземъ с великимъ з
Дмитриемъ» (1381 р.) (ред. Бахрушин 1950,
№ 9, с. 26, № 10, с. 30).
Похід Тохтамиша на Московську Русь
1382 р. повернув «нормальні відносини» з
Ордою — підкорення Тохтамиша законно-
му цареві і виплату данини (Горский 2003,
с. 115). В історіографії існують різні думки
з приводу конкретної суми у виплаті дани-
ни. Припускають, що сума виплат регуляр-
ної данини з 1383 р. була меншою ніж та,
що потрапляла в Орду за Узбека й Джанібе-
ка; можливо, така чи трохи більша за домов-
леністю між Мамаєм і Дмитром Донським
1371 р. (Горский 2003, с. 112). Повідомлен-
ня літопису під 1384 р. свідчить, що: «Того
же лъта бысть великая дань тяжкаа по все-
му княженію великому, всякому без отдатка,
со всякые деревни по пълтинъ. Тогда же и
златомъ даваше в Орду (виділення наше ―
Г. К.), а Новъгородъ Великии взя князь вели-
ки далъ черныи борь» (ПСРЛ 1922, стб. 149).
Висловлювались припущення, що тут ідеть-
ся про заборгованість за минулі роки (Пав-
лов 1958, с. 102; Горский 2003, с. 115). Але,
напевно, мова про повернення порядків часів
Узбека та Джанібека з виплатами заборгова-
ності. Розмір данини з XIII і до кінця XV ст. у
Північно-Східній Русі залишався незмінним
та дорівнював «полугривні» (полтині ― 100
денег) з сохи (Шапиро 1987, с. 96).
У документах Північно-Східної Русі кінця
XIV—XV ст. є згадка про можливість не ви-
плачувати регулярну данину, відтермінування,
призупинення виплат у разі зміни політичної
ситуації, але не про її повне припинення. Чис-
ленні документи містять характерну формулу:
«А переменит Бог Орду, дети мои не имут да-
вати выхода в Орду, и который сын мой возь-
мет дань на своем уделе, то тому и есть» (ред.
Бахрушин 1950, с. 36, № 12, с. 54, № 19, с. 56,
№ 20, с. 59, № 21, с. 61, № 22, с. 64, 66, № 24,
с. 71 № 27, с. 76, 79, № 30, с. 85, № 33, с. 88,
№ 34, с. 90, 93, 96, 99, № 35, с. 108, 111, 113,
116; Горский 2003, с. 156).
За спостереженнями дослідників, ця форму-
ла, започаткована в заповіті Дмитра Донського
(1389 р.), зберігається в духовних і договірних
грамотах Василя Дмитровича (1389―1425),
Василя Васильовича (1425―1462). Таким чи-
ном висловлювалося сподівання, що ще за
життя цього покоління з’явиться можливість
не відправляти данину в Орду, не виключе-
но — за досвідом 1374―1380 рр. (Горский
2003, с. 120).
Але іноді формула змінюється: «А коли яз,
князь велики, в Орду не дам, и мне у тебя не
взяти (1445 р.)». Така формула набуває по-
ширення за Івана Васильовича (1462―1505)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 1 65
(ред. Бахрушин 1950, с. 126, № 43, с. 131,
134, 137, 139, № 45, с. 147, № 47, № 48, с. 171,
174, № 56, с. 182, 185; № 58, с. 197, № 61;
Горский 2003, с. 156). Слушним є зауважен-
ня, що можливість несплати виходу за Івана
Васильовича пов’язується вже з волею князя,
а не «переменой» Орди (Горский 2003). Од-
нак це не змінює суті питання, на відміну від
Поділля: данина з Північно-Східної Русі ре-
гулярно виплачувалася в Орду до останньої
чверті XV ст.
Припинення виплати регулярної дани-
ни з Північно-Східної Русі датується 1472 р.
і пов’язується з повідомленням Вологодсько-
Пермського літопису, який сповіщає, що під
час стояння на Угрі 1480 р. Ахмед-хан дорікав
Івану ІІІ в тому, що він «выхода мне не дает
девятый год» (Горский 2003, с. 161).
Джерела свідчать, що в XIV ст. «ордин-
ський вихід» у Північно-Східній Русі випла-
чувався сріблом. До 20-х рр. XIV ст. сума
ординської данини не визначається. Для
20―70-х рр. XIV ст. її визначають як суму,
значно більшу за 10 000 рублів. Після 1380 р.
її називають не меншою за 10 000 рублів-
злитків (Павлов 1958, с. 108, 112). За дани-
ми грамот кінця XIV ст., великокнязівський
«ординський вихід» із Великого князівства
Володимирського за Дмитрія Донського до-
рівнював 5000 руб. (щорічно) і 1000 руб. без-
посередньо з Московського князівства. По
кілька сотень рублів у цій сумі становила да-
нина з невеличких князівств (ред. Бахрушин
1950, с. 31, № 11, с. 35, № 12, с. 38, № 13,
с. 49, № 17; Каштанов 1988, с. 8).
Невідомі розміри «ординського виходу» з
Рязанського, Тверського, Ростовського, Ярос-
лавського, Бєлозерського, Юріївського, Суз-
дальського, Смоленського князівств та Новго-
родської республіки. Припускають, що сума
ординської данини з руських князівств ста-
новила не менше 15 000 рублів-злитків на рік
(Кучкин 1991, с. 22).
В Орду руські князі доставляли вже гото-
ву кількість злитків установленої данини, що
їх збирали й переплавляли на місці. Золотоор-
динську владу, напевно, не цікавило, з якого
срібла перелиті злитки. Але їх вага та якість
не могли бути меншими за встановлені хан-
ською владою.
На жаль, джерела не зберегли згадки про
суму «ординського виходу» для українських
земель і для Поділля зокрема. Існує припу-
щення, що в XIV ст. з Поділля данина зби-
ралася золотоординськими монетами, сріб-
ними польськими й руськими грошиками,
«жженним сріблом», празькими грошами і
нещодавно виділеними «подільськими полу-
грошками». Причому припускається, що за
Коріятовичів данина становила три деньги з
людини, за даними документа 1500 р. (Белец-
кая 2008, с. 101-103). Інструкція литовського
князя Олександра Ягелона від 27.IX.1500 р.
київському воєводі Дмитру Путятичу, при-
значеному послом у Крим, визначає конкрет-
ну суму щорічної данини з усіх основних
прошарків суспільства: «А его м(и)л(о)сть
г(о)с(по)д(а)ръ нашъ, про тебе, брата свого,
хочете, то вчинити со своих людей, с князь-
ких и с панъских, и з бояръских, Киевъское и
Волынское, и Подолское, с каждог(о) ч(е)л(о)
века головы велить тебе три деньги дава-
ти в каждый год» (цит. за: Шабульдо 2006,
с. 13). Або також за пізнішими джерелами —
200 гривень із коронної частини Поділля
(Kolankowski 1930, s. 70).
Згадка про широкі (празькі) гроші на Поді-
ллі є в акті про надання права на самоврядуван-
ня Кам’янцю князів Юрія та Олександра Корі-
ятовичів (Кurtyka 2004, s. 155-158, № 9а, № 9b;
Білецька 2004, с. 113, 302-303), а також окремі
знахідки празьких грошів Яна І Люксембурзь-
кого (1310―1346) та Карла І (1346―1378) до-
зволяють стверджувати, що близько середини
XIV ст. чеська монета надходила і на Поділля
та могла бути джерелом для злитків — осно-
вної форми ординського виходу. Про це свід-
чать і знахідки празьких грошів першої поло-
вини XІV ст. в одних скарбових комплексах із
гривнями-злитками на Волині.
Скарб із Луцька 1866 р. складався із 185
срібних монет і трьох злитків. Серед наді-
сланих до Археологічної Комісії наявні 150
празьких грошів Вацлава ІІ та Яна І Люксем-
бурзького (Сиверс 1922, с. 13, № 21; Ильин
1921, с. 15, № 16; Bauer 1931, s. 70, № 137).
В останній час на вагу двох гривень цьо-
го скарбу (193,99 г і 206,08 г) звернув ува-
гу польський дослідник Б. Пашкевич. Автор
вважає, що вага одного зі злитків (206,09 г)
характерна для лодієподібних татарських,
а не новгородських злитків, та пов’язує їх
виробництво з генуезькими колоніями на
Чорному морі: Кілії, Кафі, Тані. Наприкін-
ці 50-х рр. XIV ст. 60 празьких грошів до-
рівнювали вазі такого злитка — італійсько-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 166
го «соммо» (близько 206 г) і співвідноси-
лися з татарським дирхемом в 1,51 г. Автор
припускає, що саме під метрологічні показ-
ники джучидських дирхемів і обрізувалися
поширені в Західній Україні празькі гроші
(Paszkiewicz 2005а, с. 107).
Дослідникам добре відома грамота від
27 січня 1388 р., де вказано, що польський ко-
роль Владислав Ягайло позичив у молдавсько-
го воєводи Петра Мушата величезну суму ―
4000 «рублів фряжського серебра», строком на
три роки під заставу м. Галич «ис тою волос-
тию што к нєму прислушаєть» (Розов 1928,
с. 36-37, № 19). Листом від 10 лютого 1388 р.
Петро Мушат підтвердив видачу 3000 «фряж-
ського серебра», «тъм въсомъ што есми поча-
ли давати от Луцки, а додали єсми оу Сочавъ
оусъхъ» (Бырня, Руссев 1999, с. 248, № 2).
Тобто частину срібла у злитках було передано
в Луцьку, а частину в Сучаві. Однак станом на
1411 р. не було виплачено 1000 рублів боргу.
Тому Владислав Ягайло пише борговий лист
ще на два роки під заставу Снятина, Коломиї
й Покутської землі за «одну тисячу рублевъ
фрязьского серебра … Пак ли не будет фрязь-
ского серебра, а мы литовские рубли дамы а
любо литое серебро. Пак ли не будет лито-
го серебра, а мы заплатимы грошві, по чек
фрязькое серебро идеть…» (Розов 1928, с. 76-
77, № 42).
Тобто «фрязькое серебро» було добре відо-
ме в Литовсько-Руській державі, і йому нада-
валося пріоритетного значення. Йшлося про
злитки, що, як і італійські монети, вирізня-
лися своєю вагою та якістю. У причорномор-
ських колоніях вони могли бути перелиті з
будь-яких якісних срібних монет, що перебу-
вали на шляхах та надходили до італійських
колоній ще в першій половині XIV ст. На-
певно, одним із найперших факторів поши-
рення в Західній Україні обрізаних празь-
ких грошів (значна їх частина за метричними
характеристиками наближається до італій-
ських монет) була потреба в обслуговуванні
східної торгівлі, яка з 40-х рр. XIV ст. част-
ково опинилася під контролем Коріятовичів.
Остання довгий час орієнтувалася на грошові
знаки італійського походження та відповідні
(чи близькі їм) номінали східного походжен-
ня. Як і в Північно-Східній Русі, успішне
виконання ханських вимог з виплати дани-
ни сильно залежало від контролю за Новго-
родом — основним постачальником срібла
на Русь (Гринберг 2018, с. 515, прим. 37); у
Південній Русі такими були причорномор-
ські італійські колонії. Джерела свідчать про
надзвичайну «монетизацію» стосунків у при-
чорноморських колоніях та найближчих ор-
динських володіннях порівняно із землероб-
ськими районами Східної Європи. Імовірно,
саме злитки італійського походження стано-
вили основну частину ординського виходу з
Поділля в першій половині XІV ст. У Кафі,
судячи з нотаріальних актів і торгових книг,
використовувалися злитки срібла з клеймами
монетних дворів Генуї та Венеції. 1289 р. да-
тується й перша згадка про «sоmmо di Caffa».
(Еманов 1996, с. 46; 2003, с. 129-130). «...Се-
ребро слитками венецианского сплава...» чи
«с печатью Венеции...», а також перелиті на
місці користувалися надзвичайним попитом
на території від Західної Європи до Китаю.
«Серебро кусками продается в упомянутых
выше местах либрами, и по большей части
из них делают серебряные соммо сплава в 11
унций и 17 денаров чистого серебра в либре.
И эти соммы привозятся в Газарию и вплоть
до Катая...», а також «...там расходуются
венецианские гроссы из серебра Венеции...»
(про Тану) (Хаутала 2019, с. 833-835, 879-
880, 892).
Отримуючи значні прибутки завдяки по-
середницькій торгівлі, італійські республіки
фактично перерозподіляли в європейському
масштабі ресурси дорогоцінних металів і част-
ково регулювали ціни на золото й срібло (Кар-
пов 1990, с. 174). Отримані у вигляді данини
від навколишнього осілого населення чи пря-
мого грабунку товари реалізовувалися за до-
помогою ординської верхівки й вивозилися за
кордон. Для ординської адміністрації та італій-
ської купецької верхівки найважливішим сти-
мулом у «монетизації» стосунків вважається
работоргівля (Руссев 2016, с. 174). У довготри-
валій перспективі для кочовиків вигідніше було
змусити осіле населення виплачувати регуляр-
ну данину в обмін на захист від інших груп но-
мадів і просто за те, що вони залишали його у
спокої. Але там, де осіле населення (як на По-
діллі за Коріятовичів ― Г. К.) протистояло но-
мадам як реальна сила, у них залишався один
вихід для отримання необхідних продуктів (ре-
сурсів) — насильницьким шляхом (Хазанов
2002, с. 355-356).
Не виключено, що саме данина була голов-
ною причиною ординсько-литовського конфлік-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 1 67
ту 1374 р. В історіографії існують різні погляди
щодо короткого повідомлення Рогозького літо-
писця: «Того же лета въ сенинъ ходила Лит-
ва на Татарове на Темеря, и бышет[ъ] межи
их бои» (ПСРЛ 1922, стб. 106). Чи як конкрети-
зує Ніконовський літопис: «того же лета хо-
диша Литва рать на Татарове, на Темиреза, и
бысть межи их бой велій» (ПСРЛ 1897, с. 21).
Частина дослідників визнає, що тут ідеть-
ся про одного з улусних татарських емірів,
який намагався протидіяти братам Коріято-
вичам чи, власне, Юрію Коріятовичу (Ша-
бульдо 1987, с. 112-113; с. 153-154; Руссев
1999, с. 389; Черкас 2015, с. 71). В. Б. Анто-
нович пов’язав цю подію з Ольгердом, який
1373 р. відбив одну зі спроб ординців від-
новити свою владу на Поділлі (Антонович
1885, с. 128). Проте привертає увагу відсут-
ність інформації про наслідки цього «боя ве-
лія». Певно, він не призвів до перемоги яко-
їсь зі сторін та істотно не змінив ситуацію в
регіоні, адже літописи якось це відзначили б.
Тобто загроза з боку ординського еміра збе-
рігалася. Можливо, що саме під час бороть-
би з цим ординським еміром 1380 р. загинув
Олександр Коріятович, згаданий у папській
буллі з визнанням його заслуг у «справі за-
хисту католицької віри від віроломних та-
тар1» (1378 р.). (Prochaska 1895, s. 259).
Тобто загроза ординських набігів, що су-
проводжувалися великою кількістю полоне-
них та значним вилученням грошових ресур-
сів, зберігалася. Сам прихід Мамаєвої Орди
на західні землі в історичному творі Абул-
гаффара Киримі (1747 р.) на початку 60-х рр.
XІV ст. пов’язується зі збором данини: «...
когда на весь народ Узбека пришла беда, пле-
мянник Кыйат Истай бега ― Мамай бег пе-
ревел народ, называемой правой рукой. Когда
дошли от рек Арал, Самара и Йиклы беру-
щих начало от реки Днепр в окрестностях
Крыма до мест под названием Энкил и Онгул
на западной части и до самого берега реки
Днестр, там провели лето и перезимовали.
Когда дошли до Богдана (Молдова), Эфляка
(Валахія, Румунія), Маджара (Угорщина) и
даже до Испании, собрали дань и налоги...»
(Кырыми 2018, с. 56). Якщо ця інформація
достовірна, то в найперших дирхемах мама-
євого хана Абдуллаха (1362―1369) повинно
бути угорське й трансільванське срібло. Рейд
1 Тут і далі переклад з польської ― Г. К.
Мамаєвої Орди пройшов південними района-
ми України й Молдови та напевно супрово-
джувався взяттям великої кількості полоне-
них. На думку сучасних дослідників, Киримі
користувався великою кількістю джерел, зо-
крема й такими, що до нас не дійшли, а ін-
формація про Мамая, частково чи повністю,
базується на родинних переказах (Келлнер-
Хайнкеле 2002, с. 382, 386; Кырыми 2018,
с. 8-10). У разі неможливості отримання ре-
гулярної данини такі походи значною мірою
поповнювали скарбниці різноманітних кочо-
вих можновладців, давали величезні разові
надходження срібла.
Крім ординського виходу, джерела згаду-
ють подарунки та хабарі татарським можно-
владцям різного рівня, що набували регуляр-
ного характеру. Для визначення подарунків,
які в XV―XVI ст. відправлялися в Крим, ви-
користовується слово «поминки» («упомин-
ки»), іноді говориться про «тешение» хана.
Звичай «тешити хана» згадується ще в дже-
релах першої половини XІV ст. (Хорошкевич
2001, с. 240).
Кримські ярлики згадують «упоминки» ―
певну суму (від 4 до 15 тис. золотих), яку Ве-
лике князівство Литовське й Корона Польська
зобов’язувалися регулярно сплачувати крим-
ському хану грошима і товарами. До цієї суми,
напевно, входили й грошові хабарі («дачі»)
кримським можновладцям (Шабульдо 2006,
с. 12-13). В історіографії по-різному оцінюють
це явище: просто дари чи пережитки ордин-
ської залежності.
Існує легенда, що «поминки» започаткував
митрополит Олексій після свого визволен-
ня з полону в середині XIV ст. (Хорошкевич
2001, с. 241-242). У сучасних дослідженнях
такі упоминки розглядаються як ритуальний
подарунок, а не регулярна данина (Гулевич
2018, с. 111).
Частина дослідників вважає, що первинно
«поминки» були подарунками, але з часом, з
другої половини XVI ст. ― перетворилися на
данину (Базилевич 1952, с. 118-119). Інші вва-
жають, що основний правовий зміст «поми-
нок» за 1474―1685 рр. ― це зобов’язання, та
наголошують на їх регулярності.
У джерелах фіксується також термін
«девятные поминки», що первинно означало
обов’язкові щорічні підношення ординським
володарям, які включали в себе, відповід-
но до традицій ханського двору, дев’ять ре-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 168
чей і символізували васальну залежність від
джучидів (Фаизов 2000, с. 1-2). Звертаєть-
ся увага, що «дары» («почестья службы») й
«поминки», «поклонные выходы» — це різ-
ні терміни (Гурлянд 1904, с. 92). 1382 р. мос-
ковський князь надіслав ханові Тохтамишу
«дары и поминки» (Фаизов 2000, прим. 9).
«Дар» також розглядається як генетичний по-
передник «поминок». Сигізмунд І протистав-
ляв їх «суполной дани». Припускається, що
«тешь» ― тюркізм, який походить від термі-
на «тыш», «тийишь», «тишь», що бере свій
початок ще в золотоординський час і озна-
чає «дачу», «дар». У ранню добу малися на
увазі саме «дари» ханові (Хорошкевич 2001,
с. 241-242, 244).
У московсько-ординських відносинах
початку 1380-х рр. посилання «даров і по-
минков» розглядається як факт відновлення
законної влади в Орді й формальне визна-
ння Тохтамиша сюзереном (Горский 2003,
с. 101). Але привертає увагу те, що «дар»
був назвою обов’язкового державного подат-
ку з сільського населення ще в давньорусь-
ку добу. «Дар» розглядається як соціально-
економічне детерміноване добровільне під-
ношення членів племені, що став у середні
віки державним податком. У Новгородській
землі першої треті ХІІ ст. існували погос-
ти, які сплачували тільки фіксовану «по-
дать» ― «дань», тоді як інші ― додатково
«дар» (Свердлов 2015, с. 12-13). Безперечно,
що монголи використали і наявні напрацю-
вання у зборі «дарів», але, напевно, користу-
ючись правом переможця, долучили і свій та
запозичений досвід із цього питання в різ-
них підкорених землях.
У сучасних дослідженнях татарсько-
московських відносин зазначаєтсья, що такі
виплати є характерним явищем кочових та осі-
лих держав протягом багатьох століть і в біль-
шості випадків вони являли собою «відкуп» від
набігів кочовиків, які мали нестійкий характер.
Із посиленням однієї зі сторін або припиняли-
ся виплати данини, або відновлювалися набіги.
(Почекаев 2012, с. 201; Хазанов 2002, с. 355-
358). Привертає увагу і слушне зауваження, що
вартість поминок ніколи не була фіксованою,
що є ще одним опосередкованим аргументом
проти трибутарного трактування поминок (Мо-
исеев 2016, с. 169).
Також наголошується на хронологічних
змінах у змісті одних і тих самих термінів,
які трапляються в джерелах (Почекаев 2012,
с. 203). Хоча термінологія кінця XVII і почат-
ку XVIIІ ст. в основному відповідає терміноло-
гії кінця XV ― початку XVI ст., вона різко від-
різняється від часів Золотої Орди (Хорошкевич
2001, с. 227).
Згадані «дари» іноді дійсно досить важко
відрізнити від данини чи інших зборів. Існу-
ють версії, що дари пов’язані з видачею ярли-
ків, князі «купували ярлики». Це створювало
практику підкупу ординських урядовців і са-
мого хана, які надавали ярлик тому, хто біль-
ше заплатить. Або ж видача ярлика в обмін на
гроші була своєрідним відтворенням архаїчно-
го звичаю «подарок» — «отдарок»: хан вида-
вав ярлик, що був символічним даром, в обмін
на рівноцінний йому подарунок у вигляді срі-
бла (Кривошеев 2015, с. 245-246). Або отри-
мання срібла являло собою не плату за сам яр-
лик чи «отдарок», а своєрідний збір за його
виготовлення, який призначався чиновникам
і «ходатаям» (огляд і критику див.: Почекаев
2009, с. 178-179, 47). Безперечно, що видача
ярликів переслідувала і політичні, і економіч-
ні цілі, слугувала інтересам максимального
вилучення природних, людських та грошових
ресурсів із підкорених народів. Джерела збе-
регли інформацію про окремих осіб, які проя-
вили себе в цій справі: «Тъй бо Микыфоръ был
в Орде и многу алафу (дарів за А. Горським —
Г. К.) татаромъ дастъ отъ себе; того ради
любляше его царь и князи его», ― так розповів
літопис про одного з послів Івана ІІІ ― Нико-
фора Басенкова (ПСРЛ 1910, с. 326; Горский
2003, с. 162).
Безперечно, як і в Північно-Східній Русі, на
Поділлі загроза татарських набігів зберігалася,
тому князі й феодали різного рівня намагалися
їх уникнути і в такий спосіб.
В умовах натурального господарства і відсут-
ності власних копалень дорогоцінних металів на-
копичення срібла (зокрема для виплати данини)
значною мірою залежало від наявності поблизу
комунікацій. Навевно, саме з цим пов’язані згад-
ки про окремі територіальні утворення — баска-
цтва в безпосередній близькості до найважливі-
ших торговельних комунікацій (Майоров 2020,
с. 73-75, 80-81). Враховуючи, що до функцій да-
руг відносять і облаштування поштових станцій
та доставку данини до ханського двору (Палла-
дий 1910, с. 123-124, прим. 646), шляхи, що про-
ходили Поділлям, також належали до компетенції
якихось баскаків.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 1 69
У листопаді 1343 р., під час загострен-
ня конфлікту Джанібека з Венецією, вибрана
комісія «мудрих» запропонувала відправити
нунціїв в Орду «сухим шляхом» через Львів.
Від імені республіки ці «мудрі» заключили
контракт із Ніколетто ді Райнеро та Дзанак-
ки Барбаффеллою. Нунціям було виділено ко-
шти — 400 дукатів, і необхідно було «без про-
медления» слідувати в Тану, а звідси у ставку
хана та намагатись отримати подорожні для
послів. Хан і його оточення прийняли нунціїв,
а по поверненні ді Райнеро привіз листа, яко-
го у Венеції не змогли прочитати. Пізніше ве-
неціанські посли в Кафі зрозуміли його зміст і
переслали його переклад у Венецію; лист міс-
тив лише погрози й вимоги хана видати ви-
нних італійців (Карпов 2015, с. 15-17). Але
важливо, що у Венеції добре знали, що шлях
від Кракова до Львова займає шість днів (Оси-
пян 2012, с. 60).
«Львівська дорога» ― шлях генуезьких
купців від Чорного до Балтійського моря (у
бік Фландрії до Брюгге), через Львів згаду-
ється в генуезькому портулані 1339 р. (Книш
2006, с. 56). До Львова італійці могли по-
трапити як через Польщу, так і через Угор-
щину. З-під самого Кам’янця-Подільського
(с. Должок, Кам’янець-Подільський р-н) по-
ходять чотири срібні венеціанські монети ―
два дожа Ранерія Джено (1252―1266) і два
дожа Франческо Дандоло (1328―1339) (Кро-
поткин 1962, с. 37, № 271), що може свідчи-
ти про шлях проходження італійського срібла
від причорноморських міст до Кам’янця чи
Львова в першій половині XIV ст. Достемен-
но не відомо, як далі від Львова йшла ця ко-
мунікація на схід; місця проходження осно-
вних татарських шляхів територією Поділля
здебільшого реконструюють за пізнішими
джерелами XV―XVІІ ст. Традиційно татар-
ську дорогу, що вела зі Львова на Кам’янець
і далі до Тягині, а звідти до Білгорода або з
Тягині на Тавань і Перекоп, датують 1370 рр.
(Грушевський 1995, с. 58-59, 607-609). Хоча
необхідність сполучення ханської ставки із
західними ордами та міськими центрами за-
войованих українських та молдавських зе-
мель, оперативна доставка данини передба-
чає розгалужену сітку великих і малих до-
ріг уже в першій половині XIV ст. В умовах
панування натурального господарства саме
проходження значної комунікації, особли-
во до насичених монетою регіонів, було най-
важливішим джерелом отримання грошових
ресурсів. При значних прибутках золотоор-
динської держави через надходження дани-
ни, військові походи та ін. основною статтею
доходів вважаються митні збори (Кульпин
1998, c. 37). Саме контроль над найважливі-
шими річковими та сухопутними комунікаці-
ями забезпечувався регулярними грошовими
прибутками в умовах натурального господар-
ства.
Свого часу М. Крикун, розглядаючи прохо-
дження сумнозвісного Чорного шляху за піз-
нішими джерелами, звернув увагу, що кор-
дон двох воєводств, Київського і Брацлавсько-
го, значною мірою збігається із зазначеним
шляхом. А також, можливо, що брацлавсько-
київський кордон по Чорному шляху був дав-
нього походження, сягав часів Київської Русі і
визначався переважно природними факторами.
Разом із тим, що шлях був «битий», це сприя-
ло його перетворенню на розмежувальну лінію
(Крикун 1992, с. 73-74).
Напевно, такі комунікації на водорозділах
рік до переправ активно використовувалися
і в золотоординську добу та спрямовувалися
до місць доставки данини. Наявність комуні-
кацій на кордоні земель значно полегшувала
й пришвидшувала цей процес. Імовірно, го-
ловні комунікації з’єднували адміністратив-
ні центри Кам’янецької, Брацлавської, Со-
кальської тьми, але замикалися на дорозі, що
дозволяла оперативно доставляти данину до
ханської ставки.
Коріятовичi, які закріпилися на західних
околицях Поділля, безперечно, скористали-
ся доступними їм комунікаціями лівих при-
ток річкової системи Дністра. Усі поділь-
ські притоки Дністра течуть із півночі, па-
ралельно один до одної: Стрипа, Джурин,
Серет, Никлава, Збруч, Жванець, Смотрич,
Мукша, Тернава, Студениця, Ушиця, Ка-
люс, Караєць, Лядава, Немія, Мурафа (Кри-
кун 1992, с. 7). Імовірно, що шлях спрямову-
вався і до найзручніших бродів на цих ріках.
Найдавніша згадка про Тарнавську дорогу
(імовірно, шлях у напрямку р. Тарнава, лі-
вої притоки р. Дністер) із Кам’янця дату-
ється 1374 р. (Михайловський 2021, с. 148).
Вона ,напевно, також становила відгалужен-
ня давнього шляху до Бакоти і далі на Схід.
За молдавськими грамотами XV ст., зразу за
Кам’янцем шлях на південь різко повертав
на південь — через Сороки, Лапушну, Біл-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 170
город до моря (Лесников 1964, с. 87, карта).
Джерела свідчать, що в золотоординський
час одним із головних товарів експорту з Ак-
Кермана (Білгорода) в Південну Європу була
пшениця з Поділля. Але з часу Казимира
(1333―1370) (тобто Коріятовичів. ― Г. К.)
прибутки від експорту отримував польський
король та його васали. За Станіславом Сар-
ницьким (1532―1597): «был некогда Белго-
род рынком многолюдным...Ибо со времени
Казимира до самого Кипра доходили наши
суда, груженные подольской пшеницей» (цит.
за: Воротынцев 2019, с. 82-83).
Зазвичай шляхи на Схід пов’язують із Ка-
м’янцем (за пізнішими джерелами): Ка-
м’янець—Брацлав—Каравул—Соколець—Зве-
нигород—Черкаси—Київ або Кам’янець—
Брацлав—Вітовтів Брід—Давидів брід (пе-
реправа через р. Інгулець) (Білецька 2004,
с. 238-239). Але статус розташованого північ-
ніше столичного міста Смотрич у третій-чет-
вертій чверті XIV cт. передбачає спрямування
основних комунікацій саме через цей населе-
ний пункт. На це вказує і документ від 1 лю-
того 1385 р. ― заява львівського купця Мико-
лая Кізеветера про сплату йому напарником
Михайлом зі Смотрича власної частини боргу,
на який вони разом давали зобов’язання київ-
ському купцеві Доброгосту, а саме 10 (міра гро-
шових одиниць не вказана) (ред. Котляр 1990,
с. 23, № 9). Привертають увагу і наявність у
місті монастиря домініканців, замку, а також
присутність колоністів із німецькими імена-
ми, що зафіксовані у львівській міській книзі
1382―1387 рр.: «Fricz de Smotricz», «Michael
de Smotricz», «Philippo de Smotricz» (Михай-
ловський 2021, с. 47). Це свідчить про те, що,
Смотрич як столичне місто мав прямі шляхи
сполучення і на захід, і на схід.
Окремі археологічні та нумізматичні мате-
ріали дозволяють припускати, що комуніка-
ція в першій половині XIV ст. проходила через
Кам’янець-Подільський або біля нього. За ар-
хеологічними дослідженнями, просторова орі-
єнтація давньоруських жител ХІІ―ХІІІ ст. май-
же повністю збігається з орієнтацією пізньосе-
редньовічних споруд і вулиць, що дає підстави
говорити про безперервне існування цього на-
селеного пункту протягом XIІ―XIV ст. (Лиц-
кевич 2019, с. 653).
Біля самого Кам’янця-Подільського з
XV ст. фіксуються поселення «Великие Армя-
не» и «Малые Армяне»; перекази пов’язують
їх із появою вірмен на Поділлі. 1863 р. Габри-
ел Айвазовський на старому вірменському
кладовищі біля церкви Синана (1398 р.) бачив
плиту з вірменським написом: «В году (1343)
умер и был похоронен пан Акоп, сын Амирджа-
на» (Григорян 1980, с. 53-54, 74). Свого часу
М. Ф. Котляр звернув увагу на те, що «торго-
ві комунікації на найближчому до Кафи відріз-
ку шляху, який з’єднував Кафу зі Львовом, по-
винні були знаходитися в руках місцевих мол-
давських і генуезьких купців», та зауважив, що
львівські купці не проходили від початку до
кінця шлях від Львова до Кафи, а збували свої
й закуплені східні товари на якихось проміж-
них ринках (Котляр 1966, с. 141-142). Цілком
імовірно, що до італійських та молдавських
купців варто додати й вірменських. Причому
останнім слід віддати пріоритет у торговель-
них і монетно-грошових операціях на таких
шляхах. На західноукраїнських землях, зо-
крема в Кам’янці та Львові, вірмени відна-
йшли свою другу батьківщину, де вони актив-
но впливали на розвиток торгівлі, ремесла й
культури (Дашкевич 1971, с. 150).
Існують повідомлення, що Казимир Вели-
кий дав грамоту вірменам Кам’янця 1344 р.,
а Львова ― 1356 р. (Григорян 1980, с. 55-
56). Більшість дослідників визнає, що з XІ
до початку XVІІІ ст. через складну історичну
долю Вірменії та вірмен сталося кілька зна-
чних міграційних переселень. Якщо пересе-
лення йшло з південного сходу, то в Кам’янці
вірмени дійсно повинні були з’явитися рані-
ше, ніж у Львові. Принаймні зміст грамоти
1375 р., як і згадка в грамоті намісника Вла-
дислава Варненчика кам’янецьким вірме-
нам від 1443 р. про часи подільських князів
(Ducum Podoliensium), дає підстави говорити
про отримання від Коріятовичів відповідно-
го привілею вірменською громадою Кам’янця
(Білецька 2004, с. 227-228).
Відомо, що вже в XІІI ― у першій полови-
ні XIV ст. вірменські общини існували в ба-
гатьох італійських містах та колоніях. У Пізі,
Болоньї, Венеції, Салерно, провінції Ломбар-
дії вони мали свої ділянки «Айтун» («Вірмен-
ський дім») (ред. Саргсян 2010, с. 120). Тому
можливо, що добру обізнаність про шлях через
Львів 1343 р. венеціанці мали саме завдяки ві-
рменам.
Два обрізані празькі гроші Яна І Люксем-
бурзького (1310―1346) та мідний золото-
ординський пул Криму з двоголовим орлом
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 1 71
знайдені неподалік Кам’янця-Подільського
у верхньому шарі (оранці) поля біля с. Піль-
ний Мукарів Дунаєвецького р-ну Хмельниць-
кої обл. (інформація директора Державного
історико-культурного заповідника «Меджи-
біж» О. Погорільця). Не виключено, що руйну-
вання пам’ятки (житла?) пов’язане з військо-
вими кампаніями 40―50-х рр. XIV ст. Мідний
золотоординський пул із двоголовим орлом
може вказувати на військову присутність, ад-
міністративне підпорядкування чи зв’язок із
золотоординськими містами в 40―50-х рр.
XIV ст. Такі монети широко відомі із золото-
ординських міст і поселень Подністров’я, По-
бужжя, Криму, Поволжя, Приазов’я. Обрізні
празькі гроші, засвідчують проникнення обрі-
заної чеської монети на Поділля ще в першій
половині XIV ст.
Тобто Коріятовичі, які закріпилися в страте-
гічно важливому куточку Поділля — в районі
Кам’янця і Смотрича, отримали контроль над
важливою комунікацією, що вела до насичених
сріблом причорноморських міст.
В історіографії не існує одностайної думки
про політичний статус Поділля після 1377 р.
Так, одні дослідники звертають увагу на джере-
ла, згідно з якими того року Подільське князів-
ство разом із 11 містами на чолі з Олександром
і Борисом Коріятовичами було інкорпороване
до складу Угорського королівства (Łowmiański
2006, s. 58; Михайловський 2012, с. 53). Інші
наголошують на його повній самостійності в
питаннях внутрішньої та зовнішньої політики
(Ващук 2018, с. 14). Хоча, напевно, не йшлося
про повну інкорпорацію, як і про повну неза-
лежність.
Після смерті Казимира ІІІ 1370 р., згід-
но з польсько-угорською угодою 1350 р.,
«Руське королівство» відійшло до величез-
них угорських володінь Людовика Угор-
ського (1370―1382), які охоплювали влас-
не Угорщину, Боснію, Сербію, Східну Бол-
гарію, Молдову й Волощину. У 1372―1379
та 1385―1387 рр. руські (галицькі) землі як
окрема одиниця підпорядковувалися васалу та
племінникові Угорського короля — сілезькому
князеві Владиславу Опольському. В сучасній
історіографії справедливо наголошується на
значному угорському факторі в боротьбі за га-
лицьку спадщину (Яковенко 2006, с. 107-108).
Такий статус суттєво впливав і на подальший
розвиток політичного та економічного жит-
тя як Галицької Русі, так і інших найближчих
українських земель, зокрема й Поділля.
1345 р. угорські війська завдали поразки
ординцям у битві поблизу м. Роман. (Дашке-
вич 1994, с. 32-65; Шабульдо 2005, с. 25). Ви-
словлена аргументована думка про те, що че-
рез віддаленість Поділля від Литви та Поль-
ського королівства ще в 1340-х рр. Коріятовичi
могли стати спершу підданими короля Людо-
віка, а в 1349―1350-х рр. ― польського коро-
ля Казимира (Гулевич 2013, с. 145). В архіві
естергомського капітулу зберігалася грамота
Людовіка Угорського від 29 квітня 1359 р., ви-
дана Домініку Мачку в Буді, у якій згадується,
що Домінік Мачка воював під проводом Ан-
дріаша Лацкфі проти сербів, а пізніше татар.
Король пожалував Домініку Мачку, трансиль-
ванському віцевоєводі та його братові королів-
ський маєток Красно в комітаті Тренчен, пе-
рераховуючи заслуги цієї людини та особли-
во його боротьбу: «contra Tartaros et Rutenos».
Коментуючи цю грамоту сучасний угорський
історик І. Вашарі зазначає: «Здесь, несомнен-
но, речь идет о тех русских Подолья, которые
жили в татарском подданстве, платили та-
тарам дань и которых татарские хозяева за-
ставляли участвовать при оружии в их борь-
бе». Враховуючи наявність давніших доку-
ментів-пожалувань цій особі, зокрема й кінця
40-х рр., дослідник вважає, що мова йде про
похід Андраша Лацкфі 1345 р. Хоча й після
цієї перемоги над ордою Атламоша 2 лютого
1345 р. джерела згадують про походи секеїв та
угорців на татар: 1346 р., 1351 р. (на татар і
литовців), 1352 р. (на татар і литовців), 1354 р.
(?) (Вашари 2010, c. 24-27). Можливо, що тим-
часові союзи татар і литовців якраз були зу-
мовлені угорською загрозою — невпинним
просуванням угорців на схід, де в окремих
місцях на Поділлі, Волині й Галичині закрі-
пилися литовські князі, «вошли у приязнь со
атамани» і навіть встигли побудувати чи від-
будувати фортеці.
Походи Людовика Угорського 1352 р. і
1354 р. в «Праславії», частина дослідників
ототожнюють із походами на Брацлавщину.
Можливо, йшлося про конфлікт одного з та-
тарських царевичів Поділля, невірного під-
даного Людовика Угорського, з військовими
загонами Джанібека, які прямували на Во-
линь для підтримки литовців (Дашкевич 1994,
с. 32-65; Шабульдо 2005, с. 25). Або Просла-
вія ідентифікується із західним Поділлям, а її
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 172
король — з одним із братів Коріятовичів (Гу-
левич 2013, с. 145). 1340 р. галицький упра-
витель Дмитро Детько ще повідомляв Узбека
разом із Данилом з Острова про те, що Кази-
мир захопив Русь та затримав виплату данини
(Kronika Janka z Czarnkоwa 1907, s. 213). Так,
у документі від 20 травня 1344 р. угорський
король звертався до галицького управителя
Дмитра Детька як «вірного свого мужа, шля-
хетного комеса... капітана (старости землі
Руської) Русі» (Волощук 2014, с. 381), а це дає
підстави вважати, що ще до перемоги 1345 р.
угорці значно розширили свій вплив і терито-
рію на Сході.
Можливо, що, як і Коріятовичi на Поділлі,
які «вошли у приязнь со атамани», угорсько-
му королю вдалося здійснити те саме із золо-
тоординським намісником у Галичині, який
своєчасно зорієнтувався в ситуації і десь між
1340 і 1344 рр. перейшов на бік угорців. В іс-
торіографії звертається увага, що метою ще
Карла Роберта було створення підконтроль-
ного угорцям коридору для експорту това-
рів до портів чорноморського узбережжя і ще
з початку 1330-х рр. зручнішим для угорців
став не південно-східний, а східний напря-
мок. Особливої актуальності це питання на-
було на початку 1340-х рр., після утверджен-
ня в Молдавії та Галичині (Гулевич 2013,
с. 143; Параска 1975, с. 45-48). Але підпоряд-
кування Коріятовичів після 1377 р. володаре-
ві однієї з наймогутніших європейських дер-
жав, яка мала неабиякій досвід у боротьбі з
ординцями, також унеможливлювало сплату
регулярної данини як золотоординському ха-
нові, так і окремим ординським князям захід-
ного регіону.
Важко перебільшити фінансові можли-
вості Угорщини з її потужними копалинами
дорогоцінних металів, на які певним чином
могли розраховувати і Коріятовичi. Згадки
в молдавських документах (1408, 1460 рр.)
про злиткове угорське срібло: «... А львовяне,
которые собираются самостоятельно при-
везти из стороны венгров серебро в слит-
ках, смогут свободно продавать его оста-
ток, после того, как мы купим себе столь-
ко этого серебра, сколько нам понадобится»
(Бырня, Русев 1999, с. 251), дозволяють ува-
жати галичан одними з основних постачаль-
1 2 3
4 5 6
7 8 9
Рис. 1. Монети XIV ст.: 1 ― подільська монета з Національного музею історії України; 2 ― подільська монета з Угор-
ського національного музею (за: Réthy 1887, s. 41); 3 ― молдовська монета Петра І Мушата (1375―1392) (за: Iliescu
1970, tabl. 16, № 1); 4, 5, 6 ― угорські монети Людовіка Угорського (1342―1382) і Марії (1382―1385) (за: Réthy 1899,
tabl. XXVI, № 94a; tabl. XXVIII, № 113, 115); 7 ― монета Сосницького скарбу (1911) (за: Ivanauskas, Balčius 1994, s. 47,
№ 17); 8, 9 ― московські монети другої половини XIV ст. (за: Орешников 1896, № 321, 337)
Fig. 1. Coins of the 14th century: 1 ― Podolian coin from National Museum of History of Ukraine; 2 ― Podolian coin from UNM
(after: Réthy 1887, s. 241); 3 ― Moldavian coin of Peter I Mușat (1375―1392) (after: Iliescu 1970, Tab. 16, No. 1); 4, 5, 6 ―
Hungarian coins of the Louis the Hungarian (1342―1382) and Maria (1382―1385) (after: Réthy 1899, Tab. XXVI, No, 94a;
Tab. XXVIII, Nos. 113, 115); 7 ― coin from Sosnytsia hoard (1911) (after: Ivanauskas, Balčius 1994, s. 47, No. 17); 8, 9 ―
Moskovian coins of the second part of the 14th century (after: Орешников 1896, Nos. 321, 337)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 1 73
ників угорського срібла. Однак це спирало-
ся на тривалу традицію отримання угорсько-
го срібла і стосувалося не тільки галичан, а й
подолян: «А сделали мы это для купцов гос-
подаря нашего, короля польского, из всей Рус-
ской Земли и из Подольской».
Наприкінці XIX ст. (1887 р.) угорський до-
слідник Реті Ласло в описі колекції (яку потім
викупив Національний музей Угорщини в Бу-
дапешті) Ігната Добоцки (Ignat Doboczky) опу-
блікував невідому тоді науці монету (рис. 1: 2).
Порівнявши її з відомими молдавськими моне-
тами Петра І Мушата (1375―1392), дослідник
висловив припущення, що вона може належа-
ти Юрію (Юргі) Коріятовичу, який за джере-
лами був молдавським господарем у середині
70-х рр. XIV ст. Дослідник побачив на одно-
му боці зображення св. Георгія (Szent Györg)
зі списом. Навколо ― частину легенди: «...
NDOMINI*M...». На зворотному боці — по-
дібний до зображень на молдавських моне-
тах герб та частину легенди: «...MONETA*M...
INM». Угорський дослідник вважав, що монета
передувала карбуванню Петра І Мушата, поча-
ток князювання якого він відносив до 1374 р.
(Réthy 1887, s. 241). У подальших досліджен-
нях монету відносили до молдавського карбу-
вання, ставили під сумнів її справжність, від-
носили до невстановленого емітента (Lucian,
Buzdugan, Oprescu 1977, s. 57; Дергачева 2019,
с. 114).
Подібна монета зберігалася (рис 1: 1) се-
ред довоєнних матеріалів в археологічних фон-
дах НМІУ (фрагменти кераміки, кілька піз-
ньосередньовічних монет), а саме і з розкопок
Вишгорода 30-х рр. ХХ ст., і була віднесена до
карбування угорських володінь ХIV ст. У ба-
гатьох сучасних публікаціях цю монету безза-
стережно відносять до археологічної знахідки
1937 р. (Погорілець, Саввов 2005, с. 146-149),
але вона не згадується серед опублікованих ма-
теріалів ХIV ст. з Вишгорода (Капустін 2012;
2020). Монета не згадується також серед мо-
нет, випадково знайдених 1937 р. у Вишгороді
і переданих до Центрального історичного му-
зею з Вишгородського заповідника (Коршенко
1940 рр., с. 57, § 110). У Вишгородській експе-
диції 1930-х рр. брав участь колишній учитель
Іван Сидорович Марчук. У Петропавлівській
церкві він улаштував музей пам’яток порцеля-
нової фабрики, різноманітних ужиткових ре-
чей, а також колекції монет (Шовкопляс 2000,
с. 182). Не виключено, що монета походить із
цього чи іншого зібрання, тому, мабуть: «мож-
ливо Вишгород».
У 2003―2004 рр. в смт. Дунаївці (30 км від
Кам’янця і 20 км від Смотрича) було знайдено
дві подібні монети. Їхній стан дозволив рекон-
струювати легенди: «MONETA*CONSTA[N]
TINI» ― на одному боці, та «D[UCIS]
H[ERES] [ET] DOMINI *DE SMOTRIC» ―
на іншому та віднести монети до карбування
Костянтина Коріятовича (1380―1388?) (По-
горілець, Саввов 2004, с. 24-24). Останнім ча-
сом інформація про кількість таких монет зна-
чно збільшилася; досліджено їхні стилістич-
ні, іконографічні особливості, звернено увагу
на можливий початок карбування подільських
і молдавських монет після 1377 р. чи 1379 р.,
початку карбування монет у Львові від іме-
ні Людовика Угорського, при цьому пріори-
тет віддається Олександрові й Борису Корія-
товичам (Дергачева 2019, с. 115, 118). Однак
частина монет може належати й іншим братам
Коріятовичам, особливо з огляду на пошире-
ну в Європі практику карбування однотипних
монет (як празькі гроші чи угорські, молдав-
ські, італійські монети): монети повністю чи
майже повністю зберігають всі основні зобра-
ження і легенди своїх попередників, зміню-
ються лише імена володарів. На користь до-
волі тривалого карбування таких монет вказу-
ють дуже широкі метрологічні параметри: 0,
72 г (НМІУ) ― 1,15 г (УНМ) при близько 900°
(Погорілець, Саввов 2007, с. 30). Якщо зва-
жити на кореляцію з галицькими грошиками
Владислава Опольського 1372―1378 рр. із ва-
гою 1,14―1,28 г (Крижанівський 2019, с. 27),
то приблизно в ці роки повинні були карбува-
тися і найважчі подільські монети.
Незважаючи на дискусійність проблеми по-
чатку молдавського карбування, абсолютна
більшість дослідників монети з сімома лілі-
ями в щиті (як і на подільських монетах) від-
носять до найперших емісій Петра І Мушата
(1375―1392). Подальше зменшення кількос-
ті лілій може бути пов’язане з наслідуваннями
власних найперших монет після смерті Людо-
віка Угорського 1382 р.
Сучасні дослідники звертають увагу на ді-
архічну модель влади в Подільській землі.
Кам’янець і Смотрич розглядають як два сто-
личні міста Поділля, резиденцію для одного з
правлячих братів: Юрія та Олександра, Олек-
сандра й Бориса, Костянтина й Бориса, Костян-
тина та Федора (Лицкевич 2019, с. 655). Імо-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 174
Рис. 2. Печатка Олександра Коріятовича при документі 1375 р. (за: Działyński 1841, tabl. 3 d???)
Fig. 2. Seal of Alexander Koriatovych at document of 1375 (after: Działyński 1841, tabl. 3 d???)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 1 75
вірно, такий порядок передбачає і карбування
монет кількома Коріятовичами. На це побіжно
вказують також збережені печатки Коріятови-
чів (рис. 2). На печатці Олександра Коріятови-
ча при документі 1375 р. наявне виразне зобра-
ження св. Юрія в німбі, що топче змія, із де-
ревцем на задньому плані. Воно доволі помітно
відрізняється від печаток із такими взірцями.
Зображення асоціюється з патрональним ім’ям
одного з найстарших Коріятовичів — Юрія,
найпершого «князя і господаря Подільської
землі», як зазначено в грамоті 1374 р. Князя,
який найдовше ― близько чверті століття —
володарював на Поділлі, ще десь із кінця пер-
шої половини XIV cт., та 1352 р. підписав ли-
товсько-польський трактат про поділ Галицько-
Волинського князівства. 1366 р. він, ймовірно,
князь Поділля з центом у Смотричі і ленник
польського короля (Puzyna 1930, s. 438-439;
Шабульдо 2008, с. 158).
Сам князь до свого запрошення на молдав-
ський престол та отруєння 1374 р. значний час
був пов’язаний із найважливішими подіями на
заході України. Чималого часу і коштів потре-
бувала також побудова 11 замків, переданих під
сюзеренітет угорського короля 1377 р. Існу-
ють повідомлення, що зображення св. Юрія на
печатках використовувалося багатьма Коріято-
вичами. У матеріалах Я. Замойського (XVI ст.)
також згадуються печатки із зображенням пі-
шого св. Юрія (Наlecki 1930, s. 88).
Останнім часом одну з невизначених монет
відомого Сосницького скарбу 1911 р. (Котляр
1970, с. 100, табл. IV, № 18) (рис. 1: 7) на основі
аналогій з архівним сфрагістичним матеріалом
(подібний знак) віднесено до карбування Фе-
дора Коріятовича (1388―1394) (Puzyna 1930,
s. 454; Ivanauskas, Balčius 1994, s. 47). Подібна
монета відома і в приватній колекції (Ivanauskas
2009, s. 20). Монета містить певні паралелі в
зображеннях із угорськими монетами, зокре-
ма Марії (1382―1387) (рис. 1: 6), а також мо-
равськими і сілезькими монетами XIV—XV ст.
Для остаточних узагальнень наявного матеріа-
лу замало, однак версія Л. Реті про можливість
карбування монет Юрієм Коріятовичем, як і ін-
шими братами, ― не виключається.
Необхідність коригувати вагу і якість дик-
тувалася потребами уніфікації митних тарифів
при обмеженій кількості номіналів. У торго-
вих привілеях молдавських господарів львів-
ським купцям від 1408, 1434, 1456, 1460 рр.
(Бырня, Руссев 1999, с. 244-247, 248-251, № 3;
с. 255-258, № 8) наявні численні згадки про
молдавські гроші. Згадані в документах по-
ряд із низкою молдавських, валаських та угор-
ських центрів західноукраїнські міста Львів,
Чернівці, Хотин, Білгород та Кам’янець перед-
бачають використання значної кількості одна-
кових чи подібних грошових одиниць. І це, на-
певно, спиралося на давні привілеї й традиції.
«С каждого коня… в Черновцах — по два гро-
ша. А кто намерен понести коней или кобыл
в Каменец, то же что он должен заплатить
в Сирете (по два гроша) … А на переправах и
с немецких груженых возов, и с армянских —
по четыре гроша … А за сукно нужно назна-
чить в Сучаве цену ту же, что и во Львове…»
(Бырня, Руссев 1999, с. 248-251, № 3).
Мито на різних митних пунктах, як правило,
складало якусь частину мит головного сучавсько-
го мита. Такі тарифи в одному напрямку збігалися.
Найбільшими митними зборами відзначалася тор-
гівля худобою «до татаръскои стороне» (Бырня,
Руссев 1999, с. 235). Напевно, найважливішим сти-
мулом в карбуванні подільських, галицьких і мол-
давських монет цього часу були загальнодержавні
заходи в податковій та митній системі.
Наявність монет Коріятовичів з анжуйським
гербом правлячої в Угорщині династії вказує
на визнання Людовика Угорського своїм сюзе-
реном. Але головне, що на відміну від монет
Північно-Східної Русі, які доволі точно копі-
юють один бік золотоординських дирхемів з
ім’ям правлячого хана та побажаннями подо-
вження його правління: «Султан Токтамыш
да продлиться его царствие» (на частині «его
царствие» чи «правління його» вийшло за поле
монети ― Г. К.) (Федоров-Давыдов 1981, с. 67,
26-28) (рис. 1: 8―9), монети не містять жодних
ознак залежності від ординців.
Наведене вище дозволяє визнати достовір-
ність ключових повідомлень оповіді «Про По-
ділля», а також підтримати тих дослідників, які
звертали увагу на умовності виплат регулярної
данини з українських земель після Синьовод-
ської битви 1362 р. У документах кінця XIV ст.
мова йде лише про можливість виплат із По-
ділля, але не про реальну сплату регулярної да-
нини. У пізніших документах переважно йшло-
ся про відкупи, що їх практикували багато дер-
жав для запобігання нападів кочовиків ще в
XVІІ ст., а також про звичайні хабарі можно-
владцям різного рівня (Івакін 1996, с. 71; Ша-
бульдо 2006, с. 12-13). Це також не виключає
разових чи неодноразових виплат, сплату за
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 176
допомогу тощо (Kolankowski 1930, s. 70), які
сприймалися польсько-литовською стороною
як відкуп чи хабар, а татарською — як данина.
Існує думка, що причиною ординсько-литов-
ського конфлікту початку 60-х рр. XIV ст. була
«тамга»: «Суть ― в присвоении ордынской там-
ги Подолья родственниками Ольгерда, Кориа-
товичами...» (Крамаровский 2003, с. 517). Од-
нак, напевно, йшлося не тільки про присвоєння
тамги. Коріятовичi, затвердившись на значній
частині Поділля (і головне, в ключових страте-
гічно важливих місцях), отримали контроль над
найважливішими комунікаціями між Централь-
ною Європою та Кримом і як наслідок отримали
значні прибутки, що їх давав такий контроль, зо-
крема й тамгу. Завдяки Коріятовичам було зна-
чно обмежено монгольську присутність на По-
діллі: 1) перестала надходити регулярна дани-
на ординцям; 2) припинили надходити численні
торговельні збори, у тому числі й тамга; 3) через
втрату контролю над комунікаціями значно об-
межено рух і торгівлю невільниками; 4) нанесе-
но непоправного удару по вільному використан-
ню земельних ресурсів Поділля, насамперед для
ведення кочового господарства, що спричиню-
вало значне скорочення продовольчої бази ро-
дючих подільських земель.
Завдяки Ольгерду та Коріятовичам, а також
потужній підтримці місцевого населення значна
частина Південної Русі-України на понад 100
років раніше була звільнена від сплати регуляр-
ної данини ординцям, ніж Північно-Східна Русь.
Абзалов, Л. Ф. 2011. Ханские писцы. Из истории ста-
новления и развития канцелярской службы ханов Золо-
той Орды. Казань: Издательство «Яз».
Аверьянов, К. А. 2001. Купли Ивана Калиты. Москва:
Энциклопедия российских деревень.
Аверьянов, К. А. 2004. Кто такие баскаки? [online].
Режим доступу: http: www.vestnik.li — 2004.1.027.conf.
overyoanv. pdf. (дата звернення 29 травня 2021).
Акты, относящиеся к истории Западной России,
собранные и изданные Археографической комиссией.
1848. Т. 2 (1506—1544). Санкт-Петербург: Типография
2-го отделения Собственного его императорского вели-
чества канцелярии.
Антонович, В. Б. 1885. Монографии по истории За-
падной и Юго-Западной России. Т. 1. Киев: Типография
Е. Я. Федорова.
Бабенко, А. А., Комаров О. В. 2020. Битва на Синих Водах —
факт или историографический миф? Novogardia, 2, c. 135-160.
Базилевич, К. В. 1952. Внешняя политика русского
централизованного государства. Вторая половина XV
века. Москва: Издательство Московского университета.
Бартольд, В. В. 1998. Тюрки. Двенадцать лекций по
истории турецких народов Средней Азии. Алматы: ТОО
«ЖАЛЫН».
Бархударов, С. Г. 1976. (ред.). Словарь русского языка XI—
XVII вв. Вып. 3: (Володънье—вящьшина). Москва: Наука.
Бахрушин, С. В. (ред.). 1950. Духовные и договорные
грамоты великих и удельных князей XIV—XV вв. Москва;
Ленинград: Издательство АН СССР.
Белецкая, О. В. 2008. Подолье и татары во второй по-
ловине XIV — первой половине XV в.: эволюция дан-
нических отношений. Крыніцазнаŷства і спецыяльныя
гістарічныя дысцыпліны, 4, с. 96-107.
Білецька, О. 2004. Поділля на зламі XIV—XV ст.: до
витоків формування історичної області. Одеса: Видав-
ництво і друкарня «Астропринт».
Білецька, О. 2015. Саврань у XIV—XV століттях у
світлі новознайдених джерел та метеріалів. Український
історичний збірник, 18, с. 28-39.
Бырня, П. П., Руссев, Н. Д. 1999. Монеты средневеко-
вой Молдавии. Stratum plus, 6, с. 176-262.
Вашари, И. 2010. Татарские походы венгерского ко-
роля Лайоша Великого Золотоордынская цивилизация, 3,
с. 22-30.
Ващук, Д. 2018. Подільське князівство у другій поло-
вині XIV ст.: особливості правового статусу. Український
історичний журнал, 2, с. 4-19.
Вернадский, Г. В. 1997. Монголы и Русь. [online]. Ре-
жим доступу: http:// gumilevica.kulichki. net/VEV/index.
html.1953. (дата звернення 27 травня 2021).
Винокур, І., Горішний П., 1994. Бакота. Столиця
давньоруського Пониззя. Кам’янець-Подільський: Центр
Поділлєзнавства.
Волощук, М. М. 2014. «Русь» в Угорському королів-
стві (XI — друга половина XIV ст.): суспільно-політична
роль, майнові стосунки, міграції. Івано-Франківськ:
Лілея-НВ.
Воротынцев, Л. В. 2019. Татарский торговый путь
(«ViaTatarica») в системе международной торговли 13—
15 вв. Золотоордынское обозрение, 7 (1), с. 82-83.
Галенко, О. 2005. Золота Орда у битві біля Синіх Вод
1362 р. В: Шабульдо, Ф. М. (ред.). Синьоводська пробле-
ма у новітніх дослідженнях. Київ: Інститут історії НАН
України, с. 129-159.
Гафуров, А. 1987. Имя и история: Об именах арабов,
персов, таджиков и тюрков. Словарь. Москва: Главная
редакция восточной литературы издательства Наука.
Гедзь, Т. 2012. Соколецька волость та навко-
лишні землі у 1391 році. [online]. Режим доступу:
http:/www. myslenedrevo.com. ua/uk/sci.AuxHistSci/
HistGeography/SokileckaVolost.html. (дата звернення
18 червня 2021).
Горский, А. А. 2003. Москва и Орда. Москва: Наука.
Горяев, Н. В. 1896. Сравнительный этимологический
словарь русского языка. Тифлис: Типография канц. Глав-
нонач. гр. ч. на Кавказе.
Греков, Б. Д., Якубовский, А. Ю. 1950. Золотая Орда и
ее падение. Москва; Ленинград: Издательство АН СССР.
Григорьев, А. П. 2004. Сборник ханских ярлыков рус-
ским митрополитам. Санкт-Петербург: Издательство
Санкт-Петербургского университета.
Гринберг, М. 2018. Литовское посольство в Зо-
лотую Орду в 1348 г.: предпосылки и последствия.
Золотоордынское обозрение, 6 (3), с. 504-527.
Груша, А. 2001. Невядомая грамата Фёдара
Корыятавіча за 1391 р. Беларускі гістарычны агляд, 8,
1-2, (14-15), с. 123-135.
Грушевский, М. 1894. Барское староство, истори-
ческие очерки (XV—XVIII в.). Киев: Типография Импера-
торского Университета Св. Владимира.
Грушевський, М. С. 1993. Історія України-Руси. Т. ІV.
Київ: Наукова думка.
Грушевський, М. С. 1995. Історія України-Руси. Т. VІ.
Київ: Наукова думка.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 1 77
Гулевич, В. 2013. Західні землі улусу Джучі в кін-
ці XIII—XIV ст. і Тука Тимуриди. Спеціальні істо-
ричні дисципліни, 22—23: Питання теорії та методики,
с. 150-151.
Гулевич, В. П. 2018. От ордынского улуса к ханству
Гиреев. Крым в 1399—1502 гг. Казань: Институт истории
им. Ш. Марджани.
Гумецька, Л. Л. та ін. (ред.). 1977. Словник староукраїн-
сьої мови XIV—XV cт. Т. 1. Київ: Наукова думка.
Гурлянд, Я. И. 1904. Степное законодательство с
древнейших времен по XVІІ столетие. Известия обще-
ства археологии, истории и этнографии при Император-
ском Казанском университете, ХХ, 4-5, с. 49-158.
Дашкевич, Н. 1876. Болоховская земля и ее значение в
русской истории Эпизод из истории Южной Руси в XIII и
XIV столетиях. Киев: Университетская типография.
Дашкевич, Н. 1885. Заметки по истории Литовско-
Русского государства. Киев: Типография Императорско-
го университета Св. Владимира.
Дашкевич, Я. Р. 1971. Розселення вірменів на Україні
в XI—XVII ст. Український історико-географічний збір-
ник, 1, с. 150-181.
Дашкевич, Я. 1994. Угорська експансія на золотоор-
динське Поділля 40-х — 50-х рр. XIV ст. Україна в мину-
лому, V, с. 32-65.
Дергачева, Л. 2019. Государственная и динас-
тическая эмблемы на первых молдавских эмиссиях
XIV века (к вопросу о том, что считать аверсом,
а что реверсом монет Петра I). Вісник Львівсько-
го університету. Серія історична. Спецвипуск,
с. 108-122.
Добродомов, И. Г. 1972. Атаман и гетман. Русская
речь, 5, с. 110-114.
Довнар-Запольский, М. 1901. Государственное хозяй-
ство Великого княжества Литовского при Ягеллонах. Т.
1. Киев: Типография Императорского университета Св.
Владимира.
Егоров, В. Г. 1964. Этимологический словарь чуваш-
ского языка Чебоксары: Чувашское книжное изательство.
Еманов, А. Г. 1996. Начало работы монетного двора
в Кафе. В: Беляков, А. С. (ред.). Четвертая Всероссий-
ская нумизматическая конференция. Дмитров, 22—26
апреля 1996 г. Тезисы докладов и сообщений. Москва:
Государственный исторический музей, с. 45-46.
Еманов, А. Г. 2003. Sommo di Caffa XIII—XV вв. В:
Ивочкина, Н. В. Одиннадцатая Всероссийская нумиз-
матическая конференция. Тезисы докладов и сообще-
ний. Санкт-Петербург: Издательство Государственного
Эрмитажа, с. 129-130.
Зимин, А. А. 1952. Народные движения 20-х годов
XIV века и ликвидация системы баскачества в Северо-
Восточной Руси. Известия АН СССР. Серия истории и
философии, IX, 1, с. 1-6.
Измайлов, И. Л. 2018. Черная смерть и кризис в
Улусе Джучи: идеальный шторм. В: Миргалеев, И. М.
(ред.). Эпидемии и природные катаклизмы в Золотой
Орде и сопредельных территориях (XIII—XVI вв.).
Казань: Институт истории им. Ш. Марджани АН РТ,
с. 23-46.
Ильин, А. А. 1921. Топография кладов серебряных и
золотых слитков. Петроград: Гос. Издательство.
Івакін, Г. Ю. 1996. Історичний розвиток Києва ХІІІ —
середини XVІ ст. Київ.
Камалов, И. 2016. Золотая Орда и русский улус (та-
тарское влияние на Россию). Казань: Институт истории
им. Ш. Марджани.
Капустін, К. М. 2012. Вишгород у золотоординський
час (за матеріалами розкопок 1936—1937, 1947 рр.). Ар-
хеологія і давня історія України, 8, с. 146-151.
Капустін, К. М. 2020. Дослідження Вишгорода у 1936
р. Археологія і давня історія України, 1 (34), с. 132-151.
https://doi.org/10.37445/adiu.2020.01.09
Карпов, С. П. 1990. Итальянские морские республики
и Южное Причерноморье в XIII—XV вв: проблемы тор-
говли. Москва: Издательство МГУ.
Карпов, С. П. 2015. Итальянские морские республики
и Золотая Орда Кризис 1343—1349 гг. В: Карпов, С. П.
(ред.). Причерноморье в Средние века, IX, с. 14-27.
Каштанов, С. М. 1988. Финансы средневековой Руси.
Москва: Наука.
Келлнер-Хайнкеле, Б. 2002. Кто был Абдулгаффар ал-
Кирими (Заметки о крымско-татарском историке XVIII
века). В: Источниковедение истории Улуса Джучи (Золо-
той Орды). От Калки до Астрахани. 1223—1556. Казань:
Издательсто «Мастер Лайн», с. 378-390.
Клепатский, П. 2007. Очерки по истории Киевской
земли. Литовский период. Біла Церква: Видавець Олек-
сандр Пшонківський. Книга посольская Метрики Вели-
кого княжества Литовского, содержащая в себе дипло-
матические сношения Литвы в государствование короля
Сигизмунда-Августа (с 1545 по 1572 год). 1843. Москва:
В Университетской типографии.
Книш, Я. 2006. Від уділу до «найблагословенішої сто-
лиці» королівства. В: Ісаєвич, Я. та ін. (ред.). Історія Льво-
ва. У трьох томах. Т. 1. Львів: Центр Європи, с. 56-58.
Котляр, М. Ф. 1966. Левантийская торговля Львова
XIV—XV вв. по нумизматическим данным. Нумизмати-
ка и эпиграфика, VI, с. 135-148.
Котляр, М. Ф. 1970. Клад монет Владимира Ольгердо-
вича. Нумизматика и Эпиграфика, VIII, с. 88-100.
Котляр. М. Ф. (ред.). 1990. Торгівля на Україні XІV се-
редина XVІІІ століття. Київ: Наукова думка.
Коршенко, С. В. 1940 рр. Клади і окремі монетні зна-
хідки, зареєстровані Центральним історичним музеєм
УРСР. Машинопис в археологічних фондах НМІУ.
Крадин, Н. Н. 1992. Кочевые общества (проблемы
формационной характеристики). Владивосток: «Даль-
наука».
Крамаровский, М. Г. 2003. Джучиды и Крым. XIII—
XIV вв. Материалы по археологии, истории и этнографии
Таврии, Х, с. 506-532.
Кривошеев, Ю. В. 2015. Русь и монголы: Исследо-
вание по истории Северо-Восточной Руси XII—XIV вв.
Санкт-Петербург: Академия исследования культуры.
Крикун, Н. 1992. Административно-территориаль-
ное устройство Правобережной Украины в XV—XVIII вв.
Границы воеводств в свете источников. Киев: Институт
украинской археографии НАН Украины.
Крикун, Н. 2011. Подільське воєводство у XV—XVIII
століттях: Статті і матеріали. Львів.
Кропоткин, В. В. 1962. Клады византийских монет на
территории СССР. Свод археологических источников, Е
4-4. Москва: Изд-во АН СССР.
Кульпин, Э. С. 1998. Золотая Орда (Проблемы гене-
зиса Российского государства). Социоестественная исто-
рия. Генезис кризисов природы и общества в России, XI.
Москва: Издательство Московский лицей.
Кучкин, В. А. 1991. Русь под игом: как это было? Мо-
сква: Панорама.
Кырыми, А. 2018. Умдет ал-ахбар. Книга 2: Перевод.
Казань: Институт истории им. Ш. Марджани АН РТ.
Леонтович, Ф. И. 1894. Очерки по истории литовско-
русского права. Вып 1. Образование территории Литов-
ского государства. Санкт-Петербург: Типография Бала-
шова В. С. и Кº.
Лесников, М. П. 1964. Пути Балтийско-черноморской
торговли XIV—XV веков. Ученые записки Московского Го-
сударственного педагогического института, 294, с. 71-86.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 178
Линниченко, И. А. 1907. Замечания на статью И. Ре-
жабка и дополнения к ним. В: Болеслав — Юрий ІІ, князь
всей Малой Руси. Сборник материалов и исследований
сообщенных Гонсиоровским О., Куником А. А., Лаппо-
Данилевским А. С. и др. Сантк-Петербург: Типография
Императорской Академии наук, с. 81-112.
Лицкевич, О. В. 2019. «Летописец великих князей
литовских» и «Повесть о Подолье»: опыт комплексно-
го критического разбора. Санкт-Петербург: Дмитрий
Буланин.
Майоров, А. А. 2020, К вопросу о тульском баска-
честве на землях Северо-Восточной части Черниговско-
го княжества XIII—XIV вв. Золотоордынское обозрение,
8(1), с. 67-86.
Маслова, С. А. 2014. Даруги и баскаки: соотношение
должностей. Вопросы медиевистики, 4 (58), с. 23-36.
Михайловський, В. 2012. Еластична спільнота. По-
дільська шляхта в другій половині XIV—70-х роках XVІ
століття. Київ: Темпора.
Михайловський, В. 2016. На маргінезі грамоти
князя Федора Коріятовича 1392 р. Ruthenica, XIII,
с. 188-197.
Михайловський, В. 2017. Формування території істо-
ричного Поділля в другій половині XIV ст. Український
історичний журнал, 3, с. 67-82. https://doi.org/10.15407/
uhj2017.03.067
Михайловський, В. 2018. Володіння трьох татарських
царів та уявлення про потрійне Поділля в битві під Грюн-
вальдом. Український історичний журнал, 1, с. 4-17.
https://doi.org/10.15407/uhj2018.01.004
Михайловський, В. 2021. Історія, мова, географія:
топоніми середньовічного Поділля. Київ: Темпора.
Моисеев, М. В. 2016. Посольские дары — поминки
в контексте взаимоотношений России с постордынскими
государствами: проблемы изучения. В: Беляев, А. А., Юра-
сов, А. В. (ред.). От смуты к империи. Новые открытия
в области археологии и истории XVI—XVIII вв. Москва,
Волгоград: Древности Севера, с. 163-171.
Молчановский, Н. 1885. Очерк известий о Подоль-
ской земле до 1434 г: преимущественно по летописным
источникам. Киев: Типография Имп. Университета
Св. Владимира.
Насонов, А. Н. 1940. Монголы и Русь (история та-
тарской политики на Руси). Москва, Ленинград: Изда-
тельство Академии наук СССР.
Орешников, А. В. 1896. Русские монеты до 1547 г.
Москва: Товарищество типографии А. И. Мамонтова.
Осипян, А. Л. 2012. Возникновение армянских
торговых колоний во Львове и Каменце-Подольском и их
роль в торговле со странами Причерноморья и Восточного
Средиземноморья во второй половине XIII — первой по-
ловине XV в. В: Мартынюк, А. В. (ред.). Исследования по
истории Восточной Европы, 5, Минск: РИВШ, с. 53-83.
Павлов, П. Н. 1958. К вопросу о русской дани в Золо-
тую Орду. Ученые записки Красноярского государствен-
ного педагогического института, 13(2), с. 74-112.
Палладий, архим. 1910. Старинное Монгольское ска-
зание о Чингизхане. Труды членов Российской духовной
миссии в Пекине, IV, с. 1-124.
Памятники русского права. 1955, 3. Москва: Государ-
ственное издательство юридической литературы.
Параска, П. Ф. 1981. Внешнеполитические условия об-
разования Молдавского феодального государства. Киши-
нев: Штиинца.
Петрунь, Ф. 1928a. Ханські ярлики на українські зем-
лі (до питання про татарську Україну). Східний світ, 2,
с. 170-181.
Петрунь, Ф. 1928b. Нове про татарську старовину
Бозько-Дністрянського степу. Східний світ, 6, с. 155-171.
Петрушевский, И. П. 1960. Земледелие и аграрные
отношения в Иране XIII—XIV веков. Москва; Ленинград:
Издательство Академии наук СССР.
Погорілець, О. Г., Саввов, Р. В., 2004. Монета подільського
князя Костянтина. Нумізматика і фалеристика, 3, с. 24-29.
Погорілець, О. Г., Саввов, Р. В., 2005. Карбуван-
ня монети на Поділлі в другій половині XIV ст. В:
Шуст, Р. та ін. (ред.). Грошовий обіг і банківська спра-
ва в Україні: минуле та сучасність. Матеріали нау-
кової конференції. Львів. 14—15 травня 2004 року.
Львів: Львівський національний університет імені
Івана Франка, Львівське товариство колекціонерів,
с. 145-153.
Погорілець, О. Г., Саввов, Р. В., 2007. Про нові зна-
хідки монет Подільського князівства. Нумізматика і фа-
леристика, 4, с. 28-31.
Полехов, С. В. 2014. «Летописная Повесть о Подолии».
Древняя Русь. Вопросы медиевистики, 1(55), с. 33-42.
Полехов, С. В. 2018. Ханское послание литов-
скому князю в прусском архиве (1432 г.) . В: Тури-
лов, А. А. (ред.). Вертоград многоцветный. Сборник
к 80-летию Бориса Николаевича Флори. Москва: Ин-
дик, с. 307-322.
Полехов, С. В. 2019. Грамота князя Федора Кориатовича
1391 г и подольская дань в Татары. Архіварыус, 17, с. 97-107.
Полное собрание русских летописей. 1843. Т. 2:
Ипатьевская летопись и Густынская летопись. Санкт-
Петербург: Типография Эдуарда Праца.
Полное собрание русских летописей. 1897. Т. 11:
Летописный сборник именуемый Патриаршею или Ни-
коновскою летописью. Санкт-Петербург: Типография
И. Н. Скороходова.
Полное собрание русских летописей. 1910. Т. 20:
Львовская летопись. Ч. 1. Санкт-Петербург: Типография
М. А. Александрова.
Полное собрание русских летописей. 1917. Т. 4, Ч. 2:
Новгородская пятая летопись, вып 1. Петроград.
Полное собрание русских летописей. 1922. Т. 15: Ро-
гожский летописец. Петроград.
Полное собрание русских летописей. 1949. Т. 25: Мос-
ковский летописный свод конца XV века. Москва; Ленин-
град: Издательство АН СССР.
Полное собрание русских летописей. 1980. Т. 35: Ле-
тописи белорусско-литовские. Москва: Наука.
Почекаев, Р. Ю. 2009. Право Золотой Орды. Казань:
Издательство «Фэн» АН РТ.
Почекаев, Р. Ю. 2012. Дары или дань? К вопросу о
золоторынском наследии в отношениях Московского го-
сударства с тюрско-татарскими ханствами. Средневековые
тюрко-татарские государства, 4, с. 200-203.
Почекаев, Р. Ю. 2013. Орда, Литва, Москва и статус
южнорусских земель в конце XIV — начале XVI вв. (по
данным ханских ярлыков). В: Хромов, К. К. (ред.). Вос-
точная нумизматика в Украине. Ч. III. Улус Джучи,
Крымское ханство и сопредельные государства в XIII—
XVIII вв. Киев: Логос, с. 107-113.
Путешествие в восточные страны Плано Карпини и
Рубрука. 1957. Москва: Государственное издательство ге-
ографической литературы.
Розов, В. (ред.). 1928. Українські грамоти. Т. 1.
XІV ст. і перша половина XV ст. Київ: Друкарня Україн-
ської Академії Наук.
Русанівський, В. М. (ред.). 1974. Грамоти XIV ст.
Упорядкування, вступна стаття, комментарі і словники-
покажчики М. Пещак. Київ: Наукова думка.
Русина, О. В. 1998. Сіверська земля у складі Великого
кзязівства Литовського. Київ: Інститут української архе-
ографії і джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН
України.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 1 79
Русина, Е. В. 2014. На исторических распутьях. К во-
просу о социокультурном дистанцировании восточносла-
вянских земель в XIV—XVI вв. Исторический вестник,
VII, 154, c. 226-241.
Русина, О., Сварник, І., Войтович, Л., Вашук, Д., Бла-
нуца, А., Черкас, Б. 2009. Україна: Литовська доба 1320—
1569. Київ: Балтія-Друк.
Русcев, Н. Д. 1999. Молдавия в «темные века»:
материалы к осмыслению культурно-исторических про-
цессов. Stratum plus. 5, c. 379-407.
Руссев, Н. Д. 2016. Карпато-Дунайские земли в эпоху
Джучидов: некоторые соображения и неисчислимые пути
«взоров». Stratum plus. 6, c. 165-181.
Сабитов, Ж. М. 2012. Клановая система Улуса Джу-
чи: основные этапы развития. Средневековые тюрко-
татарские государства, 4, с. 118-120.
Саргсян, Т. Э. (ред.). 2010. Свод армянских памятных
записей, относящихся к Крыму и сопредельным регионам
(XIV—XV вв.). Симферополь: СОНАТ.
Свердлов, М. Б. 2015. Хронология исторических ис-
точников, методы изучения налогов и повинностей сель-
ского населения на Руси X—XIII вв. В: Швейковская,
Е. Н. (ред.). Ежегодник по аграрной истории Восточ-
ной Европы. 2014 год. Фискальная политика и налогово-
повинностные практики в аграрной истории Росии
X—ХХI вв. Москва; Самара: Издательство «Самарский
университет», с. 8-18.
Сиверс, А. А. 1922. Топография кладов с пражскими
грошами. Петербург: Российская Государственная Ака-
демическая Типография.
Сіцінський, Є. 2003. Смотрицький замок. Хмельниць-
кий: Хмельницький обласний краєзнавчий музей.
Сказания и повести о Куликовской битве. 1982. Ле-
нинград: Наука.
Смирнов, В. Д. 1887. Крымское ханство под верхо-
венством Оттоманской Порты до начала XVIII в. Санкт-
Петербург: Университетская типография в Казани.
Тезджан, М. 2010. «Тамга» — государственный сим-
вол и пошлина в Золотой Орде и наследных ханствах.
В: Рахимзянов, Б. Р. (ред.). Средневековые тюрко-
татарские государства, 2, с. 70-81.
Темушев, С. Н. 2012. «Ордынская тягость»: трансфор-
мация налогово-даннической системы княжеств Руси по-
сле монгольского нашествия 1237—1241 гг. В: Сальков,
А. П., Яновский, О. А. (ред.). Российские и славянские
исследования, 7, Минск: Белорусский Государственный
университет, с. 92-98.
Усманов, М. А. 1979. Жалованные акты Джучиева
улуса. Казань: Издательство Казанского университета.
Фаизов, С. Ф. 2000. Поминки «тыш» в контек-
сте взаимоотношений Руси-России с Золотой Ор-
дой и Крымским юртом (доклад на круглом столе та-
тарской общественности Золотая Орда: исторические
перспективы, организованном Фондом мусульманских
народов 02.01. 2000 г.) [online]. Режим доступу: http:/
www. kirimtatar.com.researches/pominky/.html (дата звер-
нення 18 червня 2017).
Федоров-Давыдов, Г. А. 1973. Общественный строй
Золотой Орды. Москва: Московский университет.
Федоров-Давыдов, Г. А. 1981. Монеты Московской
Руси. Москва: Издательство Московского университета.
Хазанов, А.М. 2002. Кочевники и внешний мир.
Алматы: Дайк-Пресс.
Хаутала, Р. 2019. В землях «Северной Тартарии»:
Сведения латинских источников о Золотой Орде в прав-
ление хана Узбека (1313—1341). Казань: Институт исто-
рии им. Ш. Марджани АН РТ.
Хорошкевич, А. Л. 2001. Русь и Крым. От союза к проти-
востоянию. Конец XV—XVI вв. Москва: Эдиториал УРСС.
Шабульдо, Ф. М. 1987. Земли Юго-Западной Руси в
составе Великого княжества Литовского. Киев: Науко-
ва думка.
Шабульдо, Ф. М. 2000. Наративні джерела й перші
дослідники про похід Ольгерда на Сині Води і Білобереж-
жя. В: Смолій, В. (ред.). Україна в Центрально-Східній
Європі. Київ: Інститут історії НАНУ, с. 57-74.
Шабульдо, Ф. М. 2005. Синьоводська битва 1362
р. у сучасній науковій інтерпретації. В: Шабульдо, Ф.
М. (ред.). Синьоводська проблема у новітніх дослі-
дженнях. Київ: НАН України, Інститут історії Украї-
ни, с. 9-27.
Шабульдо, Ф. 2006. Кондомініум в українських зем-
лях XIV століття. Записки Наукового товариства ім. Т.
Шевченка, ССLI, с. 7-22.
Шабульдо, Ф. 2008. Коріятовичі. В: Смолій, В. А.
(ред.). Енциклопедія історії України. Т. 5. Кон — Кю.
Київ: Наукова думка, с. 158-160.
Шапиро, А. Л. 1987. Русское крестьянство перед за-
крепощением XIV—XVІ веков. Ленинград: Издательство
Ленинградского университета.
Шенников, А. А. 1987. Исследование по истории и
географии Среднего Подонья в XIV—XV вв. Ленинград:
Наука.
Шовкопляс, Г. М. 2000. Вишгород і його замовчувані
дослідники. В: Відейко, М. В. (ред.). Археологічні дослі-
дження в Україні в 1994—1996 роках. Київ, с. 181-185.
Шпулер, Б. 2016. Золотая Орда. Монголы в России.
1223—1502 гг. Казань:
Яковенко, Н. 2006. Нарис історії середньовічної та
ранньомодерної України. Київ: Критика.
Bauer, N. 1931. Die Silber- und Gоldbarren des russichen
Mittelalters. Numismatische o tychźze prawach od roku 1544.
Do roku 1563. Poznań: W drukarni na Garbarach Zeitschrift,
64, s. 61-100.
Działyński, T. 1841. Zbior praw Litewskich od roku 1389.
Do roku 1529. Tudizieź rozprawy sejmowe Nr. 45.
Halecki, O. 1939. Koriatowicze a przedkowie
Holszańskich i Czartoryskich. Miesięcznik Heraldyczny.
XVIII. 6, s. 81-88.
Iliescu, O. 1970. Moneta in Romania 491—1864.
Bucureşti: Editura Meridiane.
Ivanauskas, E. Balčius, M. 1994. Lietuvos didžiosios
kunigaikštystės lydiniai ir monetos nuo 1387 iki 1495 metų. Vilnius.
Ivanauskas, E. 2009. Сoins of Lithuania 1386—2009.
Vilnius.
Kolankowski, L. 1930. Dzieje Wielkiego Księstwa
Litewskiego za Jagiellonów. T. I. 1377—1499. Warsawa:
Skład Główny: Kasa im. Mianоwskiego.
Kronika Jana z Czarnkоwa. 1872. Monumenta Poloniae
Historica. T. II. Lwów, s. 601-756.
Kronika Janka z Czarnkоwa. 1907. Lwów: Z 1.
Związkowej drukarni.
Kurtyka, J. 2004. Repertоrium pоdоlskie. Dоkumenty dо
1430 r. Rоcznik Przemyski. Histоria. 40, 4, s. 127-269.
Łowmiański, H. 2006. Polityka Jagiellonów. Poznan:
Wydawnictwo Poznańskie.
Lucian, O., Buzdugan. G., Oprescu, C. C. 1977. Monede
şi bancnote romineşti. Bucureşti: «Sport-Turism».
Paszkiewiсz, B. 2005a. Grosz ruski. В: Шуст, Р. та
ін. (ред.). Грошовий обіг і банківська справа в Украї-
ні: минуле та сучасність. Матеріали міжнародної на-
укової конференції. Львів. 14—15 травня 2004 року.
Львів: Львівський національний університет імені
Івана Франка, Львівське товариство колекціонерів,
с. 92-113.
Prochaska, A. 1895. Podole lennem Korony. Rozprawy
Akademii Umijętności. Wydział historyczno-filozoficzny.
Serya.II. T.II, s. 256-279.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 180
Puzyna, J. 1930. Korjat i Korjatowice. Ateneum Wileńskie,
VII, (3—4), s. 425-454.
Réthy, L. 1887. A Dobóczky — féle oláh éremgyűjtemény.
Archaeologiai értesitö, 3, s. 237-247.
Réthy, L. 1899. Corpus nummorum Hungariae. Budapest:
A Magyar Tudomanyos Akdémia kiadaśa.
Vásáry, I. 1976. The Golden Horde Term Daruga and its
Survival in Russia. Acta Orientalia Academiae scientiarum
Hungarical, XXX (2), p. 187-197.
Vásáry, I. 1978. The Origion of the Institution of Basqaqs.
Acta Orientalia Academiae scientiarum Hungarical, XXXII
(2), p. 201-206.
Надійшла 6.12.2021
Г. А. Козубовский
Кандидат исторических наук, научный сотрудник отдела археологии Киева,
Институт археологии НАН Украины
ОБ ОДНОМ ДИСКУССИОННОМ ВОПРОСЕ УКРАИНСКОЙ ИСТОРИИ XIV в.
Главной составляющей монгольской эпохи в Восточной Европе стала выплата дани — выхода. В статье рассматриваются
исторические последствия правления Кориатовичей на Подолии с конца 40-х гг. XIV в. и победы Великого княжества
Литовского во главе с литовским князем Ольгердом в Синеводской битве 1362 г. Аргументируется концепция, соглас-
но которой Подольское княжество во время правления Кориатовичей было освобождено от ордынцев. На базе анализа
документов, археологических и нумизматических источников аргументируется концепция освобождения большей части
Подольской земли и прекращения выплаты дани. Также рассматриваются термины: «баскак», «атаман», «туман», «дары»,
«поминки». Правление братьев Кориатовичей в Подольской земле, а также Синеводская битва 1362 г. привели не только
к важнейшим изменениям в даннической системе (монгольская дань — «выход», баскаки и др.), но и оказали влияние
на все процессы в Центральной Украине и Золотой Орде во второй половине XIV—XV вв. На основании письменных и
нумизматических источников утверждается, что равносторонний геральдический щит с тремя балками на первом поле
и семью лилиями – на втором, на молдавских монетах Петра І Мушата (1375—1392) и подольских монетах братьев
Кориатовичей 1370-1380-х гг., является династическим гербом рода Анжу, как символ венгерских королей Людовика І
Венгерского (1342—1382) и Марии (1382—1387). Но эти монеты не имеют символов Золотой Орды, они выпущены по
образцу европейских монет.
Контроль над торговыми путями в бассейнах Южного Буга и Днестра значительно сократил экономические ресурсы
Золотой Орды и отдельных орд Крыма, Западной и Центральной Украины, а также Молдовы. В XIV в. города Каменец
и Смотрич были не только средневековыми столицами братьев Кориатовичей, но и важнейшими центрами на междуна-
родном «татарском» пути («Via Tatarica»). Важнейшие пути прежде всего функционировали между городами Галиции
и Подолии, а также золотоордынскими центрами в бассейнах Днестра и Южного Буга.
К л ю ч е в ы е с л о в а: Подолия, вторая половина XIV в., ордынская дань, Кориатовичи, «баскаки»,
«атаманы», «выход».
Heorhii A. Kozubowskyi
PhD in History, Research Fellow of the Kyiv Archaeology department, the Institute of Archaeology, the National Academy of
Sciences of Ukraine, ORCID 0000-0003-2633-604X, Kozubovskyi_yurii@iananu.org.ua
ABOUT ONE DEBATABLE QUESTION OF UKRAINIAN HISTORY OF THE 14TH CENTURY
The major element of Mongolian epoch in the East Europe was obligation to pay a tribute — «vyhod». The historical consequences of
the Koriatovych brothers’ rule from the end of the 1340’s and the triumph of the Grand Duchy of Lithuania during the heading of the
Lithuanian Prince Algirdas in the Syni Vody battle of the 1362 in Podolia have been examined. A conception has been argued according
to which Podolian Principality at the time of the Koriatovych brothers’ rule was liberated from the Horde warriors. Based on the analysis
of the documents, archaeological and numismatic sources a conception of the releasing on the great part of Podolian lands from the Golden
Horde and stopping the tribute payment — «vyhod». Also, the terms «basqaq», «ataman», «toman», «gifts» and «commemoration»
are discussed. The Koriatovych brothers’ rule on Podolian land and Syni Vody battle of the 1362 had led not only to the significant
transformation of the tax-tribute system (Mongol tribute — «vyhod», «basqaqs» and etc.), but also had a great influence on the all processes
in Central Ukraine and the Golden Horde in the second part of the 14th—15th centuries. Based on the analysis of the written and numismatic
sources it is concluded that the equilateral heraldic shield with three beams on the first field and seven lilies on the second, on the Moldavian
coins of Peter I Mușat (1375—1392) and Podolian coins of Koriatovych brothers’ of 1370—1380, there is a dynastic emblem of the Anjou
family as a symbol of Hungarian kings of Louis the Hungarian (1342—1382) and Maria (1382—1387). However, these coins don’t have
the Golden Horde symbols, as they were minted per sample of the European coins.
The control of the trade routes in the Buh and Dnister rivers basins greatly reduced the economic resources of the Golden
Horde and separate hordes of the Crimea, Western and Central Ukraine and Moldova. In the 14th century Kamianets and Smotrych
were not only medieval capital towns of the Koriatovych brothers’, but also the most important centers on the international
«tatar» trade route («Via Tatarica»). However, the most important routes functioned first of all between Galician and Podolian
cites and also the Golden Horde centers in the Dnister and Southern Buh rivers basins.
K e y w o r d s: Podolia, second part of the 14th century, Horde tribute, Koriatovych brothers’, «basqaqs», «atamans»,
«vyhod».
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 1 81
Refernces
Abzalov, L. F. 2011. Khanskie pistsy. Iz istorii stanovleniia i razvitiia kanceliarskoi sluzhby khanov Zolotoi Ordy. Kazan:
Izdatelstvo ‛Yaz’.
Averianov, K. A. 2001. Kupli Ivana Kality. Moskva: Entsiklopediia rossiiskikh dereven.
Averianov, K. A. 2004. Kto takie baskaki? [online]. Available at: http:www.vestnik.li-2004.1.027.conf.overyoanv.pdf. (Accessed
29 May 2021).
Akty, otnosiashchiesia k istorii Zapadnoi Rossii, sobrannye i izdannye Arkheograficheskoi komissiei. 1848. Vol. 2: (1506-1544).
Sankt-Peterburg: Tipografiia 2-go otdeleniia Sobstvennogo ego imperatorskogo velichestva kantseliarii.
Antonovich, V. B. 1885. Monografii po istorii Zapadnoi i Yugo-Zapadnoi Rossii. Vol. 1. Kyiv: Tipografiia Ye. Ya. Fedorova.
Babenko, A. A., Komarov, O. V. 2020. Bitva na Sinikh Vodakh - fakt ili istoriograficheskii mif? Novogardia, 2, p. 135-160.
Bazilevich, K. V. 1952. Vneshniaia politika russkogo tsentralizovannogo gosudarstva. Vtoraia polovina XV veka. Moskva:
Izdatelstvo Moskovskogo universiteta.
Bartold, V. V. 1998. Tiurki. Dvenadtsat lektsii po istorii turetskikh narodov Srednei Azii. Almaty: TOO ‛ZhALYN’.
Barkhudarov, P. G. 1976. (ed.). Slovar russkogo yazyka XI-XVII vv. Vyp. 3. Volodne-viashchshina. Moskva: Nauka.
Bahrushin, P. V. (ed.). 1950. Dukhovnye i dogovornye gramoty velikikh i udelnykh kniazei XIV-XV vv. Moskva; Leningrad:
Izdatelstvo AN SSSR.
Beletskaia, O. V. 2008. Podole i tatary vo vtoroi polovine XIV - pervoi polovine XV v.: evoliutsiia dannicheskikh otnoshenii.
Krynіca znaistva і specyialnyia gіstarіchnyia dystsyplіny, 4, p. 96-107.
Bіletska, O. 2004. Podіllia na zlamі XIV-XV st.: do vytokіv formuvannia іstorychnoi oblastі. Odesa: Vydavnytstvo і drukarnia
‛Astroprint’.
Bіletska, O. 2015. Savran u XIV-XV stolіttiakh u svіtlі novoznaidenykh dzherel ta meterіalіv. Ukrainskyi іstorychnyi zbіrnik,
18, p. 28-39.
Byrnja, P. P., Russev, N. D. 1999. The Coins of the Medieval Moldavia (Historical and Numismatic Sketches). Stratum plus, 6,
p. 176-262.
Vashari, I. 2010. Tatarskie pohody vengerskogo korolia Laiosha Velikogo. Zolotoordynskaia tsivilizatsiia, 3, p. 22-30.
Vashchuk, D. 2018. The Duchy of Podillia in the Second Half of the 14 Century: The Particularities of the Legal Status.
Ukrainskyi іstorychnyi zhurnal, 2, p. 4-19. https://doi.org/10.15407/uhj2018.02.004
Vernadskii, G. V. 1997. Mongoly i Rus. [online]. Available at: http://gumilevica.kulichki.net/VEV/index.html.1953. (Accessed
27 May 2021).
Vynokur, І., Horіshnyi P., 1994. Bakota. Stolytsia davnoruskogo Ponyzzia. Kamianets-Podіlskyi: Tsentr Podіllieznavstva.
Voloshchuk, M. M. 2014. ‛Rus’ v Uhorskomu korolіvstvі (XI - druha polovyna XIV st.): suspіlno-polіtychna rol, mainovі
stosunky, mіgratsіi. Іvano-Frankіvsk: Lіleia-NV.
Vorotyntsev, L. V. 2019. Tatarskii torgovyi put (‛ViaTatarica’) v sisteme mezhdunarodnoi torgovli 13-15 vv. Zolotoordynskoe
obozrenie, 7 (1), p. 82-83.
Halenko, O. 2005. Zolota Orda u bytvі bіlia Synіkh Vod 1362 r. In: Shabuldo, F. M. (ed.). Synovodska problema u novіtnіkh
doslіdzhenniakh. Kyiv: Іnstytut іstorіi NAN Ukrainy, p. 129-159.
Gafurov, A. 1987. Imia i istoriia: Ob imenakh arabov, persov, tadzhikov i tiurkov. Slovar. Moskva: Glavnaia redaktsiia
vostochnoi literatury izdatelstva Nauka.
Gedz, T. 2012. Sokoletska volost ta navkolyshnі zemlі u 1391 rotsі. [online]. Available at: http:/www.myslenedrevo.com.ua/uk/
sci.AuxHistSci/HistGeography/SokileckaVolost.html. (Accessed 18 June 2021).
Gorskii, A. A. 2003. Moskva i Orda. Moskva: Nauka.
Goriaev, N. V. 1896. Sravnitelnyi etimologicheskii slovar russkogo yazyka. Tiflis: Tipografiia kants. Glavnonach. gr.ch. na
Kavkaze.
Grekov, B. D., Yakubovskii, A. Yu. 1950. Zolotaia Orda i ee padenie. Moskva, Leningrad: Izdatelstvo AN SSSR.
Grigoriev, A. P. 2004. Sbornik hanskikh yarlykov russkim mitropolitam. Sankt-Peterburg: Izdatelstvo Sankt-Peterburgskogo
universiteta.
Grinberg, M. 2018. Litovskoe posolstvo v Zolotuiu Ordu v 1348 g.: predposylki i posledstviia. Zolotoordynskoe obozrenie, 6
(3), p. 504-527.
Grusha, A. 2001. Neviadomaia gramata Fedara Koryiatavіcha za 1391 r. Belaruskі gіstarychny agliad, 8, 1-2, (14-15), p. 123-135.
Grushevskii, M. 1894. Barskoe starostvo, istoricheskie ocherki (XV-XVIII v.). Kyiv: Tipografiia Imperatorskogo Universiteta
Sv. Vladimira.
Hrushevskii, M. P. 1993. Іstorіia Ukrainy-Rusi. Vol. ІV. Kyiv: Naukova dumka.
Hrushevskii, M. P. 1995. Іstorіia Ukrainy-Rusi. Vol. VІ. Kyiv: Naukova dumka.
Hulevych, V. 2013. Zahіdnі zemlі ulusu Dzhuchі v kіncі XIII-XIV st. і Tuka Timuridi. Spetsіalnі іstorychnі dystsyplіny, 22-23:
Pytannia teorіi ta metodyky, p. 150-151.
Gulevich, V. P. 2018. Ot ordynskogo ulusa k hanstvu Gireev. Krym v 1399-1502 gg. Kazan: Institut istorii im. Sh. Mardzhani.
Gumecka, L. L. et al. (ed.). 1977. Slovnyk staroukrainskoi movy XIV-XV st. Vol. 1. Kyiv: Naukova dumka.
Gurliand, Ya. I. 1904. Stepnoe zakonodatelstvo s drevneishikh vremen po XVІІ stoletie. Izvestiia obshchestva Arkheologii,
istorii i etnografii pri Imperatorskom Kazanskom universitete, XX, 4-5, p. 49-158.
Dashkevich, N. 1876. Bolokhovskaia zemlia i ee znachenie v russkoi istorii Epizod iz istorii Yuzhnoi Rusi v XIII i XIV stoletiiah.
Kyiv: Universitetskaia tipografiia.
Dashkevich, N. 1885. Zametki po istorii Litovsko-Russkogo gosudarstva. Kyiv: Tipografiia Imperatorskogo universiteta
Sv. Vladimira.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 182
Dashkevych, Ya. R. 1971. Rozselennia vіrmenіv na Ukrainі v XI-XVII st. Ukrainskyi іstoryko-heohrafіchnyi zbіrnyk, 1, p. 150-181.
Dashkevych, Ya. 1994. Uhorska ekspansіia na zolotoordynske Podіllia 40-50 rr. XIV st. Ukraina v mynulomu, V, p. 32-65.
Dergacheva, L. 2019. Gosudarstvennaia i dinasticheskaia emblemy na pervykh moldavskikh emissiiakh XIV veka (k voprosu o tom, chto
shchitat aversom, a chto reversom monet Petra I). Vіsnyk Lvіvskoho unіversytetu. Serіia іstorychna. Spetsvypusk, p. 108-122.
Dobrodomov, I. G. 1972. Ataman i getman. Russkaia rech, 5, p. 110-114.
Dovnar-Zapolskii, M. 1901. Gosudarstvennoie khoziaistvo Velikogo kniazhestva Litovskogo pri Yagellonakh. Vol. 1. Kyiv:
Tipografiia Imperatorskogo universiteta Sv. Vladimira.
Egorov, V. G. 1964. Etimologicheskii slovar chuvashskogo yazyka. Cheboksary: Chuvashskoe knizhnoe izdatelstvo.
Emanov, A. G. 1996. Nachalo raboty monetnogo dvora v Kafe. In: Beliakov, A. P. (ed.). Chetvertaia Vserossiiskaia
numizmaticheskaia konferentsiia. Dmitrov, 22-26 aprelia 1996 g. Tezisy dokladov i soobshchenii. Moskva: Gosudarstvennyi
istoricheskii muzei, p. 45-46.
Emanov, A. G. 2003. Sommo di Caffa XIII-XV vv. In: Ivochkina, N. V. Odinnadtsataia Vserossiiskaia numizmaticheskaia
konferentsiia. Tezisy dokladov i soobshchenii. Sankt-Peterburg: Izdatelstvo Gosudarstvennogo Ermitazha, p. 129-130.
Zimin, A. A. 1952. Narodnye dvizheniia 20-kh godov XIV veka i likvidatsiia sistemy baskachestva v Severo-Vostochnoi Rusi.
Izvestiia AN SSSR. Seriia istorii i filosofii, IX, 1, p. 1-6.
Izmailov, I. L. 2018. Chernaia smert i krizis v Uluse Dzhuchi: idealnyi shtorm. In: Mirgaleev, I. M. (ed.) Epidemii i prirodnye
kataklizmy v Zolotoi Orde i sopredelnykh territoriiakh (XIII-XVI vv.). Kazan: Institut istorii im. Sh. Mardzhani AN RT,
p. 23-46.
Ilin, A. A. 1921. Topografiia kladov serebrianykh i zolotykh slitkov. Petrograd: Gop. Izdatelstvo.
Іvakіn, G. Yu. 1996. Іstorychnyi rozvytok Kyeva XІІІ - seredyny XVІ st. Kyiv.
Kamalov, I. 2016. Zolotaia Orda i russkii ulus (tatarskoe vliianie na Rossiiu). Kazan: Institut istorii im. Sh. Mardzhani.
Kapustіn, K. M. 2012. Vyshgorod in the period of Golden Horde (according to materials of excavations of 1936-1937 and 1947).
Arkheologіia і davnia іstorіia Ukrainy, 8, p. 146-151.
Kapustіn, K. M. 2020. The Excavation in Vyshgorod in 1936. Arkheologіia і davnia іstorіia Ukrainy, 1 (34), p. 132-151. https://
doi.org/10.37445/adiu.2020.01.09
Karpov, P. P. 1990. Italianskie morskie respubliki i Yuzhnoe Prichernomorie v XIII-XV vv: problemy torgovli. Moskva:
Izdatelstvo MGU.
Karpov, P. P. 2015. Italianskie morskie respubliki i Zolotaia Orda Krizis 1343-1349 gg. In: Karpov, P. P. (ed.). Prichernomorie
v Srednie veka, IX, p. 14-27.
Kashtanov, P. M. 1988. Finansy srednevekovoi Rusi. Moskva: Nauka.
Kellner-Hainkele, B. 2002. Kto byl Abdulgaffar al-Kirimi (Zametki o krymsko-tatarskom istorike XVIII veka). In:
Istochnikovedenie istorii Ulusa Dzhuchi (Zolotoi Ordy). Ot Kalki do Astrahani. 1223-1556. Kazan: Izdatelsto ‛Master
Laian’, p. 378-390.
Klepatskii, P. 2007. Ocherki po istorii Kievskoi zemli. Litovskii period. Bіla Tserkva: Vydavets Oleksandr Pshonkіvskii.
Kniga posolskaia Metriki Velikogo kniazhestva Litovskogo, soderzhashchaia v sebe diplomaticheskie snosheniia Litvy v
gosudarstvovanie korolia Sigizmunda-Avgusta (s 1545 po 1572 god). 1843. Moskva: V Universitetskoi tipografii.
Knysh, Ya. 2006. Vіd udіlu do ‛naiblagoslovennіshoi stolytsі’ korolіvstva. In: Іsaievych, Ya. et al. (ed.). Іstorіia Lvova. U triokh
tomakh. Vol. 1. Lvіv: Centr Evropy, p. 56-58.
Kotliar, M. F. 1966. Levantiiskaia torgovlia Lvova XIV-XV vv. po numizmaticheskim dannym. Numizmatika i epigrafika, VI,
p. 135-148.
Kotliar, M. F. 1970. Klad monet Vladimira Olgerdovicha. Numizmatika i epigrafika, VIII, p. 88-100.
Kotliar. M. F. (ed.). 1990. Torhіvlia na Ukrainі XІV seredyna XVІІІ stolіttia. Kyiv: Naukova dumka.
Korshenko, P. V. 1940 rr. Klady і okremі monetnі znakhіdky, zareestrovanі Tsentralnym іstorychnym muzeem URSR. Mashynopys
v Arkheolohіchnykh fondakh NMІU.
Kradin, N. N. 1992. Kochevye obshchestva (problemy formatsionnoi kharakteristiki). Vladivostok: Dalnauka.
Kramarovskii, M. G. 2003. Dzhuchidy i Krym. XIII-XIV vv. Materialy po Arkheologii, istorii i etnografii Tavrii, X, p. 506-532.
Krivosheev, Yu. V. 2015. Rus i mongoly: Issledovanie po istorii Severo-Vostochnoi Rusi XII-XIV vv. Sankt-Peterburg: Akademiia
issledovaniia kultury.
Krykun, N. 1992. Administrativno-territorialnoe ustroistvo Pravoberezhnoi Ukrainy v XV-XVIII vv. Granitsy voevodstv v svete
istochnikov. Kyiv: Institut ukrainskoi Arkheografii.
Krykun, N. 2011. Podіlske voevodstvo u XV-XVIII stolіttiakh: Stattі і materіaly. Lvіv.
Kropotkin, V. V. 1962. Klady vizantiiskikh monet na territorii SSSR. Svod Arkheologicheskikh istochnikov, E 4-4. Moskva:
Izd-vo AN SSSR.
Kulpin, E. P. 1998. Zolotaia Orda (Problemy genezisa Rossiiskogo gosudarstva). Sotsioestestvennaia istoriia. Genezis krizisov
prirody i obshchestva v Rossii, XI. Moskva: Izdatelstvo Moskovskii litsei.
Kuchkin, V. A. 1991. Rus pod igom: kak eto bylo? Moskva: Panorama.
Kyrymi, A. 2018. Umdet al-ahbar. Book 2: Perevod. Kazan: Institut istorii im. Sh. Mardzhani AN RT.
Leontovich, F. I. 1894. Ocherki po istorii litovsko-russkogo prava. Vyp. 1. Obrazovanie territorii Litovskogo gosudarstva.
Sankt-Peterburg: Tipografiia Balashova V. P. i K°.
Lesnikov, M. P. 1964. Puti Baltiisko-chernomorskoi torgovli XIV-XV vekov. Uchenye zapiski Moskovskogo Gosudarstvennogo
pedagogicheskogo instituta, 294, p. 71-86.
Linnichenko, I. A. 1907. Zamechaniia na statiiu I. Rezhabka i dopolneniia k nim. In: Boleslav - Yurii ІІ, kniaz vsei Maloi Rusi.
Sbornik materialov i issledovanii soobshchennykh Gonsiorovskim O., Kunikom A. A., Lappo-Danilevskim A. P. i dr. Santk-
Peterburg: Tipografiia Imperatorskoi Akademii nauk, p. 81-112.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 1 83
Litskevich, O. V. 2019. ‛Letopisets velikikh kniazei litovskikh’ i ‛Povest o Podole’: opyt kompleksnogo kriticheskogo razbora.
Sankt-Peterburg: Dmitrii Bulanin.
Maiorov, A. A. 2020. K voprosu o tulskom baskachestve na zemliakh Severo-Vostochnoi chasti Chernigovskogo kniazhestva
XIII-XIV vv. Zolotoordynskoe obozrenie, 8 (1), p. 67-86.
Maslova, P. A. 2014. Darugi i baskaki: sootnoshenie dolzhnostei. Voprosy medievistiki, 4 (58), p. 23-36.
Mykhailovskyi, V. 2012. Elastychna spіlnota. Podіlska shliakhta v druhіi polovynі XIV - 70-h rokah XVІ stolіttia. Kyiv: Tempora.
Mykhailovskyi, V. 2016. Na margіnezі hramoty kniazia Fedora Korіiatovycha 1392 r. Ruthenica, XIII, p. 188-197.
Mykhaylovskiy, V. 2017. Shaping of the Territory of Historical Podillya in the Second Half of the 14th Century. Ukrainskyi
іstorychnyi zhurnal, 3, p. 67-82. https://doi.org/10.15407/uhj2017.03.067
Mykhailovskyi, V. 2021. Іstorіia, mova, heohrafіia: toponіmii serednovіchnoho Podіllia. Kyiv: Tempora.
Moiseev, M. V. 2016. Posolskie dary - pominki v kontekste vzaimootnoshenii Rossii s postordynskimi gosudarstvami: problemy
izucheniia. In: Beliaev, A. A., Yurasov, A. V. (ed.). Ot smuty k imperii. Novye otkrytiia v oblasti Arkheologii i istorii XVI-
XVIII vv. Moskva; Volgograd: Drevnosti Severa, p. 163-171.
Molchanovskii, N. 1885. Ocherk izvestii o Podolskoi zemle do 1434 g: preimushchestvenno po letopisnym istochnikam. Kyiv:
Tipografiia Imp. Universiteta Sv. Vladimira.
Nasonov, A. N. 1940. Mongoly i Rus (istoriia tatarskoi politiki na Rusi). Moskva, Leningrad: Izdatelstvo Akademii nauk SSSR.
Oreshnikov, A. V. 1896. Russkie monety do 1547 g. Moskva: Tovarishchestvo tipografii A. I. Mamontova.
Osipian, A. L. 2012. Vozniknovenie armianskikh torgovykh kolonii vo Lvove i Kamentse-Podolskom i ikh rol v torgovle
so stranami Prichernomoriia i Vostochnogo Sredizemnomoriia vo vtoroi polovine XIII - pervoi polovine XV v. In:
Martyniuk, A. V. (ed.). Issledovaniia po istorii Vostochnoi Evropy, 5, Minsk: RIVSh, p. 53-83.
Pavlov, P. N. 1958. K voprosu o russkoi dani v Zolotuiu Ordu. Uchenye zapiski Krasnoiarskogo gosudarstvennogo
pedagogicheskogo institute, 13 (2), p. 74-112.
Palladii, Arkhim. 1910. Starinnoe Mongolskoe skazanie o Chingizkhane. Trudy chlenov Rossiiskoi dukhovnoi missii v Pekine,
IV, p. 1-124.
Pamiatniki russkogo prava. 1955, 3. Moskva: Gosudarstvennoe izdatelstvo yuridicheskoi literatury.
Paraska, P. F. 1981. Vneshnepoliticheskie usloviia obrazovaniia Moldavskogo feodalnogo gosudarstva. Kishinev: Shtiinca.
Petrun, F. 1928a. Khanskі yarlyky na ukrainskiі zemlі (do pytannia pro tatarsku Ukrainu). Skhіdnyi svіt, 2, p. 170-181.
Petrun, F. 1928b. Nove pro tatarsku starovynu Bozko-Dnіstrianskoho stepu. Skhіdnyi svіt, 6, p. 155-171.
Petrushevskyi, I. P. 1960. Zemledelie i agrarnye otnosheniia v Irane XIII-XIV vekov. Moskva; Leningrad: Izdatelstvo Akademii
nauk SSSR.
Pohorіlets, O. G., Savvov, R. V., 2004. Moneta podіlskoho kniazia Kostiantyna. Numіzmatyka і falerystyka, 3, p. 24-29.
Pohorіlets, O. G., Savvov, R. V., 2005. Karbuvannia monety na Podіllі v drugіi polovynі XIV st. In: Shust, R. ta іn. (ed.).
Groshovyi obіh і bankіvska sprava v Ukrainі: mynule ta suchasnіst. Materіaly naukovoi konferentsіi. Lvіv, 14-15 travnia
2004 roku. Lvіv: Lvіvskyi natsіonalnyi unіversytet іmenі Іvana Franka, Lvіvske tovarystvo kolektsіonerіv, p. 145-153.
Pohorіlets, O. G., Savvov, R. V., 2007. Pro novі znakhіdky monet Podіlskoho kniazіvstva. Numіzmatyka і falerystyka, 4, p. 28-31.
Polekhov, P. V. 2014. ‛Letopisnaia Povest o Podolii’. Drevniaia Rus. Voprosy mediievistiki, 1 (55), p. 33-42.
Polekhov, P. V. 2018. Khanskoe poslanie litovskomu kniaziu v prusskom Arkhive (1432 g.). In: Turilov, A. A. (ed.). Vertograd
mnogotsvetnyi. Sbornik k 80-letiiu Borisa Nikolaevicha Flori. Moskva: Indik, p. 307-322.
Polekhov, P. V. 2019. Gramota kniazia Fedora Koriatovicha 1391 g. i podolskaia dan v Tatary. Arkhіvarius, 17, p. 97-107.
Polnoe sobranie russkikh letopisei. 1843. Vol. 2. Ipatevskaia letopis i Gustynskaia letopis. Sankt-Peterburg: Tipografiia Eduarda Praca.
Polnoe sobranie russkikh letopisei. 1897. Vol. 11. Letopisnyi sbornik imenuemyi Patriarsheiu ili Nikonovskoiu letopisiiu. Sankt-
Peterburg: Tipografiia I. N. Skorokhodova.
Polnoe sobranie russkikh letopisei. 1910. Vol. 20. Lvovskaia letopis. Part 1. Sankt-Peterburg: Tipografiia M. A. Aleksandrova.
Polnoe sobranie russkikh letopisei. 1917. Vol. 4, Part 2. Novgorodskaia piataia letopis. Vyp. 1. Petrograd.
Polnoe sobranie russkikh letopisei. 1922. Vol. 15. Rogozhskii letopisets. Petrograd.
Polnoe sobranie russkikh letopisei. 1949. Vol. 25. Moskovskii letopisnyi svod kontsa XV veka. Moskva; Leningrad: Izdatelstvo
AN SSSR.
Polnoe sobranie russkikh letopisei. 1965. Vol. 11.
Polnoe sobranie russkikh letopisei. 1980. Vol. 35. Letopisi belorussko-litovskie. Moskva: Nauka.
Pochekaev, R. Yu. 2009. Pravo Zolotoi Ordy. Kazan: Izdatelstvo ‛Fen’ AN RT.
Pochekaev, R. Yu. 2012. Dary ili dan? K voprosu o zolotoordynskom nasledii v otnosheniiakh Moskovskogo gosudarstva s
tiurksko-tatarskimi khanstvami. Srednevekovye tiurko-tatarskie gosudarstva, 4, p. 200-203.
Puteshestvie v vostochnye strany Plano Karpini i Rubruka. 1957. Moskva: Gosudarstvennoe izdatelstvo geograficheskoi
literatury.
Rozov, V. (ed.). 1928. Ukrainskі hramoty. Vol. 1. XІV st. і persha polovyna XV st. Kyiv: Drukarnia Ukrainskoi Akademіi Nauk.
Rusanіvskyi, V. M. (ed.). 1974. Hramoty XIV st. Uporiadkuvannia, vstupna stattia, komentarі і slovnyky-pokazhchyky
M. Peshchak. Kyiv: Naukova dumka.
Rusyna, O. V. 1998. Sіverska zemlia u skladі Velykoho kniazіvstva Lytovskoho. Kyiv: Іnstytut ukrainskoi Arkheohrafіi і
dzhereloznavstva іm. M. P. Hrushevskoho NAN Ukrainy.
Rusyna, Ye. V. 2014. Na istoricheskikh rasputiiakh. K voprosu o sotsiokulturnom distantsirovanii vostochnoslavianskikh zemel
v XIV-XVI vv. Istoricheskii vestnik, VII, 154, p. 226-241.
Rusyna, O., Svarnyk, І., Voitovych, L., Vashuk, D., Blanutsa, A., Cherkas, B. 2009. Ukraina: Lytovska doba 1320-1569. Kyiv:
Baltіia-Druk.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 184
Russev, N. D. 1999. Moldavia in ‛Dark Ages’: Materials for Understanding Cultural and Historical Processes. Stratum plus, 5,
p. 379-407.
Russev, N. D. 2016. The Carpathian-Danube Lands under the Jochids: a few ideas and numerous ‘ways of perception’. Stratum
plus, 6, p. 165-181.
Sabitov, Zh. M. 2012. Klanovaia sistema Ulusa Dzhuchi: osnovnye etapy razvitiia. Srednevekovye tiurko-tatarskie gosudarstva,
4, p. 118-120.
Sargsian, T. Ye. (ed.). 2010. Svod armianskikh pamiatnykh zapisei, otnosiashchikhsia k Krymu i sopredelnym regionam (XIV-
XV vv.). Simferopol: SONAT.
Sverdlov, M. B. 2015. Khronologiia istoricheskikh istochnikov, metody izucheniia nalogov i povinnostei selskogo naseleniia na
Rusi X-XIII vv. In: Shveikovskaia Ye. N. (ed.). Ezhegodnik po agrarnoi istorii Vostochnoi Evropy. 2014 god. Fiskalnaia
politika i nalogovo-povinnostnye praktiki v agrarnoi istorii Rosii X-XXI vv. Moskva; Samara: Izdatelstvo ‛Samarskii
universitet’, p. 8-18.
Sivers, A. A. 1922. Topografiia kladov s prazhskimi groshami. Peterburg: Rossiiskaia Gosudarstvennaia Akademicheskaia
Tipografiia.
Sіtsіnskii, Ye. 2003. Smotrytskyi zamok. Khmelnytskyi: Khmelnytskyi oblasnyi kraeznavchyi muzei.
Skazaniia i povesti o Kulikovskoi bitve. 1982. Leningrad: Nauka.
Smirnov, V. D. 1887. Krymskoe khanstvo pod verkhovenstvom Ottomanskoi Porty do nachala XVIII v. Sankt-Peterburg:
Universitetskaia tipografiia v Kazani.
Tezdzhan, M. 2010. ‛Tamga’ - gosudarstvennyi simvol i poshlina v Zolotoi Orde i naslednykh khanstvakh. In: Rahimzianov, B. R.
(ed.). Srednevekovye tiurko-tatarskie gosudarstva, 2, p. 70-81.
Temushev, P. N. 2012. ‛Ordynskaia tiagost’: transformatsiia nalogovo-dannicheskoi sistemy kniazhestv Rusi posle mongolskogo
nashestviia 1237-1241 gg. In: Salkov, A. P., Yanovskii, O. A. (ed.). Rossiiskie i slavianskie issledovaniia, 7, Minsk:
Belorusskii Gosudarstvennyi universitet, p. 92-98.
Usmanov, M. A. 1979. Zhalovannye akty Dzhuchieva ulusa. Kazan: Izdatelstvo Kazanskogo universiteta.
Faizov, P. F. 2000. Pominki‛ tysh’ v kontekste vzaimootnoshenii Rusi-Rossii s Zolotoi Ordoi i Krymskim yurtom. Doklad
na kruglom stole tatarskoi obshchestvennosti Zolotaia Orda: istoricheskie perspektivy, organizovannom Fondom
musulmanskikh narodov 02.01.2000 g.). [online]. Available at: http:/www.kirimtatar.com.researches/pominky/.html
(Accessed 18 June 2017).
Fedorov-Davydov, G. A. 1973. Obshchestvennyi stroi Zolotoi Ordy. Moskva: Moskovskii universitet.
Fedorov-Davydov, G. A. 1981. Monety Moskovskoi Rusi. Moskva: Izdatelstvo Moskovskogo universiteta.
Khazanov, A. M. 2002. Kochevniki i vneshnii mir. Almaty: Daik-Presp.
Khautala, R. 2019. V zemliakh ‛Severnoi Tartarii’: Svedeniia latinskikh istochnikov o Zolotoi Orde v pravlenie khana Uzbeka
(1313-1341). Kazan: Institut istorii im. Sh. Mardzhani AN RT.
Khoroshkevich, A. L. 2001. Rus i Krym. Ot soiuza k protivostoianiiu. Konets XV-XVI vv. Moskva: Editorial URSP.
Shabuldo, F. M. 1987. Zemli Yugo-Zapadnoi Rusi v sostave Velikogo kniazhestva Litovskogo. Kyiv: Naukova dumka.
Shabuldo, F. M. 2000. Naratyvnі dzherela i pershі doslіdnyky pro pokhіd Olherda na Synі Vody і Bіloberezhzhia. In: Smolіi, V.
(ed.). Ukraina v Tsentralno-Skhіdnіi Evropі. Kyiv: Іnstytut іstorіi NANU, p. 57-74.
Shabuldo, F. M. 2005. Synovodska bytva 1362 r. u suchasnіi naukovіi іnterpretatsіi. In: Shabuldo, F. M. (ed.). Syniovodska
problema u novіtnіkh doslіdzhenniakh. Kyiv: NAN Ukrainy, Іnstytut іstorіi Ukrainy, p. 9-27.
Shabuldo, F. 2006. Kondomіnіum v ukrainskykh zemliakh XIV stolіttia. Zapysky Naukovoho tovarystva im. T. Shevchenka,
SSLI, p. 7-22.
Shabuldo, F. 2008. Korіiatovychі. In: Smolіi, V. A. (ed.). Entsyklopedіia іstorіi Ukraini. Vol. 5. Kon-Kiu. Kyiv: Naukova
dumka, p. 158-160.
Shapiro, A. L. 1987. Russkoe krestianstvo pered zakreposhcheniem XIV-XVІ vekov. Leningrad: Izdatelstvo Leningradskogo
universiteta.
Shennikov, A. A. Issledovanie po istorii i geografii Srednego Podonia v XIV-XV vv. Leningrad: Nauka.
Shovkoplias, H. M. 2000. Vyshhorod і yogo zamovchuvanі doslіdnyky. In: Vіdeiko, M. V. (ed.). Arkheolohіchnі doslіdzhennia
v Ukrainі v 1994-1996 rokah. Kyiv, p. 181-185.
Shpuler, B. 2016. Zolotaia Orda. Mongoly v Rossii. 1223-1502 gg. Kazan.
Yakovenko, N. 2006. Narys іstorіi serednovіchnoi ta rannomodernoi Ukrainy. Kyiv: Krytyka.
Bauer, N. 1931. Die Silber- und Gоldbarren des russichen Mittelalters. Numismatische o tychźze prawach od roku 1544. Do roku
1563. Poznań: W drukarni na Garbarach Zeitschrift, 64, s. 61-100.
Działyński, T. 1841. Zbior praw Litewskich od roku 1389. Do roku 1529. Tudizieź rozprawy sejmowe Nr. 45.
Halecki, O. 1939. Koriatowicze a przedkowie Holszańskich i Czartoryskich. Miesięcznik Heraldyczny. XVIII. 6, s. 81-88.
Iliescu, O. 1970. Moneta in Romania 491-1864. Bucureşti: Editura Meridiane.
Ivanauskas, E. Balčius, M. 1994. Lietuvos didžiosios kunigaikštystės lydiniai ir monetos nuo 1387 iki 1495 metų. Vilnius.
Ivanauskas, E. 2009. Сoins of Lithuania 1386-2009. Vilnius.
Kolankowski, L. 1930. Dzieje Wielkiego Księstwa Litewskiego za Jagiellonów. T. I. 1377-1499. Warsawa: Skład Główny: Kasa
im. Mianоwskiego.
Kronika Jana z Czarnkоwa. 1872. Monumenta Poloniae Historica. T. II. Lwów, s. 601-756.
Kronika Janka z Czarnkоwa. 1907. Lwów: Z 1. Związkowej drukarni.
Kurtyka, J. 2004. Repertоrium pоdоlskie. Dоkumenty dо 1430 r. Rоcznik Przemyski. Histоria. 40, 4, s. 127-269.
Łowmiański, H. 2006. Polityka Jagiellonów. Poznan: Wydawnictwo Poznańskie.
Lucian, O., Buzdugan. G., Oprescu, C. C. 1977. Monede şi bancnote romineşti. Bucureşti: Sport-Turism.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 1 85
Paszkiewiсz, B. 2005a. Grosz ruski. In: Shust, R. et al. (ed.). Hroshovyi obih i bankivska sprava v Ukraini: mynule ta suchasnist.
Materialy mizhnarodnoi naukovoi konferentsii. Lviv. 14-15 travnia 2004 roku. Lviv: Lvivskyi natsionalnyi universytet
imeni Ivana Franka, Lvivske tovarystvo kolektsioneriv, p. 92-113.
Prochaska, A. 1895. Podole lennem Korony. Rozprawy Akademii Umijętności. Wydział historyczno-filozoficzny. Serya II. T. II,
s. 256-279.
Puzyna, J. 1930. Korjat i Korjatowice. Ateneum Wileńskie, VII, (3-4), s. 425-454.
Réthy, L. 1887. A Dobóczky - féle oláh éremgyűjtemény. Archaeologiai értesitö, 3, s. 237-247.
Réthy, L. 1899. Corpus nummorum Hungariae. Budapest: A Magyar Tudomanyos Akdémia kiadaśa.
Vásáry, I. 1976. The Golden Horde term daruga and its survival in Russia. Acta Orientalia Academiae scientiarum Hungarical,
XXX (2), p. 187-197.
Vásáry, I. 1978. The origion of the institution of basqaqs. Acta Orientalia Academiae scientiarum Hungarical, XXXII (2),
p. 201-206.
|