Еволюція аналітичних підходів у дослідженні інноваційних спільнот

Розглянуто еволюцію аналітичних підходів в дослідженні та становленні теорії інноваційних спільнот. Аналіз структури та динаміки наукових досліджень інноваційних спільнот проведено на основі бази даних Scopus. Бібліометричний аналіз і візуалізація за допомогою програми VOSviewer є важливими інструме...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Економічний вісник Донбасу
Date:	2023
Main Author:	Петрова, І.П.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут економіки промисловості НАН України 2023
Subjects:	Менеджмент інновацій
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/196408
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Еволюція аналітичних підходів у дослідженні інноваційних спільнот / І.П. Петрова // Економічний вісник Донбасу. — 2023. — № 2 (72). — С. 128-135. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860260955370291200
author	Петрова, І.П.
author_facet	Петрова, І.П.
citation_txt	Еволюція аналітичних підходів у дослідженні інноваційних спільнот / І.П. Петрова // Економічний вісник Донбасу. — 2023. — № 2 (72). — С. 128-135. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Економічний вісник Донбасу
description	Розглянуто еволюцію аналітичних підходів в дослідженні та становленні теорії інноваційних спільнот. Аналіз структури та динаміки наукових досліджень інноваційних спільнот проведено на основі бази даних Scopus. Бібліометричний аналіз і візуалізація за допомогою програми VOSviewer є важливими інструментами для розуміння змін у тематичній спрямованості наукових досліджень з плином часу. За допомогою програми визначили п’ять кластерів досліджень на основі тематичної близькості термінів та проаналізували, які теми та напрями досліджень були актуальними на різних етапах часового періоду. Виявлено, що еволюція аналітичних підходів у вивченні інноваційних спільнот на рівні територій просунулася від аналізу індивідуального рівня до мережевого, системного, екосистемного та екологічних підходів. У дослідженні і становленні теорії інноваційних спільнот видно чітку еволюцію аналітичних підходів. Інноваційні спільноти, що орієнтовані на розвиток та імплементацію інновацій, розглядаються із зростаючою глибиною та комплексністю. На першому етапі дослідники зосереджувалися на розгляді інноваційних спільнот як на сукупностях окремих індивідів та підприємств, де основний акцент на інноваційних зусиллях окремих учасників та їх внеску у розвиток інновацій. Наступним етапом був перехід до мережевого підходу, де інноваційні спільноти розглядалися як мережі взаємодії між учасниками, їхні комунікації та обмін ресурсами. Далі йде системний підхід, який дозволяв розглядати інноваційні спільноти як системи з взаємозалежними компонентами, такими як культура, інституції, політика, інфраструктура та людський капітал. На сучасному етапі, домінує екосистемний підхід до розуміння інноваційних спільнот, де вони розглядаються як складні адаптивні системи, що взаємодіють з різними інноваційними екосистемами з більшим колом учасників. Якщо системний підхід більше спрямований на внутрішні аспекти інноваційних спільнот, тоді як екосистемний підхід враховує більш зовнішній контекст та взаємодію інноваційних спільнот з іншими суб'єктами інноваційних екосистем. Крім того, паралельно розвивається й екологічний підхід до трактування поняття «інноваційних спільнот», який сприяє сталому розвитку та збереженню природи, і має важливе значення в сучасному світі, де охорона навколишнього середовища є критично важливим завданням. The evolution of analytical approaches in research and development of the theory of innovative communities is considered. The analysis of the structure and dynamics of scientific research of innovative communities was carried out on the basis of the Scopus database. Bibliometric analysis and visualization using the VOSviewer program are important tools for understanding changes in the thematic focus of scientific research over time. With the help of the program, five research clusters were identified based on the thematic proximity of terms and analyzed which topics and directions of research were relevant at different stages of the time period. It was found that the evolution of analytical approaches in the study of innovative communities at the level of territories has progressed from the analysis of the individual level to network, system, ecosystem and ecological approaches. A clear evolution of analytical approaches can be seen in the research and development of the theory of innovative communities. Innovative communities focused on the development and implementation of innovations are considered with increasing depth and complexity. At the first stage, researchers focused on considering innovative communities as a set of individual individuals and enterprises, where the main emphasis is on the innovative efforts of individual participants and their contribution to the development of innovations. The next stage was the transition to a network approach, where innovative communities were considered as networks of interaction between participants, their communications and resource exchange. This is followed by a systemic approach, which allowed us to view innovation communities as systems with interdependent components such as culture, institutions, policies, infrastructure and human capital. At the current stage, the ecosystem approach to understanding innovation communities dominates, where they are considered as complex adaptive systems interacting with different innovation ecosystems with a wider range of participants. If the system approach is more focused on the internal aspects of innovation communities, while the ecosystem approach takes into account the larger external context and interaction of innovation communities with other entities of innovation ecosystems. In addition, an ecological approach to the interpretation of the concept of «innovative communities» is also developing in parallel, which contributes to sustainable development and nature conservation, and is of great importance in the modern world, where environmental protection is a critically important task.
first_indexed	2025-12-07T18:55:13Z
format	Article
fulltext	І. П. Петрова 128 Економічний вісник Донбасу № 2(72), 2023 DOI: https://doi.org/10.12958/1817-3772-2023-2(72)-128-135 УДК 330.341.1+004+332.1 І. П. Петрова, кандидат економічних наук, ORCID 0000-0002-0515-5349, e-mail: msirynapetrova@gmail.com, Інститут економіки промисловості НАН України, м. Київ ЕВОЛЮЦІЯ АНАЛІТИЧНИХ ПІДХОДІВ У ДОСЛІДЖЕННІ ІННОВАЦІЙНИХ СПІЛЬНОТ Вступ. Інновації та інноваційні процеси стали ключовими факторами розвитку сучасного суспіль- ства. Однак, інновації не виникають самі по собі, вони є результатом зусиль та внеску індивідів та під- приємств, які долучають свої ідеї, знання та ресурси до створення нових продуктів, послуг або техноло- гій. Щоб зрозуміти процеси і механізми створення інновацій, дослідники вивчають інноваційні спіль- ноти – групи людей, які спільно працюють над но- вими ідеями, технологіями та продуктами. Протя- гом останніх десятиліть, аналітичні підходи до до- слідження інноваційних спільнот пройшли значну еволюцію. Перші дослідження спрямовані на розу- міння того, як інноваційні спільноти сприяють ство- ренню нових ідей та технологій та фокусувалися на невеликих групах науковців або інженерів, що спів- працюють над конкретними проєктами [1-3]. З ча- сом аналітичні підходи розширилися, вивчаючи ас- пекти управління, комунікації та керування знан- нями в інноваційних спільнотах [4-6]. Завдяки роз- витку інформаційних технологій, дослідники мають доступ до великої кількості даних про інноваційні спільноти. Сучасні дослідження розглядають великі корпоративні інноваційні лабораторії, відкриті інно- ваційні мережі та навіть глобальні інноваційні спільноти. Однак, незважаючи на ці зміни, питання, пов'язані з інноваційними спільнотами, залиша- ються актуальними. Вони лишаються важливим еле- ментом процесу інновацій та сприяють ефектив- ному використанню знань і ресурсів. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Сучасні економічні дослідження пропонують різні підходи до трактування поняття «інноваційна спіль- нота» (innovation communities) [1-6] і встановлення зв`язків між ним та іншими аналогічними концепці- ями, такими як «спільноти інновацій» (communities of innovation) [7-11], «відкриті інноваційні спіль- ноти» (open innovation communities) [12] та «спіль- ноти створення» (communities of creation) [13]. З вра- хуванням ретроспективного аналізу стає очевид- ним, що інноваційні спільноти виникли на основі еволюції популярних концепцій соціальної активно- сті в межах практичних спільнот [14-15]. Практичні спільноти є мережею, яка сприяє створенню та об- міну знаннями [16], і складаються з членів різних со- ціальних мереж [17]. E. Lesser та J. Storck [18] роз- глядають практичні спільноти як динамічний чин- ник у розвитку соціального капіталу, який призво- дить до змін у поведінці. Ці зміни, в свою чергу, по- зитивно впливають на ефективність бізнесу і акцен- тують на галузях знань, з часом накопичуючи досвід у цій сфері. D. Assimakopoulos і J. Yan [19] вказують, що звичайна практична спільнота забезпечує її учасникам знання, спільну ідентичність та згуртова- ність, що підтримують взаємодію протягом трива- лого часу. Інноваційні спільноти діють як одна з ор- ганізаційних форм для створення інновацій, спіль- ного поєднання навичок і знань. Ці інновації відбу- ваються в контексті організаційної культури та спільних цінностей, очікувань та ставлень. Зокрема, креативність часто народжується на межі різних дисциплін і спеціальностей. Тому інноваційні спіль- ноти взаємодіють з іншими спільнотами, організаці- ями та спільнотами в інших організаціях, що мають як міжорганізаційні, так і внутрішньоорганізаційні виміри [19]. D. Leonard-Barton та S. Sensiper [20] стверджують, що інновації залежать від індивіду- альних та колективних знань працівників і характе- ризуються ітеративним процесом, де люди працю- ють разом, спираючись на творчі ідеї один одного. Цей підхід визнає важливість якісних взаємовідно- син між людьми для виникнення організаційних знань. R. Stacey [21] визначає самоорганізовану людську взаємодію з її здатністю до творчості як центральний процес у створенні знань. Він вважає, що організаційні знання залежать від якості відно- син між людьми. Генерація нових ідей, які стимулю- ють інновації, сприяє різноманітність та наявність досвіду, включаючи експерті. Отже, наукові під- ходи до визначення поняття «інноваційні спіль- ноти» як напрям дослідження є особливо актуаль- ним в теперішній час, так інноваційні спільноти ві- діграють важливу роль у стимулюванні інновацій та досягненні Цілей сталого розвитку. Метою роботи є визначення змісту поняття «інноваційна спільнота» на основі аналізу еволюції аналітичних підходів до розуміння цього поняття. Виклад основного матеріалу. Вивчення тема- тичної спрямованості публікацій здійснювалося на основі програми VOSviewer, яка дозволяє побуду- вати термінологічну карту на основі спільного вико- ристання «інноваційна спільнота» у заголовках, ано- таціях та ключових словах у різних статтях. Зага- лом, у базі даних Scopus з 1966 по 2023 р. налічу- І. П. Петрова 129 Економічний вісник Донбасу № 2(72), 2023 ється 36 713 документів. Для аналізу встановлено обмеження: термін повинен зустрічатися не менше 30 разів. В результаті було виявлено 5 кластерів, що поєднують ключові поняття з тематичної направле- ності (рис. 1). Дана карта візуалізує частоту використання те- рмінів (величина кола), тісноту зв’язку (чим ближче, тим тісніше) та різні варіанти поєднань термінів як усередині кластерів, так і між кластерами. Ці клас- тери можуть вказувати на те, які аспекти інновацій- них спільнот взаємопов’язані та в яких напрямах вони фокусують свої зусилля. Найбільший з точки зору кількості термінів (157 термінів) – «червоний» кластер. Цей кластер ві- дображає мережевий підхід до визначення іннова- ційних спільнот, оскільки поєднує поняття: управ- ління знаннями, інформаційна система, прийняття рішення, організація тощо. Замість розгляду іннова- ційних спільнот лише як сукупність окремих індиві- дів і підприємств, дослідники стали дивитися на них як на складні мережі взаємодії, в яких ключовими елементами є зв’язки, комунікації та обмін ресур- сами між учасниками. Цей підхід розширив розу- міння процесів, що відбуваються в інноваційних спільнотах та сприяє більш глибокому аналізу їх- нього функціонування. Рис. 1. Терміни, що найчастіше зустрічаються в дослідженнях щодо інноваційних спільнот з 1969 по 2023 р., згруповані в кластери Проаналізованого шляхом використання інструментарію VOSviewer. Другий, за кількістю термінів є «зелений» кластер (153 термінів), де ключовими є: сталий роз- виток, стійкість, спільнота сталого розвитку, сус- пільство, екосистема, публічно-приватне партнер- ство, регіональний розвиток тощо. Тобто, умовно його можна охарактеризувати як екосистемний під- хід, який враховує важливість взаємодії між різними учасниками інноваційного екосистеми та їх внеску у досягнення сталого розвитку. Цей підхід враховує вплив культури, інституцій, технологій, підпри- ємств, громадських організацій та інших учасників на сталість інноваційних процесів та їхній внесок у розвиток суспільства. Акцентується на наявності ін- фраструктури (доступ до дослідницьких лаборато- рій, інкубаторів, фінансової підтримки та інше), яка допомагає інноваційним спільнотам розвивати та впроваджувати інновації. Цей підхід відображає складність інноваційних процесів і показує, що до- сягнення сталого розвитку потребує глибокого розу- міння та співпрацю між різними учасниками еко- системи інновацій. У «синьому» кластері (103 терміни) найчастіше зустрічаються терміни: людина, управління, органі- зація, навчання, мотивація, соціальна поведінка та інші, які слід охарактеризувати як «підхід до аналізу індивідуального рівня» в контексті досліджень інно- ваційних спільнот. Інноваційні спільноти представ- ляють собою групи осіб, підприємств, дослідниць- ких установ та інших учасників, які спільно працю- ють для розробки та впровадження інновацій. Ана- ліз індивідуального рівня в рамках таких спільнот виявляється особливо значущим, оскільки саме ін- дивіди створюють інновації та вносять свій унікаль- ний внесок у цей процес. Аналіз індивідуального рівня в контексті досліджень інноваційних спільнот включає детальне вивчення та оцінку інноваційних І. П. Петрова 130 Економічний вісник Донбасу № 2(72), 2023 зусиль окремих осіб та підприємств у наступних ас- пектах: ідентифікація інноваторів, інноваційні прак- тики, інноваційні досягнення, мотивація інновато- рів, інноваційний потенціал, співпраця та мережі [6]. Другим важливим аспектом є вивчення іннова- ційних практик, які використовують інноватори. Це можуть бути підходи до творчого процесу, методи комунікації з іншими членами спільноти, стратегії залучення фінансових ресурсів, та багато інших ас- пектів [6]. Аналіз цих практик може сприяти іденти- фікації найкращих практик та їх поширенню серед інших учасників інноваційної спільноти. Аналіз ін- дивідуального рівня у цій сфері допомагає розуміти, як виникають та розвиваються інновації, і як можна сприяти створенню більш ефективних стратегій на підтримку та стимулювання креативності серед ін- дивідів та спільнот. Четвертий кластер, який має жовте забарвлення (97 термінів) включає терміни: інновації, система, інноваційна політика, інноваційна діяльність, інно- ваційне управління тощо. Цю групу досліджень можна охарактеризувати як системний підхід до до- слідження інноваційних спільнот, який дозволяє розглядати інноваційні спільноти як складні сис- теми з взаємозалежними компонентами, а також ви- вчати їхню взаємодію з іншими системами, такими як культура, інституції, політика, інфраструктура та людський капітал. Культура впливає на сприйняття та прийняття інновацій в спільноті. Інституції та по- літичне середовище можуть створювати умови для підтримки інновацій або заважати їхньому розвит- ку. Інфраструктура та доступ до ресурсів грають ва- жливу роль у реалізації інноваційних ідей. Людсь- кий капітал, включаючи рівень освіти та навичок, визначає здатність спільноти до інновацій. Такий підхід робить можливим більш ефективну коорди- націю дій усіх сторін, які впливають на інновацій- ний процес, та сприяє створенню сприятливих умов для розвитку інновацій. Останній тематичний кластер фіолетового ко- льору (63 терміна) виділяє такі словосполучення, як стійкий розвиток, циркулярна економіка, бізнес, бізнес-моделі, довкілля, захист тощо. Ця тематична добірка характеризує інноваційні спільноти з точки зору їхнього внеску у сталий розвиток та збере- ження навколишнього середовища. Важливість ста- лості і відповідального використання ресурсів під- креслюється в екологічному підході, а також дослі- джуються спільноти, що активно працюють над створенням інноваційних продуктів, послуг та біз- нес-моделей, які сприяють сталій економіці й стій- кому розвитку підприємств. Отже, інноваційні спільноти можуть бути ви- значені з різних підходів, оскільки це складне по- няття, яке охоплює різні аспекти інноваційної діяль- ності та взаємодії між учасниками. Програма VOSviewer дозволяє також відобра- зити час появи термінів, що найчастіше зустріча- ються в дослідженнях. Звісно, розкладка від синього до жовтого відображає часовий аспект досліджень. Деякі засади або підходи до розуміння інноваційних спільнот можуть бути застосовані у давніших дослі- дженнях, тоді як інші можуть бути актуальні в су- часних дослідженнях. Така розкладка дозволяє визначити, як еволюціонувала інтерпретація по- няття «інноваційні спільноти» з плином часу та які аспекти були актуальними на різних етапах дослі- джень (рис. 2). За результатами візуального відображення тим- часової актуалізації термінів, можна зробити висно- вок, що еволюція аналітичних підходів у вивченні інноваційних спільнот на рівні територій просуну- лася від аналізу індивідуального рівня до мереже- вого, системного, екосистемного та екологічного підходів. Кожен з цих підходів допомагає розгля- дати інноваційні спільноти з різних перспектив та зрозуміти їхню роль у сучасному суспільстві і еко- номіці. У науковій літературі існує загальний консен- сус щодо інноваційних спільнот, який передбачає, що інновації є основоположним елементом будь- якої успішної спільноти, оскільки вони надихають на співпрацю, сприяють творчості, стимулюють та- ланти та економічне зростання як всередині, так за її межами. Як зазначає Srinivas H. [3], основними ха- рактеристиками, що визначають інноваційні спіль- ноти є: – стимулюють, вирощують, розвивають та про- дуктивно використовують вроджені інноваційні якості своїх людей для створення сталого способу життя; – можуть привносити нові методи, ідеї тощо для покращення свого оточення та ініціювати зміни за допомогою людського інтелекту та знань, особ- ливо в галузі образного мислення чи художніх здіб- ностей; – здатні розуміти та аналізувати проблеми; співпрацювати з різними ресурсами/організаціями для пошуку рішень; використовувати місцеві ресу- рси для локальних рішень; залучати всю спільноту до всебічної участі; вести переговори та добиватися консенсусу зсередини. Виходить що, інноваційна спільнота створю- ється для виробництва та розповсюдження продук- тів колективом учасників цієї спільноти, а не тільки однією людиною. Інноваційна спільнота склада- ється з групи різних людей, які збираються разом і співпрацюють для досягнення загальної цілі. Ця теза підтверджується численними дослідженнями, а саме: – інноваційна спільнота – група людей, метою яких є створення інноваційних результатів у спіль- ному середовищі (Fichter K.) [1-2]; – інноваційна спільнота – група людей із почут- тям товариства, приналежності та колективності, а також як групу осіб, які спільно сприяють іннова- ціям і приймають відповідальні рішення (Lim M. та Ong B.) [23]; І. П. Петрова 131 Економічний вісник Донбасу № 2(72), 2023 Рис. 2. Терміни, що найчастіше зустрічаються в дослідженнях інноваційних спільнот з 2010 по 2018 р., час появи Проаналізованого шляхом використання інструментарію VOSviewer. – інноваційна спільнота – це спільнота на робо- чому місці, де можна вільно обмінюватися ідеями. Це створює продуктивну дискусію між керів- ництвом і співробітниками (Durmaz L.) [4]; – інноваційна спільнота – група, що склада- ється з мотивованих людей, які співпрацюють для досягнення загальної цілі, тому що вони переконані в її спільності (Grimaldi M., Rogo F.) [24]; –- інноваційна спільнота – група людей, які зо- середжені на створенні інноваційних результатів у спільному середовищі (West R. E.) [25]. На основі наведених визначень виявлено, якщо інноваційна спільнота не може продуктивно вико- ристовувати новаторські здібності свого колективу, щоб успішно конкурувати на ринку, вона не може вважатися інноваційною. Як зазначають Spender JC. Та Strong B. [26], інноваційна спільнота може надати нової форми та мети тим знанням, які вже є в учас- ників спільноти. Однак, багато організацій не в пов- ній мірі використовують ідеї своїх співробітників. І тому, вони не створюють відкриту спільноту, де мо- жуть обмінюватися ідеями. Адже, інноваційні ідеї є основним елементом успішної спільноти, оскільки вони надихають на співпрацю, сприяють творчості та стимулюють таланти та економічне зростання всередині спільноти, що призводить до корисних ре- зультатів у всьому співтоваристві [3]. За результатами дослідження Lim M. та Ong B. Y. [23] виявлено, що інноваційні спільноти відіграють центральну і ключову роль у створенні інновацій в спільному середовищі. Існують різні ін- новаційні спільноти, які можуть мати різні атрибути або якості, які визначають їх успішними, але зага- лом інноваційні спільноти мають схожі характерис- тики на індивідуальному, груповому та організацій- ному рівнях [25]. Адже, у своїй основній формі інно- ваційна спільнота включає групу різних учасників, які збираються разом, щоб поділитися ідеями та ре- сурсами для спільної справи. Перевагами такої спів- праці в рамках інноваційної спільноти є [4-5]: – зменшення ризиків. Інноваційна спільнота – це простий і недорогий спосіб вирішення занадто великих або ризикованих проєктів окремими учас- никами. Зменшення ризиків дозволяє використову- вати свої найбільші ресурси на робочому місці для розвитку своєї організації, і це не потребує матеріа- льних витрат. – збільшення довіри. Врахування поглядів та ідей співробітників створює гармонічну атмосферу, тим самим, дозволяє їм відчути довіру та надихає ді- литися новими ідеями. – створення відкритої комунікації. Інноваційні спільноти зосереджені навколо відкритого спілку- вання, що дозволяє дискутувати та заохочує генеру- вання ідей. Також, відкрите спілкування допомагає покращити загальну культуру організації. – сприяння навчанню. Інноваційні спільноти об’єднують людей, щоб поділитися своїми ідеями. Обговорення та вирішення проблем, які відбува- ються можуть призвести до чудового навчання в масштабах всієї організації. – відкриття нових перспектив. Об’єднання різноманітних людей із різним досвідом, поглядами та досвідом у простір, створений для інновацій. Чим більше відмінностей ваша команда представить, тим більша ймовірність створити ідею, яка відповіда- тиме потребам більшої групи людей. Це поєднання, яке породжує фантастичні ідеї. – збільшення людського капіталу. Участь у творчій співпраці в рамках інноваційних спільнот І. П. Петрова 132 Економічний вісник Донбасу № 2(72), 2023 дає можливість знайти креативних, інноваційних працівниках із досить спеціалізованим набором на- вичок та надасть організації доступ до інструментів, яких не вистачало. Отже, інноваційні спільноти виникли внаслідок еволюції популярних концепцій соціальної активно- сті в практичних спільнотах та є групою людей, за- лучених до колективних дій у визначеному геогра- фічному місці, які здатні вносити зміни та інновації для створення сталого суспільства. У дослідженні [6] визначено, що інноваційні спільноти засновані на бажанні управляти процесами по-іншому та зміцнювати дух спільноти за допомогою однодум- ців та організацій, які готові експериментувати та діяти в рамках своїх інноваційних екосистем. Інновації є унікальними для кожної спільноти та її конкретних обставин. Ці спільноти можуть бути локальними, галузевими або глобальними, і вони грають важливу роль у створенні нових можливос- тей та вирішенні складних суспільних проблем. Не- зважаючи на те, що існує низка специфічних особ- ливостей, які можуть створити або удосконалити сприятливе середовище, кожна спільнота повинна слідувати принципам розвитку та перетворювати свої особливості в переваги, які призведуть до кон- кретного результату. Учасники в інноваційних спільнотах мають знайти найкращий спосіб отри- мати з них користь і застосувати їх на практиці. Для цього слід дотримуватися принципів розвитку для створення середовища, яке дозволить кожному учаснику відчути себе в безпеці і, відповідно, сприяє досягненню спільної мети. Становлення та розвиток інноваційних спіль- нот дотримується таких принципів, які були визна- чені на основі узагальнення досліджень [1-6], а саме: безперервного навчання, розширення прав і можли- востей та мережевої взаємодії. Ці принципи спрямо- вані на вирішення проблем і прогалин, які пригнічу- ють учасників інноваційної спільноти. Безперервного навчання. Навчання – це безкі- нечний процес, що триває все життя. Прагнення лю- дини до самоосвіти і розвитку протягом всього життя корисна не лише для особистого викорис- тання, але й може вплинути на професійне станов- лення та кар’єрне зростання людини. Підвищення кваліфікації кожного співробітника протягом усієї його діяльності в організації дозволить членам спільноти отримувати нові знання чи навички, що ведуть до нових та інноваційних способів ведення справ. Розширення прав та можливостей. Кожен учасник в спільноті є невід’ємною частиною розви- тку та процесу прийняття рішень. Становлення та розвиток інноваційної спільноти працює за принци- пом, що кожен учасник наділяється правом участі у спільноті та, відповідно, розширює свої можливості. Також учасники спільноти несуть повну відпові- дальність за свою роботу, адже вони співпрацюють та ефективно взаємодіють для досягнення поставле- ної мети. Покращення та заохочення людей у рамках спільноти дозволить задовольнити їхні потреби та прагнення бути почутим, що дозволить усунути будь-які перешкоди для обміну ідеями та генерацію нових домовленостей в рамках спільної справи. Якщо учасники спільноти мають повноваження, вони, як правило, діляться своїми повноваженнями та використовують їх для покращення суспільства. Участь в спільноті спрямована на посилення рівної взаємодії всіх учасників. Мережева взаємодія. Основою інноваційної спільноти є ідея налагодження зв’язків із всіма учасниками спільноти. Деякі організації мають на меті створити інноваційну спільноту через своїх внутрішніх співробітників, а інші – зі своїми клієн- тами, тобто налагоджують зворотній зв’язок з ін- шими учасниками у різних галузях для досягнення нових цілей. У цьому випадку, мережевий принцип, що є основою для сучасних інформаційних техноло- гій розподіленої взаємодії, може допомогти налаго- дити зв’язки з іншими людьми та групами, які мо- жуть зіткнутися з подібними проблемами. Напри- клад, Європейський інститут інновацій і технологій (European Institute of Innovation and Technology, EIT) [27] є унікальною ініціативою, яка стимулює іннова- ції, об’єднуючи організації з бізнесу, вищої освіти та дослідницького сектору для пошуку рішень акту- альних глобальних проблем та формування дина- мічного транскордонного партнерства. Інноваційні спільноти EIT розробляють інноваційні продукти та послуги, започатковують нові компанії, навчають нове покоління підприємців, допомагають інновато- рам та підприємцям по всій Європі перетворювати їхні найкращі ідеї на продукти, послуги, робочі місця та зростання. Інноваційні спільноти EIT також підтримують розвиток динамічних довгострокових європейських партнерств (EIT Knowledge and Innovation Communities (KIC), які спрямовані на по- шук рішень для конкретної глобальної проблеми, починаючи від зміни клімату та потреби у стійких джерелах енергії, до заохочення здорового способу життя та стійкого виробництва їжі (HIVE; EIT Alumni; EIT Climate-KIC; EIT Digital; EIT Food; EIT Health; EIT InnoEnergy; EIT Manufacturing; EIT RawMaterials; EIT Urban Mobility) [27]. Отже, ме- режа інноваційних спільнот допомагає налагодити взаємодію для спільної роботи різних спільнот і по- шуку ефективних рішень для домінуючих викликів суспільства. Мережа також може допомогти подо- лати розрив у знаннях, оскільки спільноти збира- ються разом, щоб поділитися наявними знаннями, досвідом і ресурсами. Висновки. Бібліометричні дослідження даних дозволяють досягти результатів у структуруванні та визначенні тенденцій у дослідницькій діяльності, які важко досягти без застосування спеціальних за- собів. Інструменти аналізу VOSviewer дозволили проаналізувати кількість та динаміку досліджень з інноваційних спільнот. Кількість публікацій щороку зростає, що говорить про зростання значення інно- ваційних спільнот у суспільстві та дедалі більшої ак- туалізації проблем, пов'язаних з їх функціонуван- ням. І. П. Петрова 133 Економічний вісник Донбасу № 2(72), 2023 Вивчення тематичної спрямованості на основі можливостей програми VOSviewer виявило 5 клас- терів за тематичними напрямами. Кластеризація та візуалізація дозволила визначити структуру й тен- денції досліджень щодо інноваційних спільнот. Ві- зуалізація цих результатів, яка вказує на тісну по- в'язаність тематичних напрямів (кластерів) і циту- вання, свідчить про складність і багатогранність по- няття інноваційних спільнот. Ця складність відобра- жає багатоаспектність інноваційних спільнот та їх взаємодію з різними сферами суспільства, включа- ючи економіку, екологію, соціокультурні аспекти та сталість. У дослідженні і становленні теорії інновацій- них спільнот видно чітку еволюцію аналітичних під- ходів. Інноваційні спільноти, що орієнтовані на роз- виток та імплементацію інновацій, розглядаються із зростаючою глибиною та комплексністю. На пер- шому етапі дослідники зосереджувалися на розгляді інноваційних спільнот як на сукупностях окремих індивідів та підприємств, де основний акцент на інноваційних зусиллях окремих учасників та їх внеску у розвиток інновацій. Наступним етапом був перехід до мережевого підходу, де інноваційні спільноти розглядалися як мережі взаємодії між учасниками, їхні комунікації та обмін ресурсами. Далі йде системний підхід, який дозволяв розгля- дати інноваційні спільноти як системи з взаємозале- жними компонентами, такими як культура, інститу- ції, політика, інфраструктура та людський капітал. На сучасному етапі, домінує екосистемний підхід до розуміння інноваційних спільнот, де вони розгляда- ються як складні адаптивні системи, що взаємоді- ють з різними інноваційними екосистемами з біль- шим колом учасників. Якщо системний підхід бі- льше спрямований на внутрішні аспекти інновацій- них спільнот, тоді як екосистемний підхід враховує більш зовнішній контекст та взаємодію інновацій- них спільнот з іншими суб'єктами інноваційних еко- систем. Крім того, паралельно розвивається й еколо- гічний підхід до трактування поняття «інноваційних спільнот», який сприяє сталому розвитку та збере- женню природи, і має важливе значення в сучас- ному світі, де охорона навколишнього середовища є критично важливим завданням. На відміну від раніше відомих визначень «інно- ваційних спільнот», які розглядалися як окремі групи, сучасні дослідження акцентують увагу на глибокому взаємозв'язку інноваційних спільнот з їх- нім оточенням та показують, що вони є важливими акторами у створенні інноваційних екосистем та сприяють сталому розвитку на рівні територій і гро- мад. Отже, за результатами дослідження, узагаль- нено підходи до визначення поняття «інноваційних спільнот» та сформовано авторський підхід до розу- міння його сутності в сучасних умовах. Визначено, що інноваційні спільноти виникли внаслідок еволю- ції популярних концепцій соціальної активності в практичних спільнотах та є групою людей, залуче- них до колективних дій у визначеному географіч- ному місці, які здатні вносити зміни та інновації та сприяють сталому розвитку й збереженню навко- лишнього середовища. Література 1. Fichter K. Innovation communities: the role of networks of promotors in Open Innovation. R&D Management. 2009. Vol. 39(4). P. 357-371. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1467-9310.2009.00562.x. 2. Fichter K. Innovation Communities: A New Concept for New Challenges. 2012. DOI: https://doi.org/10.1007/978-3-642- 22128-6. 3. Srinivas H. Defining Innovative Communities. Concept Note Series E-179. 2015. URL: https://www.gdrc.org/sustdev/inn- comm/define_inn-comm.html. 4. Durmaz L. Innovation Community: Definition and Benefits. 2013. URL: http://imblog.ideaglow.com/innovation-community- definition-and-benefits. 5. Power R. What Is an Innovation Community, and Why You Should Join One Today? Connecting with people in other industries can lead to greater innovation, improved employee satisfaction, and an overall boost to your company's prospects. 2018. URL: https://www.inc.com/rhett-power/what-is-an-innovation-community-why-should-you-join-one-today.html 6. Омельяненко О.М. Аналіз науково-методичних підходів і концепцій інноваційних спільнот. Проблеми економіки. 2022. №1. C. 99–104. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-0712-2022-1-99-104. 7. Michael Lim, Bee Yong Ong. Communities of innovation. International Journal ofInnovation Science. 2019. Vol. 11. No. 3. Р. 402-418. DOI: https://doi.org/10.1108/IJIS-09-2017-0086. 8. Coakes E. and Smith P. Developing communities of innovation by identifying innovation champions. The Learning Organization. 2007. Vol. 14. No. 1. Р. 74-85. DOI: https://doi.org/10.1108/09696470710718366. 9. Grimaldi M., Rogo F. Mindshare in Fimmecanica: An organizational model based on communities of innovation. Proceedings of the European Conference on Intellectural Capital. 2009. Р. 236–245. 10. Schloen T. Expertennetzwerke als Innovationsschmiede: das Konzept der Communities of Innovation. In Sylke Ernst, Jasmin Warwas, and Edit Kirsch-Auwärter, editors, wissenstransform, 40–53. LIT Verlag. 2005. 11. Judge W. Q., Fryxell G. E., Dooley R. S. The new task of R&D management: Creating goal-directed communities for innovation. California Management Review. 1997. Vol. 39 (3). Р. 72–85. DOI: https://doi.org/10.2307/41165899. 12. Fleming L., Waguespack D. M. Brokerage, boundary spanning, and leadership in open innovation communities. Organization Science. 2007. Vol. 18 (2). Р. 165–180. DOI: https://doi.org/10.1287/orsc.1060.0242. 13. Sawhney M., Prandelli E. Communities of creation: Managing distributed innovation in turbulent markets. California Management Review. 2000. Vol. 42 (4). Р. 24–54. DOI: https://doi.org/10.2307/41166052. 14. Lave J., Wenger E. (1991). Situated learning: Legitimate peripheral participation. Cambridge, UK: Cambridge University Press. DOI: https://doi.org/10.1017/CBO9780511815355. 15. Wenger E. Communities of practice: Learning, meaning and identity. Cambridge, UK: University of Cambridge, 1998. DOI: https://doi.org/10.1017/CBO9780511803932. І. П. Петрова 134 Економічний вісник Донбасу № 2(72), 2023 16. Cross R., Prusak L. and Parker A. Knowing what we know: supporting knowledge creation and sharing in social networks. Organizational Dynamics. 2001. Vol. 30, No. 2. Р. 100-120. DOI: https://doi.org/10.1016/S0090-2616(01)00046-8. 17. Chenkel A., Teigland R. and Borgatti S. P. Theorizing structural propertiesof communities of practice: A social network approach. Paper presented at theAcademy of Management Annual Conference, Washington, DC. 2001. URL: https://www.researchgate.net/publication/314419604_Social_Network_Analysis_and_Communities_of_Practice. 18. Lesser E. L., Storck J. Communities of practice and organisational performance. Ibm Systems Journal. 2001. Vol. 40(4). Р. 831-841. DOI: https://doi.org/10.1147/sj.404.0831. 19. Assimakopoulos D., Yan J. (2005). Social network analysis and communities of practice, i Paper published in Encyclopedia of Communities of Practice in Information and KnowledgeManagement (Eds, Coakes, E. and Clarke, S.). Idea Group Publishing, forthcoming in August 2005. URL: https://www.researchgate.net/publication/289917519_Social_network_analysis_and_ communities_of_practice. 20. Leonard, D., & Sensiper, S. The role of tacit knowledge in group innovation. California Management Review. 1998. Vol. 40. Р. 112-132. DOI: https://doi.org/10.2307/41165946. 21. Stacey R. D. Complex Responsive Processes in Organizations: Learning andKnowledge Creation, Routledge, London. 2001. 22. Moss Kanter R. When a thousand flowers bloom: structural, collective, and socialconditions for innovation in organisations. Research in Organisational Behaviour. 1988. Vol. 10. Р. 169-211. 23. Lim M. and Ong B. Y. Communities of innovation. International Journal of Innovation Science. 2018. Vol. 11. No. 3. Р. 402- 418. DOI: https://doi.org/10.1108/IJIS-09-2017-0086. 24. Grimaldi M., Rogo F. Mindshare in Fimmecanica: An organizational model based on communities of innovation. Proceedings of the European Conference on Intellectural Capital. 2009. Р. 236–245. 25. West R. E. Communities of innovation: Individual, group, and organizational characteristics leading to greater potential for innovation. TechTrends. 2014. Vol. 58(5). Р. 53–61. URL: https://edtechbooks.org/pdfs/print/lidtfoundations /communities_of_innovation.pdf. DOI: https://doi.org/10.1007/s11528-014-0786-x. 26. Spender J. C. and Strong Bruce. Who Has Innovative Ideas? Employees. The trick is knowing how to tap into them. One answer: innovation communities. The Wall Street Journal. 2010. August 23, URL: https://www.wsj.com/articles/ SB10001424052748704100604575146083310500518. 27. Європейський інститут інновацій і технологій. Міністерство освіти і науки України. URL: https://mon.gov.ua/ua/nauka/yevrointegraciya/ramkovi-programi-z-doslidzhen-ta-innovacij-gorizont-2020-ta-gorizont-yevropa-ta- iniciativi-yevropejskoyi-komisiyi-yevropejskij-zelenij-kurs/yevropejskij-institut-innovacij-i-tehnologij. References 1. Fichter, K. (2009). Innovation communities: the role of networks of promotors in Open Innovation. R&D Management, 39(4), pp. 357-371. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1467-9310.2009.00562.x. 2. Fichter, K. (2012). Innovation Communities: A New Concept for New Challenges. DOI: https://doi.org/10.1007/978-3-642- 22128-6. 3. Srinivas, H. (2015). Defining Innovative Communities. Concept Note Series E-179. Retrieved from https://www.gdrc.org/sustdev/inn-comm/define_inn-comm.html. 4. Durmaz, L. (2013). Innovation Community: Definition and Benefits. Retrieved from http://imblog.ideaglow.com/innovation- community-definition-and-benefits. 5. Power, R. (2018). What Is an Innovation Community, and Why You Should Join One Today? Connecting with people in other industries can lead to greater innovation, improved employee satisfaction, and an overall boost to your company's prospects. Retrieved from https://www.inc.com/rhett-power/what-is-an-innovation-community-why-should-you-join-one-today.html. 6. Omelianenko, O. M. (2022). Analiz naukovo-metodychnykh pidkhodiv i kontseptsii innovatsiinykh spilnot [Analysis of scientific and methodological approaches and concepts of innovative communities]. Problemy ekonomiky – Problems of the economy, 1, рр. 99–104. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-0712-2022-1-99-104 [in Ukrainian]. 7. Michael Lim, Bee Yong Ong. (2019). Communities of innovation. International Journal ofInnovation Science, Vol. 11, No. 3, pp. 402-418. DOI: https://doi.org/10.1108/IJIS-09-2017-0086. 8. Coakes, E. and Smith, P. (2007). Developing communities of innovation by identifying innovation champions. The Learning Organization, Vol. 14, No. 1, pp. 74-85. DOI: https://doi.org/10.1108/09696470710718366. 9. Grimaldi, M., Rogo, F. (2009). Mindshare in Fimmecanica: An organizational model based on communities of innovation. (pp. 236–245). Proceedings of the European Conference on Intellectural Capital. 10. Schloen, T. (2005). Expertennetzwerke als Innovationsschmiede: das Konzept der Communities of Innovation. In Sylke Ernst, Jasmin Warwas, and Edit Kirsch-Auwärter, editors, wissenstransform, 40–53. LIT Verlag. 11. Judge, W. Q., Fryxell, G. E., Dooley, R. S. (1997). The new task of R&D management: Creating goal-directed communities for innovation. California Management Review, 39 (3), рр. 72–85. DOI: https://doi.org/10.2307/41165899. 12. Fleming, L., Waguespack, D. M. (2007). Brokerage, boundary spanning, and leadership in open innovation communities. Organization Science, 18 (2), рр. 165–180. DOI: https://doi.org/10.1287/orsc.1060.0242. 13. Sawhney, M., Prandelli, E. (2000). Communities of creation: Managing distributed innovation in turbulent markets. California Management Review, 42 (4), рр. 24–54. DOI: https://doi.org/10.2307/41166052. 14. Lave, J., Wenger, E. (1991). Situated learning: Legitimate peripheral participation. Cambridge, UK: Cambridge University Press. DOI: https://doi.org/10.1017/CBO9780511815355. 15. Wenger, E. (1998). Communities of practice: Learning, meaning and identity. Cambridge, UK: University of Cambridge. DOI: https://doi.org/10.1017/CBO9780511803932. 16. Cross, R., Prusak, L. and Parker, A. (2001). Knowing what we know: supporting knowledge creation and sharing in social networks. Organizational Dynamics, Vol. 30, No. 2; pp. 100-120. DOI: https://doi.org/10.1016/S0090-2616(01)00046-8. 17. Chenkel, A., Teigland, R. and Borgatti, S.P. (2001). Theorizing structural propertiesof communities of practice: A social network approach. Paper presented at theAcademy of Management Annual Conference, Washington, DC. Retrieved from https://www.researchgate.net/publication/314419604_Social_Network_Analysis_and_Communities_of_Practice. 18. Lesser, E. L., Storck, J. (2001). Communities of practice and organisational performance. Ibm Systems Journal, 40(4), рр. 831-841. DOI: https://doi.org/10.1147/sj.404.0831. 19. Assimakopoulos, D., Yan, J. (2005). Social network analysis and communities of practice, i Paper published in Encyclopedia of Communities of Practice in Information and KnowledgeManagement (Eds, Coakes, E. and Clarke, S.). Idea Group Publishing, І. П. Петрова 135 Економічний вісник Донбасу № 2(72), 2023 forthcoming in August 2005. Retrieved from https://www.researchgate.net/publication/289917519_Social_network_analysis_and_ communities_of_practice. 20. Leonard, D., & Sensiper, S. (1998). The role of tacit knowledge in group innovation. California Management Review, 40, рр. 112-132. DOI: https://doi.org/10.2307/41165946. 21. Stacey, R. D. (2001). Complex Responsive Processes in Organizations: Learning andKnowledge Creation, Routledge, London. 22. Moss Kanter, R. (1988). When a thousand flowers bloom: structural, collective, and socialconditions for innovation in organisations. Research in Organisational Behaviour, Vol. 10, pp. 169-211. 23. Lim, M. and Ong, B. Y. (2018). Communities of innovation. International Journal of Innovation Science, Vol. 11, No. 3, pp. 402-418. DOI: https://doi.org/10.1108/IJIS-09-2017-0086. 24. Grimaldi, M., Rogo, F. (2009). Mindshare in Fimmecanica: An organizational model based on communities of innovation. (р. 236–245). Proceedings of the European Conference on Intellectural Capital. 25. West, R. E. (2014). Communities of innovation: Individual, group, and organizational characteristics leading to greater potential for innovation. TechTrends, 58(5), рр. 53–61. Retrieved from https://edtechbooks.org/pdfs/print/lidtfoundations /communities_of_innovation.pdf. DOI: https://doi.org/10.1007/s11528-014-0786-x. 26. Spender, J. C. and Strong, Bruce. (2010). Who Has Innovative Ideas? Employees. The trick is knowing how to tap into them. One answer: innovation communities. The Wall Street Journal, August 23. Retrieved from https://www.wsj.com/articles/SB10001424052748704100604575146083310500518. 27. Yevropeiskyi instytut innovatsii i tekhnolohii. Ministerstvo osvity i nauky Ukrainy [European Institute of Innovation and Technology. Ministry of Education and Science of Ukraine]. Retrieved from https://mon.gov.ua/ua/nauka/yevrointegraciya/ramkovi- programi-z-doslidzhen-ta-innovacij-gorizont-2020-ta-gorizont-yevropa-ta-iniciativi-yevropejskoyi-komisiyi-yevropejskij-zelenij- kurs/yevropejskij-institut-innovacij-i-tehnologij [in Ukrainian]. Петрова І. П. Еволюція аналітичних підходів у дослідженні інноваційних спільнот Розглянуто еволюцію аналітичних підходів в дослідженні та становленні теорії інноваційних спільнот. Аналіз структури та динаміки наукових досліджень інноваційних спільнот проведено на основі бази даних Scopus. Бібліометричний аналіз і візуалізація за допомогою програми VOSviewer є важливими інструментами для розуміння змін у тематичній спрямованості наукових досліджень з плином часу. За допомогою програми визначили п’ять кластерів досліджень на основі тематичної близькості термінів та проаналізували, які теми та напрями досліджень були актуальними на різних етапах часового періоду. Виявлено, що еволюція аналітичних підходів у вивченні інноваційних спільнот на рівні територій просунулася від аналізу індивідуального рівня до мережевого, системного, екосистемного та екологічних підходів. У дослідженні і становленні теорії інноваційних спільнот видно чітку еволюцію аналітичних підходів. Інноваційні спільноти, що орієнтовані на розвиток та імплементацію інновацій, розглядаються із зростаючою глибиною та комплекс- ністю. На першому етапі дослідники зосереджувалися на розгляді інноваційних спільнот як на сукупностях окремих індивідів та підприємств, де основний акцент на інноваційних зусиллях окремих учасників та їх внеску у розвиток інновацій. Наступ- ним етапом був перехід до мережевого підходу, де інноваційні спільноти розглядалися як мережі взаємодії між учасниками, їхні комунікації та обмін ресурсами. Далі йде системний підхід, який дозволяв розглядати інноваційні спільноти як системи з взаємозалежними компонентами, такими як культура, інституції, політика, інфраструктура та людський капітал. На сучас- ному етапі, домінує екосистемний підхід до розуміння інноваційних спільнот, де вони розглядаються як складні адаптивні системи, що взаємодіють з різними інноваційними екосистемами з більшим колом учасників. Якщо системний підхід більше спрямований на внутрішні аспекти інноваційних спільнот, тоді як екосистемний підхід враховує більш зовнішній контекст та взаємодію інноваційних спільнот з іншими суб'єктами інноваційних екосистем. Крім того, паралельно розвивається й еколо- гічний підхід до трактування поняття «інноваційних спільнот», який сприяє сталому розвитку та збереженню природи, і має важливе значення в сучасному світі, де охорона навколишнього середовища є критично важливим завданням. Ключові слова: інноваційні спільноти, території, аналітичні підходи, VOSviewer, визначення. Petrova I. P. Evolution of Analytical Approaches in the Study of Innovative Communities The evolution of analytical approaches in research and development of the theory of innovative communities is considered. The analysis of the structure and dynamics of scientific research of innovative communities was carried out on the basis of the Scopus database. Bibliometric analysis and visualization using the VOSviewer program are important tools for understanding changes in the thematic focus of scientific research over time. With the help of the program, five research clusters were identified based on the thematic proximity of terms and analyzed which topics and directions of research were relevant at different stages of the time period. It was found that the evolution of analytical approaches in the study of innovative communities at the level of territories has progressed from the analysis of the individual level to network, system, ecosystem and ecological approaches. A clear evolution of analytical approaches can be seen in the research and development of the theory of innovative communities. Innovative communities focused on the development and implementation of innovations are considered with increasing depth and complexity. At the first stage, researchers focused on considering innovative communities as a set of individual individuals and enter- prises, where the main emphasis is on the innovative efforts of individual participants and their contribution to the development of innovations. The next stage was the transition to a network approach, where innovative communities were considered as networks of interaction between participants, their communications and resource exchange. This is followed by a systemic approach, which allowed us to view innovation communities as systems with interdependent components such as culture, institutions, policies, infrastructure and human capital. At the current stage, the ecosystem approach to understanding innovation communities dominates, where they are considered as complex adaptive systems interacting with different innovation ecosystems with a wider range of participants. If the system approach is more focused on the internal aspects of innovation communities, while the ecosystem approach takes into account the larger external context and interaction of innovation communities with other entities of innovation ecosystems. In addition, an ecological approach to the interpretation of the concept of «innovative communities» is also developing in parallel, which contributes to sustainable development and nature conservation, and is of great importance in the modern world, where environmental protection is a critically important task. Keywords: innovative communities, territories, analytical approaches, VOSviewer, definitions. Стаття надійшла до редакції 01.06.2023
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-196408
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1817-3772
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T18:55:13Z
publishDate	2023
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
record_format	dspace
spelling	Петрова, І.П. 2024-01-07T13:35:45Z 2024-01-07T13:35:45Z 2023 Еволюція аналітичних підходів у дослідженні інноваційних спільнот / І.П. Петрова // Економічний вісник Донбасу. — 2023. — № 2 (72). — С. 128-135. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 1817-3772 DOI: https://doi.org/10.12958/1817-3772-2023-2(72)-128-135 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/196408 330.341.1+004+332.1 Розглянуто еволюцію аналітичних підходів в дослідженні та становленні теорії інноваційних спільнот. Аналіз структури та динаміки наукових досліджень інноваційних спільнот проведено на основі бази даних Scopus. Бібліометричний аналіз і візуалізація за допомогою програми VOSviewer є важливими інструментами для розуміння змін у тематичній спрямованості наукових досліджень з плином часу. За допомогою програми визначили п’ять кластерів досліджень на основі тематичної близькості термінів та проаналізували, які теми та напрями досліджень були актуальними на різних етапах часового періоду. Виявлено, що еволюція аналітичних підходів у вивченні інноваційних спільнот на рівні територій просунулася від аналізу індивідуального рівня до мережевого, системного, екосистемного та екологічних підходів. У дослідженні і становленні теорії інноваційних спільнот видно чітку еволюцію аналітичних підходів. Інноваційні спільноти, що орієнтовані на розвиток та імплементацію інновацій, розглядаються із зростаючою глибиною та комплексністю. На першому етапі дослідники зосереджувалися на розгляді інноваційних спільнот як на сукупностях окремих індивідів та підприємств, де основний акцент на інноваційних зусиллях окремих учасників та їх внеску у розвиток інновацій. Наступним етапом був перехід до мережевого підходу, де інноваційні спільноти розглядалися як мережі взаємодії між учасниками, їхні комунікації та обмін ресурсами. Далі йде системний підхід, який дозволяв розглядати інноваційні спільноти як системи з взаємозалежними компонентами, такими як культура, інституції, політика, інфраструктура та людський капітал. На сучасному етапі, домінує екосистемний підхід до розуміння інноваційних спільнот, де вони розглядаються як складні адаптивні системи, що взаємодіють з різними інноваційними екосистемами з більшим колом учасників. Якщо системний підхід більше спрямований на внутрішні аспекти інноваційних спільнот, тоді як екосистемний підхід враховує більш зовнішній контекст та взаємодію інноваційних спільнот з іншими суб'єктами інноваційних екосистем. Крім того, паралельно розвивається й екологічний підхід до трактування поняття «інноваційних спільнот», який сприяє сталому розвитку та збереженню природи, і має важливе значення в сучасному світі, де охорона навколишнього середовища є критично важливим завданням. The evolution of analytical approaches in research and development of the theory of innovative communities is considered. The analysis of the structure and dynamics of scientific research of innovative communities was carried out on the basis of the Scopus database. Bibliometric analysis and visualization using the VOSviewer program are important tools for understanding changes in the thematic focus of scientific research over time. With the help of the program, five research clusters were identified based on the thematic proximity of terms and analyzed which topics and directions of research were relevant at different stages of the time period. It was found that the evolution of analytical approaches in the study of innovative communities at the level of territories has progressed from the analysis of the individual level to network, system, ecosystem and ecological approaches. A clear evolution of analytical approaches can be seen in the research and development of the theory of innovative communities. Innovative communities focused on the development and implementation of innovations are considered with increasing depth and complexity. At the first stage, researchers focused on considering innovative communities as a set of individual individuals and enterprises, where the main emphasis is on the innovative efforts of individual participants and their contribution to the development of innovations. The next stage was the transition to a network approach, where innovative communities were considered as networks of interaction between participants, their communications and resource exchange. This is followed by a systemic approach, which allowed us to view innovation communities as systems with interdependent components such as culture, institutions, policies, infrastructure and human capital. At the current stage, the ecosystem approach to understanding innovation communities dominates, where they are considered as complex adaptive systems interacting with different innovation ecosystems with a wider range of participants. If the system approach is more focused on the internal aspects of innovation communities, while the ecosystem approach takes into account the larger external context and interaction of innovation communities with other entities of innovation ecosystems. In addition, an ecological approach to the interpretation of the concept of «innovative communities» is also developing in parallel, which contributes to sustainable development and nature conservation, and is of great importance in the modern world, where environmental protection is a critically important task. uk Інститут економіки промисловості НАН України Економічний вісник Донбасу Менеджмент інновацій Еволюція аналітичних підходів у дослідженні інноваційних спільнот Evolution of Analytical Approaches in the Study of Innovative Communities Article published earlier
spellingShingle	Еволюція аналітичних підходів у дослідженні інноваційних спільнот Петрова, І.П. Менеджмент інновацій
title	Еволюція аналітичних підходів у дослідженні інноваційних спільнот
title_alt	Evolution of Analytical Approaches in the Study of Innovative Communities
title_full	Еволюція аналітичних підходів у дослідженні інноваційних спільнот
title_fullStr	Еволюція аналітичних підходів у дослідженні інноваційних спільнот
title_full_unstemmed	Еволюція аналітичних підходів у дослідженні інноваційних спільнот
title_short	Еволюція аналітичних підходів у дослідженні інноваційних спільнот
title_sort	еволюція аналітичних підходів у дослідженні інноваційних спільнот
topic	Менеджмент інновацій
topic_facet	Менеджмент інновацій
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/196408
work_keys_str_mv	AT petrovaíp evolûcíâanalítičnihpídhodívudoslídženníínnovacíinihspílʹnot AT petrovaíp evolutionofanalyticalapproachesinthestudyofinnovativecommunities

Еволюція аналітичних підходів у дослідженні інноваційних спільнот

Institution

Similar Items