Світовий досвід повоєнного відновлення: діалектика імплементації та адаптації в Україні
Політика повоєнного відновлення України, опрацювання якої набуває ознак однієї з найважливіших передумов забезпечення національної економічної безпеки, своєю гносеологічною передумовою містить узагальнення досвіду інших країн, котрі стикнулися з аналогічними цивілізаційними викликами. Метою статті є...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Економічний вісник Донбасу |
|---|---|
| Дата: | 2023 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2023
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/196943 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Світовий досвід повоєнного відновлення: діалектика імплементації та адаптації в Україні / В.І. Ляшенко, Є.В. Чеботарьов // Економічний вісник Донбасу. — 2023. — № 3 (73). — С. 122-131. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860238361387597824 |
|---|---|
| author | Ляшенко, В.І. Чеботарьов, Є.В. |
| author_facet | Ляшенко, В.І. Чеботарьов, Є.В. |
| citation_txt | Світовий досвід повоєнного відновлення: діалектика імплементації та адаптації в Україні / В.І. Ляшенко, Є.В. Чеботарьов // Економічний вісник Донбасу. — 2023. — № 3 (73). — С. 122-131. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Економічний вісник Донбасу |
| description | Політика повоєнного відновлення України, опрацювання якої набуває ознак однієї з найважливіших передумов забезпечення національної економічної безпеки, своєю гносеологічною передумовою містить узагальнення досвіду інших країн, котрі стикнулися з аналогічними цивілізаційними викликами. Метою статті є усвідомлення вихідних базових інституціональних й організаційно-управлінських засад «Плану Маршалла» та досвіду повоєнного розвитку країн Західної Європи, Індо-Тихоокеанського субрегіону, Близького Сходу, Західних Балкан і Грузії задля визначення умов і перспектив адаптації їх підходів і механізмів в Україні в контексті подальшої розробки основ державної політики повоєнного відновлення. При цьому, дефініція вихідної категорії «державна політика повоєнного відновлення економіки» України в обмеженому розумінні може бути викладена таким чином. Це - сукупність базових теоретичних положень, організаційно-управлінських заходів і регуляторних механізмів, спрямованих на забезпечення соціально-економічного розвитку країни в повоєнних умовах. За сукупністю інституціональних, економічних, науково-технічних, природоохоронних і суто військових ознак особливо необхідним визнано врахування досвіду таких країн і субрегіонів: Західної Німеччини, Великої Британії, Франції та Італії як країн – найбільших за «Планом Маршалла» реципієнтів; країн Індо-Тихоокеанського субрегіону (Японії, Південної Кореї, Тайваню та В’єтнаму), виходячи з їхніх особливих науково-технічних успіхів; Ізраїлю – з урахуванням низки подібних рис України з ним щодо життєдіяльності держави і суспільства на повоєнному етапі; країн Західних Балкан (Албанії, Боснії та Герцеговини, Косово, Північної Македонії, Сербії й Чорногорії) виходячи зі спільних з ними проблем України у контексті реалізації євроінтеграційного курсу; Грузії – за сукупністю спільних інституціональних і воєнних умов. Узагальнення досвіду повоєнного відновлення на прикладі даних десяти країн і субрегіону Західних Балкан протягом понад сімдесяти п’яти років за підсумками другої світової війни та ще семи локальних війн, дав можливість визначити сутнісний зміст тих характеристик відновлювальних заходів, адаптація яких є для України корисною, та тих характеристик, котрих Україна має не припуститися.
The post-war recovery policy of Ukraine, the development of which takes on the characteristics of one of the most important prerequisites for ensuring national economic security, its epistemological premise contains a generalization of the experience of other countries that faced similar civilizational challenges. The purpose of the article is to understand the initial basic institutional and organizational management principles of the Marshall Plan and the experience of the postwar development of the countries of Western Europe, the Indo-Pacific subregion, the Middle East, the Western Balkans, and Georgia in order to determine the conditions and prospects for adapting their approaches and mechanisms in Ukraine in the context further development of the foundations of the state policy of post-war reconstruction. At the same time, the definition of the original category "state policy of post-war economic recovery" of Ukraine in a limited sense can be stated as follows. This is a set of basic theoretical provisions, organizational and management measures and regulatory mechanisms aimed at ensuring the socio-economic development of the country in post-war conditions. Based on a combination of institutional, economic, scientific and technical, nature protection, and purely military features, it is recognized that it is especially necessary to take into account the experience of the following countries and subregions: West Germany, Great Britain, France, and Italy, as the countries - the largest recipients of the "Marshall Plan"; countries of the Indo-Pacific subregion (Japan, South Korea, Taiwan, and Vietnam), based on their special scientific and technological achievements; Israel - taking into account a number of similar features of Ukraine with it regarding the vital activities of the state and society at the post-war stage; countries of the Western Balkans (Albania, Bosnia and Herzegovina, Kosovo, North Macedonia, Serbia and Montenegro) based on the common problems of Ukraine in the context of implementation of the European integration course; Georgia - based on a set of common institutional and military conditions. Summarizing the experience of post-war recovery on the example of these ten countries and the Western Balkans subregion for more than seventy-five years following the Second World War and seven more local wars, made it possible to determine the essential content of those characteristics of recovery measures, the adaptation of which is useful for Ukraine, and those characteristics that Ukraine should not assume.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:26:57Z |
| format | Article |
| fulltext |
В. І. Ляшенко, Є. B. Чеботарьов
122
Економічний вісник Донбасу № 3(73), 2023
DOI: https://doi.org/10.12958/1817-3772-2023-3(73)-122-131
УДК 338.2: 338.246.8:338.14(477)
В. І. Ляшенко,
доктор економічних наук, професор,
ORCID 0000-0001-6302-0605,
e-mail: slaval.aenu@gmail.com,
Інститут економіки промисловості НАН України, м. Київ,
Є. B. Чеботарьов,
доктор, ад’юнкт / докторант ІЕП НАН України,
ORCID 0000-0001-5963-7637,
e-mail: iegor.chebotarov@wz.uni.lodz.pl,
Лодзінський університет, Польща,
Інститут економіки промисловості НАН України, м. Київ
СВІТОВИЙ ДОСВІД ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ:
ДІАЛЕКТИКА ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ТА АДАПТАЦІЇ В УКРАЇНІ
Постановка проблеми. Повоєнне відновлення
України своїми визначальними інституціональни-
ми, економічними та науково-практичними перед-
умовами передбачає розробку відповідної держав-
ної політики. Вона об’єктивно буде більш ґрунтов-
ною й досконалою у разі врахування досвіду інших
країн світу, перед якими в різні часи поставали по-
дібні виклики. Так само, ігнорування подібного до-
свіду, як і його «копіювання», можуть суттєво
ускладнити відновлення України, призвести до
масштабних економічних втрат із загостренням
внутрішнього суспільно-політичного положення й
суттєвих негативних зовнішніх наслідків з погляду
обмеження та навіть згортання допомоги з боку між-
народної спільноти.
Досліджувана проблема набуває ще більшої ак-
туальності в контексті таких чинників. По-перше,
світовий досвід повоєнного відновлення є вкрай рі-
зноманітним за регіональними, часовими, галузе-
вими, секторальними тощо ознаками. По-друге, та-
кий досвід на прикладі окремих країн містить меха-
нізми, які за формальним підходом є не тільки різ-
ними, а взаємовиключними: для вирішення однако-
вих (чи близьких за своїм змістом) проблем вико-
ристовувалися протилежні заходи, або – викорис-
тання різних механізм забезпечувало досягнення од-
них і тих же завдань. По-третє, світовий досвід від-
новлення містить і позитивні, і негативні наслідки
(вони, як правило, залишаються поза увагою до-
слідників).
При цьому, розгляд зазначеного світового до-
свіду обмежується наведенням розповсюджених
фактів розвитку Західної Німеччини (інколи – з до-
даванням прикладу Японії) внаслідок реалізації в
них окремих відновлювальних заходів після другої
світової війни.
Отже, з науко-практичного погляду досліджу-
вана проблема постає не в площині використання
(формальної імплементації) світового досвіду по-
воєнного відновлення, а в площині його адаптації:
врахування, виходячи з національних інтересів і
конкретно-історичних інституціональних й еконо-
мічних умов.
Опрацювання означених питань потребує та-
кож визначення відповідних чітких дослідницьких
основ у більш ширшому гносеологічному контексті.
Він, як правило, залишається поза увагою дослідни-
ків: ідентифікація категоріального змісту дефініції
«державна політика повоєнного відновлення еконо-
міки» України (ще краще, – у її обмеженому та роз-
ширеному розумінні), розробка системи категорій
теорії і практики повоєнного відновлення еконо-
міки, обґрунтування етапів формування змісту дер-
жавної політики повоєнного відновлення еконо-
міки.
Так, в обмеженому розумінні дефініція вихід-
ної категорії «державна політика повоєнного від-
новлення економіки» України може бути викладена
таким чином. Це – сукупність базових теоретичних
положень, організаційно-управлінських заходів і ре-
гуляторних механізмів, спрямованих на забезпе-
чення соціально-економічного розвитку країни в по-
воєнних умовах.
Аналіз останніх досліджень і публікацій та
невирішені аспекти проблеми. Опрацювання су-
купності проблем повоєнного відновлення України
в якості відносно самостійної висуває й питання до-
слідження світового досвіду розробки та реалізації
політики повоєнного розвитку країн, з якими за
сукупністю обставин Україна має спільні або по-
дібні риси.
Є підстави вважати, що у вітчизняній еконо-
мічній науці знаковою працею, котра висвітлює
окреслені аспекти стала стаття С. Іванова «Еконо-
мічне відновлення і розвиток країн після збройних
конфліктів та воєн: невтрачені можливості для Ук-
раїни» [1]. В ній, зокрема, акцентується увагу на не-
обхідність ґрунтовного аналізу «Плану Маршалла».
Відновлення економіки
В. І. Ляшенко, Є. B. Чеботарьов
123
Економічний вісник Донбасу № 3(73), 2023
За даним напрямом представили свої розробки
Н. Казюка і Є. Шекета [2]; І. Хмара, К. Кучерява й
І. Клімова [3]; Н. Супрун [4]. Ю. Кіндзерський при
аналізі світового досвіду повоєнного відновлення
аргументовано виокремив пріоритетні галузі вітчиз-
няної промисловості [5].
Доведення необхідності змістовного усвідом-
лення «Плану Маршалла» як передумови опрацю-
вання державної політики повоєнного відновлення
України (й відповідної взаємодії з представниками
міжнародної спільноти) дало змогу провести основи
SWOT-аналізу «Плану Маршалла» для України» [6].
Біль ш того, подібний підхід став запорукою виве-
дення досліджень на якісно новий рівень – сутніс-
ного визначення етапів відновлення України під час
війни та на повоєнному етапі [7].
Разом з тим, в цілому в українській науці про-
блематика аналізу світового досвіду повоєнного від-
новлення з визначенням перспектив і механізмів
його використання у вітчизняній практиці не набула
системної розробки. При цьому, для українських до-
слідників буде доцільним аналіз праць вчених ін-
ших країн за даною тематикою на прикладі не тільки
Західної Європи та Японії після другої світової
війни, а й Індо-Тихоокеанського субрегіону [8; 9],
Близького Сходу [10], Західних Балкан [11; 12] тощо
протягом другої половини ХХ – початку ХХІ ст.
Аналіз опрацювання досліджуваної проблеми у віт-
чизняній і зарубіжній науці дозволяє ідентифікувати
її найбільш суттєві невирішені аспекти, виходячи з
відповідної проєкції на потреби України:
– недостатнє усвідомлення інституціональних
й організаційно-управлінських складових «Плану
Маршалла» та зобов’язань країн-реципієнтів для на-
дання їм допомоги;
– недостатній рівень аналізу політики повоєн-
ного відновлення на прикладі саме тих країн, враху-
вання досвіду яких за сукупністю ознак є найбільш
доцільним для України;
– відсутність системного визначення змісту тих
рис і характеристик повоєнного відновлення, адап-
тація яких є для України корисною, та тих рис і ха-
рактеристик, котрих Україна має не припуститися.
Метою статті є усвідомлення вихідних інсти-
туціональних й організаційно-управлінських засад
«Плану Маршалла» та світового досвіду повоєнного
розвитку країн Західної Європи, Індо-Тихоокеансь-
кого субрегіону, Близького Сходу, Західних Балкан
і Грузії задля визначення умов і перспектив адапта-
ції їх підходів і механізмів в Україні в контексті
розробки державної політики повоєнного віднов-
лення.
Виклад основного матеріалу дослідження.
Світовий досвід опрацювання політики повоєнного
розвитку тих чи інших країн, як системних регуля-
торних соціально-економічних й у цілому – інститу-
ціональних заходів, має вже більш як вікову історію.
Його витоками є рішення Паризької мирної конфе-
ренції (18.01.1919 – 21.01.1920 рр.) щодо визначення
й затвердження основ, принципів і механізмів
функціонування Європи й багато в чому – міжнаро-
дної спільноти в цілому за підсумками Першої сві-
тової війни. Укладені на Паризькій конференції
п’ять мирних договорів країн-переможців: США,
Великої Британії, Франції та Італії з Німеччиною,
Австрією, Болгарією, Угорщиною та Османською
імперією містили не тільки аспекти територіального
устрою відповідних країн, а й прописували суто
економічні питання: обсяги та механізми сплати ре-
параційних виплат, розвиток торгівельних відносин,
створення в Європі нових міждержавних галузевих
економічних об’єднань тощо. Подібного роду еко-
номічні складові більш за все було зафіксовано у
Версальському договорі з Німеччиною [13].
Якісно нового змісту системності політика по-
воєнного відновлення набула оформлення в кон-
тексті визначення перспектив розвитку міжнарод-
ного співтовариства після закінчення Другої світо-
вої війни. Таких ознак, насамперед, було втілено в
законодавчому документі США, який в розпов-
сюдженому визначенні отримав назву «План Мар-
шалла».
На необхідність розробки саме такого аналогу
щодо надання безпосередньої допомоги у реалізації
відновлювальної політики в Україні наполягає між-
народна спільнота. Використання «Плану Мар-
шалла» як аналога розробки та реалізації «Плану
Маршаллу» для України» («Плану відновлення Ук-
раїни» тощо) є правомірним лише за умов об'єктив-
ного і комплексного усвідомлення самого «Плану
Маршаллу». Тим більше, що принципово змінюва-
лися визначальні підходи США щодо розуміння,
розробки та реалізації цього проєкту. Тому, на-
уково-практичне опрацювання досліджуваної про-
блеми своїми витоками має ідентифікацію вихідних
базових положення зазначеного своєрідного оригі-
налу. Опрацювання даного документу дає підстави
відмітити, що такими є наступні.
Перше. Поняття «План Маршалла» є узагальне-
ним визначенням економічних, правових й у ці-
лому – інституційних складових. У строгому норма-
тивно-юридичному розумінні мова йде про офі-
ційну Програму Сполучених Штатів Америки:
«Програму відновлення Європи», яка спирається на
Закон «Economic Cooperation Act of 1948» («Закон
про економічне співробітництво 1948 p.») [14].
Друге. Безпосередня реалізація «Плану Мар-
шалла» здійснювалася з квітня 1948 по грудень
1951 р. «Планом Маршалла», на тлі штучного затя-
гування Радянським Союзом переговорів та його ос-
таточної відмови від участі в даному проєкті, а та-
кож відмов соціалістичних країн Центральної та
Східної Європи (крім Соціалістичної Федеративної
Республіки Югославії) й Фінляндії, було охоплено
17 країн континенту. Загальна допомога США за да-
ним Законом склала 13,3 млрд дол. в цінах 1948 р.
[14], що за різними оцінками і методиками у сучас-
них цінах складало б від 115 до 500 мдрд дол.
В. І. Ляшенко, Є. B. Чеботарьов
124
Економічний вісник Донбасу № 3(73), 2023
Третє. Зазначена Програма США у сукупності
її концептуальних положень, підходів і механізмів
реалізації використовувалася не тільки в країнах За-
хідної Європи, а й в інших країнах світу (насампе-
ред, в Японії, а також в гомінданівському Китаї –
Тайвані). На європейському континенті у найбільш
системному виді «План Маршалла» отримав вті-
лення у Західній Німеччині. Ґрунтовність щодо про-
вадження відновлювальної політика також є харак-
терною для Великої Британії, Франції та Італії (ці
чотири країни стали й визначальними реципієнтами
отримання фінансової допомоги з боку США, що
доводить доцільність особливої уваги з погляду ана-
лізу політики відновлення в них).
Четверте. «План Маршалла» передбачав не
стільки надання країнам певних коштів, а низку за-
вдань-зобов’язань країн-реципієнтів у провадженні
в них радикальних соціально-економічних реформ.
У цьому відношенні найбільш показовим є приклад
Японії, де було реалізовано взаємопов’язані подат-
кову, бюджетну, валютно-фінансову й організа-
ційно-управлінську реформи; врегульовано діяль-
ність картелів; перебудовано системи зовнішньо-
економічних відносин товаровиробників і пенсій-
ного забезпечення громадян (за іменем розробника
аналога «Плану Маршалла» в Японії така політика
отримала назву «Лінія Доджа» [15]). У всіх європей-
ських й азійських країнах однією з визначальних
складових повоєнних відновлювальних політик
стали системні аграрні реформи, опрацювання дос-
віду яких в контексті розробки відновлювальної по-
літики України слід вважати особливо важливим.
Опрацювання та безпосереднє провадження аграр-
них реформ «на місцях» в Японії і на Тайвані одразу
після закінчення другої світової, а пізніше у про-ка-
піталістичній частині В’єтнаму (у В’єтнамі така аг-
рарна реформа не спрацювала з причин корумпова-
ності місцевої політичної влади) та Індії здійснював
В. Ладежинський – уродженець колишньої Київсь-
кої губернії, один з найавторитетніших на той час
учених і практиків аграрної економіки Америки та
фахівців Державного департаменту США й Світо-
вого банку. Загальні підходи і механізми про-
вадження аграрних реформ в низці країн Індо-Тихо-
океанського субрегіону (серед яких – країни «пів-
денно-азіатських драконів») багато в чому ґрунтува-
лися на столипінській реформі. Досвід якої, а також
досвід проведення так званої колективізації в СРСР,
В. Ладежинський предметно досліджував не тільки
як фахівець-практик, а й як вчений-теоретик. Також
слід відмітити, що в країнах Індо-Тихоокеанського
субрегіону аграрні реформи багато в чому визна-
чали відновлення економіки країн в цілому [16].
П’яте. Маємо ураховувати не тільки терміни
безпосереднього провадження «Плану Маршалла»
(вони, до речі є стислими: в Європі – з квітня 1948
по грудень 1951 р.; в Японії – з квітня 1949 по ли-
пень 1952 р.), а й період використання механізмів
відповідних відновлювальних політик. В Японії, на-
приклад, відповідні підходи і механізми використо-
вувалися ще понад п’ятнадцяти років.
Шосте. Реалізація відновлювальних політик за
«Планом Маршалла» передбачала не тільки сис-
темні економічні реформи, а й досягнення політич-
них цілей: наприклад, усунення комуністичних пар-
тій з урядів країн-реципієнтів в Європі та забезпе-
чення релігійних свобод в Японії.
Сьоме. «План Маршалла» своєю невід’ємною
складовою передбачав започаткування інтеграцій-
них процесів між країнами у вигляді нових міжна-
родних об’єднань. У цьому контексті відповідно до
«Плану Шумана» в 1950 р. у складі Німеччини,
Франції, Італії, Бельгії, Нідерландів та Люксембургу
було створено Європейське об'єднання вугілля та
сталі, яке після кількох перетворень стало прообра-
зом майбутнього Європейського Союзу.
Восьме. Слід чітко усвідомлювати підходи
щодо організаційно-методичного супроводу розро-
бки та реалізації «Плану Маршалла». Його ініціато-
ром у 1947 р. й автором визначальних положень став
Державний секретар США Д. Маршалл (за активної
участі Президента Г. Трумена); Безпосереднє опра-
цювання відповідної Програми США й Закону
«Economic Cooperation Act of 1948» здійснював апа-
рат Державного департаменту з заохоченням на по-
стійній основі інтелектуальної еліти країни та про-
відних представників бізнесу (топ-менеджмент кор-
порацій, банків, інвестиційних компаній тощо). Од-
нак практичне провадження відновлювальних полі-
тик здійснювали виключно фахівці-практики «тех-
нарі бізнесу»: в Європі президент корпорації
Studebaker П. Хоффман, в Японії – управляючий Де-
тройтського комерційного банку Д. Додж.
Дев’яте. Необхідно усвідомлювати загальну
логіку розуміння Сполученими Штатами Америки
змісту політики відновлення Європи (таку політику
США на системній основі почали розробляти вже на
початку 1944 р.) і місце «Плану Маршалла» у цій ло-
гікі. За початковим варіантом, представленим у ве-
ресні 1944 р. міністром фінансів США Г. Моргентау
у його «Програмі щодо запобігання розв'язання Ні-
меччиною 3-ї світової війни» («Плані Моргентау»),
розуміння відновлювальної політики США в Європі
обмежувалася лише Німеччиною [17]. Однак, на-
справді пропозиції Моргентау за суттю передбачали
знищення Німеччини як держави: її поділ на дві дер-
жави з виділенням окрім цього ще трьох частин під
управлінням Франції, Польщі та СРСР. Цим доку-
ментом передбачалося також фактична руйнація
промисловості Німеччини як основи її економічного
потенціалу (з певним розвитком лише тваринниць-
кої галузі сільськогосподарського виробництва).
Отже, «План Маршалла» за своєю суттю від-
різнявся діаметральною протилежністю по відно-
шенню до «Плану Моргентау» (їх жодним чином не
є можливим «ставити в один ряд»).
Десяте. Ідентифікація вихідних базових поло-
жень «Плану Маршалла» – Закону США «Economic
В. І. Ляшенко, Є. B. Чеботарьов
125
Економічний вісник Донбасу № 3(73), 2023
Cooperation Act of 1948» виступає підґрунтям усві-
домлення узагальнюючої мети американської «Про-
грами відновлення Європи». Її визначено таким чи-
ном: «… відновлення або досягнення країнами Єв-
ропи принципів індивідуальної свободи, вільних ін-
ститутів і справжньої незалежності, що головним
чином залежить від створення надійних економіч-
них умов, стабільних міжнародних економічних
відносин і досягнення європейськими країнами здо-
рової економки, незалежної від надзвичайної зовні-
шньої допомоги» [14].
У контексті розробки державної політики по-
воєнного відновлення України слід вважати прин-
ципово важливим усвідомлення завдань країн-реци-
пієнтів, які вони зобов’язувалися взяти на себе в
контексті отримання фінансової допомоги США.
Такого роду завдання-зобов’язання були чітко про-
писані. Це, зокрема:
– розширення країнами-реципієнтами власного
промислового та сільськогосподарського вироб-
ництва й стабілізація валютно-фінансових систем;
– співробітництво з іншими країнами-учасни-
цями Програми щодо стимулювання внутрішньо єв-
ропейської та загальносвітової торгівлі;
– розміщення країнами-реципієнтами на спеці-
альних рахунках депозитів у національній валюті на
термінах й умовах, погоджених зі США;
– оприлюднення в країна-реципієнтах й на-
дання США любої інформації, яка допомагає визна-
чити характер й обсяг будь яких операцій;
– отримання країнами-реципієнтами мінімаль-
но необхідних запасів сировини і продовольства;
– надання до міжнародного суду будь-якої
справи щодо реалізації «Плану Маршалла» [14].
Усвідомлення змісту завдань-зобов’язань
країн-реципієнтів дає всі підстави зазначити, що
«Програма відновлення Європи» мала чіткі підходи
щодо дотримання й організаційно-методичного су-
проводу реалізації таких вихідних базових умов
співпраці США з отримувачами допомоги.
По-перше. Орієнтацію країн-реципієнтів не на
споживацьке-витратне використання фінансової до-
помоги, а її призначення як інвестиційних вкладень
США з метою забезпечення економічних перетво-
рень і подальшого розвитку отримувачів допомоги,
незалежного від подібних надзвичайних вкладень у
майбутньому.
По-друге. Встановлення чітких механізмів кон-
тролю й судової відповідальності країн-реципієнтів
та їх бізнесу щодо дотримання умов цільового вико-
ристання допомоги США.
По-третє. Практична реалізація «Програми
відновлення Європи» спиралася на організаційно-
управлінську модель, органічно вмонтовану в сис-
тему державного регулювання економічної полі-
тики США. Вищим керівним органом Програми
було визначено створену Адміністрацію економіч-
ного співробітництва, яку очолював П. Хоффман.
Безпосередньо їй підпорядковувалося Спеціальне
представництво Програми в Європі. Методичне й
технічне провадження «Плану Маршалла» в кожній
з сімнадцяти країн-реципієнтів здійснювала відпо-
відна місія Програми.
Стимулюючий інвестиційний характер фінан-
сової допомоги США за «Планом Маршалла» ще
більшою мірою підтверджується аналізом струк-
тури та питомої ваги статей витрат даної допомоги
у її загальних обсягах. Така характеристика спрямо-
ваності «Програми відновлення Європи» наочно
підтверджується тим фактом, що витрати за стат-
тями «Сировина», «Обладнання та транспортні за-
ходи» і «Паливо» складали понад 50% від загаль-
ного обсягу витрат даної Програми. Окрім цього, ін-
вестиційно-стимулюючий зміст у провадженні полі-
тики відновлення мають і витрати за статтями
«Корми» та «Добрива».
Стосовно підходів США щодо розробки та реа-
лізації «Програми відновлення Європи», необхідно
також чітко усвідомлювати, що обсяги фінансу-
вання для кожної з країни-реципієнта та часові тер-
міни його надання безпосередньо залежали від ни-
зки умов і чинників, яким мали відповідати отриму-
вачі допомоги. Насамперед, – наявності у країни-
реципієнта своєї чіткої спів-підпорядкованої про-
грами відновлення та розвитку з ідентифікацією на-
ціональних особливостей і переваг, які б сприяли
реалізації американської програми.
Визначальною передумовою такого відно-
шення США щодо повоєнного відновлення Західної
Німеччини якраз й пояснюється найбільш повним
дотриманням з боку і держави в цілому, і її бізнесу
встановлених Законом «Economic Cooperation Act of
1948» умов і вимог. Теоретико-методологічне під-
ґрунтя відповідного дотримання з боку Західної Ні-
меччини цілей, умов «Плану Маршалла» сформо-
вано теорією соціального ринкового господарства,
опрацьованою однією з найавторитетніших шкіл
світової економічної науки ХХ сторіччя – представ-
никами ордолібералізму (Л. Ерхардом й А. Рюсто-
вим, В. Ойкеном і Ф. Бьомом). Однак слід врахову-
вати, що головний автор політики повоєнного відно-
влення Західної Німеччини і творець її «економіч-
ного дива» Л. Ерхард певні заходи теорії ринкового
господарства, спрямовані на модернізацію країни,
почав проваджувати ще з 1946 р. як Державний мі-
ністр економіки Землі Баварія [18]; особливо велике
практичне значення в обґрунтуванні перетворень
Л. Ерхарда мали роботи В. Ойкена [19].
Ще одним прикладом найбільш системного й
досконалого провадження повоєнної відновлюваль-
ної політики є відмічена Програма «Лінія Доджа»,
розроблена Сполученими Штатами Америки для ро-
збудови Японії. Провадження даної Програми здій-
снювалося за підходами, принципами й механіз-
мами «Плану Маршалла». Сама по собі Програма
«Лінія Доджа» була опрацьована як своєрідна реак-
ція США на повільні відновлювальні дії японської
влади протягом перших повоєнних років 1945 –
В. І. Ляшенко, Є. B. Чеботарьов
126
Економічний вісник Донбасу № 3(73), 2023
1948 рр. На відміну від перетворень в Західній Ні-
меччині, в розробці «Лінії Доджа» роль американсь-
ких фахівців була визначальною. Разом з тим, пока-
зовим є і такий факт. Після ефективної реалізації
завдань першого етапу «Лінії Доджа» протягом
1948-1952 рр. (який своєю чергою став другим
етапом повоєнного відновлення Японії), в країні
було суттєво згорнуто присутність американських
фахівців з одночасним посиленням ролі японських
фахівців. Третій етап відновлення Японії (1952-
1962 рр.) характеризувався активним провадженням
у реалізації відновлювальних заходів суто японсь-
ких підходів і практик національної ділової та орга-
нізаційної культури.
Світовий досвід політики повоєнного віднов-
лення зовсім не обмежується прикладами Західної
Німеччини та Японії (подібного роду уявлення є
вкрай поширеними не тільки для вітчизняної еконо-
мічної науки). Для України є актуальним його все-
бічний об’єктивний аналіз на прикладі можливо бі-
льшої кількості країн. Опрацювання матеріалу за да-
ним напрямом дає підстави стверджувати, що за су-
купністю інституціональних, економічних, науково-
технічних, природоохоронних і суто військових оз-
нак в контексті розробки державної політики пово-
єнного відновлення України особливо необхідним є
врахування досвіду таких країн (і субрегіонів):
Західної Німеччини, Великої Британії, Франції
та Італії як країн – найбільших реципієнтів за «Пла-
ном Маршалла»;
країн Індо-Тихоокеанського субрегіону на при-
кладі Японії, Південної Кореї, Тайваню та В’єтнаму,
виходячи з їхніх найбільших успіхів у провадженні
науково-технічної модернізації;
Близького Сходу на прикладі Ізраїлю – з ураху-
ванням низки подібних рис України з ним щодо
життєдіяльності держави і суспільства на повоєн-
ному етапі;
країн сучасних Західних Балкан (Албанії, Бос-
нії та Герцеговини, Косово, Північної Македонії,
Сербії та Чорногорії) виходячи з наявності спільних
завдань України з ними у контексті реалізації євро-
інтеграційного курсу та Грузії (з урахуванням низки
спільних інституційних і суто воєнних ознак).
В узагальненому вигляді з метою унаочнення
викладення матеріалу щодо світового досвіду полі-
тики повоєнного відновлення представлено в таб-
лиці (почерговість аналізу країн визначається хро-
нологією настання в них самого етапу повоєнного
відновлення; абревіатуру «ППВ» в таблиці викори-
стано задля визначення поняття «політика повоєн-
ного відновлення»).
Таблиця
Ідентифікаційні ознаки світового досвіду
політики повоєнного відновлення на прикладі окремих країн*
Країни Характеристики політики повоєнного відновлення країн
1 2
Західна
Німеччина
ППВ здійснювалася у контексті реалізації теорії соціальної ринкової економіки (розроб-
лена більшою мірою Л. Ерхардом і В. Ойкеном) з використанням особливостей національ-
ної ділової й організаційної культур і застосуванням таких визначальних механізмів: ство-
ренням сприятливого інвестиційного клімату для зовнішніх інвесторів й прозорого еконо-
мічного регулювання; скасуванням державного планування і ціноутворення; регулювання
у фінансовій сфері; переорієнтації ВПК на виробництво товарів кінцевого споживання. На-
слідки другої світової війни (падіння обсягів виробництва в 7 разів; руйнація 40% транспо-
ртної інфраструктури; 50% рівень безробіття тощо) за умов паралельних репатріаційних
виплат подолано до 1951-1952 рр. Середньорічні темпи зростання ВВП протягом 1950-
1966 рр. складали понад 9% («економічне диво Німеччини»)
Велика
Британія
ППВ лейбористів (при владі 1945-1951 рр.) за Програмою «Обличчям до майбутнього» ак-
тивно запровадили державно-монополістичне регулювання (ДМР), націоналізацією базо-
вих галузей промисловості, транспортної інфраструктури та Англійського банку, провели
реформи соціального страхування та охорони здоров’я, що за 5 років забезпечило досяг-
нення довоєнного рівня. Консерватори (при владі 1951-1964 рр.) згорнули ДМР та, част-
ково, денаціоналізацію й скоротили соціальні програми, що додатково підвищило ефект
ППВ. Загалом, Велика Британія отримала близько 50% допомоги від загальних обсягів
«Плану Маршалла».
Франція
Основу ППВ склала теорія дирижизму зі впровадженням за ініціативи Ж. Монне загально-
національних індикативних планів (перший з них – «План Монне» 1946-1952 рр. – план
модернізації та реконструкції; у подальшому: 1954-1957 рр.; 1958-1961 рр. тощо). Струк-
турні реформи забезпечили модернізацію промисловості (довоєнний рівень досягнуто у
1948 р.), сільського господарства (довоєнний рівень досягнуто у 1950 р.) й створення на-
уково-містких галузей. Складовою ППВ є «План Шумана» як прообразу Європейського
Союзу. Сталий розвиток країни завдяки ППВ з щорічними темпами зростання до близько
10% тривав до середини 70-х. Реалізація схеми «націоналізація-модернізація-приватизація»
В. І. Ляшенко, Є. B. Чеботарьов
127
Економічний вісник Донбасу № 3(73), 2023
Продовження таблиці
1 2
Італія ППВ здійснювалась на основі ДМР й індикативного загальнонаціонального планування з
заохоченням провідних монополістичних концернів. Вони стали безпосередніми рушіями
ППВ (шість з найбільших концернів за «Планом Маршалла» отримали понад 50% сиро-
вини, обладнання і кредитів, котрі отримала країна в цілому. Відновлення економіки країни
досягнуто в 1950 р. Економічні перетворення «Плану Маршалла» подовжив «План Ваноні»
(1955-1964 рр.), спрямований на збільшення національного доходу, формування позитив-
ного платіжного й торгівельного балансів, аграрну та регіональну реформи. Темпи щоріч-
ного приросту промисловості, які в 1957-1960 рр. досягали понад 30%. ППВ заклала основи
«італійського економічного дива»
Японія ППВ проваджувалася поетапно. На І етапі (1945-1948 рр.) за загальних уповільнених дій
японської влади ліквідовано промислові карелі. В межах другого етапу (1948-1952 рр.) за-
проваджено «Лінію Доджа» з проведенням аграрної реформи (конфіскація сільськогоспо-
дарських земель довоєнних землевласників з їх подальшим пільговим продажем ферме-
рам); бюджетної реформи та податкової реформи. На третьому етапі (1952-1962 рр.), за
умов відходу від безпосереднього керівництва американських фахівців, суттєво посилено
використання особливостей національної ділової та організаційної культур й індикатив-
ного планування. Особливостями ППВ є також мінімізація витрат на ВПК й встановлення
пріоритетів економічного розвитку в межах кожного з етапів. Довоєнний рівень ВВП до-
сягнуто в 1956 р. Середньорічні темпи зростання ВВП протягом ППВ складали близько
7%, які у подальшому досягали 10% («японське економічне диво»)
Тайвань
Основу ППВ після другої світової війни й відокремлення від материкового Китаю заклали
аграрна реформа, проведена за прикладом Японії (але більш поетапно) в 1949-1953 рр., фі-
нансова допомога США, дешева місцева робоча сила й використання особливостей націо-
нальної й організаційної ділових культур. Створення сприятливого інвестиційного клімату
для інвесторів США й внутрішнього малого та середнього бізнес (зокрема, з заснуванням
мережі різнопланових вільних економічних зон) і державне планування доповнено стиму-
люванням інвестицій колишніх землевласників в структурну перебудови економіки та мо-
дернізацію сільського господарства, а в подальшому – створенням наукових парків висо-
ких технологій
Ізраїль Після Війни за незалежність (1948 р.) запроваджено системи централізованого управління
економікою та ціноутворення; розподілу харчів і товарів першої необхідності для насе-
лення; заснування комун-кібуци. За «Новою економічною політикою» Каплана (1952 р.)
головне джерело ППВ – репарації Західної Німеччини та ПІІ, що протягом 1954- 1964 рр.
втілилося в щорічні темпи зростання економіки на рівні 10%. Після Шестиденної війни
(1967 р.) і Війни судного дня (1973 р.) – диверсифікація промисловості й сільського госпо-
дарства, всіляке стимулювання розвитку ВПК; стимулювання розвитку науки з налаго-
дженням комерціалізації її досягнень
Південна
Корея
ППВ після Корейської війни (1950-1953 рр.), внаслідок якої промисловість і природні ре-
сурси залишилися на території Північної Кореї, містить два етапи. На першому (1953-
1960 рр.) за аналогами Японії проведено земельну реформу й коштами США відбудовано
інфраструктуру. Корупція влади й нових економічних кланів змусили США згорнути до-
помогу. Започаткування ринкових реформ на другому етапі (1960-1970 рр.): стимулювання
експорту, податкові канікули й залучення нових ПІІ забезпечили щорічне зростання еко-
номіки до 35 %. Головні складові ППВ: фінансова допомога США, технології Японії, де-
шева місцева робоча сила й використання особливостей національної та організаційної ді-
лових культур
В’єтнам На системній основі ППВ «Дой мой» (з в’єтнамської «політика відновлення») після закін-
чення другої індо-китайської війни (1959-1975 рр.) між про-капіталістичним Півднем і про-
комуністичною Північчю запроваджено в 1986 р. за ініціативи Комуністичної партії В’єт-
наму з проведенням економічних, соціальних, політичних і культурних реформ, зорієнто-
ваних на формування соціалістичної ринкової економіки (у 1976 р. створено єдину Соціа-
лістичну республіку В’єтнам). Результати ППВ в економіці: зростання ВВП у 1986-
1990 рр. щорічно на 4.4%; у 1991-1995 рр. – на 8,2%; у 1996-2000 рр. – на 7,6 %.; рівень
бідності з 58% у 1992 р. знизився до 6,7% у 2019 р. Рушії індустріалізації та модернізації
країни – економічні зони трьох типів: експортно-виробничі, промислові, індустріальні
парки високих технологій, створені у тому числі й на основі релокації бізнесу з Китаю та
Японії. Серед недоліків ППВ – високий рівень корупції
В. І. Ляшенко, Є. B. Чеботарьов
128
Економічний вісник Донбасу № 3(73), 2023
Закінчення таблиці
1 2
Західні
Балкани
Розроблений Європейським Союзом План стабілізації SAP для країн Західних Балкан (Ал-
банії, Боснії та Герцеговини, Косово, Північної Македонії, Сербії та Чорногорії) після війни
1992-1995 рр. та асоціації до ЄС і провадження розроблених для колишніх соціалістичних
країн програм передвступної підготовки (насамперед, PHARE) та спеціально розроблена
для Балкан Програма повоєнного відновлення OBNOVA (з сербської «відбудова»), знач-
ною мірою не спрацювали. Особливо невдалою ППВ є на прикладі найбільш постраждалої
Боснії і Герцеговини внаслідок невідповідних інституціональних умов, несприятливого
бізнес-клімату для малих і середніх підприємств, недостатнього інвестування в віднов-
лення промислових і сільськогосподарських виробництв. Більш ефективно Програму
OBNOVA втілено на прикладі Північної Македонії та Чорногорії
Грузія ППВ, внаслідок російсько-грузинської війни 2008 р. і тимчасової окупації 20% території
країни, припадає на роки «грузинського економічного дива» (2007-2014 рр.), який розроб-
лено К. Бендукідзе. У 2008 р. ВВП зріс на 2, 1% (у 2006 р. – на 8,6%, у 2007 р. – на 12,4%).
У 2009 р. ВВП знизився на 3,8% (що з урахуванням наслідків війни та рецесії світової еко-
номіки слід вважати достатньо прийнятним показником). З 2010 р. економіка країни знову
вийшла на зростання. Головні позитивні складові «грузинського економічного дива», яке
значною мірою забезпечило ППВ: реформа правоохоронних органів; податкова реформа
(зі зменшенням кількості прямих податків зі спрощенням їх сплати). Головні негативні
складові: низька якість економічного зростання внаслідок недостатнього інвестування про-
мислового і сільськогосподарського виробництв; високий рівень безробіття (до 16-17%) та
самозайнятого населення.
* Опрацьовано авторами з використанням [1; 7-9; 12; 14-16; 18-19; 20; 23].
Узагальнення світового досвіду політики пово-
єнного відновлення, на прикладі наведених у таб-
лиці десяти країн і субрегіону сучасних Західних
Балкан протягом понад сімдесяти п’яти років за
підсумками другої світової війни та ще семи локаль-
них війн у даних країнах, дає підстави виокремити,
з одного боку, позитивні риси, адаптація яких є ко-
рисною для України, а з іншого, – ті риси, котрих
слід не припуститися у вітчизняній практиці.
Такими визначальними позитивними є такі
риси і характеристики.
По-перше. Державна політика повоєнного від-
новлення має спиратися на відповідний чіткий план
зі встановленням, насамперед: стратегічних напря-
мів, пріоритетів, механізмів, часових меж, кількіс-
них показників-індикаторів й відповідальних дер-
жавних інституцій.
Такий системний підхід є притаманним не
тільки для Програми США «Програма відновлення
Європи», а й для тих країн, в яких відновлювальні
політики було проваджено найбільш ефективно (на-
приклад, у Західній Німеччині – реформи Л. Ер-
харда; в Японії – «Лінія Доджа»; у Великій Брита-
нії – політики відновлення лейбористів і консерва-
торів; у Франції – «План Монне»; в Ізраїлі – «План
Каплана»).
По-друге. Політика повоєнного відновлення
України має охоплювати не тільки всі галузі і сфери
економіки, а й супроводжуватися комплексом ре-
форм в соціальній сфері (з впровадженням непопу-
лярних дій на прикладі Західної Німеччини щодо
прогресивного оподаткування фізичних осіб; до-
свіду Ізраїлю після війни 1948 р. щодо введення ка-
рткового розподілу першочергових матеріальних
благ для населення; реформ консерваторів Великої
Британії за Програмою «Вітер змін»), передбачати
проведення реформ у регіональній політиці («План
Ваноні» в Італії), культурній сфері («Дой мой» у
В’єтнамі) тощо.
По-третє. Світовий досвід доводить, що в
своїй основі політика повоєнного відновлення має
передбачати достатньо обмежений термін реалізації
своїх визначальних заходів (за прикладом, насампе-
ред, всіх країн Західної Європи щодо реалізації
«Плану Маршалла» протягом 1948-1951 рр. та пер-
ших років реформ К. Бендукідзе в Грузії 2007-
2008 рр.) Разом з тим, слід враховувати досвід, на-
приклад, Японії щодо використання механізмів ва-
лютно-фінансового регулювання до кінця сімдеся-
тих-початку вісімдесятих років.
По-четверте. Реалізація державної політики
повоєнного відновлення України має здійснюватися
в контексті провадження євроінтеграційного курсу.
У даному відношенні світовий досвід на прикладі
країн сучасних Західних Балкан доводить необхід-
ність реалізації комплексних заходів перед-вступ-
них програм Європейського Союзу та спеціально
розробленої для Західних Балкан Програми повоєн-
ного відновлення OBNOVA (при цьому, є особливо
необхідним враховувати причини невисокої ефек-
тивності даної Програми, насамперед, в Боснії і Гер-
цеговині та Сербії).
По-п’яте. Світовий досвід відновлювальних
політик показує, що їх невід’ємними складовими є
активне використання особливостей національних
ділових й організаційних культур. Насамперед, це є
притаманним країнам, в яких політики відновлення
було проведено з найбільш високою економічною
ефективністю та соціальним ефектом. Підтвер-
дження такого висновку переконливо ілюструються
В. І. Ляшенко, Є. B. Чеботарьов
129
Економічний вісник Донбасу № 3(73), 2023
на прикладах Західної Німеччини, Японії (перш за
все, на третьому етапі відновлювальної політики в
ній), Південної Кореї, Тайваню та В’єтнаму. Стосо-
вно України такий підхід може бути використано
найбільш ефективно, оскільки її національна ділова
культура має виражений міжкультурний зміст з ор-
ганічним поєднанням характеристик західного і
східного менеджменту, а пануюча модель організа-
ційної культури країни – «Родина» («Сім’я») є та-
кою ж, як і в Японії, Південній Кореї, Тайвані та
В’єтнамі. При цьому, маємо уявляти, що реалізація
даних переваг України передбачає опанування на
підґрунті компаративної методології міжкультур-
ного господарювання [21, 22].
По-шосте. Повоєнне відновлення України має
супроводжуватися формуванням сприятливого зага-
льного інституціонального середовища (насампе-
ред, підпорядкування цілей політичних партій і лі-
дерів національним інтересам відбудови країни). Ба-
гато в чому, цей чинник виступає навіть передумо-
вою повноцінної реалізації державної відновлю-
вальної політики. Приклади досягнення спільних ці-
лей повоєнного відновлення країни як визначальних
є характерними для взаємовідносин споконвічної
боротьби консерваторів і лейбористів у Великій
Британії, політичного життя у Франції під час реалі-
зації «Плану Монне». Даний висновок підтверджує
й приклад гальмування успішного спочатку повоєн-
ного відновлення Грузії після російсько-грузинсь-
кої війни 2008 р. внаслідок неспроможності політич-
ного істеблішменту країни протистояти певним роз-
біжностям.
Узагальнення світового досвіду політики по-
воєнного відновлення так само дає можливість
виокремити найголовніші риси і характеристики, які
Україна має враховувати й не припуститися. Най-
більш загрозливими з них в контексті відповідного
світового досвіду є такі:
– уповільнений темп і відсутність комплексних
реформ в Японії протягом першого етапу віднов-
лення 1945-1948 рр. (саме це й змусило США розро-
бити «Лінію Доджа» з її безпосереднім керівним
провадженням американськими фахівцями на дру-
гому етапі відновлення Японії);
– бурхливий сплеск корупції влади окремих
країн та їх бізнесу щодо використання міжнародної
допомоги (внаслідок подібної «практики» в Півден-
ній Кореї протягом 1953-1960 рр. США взагалі при-
пинили підтримку й відновили її лише після зміни
політичної влади в країні; подібного роду прояви
були характерними для Західних Балкан й В’єт-
наму);
– недостатнє інвестування відновлювальних за-
ходів в галузях промислового й сільськогосподар-
ського виробництва в окремих країнах Західних
Балкан;
– недооцінка ролі й відсутність реальних захо-
дів соціально-економічної політики щодо повер-
нення біженців (це у класичному вигляді стосується
Боснії та Герцеговини);
– територіально-регіональна нерівномірність
провадження відновлювальних заходів на користь
обмеженої кількості окремих великих міст (така
практика є притаманною у реалізації політики від-
новлення Програми «Дой мой» у В’єтнамі).
Висновки. Світовий досвід розробки і реаліза-
ції політики повоєнного відновлення є вкрай бага-
тим і містить як позитивні, так і негативні прояви і
наслідки. Показово, що неупереджений аналіз на
прикладі кожної з аналізованих країн містить такі
риси і характеристики, котрі будуть корисними й да-
дуть ефект в Україні, та/або такі, яких слід не при-
пуститися. Отже, науково коректним є підхід щодо
не імплементації, а адаптації (врахування) світового
досвіду політики повоєнного відновлення при роз-
робці державної політики повоєнного відновлення
України; насамперед – опрацювання її стратегічних
напрямів і регуляторних режимів. На жаль, є під-
стави відмітити, що до сьогодення Україна за цим
напрямом відтворює переважно негативні прик-
лади, що висуває необхідність налагодження негай-
ної відповідної взаємодії політичної влади та науки
(перш за все, – економічної). При цьому, першочер-
говий крок має здійснити наука, що передбачає на-
дання державним інституціям аналітичних матеріа-
лів щодо напрямів і механізмів адаптації світового
досвіду повоєнного відновлення у вітчизняну прак-
тику (з визначенням як позитивних, так і негативних
наслідків відповідного світового досвіду).
Література
1. Іванов С. В. Економічне відновлення і розвиток країн після збройних конфліктів та воєн: невтрачені можливості для
України. Економіка України. 2019. № 1. C. 75-89. DOI: https://doi.org/10.15407/economyukr.2019.01.075.
2. Казюка Н. П., Шекета Є. Є. Напрями та резерви повоєнного відновлення економіки України. The actual problems of
regional economy development. 2022. № 2(18). C. 255-264. DOI: https://doi.org/10.15330/apred.2.18.255-264.
3. Хмарська І., Кучерява К., Клімова І. Особливості післявоєнного відновлення економіки України. Економіка та суспі-
льство. 2022. № 42. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2022-42-31.
4. Супрун Н. Повоєнна відбудова економіки: історичний досвід та актуальні завдання для України. Публічне управління
та адміністрування в умовах війни і в поствоєнний період в Україні : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конфе-
ренції. Київ : ДЗВО "УМО" НАПН України, 2022. T. 2. С. 181-185.
5. Кіндзерський Ю. Повоєнне відновлення промисловості України: виклики та особливості політики. Економічний ана-
ліз. 2022. Том 32. № 2. С. 101-117. DOI: https://doi.org/10.35774/econa2022.02.101.
6. Чеботарьов В., Глінковська-Краузе Б., Чеботарьов Є. «План Маршалла для України»: обґрунтування системного під-
ходу розроблення та пропозиції щодо інституційного супроводу. Галицький економічний вісник. 2023. Том 80. № 1. С. 98-107.
DOI: https://doi.org/10.33108/galicianvisnyk_tntu2023.01.098.
7. Бородіна О. А., Ляшенко В. І. Повоєнне відновлення економіки: світовий досвід та спроба його адаптації для України.
Вісник економічної науки України. 2022. № 1 (42). С. 121-134. DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2022.1(42).121-134.
8. Ladejinsky W. Land ceilings and land reform. Economic and Political Weekly. 1972. P. 401-408.
В. І. Ляшенко, Є. B. Чеботарьов
130
Економічний вісник Донбасу № 3(73), 2023
9. Revilla Diez J. Vietnam 30 years after Doi Moi: achievements and challenges. Zeitschrift für Wirtschaftsgeographie. 2016.
Vol. 60(3). P. 121-133. DOI: https://doi.org/10.1515/zfw-2016-0035.
10. Phillips D. L. Losing Iraq: Inside the postwar reconstruction fiasco. Basic Books. 2009.
11. Daianu D., & Veremis T. Balkan Reconstruction. Routledge. 2014. DOI: https://doi.org/10.4324/9781315038766.
12. Kmezić M. Rule of law and democracy in the Western Balkans: addressing the gap between policies and practice. In Illiberal
Politics in Southeast Europe. 2021. P. 177-192. Routledge. DOI: https://doi.org/10.4324/9781003208327-10.
13. Treaty of Versailles 1919 (including Covenant of the League of Nations). URL: https://www.foundingdocs.gov.au/item-did-
23.html.
14. «Marshall Plan». Economic Cooperation Act of 1948, 62 Stat. 137, U.S. Statutes at Large. Pub. L. 80-472, U.S. Law. URL:
https://web.archive.org/web/20150119113837/http://legisworks.org/congress/80/ publaw -472.pdf.
15. Dodge J. Announcement on budget. 1949, April 15. In Keizai Saiken Kenkyukai (Ed.). Pore kara Daresu e [From Pauley to
Dulles]. Tokyo: Diamondsha, 1952. P. 268.
16. Ladejinsky W. Agrarian Reform in Asia. 1971. (No. 1920-2017-2330).
17. Morgenthau H. «Suggested Post-Surrender Program for Germany [The original memorandum from 1944, signed by
Morgenthau] (text and facsimile)». 1944. Box 31, Folder Germany: Jan.-Sept. 1944 (i297). Franklin D. Roosevelt Presidential Library
and Museum (published 27 May 2004).
18. Erhard L. (2013). Germany's Comeback in the World Market: The German 'miracle' explained by the Bonn Minister for
Economics. Routledge. DOI: https://doi.org/10.4324/9781315020099.
19. Eucken W. (2012). The foundations of economics: History and theory in the analysis of economic reality. Springer Science
& Business Media.
20. Каха Бендукідзе та його «грузинське диво». URL: https://www.bbc.com/russian/international/2014/11/
141114_bendukidze_georgia_minister_death.
21. Glinkowska‑Krauze B., Chebotarov V., & Chebotarov I. (2022). National Business Cultures as a System‑forming Factor of
the “Lublin Triangle”. Comparative Economic Research. Central and Eastern Europe. Vol. 25(1). Р. 145–157. DOI:
https://doi.org/10.18778/1508-2008.25.09.
22. Glinkowska-Krauze B., Chebotarov I., Chebotarov V., Kaczmarek B. Narodowe kultury biznesowe i korporacyjne Polski i
Ukrainy. Czynniki doskonalenia i integracja międzynarodowa. Wydawnictwo Uniwersytetu Łódzkiego, Łódż. 2023. 164 s. DOI:
https://doi.org/10.18778/8220-978-5.
23. Ляшенко В. И., Макогон Ю. В. Национализация и приватизация предприятий (Опыт Франции для Украины): моно-
графия. – 2-е изд. – Донецк :ИЭП НАН Украины, 2009. 492 с.
References
1. Ivanov, S. V. (2019). Ekonomichne vidnovlennia i rozvytok krain pislia zbroinykh konfliktiv ta voien: nevtracheni
mozhlyvosti dlia Ukrainy [Economic recovery and development of countries after armed conflicts and wars: unlost opportunities for
Ukraine]. Ekonomika Ukrainy - Economy of Ukraine, No. 1, pp. 75-89. DOI: https://doi.org/10.15407/economyukr.2019.01.075 [in
Ukrainian].
2. Kaziuka, N. P., Sheketa, Y. Y. (2022). Napriamy ta rezervy povoiennoho vidnovlennia ekonomiky Ukrainy [Directions and
reserves of the post-war economic recovery of Ukraine]. The actual problems of regional economy development, 2(18), pp. 255-264.
DOI: https://doi.org/10.15330/apred.2.18.255-264 [in Ukrainian].
3. Khmarska, I., Kucheriava, K., Klimova, I. (2022). Osoblyvosti pisliavoiennoho vidnovlennia ekonomiky Ukrainy [Peculiari-
ties of the post-war economic recovery of Ukraine]. Ekonomika ta suspilstvo – Economy and society, (42). DOI:
https://doi.org/10.32782/2524-0072/2022-42-31 [in Ukrainian].
4. Suprun, N. (2022). Povoienna vidbudova ekonomiky: istorychnyi dosvid ta aktualni zavdannia dlia Ukrainy [Post-war eco-
nomic reconstruction: historical experience and current tasks for Ukraine]. Publichne upravlinnia ta administruvannia v umovakh viiny
i v postvoiennyi period v Ukraini [Public management and administration in the conditions of war and in the post-war period in
Ukraine]: Proceedings of the All-Ukrainian Scientific And practical Conference. (Vol. 2., рр. 181-185). Kyiv, DZVO "UMO" National
Academy of Sciences of Ukraine [in Ukrainian].
5. Kindzerskyi, Yu. (2022). Povoienne vidnovlennia promyslovosti Ukrainy: vyklyky ta osoblyvosti polityky [Postwar recovery
of Ukraine's industry: challenges and features of policy]. Ekonomichnyi analiz - Economic analysis, 32 (2), pp. 101-117. DOI: :
https://doi.org/10.35774/econa2022.02.101 [in Ukrainian].
6. Chebotarov, V., Glinkowska-Krauze, B., Chebotarov, Ie. «Plan Marshalla dlia Ukrainy»: obgruntuvannia systemnoho
pidkhodu rozroblennia ta propozytsii shchodo instytutsiinoho suprovodu [«Marshall plan for Ukraine»: rationale for a systemic
approach to development and proposals for institutional support]. Halytskyi ekonomichnyi visnyk - Galician economic journal,
Vol. 80, no 1, pp. 98-107. DOI: https://doi.org/10.33108/galicianvisnyk_tntu2023.01.098 [in Ukrainian].
7. Borodina, O. A., Lyashenko, V. I. (2022). Povoienne vidnovlennia ekonomiky: svitovyi dosvid ta sproba yoho adaptatsii dlia
Ukrainy [Post-War Economic Recovery: World Experience and Attempt to Adapt it for Ukraine]. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy,
1 (42), рр. 121-134. DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2022.1(42).121-134 [in Ukrainian].
8. Ladejinsky, W. (1972). Land ceilings and land reform. Economic and Political Weekly, pp. 401-408.
9. Revilla Diez, J. (2016). Vietnam 30 years after Doi Moi: achievements and challenges. Zeitschrift für Wirtschaftsgeographie,
60(3), pp. 121-133. DOI: https://doi.org/10.1515/zfw-2016-0035.
10. Phillips, D. L. (2009). Losing Iraq: Inside the postwar reconstruction fiasco. Basic Books.
11. Daianu, D., & Veremis, T. (2014). Balkan Reconstruction. Routledge. DOI: https://doi.org/10.4324/9781315038766.
12. Kmezić, M. (2021). Rule of law and democracy in the Western Balkans: addressing the gap between policies and practice.
In Illiberal Politics in Southeast Europe (pp. 177-192). Routledge. DOI: https://doi.org/10.4324/9781003208327-10.
13. Treaty of Versailles 1919 (including Covenant of the League of Nations). Retrieved from
https://www.foundingdocs.gov.au/item-did-23.html.
14. «Marshall Plan». Economic Cooperation Act of 1948, 62 Stat. 137, U.S. Statutes at Large. Pub. L. 80-472, U.S. Law.
Retrieved from https://web.archive.org/web/20150119113837/http://legisworks.org/congress/80/ publaw -472.pdf.
15. Dodge, J. Announcement on budget. 1949, April 15. In Keizai Saiken Kenkyukai (Ed.). Pore kara Daresu e [From Pauley to
Dulles]. Tokyo: Diamondsha, 1952. P. 268.
16. Ladejinsky, W. (1971). Agrarian Reform in Asia (No. 1920-2017-2330).
В. І. Ляшенко, Є. B. Чеботарьов
131
Економічний вісник Донбасу № 3(73), 2023
17. Morgenthau H. (2004). «Suggested Post-Surrender Program for Germany [The original memorandum from 1944, signed by
Morgenthau] (text and facsimile)». 1944. Box 31, Folder Germany: Jan.-Sept. 1944 (i297). Franklin D. Roosevelt Presidential Library
and Museum (published 27 May 2004).
18. Erhard, L. (2013). Germany's Comeback in the World Market: The German 'miracle' explained by the Bonn Minister for
Economics. Routledge. DOI: https://doi.org/10.4324/9781315020099.
19. Eucken, W. (2012). The foundations of economics: History and theory in the analysis of economic reality. Springer Science
& Business Media.
20. Kakha Bendukidze ta yoho «hruzynske dyvo» [Kakha Bendukidze and his "Georgian miracle"]. Retrived from
https://www.bbc.com/russian/international/2014/11/141114_bendukidze_georgia_minister_death [in Ukrainian].
21. Glinkowska‑Krauze, B., Chebotarov, V., Chebotarov, I. (2022). National Business Cultures as a System‑forming Factor of
the “Lublin Triangle”. Comparative Economic Research. Central and Eastern Europe, 25(1), pp. 145–157. DOI:
https://doi.org/10.18778/1508-2008.25.09.
22. Glinkowska-Krauze, B., Chebotarov, I., Chebotarov, V., Kaczmarek, B. (2023). Narodowe kultury biznesowe i korporacyjne
Polski i Ukrainy. Czynniki doskonalenia i integracja międzynarodowa. Wydawnictwo Uniwersytetu Łódzkiego, Łódż. 164 р. DOI:
https://doi.org/10.18778/8220-978-5.
23. Lіashenko, V. I., Makogon, Yu. V. (2009). Natsionalizatsiya i privatizatsiya predpriyatiy (Opyt Frantsii dlya Ukrainy)
[Nationalization and privatization of enterprises (French experience for Ukraine)]. 2nd ed. Donetsk, ІІЕ of NAS of Ukraine. 492 p. [in
Russian].
Ляшенко В. І., Чеботарьов Є. В. Світовий досвід повоєнного відновлення: діалектика імплементації та адаптації
в Україні
Політика повоєнного відновлення України, опрацювання якої набуває ознак однієї з найважливіших передумов забез-
печення національної економічної безпеки, своєю гносеологічною передумовою містить узагальнення досвіду інших країн,
котрі стикнулися з аналогічними цивілізаційними викликами. Метою статті є усвідомлення вихідних базових інституціона-
льних й організаційно-управлінських засад «Плану Маршалла» та досвіду повоєнного розвитку країн Західної Європи, Індо-
Тихоокеанського субрегіону, Близького Сходу, Західних Балкан і Грузії задля визначення умов і перспектив адаптації їх під-
ходів і механізмів в Україні в контексті подальшої розробки основ державної політики повоєнного відновлення. При цьому,
дефініція вихідної категорії «державна політика повоєнного відновлення економіки» України в обмеженому розумінні може
бути викладена таким чином. Це - сукупність базових теоретичних положень, організаційно-управлінських заходів і регуля-
торних механізмів, спрямованих на забезпечення соціально-економічного розвитку країни в повоєнних умовах. За сукупністю
інституціональних, економічних, науково-технічних, природоохоронних і суто військових ознак особливо необхідним ви-
знано врахування досвіду таких країн і субрегіонів: Західної Німеччини, Великої Британії, Франції та Італії як країн – найбі-
льших за «Планом Маршалла» реципієнтів; країн Індо-Тихоокеанського субрегіону (Японії, Південної Кореї, Тайваню та
В’єтнаму), виходячи з їхніх особливих науково-технічних успіхів; Ізраїлю – з урахуванням низки подібних рис України з ним
щодо життєдіяльності держави і суспільства на повоєнному етапі; країн Західних Балкан (Албанії, Боснії та Герцеговини,
Косово, Північної Македонії, Сербії й Чорногорії) виходячи зі спільних з ними проблем України у контексті реалізації євроі-
нтеграційного курсу; Грузії – за сукупністю спільних інституціональних і воєнних умов. Узагальнення досвіду повоєнного
відновлення на прикладі даних десяти країн і субрегіону Західних Балкан протягом понад сімдесяти п’яти років за підсумками
другої світової війни та ще семи локальних війн, дав можливість визначити сутнісний зміст тих характеристик відновлюва-
льних заходів, адаптація яких є для України корисною, та тих характеристик, котрих Україна має не припуститися.
Ключові слова: Україна, повоєнне відновлення, державна економічна політика, світовий досвід, адаптація світового дос-
віду, негативні характеристики світового досвіду повоєнного відновлення, позитивні характеристики світового досвіду пово-
єнного відновлення.
Lyashenko V., Chebotarov Iе. The World Experience of Post-War Recovery: the Dialectic of Implementation and Adap-
tation in Ukraine
The post-war recovery policy of Ukraine, the development of which takes on the characteristics of one of the most important
prerequisites for ensuring national economic security, its epistemological premise contains a generalization of the experience of other
countries that faced similar civilizational challenges. The purpose of the article is to understand the initial basic institutional and or-
ganizational management principles of the Marshall Plan and the experience of the postwar development of the countries of Western
Europe, the Indo-Pacific subregion, the Middle East, the Western Balkans, and Georgia in order to determine the conditions and pro-
spects for adapting their approaches and mechanisms in Ukraine in the context further development of the foundations of the state
policy of post-war reconstruction. At the same time, the definition of the original category "state policy of post-war economic recovery"
of Ukraine in a limited sense can be stated as follows. This is a set of basic theoretical provisions, organizational and management
measures and regulatory mechanisms aimed at ensuring the socio-economic development of the country in post-war conditions. Based
on a combination of institutional, economic, scientific and technical, nature protection, and purely military features, it is recognized
that it is especially necessary to take into account the experience of the following countries and subregions: West Germany, Great
Britain, France, and Italy, as the countries - the largest recipients of the "Marshall Plan"; countries of the Indo-Pacific subregion (Japan,
South Korea, Taiwan, and Vietnam), based on their special scientific and technological achievements; Israel - taking into account a
number of similar features of Ukraine with it regarding the vital activities of the state and society at the post-war stage; countries of
the Western Balkans (Albania, Bosnia and Herzegovina, Kosovo, North Macedonia, Serbia and Montenegro) based on the common
problems of Ukraine in the context of implementation of the European integration course; Georgia - based on a set of common institu-
tional and military conditions. Summarizing the experience of post-war recovery on the example of these ten countries and the Western
Balkans subregion for more than seventy-five years following the Second World War and seven more local wars, made it possible to
determine the essential content of those characteristics of recovery measures, the adaptation of which is useful for Ukraine, and those
characteristics that Ukraine should not assume.
Keywords: Ukraine, post-war recovery, state economic policy, world experience, adaptation of world experience, negative char-
acteristics of the world experience of post-war recovery, positive characteristics of the world experience of post-war recovery.
Стаття надійшла до редакції 10.09.2023
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-196943 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1817-3772 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:26:57Z |
| publishDate | 2023 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ляшенко, В.І. Чеботарьов, Є.В. 2024-03-09T18:46:54Z 2024-03-09T18:46:54Z 2023 Світовий досвід повоєнного відновлення: діалектика імплементації та адаптації в Україні / В.І. Ляшенко, Є.В. Чеботарьов // Економічний вісник Донбасу. — 2023. — № 3 (73). — С. 122-131. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 1817-3772 DOI: https://doi.org/10.12958/1817-3772-2023-3(73)-122-131 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/196943 338.2: 338.246.8:338.14(477) Політика повоєнного відновлення України, опрацювання якої набуває ознак однієї з найважливіших передумов забезпечення національної економічної безпеки, своєю гносеологічною передумовою містить узагальнення досвіду інших країн, котрі стикнулися з аналогічними цивілізаційними викликами. Метою статті є усвідомлення вихідних базових інституціональних й організаційно-управлінських засад «Плану Маршалла» та досвіду повоєнного розвитку країн Західної Європи, Індо-Тихоокеанського субрегіону, Близького Сходу, Західних Балкан і Грузії задля визначення умов і перспектив адаптації їх підходів і механізмів в Україні в контексті подальшої розробки основ державної політики повоєнного відновлення. При цьому, дефініція вихідної категорії «державна політика повоєнного відновлення економіки» України в обмеженому розумінні може бути викладена таким чином. Це - сукупність базових теоретичних положень, організаційно-управлінських заходів і регуляторних механізмів, спрямованих на забезпечення соціально-економічного розвитку країни в повоєнних умовах. За сукупністю інституціональних, економічних, науково-технічних, природоохоронних і суто військових ознак особливо необхідним визнано врахування досвіду таких країн і субрегіонів: Західної Німеччини, Великої Британії, Франції та Італії як країн – найбільших за «Планом Маршалла» реципієнтів; країн Індо-Тихоокеанського субрегіону (Японії, Південної Кореї, Тайваню та В’єтнаму), виходячи з їхніх особливих науково-технічних успіхів; Ізраїлю – з урахуванням низки подібних рис України з ним щодо життєдіяльності держави і суспільства на повоєнному етапі; країн Західних Балкан (Албанії, Боснії та Герцеговини, Косово, Північної Македонії, Сербії й Чорногорії) виходячи зі спільних з ними проблем України у контексті реалізації євроінтеграційного курсу; Грузії – за сукупністю спільних інституціональних і воєнних умов. Узагальнення досвіду повоєнного відновлення на прикладі даних десяти країн і субрегіону Західних Балкан протягом понад сімдесяти п’яти років за підсумками другої світової війни та ще семи локальних війн, дав можливість визначити сутнісний зміст тих характеристик відновлювальних заходів, адаптація яких є для України корисною, та тих характеристик, котрих Україна має не припуститися. The post-war recovery policy of Ukraine, the development of which takes on the characteristics of one of the most important prerequisites for ensuring national economic security, its epistemological premise contains a generalization of the experience of other countries that faced similar civilizational challenges. The purpose of the article is to understand the initial basic institutional and organizational management principles of the Marshall Plan and the experience of the postwar development of the countries of Western Europe, the Indo-Pacific subregion, the Middle East, the Western Balkans, and Georgia in order to determine the conditions and prospects for adapting their approaches and mechanisms in Ukraine in the context further development of the foundations of the state policy of post-war reconstruction. At the same time, the definition of the original category "state policy of post-war economic recovery" of Ukraine in a limited sense can be stated as follows. This is a set of basic theoretical provisions, organizational and management measures and regulatory mechanisms aimed at ensuring the socio-economic development of the country in post-war conditions. Based on a combination of institutional, economic, scientific and technical, nature protection, and purely military features, it is recognized that it is especially necessary to take into account the experience of the following countries and subregions: West Germany, Great Britain, France, and Italy, as the countries - the largest recipients of the "Marshall Plan"; countries of the Indo-Pacific subregion (Japan, South Korea, Taiwan, and Vietnam), based on their special scientific and technological achievements; Israel - taking into account a number of similar features of Ukraine with it regarding the vital activities of the state and society at the post-war stage; countries of the Western Balkans (Albania, Bosnia and Herzegovina, Kosovo, North Macedonia, Serbia and Montenegro) based on the common problems of Ukraine in the context of implementation of the European integration course; Georgia - based on a set of common institutional and military conditions. Summarizing the experience of post-war recovery on the example of these ten countries and the Western Balkans subregion for more than seventy-five years following the Second World War and seven more local wars, made it possible to determine the essential content of those characteristics of recovery measures, the adaptation of which is useful for Ukraine, and those characteristics that Ukraine should not assume. uk Інститут економіки промисловості НАН України Економічний вісник Донбасу Відновлення економіки Світовий досвід повоєнного відновлення: діалектика імплементації та адаптації в Україні The World Experience of Post-War Recovery: the Dialectic of Implementation and Adaptation in Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | Світовий досвід повоєнного відновлення: діалектика імплементації та адаптації в Україні Ляшенко, В.І. Чеботарьов, Є.В. Відновлення економіки |
| title | Світовий досвід повоєнного відновлення: діалектика імплементації та адаптації в Україні |
| title_alt | The World Experience of Post-War Recovery: the Dialectic of Implementation and Adaptation in Ukraine |
| title_full | Світовий досвід повоєнного відновлення: діалектика імплементації та адаптації в Україні |
| title_fullStr | Світовий досвід повоєнного відновлення: діалектика імплементації та адаптації в Україні |
| title_full_unstemmed | Світовий досвід повоєнного відновлення: діалектика імплементації та адаптації в Україні |
| title_short | Світовий досвід повоєнного відновлення: діалектика імплементації та адаптації в Україні |
| title_sort | світовий досвід повоєнного відновлення: діалектика імплементації та адаптації в україні |
| topic | Відновлення економіки |
| topic_facet | Відновлення економіки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/196943 |
| work_keys_str_mv | AT lâšenkoví svítoviidosvídpovoênnogovídnovlennâdíalektikaímplementacíítaadaptacíívukraíní AT čebotarʹovêv svítoviidosvídpovoênnogovídnovlennâdíalektikaímplementacíítaadaptacíívukraíní AT lâšenkoví theworldexperienceofpostwarrecoverythedialecticofimplementationandadaptationinukraine AT čebotarʹovêv theworldexperienceofpostwarrecoverythedialecticofimplementationandadaptationinukraine |