Південна і Cхідна Азія: локомотив світової економіки
13-е читання Лекцій на честь Рауля Пребіша в рамках Конференції ООН з питань торгівлі та розвитку. Женева, 2 листопада 2005 р. (Переклад з англ. Макеєва О.В.). Розглядаються питання перетворення країн Південної та Східної Азії, передусім Індії та Китаю, на ключову ланку в розвитку сучасної світової...
Saved in:
| Published in: | Економіка і прогнозування |
|---|---|
| Date: | 2006 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки та прогнозування НАН України
2006
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/19798 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Південна і Cхідна Азія: локомотив світової економіки / Лоренс Р. Кляйн // Економіка і прогнозування. — 2006. — № 1. — С. 33-41. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859932869404655616 |
|---|---|
| author | Кляйн, Лоренс Р. |
| author_facet | Кляйн, Лоренс Р. |
| citation_txt | Південна і Cхідна Азія: локомотив світової економіки / Лоренс Р. Кляйн // Економіка і прогнозування. — 2006. — № 1. — С. 33-41. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Економіка і прогнозування |
| description | 13-е читання Лекцій на честь Рауля Пребіша в рамках Конференції ООН з питань торгівлі та розвитку. Женева, 2 листопада 2005 р. (Переклад з англ. Макеєва О.В.).
Розглядаються питання перетворення країн Південної та Східної Азії, передусім Індії та Китаю, на ключову ланку в розвитку сучасної світової економіки. Аналізуються основні чинники, що зумовили таку еволюцію. Вказані процеси розглядаються в контексті сучасної глобалізації, цілей та механізмів міжнародного економічного розвитку, а також теоретичних розробок Рауля Пребіша.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:09:08Z |
| format | Article |
| fulltext |
Лоренс Р. Кляйн, проф.
лауреат Нобелівської премії з економічних наук
ПІВДЕННА І СХІДНА АЗІЯ:
ЛОКОМОТИВ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ1
Розглядаються питання перетворення країн Південної та Східної Азії, переду-
сім Індії та Китаю, на ключову ланку в розвитку сучасної світової економіки.
Аналізуються основні чинники, що зумовили таку еволюцію. Вказані процеси
розглядаються в контексті сучасної глобалізації, цілей та механізмів міжнаро-
дного економічного розвитку, а також теоретичних розробок Рауля Пребіша.
Для мене є великою честю виступати з лекцією у резиденції ЮНКТАД,
де зараз за сприяння ООН проводиться наша щорічна конференція Проекту
ЛІНК. Моє перше знайомство з ООН відбулося у Лейк Саксес (дуже цікава
назва для старої резиденції ООН, де проводилась робота з багатьох різних
питань світового масштабу)2. Ця перша зустріч була пов’язана з розробкою
економічного прогнозу для декількох провідних розвинених країн, а взагалі,
протягом багатьох років співробітництва з ЮНКТАД і з Секретаріатом ООН
між академічними колами і представниками різних структур ООН існують
надзвичайно плідні стосунки, які покращили наше розуміння функціонування
всієї світової економіки, а не тільки провідних розвинених країн, як це було,
коли я вперше приїхав до Лейк Саксес у початковий період діяльності ООН.
Основні інтереси Рауля Пребіша завжди були пов’язані з використан-
ням знань про функціонування світової економіки для підвищення відносного
статусу в ній країн, що розвиваються. З того часу багато що змінилося, і зараз
ми тут займаємося оцінкою світових економічних перспектив на час, коли
найвищі результати досягаються якраз у країнах, що розвиваються. У останні
роки наш підхід до таких зустрічей часто був оснований на думці, що існує
один головний локомотив світової економіки. Але ситуація змінилася, і ру-
шійною силою стали Китай і Індія, в той час як економіка Сполучених Шта-
1 13-е читання Лекцій на честь Рауля Пребіша в рамках Конференції ООН з питань торгівлі та
розвитку. Женева, 2 листопада 2005 р. (Переклад з англ. Макеєва О.В.).
Рауль Пребіш (Raùl Prebisch, 1901–1986) – визначний аргентинський економіст і міжнародний
діяч, колишній директор Економічної комісії ООН для країн Латинської Америки, перший
директор ЮНКТАД (1964–1969). Є одним з основоположників нової школи економічної думки
в галузі розвитку світового господарства – так званої "структуралістської економіки", співав-
тор гіпотези Пребіша–Зінгера (1950 р.), яка є основою розробленої в 1960-х рр. теорії економі-
чної залежності. Обґрунтував концепцію поділу світового господарства на "центр" та "перифе-
рію", структурно обумовлені механізми погіршення умов торгівлі для менш розвинених країн
та привласнення основних вигод від міжнародного поділу праці економічно розвиненим
"центром". Ці теоретичні висновки лягли в основу політики імпортозаміщуючої індустріаліза-
ції, від підтримки якої, однак, Р.Пребіш у подальшому відмовився на користь таких політико-
економічних рекомендацій, як полегшення для країн, що розвиваються, доступу на ринки роз-
винених країн, розвиток регіональної інтеграції країн "третього світу" та проведення внутрі-
шньо обумовлених, а не зовнішньо індукованих реформ (Примітка В.Р.Сіденка).
2 Lake – озеро, success – успіх. – Примітка перекладача.
© Лоренс Р. Кляйн, 2006 33
Лоренс Р. Кляйн
тів гальмується внаслідок дії одразу двох факторів – підвищеної інфляції і
обтяжливої війни, неочікувані втрати від якої стають все серйознішими.
Узагальнюючі таблиці розвитку світової економіки (World Summary
tables), які готуються для конференцій Проекту ЛІНК, показують, що найвищі
темпи зростання зараз характерні для Китаю та Індії, за якими слідують інші
країни, що розвиваються, країни з помірно високими темпами розвитку і тільки
потім – провідні розвинені країни з незвичайно слабкими показниками зрос-
тання. Звичайно, "слабаки" є і серед країн, що розвиваються, а деякі розвинені
країни мають непогані показники розвитку. Слід зазначити, що часто тенденції
розвитку не мають на меті безпосередньо досягнення високого рівня: здебіль-
шого вони характеризуються вражаючими темпами.
Так, д-р Пребіш у одній з багатьох своїх цікавих робіт, опублікованих у
American Economic Review, розглядав світову економіку таким чином: він на-
зивав розвинені країни індустріальним центром, а країни, що розвиваються –
периферією3, і не виділяв країни з централізованим плануванням економіки в
окрему третю групу. Але тепер одна з цих країн (Китай) відіграє роль еконо-
мічного локомотиву, а Росія є однією з рушійних сил світової економіки у то-
му сенсі, що вона є другим експортером нафти у світі. Взагалі країни з пере-
хідною економікою – включаючи Китай і Росію, але не тільки їх – провели
вражаючі економічні зміни і зараз перебувають серед лідерів. Одне з умовних
угруповань серед цих країн, яке отримало назву БРІК (BRIC), включає Брази-
лію, яка належить до країн, що розвиваються, а також Індію, Росію та Китай.
Можна говорити і про "справжній" БРІК4, який охоплює, крім вищезазначе-
них країн, ще й Південну Корею.
У 1959 р. Рауль Пребіш підкреслював роль великої еластичності імпор-
ту відносно рівня доходів для країн периферії, особливо для країн Латинської
Америки, у сполученні із низькою еластичністю попиту на імпорт сільсько-
господарської продукції у країнах індустріального центру. Щодо виправлен-
ня цього дисбалансу, Пребіш вважав, що "… заміщення імпорту … є єдиним
засобом корекції наслідків периферійного зростання…"
У сучасну епоху глобалізації, високих технологій і троїстого поділу
світової економіки – на розвинені індустріальні держави, країни з перехідною
економікою та країни, що розвиваються, – складається новий і дуже цікавий
устрій, за якого, схоже, імпортозаміщення не виглядає правильною відповід-
дю на питання розвитку. Але, хоча засоби вирішення існуючих проблем і від-
різняються від поглядів Пребіша, вони створюють для країн периферії надію
саме на такі економічні вигоди, яких Пребіш хотів для країн, що розвивають-
ся. Глобалізація залишиться, ігнорувати її не можна, але теперішній новий
порядок можна відрегулювати мирними засобами так, щоб він дійсно слугу-
вав інтересам розвитку світової економіки в цілому.
3 Raul Prebisch. International Trade and Payments in an Era of Coexistence: Commercial Policy in the
Underdeveloped Countries // American Economic Review. – 1959. – May. – № 49. – Р. 251–73.
4 Тут гра слів – англійське слово "brick" (цеглина) складається з п’яти літер, тобто у слові
"bric" однієї літери бракує. – Примітка перекладача.
34
Південна і Східна Азія: локомотив світової економіки
Метою країн, що розвиваються, повинно бути виробництво з дедалі
вищим вмістом доданої вартості з одночасним підвищенням продуктивнос-
ті там, де це можливо, навіть у галузях сировинного сектора виробництва, але
не тільки в них.
Світова економіка демонструє численні приклади країн з великими до-
сягненнями виробництва у сировинному секторі, яких, однак, було б недоста-
тньо для входження до групи промислово розвинених країн. Я маю на увазі
Нідерланди, Данію, Нову Зеландію та інші процвітаючі і багаті країни, для
яких характерним є виразне превалювання технічного досвіду у сфері фінан-
сів, морських перевезень та найбільш передових галузях обробної промисло-
вості, а також вищої освіти. Якщо б ці країни зосередились тільки на удоско-
наленні своєї сільськогосподарської "кваліфікації", це було б зовсім недоста-
тньо для їх перетворення на найрозвиненіші країни, а от те, що вони також
змогли виробляти широкий асортимент товарів і послуг і для свого особисто-
го споживання, і для зовнішньої торгівлі, якраз і піднесло їх до рівня світових
лідерів за показниками матеріального добробуту.
На минулорічній конференції економістів з країн Латинської Америки і
країн Карибського басейну (ЛАК) у Коста-Риці, доповідачі один поперед од-
ного скаржились, що їхні регіони не можуть вийти на світові ринки навіть
при ефективному виробництві товарів з високою доданою вартістю. Напри-
клад, Чилі – країна, яку хвалили за рішучі ринкові реформи, за постачання
високоякісних вин у різні регіони світу, за постачання країн Півночі фрукта-
ми і овочами з південної півкулі у холодні для північної півкулі сезони і на-
віть за поставки на світовий ринок значної частки необробленої міді, була
охарактеризована одним з чилійських економістів як країна, що неспроможна
значно підвищити всій економічний рейтинг без того, щоб нарощувати екс-
порт продукції з більш високою доданою вартістю у своєму вражаючому
списку експортних товарів.
Деякі економісти вважають необхідним "інгредієнтом" не заміщення
імпорту, а підвищення показника сукупної продуктивності факторів вироб-
ництва (СПФВ, total factor productivity). У кінці 90-х рр. ХХ ст. Пол Кругман
(Paul Krugman) з певною далекоглядністю заявив, що "азіатське чудо" – це
просто міраж, тому що обсяг виробництва був доведений до великих значень
без відповідного підвищення СПФВ. Він частково спирався на роботу Лорен-
са Лау (Lawrence Lau), який також бачив можливість кризової ситуації в Азії
після мексиканської кризи 1994–1995 рр., і пізніше розвинув аналіз продук-
тивності азіатських країн, що розвиваються, за рахунок включення показника
СПФВ (у випадках присутності вбудованих показників продуктивності у спе-
цифікаціях виробництва). Слід також зазначити, що, коли б деякі країни Азії
протягом 1990-х рр. не "прив’язували" так необачно свої валюти до долара
США, то, можливо, вони могли б запобігти найгірших проявів кризи. Така
їхня політика панувала в той час, коли долар був настільки міцним, що
зумовив витіснення їх товарів зі світових ринків через занадто високі ціни. У
Латинський Америці Бразилія, що входить до групи БРІК, дійсно може отри-
35
Лоренс Р. Кляйн
мати стабільні темпи росту у розмірі більше 5%, якщо вона перестане обме-
жуватися виробництвом кави, залізної руди, соєвих бобів та помаранчевого
соку і наростить зусилля щодо випуску продукції вторинного сектора, як то
літаків, автомобілів, комп’ютерів та інших виробів з підвищеною доданою
вартістю.
Мексика, Венесуела, Еквадор, Колумбія та інші країни з великими за-
пасами нафти, а також з широкими можливостями екотуризму також могли б
вийти на дещо вищі стабільні темпи зростання, але всі вони не повністю ви-
користовують свій потенціал.
На Конференції ЛАК у Коста-Риці, дивлячись на економістів з країн
цього регіону і слухаючи їхні скарги на те, що вони не досягають достатнього
прогресу через свою "прив’язку" до виробництва продукції з низькою дода-
ною вартістю, я терпляче – і даремно – чекав, що хтось згадає про військові
витрати. Ніхто з доповідачів не зачіпав цієї теми, але коста-риканські еконо-
місти попросили мене виступити наступного дня на тему концепції МИРНИХ
ДИВІДЕНДІВ. Я зміг показати істотну різницю між центральноамерикансь-
кими країнами, що мають значні військові витрати, і Коста-Рикою, – при-
ймаючою країною Конференції – яка не має регулярної армії, має дуже не-
значні військові витрати і кращі економічні показники. Але і Коста-Рика для
подальшого успішного економічного розвитку і для досягнення ще більш
вражаючих результатів повинна робити щось більше, ніж просто продовжу-
вати свою політику низьких оборонних витрат і задовольнятись високими
результатами в екотуризмі і у виробництві традиційних центральноамерикан-
ських товарів.
А зараз з’явилось нове азіатське диво – це одні з основних учасників
групи БРІК – Індія і Китай. Ці країни мають дуже різні профілі економічного
розвитку, але обидві досягли вражаючих успіхів. Обидві мають довгу історію
співробітництва з учасниками дослідницької діяльності у рамках Проекту
ЛІНК, засідання якого зараз і відбувається тут, в Офісі ООН в Женеві, і їх
піднесення на вершини рейтингів національної економічної ефективності за-
слуговує на те, щоб представники міжнародної спільноти стежили за ним,
вивчали його, змагалися з ним, захоплювались ним і вітали Індію і Китай з
такими досягненнями.
"Китайська Історія". На цей час (2005), немало людей стали свідками
успіхів китайської економіки, чимало дослідників їх вивчають, і значна кіль-
кість людей в китайську економіку інвестують. Багато хто також має свою
інтерпретацію того, що відбувалось з початку реформи у 1978 р., і того, в
якому напрямі китайська економіка просувається зараз. Успіхи китайської
економіки в своїй основі не вписуються в концепцію імпортозаміщення; в
останні роки вони стали прикладом експортоорієнтованого зростання, але і
такий характер економіки не сформувався одразу. На мою думку, справа в
тому, що під керівництвом Ден Сяо Піна Китай став розвиватися згідно з
концепцією ринкового соціалізму з китайською специфікою. Багато спостері-
гачів і учасників цієї конференції можуть сказати, що ринковий соціалізм –
36
Південна і Східна Азія: локомотив світової економіки
це поняття-оксиморон; власне, вони так і кажуть. Інші погоджуються, що ло-
гіка математичних систем загальної рівноваги може, в принципі, бути метою
економічної політики, як це наголошується в економічній літературі 1930-
х рр., але без приватної власності буде недостатньо інновацій і логіка такої
загальної рівноваги не може бути здійснена на практиці через надзвичайну
складність такого завдання, навіть в епоху інформаційних технологій. Моя
думка зовсім інша. Я вважаю, що в Китаї, в умовах однопартійності, здійс-
нювалась політика обережного поступового проведення таких економічних
змін, як земельна реформа, створення спеціальних економічних зон (із розви-
тком важливих функцій щодо міжнародної торгівлі), а також відкриття – піс-
ля культурної революції – освітніх установ (у тому числі установ початкової
освіти). Під час проведення цих перших заходів була паралельно вирішена і
дуже важлива продовольча проблема. У ході відвідування країни протягом
цього періоду було зроблено висновок, що продовольча проблема може бути
керованою при щорічному зростанні сільського господарства на 3% і більше.
Паралельно з такими заходами проводилась також дуже важлива демографі-
чна політика, яка заохочувала сім’ї мати одну дитину (з деякими винятками).
Наступними кроками у цих поступових перетвореннях стали введення
вільного функціонування малих підприємств в обробній промисловості, роз-
дрібній торгівлі і контрольованій державою торговельній діяльності. Важли-
вою рисою цього етапу економічних реформ стала поява малих міських і се-
лищних підприємств (Town-and-Village Enterprises), які дуже добре підходили
для сезонних видів діяльності у сільськогосподарській економіці. Всі зазна-
чені економічні тенденції аж ніяк не означали безпроблемного покращення.
Мали місце посилення інфляційного тиску, демонстрації на Площі Тяньань-
мень, але ці збурення були подолані і в тому, що стосується інфляції, повер-
нуті у зворотний бік, і після затримки реформ більше ніж на рік, були здійс-
нені нові реформаційні заходи, такі як інвестиції у створення сучасної інфра-
структури. На початку періоду реформ об’єкти інфраструктури були далеко
не світового класу. Спочатку навіть кращі з таких об’єктів виглядали старими
вже на першому етапі їх експлуатації, але ж через декілька років автомагіст-
ралі, мости, будови і об’єкти туристської інфраструктури досягли світового
класу. До світових стандартів були доведені також і комп’ютери, лабораторне
обладнання і електронні комунікації. Були створені системи попередніх за-
мовлень; літаки стали сучасними; парк легкових і вантажних автомобілів бу-
ло повністю змінено; дослідницькі лабораторії отримували дедалі краще об-
ладнання. У 1994 р. замість декількох обмінних курсів був запроваджений
єдиний валютний курс; високими як для країни, що розвивається, темпами
залучались прямі іноземні інвестиції, і почалося реформування фінансової
системи. Після отримання статусу постійних нормальних торгових зв’язків
(Permanent Normal Trade Relationship) з США, Китай був прийнятий до СОТ;
і таким чином щорічне поновлення статусу найбільшого сприяння (Most
Favored Nation Treatment) змінилося постійним статусом.
37
Лоренс Р. Кляйн
Економічна політика, спрямована на підтримку зростання, поширилася
на західні та внутрішні райони Китаю, які здебільшого віддалені від прибереж-
них районів, що користувалися основною увагою на перших етапах політики
розвитку. Зараз робляться нові кроки у бік досягнення певної гнучкості у полі-
тиці валютного курсу. Все це є надзвичайно великим економічним проривом
порівняно з тим, що мав Китай у період безпосередньо після реформи 1978 р.
Зміни є настільки великими в рамках цієї політики поступового реформування,
що, оглядаючи пройдений шлях, Китай може побачити, що темпи зростання
реального ВВП за понад 25 років становили у середньому від 8 до 10% – вида-
тний кількісний рекорд, і ця позиція і зараз залишається міцною.
Деякі західні економісти вважають, що цей статистичний рекорд на-
справді є перебільшенням. Я з цим категорично не згоден, не тільки тому, що
багато економічно розвинених країн скаржаться на те, що Китай є занадто
сильним конкурентом, але ще й тому, що я зробив спробу скорегувати показ-
ники інфляції у Китаї з урахуванням швидкого покращення якості життя, і
зробив це з тих самих причин (але не тими самими методами), з яких Комісія
Боскіна (Boskin Committee) у Сполучених Штатах робила корекцію темпів
інфляції у США на період початку цього століття. Результатом було те, що,
через корегування в бік зниження кривої зростання цін, виходить, що скоре-
говані темпи зростання в Китаї більш ніж на 1,0% перевищують попередні
офіційні оцінки.
Під час східноазіатської фінансової кризи 1997–1998 рр. у багатьох кра-
їнах були великі побоювання, що Китай перехоплює значну частину їх екс-
портних ринків їхнього, що погіршить їхні торговельні баланси і баланси по-
точних рахунків до кризових позначок. За моїми оцінками, в результаті кон-
солідації китайських обмінних курсів у 1994–1997 рр. китайська валюта у
доларовому виразі стала дешевшою, в той час як (що зазначено вище), багато
країн Східної Азії прив’язувались до долара і встановлювали таким чином
ціни на свої товари, які позбавляли їх ринків збуту. Проте Китай розвивався
такими швидкими темпами і мав такий сильний "апетит" на імпортовану
продукцію з глобального ринку, що експорт до Китаю, у свою чергу, допома-
гав цим країнам, а також і латиноамериканським країнам, що дозволяє роз-
глядати Китай як "локомотив", який тягне за собою імпорт із країн-партнерів,
включаючи не тільки країни Східної Азії, а також і країни Латинської Амери-
ки. Така ж сама ситуація, як і у країнах Східної Азії, пізніше спостерігалась і
з підприємствами в так званих "макіладорах" (Maquiladora) на американсько-
мексиканському кордоні.
Щодо китайського експорту, то темпи його зростання із вступом до
СОТ були високими, хоча експорт текстилю стримувався до моменту скасу-
вання квот на торгівлю текстильною продукцією. Коли китайський експорт,
починаючи з січня 2005 р., заповнив ринки країн-партнерів, у багатьох з них
відбулося зниження економічної активності. Потім відбулося деяке зниження
експорту, але у багатьох країн і досі залишаються побоювання щодо експансії
китайського експорту в цьому секторі.
38
Південна і Східна Азія: локомотив світової економіки
Малоймовірно, що китайський експорт текстилю або інших товарів бу-
де достатньо стриманий в результаті тиску на обмінний курс у напрямі під-
вищення вартості китайської валюти. Основною причиною цього є те, що рі-
зниця у зарплаті між Китаєм і багатьма його торговими партнерами є насті-
льки значною, що в даний період цей фактор цінової конкуренції, який діє на
користь китайського експорту, в багатьох секторах перевищує дію коливань
валютних курсів. Згідно з даними щорічника Світового Банку "Індикатори
світового розвитку" (World Development Indicators) за 2002 р., витрати на ро-
бочу силу у Китаї у 1995–1999 рр. становлять 1/40 від рівня США. Існує зага-
льна оцінка, що це дуже велике перевищення зараз зменшилось приблизно до
1/20, і вважають, що воно буде зменшуватись і далі на користь китайських
працівників. До того ж, Китай заохочує і підтримує імпорт споживчих това-
рів шляхом розширення дозволу на туристичні поїздки до зарубіжних країн
для мешканців Китаю, а також дозволяє міжнародні валютні перекази у бі-
льших, ніж раніше, обсягах.
Коли в Китаї почались реформи і були встановлені дипломатичні сто-
сунки з США, група американських економістів відвідала цю країну для
встановлення контактів із своїми китайськими колегами. Я був головою деле-
гації і включив у її склад мого колегу Ірвінга Кравіса (Irving Kravis) з Пенси-
льванського університету як одного з головних учасників візиту. Ірвінг Кра-
віс у свій час мав досвід бойових дій у Китаї під час Другої світової війни, а
потім він займався міжнародними порівняннями, зокрема порівняннями країн
світу за показником ВВП на душу населення. Стосовно Китаю першим кро-
ком було ретельно виконане порівняння Китаю з іншими країнами світу ста-
ном на 1979 р., а потім проводилось дуже цікаве відстежування зміни поло-
ження Китаю відносно інших країн. Професор Кравіс одним з перших ініці-
ював обережне обговорення ролі Китаю у світовій економіці. Він встановив
реальний ВВП на душу населення у Китаї на 1975 р. на рівні 12,3% від США,
що було трохи менше, ніж філіппінський показник (13,2%) і приблизно удвічі
більше, ніж індійський (6,6%). Китайські економісти-резиденти країни проте-
стували проти такої оцінки, вважаючи її завищеною, але і в Китаї ця оцінка
дала поштовх у напрямі все більшого уточнення методики оцінок кількісних
показників. А для американських учених ця оцінка була початком детальних
кількісних досліджень економіки Китаю на макрорівні.
У той час як піонерні дослідження професора Кравіса з кількісного
вимірювання китайської економіки стосувались макроекономічних аспектів,
паралельно з позитивною макроекономічною динамікою в Китаї відбулося
дуже важливе досягнення в сфері розподілу доходів. Можна побачити, що
сотні мільйонів китайських громадян були витягнуті із стану БІДНОСТІ, що є
одним з основних економічних завдань багатонаціональних установ світу.
Знаменним є те, що показник ВВП Китаю, згідно з цифрами професора
Кравіса, удвічі перевищував рівень Індії. Індія після Другої світової війни була
однією з країн, економіка якої найбільше вивчалася, і не тільки за кількісними
економічними показниками, але й за широким спектром соціальних показни-
39
Лоренс Р. Кляйн
ків. Попри накопичення значного обсягу знань про Індію, помітне покращення
економічних показників у цій країні почалося тільки зовсім недавно. У період
проведення китайської реформи, починаючи з 1978 р., між Китаєм і Індією в
обох напрямках їздили делегації економістів, які навчались одне у одного; а
зараз Індія починає привертати увагу всього світу до своєї власної моделі еко-
номічного зростання, і, на мою думку, ця модель є іншою азіатською моделлю
і досить відмінною від Китаю, але також дуже успішною.
Протягом довгого часу Індія була жертвою природних сил, які спричи-
няли періодичні коливання економічної діяльності – це сприятливі і несприя-
тливі мусони. Часові криві галузевого виробництва в Індії показують, що
сільськогосподарські кризи часто були пов’язані з низькою активністю у всій
економіці, але, починаючи з 1990-х рр., роль стабілізуючої сили під час
ускладнень ситуації в сільському господарстві взяв на себе сектор послуг.
Індія поступово стала офшорним центром розробки комп’ютерних програм,
бізнес-послуг і, нарешті, медичних та оздоровчих послуг, тобто видів діяль-
ності, які не схильні до негайного переходу до кризового стану під дією не-
сприятливих мусонів.
Є багато причин того, чому офшоринг послуг, особливо для Сполуче-
них Штатів, але також і для інших розвинених країн, згладжує наслідки коли-
вань ділової активності у аграрному секторі. Справа в тому, що промисло-
вість може зберігати відносно стабільну ділову активність завдяки деякій під-
тримці з боку сектора послуг. І це пояснюється стійким характером експорту
не тільки бізнес-послуг і комп’ютерних програм, але також і фінансових й
медичних послуг. Індійські працівники досягають великих успіхів у такій ді-
яльності завдяки їх володінню англійською мовою і навчанню в наукових і
технічних навчальних закладах, які були створені на міцному британському
фундаменті. Крім того, як і в Китаї, потужна індійська діаспора, так само як і
китайська, вкладає свої ресурси в економіку своєї історичної батьківщини.
Життя в Індії добре відоме своїми бюрократичними тенденціями. Вони
залишаються, але були проведені також і важливі реформи, що зробили еко-
номіку ефективнішою.
Як і в Китаї, існує значний, хоча й помірніший, розрив у зарплатах з
розвиненими країнами. Якщо відношення рівня зарплат у Китаї до американ-
ського у 1990-х рр. становило 1/40, то відповідний показник для Індії дорів-
нював 1/25. У швидко прогресуючому секторі програмного забезпечення цей
показник коливається від 1/20 до 1/10.
Ці два азіатських гіганти вражають своєю величезною кількістю насе-
лення. Народжуваність у Китаї перебуває під суворим контролем, в Індії – ні,
але в кожній з двох країн населення становить більше або близько 1 мільярда
осіб. Очікується, що Індія врешті-решт пережене Китай і стане найбільшою у
світі за кількістю населення.
У цьому відношенні цікаво розглянути демографічну ситуацію в іншій
східноазіатській державі, в Японії. Після Другої світової війни шляхом віль-
ного вибору японські сім’ї віддали перевагу меншій кількості дітей. Ця уста-
40
Південна і Східна Азія: локомотив світової економіки
новка зберігалась і, при обмеженні імміграції, Японія стала однією з найста-
ріших країн світу. Це знизило національну норму заощаджень у Японії і час-
тково стало причиною "втраченого десятиліття" 1990-х рр. і повільних те-
мпів зростання у XXI ст. Чи уникне Китай японської пастки? В Індії майбут-
ня демографічна політика ще незрозуміла, але схоже, що вона цим шляхом не
піде. В Індії існує проблема ВІЛ-СНІДу, а також можлива вразливість щодо
інших азіатських епідемій, але тут немає загрози того, що не вистачить пра-
цівників для утримання зростаючої групи населення похилого віку.
Існує економічний фактор, який може обернутися вигодою для Індії, а
саме – притік інформаційно-технологічних послуг до внутрішньої економіки.
Зараз в Індії сектор програмного забезпечення разом із спорідненими послу-
гами становить зростаючий експортний сектор, щорічний обіг якого вимірю-
ється мільярдами доларів США і продовжує зростати в умовах, коли за кор-
доном протекціоністські заходи проти такого експорту практично не застосо-
вуються.
Тут для Індії виникає ще одна перспектива, а саме – повернення насна-
ги в галузі інформаційних технологій до внутрішньої економіки. Індійські
політики добре усвідомлюють внесок ІТ-центрів у США у підвищення про-
дуктивності в американській промисловості у 1980-х і 90-х рр. і в новому
столітті. Подібні процеси починаються і в Індії, і вони мають перспективи.
Водночас в Індії відчутно покращується якість життя.
У назві цієї доповіді згадується Південна і Східна Азія (Індія і Китай),
але й інші країни південно-східної і північно-східної Азії після кризи 1997–
1998 рр. також демонструють високі показники в економічній сфері і, можли-
во, вони зможуть реалізувати ті здобутки, про які мріяв Рауль Пребіш, гово-
рячи про периферію, і, можливо, цей процес згодом пошириться і на Латин-
ську Америку. Те саме стосується і багатих ресурсами країн Західної Азії і
Північної Африки – якщо ці країни зможуть добре використовувати свої при-
родні ресурси, то вони також досягнуть стабільного економічного добробуту.
Щодо більшості країн Африки, то їх шлях для кращого рівня життя буде, без-
сумніву, складнішим.
У подоланні бідності і в Африці є певні успіхи, але не такого вражаю-
чого масштабу, як у Китаї. Проте, якщо глобалізація повернеться до Африки
своєю кращою стороною, то є надія на покращення стану економіки і на цьо-
му континенті – не в найближчому майбутньому і не масового характеру, –
але в перспективі це можливо.
41
Лоренс Р. Кляйн, проф.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-19798 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1605-7988 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:09:08Z |
| publishDate | 2006 |
| publisher | Інститут економіки та прогнозування НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кляйн, Лоренс Р. 2011-05-14T08:13:13Z 2011-05-14T08:13:13Z 2006 Південна і Cхідна Азія: локомотив світової економіки / Лоренс Р. Кляйн // Економіка і прогнозування. — 2006. — № 1. — С. 33-41. — укр. 1605-7988 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/19798 13-е читання Лекцій на честь Рауля Пребіша в рамках Конференції ООН з питань торгівлі та розвитку. Женева, 2 листопада 2005 р. (Переклад з англ. Макеєва О.В.). Розглядаються питання перетворення країн Південної та Східної Азії, передусім Індії та Китаю, на ключову ланку в розвитку сучасної світової економіки. Аналізуються основні чинники, що зумовили таку еволюцію. Вказані процеси розглядаються в контексті сучасної глобалізації, цілей та механізмів міжнародного економічного розвитку, а також теоретичних розробок Рауля Пребіша. uk Інститут економіки та прогнозування НАН України Економіка і прогнозування Творчі дискусії з проблем суспільного розвитку Південна і Cхідна Азія: локомотив світової економіки Article published earlier |
| spellingShingle | Південна і Cхідна Азія: локомотив світової економіки Кляйн, Лоренс Р. Творчі дискусії з проблем суспільного розвитку |
| title | Південна і Cхідна Азія: локомотив світової економіки |
| title_full | Південна і Cхідна Азія: локомотив світової економіки |
| title_fullStr | Південна і Cхідна Азія: локомотив світової економіки |
| title_full_unstemmed | Південна і Cхідна Азія: локомотив світової економіки |
| title_short | Південна і Cхідна Азія: локомотив світової економіки |
| title_sort | південна і cхідна азія: локомотив світової економіки |
| topic | Творчі дискусії з проблем суспільного розвитку |
| topic_facet | Творчі дискусії з проблем суспільного розвитку |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/19798 |
| work_keys_str_mv | AT klâinlorensr pívdennaíchídnaazíâlokomotivsvítovoíekonomíki |