Модернізація основного капіталу – основи забезпечення конкурентоспроможності
Розглянуто теоретико-методичні аспекти сприяння прискореній модернізації основного капіталу в умовах трансформаційної економіки України. На підставі ґрунтовного аналізу наукових досліджень і статистичної інформації по темі сформульовані відповідні висновки, запропоновані нові методологічні рішення й...
Gespeichert in:
| Datum: | 2006 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки та прогнозування НАН України
2006
|
| Schriftenreihe: | Економіка і прогнозування |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/19800 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Модернізація основного капіталу – основи забезпечення конкурентоспроможності / О.С. Шнипко // Економіка і прогнозування. — 2006. — № 1. — С. 61-76. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-19800 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-198002025-02-09T13:28:39Z Модернізація основного капіталу – основи забезпечення конкурентоспроможності Шнипко, О.С. Економіка і становлення нової системи господарювання Розглянуто теоретико-методичні аспекти сприяння прискореній модернізації основного капіталу в умовах трансформаційної економіки України. На підставі ґрунтовного аналізу наукових досліджень і статистичної інформації по темі сформульовані відповідні висновки, запропоновані нові методологічні рішення й надані кількісні оцінки вітчизняних інноваційних перспектив в аспекті забезпечення конкурентоспроможності. 2006 Article Модернізація основного капіталу – основи забезпечення конкурентоспроможності / О.С. Шнипко // Економіка і прогнозування. — 2006. — № 1. — С. 61-76. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1605-7988 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/19800 uk Економіка і прогнозування application/pdf Інститут економіки та прогнозування НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Економіка і становлення нової системи господарювання Економіка і становлення нової системи господарювання |
| spellingShingle |
Економіка і становлення нової системи господарювання Економіка і становлення нової системи господарювання Шнипко, О.С. Модернізація основного капіталу – основи забезпечення конкурентоспроможності Економіка і прогнозування |
| description |
Розглянуто теоретико-методичні аспекти сприяння прискореній модернізації основного капіталу в умовах трансформаційної економіки України. На підставі ґрунтовного аналізу наукових досліджень і статистичної інформації по темі сформульовані відповідні висновки, запропоновані нові методологічні рішення й надані кількісні оцінки вітчизняних інноваційних перспектив в аспекті забезпечення конкурентоспроможності. |
| format |
Article |
| author |
Шнипко, О.С. |
| author_facet |
Шнипко, О.С. |
| author_sort |
Шнипко, О.С. |
| title |
Модернізація основного капіталу – основи забезпечення конкурентоспроможності |
| title_short |
Модернізація основного капіталу – основи забезпечення конкурентоспроможності |
| title_full |
Модернізація основного капіталу – основи забезпечення конкурентоспроможності |
| title_fullStr |
Модернізація основного капіталу – основи забезпечення конкурентоспроможності |
| title_full_unstemmed |
Модернізація основного капіталу – основи забезпечення конкурентоспроможності |
| title_sort |
модернізація основного капіталу – основи забезпечення конкурентоспроможності |
| publisher |
Інститут економіки та прогнозування НАН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Економіка і становлення нової системи господарювання |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/19800 |
| citation_txt |
Модернізація основного капіталу – основи забезпечення конкурентоспроможності / О.С. Шнипко // Економіка і прогнозування. — 2006. — № 1. — С. 61-76. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| series |
Економіка і прогнозування |
| work_keys_str_mv |
AT šnipkoos modernízacíâosnovnogokapítaluosnovizabezpečennâkonkurentospromožností |
| first_indexed |
2025-11-26T05:31:25Z |
| last_indexed |
2025-11-26T05:31:25Z |
| _version_ |
1849829719789273088 |
| fulltext |
Шнипко О.С., канд. екон. наук
Український союз промисловців і підприємців
МОДЕРНІЗАЦІЯ ОСНОВНОГО КАПІТАЛУ – ОСНОВИ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ
Розглянуто теоретико-методичні аспекти сприяння прискореній модернізації
основного капіталу в умовах трансформаційної економіки України. На підставі
ґрунтовного аналізу наукових досліджень і статистичної інформації по темі
сформульовані відповідні висновки, запропоновані нові методологічні рішення й
надані кількісні оцінки вітчизняних інноваційних перспектив в аспекті забез-
печення конкурентоспроможності.
Ефективність інноваційних процесів є однією з ключових ознак конку-
рентоспроможної економіки, для якої характерні високі кількісні та відтво-
рювальні стандарти нагромадження основного капіталу. Трансформаційні
процеси, що відбулися у вітчизняній економіці у зв’язку з ринковою переорі-
єнтацією, автоматично не забезпечили заміни характерної для радянських
часів екстенсивної моделі організації нагромадження на інтенсивну, резуль-
татом чого є конче уповільнені темпи технологічного оновлення і модерніза-
ції засобів праці. Це обумовлює необхідність пошуку нових методологічних
підходів та інструментів економічного стимулювання інноваційних процесів,
як провідного фактора у підвищенні конкурентоспроможності.
Проблема активізації інвестиційно-інноваційної модернізації економіки
та її технологічного оновлення є однією із центральних в економічній теорії.
Вона досліджувалася класичною школою макроекономіки, їй присвячено чи-
мало сучасних як зарубіжних, так і вітчизняних наукових досліджень.
Неокласична модель економічного зростання, яку розробили Р.Солоу
та його однодумці, започаткувала підхід до дослідження впливу нагрома-
дження капіталу і технічних змін на економічне зростання. Зарубіжними вче-
ними розроблено ряд теоретичних моделей, що розглядають взаємозв’язок
між інвестиціями та економічним зростанням під кутом зору науково-
технічного прогресу (моделі Н.Стоукі, Р.Лукаса, П.Ромера, Г.Гроссмана,
Е.Хелпмана, розробки П.Самуелсона та В.Нордгауза).
Зазначену проблему досліджували такі відомі науковці, як А.Аракелян,
В.Адамов, О. Анчишкін, Є.Бухман, А.Вайнштейн, К.Вальтух, Я.Кваша, В.Кра-
совський, Ю.Куренков, Г.Найдьонов, В.Сенчагов, С.Струмилін, М.Ейдель-
ман. У пострадянському періоді найбільше заслуговують на увагу праці Є.Гай-
дара, В.Іноземцева, В.Логинова, Л. Нестерова, В.Полтеровича, В.Соколіна,
В.Фальцмана.
Глибока наукова розробка проблем, пов’язаних з подоланням інвести-
ційно-інноваційної кризи в Україні проводилася вітчизняними науковцями,
зокрема А.Гальчинським, М.Герасимчуком, В.Гейцем, Б.Кваснюком, А.Мо-
сквиним, В.Найдьоновим та ін.
© О.Шнипко, 2006 61
Шнипко О.С.
Разом з тим необхідність розширення аналітичної бази державної інве-
стиційної політики, зокрема в контексті прискорення технологічної модерні-
зації Україні, все ще зберігає свою актуальність. Дана стаття продовжує ро-
боту щодо поглиблення теоретичних і методичних відомостей із зазначеної
проблеми.
Метою статті є дослідження проблеми посилення інноваційного век-
тора економічної динаміки як функції поліпшення макроструктурних пропо-
рцій економіки та оптимізації відтворювальних процесів, зокрема через ін-
струменти інвестиційної, податкової та амортизаційної політики держави та
визначення відповідних пріоритетів державної політики нагромадження.
Однією із найбільш істотних причин техніко-технологічного відставан-
ня України, як і надто повільного розгортання модернізації основного капіта-
лу, виступає кількісна недостатність реальних інвестицій. Трансформаційний
період вітчизняної економіки був обтяжений тривалою загальною дестабілі-
зацією, при цьому найглибшого занепаду зазнала інвестиційна сфера, що зна-
чно знизило рівень конкурентоспроможності вітчизняної економіки. За дани-
ми офіційної статистики, протягом 1990–1997 рр. обсяги інвестицій в основ-
ний капітал скоротилися майже на 80%. Починаючи з 1998 р. падіння інвес-
тицій зупинилося, у 2000–2004 рр. їх середньорічний приріст становив 22%,
але за обсягом інвестиційне забезпечення економіки залишилося дефіцит-
ним – менше половини від рівня 1990 р. (табл. 1).
Таблиця 1
Інвестиції в основний капітал України та їх динаміка у 1991–2004 рр.*
Темпи росту (зниження) інвестицій
в основний капітал Роки
Інвестиції в основний ка-
пітал (середньорічні у ви-
значеному інтервалі, у порі-
вняних цінах, млн грн) до 1990 р., % середньорічні у визна-
ченому інтервалі, %
1990 55368
1991–1995 30314 54,75 -22
1996–1997 12003 21,68 -16
1998–2000 12768 23,06 7
2001–2003 19773 35,71 20
2004 25309 45,71 28
* Розраховано за матеріалами статистичних щорічників України за відповідні роки.
Для збереження усталених позитивних темпів економічного зростання,
яке б виправило негативні наслідки минулих років і забезпечило намічений
інноваційний прорив і стале підвищення конкурентоспроможності. Україні
необхідний стабільний і потужний притік інвестицій, зокрема для підтримки
технологічної та інноваційної діяльності. На жаль, починаючи з другого ква-
рталу 2004 р., інвестиційна динаміка погіршилася (річний приріст становив
28% проти 31,3% у 2003 р.), а у 2005 р. ця негативна тенденція посилилася:
показники приросту за перше півріччя 2005 і 2004 рр. становили 8,5% і 32,2%
відповідно, за цей же час обсяг прямих іноземних інвестицій упав на 14,4%.
62
Модернізація основного капіталу...
Відновлення зростаючої динаміки інвестицій є передумовою подаль-
шого економічного розвитку України та забезпечення конкурентоспромож-
ності і на сьогодні ця проблема виступає одним із найважливіших державних
пріоритетів. При цьому ми виходимо з того, що ефективність інвестиційно-
інноваційної політики тісно кореспондується не лише з кількісною, а насам-
перед, з якісною стороною капіталоутворення, що обумовлене ринковою
природою капіталу як постійно відтворюваної вартості. Перспективи іннова-
ційного розвитку і забезпечення конкурентоспроможності не можна оцінюва-
ти позитивно, якщо відтворювальний потенціал економічної системи не-
достатній для обороту інвестиційних ресурсів в активному інноваційному
режимі. Така ситуація виникає внаслідок недостатньої розвиненості конкуре-
нтних відносин, коли монополістичний капітал, нав’язуючи виробникам не-
вигідні цінові умови, забезпечує свій прибуток незалежно від власних видат-
ків і використаної технологічної бази.
Прикладом може служити колишній СРСР, де найбільшим монополіс-
том виступала сама держава, що привласнювала значну частину не лише до-
даткового, але й необхідного продукту, внаслідок чого відтворення факторів
виробництва набуло звуженого характеру. Намагаючись компенсувати регрес
реального нагромадження, радянський уряд застосовував тактику постійних
інвестиційних підживлень: в Україні протягом 1970–1990 рр. обсяги інвести-
цій в основний капітал зросли втричі, балансова оцінка основних засобів збі-
льшилася майже у 4 рази, тоді як фондовіддача впала наполовину і набула
від’ємних значень. За розрахунками вітчизняних економістів до 3/4 здійсню-
ваних інвестицій не були пов’язані з реальним приростом ВВП, а лише стри-
мували (пізніше – уповільнювали) його падіння. Оновлення основних засобів
в означеному інтервалі настільки уповільнилося (відповідний коефіцієнт зни-
зився від 9,7 до 5,8%), що реальна потреба в ньому задовольнялася менш ніж
наполовину. Не компенсувався не лише моральний, але й фізичний знос
об’єктів – середній строк їх служби збільшився з 37 до 43 років [1, 2].
Слід зазначити, що в полі зору вітчизняних економістів ця проблема
знаходиться досить давно й набула серйозного методологічного опрацюван-
ня. Ще на початку дев’яностих років ХХ ст. вчені Інституту економіки Ака-
демії наук України в рамках проекту "Економіка України: підсумки та мож-
ливий розвиток в 1991–1995 рр." під керівництвом академіка Гейця В.М., до-
сліджуючи перспективи нагромадження і відновлення основних ресурсів,
дійшли до висновку, що "можливості реалізації програми по виходу на нор-
мальний режим відтворення основних фондів безпосередньо пов’язуються з
подоланням негативної динаміки фондовіддачі та суттєвим підвищенням
ефективності основних фондових об’єктів, які будуть введені в порядку ре-
новаційної заміни зношеної частини парку з першого дня її виконання. Якщо
цього не відбудеться – будь-які дотації, хоч якісь суми, направлені на ство-
рення нових основних фондів, не дадуть ніякого результату" [див. 1, с. 9].
Тоді ж були визначені деформації, що на той час вже мали місце в економіці
України, розроблені пропозиції щодо виводу з експлуатації найбільш зноше-
63
Шнипко О.С.
них капітальних об’єктів та здійснені розрахунки, що визначили строки (що-
найменше 20 років) і найефективніші параметри відтворення основного капі-
талу у 1991–2010 рр., які могли б забезпечити нормалізацію цього процесу,
виходячи з наявної ресурсної бази та необхідності збереження позитивної
економічної динаміки і конкурентоспроможності.
Результати цієї програми, як і багатьох інших перспективних розробок
вітчизняних вчених, не стали можливим здійсненням, перш за все, внаслідок
розгортання у 90-х рр. глибокої економічної кризи, а частково – внаслідок
певної переоцінки економічною спільнотою ролі щойно запроваджуваних
ринкових механізмів, які не забезпечували автоматичної заміни характерної
для радянських часів екстенсивної моделі організації нагромадження на інте-
нсивну. Недостатнє усвідомлення необхідності та засобів проведення інтен-
сивно орієнтованої державної політики нагромадження призвели до того, що
породжені викривленою директивною економікою екстенсивні тенденції від-
творення основного капіталу не просто збереглися, але й посилилися, що від-
билося на стані конкурентоспроможності. В сукупності все це стало потуж-
ним фактором стримування інноваційних зрушень у вітчизняній економіці
при переході до ринку.
Отже, в контексті посилення інноваційного чиннику економічного роз-
витку України та підвищення національної конкурентоспроможності нагаль-
ним завданням виступає інтенсифікація нагромадження основного капіталу.
Принциповим завданням є досягнення ефективних відтворювальних параме-
трів нагромадження, які забезпечують швидкий оборот інвестиційних коштів
і прискорене оновлення виробничого апарату шляхом систематичного своє-
часного й повномірного заміщення морально і фізично застарілих засобів
праці технікою нових поколінь.
Основний капітал як найбільш дійова частина національного багатства
являє собою один із найбільш аналітично значущих макроекономічних агре-
гатів, які характеризують економіко-технологічний потенціал суспільства.
Вплив "капітальної" складової економічного зростання на його результати є
не тільки масштабним, але й, враховуючи тривалі строки служби капітальних
об’єктів, досить інерційним, таким, що змінюється не водночас, а може кори-
гуватися виключно еволюційним шляхом.
Тому при визначенні стратегічних напрямів політики нагромадження
основного капіталу, спрямованої на стимулювання інноваційних процесів і
підвищення конкурентоспроможності необхідно прийняти до уваги особли-
вості інвестиційної та відтворювальної політики, що здійснювалася протягом
всього часу, коли формувалася переважна частина діючих основних засобів і
технологій, та проаналізувати відповідні поточні рішення, що закладають
відтворювальні тенденції нагромадження на перспективу.
Аналізуючи пострадянський етап нагромадження основного капіталу
України, доходимо до висновку, що реальної переорієнтації на досягнення
більш якісних його результатів і оптимізацію відтворювальних параметрів не
відбулося. Для першого етапу ринкових реформ, супроводжуваного гострим
64
Модернізація основного капіталу...
дефіцитом інвестиційних ресурсів і скороченням нових капітальних надхо-
джень (коефіцієнт введення основних засобів упав від 5,3% у 1990 р. до 0,9%
у 1995 р.), було характерне уповільнення динаміки основних засобів, в сере-
дині 1990-х рр. скоротилися навіть абсолютні їх обсяги (нагадаємо, що відпо-
відно до згадуваної вище економічної програми, що передбачала двадцятирі-
чний період оптимізації відтворювальних пропорцій основного капіталу, ве-
личина коефіцієнту оновлення мала діставати 4,5–7%).
З даних табл. 2 можна бачити, що зниження вартості основних засобів
відбулося практично в усіх провідних галузях економіки (виняток – зв’язок),
найдовше – до 1997 р. – воно продовжувалося в аграрній сфері і до останньо-
го часу приріст основних засобів залишається тут на дуже низькому рівні.
Відновлення загальної динаміки основних засобів на рівні 1991 р. відбулося
лише у 2003 р.
Тимчасове скорочення вартості основних засобів за рахунок вибрако-
вування незатребуваних та застарілих засобів праці в процесі адаптації вітчи-
зняних товаровиробників до ринкової кон’юнктури є цілком закономірним. У
цілому за тринадцять років реформ чистий приріст вартості основних засобів
(сальдо нових введень та ліквідаційних списань) був позитивним і становив
24,8%, вартість промислових і транспортних об’єктів зросла на 26%, будіве-
льних – на 16%. Найнижчим за обсягом був приріст вартості основних засо-
бів аграрного призначення (3,4%), а найвищі величини приросту характерні
для торговельних підприємств (61,3%) і зв’язку (збільшення у 3,25 раза), тоб-
то для сфер, які в силу здійснюваної у зазначеному відтинку часу економічної
політики набули найбільшої комерційної привабливості.
Аналіз внутрішньогалузевого зрізу динаміки основних засобів за
останні роки вказує на існування досить широкого розмаху варіації між по-
одинокими галузями-лідерами, що забезпечили високий темп росту, та біль-
шістю інших, де основні засоби зросли мало, або навіть скоротилися. Так, у
2003 р. 3-відсотковий приріст вартості основних засобів промисловості сфо-
рмувався як результат 6,6-відсоткового приросту в секторі виробництва елек-
троенергії, газу та води, тоді як добувна і обробна промисловість мали лише
2-відсотковий приріст. У складі обробної промисловості лідирували підпри-
ємства тютюнової (121,7%), поліграфічної (113,2%), виробництва неметале-
вих мінеральних виробів (112,2%) і харчової (111,6%) промисловості. Темп
приросту основних засобів у сферах, що найбільше визначають технічний
прогрес, залишився від’ємним. Це, зокрема, виробництво машин і устатку-
вання (94,1%), устаткування для радіо, телебачення і зв’язку (95,4%), точних і
оптичних пристроїв (96,1%), виробництво автомобілів (91,4%) [3]. Як видно з
даних табл. 3, даний темп не забезпечує системного інноваційно-техноло-
гічного розвитку вітчизняної промисловості: впровадження нових технологій,
що різко скоротилося після 1991 р., у 2000–2003 рр. зросло ненабагато, а ви-
роблення інноваційної продукції, в цілому поширилося (виняток – 2003 р.),
але не за рахунок нових видів техніки – її освоєння на сьогодні становить 6%
від рівня 1991 р.
65
Таблиця 2 66
Динаміка основних засобів України за видами економічної діяльності у 1991–2003 рр.*, % відносно попереднього року
Основні засоби за видами економічної діяльності 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003
Основні засоби (без худоби), всього 1,033 1,036 1,026 0,982 0,998 1,0131,001 1,016 1,021 1,017 1,023 1,025 1,034
у тому числі:
Сiльське господарство (без худоби), мисливство
та лісове господарство 1,051 1,049 1,010 0,942 0,992 0,9890,991 1,000 1,002 0,997 1,001 1,005 1,009
Промисловість 1,027 1,030 1,016 1,004 0,997 1,0200,997 1,022 1,024 1,022 1,021 1,025 1,030
Будівництво 1,057 1,093 1,018 0,891 0,994 1,0230,987 1,002 1,033 1,027 1,025 1,017 1,056
Оптова й роздрібна торгівля, торгівля транспорт-
ними засобами, послуги з ремонту 1,031 1,018 1,047 0,915 1,002 1,008 1,051 1,079 1,086 1,012 1,061 1,083 1,110
Транспорт 1,023 1,034 1,035 0,985 1,000 0,995 1,005 1,014 1,019 1,020 1,022 1,028 1,058
Пошта і зв’язок 1,038 1,037 1,028 1,076 1,016 1,1571,047 1,067 1,073 1,157 1,186 1,187 1,190
* Розраховано за матеріалами балансів основних засобів за відповідні роки у порівнянних цінах попереднього року (дані Держкомстату України).
Таблиця 3
Динаміка впровадження інновацій на промислових підприємствах України у 1991–2004 рр.*, % до 1991 р.
1991 1995 2000 2001 2002 2003 2004
Впроваджено нових прогресивних технологічних процесів 100,0 40,25 19,21 19,46 15,64 20,29 23,65
з них маловідходних ресурсозберігаючих і безвідходних 100,0 57,21 23,56 25,70 23,56 33,21 35,35
Освоєно виробництво нових видів продукції, найменувань 100,0 81,85 51,65 49,93 42,56 58,11 62,94
* Розраховано за даними Держкомстату України: Україна у цифрах: 2003: Стат. довідник. – К.: Консультант, 2004. – С. 271; Україна в цифрах: 2004: Стат. дові-
дник. – К.: Консультант, 2005. – С. 263.
Модернізація основного капіталу...
Серйозною проблемою є той факт, що відновлення позитивної ди-
наміки основних засобів значною мірою залишається результатом штучного
гальмування ліквідаційних списань. Несприятливість інвестиційної ситуації в
середині 1990-х рр. призвела до зменшення обсягів як нововведених, так і
ліквідованих основних засобів. Пізніше, коли обсяги введення почали зроста-
ти, ймовірно було б очікувати, що розпочнеться активне заміщення спрацьо-
ваних об’єктів новими, та відповідно збільшиться ліквідація основних засо-
бів, проте цього не відбулося.
В інтервалі з 1998 до 2001 р. динаміка введення і ліквідації основних
засобів залишалася протилежно спрямованою, розрив рівнів відповідних ко-
ефіцієнтів набув досить значної величини. Починаючи з 2002 р. намітилася
певна тенденція до підвищення питомої ваги ліквідованих основних засобів,
але враховуючи прогресуючу динаміку обсягів нових введень, розрив між
коефіцієнтами введення і ліквідації зростав (табл. 4). У 2003 р. їх співвідно-
шення становило приблизно 4,5:1. Це означає, що на заміну зношених основ-
них засобів спрямовується 22% нововведених (у 1991 р. аналогічне співвід-
ношення становило 34, а у 1990 р. – близько 40%).
Наведені оцінки показують, що характерна для екстенсивної радянської
економіки тенденція до обмеження інвестиційних коштів, спрямованих на
заміну спрацьованих основних засобів (реновацію) та гальмування іннова-
ційного оновлення, не тільки не зламалася, але й посилилася. Нові об’єкти
інвестуються на тлі неповно здійснюваної реновації, і якщо у 70–90-ті рр. по-
треба в оновленні основних засобів задовольнялася наполовину, то на почат-
ку нового століття ця оцінка знизилася до 1/3 [4, с. 665].
Формування тієї чи іншої відтворювальної моделі капіталоутворення ті-
сно пов’язане із загальною стратегією економічного розвитку та забезпечення
конкурентоспроможності. За радянських часів пропорції відтворення основно-
го капіталу, зокрема співвідношення між розширенням капітальної бази і від-
шкодуванням її елементів, були об’єктом централізованого планування і за-
тверджувалися центром, виходячи з ідеології витратної економічної системи.
При переході до ринку цей стереотип необхідно було відкинути, звернувшись,
як мінімум, до досвіду розвинених країн з ринковою орієнтацією.
Так, досить показним є досвід США середини ХХ ст. Після економічної
кризи і депресії 1930-х рр. інвестиції в економіку цієї країни не покривали
фактичного зносу елементів основного капіталу, а в часи другої світової вій-
ни спрямовувалися переважно у розвиток військової промисловості. Основ-
ний капітал громадських галузей, особливо його активна частина, були фізи-
чно і морально зношені. Проте протягом певного часу після війни, доки на-
громаджений за воєнні роки попит на промислову продукцію перевищував
пропозицію, оновлення капітальної бази не відбувалося, а інвестиції спрямо-
вуватися на розширення виробництва. За оцінками спеціалістів, злам цієї те-
нденції відбувся у 1948 р., коли промислові потужності перевищили ринко-
вий попит – це стало причиною післявоєнної економічної кризи й загострило
проблему економічної конкуренції [5].
67
68
Таблиця 4
Коефіцієнти введення і ліквідації основних засобів в економці України у 1991–2003 рр. (у % до первісної вартості)*
1991 1995 2000 2003Види економічної діяльності
Коеф. введ. Коеф. лікв. Коеф. введ. Коеф. лікв. Коеф. введ. Коеф. лікв. Коеф. введ. Коеф. лікв.
Економіка – всього (без худоби) 4,81 1,62 0,92 1,14 2,39 0,68 4,16 0,94
у тому числі:
Сільське господарство (без худоби) 7,01 2,35 0,57 1,76 1,30 1,47 2,15 1,17
Промисловість 4,52 1,97 0,81 1,14 2,92 0,75 3,93 1,05
Будівництво 7,97 2,39 1,42 2,06 4,76 2,05 7,22 2,21
Оптова й роздрібна торгівля; торгі-
вля транспортними засобами 6,16 2,76 2,05 0,90 6,06 2,01 10,51 0,86
Транспорт 3,37 1,2 1,41 1,44 2,58 0,61 6,14 0,75
Пошта і зв’язок 5,15 1,58 2,03 0,49 13,22 0,43 16,26 0,69
* Розраховано за матеріалами балансів основних засобів за відповідні роки у порівнянних цінах (дані Держкомстату України).
Модернізація основного капіталу...
Починаючи з 50-х рр., основні вектори політики нагромадження у
США різко змінилися: конкурентна боротьба спонукала підприємців врахо-
вувати об’єктивні вимоги науково-технічного прогресу та збільшувати вкла-
дення в інноваційне оновлення діючих виробничих потужностей. Частка цих
коштів у загальному обсязі капіталовкладень протягом післявоєнного десяти-
річчя збільшилася від 1/2 до 2/3, за даними вищезазначеного автора відсотко-
ва частка відшкодованого капіталу збільшилася від 5,9% у 1950 р. до 7,3% у
1960 р., а капіталомісткість промислової продукції знизилася на 1/5.
У період інтенсивного оновлення виробничої бази на заміну та онов-
лення зношеного капіталу США витрачалося на 25% більше коштів, ніж на
чистий його приріст; випереджальний темп обсягів вибуття основного капі-
талу ілюструють дані про динаміку зазначених показників у 1950–1972 рр.,
наведені в табл. 5.
Таблиця 5
Показники відтворення основного капіталу США у 1950–1972 рр.*
Середньорічні темпи показ-
ників у 1950–1972 рр., %
Коефіцієнти вибуття, % до се-
редньорічної вартості
введення приріст вибуття 1950–1960 1961–1972 1950–1972
Економіка
увесь основний капітал 8,1 3,6 4,5 4,4 4,5 4,5
Машини і устаткування 11,5 4,7 6,8 6,1 6,6 6,4
Будівлі та споруди 3,2 2,6 0,6 3,0 2,3 2,6
Обробна промисловість
увесь основний капітал 7,6 3,4 4,2 4,1 4,5 4,3
Машини і устаткування 11,4 4,8 6,6 4,6 5,7 5,3
Будівлі та споруди 1,8 1,7 0,1 3,4 2,7 3,0
* Наведено за даними проф. Ю.В. Куренкова, розрахованого ним Fixed Nonresidential Business
Capital in the United States, Washington, 1974. – Специфічні особливості відтворення основного
капіталу США // Зб. "Оновлення основного капіталу США" (рос. мовою). – М.: Прогрес, 1976.
– С. 331–332 .
З табл. 5 видно також, що у зазначеному відтинку часу збільшився кое-
фіцієнт вибуття основного капіталу США, першою чергою, тенденція до при-
скореного оновлення торкнулася машин і устаткування (1,5 раза більш інтен-
сивно, ніж для основного капіталу в цілому).
Очевидно, що активність оновлення основного капіталу є функцією не
лише інтенсивності їх ліквідаційного вибуття, але й інтенсивності інших па-
раметрів його відтворення. У зв’язку з цим доцільно дослідити й порівняти
інші пропорції, що найбільш виразно характеризують даний процес в еконо-
міках, які запроваджують інноваційну модель розвитку. Одним із свідчень
інтенсифікації нагромадження основного капіталу є відносно високе співвід-
ношення коефіцієнтів ліквідації та введення. Дана пропорція (коефіцієнт ін-
тенсивності оновлення) показує, яка відсоткова частка нововведеної капіта-
льної вартості спрямовується на заміщення спрацьованих і ліквідованих
об’єктів. З даних, наведених у табл. 4, випливає, що коефіцієнт інтенсивності
оновлення основних засобів України у 1991 р. становив 33,7%, у 2000 р. його
© М.Соколик, 2006 69
Шнипко О.С.
величина скоротилася до 28%, а у 2003 р. – до 22,6%. У середньому в інтер-
валі 2001–2003 рр. зазначений коефіцієнт дорівнював 25%. Д л я п о р і в -
н я н н я : у США 1950–1970-х рр., коли процес оновлення основного капіталу
переходив в активну стадію, відповідний коефіцієнт становив приблизно
55%, тобто на цілі заміщення спрямовувалося більше половини нововведеної
капітальної вартості (табл. 6).
Таблиця 6
Показники відтворення основного капіталу України і США
в період активізації його інноваційного оновлення*
Україна,
2001–2003 рр.
США,
1950–1960 рр.
США,
1961–1972 рр. Показники відтво-
рення основного ка-
піталу Економіка,
всього
Обробна
промисло-
вість
Економіка,
всього
Обробна
промисло-
вість
Економіка,
всього
Обробна
промисло-
вість
Коефіцієнт введення 3,87 3,64 8,01 7,95 8,40 8,20
Коефіцієнт ліквіда-
ції 0,95 0,97 4,50 4,50 4,50 4,50
Норма амортизації 3,99 3,67 5,60 6,07 5,80 6,00
Співвідношення
коефіцієнту ліквіда-
ції і норми аморти-
зації 0,24 0,26 0,80 0,74 0,78 0,75
Співвідношення но-
рми амортизації і
коефіцієнту введення 1,03 1,01 0,70 0,76 0,69 0,73
Співвідношення
коефіцієнту ліквіда-
ції і коефіцієнту
введення 0,25 0,27 0,56 0,57 0,54 0,55
* Наведено за даними: Матеріали одноразового статистичного спостереження за формою №1-амор-
тизація "Звіт про основні засоби, нарахування податкової та економічної амортизації і викорис-
тання амортизаційних відрахувань за 2003 рік". – К.: Держкомстат України, 2003; проф.
Ю.В.Куренкова, розрахованого ним Fixed Nonresidential Business Capital in the United States,
Washington, 1974. – Специфічні особливості відтворення основного капіталу США // Зб. "Оно-
влення основного капіталу США" (рос. мовою). – М.: Прогрес, 1976. – С. 334–336 .
Важливу аналітичну роль відіграє також співвідношення між коефіціє-
нтом ліквідації і середньою нормою амортизації, визначеної у відсотках до
первісної вартості основних засобів. Високий рівень такого співвідношення
(що, безперечно, спостерігався на зазначеному етапі розвитку економіки
США – близько 80%) підтверджує обґрунтованість розрахунку амортизацій-
них норм, які наближені до реальних пропорцій споживання основного капі-
талу. Розумне перевищення норми амортизації над зазначеним коефіцієнтом
(у випадку США – 20%) дає підприємцям певний економічний виграш і сти-
мулює оновлення основного капіталу. У випадку сучасної України зазначена
пропорція є практично зворотною: середня норма амортизації перевищує ко-
ефіцієнт ліквідації на 76%, тобто 2/3 нарахованих амортизаційних сум витра-
70
Модернізація основного капіталу...
чаються не за своїм цільовим призначенням (реновація), а спрямовуються на
розширення капітальної бази, або інші цілі, не пов’язані з інвестуванням.
Співвідношення між середньою нормою амортизації і коефіцієнтом
введення в США 1950–1970-х рр. наближалося до 70%. Це означає, що
введення основних засобів на 70% фінансувалося за рахунок амортизаційних
відрахувань, тоді як чисті інвестиції, що формувалися за рахунок інших дже-
рел (прибуток, кредити тощо) становили 30%. В Україні 2001–2003 рр. це
співвідношення також викривлене: норма амортизації перевищує коефіцієнт
введення на 3%, що вказує на відсутність чистих інвестицій. Цей факт під-
тверджує висновок щодо нецільового характеру спрямування амортизаційних
коштів, зроблений на підставі попередньої оцінки. Фактична фінансова стру-
ктура інвестицій в основний капітал у 2001–2003 рр. свідчить, що за рахунок
власних коштів підприємств та організацій (амортизаційні кошти і прибуток)
профінансовано 64,2%, а решту – 35,8% становлять чисті інвестиції [6], неці-
льове спрямування амортизаційних коштів можна приблизно оцінити на рівні
40–45% їх загального обсягу.
Проведений аналіз показує, що чинна амортизаційна система в Україні
має суттєві недоліки, які не дозволяють використати її (системи) потужні
можливості для пожвавлення інвестиційно-інноваційних процесів так, як це
робилося на відповідних етапах економічної еволюції США та інших розви-
нених країн світу.
Аналізований вище період виходу США з економічної стагнації тісно
пов’язаний з використанням інструментів амортизаційної політики, що забез-
печили значний імпульс інноваційного оновлення виробничого потенціалу.
Протягом 1940–1970-х рр. тут приймалися спеціальні законодавчі акти щодо
запровадження механізму прискореної амортизації та надання корпораціям
відповідних податкових знижок. У 1962 р. США прийняли також закон про
надання корпораціям одноразової податкової знижки – 7% – з суми капітало-
вкладень у нове устаткування. Можливість значного скорочення прибутку на
податок і відповідного збільшення чистого прибутку спонукало корпорації до
збільшення амортизаційних відрахувань і більш інтенсивну заміну морально
й фізично застарілих засобів праці. У такий спосіб частка амортизаційних
коштів у власних фінансових ресурсах американських компаній збільшилася
від 30 до 65%, а у капіталовкладеннях – від 50 до 80% [див. 5, с. 11, 24].
Відтворювальна специфіка нагромадження основного капіталу в сучас-
ній України є досить подібною до тодішньої ситуації в США: вона характе-
ризується виникненням нових умов господарювання, пов’язаних із розвитком
ринкових процесів і конкуренції; технологічним відставанням, переванта-
женням масою застарілих засобів праці і підпорядкована концептуальній за-
дачі інтенсифікації економіки через запровадження інноваційної моделі при
позитивному, але недостатньому темпі інвестування.
Логіка ринкової трансформації вела до необхідності побудови адекват-
ної ринку амортизаційної системи та відповідних важелів податкового сти-
мулювання інвестиційно-інноваційних процесів в економіці України. Радян-
71
Шнипко О.С.
ська амортизаційна система, що проіснувала до 1997 р., не стимулювала актив-
ного оновлення основного капіталу за двома основними причинами: вона базу-
валася на рівномірно-лінійному методі, який виключає можливість податково-
го заохочення інвесторів, і низьких нормах нарахування амортизації. Так, у
1986–1990 рр. середня норма амортизації в економіці становила 4,5%, що за-
кріпляло нормативний строк експлуатації основних засобів на рівні 22,2 року,
або майже в півтора рази вище світових аналогів.
Амортизаційна модель, затверджена Законом України від 27.05.1997 р.
№ 283-Р "Про оподаткування прибутку підприємств" з наступними змінами і
доповненнями втілює міжнародний світовий досвід щодо використання амо-
ртизаційних чинників інвестиційно-інноваційного зростання: запроваджено
нелінійний метод нарахування, і як наслідок, можливість списання більшої
половини вартості капітальних об’єктів у перші роки служби; поширено
спектр застосування прискореної амортизації тощо. Проте очікуваного збі-
льшення обсягів амортизаційних відрахувань, відповідного збільшення інвес-
тиційно-інноваційних ресурсів економіки та прискорення оновлення вироб-
ничого апарату так і не відбулося. Після 1997 р. недоліки відтворювального
режиму нагромадження основного капіталу, обумовлені інноваційно-пасив-
ним характером амортизаційної системи, продовжували зберігатися. Цей ви-
сновок ілюструють дані табл. 7–8, де представлені оцінні характеристики
амортизаційної системи за даними податкового і бухгалтерського обліку за
2001–2003 рр. Як видно із наведених статистичних даних, в останні роки се-
редні норми податкової амортизації мали тенденцію до зниження. Норми бу-
хгалтерської амортизації в середньому по економіці також знижувалися, ви-
ключення становили промисловість (тенденція позитивна, але рівень – нижче
1990 р.), і торгівля. Зниження норм амортизації скорочує інвестиційно-інно-
ваційний та конкурентний потенціал країни.
На сучасному етапі завдання посилення інвестиційно-інноваційної й
конкурентоспроможної ролі амортизації та реформування амортизаційної
системи у напрямі створення відповідних податкових стимулів зберігає в
Україні свою актуальність. Практика розвинених країн показує, що такі сти-
мули виникають, коли параметри діючої амортизаційної системи працюють
на випередження, утворюючи передумови економічного зростання. Внаслі-
док різних правил і норм нарахування амортизації її обсяги, зафіксовані по-
датковим обліком, повинні перевищувати відповідні суми, визначені у бухга-
лтерському обліку. У такий спосіб сплата податків "відстрочується", а тимча-
сово вивільнені суми перетворюються на додатковий капітал, який може
спрямовуватися на підвищення і національної конкурентоспроможності.
За даними статистичних обстежень, проведених у 2003–2004 рр., ре-
зультати яких наводилися вище, обсяг бухгалтерської амортизації, нарахова-
ної у 2003 р., перевищив обсяг амортизації, нарахованої для цілей оподатку-
вання, на 19%. Замість запровадження податкових знижок та інвестиційних
стимулів, чинна амортизаційна система продукує збільшення зобов’язань
платників з податку на прибуток.
72
Модернізація основного капіталу...
Таблиця 7
Норми амортизації основних засобів України за даними податкового
обліку, у розрізі груп, визначених податковим законодавством*,
2001–2003 рр.**, % до залишкової вартості основних засобів
2001 2002 2003
Середні норми амортизації на основні засоби (ОЗ) 11,06 11,03 11,02
у тому числі за групами ОЗ
група 1 6,13 6,09 5,80
група 2 30,01 29,02 29,01
група 3 18,01 17,60 17,40
група 4 5,24 5,32 10,88
* Група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, у тому числі
жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального
поліпшення землі;
група 2 – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові еле-
ктронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) облад-
нання, устаткування та приладдя до них;
група 3 – будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;
група 4 – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення
інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інфор-
мації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові) , мікрофони і рації, вар-
тість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
** Обчислено за даними: Результати вибіркового обстеження нарахування податкової та еко-
номічної амортизації і використання амортизаційних відрахувань за 2001 і 2002 роки: Стат.
бюлетень. – К.: Держкомстат України, 2003 – 86 с.; Матеріали одноразового статистичного
спостереження за формою №1-амортизація "Звіт про основні засоби, нарахування податкової
та економічної амортизації і використання амортизаційних відрахувань за 2003 рік". – К.:
Держкомстат України, 2003. – 178 с.
Таблиця 8
Норми амортизації основних засобів України за даними бухгалтерського
обліку, у розрізі окремих видів діяльності, 2001–2003 рр.*,
% до первісної вартості основних засобів
2001 2002 2003
Економіка – всього 4,04 3,88 3,74
у тому числі:
Промисловість 3,39 3,25 3,41
Сільське господарство 3,49 3,31 3,02
Будівництво 4,54 4,70 3,19
Транспорт і зв’язок 4,96 4,71 4,46
Торгівля 5,20 5,73 6,19
* Обчислено за даними: Результати вибіркового обстеження нарахування податкової та еконо-
мічної амортизації і використання амортизаційних відрахувань за 2001 і 2002 роки: Стат. бю-
летень. – К.: Держкомстат України, 2003. – 86 с.; Матеріали одноразового статистичного спо-
стереження за формою №1-амортизація "Звіт про основні засоби, нарахування податкової та
економічної амортизації і використання амортизаційних відрахувань за 2003 рік" – К.: Держ-
комстат України, 2003. – 178 с.
Враховуючи трансформаційний характер вітчизняної економіки, не ос-
таточно сформоване конкурентне середовище і пов’язану з цим відсутність
потужних спонукальних мотивів до інвестування у великої кількості госпо-
73
Шнипко О.С.
дарюючих суб’єктів, важливим елементом стимулювання інвестиційно-
інноваційного розвитку і підвищення конкурентоспроможності є закріплення
зв’язку між наданням податкових амортизаційних знижок та цільовим спря-
муванням капіталу, що в результаті таких знижок утворюється додатково.
Сучасні економічні реалії України показують, що раціоналізація від-
творювальних пропорцій нагромадження основного капіталу поряд із необ-
хідністю забезпечення певних інвестиційних гарантій є ключовими переду-
мовами подальшого інвестиційно-інноваційного зростання економки, а від-
так, і зміцнення конкурентоспроможності. За висновками Інституту економі-
ки та прогнозування НАН України достатня інвестиційна база може утвори-
тися, якщо середньорічний темп загального приросту інвестицій у наступно-
му десятиріччі підтримуватиметься на рівні щонайменше 12%, як це перед-
бачено оптимістичним прогнозом інвестиційного розвитку України [див. 4,
с. 675–676]. Паралельно необхідно забезпечити докорінну зміну державної
відтворювальної політики на основі принципів, висловлених вище.
Наближення перспективи, у якій основною домінантою розвитку вітчи-
зняної економіки стануть інновації, вимагає також зміни пріоритетів держав-
ної науково-технічної політики та запровадження прогресивних рішень щодо
інвестування науково-технологічної сфери, зокрема, у таких напрямах:
• збільшення частки інноваційного інвестування у загальному обсязі
інвестування, для чого мають бути створені належні стимули, нормативні по-
ложення і правова база;
• збільшення обсягів і підвищення ефективності державної інвести-
ційно-інноваційної політики в частині пріоритетних науково-технічних про-
грам і проектів;
• підвищення результативності державної інвестиційно-інноваційної
політики шляхом визначення реалістичних пріоритетів з урахуванням ефек-
тивності кінцевого результату і запровадження системи їх програмно-
цільового фінансування;
• створення розгалуженої системи економічних стимулів для інвес-
тування інноваційних програм, проектів і ефективних суб’єктів інноваційної
діяльності [див. 4, с. 684–692].
Разом з тим слід враховувати, що можливість підвищення конкуренто-
спроможності економіки, поряд з вищевказаними складовими регуляторної
політики, в частині використання інноваційної складової багато в чому зале-
жить від тієї ресурсної бази, яку можна задіяти для досягнення необхідного
результату. Слід зазначити, що цей аспект проблеми вже досить давно став
предметом уваги вчених-економістів. Так, на початку 1990-х рр. група вчених
колишнього Інституту економіки НАН України, досліджуючи стратегічні пе-
рспективи й шляхи можливого розвитку України з позицій наявних економі-
чних, науково-технічних, екологічних умов та їх можливої еволюції, дійшли
до висновку, що ".. при всьому кризовому стані економіки республіки перехід
її до нового стану можливий без більш глибоких (ніж є зараз – йшлося про це
ще на початку 90-х рр. – О.Ш.) кризових явищ... Багато з того, що робилося
74
Модернізація основного капіталу...
до цього часу, часто не узгоджується з вимогами необхідних змін у системі
умов і факторів економічного росту. Якщо заходи не будуть прийняті протя-
гом найближчого часу і всього 1991 р., то криза поглибиться, вихід із неї за-
тягнеться, і всі наші передумови і можливі сценарії економічного розвитку
будуть ні до чого. Потрібні будуть для того часу нові роботи" [7, с. 3]. Як ви-
явилося, з часом автори процитованої роботи були абсолютно праві. Україна
зазнала глибокої економічної кризи, наслідки якої відчуваються на початку
ХХІ ст. і, як на те вказували тоді автори, вимагає розв’язання нових завдань,
для чого небезпідставно можна використати й отримані ще 20 років тому ва-
жливі наукові результати, перш за все, в частині програми інноваційного
оновлення виробництва з метою підвищення конкурентоспроможності націо-
нальної економіки.
Порівнюючи швидкість розповсюдження інновацій в Україні та висо-
корозвинених країнах, автори зазначеної роботи показали, що існуючий ве-
личезний розрив формує технологічне відставання України на строк від деся-
ти до навіть декількох сот років (для різних технологій). А це означало, що
при збереженні структурної, інноваційної та інвестиційної політики Україна
не зможе в достатньо реальній перспективі стати розвиненою в економічному
відношенні країною. Наближення до цього статусу (при рівні відставання на
20–30 років у середньому по більшості нововведень) вимагало прискорення
темпів розповсюдження інновацій у 5–10 разів.
За останні 15 років ситуація в частині прискорення інноваційного онов-
лення економіки України і модернізації основного капіталу в цілому не поліп-
шилася. Тому, враховуючи потенційні ресурси ВВП в частині підвищення но-
рми нагромадження, важливо забезпечити проведення суто інноваційно-
орієнтованої інвестиційної політики, яка б дала можливість (що, на жаль, не
була використана 15–20 років потому) здійснити прорив до передових техно-
логій по тих галузях, які, з одного боку, залишилися підйомними внаслідок
своєї порівняно низької капіталоємності, а з іншого – є технологічними сукуп-
ностями тих видів діяльності, на яких традиційно спеціалізується Україна, з
метою забезпечити необхідний прогрес і, тим самим, конкурентоспроможність.
Першочергово за такими ознаками в економіці України виділяються
галузі харчової промисловості і машинобудування. Завдяки саме цим галузям
можна буде, з одного боку, розвивати і задовольняти внутрішній ринок това-
рами споживчого і інвестиційного призначення, а з іншого – конкурувати на
зовнішніх ринках.
ВИСНОВКИ
Проведене дослідження дозволяє зробити ряд принципових висновків,
до яких слід віднести такі.
Уповільнені темпи технологічного оновлення і модернізації засобів
праці в Україні є наслідком збереження успадкованої від радянських часів
екстенсивної моделі нагромадження основного капіталу.
Інтенсифікація процесу нагромадження може відбутися за двох основних
умов: відновлення зростаючої інвестиційної динаміки та досягнення ефектив-
75
Шнипко О.С.
них параметрів відтворення основного капіталу, що забезпечуватимуть швидке
й повномірне заміщення застарілих засобів праці технікою нових поколінь.
Основні вектори сучасної політики нагромадження в Україні полягають
у врахуванні об’єктивних вимог науково-технічного прогресу та збільшенні
частки капіталовкладень в інноваційне оновлення виробництва (до 2/3 зага-
льного обсягу).
Необхідно посилити інноваційну роль амортизаційної системи, пере-
глянувши у бік підвищення середні норми амортизації (зараз вони нижче, ніж
у 1990 р.). Система оподаткування прибутку підприємств в частині амортиза-
ції потребує реформування у напрямі створення інвестиційних стимулів. Такі
стимули виникають, коли суми нарахованої податкової амортизації переви-
щують відповідні суми, визначені у бухгалтерському обліку.
Наближення перспективи, у якій основною домінантою розвитку вітчи-
зняної економіки та її конкурентоспроможності стануть інновації, вимагає
також зміни пріоритетів державної науково-технічної політики та запрова-
дження прогресивних рішень щодо інвестування науково-технологічної сфе-
ри та здійснення прориву до передових технологій по тих галузях, що будучи
традиційними для України, зберегли певну конкурентоспроможність, зокрема
галузі харчової промисловості і машинобудування.
Література
1. Экономика Украины: итоги и возможное развитие в 1991–1995 гг.: Перспекти-
вы накопления и возмещения фондовых ресурсов / Болховитинова Е.Ю., Борисен-
ко З.Н.: Препр. / АН УССР. Ин-т экономики; 91-4. – К., 1991. – 52 с.
2. Національні заощадження та економічне зростання / За ред. д-ра екон. наук
Б.Є.Кваснюка. – К.: "МП Леся", 2000. – С. 190–191.
3. Дані одноразового статистичного спостереження за формою №1-амортизація
"Звіт про основні засоби, нарахування податкової та економічної амортизації і вико-
ристання амортизаційних відрахувань за 2003 рік". – К.: Держкомстат України, 2003.
4. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред.
акад. НАН України В.М.Гейця. – К.: Ін-т екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. – 1008 с.
5. Найдьонов Г.І. Відтворення і використання основного капіталу у промисловос-
ті США (рос. мовою). – М.: Економіка, 1964. – 100 с.
6. Статистичний щорічник України за 2003 рік. – К.: Консультант, 2004. – С. 216.
7. Экономика Украины: итоги и возможное развитие в 1991–1995 гг.: Научно-
технические, экономические и экологические условия, предопределяющие развитие
экономики Украинской ССР / Геец В.М., Пасечник Л.А., Ларин С.А., Лунина И.А.:
Препр. / АН УССР. Ин-т экономики; 91-2. – К., 1991. – 52 с.
76
Таблиця 1
Таблиця 7
Норми амортизації основних засобів України за даними податко
Таблиця 8
|