Перспективи інноваційного розвитку промисловості України

З позицій системного підходу проаналізовано стан інноваційного розвитку промислового виробництва за технологічними укладами. Здійснена оцінка інноваційного та інвестиційного потенціалу промислового виробництва. Проведена порівняльна оцінка технологічного розвитку промислових підприємств регіонів Укр...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2006
Main Author:	Федулова, Л.І.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут економіки та прогнозування НАН України 2006
Series:	Економіка і прогнозування
Subjects:	Перспективи інноваційно-інвестеційного розвитку в Україні
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/19809
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Перспективи інноваційного розвитку промисловості України / Л.І. Федулова // Економіка і прогнозування. — 2006. — № 2. — С. 58-76. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-19809
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-198092025-02-09T11:46:02Z Перспективи інноваційного розвитку промисловості України Федулова, Л.І. Перспективи інноваційно-інвестеційного розвитку в Україні З позицій системного підходу проаналізовано стан інноваційного розвитку промислового виробництва за технологічними укладами. Здійснена оцінка інноваційного та інвестиційного потенціалу промислового виробництва. Проведена порівняльна оцінка технологічного розвитку промислових підприємств регіонів України. Запропоновано заходи щодо підвищення ролі організаційного ресурсу в забезпеченні інноваційного розвитку промисловості. 2006 Article Перспективи інноваційного розвитку промисловості України / Л.І. Федулова // Економіка і прогнозування. — 2006. — № 2. — С. 58-76. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1605-7988 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/19809 uk Економіка і прогнозування application/pdf Інститут економіки та прогнозування НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Перспективи інноваційно-інвестеційного розвитку в Україні Перспективи інноваційно-інвестеційного розвитку в Україні
spellingShingle	Перспективи інноваційно-інвестеційного розвитку в Україні Перспективи інноваційно-інвестеційного розвитку в Україні Федулова, Л.І. Перспективи інноваційного розвитку промисловості України Економіка і прогнозування
description	З позицій системного підходу проаналізовано стан інноваційного розвитку промислового виробництва за технологічними укладами. Здійснена оцінка інноваційного та інвестиційного потенціалу промислового виробництва. Проведена порівняльна оцінка технологічного розвитку промислових підприємств регіонів України. Запропоновано заходи щодо підвищення ролі організаційного ресурсу в забезпеченні інноваційного розвитку промисловості.
format	Article
author	Федулова, Л.І.
author_facet	Федулова, Л.І.
author_sort	Федулова, Л.І.
title	Перспективи інноваційного розвитку промисловості України
title_short	Перспективи інноваційного розвитку промисловості України
title_full	Перспективи інноваційного розвитку промисловості України
title_fullStr	Перспективи інноваційного розвитку промисловості України
title_full_unstemmed	Перспективи інноваційного розвитку промисловості України
title_sort	перспективи інноваційного розвитку промисловості україни
publisher	Інститут економіки та прогнозування НАН України
publishDate	2006
topic_facet	Перспективи інноваційно-інвестеційного розвитку в Україні
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/19809
citation_txt	Перспективи інноваційного розвитку промисловості України / Л.І. Федулова // Економіка і прогнозування. — 2006. — № 2. — С. 58-76. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
series	Економіка і прогнозування
work_keys_str_mv	AT fedulovalí perspektiviínnovacíjnogorozvitkupromislovostíukraíni
first_indexed	2025-11-25T22:39:19Z
last_indexed	2025-11-25T22:39:19Z
_version_	1849803786454827008
fulltext	Перспективи інноваційно- інвестиційного розвитку в Україні Федулова Л.І., д-р екон. наук Інститут економіки та прогнозування НАН України ПЕРСПЕКТИВИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ З позицій системного підходу проаналізовано стан інноваційного розвитку промислового виробництва за технологічними укладами. Здійснена оцінка ін- новаційного та інвестиційного потенціалу промислового виробництва. Прове- дена порівняльна оцінка технологічного розвитку промислових підприємств регіонів України. Запропоновано заходи щодо підвищення ролі організаційного ресурсу в забезпеченні інноваційного розвитку промисловості. Безпрецедентне зростання впливу науки і нових технологій на соціаль- но-економічний розвиток усіх країн докорінно змінило структуру експорту на користь продукції високотехнологічних галузей країн-лідерів, які сконцент- рували свої зусилля на розбудові економіки знань, що знаменувало чергову зміну технологічних укладів. Розвиток промислового виробництва, що вихо- дить за межі своєї країни, відображає процес глобалізації виробництва і збу- ту, міждержавне переміщення капіталів та розширення електронної торгівлі – все це відкриває нові можливості для розвитку економіки. До визначальних чинників економічного зростання, що безпосередньо впливають на ефективність процесу відтворення, відносяться структурні змі- ни. Сучасні соціально-економічні та геополітичні реалії поставили перед Україною вимогу оновлення структури виробництва, вдосконалення механі- змів технологічного розвитку. Слід зазначити, що структурні процеси охоп- люють широке коло економічних пропорцій, основними серед яких є вироб- ничі, галузеві (за видами економічної діяльності), технологічні (за територіа- льним розміщенням і розвитком продуктивних сил) та ін. Вирішальну роль у забезпеченні позитивної динаміки економічних процесів відіграють пропорції промислового виробництва за галузями та видами промислової діяльності. На сьогодні в промисловості України налічується близько 60 тис. під- приємств, з них 37,6 тис. малих, на яких працює 18,8% усього зайнятого на- селення країни. Продукція та послуги цих підприємств відносяться до більш ніж 70 промислових підгалузей. Завдяки промисловому виробництву країна отримує більше як третину загального обсягу ВВП, майже 1/2 товарів і по- слуг, тут формується 4/5 експортної продукції [1]. В Україні представлені всі 58 © Л.Федулова, 2006 Перспективи інноваційного розвитку промисловості України види промислової діяльності, що характерні для індустріально розвинених країн. Але на початку ХХІ ст. у світі утверджується постіндустріальне суспі- льство, яке вносить корективи в матеріальну та технологічну структуру про- мислового виробництва і вимагає змін у структурних пропорціях. Формуванню раціональної структури економіки, збалансуванню її окремих елементів присвячені дослідження відомих українських економістів М.Якубовського [2], В.Бесєдіна [3]. О.Фещенко констатує, що в умовах тран- зитивної економіки під структурними змінами слід розуміти процес динаміч- ної зміни пропорцій виробництва, що відбуваються під впливом суспільного поділу праці на основі розвитку продуктивних сил і виробничих відносин у процесі ринкової саморегуляції та через реалізацію економічної політики держави [4]. О.Лепьохін наголошує, що промисловий розвиток реалізується у формі якісних переходів, відбувається шляхом заперечення сформованих ра- ніше структур і зв’язків, кількісних параметрів і елементів системи, у формі загострення протиріч і втрати стійкості системи [5]. Але, незважаючи на про- ведені наукові дослідження структурних проблем в умовах України, реальний стан економіки показує, що не всі пропозиції адекватно сприймаються у реа- льному виробництві, оскільки не враховується один із провідних факторів економічного зростання – технологічні інновації. У зв’язку з цим актуальною лишається потреба в подальшому науковому дослідженні ресурсного потен- ціалу інноваційного розвитку промислового виробництва та виробленні про- позицій щодо формування сучасної його структури, яка б відповідала вимо- гам постіндустріального суспільства. На жаль, трансформаційний процес, який зайняв останні п’ятнадцять років, не лише збільшив відставання України від світових лідерів технологіч- ного розвитку економіки, але й викликав спад за основними економічними показниками (табл. 1). Як свідчать дані табл. 1 лише 2000 р. став переломним в економічній ди- наміці країни. Так, згідно зі статистикою, ВВП зріс на 5,9%; промисловістю вироблено продукції на 12,9% більше, ніж у 1990 р.; у сільському господарстві – на 9,8%, інвестиції в основний капітал зросли на 14,4%, а рівень промислово- го виробництва 1995 р. був перевершеним на 10%. І, хоча протягом 2000– 2004 рр. динаміка економічних показників мала позитивну тенденцію (за ви- ключенням сільськогосподарського виробництва у 2003 р.), наслідки системної кризи й до цього часу впливають на розбалансованість усіх параметрів націо- нальної економіки. Особливо це стосується структурних змін у промисловості. Слід зазначити, що якщо в 1990 р. на так звані базові галузі: металургію, хіміч- ну промисловість, електроенергетику, паливну промисловість припадало 26%, то в 2000 р. дана частка становила вже 59,8%. Тобто економіка України в цей період розвивалася в основному у традиційних для нас секторах (3-й та 4-й технологічні уклади), характерних для групи країн, що є сировинним придат- 59 Федулова Л.І. ком розвиненого центру. В 2005 р. ця частка становила 41%, що свідчить про деяке поліпшення ситуації в напрямі структурних змін, в основному за рахунок збільшення випуску продукції машинобудування. Таблиця 1 Динаміка основних економічних показників ВВП Промислове виробництво Сільськогоспо- дарське виробництво Інвестиції в осно- вний капітал Роки % до попере- днього року % до 1990 р. % до попере- днього року % до 1990 р. % до попере- днього року % до 1990 р. % до попере- днього року % до 1990 р. 1991 91,3 91,3 95,2 95,2 86,8 86,8 92,9 92,9 1992 90,1 82,3 93,6 89,1 91,7 79,6 63,1 58,6 1993 85,8 70,6 92,0 87,6 101,5 80,8 89,6 52,5 1994 77,1 54,4 71,7 63,7 83,5 67,6 77,5 40,7 1995 87,8 47,8 88,0 56,0 96,4 65,0 71,5 29,1 1996 90,2 43,0 94,9 53,0 90,5 58,8 78,0 22,7 1997 97,0 41,7 99,7 53,0 98,1 57,7 91,2 20,7 1998 98,1 40,9 99,0 52,5 90,2 52,1 106,1 22,0 1999 99,8 41,7 104,0 54,6 93,1 48,5 100,4 22,0 2000 105,9 43,2 112,9 58 109,8 53,3 114,4 25,2 2001 109,2 47,2 114,2 66 110,2 58,8 120,8 30,4 2002 105,2 49,7 107,0 71 101,2 59,5 108,9 33,1 2003 109,6 54,4 115,8 82 89,0 52,9 131,3 43,5 2004 112,1 61,0 112,5 92 119,9 63,4 128,0 55,7 2005 102,6 62,6 103,1 94,9 100,0 63,4 101,9 56,8 Джерело: Статистичні щорічники України за відповідні роки. У цілому ж стосовно розвитку економіки у 2005 р., спостерігаємо зни- ження всіх основних економічних показників, у тому числі спад промислово- го виробництва становив -9,4% порівняно з 2004 р. (див. табл. 1). За підсумками, структурні зміни й на сьогодні характеризуються сер- йозним відставанням, оскільки за випуском продукції 3-й технологічний уклад в Україні становить майже 58%, 4-й технологічний уклад – 38% і лише 4% – 5-й технологічний уклад. За фінансуванням науково-технічних розробок ситуація така: майже 70% становить сьогодні 4-й, і лише 23% – 5-й техноло- гічний уклад. За інноваційними витратами: 60% становить 4-й уклад і 30% – 3-й (тобто сумарно 90%), а 5-й уклад в інноваційних витратах становить лише 8,6%. У той же час як позитивну можна відмітити тенденцію щодо збільшен- ня темпів зростання продукції обробної промисловості порівняно з добувною промисловістю протягом 2000–2004 рр., та особливо темпи зростання проду- кції машинобудування в цілому (у 2003 р. – на 35% більше, ніж у попере- дньому році, а у 2004 р. – на 28% більше, ніж у 2003 р.) і виробництво елект- ричного та електронного устаткування, зокрема – у 2004 р. зафіксовано най- 60 Перспективи інноваційного розвитку промисловості України більший темп зростання порівняно з рештою промислових виробництв – 149,3%. Але дана тенденція була порушена в 2005 р. на користь добувної промисловості (індекс промислового виробництва становив 104,4% у 2005 р. проти 104,1% у 2004 р.), в той час як темпи виробництва обробної промисло- вості скоротилися з 114,6% у 2004 р. до 103% у 2005 р. (рис. 1). Особливо вражаючим видається спад виробництва продукції машинобудування в ціло- му (індекс виробництва становив 107,1 у 2005 р. проти 128 % у 2004 р.) та особливо виробництво електронного та електричного устаткування, що від- носиться до виробництва більш прогресивнного 5-го укладу (індекс виробни- цтва у 2004 р. становив 90,8% проти 149,3% у 2004 р.). 80 90 100 110 120 130 140 150 160 2000 2001 2002 2003 2004 2005 роки % Промисловість, всього Добувна промисловість Обробна промисловість Металургія та обробка металів Хімічна та нафтофімічна промисловість Машинобудування, всього Виробництво електричного та електронного устаткування Рис. 1. Індекси обсягу продукції промисловості за деякими видами діяльності у 2000–2005 рр. Тому необхідність переходу до інноваційного типу економічного зрос- тання в максимально стислі строки на сьогодні не викликає сумнівів. Перш за все, це стосується промислового комплексу господарюючої системи, оскільки підвищення конкурентоспроможності продукції можливе лише за умови тех- нологічного переоснащення та піднесення наукомістких галузей виробницт- ва. Звідси актуальною постає ключова ідея Концепції державної промислової політики – "створення конкурентоспроможного промислового комплексу постіндустріального типу, здатного в умовах глобалізації вирішувати головні 61 Федулова Л.І. завдання соціально-економічного розвитку суспільства та утвердження Укра- їни як високотехнологічної держави" [див. 1]. На жаль, відсутність реальної науково-промислової політики упродовж всього періоду радикальних економічних перетворень, які проявилися в слаб- кій структурованості цілей і недостатності заходів прямої та непрямої під- тримки інноваційної діяльності, призвела до того, що частка промислових підприємств, які впроваджували інновації, опустилася до вкрай низької межі. Так, на 01.01.2005 р. вона становила 10% (табл. 2), а за попередніми даними Держкомстату України за 9 міс. 2005 р. становила 7,2%, у той час, як в розви- нених економіках нормою вважається 60–80%. До того ж слід враховувати, що і в кінці 80-х рр. наша промисловість за цим показником у цілому також відповідала цій нормі, до того ж при цьому дуже програвала в якості іннова- цій та науково-технічному прогресі. Таблиця 2 Питома вага промислових підприємств України, що впроваджували інновації, % 1995 р. 2000 р. 2001 р. 2002 р. 2003 р. 2004 р. Підприємств – всього 22,9 14,8 14,3 14,6 11,5 10,0 у тому числі проводили комплексну ме- ханізацію і автоматизацію 2,9 1,7 1,8 2,0 2,2 3,7 впроваджувані нові техно- логії 8,4 4,1 3,7 3,4 3,3 4,9 із них: маловідходних і ресурсо- зберігаючих 3,4 1,7 1,5 1,5 1,5 2,3 у тому числі освоювали виробництво нових видів продукції 20,3 13,7 13,3 13,2 9,4 7,8 Складено за даними: Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. – К.: Держком- стат України, 2005. – 340 с. Слід констатувати, що й до цього часу результатом невтручання державного управління у розв’язання нагальних проблем виробництва є такий стан, при якому задовільні тенденції до стабілізації і економічного зростання в більшо- сті секторів української економіки не є стійкими, у тому числі і в обробній промисловості. Причинами такого стану є, перш за все, загальносистемні фа- ктори: слабка привабливість української промисловості для інвестування че- рез існування несприятливого економічного середовища для вітчизняного та зарубіжного інвестора, що проявляється в збитковості і неефективності дер- жавного регулювання, нерозвиненості ринкової інфраструктури, відсутності дієвої системи правового регулювання, оптимального рівня податкового на- вантаження. Окрім того, потужним фактором є поглиблююча сировинна орі- єнтація української економіки. Українські несировинні сектори на сьогодні 62 Перспективи інноваційного розвитку промисловості України програють як зовнішню конкуренцію за інвестиції, так і внутрішню – міжгалу- зеву конкуренцію – за залучення інвестиційних засобів, яку виграє сировин- ний сектор (табл. 3), що має за умов сприятливої цінової кон’юнктури на сві- тових ринках значно вищу норму віддачі на вкладений капітал. До внутрі- шньої конкуренції слід також віднести таку конкуренцію, яку виграють не найефективніші підприємства, а підприємства, що здобувають для себе пре- ференції та пільги. Навіть у результативному для економіки 2004 р. укладна структура про- мислового комплексу змінилась у бік збільшення частки промислового вироб- ництва 3-го технологічного укладу, що відбулося в тому числі і завдяки скоро- ченню темпів інвестування промислового виробництва в більш наукомістких 4-му та 5-му укладах (див. табл. 3). Напрями та обсяги вкладення інвестицій у 2004 р. відображають неефективність процесу збільшення обсягів капіталовк- ладень, що перешкоджає не лише кількісному зростанню економіки, але й які- сному її складу – розвитку високотехнологічних видів діяльності. Однією із головних причин технологічної відсталості українських під- приємств є значне збільшення морального і фізичного зносу основних фондів та низькі темпи їх оновлення. Зниження рівня інвестицій в основний капітал викликало масштабне скорочення виробничих потужностей. Слід зазначити, що ще на період розпаду СРСР виробничий апарат застарів і знаходився в стадії стагнації. В 1986–1990 рр. лише 25% інвестицій направлялись на онов- лення виробничих фондів – основна їх частина витрачалась на підтримку в робочому стані діючих [6]. Інвестиційну привабливість української обробної промисловості обме- жують і деякі внутрішні властивості, що ускладнює зростання її ефективнос- ті. До таких слід віднести: 1) відсутність технологічної та виробничо-організаційної структури, що проявляється у невідповідності як вимогам ринку, так і сучасним формам ведення бізнесу; 2) неможливість використання оборонно-орієнтованих потужностей в цивільних цілях; 3) наднормативний (у деяких випадках до 80%) фізичний, а також і моральний знос основних фондів, їх активної частини; 4) вкрай низька продуктивність праці, обмежена навіть на внутріш- ньому ринку конкурентоспроможність продукції високих технологій; небезпечна залежність інвестиційних ресурсів від кон’юнктури на сві- тових сировинних ринках та ін. Найбільшу зацікавленість з точки зору стратегічного вибору підви- щення ефективності суспільного виробництва дають галузі і виробництва обробної промисловості, і в першу чергу ті, які становлять її високотехно- логічний та наукомісткий сектор. Саме цей сектор інтенсифікує процес 63 Таблиця 3 64 Освоєння інвестиції в основний капітал у промисловості України в 2001–2004 рр.* Інвестиції в основний капітал 2001 2002 2003 2004 Техно- логіч- ний уклад Вид промислової діяльності млрд грн % млрд грн % млрд грн % млрд грн % Промисловість – всього 13,651 100,0 15,112 100,0 19,726 100,0 28,190 100,0 Добувна промисловість 4,234 31,0 3,819 25,3 4,523 23,0 6,344 22,5 Металургія та обробка металу 1,422 10,4 1,366 9,0 2,032 10,0 3,281 11,6 Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води 2,333 17,2 2,860 18,9 3,544 18,0 5,182 18,4 3 Разом 3 уклад 7,989 58,6 5,185 53,2 10,100 51,0 14,807 52,5 Харчова промисловість та переробка сільськогосподарсь- ких продуктів 2,187 16,0 3,086 20,4 4,109 21,0 5,016 17,8 Легка промисловість 0,161 1,2 0,146 0,9 0,266 1,0 0,359 1,3 Виробництво деревини та виробів із деревини 0,108 0,8 0,173 1,1 0,207 1,0 0,375 1,3 Целюлозно-паперова промисловість 0,352 2,6 0,678 4,5 0,536 3,0 0,747 2,7 Виробництво коксу, продуктів нафтопереробка 0,771 5,6 0,572 3,8 1,057 5,0 1,397 5,0 Хімічна та нафтохімічна промисловість 0,700 5,2 0,798 5,3 0,848 4,0 1,687 6,0 Виробництво інших неметалевих мінеральних виробів 0,322 2,3 0,412 2,7 0,697 4,0 1,257 4,5 Машинобудування, ремонт і монтаж машин та устатку- вання (без виробництва електричного та електронного устаткування) 0,651 4,8 0,727 4,8 1,137 6,0 1,607 5,7 Інше виробництво, не віднесене до інших угрупувань 0,121 0,9 0,178 1,2 0,262 1,0 0,272 1,0 4 Разом 4 уклад 5,373 39,4 6,770 44,7 9,118 46,0 12,717 45,1 Виробництво електричного та електронного устаткування 0,289 2,1 0,297 2,0 0,509 3,0 0,660 2,35 Разом 5 уклад 0,289 2,1 0,297 2,0 0,509 3,0 0,660 2,3 * Складено за даними: Капітальні інвестиції в Україні за 2004 рік: Стат. бюллетень. – К.: Держкомстат України, 2005. Перспективи інноваційного розвитку промисловості України створення доданої вартості, а галузі та виробництва, що володіють спромо- жністю створювати і сприймати нововведення, є найперспективнішою ба- зою майбутнього економіки України. На жаль, на фоні загального зниження інноваційної діяльності в промисловості (див. табл. 2), як свідчать дані аналізу (табл. 4), протягом 2003–2004 рр. найбільш інноваційно активними були підприємства, що відносяться до 4-го технологічного укладу. Вагому частку серед тих, що займалися інноваційною діяльністю, становили під- приємства харчової промисловості та переробки сільськогосподарських продуктів (28,9% – у 2003 р., 24,6% – у 2004 р.); машинобудівні підприємс- тва (без виробництва електричного та електронного устаткування) – 13,3% – у 2003 р. та 12,9% – у 2004 р.; хімічної та нафтохімічної промисловості (7,9% – у 2003 р. та 9,3% – у 2004 р.); виробництва будівельних матеріалів (5,9% – у 2003 р., та 5,7% – у 2004 р.). Така ж сама тенденція зберігається і в напрямі впровадження інновацій. Найбільша питома вага підприємств, які впроваджували технологічні інновації, – серед машинобудівних (21,4% – у 2003 р. та 23,7% – у 2004 р.). Це є позитивним явищем, оскільки на сьогодні загально визнаною є думка, що технологічні інновації направлені на розши- рення асортименту і поліпшення якості товарів і послуг, які виробляються (інноваційний продукт) чи технологій, що при цьому використовуються (ін- новація-процес). Саме вони лежать в основі задоволення зростаючих все більш різноманітних особистих, виробничих та інших потреб, насичення і оновлення ринків товарів та послуг, підвищення серійності виробництва, зміни моделей і поколінь техніки, технологічних укладів і технологічних засобів виробництва [7]. Особливо актуальною є проблема впровадження технологічних інновацій. У провідних країнах світу розробка та впрова- дження технологічних інновацій – вирішальний фактор соціального та еко- номічного розвитку. Так, у США приріст душового національного доходу за рахунок цього фактора становить до 90%. Чисельність фахівців, зайнятих у сфері розвитку технологічних інновацій, за останні 5 років у США зросла від 0,8 до 1,2 млн чол., а в країнах ОЕСР – від 2,4 до 2,7 млн. чол. Поступаючись країнам ОЕСР за загальним обсягом витрат на розвиток технологічних інновацій і чисельністю зайнятих у цій сфері спеціалістів ви- щої кваліфікації, США завдяки концентрації фінансових ресурсів і створеним механізмам управління, перевершують їх у ефективності робіт [8]. За даними експертної оцінки, основними факторами, що перешкоджають техно- логічним інноваціям в Україні є: нестача власних грошових коштів (40%); низький рі- вень науково-технічного потенціалу (27%), нестача фінансової підтримки держави (17%); висока вартість технологічних інновацій (16%). На жаль, серед даних факторів відсутній такий важливий аспект, як захист промислової власності. А без розв’язання основних проблем регулювання прав промислової власності та їх захисту в умовах ринкового господарювання 65 Таблиця 4 Інноваційна активність промислових підприємств України* Отримано охоронних документів Займалися інноваційною діяльністю, % Впроваджува- ли інновації, % Впроваджу- вали нові технологічні процеси, % Використан об’єктів про- мислової вла- сності, % у Держпатенті України у патентних відомствах інших країн Техно- логіч- ний уклад Вид діяльності 2003 2004 2003 2004 2003 2004 2003 2004 2003 2004 2003 2004 Промисловість – всього 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 Добувна промисловість 1,5 2,5 1,7 2,7 1,5 1,1 3,3 3,6 2,4 1,5 - 1,7 Металургія та оброблення металу 6,6 6,8 6,7 6,1 8.4 5,6 10,7 9,8 17,1 20,4 2,1 1,7 Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води 2,0 2,3 0,9 1,0 0,9 0,6 0,6 0,8 0,4 1,2 - - 3 Разом 3 уклад 10,1 11,6 9,3 9,8 10,8 7,3 14,6 14,2 19,9 23,1 2,1 3,4 Харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів 28,9 24,6 29,6 23,7 12,7 9.1 25,4 19,3 9,3 11,0 2,1 0,8 Легка промисловість 7,8 5,7 9,4 5,4 4,4 2,6 4,7 3,0 6,0 2,2 - - Виробництво деревини та виробів із деревини 1,9 2,02,3 1,9 0,9 1,1 - - - - 1,7- Целюлозно-паперова промисловість 2,5 2,9 2,2 3,0 1,4 1,1 5,3 10,9 - 0,3 - - Виробництво коксу, продуктів на- фтопереробка 1,1 1,5 0,8 1,5 0,5 1,0 13,6 12,6 3,7 5,9 - - Хімічна та нафтохімічна промис- ловість 7,9 9,3 7,1 8,8 7,1 9,8 13,6 12,6 14,7 8,9 8,3 11,2 4 Виробництво інших неметалевих мінеральних виробів 5,9 5,7 6,0 6,1 2,8 1,8 3,9 2,2 2,2 0,8 - - 66 Машинобудування, ремонт та мон- таж машин та устаткування (без виробництва електричного та елек- тронного устаткування) 13,3 12,9 19,5 22,7 21,4 23,7 16,3 25,3 30,6 32,6 72,9 66,4 Інше виробництво, не віднесене до інших угрупувань 3,9 3,8 - - - - - - - - - - Разом 4 уклад 73,2 68,7 76,6 73,1 51,2 49,1 82,8 85,9 66,5 61,7 83,3 80,1 Виробництво електричного та еле- ктронного устаткування 5,6 5,4 9,9 12,2 12,5 12,5 11,9 11,1 12,1 13,5 9,4 3,1 5 Разом 5 уклад 5,6 5,4 9,9 12,2 12,5 12,5 11,9 11,1 12,1 13,5 9,4 3,1 * Складено за даними: Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. – К.: Держкомстат України, 2005. – 340 с. 67 Федулова Л.І. неможливі не лише запуск економічного механізму поширення нововведень, але й економічне зростання інноваційного типу, інтеграція наукомісткого, високотехнологічного сектору української економіки в світову господарську систему. Щодо реальної картини використання об’єктів промислової власності, то перші позиції займають підприємства машинобудування та харчової про- мисловості, тобто ті, що є найбільш інноваційно активними та пов’язані з експортом продукції. Особливо загрозливою для інтеграційних процесів є негативна тенденція низької загальноекономічної діяльності у сфері отри- мання охоронних документів (табл. 5), що пояснюється низькою організацій- ною активністю ринку промислової власності в цілому, та низьким технічним рівнем більшості продукції, а також цілою низкою причин, у тому числі: не- стабільністю економічної ситуації і різким спадом виробництва; зростанням вимог до відбору винаходів; зростанням вартості оплати всіх операцій, пов’язаних з реєстрацією об’єктів інтелектуальної власності і підтримкою статусу патенту та ін. Таблиця 5 Динаміка показників діяльності підприємств та організацій по створенню і використанню об’єктів промислової власності в Україні Показник 2000 р. 2001 р. 2002 р. 2003 р. 2004 р. Подано заявок на видачу охоронних документів, одиниць: винаходи корисні моделі промислові зразки 3865 128 245 5421 157 270 5705 221 361 7013 319 371 3466 3214 354 Отримано охоронних до- кументів, одиниць: винаходів корисних моделей промислових зразків 3064 126 841 6557 137 183 5546 160 282 6706 268 338 6088 1264 275 Кількість використаних ОПВ, одиниць: винаходів корисних моделей промислових зразків 1905 84 415 2459 89 373 3029 129 450 3592 181 593 4122 574 651 Витрати, пов’язані з охо- роною прав ОПВ, тис. грн 33260,0 43129,1 39118,2 34993,0 63889,7 Доход від використання ОПВ, тис. грн у тому числі винаходів 146762,6 128563,3 392853,5 114000,0 425800,1 165409,5 431062,1 149794,8 611839,5 240687,7 Джерело: Статистичні щорічники України за відповідні роки. 68 Перспективи інноваційного розвитку промисловості України У зв’язку з цим, нагальною постає проблема регулювання ринку про- мислової власності, що полягає у розробленні і реалізації такого нормативно- правового механізму, який би враховував особливості правовідносин націо- нального, міждержавного і міжнародного характеру стосовно окремих видів промислової власності (патентів на винаходи, промислових зразків, корисних моделей тощо, свідоцтв про реєстрацію торгових марок, географічних позна- чень тощо). При цьому слід відзначити, що незважаючи на відмінності у рів- нях розвитку окремих країн, переважна більшість проблем розвитку націона- льних ринків промислової власності пов’язана з необхідністю врегулювання прав на об’єкти промислової власності, що створені з державних джерел фі- нансування, а також стимулюванням їх впровадження з метою активізації інноваційних процесів. У цілому здійснений аналіз показує, що недооцінка провідної ролі тех- нологій та необхідності технологічної однорідності міжгалузевої структури виробництва значно обумовлює зниження конкурентоспроможності галузей промисловості. Слід також зазначити, що в умовах зниження інвестиційної активності і відсутності результативної промислової політики заходи щодо реструктуризації української економіки не привели до модернізації виробни- цтва на основі передових технологій, які забезпечують конкурентоспромож- ність усіх компонентів продукції по всьому технологічному ланцюжку її випу- ску. Тому Україні потрібно радикально реструктурувати свою економіку не лише відповідно до зростаючих вимог споживача, але й відповідно до вимог, умов і тенденцій глобалізації економічних зв’язків та економічного простору. На жаль, у прогнозних даних, оприлюднених на сайті Міністерства економіки України [9], відсутні серйозні пропозиції та розрахунки щодо по- дальшого розвитку інноваційної моделі економіки. Зокрема, передбачається, що "політика уряду буде спрямована на удосконалення ринкових засад побу- дови національної економіки у 2006–2007 рр., значною мірою визначатиметь- ся ступінь економічного розвитку України у прогнозованому періоді. Впро- вадження податкових змін, націлених на підвищення інвестиційної діяльнос- ті, фінансова підтримка проектів технологічних парків шляхом повного без- вітсоткового або часткового кредитування, спрямування державних капіталь- них вкладень на формування сучасної інфраструктури та проведення науко- во-дослідних робіт із застосуванням механізму довгострокового кредитуван- ня (пільгове, іпотечне, бюджетне) сприятиме збільшенню реальних обсягів валового випуску у 2006–2007 рр. відповідно на 4 і 5,4%". Тобто інновацій- ний розвиток планується здійснювати лише через технопарки, механізм дії яких поновлено з 1 січня 2005 р., а державне фінансування проектів плану- ється затвердити у Державному бюджеті на 2007 р. 69 Федулова Л.І. Деякі сподівання викликає прогноз щодо усвідомлення урядом "необ- хідності інтенсивного оновлення фізично та морально застарілих основних фондів, які потребують прискорення темпів технологічного переозброєння підприємств і залучення коштів на його реалізацію". Так, прогнозується, що споживання основного капіталу у прогнозованому періоді збільшиться від 52,1 млрд грн у 2005 р. до 60,4 млрд грн у 2006 р. і до 72,6 млрд грн у 2007 р.; частка його у ВВП поступово зростатиме від 12,3% у 2005 р. до 12,4% у 2006 р. та 12,7% у 2007 р. Враховуючи, що основні фонди на більшості під- приємств зношені на 60–80%, то наведені прогнозні дані щодо їх оновлення, що залишаються закономірно стабільними, не сприятимуть суттєвому поліп- шенню ситуації. Як і завжди, здійснення цього процесу відбуватиметься за рахунок капітальних і більшої частини поточних витрат самих підприємств. Україна ще й на сьогодні володіє потужним науково-технологічним по- тенціалом, який зосереджено по всіх регіонах (табл. 6), а здійснена порівня- льна оцінка регіонів за станом технологічного розвитку (табл. 7, рис. 2), під- креслює тенденцію щодо наявності ядра промислового розвитку країни, до якого відносяться м. Київ, Донецька, Харківська, Запорізька, Дніпропетров- ська області. Дана тенденція тісно корелюється з науковою, інноваційною та інвестиційною активністю зазначених регіонів і ще раз підтверджує наявність ресурсного потенціалу для здійснення проривної інноваційної стратегії в на- прямі підвищення конкурентоспроможності України та забезпечення її еко- номічній системі гідного місця у світі. Досвід провідних економік світу, як і досвід самої України свідчить, що науково-технологічний потенціал, як і інші структури соціального простору, має елементи, що відносно стійкі до зовнішніх дій, та елементи, які більш чутливі до них. До останніх відноситься організаційна складова науково- технологічного потенціалу, тобто організаційний ресурс. Становлення орга- нізаційного ресурсу займає багато часу, вимагає системних зусиль та значних коштів. У той же час даний ресурс володіє важливою особливістю: саме він активізує потенціал, створює необхідні умови для процесу перетворення мо- жливостей в дійсність. На нашу думку, саме відсутність уваги до організаційного ресурсу (ор- ганізаційних інновацій) не лише гальмує процес інноваційного розвитку еко- номіки України, але й створює загрози для витіснення її на узбіччя цивілізації як сировинного придатку. Стан розвитку науково-технологічної сфери та ін- новаційної діяльності в Україні свідчить про системну кризу, яка з кожним роком і з кожним новим урядом постійно загострюється. І відбувається все це на фоні постійних розмов на всіх рівнях державної влади про необхідність упровадження інноваційної моделі розвитку країни. 70 Таблиця 6 Матриця вихідних даних для оцінки інноваційної активності регіонів за 2003–2004 рр. Кількість підприємств, що впроваджували інновації Витрати на технологічні іннова- ції, тис. грн Впроваджували нові технологічні продукти, проце- си Впроваджували маловідходні, ресурсозберігаючі, безвідходні процеси Регіон 2003 2004 2003 2004 2003 2004 2003 2004 Автономна Республіка Крим 39 38 22454,6 80354,9 60 90 22 21 Вінницька область 92 28 28784,9 15395,8 50 33 20 13 Волинська область 43 8 8752,2 117376,8 32 12 19 6 Дніпропетровська область 37 45 315311,0 144262,7 80 62 33 23 Донецька область 72 67 807662,3 996938,3 117 115 54 55 Житомирська область 31 29 24698,1 16688,6 32 31 20 12 Закарпатська область 27 25 9453,2 8543,2 14 21 9 11 Запорізька область 26 24 152064,1 206980,2 86 210 34 64 Івано-Франківська область 28 29 26042,2 50508,6 21 16 18 11 Київська область 30 42 81009,5 122149,7 21 45 9 13 Кіровоградська область 50 49 42116,8 35108,8 44 40 15 22 Луганська область 40 32 12325,2 97136,8 49 43 19 10 Львівська область 65 30 69682,4 64423,4 83 73 20 22 Миколаївська область 37 18 287895,0 268046,1 16 13 5 5 Одеська область 33 25 31060,5 173521,5 66 29 30 19 Полтавська область 24 31 73128,3 80554,3 30 28 10 12 Рівненська область 19 17 11786,7 56410,3 5 9 1 4 Сумська область 30 16 82624,8 72354,7 35 57 18 23 Тернопільська область 34 23 13815,2 3250,7 19 13 3 6 Харківська область 85 88 397975,1 776400,5 172 108 61 43 Херсонська область 26 19 17153,9 30569,6 16 12 6 2 Хмельницька область 17 15 16883,4 10805,0 55 12 21 7 Черкаська область 12 24 12501,2 108201,0 2 13 - 7 Чернівецька область 24 19 22702,3 24651,8 20 8 9 2 Чернігівська область 42 26 96594,0 125802,1 30 37 6 15 м. Київ 151 189 283323,6 847984,2 326 596 144 217 м. Севастополь 6 2 1122,7 197,5 1 1 - - max 151 189 807662,3 996938,3 326 596 144 217 71 Федулова Л.І. Таблиця 7 Результати порівняльної оцінки регіонів України за станом технологічного розвитку промисловості у 2003–2004 рр. Рейтингова оцінка технологічного розвитку регіону Місце регіону Регіон (область) 2003 2004 2003 2004 Автономна Республіка Крим 0,3537 0,1794 10 16 Вінницька 0,6339 0,1700 4 19 Волинська 0,3268 0,1487 13 20 Дніпропетровська 0,5691 0,3280 5 5 Донецька 1.2240 1,1078 2 2 Житомирська 0,2555 0,1841 18 14 Закарпатська 0,1972 0,1459 22 21 Запорізька 0,4359 0,5198 7 4 Івано-Франківська 0,2326 0,1766 21 17 Київська 0,3271 0,2715 12 8 Кіровоградська 0,3755 0,2884 9 6 Луганська 0,3330 0.2131 11 11 Львівська 0,5125 0.2339 6 10 Миколаївська 0,4353 0,2869 8 7 Одеська 0,3189 0,2406 15 9 Полтавська 0,2995 0,1967 16 13 Рівненська 0,1269 0,1086 25 23 Сумська 0,2744 0.1808 17 15 Тернопільська 0,2341 0,1265 20 22 Харківська 1,0087 0,9462 3 3 Херсонська 0,1827 0,1072 24 24 Хмельницька 0,2508 0,0877 19 26 Черкаська 0,0806 0,1715 26 18 Чернівецька 0,1836 0,1049 23 25 Чернігівська 0,3191 0,2083 14 12 м. Київ 1,7629 1,9296 1 1 м. Севастополь 0,0400 0,0100 27 27 72 1,1078 0,3537 0,2995 1,7629 0,04 0,3191 0,1836 0,0806 0,2508 0,1827 1,0087 0,2341 0,2744 0,1269 0,3189 0,4353 0,5125 0,333 0,3755 0,3271 0,4359 0,2326 0,1972 0,25550,3268 0,5691 1,224 0,6339 1,9296 0,1265 0,0100 0,2083 0,1049 0,1715 0,08770,1072 0,9462 0,1808 0,1086 0,19670,2406 0,2869 0,23390,2131 0,2884 0,2715 0,1766 0,5198 0,14590,1841 0,3280 0,1487 0,1700 0,1797 0 0,2 0,4 0,6 0,8 1 1,2 1,4 1,6 1,8 2 Ав то но м на Р ес пу бл іка К ри м В ін ни ць ка о бл . В ол ин сь ка о бл . Д ні пр оп ет ро вс ьк а об л. Д он ец ьк а об л. Ж ит ом ир сь ка о бл . За ка рп ат сь ка о бл . За по рі зь ка о бл . Ів ан о- Ф ра нк ів сь ка о бл . Ки їв сь ка о бл . Кі ро во гр ад сь ка о бл . Лу га нс ьк а об л. Ль ві вс ьк а об л. М ик ол аї вс ьк а об л. О де сь ка о бл . П ол та вс ьк а об л. Р ів не нс ьк а об л. С ум сь ка о бл . Те рн оп іл ьс ьк а об л. Ха рк ів сь ка о бл . Хе рс он сь ка о бл . Х м ел ьн иц ьк а об л. Че рк ас ьк а об л. Че рн ів ец ьк а об л. Ч ер ні гів сь ка о бл . м . К иї в м . С ев ас то по ль Р ей т ин го ва о ці нк а 2003 рік 2004 рік Рис. 2. Ранжирування регіонів України за рівнем технологічного розвитку промисловості 73 Федулова Л.І. Комплексний аналіз проблем розбудови в Україні інноваційної еконо- міки, що постійно здійснюється в Інституті економіки та прогнозування НАН України, дозволяє зробити висновок, що однією з головних причин незадові- льних результатів у цій справі є відсутність сучасної організаційної стру- ктури управління науково-технологічною та інноваційною діяльністю, яка б включала всі рівні ієрархії (державний, галузевий та регіональний) господарського комплексу і являла собою ефективну систему, побудовану за принципами сучасного державного управління, адміністративного та інноваційного менеджменту. Сьогодні на практиці спостерігаємо постійну реорганізацію вищого апарату управління науково-технологічною та інноваційною діяльністю (за 14 років сім разів змінювалась лише назва такого органу), яка не дозволяє виробити чіткі і зрозумілі методи та механізми управління; дублювання та підміну функцій на рівні відповідних міністерств (чого лише варті затвер- джені інноваційні моделі розвитку певних галузей промисловості, без існу- вання законодавчо прийнятої такої моделі на державному рівні); відсутність координації робіт при розробці нормативно-законодавчих актів (з кожною новою реорганізацією відповідних служб управління на рівні Секретаріату Президента, Кабінету Міністрів, міністерств починається новий процес зако- нотворчості, який не враховує реального стану справ в конкретному питанні та логіку взаємозв’язку в діях попередніх служб та інше. Все зазначене вище вимагає проведення дослідження та здійснення аналітичної оцінки наявної в країні організаційної структури управління як в цілому, так і в сфері науково-технологічної та інноваційної діяльності зокре- ма, з метою подальшої її розробки (чи вдосконалення) за науковими принци- пами цивілізованого управління та впровадження в практику для наведення елементарного порядку в державній владі та зрушення з мертвої точки проце- су інноваційного розвитку економіки країни. Головна мета організаційних структур на всіх рівнях господарювання повинна бути націлена в напрямі за- безпечення докорінної структурної та технологічної модернізації виробничої бази більшості галузей виробництва, підвищення ділової активності та ефек- тивності виробництва, на поліпшення інвестиційного клімату та інноваційної діяльності. Досягнення такої цілі передбачає розв’язання таких актуальних завдань: • сприяння інтеграційним процесам у промисловості як одному із засо- бів примноження її потенціалу і підвищення конкурентоспроможності; • зосередження інвестиційних ресурсів на розвитку виробництв, які за- безпечують економічне зростання за рахунок інтенсивних факторів і таких, що збільшують базу для відтворення самих інвестиційних ресурсів; 74 Перспективи інноваційного розвитку промисловості України • вдосконалення системи відбору та обґрунтування інвестиційних про- ектів, які здійснюються за рахунок як одноканального (у тому числі бюджет- ного), так і багатоканального фінансування; • посилення контролюючої та регулюючої ролі держави над природни- ми монополіями, протидія процесу необґрунтованого зростання тарифів на їх роботи та послуги, перерозподіляючому потенційні інвестиційні ресурси промисловості в напрямі нижчих технологічних укладів; • оптимізація структури мезоекономіки, підвищення рівня корпоратив- ного управління та вдосконалення інституціональних трансформацій корпо- ративного сектора економіки та ін. На відміну від індустріального суспільства, де ключовим інститутом є фірма, у постіндустріальному суспільстві основним елементом і двигуном соціально-економічного прогресу стають наукові установи, що виконують провідну роль джерела інновацій. Тому на сьогодні для переходу до іннова- ційного розвитку економіки України на перший план виходить проблема не просто дослідження та засвоєння реальних механізмів здобуття нового знан- ня та його перетворення в технологічні нововведення як основи структурної трансформації економіки. З погляду довгострокового росту соціально- економічних, культурних, творчих стандартів суспільства, потрібно розгляда- ти не стільки суто економічну політику, скільки весь зміст політики уряду, спрямованої на розвиток творчих здібностей людей, принципи політичної організації суспільства тощо. Таким чином, відповідно до сучасних наукових уявлень завдання при- скорення розвитку промисловості повинно розв’язуватись шляхом сполучен- ня дій на двох основних напрямах економічного розвитку: 1) організації ви- сокоефективного ринку, в тому числі його інноваційного сегменту; 2) здійс- нення централізовано керованої структурної трансформації економіки на ос- нові створення сприятливих умов для широкого впровадження прогресивних технологій і згорнення застарілих виробництв. Для закріплення провідної ролі високотехнологічних виробництв необхідно провести чітку і послідовну нау- ково-промислову політику в контексті реалізації стратегії соціально-економіч- ного розвитку країни зі зрозумілими цілями і завданнями, з дієвими соціально- економічними механізмами адаптації виробництв до роботи в нових умовах. Такий підхід дозволить вирішити українській економіці дві головні проблеми стратегічного масштабу: 1) вбудуватись у глобальний контекст світових зв’яз- ків і 2) надати динаміку науково-технологічному розвитку. Одним із першочергових напрямів у підвищенні ефективності проми- слового виробництва залишається проблема вдосконалення його технологіч- ної структури, для розв’язання якої необхідно в рамках науково-промислової політики виділити таке: 1) орієнтація на збільшення масштабу і розширення складу перспективних технологій, особливо на серединних та заключних ста- 75 Федулова Л.І. діях технологічного циклу, що забезпечують зростання доданої вартості пер- винних ресурсів; 2) ліквідація втрат ресурсів (сировинних, енергетичних, трудових) через неузгодженість між компонентами технологій, яка можлива шляхом модернізації діючих технологій на основі інновацій, пов’язаних із попередніми і наступними технологіями; 3) зміна економічної та інвестицій- ної політики в напрямі створення більш інвестиційної привабливості для за- вершуючи стадій технологічного циклу. Можливістю для більш енергійного розгорнення науково-технологіч- ного потенціалу промисловості має стати освоєння технологій інноваційного менеджменту корпоративних структур в економічно відповідальну конкурен- цію на ринках продукції та послуг. Тим самим з’являться умови для формуван- ня потужного організаційного ресурсу науково-технологічного потенціалу – становлення суб’єктів діяльності корпоративного рівня, без яких витримати міжнародну конкуренцію і вийти на ринки інших країн практично неможли- во. Організаційні та інвестиційні ресурси промислових корпорацій вкрай не- обхідні в умовах зростаючих темпів глобалізації господарської діяльності. Література 1. Указ Президента України від 12 лютого 2003 р. № 102/2003 "Про Концепцію державної промислової політики" // Ліга БізнесІнформ. 2. Якубовський М.М., Фещенко О.Л. Структурна перебудова економіки України: проблеми, цілі, пріоритети // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць. – К., 2001. – Вип. 14. – С. 3–25. 3. Промисловість та її галузі / В.Ф.Бесєдін та ін. За ред. В.Ф.Бесєдіна. – К.: Наук. світ, 2000. – 342 с. 4. Фещенко О.Л. Теоретичні питання структурної динаміки виробництва // Форму- вання ринкових відносин в Україні : Зб. наук. праць. – К., 2000. – Вип. 9. – С. 12–16. 5. Лепьохін О.В. Розвиток промислового виробництва в умовах ринкових пере- творень // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. – Дніпропет- ровськ: ДНУ, 2002. – Вип. 148. – С. 82–88. 6. Борщ Л.М. Інвестиції в Україні: стан, проблеми і перспективи. – К.: Т-во "Знан- ня", КОО, 2002. – С. 11. 7. Яковец Ю.В. Эпохальные инновации XXI века. – М.: ЗАО "Издательство "Экономика", 2004. – 444 с. 8. Комков Н.И., Шатраков Ю.Г. Технологические инновации – основа будущей экономики России // www.invur.ru 9. Офіційний сайт Міністерства економіки України. – http://www.me.gov.ua/ 76 ВВП Таблиця 2 Таблиця 3 Вид промислової діяльності Інвестиції в основний капітал Разом 5 уклад Таблиця 4 Інноваційна активність промислових підприємств України* Вид діяльності Разом 4 уклад Разом 5 уклад Таблиця 6 Матриця вихідних даних для оцінки інноваційної активності ре

Перспективи інноваційного розвитку промисловості України

Institution

Similar Items