Академік В.В. Латишев — основоположник античної історії та епіграфіки Північного Причорномор’я
Ім’я видатного російського історика, епіграфіста, філолога-класика Василя Васильовича Латишева, від дня народження якого минуло 150 років, добре відоме багатьом ученим. Титанічна працездатність і вагомі дослідження з історії та епіграфіки античних держав Північного Причорномор’я, надзвичайна ерудиці...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2005 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2005
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199216 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Академік В.В. Латишев — основоположник античної історії та епіграфіки Північного Причорномор’я / A.C. Русяєва // Археологія. — 2005. — № 3. — С. 98-100. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-199216 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Русяєва, A.C. 2024-09-29T13:29:31Z 2024-09-29T13:29:31Z 2005 Академік В.В. Латишев — основоположник античної історії та епіграфіки Північного Причорномор’я / A.C. Русяєва // Археологія. — 2005. — № 3. — С. 98-100. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199216 Ім’я видатного російського історика, епіграфіста, філолога-класика Василя Васильовича Латишева, від дня народження якого минуло 150 років, добре відоме багатьом ученим. Титанічна працездатність і вагомі дослідження з історії та епіграфіки античних держав Північного Причорномор’я, надзвичайна ерудиція і феноменальне знання всіх тонкощів давніх мов принесли В.В. Латишеву славу одного з кращих антикознавців світу. uk Інститут археології НАН України Археологія Пам’ять археології Академік В.В. Латишев — основоположник античної історії та епіграфіки Північного Причорномор’я Latyshev as Founder of Ancient History and Epigraphic of the Northern Territories of the Black See Coast Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Академік В.В. Латишев — основоположник античної історії та епіграфіки Північного Причорномор’я |
| spellingShingle |
Академік В.В. Латишев — основоположник античної історії та епіграфіки Північного Причорномор’я Русяєва, A.C. Пам’ять археології |
| title_short |
Академік В.В. Латишев — основоположник античної історії та епіграфіки Північного Причорномор’я |
| title_full |
Академік В.В. Латишев — основоположник античної історії та епіграфіки Північного Причорномор’я |
| title_fullStr |
Академік В.В. Латишев — основоположник античної історії та епіграфіки Північного Причорномор’я |
| title_full_unstemmed |
Академік В.В. Латишев — основоположник античної історії та епіграфіки Північного Причорномор’я |
| title_sort |
академік в.в. латишев — основоположник античної історії та епіграфіки північного причорномор’я |
| author |
Русяєва, A.C. |
| author_facet |
Русяєва, A.C. |
| topic |
Пам’ять археології |
| topic_facet |
Пам’ять археології |
| publishDate |
2005 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Latyshev as Founder of Ancient History and Epigraphic of the Northern Territories of the Black See Coast |
| description |
Ім’я видатного російського історика, епіграфіста, філолога-класика Василя Васильовича Латишева, від дня народження якого минуло 150 років, добре відоме багатьом ученим. Титанічна працездатність і вагомі дослідження з історії та епіграфіки античних держав Північного Причорномор’я, надзвичайна ерудиція і феноменальне знання всіх тонкощів давніх мов принесли В.В. Латишеву славу одного з кращих антикознавців світу.
|
| issn |
0235-3490 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199216 |
| citation_txt |
Академік В.В. Латишев — основоположник античної історії та епіграфіки Північного Причорномор’я / A.C. Русяєва // Археологія. — 2005. — № 3. — С. 98-100. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT rusâêvaac akademíkvvlatiševosnovopoložnikantičnoíístoríítaepígrafíkipívníčnogopričornomorâ AT rusâêvaac latyshevasfounderofancienthistoryandepigraphicofthenorthernterritoriesoftheblackseecoast |
| first_indexed |
2025-11-26T00:09:24Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:09:24Z |
| _version_ |
1850593615185707008 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 398
Ім’я видатного російського історика, епігра-
фіста, філолога-класика василя васильовича
латишева, від дня народження якого минуло
150 років, добре відоме багатьом ученим. ти-
танічна працездатність і вагомі дослідження з
історії та епіграфіки античних держав Північ-
ного Причорномор’я, надзвичайна ерудиція і
феноменальне знання всіх тонкощів давніх мов
принесли в.в. латишеву славу одного з кращих
антикознавців світу. створені ним численні пра-
ці відзначаються оригінальністю думки, глиби-
ною вивчення всіх відомих на той час джерел,
полемічністю, рідкісним вмінням переконливого
використання написів і монет у вивченні історії
та культури античних північнопонтійських міст.
старший на 12—15 років за інших визначних
російських вчених — М.І. ростовцева, Б.в. Фар-
маковського, с.о. Жебельова — в.в. латишев
став не лише їхнім безпосереднім попередни-
ком, але й самостійно заклав міцний фундамент,
на якому змогла розвиватися антична наука в
росії та україні. Без цього фундаменту дослід-
ження історії та культури населення Північного
Причорномор’я за античної епохи не змогло б
досягти значних успіхів у наш час.
Біографічна довідка. народився в.в. лати-
шев 29 липня 1855 р. у с. Дієве тверської гу-
бернії. З 8-ми років, після смерті батька, жив у
сім’ї дядька по лінії матері у м. гродно, де 1872
р. закінчив гімназію зі срібною медаллю. Після
закінчення санкт-Петербурзького Історико-фі-
лологічного інституту в 1876 р. його призначе-
но вчителем давніх мов і літератури в гімназії
м. вільна (суч. вільнюс), де він мав за тодішніми
правилами працювати 6 років.
однак вже за 4 роки в.в. латишева було
відізвано з вільна для однорічного наукового
відрядження — першого в росії — з метою оз-
найомлення з археологічними пам’ятками та їх-
нім вивченням у греції. у 1883 р. його обрали
членом-співробітником Імператорського архео-
Ïàì’ÿòü àðõåîëî㳿
© а.с. русяЄва, 2005
à.ñ. ðóñÿºâà
àêàäåì²ê â.â. ëàòèØåâ —
îñíîâîÏîëîæíèê àíòè×íî¯
²ñòî𲯠òà åϲãðàÔ²êè
ϲâí²×íîãî Ïðè×îðíîìîð’
логічного товариства. у цьому ж році в.в. ла-
тишев успішно захистив у санкт-Петербурзь-
кому університеті магістерську дисертацію на
тему «о некоторых эолических и дорических
календарях», після чого став викладати історію
давньогрецької літератури в Історико-філологіч-
ному інституті, де ще студентом звернув на себе
увагу як перспективний вчений і постійно пе-
ребував у полі зору своїх викладачів. разом із
тим, на посаді приват-доцента він читав лекції
і в санкт-Петербурзькому університеті.
Протягом 1881—1886 рр. в.в. латишев став
дійсним членом різних наукових товариств:
Імператорського германського археологічно-
го товариства, Імператорського Московського
археологічного товариства, Імператорського
одеського товариства історії і старожитностей,
Імператорського російського археологічного
інституту і почесним членом константинополь-
ського грецького філологічного товариства. ра-
дою санкт-Петербурзького університету у 1887
р. він був удостоєний ступеня доктора грецької
словесності за дисертацію «исследования об ис-
тории и государственном строе города ольвии».
Цього самого року його призначили директором
гімназії при Історико-філологічному інституті. З
1890 до 1893 р. працював помічником попечителя
казанського навчального округу, водночас вико-
нуючи обов’язки голови екзаменаційних комісій
у казанському (1891), харківському (1892) і во-
лодимирському (київ) (1893) університетах.
ординарним академіком Імператорської
академії наук у санкт-Петербурзі з класичної
філології та археології в.в. латишева було об-
рано 1893 р., після чого він назавжди оселився
в столиці. тут спочатку працював віце-директо-
ром, а за 4 роки — директором Департаменту
народної освіти. у 1898 р. він став членом ради
Міністерства народної освіти, а 1900 р. — то-
варишем голови Імператорської археологічної
комісії, де доклав чимало зусиль для організації
видання «известия императорской археологи-
ческой комиссии», добре знаного і сучасними
Я
ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3 99
археологами. у 1903 р. він отримав посаду ди-
ректора Історико-філологічного інституту, який
сам закінчив 27 років тому.
За свої навчально-організаційні заслуги в.в.
латишева було нагороджено орденом святого
володимира 3-го ступеня і Бухарською золотою
зіркою 1-го ступеня. таким чином, цей стислий і
не досить повний перелік заслуг і посад, які він
обіймав, вже свідчить про те, якою далекою від
спокійної кабінетної роботи столичного вчено-
го була його наукова діяльність. Йому постійно
доводилося поєднувати всі види діяльності, в
яких він завжди досягав значних успіхів попри
всі інші незгоди на життєвому шляху, який обір-
вався 1922 р.
Наукова діяльність. Ще під час вчителюван-
ня в гімназії в.в. латишев, дізнавшись, що не-
має справжнього наукового посібника з історії та
культури греції, досить швидко написав «очерк
греческих государственных древностей», який
спочатку (1880 р.) опубліковано у вільні, а потім
в доповненому і значно розширеному варіанті
«очерк греческих древностей» двома частина-
ми видано (1888—1889 рр.) і перевидано (1997
р.) у санкт-Петербурзі, що вже є незаперечним
фактом важливого значення його першої значної
праці.
наукове відрядження до греції, де йому під
час пізнавальних поїздок до Беотії, Фокіди, Фес-
салії, на Пелопонес і кікладські острови пощас-
тило знайти кілька написів на уламках марму-
рових плит, сприяло написанню статей про ці
знахідки, опублікованих в ЖМнП та виданнях
Французького і німецького археологічних інс-
титутів в афінах. Після повернення з греції в.в.
латишева одразу ж відрядили на рік у південні
міста тодішньої росії, де вже накопичилося чи-
мало епіграфічних пам’яток. російське археоло-
гічне товариство запропонувало йому зайнятися
їхнім дослідженням і виданням.
Цю почесну місію молодий учений виконував
з великим ентузіазмом, власноруч робив естам-
пажі з написів, які зберігалися в одесі, киши-
неві, херсоні, севастополі, Феодосії, керчі, хар-
кові, Москві. вже 1885 р. вийшов І том написів
з тіри, ольвії, херсонеса таврійського та інших
місцевостей (усього 245); у ІІ (1890 р.) і IV (1901
р.) томах видано загалом 780 написів, знайдених
на території Боспорського царства (IPE, I, II, IV).
в.в. латишев у 1916 р. встиг перевидати лише
перший том (IoSPE, IІ) зі значними доповнення-
ми нових написів, уточненнями їхньої хронології
і переглядом коментарів раніше опублікованих
документів.
Завдяки тому, що всі вони були видані ла-
тиною, яка вважалася загальноприйнятою мо-
вою в науці того часу, ця величезна праця стала
одразу широко відомою західноєвропейським
історикам та епіграфістам. Без неї і досі не об-
ходиться жоден з дослідників історії та культу-
ри античних міст Північного Причорномор’я,
а також прилеглих іноетнічних об’єднань. епі-
графічні матеріали, докладно і повно вивчені у
всьому своєму розмаїтті і багатогранності, — це
важливе документальне джерело для подальшо-
го систематичного дослідження політичного,
економічного, культурного, релігійного життя
античних північнопонтійських держав. окрім
давньогрецьких і латинських написів, в.в. лати-
шев опублікував також збірку всіх відомих йому
середньовічних грецьких написів (1896 р.).
Значення епіграфіки для історичних дослід-
жень практично довів сам учений, написавши на
їх підставі чимало наукових праць. на VI архео-
логічному з’їзді в одесі (1884 р.) у доповіді про
роботу над першим Зводом написів він визна-
чив їхнє універсальне значення для різнобічного
вивчення багатьох галузей знань, зокрема полі-
тичної історії і державного устрою еллінських
поселень Причорномор’я, міфології і релігії,
суспільного і приватного побуту населення, його
мови, грецьких і негрецьких імен тощо. тією чи
іншою мірою всі вони знайшли відбиття в його
працях. так, своїми статтями про основні факти
з державного устрою херсонеса таврійського,
деякі культи, Присягу херсонеських громадян,
календар в.в. латишев значно полегшив роботу
майбутніх дослідників цього античного міста.
Попри незначні на той час епіграфічні джерела і
мізерні археологічні розкопки, ним висунуто цілу
низку гіпотез, які згодом підтвердилися новими
написами.
особливо ж індивідуальні риси в.в. латише-
ва як дослідника високого рангу — широта інте-
ресів і пізнання, яскравий талант і надзвичайна
працездатність, неабияка ерудиція і принципово-
критичне ставлення до праць попередників і су-
часників, що, звісно, не сприяло спокійному жит-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3100
тю, — найбільшою мірою проявилися в до-
кторській дисертації і монографії «исследова-
ния об истории и государственном строе города
ольвии» (1887 р.). у ній він спеціально зазначав,
що навмисно зупинився лише на тих свідчен-
нях про ольвію, які можна отримати з літера-
турних, епіграфічних і почасти нумізматичних
джерел (археологічні розкопки ще не велися),
що давало йому право не претендувати на пов-
не відтворення її історії, а лише за можливості
впорядкувати матеріал для однієї частини май-
бутньої споруди, закласти її фундамент, аби май-
бутнім щасливішим за нього науковим діячам
працювати над подальшим її зведенням. З пер-
ших сторінок монографії відчувається особлива
піднесеність автора, сміливе поєднання літера-
турного і суто історичного стилів, що значно
оживляє науковий текст, дає змогу яскравіше
розкрити складні моменти трагічної історії цьо-
го міста.
«Эта монография, образцовая по добросо-
вестности обращения с источниками, по глубине
анализа текстов, по широте охваченных вопро-
сов и эпох, наконец, совершенная в методичес-
ком плане, надолго пережила своего создателя
<…>. труд в.в. латышева имел сильный резо-
нанс в научных кругах: он был и по сей день
заслуженно остается настольной книгой всякого,
кто занимается историей ольвии <…>. «иссле-
дования», как мне представляется, казались сов-
ременникам и последующим поколениям уче-
ных настолько исчерпывающе разработавшими
тему, что, несмотря на все возраставший новый
материал эпиграфических, нумизматических и
археологических источников, ни у кого не под-
нялась рука, чтобы взяться за перо и написать
хотя бы приблизительно подобную обобща-
ющую работу», — зазначав сто років потому
послідовник справи в.в. латишева, визначний
російський історик та епіграфіст Ю.г. виногра-
дов у передмові до власної монографії про полі-
тичну історію ольвійського полісу доримського
періоду. однак ще й досі не написано узагаль-
нюючого фундаментального дослідження про
державний устрій та історичний розвиток ольвії
у їхньому взаємозв’язку протягом усієї антич-
ної епохи.
Заслуговує на увагу й те, що в.в. латишев на-
писав лише невеликий нарис про Боспорське царс-
тво, хоча жив і працював у монархічній державі, а
своє найбільше монографічне дослідження при-
святив демократичній ольвії, устрій якої най-
більше імпонував його політичним і духовним
поглядам. Зрозуміло, що тепер з накопиченням
численної кількості різноманітних джерел за ми-
нулі майже 120 років з часу видання його книги
ми знаємо значно більше не лише про це місто, а й
про його сільську округу, сусідні з нею причорно-
морські античні держави та варварські племена.
Проте він залишив нам першу серйозну працю і
показав, як необхідно на підставі окремих джерел
розкривати історію та культуру еллінів.
варто також зазначити, що завдяки йому
вперше в росії було видано добре відомі «извес-
тия древних писателей греческих и латинских о
скифии и кавказе» («Scythica et Caucasica»), які
вийшли у двох томах окремими випусками: «гре-
ческие писатели» (1893—1900 рр.) і «латинские
писатели» (1904—1906 рр.). у них майже пов-
ністю були зібрані всі, навіть дуже фрагментарні
і, здавалося б, незначні, свідчення з творів давніх
авторів стосовно історії, географії, етнографії,
міфології, релігії, культури і побуту багатьох
народів, що населяли значні реґіони відомої
еллінам і римлянам ойкумени у східній Європі
і на кавказі за скіфо-античної епохи. До пере-
кладів деяких текстів було залучено кращих сту-
дентів старших курсів Історико-філологічного
інституту. З деякими доповненнями і вибірково
«известия» передруковано у журналі «вестник
древней истории» (1947—1952 рр.), а в наш час
перевидано окремими книгами. До них постійно
звертаються не лише дослідники античної іс-
торії Північного Причорномор’я, але й ті, хто
займається всебічним вивченням племен на ши-
роких теренах від карпат до уралу.
отже, незважаючи на десятиліття, що минули,
з їхніми трагічними війнами і докорінними змінами
в суспільно-політичному житті, наукові дослід-
ження в.в. латишева продовжують жити і до-
помагають сучасним дослідникам. надзвичайно
енергійний у своїй науковій діяльності, безмежно
відданий власним студіям з епіграфіки, історії,
класичної філології, він зробив величезний вне-
сок у справу становлення і розвитку російської
науки про античність, водночас і української.
Багатопланова і невтомна наукова праця в різ-
них сферах античної історії та культури, якої б
вистачило на кількох учених, розробка основних
методів дослідження епіграфіки і втілення їх у
численних працях забезпечили йому авторитет
основоположника сучасного антикознавства.
Загальними методичними принципами, дбайли-
вим ставленням до давньогрецької спадщини,
розумінням її цивілізаційної ролі, постійним
прагненням до її максимального наповнення
інтелектуальним і емоційним змістом в.в. ла-
тишев завжди викликатиме щире захоплення та
повагу у тих, хто продовжує досліджувати пів-
нічнопонтійські античні держави.
Одержано 15.05.2005
|