До 70-річчя Василя Івановича Бідзілі
23 березня 2006 р. Василю Івановичу Бідзілі мало б виповнитися 70 років, але вже сім років, як він пішов із життя. Один із найвидатніших археологів нашої держави, В.І. Бідзіля належав до другої повоєнної генерації дослідників, що зросла на руїнах попередніх київських гуманітарних шкіл. Саме цьо...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2006 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2006
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199252 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | До 70-річчя Василя Івановича Бідзілі / Ю.В. Болтрик // Археологія. — 2006. — № 1. — С. 80-81. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-199252 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Болтрик, Ю.В. 2024-10-01T10:51:39Z 2024-10-01T10:51:39Z 2006 До 70-річчя Василя Івановича Бідзілі / Ю.В. Болтрик // Археологія. — 2006. — № 1. — С. 80-81. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199252 23 березня 2006 р. Василю Івановичу Бідзілі мало б виповнитися 70 років, але вже сім років, як він пішов із життя. Один із найвидатніших археологів нашої держави, В.І. Бідзіля належав до другої повоєнної генерації дослідників, що зросла на руїнах попередніх київських гуманітарних шкіл. Саме цьому поколінню судилося надати потужний інформаційний поштовх українській археології у 70-ті рр. ХХ ст. uk Інститут археології НАН України Археологія Пам’ять археології До 70-річчя Василя Івановича Бідзілі To the 70-th anniversary of Vasyl Ivanovyjch Bidzilya Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
До 70-річчя Василя Івановича Бідзілі |
| spellingShingle |
До 70-річчя Василя Івановича Бідзілі Болтрик, Ю.В. Пам’ять археології |
| title_short |
До 70-річчя Василя Івановича Бідзілі |
| title_full |
До 70-річчя Василя Івановича Бідзілі |
| title_fullStr |
До 70-річчя Василя Івановича Бідзілі |
| title_full_unstemmed |
До 70-річчя Василя Івановича Бідзілі |
| title_sort |
до 70-річчя василя івановича бідзілі |
| author |
Болтрик, Ю.В. |
| author_facet |
Болтрик, Ю.В. |
| topic |
Пам’ять археології |
| topic_facet |
Пам’ять археології |
| publishDate |
2006 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
To the 70-th anniversary of Vasyl Ivanovyjch Bidzilya |
| description |
23 березня 2006 р. Василю Івановичу Бідзілі
мало б виповнитися 70 років, але вже сім років,
як він пішов із життя. Один із найвидатніших
археологів нашої держави, В.І. Бідзіля належав
до другої повоєнної генерації дослідників, що
зросла на руїнах попередніх київських гуманітарних шкіл. Саме цьому поколінню судилося
надати потужний інформаційний поштовх українській археології у 70-ті рр. ХХ ст.
|
| issn |
0235-3490 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199252 |
| citation_txt |
До 70-річчя Василя Івановича Бідзілі / Ю.В. Болтрик // Археологія. — 2006. — № 1. — С. 80-81. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT boltrikûv do70ríččâvasilâívanovičabídzílí AT boltrikûv tothe70thanniversaryofvasylivanovyjchbidzilya |
| first_indexed |
2025-11-25T16:38:08Z |
| last_indexed |
2025-11-25T16:38:08Z |
| _version_ |
1850520277583134720 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 180
© Ю.В. Болтрик, 2006
кременчуцького водосховища. Згодом була ек-
спедиція під проводом академіка Б.о. рибако-
ва на місці давньоруського замку любеч. тут
Василь знайшов собі друзів серед московсь-
ких студентів-істориків, з якими тривалий час
підтримував добрі стосунки, тут він познайо-
мився з науковим керівником своєї дипломної
роботи — Б.о. рибаковим.
1960 рік. Інша, очолювана В.М. Даниленком,
новобудовна експедиція вже на Південному Бузі,
на чолі загону якої 24-річний Бідзіля на заході
кіровоградщини, біля м. гайворон, уперше в
Європі відкриває та досліджує залізоплавильні
горни Vi—Vii ст. Потім були експедиції на малу
батьківщину, де неподалік рідного села, майже
на кордоні з румунією, В.І. Бідзіля відкриває ла-
тенські центри виробництва заліза поблизу сіл
ново-клинове, Д’якове, Юлівці, Чепа та ін. Ма-
теріали закарпатських експедицій лягли в основу
кандидатської дисертації, присвяченої латену За-
карпаття, яку в 1966 р. Василь Іванович успіш-но
захистив, а згодом і монографічно видав. Протя-
гом двох років після захисту він обіймав посаду
вченого секретаря Інституту археології.
сплеск масштабного меліоративного будів-
ництва в степах україни змушує Василя Івано-
вича в 1968 р. кардинально змінити свою наукову
долю. сприяли цьому і постійна жага до нових
знань, генетичне прагнення неформального лі-
дерства, через які він бере активну участь у ство-
ренні новобудовного відділу Інституту археології
і становленні найбільшої археологічної експедиції
україни — каховської. В.І. Бідзіля освоює нову
для себе сферу археологічної діяльності — до-
слідження курганів. а в 1969 р. майже випадково
очолює Запорізьку експедицію (раніше нею ке-
рував о.І. тереножкін), яка мала вести охоронні
дослідження курганів у смузі спорудження Пів-
нічнорогачицької зрошувальної системи і серед
перших її завдань було дослі-дження 8-метрового
насипу гайманової Могили.
За рік до того експедиція о.І. тереножкіна свер-
длувала насип цього кургану з метою віднайти гли-
няний викид — переконливий доказ його скіфської
належності. тоді на викид не натрапили, а в сверд-
ловину кинули закорковану пляшку від шампансь-
кого з листом до майбутніх дослідників кургану.
Через рік В.І. Бідзіля тримав у руках того листа,
якого знайшли під час дослідження насипу гайма-
äî 70-ð³÷÷ÿ âàñèë ²âàíîâè×à á²äDzë²
23 березня 2006 р. Василю Івановичу Бідзілі
мало б виповнитися 70 років, але вже сім років,
як він пішов із життя. один із найвидатніших
археологів нашої держави, В.І. Бідзіля належав
до другої повоєнної генерації дослідників, що
зросла на руїнах попередніх київських гумані-
тарних шкіл. саме цьому поколінню судилося
надати потужний інформаційний поштовх ук-
раїнській археології у 70-ті рр. хх ст.
Життєвий шлях В.І. Бідзілі розпочався в бага-
тодітній родині, в невеличкому закарпатському
селі cасово на лівому березі тиси. Подальші
кроки у великий світ: педагогічне училище в
м. хуст, педагогічний інститут у києві, звідки
Василя переводять на історико-філософський
факультет київського університету ім. т.г. Шев-
ченка, після закінчення якого в 1960 р. спраглий
до знань закарпатець потрапляє до Інституту ар-
хеології ан урср, з яким надалі було пов’язане
все його життя. крім безперечного впливу
університетського археологічного гуртка, ста-
новлення Василя Івановича як професійного
археолога відбувалось в експедиціях тогочас-
них метрів вітчизняної археології — В.Й. Дов-
женка, Б.о. рибакова, М.Ю. Брайчевського,
В.М. Да-ниленка. Першою визначною у біогра-
фії В.І. Бідзілі стала велика новобудовна експе-
диція В.Й. Довженка у 1957 р., яка провадила
рятівні дослідження давньоруського міста-фор-
теці Воїнь, що невдовзі мали поглинути хвилі
Þ.â. áîëòðèê
Я
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 1 81
нової Могили — унікального похвального комп-
лексу, що належав скіфському номарху.
курганів подібних розмірів із дореволюцій-
них часів не розкопували, досвід попередників
було втрачено, але молодий керівник експедиції
володів мистецтвом запалювати цікавість в ото-
чуючих до своїх пошуків та мав належну фахову
підготовку. у 1969 р. ці складові привели його
до великого успіху. справжньою перлиною у
кургані виявилася нині всесвітньо відома срібна
з позолотою чаша із зображеннями скіфів. Два
польових сезони досліджень гайманової Могили
та курганів її оточення були часом створення но-
вих методик і технологій дослі-джень глибоких й
надглибоких скіфських поховальних споруд. ра-
зом із шахтарями Василь Іванович розробляв оп-
тимальні варіанти кріплення підземних склепінь,
із механізаторами знаходив схему раціонального
використання на курганах скреперів з урахуван-
ням потреб археології. наслідком цих зусиль ста-
ли подальші відкриття та здобутки як у скіфсь-
ких пам’ятках, так і в пам’ятках усього спектра
археологічних культур степу. рало та кімерійські
поховання з Високої Могили, комплекси скіфсь-
ких золотих прикрас з казенної, носаків-ських
та Златопольських могил, кам’яна скульптура з
рясних Могил та багато інших різноманітних
матеріалів було залучено до корпусу вітчизня-
них старожитностей завдяки розуму та енергії
В.І. Бідзілі.
у 1975 р. після шести років степової археології,
він повертається до вивчення історії чорної мета-
лургії, з якої починав свою наукову діяльність. Про-
тягом майже 15 років Василь Іванович очолював
лабораторію використання методів природничих
наук в археології Інституту археології ан україни.
нові польові дослі-дження та експерименти з мо-
делювання давніх металургійних технологій уче-
ний узагальнив у монографіях: «Давні металурги
українських карпат» (1978) та «история черной
металлургии (ІІ в. до н. э. — ІІ в. н. э.)» (1982). ос-
танню книгу написано разом із співробітниками ла-
бораторії — г.о. Вознесенською і с.В. Паньковим.
слід згадати й авторський внесок В.І. Бідзілі до
багатотомних «Історії української рср» та «ар-
хеології української рср».
Ще з молодих років Василь Бідзіля намагав-
ся донести досягнення археологів до широкого
загалу. тоді через свою моторність та легку вда-
чу він постійно перебував у центрі суспільного
життя: чи то професійної спільноти, чи то фрон-
дуючих молодих науковців академмістечка, чи
то київських митців 1960—1970-х рр., до гурту
яких його залучив старший брат Микола — згодом
відомий учений-радіобіолог та громадський діяч.
Василь Іванович ще з часів розкопок гайманової
Могили постійно мріяв про виставки з велетенсь-
кою, вражаючою археологічною експозицією.
найгучнішу археологічну виставку йому вдало-
ся створити та з великим резонансом провести в
Запоріжжі в 1976—1977 рр. Ця подія породила
хвилю подібних заходів в інших містах півдня
україни.
1989 рік — нові часи, значні можливості в
пошуках перспективних форм організації та
фінансування польової археології. В.І. Бідзіля
на шість років поринає у справу керування та
створення науково-виробничого кооперативу
«археолог». Багатозмінні, нечувані за темпа-
ми та відкритими площами охоронні роботи
на київ-ському Подолі, Черкащині, кіровоград-
щині, у керчі та Вишгороді довели раціональ-
ність нової структури. але згасла економіка,
а разом із нею й фінансування археологічних
досліджень, проте Василь Іванович встиг ор-
ганізувати кілька археологічних виставок, най-
помітніші з яких відбулися в Запоріжжі (1989)
та києві (1990).
автор понад 80 наукових праць і численних
наукових та культурологічних задумів, якими
щиро ділився зі своїми друзями та колегами, —
таким Василь Іванович Бідзіля назавжди зали-
шиться в історії української археології і вдячній
пам’яті багатьох людей.
Одержано 31.10.2005
|