До питання про об’ємно-планувальні типи безордерних житлових будинків Ольвії елліністичного часу
Розглянуто нові дані про житлові будівлі Ольвії елліністичного часу, здійснено їх аналіз і типологізацію. В статье рассмотрены новые данные о жилых домах Ольвии эллинистического времени, которые позволяют выделить два наиболее распространенных планировочных типа безордерных домов типичной схемы мало...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія |
|---|---|
| Дата: | 2007 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2007
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199401 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | До питання про об’ємно-планувальні типи безордерних житлових будинків Ольвії елліністичного часу / С.Д. Крижицький // Археологія. — 2007. — № 1. — С. 57-66. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859804025416843264 |
|---|---|
| author | Крижицький, С.Д. |
| author_facet | Крижицький, С.Д. |
| citation_txt | До питання про об’ємно-планувальні типи безордерних житлових будинків Ольвії елліністичного часу / С.Д. Крижицький // Археологія. — 2007. — № 1. — С. 57-66. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | Розглянуто нові дані про житлові будівлі Ольвії елліністичного часу, здійснено їх аналіз і типологізацію.
В статье рассмотрены новые данные о жилых домах Ольвии эллинистического времени, которые позволяют выделить два наиболее распространенных планировочных типа безордерных домов типичной схемы малой и средней
площади. В первом из них основной планировочный прием заключался в расположении внутреннего двора в
юго-восточной или юго-западной части дома с Г-образным размещением относительно двора крытых помещений. Во втором типе крытые помещения располагались П-образно с трех сторон внутреннего двора, находившегося в восточной, южной или западной части дома. В объемно-пространственном отношении среди ольвийских
домов выделены четыре типа: с одним наземным этажом; с наземным и подвальным этажами; с наземным и
полуподвальным этажами (полутораэтажные дома); с двумя наземными и одним подвальным (или подполом)
этажами. Имеются основания также предполагать, что полутораэтажные дома, состоявшие из полуподвального и
одного наземного этажей, составляли самостоятельный объемно-пространственный тип ольвийского дома.
The article views the new data on Olbian dwellings of Hellenistic period which allows to distinguish two prevalent
planning types of unordered houses with the typical scheme of small and medium area. The main planning mode of the
first of them lies in placing of the inner court in south-east or south-west part of a house with covered rooms arranged
in the form of “L” around the inner court. In the second type, covered rooms are placed in the form of “П” around the
inner court located in the eastern, southern, or western part of the house. In volumetric and planning terms the Olbian
houses can be divided into four types: one-stored houses, one-stored with a basement, one-stored with a foundation (astore-
and-a-half buildings), and two-stored with a basement (or cellar). Also, there are reasons to suggest that a-storeand-
a-half buildings consisting of a foundation and one land-based store formed a separate volumetric and spatial type of
Olbian houses.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:14:36Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 1 57
Ñòàòò³
За понад століття систематичних розкопок оль-
вії було відкрито численні рештки житлових бу-
динків у різних частинах міста. у Верхньому
місті це будинки на північній околиці городища
(ділянка «и»), в його центральній частині біля
агори (ділянка «Центральний квартал»), а та-
кож між цими двома районами (ділянки агД та
«Зевсів курган»); у терасовому місті — будинок
у розкопі «т-3»; у нижньому — на півдні, де
було відкрито житла найзаможніших громадян
(ділянка нгФ), та на північній околиці побли-
зу оборонних стін (ділянка нгс). Ці відкриття
дали змогу отримати уявлення про планування,
конструкції, матеріали, частково про декор бу-
динків, що належали різним верствам міського
населення (леви, карасев 1955; славин 1958;
крыжицкий 1971), причому розташованих як у
центрі, так і на околицях міста. отже, є підста-
ви вважати 1, що дослідженнями було охоплено
значну частину основних об’ємно-планувальних
типів будинків.
Під час опису розкопаних будинків дослідни-
ки тією чи іншою мірою розглядали й питання
їх типології — як планування, так і вертикаль-
ного розвитку. найповніше було досліджено
планувальні типи будинків (крыжицкий 1971,
с. 103—109). Проте нагромаджені нові дані,
особливо під час розкопок ділянки нгс, да-
ють змогу уточнити не лише планувальні, але й
об’ємні особливості ольвійських жител.
розглянемо планувальні типи будинків. До-
слідження планування будинків почалося з
1902—1903 рр., коли Б.В. Фармаковський роз-
копав у Верхньому місті ольвії під земляним
насипом Зевсового кургану перших століть н. е.
рештки елліністичного житлового будинку з
гальковою вимосткою. на основі отриманих під
© с.Д. криЖиЦЬкиЙ, 2007
ñ.ä. êðèæèöüêèé
äî Ïèòàíí Ïðî îá’ªìíî-Ïëàíóâàëüí²
òèÏè áåÇîðäåðíèõ æèòëîâèõ áóäèíê²â
îëüⲯ åëë²í²ñòè×íîãî ×àñó
Розглянуто нові дані про житлові будівлі Ольвії елліністичного часу, здійснено їх аналіз і типологізацію.
час розкопок даних Б.В. Фармаковський об-
грунтував графічну реконструкцію планування
великого багатого будинку простадно-перис-
тильного типу (Фармаковский 1906, с. 39—98).
Проте перегляд цієї реконструкції призвів до
повної відмови від неї з погляду як величезних
розмірів будинку (близько 2500 м2), так і його
планувального типу (крыжицкий 1971, с. 48 и
сл.). Цей будинок за своїм типом був, швидше за
все, пастадним, а його галькова вимостка була
не у дворі (за Б.В. Фармаковським), а в андроні.
Проте, незважаючи на спірність запропонованої
Б.В. Фармаковським реконструкції, стало оче-
видним, що в ольвії елліністичного часу існу-
вали великі ордерні будинки з андронами.
наступні важливі результати було отрима-
но 1909—1912 рр., коли в південній частині
нижнього міста Б.В. Фармаковський розкопав
два великих житлових будинки (Фармаковский
1913; 1914; 1916): один перистильного, а другий
— пастадного типів. Запропонована автором роз-
копок реконструкція обох будинків (перистиль-
ний двір було реконструйовано к.П. калачовим
за вказівками Б.В. Фармаковського) надалі лише
трохи уточнювалася (леви, карасев 1955, с. 225
и сл.; крыжицкий 1971, с. 77 и сл.). Зазначені
будинки належали найзаможнішим жителям
ольвії. Вони в цілому відповідали старогрецькій
домобудівній традиції, проте мали деякі відхи-
лення від класичних планувальних типів.
отже, за перше десятиріччя систематичних
розкопок ольвії було отримано певне уявлення
про багаті ордерні будинки двох із трьох основ-
них планувальних типів грецьких житлових бу-
динків. утім щодо будинків пересічних мешкан-
ців ольвії інформації тривалий час практично
не було.
Дані про рядове масове домобудівництво
елліністичного часу почали активно нагромад-
жуватися з 30-х рр. минулого століття. основ-
ний масив відомостей було отримано під час
розкопок л.М. славіна та його співробітників
у північно-східному куті (ділянка «и») і цент-
1 За винятком лише південної третини Верхнього міста,
культурні елліністичні шари якої значною мірою було
зруйновано під час будівництва римської цитаделі.
Я
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 158
ральній частині (ділянки агД і Центральний
квартал в районі агори) Верхнього міста. Ці
роботи дали змогу отримати до початку 1970-х
рр. загальне уявлення про рядове житло ольвіо-
політів — будинки, що в переважній більшості
не мали ордера (леви, карасев 1955, с. 220—225;
славин 1963; 1964; 1975; лейпунська 1994).
Ці будинки в цілому також відповідали дав-
ньогрецькій архітектурно-домобудівній традиції.
основним для них був рівнозначно-паралельний
принцип планування. Зокрема, було виявлено бе-
зордерні будинки так званих типової (тобто від-
повідної давньогрецькій традиції у цілому) і не-
типової планувальних схем малої (100—200 м2)
і великої (200—400 м2) площ (крыжицкий 1971,
с. 102—109). Проте через відсутність в ольвії
регулярної прямокутної системи планування
міста і недостатність джерельної бази дотепер
не було змоги визначити найпоширеніші конк-
ретні типи таких будинків, зважаючи на характер
розміщення в плані будинку критих приміщень
щодо внутрішнього двору. саме це, особливо
за відсутності в більшості випадків достатньо
повних прямих даних про внутрішній функціо-
нальний зв’язок між приміщеннями, є основним
критерієм для виділення типів безордерних бу-
динків.
ситуація дещо змінилася завдяки охоронним
розкопкам, що ведуться з 1985 р. у північній час-
тині нижнього міста ольвії на ділянці нгс 2 .
тут за останні 20 років було розкопано рештки 15
житлових будинків елліністичного часу. аналіз
отриманих результатів дав змогу виявити два
найрозповсюдженіших планувальних типи ря-
дових безордерних будинків ольвії.
З погляду отримання нових даних найбіль-
ший інтерес становить центральний квартал
ділянки нгс, де здебільшого збереглися ре-
штки підвалів. їх особливістю є спадкоємність
у місцеположенні в плані будинків різних буді-
вельних періодів, що зміняли один одного. на-
земні будівельні рештки — фрагменти кладок і
вимосток — нечисленні. Проте зовнішні межі
кварталу досить надійно визначаються фрагмен-
тами вимосток і водостоків, розташованих на
обмежуючих квартал вулицях.
аналіз характеру і взаємного розташування
будівельних решток у цьому кварталі, проведе-
ний після завершення розкопок, дав підстави
вважати, що в ньому розташовувалося чотири
будинки (рис. 1) 3 , що насамперед засвідчують
наявність чотирьох окремих блоків підвалів,
чітко відокремлених один від одного, а також
особливості їх взаємного розташування 4 . Це
передусім розміщення підвалів у північних
частинах будинків. З огляду на це зауважимо,
що і в більшості інших ольвійських елліністич-
них будинків блоки підвалів розміщувалися в
їх північних частинах. такими були, зокрема,
будинки а-2, а-3, а-10, е-1, е-2, нгФ-1, нгФ-2
(крыжицкий 1971, с. 32—48, 62—87). Другим
важливим моментом для виділення окремих
будинків є зсув планувальних сіток підвалів
одного будинку щодо підвалів іншого. так, зок-
рема, підвали будинку iv-2 (№ 280 і 302) зміщені
приблизно на 3 м на південь від підвалів бу-
динку iv-1 (№ 253, 252); підвали будинку iv-4
(№ 353, 351) — на 1,5 м на схід щодо західної
стіни будинку iv-2, яка знаходиться в створі із
західною стіною підвалу № 280. у свою чергу,
підвал будинку iv-3 (№ 343) приблизно на 2 м
зсунутий на південь від підвалу будинку iv-4
(№ 353). крім того, відсутність функціонально-
го зв’язку підвалів будинку iv-4 (№ 353 і 351)
із двором, розташованим на північ від нього,
підтверджується й тим, що вхід у ці підвали
розміщувався з півдня. тут, у дворі, було знай-
дено рештки сходів, що вели до підвалу № 353.
отже, на нашу думку, існують досить перекон-
ливі докази того, що перелічені підвали належа-
2 Цій частині ольвії загрожує знищення внаслідок роз-
витку зсувних процесів.
3 спочатку вважалося, що квартал складався лише з двох
будинків (лейпунська 1997, рис. 2). Докладна публі-
кація результатів робіт на цій ділянці, у тому числі
обґрунтування реконструкції планування будинків,
готується до видання в межах спільного українсько-
датського проекту.
4 Докладніше див.: крыжицкий 2005а.
Рис. 1. План Центрального кварталу ділянки нгс. ре-
конструкція
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 1 59
ли чотирьом різним будинкам, близьким за свої-
ми розмірами і плануванням. Місцеположення
підвалів і решток кам’яних вимосток визначають
розміщення внутрішніх дворів. Дверні отвори в
наземних будівельних рештках не збереглися. їх
точне місце археологічно встановлюється лише
в двох випадках — це входи в протирон будин-
ку iv-1 з боку вулиці й внутрішнього двору. В
решті випадків у реконструкції планування бу-
динків дверні отвори було намічено, зважаючи
на місцеположення дворів і критих приміщень,
а також вулиць.
Зазначені будинки мали типову грецьку пла-
нувальну схему 5 малої площі. основний плану-
вальний спосіб у цих будинках полягав у г-подіб-
ному розміщенні критих приміщень відносно
двору, що розташовувався в південно-східній або
південно-західній частині будинку (рис. 2, 1—3,
5). Площа будинків становила 107—144 м2 при
формі плану, що наближається до квадрата. Двір
займав 18—26 % від площі забудови. Будинок
містив від одного до трьох заглиблених у землю
приміщень, що розташовувалися на північ, рід-
ше на захід або схід, від двору (про призначен-
ня таких приміщень йтиметься нижче). у двох
будинках криті приміщення на північ від двору
розташовувалися в два ряди. слід також наго-
лосити, що ступінь достовірності реконструкції
планів цих будинків досить високий і становить
0,820—0,875 6 .
Будинки з аналогічним плануванням від-
крито і в інших кварталах ділянки нгс, зокрема
в північно-західному (будинок i-1) (рис. 2, 8) і
північному кварталах (будинки ii-4 і ii-6) (рис. 2,
4, 6). Близькі також їх розміри: площа забудови
в межах 89 (?) — 182 м2, від якої двори займали
17—33 %. хоча ступінь достовірності реконс-
трукції їх планів нижчий, ніж у центральному
кварталі, і становить 0,660—0,795, проте основа
планувального способу встановлюється досить
надійно.
Будівельні конструкції будинків ділянки
нгс принципово не відрізнялися від інших
ольвійських жител. стіни заглиблених при-
міщень було викладено з каменя на глині,
найчастіше за однорядною постілистою сис-
темою як із полігональних, так і прямокутних
(рідше) плит і блоків. Підлоги глинобитні.
у двох випадках зафіксовано рештки сходів,
що вели з наземного поверху в заглиблені при-
міщення (будинки iv-4 і vi-2). у решті випадків
влаштовувалися внутрішні дерев’яні сходи. В
кількох підвалах знайдено рештки вогнищ.
наземні стіни збереглися вкрай погано. Зде-
більшого це окремі фрагменти стін у висоту на
один—три ряди кам’яної кладки на глині, зроб-
ле-ній за однорядною постілистою системою з
погано викадрованого каміння. Дахи будинків
були самановими й черепичними. Черепиця була
пере-важно коринфського типу, значно рідше —
лаконського, що засвідчують черепичні завали в
деяких приміщеннях і наявність великої кількості
фрагментів черепиці в культурних шарах.
Дані про можливість використання в цих бу-
динках ордера відсутні. За 15 років дослідження
ділянки нгс знайдено всього одну капітель і базу
аттичного ордера, зроблених із вапняку. не вияв-
лено й жодних решток стилобатів для установ-
ки колон або антів, що, зрозуміло, не виключає
можливості побудови примітивних навісів уздовж
якої-небудь зі сторін двору. Відсутність ордера
опосередковано засвідчує, що висотні габарити
цих будинків, швидше за все, були меншими за
обчислювані для ордерних будинків.
Будинки, за планом аналогічні описаним вище,
було раніше відкрито й у Верхньому місті ольвії.
один із них розташований біля північної оборон-
ної стіни. Цей будинок (и-2) у першому будівель-
ному періоді також мав г-подібне розміщення
критих приміщень відносно двору, що розташо-
вувався в південно-східній частині будинку (кры-
жицкий 1971, рис. 7) (рис. 2, 7). Площа його забу-
дови 106 м2, 17 % якої займав двір. у будинку під
5 З огляду на значну руйнацію культурних шарів і буді-
вельних решток, що призвело до значних деформацій
останніх (крыжицкий 2005б), метричний аналіз не
проводився.
6 Про принципи визначення коефіцієнта ступеня
достовірності див.: крыжицкий 1993, с. 29—31;
2000.
Рис. 2. Будинки з двостороннім г-подібним розташуван-
ням критих приміщень. Центральний квартал ділянки
НГС: 1 — будинок iv-4; 2 — будинок iv-2; 3 — будинок
iv-3; 5 — будинок iv-1; північно-західний квартал: 8 —
будинок i-1; північний квартал: 4 — будинок ii-4; 6 —
будинок ii-6; ділянка И: 7 — будинок и-2
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 160
одним 7 із приміщень було влаштовано підвал.
той самий планувальний спосіб використано в
плануванні двох інших будинків, розкопаних
у центральному кварталі в районі агори, — е-5
(славин 1975, с. 28—31, рис. 8) і е-18 (лейпунська
1994, с. 74—78, рис. 4; 1997, с. 92—92, рис. 1).
Відносно значна повторюваність плануваль-
ної схеми зазначених будинків, їх близькі розміри
та пропорції дають підстави виділити цю схему
як конкретний досить розповсюджений тип.
Дослідження житлових будинків на ділянці
нгс дали змогу виділити ще один конкретний
тип жител. Це будинки з тристороннім розташу-
ванням критих приміщень щодо двору: будинок
ii-3 8 (рис. 3, 6) у північному кварталі та будинок
vi-3 9 — у південному, площі забудови яких ста-
новили 190 і 260 м2, від якої двори займали відпо-
відно 20 і 17 %. З огляду на планування будинку
в північному кварталі не виключено, що з пів-
нічної сторони двору він міг мати навіс у вигляді
портика. так само, як і в центральному кварталі
на ділянці нгс, обидва будинки мали розвинені
заглиблені в землю приміщення.
Будинки аналогічного планування було розко-
пано й у Верхньому місті ольвії на ділянці агД
(будинки а-3, 4: крыжицкий 1971, рис. 16) і в
Центральному кварталі в районі агори (будинки
е-1, 2: крыжицкий 1971, рис. 30; будинок е-6:
славин 1975, с. 31—34, рис. 8; лейпунська 1997,
рис. 1, с. 91) (рис. 3, 1—5). їх площа переважно
становить 200—350 м2. Перелічені будинки, за
винятком двох (е-1, 6), не мали ордерних пор-
тиків.
отже, враховуючи відносно значну кількість
описаних будинків, а також їх розміщення в різ-
них частинах міста, у нас є підстави вважати,
що будинки також репрезентують конкретний
планувальний тип 10 . При цьому слід зазначити
дві обставини. По-перше, будинки з г-подібним
розташуванням критих приміщень за своїми роз-
мірами були меншими, ніж із П-подібним. По-
друге, пропорції форми плану будинків першого
типу були близькі до квадрата, а другого — варі-
ювали від одного до двох квадратів.
розглянемо вертикальну структуру ольвій-
ських будинків. тут слід виділити три аспекти:
можливість зведення будинків із двома назем-
ними поверхами; вірогідність використання
підвальних і напівпідвальних поверхів для
проживання, господарчої або виробничої діяль-
ності; існування півтораповерхових будинків як
самостійного типу.
Питання про наявність других поверхів в
ольвійських будинках (так само як і щодо їх
планування) виникло ще на початку минулого
століття, коли було розкопано згадуваний вище
будинок під Зевсовим курганом. у запропоно-
ваній Б.В. Фармаковським і П.П. Покришкіним
просторовій реконструкції центральної части-
ни цього будинку над групою приміщень (на
думку Б.В. Фармаковського) з простадою було
зроблено другий поверх (Фармаковский 1906, с.
39—98; крыжицкий 1971, рис. 27, 3, 4). Жодних
археологічних підстав для такого припущення
не було. Воно ґрунтувалося лише на загально-
теоретичних міркуваннях і надалі підтримки не
знайшло (соболев 1953, с. 190—191; крыжиц-
кий 1971, с. 58).
лише через півстоліття теми двоповерхо-
вості побіжно торкнулися в своїй статті про бу-
динки Північного Причорномор’я о.І. леві та
о.М. карасьов. Вони висловили припущення,
Рис. 3. Будинки з П-подібним розташуванням критих
приміщень: 1 — а-4; 2 — а-3; 3 — е-1; 4 — е-2; 5 —
е-6; 6 — ii-3 (ділянка нгс)
7 Припущення о.М. карасьова про розташування
критих приміщень із трьох сторін двору (леви, ка-
расев 1955, рис. 9), на нашу думку, недостатньо
обґрунтоване (детальніше див.: крыжицкий 1971,
с. 15 и сл.).
8 стара індексація нгс-3, західна частина.
9 стара індексація: нгс-10. 10 Докладніше див.: крыжицкий 2005а.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 1 61
що в будинку нгФ-1 11 над трьома приміщення-
ми, що примикали до схилу терасової частини
міста, розміщувався другий поверх, влаштуван-
ня якого в цьому місці вони обґрунтовували ве-
ликою товщиною стін першого поверху (леви,
карасев 1955, с. 228). Принципову правильність
свого висновку вони підкріпили свідченням
лукіана самосатського про існування в одному
з будинків міста Борисфенітів «верхнього по-
верху» (SC, i, с. 562 12). Дослідники припускали
наявність другого поверху й у будинку а-2, але
без будь-якого обґрунтування (леви, карасев
1955, с. 234).
Більш обережну позицію у цьому питанні
займав л.М. славін, який зазначав, що «питання
про наявність в будинках ольвії двох наземних
поверхів залишається поки невирішеним» (сла-
вин 1958, с. 289—290).
За минулі з того часу півстоліття ситуація не
змінилася. Дотепер в ольвії не знайдено жодних
прямих археологічних свідчень існування тут бу-
динків із двома наземними поверхами.
Зважаючи на це, зазначимо, що відносно
принципової можливості будівництва в ольвії
других наземних поверхів навряд чи можуть ви-
никнути які-небудь сумніви. З погляду міцності
конструкцій це цілком можливо в разі зведення
стін як із каменю, так і сирцевої цегли 13. тут
лише можна зауважити, що з огляду на кліма-
тичні умови сирцеві стіни менш вірогідні 14,
ніж кам’яні або змішані (перший наземний по-
верх мав кам’яні стіни, другий — із сирцевої
цегли).
наземні кам’яні стіни ольвійських будинків,
що дійшли до нашого часу, здебільшого низької
якості. їх мурували на глиняному розчині, часто
з непрямокутного каміння з погано оброблени-
ми постілями. Звичайно, при цьому слід врахо-
вувати, що стіни з прямокутних плит і блоків
могли просто не зберегтися, оскільки з оль-
війського каменю у XiX ст. було побудовано
більшість старих парутинських будинків, ще
раніше вивозили його і турки на будівництво
очаківської фортеці. Втім проти цього опосе-
редковано може свідчити використання в оль-
війських будинках перших століть н. е. значно
меншої кількості добре обробленого каміння,
ніж у попередні часи. оскільки у перші століття
нової ери здебільшого використовували камінь,
узятий із будівель елліністичного часу, є підста-
ви вважати, що і тоді добре оброблений камінь
застосовували досить обмежено.
Зважаючи на це та досвід будівництва у серед-
земноморських містах — Піреї, олінфі, Прієні,
абдері, Делосі та ін. (ноеpfner, Schwandner 1986,
abb. 14, 32, 172, 261, 199, 248), де будинки, як
правило, мали над частиною кімнат наземного
поверху другий поверх, було б помилково вважа-
ти, що в ольвії таких будинків узагалі не було.
отже, можна дійти висновку, що звичайні
двоповерхові будинки в ольвії були, але, швид-
ше, як виняток, аніж правило.
Дещо інша ситуація склалася з питанням про
існування підвальних поверхів. Звичайно, сам
факт існування підвалів не заперечується. су-
перечки викликає можливість їх використання як
житлових приміщень, що, можливо, є наслідком
термінологічної невизначеності, оскільки підва-
лами називають будь-які заглиблені приміщення.
отже, уточнимо термінологію. Під підвалом ми
маємо на увазі приміщення, повністю заглиблене
в землю і заввишки не менше ніж 1,9—2,0 м, що
давало змогу людині нормально функціонува-
ти тривалий час. Іноді такі поруч розташовані
приміщення навіть з’єднувалися одне з одним
звичайними дверними перерізами.
Відповідно, заглиблені приміщення меншої
висоти навряд чи могли використовуватися в
інших цілях, ніж складських. Це визначає їх
підсобне призначення і в просторовому відно-
шенні не дає підстав вважати їх повноцінним
поверхом, придатним для звичайного функціо-
нування людини. Ці приміщення не мали між
собою прямого зв’язку (тобто не з’єднувалися
один із одним дверними отворами), навіть якщо
розміщувалися поряд. такі приміщення можна
визначити, як підпіл (рос. «подпол» — «…про-
странство или яма под полом; у крестьян род
чулана или погребка» (Даль 1955, т. 3)). Підпо-
ли будували в багатьох ольвійських будинках,
іноді навіть під підлогами підвалів. розміри
підполів зазвичай були істотно меншими за
розміри приміщень, під підлогами яких їх вла-
штовували. наприклад, підпіл у приміщенні № 1
будинку и-1 за глибини 1,4 м мав площу близько
5 м2, тоді як наземне приміщення над ним —
11 Про нумерацію ольвійських будинків див.: кры-жиц-
кий 1971, с. 8.
12 «…абавх однажды пришел в город Борисфенитов… а
им случилось остановиться в верхнем этаже…» (SC,
с. 562).
13 За свідченням робінсона двоповерхові будинки зі
стінами з сирцевої цегли ще в 1920—1930 рр. зво-
дилися на півдні сШа (Robinson, Graham 1938,
р. 228).
14 За міцністю сирцеві стіни завтовшки 0,4—0,5 м (за
несучої здатності близько 25 кг/см2) цілком можуть
витримати навантаження в два поверхи. Проте це
можливо в південних широтах, де процеси руйнуван-
ня конструкцій і, як наслідок, втрати ними міцності,
завдяки більш сухому і теплому клімату значно менші
порівняно з нижнім Побужжям. розповсюдження в
ольвії двоповерхового будівництва із сирцевої цегли
не підтверджується й через те, що масиви рушеного
сирцю або жовто-глиняні заповнення, що трапляються
під час розкопок, за своїми обсягами істотно менші,
ніж цього слід було б чекати в разі руйнування дво-
поверхових будинків.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 162
удвічі більшу (славин 1940, табл. 4, разрез 2-2;
крыжицкий 1971, с. 12 и сл.).
Зрозуміло, припускати можливість вико-
ристання підполів як житлових або господар-
чих чи виробничих приміщень немає жодних
підстав.
Інша річ — підвали у наведеному нами вище
розумінні. Багаторічні розкопки ольвії дають
підстави вважати, що більшість заглиблених
приміщень були не підполами, а підвалами, що
могли слугувати не лише складами, але й жит-
ловими, господарчими або виробничими при-
міщеннями (леви, карасев 1955, с. 234; славин
1958, с. 289; крыжицкий 1971, с. 107) 15 .
Зважаючи на це, розглянемо питання, яким за-
гальним для всіх умовам мають відповідати жит-
лові, господарчі та виробничі 16 приміщення, вра-
ховуючи, що у кожному з них людина проводить
тривалий час, що вимагає забезпечення їй певних
комфортних умов 17 : розміщення у плані будинку,
температурного режиму, зручності комунікацій,
якості конструкцій, розмірів у плані, а головне —
висоти приміщення 18 . В разі недотримання цих
вимог інше призначення приміщення, окрім
складського, як уже зазначалося, важко припус-
тити. За майже всіма наведеними параметрами
підвали не набагато поступалися наземним при-
міщенням, а де в чому могли їх і перевершувати.
Зокрема, за нормальних габаритів підвали цілком
відповідали кліматичним умовам нижньо-го По-
бужжя, оскільки влітку в них було неспекотно, а
взимку — сухо й тепло. Для опалювання таких
замкнутих приміщень, де не було протягів, цілком
було достатньо жаровень.
Зважаючи на це, у нас є підстави вважати,
що підвали, які за переліченими параметрами,
крім заглиблення у землю, нічим іншим прак-
тично не відрізнялися від наземних приміщень,
цілком імовірно могли використовуватися не
лише як господарчі або виробничі, але й жит-
лові приміщення (наприклад, спальні). отже,
за відсутності прямих даних про конкретне ви-
користання підвалів не виключена будь-яка з
трьох наведених вище функцій.
очевидно, не випадково грецькі поселенці на
початкових етапах становлення ольвії та інших
північнопричорноморських міст (крыжицкий
1993, с. 41, 42) 19 тривалий час жили переваж-
но в землянках і напівземлянках (крижицький,
русяєва 1978; крыжицкий 1982, с. 11 и сл.; 1985,
с. 59 и сл.).
З огляду на це слід зауважити, що однознач-
но визначити конкретне призначення того чи
іншого приміщення в ольвійських будинках, як
правило, не вдається через відсутність відповід-
них безпосередніх даних. До того ж тут не можна
чекати на наявність не лише всіх, але й більшої
частини приміщень, номенклатура яких зга-
дується у Вітрувія щодо грецького будинку (vi,
7). Звідси випливає, що в невеликих будинках з
малою кількістю кімнат житлові й господарчі, а
в деяких випадках і виробничі функції тією чи
іншою мірою мали бути притаманними одним
й тим самим приміщенням.
отже, визначення функціонального призна-
чення приміщень у масових безордерних житло-
вих будинках є доволі умовним.
на сьогодні в ольвії відомо понад 20 будин-
ків (и-2; а-2, 4, 10; Зк-1, 2; е-1, 2 20 ; нгФ-2;
т-3; ii-3, ii-6, ii-7, iii-1, iii-3, iv-1, iv-2, iv-3,
vi-3 (останні 9 будинків розкопано на ділянці
нгс), підвали яких могли використовуватися з
господарчою, житловою або виробничою метою.
такими були як окремі одиничні підвали, так і
такі, що складалися з кількох.
15 З огляду на це зазначимо, що сумніви деяких західних
дослідників стосовно інтерпретації частини ольвій-
ських підвалів як житлових пояснюються, мабуть,
необізнаністю з конкретним матеріалом. Це засвід-
чує аргументація, яку вони наводять на користь своєї
думки (див., наприклад: Hellmann 1992, р. 266).
16 В останньому випадку маються на увазі види діяль-
ності, сумісні із житловою функцією приміщення,
наприклад прядіння.
17 невизначеність цих, здавалося б, тривіальних, за-
гальноприйнятих і загальнозрозумілих термінів під
час спроб на їх підставі розв’язати проблему ступе-
ня придатності для життя тієї чи іншої просторової
структури призводить до плутанини.
18 навіть наявність прямого денного освітлення, мабуть,
не мала великого значення. В будь-якому разі в оль-
вії відомі підвали, де велася господарча діяльність, а
денне освітлення було відсутнє.
19 Думка про те, що греки взагалі не могли проживати в
землянкових структурах (кузнецов 1995), не знайш-
ла підтримки в дослідників (Зубар 1998; Виноградов
Ю.а. 1999, с. 106 и сл.; Бутягин 2001; крыжицкий,
Марченко 2001; Буйских с.Б. 2005). Це припущен-
ня ґрунтується переважно на загальних міркуваннях
про незвичність подібних жител для греків. При ць-
ому мається на увазі, що наземні житла того часу до
нас просто не дійшли через особливості утворення
культурного шару. Проте, як показують розкопки
широкими площами, висока щільність розташуван-
ня землянкових структур, простежена на Березані
(Мазарати, отрешко 1987, рис. 2), в ольвії (крижи-
цький, русяєва 1978, рис. 2; крыжицкий 1985, рис.
12) і поселеннях її сільської округи (крыжицкий,
Буйских, Бураков, отрешко 1989, рис. 6, 7, 14в, 15),
практично виключає можливість синхронного спів-
існування в межах одного домоволодіння напівзем-
лянок і наземних жител. Зрозуміло, ніхто не запере-
чує, що разом із напівземлянками могли будуватися
й наземні житла, але вони, очевидно, були нечислен-
ними.
20 у цьому будинку, крім підвалу, були й напівпідвальні
(див. нижче) приміщення. окрім зазначених двох бу-
динків у Центральному кварталі, підвали виявлено ще
в 5 будинках, планування яких не реконструювалося.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 1 63
одночасно з двома описаними об’ємними
типами будинків (двоповерховим і одноповер-
ховим з підвалами) в ольвії існувала ще одна
категорія жител. Це так звані півтораповерхові
будинки, нижній поверх яких був напівпідваль-
ним і завдяки цьому міг мати денне освітлення.
Про існування в ольвії таких будинків передба-
чалося давно. рештки одного з них було виявле-
но у Верхньому місті на ділянці «и», двох — у
«Центральному кварталі» і одного — в нижнь-
ому місті на ділянці нгФ. Проте як самостійний
тип будинку вони не розглядалися.
уперше реконструкцію півтораповерхового
будинку було запропоновано для житла и-6,
розташованого на початку терасової частини
міста. Підлоги його двох північних житлових
приміщень були заглиблені на 0,6 м відносно
вимостки внутрішнього двору і на 2 м — щодо
поверхні розташованої поруч східної вулиці вер-
хньої тераси (крыжицкий 1971, с. 28—29, рис.
14). При одноповерховому (напівпідвальному)
варіанті реконструкції найвища точка покрівлі
такого будинку (при двох схилах) виявилася б
нижчою (!) за рівень вимостки вулиці верхньої
тераси або в кращому разі (при односхилій пок-
рівлі) могла перевищувати її усього приблизно
на метр (крыжицкий 1971, рис. 13). Зважаючи
на конфігурацію плану і різницю у висотах між
обмежуючими будинок поздовжньою і попереч-
ною вулицями, це здається малоймовірним через
складність влаштування покрівлі. конкретним
умовам більше відповідає зведення півторапо-
верхового об’єму, тобто двох поверхів, нижній з
яких — напівпідвальний. у цьому випадку легко
реалізується будь-який варіант напряму й кіль-
кості схилів даху. крім того, таке рішення забез-
печувало ізоляцію внутрішнього життя сім’ї.
у будинку е-2, розташованому на захід від
агори на горизонтальній ділянці, 6 приміщень,
що знаходилися на північ від двору, було за-
глиблено в землю на 0,9—1,3 м (крыжицкий
1971, с. 69—77). З-над двору до них вели зов-
нішні сходи. Планування цих приміщень та їх
досить значні розміри виключають можливість
їх використання як підполів. Звідси випливає,
що ці приміщення були напівпідвальними, над
якими, ймовірно, зводили ще один поверх. на
користь цього припущення може опосередко-
вано свідчити, по-перше, необхідність ізоляції
життя сім’ї, а по-друге, наявність під стінами
напівпідвалів шарових підвалин, які навряд чи
було б доцільно влаштовувати лише заради на-
півпідвалів. у запропонованому нами варіанті
реконструкції наземний поверх розміщено лише
над тильним рядом напівпідвальних приміщень
(крыжицкий 1971, рис. 39, 2, 4), хоча не можна
виключати можливість його влаштування над
усім північним блоком напівпідвальних кімнат.
Проте у будь-якому випадку є підстави конста-
тувати наявність напівпідвального поверху і, як
наслідок, вірогідність будівництва півтораповер-
хових будинків.
те саме стосується й будинків е-5 у централь-
ному кварталі району агори і нгФ-1 — у ниж-
ньо-му місті. у першому випадку заглиблення
приміщення зі стрілчастими нішами, а в другому
— так званої лазні — становить близько 1,7 м.
В усіх випадках стіни напівпідвальних при-
міщень не збереглися на повну висоту, тому
завжди залишалися сумніви щодо визначення
таких напівпідвалів як повноцінних поверхів.
Виділити ці будинки як самостійний тип ста-
ло можливим завдяки розкопкам на ділянці нгс
у нижньому місті, де у двох будинках у напів-
підвалах стіни збереглися практично на всю ви-
соту (у будь-якому разі на висоту, достатню для
їх функціонування як житлових приміщень).
у будинку iv-4 (рис. 4, 1) було встановлено,
що висотна позначка (11,28 м) верху підваль-
ної стіни № 338, що розділяє приміщення №
353 і 351, на 0,47 м перевищує позначку двору
(10,81 м). отже, висота цієї підвальної стіни, що
збереглася, засвідчує, що підлога кімнат назем-
ного поверху була як мінімум на 0,7 м вищою за
поверхню двору, а висота напівпідвалу, що збе-
реглася, становила 2 м (позначка підлоги — 9,3 м)
при заглибленні приміщення в цілому на 1,5 м.
у будинку vi-2 (рис. 4, 2) найвища точка стіни,
що розділяє приміщення № 395 і 410 (12,22 м),
також була на 0,32 м вища за рівень вимостки
двору (11,90 м). Відповідно, рівень підлоги на-
земного поверху був вищим за поверхню двору
не менше, ніж на 0,5 м, а висота приміщення, що
збереглася (№ 410), становила 2,15 м (позначка
його підлоги — 10,06 м) при заглибленні 1,84 м.
В обох будинках до згаданих напівпідвальних
приміщень знадвору вели кам’яні сходи.
ольвійські напівпідвали були заглиблені в
землю від 0,6 до 1,84 м, а їх висота (з огляду на
Рис. 4. Плани півтораповерхових будинків ділянки нгс:
1 — будинок iv-4; 2 — будинок vi-2
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 164
два будинки, відкриті на ділянці нгс), станови-
ла не менше ніж 2,0—2,15 м.
Зважаючи на це, виникає питання про мож-
ливість будівництва над напівпідвалами на-
земного поверху. очевидно, при значному за-
глибленні напівпідвалів наявність таких повер-
хів неминуча, інакше внутрішнє життя сім’ї,
центром якого був двір, було б відкритим для
сторонніх, що суперечить самому принципу
зведення будинків із замкнутим внутрішнім
простором двору. При незначному заглибленні
напів-підвалів — близько 0,5—0,6 м, беручи до
уваги наші зауваження з приводу будинку и-6,
можливі обидва варіанти. Все ж таки більш ре-
альною здається наявність наземного поверху в
будь-якому випадку.
Взагалі спосіб, коли приміщення, що при-
лягали до схилу будинку, частково в нього врі-
залися, в стародавній греції був досить поши-
реним. Подібний будинок розкопано і в тера-
совій частині ольвії на ділянці т-3 (розкопки
В.І. на-зарчука). Проте в цих випадках тильні
приміщення будинків, що примикали до схилу,
не були повністю напівпідвальними, оскільки
їх підлоги розташовувалися на рівні денної
поверхні дворів, до яких вони прилягали, або
навіть дещо вище (див., наприклад, будинки
Прієни: ноеpfner, Schwandner, 1986, abb. 172,
261). Зазначені вище ольвійські будинки зде-
більшого розташовувалися на горизонтальних
Рис. 5. схематичні типи вертикального розвитку елліністичних житлових будинків ольвії: 1 — з одним наземним
поверхом та підполом; 2 — з одним наземним і одним підвальним поверхами із розміщенням сходів усередині
будинку (а) або зовні (б); 3 — з одним наземним і одним напівпідвальним поверхами; 4 — з двома наземними
поверхами і підполом
ділянках місцевості, і їх напівпідвальні при-
міщення заглиблені в землю по всій площі.
отже, є достатньо підстав відносити до типу
півтораповерхових 6 будинків (и-6; е-2; е-5;
нгФ-1; iv-4 і vi-2 на ділянці нгс). не виклю-
чено, що подібних будинків було розкопано біль-
ше. так, на ділянці нгс півтораповерховим міг
бути і будинок iv-2, але недостатня збереженість
стін його підвалів не дає змоги дійти остаточного
висновку.
Зважаючи на все вищенаведене, маємо під-
стави говорити про існування в ольвії будинків
чотирьох об’ємно-просторових типів:
— з одним наземним поверхом (рис. 5, 1);
— із наземним і підвальним поверхами
(рис. 5, 2);
— із наземним і напівпідвальним поверхами
(півтораповерхові будинки) (рис. 5, 3);
— із двома наземними й одним підвальним
поверхами (рис. 5, 4).
у будинках усіх зазначених типів могли вла-
штовуватися підполи.
серед розкопаних ольвійських будинків найпо-
ширенішими є будинки другого і третього (рідше)
типів. До будинків першого типу можна віднести
лише два будинки (и-1, 3). Четвертий тип, якщо
погодитися з припущенням о.М. карасьова, поки
що представлено лише одним будинком (нгФ-2).
отже, можна припустити, що півтораповер-
ховий будинок, що мав напівпідвальний і один
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 1 65
наземний поверх, був самостійним об’ємно-
просторовим типом ольвійського будинку. на
користь цього свідчить те, що такі будинки
зводилися в ольвії, як було зазначено вище, на
відносно горизонтальній поверхні. Цей тип вер-
тикальної структури житла був чимось приваб-
ливим для жителів ольвії незалежно від потреби
пристосування будинку до рельєфу місцевості.
очевидно, появу цього типу зумовив комплекс
причин: кліматичних (про що йшлося вище
відносно підвальних приміщень), економічних,
конструктивних (кам’яні стіни напівпідвалів, що
одночасно слугували цоколями для сирцевих
стін наземного поверху). крім того, можливість
влаштування зручних неглибоких капітальних
сходів і забезпечення денного освітлення вигід-
но відрізняла напівпідвальні приміщення від
підвалів.
Буйских С.Б. Земляночное домостроительство эпохи колонизации северного Причерноморья (на примере нижнего
Побужья) // Боспор. исследования. — 2005. — Вып. 9.
Бутягин А.М. Земляночное строительство на архаическом Боспоре // Боспорский феномен: колонизация региона,
формирование полисов, образование государства. — сПб., 2001.
Виноградов Ю.А. греческая колонизация и греческая урбанизация северного Причерноморья // Stratum plus. —
1999. — № 3.
Зубар В.М. З приводу інтерпретації житлово-господарських комплексів в ранніх шарах античних міст Північного
Причорномор’я // археологія. — 1998. — № 1.
Крыжицкий С.Д. Жилые ансамбли древней ольвии. iv—ii вв. до н. э. — к., 1971.
Крыжицкий С.Д. Жилые дома античных городов северного Причерноморья (vi в. до н. э. — iv в. н. э.). — к.,
1982.
Крыжицкий С.Д. ольвия. историографическое исследование архитектурно-строительных комплексов. — к., 1985.
Крыжицкий С.Д. архитектура античных государств северного Причерноморья. — к., 1993.
Крыжицкий С.Д. основные принципы методики определения степени достоверности реконструкции архитектурных
сооружений античной эпохи в северном Причерноморье // археология и древняя архитектура левобережной
украины и смежных территорий. — Донецк, 2000. — с. 3—5.
Крыжицкий С.Д. к теории реконструкции планировки античных жилых домов северного Причерноморья // Боспор
киммерийский и варварский мир в период античности и средневековья. Периоды дестабилизаций, катастроф. —
керчь, 2005. — с. 146—151.
Крыжицкий С.Д. новое в типологии эллинистических жилых домов ольвии // Black Sea area in the Hellenistic
World System. — Tbilisi, 2005.
Крыжицкий С.Д. об учете деформаций при реконструкции планировки строительных остатков в оползневых зонах //
античный город: проблемы сохранения архитектурно-археологических комплексов: Материалы международ-
ного коллоквиума. — керчь, 2005. — с. 46—50.
Крыжицкий С.Д., Буйских С.Б., Бураков А.В., Отрешко В.М. сельская округа ольвии. — к., 1989.
Крижицький С.Д., Русяєва А.С. найдавніші житла ольвії // археологія. — 1978. — № 28.
Крыжицкий С.Д., Марченко К.К. к вопросу о наиболее ранних строительных комплексах северопричерноморс-
ких греков // Боспорский феномен: колонизация региона, формирование полисов, образование государства. —
сПб., 2001.
Кузнецов В.Д. ранние типы греческого жилища в северном Причерноморье // Боспор. сборник. — 1995. — № 6.
Леви Е.И., Карасев А.Н. Дома античных городов северного Причерноморья // античные города северного При-
черноморья. — Москва; ленинград, 1955. — с. 215—247.
Лейпунська Н.О. Центральний житловий квартал ольвії // археологія. — 1994. — № 2. — с. 70—88.
Лейпунська Н.О. До питання про соціальне районування ольвії елліністичного часу // археологія. — 1997. —
№ 4. — с. 89—96.
Мазарати С.Н., Отрешко В.М. Полуземлянки и землянки // культура населения ольвии и ее округи в архаическое
время. — к., 1987.
Славин Л.М. отчет о раскопках ольвии в 1935 и 1936 гг. // ольвия. — к., 1940. — т. 1.
Славин Л.М. ольвия как город в vi—i вв. до н. э. // са. — 1958. — 28.
Славін Л.М. Західна сторона ольвійської агори // археологія. — 1963. — т. 15. — с. 71—94.
Славин Л.М. раскопки западной части ольвийской агоры (1956—1960 гг.) // ольвия. теменос и агора. — Москва;
ленинград, 1964. — с. 189—224.
Славин Л.М. ольвийская экспедиция 1965 и 1966 гг. // археологические исследования на украине в 1965—
1966 гг.— к., 1967. — Вып. 1.
Славин Л.М. кварталы в районе ольвийской агоры (раскопки 1961—1970 гг.) // ольвия. — 1975. — с. 5—50.
Соболев И.Н. о реконструкции ольвийского жилого дома ii в. до н. э., открытого Б.В. Фармаковским в 1902—
1903 гг. // ВДи. — 1953. — № 1.
Фармаковский Б.В. раскопки в ольвии в 1902—1903 годах // иак. — 1906. — Вып. 13.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 166
Фармаковский Б.В. раскопки в ольвии // оак за 1909 и 1910 гг. — 1913. — с. 1—105.
Фармаковский Б.В. раскопки в ольвии // оак за 1911—1914 гг. — с. 1—25.
Фармаковский Б.В. раскопки в ольвии // оак за 1912—1916 гг. — с. 1—35.
Hellmann M.-Chr. Caves et sous-sols dans l‘habitat grec antique // BCH. — 1992. — 116.
Hoepfner W., Schwandner E.L. Haus und Stadt im Klassischen Griechenland. — München, 1986.
Robinson D.M., Graham J.W. The Hellenic House. Excavations at Olynthus. — Baltimore, 1938. — т. 8.
Одержано 27.04.2006
С.Д. Крыжицкий
к ВоПросу оБ оБЪеМно-ПланироВоЧных
тиПах БеЗорДерных Жилых ДоМоВ олЬВии
ЭллинистиЧеского ВреМени
В статье рассмотрены новые данные о жилых домах ольвии эллинистического времени, которые позволяют выде-
лить два наиболее распространенных планировочных типа безордерных домов типичной схемы малой и средней
площади. В первом из них основной планировочный прием заключался в расположении внутреннего двора в
юго-восточной или юго-западной части дома с г-образным размещением относительно двора крытых помеще-
ний. Во втором типе крытые помещения располагались П-образно с трех сторон внутреннего двора, находивше-
гося в восточной, южной или западной части дома. В объемно-пространственном отношении среди ольвийских
домов выделены четыре типа: с одним наземным этажом; с наземным и подвальным этажами; с наземным и
полуподвальным этажами (полутораэтажные дома); с двумя наземными и одним подвальным (или подполом)
этажами. имеются основания также предполагать, что полутораэтажные дома, состоявшие из полуподвального и
одного наземного этажей, составляли самостоятельный объемно-пространственный тип ольвийского дома.
S.D. Kryzhytskyj
TO THE QuESTiOn OF vOluMETRiC anD PlanninG
TyPES OF unORDERED HEllEniSTiC DWEllinGS in OlBia
The article views the new data on Olbian dwellings of Hellenistic period which allows to distinguish two prevalent
planning types of unordered houses with the typical scheme of small and medium area. The main planning mode of the
first of them lies in placing of the inner court in south-east or south-west part of a house with covered rooms arranged
in the form of “l” around the inner court. in the second type, covered rooms are placed in the form of “П” around the
inner court located in the eastern, southern, or western part of the house. in volumetric and planning terms the Olbian
houses can be divided into four types: one-stored houses, one-stored with a basement, one-stored with a foundation (a-
store-and-a-half buildings), and two-stored with a basement (or cellar). also, there are reasons to suggest that a-store-
and-a-half buildings consisting of a foundation and one land-based store formed a separate volumetric and spatial type of
Olbian houses.
«одним з найсуттєвіших елементів ольвійсь-
кої держави, однією з найважливіших основ її
економіки, політичного життя і оборони була
хора — сільськогосподарська округа, яка скла-
© с.Б. БуЙсЬких, 2007
ñ.á. áóéñüêèõ
õîðà îëüâIéñüêîãî ÏîëIñà
(äî iñòîði¿ íàóêîâî¿ ðîçðîáêè ïðîáëåìè)
Розглянуто проблему наукової ідентифікації у вітчизняній історіографії середини ХХ ст. території Нижнього Побужжя
, передусім пов’язаної з ім’ям Л.М. Славіна, його учнів та колег, як античної землеробської хори Ольвійського поліса.
далася з кількох сотень поселень». так стисло,
але змістовно визначив л.М. славін наріжне
значення хори для історії ольвійського поліса
в своєму своєрідному науковому заповіті — ві-
домій статті «стародавня ольвія: стан і зав-
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-199401 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:14:36Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Крижицький, С.Д. 2024-10-05T12:24:33Z 2024-10-05T12:24:33Z 2007 До питання про об’ємно-планувальні типи безордерних житлових будинків Ольвії елліністичного часу / С.Д. Крижицький // Археологія. — 2007. — № 1. — С. 57-66. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199401 Розглянуто нові дані про житлові будівлі Ольвії елліністичного часу, здійснено їх аналіз і типологізацію. В статье рассмотрены новые данные о жилых домах Ольвии эллинистического времени, которые позволяют выделить два наиболее распространенных планировочных типа безордерных домов типичной схемы малой и средней площади. В первом из них основной планировочный прием заключался в расположении внутреннего двора в юго-восточной или юго-западной части дома с Г-образным размещением относительно двора крытых помещений. Во втором типе крытые помещения располагались П-образно с трех сторон внутреннего двора, находившегося в восточной, южной или западной части дома. В объемно-пространственном отношении среди ольвийских домов выделены четыре типа: с одним наземным этажом; с наземным и подвальным этажами; с наземным и полуподвальным этажами (полутораэтажные дома); с двумя наземными и одним подвальным (или подполом) этажами. Имеются основания также предполагать, что полутораэтажные дома, состоявшие из полуподвального и одного наземного этажей, составляли самостоятельный объемно-пространственный тип ольвийского дома. The article views the new data on Olbian dwellings of Hellenistic period which allows to distinguish two prevalent planning types of unordered houses with the typical scheme of small and medium area. The main planning mode of the first of them lies in placing of the inner court in south-east or south-west part of a house with covered rooms arranged in the form of “L” around the inner court. In the second type, covered rooms are placed in the form of “П” around the inner court located in the eastern, southern, or western part of the house. In volumetric and planning terms the Olbian houses can be divided into four types: one-stored houses, one-stored with a basement, one-stored with a foundation (astore- and-a-half buildings), and two-stored with a basement (or cellar). Also, there are reasons to suggest that a-storeand- a-half buildings consisting of a foundation and one land-based store formed a separate volumetric and spatial type of Olbian houses. uk Інститут археології НАН України Археологія Статті До питання про об’ємно-планувальні типи безордерних житлових будинків Ольвії елліністичного часу К вопросу об объемно-планировочных типах безордерных жилых домов Ольвии эллинистического времени To the Question of Volumetric and Planning Types of Unordered Hellenistic Dwellings in Olbia Article published earlier |
| spellingShingle | До питання про об’ємно-планувальні типи безордерних житлових будинків Ольвії елліністичного часу Крижицький, С.Д. Статті |
| title | До питання про об’ємно-планувальні типи безордерних житлових будинків Ольвії елліністичного часу |
| title_alt | К вопросу об объемно-планировочных типах безордерных жилых домов Ольвии эллинистического времени To the Question of Volumetric and Planning Types of Unordered Hellenistic Dwellings in Olbia |
| title_full | До питання про об’ємно-планувальні типи безордерних житлових будинків Ольвії елліністичного часу |
| title_fullStr | До питання про об’ємно-планувальні типи безордерних житлових будинків Ольвії елліністичного часу |
| title_full_unstemmed | До питання про об’ємно-планувальні типи безордерних житлових будинків Ольвії елліністичного часу |
| title_short | До питання про об’ємно-планувальні типи безордерних житлових будинків Ольвії елліністичного часу |
| title_sort | до питання про об’ємно-планувальні типи безордерних житлових будинків ольвії елліністичного часу |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199401 |
| work_keys_str_mv | AT križicʹkiisd dopitannâproobêmnoplanuvalʹnítipibezordernihžitlovihbudinkívolʹvííellínístičnogočasu AT križicʹkiisd kvoprosuobobʺemnoplanirovočnyhtipahbezordernyhžilyhdomovolʹviiéllinističeskogovremeni AT križicʹkiisd tothequestionofvolumetricandplanningtypesofunorderedhellenisticdwellingsinolbia |