Рільництво слов’яно-руського населення межиріччя верхнього Пруту та середнього Дністра
Розглянуто знахідки землеробських знарядь праці та палеоботанічних матеріалів із поселень Луки Райковецької та давньоруської культур на території Буковини, а також етапи запровадження місцевим населенням парової системи землеробства. В статье рассмотрены находки земледельческих орудий труда и пале...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2007 |
| Hauptverfasser: | , , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2007
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199423 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Рільництво слов’яно-руського населення межиріччя верхнього Пруту та середнього Дністра / Л.П. Михайлина, Г.О. Пашкевич, С.В. Пивоваров // Археологія. — 2007. — № 2. — С. 57-66. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-199423 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Михайлина, Л.П. Пашкевич, Г.О. Пивоваров, С.В. 2024-10-06T17:09:57Z 2024-10-06T17:09:57Z 2007 Рільництво слов’яно-руського населення межиріччя верхнього Пруту та середнього Дністра / Л.П. Михайлина, Г.О. Пашкевич, С.В. Пивоваров // Археологія. — 2007. — № 2. — С. 57-66. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199423 Розглянуто знахідки землеробських знарядь праці та палеоботанічних матеріалів із поселень Луки Райковецької та давньоруської культур на території Буковини, а також етапи запровадження місцевим населенням парової системи землеробства. В статье рассмотрены находки земледельческих орудий труда и палеоботанические материалы из поселений типа Луки Райковецкой и древнерусских городищ на территории Буковины. О переходе населения региона в VIII —IX вв. к паровой системе земледелия свидетельствует появление новых сельскохозяйственных орудий (наральников с плечиками, мотыг, серпов, по форме близких к эллипсоидной кривой); переход к ручным мельницам с выгнутым нижним и выпуклым верхним поставами; культивирование озимой ржи. В древнерусское время использовались эффективные ранние (древнерусские) плуги. Уборка урожая производилась серпами и косами-горбушами. Основными культурами были рожь, просо, ячмень и овес. Также выращивали пшеницу, бобовые и технические культуры. Основной системой земледелия была паровая (двух- и трехполье). The article analyses the finds of agricultural tools and paleobotanical materials from the settlements of Luka- Raykovetskyj type and Ancient-Rus hill-forts on the territory of Bukovyna. The evidence of the change of the habitants of the region in 8th—9th cc. to the fallow agricultural system is the appearance of new farming tools (plowshares with shoulders, hoes, sickles close to ellipse-like curve in form), the change to hand-mill with the lower part of mill-stones hollowed and the upper one prominent, and the cultivation of winter rye. In Ancient Rus period the effective early (Ancient Rus) ploughs were used. Harvesting was conducted with the sickles and scythes-sickles. The main grain-crops were rye, millet, barley, and oats. They also cultivated wheat, legumes and industrial crops. Agriculture was based on fallow two-field or three-field system. uk Інститут археології НАН України Археологія До історії стародавнього виробництва Рільництво слов’яно-руського населення межиріччя верхнього Пруту та середнього Дністра Полеводство славяно-русского населения междуречья верхнего Прута и среднего Днестра Field-crop Cultivation of Slav-Rus from Habitants of the territory between the Upper Prut River region and Middle Dnister River region Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Рільництво слов’яно-руського населення межиріччя верхнього Пруту та середнього Дністра |
| spellingShingle |
Рільництво слов’яно-руського населення межиріччя верхнього Пруту та середнього Дністра Михайлина, Л.П. Пашкевич, Г.О. Пивоваров, С.В. До історії стародавнього виробництва |
| title_short |
Рільництво слов’яно-руського населення межиріччя верхнього Пруту та середнього Дністра |
| title_full |
Рільництво слов’яно-руського населення межиріччя верхнього Пруту та середнього Дністра |
| title_fullStr |
Рільництво слов’яно-руського населення межиріччя верхнього Пруту та середнього Дністра |
| title_full_unstemmed |
Рільництво слов’яно-руського населення межиріччя верхнього Пруту та середнього Дністра |
| title_sort |
рільництво слов’яно-руського населення межиріччя верхнього пруту та середнього дністра |
| author |
Михайлина, Л.П. Пашкевич, Г.О. Пивоваров, С.В. |
| author_facet |
Михайлина, Л.П. Пашкевич, Г.О. Пивоваров, С.В. |
| topic |
До історії стародавнього виробництва |
| topic_facet |
До історії стародавнього виробництва |
| publishDate |
2007 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Полеводство славяно-русского населения междуречья верхнего Прута и среднего Днестра Field-crop Cultivation of Slav-Rus from Habitants of the territory between the Upper Prut River region and Middle Dnister River region |
| description |
Розглянуто знахідки землеробських знарядь праці та палеоботанічних матеріалів із поселень Луки Райковецької та
давньоруської культур на території Буковини, а також етапи запровадження місцевим населенням парової системи
землеробства.
В статье рассмотрены находки земледельческих орудий труда и палеоботанические материалы из поселений типа Луки Райковецкой и древнерусских городищ на территории Буковины. О переходе населения региона в VIII —IX вв. к паровой системе земледелия свидетельствует появление новых сельскохозяйственных орудий (наральников с плечиками, мотыг, серпов, по форме близких к эллипсоидной кривой); переход
к ручным мельницам с выгнутым нижним и выпуклым верхним поставами; культивирование озимой ржи.
В древнерусское время использовались эффективные ранние (древнерусские) плуги. Уборка урожая производилась серпами и косами-горбушами. Основными культурами были рожь, просо, ячмень и овес. Также выращивали пшеницу, бобовые и технические культуры. Основной системой земледелия была паровая
(двух- и трехполье).
The article analyses the finds of agricultural tools and paleobotanical materials from the settlements of Luka-
Raykovetskyj type and Ancient-Rus hill-forts on the territory of Bukovyna. The evidence of the change of the
habitants of the region in 8th—9th cc. to the fallow agricultural system is the appearance of new farming tools (plowshares
with shoulders, hoes, sickles close to ellipse-like curve in form), the change to hand-mill with the lower
part of mill-stones hollowed and the upper one prominent, and the cultivation of winter rye. In Ancient Rus period
the effective early (Ancient Rus) ploughs were used. Harvesting was conducted with the sickles and scythes-sickles.
The main grain-crops were rye, millet, barley, and oats. They also cultivated wheat, legumes and industrial crops.
Agriculture was based on fallow two-field or three-field system.
|
| issn |
0235-3490 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199423 |
| citation_txt |
Рільництво слов’яно-руського населення межиріччя верхнього Пруту та середнього Дністра / Л.П. Михайлина, Г.О. Пашкевич, С.В. Пивоваров // Археологія. — 2007. — № 2. — С. 57-66. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT mihailinalp rílʹnictvoslovânorusʹkogonaselennâmežiríččâverhnʹogoprututaserednʹogodnístra AT paškevičgo rílʹnictvoslovânorusʹkogonaselennâmežiríččâverhnʹogoprututaserednʹogodnístra AT pivovarovsv rílʹnictvoslovânorusʹkogonaselennâmežiríččâverhnʹogoprututaserednʹogodnístra AT mihailinalp polevodstvoslavânorusskogonaseleniâmeždurečʹâverhnegoprutaisrednegodnestra AT paškevičgo polevodstvoslavânorusskogonaseleniâmeždurečʹâverhnegoprutaisrednegodnestra AT pivovarovsv polevodstvoslavânorusskogonaseleniâmeždurečʹâverhnegoprutaisrednegodnestra AT mihailinalp fieldcropcultivationofslavrusfromhabitantsoftheterritorybetweentheupperprutriverregionandmiddlednisterriverregion AT paškevičgo fieldcropcultivationofslavrusfromhabitantsoftheterritorybetweentheupperprutriverregionandmiddlednisterriverregion AT pivovarovsv fieldcropcultivationofslavrusfromhabitantsoftheterritorybetweentheupperprutriverregionandmiddlednisterriverregion |
| first_indexed |
2025-11-25T02:48:25Z |
| last_indexed |
2025-11-25T02:48:25Z |
| _version_ |
1850502083764027392 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 57
Tempelmann-Mączyńska M. Das Frauentrachtzubehör des mittel- und osteuropaischen Barbaricums in der römischen
kaiserzeit. — kraków, 1989. — 177 s.
Thomas E.B. religion // the archeology of roman pannonia / ed. by a. lengyel, G.t.B. radan. — Budapest, 1989. —
S. 177—206.
Vaday A., Istvanovits E., Kulcsar V. Sarmatian costume in the carpatian Basin // klio. — 1989. — 1. — p. 107—114.
Wołągiewicz R. kultura wielbarska // prahistoria ziem polskich. — 1981. — t. 5. — S. 143—156.
Одержано 21.09.2005
О.В. Гопкало
о некоторЫх реЗультатах и перспектиВах
исслеДоВания черняхоВского костЮМа
В статье вкратце рассмотрена история изучения черняховского костюма, приведены данные о находках текстиля
из памятников культуры, затронуты вопросы реконструкции одежды черняховцев с привлечением результатов
исследований синхронных и диахронных групп памятников Восточной и Центральной европы.
O.V. Hopkalo
aBout the reSultS anD perSpectiVeS oF reSearch
oF the coStuMe oF chernyakhiVSka culture
the author views the history of study of the costume of chernyakhivska culture, cites data on the finds of textiles
on the sites, raises the issue of reconstruction of the clothes of chernyakhiv population, and also analyses the
results of research on synchronous and diachronic groups of monuments in eastern and central europe.
Дослідження землеробства населення україни
доби середньовіччя належить до важливих за-
вдань вітчизняної історичної науки. Цій пробле-
матиці присвячено численні монографії, статті та
повідомлення, в яких закладено наукове підґрун-
тя для вивчення різних аспектів давнього земле-
робства та розроблено методику використання
археологічного матеріалу для реконструкції сис-
тем рільництва, процесу обробітку ґрунту, збору
врожаю, його переробки тощо.
одним із регіонів україни, де землеробство
інтенсивно розвивалося ще з періоду неоліту—
енеоліту, були землі межиріччя верхнього пру-
© л.п. Михайлина, г.о. пашкеВич,
с.В. пиВоВароВ, 2007
ð²ëüíèöòâî ñëîâ’ íî-ðóñüêîãî íàñåëåíí
ìåæèð²×× âåðõíüîãî Ïðóòó òà ñåðåäíüîãî äí²ñòðà
ë.Ï. ìèõàéëèíà, ã.î. Ïàøêåâè÷, ñ.â. Ïèâîâàðîâ
Розглянуто знахідки землеробських знарядь праці та палеоботанічних матеріалів із поселень Луки Райковецької та
давньоруської культур на території Буковини, а також етапи запровадження місцевим населенням парової системи
землеробства.
ту та середнього Дністра (сучасна чернівецька
обл.). Значні зрушення у розвитку рільництва на
території краю почали відбуватись в останній
чверті І тис. н. е. (культура луки райковецької) і
знайшли свій подальший розвиток за часів київ-
ської держави, галицького, галицько-Волинсь-
кого князівств, галицької русі.
тривалий час відомості про розвиток серед-
ньовічного землеробства в зазначеному регіоні
були нечисленними через слабку джерельну
базу. ситуація змінилася після проведення ар-
хеологічних робіт на багатьох пам’ятках краю
(Добринівці, ревне, чорнівка, недобоївці, Зе-
лена липа, перебиківці, Мартинівка, Василів,
онут), де було знайдено землеробські знаряддя,
рештки культурних злаків, жорнового поста-
Я Я
Я
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 258
ву, ями для зберігання зерна тощо (тимощук
1972, с. 112—113; 1982, с. 108, 177; Михайлина
1999, с. 54—64; Михайлина, Возний 1993, с. 5—
13; пивоваров 2003, с. 97—109).
розвиток землеробства значною мірою ви-
значався природно-географічними умовами, які
в досліджуваному регіоні протягом І—ІІ тис. н.
е. не зазнали суттєвих змін, окрім впливу антро-
погенного фактора. За останні 800—900 років не
спостерігалося різких змін клімату, хоча й відбу-
валися незначні його коливання (бучинский 1954,
с. 82—83; коробушкина 1979, с. 6). Зважаючи на
це, слід детально розглянути географічне поло-
ження, рельєф, клімат та ґрунти регіону, позаяк
вони суттєво впливали на розвиток агрокультури,
вибір і розміщення сільськогосподарських куль-
тур, специфіку землеробських знарядь тощо.
територія регіону розташована в зоні стику
східноєвропейської рівнини й карпатських гір,
де простежується кілька оротектонічних зон та
геоморфологічних областей. регіон належить до
помірно теплої зони з континентальним кліма-
том. середня температура січня тут становить
–5°, липня — +18°. теплий період (з температу-
рою вище 0) триває 263—265 днів. сума актив-
них температур становить 2200—2800°, серед-
ньорічна кількість опадів коливається в межах
500—700 мм. потужність снігового покрову ся-
гає 25—35 см, короткочасні морози змінюють-
ся тривалими відлигами (горохова, солодкова
1970, с. 11—12).
Ґрунтовий покрив досліджуваного регіону не
однорідний, з переважанням сірих, темно-сірих
опідзолених ґрунтів, на найвищих ділянках —
світло-сірих опідзолених ґрунтів, а на найниж-
чих — опідзолених чорноземів (горохова, со-
лодкова 1970, с. 12—13).
у цілому природно-географічні умови та
клімат пруто-Дністровського межиріччя до-
сить сприятливі для ведення рільництва і дають
змогу вирощувати значну кількість культурних
рослин та отримувати один урожай на рік, що
засвідчують археологічні матеріали різних
епох. пруто-Дністровське межиріччя й сьо-
годні сприятливе для ведення землеробства,
під яке використовується близько 70 % усієї
його площі (кожолянко 1999, с. 81). очевидно,
подібною була ситуація і за доби середньовіч-
чя, адже саме тут було сконцентровано пере-
важну більшість тогочасних селищ, городищ,
літописних поселень регіону.
провідною галуззю господарства східних
слов’ян останньої чверті І тис. н. е. на території
буковини було орне землеробство. у Viii—X ст.
воно переживало значні прогресивні зміни, зумо-
влені подальшим розвитком продуктивних сил.
одним із найважливіших показників цих змін
був перехід до нової системи землеробства.
Дані палеоботаніки, остеології, археологічний
матеріал низки пам’яток культури дає змогу ствер-
джувати, що в зазначений період поряд із підсічно-
вогневою та перелоговою системами землеробс-
тва, характерними для слов’ян попереднього
часу (кирьянов 1967, с. 182—187; тимощук 1976,
с. 101—102; баран 1988, с. 48—49), з’явилася до-
сконаліша система землеробства — парова.
Виникнення нової системи землеробства було
пов’язане з низкою факторів соціально-еконо-
мічного життя носіїв культури: появою нових
сільськогосподарських знарядь (насамперед об-
робітку ґрунту) як найважливішої умови, що
визначила зміну системи землеробства (рис. 1);
запровадженням у виробництво нових видів
зернових культур, зумовленим появою нової
системи рільництва; новим рівнем розвитку
тваринництва, без якого в умовах того часу не-
можливо було відновлювати родючість ґрунтів;
нового рівня розвитку ремісничого виробниц-
тва, здатного забезпечити потреби землеробс-
тва необхідними знаряддями праці; збільшен-
ням щіль-ності населення і утворенням нових
соціально-економічних структур, що зумовило
перехід до постійного обробітку одних і тих са-
мих орних земель (тимощук 1988, с. 128). комп-
лексний аналіз цих факторів дає змогу встановити
об’єктивну картину формування парової системи
землеробства.
появу нової системи рільництва слід розгля-
дати у тісному взаємозв’язку із вдосконаленням
знарядь обробітку ґрунту. у попередню епоху
(V—Vii ст.) за панування підсічно-вогневої та
перелогової систем землеробства здебільшого
використовували дерев’яні рала без металевих
наральників та найпростіші борони-суковатки
(чернецов 1972, с. 135—148; кирьянов 1967,
с. 174). перехід до парової системи землеробства
став можливим лише після появи орних знарядь,
здатних перевертати ґрунт, а відтак, знищувати
бур’яни й заорювати добрива. найдавнішими
знаряддями такого типу були дерев’яні рала
з полозами, оснащені залізними наральника-
ми з плечиками та ножами-череслами. по-
дібний наральник було знайдено в слов’янському
житлі № 6 селища-супутника городища ревне-
Іа. Знаряддя має загальну довжину 20,6 см, ши-
рину лопаті 12,8 см, ширину втулки 6 см і нале-
жить до типу широколопатевих наральників із
плічками типу ІВ2, за класифікацією Ю.а. крас-
нова (краснов 1987, с. 113).
Відносно вузька втулка наральника вказує на
те, що його встановлювали не під кутом, як це
було у рала без полоза, а майже горизонтально.
таке рало мало точку опори на полозі й підрізало
ґрунт по горизонталі, наближаючись до знарядь
плужного типу. Завдяки цьому рало з полозом на
староорних землях могло не лише зсувати ґрунт
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 59
у бік борозни, але й при незначному нахилі навіть
перевертати його (кирьянов 1967, с. 177). Зна-
ряддя такого типу проіснували досить тривалий
час і за даними етнографії були відомі в україні
у XiX ст. (павлюк 1986, с. 116—117).
після запровадження нової системи рільниц-
тва в регіоні відбулася перебудова не лише орних,
але і всього комплексу землеробських знарядь.
серед знарядь обробітку ґрунту з’явилися заліз-
ні мотички розміром 8—10 см, що мали втулку
й плоске коротке, ледь загострене лезо. трапля-
ються також кістяні мотички, що виготовлялися
із лопатки рогу благородного оленя. крім свого
прямого призначення, залізні та кістяні мотички
могли використовувати для очищення нараль-
ників від налиплого ґрунту (Михайлина 1997,
с. 103).
на зміну слабовигнутим серпам попереднього
часу, лезо яких безпосередньо переходило у чере-
шок, у Viii—iX ст. прийшли залізні серпи, близь-
кі до еліпсоїдної кривої, що мали максимальне
розширення в місці згину, звідки звужувалися
до носика і ручки. Довжина серпа від кінчика
леза до ручки сягала 25—30 см. їх особливістю
був довгий черешок, вісь якого була під кутом
до початкової осі леза серпа. край черешка час-
то загинався і закріплював дерев’яний держак.
такі серпи, що за класифікацією р.с. Мінасяна
належать до варіанта б групи Vi (Минасян 1978,
с. 82—85), виявлено під час досліджень посе-
лень Viii—X ст. у ревному і Добринівцях (Ми-
хайлина 1997, с. 99—100) (рис. 1).
у Viii—X ст. змінилась і конструкція
слов’янського жорнового поставу. Жорна попе-
реднього часу, як правило, мали плоскі верхній
і нижній кам’яні постави. у досліджуваний час
в ужиток увійшли ручні млини з нижнім вигну-
тим і верхнім випуклим жорновими каменями.
Фрагменти таких жорен виявлено на пам’ятках
культури регіону.
Для визначення системи землеробства міс-
цевого слов’янського населення надзвичайно
важливе значення мають палеоботанічні ма-
теріали, що дають змогу встановити видовий
склад культивованих рослин. так, на городищі
ревне-Іб під час археологічних робіт 1996 р. у за-
повненні господарчих ям та споруді-сховищі під
валом було знайдено значну кількість обгорілих
зернівок, серед яких переважали зернівки жита
(847 екз.) та проса (248 екз.). пшеницю пред-
ставлено здебільшого плівчастими видами —
двозернянкою і спельтою. серед інших видів
зернових слід відзначити ячмінь плівчастий та
овес посівний. Інші культурні рослини представ-
лено горохом посівним, сочевицею, льоном зви-
чайним і коноплями посівними.
Зазначені культурні рослини знайдено у спо-
рудах, що за виявленою керамікою датуються
iX—X ст. серед матеріалів палеоботанічного
аналізу на особливу увагу заслуговують знахідки
зернівок жита, що засвідчують запровадження
в регіоні нової системи землеробства. Відомо,
що жито добре пристосовується до різноманіт-
них ґрунтів, не потребуючи великої кількості
поживних речовин. найбільші врожаї жито дає
на чорноземах, але добре росте й на підзолистих,
важких глинистих і дерново-підзолистих ґрун-
тах за умови внесення добрив. Жито найморо-
зостійкіше серед зернових культур і потребує
менше тепла під час проростання, ніж пшениця.
у європі жито вирощують у місцевостях, де річ-
на сума опадів становить 600—700 мм. Завдяки
невибагливості до ґрунтів та значній пристосова-
ності жито використовують як рослину-піонера
на нових землях. Жито також має властивість
очищати землю від бур’янів: навесні або восе-
ни воно дуже кущиться, утворюючи затінок, у
якому гинуть сходи бур’янів. Жито має ярові та
озимі форми (Зерновые культуры 1954, с. 201;
кирьянова 1992, с. 53—54; прянишников, якуш-
кин 1936, с. 57, 78).
на ревнянському городищі серед зернівок
культурних рослин виявлено зернівки і насін-
ня бур’янів — стоколосу житнього, стоколосу
польового, куколю звичайного — типових за-
смічувачів жита (кирьянов 1959, с. 329—330;
бур’яни україни 1970, с. 53—54, 126). при цьому
кукіль звичайний засмічує як ярові, так і озимі
Рис. 1. сільськогосподарські знаряддя праці Viii—
X ст.: 1, 2, 4, 5 — залізо; 3 — кістка; 1, 3 — Добринівці;
2, 4 — ревне; 5 — рухотин
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 260
посіви, а стоколос житній і стоколос польовий —
переважно посіви озимого жита, що незаперечно
доводить культивування місцевим слов’янським
населенням озимого жита.
Факт наявності озимого жита засвідчує фор-
мування нової системи землеробства, а саме
— парової. на думку а.В. кір’янова, парова
система могла отримати повне й остаточне за-
вершення лише за наявності озимого жита (ки-
рьянов 1959, с. 333; кирьянова 1992, с. 53—56).
парова система передбачала наявність у сіво-
зміні пара (парового клину) — поля, що про-
тягом усього вегетаційного періоду або його
частини було вільним, відновлювало родючість
ґрунту й готувало сприятливі умови для розвит-
ку майбутніх посівів (кирьянова 1992, с. 36—
48).
нового рівня розвитку рільництво населен-
ня пруто-Дністровського межиріччя досягло в
давньоруський час. у той період продовжува-
ла розвиватися парова система землеробства,
удосконалювалися знаряддя обробітку ґрунту,
збору врожаю та його переробки.
спостереження за топографією розміщення
більшості поселень хІІ — першої половини
XІІi ст. на території досліджуваного регіону по-
казує, що вони розташовувалися в зручних для
ведення землеробства місцевостях. тогочасні
селища здебільшого займали другі та треті над-
заплавні тераси рік і струмків. як правило, це
були рівнинні, вільні від лісу староорні землі, що
оброблялися вже тривалий час. Зокрема, значна
частина давньоруських селищ розташовувалася
на місці поселень, що існували за доби енео-літу
(трипільська культура) та у ранньозалізний час
(черняхівська культура), або ж неподалік від них.
Це, очевидно, засвідчує добре знання давньо-
руським населенням краю якостей різних ґрун-
тів та їх агротехнічних властивостей.
Важливу інформацію про рівень розвитку
місцевого рільництва несуть знахідки знарядь
праці для обробітку ґрунту. саме вони є ос-
новною категорією археологічного матеріалу
для з’ясування типології цих знарядь, а отже, і
продуктивності землеробства. на території ре-
гіону (чорнівка і недобоївці) виявлено рештки
тяглових та ручних знарядь для обробітку ріллі:
6 залізних втульчастих наконечників орних зна-
рядь (4 широколопатевих і 2 вузьколопатевих),
4 плужних ножі (чересла), 3 окуття лопат і мо-
тики (рис. 2).
найбільшу кількість наконечників орних зна-
рядь було виявлено під час дослідження чорнів-
ського городища, де знайдено 5 наральників і
4 чересла. серед них особливий інтерес станов-
лять 3 наральники, 3 чересла і молоток, виявлені
у 2004 р. на долівці господарчої споруди, розта-
шованої у північно-західній частині городища
поблизу в’їзної вежі. Важливо зазначити, що всі
залізні частини орних знарядь лежали компак-
тно: 3 наральники впритул боковими робочими
краями, а на відстані 0,9—0,95 м від них — 3
че-ресла і молоток. Між ними простежувався
шар вугілля, але зафіксувати рештки дерев’яних
деталей від орних знарядь не вдалося. отже, оче-
видно, тут зберігалися 3 давньоруських плуга,
що були знищені пожежею під час загибелі го-
родища.
Виявлені на території регіону залізні деталі
орних знарядь різняться за розмірами і конс-
труктивними особливостями робочих частин.
їх параметри наведено в таблиці.
наймасивнішим серед знайдених наральни-
ків є широколопатевий наконечник із асимет-
ричними плечами і додатковими наварними
смугами по краях (див. таблицю, п. 1; рис. 2,
1; 3). Великі розміри наральника дають змогу
віднести його до типу iVВ4, за Ю.о. красновим
(краснов 1987, с. 36, рис. 161). близькими до
нього, але менших розмірів є інші наральники
із чор-нівки і недобоївців (див. таблицю, п. 2,
3, 6; рис. 1—3). їх менші розміри дають змогу
віднести знайдені наральники до типу iVВ1, за
класи-фікацією Ю.о. краснова (краснов 1987, с.
36, рис. 14). усі широколопатеві наральники є за-
лізними робочими частинами досить розвинутих
Рис. 2. Давньоруські знаряддя обробітку ґрунту: 1, 3,
4, 6, 7 — чорнівське городище; 2, 5 — недобоївське
городище; 3, 4, 6 — (Возний 1998, с. 62—63)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 61
знарядь плужного типу. аналогічні їм знахідки
відомі на багатьох пам’ятках хІІ—хІІІ ст. на
території київської русі.
Із чорнівського городища походять 4 залізних
чересла або, як їх називають, — плужні ножі
(рис. 1, 3; 4). найбільше чересло має довжину
61 см, ширину 8 см, решта — довжину від 46,5
см (завширшки 5,5 см) до 40 см (завширшки 5
см). чересла були важливою частиною орного
знаряддя: вони вертикально розрізали пласт
ґрунту, а широколопатевий асиметричний на-
ральник підрізав його горизонтально і перевер-
тав. наявність серед залізних частин орних зна-
рядь чересел переконливо засвідчує використання
земле-робських знарядь плужного типу, оскільки
для рал вони були не обов’язковими (Довженок
1961, с. 76).
Знахідки широколопатевих наконечників та
плужних ножів мають велике значення для вив-
чення орних знарядь, оскільки вони є однією із
головних і характерних частин раннього плуга,
тобто знаряддя, що підрізало і перевертало шар
ґрунту. подібні плуги в давньоруський час мали
дерев’яні полиці, завдяки яким і переверталися
скиби ґрунту. такі орні знаряддя в літературі до-
сить часто називають «дав-ньоруським плугом»,
очевидно, це був один із різновидів ранніх плугів
у своєму первісному конструктивному варіан-
ті. слід зазначити, що подібні орні знаряддя
на буковинському прикарпатті побутували до
хІх ст.
Завдяки розпушенню плугом на значну гли-
бину ґрунту і його перевертанню оброблюваний
шар землі набував структури, що сприяла проник-
ненню вологи, повітря, тепла та рівномір-ному
розподілу і збереженню вологи в усьому орному
шарі. За таких умов у ґрунті швидше відбува-
лися біохімічні процеси, що збагачували його
поживними речовинами із нижніх шарів. окрім
того, під час оранки знищувалися бур’яни, що
сприяло вкоріненню і посиленому росту зерно-
вих культур.
разом із наконечниками і череслами на чор-
нівському городищі в одному комплексі було
знайдено залізну частину молотка (рис. 4). Він
має прямокутну форму з розмірами сторін 9 ×
4,5 (5) см. подібна знахідка має логічне пояснен-
ня із практики середньовічної оранки. так, при
обробітку ґрунту землеробу потрібно було пос-
тійно підбивати чересло і поправляти наральник.
Цікаво, що на англійських середньовічних мініа-
тюрах (хІІІ—XiV ст.) молоток був невід’ємною
складовою частиною плугу і кріпився до одного
з його руків’їв (чепіги) (Довженок 1961, с. 77;
Рис. 3. Залізні наральники з чорнівського городища
(знахідки 2004 р.)
Залізні широко- і вузьколопатеві наральники давньоруських пам’яток Буковини
1 чорнівське городище
(господарча споруда біля вїзду)
широколопатевий 22 17 12 7,5 1,0—1,2
2 широколопатевий (кліть № 8) 21 16,5 13 9,5 1, 0—1,3
3 широколопатевий 16 16 11,2 7 0,6—1,1
4 вузьколопатевий 16,5 13 12 8 0,8—1,0
5 вузьколопатевий (житло № 4) 13 12 8 9 0,8
6 недобоївське городище
широколопатевий 18 15 9,5 6,5 0,7—1,0
номер
п.п.
Місце знахідки, тип наральника
Довжина на-
ральника, см
ширина на-
ральника, см ширина
втулки, см
Довжина втул-
ки, см
товщина, см
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 262
краснов 1987, с. 150). очевидно, вже в першій
половині хІІІ ст. молоток також був необхідним
атрибутом давньоруського плугу та використо-
вувався для ефективного усунення неполадок чи
зміни глибини оранки залежно від якості ґрунту.
на чорнівському городищі також було знай-
дено 2 вузьколопатевих наральники, один із яких
(Возний 1998, с. 62) (див. таблицю, п. 5; рис. 1, 4)
був частиною безвідвального орного знаряддя —
рала і, за згаданою уже класифікацією
Ю.а. краснова, належить до типу Іа2 (краснов
1987, с. 31), а другий (дещо більших розмірів
(див. таблицю, п. 4; рис. 2, 3) з ледь позначеними
асиметричними плічками) — до типу Іб1 (крас-
нов 1987, с. 37—38).
За допомогою вузьколопатевих наральників
лише рихлили землю. Форма та розміри цих на-
ральників дають змогу встановити їх належність
ралу з полозом. у давньоруський час рало вико-
ристовували переважно для роботи на цілинних
та твердих ґрунтах.
плуги та рала в давньоруський час були тяг-
ловими орними знаряддями, що приводилися в
дію за допомогою робочої худоби. За етногра-
фічними матеріалами відомо, що плуг потребу-
вав однієї чи двох упряжей волів або коней.
одночасне використання орних знарядь із
широколопатевими наконечниками та чересла-
ми (давньоруський плуг) і вузьколопатевими
наральниками (рало) в тодішніх господарствах
регіону було досить доцільним і пояснюється
потребами в різних видах обробітку ґрунту. на-
приклад, ландшафтний екотон у мікрорайоні
чорнівського городища представлено досить
строкато: лісові масиви із цілинними лучними
землями на берегах р. Мошків і її приток, па-
горби, вкриті кущовою рослинністю і староорні
ґрунти, що займають переважно правий берег
річки. Все це визначало особливості потенцій-
них господарських угідь і ресурсну зону населе-
ного пункту, звідки його мешканці отримували
переважну більшість усіх необхідних продуктів
та ресурсів. З огляду на ці особливості місцевих
ландшафтних зон і формувався аграрно-вироб-
ничий інструментарій, що відбивав еколого-
технологічну доцільність застосування фун-
кціонально різних орних знарядь у різноякіс-
них ґрунтових умовах угідь. подібну картину
дослідники відзначають і для інших давньорусь-
ких земель.
Давньоруський плуг використовували для
глибокої оранки і перевертання пластів ґрунту,
як правило, на староорних землях і чорноземних
ґрунтах. крім того, рало слугувало для розпу-
шування та рихлення ґрунту і застосовувалося
на цілинних землях. Згідно з етнографічними
даними, ралом дробили скиби ґрунту, а також
використовували його для спушування міжрядь
(павлюк 1986, с. 117). Знахідки широко- і вузь-
колопатевих наконечників орних знарядь на
чорнівському городищі засвідчують, що плуги
і рала органічно доповнювали один одного, їх
одночасне використання було доцільним у то-
гочасному рільництві.
Іншу категорію знахідок для обробітку ґрунту
становлять рештки ручних знарядь праці: залізні
окуття дерев’яних лопат, так звані рильця, два
з яких виявлено на чорнівському городищі, по
одному — на поселенні пуста чорнівка та го-
родищі в недобоївцях (тут знайдено фрагмент
знаряддя; рис. 1).
такі залізні окуття є металевими частинами
лопат (заступів), які в той період, а подекуди і до
кінця хІх ст., були дерев’яними і лише нижню
їх частину оббивали підковоподібною смугою
металу, що мала спеціальний паз для вставляння
дерев’яної основи.
Знайдене на чорнівському городищі в 2000 р.
окуття лопати досить добре збереглося. його
розміри: довжина 12,5 см, максимальна ширина
13,2 см, ширина пластини окуття 4 см. окуття,
виготовлене із двох зварених пластин металу,
має гострий робочий край і середню частину
із трикутникоподібним розширенням (ширина
1,6 см, глибина 1,5—1,8 см) для з’єднання із
дерев’яною основою. близьке йому за розмірами
та формою фрагментоване окуття з недобоївсь-
кого городища, очевидно, також мало довжину
Рис. 4. чересла і молоток із чорнівського городища
(знахідки 2004 р.)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 63
близько 12 см, максимальну ширину 14—15 см
та ширину пластини окуття 4,3 см.
лопати (заступи) є досить поширеними на
давньоруських пам’ятках і в письмових джере-
лах називаються «рило» (Довженок 1961, с. 96).
За етнографічними матеріалами досліджуваного
регіону вони відомі як «роскалі», «городники»
(кожолянко 1999, с. 90) і використовувалися для
ручного обробітку землі, особливо на городах та
ділянках, не доступних для орних знарядь.
Вивчення середньовічних знарядь обробітку
ґрунту на території межиріччя верхнього прута
та середнього Дністра показує, що вони відпові-
дали загальному рівню розвитку тогочасної зем-
леробської техніки південно-західної русі.
Знаряддя збирання врожаю на середньовіч-
них пам’ятках регіону представлено серпами та
косами, знайденими на городищах в чорнівці,
недобоївцях, ленківцях. наприклад, на городи-
щі в чорнівці виявлено 4 цілих і 3 фрагменти
серпів, більшість із яких належать до південно-
західного типу і характеризуються розширенням
клинка в середній частині його довжини (рис. 5).
один екземпляр має іншу форму і за вигином
леза наближається до серпів русько-литовського
типу.
серпами збирали озимі й переважну біль-
шість ярових хлібів. Значення серпів як основ-
ного знаряддя збору врожаю зберігалося до
середини хх ст. За даними етнографічних ма-
теріалів озимі жали виключно серпами, оскіль-
ки вони підрізають стеблини рослин без струсу,
завдяки чому достиглий хліб не осипається (Дов-
женок 1961, с. 149).
До сільськогосподарських знарядь належать
також коси-горбуші, цілі екземпляри та фраг-
менти яких знайдено на городищах в чорнівці,
недобоївцях та Зеленій липі (рис. 6). у добу
середньовіччя коса-горбуша була одним із най-
поширеніших сільськогосподарських знарядь.
їх знахідки зафіксовано на більшості дослід-
жених давньоруських пам’яток. коси цього пе-
ріоду належать до ударно-ріжучих знарядь, не
придатних для збирання достиглих зернових,
що обсипаються при струсах. проте їх могли
використовувати для косіння ячменю, вівса, го-
роху та гречки, зерна яких тримаються у колоску
значно міцніше або містяться в стручках. коса-
горбуша була головним знаряддям для покосу
трав і заготівлі сіна (Довженок 1961, с. 151). За
етно-графічними матеріалами відомо, що косін-
ня косами-горбушами вимагало значних зусиль
і вмін-ня, адже працювати ними доводилося зіг-
нувшись чи стоячи на колінах.
опосередковано про землеробську діяльність
жителів регіону засвідчують знахідки кам’яних
жорен, що використовувалися для помолу ви-
рощених злаків. на різних пам’ятках краю ви-
явлено понад 30 жорнових каменів (переважно
фрагментів).
найбільшу кількість жорен зафіксовано на
чорнівському городищі — 18 екземплярів, але
серед них немає жодного цілого. Виявлені тут
жорна мають зовнішній діаметр від 36 до 43 см,
Рис. 5. середньовічні серпи: 1, 4, 10 — недобоївське городище; 2—3, 5—8 — чорнівське городище; 9 — городище
Зелена липа
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 264
діаметр центрального отвору 3,5—7 см, товщи-
ну — 6—9,5 см.
Знайдені жорнові камені різні за конструкцією.
більшість із них належить до традиційного типу
давньоруського жорнового поставу, що складався
із двох каменів з малим центральним отвором,
опиралися на вісь та залізну або дерев’яну порх-
лицю (рыбаков 1949, с. 421—422).
Важливу інформацію про рівень розвитку
місцевого землеробства надають дані палео-
ботанічного аналізу. наявні матеріали дозво-
ляють встановити видовий склад вирощуваних
культур, простежити мікрорегіональні особли-
вості їх поширення та охарактеризувати місцеву
систему землеробства.
палеоботанічні матеріали у вигляді обгорі-
лих зернівок культурних рослин та бур’янів було
виявлено під час дослідження чорнівського та
недобоївського городищ (рис. 7).
аналіз обвуглених зернівок показує, що на-
селення регіону культивувало жито посівне,
ячмінь плівчастий, овес посівний, пшеницю
двозернянку, пшеницю м’яку, просо звичайне,
коноплі, льон, горох. найбільшу кількість зерні-
вок із городищ становлять обгорілі зерна жита.
Жито в добу середньовіччя було однією із
основних хлібних культур, що пояснюється його
морозостійкістю, можливістю давати врожай на
різних ґрунтах та властивістю очищувати ґрун-
ти від бур’янів. разом із тим жито потребувало
глибокої оранки і добре обробленого ґрунту. на-
явність жита засвідчує існування у рільництві
сівозмін.
Друга позиція серед видового складу куль-
турних рослин із обох городищ належить ячме-
ню плівчастому. Ця злакова рослина також була
однією із найпоширеніших на русі. ячмінь —
досить врожайна та швидкостигла культура, але
вимагає плодючих ґрунтів, тому його, як прави-
ло, висівали на староорних землях. наявність
ячменю на пам’ятках, розміщених в усьому
регіоні, свідчить про його значну поширеність
серед давньоруської людності краю і добру вро-
жайність у різних умовах.
крім того, серед зернівок із чорнівського
городища було виявлено 255 насінин конопель
посівних. Цю рослину використовували для ви-
робництва тканини, мотузок, мішковини, а також
для виготовлення харчової олії.
у значно меншій кількості місцеві жителі
культивували овес, пшеницю м’яку, пшеницю
карликову, пшеницю двозернянку, ячмінь голо-
зерний, сочевицю. Вирощували в регіоні й бо-
бові культури, зокрема горох. Відомою була тут
і така технічна культура, як льон.
Видовий склад культурних рослин регіону
аналогічний іншим давньоруським землям і
свідчить про спільні традиції землеробства в
різних частинах русі (бєляєва, пашкевич 1990,
с. 37—47; кирьянова 1979, с. 72—85; 1992; паш-
кевич 1999, с. 88; пашкевич, янушевич 1978,
с. 86—96).
Дослідження палеоботанічного матеріалу
дають змогу встановити існуючу на той період
систему рільництва, під якою розуміють спосіб
використання плодючості ґрунту і низку заходів,
що сприяли підтриманню та підвищенню вро-
жайності культурних рослин.
Рис. 7. обвуглені зернівки з поселення недобоївці:
1 — овес Avena sativa; 2 — жито Secale cereale; 3 — пше-
ниця м’яка Triticum aestivum s.l.; 4 — ячмінь плівчастий
Hordeum vulgare; 5 — насіння бур’янів
Рис. 6. середньовічні коси: 1—4 — чорнівське горо-
дище; 5 — недобоївське городище; 6 — городище
Зелена липа
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 2 65
Баран В.Д. пражская культура поднестровья (по материалам поселений у с. рашков). — к., 1988.
Бєляєва С.О., Пашкевич Г.О. Зернове господарство середнього подніпров’я X—XiV ст. // археологія. — 1990. —
№ 3. — с. 37—47.
Бур’яни україни. — к., 1970.
Бучинский И.Е. очерки климата русской равнины в историческую эпоху. — л., 1954.
Возний І.П. чорнівська феодальна укріплена садиба хІІ—хІІІ ст. — чернівці, 1998.
Горохова З.Н., Солодкова Т.І. ліси радянської буковини. — львів, 1970.
Довженок В.І. Землеробство Древньої русі. — к., 1961.
Зерновые культуры. — М.; л., 1954.
Кирьянов А.В. история земледелия новгородской земли // Миа. — 1959. — № 65. — с. 306—362.
Кирьянов А.В. Земледелие восточного славянства // Возникновение и развитие земледелия.— М., 1967. —
с. 171—189.
Кирьянова Н.А. о составе земледельческих культур Древней руси х—хV вв. (по археологическим материалам) //
са. — 1979. — № 4. — с. 72—85.
Кирьянова Н.А. сельскохозяйственные культуры и системы земледелия в лесной зоне руси Xi—XV вв. — М.,
1992.
Кожолянко Г.К. етнографія буковини. — чернівці, 1999. — т. 1.
Коробушкина Т.Н. Земледелие на территории белоруссии х—хiii вв. — Минск, 1979.
Краснов Ю.А. Древние и средневековые пахотные орудия Восточной европы. — М., 1987.
Минасян Р.С. класификация серпов Восточной европы железного века и раннего средневековья // асгЭ. — 1978. —
Вып. 19. — с. 47—85.
Михайлина Л.П. населення Верхнього попруття Viii—X ст. — чернівці, 1997.
Михайлина Л.П. Запровадження парової системи рільництва між Дніпром і карпатами // питання історії україни. —
чернівці, 1999. — т. 3. — с. 54—64.
Михайлина Л.П., Возний І.П. Формування приватного землеволодіння на південній окраїні галицько-Волинсь-
кого князівства в хІІ—хІІІ ст. // Вісник центру буковинознавства (серія історична). — чернівці, 1993. —
с. 5—13.
Павлюк С.П. народна агротехніка українців карпат другої половини хІх — початку хх ст. — к., 1986.
одним із основних палеоботанічних по-
казників існування парової системи землеко-
ристування, крім знарядь обробітку ґрунту, як
уже було показано на матеріалах зі слов’янських
пам’яток, і видового складу рослин, є наявність
специфічних бур’янів, що супроводжують посі-
ви. Вивчення видового і кількісного складу
бур’янів дає змогу встановити, до якого виду
(ярих чи озимих) належать культурні рослини,
а відтак, визначити характер давнього земле-
робства.
Кількісний склад бур’янів
із Недобоївського городища, %
підмаренник чіпкий 31,3
кукіль звичайний 18,6
стоколос житній 18,6
стоколос польовий 6,3
лобода біла 6,3
півняче просо 6,3
бузина чорна 6,3
найбільший відсоток серед бур’янів із не-
добоївського городища становить підмаренник
чіпкий, кукіль звичайний та стоколос житній.
усі вони є засмічувачами як озимих, так і яро-
вих культур, а стоколос житній — озимого жита.
отже, принаймні частина жита, що вирощува-
лося жителями недобоївського городища, було
озимим. решта зернових культур з пам’ятки були
яровими.
таким чином, наявні матеріали засвідчують,
що на території регіону продовжувала існувати
парова система землеробства у вигляді двопілля
чи трипілля, відома тут ще з х ст. її використан-
ня сприяло підвищенню продуктивності місце-
вого землеробства.
Вивчення даних про землеробство середньо-
вічного населення межиріччя верхнього прута та
середнього Дністра засвідчує, що воно не відріз-
нялося від рільництва на інших давньоукраїнсь-
ких землях. Місцеве населення для обробітку
ґрунту використовувало ефективні тяглові орні
знаряддя типу давньоруського плуга та рала,
земля оброблялася також ручними знаряддя-
ми — дерев’яними лопатами та мотиками із
залізним окуттям. Збір урожаю здійснювався
серпами із високими робочими якостями та ко-
сами-горбушами. перероблювали зерно за до-
помогою кам’яного жорнового поставу різних
типів. основними землеробськими культурами
регіону були жито, просо, ячмінь та овес. тут
також вирощували пшеницю, бобові та техніч-
ні культури. основною системою землеробства
була парова (двопілля, трипілля), що сприяла
підвищенню врожайності зернових.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 266
Пашкевич Г.О. Зміни в системі зернового господарства Давньої русі (час, причини, наслідки) // старожитності
південної русі. — к., 1993. — с. 87—91.
Пашкевич Г.А., Янушевич З.В. палеоботаническое исследование раннеславянского городища у хутора Монастырек //
использование методов естественных наук в археологии. — к., 1978. — с. 86—95.
Пивоваров С. Землеробство середньовічного населення межиріччя Верхнього пруту та середнього Дністра //
питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. — чернівці, 2003. — т. 2 (16). —
с. 97—109.
Прянишников Д.Н., Якушкин И.В. растения полевой культуры. — М., 1936.
Рыбаков Б.А. ремесло Древней руси. — М., 1949.
Тимощук Б.О. північна буковина — земля слов’янська. — ужгород, 1972.
Тимощук Б.О. слов’яни північної буковини V—iX ст. — к., 1976.
Тимощук Б.О. Давньоруська буковина. — к., 1982.
Тимощук Б.А. о сложении систем земледелия у восточных славян // природа и человек. — М., 1988. —
c. 128.
Чернецов А.В. о периодизации ранней истории восточнославянских пахотных орудий // са. — 1972. — № 3. —
с. 135—148.
Одержано 23.03.2006
Л.П. Михайлина, Г.А. Пашкевич, С.В. Пивоваров
полеВоДстВо слаВяно-русского населения
МеЖДуречья Верхнего прута и среДнего Днестра
В статье рассмотрены находки земледельческих орудий труда и палеоботанические материалы из поселе-
ний типа луки райковецкой и древнерусских городищ на территории буковины. о переходе населения ре-
гиона в Viii—iX вв. к паровой системе земледелия свидетельствует появление новых сельскохозяйствен-
ных орудий (наральников с плечиками, мотыг, серпов, по форме близких к эллипсоидной кривой); переход
к ручным мельницам с выгнутым нижним и выпуклым верхним поставами; культивирование озимой ржи.
В древнерусское время использовались эффективные ранние (древнерусские) плуги. уборка урожая про-
изводилась серпами и косами-горбушами. основными культурами были рожь, просо, ячмень и овес. так-
же выращивали пшеницу, бобовые и технические культуры. основной системой земледелия была паровая
(двух- и трехполье).
L.P. Mykhaylyna, H.O. Pashkevych, S.V. Pyvovarov
FielD-crop cultiVation oF SlaV-ruS haBitantS oF the territory
Between the upper prut riVer reGion anD MiDDle DniSter riVer reGion.
the article analyses the finds of agricultural tools and paleobotanical materials from the settlements of luka-
raykovetskyj type and ancient-rus hill-forts on the territory of Bukovyna. the evidence of the change of the
habitants of the region in 8th—9th cc. to the fallow agricultural system is the appearance of new farming tools (plow-
shares with shoulders, hoes, sickles close to ellipse-like curve in form), the change to hand-mill with the lower
part of mill-stones hollowed and the upper one prominent, and the cultivation of winter rye. in ancient rus period
the effective early (ancient rus) ploughs were used. harvesting was conducted with the sickles and scythes-sickles.
the main grain-crops were rye, millet, barley, and oats. they also cultivated wheat, legumes and industrial crops.
agriculture was based on fallow two-field or three-field system.
|