З приводу теменосу античного поселення на західному березі Козачої бухти в околицях Херсонеса

Статтю присвячено критичному розгляду нової інтерпретації комплексу пам’яток херсонеської хори, відкритих на Маячному півострові, як теменосу цього поселення. В статье критически рассмотрена новая гипотеза о существовании теменоса на поселении, расположенного в междустенном пространстве на территор...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Археологія
Datum:	2007
Hauptverfasser:	Буйських, А.В., Зубар, В.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2007
Schlagworte:	До 180-річчя початку археологічних розкопок на території Херсонеського городища
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199447
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	З приводу теменосу античного поселення на західному березі Козачої бухти в околицях Херсонеса / А.В. Буйських, В.М. Зубар // Археологія. — 2007. — № 3. — С. 14-24. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859806245129551872
author	Буйських, А.В. Зубар, В.М.
author_facet	Буйських, А.В. Зубар, В.М.
citation_txt	З приводу теменосу античного поселення на західному березі Козачої бухти в околицях Херсонеса / А.В. Буйських, В.М. Зубар // Археологія. — 2007. — № 3. — С. 14-24. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Археологія
description	Статтю присвячено критичному розгляду нової інтерпретації комплексу пам’яток херсонеської хори, відкритих на Маячному півострові, як теменосу цього поселення. В статье критически рассмотрена новая гипотеза о существовании теменоса на поселении, расположенного в междустенном пространстве на территории Маячного полуострова. Вывод о наличии здесь теменоса сделан на основании обнаружений каменных конструкций в отдельных помещениях и дворе, трактованных как алтари, а также виноделен, характер которых был определен как ритуальный. Сопоставление с известной по материалам Средиземноморья и Северного Причерноморья традицией устройства теменосов с одной стороны, жилых домов — с другой, а также со сделанными ранее выводами относительно характера поселения на перешейке Маячного полуострова, позволило прийти к заключению о преобладающей жилой и хозяйственной, а не культовой функции этого памятника. The article critically views a new hypothesis about existence of temenos in the settlement situated in the area between the walls on the territory of the Majachny Peninsula. The conclusion about the existence of temenos here is based on the discovery of stone structures in some rooms and in the yard which were interpreted as altars, and the fixation of wineries which were defined as of ritual nature. The comparison of structures of temenoi on the one hand and inhabited houses on the other, as well as the conclusions about the character of the settlement on the isthmus of the Mayachny Peninsula, allowed the authors to come to the conclusion about prevailing dwelling and husbandry, but not the religious function of this site.
first_indexed	2025-12-07T15:16:23Z
format	Article
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 314 у 1996—1997 рр. гераклейською експедицією національного заповідника «херсонес таврійсь- кий» під загальним керівництвом г.М. нікола- єнко було розпочато, а в наступні роки продов- жено дослідження поселення на території Ма- ячного півострова, на західному схилі козачої бухти. основну увагу було сконцентровано на його терасній частині, де зафіксовано рештки ан- тичного поселення, яке свого часу досліджував о.М. Щеглов (Щеглов 1997, с. 42—54; 2000, с. 53—77). Досліджені комплекси поселення нале- жать до кількох будівельних періодів, початкова дата яких дотепер залишається суперечливою. тривалий час початок будівельної діяльності на Маячному півострові датували першою — почат- ком другої чвертей IV ст. до н. е., а пізніше цю дату було знижено до кінця пізньоархаїчного періоду (Щеглов 1999, с. 44—47). розкопки цього поселення тривають дотепер, проте будь-яка інформація, навіть попередня, про їх результати відсутня. виняток становлять лише план розкопок 1998 р., загальне фото за 2002 р. (рис. 1), опубліковані г.М. ніколаєнко (николаенко 1999, с. 71, рис. 64; nikolaenko, 2006, fig. 16), та монетні знахідки з розкопок поселення (Демьянчук, николаенко, олтаржев- ский, Петроковский 2005, с. 438—446). однак план перших кількох років розкопок, фото без будь-яких коментарів і нумізматичні матеріали, опубліковані поза археологічним контекстом, навряд чи можуть належно заповнити існуючу прогалину в наших знаннях про археологічну си- туацію на Маячному півострові, яка залишаєть- ся остаточно не з’ясованою через від-сутність повноцінних публікацій результатів до-сліджень кінця хх — початку ххI ст. (детальніше див.: Зубарь, Буйських 2006, с. 7—27). лише в Матеріалах III судацької міжнародної наукової конференції було опубліковано першу замітку інтерпретаційного характеру, присвячену ритуальним конструкціям, що походять із розко- пок пам’ятки, і нові дані щодо хронології цього поселення (нессель, николаенко, олтаржевс- кий, Петроковский 2006, с. 253—254). Матеріал, © а.в. Буйських, в.М. ЗуБар, 2007 à.â. áóéñüêèõ, â.ì. Çóáàð Ç Ïðèâîäó òåìåíîñó àíòè×íîãî Ïîñåëåííÿ íà Çàõ²äíîìó áåðåÇ² êîÇà×î¯ áóõòè â îêîëèöÿ õ õåðñîíåñà Статтю присвячено критичному розгляду нової інтерпретації комплексу пам’яток херсонеської хори, відкритих на Маячному півострові, як теменосу цього поселення. отриманий під час розкопок, засвідчує, що посе- лення виникло не раніше другої чверті IV ст. до н. е. і, певно, припинило існування наприкінці II ст. до н. е. (нессель, николаенко, олтаржевс- кий, Петроковский 2006, с. 253). З тексту замітки випливає, що в досліджено- му будівельному комплексі було відкрито «низку своєрідних об’єктів», трактованих як такі, що мали «не житлово-побутове, а інше призначен- ня» (нессель, николаенко, олтаржевский, Пет- роковский 2006, с. 253). це кам’яно-черепичні конструкції, які з огляду на наявність решток горіння на їх верхніх площинах і характер знахі- док, виявлених у безпосередній близькості від них, було інтерпретовано як вівтарі. таке трак- тування спричинило і нову функціональну атри- буцію таких специфічних виробничих об’єктів, як виноробні, розташованих поруч, характер яких також було визначено як ритуальний. усе зазна- чене дало змогу дійти досить відповідального висновку про те, що відкрита розкопками ділянка «є теме-носом поселення» (нессель, николаен- ко, олтаржевский, Петроковский 2006, с. 254). Проте, як відомо, теменоси — специфічно ор- ганізовані місця для громадського відправлення полісних культів і релігійних свят, які відзначала вся громадянська община, зафіксовано лише в чотирьох містах Північного Причорномор’я. Два з них розкопано в ольвії (рис. 2) та по одному в Борисфені (о-в Березань) (рис. 3), херсонесі (рис. 4) і Пантікапеї (рис. 5). До них можна також додати теменос, досліджений в Істрії (рис. 6). отже, кожен новий теменос дотепер є об’єктом екстраординарного значення не лише для ан- тичної археології Північного Причорномор’я, але й усього Причорноморського регіону. у світлі зазначеного стає зрозумілим, що гіпо- теза про наявність теменосу на поселенні, що було розташоване на перешийку Маячного півострова, заслуговує найпильнішої уваги. однак висновок про наявність тут теменосу, на нашу думку, передчасний, аргументований непрофесійно і навряд чи може сприймати- ся як наукове відкриття. Для доказу нашої позиції, що відрізняється від запропонованої цитованими авторами, слід Я Я ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 3 15 стисло розглянути античний теменос як архітек- турно-планувальну структуру і її необхідні скла- дові компоненти. Починаючи з архаїчного часу, принаймні не пізніше першої половини VI ст. до н. е., вже можна говорити про чітко органі- зовану просторову структуру, пристосовану для громадського відправлення культів, яка склала- ся в урбаністичному центрі або поза його ме- жами (lavas 1974, S. 19 ff.). організація такої структури відбувалася, як правило, на площі, що відокремлювалася від довколишньої зони жит- лової забудови огорожею. саме це й дає змогу виокремити теменос із міської інфраструктури та навколишнього ландшафту, оскільки його просторова організація відбувалася поза місь- кими мурами. влаштування теменосу було необхідною лан- кою колонізаційної практики та освоєння нової території групою переселенців на чолі з сакраль- ним ватажком, чий храм був не лише його новою домівкою, але й чи не найважливішим символом нової конституйованої громадянської общини (Malkin 1987, p. 138 ff.). на прикладі міст ве- ликої греції, заснованих наприкінці VIII—VI ст. до н. е., які мали регулярну систему міського планування, відомо, що теменос був складо- вим компонентом громадського центру і часто розміщувався на перетині основних транспор- тних магістралей (hoepfner, Schwandner 1994, S. 301). кожен теменос мав необхідні структурні еле- менти з чітко визначеними функціями. компо- нентами його просторової організації були храм та винесений за його межі монументальний вів- тар, оскільки всі культові дії із масовою участю громадян поліса відбувалися на відкритому про- сторі, довкола храму та вівтаря. отже, огорожа, храм і вівтар є обов’язковими структурними елементами теменосу, без яких жодна просто- рова структура не може називатися теменосом (Bergquist 1967, р. 5—6). крім того, теменоси рис. 4. теменос у херсонесі, за М.І. Золотарьовим та а.в. Буйських рис. 3. теменос у Борисфені, за с.Д. крижицьким рис. 2. теменоси в ольвії: 1 — Західний теменос, за а.с. русяєвою; 2 — східний теменос, за о.М. карасьо- вим рис. 1. Загальне фото північної частини споруди на Ма- ячному півострові, за г.М. ніколаєнко ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 316 містили додаткові (другорядні) споруди, які про- те, дають змогу визначати його наявність лише в сукупності зі згаданими. структурні елементи були зумовлені архітек- турною організацією теменосу, що виконували його громадсько-ритуальну (на противагу утилі- тарно-побутовій) функцію, а також спорудами, безпосередньо пов’язаними із обслуговуванням та підтримкою цих культових функцій. громадсько- ритуальну функцію виконували монументальні пропілеї з портиками, водостоки і вимостки, а також різноманітні вотивно-меморіальні пам’ятки, зокре- ма, вотивні колони, статуї і почесні декрети на честь громадян та іноземців. До утилітарно-по- бутових споруд можна віднести ботроси, що слу- гували для скидання (або ритуального захоронен- ня) культового інвентарю, що вийшов із ужитку, майстерні, де виробляли потрібні культові речі, передусім теракоти, приміщення для колектив- них ритуальних трапез та зберігання сакральних предметів, а також цистерни або колодязі. крім обов’язкових храму і вівтаря головного патрону теменосу, в процесі функціонування на його тери- торії могли з’являтися храм або храми та вівтарі, присвячені іншим божествам. аналізуючи планування відомих у північно- причорноморських центрах теменосів, можна констатувати, що в Борисфені відкрито найпро- стіший, але при цьому «класичний» за своїми структурними елементами теменос, що скла- дався з огорожі, храму, ймовірно, присвячено- го афродіті, та вівтаря перед храмом (назаров 2001, с. 154 сл.; крыжицкий 2001, с. 165 сл.). обидва ольвійські теменоси мали практично всі перелічені основні й додаткові споруди. на те- риторії Західного теменосу відкрито огорожі, рештки фундаментів кількох храмів, найрані- ший з яких було присвячено аполлону Ієтросу (лікарю), архітектурні деталі іонічного ордера та численну привізну архітектурну теракоту, рештки вимосток, серію вівтарів різних типів (монументальних кам’яних і примітивної конс- трукції), пропілеї елліністичного часу, додаткові споруди, пов’язані з культовими функціями, бот- роси із виразним набором керамічного посуду, в тому числі й високохудожнього розписного, теракоти, значну кількість присвятних графіті різним божествам (русяева и др. 2006). на території східного теменосу відкрито так само основні монументальні споруди. Пе- редусім це кілька культових споруд, що нале- жали до найранішого етапу його існування (карасев 1964, с. 36, рис. 2). незважаючи на те, що реконструкцію храму аполлона Дельфінія першої половини V ст. до н. е., виконану о.М. карасьовим, було пізніше критично перегляну- то (Буйских 1995, с. 40—42; крыжицкий 2005, с. 235—237; пор.: яйленко 2002, с. 46—58), очевидно, що на теменосі, крім одного або двох храмів, було розташовано кілька вівтарів, бот- росів, вимосток, а також низку інших, поки що остаточно не атрибутованих споруд. у ботросах виявлено той самий набір культового інвентарю і жертовних приношень, що й у ботросах на За- хідному теменосі, включаючи високохудожній парадний посуд, теракоти, графіті (леви 1964, с. 134 сл.; горбунова 1964, с. 175 сл.). слід наголосити, що на території обох оль- війських теменосів простежено рештки вироб- ничої діяльності. на східному теменосі архе- ологічно зафіксовано рештки майстерні, де виготовляли бронзові вироби (карасев 1964, с. 36), на Західному теменосі — рештки вироб- ництва, пов’язані з виготовленням різноманіт- них металевих виробів, насамперед бронзових та залізних (русяева 2006, с. 90—91). Функціо- нування майстерень підтверджено знахідками ливарних форм практично всього хронологіч- ного діапазону існування теменосів (крутилов 2006, с. 213 сл.). Продукція цих майстерень, при- наймні її частина, безумовно, мала задовольняти потреби культової практики. у гіршому стані, з погляду можливостей реконструкції і функціональної інтерпретації будівельних решток, зберігся теменос на Пів- нічно-східній площі в херсонесі. однак харак- тер архітектурної організації — фундаменти хра- му, вимостки площі перед ним, покладеної на знівельовану скелю, а також знайдені поруч архітектурні деталі дають змогу інтерпретува- ти його саме як теменос (Золотарев, Буйських 1994, с. 78 сл.). наявність кількох вулиць, зок- рема й основної магістральної (головної по- рис. 5. теменос у Пантікапеї, за в.П. толстіковим та Ю.г. виноградовим ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 3 17 здовжньої), від якої розпочинався вимощений плитами вхід на площу, дала змогу припусти- ти наявність тут обов’язкової монументальної огорожі, за допомогою якої цю територію й було відокремлено від зони житлової забудови, що оточувала теменос із заходу та південного заходу (Буйських 2005, с. 319 сл.). теменос, відкритий у Пантікапеї, дещо від- різняється від ольвійських та херсонеського, передусім своїми невеликими розмірами, що пояснюється його використанням не всією гро- мадянською общиною поліса, а членами сім’ї та найближчого оточення правлячої династії боспорських правителів (толстиков, виногра- дов 1999, с. 282 сл.). це слушне припущення ґрунтується на розташуванні теменосу в безпо- середній близькості від басилеї, на території ак- рополя, в межах його укріплень. незважаючи на відсутність вівтаря, що мав стояти перед храмом, ретельно вирівняна скельна тераса, наявність храму на спеціально відгородженій території, його сполучення із принаймні двома вулицями повністю відповідають необхідним вимогам ат- рибуції теменосу. теменос в Істрії мав подібну картину просто- рової організації протягом усього доримського періоду. наявність із самого початку не зайнятої під житлові квартали обгородженої площі, на якій було споруджено кілька храмів, найраніший з яких був присвячений афродіті, монумен- тальних вівтарів, ботроса, пропілей (для часу еллінізму), а також показного набору знахідок культового характеру (ритуальних посудин, теракот, графіті з присвятами, різноманітних ар-хітектурних деталей від храмів та вівтарів, зокрема мармурових, для часу еллінізму, довіз- ної архітектурної теракоти) виділяють теменос зі структури міста (alexandrescu et al. 2005). наведені приклади досить красномовно за- свідчують наявність певних загальних вимог щодо устрою теменосів, незважаючи на їх від- мінність у кожній конкретній планувальній ор- ганізації та чітке підпорядкування цим вимогам у будівельній практиці кожного поліса протягом усього доримського часу. те, що теменоси були розташовані в містах, а не в сільській місцевості, істотної ролі не відігравало. це позначилося лише на наявності значної кількості додаткових споруд та більш якісній і кількісній різноманітності жер- товних приношень. отже, стосовно відкритих на Маячному півострові пам’яток слід зазначити, що незважаючи на відсутність опублікованого плану розкопаних об’єктів, що вводяться в науковий обіг, як і загальної характеристики досліджених буді- вельних решток, що значно знижує рівень доказо- вості запропонованої гіпотези, опис надано досить детально, для того щоб дійти цілком протилежного висновку щодо їх функціональної атрибуції. З огляду на головні структурні елементи, харак- терні для теменосів, у комплексі відкритих споруд наявні лише вівтарі, а зі вторинних — колодязі та виноробні, визначені авторами розкопок як риту- альні. крім того, низку цих вівтарів, окрім одного, що розміщувався у дворі, було зафіксовано в при- міщеннях (нессель, николаенко, олтаржев-ский, Петроковский 2006, с. 253). уже лише ці обста- вини не дають змоги говорити про наявність те- меносу на досліджених на перешийку Маячного півострова об’єктах. Із наведеного в публікації опису цілком очевидно, що з чотирьох споруд, ви- значених як вівтарі, таким може бути лише один, розмірами 0,77—0,83 × 0,7 м, заввишки 0,22 м, відкритий у центрі внутрішнього двору, оточено- го вздовж периметра приміщеннями. розташуван- ня вівтарів у дворах цілком відповідає загально- грецькій будівельній та культовій практиці й на прикладі північнопричорноморських пам’яток відоме, зокрема, в ольвії. це будинок у ниж- ньому місті, у дворі якого було відкрито вівтар, що використовувався як підставка під триногу (Фармаковский 1913, с. 53, рис. 57). тут дореч- но згадати і вівтарі у дворах житлових будинків олінфа, які, як і комплекси, відкриті на Маячному півострові, датуються першою половиною IV ст. до н. е. (robinson, Graham 1938, p. 159). рис. 6. теменос в Істрії, за П. александреску та ін. ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 318 решта об’єктів аналогічних розмірів, виявле- них усередині приміщень й інтерпретованих ав- торами як вівтарі, на наше глибоке переконання, є вогнищами. Подібні за своєю конструкцією та розмірами об’єкти було знайдено в приміщеннях житлових будинків на Північному березі хер- сонеса (Белов 1962, с. 144) і також помилково атрибутовано як вівтарі (рис. 7). встановлено, що об’єкти квадратної чи прямокутної форми зі слідами горіння на поверхні, відкриті всере- дині приміщень, є вогнищами (Буйских 1999, с. 26). До речі, аналогічні конструкції, виявлені в приміщеннях садиби на наділі № 26, інтерпрето- вано ще автором розкопок як вогнища (жаровні) (стржелецкий 1961, с. 103, рис. 97). Зважаючи на те, що стіни приміщення з вогнищем були вкриті штукатуркою, це приміщення можна впевнено інтерпретувати як ойкос. аналогічно було інтерпретовано подібні стаціонарні вогнища і в житлових будинках кер-кінітіди, причому одне з них було споруд- жене навіть в андроні (кутайсов 1985, с. 178 сл.; 1990, с. 91, 109, рис. 54). аналогічні за своїми розмірами і конструкцією вогнища виявлено в калос лімені, причому не лише в житлових приміщеннях, але й усередині башти біля місь- ких воріт (кутайсов, уженцев 1994, с. 49, рис. 2; уженцев 2006, с. 82—83, рис. 48, 2). ймовірно, влаштування значної кількості вогнищ у житло- вих будинках херсонеса та керкінітіди, а також у приміщеннях, які традиційно не опалювали- ся вогнищами, зокрема, андронах чи оборонних спорудах — баштах, можна пояснити виключ- но кліматичними умовами Північно-Західної таврики. нещодавно переконливо було переглянуто інтерпретацію у бік суто утилітарного викори- стання прямокутної (у цьому випадку моноліт- ної) конструкції у комплексі споруд IV ст. до н. е. в Мірмекії, яку раніше було атрибутовано як вівтар, а саму споруду — як святилище (гайдуке- вич 1987, с. 48, рис. 50, 52). це, до речі, привело і до нової інтерпретації усього комплексу споруд як житлового, а «вівтаря» — як гестії — вогни- ща в ойкосі — головному приміщенні будинку (чистов 2006, с. 111—112). Зауважимо, що це не єдиний «вівтар» у зазначеному комплексі споруд у Мірмекії. Другий, аналогічний за своєю мо- нолітною конструкцією, характером заповнення та слідами горіння на поверхні, було відкрито у комплексі сусідніх приміщень (гайдукевич 1987, с. 26). Проте характер знахідок у цьому приміщенні, передусім наявність кера-мічної жаровні, а також вимощеної кам’яними плита- ми підлоги, дає змогу впевнено інтерпретувати цей комплекс як кухонний. окрім утилітарно-господарської функції, вогнища всередині помешкань могли викорис- товувати і для приношень гестії — богині-хра- нительці дому (Зубарь 2005, с. 407—408). При- чому наявність вогнища в житловому будинку, насамперед у його головному приміщенні — ой- косі, біля якого збиралася вся сім’я, як і вівтаря у дворі, повністю відповідає загальногрецькій практиці житлобудівництва (robinson, Graham 1938 p. 159, 185 ff.; hoepfner, Schwandner 1994, abb. 136, 139, 141). не дивно, що вогнища в будинках, які правили за символ сім’ї, часто на- зивали «гестіями» (Malkin 1987, p. 125). отже, що ж за споруди було відкрито в між- стінному просторі на перешийку Маячного пів- острова? абсолютно очевидно, що називати їх «теменосом», тобто спеціально організованим та обгородженим місцем для відправлення культо- вих дій, зокрема календарних свят за участю всіх членів громадянської общини, не можна. їх функ- ціональну атрибуцію давно й надійно визначив о.М. Щеглов (Щеглов 1984, с. 54—55), а отримані в результаті розкопок нові дані лише підтверджу- ють зроблені раніше висновки, що ґрунтувалися на комплексному дослідженні відкритих на Маяч- ному півострові пам’яток. на жаль, цього не мож- на сказати про аналіз пам’яток, що розглядають- ся. на наш погляд, відкриті споруди насамперед виконували житлову та виробничо-господарську функції. культова функція, що, безумовно, також мала місце з огляду на наявність вівтаря у дворі, в цьому випадку відігравала другорядну та підпо- рядковану житловій функції роль. лише цим мож- на пояснити зведення будинків типової для хер- сонеської будівельної практики зазначеного часу планувальної схеми (Буйських 2007), де житлову частину поєднували з господарчими приміщення- ми, в цьому випадку пов’язаних із виробництвом вина. отже, виноробні використовували лише за рис. 7. житлові будинки в XIх кварталі херсонеса, за г.Д. Бєловим: а — приміщення з вогнищем ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 3 19 їх прямим призначенням, і до сакрального життя поселення вони не мали жодного відношення. на наш погляд, відкриті споруди були стандарт- ними і характерними для херсонеської держави заміськими садибами, розташування яких на лімітованому паралельними лініями мурів про- сторі зумовило використання типового, почасти квартального, блокування. аналогічне плануван- ня зафіксовано в комплексах садибних споруд на гераклейському півострові — в балці Бермана і хомутовій балці, у Північно-Західній тавриці, зокрема, на поселеннях Маслини, Беляус, чайка, біля бухти вітряної, в околицях керкінітіди та на поселенні Панське-1 (комплекс у-7 херсонеського будівельного горизонту) (гриневич 1928, с. 35—40; 1929, с. 43—44; суров 1942, с. 97; Щеглов 1978, с. 92, рис. 48, 52; латышева 1985, с. 100—101, рис.; николаенко 2001, с. 129—131, ділянка 34; hannestad, Stolba, Sčeglov 2002, pl. 7; Попова, коваленко 2005, с. 10 сл.). у 1928—1929 рр. гераклейська експедиція під керівництвом к.е. гриневича вела роботи в балці Бермана, названу так на честь господаря хутора, що розміщувався поблизу. в результаті розкопок було встановлено, що тут існувало кі- лька башт та пов’язаних із ними приміщень, які дають змогу розглядати всі зафіксовані пам’ятки як єдиний будівельно-археологічний комплекс (гриневич 1928, с. 35—40; 1929, с. 43—44; суров 1942, с. 97; николаенко 2001, с. 129—131, ділян- ка 347). спочатку тут було зведено ранню прямокутну споруду, яку к.е. гриневич вважав святилищем другої половини V ст. до н. е. (гриневич 1929а, с. 14). Пізніше, після пожежі, її було перетворе- но на «пірамідальну башту», а вісім прилеглих до неї приміщень мали житлове та господарче призначення (гриневич 1928, с. 50—71; 1929, с. 48; 1929а, с. 14; пор.: суров 1942, с. 121). весь комплекс було оточено огорожею (грине- вич 1928, с. 62—63; 1929а, с. 10—14), до якої з північної сторони вели ворота, споруджені «за типом давньогрецьких подвійних воріт (типу Діпілона)» (гриневич 1929, с. 47) (рис. 8). стра- тиграфічні спостереження і знахідки дали змогу к.е. гриневичу підтвердити багатошаровість комплексу, що виник у V—IV ст. до н. е., а в середині IV ст. до н. е. зведено башту, до якої було прибудовано низку приміщень. незважа- ючи на перебудови, комплекс функціонував до XII—XIII ст. (гриневич 1928, с. 45—50; 1929а, с. 22—24). слід погодитися з в.Д. Блаватським, що опис результатів робіт, зроблений к.е. грине- вичем, не дає повного уявлення про досліджені об’єкти через нечіткість викладу та неясність думок автора (Блаватский 1953, с. 124). Масовий археологічний матеріал не було оброблено, а к.е. гриневич обмежився лише дуже загальни- ми інформаційними публікаціями (стржелецкий 1961, с. 87). З огляду на це дивним є повторний некритичний опис результатів робіт на пам’ятках у районі балки Бермана, проведених під керів- ництвом к.е. гриневича, сучасних дослідників, які працювали на цій пам’ятці в 1980—1990-х рр. і чомусь не вважають за потрібне дотепер ввести в широкий науковий обіг результати влас- них досліджень (николаенко 2001, с. 129—131). якщо дані, отримані під час цих робіт, усе ще не оброблено, то краще було б послуговувати- ся характеристикою цієї пам’ятки Є.г. сурова, який, на відміну від к.е. гриневича, досить чітко виклав основні результати його робіт (Блават- ский 1953, с. 125). у 1990—1992 рр. гераклейська експедиція херсонеського заповідника відновила роботи на території укріпленого комплексу в балці Бер- мана (№ 347, за г.М. ніколаєнко), дослідження якого було розпочато ще в 1928—1929 рр. (грине- вич 1928, с. 34—71; 1929, с. 38—50). у результаті розкопок було встановлено, що на місці ра-нішої садиби, спорудженої, на думку к.е. гриневича, наприкінці V ст. до н. е. і зруйнованої наприкінці IV — на початку III ст. до н. е., було зведено укріп- лений сільськогосподарський комплекс з дво- або триповерховою пірамідальною баштою, що мала зовнішню огорожу. на території комплексу від- крито низку приміщень, виноробний комплекс і підвал із піфосами. До II—I ст. до н. е. належать сліди пожежі, мабуть, пов’язаної з херсонесько- рис. 8. садиба в балці Бермана, розкопки 1928—1929 рр., за к.е. гриневичем ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 320 скіфськими війнами. життя на території комплексу тривало в перші століття н. е. та епоху раннього середньовіччя, що засвідчує керамічний комплекс VIII—IX ст. у XIII—XIV ст. на руїнах більш ра- ніших споруд функціонувало відкрите сільське поселення (николаенко, Петровский 1990, с. 3, 15, 17; 1991, с. 28, 33—36; 1992, с. 1—45). у 1981 р. гераклейською експедицією херсо- неського заповідника було розпочато досліджен- ня в північно-східній частині комплексу споруд і башт, розміщених уздовж південно-західного схи- лу хомутової балки (№ 335, за г.М. ніколаенко) на кордоні розмежованої сільськогосподарської території херсонеса (николаенко, туровский, глушков, николаева 1981, с. 12—59; николаенко 1983, с. 295—296). Під час розкопок встановле- но, що одну з башт зведено в період еллінізму й обнесено протитаранним поясом, а в перші століття н. е. було перебудовано. По схилу балки впродовж 52 м до наступної башти розкопано два ряди приміщень «на глибину римського шару» (николаенко 2001 с. 124—125, № 335) (рис. 9), а в південному куті комплексу зачищено кладку круглої у плані споруди, інтерпретованої як баш- та (детальніше див.: Зубарь 2006, с. 65—87). на думку г.М. ніколаєнко, це був єдиний комплекс споруд із кількома баштами, простір між якими займала житлова та господарська забудова. За характером знахідок г.М. ніколаєнко віднесла функціонування цього комплексу до останньої чверті IV ст. до н. е. — IX—XI ст. (николаенко 1983, с. 296; 1988, с. 205—206; 2001, с. 125). Проте за планом Фр. Дюбуа де Монпере і результатами робіт гераклейської експедиції, тут існували кілька звичайних для хори херсо- неса садиб, розміщених упритул одна до одної (рис. 10). Причому таке компактне їх місцезна- ходження слід пояснювати не стільки вимогами оборони на крайній східній межі херсонеських земель, скільки близькістю джерел води, на що звернув увагу ще Фр. Дюбуа де Монпере. цей висновок добре узгоджується зі знахідками під час розкопок фрагментів керамічних водогінних труб (николаенко, 2001 с. 125). на жаль, з публі- кацій, в яких зроблено спробу ввести в науковий обіг матеріали цього комплексу, випливає, що під час розкопок не було належно простежено стратиграфію пам’ятки, не виділено різночасо- вих будівельних решток, а керамічний матеріал визначено вибірково. все це не дає змоги пере- конливо інтерпретувати комплекс різночасових споруд у хомутовій балці й змушує орієнтувати- ся на план Фр. Дюбуа де Монпере, де чітко про- стежуються три садиби з баштами, розташовані одна біля одної. Під час розкопок городища Маслини експеди- цією харківського університету під керівницт- вом в.о. латишевої було встановлено, що воно мало вигляд прямокутника розмірами 50 × 80 м із густою мережею кам’яних споруд та елемен- тами регулярного планування і забудови (рис. 11). як і на гераклейському півострові, основою планувальної одиниці тут була башта із двором і приміщеннями, що групувалися навколо ньо- го (латышева 1985, с. 103—104). організований таким чином будівельний комплекс був єдиним організмом, що поєднував житлові, оборонні та господарські функції. його виникнення на- лежить до останньої третини IV ст. до н. е., а по- рис. 9. комплекс споруд у хомутовій балці, розкопки 1984 р., за г.М. ніколаєнко рис. 10. садиби в хомутовій балці згідно з кресленнями Фр. Дюбуа де Монпере, за г.М. ніколаєнко ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 3 21 дальша забудова велася лише в межах внутріш- нього центрального двору чотирибаштового ком- плексу без зміни його загальних кордонів. До се- редини III ст. до н. е. будівництво комплексу було повністю завершено (латышева 1985, с. 100— 102). аналізуючи планування городища Масли- ни, в.о. латишева дійшла висновку, що в його основі, як і загалом античних поселенських структур Північно-Західної таврики, лежала сільськогосподарська садиба, що в архітектур- но-планувальному аспекті була комплексом взаємопов’язаних житлових та господарських приміщень, що групувалися навколо внутріш- нього двору — композиційного центра всієї спо- руди. автору розкопок належать і найточніші на сьогодні спостереження щодо початкової заданості всієї планувальної структури, в ос- нові якої лежала повторюваність розташування приміщень навколо двору, ідентичність розта- шування башт та єдина північно-східна орієн- тація комплексу, як і всієї сільськогосподарської забудови на хорі херсонеса, незважаючи на виз- начену поетапність її забудови (латышева 1985, с. 104). отже, спостережена в архітектурно-пла- нувальній організації міського житлобудівництва херсонеса типовість відбилася і на плануванні по- заміського садибного будівництва на хорі. розглянувши деякі найповніше опубліковані типові в планувальному відношенні садибні ком- плекси, можна констатувати, що в основі пла- нувальної структури поселення на перешийку Маячного півострова, як і решти синхронних по- селень херсонеської хори, була садиба, яку слід розглядати як окремий ойкос члена громадянсь- кої общини херсонеса. саме тому планування будівельних комплексів, типове для садибного будівництва на хорі, не дає підстав припускати наявність на перешийку Маячного півострова теменосу і розглядати його як виняток із досить стандартних у планувальному відношенні жит- лово-господарських структур, реалізованих у тому або іншому варіанті на поселеннях в різ- них частинах сільськогосподарської території херсонеської держави. наявність виноробень у приміщеннях, функ- ціонування яких пов’язане з раннім будівельним періодом другої чверті IV ст. до н. е., дає змогу зробити не менш важливий висновок, що зали- шився поза увагою дослідників пам’ятки. остан- ні розкопки на Маячному півострові дали прямі вка-зівки на початок власного виробництва вина, можливо, товарної спрямованості, майже на чверть століття раніше, аніж вважалося (Зубарь 1993, с. 38; 2005а, с. 176). це, у свою чергу, дає змогу по-ново- му подивитися, здавалося б, на давно розв’язану проблему початку масового місцевого кераміч- ного виробництва в цілому, яке поки що тради- ційно, незважаючи на деякі корективи, датують лише ранньоелліністичним часом (Борисова, 1958, с. 144). відкриття виноробень на Маячному півос- трові може слугувати непрямим, проте досить вагомим аргументом для уточнення дати почат- ку виробництва амфор у ремісничих майстернях херсонеса, яке донедавна відносили до початку другої половини IV ст. до н. е. (Монахов 1989, с. 50). Проте пізніше початок випуску херсонеських амфор було вірогідно понижено до 50-х рр. зазна- ченого століття (Монахов, абросимов 1993, с. 133, прим. 75). очевидно, що с.Ю. Монахов у такому припущенні не помилявся, і воно дістало реаль- не підтвердження за матеріалами найраніших із відомих на хорі херсонеса виноробень. на наш погляд, початок власного керамічного виробниц- тва як амфор, так і столового посуду безпосе- редньо пов’язаний з початком функціонування херсонеського кераміка, що з’явився за межами нової оборонної лінії одразу після її зведення, не пізніше кінця другої чверті — середини IV ст. до н. е., а не в останній третині цього століття, як вважалося раніше (Буйських 2005а, с. 150). Підбиваючи підсумки, залишається лише сподіватися, що нові матеріали, отримані під час розкопок поселення на західному березі козачої бухти, найближчим часом буде належним чином введено в науковий обіг і їх не спіткає доля бага- тьох інших пам’яток гераклейського півострова та Західного криму загалом, досліджених під керівництвом г.М. ніколаєнко, — дотепер не доступних для всебічного вивчення. сучасний рівень досліджень потребує детального аналізу планувальної структури пам’ятки та керамічного комплексу, як це було зроблено в публікаціях поселень чайка (Попова, коваленко 2005) та Панське I (hannestad, Stolba, Sčeglov 2002). саме такі повноцінні публікації дають змогу уточни- ти або переглянути запропоновану попередню інтерпретацію важливих для історії херсонеса пам’яток, серед яких пам’ятки Маячного пів- острова, безумовно, посідають особливе місце. отже, лише повне і своєчасне введення ма- теріалів розкопок пам’ятки в науковий обіг із залученням широкого кола сучасних аналогій дає змогу уникнути очевидних і серйозних інтер- претаційних помилок. рис. 11. План забудови городища Маслини, за в.о. ла- тишевою ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 322 Белов г.д. Эллинистический дом в херсонесе // тгЭ. — 1962. — вып. 3. — с. 143—183. Блаватский В.д. Земледелие в античных государствах северного Причерноморья. — М., 1953. — 208 с. Борисова В.В. гончарные мастерские херсонеса // са. — 1958. — № 4. — с. 144—153. Буйских А.В. к вопросу о реконструкции храма аполлона Дельфиния V в. до н. э. из ольвии // Історія. етнографія. культура. нові дослідження: тези доп. — Миколаїв, 1995. — с. 40—42. Буйских А.В. жилые дома на северном берегу херсонеса // хсб. — 1999. — вып. 10. — с. 23—30. Буйских А.В. градостроительство и архитектура // херсонес таврический в третьей четверти VI — середине I вв. до н. э. очерки истории и культуры. — к., 2005. — с. 307—344. Буйских А.В. к хронологии и атрибуции сооружений у юго-восточных ворот херсонеса таврического // Би. — 2005а. — вып. 9. — с. 138—158. Буйських А.В. До вивчення планувальної структури житлового будинку в VII кварталі херсонеса // археологія. — 2007 (у друці). гайдукевич В.Ф. античные города Боспора. Мирмекий. — л., 1987. — 181 с. горбунова к.С. краснофигурные килики из раскопок ольвийского теменоса // ольвия. теменос и агора. — М.; л., 1964. — с. 175—188. гриневич к.Э. раскопки гераклейской экспедиции 1928 г. // крым. — 1928. — № 2 (8). — с. 34—71. гриневич к.Э. социологические проблемы исследования прошлого севастопольского района // крым. — 1929. — № 2 (10). — с. 38—50. гриневич к.Э. отчетная выставка результатов раскопок гераклейской экспедиции (7 августа — 4 сентября 1929 г.). — севастополь, 1929а. — 24 с. Золотарев М.И., Буйских А.В. теменос античного херсонеса. опыт архитектурной реконструкции // вДи. — 1994. — № 4. — с. 78—101. Зубарь В.М. херсонес таврический в античную эпоху (экономика и социальные отношения). — к., 1993. — 140 с. Зубарь В.М. Формирование территориального государства в Западной таврике и херсонес во второй половине IV — первой половине III вв. до н. э. // херсонес таврический в третьей четверти VI — середине I вв. до н. э. — к., 2005. — с. 121—208. Зубарь В.М. религиозное мировоззрение // херсонес таврический в третьей четверти VI — середине I вв. до н. э. — к., 2005а. — с. 345—470. Зубарь В.М. об интерпретации остатков круглых построек на гераклейском полуострове // Проблемы истории, филологии, культуры. — Москва; Магнитогорск, 2006. — вып. 16/1. — с. 65—87. Зубарь В.М., Буйских А.В. По поводу интерпретации памятников Маячного полуострова // МаиЭт. — 2006. — т. 12, ч. 1. — с. 7—42. карасев А.Н. Монументальные памятники ольвийского теменоса // ольвия. теменос и агора. — М.; л., 1964. — с. 27—130. крутилов В.В. литейные формы // русяева а.с. и др. Древнейший теменос ольвии Понтийской (МаиЭт. — Suppl. — вып. 2). — симферополь, 2006. — с. 213—220. крыжицкий С.д. храм афродиты на Березани. реконструкция // вДи. — 2001. — № 1. — с. 165—175. крыжицкий С.д. к вопросу о храме аполлона Дельфиния в ольвии // хсб. — 2005. — вып. 14. — с. 235—237. кутайсов В.А. Дом с андроном из раскопок керкинитиды // са. — 1985. — № 3. — с. 178—190. кутайсов В.А. античный город керкинитида. — к., 1990. — 176 с. кутайсов В.А., Уженцев В.Б. восточные ворота калос лимена // северо-Западный крым в античную эпоху. — к., 1994. — с. 44—70. латышева В.А. некоторые итоги раскопок поселения Маслины в северо-Западном крыму // вестник харьковского университета. — 1985. — № 268. — с. 100—107. леви е.И. Материалы ольвийского теменоса // ольвия. теменос и агора. — М.; л., 1964. — с. 131—174. Монахов С.Ю. амфоры херсонеса таврического IV—II вв. до н. э. опыт системного анализа. — саратов, 1989. — 158 с. Монахов С.Ю., Абросимов Э.Н. новое о старых материалах из херсонесского некрополя // аМа. — 1993. — вып. 9. — с. 118—141. Назаров В.В. святилище афродиты в Борисфене // вДи. — 2001. — № 1. — с. 154—165. Нессель В.А., Николаенко г.М., олтаржевский г.А., Петроковский А.И. ритуальные конструкции поселения на западном берегу казачьей бухты // Причерноморье, крым, русь в истории и культуре. — киев; судак, 2006. — т. 2. — с. 253—254. Николаенко г.М. исследование хоры херсонеса на гераклейском полуострове // ао за 1981 г. — М., 1983. — с. 295—296. Николаенко г.М. херсонесская округа в I в. до н. э. — IV в. н. э. (по материалам гераклейского полуострова) // античные древности северного Причерноморья. — к., 1988. — с. 203—211. Николаенко г.М. хора херсонеса таврического. Земельный кадастр IV—III вв. до н. э. — севастополь, 1999. — ч. 1. — 83 с. ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 3 23 Николаенко г.М. хора херсонеса таврического. Земельный кадастр IV—III вв. до н. э. — севастополь, 2001. — ч. 2. — 164 с. Николаенко г.М., Туровский е.Я., глушков А.Б., Николаева Т.В. раскопки усадьбы в хомутовой балке // николаен- ко г.М. отчет экспедиции херсонесского заповедника об охранных комплексных исследованиях на хоре хер- сонеса в 1981 г. // на Іа нану. — Ф. е. 1981/21. — с. 12—56. Николаенко г.М., Петровский В.А. отчет о раскопках укрепленного комплекса в балке Бермана // на нЗхт. — 1990. — Д. № 3017—3021. — 53 с., илл. Николаенко г.М., Петровский В.А. отчет о раскопках укрепленного комплекса в балке Бермана в 1991 г. // на нЗхт. — 1991. — Д. № 3091—3092. — 117 с. Николаенко г.М., Филиппенко А.А. Могильник римского времени на водоразделе омега—камышовая // Причерно- морье, крым, русь в истории и культуре. — киев; судак, 2006. — т. 2. — с. 270—274. Попова е.А., коваленко С.А. историко-археологические очерки греческой и позднескифской культур в северо- Западном крыму. — М., 2005. — 134 с., 149 рис. русяева А.С. Мастерские // русяева а.с. и др. Древнейший теменос ольвии Понтийской (МаиЭт. — Suppl. — вып. 2). — симферополь, 2006. — с. 90—91. русяева А.С. и др. Древнейший теменос ольвии Понтийской (МаиЭт. — Suppl. — вып. 2). — симферополь, 2006. — 502 с. Стржелецкий С.Ф. клеры херсонеса таврического // хсб. — 1961. — вып. 6. — 247 с. Суров е.г. к истории виноградарства и виноделия в херсонесе таврическом // уч. зап. МгПи им. в.и. ленина. — 1942. — т. 28, вып. 1. — с. 93—128. Толстиков В.П., Виноградов Ю.г. Декрет спартокидов из дворцового храма на акрополе Пантикапея // ев- разийские древности. 100 лет в.н. гракову: архивные материалы, публикации, статьи. — М., 1999. — с. 282—301. Уженцев В.Б. Эллины и варвары Прекрасной гавани. — симферополь, 2006. — 247 с. Фармаковский Б.В. раскопки в ольвии // оак за 1909—1910 гг. — сПб., 1913. — с. 1—105. Чистов д.е. «святилище Деметры» и восточные кварталы Мирмекия в IV в. до н. э. // Би. — 2006. — вып. 13. — с. 99—133. Щеглов А.Н. «старый» херсонес и его округа // агсП. — М.: наука, 1984 — с. 54—55. Щеглов А.Н. «старый» херсонес страбона. укрепление на перешейке Маячного полуострова: III. следы архаи- ческого поселения в вершине казачьей бухты // Бахчисарайский историко-археологический сборник. — сим- ферополь, 1997. — вып. 1. — с. 42—54. Щеглов А.Н. «старый» херсонес страбона. укрепление на перешейке Маячного полуострова: IV. траншея 1967 г. в вершине казачьей бухты // Бахчисарайский историко-археологический сборник. — симферополь, 2000. — вып. 2. — с. 53—77. Яйленко В.П. идентификация и реконструкция зданий ольвийского теменоса // ра. — 2002. — № 3. — с. 46—58. Alexansrescu P. et al. la zone Sacreé d’époque grecque (fouilles 1915—1989) (histria VII). — Bucureşti, 2005. — 551 p., 94 pl. Bergquist B. The Greek archaic Temenos. a Study of Structure and Function. — lund, 1967. — 136 p. Hannestad L., Stolba V.F., Sčeglov A.N. Panskoye I. The Monumental Building U 6. — aarhus, 2002. — Vol. 1. — 368 p., 191 pl. Hoepfner W., Schwandner E.-L. haus und Stadt im klassischen Griechenland. — München, 1994. — 2. aufl. — 356 s. Lavas G.P. altgriechisches Temenos: Baukörper und raumbildung. — zürich, 1974. — 159 s. Malkin I. religion and colonization in ancient Greece. — leiden; new york; kobenhavn; köln, 1987. — 297 p. Nikolaenko G.M. The chora of Tauric chersonesos and the cadastre of the 4th—2nd century Bc // P.G. Bilde, V.F. Stolba (ed.). Surveying the Greek chora. Black Sea region in a comparative Perspective. — aarhus, 2006. — P. 151— 174. Robinson D.M., Graham J.W. The hellenic house (excavations at olynthus. — Vol. 8). — Baltimore, 1938. — 370 p., 110 pl. одержано 27.11.2006 А.В. Буйских, В.М. Зубарь По ПовоДу теМеноса античного Поселения на ЗаПаДноМ Берегу каЗачьей БухтЫ в окрестностях херсонеса в статье критически рассмотрена новая гипотеза о существовании теменоса на поселении, расположенного в между- стенном пространстве на территории Маячного полуострова. вывод о наличии здесь теменоса сделан на основании обнаружений каменных конструкций в отдельных помещениях и дворе, трактованных как алтари, а также виноделен, характер которых был определен как ритуальный. сопоставление с известной по материалам средиземноморья и север- ного Причерноморья традицией устройства теменосов с одной стороны, жилых домов — с другой, а также со сделан- ными ранее выводами относительно характера поселения на перешейке Маячного полуострова, позволило прийти к заключению о преобладающей жилой и хозяйственной, а не культовой функции этого памятника. ISSN 0235-3490. Археологія, 2007, № 324 За останні 15—20 років, незважаючи на складні економічні та політичні процеси, дослідження класичних та візантійських старожитностей Північного Причорномор’я значно просунулося вперед. Історія як наука про людину та суспіль- ство вкотре довела, що може плідно розвивати- ся лише в умовах вільного обміну думками та інформацією, навіть за відсутності належного фінансування. До 1990-х рр. в історії та археології нагрома- дилося багато проблем. в умовах, коли лише в кількох великих містах срср можна було дру- кувати археологічну літературу, коли існувало лише кілька академічних журналів та збірок, поступово утворилися такі перелоги неопуб- лікованих звітів, не запроваджених у науковий обіг матеріалів, що час уже було, за влучним і дотепним зауваженням одного з колег, прово- дити розкопки в архівах. Інформаційний вибух останніх двох десятиліть лише частково лікві- дував старі поклади, оскільки, незважаючи на всі не-сприятливі обставини, різко збільшилася кіль- кість нових археологічних праць та публікацій матеріалів, так що навіть просто встигати сте- жити за всіма новими публікаціями було все складніше. З огляду на це ознакою часу стала поява перших історіографічних праць, покли- каних осмислити загальні напрями історичної © М.М. Болгов, 2007 ì.ì. áîëãîâ íîâà äîáà ó âèâ×åíí² â²Çàíò²éñüêîãî õåðñîíà (ñîðî÷àí ñ.á. âèçàíòèéñêèé õåðñîí (âòîðàÿ ïîëîâèíà VI — ïåðâàÿ ïîëîâèíà õ ââ.). î÷åðêè èñòîðèè è êóëüòóðû). — Õàðüêîâ: Ìàéäàí, 2005. — 1643 ñ., 470 ðèñ.1 інтерпретації нового археологічного матеріа- лу (колтухов, Юрочкин 2004; Зубарь 2005, с. 295—360; Зубарь 2006, с. 331—386) або іс- торію дослідження того чи іншого регіону (тун- кина 2002). не менш важливим феноменом останніх років є уточнення періодизації, виділення нових історичних періодів у житті населення Північ- но-понтійського регіону, поява перших концеп- туальних, узагальнючих праць, у яких соціаль- но-історичний процес осмислюється з висоти досягнень науки ххІ ст. серед періодів, нове розуміння яких сфор- мувалося останніми роками, найважливішими і найскладнішими є пізньоантичний (кінець III — середина VI ст.) та ранньовізантійський (друга половина VI — середина х ст.). однак слід визнати, що серед спеціалістів і досі немає одностайності як щодо термінології, так і оці- нок сутності подій, що аналізуються. особливо це стосується пізньоантичного періоду. нерідко матеріальну культуру пам’ятки описують без ро- зуміння суті історичних процесів. Проте контури глобального історичного процесу в регіоні вже окреслено. До низки найпомітніших явищ останнього десятиліття у вивченні ранньовізантійського періоду в Північному Причорномор’ї належать кілька монографій та дисертацій, а також колек- тивних узагальнювальних праць. Дві дисертації, присвячені Північному Понту пізньоантичного та ранньовізантійського періодів, доповнюють одна одну (сазанов 1999; Болгов 2003). розділ IV другого тому академічної «Давньої історії 1 Працю підготовлено за підтримки внутрішньовузівсь- кого гранту Бєлгородського державного університету 2006 р. вкг 126—06. A.V. Buyskykh, V.M. Zubar aBoUT TeMenoS oF ancIenT SeTTleMenT on The WeSTern Bank oF koSSak Bay In oUTSkIrTS oF cherSoneSoS. The article critically views a new hypothesis about existence of temenos in the settlement situated in the area between the walls on the territory of the Majachny Peninsula. The conclusion about the existence of temenos here is based on the discovery of stone structures in some rooms and in the yard which were interpreted as altars, and the fixation of wineries which were defined as of ritual nature. The comparison of structures of temenoi on the one hand and inhabited houses on the other, as well as the conclusions about the character of the settlement on the isthmus of the Mayachny Peninsula, allowed the authors to come to the conclusion about prevailing dwelling and husbandry, but not the religious function of this site.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-199447
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0235-3490
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T15:16:23Z
publishDate	2007
publisher	Інститут археології НАН України
record_format	dspace
spelling	Буйських, А.В. Зубар, В.М. 2024-10-07T16:29:46Z 2024-10-07T16:29:46Z 2007 З приводу теменосу античного поселення на західному березі Козачої бухти в околицях Херсонеса / А.В. Буйських, В.М. Зубар // Археологія. — 2007. — № 3. — С. 14-24. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199447 Статтю присвячено критичному розгляду нової інтерпретації комплексу пам’яток херсонеської хори, відкритих на Маячному півострові, як теменосу цього поселення. В статье критически рассмотрена новая гипотеза о существовании теменоса на поселении, расположенного в междустенном пространстве на территории Маячного полуострова. Вывод о наличии здесь теменоса сделан на основании обнаружений каменных конструкций в отдельных помещениях и дворе, трактованных как алтари, а также виноделен, характер которых был определен как ритуальный. Сопоставление с известной по материалам Средиземноморья и Северного Причерноморья традицией устройства теменосов с одной стороны, жилых домов — с другой, а также со сделанными ранее выводами относительно характера поселения на перешейке Маячного полуострова, позволило прийти к заключению о преобладающей жилой и хозяйственной, а не культовой функции этого памятника. The article critically views a new hypothesis about existence of temenos in the settlement situated in the area between the walls on the territory of the Majachny Peninsula. The conclusion about the existence of temenos here is based on the discovery of stone structures in some rooms and in the yard which were interpreted as altars, and the fixation of wineries which were defined as of ritual nature. The comparison of structures of temenoi on the one hand and inhabited houses on the other, as well as the conclusions about the character of the settlement on the isthmus of the Mayachny Peninsula, allowed the authors to come to the conclusion about prevailing dwelling and husbandry, but not the religious function of this site. uk Інститут археології НАН України Археологія До 180-річчя початку археологічних розкопок на території Херсонеського городища З приводу теменосу античного поселення на західному березі Козачої бухти в околицях Херсонеса По поводу теменоса античного поселения на западном берегу Казачьей бухты в окрестностях Херсонеса About Temenos of Ancient Settlement on the Western Bank of Kossak Bay in Outskirts of Chersonesos Article published earlier
spellingShingle	З приводу теменосу античного поселення на західному березі Козачої бухти в околицях Херсонеса Буйських, А.В. Зубар, В.М. До 180-річчя початку археологічних розкопок на території Херсонеського городища
title	З приводу теменосу античного поселення на західному березі Козачої бухти в околицях Херсонеса
title_alt	По поводу теменоса античного поселения на западном берегу Казачьей бухты в окрестностях Херсонеса About Temenos of Ancient Settlement on the Western Bank of Kossak Bay in Outskirts of Chersonesos
title_full	З приводу теменосу античного поселення на західному березі Козачої бухти в околицях Херсонеса
title_fullStr	З приводу теменосу античного поселення на західному березі Козачої бухти в околицях Херсонеса
title_full_unstemmed	З приводу теменосу античного поселення на західному березі Козачої бухти в околицях Херсонеса
title_short	З приводу теменосу античного поселення на західному березі Козачої бухти в околицях Херсонеса
title_sort	з приводу теменосу античного поселення на західному березі козачої бухти в околицях херсонеса
topic	До 180-річчя початку археологічних розкопок на території Херсонеського городища
topic_facet	До 180-річчя початку археологічних розкопок на території Херсонеського городища
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199447
work_keys_str_mv	AT buisʹkihav zprivodutemenosuantičnogoposelennânazahídnomuberezíkozačoíbuhtivokolicâhhersonesa AT zubarvm zprivodutemenosuantičnogoposelennânazahídnomuberezíkozačoíbuhtivokolicâhhersonesa AT buisʹkihav popovodutemenosaantičnogoposeleniânazapadnomberegukazačʹeibuhtyvokrestnostâhhersonesa AT zubarvm popovodutemenosaantičnogoposeleniânazapadnomberegukazačʹeibuhtyvokrestnostâhhersonesa AT buisʹkihav abouttemenosofancientsettlementonthewesternbankofkossakbayinoutskirtsofchersonesos AT zubarvm abouttemenosofancientsettlementonthewesternbankofkossakbayinoutskirtsofchersonesos

З приводу теменосу античного поселення на західному березі Козачої бухти в околицях Херсонеса

Institution

Ähnliche Einträge